Твір «Москалі грабують село»
З-3).: Може, пам’ятаєте, як ту в село прийшла радянська влада, шо вони почали робити?
Р-1).: Та шо, як прийшли в такий час, як тепер, то було якийсь той, той дев’ятий четвер, о так пам’ятаю, як тепер, дивятий четвер прийшли. Шо то було, до осині пирибили, на великім пості вже всьо, йшли по хатах забирали зерно, і забирали таке, шо їм треба було, той інвентар, вози, плуги. Во такево забирали, а ми сі зібрали жінки, хлопи ни йшли, жінки взяли си такі палиці, то дурне, йдемо і все по стовп’ю, де телефонні стовпи: «Америко, приїжджайте, а маскалі нам всьо забирают». А ше то ся свищит, як стали йти, йти, аж під друге село, Хащів. Тути вітам визвали заставу, в Лопушанці застава була, салдати на конях приїхали, тути віти йдут, тути віти, а ми давай тікати, то доста впало, а я втікла, я була як чорт, я втікла таков водов, я могла ся втопити. Великий піст, я зняла взуття і через воду, снігом боса і втікла, дивимсі, вже їде на кони, ту аркан виси, я раз, раз в село побігла, так ся спасла. Ни була в тюрмі, а в нас, йой, позабирали всьо в тюрму, а там зігнали в сільську раду. Мій тату був в сільські раді, дивисі, чи я там є, він знав шо я пішла, бо я дуже свистати вміла. Я в палець взяла, як свисну, та й нема, шо там той свист робив. Ну то такі дурні люди були, тепер доста мудрі люди, доста пішли, які то глупі били, брали мотичку, вило, косу протів, шо він вооруженний, шо вони в нас не стріляли, стріляли, але вгору.