Сеанс

зміст текст
Архівний шифр
OEK_MAN_20100624rybak_seans04
Польове дослідження
Дата/час початку
26.06.2010 15:50
Дата/час закінчення
26.06.2010 18:10
Свято/будень
будень
Місцева (давня) назва населеного пункту
Назва частини населеного пункту
Характер і умови проведення
сеанс імпровізований, відбувався у приміщенні, у хаті респондентки № 1
Контекст запису
штучний
Присутні слухачі
Інституція/особа походження запису
Мала академія наук України (Рівненська область)
Інституція/особа зберігання запису
Фольклорний архів Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси (ФА КУФ), Львівський національний університет імені Івана Франка
Транскриптор
Т-1) Микулінська Віта

Зміст (125 записів, творів – 89, коментарів – 36)

догори

Текст

догори
  • 1.

    З-1).: Ну а, скажіть-но. А ви як співали, були ваші такі жінки, ви з ними часто співали? Може, якісь… там хор-ланка була, чи шо в вас таке?
    Р-1).: Була в мене бригада. Як саділі ліс, то сто восємдєсят душей, душ було.
    З-1).: А ті шо співали, ті шо співали?
    Р-1).: А які ж вони співають? Всі разом кричимо, співаєм, да й все, а шо робіть.
    З-1).: А таке не було, шо вас вивозили на фестивалі якісь, на конкурси, таке, шо їздили? Ви спі-вали тут?
    Р-1).: Нікуди я не їзділа? Нікуди я не їзділа? А просто так, сама люблю співаті. Сяду. Чловік умер вже дев’ять років. Сама живу, о. Да й так от сидю, сидю. Болію: да то по больницах, то кругом, а так… Ни… Сидю. Той, тєлєвізор, якісь пісні співають, то поперейму. Да й сама собі співаю.
    З-1).: Але нам таких зараз з телєвізора не треба. Ми зара будем вас розпитувать тільки те, шо отут-во здавна співали ваші ше матері там, баби співали. Бо з телєвізора, воно вже з других сіл, а нам треба тіки ваше тут во, місцеве таке.
    З-3).: Шо за молодості співали. Десь виходили на лавки з дівчатами…
    З-1).: Ну ви ж, ви тут народилися, в цьому селі?
    Р-1).: Да. Тут я народіласа і живу, восємдесят шостий год. В етому селі. Отут на тім місьці.Тут учітелька моя, ето братіха, оде, сусідня. Там я жила в туй хаті. В дівочі.

  • 2.

    З-1).: От розкажіть так, давайте, по порядку, шоб було легше. От як в вас зимою починалося? В вас, коли колядували ходили. Хто в вас ходив колядував – хлопці, дівчата, разом, окремо?
    Р-1).: Хлопці й дівчата ходілі колядувать…. Щодрувалі, колядувалі.
    З-1).: Ну, от як ходять колядують хлопці. Вони з дівчатами могли так, об’єднувалися?
    Р-1).: Рязом ходім.
    З-1).: Разом. Молодьож, діти, чи які ходили, колядували?
    Р-1).: Ну, вже я в п’ятому класі ходіла. Ходілі ми з першого класа, пока война стала. А в войну вже там ходілі колядувать – то шо хто даст.
    З-1).: Але старші тоже ходять уже колядують, так? І молодь, і старі ходять колядують?
    Р-1).: Ну, зара вже ходять.
    З-1).: Ні, ні! Ви все розказуйте, як колись було, от, як колись.
    Р-1).: Як колись?
    З-1).: Так, ви вже за Польщі трохи знаєте – то як там було з тих часів. То ходили колядували і старі, і малі, і молодьож?
    Р-1).: Нє, нє, стари не ходілі, такі діті ходілі.
    З-1).: Діти в основному, та?
    Р-1).: Діті но ходілі, ми діті, ми діті ходілі…
    З-1).: Ну, добре! А ті діти співали, шо ж вони, які там були такі колядки, до господаря шось, до господині, такі колядки.
    Р-1).: Так в нас нема. В хату в нас не приходілі колядувать. А в нас попід укнами колядували. Щадрувалі, колядувалі.
    З-1).: Так! От як вони колядують? Шо вони приходять? Як вони просяться?
    Р-1).: "Дядьку, можна колядувать!" Ото на Роздво – колядувать пуд окно. А так: "Дядьку, можна щедрувать?"
    З-1).: А він каже вже: "Можна!"?
    Р-1).: "Можна!"
    З-1).: Але… Шо ж вони, давайте, що ж колядували ті діти?

  • 3.
    1. Срюдно ве тіше глос сє розходзіл:
      Встаньцє, пастежи, Бог сє вам родзіл.
      Чим прендей сє віберайте,
      До Бєтлєї поспєшайцє
      Пшівітаць Пана.
    2. Пошлі, зналєжлі дзєдзьонтко в злобьє,
      Вшистке ми зналі, далі му совет:
      Яко Боґу чєнцьо далі,
      А ми єґо заволалі
      З велькєй радосці.
    3. А мі тя (?) барзо жонда, жондалі,
      Штирі тисьонци лят віґльондалі.
      На цєбья, крулє-пророце,
      Чекалісь від тисьонц ночи,
      А дзісь об’явіл. [2]
    Примітки:

    [1] Р-1).: Шо ті діті колядувалі? От… Я польську школу кончіла, то я все на польські. З-1).: Хай буде на польській. Давайте. Р-1).: На польські?
    [2] Р-1).: Ну, воно по два рази, як то…

  • 4.

    Р-1).: А вже як свою, по свою, то співали… А як свої коляди, свої вже коляди то… "Добрий вечір пане…". То ви всі знаєте.
    З-1).: То вже така новіша, якби, коляда.
    Р-1).: Всі вже знаєте. Колісь ми її співалі.
    З-1).: То так як і зара: "Добрий вечір тобі, пане господаре,.."
    Р-1).: Ну, ну!
    З-1).: А далі шо там?
    Р-1).: Ну, вже то не буду ето співаті. Вам треба якісь нові такі, о.
    З-1).: Нє, нам старі якраз.
    З-3).: Старі.
    З-2).: Самі найстаріші.
    Р-1).: Старії пісні?
    З-1).: Так, тільки найстаріші. Може ще, якийсь "Щедрик-ведрик", отаке співали?
    Р-3).: А цю ви не знаєте: "Ішла маті дорогами"? Колись співали. Правда? Співали?
    Р-1).: Ага! "Ішла маті дорогами, зустрілачась з янголами…"
    З-3).: Співайте.
    Р-3).: "…Де ви були, сини мої? Чи бачили сина мого…" Пам’ятаєте?
    Р-1).: Я памютаю…
    З-2).: Баба мені співала. Пам’ятаєте її?
    Р-1).: Я памітаю, та вже зара ошолопіла… Вже… То вже як сє скончєє. Я всю її знаю.
    Р-3).: "Ішла маті дорогами, зустрілася з янголами…"
    Р-1).: От бачите, яка вже в бабі дурна голова. Вже й позабула.
    З-1).: То нічого, зараз згадаємо.

  • 5.
    1. [1] Щодрий вечір, щодрий, [2]2
      Тепер вечор добрий.2
    2. Тепер вечір добрий, 2
      Дай нам, Боже, добре. 2
    3. Дай, Боже, зрожаю 2
      В гетум нашум краю.2
    4. Роді, Боже, жито, 2
      На новеє літо. 2
    5. Роді, Боже, пшеніцу,2
      Усяку пашніцу. 2
    6. Роді, Боже, ячмінь, 2
      Шоб хороший зацвів. 2
    7. Роді, Боже, гречку
      І в хлєві овечку. 2
    8. Дайте саланіни, 2
      Щоб роділі свіні. 2
    9. Дайте, не шкодуйте,2
      Здорови празнуйте.2
    10. Здорові бувайте, 2
      А нам сала дайте.2
    11. Роді, Боже, груші, 2
      До кажної душі.2
    12. Роді, Боже, пчолки,2
      Од весни Миколи. 2
    Примітки:

    [1] З-1).: Давайте то, шо знаєте вже зразу, давайте той "Щедрик-ведрик".
    [2] Р-1).: То на Щодрик.

  • 6.
    1. [1] Дай, Боже, дядьку,
      Щоб за рук дождать
      Да й на той рук щедрувать! [2]
    Примітки:

    [1] Р-1).: Ну, да вже.
    [2] Р-1).: Кричим в окна. А вони вже винесуть троха якого сала, якого-небудь млінца такого, да й кинем в торбу, да й бижим.

  • 7.
    1. Ішов Христус через полє, 2
      Через полє широке…
    2. Через полє широкеє,2
      Через море грибоке…
    3. Ішла Маті дорогами,2
      Встретіласа з ангелами.
    4. Ви, ангели – слуги Божі,2
      Чи бачилі Сина мо…?
    5. Твого Сина жиди взялі2
      Вони з його муку малі.
    6. Вони з його муку малі:2
      На хрест ручкі розпиналі.
    7. На хрест ручкі розпіналі,2
      Ще й ґвоздямі прибівалі.
    8. Зайшла Маті да й до Сина2
      На колєшках ісплягнула.
    9. Ой стуй, мама [1], не лякайся,2
      Бо тепер я змурдовався.
    10. Бо тепер я змурдований,2
      Завтра буду похован…
    11. Завтра буду похований,2
      Ше й каменєм навернян…
    12. Як цей камень одвернеться – 2
      То всьой світ восігнетса.
    13. У вертепі слава впала –2
      Звєзда ясна возсіял…
    14. Звєзда ясна возсіяла 2
      Тройца рожу показала.
    15. Тройца рожу показала,2
      До трох царів пісьма слал…
    16. Тиї царі Христа зналі,2
      Христа билі ще й шукалі.
    17. Хреста билі ше й шукалі,2
      Малих дєток вибівалі.
    18. По п’ять тисяч, по чотири2
      Малих дєток вигубєлі. [2]
    Примітки:

    [1] Мамо = мамко. – Варіант виконання. – Примітка траснркиптора.
    [2] З-1).: Які колядки гарні.

  • 8.
    1. [1] Війшла Марія на круту гору.
      Алілуя, алілуя, на круту гору.
    2. Да й зобачила зелєну траву.
      Алілуя, алілуя, зелєну траву.
    3. З тоєї трави да вілєтів птах.
      Алілуя, алілуя, да вилєтів птах.
    4. Ой да полєтів понад нєбєсами.
      Алілуя, алілуя, понад нєбесами.
    5. Ой ви, нєбеса, розступітеса.
      Алілуя, алілуя, розступітеса.
    6. Да Сусу Хресту уклонітеса.
      Алілуя, алілуя, уклонітеса. [2]
    Примітки:

    [1] Р-1).: А ше яку коляду знаю. З-1).: Зараз, зараз! Співайте, співайте! Записує. Р-1).: Ага, то ту…
    [2] Р-1).: Ето на Щодрик, як то…

  • 9.
    1. Гіля на Васіля2
      Васильова маті
      Пошла щодроваті.
    2. При столу стояла,2
      Чесний хрест держала.2
    3. А ви, люди, знайте,2
      Суса Христа славте!2
    4. Славте, не забувайте,2
      Йому честь давайте.2
    5. Йому честь давайте,2
      А нам сала дайте.2
    6. Дайте саланіни,2
      Щоб роділі свіні. 2
    7. Дайте, не шкодуйте,2
      Здорові празнуйте.2
    8. Здорові бувайте,2
      А нам сала дайте. [2]2
    Примітки:

    [1] Р-1).: А ще на Щодрик співають. [До хати заходить сусідка респондентки № 1. – Примітка транскриптора].
    [2] Р-1).: Дай, Боже, дядьку, щоб за рок дождать, да й на той рук щедрувать. Р-2).: Вона не вся. Р-1).: Ні вся… Р-2).: Ще ні. "Одверні хворобу од худоби", да всяке ще є… З-1).: Ану, ну, доспівай-те ше, якшо трошки є. З-2).: Шо там ше дальше є, доспівайте! Р-2).: "Роді, Боже…" То вже вона співала то вам. То є "Щодрий вечор, щодрий".

  • 10.
    1. [1] А по всьому світі стала новина:
      Діва Марія Сина родила.
    2. Діва Марія Сина родила,
      Сіном притрусила, сіном сповила. [2]
    3. Як сталі гадаті, як сталі думать,
      Як сталі гадаті, яке ім’я дать.
    4. Далі йому ім’я святе Василя,
      Далі йому ім’я святе Василя. [3]
    Примітки:

    [1] Р-1).: А там ще…
    [2] Р-2).: Ти ето не вмієш?
    [3] Р-2).: То ше давали …?…

  • 11.
    1. А вчора звечора2
      З нєбесного двора.2
    2. Прийшла нам новина,2
      Вроділа Дєва Сина. 2
    3. Сина Єдинего – 2
      [1] Бога правдівого,2
    4. Як сталі гадаті,2
      Яке ім’я даті.2
    5. Далі йому ім’я 2
      Про святе Василя. [2]2
    6. Святеє [3] Рожество2
      Радость нам принєсло. [4]2
    7. Святеє Васіля, [5]2
      Весь світ звеселіло. [6]2
    Примітки:

    [1] Й Бога правдівого – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [2] Р-1).: Потом Рождество і Хрещеннє. Р-2).: Друге Василя…
    [3] Р-1).: "Святеє Рожество радость нам принесло…"
    [4] Р-1).: А потом вже: "Святеє Васіля…"
    [5] Святеє Васілє. – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [6] Р-1).: Одному треба співаті, бо вдвох ето… Р-2).: Нє, вдвох дуже получається, як я помагаю… З-2).: Якось однаково візьміт, бо ви, одна вище, друга нище. Р-1).: Треба одін матіф шоб було. З-2).: Так, один матів. Р-1).: Одін матіф. Р-3).: То ви, бабо Параско, ви одну колядку і ви одну ко-лядку, да й так буде гарно. З-1).: Нє, то добре разом.

  • 12.

    Р-2).: Йа, Володю, в мене тонкий голос в школі був, другий, перший голос, то грубім треба, а другий голос той тонкий і получається красіво, зліваєся, як я вчора пощадрувала і мені, не зна-ли де подіться в хаті в одної сусідочки таку гарну щадровку. І я так, в мене получається щедрів-ка, одна першим голос, моя сестра, а я другим і так в нас получилось от і до, шо вона дала дися-тку, ми не взялі.
    З-1).: А яка то щедрівка, шо то була за така гарна.
    Р-2).: То вже я забула яку, тоже всякі співали ми тоді з єю, три аж…
    З-1).: Ну, а скажіть, а ту, шо тоді, Віта, шо там "Король ходить, короля …?…"?

  • 13.
    1. [1] Пулноц юж била, ґдє сє з’явіло
      На …?… доліну ясна луна.
      Кругом вскочівши і зобачівши,
      Кшікнув моцно Войцек на Шимуна:
      – Шимунє кохани,
      За цо нє слихани,
      Же цоле небо червоне.
      – Ой, йой, йой, для Бога! – Павелек вола, –
      Уцєкайте предко, горіт стодоля.
      Погожелі шопи і
      Пшенічни снопи,
      Ян зґіне.
    2. На тє воланє з смачнєґо спанє
      Полосив Стасєк із-под …?…
      Мацєк трухлєє, зе страху млєє.
      – Уцєкайте, ох, для Бога!
      Жесько ноґе ламал,
      Стах на ноґе хромал,
      Болю в колянє вивинов.
      Ой, йой, йой, йой, для Бога! – Павелек вола, –
      Уцєкайте предко, горіт стодола.
      Поґожелі шопи і
      Пшенічні снопи,
      Ян зґінов [2].
    Примітки:

    [1] Р-1).: Я вам польську поколядую. З-1).: Іншу польську, ви вже одну співали. Р-1).: Вже іншу, канешно, я багато польських знаю. З-1).: Ну, ну! Співайте, співайте. [Респондент співає коляду польською мовою. – Примітка транскриптора].
    [2] Р-2).: Вона польську школу кончала, а я нє, я не вмію.

  • 14.
    1. [1] Єзус малюсєнькі [2] лєжі нагусенькі.
      Плаче: "Зімно!" Нє дала му матуся сукенкі.2
    2. Вона Богом біла, в ренце ґлову взяла.
      Вєнц малому под ґоловкі положила сяна. [3]2
    Примітки:

    [1] Р-1).: А ще, а ще одну…
    [2] Р-1).: В першім класі то була
    [3] Респондент співає коляду польською мовою. – Примітка транскриптора.
    Р-2).: Ето столько годів, а помні з першого класу пєсню, тоже голова треба. Р-1).: Кажу, воно дурна голова. Вже кажут шо, шоб так …?… ше трохи, а чо поляки польську… П’ять літ проході-ла, а в шостий перейшла, да й війна. Р-2).: Ну, а я не ходіла до польської, ходіла до руської.

  • 15.
    1. [1] Коруль ходіт, короля просіт,
      Е-гей, Рожество!2
    2. Ой корулю, да коруліку,
      Е-гей, Рожество!2
    Примітки:

    [1] З-1).: А цю, то шо співали: "Король ходіт, короля просіт". Так, же ж? Р-1).: Яку, Віта?
    [2] З-2).: Знаєте таку?
    Р-1).: Нє, знаєте, по своєму я знала її.
    Р-3).: Та по своєму проспівайте!
    Р-2).: Нашо вам оти, тиї колядки?

  • 16.

    З-1).: То якби ці колядки, це все польські. Тільки ото, шо "Щедрий вечор, щодрий", то щедровка. Яка була різниця між ними, то щедровки?
    З-2).: Коли шо співали?
    З-1).: Коли?
    З-2).: Яку на Щодру співали…
    З-1).: Оце шо "Ішов Христос через поле", цю співали коли?
    Р-1).: "Ішов Христос через поле" то, на коляди співали.
    З-1).: На коляду. А "Вийшла Марія на круту гору"?
    Р-1).: На коляди тоже.
    З-1).: На коляди. Шо там ше… "Іля на Василя…" "Іля на Василя…", чи "Гіля на Василя…"?
    Р-1).: На Щодрика. "Іля…"
    Р-2).: "Іля на Василя"
    З-1).: "Іля…" Так! На Щодрика. А "По всьому світі стала новина"?
    Р-1).: Колядка.
    З-1).: Колядка. "А вчора звечора" тоже колядка?
    Р-2).: Колядка.
    З-1).: Колядка. І ці дві польські, дві польські?
    Р-1).: Польські коляди.
    З-1).: Коляди. Добре. Вони як ото, їм дадуть їкісь там – сало, ви кажете, ше шось, вони то розбі-гаються потім, чи десь сідають, їдять тоді?
    Р-2).: Їдять. Ділімо.
    Р-1).: Ділімо.
    Р-2).: Торбу носімо…
    Р-1).: Приходімо, торбу таку носімо здорову на плічах. А я пісар була. Пісала усіх дитей. Да но-сіла торбу.
    З-1).: А як то то, то той… Хто писар називався?
    Р-2).: Хазяї, хазяї, господарі давалі нам у сумочки…
    З-1).: Нє, нє, писар, то шо то значи?
    Р-1).: Ну, писати детей, пишу, да й у сю торбу.
    З-1).: Шо значить пишу дітей?
    Р-1).: Ну, запішу – тая пуйде щедрувать, тая пуйде щадрувать…
    З-2).: Чекайте. Ше перед тим, як ішли? Перед тим?
    Р-1).: Да, да.
    З-1).: То ви шо, то ви головна були серед них?
    Р-1).: О, такеє, закапьорша така була. Любіла так.
    З-2).: Ну, написали, так? Скільки там їх – троє, п’ятеро, десять? Скільки людей?
    Р-1).: По дванадцять ходілі… Руководітєль…
    Р-2).: Треба було комусь старшому організувать…
    З-2).: Ну записали, і шо?
    Р-2).: Ну, і шо, ділимо, їмо.
    З-1).: Ви розказуйте або по черзі, разом то шось не розбереш.
    Р-1).: Приходімо. Кончається вже. Да пріходім, да поріжем сало, те поділімо.
    З-1).: Так, а де ви тоді сідали? В чиїй хаті, в вашій уже? Як ви організовували, вже в вас?
    Р-1).: Де я жила, до мене приходили.
    З-1).: І шо там, вже просто поїли, так?
    Р-1).: А шо там все поділим, да й – та своє бере, те своє.
    З-1).: А той, шо з торбою ходив, може, якось казали на нього, на того, шо з торбою?
    Р-1).: Я носіла торбу. А як там не найдеться тепле (?) то, руки мерзли, то возьму да й з’їм – вони не бачат.
    З-1).: А не казали якісь там, шо міхоноша, там шось носить?
    Р-2).: Нє, то Дід Мороз, таке як було, то бував Дід Мороз з короною, да з ризами, да з парадами, з Снігуркою. То таке.
    З-2).: То вже тепер?
    З-1).: Ну, то я так бачу, шо тіки в вас тако діти і така молодь дуже ходили, так, виходить? Шо ко-лядували, і щедрували, так?
    Р-2).: Всякі.

  • 17.

    З-1).: А старші не ходили, виходить?
    Р-2).: Ходілі й старши. Передіваліся в таке всяке. Да.
    З-2).: В шо передягалися?
    З-2).: Колись? Колись, колись, давно?
    Р-2).: Но, такі накладалі світкі, подпаразаниї, хлопці, дівчата, з гармошкою.
    З-2).: Коли ви молоді були? Чи вже зараз?
    Р-2).: Молоді були, і вже старші.
    Р-1).: Старші вдіті булі.
    З-2).: І старші тако перебиралися?
    Р-1).: Перебираліся, да. В світкі, звєзду робілі. То я вже ходіла, младше була.
    З-1).: А вони перебиралися на когось, в якісь костюми? В кого вони перебиралися?
    Р-1).: Таку світку наложат…
    Р-2).: Крайку.
    Р-1).: Крайку таку, підпаражутся… Таку шоломку наложат…
    З-2).: Кого наложат?
    Р-1).: Шоломок такий – як пілотка. Як пілотка з красною китайкою.
    Р-2).: "Йшов козак у паход собірался, вороного коня осідлав…".
    З-2).: Як казали на такого, шо передівся? Якось на нього казали?
    Р-1).: Нічо не казали.
    Р-2).: Ну, організатор, будто бі, – шутілі, ну, а тепер он концерт іде по сцені, перебереся…
    З-2).: Нє, нам як колись, колись…
    Р-2).: Ну, колись таке було.
    З-1).: А, може, то якісь там "гіроди", казали ходили, так якби перевдягнуті, чи нє? На коляди. Шоб "гіроди", там шо якісь вистави роблять, якісь вертепи?
    Р-2).: Робилі таке, да, старші такі, колєсніші ше. За моєї пам’яті ше, а за її ше даже больше…
    З-2).: А ви якого року?
    Р-2).: Сорокового.
    З-2).: Сорокового [збирач звертається до Р-1. – Примітка транскриптора]. То ви старші?
    Р-1).: Ну конєшно. Вже мені восємсят шостий год. Шо ви…
    З-1).: Ну, а дивіться, а не ходив музикант, з тими вже, хто щедрує, чи колядує, якийсь?
    Р-1).: Якось так… ходілі, гармошку носілі, звєзду носілі, то, кришу, де солом’яна хата то за тов спалілі, спалілі хату – зайняласа звєзда.
    Р-2).: Ну, я не знаю того. Не знаю…
    З-1).: А шо там в звєзді було, вогонь, чи як?
    Р-1).: Де? Ну, звєзда, просто звєзда була з бумагі зліплє, виплєна…
    Р-2).: Викрайут. Да вже, красота. Вже, почеплят йому на корону, або…
    З-1).: Куда почеплять, кому?
    Р-2).: Шапку, на голову вже.
    З-1).: Кому, кому почеплять?
    Р-2).: Ну, чи жінка, чи мужчина. Якшо з намі согласний йде, пудпаразаний той же да, з ключ-кою, да. Такие чоловіки… Чудєса ходілі. Такіє хороші були, всякі. Як вспомніть, то плакать сє хоче.
    З-2).: З ключкою? А шо то значить? З якою ключкою?
    Р-2).: Палка така.
    Р-1).: Палка – кульбака.
    Р-2).: Же старенький. Же будто він так підперається.
    З-2).: То він так показував з себе, шо він старенький, чи то хтось старий йшов з тою ключкою?
    Р-2).: Не старий.
    Р-1).: Молодий…
    З-2).: В старого перебиралися? А ше на кого перебирались?
    Р-2).: Дід Мороз.
    Р-1).: В циганку.
    Р-2).: В циганку. "Циганочка, гай…" "Ой на горі цигані стоялі…"
    З-1).: Ну та ми дойдем до таких ше пісень. Давайте уже з тими колядами розберемся. Значить, міг гармоніст ходить з їми ще?
    Р-2).: Так, мог.
    З-1).: А, може, на скрипку колись хтось грав ще, то ходив, був на скрипку в вас в селі?
    Р-2).: Бульи, на скрипку. Так, дин-дин-дин. Тако, назад, на плєчо, скрипочка така, як балалайка.
    З-1).: О, то, мабуть, не скрипка. Може, то мандоліна, може яка?
    Р-2).: Може.

  • 18.
    1. [1] Грай гармошка, грай баянь [2] –
      Скоро вийде мой Дем’янь.
    2. А як вийде мой Дем’ян –
      Стань гармошка, стань баян. [3]
    Примітки:

    [1] Р-1).: А там… Іграют, да співают дівчата.
    [2] грай баян = гарная. – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [3] Р-1).: А ми йдем і пляшем так.

  • 19.

    З-1).: То це шо, вже в хаті, як колядують, тоді тоже приплясують так?
    Р-1).: І в хаті колядувалі. Не було ж клуба, нічого. Наймалі хату, да платілі.
    Р-2).: По хатах… да платілі.
    З-1).: То це вже після коляд, чи то будь-коли вечорниці такі ви розказуєте мені?
    Р-1).: То вже коляди. Як на свята вже. Вже така, вже коляди. Да вже послі коляди, то вже коля-ди, перший день, другий. Наймають хлопці музику. То вони дорослі, то нас виганяють малих.

  • 20.

    З-1).: А скажіть, а в на скрипці… був якийсь в селі, такий, шо грав на скрипці?
    Р-1).: Був. Качан такий.
    З-1).: Качан?
    Р-1).: Вмер уже. Дійсно старенький. Грав до старку.
    Р-2).: Син партизан, на мину… гранатою в Овручі розорвавса, син його.
    З-1).: А коли він помер, десь в котрому році?
    Р-2).: Бог його знає. …
    Р-3).: Десь в вісімдесятих.
    Р-2).: Вун так гарно грав, так красіво. Так красіво грав. Той дідочко, Качан казалі, Качан на ньо-го. Правда? Так день-день-день…, скрипочкою… так голосно. Да й співає ше під скрипочкою, може.

  • 21.

    З-1).: Тепер розкажіть, бо в тих селах було таке. Шо вже як перед постом – шо полоскозуб. В вас таке тоже? Шо робили на того полоскозуба?
    Р-1).: Я нікольи не постіла. Я нікольи не знаю, шо робілі. Од роду я не постіла.
    З-1).: І ви не знаєте, шо на того полокозуба? Може, там сходилася десь родня, там шось, гостилися?
    Р-2).: Правілось свято в церкві, правілось.
    З-1).: То полоскозуб саме тоді, чи коли в вас було?
    Р-2).: Ну, полоскозуб. Прізнавалі свято. Ну то, мабуть, шо як зубі болят, да полокать, чи шось такеє, шось воно називалось так.
    Р-1).: Нє, то як пост. Пуст.
    З-1).: Перед постом. Там десь.
    Р-2).: Постіть треба. Ходіть у церкву. Поклонєня робіть. Субороватса.
    Р-3).: Ше тоді церкві в нас же ж не було, в …?.. ходили.
    Р-2).: Ну, білі поклони, Віта Петрівна, поклони білі, поклоненія, шість день підряд, усі вечером біть, які, оди, в нас…
    Р-3).: Чотири б’ємо…
    Р-2).: Чи чотири. Ну, я не ходила цього року…

  • 22.

    З-1).: А такого не було, шо приходили до тої баби, там пупової чи пупної, як у вас казали?
    Р-1).: Носілі. Носілі. Напечут хліба такого довго – пірогі, да радюшку таку. Да берут те. Да ві-шают сорочку юй, туй бабі.
    Р-2).: Фартуха.
    Р-1).: Фартуха. Да несут туй бабі. А баба вже вгощає, та баба. Баба вгощає вже їх. Баба. Радюш-ку хліба занесут бабі, отако довгі пироги, не такі круглі да пеклі.
    З-1).: Зараз… Підождіть, то це ходили саме на цього полоскозуба, чи коли це?
    Р-1).: Нє, на коляди.
    З-1).: На коляди?
    Р-1).: На другий день коляд.
    З-1).: Отак ішли до баби і давали їй сорочку, як ви кажете? І шо, так кожного року носили ту сорочку їй, з хлібом?
    Р-2).: Нє, тоді як вона пупа в’яже, як вродіться дітя.
    Р-1).: Як вродітся дітя.
    З-1).: Як вродиться дитя…
    Р-2).: То вона вже йде до породівша і в’яже пупа.
    Р-1).: Нє, от як вродиться дітя вже, то на пупа в’яже баба. Да вже й несут їй до коляд.
    З-1).: То підождіть, а якшо народиться дитя літом, то шо, в колядах несуть до баби оцей хліб і сорочку?
    Р-1).: Нє.
    З-1).: А коли?
    Р-1).: Вже дожидають коляд.
    З-1).: Дожидають коляд. Один раз тільки несуть?
    Р-1).: Но. А на Паску, то яїчка несуть, то волочільне, бабі.
    З-1).: Волочільне.
    Р-1).: Бабі, куму, кумі.
    З-1).: То це хто несе саме вже?
    Р-2).: Тії, матери. Куми, або…
    З-1).: Якби ті хто – батьки, чи куми?
    Р-1).: Нє, я носіла. В нас десять було, то я всім бабам…
    З-1).: То шо значить десять? То ви носили від своїх дітей, чи від себе?
    Р-1).: А де в мене десять дитей було? [1]
    З-1).: Нє, ну то ви були в сім’ї, вас було десять. І ви до свої баби ішли?
    Р-1).: До тої баби носіла. Мені пупа зав’язала, то я не знаю, хто носів. Бо я не знаю. А там вже в’язала тим хлопцум, дівчатам, менчим. То вже мать мене посилає, да вже несу.
    З-2).: За всіх. За своїх братів, сестер?
    Р-1).: Ну, за своїх братів, за сестрей.
    З-1).: Ну, й то ше раз давайте, шоб так вияснити. То тільки один раз несуть, коли дитя народило-ся, один раз в колядах їх занесуть бабі, а вже потім кожного року на Паску носять яєчка, волочильне. Так?
    Р-2).: Та.
    З-3).: А ше ж пироги пекли. Коли несли, на коляди?
    Р-1).: На коляди. [2]
    Р-2).: Красіво, було спомінать те все.

    Примітки:

    [1] Сміються. – Примітка транскриптора.
    [2] Респонденти і записувачі усі говорять одночасно і нерозбірливо. – Примітка транскриптора.

  • 23.

    З-1).: Ну давайте, як зачепили те. Ну вже, як шо ту бабу. В вас казали пупна, чи пупова, як каза-ли?
    Р-3).: Пупорізна.
    З-1).: Пупорізна баба… То то вибирали тоже так от якусь собі, – когось з сусідів, когось такого, так, вибирали?
    Р-2).: Вона була тая бабочка, шо я ше помню мені. Я дала пупа, – мені маті розказувала, покой-нічка. То вона була вобшем, багато. Все село її звало.
    З-1).: То вона одна була?
    Р-1).: Хто?
    Р-2).: А баба Шикалова Парасочка. Вона в’язала. То вже нема. Докторов тогди ж не було. Да в’язала…
    Р-1).: Хто любів водку піть, тот за бабу йшов.
    Р-2).: …Шануют бабу, баба, баба…
    З-1).: Ну, то скажіть, то виходило, шо вона одна на куток, на село одна?
    Р-1).: Хто хоче, там бери і, там їх багато було.
    З-1).: Чи з ближчих когось собі?
    Р-2).: Берут і ближчих, мнєют в’язати. Но шоб не спортіть, бо ето ж пуп в’яжется. То бида, як погано зв’яже.
    Р-1).: О, а ти знаєш, шо бида… А ти в’язала його?
    Р-2).: Я не знала. Но я се чую од людей старших.
    Р-1).: Давайте тиї пупи покинем. Нашо вам тиї пупи давниї.

  • 24.

    З-1).: Нє, а давайте, як ми зачепили. Ну, на хрестини, шо тоді до баби співали, на хрестинах?
    Р-1).: А шо до баби?
    Р-2).: Охрестять дитя, кум, кума. Бабочку на покутя посадять.
    З-1).: "Ой, бабко, моя, голубко моя…" – Була така?
    Р-1).: Нє, нє.
    Р-2).: Нє.
    З-1).: "Ой хто ж тебе, бабо, взяв би, якби не я…"
    Р-1).: Нє, такої не було.
    З-1).: Ну, а шось до кума, там до куми? Шось на хрестинах.
    Р-1).: Сидят просто, зберутса. Обідают.
    Р-2).: Пообідат, поспєвают весело. Як хто як хоче, вип’є больш, хто менш.
    З-1).: Всяких пісень, виходе. А спеціальні такі, шо на хрестини? Співали?
    З-2).: А таку, шо тільки на хрестинах, а більше так ніде?
    Р-1).: А на хрестинах співают.
    Р-2).: "Ой кум до куми залицявся…" Ше й було таке шутя.
    З-2).: А ви яку згадали?
    Р-1).: Я так не знаю, співають пісні такії…
    З-1).: Дивіться, а така була: "Ой в неділю-пораненьку, біг внучко по бабусеньку.."?
    Р-1).: Нє, не було такої.
    Р-2).: Нє, ми тої не знаєм. Там була у людей…

  • 25.

    З-1).: Добре, давайте тоді з тих христин вернемся давайте до весни. От розкажіть, шо весною в вас. Коли починалися перші весняні пісні, ігри весняні? Коли, як весною все?
    Р-3).: Коли починається весна.
    З-1).: Коли в вас починається вже по-народному весна?
    Р-2).: В апрелі. В квітні.
    Р-1).: В апрелі місяці. Як тепло то в квітні, в апрелі. Ше даже там в марті.
    З-1).: Ну добре. І шо робили з першим теплом тим, шо робили? Може, ходили якось на вулиці дівчата? Ходили ігри якісь?
    Р-2).: Ходілі…

  • 26.
    1. [1] Ой, по весні, ой, по весні, по веснянці,
      Пішлі колковці-старці. [2]
    2. І босая, і босая, і голая,
      І ніженьки поколола.
    3. А за нею, а за нею старий дідусь
      З вербовими постолами. [3]
    4. З вербовими, [4] з вербовими постоламі,
      З пшенічними пірогамі. [5]
    Примітки:

    [1] Р-1).: Війдемо на вульцю да співаємо всі, дівчата. [Респондент № 2 співає: "Ой, по весні, ой, по весні, по веснянці, пошлі коковці-старці…". – Примітка транскриптора.] Р-2).: Таке шутілі. З-1).: Добре, заспівайте, разом цю. [Респондент № 2 продовжує співати: "І босая, і босая, і голая і ніженьки поколола…" – Примітка транскриптора.] З-1).: Нє, давайте спочатку, але разом. Р-1).: Хай вже, хай співає. З-1).: Ше раз, давайте ше раз спочатку, бо я не встиг, ше раз спочатку "Ой по весні…" Р-2).: Вона вміє. [Респондент № 2 співає "Ой, по весні…". – Примітка транскрипто-ра.] Р-2).: Поможи! [Респондент № 2 співає "Ой, по весні, по веснянці пішли колковці…". – Примітка транскриптора.] Р-2).: Не колковці, …?… село казать, але шо ми з Колков і так кажем. Р-1).: Дражнять нас хлопці. [Респондент № 2 співає "…Колковці старці. І босая…" – Примітка транскриптора.] З-2).: Заспівайте разом, то ж не одна дівчина співає. З-1).: Нє, давайте разом, бо то шось воно так, вдвох. Р-1).: То веснянки я не любила ніколи… З-1).: Нічо, нічо. Р-1).: Ніколи. Р-2).: Я любила… З-1).: Ми любимо за то, заспівайте нам! Р-2).: Я любила цю пісню веснянку, люблю. З-2).: А потім заспівайте ту, шо ви любите, добре? Р-2).: Я любила її, але чи не знаю трошки, половина… З-2).: Хай трошки, хай буде!..
    [2] Р-1).: А чо "коковці"?
    [3] Р-2).: Вона ж гарна.
    [4] Р-2).: Ой, плакать.
    [5] Р-2).: Вона довга, я не можу. Бо плакать тягне. Довго єї треба. А треба голосу. А треба енергія, треба… Р-3).: Бабо Параско, а ви свою заспівайте. Р-2).: Треба енергія, треба здоров’я… А мені другий день давлеєніє. Не можу збить, нагнать його і поніже…Р-1).: Да я прийшла отруєна була, да прішла, да… Прішлі, да ж треба їм помоч… Р-2).: Та я ж їх, вони ж піталі, де я? Я но думала, шо з Києва, да кажу: …?…

  • 27.
    1. [1] А хто з-за ворот кліче?2
      Зеленая нашая рутонька, жовтий цвіт.
    2. Князьовеє дітя.2
      Зелєная наша дуброва, дуброва.
    3. На чум вона седіт?2
      Зеленая наша дуброва, дуброва.
    4. А шо вона держит?2
      Князьовеє дітя, рутонька – жовтий цвіт. [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: Співайте! Р-1).: "З-за ворот…" З-1).: Спочатку: "А хто…"
    [2] Р-2).: Веснянка то тоже. Р-1).: У! Да я їх не люблю.
    З-1).: Розкажіть, а то ж воно якось гралося, оця огра? Шось воно робилося при цьому? Ворота ці. З-2).: Чи просто стояли співали? Р-2).: То веснянки ці… З-2).: То стояли просто і співали? Р-1).: …?… І співалі, а шо ж… З-2).: Нічо не робили, ни бігали, там в коло не ходили, нє? Р-2).: Нє, переб’ю, я хочу таку, да хто яку любить, то переб’є, то таку вже. А то, а як я хочу таку, ой, я не буду таку..!

  • 28.

    З-1).: А які такі були, шо з іграми? Шо бралися за руки, шо, може, бігали, шо там проходили?
    Р-1).: Бігали.
    З-1).: Які були в вас такі весняні ігри?
    Р-2).: "Жмурки", "плющика". Заплющим очі, бігаєм, б’є…
    З-1).: Ну, розкажіть.
    Р-2).: Б’ємо, б’ється…
    З-1).: Ну, добре, "плющика". Заплющите очі, як ви бігаєте?
    Р-2).: Ну, постают дівчата, ради. Якщо ми так граєм, може, ти нє. А мі зав’яжем очі, так: "Ловіте котра – де тая, де тая?" То даже то ше дає, якісь подаркі дают. "Де тая?" А ловиш, ловиш, ловиш, не бачиш, де куди йті, заплющани ж очі. Ловіш, на стіну впадеш, чи на землю, чи за кого охопішса. "Ох! – не так. Бох уже на землю, вже забився, вже не поняв. А як поняш, то вже жму-рко, то вже передова, вже шось таке хвалят.
    З-1).: Так то "Плющик" називається?
    Р-2).: "Плющик".
    З-1).: Добре, які ще були ігри такі?
    Р-2).: "Жмурки". "Ківка", "ківка" – знаєш. Дажену я тебе: доганяю, доганяю – "О, поняла, о, по-няла! Ти мене доганяєш". – "Не поймеш, не поймеш!"
    Р-1).: Я поняла.
    Р-2).: Ти вже забула? Ти колєшні знаєш…
    Р-1).: Я больши на, на польскі язика, я больше на польські язикє знаю таке…

  • 29.
    1. [1] Точу, точу мак, мак,
      Аж приходить дяк, дяк.
      – Чого, дячку, плачеш?
      Чи мачоха била?
      Чи не дала сала?
      – Дала сала –
      Мишка вкрала.
      – А де тая мишка?
      – В норку побігла.
      – А де тая норка?
      – Вода затопила.
      – А де тая вода?
      – Сонце висушило.
      – А де тоє сонце?
      – За хмару забігло.
      – А де тая хмара?
      – На землю впала.
      – А де тая земля?
      – Овці поїли.
      – А де тиї овці?
      – В Василя в віконці. [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: Ну, а дивіться, а такі якісь, шо там – "Мак". Може, якась ігра шо там: "Може хтось ба-чив, як то сіють мак?" Показують таке всяке. Нема в вас?
    Р-2).: Но, "Мак" я знала тоже.
    Р-1).: Но, і як "Мак" ти знала, ну, як?
    Р-2).: Забула як пісня "Мак".
    [2] Р-2).: Да така, а то вже веснянка і така хороша. З-1).: А тепер розкажіть, шо при цьому роби-ли, як оце співали її. Р-2).: Ну, гулялі, граліса, да так станемо радом. З-1).: Мені треба показать, як то так ставали! Р-1).: Дєтскі. З-1).: Як, як ставали? Р-2).: Іграшки дєтскі. З-1).: Нє, покажіть! З-2).: Покажіть! З-1).: Як то вони ставали? Р-2).: Ну, станемо тако в рад – дівчата тако, хлопчики. З-2).: Дівчата, встаньте! З-1).: За руки? Покажіть дівчатам! Р-2).: За руки, або так станемо радом всі разом. Да хто вже середній, да хто вміє – то заводіть, а тії помаленько доводіть, як вміют. А тії, шо не вміют, то слухают. З-2).: Покажіть на наших дівчатах. З-1).: То треба, шоб ви показали – як то за руки. Шо, ходили по колу, чи? Р-2).: Можна й по колу, або й так стоять отако в рад, або й по колу: "Точу, точу мак, мак, Аж приходить дяк, дяк. – Чого, дячку плачеш? Чи мачоха била…"

  • 30.
    1. [1] Точу, точу мак, мак,
      Аж приходить дяк, дяк.
      – Чого, дячку, плачеш?
      Чи мачоха била?
      Чи мачоха била,
      Чи не дала сала?
      – Дала сала –
      Мишка вкрала.
      – А де тая мишка?
      – В норку побігла.
      – А де тая норка?
      – Вода затопила.
      – А де тая вода?
      – Сонце висушило.
      – А де тоє сонце?
      – За хмару забігло.
      – А де тая хмара?
      – На землю впала.
      – А де тая земля?
      – Овці поїли.
      – А де тиї овці?
      – В Василя в віконці. [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: Нє, нє, підождіть, то так скоро не було. То помаліше, мабуть, трошки співали. Ви заспі-вайте так, як було по старовинному – не спішіть, не спішіть, бо шось дуже скоро ви співаєте. Вони ж ходили, мабуть: "Товчу, товчу…". Може, тако під ногу? Р-2).: Так, так! З-1).: А заспівайте, так як треба. Р-2).: Постєпєнно ми співалі. З-2).: В шаг? З-1).: Заспівайте так, в шаг.
    [2] З-1).: І шо, і нічого не робили, просто ходили, так собі по колу? Р-2).: Та. Така іграшка, як "Подоляночка", називалася вона…

  • 31.
    1. Десь тут була подоляночка,
      Десь тут була молодесенька.
      Тут вона впала, на землю припала.
      Устань, устань, Подоляночко,
      Умий очкі …?… [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: Ну, а "Подоляночку" тоже співали? Р-2).: Спєвалі. З-1).: А заспівайте ше її. Р-2).: Я вже забула. "Подоляночка".
    [2] Респондент 1, 2 продекламували текст веснянки № 28. – Примітка транскриптора.
    Р-2).: Вона таке вміє. …?… но, який дощ. Ми не зайдем до хати, таке є. Я не могла до тебе…
    Р-1).: То ти в мене ночуй!
    Р-2).: …?… ноги, не було кудой пройті, вона пройшла при Сашину браму. Сашина брама закру-тяна, ни можна пройти…

  • 32.
    1. [1] Уцєкай, мишко, до дзюри,
      Бо цєбья злап’є кот бури.
    2. А як цє злап’є кот бури,
      То ти одезве зе …?…
    3. – Чи ти є, чи ти єсть, моя мишка, в полє?
      – Нємає, нємає – уцєкла у полє.
    Примітки:

    [1] З-1).: Спочатку, ще раз!
    [2] Р-1).: Я польське. З-1).: А як, а шо при цьому робили, як співали? Р-1).: У полє втекла мишка да й всьо. З-1).: А шо робили при цьому, як співали? Р-1).: Нічо, прахаділі. З-2).: Як прахаділі, от на дівчатах перше покажіть З-1).: Нє, то ви покажіть, то так не можна. Р-1).: А шо я буду, буду… З-2).: Ну, скажіть дівчатам, шо робити. З-1).: Ну як, шо ж бігла, хтось біг, хтось ловив там ма-буть? Р-1).: Ніхто, просто сидімо, да й співаємо. З-1).: Ой не може буть. Мишка бігла десь, ма-буть, хтось був мишкою, хтось ловив, хтось тікав? Р-1).: Ніхто не тикав, сядемо тако да й кри-чим, як… Р-2).: Як дурни, мали, ше молоди, ненормальни, шо гуляют… З-1).: В школі. То це все вчили вас в польській школі, цих пісень, так? Чи просто за Польщі ви співали і так собі вдома десь?

  • 33.
    1. [1] …?…
      Бо цяло і душа мнє млєє.
      Гей, браця соколє, додайцє му сіл,
      Би руху запраґнол, би постал і жил.[2]2
    Примітки:

    [1] Р-1).: …?… Співала я… [Респондентка № 1 співає пісню польською мовою; спів нерозбірли-вий; фрагмент тексту частково не транскрибовано. – Примітка транскриптора].
    [2] Р-1).: Ці ше є, я, я перше пойду зарадкі ті робіті, всі… З-1).: А шо то таке зарадкі. Р-1).: Ну, як, ну, я не знаю, в нас казалі "цвіченє" [по-польськи: вправа], а тепер… Р-2).: Тепер кажут фіз-культура. Р-1).: Фізкультура, чи яка, чи шо. З-1).: То робили в польських школах. І то всьо співа-ли таки, та? Р-1).: Угу!

  • 34.
    1. [1] Явор, явор, яворове людзє,
      – Цо ві тут робіце?
      – Будуємо моста
      Для пана староста.
      Вшисце коні пшепусками,
      А єднеґо зачибами. [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: А скажіть то ше, а таке не було таких от ігор, може, "Огірочки"? З-2).: Може, "Явор". Не було "Явора" такого? З-1).: "Явор, явор, яворови люди". Р-1).: "Цо, ви, тут робіцьє? – Будуєм моста для пана староста!" З-1).: Заспівайте, заспівайте! Р-2).: Тоже так кругом ходили…
    [2] З-1).: То це шо значить, дивіться. Коли хтось біг, так? Розкажіть. Р-1).: Ну, йдем кругом. І та-ко. Р-2).: Кругом ідем, за руки беремся, да так. З-1).: Але там, дивіться, там хтось біжить, мабуть, бо коні ловлять, одного не пускають. Чи не, чи не було такого? Р-1).: Да, було. Пролазять през ето, да, а вже кого зупинять – не пускают. З-1).: То треба показать… Береться за руки… Р-2).: Ой, нашо воно вам? З-2).: Покажіть. Р-1).: Ну, шо я вже. Я стара людіна. Вже буду… З-1).: Ну як вони проходили? Попід руки проходили? Р-3).: Тож треба научіть молодьож. Р-2).: Ну, та шо ж я сказала, шо… Р-1).: Ви, я вам співаю, вони нічого не понімаєте польсько язика. Нічо. З-3).: Ми сьогодні співали…

  • 35.
    1. – Явір, явір, яворови люди,
      Що ви тут робили?
      – Ми робили моста,
      Для пана строста.
      – Вшистке коні пропускали,
      А єдного зачинялі. [1]
    Примітки:

    [1] Р-1).: Затшималі. З-1).: То той, хто стоять, когось ловив один? Р-1).: Но. Уси стоят, а одного зачинєлі, не пустилі. Зачинєлі собою. З-1).: То, може, він стояв в центрі? Хтось той один. Чи нє? Чи тако ходив? Р-1).: Ну, в центрі, в центрі. Зачинєлі єго, в центрі. З-3).: Давайте ми вас зачине-мо в центр, а ви ловіте кого… Р-1).: Я, ви тожи скоро покинуте… [Респондент № 2 ще раз співає гаївку показує збирачам її виконання. – Примітка транскриптора]. Р-1).: "Затшималі". Р-2).: "За-тщималі". В середньому. З-1).: Ага, то його в середину брали одного. О, ну то це друге діло. З-2).: А дальше шо? І він там в середині стояв? Р-1).: Да й конець уже, да й уже гра кончилась і пісня. З-1).: А шо, потім знов співають. І шо, і потім другого ставлять в коло? З-2).: Співає той, шо в колі? Р-2).: Той же співає, шо в колі. З-1).: А він кого, хто кого зачиняє? Чи він когось бере з кола вже може? Р-2).: Вун вже, знов вже співаєм, знов. Да вже вун з кола виходіть, да вже другого ставіт у коло, шоб вже знов яку, яку вун хоче, чи вуна, чи вун, знов запиняє у середіну, як платочка граєм, да. З-1).: Так, та. Р-3).: А як його, то давайте зара научимся.

  • 36.
    1. [1] Війду я на речєньку, гляну на сєло,
      Всі дівки гуляют і мнє вєсело.2
    2. Війду я на речєньку, гляну на скосяк,
      Всі хлопці як хлопці, а мій як босяк. [2]2
    Примітки:

    [1] [Респондент № 2 декламує текст твору. – Примітка транскриптора]: Р-2).: "Гляну на пшени-цю, шо сіяли ми, де жили пани… Гляну на пшеницю, де жили пани, де…" Ну, вобшем, забуласа. "Гляну на пшеницю, де жили пани, на тутоє село, де жили пани, отая пшениця – посія ми!" З-3).: Добре, затанцюйте, а ми за вами затанцюєм! Р-3).: Ну, показуйте! З-2).: Покажіть дівчатам. Р-3).: Так, хто смєлий? З-2).: Дівчата, вставайте! З-1).: Хто має навички до танцю? З-2).: Ну, ше один хтось… З-4).: То треба всім, да? Р-2).: Ну, можна і всім, можна трох, можна чотирох. Як я співала сперша? З-2).: "Ой вийду я на рєчку…" Р-2).: А! [Респондент № 2 співає твір]: "Вийду я на рєчєньку, гляну на сіло, всі дівки гуляют – мині весєло. Всі дівки гуляют – мині весєло…". Р-1).: Не так! Р-2).: А як?
    [2] Р-2).: Да, то ходіть тако кругом. Р-1).: …А тепер де старі теї пєсні.. З-1).: Хіба парами не тан-цювали цю "На рєчєньку…", не в парі, не по двоє? Р-2).: Чо нє, й парами танцювалі, по двоє.
    З-1).: А як по двоє танцювали?

  • 37.
    1. [1] Краков’яка – добрий танець,
      Хто не вміє – тот засраниц. [2]
    Примітки:

    [1] Р-2).: А «краков’якого».
    [2] Р-2).: Пробачте. Тако шутілі хлопці, п’янюгі, понапіваютса.

  • 38.
    1. А хто пуйде за поляка,
      Буде вміті краков’яка. [1]
    Примітки:

    [1] З-3).: Потанцюйте! З-2).: Ну, покажіть як? Р-1).: Баба потанцює! Бабі ноги болят. З-3).: Та чу-чуть, капельку! Р-1).: Як ви будете тільки літ маті, то побачити, як будете танцовать. З-3).: Нам танцювали, ше старші жінки показували, хоч чу-чуть, хоч капельку… Ми ж не кажем там… Р-1).: Я в Хлєванє [Хилін – населений пункт Дубровицького району Рівненської області. – Примітка транскриптора.], я в Хлєванє, Хлєванє. О, там, яка співат я… Р-2).: Не хочу я етого. Яку то. З-3).: Ну то затанцюйте! Р-2).: Яку то? "Краков’яка – добрий танець, хто не вміє – то засранець…" Р-1).: Яка? Р-2).: То таке, пуста, негодяща. З-3).: Затанцюйте, бабо, ну, затанцюйте, ну, бабо! З-2).: Давайте "Краков’як" затанцюйте! З-1).: Ви співайте, ви співайте, а вони… Р-1).: Ти знаєш краков’ка, Таня знає, Віта, ви добре знаєте. Р-3).: З молодьожжов… Р-1).: Ану! Р-2).: "Краков’яка добрий таниц, хто ни вміє, тот засраніц…" Р-2).: То… ето пуста… З-1).: Давайте, ви співайте… Р-3).: Та чого, та співали ж…

  • 39.
    1. [1] А хто пуйде за поляка,
      Буде вміті краков’яка. [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: Ви "Краков’яка" співайте, того шо ви ше. А ви будете танцювати. Р-3).: Я не пам’ятаю добре. З-1).: Співайте "Краков’яка". [Респондент № 1 співає пісню, під яку збирачі і респонден-тка № 2 танцюють танець "Краков’як". – Примітка транскриптора].
    [2] Р-3).: Всьо. Р-2).: Ох, як гарно! Р-1).: А в тому віці… Р-2).: Вони сміються і нас сміють… Р-1).: А шо вони, вони молоди. Р-2).: Вони …?…, вони ж по клубах, вони по всяких…

  • 40.
    1. Ой ти, ружко моя, ти кудравая,
      Ой, а де ж ти зросла моложавая.
    2. Я весною зійшла, в осень виросла,
      При дорозі …?… при межі… [1]
    Примітки:

    [1] Р-1).: "В лузі, при… – Нє! Ліком-березі". Р-2).: Ну, я так вміла: "На Дунай, на реку нахилила-ся, на Дунай, на реку нахилилася, а чого ж ти, душа, зажурилася…" Р-1).: То друга. З-1).: То ви співайте так, як ви знаєте. Р-2).: Ну, таку співай ти, я… З-2).: Заспівайте самі. З-1).: Ше раз спо-чатку: "Ой ти грушко…." З-2).: "Ой ти ружко…"? З-1).: "Грушко чи ружко? З-2).: Ружко, чи груш-ко? Р-2).: Грушко. Р-1).: Ружко. Р-3).: Ружа.

  • 41.
    1. [1] То на добраноч усім на ноч!
      А ви, хлопці, чуйте,
      Гей, а ви, хлопці, чуйте.
    2. Коториє чорнобриві –
      То доми ночуйте,
      Ой, то доми ночуйте.
    3. А котори билявії –
      Йдіте за волами,
      Гой, йдіте за волами.
    4. [2] Ми не хочем ночуваті
      Ні нученьку з вами,
      Гей, ні нученьку з вами. [3]
    Примітки:

    [1] Р-1).: А вже як ідуть, вже кидай "ружко". З-1).: Нє, нє, вже доспівайте… Р-1).: А вже як ідуть вже то, як то… З-1).: Доспівайте, так не можна… З-2).: Те що вона хоче запишемо, а потім.
    [2] Р-1).: "Не хоті…", "Не схоті…"
    [3] З-2).: А то коли співали її? Р-1).: Ну, то йдем уже з пиття. З-2).: Чи з хрестин, чи з весілля, чи? Р-1).: Вже! Яке-небудь, чи весілля, чи яке беседи йдемо, то кричим… Р-2).: На ноч пісня, ми йдем на ночну, до хатей.

  • 42.
    1. [1] Ой ти, ружко моя, ти, кудравая,
      Ой, а де ж ти зросла моложавая.
    2. Я весною зійшла, в осень виросла,
      При великум бур’яну, при крутому бур’яну.
    3. [2] Дожидала тебе, муй голубчику,
      Дожидала й тебе, моє й серденько.
    4. Аж пріходіт дружок серед темной ночі,
      Застучав, забурчав йу в окошечико.
    5. – Ой чи вор, чи злодзєй, чи разбойнічок?
      Ой чи первий дружок-полюбовнічок?
    6. Наліваю дружку віна чарочку,
      Да й сажаю дружка ще й на лавочку. [3]
    7. – Я прийшов до тебе ні напитіса,
      Ні напитіса, ні наїстіса.
    8. Не прийшов до тебе ні напитіса, ні наїстіса,
      Да прийшов до тебе розпросітіса.
    9. Да прийшов до тебе розпросітіса:
      Чи позволіш ти мнє оженітіса?
    10. – Не женіса, дружок, у неділєньку,
      Да не бери вдови, бери дівоньку. [4]
    Примітки:

    [1] З-1).: Ружку ту: "Ой ти ружко…" доспівайте, бо так почали і не до кінця. Заспівайте її ще раз.
    [2] "Дожидала тебе, дожи…"
    [3] Р-1).: А він каже:
    [4] Р-2).: О, так! З-1).: То цю співали так само будь-коли, чи співали? Р-2).: Будь-коли, будь-кольи, така пісня… Р-1).: А ще то… Р-2).: Ще вона на питті співалася, на сцені… Р-1).: А ще тоже на питті таку співається… Як позичати… Р-2).: Яку? З-1).: Пиття. Р-2).: Ну як з гостей десь тако йде, то співають таку гарну "Добраніч, усім на ніч! А ви хлопці чуйте…" Ше всяких є, але де їх напомніш, тут в альбомі не влізе, в гальбом таке во, не гальбом, очень всяких. З-1).: А шо так пісень? Р-2).: Пісень. З-2).: А можна буде зайти і пофотографірувати… З-1).: А як? Ви їх шо самі списували ті слова. Р-2).: Ні слова, подарані, всякі. З-2).: А, подарані… З-1).: Це куплені…

  • 43.
    1. Ой п’яна я, п’яна я, не зайду ж я додому,
      Довела мене гета чарочка до ліхого до гора.2
    2. Ой, до гора ліхого, да й ще поганого,
      Десь поїхав муй милесенький у великую й дорогу. [2]
    3. Десь поїхав муй милєнький й у веліку і дорогу,
      А зозюлєйка й у калиноньці та все ж кує, кує, кує,
      А зозюлєйка на калиноньці да все кує, кує, кує.
    4. А зьозюля й на калині та все ж кує, й кує, й кує:
      Ой скажи, [3] моя кукушечко, де муй милий ночує?
    5. Як у лузі при дорозі – поможи йому, Боже,
      Кольи в вдови й у кроваті – то й скарай його, й Боже.
    6. То й скарай його, й Боже, да й двома болєзнями,
      Сам поїхав, мене покинув з п’ятєрома дєтями.
    7. Ох чи я й не такая, ох як тая й другая,
      І красівая, і вродлівая, но судьба моя ліхая. [4]
    Примітки:

    [1] Р-2).: А ще співают:
    [2] Р-2).: Я по одному буду. [Респондентка не буде повторювати другий рядок строфи. – Приміт-ка транскриптора].
    [3] Р-1).: Та ти ж вмієш?
    [4] Р-1).: О тако йдем, да співаємо. Р-2).: Ото плакани пісні, такі шо до серця долягают. З-1).: А цю співали тоже будь-коли, чи ні? Р-1).: Яку? З-1).: Оцю пісню. Р-2).: Да, в любий час. Р-1).: Да й жито жнем. З-1).: І жито навіть жнете, так співаєте.

  • 44.
    1. Поза двором брала дівчина льон да й забула [1] пов’язаті.
      Ой так далєко муй милий од мене да й нема ким наказаті.
    2. – Прибудь, милий, прибудь, хоч коніка добудь за горами, берегами.
      – Ой, не прибуду, коня й не добуду, за ліхими ворогами.
    3. – Я тиї вороги потопчу пуд ноги, крути й гори перескочу.
      Ой оддай мене, моя й мамко рідна, за кого я й сама схочу.
    4. Да й оддала мене матір рідна, за кого я й не хотіла.
      Ой шумит-гуде нагайка дротяна коло мого білого тіла. [2]
    5. Нагаєчка, тонка дротяночка, да й з конца дротом пошита.
      Ой, а я дівка, гарна й молоденька, да й од родоньку й не бита.
    6. А я й молодая, да й догадаласа, да й догадаласа.
      Ой, за густиї лози, зелєненькі да й захаваласа.
    7. Ой, ви густи лози, ой ви зелененькі, да й розступітеса.
      Ой, мої гочі, мої очі карі, да й подівітеса. [3]
    8. Нехай я побачу, по кому я й плачу, та й нехай же подівлюса.
      Ой, нехай же я да я й поділюса, по кому я й журуса. [4]
    Примітки:

    [1] Р-1).: …?…
    [2] Р-1).: То вже …?…
    [3] Р-1).: То ми жито жнем, як жито. Р-2).: Льон рвем, жито жнем. З-1).: Це якась старовинна?
    [4] Р-1).: Тако співаємо. Р-2).: Тако, плакана пісня, така… Р-1).: А, та яка плакана, плакать за піс-ню, плакать… Р-2).: Така жизніна вона… Р-1).: Плачи! Р-2).: Дорога така жизніна, буває така жи-зні в людей. З-1).: Ну, а скажіть, ну її ж тожи можна було і в жнива, а можна було і в якісь інший час? Р-2).: Коли хоч, та!

  • 45.

    З-1).: Ну, добре, а спеціально в жнива яких в вас співали, там скажімо?
    Р-2).: Як жито жнут то всякі, всякі…
    З-1).: Якісь такі, як жито, які жнивні такі от пісні?
    Р-2).: Ну, та в жниві як ми.
    З-1).: Ну, а така, шо тільки в жнива співалась. Може, "Ой, там по полю сокол політає…", там шось, чи?
    З-2).: Або "Дожали житечко, дожали…", там, чи?
    З-1).: Чи "В нашого господаря сивий кінь…", такі от?
    З-2).: Або про женчиків, про вінок, може, шось.
    Р-2).: Бач, ви десь чулі вже по других селах і такі пісні.
    З-1).: "Ой, до конца, женчики, до конца…"
    Р-1).: "…ни поріжемо бохонца…"
    З-1).: А от заспівайте.
    Р-1).: Я там знаю, вже й забула.
    З-2).: Ну, трошки хоч, почніть.

  • 46.
    1. [1] Ой до краю, женчики, до краю,
      То я вам вже пиріженька покраю. [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: "До краю…" З-2).: Як воно? З-1).: "…До краю, – там, жен-, пирожечку на краю…", чи якась така? Р-1).: Вуна коротка яка, як у жито жне. З-2).: То нічо, нехай буде коротка.
    [2] Р-1).: Кричім такую яку-неб’ю і то… Р-2).: Або як дожинки, або як всякі. З-1).: Це ви, це ви де кричите, то вже? Р-1).: Як уже дожинаєм, радость уже нам. Знаєте, як жито важко жати, ви …?… не знаєте. З-2).: Не знаєм! Р-1).: Не знаєте? Як важко жать! Р-2).: Ох весьоло, весьоло. Прошло, як снілось.

  • 47.

    З-1).: Ну але скажіть, як то вже дожинають, то роблять тую бороду, може, в вас.
    Р-1).: Бороду …?… туди.
    З-1).: Як то, роскажіть?
    З-2).: Стоп, чекайте. Показуйте хоч, як то роблять.
    Р-1).: Нічого, бороду, бороду з роґати. Тако берут жита покинут трохи, о. А зав’яжут і красною ніткою, да хліба туди положат. І во, вже борода. Жито, зріжут колоски.
    З-1).: Ну, покладуть хліба, а що ще туди? Може, солі?
    Р-1).: Солі.
    З-1).: Солі, води ніякої не ставили?
    Р-1).: Нє, там ми воду яку пілі були… Синок, які ми пілі? Ми таку баньку набирем, ряднину яку-небудь, да туди житнього хліба накидаєм, туди. Ми таку воду пілі, ми колись таку воду пілі з канави. О, таке наше було життьо!
    З-1).: Ну а скажіть, а ту бороду, то то зрізали колоски?
    Р-1).: Та яке там?!!
    З-1).: Нє, колоски зверху зрізали, а туди шо – квітки встромлювали, чи як?
    Р-1).: Та ніяких квіток. Вбиралі да нєслі вже святіті.
    З-1).: Нє, ну як та борода? Оце стоять ті колоски перев’язані, а зверху зрізане колосся, чи ні?
    Р-1).: Колоски зрізуємо добру ету. Зав’язам, да вже як яблука світім, то вже несем святіть.
    З-1).: А потім шо з тим робите зерном?
    Р-2).: Стоїт уже…
    Р-1).: Курам даєм те…
    Р-2).: До Спаса стоїт, поставім яку ето…
    Р-1).: Курам.
    Р-2).: Стол, або курам…
    З-1).: Чи засіваєте тим колоссям.
    Р-2).: Або засівают, хто держит насінні…
    Р-1).: О, хто там засіває! Ой, Боже! Яка бідность була…
    З-1).: Ну, чого?
    Р-2).: Тепер сіють жита, чого ж нє, та держат.
    Р-1).: Хто там?
    З-1).: Ну а скажіть, значить, вони ж того може вінка якогось робили вже?
    Р-2).: Так. Дожинки, винка, ну!
    Р-1).: Як хто хоче.
    З-1).: Ну, колись, колись, ну робили, от, толока, чи як колись в вас казали. Толока була ж, так?
    Р-1).: Як ми жалі в пана жито, да вже пан їде. А голота ж була.
    З-1).: Шо було?
    Р-1).: Ну, бідность, бідность така була.
    З-2).: А голота.
    Р-1).: Голота, то вже тако. То вже беруть да на тії снопи, вже буде пан їхаті. То вже пана переста-влять тими снопами.
    Р-2).: Вже вгощає.
    Р-1).: Шо вгощає. Дасть циї…
    Р-2).: На щастя.
    Р-1).: Дисять копійок. Думали бакса даст. [1]
    З-1).: А ви шо йому, вінка даєте?
    Р-1).: І вінка накинемо.
    З-2).: А робили такий круглий вінок, такий великий?
    Р-1).: И!
    З-2).: А який завеликий?
    Р-1).: Ну… такий. Із жита, і там і ще і цвє-, і цвєти, і цвєти туди йому.
    З-2).: А який такий високий вінок був, чи?
    Р-1).: Нє, вєнок, просто вєнок тако …?…, да накинем на голову і два снопи переставимо йому… Я не пам’ятаю…
    З-1).: А його не котили якось, того вінка? Не котять його?
    З-2).: Як його – несли в руках?
    З-1).: Несуть, чи котять трохи по землі?
    Р-1).: Нє, вони ж забирают з собою, тиї, пани.
    З-1).: Ну так, але коли до нього йдуть. Може, котять по землі того вінка, чи несуть в руках.
    З-2).: Де його робили? Може, його робили там…
    Р-1).: Не знать, коли буде їхать. Вдень баби там стараються.
    Р-2).: Готуються, щоб вже хороший був, бо пан прийде забере.
    Р-1).: Шоб, шоб далі який-небуть копійку.
    Р-2).: Гостинца.
    З-2).: Робили ше на полі?
    З-1).: То того вінка на полі плели, чи?
    Р-1).: На полі, на полі, аякже, на полі.
    З-2).: І несли просто в руках, тако перед собою, чи як його несли?
    Р-1).: Ну то вон їде пан, то ті стовпи де стоят…
    З-2).: А пан сам на поле приїжджав, не вони до пана додому йшли?
    Р-2).: Нє, їде вже атаман, пан-начальнік.
    Р-1).: Поручнік.
    Р-2).: Ше стоїт за тобою, чи гарно жнеш, чи кидаєш колосся, чи, чи ззаду остаєтся чого, то ше зазірає…
    З-1).: Ну а ше скажіть тоді, може співали якось "Ой котився віночок по полю…"?
    Р-1).: Нє, можи співати, тут не співають…
    Р-2).: Ету все спєвалі: "Ізірву я з рожі квутку та й пущу на воду".
    Р-1).: То то, на Купала, Івана. Так. То то пісня, то, то "Пливи, пливи, з рожі квітка, аж до мого роду…"

    Примітки:

    [1] Респондент 1 сміється. – Примітка транскриптора.

  • 48.

    З-1).: Ну давайте тоді за того Купала скажіть. В вас сходились кудись на Купала?
    Р-2).: Сходятса.
    З-1).: Всі сходяться.
    Р-2).: Да, дівчата кругом, були дівчата і гулялі…
    З-2).: Колись?
    Р-1).: Шо?
    З-2).: І колись, давно?
    Р-1).: Все время.
    З-1).: От куди йшли, давайте так, от як ваші ше матері, як ви були мали, куда йшли на Купала?
    Р-1).: На Горинь. В ту, в ту сторону йшли. Да пошлі, мої діті всі приїхали в гості, дитей малих забралі. Я не йду, я ніколи не йду.
    Р-2).: Я була, всє два рази тоже.
    Р-1).: Я не люблю туди йти. А дощ, а грим так далі, то єлі душу поприносілі.
    З-1).: Ну, от скажіть…
    Р-3).: Раніше?
    З-2).: А ше як раніше, як ви ше молоді були?
    Р-1).: Колє?
    З-2).: Як ви ще молоді були, як …?…
    Р-1).: А як була, то шо вона як. Война була. А шо я бачила, а шо я бачила? Я войну бачила. Я ні-чо не бачила, ми войну тілько, нічо не знали.
    З-2).: Все одно, а як ви ще малі були, що, як Купайлого Йвана справляли?
    Р-2).: Справляли, до церкви ходілі…
    Р-1).: Колись ходілі там до церкви, я не ходіла…
    З-1).: Ну, дивіться сюди. В других селах було, шо тако біля хати огонь клали, виходили, в себе на дворі.
    Р-1).: Ну!
    З-1).: І в вас може таке було, чи ні?
    Р-1).: Нє.
    Р-2).: В нас до річки йшлі, до річкі йшлі. Да там вже ночуются, гостят. Палят огні, скачут через огні.
    З-1).: То так було давно-давно, чи зараз.
    Р-1).: І так зара буває, і давно було, за моєї ше пам’яті було.
    З-1).: Значить, біля річки його, кладуть великий вогонь, так?
    Р-2).: Так.
    З-1).: Хто приносить, хто…
    Р-1).: Ун, де о, дві сідіт – то давне, вуни знают прекрасно, де вони…
    З-2).: Та вони ше тоді навіть…

  • 49.

    Р-1).: …Пішла. І почалася война, і война, і война і бульш нічо.
    Р-2).: …Бої, бої, землянки…
    З-2).: Шістнадцять років.
    Р-2).: І бомби кидали всьо.
    З-1).: І шо, і де ви, де ви войну десь, були, тут бомбили ваше село?
    Р-2).: Бомбили, погоріло все, повбивали людей, повбивали, пострадалі… В ямки кидали – не було кому закопати, да валяютса …?…
    Р-1).: Ой, доцю, доцю, скілько німцув, скільку німцув, скільку мадяр, скільки всяк, яке вбивству. І палілі, і…
    Р-2).: Як небудь уберуть, возом завезут на кладбіще, ой! Ой, не дай, Господи, такого бачить вам…
    Р-1).: Дівчатка молоді. Я не знаю, скульки я юж…
    З-2).: П’ятнацить років вам десь було, шіснацить років десь було, я порахувала, з двацить п’ятого року…
    Р-1).: В трицить дев’ятому році война польська почалася.
    З-2).: Ну!
    Р-1).: То вже мені було чоти-, чотирнацать?
    З-2).: Вже чотирнацить, та.
    Р-1).: Років було.
    З-2).: То польська ше…
    З-1).: І шо ви тоді в війну втікали десь у ліс, може в якийсь?
    Р-2).: Виїжалє по сьолах, втікалі коньми, хватало життя, кидалі хати, кидалі худобу, забіралі, ро-зривали тиї хліви, крали корови, коні, однімалі вози, все було таке.
    Р-1).: Голота була, бідна була геть. Возьме, пуйде, то вже жито трошки од цейво, поспіє, не спіє ше воно, було зеленювати…
    Р-2).: Ше м’ягке, а вже…
    Р-1).: То пойдут і да наріжут з тої, шоб не бачили німці. Такі жорна булє, да насушим, да наб’єм, да й…
    Р-2).: Була жито, жито, …?…, щоб такої не бачили і не зналі…
    Р-1).: …А німці в школі стоят і на мосту.
    Р-2).: Вже я зазнала біди, то позже роділася, а вона – то обще.
    Р-1).: А як німці застанут, то повбивают, то повбивают зразу нас. То одін стоїт ти на мост вар-тує, а другий школу вартує. А ми вже ру-ру-, тиї жорна крутімо, а там капає тиї крупчики такі зелененькі, такі…
    Р-2).: Мучка нещасна.
    Р-1).: Нещасна мучка така, да вже якого коржа маті спече, да вже йдем на полє.
    Р-2).: А до хати прийшов німець, до нас під окно, та мати …?…, в окно стрелів да, а ше був брат, лише народівса, тижня не було, а вун …?…
    З-2).: І шо робілі?
    Р-1).: Робимо там льон, там сипем коноплі, там…
    З-2).: Коли німці були, то на кого робили, шо німці заставляли працювати?
    Р-1).: Нє, німці, нє…
    З-2).: Вони до того не …?…

  • 50.
    1. [1] Ходіт павук [2] по городі [3] та все пір’є губит,
      Ох не вер, дівко, тому хлопцу, шо він тебе любить,
      Ох, не вер, дівко, тому й хлопцу, шо він тебе любіть.
    2. Шо він тебе так вірно люби та ще й поцелує,
      Ой то вун твого дєвочого розума пребує.2
    3. Випребовав розумойку та ще ж насміявса,
      Ой нащо, нащо дівчиноньці дурний розум …?…,
      Ой нащо, нащо дівчиноньці дурні розум …?….
    4. Випер [4] розумоньку, да й наробів жалю,
      Ти остаєшса на Вкраїні, а я од’єжджаю.2
    5. Ти остаєшса на Вкраїні всіх хлопцув любиті,
      Ох, а я піду на три годи в армію служит… [5]
    6. Ой вишенька-черишенька, ягодки дрибненькі,
      Охо, нащо ж ми покохались, такі молоденькі. [6]
    Примітки:

    [1] З-2).: Вони б весільну нам вдвох заспівали, не пускай ту бабу. З-1).: Ну! З-2).: Може весільну нам яку вдво…
    [2] Павук = павич. – Примітка транскриптора.
    [3] Р-1).: …?… вже я.
    [4] Нерозбірливе виконання. – Примітка транксриптора.
    [5] Р-1).: А путом.
    [6] Р-2).: От, пісні!

  • 51.

    Р-1).: Хочете вісіллє?
    З-1).: Хочут…
    З-2).: Розкажіть, може, як то було?
    З-1).: Вони ж…
    Р-2).: Вона вміє всякі весільні.
    З-2).: А як ви заміж от виходили?
    З-1).: Ну, дивіться, з чого все починалося в вас, як в вас казали там?
    Р-1).: Як я замуж виходіла? Я віходіла в сорок шостому році замуж. Такого вінка зробілі, як те-пер діті віступают. [1] Вєнки роблят.
    З-2).: З чого, з чого, з бумагі?
    Р-2).: Нещасного ні плаття, нішо не було.
    Р-1).: З бумаги. О, да марльова блюзка була, да біла сподніца перешіта в складочки, да позичи-ла, да позичила тухлі там в одної …?…, позичила тухлі. Да во такево…
    Р-2).: А тепер…
    З-1).: Ну, а як сватались, сватали, шо то було, як сватались?
    Р-2).: …Краса, о, корони да блєски.

    Примітки:

    [1] Респондент № 1 сміється. – Примітка транскриптора.

  • 52.
    1. [1] Ой у лісі, ой у лісі, да й на камені,
      Там сиділо да й два янголи.
    2. Ой сиділі, ой сиділі, да й говорилі,
      Ізняліся да й полєтіл…
    3. Лєтім, лєтім, лєтім, лєтім на заручанє,
      Там Ганюхна заручаєца. [2]
    4. Там Ганюхна, там Ганюхна заручаєца,
      З матюркою розлучаєца. [3]
    Примітки:

    [1] Р-1).: Як сватали.
    [2] Р-1).: То примєрно таке.
    [3] Р-1).: О, таке. З-1).: Шо це, якась перша, перша була на заручинах пісня, чи шо? Р-1).: Перша, як заручання, як зарученє. З-1).: Добре! Р-2).: Ше но як запєвают… Р-1).: Як запоїни були.

  • 53.

    З-1).: То в вас казали…?
    З-2).: Запоїни казали?
    З-1).: Казали запоїни в вас, та?
    Р-2).: Сватаннє.
    Р-3).: Заручини – це запоїни в нас в селі були.
    Р-1).: Заручини.
    Р-2).: Ну, ну!
    З-1).: Але, ото ходили якби… Бо в багатьох селах кажуть, що навіть не знали, не бачили, до кого хто приходить вже на це, це сватання. І в вас таке тоже було, шо могли оддать, аби тільки…
    З-2).: Батьки собі могли домовитися і всьо?
    Р-2).: Віддати за плєчи силою, но. Чи ходите, чи не ходіте ви зо мнов, ходіте чи ни ходєти, али пуйдеш і всьо.
    Р-1).: Я знала, я…
    Р-2).: Пуйдеш і всьо, мати, або батько. Ни хочеш, чи хочеш – пуйдеш.
    Р-1).: Хто, хто мене хотів…
    З-3).: А шо, як там, там як зрузу, от сваго жениха шукали, то шо, зразу казали, отак ви за єго пі-дете, батьки знайшли – і все.
    Р-1).: Нє, то колісь теє було. Я не помню.
    З-2).: А ваші батьки як женилися, то тоже зустрічалися.

  • 54.

    Р-1).: Проходів фронт сюдою в нас і тиї пройшов, фронт іде передова, а тиловики оставалися отдихаті вже, на Роздво прийшли вже рускі, освободілі нас, о. А адін майор влюбівса в мене.
    З-2).: Ага!
    Р-1).: Да й сказав: "Як кончится война, то я прийду Парасю забиру, обєзатєльно!" А хто там знав, чи вун забере, чи не забере, понімаєте. І все таке, а шо ми, полотняненьке все таке, старші дівчата.
    Р-2).: Одненьке, сорочки, споднічки, постоли пльотяні, пряжа…
    Р-1).: Дівчата гарні були, о!
    З-2).: Та гарні, видно зараз ше, шо гарні, по вас видно було, та!
    Р-3).: Завжди гарна була.
    З-2).: Та, та!
    Р-1).: Тожи то було, підисят п’ять літ було то карточка [1]
    З-2).: Угу!
    Р-1).: Ну, якраз на Крещеніє уже прихо-, приходіт вун, приїжджає, а маті (а я їздила по дрова з братом і приїхала’м): "Вже приїхав той майор, шо тебе, казав, шо заберу. Я тобі дам! Пойді! По-пробуй! Я тобі шкуру здеру!" А в мене немає, я рада вже шось собі наложить, як я не маю ні блюзки, не маю нічого. Якась була в матерь така розова блюзка.
    Р-2).: Та й то не таке.
    Р-1).: І таке не дає. І такі черевики на таких курках, о, ах от по тульо, защіпиш ше! А я вже, Гос-поди, сідіт в хаті, а маті: "Ги, ни пуйдиш, ни пуйдиш!" А вун вже устроївся у Львові в воєнкоматі, о, було би добре. Нєт, маті не допустіла, а до мене ходів із Мосту одін, то я його не люби-, да вельмі любила, али я б, шоб ни той, я б пушла б за того майора і от..! [2] Маті: "Шо ж вун водкі понаносіл, подарка мі принюс". Я не взяла нічого од нього, а шо ж тобі. О таке, як є: стул то обирнути, да бульби з лушпайками напарила, да на два боки, і мису таку в руку поставила: "Їж, майор!" Ну і поїв вун, ой…
    З-2).: І мати не позволила і ви не пошли, та?
    Р-1).: Била мене маті, била.
    З-2).: А, била?
    Р-1).: Та, била мене маті, так побила. Геть мене побила, я аж чорна була, ни пошла. А потом вже…
    З-2).: А чому?
    Р-1).: Пушла [2] за сєржанта, був одін… Хлопцув багато було, сім, а за восьмого пошла, натра-пила. О, я довго була молодова…

    Примітки:

    [1] Респондент 1 показує фотографії із свого життя. – Примітка транскриптора.
    [2] Респондент № 2 тихо "про себе" виконує російську пісню про солдата, через розповідь рес-пондентки № 1 її спів важко розібрати. – Примітка траснкриптора.

  • 55.

    Р-1).: Ет, приходять, свахи. Дев’ять свах, коровая несут і вже.
    З-2).: На запоїнах ше?
    Р-1).: Нє, вже як весілля.
    З-2).: Ну, а на запоїнах ше шось співали, крім отого "Ой у лісі…"?
    Р-1).: Та, співають, отакі-о, свої такі.
    З-2).: Ну, які?
    Р-2).: Свої весільні, шо вже: "О, я даю доненьку да й за поганого зятя…", як уже негарний, од-коль він взявса, то вже маті отдає, а вона ни хотіла, напримєр…, за п’яніцу оддатца…
    Р-1).: А там вже на весіллі, то вже всякі співають. Вже прийдут да пуд, пуд порогом ето [1] бу-бон, бубон б’є, б’є і гармошка грає.
    З-2).: А була ше яка музика? Бубон, гармошка – і всьо?
    З-1).: Може ше скрипка?
    З-2).: Нє, на весіллі…
    З-1).: А скрипка грала з бубном, чи ше з кимось?
    Р-1).: З бубном.
    З-2).: Та чекай, вона співає нормально. Може, почніть разом оту, шо співаєте!
    З-1).: Та ви ж сюда співайте, шо ж ви там?
    З-2).: А як починається та пісня, заспівайте разом, ту шо вона співає!
    Р-2).: Та йой, нехай вона…
    З-2).: Як вона починається?
    Р-1).: Як, шо?
    З-2).: О та, шо жінка співає пісню.
    Р-1).: Я не знаю шо…
    Р-3).: Сідайте!
    З-1).: Сідайте сюди! [2]

    Примітки:

    [1] Респондент № 2 тихо "про себе" виконує весільну пісню "Ой сама я, сама…", однак через ро-змову респондентки № 1 і збирачів текст важко почути. – Примітка траснкриптора.
    [2] Респондентові № 2 пропонують стілець, щоб вона сіла ближче до збирачів. – Примітка транскриптора.

  • 56.
    1. [1] Пустіт, свахо, [2]
      Бо вже ми померзлі.
    2. На лютом морозі,
      На щаснуй дорозі.
    3. Де сі свахи… [3]
    Примітки:

    [1] З-1).: "Пустіт, свахо…" Співай! Р-1).: Ну, хто співає?
    [2] Р-2).: Співають.
    [3] З-1).: Нє, спочатку, давайте: "Пустіт, свахо…" Сядь-, сядьте сюди, сідайте сюди! Р-3).: Треба записувать просто, там погано… Р-2).: Ох, Танічко, та ж вона вміє всяко… З-1).: Ви там он сиде-те, співаєте тихенько собі, а то голосно… Р-2).: Та я дівчинці етой, і вона вміє тоже всякі весіль-ні. З-1).: Всьо давайте: "Пустіт, свату, в хату…" Р-2).: Ну, співай! З-1).: Разом! З-2).: Три чотири!

  • 57.
    1. [1] Поставте вози – надерем лози,
      Забула маті подарка дать… [2]
    2. Не так забула, як не зробила –
      На печі спала, потягалас…
    3. На печі спала, потягаласа,
      Подарка прасті лєноваласа.
    4. Дала радніще, теє дурніще,
      Із воза впало, коня злякало.
    5. Дала боденьку [3] із замочками –
      Везут молоду із виночками.
    6. Бодня й упала, вухо одбила, [4]
      Молода й впала, винка згубила.
    7. Ой хто пуйде по того й виночка,
      По того виночка золотенько…
    8. По того виночка золотенького,
      Із руки персня золотенького. [5]
    Примітки:

    [1] Р-1).: А їдуть по молоду, то:
    [2] Р-1).: Вже як їдемо… Р-2).: Забірать. Р-1).: Як уже веземо.
    [3] Р-1).: Бочку таку давалі, о!
    [4] Респондент № 1 сміється. – Примітка транскриптора.
    [5] Р-2).: Отакі весільні, настояща правда! З-2).: То коли її співали? Р-1).: Як вже забрают єї.
    Р-2).: На свадьбі, як забирают нєвєсту вже до свекрухи. Р-1).: Али прихо-, приходи, ну, там таке з бульшого на менше.

  • 58.
    1. [1] Розступітеса, милеє браття,
      Нехай познає тещейка зятя.
    2. Колі лєнівій – не пустю в хату,
      Колі сонлівій – не дам дітяті.
    3. Ой наш молодий [2] не сонлівий,
      Не сумнівий і не лінів…
    4. Ой наш молододий все до купочки,
      Ваша доченька до жидовочки. [3]
    Примітки:

    [1] Р-1).: Вже.
    [2] Р-1).: На йменя там.
    [3] Р-1).: Така. "До жидовочки". З-2).: Ви співайте на якесь ім’я, на якесь ім’я співайте, як там молодого, на молоду. На Василька… Р-2).: …?… Ганю, чи таки Вєру. Р-1).: Ну, тако…

  • 59.

    З-1).: Далі шо там вже потім за порядком співають?
    З-2).: А на коровай, правда?
    З-1).: Як печуть коровай.
    З-2).: Шось співали?
    З-1).: Як сходяться. В вас ідуть печуть і в молодого, і в молодої, чи?
    Р-2).: Угу!
    Р-3).: Да.
    Р-1).: Та, і в молодого…
    Р-2).: "Короваю, наш раю, як ми тебе вбираєм…"
    З-1).: І в молодого і в молодої, так?
    Р-1).: Угу!
    З-1).: Окремо печуть короваї?
    Р-1).: Угу!

  • 60.
    1. [1] Короваю, наш раю!
      Як мі тебе гобвивалі,
      То всє люди дивовалі.
      А тепера розриваєм,
      По родинці розкидаєм. [2]
    Примітки:

    [1] З-2).: А знаєте ту: "Короваю, наш раю", "Короваю, наш раю"? Р-1).: То вже як, то як уже ді-лят, то:
    [2] Р-1).: "По всьому роду розкидаєм". Р-2).: Ну!

  • 61.
    1. [1] Ой де ти, Василько, воду брав?
      Ой хто тобі коровая розчиняв?
    2. О я воду брав в криниці,
      Розчинялі коровая сестриці.
    3. Ой я воду брав із рова [2],
      Розчиняла коровая маті моя.
    4. Ой я воду брав за рекою,
      Розчинялі коровая толокою. [3]
    Примітки:

    [1] Р-2).: А ше якось етого:
    [2] Респондентка № 1 співала: "за рекою". – Примітка транскриптора.
    [2] Р-2).: Все вже ета. З-2).: Це як пекли, так? Р-1).: Хороша, но. Коровая печут, уже в діжці …?… кругом діжки ходят…

  • 62.
    1. [1] Ой за стеною, за краменою,
      Шутят-говорат потіхисеньку.
    2. Потіхисеньку й помалєсеньку,
      А там Іванко Марусю вучит…
    3. Слухай, Марусю, моєй матьонкі, [2]
      Я твоєй слухав, ни блізко їх…
    4. Я твоєй слухав, ни блізко їхав.
      Гонів коніка як похолік…
    5. Гонів другого, ще й вороного,
      Потоптав бути, до тебе ходя.
    6. Потоптав бути, до тебе ходя.
      Зламав шапочку, в рученьках нося…
    7. Зламал шапочку, в рученьках нося…
      Твоєй, Марусі, матюнки прося…
    Примітки:

    [1] Р-1).: Сядут уже, сядут уже молоди, то:
    [2] Р-2).: То так вже не яке-небудь.

  • 63.
    1. [1] Прочині, Боже, ворота,
      Їде до шлюбу сірота.
    2. Без батенька рученьки крає,
      Шо й батенька не має. [2]
    Примітки:

    [1] З-2).: Ви співайте разом, бо ви як говорите… Р-2).: [Співає строфу 3 тесту №57.] "Ми в церк-ви бувалі, ми діво видалі, тому діву дівуваліса…" Р-1).: Нє, "Причинь, Боже, ворота їде …" Як сірота, як сірота вже… З-1).: То коли до церкви їде? Р-2).: Та, до церкви їде.
    [2] Р-1).: О, то таку.

  • 64.
    1. Як ми в церкві бувалі,
      Ми діво відалі,
      А ми діву дівоваліса,
      Шо молоди циловаліс…
  • 65.
    1. [1] А в неділєйку за сонца,
      Там сиділа Татянка в окенцах. [2]
    2. Там сиділа Татянка в окенца,
      Да просіла в матьонки гребенца. [3]
    3. Да подай, матьонко, гребенца,
      Розчесаті русу косу до венца.
    4. Як упав гребенец по столє,
      Сама вона поїхала под венец. [4]
    Примітки:

    [1] З-1).: А шо там: "В неділеньку…"? Р-1).: "Ми в церкві бувалі, ми діву…" З-1).: Нє! Ви співали шось: "А в неділеньку…" Р-1).: Як? Р-2).: "А в неділеньку віконця, там сиділа милейка в вікон-ца…" З-1).: Ви другу почали були, нє. Р-1).: "А в неділейку…" Р-2).: "За сонца…" З-1).: "За сон-ця…" Р-2).: "Там сиділа…"
    [2] Р-1).: Ну, співай вже, бо на два голоси. Р-2).: Я вже тоже не…
    [3] Р-1).: Ти якось у бок…
    [4] Р-2).: Та я зовсім до того…

  • 66.
    1. Ой сосонка зіма й літо й зелєна, [1] 2
    2. Наша й молода була в п’ятніцу й весела.2
    3. А в суботу русою косу чесала.
      А в неділю ішла до шлюбу, плакала.
    4. Ой жаль мені, да муй батеньку, жаль тебе,
      Остаєца рута друбная вся в тебе.
    5. Устань, устай, да муй батенько, раненько,
      Да й полєвай друбну рутоньку частенько. [2]
    Примітки:

    [1] При повторі рядка респонденти інтонаційно вивищують останній склад строфи. – Примітка транскриптора
    [2] Р-1).: Ой, та ми то вже ті пісні вже позабували, вже ти ті… З-1).: Коли цю "Сосонку" співали, коли? Р-1).: Яку? З-1).: "Сосонку" цю, "Ой, сосонка…", коли її співали? Р-2).: В любий час. Р-1).: Спивают її, як до венца їдут, як до венца їдут… Р-2).: Або ше як то…

  • 67.
    1. Ми булі й у попа-деруна,
      Видрав бохон хліба ше й рубля.
    2. Ми булі в попаді-дерухи,
      Поздірала з нас кожухи. [1]
    Примітки:

    [1] Р-1).: Як вже віходім з церкви

  • 68.
    1. [1] Нема попа дома,
      Десь поїхав до ві Львова.
      Ключи куповаті,
      Церкву одмикаті. [2]
    Примітки:

    [1] Р-3).: А ще ця пісня: "Нема попа дома…", шо то, як вона співалася, тоже співали… З-2).: Зна-єте її?
    [2] Р-2).: Забула. А ше ту …?… забула.

  • 69.
    1. [1] Нема попа дома,
      Десь поїхав до ві Львова.
      Ключи куповаті,
      Церков одмикаті. [2]
    Примітки:

    [1] Р-1).: "Ой, попе, попе, ойтєц наш, прочиніть церковку протів нас…", як приходім под церкву да вже й кричим…
    [2] Р-1).: Ов, то таке ті пісні, ето…

  • 70.
    1. … [1] Одчинь ворота,
      Їде до шлюбу сірота.
    2. Із долею щасливою,
      З доброю віною. [2]
    Примітки:

    [1] Початкові слова відсутні, респондент 2 тихо розпочала співати. – Примітка транскриптора.
    [2] Р-2).: Тоже довга пісня, гарна, її співати. З-2).: То заспівайте довгу, як там її дальше? З-1).: А ще? Р-2).: Нє, голоси… З-1).: А ще: "Збирайтеся, з’їжджайтеся всі бояри зранку"? Р-1).: Та їх ба-гато. Р-2).: Їх багато знає… З-1).: Або ця, дивіться: "А брат сестру за стіл веде, да каліна-маліна…"? Р-2).: Співают її всяких по всіх селах. Кожне інче і по-своєму.

  • 71.
    1. [1] Ой ви, сусіде, вороги,
      Да не переходьте дороги. [2]
    2. Да нехай перейде Господь Бог,
      А Татянчин батенько наперуд.
    Примітки:

    [1] З-1).: Спочатку.
    [2] Р-2).: Як до винца

  • 72.
    1. [1] Наїхали свати багати,
      Везлі карету коваті.
    2. А в туй кареті Альохна,
      Стіха помалу заснула.
    3. Стіха помалу заснула,
      Да й на коніка свіснула.
    4. – Ступайте, коні, широко,
      Ше й до свікорка далєко.
    5. Ступайте, коні, вузенько,
      Вже до свікорка близенько. [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: А така весільна: "Їхали свати багаті, везли карету коваті"? Респондент 1 співає: "А в туй кареті…" З-1).: Спочатку, спочатку.
    [2] Р-1).: Ой, я тих піснів не люблю. Р-2).: Гарна, гарна. З-1).: Добре, добре, гарна. Р-2).: Ну!

  • 73.
    1. Сваха з свахою погоділаса,
      Шоб на мою дочку не сварилас…
    2. – Не буді, свахо, моєй дочки рано,
      Да буді тоді, як півень пує.
    3. Як півень пує, як пастух жене,
      Як пастух жене, як соненько зійде. [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: А така ше: "Сваха з свахою погоділаса…" Р-2).: "Погоділаса, щоб на мою дочку не сва-рилася…" З-1).: Заспівайте! Р-2).: Як то спивалі її? Р-1).: Ай.
    [2] Р-2).: Будіт рано де молодих, а вони ж, тепер молодь спать хоче, а вона вийде на улицю, да буде другим судіть. То вже пісньою такою… зложают пісню вже, щоб вона була слухала свекру-хи… Р-1).: Та колись …?… З-1).: Добре, а таку ше: "А в нашого молодого як стояла, так стоїть, горілочка на столі". Там є. Р-2).: Шось я такої не, може є такі тоже, я знаю… Р-1).: Який їх там чорт…

  • 74.
    1. [1] Ой заїхав Іваночко в тесьтів двур,
      Да й ударив чоботочком [2] об поруг.
    2. Та вдарився чоботочком та й питає:
      – Чи є моя квіточка, чи немає?
    3. – Ой немає вітоньки, вже не буде.
      А хто за мною молодою гулять буде? [3]
    Примітки:

    [1] З-1).: Або: "Ох як будеш, Іванку, в тещин двур в’єжжаті…"
    [2] Копитом – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [3] Респондент № 2 продекламувала текст весільної пісні, відмовилась її заспівати. – Примітка транскриптора. З-1).: Заспівайте її на голос. Р-2).: Не хочу. З-1).: Чого? Р-2).: Вже захрипла. Р-1).: Вже надоїлі ті пісні вже..

  • 75.

    З-1).: Дивіться, а така: "У городі конопельки друбні, зелененькі"?
    Р-2).: Нє, такої я тоже не знаю. Може знаю, але вже…
    З-3).: Баба Параска знає.
    З-2).: Може проси, хай баба Параска шось заспіває?
    Р-2).: То треба, шоб вона знала.
    Р-1).: Ой, вже мні не хочетса співать.

  • 76.
    1. [1] Ой сватове-панове, просім вас,
      Залєтіло утенятко наше до вас.
    2. Ой не бійте його, ані лайте,
      Оно його хорошенько замишляйте.
    3. Колі вона сонлівая, то будіте, [2]
      Колі вона лєнивая, то учіте.
    4. Коли вона лєнівая, то учіте,
      Ой не йдіте до сусідок, не судіте. [3]
    Примітки:

    [1] З-1).: А така… Р-1).: Вже я в Клєванє наспівалася, шо мні во… З-1).: "Ой, сванечко й голубоч-ко, просім вас…?" Р-1).: "…Вилетіло утенятко ваше…" З-1).: Співайте!
    [2] Респонденти помилково заспівали: "Колі вона лєнівая, то будіте", але відразу ж виправили себе. – Примітка транскриптора. Р-1).: Нє!
    [3] Р-2).: Вот правильно, шо судят свекрухи…

  • 77.
    1. [1] Ой матьонко-вишня, десь я в тебе лішня,
      Шо ти мені молоденькой нє вдаліла долі лішно… [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: Дивіться, а така ше була. То така пісня, як молода прощалася з матір’ю: "Ой матьонко-вишня, десь я в тебе лишня…" Р-2).: Ага! З-1).: Є така в вас? Р-2).: Є. "Ой матьонко-вишня, десь я в тебе лишня…" Р-1).: "Ти мене…" Р-2).: Забула я, як там послє тоже, шо: "Ти мені молоденькой не вдаліла долі лішньой". Десь є така… З-1).: То вона на весілля саме співалася? Р-2).: Так, так! З-1).: Ну нагадайте хоч трошки, хоч чу-чуть, хоть початок. "Ой матьонко-риш…"
    [2] Р-1).: "Ой, мамонько-пава, тепер я пропала…" З-1).: Ану, ану, доспівуйте! Р-1).: "Шо ти мене за то…" З-1).: Доспівуйте, доспівуйте?! Р-1).: Ну-ну, чекай, вже кончає… З-2).: Та разом заспівай-те? Р-2).: Я не знаю її, я то трошки… З-1).: Ну то ви співайте, якшо ви почали… Р-1).: Ну, нехай ти! Р-2).: Я тільки то знала, а вона бульш знає, бач, вона іншої, а я то трошка так чула десь по весіллях. З-1).: То переспівайте її вже повніше. Р-2).: Як вона вміє то я й тоже ж могла, може знала…

  • 78.

    Р-1).: Ой, як ви, вже други давайте, певне ті весілни, да…
    З-1).: А які ви хочете?
    Р-1).: Може штундиські вам співать?
    З-2).: Штундиські, які?
    З-1).: Штундиські,
    Р-1).: Штундіцкі.
    З-2).: Штундіцкі.
    З-1).: Нє, а давайте які приспівки от весільні до танцю.
    Р-1).: Які?
    З-1).: От…
    Р-3).: Пріпєвки.
    З-1).: Пріпєвки такі всякі: "Викотілі, чи якусь там, дубовую бочку…" чи шось?
    Р-1).: Ай, дівчатка сміютса!
    З-1).: Чого вони юж треба, їм ж треба знати все.
    Р-2).: Вони того будуть все знать, да будуть усім розказувать, да будут пісать, да будут переда-вать по пісьмах, по…
    Р-1).: Будуть …?…, Віта приходіла і фотографіровать мене як панію, да й ні карточки, нічо нема. Два роки, не знаю, де попропадалі…

  • 79.
    1. [1] Под гармошку я твою я нікак не подпою.
      Ілі ти нє так іграєш, ілі я нє так пою. [2]
    2. Гармоніст, гармоніст, розовиє щочкі.
      Через тебе, гармоніст, нє доспала ночки. [3]
    3. Гармоніст, гармоніст, рубаха малінова,
      Через тебе, гармоніст, милого покинула.
    4. Ох іграй вєсєлєй, ти гармошкі нє жалєй,
      Я получку получу, за гармошечку плачу.
    5. Ох плясай весєлєй, ти лаптєй нє жалєй,
      Стариє парвутса, новиє пошйутса. [4]
    6. Стань, гармошка, стань, баян, скоро прийде мой Дєм’ян.
      Ох як прийде мой Дємнян, стань, гармошка, стань, баян.
    7. Дєвкі, чудо, дєвкі, чудо, парень дєвіцу роділ,
      Двє нєдєлі с половіной он беременний ходіл. [5]
    Примітки:

    [1] З-1).: Співайте
    [2] З-1).: То ви тільки раз наспівайте на мелодію, на голос. [Респондент № 2 продекламувала пе-ршу строфу пісні. – Примітка транскриптора].
    [3] З-2).: А так розказували просто слова, не співали? Р-2).: Нє! [Респондент № 2 спочатку про-декламувала строфу, поміт на прохання збирачів проспівала її. – Примітка транскриптора].
    [4] Присутні сміються. – Примітка транскриптора.
    [5] З-2).: А то так одна співала, чи може одна, а потім та друга співала? Р-2).: То всії. Хіба хто не вміє. Хто не вміє, а я всякі попереймала.
    З-1).: Співайте.

  • 80.
    1. [1] Я іду, я іду по коліна в лєбеду
      До тієї дівчини, шо хороша на виду.
    2. Хорошая дівчина, хорошого стану,
      А хто ж єї любить буде, як я перстану. [2]
    Примітки:

    [1] Р-3).: А таку знаєте… О, доспівайте її. [Респондент № 3 співає: "Я іду, я іду поколіна в лєбе-ду…", далі продовжує співати респондент № 2. – Примітка транскриптора].
    [2] Р-2).: О, шо я знаю. І в сто не вбереш, і в двісті. З-3).: То співайте. Р-2).: Не хочу. Нема здоро-вля…

  • 81.

    З-1).: А "Подушечки". А до такого танцю було "Подушечкі": "Подушечкі, подушечкі, да все пу-ховиє"?
    Р-1).: Постоли булі. А може де які і були, а в нас шо було, ми…
    Р-2).: Да в мене булі туфлі. Да все таке, а в їх…
    З-1).: Нє тож: "Подушечкі, да все пуховиє. Молодичкі, молодичкі, да все молодиє…"
    Р-2).: Угу!
    З-2).: Про подушки?
    Р-2).: Угу!
    Р-1).: Може.
    Р-2).: Мо є такеє, є такі дівчата, шо вміють жінки, чи колєшни, так як вона є…

  • 82.

    З-1).: Дивіться, я ше не спитав. Така була весільна: "Да стояв коровай в неділю". Була в вас така? В других селах співали?
    Р-1).: Стояв, стояв, весілля кончається, да й поріжут да й роздають.

  • 83.
    1. Розтягні гармошка …?…, Пашка жуліков ведьот,
      Хто на жуліков нарвйотса, без штанов дамой пайдьот. [1]
    Примітки:

    [1] Респонденти і збирачі сміються. – Примітка транскриптора

  • 84.
    1. [1] Танцовала карапєту, побила ботінкі,
      Осталіса на ногах щолки та рєзінкі.
    2. Ох тухлі мої, тухлі лаковиє,
      І на лєво, і на право – одінаковиє.
    3. Ах разрєшіте, товариши, в вашей хатє погулять,
      Я нє буду крєпко тупать, только буду подбівать.
    4. Ох, нє смєйтеся, дівчата, што я подмочіласа.
      Я з матросом в караблє тонцевать учілася.
    5. Ах ти пой, ти не пой, в тєбє голос нє такой.
      Я тєбє совєтую – закрой рот газєтою.
    6. Гаварат, она красіва, ах, нє вєр ти, Ванєчка,
      Красота єйо в аптєкє: рубль двацить – баночка. [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: А до танців? А до "Карапєта" шось там? Р-2).: Карапєта…
    [2] [Респонденти сміються. – Примітка транскриптора]. Р-2).: Ну!

  • 85.

    З-1).: А до "Козачка", шось до "Козака" танця, знаєте?
    Р-1).: До "Козака" знаєш?
    Р-2).: До "Козака" знала, всяке про козака…
    З-2).: Нє, не про козака. До танцю, танець. Танець такий був – "Козак"?
    Р-2).: А! Був "Козак". В ризах тожи, в свитах, в українських поясах, і ето "Козак" такий зветься таніц, танцюют так на сцєнє, ето …?… в клубє, дом культури.
    З-1).: Ну, ясно, то всюди так…

  • 86.
    1. [1] Люлі, люлі, дитино малая,
      Десь гуляє мати молодая. [2]
    2. Ой пойду я до броду по воду,
      І немає ні батька, ні роду.
    3. Я до роду – по пояс вмочуся,
      Як до роду то й пересушуся. [3]
    Примітки:

    [1] З-1).: Ну, а скажіть ше от таке, ну, якісь такі дитячі в вас? Р-1).: Ну! З-1).: Коли там до колис-ки, може шось. Якісь колискові сторовинні в вас були? Р-2).: "Люлі, люлі, дитино малая, десь гуляє маті молодая…" З-1).: Угу! З-2).: І тожи так? Р-2).: Ну! З-1).: Наспівайте її. Р-2).: Ну, вона довга. Алє я всю не знаю. З-2).: Хоч трошки. З-1).: Нє, ну, заспівайте.
    [2] Р-2).: Покинула дітя да.
    [3] Р-2).: У! Всякі знаю, всякі. З-1).: То добре, далі співайте. Р-2).: Вже ко… Вона довга, да я вже там забула дальше, далі, дальні куплєти, вже давні…

  • 87.

    З-1).: Так, а ще є? А "Люлі, люлі, таке всяке, чужим діткам дулі…"
    Р-2).: Угу!
    З-1).: А як то воно?
    З-2).: А як співати?
    Р-2).: Колисанки ето як, шоб дітя засинало.
    З-2).: Ну!
    Р-2).: Угу! Враділа я…
    З-1).: Чи шось до котика, чи?
    Р-2).: "Котик, котик Мурчик, наш голубчик". Шоби якось, шоби спала дитина: "Не мурчи, не кричи!" То тоже вже я забула.
    З-1).: Угу!
    Р-2).: Ну, якось про котика знала, ну, в радіо співали…

  • 88.
    1. [1] Ходіт сон біля хати, а дрімота біля плота.
      Сон питає дрімоти: а де будем ночувати? [2]
    2. Там і будем ночувати,
      Де дитина маленькая, де хатина тепленькая,
      Там і будем ночувати, дитиноньку колихати. [3]
    Примітки:

    [1] З-1).: Чи "Ходить котко, чи, котко біля плота, чи, сонко біля плота…" Р-2).: Ага! "Ходіт сон біля плота…" Нє!
    [2] Р-2).: А сон отвечає.
    [3] [Респондент 2 продекламувала текст колискової пісні № 77. – Примітка транскриптора.] Р-2).: То до дитей, до сну, до колиски. То вголос вона співається. З-1).: То заспівайте. Р-2).: Нє, вже нема, не хочеться охоти.

  • 89.

    З-1).: Ну, а ше скажіть тако як дітей забавляли, вже всякі такі якісь прибаутки такі, шо ж ви, шо приговорювали, чи приспівували?
    Р-2).: Там приспівували до їх, забавляют, учат їх тако, таке, таке.

  • 90.
    1. Люлі, люлі, налетіли гулі, да й сіли на люлі.
      Сталі думать і гадать, чим дитинку дарувать. [1]
    Примітки:

    [1] Р-2).: Да забавляють так… З-1).: Ну, ви проговоріть "Люлі, люлі…" тако, як то говорили?

  • 91.
    1. [1] Спи, дітіно моя мала, час на цєбє юж.
      Я тебє буду колихаті, а ти очки змруж.2
    2. Люлі, люлі, люлі, люлі, юж слонечко пожегнало дзєнь.
      Ноц надході, коханєчко, пшейдзє в окє цєнь. [2]
    Примітки:

    [1] Р-1).: Я буду співать…
    [2] Р-2).: Я бульше на пулякув.

  • 92.

    З-1).: А така от, шо там: "Бєдну сіротіну мачуха побила". Якась така дитяча?
    Р-2).: Угу! Є, є така! …?…
    З-1).: Як то?
    Р-2).: Но не знаю я її. Чула, шо про мачуху, вредна мачуха да не любила падчериці, да била її…
    З-1).: А "Вийді, вийді, сонечко"? Давайте, шоб воно вийшло.
    Р-2).: "Вийді, вийді, сонечко у моє віконечкко". А там, знала тоже як. Всякі знала, і до дощу і до… Позабувала вже.

  • 93.
    1. [1] Печу, печу хлібчик,
      Прийшов до нас німчик.
      – Продай, бабо, хлібчик. –
      – Не продам.
      Заховаю колядам.
      На коляди добрий день,
      Будем їсти цалий день.
      А не вам дам. [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: А "Печу, печу хлібець"? Як то дітей тако забавляли? Р-2).: "Печу, печу хлібець, при-йшов до нас німець. Продай, бабо, хлібець. – Не продам. Заховаю колядам. На коляди добрий день, будем їсти цалий день, а тобі не дам". З-1).: А ви проговоріть туто, як то казали "Печу, пе-чу…"? Р-2).: "Печу, печу хлібчик…" З-1).: Нє, а шо вони робили, дитя брали, шо в руки голову дитячу, чи шо брали? Р-1).: Нічого не брали.
    [2] Р-3).: Хлопали в ці [долоні]. З-1).: То це хлопали в свої чи дитяти брали? Р-2).: Та, дитя не брали, так просто показували… Р-3).: Вчили хлопать в дитячі ручки. Р-2).: Ну, шо печем хлібець для дитяти, от, правильно!

  • 94.
    1. [1] Ладусі, ладусі, пуйдем до бабусі.
      А в бабусі млинці печуть… [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: А "ладуні, ладуні"?
    [2] Р-2).: Якось ше тоже, не знаю дальше…

  • 95.
    1. [1] А в нашої бабусі два веселих гусі,
      Один сірий, другий білий,
      Два веселих гусі. [2]
    2. Десь кричить бабуся,
      Десь пропали гусі.
      Один сірий, другий білий,
      Два веселих гуся.
      Уха-ха!
    Примітки:

    [1] Р-2).: І летіли…
    [2] З-1).: Цю вже знають всі.

  • 96.
    1. [1] Сорока-ворона
      На припечку сиділа,
      Діткам кашу варила.
      Цьому дам, цьому дам,
      А цьому не дам. [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: А таку: "Сорока-ворона"?
    [2] Р-1).: Бо той балван. З-1).: А шо це робили? А це шо робили з дитям? Р-2).: А дітя… З-2).: "Бо той дров не носив…" Р-2).: Ну, не знаю як то, дітяті нічого не робили, так до дітяті приспівува-ли. З-1).: Може, пальці шось там йому перебирали, чи ні? Р-2).: Може, таку співали пісню, шо: "Сорока-ворона на припечку сиділа, діткам кашу варила…" Р-3).: Нє, шо ви пальчиками показували? Р-2).: Ага! "Цьому дам, цьому дам, а тобі не дам!" Бо не слухняний був вже, понімав, може, трошки, то не дам, то таке було, як вона каже, то я знала всякі, то ше і мож було…

  • 97.
    1. [1] Качаю, качаю: жук чи качан?
      – Жук!
      – Пашол з рук.
      Качаю, качаю: жук чи качан?
      – Качан!
      – Не накачавши!
    Примітки:

    [1] З-1).: А така ше, а така ше була якась: "Качай-валяй!.." Р-2).: Не знаю, ну, вона знає… Р-3).: "Качан, качан. Жук, чи качан?" Р-2).: А!
    [2] Р-2).: "Не накачавши!" З-1).: А як то? А то чию голову брали – дитячу? Р-2).: Дитячу. З-1).: Ану візьміть, покажіть на наших дітях. З-2).: Чекайте, чекайте! З-1).: Наше дитя он є. Маленьке. Р-1).: Як то я? Р-3).: "Качаю, качаю…" З-1).: "Качаю, качаю…" Беріть, беріть! З-2).: Чекай! Р-2).: "Качаю, качаю: жук чи качан? – Жук! – Пашол з рук. Качаю, качаю: качан?" Як то іде далі? З-2).: Давайте ше раз, ше раз! Р-2).: "Качаю, качаю: качан…" Забула! Р-3).: "Ше не накачав!" Р-2).: "Ше не накачав!" Р-3).: Та то вона має відповідати. Р-1).: Вона, вона. Р-3).: Ви її питайти: "Качаю, ка-чаю: жук чи качан?" Р-2).: "Качаю, качаю: жук чи качан?" Р-3).: "Качан!" Вона має говорити, а ви кажете: "Ще не накачав!" Тоді далі: "Качаю, качаю: жук чи качан?" Вона кажи: "Жук!" А ви кажете: "Пошол з рук!" [Респондент № 2 показує рухи, які робили під час виконання забавлян-ки. – Примітка транскриптора]. З-1).: І шо, пхає, пхає, так?

  • 98.
    1. [1] Гармоніст, гармоніст, ти поглядивай уніз,
      Я на тєбє моргону нєзамєтно нікому. [2]
    2. Єслі хочєш полюбіть, нє такому нада біть,
      Чістому, румняному, нє валяться п’яному. [3]
    3. Спать хочу, дремаєцца, нікто не дагадаєцца,
      Дагадался мілий мой, што проважал меня дамой. [4]
    Примітки:

    [1] Р-2).: Так шо ви знаєте от і до… Р-1).: А то ти знаєш всьо тоже …?… Р-2).: Одна училетька та-кво… Р-1).: До бабий такихво… Р-3).: Нє, то я пам’ятаю троха …?… Р-1).: Такі авторитєтні по сцені ходят, кралі такі. Я буваю на кожному концерті, як я пуйду на концерт …?… люблю…
    Р-1).: Ага, ну ходять… до бабий тихво, ожилих [пожилих = літніх], ожилих бабих…
    Р-2).: Ожилих. Оожили тоже знают усякі красиві пісні, бачиш шо вона співала:
    [2] Р-2).: "Гармоніст, гармоніст…" А!
    [3] Р-2).: Понял!
    [4] [Респондент № 2 продекламувала текст любовної пісні. – Примітка транскриптора]. Р-2).: Што я спать хочу через те, через його. Ну! [Респонденти і присутні слухачі сміються. – Приміт-ка транскриптора]. То я спать хочу через тебе, через його. [Збирачі і респонденти сміються. – Примітка транскриптора]. Ну! Да такі всякі смішні. Да я заспівала як на лісі робим, то ондео пе-респіваю всякі, да смішні… Оцей і всі баби: і молодші, і старші, які я вміла.

  • 99.
    1. [1] На ґорє бєлим-бєла, в саду вишня расцвєла.
      Полюбила я парнішку, [2] а завлєчь – нє завлєкла.2
    2. Одна йду я дамой, вся пєчаль моя са мной.
      Нєужелі мойо щастя пранєсьотса стараной. [3]2
    3. Я …?… хожу, всьо о ньом, о ньом тужу.
      Но ні разу он нє спросіт, што на сєрцу я нашу.2
    4. Только спросіт, как живу, скоро ль в гості позову.
      Нє желаєт он, навєрно, ґаваріть па существу. [4] 2
    Примітки:

    [1] Р-2).: А ету:
    [2] Р-2).: Ти грубим, а я тонким.
    [3] Р-2).: Чо не співаєш? Р-1).: Я у Клєвані ми не так співаєм.
    [4] Р-2).: Подводітца вона, но в мене зараз горло щось дере, стало в бронхах. Р-1).: Це треба мед їсть. Р-2).: Нема, я не люблю. Р-1).: Я тобі дам.

  • 100.
    1. [1] Ой у полі верба, під вербою вода,
      Там гарна дівчина воду набирала, чорноброва й молода.
      Дівчина воду набирала, чорноброва, молода.
    2. Дівчинонько моя, напуй мені коня,
      З глибокої криниченьки, з повного вєдра,
      З глибокої ой да криниченьки, з повного вєдра.
    3. Як буду я твоя, то й напою же два,
      З глибокої ой да криниченьки, з повного відра.
    4. Кінь води не п’є, копитамі землю б’є,
      Стережися, ой да дівчинонько, бо він тебе вб’є. [2]
    5. Я ж того да й коня та й не боюся,
      Я й за свого ой да миленького заховаюся. [3]
    Примітки:

    [1] З-1).: Ну, а скажіть, давайте, ви таких ви гарних співали, таких довгих пісень, ше старовин-них, які ше?
    [2] З-2).: А цю ше "Ой, за валом, за валом…" така старовинна пісня.
    [3] Р-2).: Ну, і ще вона не вся.

  • 101.
    1. [1] Ой за валом, за валом,
      Ой за валом зелененьким
      Там дівчина брала льон.
    2. Там дівчина брала льон,
      Вона брала, ще й перебирала,
      Ще й на козака моргала. [2]
    Примітки:

    [1] [Розпочинає співати респондент № 3 "Ой, за валом, за валом…", респондент № 2 продовжує "Ой, за валом, за валом там брала дівчинонька льон. Брала вона…" – Примітка транскриптора]. Р-3).: Вона трошки не так співається. Р-2).: Як, Танько?
    [2] Р-2).: Може ти інше, я інше знаю таке.

  • 102.
    1. [1] Рано сонце сходіт, а пізно заходіт.
      Козак до дівчини, козак до дівчини шовечора ходіт.2
    2. Не ході, козаче, не ході до мене,
      Ти багач, а я бідна, ти багач, а я бідна, не візьмеш ти мене.2
    3. Ой хоч я не візьму, то хоч находюса.
      З гарной дівчиною, з гарной дівчиною [2] хоч наговоруся. [3]2
    4. Возьму кріселечко, сяду край віконца.
      Ще гочі не спали, ще гочі не спали, а вже сходіт сонце. [4]2
    5. Привикайте гочи, [5] …?… спаті.
      Бо й задумав милий, бо задумав милий мене покидаті. [6]2
    6. Милий покидає, я плакать не буду.
      Я ще й молоденька за другого й вийду, про єго [7] й забуду. [8]2
    Примітки:

    [1] Р-1).: Я по-клєванськи заспіваю, яку ми знаєм. З-1).: А чо то по-клєванськи? Бо ви шо там… Р-1).: Бо я в Клєвані була, да співала там. Р-2).: Я тобі казала клєванські які будеш співати …?… а зараз треба… Р-1).: А я й ту тут… Р-2).: А ще ето: "Ой ти ніченько, чарівниченько…" [Респондент № 2 співає пісню. – Примітка транскриптора]. Р-1).: Та цю знают, ти. З-1).: Нє, ця новіша вже. Давайте якісь старіші, але не по-клєванськи, нам по-коловськи треба. З-2).: Треба шоб ви доспі-вали, це ж старовинна.
    [2] Респондент № 2 співає інший текст. – Примітка транскриптора.
    [3] Р-1).: Ти не перебивай! Я, я вже їх… Р-2).: Я знаю ето на інчий, а ти інчий знаєш.
    [4] Р-1).: Не треба те "го-го-го". Р-2).: Да чого нє, дівчатамі ми співалі, дівчата то так. Р-1).: Ну, так. Дівчата то я ж так скілько співаю. Р-2).: Не знаю, як ти по-своєму, а я по-своєму, та мні…
    [5] Р-2).: Ни "гочи", а "очі", "очі".
    [6] Р-2).: Бач, як вона гарно!
    [7] "Його" – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [8] Р-2).: О, дє, ета клєванська артістка. [Чутно сильний шум, мабуть, щось упало. – Примітка транскриптора]. Р-2).: Злякалі!

  • 103.

    З-3).: Ви кажете, в вас тут фронт проходив, да?
    Р-2).: Иги!
    З-3).: Ну, в вас там жили поляки, таке все. От, яке іменно населення якби відносилось до поля-ків? От як ви до їх відносились, ви як?
    Р-2).: Ну, вона вміла польськи говорити, видно не рах по-польськи до їх…
    З-3).: Нє, імено до людей?
    Р-2).: До людей?
    З-3).: Да!
    Р-2).: Поляки до людей відносились…
    З-1).: Як до поляків ставились? Чи добре вам було з поляками тут, за поляків?
    Р-2).: Я не помню поляків.
    Р-1).: Я помню.
    Р-2).: То вона помни.
    З-1).: Розкажіть, чи добрі були поляки до вас, а ви до їх?
    Р-2).: Добрі люди були, правда, полячки?
    Р-1).: Угу!
    Р-2).: Ни то, шо німці, злида, стріляли нас…
    З-1).: Добрі? Ну, а пани польські не знущалися з наших людей?
    Р-1).: Нє.
    З-1).: Добрі були?
    Р-1).: Добри…
    Р-2).: Жать ходілі пшеницю, жито, все…
    Р-1).: Робілі, як вули… [Респондент № 1 сміється. – Примітка транскриптора.] Як у школу ходілі, то іде і палку несе із лози. Як не вмієш, то даси, даси.
    Р-2).: Шоб стоялі добре… Чого мало зробила, вижала? Скілько тая впереді? Ану не записать їй трудодня зовсім цалого, да пол дня. І отакі булі, здєваліса пани булі.
    З-1).: Ну, а так вже в колгоспі, а в колгоспі, мабуть, ше більше?
    Р-1).: А шо ти понімаєш. То ти не була під Польщою! Сіді.
    Р-2).: Розказував батечко покойнічок наш.
    З-1).: То шо ж ви розказуєте, то ваш батько казав чи шо?
    Р-1).: Ти по поляку. Я полячка.
    Р-2).: Ну та ти полячка!
    З-1).: Ну, от ви розкажіть, як то було,
    Р-2).: А батько панщину розказував, як на панщину ходілі, жито, пшеницю жать, да якось вірш є, як то? "На панщину ходила жито жати. На панщині жито жала…"
    З-1).: То вже Шевченко. [1]
    Р-3).: То до Тетяни Михайлівни йдіть, вона таке дітей вчит на уроках.
    Р-2).: Як то Танько: "На панщині пшеницю жала…"
    З-2).: То ми то знаєм.
    Р-2).: "Не сіла, не спочивати пішла…"
    З-2).: Ми таку знаєм.
    Р-1).: А яку то…

    Примітки:

    [1] В кімнаті чути сміх слухачів. – Примітка транскриптора.

  • 104.
    1. [1] Червони пас, за пасем бронь,
      І то гуцул блиска здаля.
      Весела мить свого на блонь
      То трий, то жицє ґураля.
      Там шум Пруту, Черемошу, гуцулом пшегріва,
      А гуцула коломийка до серца погріва.
      Гей як в гуцула нєма жиця, як на полонінє,
      Ґди ґо з лясу в доли жуцом, он ти з плоти зґінє.
    Примітки:

    [1] З-1).: Співайте! Р-1).: "За пасем брудь…" З-1).: Спочатку, спочатку "Червоний…"!

  • 105.
    1. [1] Танцовала карапєту побіла ботінкі,
      Осталіса на ногах чолкі та рєзінкі. Іх!
    2. Я ходіла танцовать, прошу не сміяцца,
      Мої кариє глаза сорому бояцца.
    3. Полюбіла лєйтєнанта, думала, з гармошкою,
      Посмотрєла [2] под шінєль, катєлок з картошкою.
    4. Дура була, што любіла такая й молодєнька,
      Пошла замуж, да зів’яла, як в саду смородінка.
    5. У-ха-ха, у-ха-ха, в чом я, бабушка, плоха,
      Юпочка тєрновая, сама чорнобровая.
    6. Наложу я юбку кльош, мілий спросіт: "Куда йдьош?"
      Я даю йому отвєт: "С паразітом дєла нет". [3]
    7. Я сідєла на діванє, вішивала платок Ванє,
      Пересіла на кровать, стала Юркє вішивать.
    8. Я сєдєла на колодє, шила юпочку по модє,
      …?…, шоб любілі мальчікі.
    9. Ох ти пой, ти нє пой, всьо ж ти нєкрасівая,
      Раззявіла свого рота, как кобіла сівая.
    10. [4] Ти нє вмієш випєвать, нє вмієш пріказивать,
      Твоїм длінним язиком котєлкі вімазивать. [5]
    Примітки:

    [1] Р-2).: Отако, танцовалі, яко так називалосо. Або:
    [2] Респондент 2 співає: "Посмотрєла документи: сємеро…". – Примітка транскриптора.
    [3] Р-1).: От дурні баби. Р-2).: От буде сміх людям… З-1).: Ну, то ж добре. А то шо ж, сльози тре-ба, шоб були? Сміх, то ж добре.
    [4] Респондент помилково заспівала: "Ох ти пой, ти нє…". – Примітка транскриптора.
    [5] Р-1).: А ето все смішно. "Ха-ха-ха!" Як де на весіллі, то я все любила співать. Як брати жені-ліся, як ше де свої блізкі, да де їзділі, раз в Зарєчани їзділа, али не співала…

  • 106.
    1. [1] В чистий четвер по вечери,
      Ішов Господь по беседі.
    2. Ішов Господь дорогою, [2]
      Зустрів дівку із водою.
    3. Ой ти, Петре, ой ти, Павлє,
      Бери ключі, [3] йди на тайну.
    4. Бери ключі пекелниї,
      Да пускай душі спасенниї.
    5. Да но тую не випускай,
      Що в п’ятніцу рано їла.
    6. Що в п’ятніцу рано їла,
      А в суботу пєсні піла.
    7. А в неділю Богу не моліласа,
      Досит з маткою свариласа. [4]
    Примітки:

    [1] Р-2).: Пісні спєвалі. Піст постілі, хто не їв скоромне, а хто… З-1).: Ну, якісь постові може піс-ні. Може якість такі про… З-2).: Набожні такі? З-1).: Набожні пісні? З-2).: Я знаю, шо ви не пос-тили, ви казали. Р-2).: Постні булі пісні …?… такі? З-2).: Які? Р-2).: "Ішов Господ по дорозі, по-рого, зустрів дівку за водо… Післав дівку за водою". Р-1).: Ето на Чистий четвер, нашо нам? Р-2).: "Ой, йди, дівко… Ой ти, Петре, ой ти, Павлє, подай, бери Суса, йді на тайну. Ішов…" Р-1).: "Не пустіте. Зберегайте своє здоров’я, йдіте!" Ето, гріху за ето нема. Р-3).: В Чистий четвер спі-валося. Р-2).: "В Чистий четвер по вечері ішов Господь по беседі". Р-1).: Я вам одну штундіську заспіваю. З-1).: Співайте! З-2).: А ту вже доспівала? З-1).: А ви з книжки її вивчили? Р-1).: А хто знає, які хоч. Р-3).: З радіо, мабуть, да! З-1).: Нє, якщо з радіо, то не тре, бо в нас… Оцю, шо ви тільки шо співали. Р-2).: "Ішов Господь доро…"
    [2] Р-1).: Ше вас навчу від грому, шоб гром не вдарив знаю. Ой, які пісні!
    [3] "Суса" – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [4] Р-2).: Хороша пєсня, плакана просто, шо постили, бо і всьо одно не видержувала – свариться З-1).: Це може сліпі співали такі пісні? Р-2).: Хто? З-1).: Сліпці якісь співали такі пісні? Р-2).: Навєрно.

  • 107.
    1. [1] В Господа є два чоловіки, котори руководят громами, хмарами, тучами, –
      Святий Михаїл і Святий Верхоїл.
      Спасі од грому, од тучі! [2]
      Да й спасі нас, Сус Христос, на реці Йордані! [3]
    Примітки:

    [1] З-1).: Добре, давайте, ви сказали. Яке, то шось так замовляли… З-2).: Комар, комар… З-1).: Замовляли од грому, чи шо? Р-1).: Угу! З-1).: А як скажіть? Р-1).: От як гром греміти. То ви пе-рехрестітеся, да й кажіте:
    [2] Р-1).: Дев’ять рази і мовчіте.
    [3] Р-1).: Дев’ять разів. З-1).: Шо, дев’ять? З-2).: Дев’ять разів підряд так повторювати? Р-1).: Так, так. З-1).: Підождіть, то дев’ять разів повторюється одне, а потім друге, чи? Р-1).: Ну, так, одне. Р-2).: Все разом дев’ять раз. Р-1).: Дев’ять раз. Вже будете од грому… Р-2).: Вже можна помолітца потім "Отче Наш". Р-1).: Нє. Р-2).: Да вже тоже польза до його.

  • 108.
    1. [1] Ложуса спаті, даю до Бога знаті.
      Спас в головах, Пречиста в ногах, П’ятінка по боках.
      Чисте місце підо мною, Ангел-Хранітель, храні надо мною.
      – Ангелу-хранітелю, храні мої кості-мості
      Етой ночі, з вечора до півночі, з півночі до світу, до будущого віку.
    Примітки:

    [1] З-2).: А ше од чогось замовляння знаєте? З-1).: А ше од чогось якісь замовляння, може от якісь як болить шось, чи? Р-2).: А ше шось вона вміє: "Петре, Павле…" Якось таке всяке тогди казала. З-2).: Ану, шо вмієте! Р-1).: Нашо воно вам [респондетка № 1 сміється]… Р-4).: Та ска-жіть, то ж треба всьо дітям. Р-1).: То шептання. Р-2).: "А ти, Петре, а ти, Павлє…" З-2).: Як то шептання? Р-2).: Тогди в татовій хаті мені ти казала, як кажеш кому …?… Р-1).: А! Р-2).: Шо вона вміє, Господи! Р-1).: Ето як спать ложіцца. Р-2).: А, ну!

  • 109.
    1. Війду я на Воссіянську ору.
      На Воссіянські горі цирковка стояла.
      А в туй церковці Божа Матьонка лєжала,
      До Суса Христа промовляла. [1]
      Прийшов до єї Петро й Павло.
      – Ти, Петре, і ти, Павлє, не дівиса на мої муки, [2] бері Хріста в руки. Йдіте по білом світі.
      Заказувайте старому, малому, сліпому, нимому, [3] кривому, больному, і бовбатому [?].
      Хто ету молітву буде знаті,
      Не буде з видімої смерті помираті,
      Не буде в огні погараті, [4]
      [Не буде] в войні потапаті,
      Не буде в вогні погараті,
      Не будут …?… кості поєдаті,
      Не будут гади крові сосаті,
      Не буде пуд дєрєвом лєжаті, в болєзнях пропадаті.
      Божа Матюнка, Сус Христос, Ангели по боках. Моє тіло [5] спасаті. Амінь.
      Присная Дєва Марія, прімі мою молітву, да несі Сину своєму, а Богу нашому.
      Хай Син Божий спасе і простіт всі душі наши. [6]
    Примітки:

    [1] Р-1).: Ета? Р-2).: Угу!
    [2] Р-2).: То як шептанє.
    [3] Р-2).: Глухому.
    [4] Р-1).: Ти мовчи! Я тебе вчи, вчила, а вона… то ти ше не вмієш.
    [5] Р-1).: Так на себе, чи там на детей своїх, по всєх імєннях наречу.
    [6] Р-2).: То хто ж єй запомні. Я …?… поняла. Ето просто як шиптання таке… З-1).: Ше комар, комар ту…! Р-1).: Та комарі, вони… Танька, ето ж така молітва, шо до сну, до всього…
    З-1).: Це, це од чого, од чого це, це, оцю шо ви казали, од чого ви шеп-, говорять, о це шо ви зараз казали? Р-1).: Оце те од сну. Р-2).: Од сну! Р-1).: Як ложітеся спать. З-1).: То кожен, то та якби кожен має таке говорить? Р-2).: Кожен, хто вміє, а я не вмію… Р-1).: Хто вміє… З-1).: Але дивіться, як вона говорить, то ви вже не говоріть, бо воно записує, воно всьо мішає, ви як переговорить, тоді говоріть, добре? Р-1).: Ну! Р-2).: Як вона мене коб навчила, а то ж не можу я, я ж собі перестану, я собі перестану… Р-3).: Вона научит, научит!

  • 110.
    1. [1] Їхав Юрій на сірому коні. Нюс три голуби на коніку.
      Одін голуб [2] зуби замовляє.
      Другий голуб очи вітєрає.
      Третій голуб [3] спасає.
    Примітки:

    [1] З-1).: Добре, а ще які? Якшо, наприклад, зуби болять, шось є? Р-1).: Зуби вмію, все, багато вмію. З-1).: А скажіть, скажіть, як зуби. Р-1).: Не буду казаті. Багато, багато казаті. З-1).: Та чого, та скажіть. З-2).: Ну, та скажіть! З-1).: Бачите, ну хто більше знає. Р-2).: Я одну тоже про зуби знаю. З-1).: Ну скажіть.
    [2] Р-2).: А пітає…
    [3] Р-2).: Тако називає, Марінку чи Ярінку.

  • 111.
    1. [1] Місячику-попчику, [2] молоденький,
      Під тобою хрест золотенький.
      Тобі на поповнє, а мені на здоров’є. [3]
      Чи ти був, Місячику-попчику, на могилках? [4]
      – Був.
      – А бачив мертвецов?
      – Бачив.
      – А зубки в їх болять?
      – Нє!
      – А не щемлять?
      – Не щемлять.
      – А які тиї зубки, мертві?
      – Мертві. [5]
    Примітки:

    [1] Р-2).: Потім ше одну.
    [2] Р-2).: Респондент № 2 помиляється, промовляючи: "золотенький". – Примітка транскрипто-ра.
    [3] Р-2).: Єслі…
    [4] Р-2).: А він каже, місячик:
    [5] Р-2).: О, тако! З-2).: А це казує той, кому болить то, так? Р-2).: Як зуби болять. З-1).: А той одказує: "Був!" Так? Р-2).: Ну, та так, ага! Ну, так будто одказує той Місячик: "Шо був". Шоб зу-би пересталі, жилає. З-2).: Чи то одна людина говорить? А той, кого болять, він нічого не гово-рить, він сидить собі? Р-2).: Вун мертвий, да то так до мертвого, мертвий говорить. З-2).: Нє, ну я знаю, але, от наприклад, його, тьфу-тьфу-тьфу [збирач № 2, спльовуючи, показує на збирача № 1. – Примітка транскриптора.], болять зуби от, і де, як то треба казати? Р-2).: "Місяцю-попчику…" З-2).: Нє! До нього підходять, чи шось з ним роблять? Р-1).: А я буду! [Респондент № 1 сміється. – Примітка транскриптора] Р-2).: Нє, вун сам собі. З-2).: Він сам собі кажи? Р-2).: Ну, шоб вун казав, як ложиться спать: "Місячику-попчику молоденький…" [Респондент № 2 ще раз промовляє текст замовляння. – Примітка транскриптора]. З-2).: Ага, ясно, він сам собі кажиш, та? Р-2).: "…під тобою хрест золотенький. Тобі на поповнє, Васильку чи Юрику на здоров’є!" З-2).: Тобто, він сам собі кажи: "Юрику на здоровє!" Р-2).: Так, потім кажи: "Місячику-попчику, чи ти був на могилках? – Був! Ун отвічає, Місячик: – Був! – А бачив ти мертвицов? – Бачив! А де ж вун мертвих бачив? А кажитца, шо бачив. – А болят йому зубки? – Нєи! – А мертві йго зуб-ки, замерлі? – Замер вун у труні і зубки замерлі. – І не щемлять йому? – Нє! І не болят! – То шоб Юрику або Софійці, чи Хведосьці пересталі тоже боліть!" Або вірте, або…

  • 112.

    З-2).: А ви які знаєте? Скажіть ше ви?
    Р-1).: Я не скажу вже, всьо!
    З-2).: Ну, скажіть, ну, будь ласка!
    Р-1).: Не можу вже казати.
    З-1,2).: Чого?
    З-1).: Чого не можете?
    З-3).: Скажіть!
    З-2).: А чого не можете?
    Р-2).: Я тобі ж переказала, да шоб не болілі як, нехай…
    Р-3).: Не говори про то…
    Р-2).: Ну, то шо?
    Р-3).: А шо мене буде боліти…
    З-2).: Ну, то шо можна казати, скажіть!
    З-1).: Скажіть, скажіть, бо то ніхто більш не скаже.
    Р-2).: Молодь може буде, нехай знають шоб їх… [Респондент № 1 сміється. – Примітка транск-риптора.]
    Р-3).: Шо, ми шептухи, то прийшли шептать сюди.
    Р-2).: Та чо шептать? А так сказала…
    Р-1).: Давайте пісню заспіваю яку.
    З-1).: Нє, нє, скажіть, скажіть ше до тих зубів, скажіть нам.
    Р-1).: Ох, як я сину тобі скажу, то ти будеш сміяться і не треба того…
    З-1).: Не буду!
    З-2).: Не будем, ми обіцяйм, шо постараємся не сміятися.
    Р-2).: Да чо вони…
    З-1).: Тихо, тихо!
    Р-1).: Я не скажу,
    З-2).: А чого?
    Р-1).: А тую, скажут, шо …?…
    З-2).: Нє, ну, та ніхто не буде нічо сміятися.
    З-1).: Я не буду сміятися, кажіть, кажіть!
    Р-3).: Та вона спеціально їде здалеку, шоб таке почути.
    Р-2).: Бачиш бабі Марині пересталі, Марині …?…
    Р-1).: Я не …?…
    З-1).: Скажіть, бо в нас ше не всі протези, то будуть боліть, я буду говорить.
    Р-2).: Так, так!
    З-1).: Кажіть! [Респондент № 1 сміється. – Примітка транскриптора.]
    З-2).: Будем знати!
    Р-2).: Ти не смійся, перед таким смиятца…
    Р-1).: Бо якось буду. [Респондент № 1 сміється. – Примітка транскриптора.]
    Р-2).: Там в …?… таки був дяди, жіночко, дядичко був малєнький, такий невелічкий, верта носив на кросна…
    З-1).: Скажіть, бо ми вже скоро будемо йти…
    Р-1).: А, пісню заспіваю вам лутше, нашо вам, а то я ні одної пісні не за-, не заспівала…
    Р-2).: Як то вун казав: "Зуби мої, зуби…" Як то?
    Р-1).: Ий, я тобі дам зуби.
    З-1).: Може, другу якусь скажіть, як не хочете на зуби, то скажіть таке, якшо вроки якісь в дитя-ти, шо кажуть?
    Р-1).: Вроки?
    З-1).: Або як якісь, якісь…
    Р-1).: Я звих можу знаю, якщо ногу звихнеш, руку.
    З-1).: О, скажіть, скажіть.
    Р-1).: То я вам всім скажу, да всі будете знаті. То треба одному…
    Р-3).: Ми йдем з хати, а ви тільки їм скажіть, а ми вийдем.
    Р-2).: Добре шоб ви зналі, шоб жили вони далі…
    Р-1).: А то будуть знать вони всі, а то ше прийдут, да шо як принесут…
    З-2).: Ми будемо йти, то ми його одного лишимо і ви йому тихенько скажите, добре, якшо не хочете, шоб всі? А зараз, давайте трошки заспіваєте шось може.
    Р-2).: Ну, яка ти, а я люблю людям доказаті, шоб мині розказалі, як спасать людей!

  • 113.
    1. [1] Вже вечор вечоріє в козака серце б’є.
      Бере руже [2], патрони да й сам на варту йде.2
    2. Стояв, стояв й на варті звечора до утра,
      З ума мині й ни сходіт родіма й сторона.2
    3. Два брати молодіє у бою й полєглі,
      О хто же пожаліє старую й мать родну.2
    4. Возьму я ліст бумагі, пісьмо я напішу:
      – Нє плач, нє плач, мамаша, я й раняной лєжу.2
    5. В мене рани ж нєбольшиє, по лукоть ручки нєт.
      А другая такая, што правой ножкі нєт.2
    6. Лєжу, лєжу й в больніці на цілую й кровать,
      Два дохтори й сестрица стараютса й жизнь спасать. 2
    7. – Спасайтє, нє спасайтє, мнє жизнь нє дорога.
      Прідьотса помираті – чужая й сторона.2
    8. А доктор йоду маже, сестра компрес кладе,
      А фєльшар шоминути білий бинт подає. 2
    9. Од йоду сохнут рани, од ран німіє грудь.
      Наверно мні придьотса здєсь ножкі й протягнуть. [3]2
    Примітки:

    [1] Р-1).: Ше одну заспіваю. Да бульш не буду співать. Вже й хватить для вас. З-1).: Давайте! Р-2).: …?… до наших літ жить, шоб Бог давав їм знання, шоб… З-1).: Добре, давайте пісню! Р-1).: Я воєнну заспіваю вам пісню.
    [2] Ружйо – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [3] Р-1).: Ета пісня… Р-2).: Помре. А ше як… Р-1).: Вже помер. Р-2).: Ну! А ше ти не вмієш, як то? "Вже сонечко заходіт за тьомниї лєса, там птічки песню пєлі на разних голосах…" Воєнна.

  • 114.

    З-2).: …Журавель в колодязь. [Респондент № 1 сміється. – Примітка транскриптора]. Ну, скажіть!
    Р-1).: А шо? Колодець, да колодець.
    З-2).: Нє, ну, він же ж, ну, як же ж? Не сам по собі, вже давно, мабуть, тут в вас?
    Р-2).: Давні, вже давні, ше вона мала була то вже був.
    Р-1).: Був!
    Р-2).: Вже хресний батько…
    Р-1).: Вже давно.
    Р-2).: Муй, її батько да муй хресний, да ше був при батьку…
    Р-1).: То моя двойорідня сестря.
    З-2).: То одне із старинних місць в селі, он там, де ваш колодязь.
    Р-2).: Ну, вже он сто лєт є бо цьому колодязи літом, як не більше.
    Р-1).: О, яке там сто лєт?
    Р-2).: Буде?
    Р-1).: У її…
    Р-2).: Батько в пєдисятого, вже восємдисят, чи сколько?
    Р-1).: Сто лєт?
    Р-2).: А вже батька нема…

  • 115.

    З-1).: Або ше скажіть, у вас тут в Колках як кутки називалися, в селі? На кутках як казали десь?
    Р-1).: На шо?
    З-1).: Ну, от…
    З-2).: Село ділилось на частини, як частини називались?
    З-1).: В разних кутках, як кутки казали?
    З-2).: Сівіца, а дальше ше як?
    Р-1).: А села. Джерело, Сівіца, Корувка, Колкі, Заслуччи.
    З-2).: А чого Сівіца?
    Р-2).: Ну, за путєю …?…
    З-1).: А Заслуччя, шо воно тожи до вас належить?
    Р-1).: До нас.
    Р-2).: Належить до сільради нашої все. Прутовка до нас. Дубровиця ни до нас уже. Обшим…

  • 116.
    1. Ой за гори, горі да й буйний вітер віє,
      А ж там вдова, аж там й удовонька да й пшеніченьку сіє.2
    2. О як посіяла, [1] да й стала й волочіті,
      Да й заволо-, да й заволочивши, стала Бога просіті.2
    3. – Ой зароді, Боже, да й пшеніченьку яру,
      Для вдовиних, для вдовиних дєточик, для людської слави. [2] 2
    4. Ой ще й удова да й додому не зайшла,
      Га вже люді, га вже люді кажут, шо пшенічейка зийшла.2
    5. Ой ще й удова да й на лавці не сіла,
      А вже люді, а вже люді кажут, шо пшеніченька спіла.2
    Примітки:

    [1] Р-1).: Співайте! Я знаю, шо ви знаєте.
    [2] Р-1).: Я не дуже то…

  • 117.
    1. А в неділю сплю, сплю, в понеділок йду, йду.
      А в віторок снопув сорок пшеніченьку жну, жну.2
    2. В середу возіла, в четвер молотіла,
      У п’ятніцю віяла, а в суботу мірала.2
    3. А в неділю продала, з хлопцамі пропіла,
      Слава й тобі, Господі, шо й до діла довела. 2
    4. І до діла не я, й до роботи ж не я.
      З хлопцамі погулять – то й охота моя. [1]2
    Примітки:

    [1] Р-1).: О, хлопці, о, шо бабі роблят. Р-2).: А ше коби випили по стопке, то вже б…

  • 118.

    З-1).: А ше скажіть, в вас в ягодах співали якихось таких спеціальних пісень?
    Р-2).: Спєвалі.
    Р-1).: Там які, синойку, комари заїдят, в рот налізут ти.
    Р-2).: Там понабиралі вчора поза два часи, поза три по отаком видру.
    Р-1).: Нехай берут, я куплю, я не хочу туди йти, як мене комари …?…
    Р-2).: Понабиралі …?… по дванацить кілограмів ведро набралі.
    Р-1).: Як мене булє у садку обїлі, зілі геть комарі, я пуйду по ягоди.
    Р-2).: І я не пойду!

  • 119.
    1. [1] Ой гукну, гукну, нехай матьонка чує,
      Нехай для мене вечереньку й готуй…
    2. Дожидаласа я тебе, доню, вчора,
      Похолодала на припечку вечера. [2]
    3. Дожидаласа я тебе, доню, й вранці,
      Стоїт сніданє на припечку на лавці. [3]
    Примітки:

    [1] З-1).: А така, може, співали шо: "Ой гукну, гукну, нехай матінка чує"?
    [2] Р-1).: То там хоба рота роззявиш, то в літі, там комари… Комари заїдят, в рот залетят. З-1).: А далі, далі, шо ше там в цій пісні?
    [3] Р-2).: Угу, таке! З-1).: А ше така була, вона, не знаю, коли в вас… Ну, ця в ягоди ж співалася? Правда? Р-2).: Да, да! Р-1).: Співали. З-1).: Чи тоже деколи? Р-2).: Да, да. З поля йдем, з ягодив, співаєм.

  • 120.

    З-1).: А така шо: "Зажурилася молода удовонька, шо не кошена зелена дубровонька…".
    Р-2).: А, шо то: "Сонечко заходить за тьомниє лєса …?…" [Респонденти і збирачі сміються. – Примітка транскриптора.] Може вони знають таку вже?
    З-2).: А ту таку, ту знаєм.

  • 121.
    1. Ой у полі сосоночка, ой у полі сосоночка,
      Гой у полі сосоночка, плачи-тужить московочка.2
    2. Вона плаче ще й ридає,
      Вона плаче ше ридає, на бітой шлях поглідає. 2
    3. Битим шляхом козаки йдут,
      Битим шляхом козаки йдут, мого мужа коня ведут.2
    4. – Ой коню муй бєлогривий,
      Ой коню муй бєлогривий, [1] скажи правду, де муй милий? 2
    5. Ой твуй милий в войску служит,
      Ой твуй милий в войску служит, в чистом полі убит лежит. 2
    6. В чистум полі убіт лєжит,
      В чистом полі убіт лєжит, в правой руці ружжо держит. [2]2
    7. А лівою побірає, про родіну спомінає. [3]
    Примітки:

    [1] Р-1).: Ето до войню. З-2).: Ну!
    [2] Р-1).: Ой, хваціт! З-1).: Та чого? З-2).: А дальше шо? Р-1).: "А лі…" З-1).: Заспівайте, заспі-вайте!
    [3] Р-1).: "Про родіну вспомінає. Про родіну вспомінає". З-2).: Всьо. Дальше не було? Р-1).: Угу! Р-2).: То воєнна тожи, считай.

  • 122.
    1. Нє лєтайте ви, чайкі, над нами –
      Лєтіте в Росію дамой.2
    2. Бо над нами враги, ше й фашисти,
      Хатят нашу землю забрать.2
    3. Но й наверно фашистум нє вдастса,
      Вкраїнськой зємльою керовать.2
    4. Єсть у вас три батильони войска,
      А в нас тілько тридцать бойцов.
    5. Но й навєрно ми Гітлєра-бандіта
      Напоїм морскою вадой.
    6. Напоїм морскою водою,
      Насиплєм сирою й зємльой. [1]
    Примітки:

    [1] З-2).: То де ви таку навчилися? Р-2).: Закопаєм їх. Р-1).: Закопаєм Гітлєра падло. Р-2).: Наси-плем землю на їх. Р-1).: Нєт єго, правда? Р-2).: Задушим. З-2).: Де ви таку пісню навчилися? Р-1).: …?… від воєнних. З-2).: Всі в селі співали? Р-2).: Може й сто їх є, всяких …?… була вже ні одну ніде.

  • 123.

    Р-2).: Ну, збиралися ж дівчата.
    Р-1).: І так красіві, повиходите заміж без гаданння.
    З-2).: А шо гадали, шоб замуж повиходити?
    Р-2).: Якшо гадалі, да, напрімєр, на Андрія. Да розчісуєтеса, чи шось таке, берете зєркало, чи шо, да, чи розчоску, чи платочкі, чи туфлі які. Да як прісніцса, шо положілі, ложите під голову… Да хто прийде до вас брать, чи платочка просить, чи зєркальцо, чи туфлі покажи, ци скажи. То ваша пара була. Я таке чула.
    З-3).: Ого!
    Р-2).: Ну! І таке, то правда істінна.
    З-1).: Ну, а ще які? Може там шось, може якісь?
    Р-1).: О, то зара…
    З-3).: Чоботи через хату не перекидали?
    Р-2).: Може й перекидали, не скажу коли. Чому нє. Перекидалє навєрно, бо вже …?…

  • 124.
    1. Ах яблучко з гори скокнуло,
      Було …?… засміявся, пузо лопнуло. [1]
    2. Ой яблучко, сюда-туда,
      Нещасная судьба моя. [2]
    3. … [3]?
      Ох матьонко, зажуриласа. [4]
    Примітки:

    [1] З-2).: То до "Яблучка" так приспівували? Р-1).: Угу! З-2).: А ше як?
    [2] Р-1).: То як примети. Я прийшла, бігла з Клєваня, ох, дзвонит…
    [3] Початок строфи відсутній в аудіозапису. – Примітка транскриптора.
    [4] З-1).: А які в вас?

  • 125.
    1. 1. … [2]
      Случіласа й бєда.
      2. Ох, там убілі,
      Там убілі молодого й козака. [2] 2
      3. Ой, вбілі вони,
      Вбілі вони прі шірокуй й доліні. [3]
      4. Ой, налєтілі,
      Налєтілі сизокрили сокола.
      5. Ой, сіли-впалі,
      Сілі-впалі й у вдовиці на двори. [4]
      6. Ой, крілєчками, [5]
      Крілєчками двір вдовиці зайнялі.
      7. Ой, голосами,
      Голосами й удовицу збуділі.
      8. – Ой, війді, вдова,
      Війді, вдова, за новиї ворота.
      9. Ой, стань, послухай,
      Стань, послухай, ой шо люді говорат.
      10. Ох, люді бают,
      Люді бают, увдовицу ругают.
      11. Ой, ти, вдова,
      Ой ти, вдова й молода, молода.
      12. Ог, вбіла свого,
      Вбіла свого мужіка, мужіка. [6]
    Примітки:

    [1] Початок строфи відсутній в аудіозапису. – Примітка транскриптора.
    [2] Р-2).: По одному разу буду
    [3] Р-2).: Ви чули тоже ж пісню ту, так є? З-2).: И! Р-2).: Етой, Карпешко Льоля співав …?… Р-3).: А, то пісня нашого регіону. Р-2).: У!
    [4] Р-2).: Я по одному разу.
    [5] Р-2).: Бу вун по одному разу.
    [6] З-1).: То ви її де почули, кажете? По телевізору? Р-3).: Нє. То по радіо баба чула як цей, спі-вав, то наш завідувач культури… Р-2).: По тєлєвізору співав, ну! Р-4).: Да хто? Льоня Карпачко в тєлєвізору співав. З-2).: По радіо може почули. Р-2).: В Ровному вони булі. Р-3).: Напевно, на якомусь фестивалі. Р-2).: В Ровному, а я сиділа да слухала, а я ї не знала… З-2).: От хапає.