НІ

НІ-24

Колекція Степана Мишанича

Степан Мишанич (1936–2013) – відомий український фольклорист, літературознавець, педагог. Майже 20 років (1991–2010) працював у Донецькому національному університеті, де очолював Кафедру української літератури і фольклористики, керував двома створеними з його ініціативи науково-дослідними науковими центрами: «Східноукраїнське народознавство» та «Життя і творчість Василя Стуса». Автор кількох монографій з фольклористики та низки наукових публікацій в українських і закордонних виданнях. Багато зусиль вчений спрямовував на згромадження польових матеріалів, вирушаючи у фольклористичні експедиції особисто та організовуючи студентські виїзди.

Викладаючи в Донецькому університеті, Степан Мишанич чималу увагу звертав на упорядкування фольклорних матеріалів, які записували студенти під час індивідуальних фольклористичних експедицій у рамках університетської дисципліни «фольклористична практика». Таким чином за майже 20 років роботи (1991–2010) вчений згромадив в Науково-дослідній лабораторії при Кафедрі української мови та фольклористики Донецького університету великий депозитарій фольклорних матеріалів. Згодом, щоб врятувати цю безцінну колекцію від знищення, Степан Мишанич перевіз її у рідне Закарпаття. Після смерті вченого колекція дісталася у спадок його дочці Марії Смілянській. У травні 2022 року Марія Смілянська разом із братом вченого, видатним транскриптором народної музики Михайлом Мишаничем, передали колекцію у Музично-етнографічний архів ПНДЛМЕ. Упродовж 2024–2025 років у рамках проєкту "Фольклор Донеччини у колекції Степана Мишанича", втіленого Благодійним фондом "Шевченківський Гай" у партнерстві з Проблемною науково-дослідною лабораторією музичної етнології і Кафедрою музичної фольклористики Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка та із Лабораторією фольклористичних досліджень філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, було оцифровано й упорядковано частину звукових записів Колекції Степана Мишанича, репрезентативну вибірку яких розміщено в ЕАУФ. Проєкт "Фольклор Донеччини у колекції Степана Мишанича" підтримує Європейський Союз за програмою Дім Європи (House of Europe).

Колекція Степана Мишанича містить 227 папок студентських фольклорних записів (загалом 1806 одиниць зберігання). Перші 594 одиниці представлені лише рукописними матеріалами, зібраними у 1960 – на початку 1990-х років без допомоги звукозаписувальних пристроїв. Матеріали 1212 одиниць зберігання зібрані у період із середини 1990 до 2010-х років і містять аудіозаписи на магнітофонних касетах, супроводжувані рукописними стенограмами. Це переважно матеріали індивідуальних експедиційних практик студентів. Більшість матеріалу записано в населених пунктах Донбасу, 10-15% записів походять з інших територій. Серед донбаських записів є багато матеріалів від переселенців з різних регіонів України, подекуди росії. Понад 90% звукових записів складає україномовний матеріал, також є інонаціональні фольклорні матеріали. Жанрова картина музичних записів охоплює традиційні обрядові та необрядові пісні, трудові пісні; твори церковного походження (різдвяні коляди, страсні та похоронні пісні, канти, псальми); новотвори (пісні літературного походження, народні романси, стрілецькі та повстанські пісні). Представлено також прозові жанри оказіонально-обрядового фольклору (замовляння); релігійно-світоглядного фольклору (легенди, демонологічні оповідання, прислів’я і приказки, загадки, казки); історичного та побутового фольклору (оповідання про історичні, політичні події та особи далекого й недавнього минулого, перекази про побут, взаємини різних верств народу, соціальних груп, різних народів; про родинне життя і взаємини); дитячий фольклор (лічилки, дражнили, ігри, скоромовки, вірші, казки). З фольклорної прози особливо цінним видається оповідний матеріал про репресії українського народу (про голодомор, розкуркулення, депортацію) та ідеологічний тиск на культурне життя українців, насідком чого стала поступова мовна, мистецька та суспільна русифікація регіону. Технічна якість звукозаписів є різною. Переважна більшість фонограм була зроблена побутовими магнітофонами на побутових касетах різної якості, часто вживаних. Також на якість звучання записів негативно вплинуло тривале зберігання касет без належної консервації. Незважаючи на це, 90-95% записів звучать досить добре.