Сеанс

Текст

• 1.

  Збирач-2): [1] Починається весілля з чого?
  Респондент-1): [2] Вже хто зачинає весілля, ну та й беруть вінці, значки, перехрещуют: батько вінцями вже з барвінку. О, та ви зі Львова, то ви тоже знаєте там!
  З-2).:…Ні, а взагалі як весілля: спочатку хлопець має до дівчини в свати піти, так? Чи як то у вас називається, свати?
  Р-1).: Свати. І як ідут, то в свати йдут, а то свати йдут там до него, то свати, а то-то прейда′не йдут до молодця, прейда′не. Ну так зачинают: вже поблагословит батько, а тепір вже священик благословит весілля. Посідають за стіл всі – та й ся побласловит. І «Отче Наш» молиться три рази, а колись було так зачинали, то не було так, знаєте, священика, але ходили там до священика і про-сили благословенства молоді. І ксєнз поблагословив їх, і ну, і прийшли додому і потом удома батьки поблагослов’ять їх жет [3]. Ну і всьо, ну та й зачинаєтса весілля, та й ся гостят, та й латкают. Як вже йдут до шлюбу, та й співают.
  З-2).: Ну, а ви не знаєте, наприклад, якихось таких ладканок чи пісень, наприклад, які співали коли пекли коровай чи виймали з печі коровай, чи коли всажали?
  Р-1).: В нас так не робили. В нас так: спекла коровай там – та й всьо, та й ничо не робили.
  З-2).: Але нічого не співали?
  Р-1).: Ничо.
  З-1).: А хто пік коровай: ви, так як кухарка, чи то родичі?
  Р-1).: Нє-нє: та то родичі пекли, та родичі. А во як теперикі є вже, шо купуют. Купуют. Куп’ят, каже, та й ся не тороп’ят. А коровай хто-небудь так-во спік, та й всьо. Та й у нас трохи нема, в нас інакше, боз [4] в телевізори баби такі-во прибирают трохи, а ми не так… [5]
  З-1).: Ви, так як кухарка, то як? У вас на село було декілька і могли запрошувати чи була одна кухарка на ціле село?
  Р-1).: А я знаю? Та де була їдна кухарка? Нас було пару, але ж було, шо все запрошували, була старша їдна. Та я обийшла сто тридцять весілля, а тепер вже не можу.
  З-1).: А як запрошували: запрошували тільки зі свого села чи могли і з других сіл?
  Р-1).: Ніт [6], не запрошували з другого села, помічника. Хоба коби главна була кухарка, а потом помічника та помагає. Шо ж сама кухарка? – Нич не зробит, хоть би як шпано вала [7], вона не зробит сама1 А як без людей? Ну та й так помагали, та й зачалося весілля′, та й музика, та й…
  З-2).: А шо готували Ви на весілля: які страви, такі головні які були?
  Р-1).: Ну, та всякі такі страви. Колись борщ варили таки-во український. Розчиняли борщ. Жито мололи ми і розчинили, такий розчин робили і у воду. Потом у воді довариться і вляли ми волляну і там два дні або три постоїт, воно скисне, то такий борщ – капітальний!
  З-2).: Ну, та й шо треба було в той борщ?
  Р-1).: Треба було взяти жита і файно відцідити і варити на сметані, береш ше тамики муки, на сметані заколотили, борщ там вже закипит, то то вилляти і замішати, і приправити: вокропец, лист бебковий, бо кажут, такє во приправити, примастити і борщ так п’ют – но! То файний борщ, вкусний був! А тепер так не роблять, більше там таке во…
  З-2).: А як той борщ: то ставили одну тарілку для всіх? Чи то кожному окремо давали?
  Р-1).: І кружки давали, вже си пили. Колись було давно,?… тепер вже нє, ту поливку варят з курей, то дают, а я все, я все варила борщ, бо все кажут: «О, вона кухарит і вона борщ зварит файний!». Голубці робили, то тутво закручували ж ми вушка з грибами.
  З-2).: А голубці з чим робили, з рисом?
  Р-1).: Рис.
  З-2).: А раніше з чим було?
  Р-1).: Був рис і тарчанка.
  З-2).: Тарчанка?
  Р-1).: Бульбу терли. Терли на тертці бульбу.
  З-2).: І закручували в капустяний листок, так?
  Р-1).: Так-так. То листя ми запарили або як, знаєте.
  З-2).: А шо туди ше додавали? Терли на тертці чи як?
  Р-1).: Стерли бульбу тоту, віддавили твердо, зварили молока і туди вилляли у тоту тарчанку, вимішали, там ше м’яса мож дати, рису і тото всьо замішати і такі голубці були файні. Файні були голубці! А тепер? Теперкі хіба так роблять?
  З-2).: Ми ше так не чули, шоб можна було так з картоплею. З рисом я чула, а з картоплею – ні, такого не чула.
  Р-1).: Ну, такі вкусні голубці. З картопльою вкусні голубці, але треба так файно стерети на таку [8] тертку, віддавити твердо, молока зварити гаряче і запари-ти тоту тарчанку, бо вона почервоніє: бульба все. А тогда ше, може, рису варят, може, того… м’яса намолоти, тоже то всьо замішати файно, зробити зажарку і вилляти там в то-ту… Вимішати і вже ти матимеш голубці, таким «перчиком», «перчиком»: не такі великі, як книші, а такий вели-кимй як книші, бо ся каже би ся голубиц взяв. Ну та шо ж ще? Холодець варилизми!
  З-2).: А холодець з якого м’яса варили?
  Р-1).: Яловина. Але тако-во кістяк, кістяк вибирали, більше шоби ше ставало. Ну, та й в одного були свинські, каптили мнясо. І каптили мнясо, і до пецу засувала в баняках, порубала так ребра і вбаняк засунула так ся витушило в пецу. Ну, і засували та й їли люди горяче. А топір вже такє нема! Бо топірка вже такє делікатне, а тогди їли люди, шо було. Думаєте, шо холодильники били? Не було так, як тепер є.
  З-2).: То то гаряче подавали його?
  Р-1).: Так. З пеца витягнули, на кухні ше прогріли і…
  З-2).: А якшо подавали його гарячим, тоді чого воно називається холодець?
  Р-1).: Холодиць застиват! Так, як у вас.
  З-2).: Ну а Ви кажете гарячим подавали…
  Р-1).: Ну то горячим подавали ми з мняcо-ребра, ребра порубані отакимо-во кавалками і позасу-вали з ми у баняки, там приправили, там можна дати трошки листу, перцю. Таке вот, чоснок з ми не давали, бо воно скисне. Та во свіже, то файно з’їсти. Та з ми засували в п’єц, засунули, з п’єца виняли – якраз гості сідают, а то ся вийме з пеца, та й ся вдаст, да такє, знаєте, мнясо червоняве но, вкусне мнясо! А потому з ми й тушили ребра. Приварили, а потім вже в печи на єйцьох пекли. Та то такє неїдке – то сухе, али роб’ят. Отаку всяку закуску придумували: їдне – такє, друге – такє. Я ся нигде ни вчила, я сама з себе, я ся нигде ни вчила. Отак і діти пішли мої потім, де й так, але якось Біг дав.
  З-2).: А пити шо давали?
  Р-1).: Пити? Була горівка, компоти варили, то…
  З-2).: А як колись горілка? Як там: пляшки стояли на столах чи, може, одна пляшка на всіх бу-ла чи як?
  Р-1).: Ні [9], клали так: клали пиво, клали воду, клали пляшку горівки. Та стояло по три фляшки на стіл, на стіл так…
  З-2).: І то колись так було також?
  Р-1).: Так. Так було, шо стояло… А ше як випили, то ше й додавали! Додавали все так-во, знаєте, вже… Колись люди менше пили, а тепер вже п’ют! Я їдну правду оповідаю, бо колись так було… Оно фляшка блисне, шо принесли, бо каже: «Йшов на весілля′ і си фляшку ніс. Фляшку си приніс, сіли си за стіл і так си погостились. Ну вже дивиться, шо вже нема, то додавали сво′їх!».
  З-2).: А Ви кажете кампот. А кампот з чого варили?
  Р-1).: З яблок: з сушки кампот!
  З-2).: А він так і називався – кампот?
  Р-1).: Так. Так це ше приправку треба купити, шоби пахло, бо вже, знаєте, тамо заправити і за-солодити та й всьо – ліпший кампот, як то-та вода. Воно звариться, не раз знаю, шо ми по шість-сім баняків великих то тих варили на весілля′. А потом вже, знаєте, якось закупували тоту воду та з студні витягали, з криниці, воду і заправляли там цукром. Там ше заправили: та – зелена, та – червона, таким во заправ’яли та люди пили, але потому… Але кампот пили, то ше як літом! Хлібці з мняса з ми пекли. І такі-во, шо ми з давали у плінки, тоже у духовках пекла.
  З-2).: А то шо? Як то його треба так готувати?
  Р-1).: Ну, та шо то в духовках з ми, то змололи з ми мнясо, як на голубці. Змололи мняса і тамкі треба було добавити: яйце вибити, посолити, приправити файно. Вибити мнясо треба було, вибити, так як на ковбасу, знаєте, вибивают. Ну і тоді завиваємо у тоту плінку′, в плінку завиваєм тогди тако-во обшнуровуєм ми і в духовку. Кладу на бляшки і зверха так-во помастю трошки яйцьом аби пожовкло, і в духовку засуну і так ся випече, може, зо шість, зо сім бляшок на весілля′. Є сто тридцять людей, сто сорок, я тогди міркую кілько має бути людей, де й…Ну ше з ми шо робили? Із печінки тоже хлібці пекли. А ні – то з ми зразу мололи, печінку з терли і з ми мололи і майонезом приправляли, часноком. Ну та то люди їли, а тепер – не хотят, вже хотят скорше такє-во: щораз ліпше та й ліпше, доходит до… [10]. Та й всьо: та з капусти салат, та з чого могли, то з ми робили. Та тої закуски було не раз і дванайдцить, і тринанайдцить страв, тої всякої закуски. То шо ше вам говорити?
  З-2).: А ви кажете кухаркою були. То Ви вже собі були на кухні, Ви вже не розносили на столи нічого, Ви тільки?…
  Р-1).: Розношували баби. Я оно пішла подивилася. Прикликала дівчат або кого, невісци такі молоді. Та й ся пішла подивила як вони подавали, та й си завернулася та й ше подавайте, та їм ся дивила тако-во за таким порядком, шоб був порядок, бо їдне – їло би, а друге – не їло, би ся дивило! То треба і смілих, знаєте! У нас люди зразу так не їли, по один шо тарілки. А з п’ятнадяти поставили тут, тут, там поставили. Так люди їли. Ну а типір вже по їдин шо ід. Типір ше ліпше, бо так ше продукти непсуют. Верже собі ци ложку ци дві, скіко си верже та й си тото їст, та й друге тамка ци що, та й так. Ліпши гет теперкі ся весілля роблять, як ся колись робили. Бо я вже там’ю як колись. Я вже типірки двоє весілля робили, я вже дома не робила.
  З-1).: Може, якісь ладканки згадаєте?
  Р-1).: Ладкати? Ну як ішли до шлюбу та я вже так знаю:

  Примітки:

  [1] Далі подається З-1).:
  [2] Далі подається Р-1).:
  [3] жет = вже
  [4] боз = ніж
  [5] Сміється. – Примітка транскр.
  [6] ніт = ні
  [7] шпановала = господарювала
  [8] Показує тертку. – Примітка транскр.
  [9] респондент заперечну частку «ні» постійно вимовляє наближено до «ни». – Примітка транскр.
  [10] Сміється. – Примітка транскр.

• 2.
  1. Гріє сонійко, гріє,2
     Сіє татойко, сіє.
  2. То вівсом, то пшеницив,2
     Та й всяков …?… [1].
  Примітки:

  [1] Мається на увазі, пашницею. – Примітка транскриптора.

• 3.

  Р-1).: То вже так як молоду приведут. Приведут молоду і вже так витают, вже так спивают, шо то мати витат.
  З-2).: Ага. То як мати молодої вітає! Так?
  Р-1).: Так-так. Ну та й там витают вже, як … А типір вже більше, переважно роб’ят разом. І там витали в молодого, і в молодої. Але тоже так: мід. Меду так накладуют, кусника так дают їсти, мати дає та й дружби, староста. Та й таке весілля … То ше би була одна прийшла. Вона вміє латкати всяко, бо я так не бралася так до латкання, бо… [1] Ну та й співали куртих співанок жінки. Та й знаєте як то є: їдне то-то, друге то-то. Да й так весілля роб’ят.
  З-1).: Може, яких тих співаночок заспіваєте?
  [2]
  Р-1), Р-2).:

  Примітки:

  [1] Сміється. – Примітка транскр.
  [2] Прийшла респондент-2; Р-1, Р-2 пригадують слова наступної пісні – Примітка транскр.

• 4.
  1. Знати, Богойку, знати,2
     Що є в Андрія мати.
  2. Пришла нас привитати:2
     Як єдно так другоє.
  3. Як єдно так другоє,2
     Бо то твоєх убоє.
• 5.

  Р-1).: А потом, як вже вітают, як уже прийде молодий або за молодов:

• 6.
  1. Ой на городі билля,2
     На тім билліку зілля,
  2. В нашого сусідойки2
     Зачинатся весілля.
  3. Ой нешної днинойки,2
     Щасливої годинойки.
  4. Допомагай, Богойку,2
     Та й ти, Божяя Мати.
  5. Та й ти, Божяя Мати,2
     Вісілля зачинати.
  6. Ой зійшлися сестриці
     До нової світлиці.
  7. Радять вони радойку:
     – Допомагай, Боже!
  8. Та й ти, Божая Мати,
     Вісілля зачинати.[1]
  9. … З сіний до хати
     Словойко промовивити.
     Чи час вінойки вити?[2]
  Примітки:

  [1] Респондент № 1 проговорила рядки № 11-16. – Примітка транскриптора.
  [2] Респондент № 2 проговорила рядки № 17-19. – Примітка транскриптора.

• 7.

  Р-2).: Та то би я так-во… Я знаю всі. Але би-м ладкати йой-йой!
  З-1).: То Ви нам поладкайте!
  Р-1).: А ти меншей, більшей так, шоб ухопити!
  З-2).: То Ви нам таку ладканку шено, як весілля зачинають?
  Р-1).: Як весілля зачинали. А типір дальше …
  [1]
  Р-1), Р-2).:

  Примітки:

  [1] Р-2 пригадує слова наступної пісні. – Примітка транскр.

• 8.
  1. Мовит татойко, мовит:2
     – Няй вас Бог благословит.
  2. І я вас благослов’ю2
     Від щирого свого серця.
  3. Та й від щирого серця –
     Няй вам Бог дає щистя!
• 9.

  Р-2).: Там чи молодий, чи молода:

• 10.
  1. Молодого татойко2
     Весело собі ходит.
  2. Весело собі ходит,2
     В руках шапочку носит.
  3. В руках шапочку носит,2
     Щиро Богойка просит:
  4. – Дякую ти, Богойку,2
     Що’з ми ся дав діжджяти.
  5. Шо’з ми ся дав діжджяти,2
     Синойка згодовати.
  6. Синойка згодовати,2
     Разом з людьми зрівнати.
• 11.

  Р-1).: Твоя мати ладкала та й ти ся навчила від матері ладкати.
  Р-2).: Ладкала. То як до слюбу[1] йдут.
  Р-1), Р-2).:

  Примітки:

  [1] респондент не виговорює звука "ш" через стан здоров’я. – Примітка транскр.]

• 12.
  1. Хутко, матінко, хутко,2
     Воправляй же нас швидко.
  2. Бо вже в церковці дзвонят,2
     Ксєнз на службойку стає.
  3. Ксєнз на службойку стає,2
     Двоє дитят чекає.
• 13.

  Р-2).: А вже прийдут ввітам:
  Р-1), Р-2).:

• 14.
  1. Моя люба дітинойко,2
     Чи вірно слюба брала?
  2. Вірно, татойку, вірно,2
     Всім боярцям подібно.
  3. Вірно’м, татцю, слюб брала,2
     На Йвангиля пальці клала.
  4. Три рази, рази перед вобрази,2
     Перед милим Богойком.
• 15.

  Р-2).: А-я! То всьо має бути за порядком. Чекай.
  З-1).: Ви так нагадуйте собі як то відбувається весілля у вас.
  Р-1).: А як вже весілля зачне, як прийде мати вітати, бо я вже проспівала вам того.
  Р-2).: Мати види як цілує то-то так, а то ше не так.
  Р-1), Р-2).:

• 16.
  1. Вийди, вийди, кострубата,2
     Привитай молодята.
  2. Як єдно, так другоє,2
     Бо вже твоїх убоє.
• 17.

  З-2).: То як зустрічає мати молодого молодих. Так?
  Р-1).: Так-так. Мати молодого витати. Молоді – вже свої, убоє.
  Р-2).: Да дає їм вже того, хліба з медом.
  Р-1).: Я вже, їм вже тото розказувала. Теперкі як весіллє зачинили. А типір, як пов’язуют.
  Р-2).: Ей, то коли то пов’язуют!
  Р-1).: То хватни, скоренько так! То будеш співати кілько?
  Р-2).: Як молода йде гет уже до хати, із хати додому:

• 18.
  1. Бувай здорова, світлойко нова,
     Шо’м тя ся навмітала!
  2. Бувай здорова, матінко моя,
     То’м тя ся наслухала!
  3. Заганяла’з ня, посилала’з ня
     В карницю по водицю.
  4. Я така била все послушлива,
     Любила’м послухати.
• 19.

  Р-1).: То вона йде до молодого. То ї вже забират молодий, вона матери так.
  Р-2).:

• 20.
  1. До нас, дівойко, до нас,2
     В нас тобі горазд.
  2. Чириз сіни вітир віє,2
     Сам сіни замітає.
  3. Чириз хату вода тече,2
     Сама лижки [1] помила.
  Примітки:

  [1] Лижки = ложки. – Примітка транскриптора.

• 21.

  Р-1).: Отак – не треба мити молодій! [1]
  З-2).: А у вас тут такого не було, шо весілля іде, іде, а молоді ходили митися, купатися на річку?
  Р-2).: В нас такого не було. Чекай, чекай. Та я як сяду, то я доста знаю! А так забуваю…
  Р-1).: То треба було йти по весіллю, та як Критка ходила, вона ходила, так латкала, а вмерла – та й всьо! Та й всі позабувалися.
  Р-2).: Чекай, чекай…
  Р-1).: Ладкати, але ше файно по-стародавному. Я не раз так ся дивлю по тилівізори.
  Р-2).:

  Примітки:

  [1] Сміється. – Примітка транскр.

• 22.
  1. Та бо де Василь сідит,2
     Там стінойка ся світит.
  2. Де сідит Ганунейка,2
     Там стінойка сумнийка.
  3. Там стінойка сумнийка,2
     Лишат свого татунийка.
• 23.

  Р-1).:То вже як молода іде до молодого і так вона. Так співают.
  Р-1), Р-2).:

• 24.
  1. Ой у лузі калина2
     Все ся Богу молила:
  2. – Позволи ня, Богойку,2
     Та із того лугойку.
  3. Бо вже ми надоїли2
     Гірськиї потятойка.
  4. Галлузічко вблимали,2
     Гіллійко повбривали.
  5. Молода Ганунийка2
     Все ся Богу молила:
  6. – Визволи ня, Богойку,2
     Та із того домойку.
  7. Бо уже’м надоїла2
     Свому вітцю й братийкови.
  8. Ни так витцю й братийкови,2
     Як всьому родойкови.
• 25.

  З-2).: А гірські потята то шо то таке?
  Р-1).: А такії малейки качата. А то в нас від молодої. Молода, молода так співат, то-то вона так дякує вітцю і сусідам, і братийкови.
  Р-2).: Так шоб ї Бог визволив з того дому, бо надоїла всім.

• 26.
  1. До рання дожджик ішов,2
     На россвіту сніжок упав.
  2. Там куниця побродила,
     Куниця побродила
     Слідойків наробила.
  3. Чи то та доріжийка,2
     Куди йшла Ганунийка?
  4. Ой тота, тота власна,2
     Туди йшла Ганя красна.
  5. Барвінок погубила,2
     Стежийку позначила.
  6. Чи вівчарийко трубит,2
     Чи мій татойко тужит?
  7. За мною молодою,2
     Шо ня дає невченою.
  8. Ой навчат мине люди,2
     Жаль ти, татцю мій, буде.
  9. Іде тато [1] мій, іде,2
     Грошики си рахує.
  10. Грошики він рахує,2
      До кишині складує.
  11. Повіч йому, зорийко,2
      Няй же він їх ни губит.
  12. Няй же він їх ни губит,2
      Він вже мине ни викупит.
  13. Бо я вже того пана,2
      З ким вільно слюбиць брала.
  Примітки:

  [1] Татцьо – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 27.

  Р-2).: Там уже як прийдут за молодов і ладкают прийдани, ни прйдани а свати.
  Р-1), Р-2).:

• 28.
  1. Ой усьо жи нам ладно,2
     Тілько й одно нам дивно.
  2. Тілько одно нам дивно,2
     Шо нам свахи ни видно.
  3. Чи коровойки доїт,2
     Чи сив волойки поїт?
  4. Може, нас ся збояла,2
     В солому ся сховала?
  5. В солому, в соломицю,2
     Ячмінну половицю.
• 29.

  Р-2).: Як вже прийде сваха. Тогди прийде цілувати:
  Р-1), Р-2).:

• 30.
  1. Знати, Богойку, знати,2
     Шо є у Гані мати.
  2. Прийшла нас привитати,2
     В личийко ціловати.
  3. У біле, біленийки,2
     Рум’яне, рум’янийки.
• 31.

  Р-2).: Ну, ше шо їм заспівати? На весіллю як староста там …
  Р-1).: Чуєш, а то вже єнчий голос: [1]

  Примітки:

  [1] Респондент пригадує текст – Примітка транскр.

• 32.
  1. Ой із-гори світанійко свитає,
     Де ж той ся коничийко збирає.
  2. Ой в дорогу, мамцьо моя, в дорогу,
     По молоду й Ганунейку-небогу.
• 33.

  Р-2).: Вже ти ліпше співаш! В мене в грудях – я не можу, я вже зубів не маю!
  З-2).: То нічого – співайте, як можете.

• 34.
  1. Наш любий старостойко,2
     Дивись ти ся в віконийко.
  2. Дивися в віконийко,2
     Чи восоко сонійко?
  3. Як воно щи восоко,2
     То щи си погуляйми.
  4. А як уно низойко,2
     Додому забирайти.
• 35.
  1. Староста гостий гостит,2
     А його коник постит.
  2. Прив’язав ’го до плота,2
     Дав му їсти вколота.
  3. Як му ши даст солому2
     Ни приїде додому. [1]
  Примітки:

  [1] З-2).: А шо дав їсти, вколота? Р-1).: Вколота, в’язали колись колоти такі житні. Молотили цілом і в’язали такі вколоти. Саме то ти солома, таким грубе. Р-2).: Прив’язав до плота, дав їсти вколота. Та як ся йому даст солому, та й не приїде додому. З-2).: То то їжа така вколота, так? Р-1, Р-2).: Так-так! Їжа, їжа – вколота. Р-2).: Така їжа, сніп великий називається.

• 36.

  З-2).: А, може, молодятам там шось співали до стола їхнього: може, молода там сирота була, може, шось таке, нє? Якщо сирітське весілля … Р-2).: чекай, чекай… [1]
  Р-2).: Я но знаю з кінця.

  Примітки:

  [1] Респондент № 2 пригадує текст пісні. – Примітка транскриптора.

• 37.
  1. Ганунина матінка2
     В сирій землици лежит.
  2. В сирій землици лежит,2
     Навкриж ручийки держит.
  3. Навкриж ручейки держит,2
     Щиро Богойка просит:
  4. – Ой мій любий Богойку,2
     Пусти мине з раїйку!
  5. Із раю на землицю,2
     То няй я ся подив’ю.
  6. Хай же я ся подив’ю,2
     Чи файно ми дитя вбрано.
  7. Файно, як ангилятко,2
     Сідит, як сиротятко.
  8. Сльозами ся вмиває,2
     Бо матінки ни має.
• 38.

  Р-2).: Та я всі знаю, оно одну…
  Р-1).: Давай куртих, вже кілько будеш латкати?
  З-2).: А шоб молоді там поцілувалися чи шось таке, не було такої ніякої ладканки чи приспівки?
  Р-2).: О, то в нас спивают, то-то вже современне такє!
  З-2).: «Гіркая вода», так?
  Р-2).: О, вже вмієш!
  З-2).: А, може, там якось свати з сватами перегукувалися, переспівувалися. Маю на увазі, за столами?
  Р-1).: Знаєш, як переспівуют? [1]
  Р-2).: Чекай, чекай … Як приїдут прийдане за молодов:

  Примітки:

  [1] До Р-2 звертається. – Примітка транскр.

• 39.
  1. Моя люба дітинойко,2
     Чи горазд ночовала?
  2. Горазд, татойку, горазд,2
     Я спати щи ни лігала.
  3. Я спати ни лігала,2
     Бо роботицю мала:
  4. Коровойки’м доїла,
     Коровойки доїла,
     Сив волойки поїла.
  5. Сив волойки’м поїла,2
     На прийданци’м возирала.
  6. Стоїт коник на мості,2
     Гости, Ганько, свої гості.
  7. Я ту щи ни робила,2
     Щоби’м гості гостила.
  8. А як буду робити,2
     Тоді буду гостити.
  9. Точиться зять до тистя:2
     – Дай вам, Богойку, щистя.
  10. Чириз сіни – з барвінком,2
      Чириз хату – з горівков.
• 40.

  Р-2).: Вже прийдут прийдане навпів. Йо-йой, як то так файно.

• 41.
  1. Вийди, вийди, Ганунийко,2
     Привитай татунийка.
  2. На дворі – словийками,2
     В світлойці – повнойками.
  3. Коньови дай вівса їсти,2
     Татцьови – крісла сісти.
• 42.

  Р-2).: То то так моя мати все ладкала. То як ідут за молодов, в дорогу за молодов:

• 43.
  1. У дорогу, в дорогу,2
     По Гануню молоду.
  2. Молода, як ягода,2
     Чирвона, як калина.
  3. Червона, як калина,2
     Дай, Божи, би щаслива!
• 44.
  1. Утваряй, татку, ліску,2
     Син виде ти нивістку.
  2. До поля робітницю,2
     До комори ключницю.
• 45.

  З-1).: А ліску, то шо таке?
  Р-2).: «Утваряй, тату, ліску, веде тобі син невістку…», колись була плетена така давно. Фіртка. То називали ліска. Ой-ой, шо я співанок знаю! Як би я не раз сіла, то вони б і не позаписували! Там Кєнікова Маланка, вона сама з Жукотина, Кєнікова Николая мати, сирота була:

• 46.
  1. То ня дала моя мати у гори, у гори,
     То вна мині нич ни дала, хоба єдни пчоли.
  2. Як ся пчоли вироїли та й мине лишили,
     А дівирі головойку мою ізсушили!
  3. Та покип’ять діверчики, як у пецу горци,
     То шей до того свикриця то-та вогняниця!
  4. Ой знала би, милий Боже, й шо свикрі зварити:
     Трохи чиру із попилу піском присолити.
• 47.
  1. Та бо стану я си, стану з каменя на скалу,
     Та подай ми, Боже, дай ми свекрицю ласкаву!
• 48.
  1. То не дай ня, мамцьо моя, й де доста діверий,[1]
     На й ти волиш там віддати, де хата биз дверий.
  2. То буде хата биз дверий, то там двері будут,
     Де діверчиків доста – сваритися будут.
  Примітки:

  [1] діверий – чоловікові брати. – Примітка респондента № 2.

• 49.
  1. То я прийшла й до нивісти, чи ня бде гостити,
     А нивіста миску з пеца – чилюсти мастити.
• 50.
  1. Та бо я хату заперла та й колом підперла,
     Нима меї матіночки, моя мати вмерла.
• 51.

  З-2).: А дівери то хто?
  Р-2).: То то його, чоловікови, брати.
  Р-1).:

• 52.
  1. Ой якби нам таке вдало, би нам таке було,
     Щоби нашій Ганунені тагано [1] ни було.
  Примітки:

  [1] тагано = погано. – Примітка транскриптора.

• 53.
  1. То загнала ня свекриця й по віно, по віно,
     Нивіста кітку з пеца мині на коліна.
  2. То я іду стежками, а кітка – плотами
     А свекра ся утішила, шо вже йду з волами.
  3. То думала й, шо то воли, й намикала сіна,
     А ввиділа, шо то кітка – та й си тамой сіла!
• 54.

  З-1).: То коломийки такі, так?
  Р-1).: Так-так, то курті такі.
  З-2).: То весільні такі.
  Р-2).: То вже приспівуют:

• 55.
  1. То чи ти ся, свикричейко, й на вобраз дивила,
     Шо ти мині чоловіка файного вродила?
  2. То я прийду і до церкви, в церкви вобрази,
     Й гляну й раз на вобраз, на рибку три рази.
• 56.
  1. То гадала’м тя любити, й гадала, гадала,
     То’м ся тепер придивила, що біда низдала.
• 57.

  Р-1).: То вже приспівуют, приспівуют молодій, молодому так вже приспівуют.
  Р-2).: Ой, то де мині то на голову! Я колись як сяду, такі ми всякі лізут. Як була молодша, я файний голос мала, зара вже не можу – в мене в грудях, зубів ни одного ни маю, зубів. Я не можу співати, бо я не маю зубів. То вже й груди не ті. То вже шийсят дев’ятий рік. Я вже ни можу.
  З-2).: А ви не знаєте ніяких таких весільних прикмет. Наприклад, кажуть, коли невістка заходить в хату до свекрухи, може стрибнути з порога і то означає, що невістка хоче смерті свекрухи, шоб скорше померла, чи в піч заглядає.
  Р-2).: А чо в піч заглядає?
  З-2).: Ну тоже, кажуть, шоб скорше пішли батьки молодого з того світу. Ну якось так роблять, не знаю.
  Р-2).: Я то ни знаю.
  З-2).: Не знаєте такого? А як в церкві тримають, наприклад, свічки молоді, люди не дивляться якось на свічки, за свічками не вгадують їхню долю? Не дивляться?
  Р-2).: Як файно свічки світятса, та й файно!
  З-2).: А як згасне свічка, то що?
  Р-2).: А як згасне – то нефайно!
  З-2).: А чого нефайно?
  Р-1).: То шось погано. Не буде йти, якось таке.
  Р-2).: Або розийдут, або помре котре борше [1]
  З-2).: А з рушничком нічого такого не знаєте?
  Р-2).: Я то ни знаю. Мене моя мати не вчила ніяких…
  З-1).: А Ви кажете, Ви оці ладанки, коломийки навчилися од мами?
  Р-2).: Так-так.
  З-1).: То оті ладканки Ви навчилися від мами, а Ви самі ходили по весіллях, співали?
  Р-2).: Я не ходила. Де коли ходила – співала на весіллю! Чом не співала? Але моя мама більше ходила, бо то ранше било, то то признавали, а зараз – нихто ни хоче! Не знают, то вже забили. Як будут співати, як вони вже не знают, дитинко моя, ни знают?
  З-2).: А, може, Ви ше просто такі коломийки знаєте: не весільні, а такі. Шось там «Коломия, Коломия, Коломия місто…» шось таке?

  Примітки:

  [1] борше = скорше.– Примітка транскр.

• 58.

  З-1).: А, може, Ви ше нам скажете, нам казали сьогодні, на Івана Купала у вас у селі палять вогонь.
  Р-2).: Палять!
  З-1).: А як воно у вас називається?
  Р-2).: То – собаня!
  З-1).: Собаня. А то відколи у вас, то ше за вашої молодості так було?
  Р-1).:, Р-2).: То ше давно було! То ше за моєї мами!
  З-1).: А чого воно так називається? Може ви знаєте?
  Р-2).: Так собаню називали собаня та й… Я знаю чого воно так?
  Р-1).: На собани ладкали.
  З-2).: А як ладкали на собані?
  Р-1).:

• 59.
  1. Ходіт, хлопці, на собітку –2
     Спечем ми вам чорну кітку!
  2. Ходіт, хлопці, на собаню –2
     Спечем ми вам чорну Ґаню!
• 60.

  Р-1).: То дівки співают хлопцям. То вінок ввивають і приходять хлопці і дівки. То той вінок, знаєте. Зривають і так само співают.
  

• 61.

  Р-2).: То тим, вінком б’юцця. Всі ж би хотіли рано заміж виходили. Там якось «Як ся хлопці позбігали…» Так співают баби невістам там:

• 62.
  1. Доки сина ни жинила, й доти хора била,
     А як сина оженила – роб’ю, як кобила!
• 63.
  1. То я сина й оженила, Богойка просила,
     Шоби за ню нивістиця водицю носила.
• 64.
  1. Зо три’м сини пожинила, три нивісти маю,
     Ой як їсти й ни зварю си, голодна лігаю.
  2. Маю три нивісти,
     Як ни буду робити та й ни буду їсти.
• 65.

  Р-1).: Так колись переспівували. Так-так.
  Р-2).: Ну то шо їм ше буду співати?
  З-2).: Ну, я кажу, може, ше такі коломийки пам’ятаєте, шо переспівувалися? Нам теж таке треба.
  Р-1).: То коломийки, знаєш, як танцюют? [1]:
  [2]
  Р-1)., Р-2).:

  Примітки:

  [1] Звертається до Р-2. – Примітка транскр.
  [2] Р-1 пригадує слова наступної пісні – Примітка транскр.

• 66.
  1. Ой горіла полонина, я ішов гасити,
     То я мусів в решетяти водицю носити!
  2. Ой згоріла стоянчина, згоріла стайня,
     То згоріла в стоянчині білявочка файна!
• 67.
  1. Ходи, мила, танцьовати, ходи, мила, швидко,
     Бо тя гадра заступила, шо би тя не видко!
  2. Ходіт, хлопці, танцьовати та й так си вважяйте,
     Котра дивка й на переді, то то-ту лишайте!
• 68.

  Р-1).: Колись і співали хлопці, гуляли, співали! А котра така сміла била – краков’яка, грали краков’яка, знаєте, та то кажда дівка мала співати. Ну, та котра сміла, ну, то так красно співала як но. А котра – не хоче, то най ся кривит, кажда має якийсь голос, але …
  Р-2).:

• 69.
  1. Музико, музико, перистань ми грати,
     Бо я краков’яка ни буду співати!
• 70.

  Р-2).: Та де! І краков’янка з ми знала, і спивали ж ми, й танцювали! Чому не танцювали?
  З-2).: А яка музика була до краков’янка? Ше які танці танцювали?
  Р-2).: То такий: то тут на гармошках грали на весіллі?
  Р-1).: Так, на скрипках!
  З-1).:А ше на яких інструментах грали на весіллі?
  Р-2).:

• 71.
  1. Ой біла дівка, біла, й чому би ни біла?
     Якби мати ни зварила – гадину би зіла!
• 72.

  Р-1).: Тих співанок є купиця!
  З-2).: А, може, Ви ше, вівкати, вмієте? Ми хочемо почути як то ше вівкають!
  Р-2).:

• 73.
  1. Ходи, дівко, танцьовати, би’с ся ни бояла,
     Моя жона сідит дома, ще й ся ни вбувала!
  2. Людські жони, людські жони, людські молодиці,
     А мій коструб сідит вдома, зіли ’го блощиці!
• 74.

  Р-1).: Шоб вівкати – то в лісі вівкали.
  З-1).: А то як в лісі: як корови пасли чи як ягоди збирали?
  Р-2).: Та де! О, корови з ми пасли. Та бо колись пасли корови, то було все співали! Співанку співали: "і-гу-у-гу-у-га!" Так-во: і-гу-у-гу-у-га! Або паслизми корови, або деколи з знаєте так-во то все співанку виспіват і тогди завівкни сі, а по лісі йде такий голос, дак як воно! А типір – нихто ни заспіват, ни завівкат, нич! Колис ходили в Дидів: там у нас колись село було. І ми в Дидів на святок і ми там так співаєм і вівкали, єдно голоса йдут!
  З-2).: А як в ліс ходили по гриби, то не співали ніяких ладканок?
  Р-1).: В ліс на гриби йдут потихойку би.
  Р-2).:

• 75.
  1. Загнала ня моя мати у ліс по грибочки,
     Бігми, Божи, шо не є там миї [1] білявочки!
  2. Загнала ня моя мати й по гриби біляві,
     Поможут ми назбирати хлопці кучряві!
  Примітки:

  [1] миї = тиї. – Примітка транскр.

• 76.
  1. Ой іде дощ, іде дощ та й падає в яму,
     Полишу тя, мій милийкий, церес твою маму.
  2. Ой іде дощ, іде дощ та й буде водойка.
     То куда ми й перейдемо, рибко солодойка?
• 77.
  1. То на ня люди брихали, то правда ни била.
     Била правда та й ниправда – я всьо пирибила!
  2. Шо ся люди набрихали та й наговорили,
     А мині ся з тої брихні кучирі повили!
• 78.
  1. Ой дує вітер, дує, махає вборов, [1]
     Сам ня милийкий ни любит – другому боронит! [2]
  2. Махає калинков,
     Та бо мого милийкого хижа над долинков!
  Примітки:

  [1]вборою = оборою. – Примітка транскр.
  [2] Р-1).: То якось іней було … Примітка респондента.
  

• 79.
  1. То здоли ся похмарило, буде дожджик лляти,
     Та бо змокне й сорочина на моїм рем’яти!
  2. Та бо іде дощик, іде, та єден не впади,
     Мало ми ся й за милийким серци ни розпади!
• 80.

  Р-1).: То вже спивай на "єнчу моду"!
  Р-2).:

• 81.
  1. Я маю си й заспівати, а я си заплачу,
     Роки мої молодийкі, то вас марно трачу!
• 82.
  1. То я пасла й коровиці та й тилятка грубі,
     То ня їмив [1] пан лісничий у зеленім зрубі!
  Примітки:

  [1] їмив = зловив. – Примітка транскриптора.

• 83.

  Р-1).: Колись співали, співали й вівкали так. Спивали де-небудь, не раз ми восени бульбу копали, то …
  Р-2).:

• 84.
  1. Мати моя старенейка, мати моя мила,
     То ти мене не в щасливі пеленки повила!
• 85.
  1. Та погадай, мати моя, би’з угадала,
     То що би’з ня за піяка мине ни віддала!
  2. Та бо мати так зробила, за піяка дала,
     Щоби’м копи молотила та й дрова різала!
  3. Мамцю моя рідна,
     Ни дай мине за піяка, бо я буду бідна.
  4. Ой ня воли ж, моя мати, за злодія дати,
     Злодій буде в криміналі, я буду гуляти.
• 86.

  Р-1).: Вже маєте записано шо.

• 87.

  З-2).: Ну, то таких пісень ми не чули, як ви співаєте. А, скажіть, хто помагав жінці приймати роди?
  Р-1).: В нас ту? Били таки жінки в селі.
  Р-2).: Жінка була, повитуха.
  З-2).: Вона повитуха називалася?
  Р-1).: Да, да, таки били жінки, шо кликали.
  З-2).: А не казали, шо та повитуха може і долю дитині віщувати? Наприклад, виходили на вулицю, дивилися на зорі. Вона може матері вже наперед казати якою дитина буде, нє? Нічого такого не пам’ятаєте?
  Р-1).: Не пам’ятаю.
  З-2).: А шо та повитуха робила? Ну, помогла дитині родитися, перев’язувала пупа?..
  Р-2).: Ну аякже! Перев’язувала прядивом таким як тово сіют на полю!
  З-2).: А яким саме прядивом?
  Р-2).: Отакий льон сіют на поли.
  З-2).: Ну але була різниця яким? Я знаю, матіркою перев’язували, якщо хотіли шоб ше було багато дітей. А якщо не хотіли, то чим перев’язували?
  Р-2).: В нас такого ни било вже.
  Р-1).: Та прядивом там перев’язала та й всьо! А типір вже бінтом.

• 88.

  З-2).: А хрестини у вас справляли?
  Р-1).: Справ’яли.
  З-2).: А на хрестинах шось співали чи не співали?
  Р-1).: О! Та то хто як хотів, то й співали!
  З-2).: А ви нічого такого не пам’ятаєте?
  Р-1).: Та чо нє?
  З-2).: Ну? то ви заспівайте шо співали на хрестинах.
  Р-1).: То всяку співали. Хто яку хотів! Пяниці понапивалися…
  З-2).: Ну от, наприклад, кумам співали, так? Кого брали в кумів?
  Р-2).: Ранше брали трийдцить чоловік! Двадцить п’ять – трийдцить …
  Р-1).: А типір, дякувати Богу, шо два хоба: кум та кума і всьо. А то ціле весілля йшло!
  З-2).: Ну, а кого: там рідніших чи просто друзів?
  Р-1).: І други, і сусідив і рідні, такі-во всякі брали.
  Р-2).: В тому селі же як обере кум та кума, то вже як ті жаби жебают. [1]
  З-2).: А як діти помирали, то шо робили?
  Р-1).: Нич, та вмерло, та й похоронили, та й.
  З-2).: А не робили так: не, називали якось біблійними іменами, там, якось: Адам, Єва, якщо хотіли шоб, Бог дав дітей. Чи, може, перепродували через вікно?
  Р-2).: Як мамі мня дочка вмерла, то мами імня давали. Як хлопец, то тата.
  Р-1).: Як нихрещени були.
  Р-2).: Так.
  З-2).: А як хлопець, то називали іменем батька, так?
  Р-2).: Так-так.
  З-2).: А, кажіть, шо не можна дитину так називати… У вас так називали, так?
  Р-2).: Називали.
  З-1).: А ви кажете співали пісні. А які? Такі ліричні, загальні, які всі знають чи були якісь такі окремі хрестинні пісні?
  З-2).: Ну там, наприклад, кумові, кумі.
  Р-2).: Ні-ні.
  Р-1).: В нас такого ничо ни було.
  З-2).: А про дитину нічо не співали?
  Р-1).: Ні!
  З-1).: А колискові дитині, шоби там спало дитя?
  Р-1).: Там, ну то колисала в колисці, ну та й приколосувала та й си співала.
  З-2).: А ви знаєте якісь колискові?
  Р-1).: Ну та.
  З-2).: Ну, то заспівайте нам якісь колискові!
  З-1).: Або, може, якісь забавляночки дітям, шоб вони не плакали такі? Дитяче шось?
  Р-1)., Р-2).:

  Примітки:

  [1] Сміється. – Примітка транскр.

• 89.
  1. Колишися, колиш, нова колисочко,
     На й ся тобі воколише й моя дітиночка.
  2. Повішу колисочку та й на ябліночку,
     Буде вітриць колисати мою дітиночку.
  3. Повішу колисочку на вірбу, на вірбу,
     Колишися, колисочко, поки я не прийду. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент-2 проговорила третю строфу пісенного тексту – Примітка транскр.
  

• 90.

  З-2).: А забавлянки якісь. Там: «Сорока-ворона…» чи «Печу-печу хлібчик…», «Кую-кую чобіток»?
  Р-1).: Ну то такево, дитині говорили так:

• 91.

  Кую-кую чобіток,
  Подай бабі молоток,
  Ни подаш молоток –
  Ни підкую чоботок!

• 92.

  З-2).: А шо при тому робили? Брали ніжку чи як малого дитяти?
  Р-1).: Ни! То так хоба співанка, шо так си «Кую-кую чобіток…» То така-во, як каже, заглупка дітвакови, заглупка дітвакови, шоб дітвак ся усипляв. [ Бажають збирачам щасливої долі. Р-2) розповідає про сина і майбутню невістку – Примітка транскр.]
  З-1).: А може, Ви нам ше таку пісню довшу заспіваєте про жіночу долю? От ви кажете про пияка-чоловіка чи шось таке?
  Р-1).: То ту знаєте «Зацвіла ружа трояка, мала я мужа пияка…». Ту знаєте?
  З-2).: Ну то заспівайте нам, якщо можете. Ми то такої не знаємо, але …
  Р-1).: «Він нич не робить тільки п’є, прийде додому жінку б’є…» Ни знаєте такої?
  З-2).: Нє!
  Р-1).: То шо Ви знаєте?
  З-1).: Ми приїхали записувати, збирати, шоб шось знати.
  Р-1), Р-2).:

• 93.
  1. Зацвіла ружа трояка,2
     Мала я мужа, мала я мужа, мала я мужа піяка.2
  2. Він нич ни робить, тільки п’є,2
     Прийде додому, додому прийде, прийде додому – жінку б’є.2
  3. Ни бий ня, мужу, ни карай,2
     Лишу ти діти, діти ти лишу, а сама піду за Дунай.2
  4. Як я на човен сідала,2
     Правов рученьков, білов хустинов на тебе, серце, махала.2
  5. Вернися, жінко, додому,2
     Плачут тобі діти, діти тобі плачут і сумно жити одному.2
• 94.

  Р-2).: О, шо я співанок всяких знаю: давних ше давних та то, де то-то треба!…

• 95.
  1. Стоїть дуб високий, гілями широкий, листя на ньому шелестить.
     – Порадь ти, дівчино, порадь, шо робити, коли мине серце болить?
  2. – До мене ти ходиш, із мене смієся, а я полюбила тибе.
     Типер ти, проклятий, шукай собі іншу, а я погубила себе.
  3. Піду до криниці, до тої криниці, з котрої ти воду биреш.
     Ти прийдеш до неї води набирати і кров з мого серця знайдеш.2
  4. В милого весілля, в милого танцюють, милого до слюбу ведуть.
     Кохану дівчину спускають в могилу, ще й жалібно звони ревуть. 2
• 96.

  Р-2).: То вже друга.

• 97.
  1. Посватай, синочку, богачку, богачка не то, що бідна,
     Богачка візме пару коней і ще й вороного коня.
  2. Стою я з богачков в садочку і слухаю спів солов’я.
     Я чув, як дівчина співала, де сама найвища гора.
  3. Співала та й у воду впала, вода її тихо взяла
     Богачка лукаво всміхнулась, сказала: «То дура твоя!»
  4. – Послухай ти, рідний синочку, я хочу тобі я сказать:
     А завтра у ниділю рано ми будем висілля справлять.
  5. – Послухай ти, рідная мамо, я хочу тобі говорить:
     А завтра у ниділю рано ти будеш мине хоронить!
  6. Збудуйте широку могилу, щоб всталася й труна моя,
     Шоб знала кохана дівчина, шо наша любов є вірна.
• 98.

  Р-2).: Та я доста знаю пісень всяких!
  З-1).: Ну то згадайте!
  Р-2).: Якби я мала доста часу, корову пасу колись да ся всякі попридумую.
  З-2).: А як у вас, наприклад, от гримить, як оберігалися чи як?
  Р-1).: Як блиска? Ну та: «Свять Господи милосердний». Перехреститься та «Свять Господи, милосердний!»
  З-2).: А не несли, наприклад, май? Ну, знаєте, замаюють там церкву і не несли, наприклад, не брала кожна хазяйка там собі гілочку якусь, не несла до хати? То щиталося, як від грому.
  Р-1).: Ні, в нас такого не було.

• 99.

  З-2).: А як людина помирає, шо не можна було робити? Ну там шо робили: дзеркала завішували чи не завішували?
  Р-2).: Завішуют, закривают.
  З-2).: А чого закривають?
  Р-2).: Ой, я знаю чого? Бог його знає! Жалобу якусь утримують чи шо?
  З-2).: А шо робили з тим шнурком, яким там ноги зв’язували?
  Р-2).: Шо робили?
  З-2).: Угу.
  Р-2).: То звазуют хлопців, файно хлопців звазуют!
  З-2).: А нащо?
  Р-2).: Шоби би ся вженив!
  З-1).: Ну а як зв’язують?
  Р-1).: Нога так зважут.
  Р-2).: Де якого приворожити ся там.
  З-1).: Ну то шо тим шнурочком можна було …
  Р-2).: О! Хлопця візьмете і вже є ваш!
  Р-1).: Я знаю, шо мечут [1] у труну, як хто знає, то знає.
  З-2).: Ну я знаю, кажуть, тим шнурком, ним взагалі не можна нічого робити тобто він не є на добре. Хіба, якшо хтось собі хоче…
  Р-1).: Певно, шо не на добре.
  Р-2).: А той, шо ся повісит, кажут, шо майно веде в хаті, всьо. Ти можеш приворожити хлопця, любий хлопець то ся повісит на дівку.
  З-1).: Тим шнурком, якшо хтось вішається, так?
  Р-2).: Так, якшо вішається. То хазяйство ся веде.
  Р-1).: То казали, колись як було, як на базар хто їхав, то він брав той шнурок і купці купували. Бодай Бог ухилив, то-то – нефайне!
  Р-2).: Так!
  З-2).: А якого шнурка, того, шо від померлого?
  Р-2).: Того, шо вішав.
  Р-1).: Задригне, да й всьо!
  З-1).: А от ті, наприклад, шо у вас вішалися або топилися, то їх де, на цвинтарі ховали разом з усіма людьми.
  Р-2).: Ні, не ховали – там на старім далеко.
  З-1).: А ставили їм хрести чи просто ховали, закопували?
  Р-2).: Ні-ні, без ксенза, без усього.
  З-1).: А якщо в когось хазяйство ведеться дуже добре, то не казали, шо, може, в нього якийсь помічник живе? Ну, маю на увазі. Якиїсь домовик.
  Р-2).: Та ну. Я таке не знаю
  З-1).: Якісь, може, дух померлих оберігав?
  Р-2).: Ну то то в нас нема того, я того ни чула.
  Р-1).: Люди, може, шось знают, то треба знати.
  Р-2).: То то треба знати від того, шо там.
  Р-1).: То в нас того нема, не знаєм.
  Р-2).: Є всяких співанок, коби то так мав час, би та кореспондентка била коло мене, пасла корови та й я би їй співала всякі пісні!
  Р-1).: А йо! Ти так часто пасеш корови, ну!
  Р-2).:Та я вже буду пасти, то вже чекай-чекай! Невіста буде їсти варити. А я буду корови пасти.
  Р-1).:А я із єї чоловіком пасу корови.
  Р-2).: Е, так, може чоловіка коханка! [2].
  Р-1).: Так. [3]
  З-2).: А як корови пасли, то шо співали, не пам’ятаєте?
  Р-1).: То колись співали, топір вже ни співают.
  З-2).: А шо співали?
  Р-1).: Та всяке таке-во!
  Р-2).:

  Примітки:

  [1] мечут = кидають. – Примітка транскр.
  [2] cміється. – Примітка транскр.
  [3] Сміється у відповідь. – Примітка транскр.

• 100.
  1. Пасіт коровиці й ни бійтися вовка,
     Я вас буду дозирати, я мудра головка!
• 101.

  Р-1).: Ти так співай, як в лісі співали! Так співали, шо далеко було чути!

• 102.
  1. То я мала й чоловіка, то я мала, мала,
     Поставила на ворота та й сорока вкрала!
• 103.

  З-2).: Ану скажіть нам своє прізвище й ім’я, шоб ми знали, хто то нам співав.
  …
  Р-1).: Колись так писали, бо колись било, я знаю, «кавалєрку» платили: зменшували років, роки була «кавалєрка» та й платили. А ми били, дівки без вітця годовані, ну та й мати била єдна, а нас було шість та й два хлопці, та й «кавалєрка» приходила, а вони вже тотим меншим дітьом роки вменшували ну та й так.
  З-1).: Скажіть, у вас, напевно, села в селі якось називаються? От ви кажете Верхня Боберка.
  Р-2).: Верхня, то – середня, а то – Нижня.
  З-2).: А чого так Боберка називається?
  Р-2).: Бобри десь били, там дуже били. Десь там у тих, у Сянках чи де туди.
  Р-1).: А є Боберка.
  Р-2).: Біберка є!
  Р-1).: І Бобе′рка є, бо я била з жінков на курорті, то я чула.
  З-1).: А це – Бо′берка, так?
  Р-2).: Так, то в нас бобри, зараз буде во так от одні кривулі.
  Р-2).: Ішо є ше досі бобри?
  Р-1)., Р-2).: Є!
  Р-2).: Є! Та де, так вільху порубают, як би постинав! А я так пасу оті корови, див’юся, а то такий во чорний!
  Р-2).: Всі поліна погризут! Так красно погризут, так порубают, шо топором би так не порубав! Є бобри.
  З-2).: А от ви шено тільки сказали, може, ви ще повстанських якихось пісень знаєте чи партизанських якихось.
  Р-2).: То би Василя ся твого запитав?
  Р-1).: А Василь звідки знає. Пісні партизанські?
  З-2).: Солдатські, партизанські?
  З-1).: Якісь фронтові, може, такі про війну?
  Р-1).: Якби випив добре, тоби співав всяким голосом!

• 104.

  Р-2).: Я там’ю, як бандери ходили, мала’м била. Мала вже кілько? У сорок шостім році ходили, по війні все било, в шостім і сьомім році. В сорок п’ятім війна ся кінчила, а в шостім і сьомім ходила банда по… Маскалі ше ходили, в банду перебирали, людей вбивали, вішали, не раз виділа вмерлого повішаного там, там. Та! Прийде, у вікно як начне грамотіти: «Уставай! Давай корову, давай свиню, давай гроши!» А ні – тя зараз повісит!
  З-1).: А були тут у вас такі криївки?
  Р-1).: Били, били.
  Р-2).: Та били в лісі там.
  З-1).: А десь приблизно до котрого року?
  Р-2).: До сорок семого десь били та дальше – ні. До сорок семого били. То туди, до Вовчого ближче, там десь до п’ятдесятого року били, туди во, коло Розлуча, туди во, коло Стрілок. А ту в нас не били вже. В нас скоро то-ту били. Ой тям’ю голод…

• 105.

  З-2).: А Ви кажете голод, то Ви і голод пережили, так?
  Р-2).: Чому би’м не тямила? Там’ю, йой-йой, по війні не било шо їсти, не било де хліба купити, не було шо де вдітися, не було грошей. Мій тато продав корову, то мішок купи фасолі за корову. Шо корову бде різати їсти, чи як? А мали’з ми три корови, єдну продав, то маскаль забрав усьо в колгосп: коня забрав, корови забрав.
  Р-1).: Всьо забрали! Лишили хоба єдну корову і тоту записали, чи теля в тій корові, бо не мав права, ой!
  Р-2).: Би не продати, би не зарізати, бо як заріжеш – оштрафуют!

• 106.

  Р-1).: Та люди ховали по загатах. Ховали телята, так-во вже як йшла переписували худобу, то вони ховали.
  Р-2).: Та, по ріках. Я не раз, я була мала, то за мнов так стріляли маскалі. Десь мала шість років. То дощ падав. Жито такє великє було, було високє, зимове жито виросло. А я так див’юся, а то всьо така облава, ходили з тими собаками маскалі: так по чотири, по чотири, такий ряд великий ішло. Та й ми йшли, а я увиджу, а сестра там била з коровою сховалася, би ни писали [1], а я несла ї ланцки, би прив’язала, би не гнала до хати. А то вони взяли, давай стріляти за мнов, казали, шо то бандера втіч, так кулі били-били, хоба біля мене тако свістіли.
  В керницю падала, топила’м ся, а свиня хотіла мене з’їсти, всякої біди за-знала.

  Примітки:

  [1] Мається на увазі, «щоб не записали на податок». – Примітка транскриптора.

• 107.

  З-2).: А Ви кажете в житах ховалися. А не лякали, що в житі якісь русалки ходять, чи щось таке? Не лякали Вас, як були малими?
  Р-2).: О, то ж діти! Діти є діти, так лякали, але великі – ні. Я ся ни бояла.
  З-2).: А шо казали: «Не йди в жито, бо шо..?»
  Р-2).: «…в жито, бо там баба ходит дика. Дика баба ходит!» Та й діти си боятса, не йшли.
  З-2).: А як Вам описували ту дику бабу?
  Р-2).: О! Велика, горбата, мішок має, всяко таке говорили!
  З-2).: А лісом не лякали: шо в лісі хтось живе чи хтось ходить?
  Р-2).: Е! Тогди страшно било іти, як банда била, тогди ше заб’є!

• 108.

  З-1).: А, може, знаєте, як не знаєте, то, може, хтось розказував з ваших сусідів, от буває таке, кажуть, шо блуд його вчепився?

• 109.

  Р-2).: Вчепився. Мене саму один раз блуд їмав.
  З-1).: А шо, як то було?
  Р-2).: Переверне си в голові, та й не знаєш!
  Р-1).: Я сама блудила, то тому вже років кілько? Мабут, три роки назад, як наш Олег був. Пішлизми, вже привезли ту Божу матір, шо, знаєте, по селі, шо возят і ми пішли. І де десь були до дванадцятої години, бо каже: «Ви мусіте ся лишити.», я і ше там, нас три. Ну так ми йшли-йшли і просто прийшли на ту, де автобус, та я вже пішла сюда, стежкою собі. Ну а вони пішли собі дорогов, а я пішла стежков, ну де й шо, ну де й домів не прийду, ну в голові ми ся крутит, ну закрутило мені целиком перевернуло мені, не знаю де я є, хати вже якісь інші ся зробили, йо! Та я ходжу, та я, може більше як три години ходила у ночу. Я змокла, потом якось мені пройшла, якось мені з очей ступило – я туда, куда автобус, іду я туда, іду я до Лесі, я вже запам’ятала, шо то та хата тут, коло автобуснеї і тогди пішла, бо то сусіди.

• 110.

  Р-2).: Кажут, як блуд си їме, треба зогадувати, шо перше ви на Святий вечор їли. Ну чеснок чи хліб, чи шо.
  Р-1).: Ай-йо! Я ся молила і здогадувала і ми всеодно блуд їм.
  З-2).: Першу страву на Святий вечір, так?
  Р-2).: Та-так. А перший си їст хліб і чеснок перший раз. Як сіли до вечері, то є першим хліб і чеснок.
  Р-1).: Я же й згадувала!

• 111.

  Р-2).: А на мене падав вогень, так якби дощ вогняний падав, як я заблудилася. Та! Якби вогень на мене падав! А мені здавалося, шо всьо мені в очох ся перевернуло, червоне в очох, вогень на мене падає! А то сніг падав, то зимов я блудила, а мені здавалось, шо то вогонь падає!
  З-1).: А то як Вам здавалося, шо блуд вчіпився, то як було вночі?
  Р-2).: Вдень, дньом, вдень я блудила! Ну як вдень? В обід!

• 112.

  Р-1).: А я вночі блудила! А вдень з ми ся блудили в лісі, де з ми ся робила. То знов цілий день ходимо, ходим по скалах, по таких, змучилизмися, кажу: «Дівки, з’їзми дещо!». З’їлизми і кажу: «Ходім туда-во, там чула, шо пес гавкав!» Ніт, її тягне туда, а мене туда і так ми блудили десь до пів полуденку в лісі, потому нас ся той блуд лишив, і вже ми так вийшли на прощу і все.
  З-2).: То просто так переходили і все?
  Р-1).: Так, переходилизми! Якийсь, знаєш, такий чоловік не спокійний. Я вже два рази блудила дівчатьом і вже ту вийшла…

• 113.

  З-2).: То я вас ше запитаюся, а якщо мрець не дає спокою. От похоронили, а він все приходить до хати, шо треба робити?
  Р-1).: Молитися треба, службу наймати, він хоче…
  Р-2).: Як сниться часто, я таке чула, же би в голову йому зап’яти там косу яку або ножа на цвинтари.
  Р-1).: Ну то то вже нечистеє.
  Р-2).: Віднести де його голова і там йому.
  З-2).: Ну просто кажуть, що людина ще сорок днів після смерті ходить.
  Р-1).: Так, ну та душа ще не спокійна. А ше треба ся молити, молитися треба, службу ся наймати, молитися, як ся дуже часто снят є родичі померли, бо котрісь не молилися.
  Р-2).: Так-так. Є таке, шо не шкодить людині, а є така, шо шкодить.
  З-2).: А як ше захищалися, якщо якесь таке лихе ходило? Шо ше робили?
  Р-1).: А я знаю? Я знаю,шо молили’з ми ся! Та за мене вже шестеро поховала, але тако николи нич ми не пошкодило. Іду до церкви, молюса та й все.

• 114.

  Р-2).: А ви Степци мати ся снила, снила, бо то вона лахи материні палила!
  Р-1).: То най не палит!
  Р-2).: Лахи і всьо, вона каже: «Дитинко, то я тебе годувала, я тя мушу забрати з собов!» Ви забрала скоро як! Степку Каролчину! Вона попалила лахи матері, загладила всьо, їй ся мати снила, снила і ходила за нев: «Я тебе мушу забрати!» – каже, – «Раз ти мене не любиш, я тебе возьму і всьо!»
  З-2).: А чо вона вирішила, шо та її так не любить, через то шо та лахи палила, так?
  Р-2).: Через то, та. «Шо ти так лахи палила мої, ти могла ходити в моїх лахах!» – каже. Я ходила в материних, ми ся матери ни бояли! Моя мама мине годувала, любила, всьо, то чо я її маю бояти?

• 115.

  З-2).: А у вас був такий звичай, коли помирала якась людина, а за нею наступна, то родичі тої, ну тої попередньої мусили йти проводити ту, шо за нею померла. Бо в нас я знаю так роблять: йдуть родичі того попереднього покійного.
  Р-2).: Ні, то в нас ідут…
  З-2).: То, знаєте, виходить так, ніби як той попередній ждав на воротах цього. І вже як проведуть, він може собі спокійно йти.
  Р-2).: Може й так, ну в нас ні.
  З-1).: Були,може, у вас в селі такі жінки, їх плакальниці називали чи як, що голосили, плакали за померлим, такі спеціальні?
  Р-2).: Били, били такі,били!
  З-1).: То були такі, шо спеціально їх?
  Р-1).: Так-так!

• 116.

  Р-2).: Моя мама розказувала, шо вна вилізла на таку високу бочку, каже, їй заплатили, всьо: «Плачте, плачте за ти м вмерлим, йойкайте!» А вона каже: «То чого буду йойкати, як я жалю не маю?» І не йойкала!
  Р-1).: Але платили, то мусіла так!

• 117.

  З-2).: А якщо помирала така людина не дуже добра, маю на увазі якась відьма чи шо, чи знахарка?
  Р-2).: Ну то так всяка нечисть, нечисть лазила.
  Р-1).: Найбільше своїй родині вона мусит лишати.
  З-2).: Вона передати мусит.
  Р-1).: Вже так відмов’яє, вже вкусит поганка, гадюга укусит, ну і вона така людина є, шо вона відмов’яєт, но вона як буде вмирати, вона мусит лишити…
  Р-2).: Ше комусь.
  З-2).: А як не передасть нікому то шо?
  Р-1).: Ну я знаю? Кажут, шо то – недобре.
  З-2).: Вона не може спокійно вмерти, так?
  Р-1).: Певно, шо так. То таке саме, шо вона мусит передати, вона передаст своїй родині.
  Р-2).: Ну вона постит п’ятниці які, вона й у Бога вірит і всьо.

• 118.

  Р-2).: Я така хора била на уроки, думала вже вмру! А як пішов хлопец, до не хоба пришов, хоба зачала відмовляти – я вже здорова стала!

• 119.

  Р-1).: То так от: Богови служити, да вона вже п’ятници постит да є таки дни, шо вона постит, вона вже знає коли.
  Р-2).: Знає коли: так, які перед сватом, перед таким великим, п’ятниці!
  З-2).: А ви не чули такого, шо приходила там якась жаба, прискакувала, чи якась кітка приходила до корови там. Казали, шо то видно якась…
  Р-2).: Та чула, говорят ше такє, шо молоко відбирає. О, я в тото не вірю нич! Я в тото зовсім не вірю ни в якії забобони.

• 120.
  1. Р-1).: Молоко в корови на язици!
• 121.

  Р-2).: Фєньо,Фєньо, є-є-є-є! Є такі ворожилі, шо там молоко красно відбират, порожнє вимня. Вона тобі ни даст, а ї даст! Били такі люди, шо за мотуз потєгала, а з мотуза молоко текло!
  Р-1).: Типір вже нема таких в нас.
  Р-2).: Били, били. Ранше били, типір вже нема.
  З-2).: А шо треба було, як треба було від них захищатися?
  Р-2).: Бо я знаю? Біда ся від них захистит! Я знаю, шо робити? Я то не знаю! То то ше моя баба, прабаба моя розказувала, давно ще били такі всякі, та.