Сеанс

Текст

• 1.

  Збирач-1): Ну, роскажіть, ви, значить, колись співали разом. Було таке шо у вас, чи собі вдома збиралися, чи бувало таке шо вас може в клубі збирали?
  Респондент-1): В клубі спивали, в клубі.
  З-1).: В клубі було?
  Р-2).: На дворі спивали.
  З-1).: То у вас може ланка така була собі?
  Р-2).: А шо ж, то я ланкова ж була.
  З-1).: Так. І ви це разом то були такі співуні?
  Р-2).: Ну, а шо ж? Є от ми басуєм, а єдна така є, шо бере вгору. Красіво спивали.
  З-1).: То у вас була, а як вона називається, як бере вгору, то як ту жінку кажуть, шо вона шо виводить?
  Р-2).: Ну, бере. Ми басом бирем, а вона вгору бере. Красіво виходит. Такі колишні, колиcні пісні. А тепер вже ми тоже їх позабували трохи.
  З-1).: Ну, а ви десь не виїжали тако на концерти, на якісь?
  Р-3).: Нє, нє ми не виїжали.
  Р-2).: Ми по колхози, сядаєм на машину.
  Р-3).: Та там баби приїжают.
  Р-2).: Співаємо в клуби, а так шоб до нас, то приїжали. Приїжали до нас. Як їх?.. З інших сюл співати, наші їздили.
  [Побутова розмова. – Примітка транскриптора.]
  З-1).: Шо таке було з пісень, шо ви от найчастіше співали?
  Р-1).: Які пісні, було багато пісень.
  Р-2).: Позабували.
  Р-1).: Позабували трохи.
  З-1).: Ну, таке шось старовинне, може про войну було, чи про якусь вдову?
  Р-1).: Ну, про войну була, там були всякі.
  Р-3).: О, Боже, бо які були пісні, позабували ідино. То ж ето, ви не думайте, шо то год чи двадцить було, то вже то.
  З-1).: Добре, розкажіть.

• 2.

  Р-3).: Подумайте но, коли горіло село.
  Р-2).: То ж наше село згоріло.
  З-1).: Геть згоріло було?
  Р-3).: Не було нічого.
  Р-2).: О, вун нічого не знає про Трипутні. Трипутні окружили.
  Р-3).: Дві хати оно осталось.
  Р-1).: Хай она вже каже, бо то не розбере.
  Р-2).: Окружили, оцуль зашли, оцуліки зашли поляки і німци. Поляки і німци. Як окружили так наше село, били людей, убивали, багато побили людей.
  З-1).: То то в цю війну, так уже в цю войну?
  Р-2).: Нє, нє.
  З-1).: То ше в ту першу?
  Р-1).: В першу, першу.
  Р-2).: Як ето вже встановилосо, встановилосо. То тоді тиї соби хотіли, от українци, соби хотіли, а вже ти заступали, да вже таке було. Да йдне на друге. То тиє сьола не так, а наше чогось так напали на наше село. Геть спалили. Отаке ж було село, а спалили геть зовсім, остало дві жидувські хати, євреїв тамо с конца, і школа була ше польска осталаса. О, і там ше друга хата, а то там десь килька хат, тульки осталось села. То люди бедовали, ходили, ходили начовати в ліс.
  З-1).: В землянках якихось?
  Р-3).: Нє.
  Р-1).: Нє, так на серед ліса ставили.
  Р-2).: Так рубали, рубали й так ставили.
  З-1).: То літом було чи шо?
  Р-1).: Літо, літо.
  Р-2).: А в нас ето Паска заходила, субота заходила.
  Р-1).: Великодна.
  Р-2).: І окружили… Отоді вони окружили і нас спалили. І тут Паска завтра. І ми по ліси ночували.
  Р-3).: В печи пооставало ше.
  Р-2).: Паски, паски. Хто всадив в пич паску, хто ні. Горе нам було. Ой, Боже.
  З-1).: Ну, але скажіть, то люди порозходились, а потім всі знов вже, коли все?
  Р-2).: Ну, вже сходилиса кажне, бо ж кажне уже посадило, городи посадили.
  Р-3).: Кого вже вбило, хто погорив в огні, худоба погоріла.
  Р-2).: Да. Хто земляночку поставив, хто таку стовпчики в хати… Да, то так, то тако ми вам про ето, про тую войну, шо ми як, як нас того. А тиї сьола, тиї сьола николи, оно наши Трипутні так. Вже я казала, шо б нас оцього не було, так шоб десь, шоб знали, шо то таке. Я всігда, то так на мене сказали, шо я все боролася, шоб поставити памітника хочу в селі нашому, шо таке в нас було. Нихто не хоче, нихто нічо.
  З-1).: Але ше скажіть, але й були хутори, мабуть, кругом чи село було все разом?
  Р-2).: Та воно кілька хат було на хутори.
  Р-1).: Да зарання їх вигнали отуда, зарання.
  Р-2).: Ну, таке ми розказали, а типер вже знаєте же певне та вони вже постарили, позабувались вже.

• 3.

  З-1).: Добре, а давайте так по порядку розкажіть, шо у вас в Колядах робилося? Хто в вас ходив колядував?
  Р-2).: Ми ходили колядувати.
  З-1).: То як ходили дівчата і хлопці разом, чи окремо ходили?
  Р-3).: Разом, разом.
  Р-2).: Хлопци ходили, такі пачки [компанія, група, гурт людей. – Примітка транскриптора] збиралиса, то ми ходили колядувати.
  З-1).: Ну, а яку колядку ви старовинну знаєте?
  Р-2).: Стару колядку.
  Р-3).: Стари по корчах…
  Р-2).: "Нова радість стала, яка не бувала, звізда ясна.. ".
  З-1).: А така до господаря шось співали, чи до господині колядку, до парубка, до дівчини якісь, які колядки?
  Р-2).: Коляди?
  З-1).: Так, так.
  Р-2).: Так ми співали таки "Небо і земля".
  З-1).: Ну, то це вже бачте церковні такі, ну, а з тих старіших?
  Р-2).: А таки коляди.
  З-1).: Зараз я спитаю які тут було в других селах, може у вас шось похоже?
  Р-2).: Ну, ну може й таке.
  З-1).: Ну, от може співали "Красна панна пшеницю жала", як там до неї приходять три гості, до тої дівчини?
  Р-2).: Нє, ми таку не спивали.
  Р-1).: Нє, нє. В нас такє нє.
  З-1).: Або "Ой, дяде-дядина, твоєму дворе" шось там до господаря співали, або пан господар?
  Р-2).: Може то в інших сьолах знаєте інше.
  З-1).: Та то просто в інших було, я думав, може, в вас похожі.

• 4.
  1. Кажне сильце – інше словце.
• 5.

  З-1).: Або "Ой у полі пшениця яра…" може таку співали?
  Р-3).: "Яром пшеница долиню".

• 6.
  1. [1] Добрий вечор, пане господару,
     Чи позволиш нам колядувати? [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: Ну, а дивіться, а такі от там "Щедрий вечір, святий вечір"? Р-2).: Ну, спевали. З-1).: А яка то була, ану, нагадайте яку. Р-2).: Ну приходиш до хазяїна, да співали. З-1).: А як, ану?
  [2] Респондентка № 1 декламує колядку. – Примітка транскриптора.
  З-1).: О то так казали чи ви співали то? Р-2).: Спевали: "Чи позволиш нам колядувати?" Ну, й далі колядуємо: "Добрий вечор тобі, пане господару і господині". О, да й співали так шо… позабувались. Заходить етов… З-1).: Ну, на яку? Р-2).: Ну, бачиш, вже не можу здумати, як то таки. З-1).: Може "Хто є вдома пан господар? Сидить же він в конці стола"? Р-2).: Ну, таке. Р-1).: Такі співали. Р-2).: Такі тоже. Багато позабували пісень, знали, але ж…

• 7.

  З-1).: Або може "Щодрий, щодрий вечор добрий"? Може то вже щедрівку. А як щедрувать, то ходили тоже й хлопці й дівчата. Чи хто на Щедрий ходив?
  Р-3).: Ходили, ходили.
  З-1).: І хлопці й дівчата?
  Р-3).: Дівчата ходили.
  З-1).: А діти як тоді? Коли ходили діти вже?
  Р-2).: Діти і колядуют, уньо ходили, уньо ета Каріна є?
  Р-3).: Пошла, пошла вже.
  Р-2).: Діти еті такі вже топиро [тепер. – Примітка транскриптора] ходят колядувати до нас.

• 8.

  [1] Щедрик-ведрик,
  Дайте вареник,
  Як донесу,
  Дайте цілу ковбасу.
  Мало,
  Дайте сала… [2]

  Примітки:

  [1] Р-1).: Щедрували на Новий год: "Щодрик-ведрик, дайте вареник, а не даси то…". Р-4).: А за Польші тоже ходили. З-1).: А як отого "Щедрика", як його наспівували "Щодрик-ведрик, дайте вареник"? Як його наспівували? Р-2).: "Грудочку каши, кільце ковбаси". З-1).: А наспівайте. Р-2).: "Коли донесеш, то дай ковбасу, а коли не…". Р-2).: "Щедрик-ведрик, дайте вареник". Р-3).: Ну заспивай, як тобі кажут. З-1).: Тихо, ну давайте "Щедрик-ведрик співайте".
  [2] Р-1).: Да й тако от спивали. Р-3).: Ковбаси, ковбаси навить є така. Р-3).: "Дайте п’ятака…". З-1).: Ну, то давайте проговоріть так її всю, проспівайте всю її. Р-1).: Так єї ета діти співають. З-1).: Ще раз її всю перевпівайте вже. Р-1).: Ні, я вже їй ту не знаю. З-1).: Тож тікі шо співала, але з тими словами, шо ви договорювали, заспівайте ше.

• 9.

  Добрий вечор тобі, пани господаро, радуйся,
  Ой радуйса, землє, Син Божи народився.

  Бо прийшли до теби три празнички в гости, радуйся,
  Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

  А перший то празник – Святе Рожество, радуйся,
  Ой радуйся, землє, Син Божий народився.

  А другий то празник – Святого Василя, радуйся,
  Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

  А третій то празник – Свате Водохрище, радуйся,
  Ой радуйся, землє, Син Божий народився. [1]

  Примітки:

  [1] Р-3).: Всьо, дай до гроший. Р-2).: Да й дає гроши. Р-1).: Да вже йде з хати. Р-3).: Отакі пацани, як прийдут Коляди, то ни зачиняюця хати.

• 10.

  З-1).: А на ту щедруху може з якоюсь Козою чи з Коньом чи в шось перевдягалися, ходили так?
  Р-2).: То то передягалиса хлопци.
  Р-3).: Хлопци.
  З-1).: А як вони, в кого перевдягалися?
  Р-2).: Ну от, того, тої накладали такі вучинки, маски.
  Р-3).: Маски робили.
  З-1).: А маски, то в кого вони саме, в Козу чи в когось?
  Р-2).: Ну, в кого попаде як, хто як кому да получица.
  Р-3).: Коня зроблят. Таку маску намалюют, довгу таку.
  З-1).: А як кажуть "Ходять хлопці з Коньом" чи з чим кажуть ходять?
  Р-3).: Ну, так зроблят із хлопца, вберут. Да так згорбіца, да йде з палочкой.
  З-1).: А шо до того Коня, не приспівували до того Коня?
  Р-3).: Вони спивают, мабуть.
  Р-2).: Може й приспівували, а хто їх знає.
  Р-3).: Ми ж то з німи не ходили.
  З-1).: То тіки хлопці ходили?
  Р-3).: Да!
  З-1).: А музикант з їми ходив ше якійсь?
  Р-2).: О, як з гармошкою, то часом з гармошкою, як такий, шо грав, то їм ше приграв ето.

• 11.

  З-1).: А вже нема таких гармоністів у вас в селі?
  Р-2).: Чому нема
  З-1).: А хто ше грає?
  Р-2).: Є, той Дармограй Йван, той грав завжди Іван.
  З-1).: Іван Дармограй, а з якого він року? Він старший вже?
  Р-2).: Ну, вже вун, то вже вун колись грався, то все на його типер кажуть: Іван Дармограй.
  З-1).: То по-вуличному так кажуть?
  Р-2).: По-вуличному.
  Р-3).: І звали так його.
  З-1).: Ну, а скажіть, він шо, він з тих старших музикантів?
  Р-2).: Ну, так були хлопци такі.
  Р-1).: Це в клубі, в клубі було.
  З-1).: Він ще зараз живий?
  Р-3).: Є вун той, є Йван живий.
  З-1).: А на скрипці не було таких, шо на скрипці грали?
  Р-3).: Є, то тепер їх нема.
  З-1).: Були на скрипках?
  Р-3).: Були.
  З-1).: В вашому селі?
  Р-3).: Ну.
  З-1).: А як вони звалися?
  Р-3).: То й муй хлопец грав на скрипці.
  З-1).: Та?
  Р-3).: Ну.
  Р-2).: Й бубен був, і скрипка.
  З-1).: Вчився десь на скрипці, вже, може, в училищі?
  Р-2).: В училищі старший, старший.
  Р-3).: То старший.
  З-1).: А де він вчився в училищі?
  Р-3).: Тожи в Дубровиці.
  З-1).: В училищі, та. І шо він грав тоже на вісілях?
  Р-3).: Грав. Нє, так шобі. Вот ідемо в клубі да грає. Да таке всяке.
  З-1).: То на чому він грав?
  Р-3).: На скрипці грав, і на гармошці грав, і бубни тиї. Бубніла вона бубніком хлопцям тим.
  З-1).: А шо його нема зараз?
  Р-3).: Нема, нема, муй син у Мускві жив, шо вже на другий год йде, на другий год йде, як умер.
  Р-1).: Вже умер її син, шо грав на гармошці.
  Р-3).: І на весілля їздили аж у ете…
  З-1).: А вже, а хтось з таких, шо тоже вмер, з старих скрипачів, таких в селі?
  Р-3).: Нема такіх вже.
  З-1).: Нема, а як вони звалися, як на їх казали?
  Р-3).: Єдин Сендик ше є.
  Р-2).: Є, то вун на гармошку іграв.
  Р-3).: На гармошці й грав.
  З-1).: То це тоже, той Дармограй і ше Сендик?
  Р-2).: Є такий.
  Р-3).: Олександр.
  З-1).: Олександр та? А кажуть Сендик, так?
  Р-2).: Ну, Олександр зветься, а кажут Сендик.
  Р-1).: Саша казали, як хоч. Тоже грав на гармошці.
  З-1).: То він ше тоже живий чи шо?
  Р-3).: Ше живий. Отакий старенький вун, такий не може ані ходити, вже нічого.
  Р-2).: Моше заграв би шось.
  Р-3).: Ноги йому кони побили колись, да йому й ноги поперебивали. Добре, шо вун так ше живе до сіх пор.
  З-1).: Ну, а тих, шо на скрипках, ви не пам’ятаєте, як вони звалися, шо колись грали на скрипках?
  Р-3).: Колись муй дядько грав Митропун.
  З-1).: Та на скрипці?
  Р-3).: Ну!
  З-1).: Як звався він, як казали його?
  Р-3).: Митропун вун звався.
  З-1).: Митропун.
  Р-2).: Митропон. Митьо.
  З-1).: Був скрипаль, то тут було і він тоже по весіллях грав, так?
  Р-3).: Ну, то вони ето тоді ж, само знаєте, як згоріли, да була їх така пачка ціла. Виходили грали, танцевали.
  З-1).: А на чому ше, скрипка з чим грала ше?
  Р-2).: А бубен.
  З-1).: З бубном. Так? Одна скрипка й бубен і всьо?
  Р-2).: Ну, бубен.
  З-1).: А не було, шо дві скрипки й бубен грали?
  Р-3).: Нє, нє, не було ше тоді, як згоріли, то так розживалиса.
  Р-2).: Та розживалиса.
  Р-3).: Да бубна робили.
  Р-2).: По хатах, по хатах ходили.
  Р-3).: Ідут, от у мене бульша хата – до мене прийдут, место грают, танцуют дєвчата. Та в того бульша хата, йдут там.
  Р-2).: Як отепер вже клуби, а тоді по хатах ходили.
  Р-3).: Тепер нема, тепер вже клуб.

• 12.

  З-1).: Добре, а розкажіть ше, шо вже у вас весною, коли починалася весна?
  Р-2).: Спивали веснянки.
  З-1).: От які веснянки ви співали?

• 13.
  1. Ой, весна скресла,
     Шо ти нам принесла?
     Решето бобу –
     Хлопцам на хоробу,
     Дівчаткам на … [1]
  Примітки:

  [1] Респондент № 2 декламує веснянку. – Примітка транскриптора. З-1).: Ну гарно-гарно. Тільки заспівай, то не смішно, то дуже гарні пісні. А чо ви смієтеся, то гарні пісні? Р-2).: Ну, ми так приспівували хлопцам. З-1).: Ну, заспівайте так гарно, заспівайте. Р-2).: Та аякже там. З-1).: Ну, "Весна…". Р-2).: "Весна скресла, шо ти нам принесла?" З-1).: Ну заспівайте, чо ви говорите, заспівайте. Р-1).: "Весна скресла, шо ти нам принесла…" [cміється]. З-1).: Ну, згадайте, згадайте, бо ж. Р-1).: Позабували вже, Господи, нам… Р-2).: О, веснянки, бач, ми веснянки, як сказать, вже давно.

• 14.
  1. [1] Наше село й невесело,
     Наше село – невесело,
     Нема кому веселити.
  2. Старі баби повмирали, 2
     Молодички постарили.
  3. Молодички постарили,
     Молодички постаріли,
     А девочки пошли замуж. [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: "Наше село й невесело".
  [2] Р-2).: То то та баба таке спивали. Р-3).: Спивали таке. З-1).: Гарно співаєте, може якоїсь води вип’єте, шоб воно не душило. Гарно, гарно. Р-2).: В мене завжди шось воно кашель, да того, да ше й задишка. З-1).: Та, та. Тіки ви, як співаєте, то вже не говоріть, бо ви так говорите, то вже записує. Р-2).: Ну, о, да таке! Р-1).: От таке було.

• 15.

  З-1).: Ну, шо ше, давайте веснянки. "Весна красна, шо винесла?"
  Р-2).: Ну, то ми так сказали вам: "Весна скрасна…".
  З-1).: Так, так.
  Р-1).: "Наше село невесело".
  З-1).: Було б добре, якби заспівали її.
  Р-2).: "Наше село невесело, нема кому веселити. Стари баби повмирали, молодички постарили, а девочки пошли замуж".
  Р-3).: То так спевали вже.
  Р-2).: Спевали.
  Р-1).: Позабували, ой Боже, Боже.
  Р-2).: Ох, всі гарну веснянку, але я вже забула, спивала.
  З-1).: Ну, а може "Вийшли дівчата на красну весну", шось така пісня?
  Р-3).: Тоже спивали колись, а типер ми не пом’ятаєм вже.
  Р-2).: Ей Богу, позабували.
  З-1).: У вас ше пам’ять на ці пісні має буть добра. А така, шо там, може, сміялись з хлопців: "Виринула, виринула рибка зо дна, винесла там черепок вина"?
  Р-2).: Може, може, да хто й такі. То всякі в кажном селі є, шо та й инше співали, там так, а там так спивали, яка ї.
  З-1).: Або може така "Дубровою воли гнала, з дубровою розмовляла"?
  Р-3).: То то не веснянка, то так пісні.
  З-1).: Така собі, так, пісня?
  Р-2).: Ах, є проста пісня, хороша.
  Р-3).: "За дубровою воли гнала…"
  З-1).: Нє, давайте, ви разом заспівайте тіки її.

• 16.

  [1] Ой на горі сонце, да гой, полетає, [2]
  А на морі козак потопає.

  – Не топись, козаче, да гой, бо загинеш,
  Кого вірно любиш – то й покинеш.

  – Не журиса, мила, да гой, не загину,
  Кого вірно люблю – ни покину.

  Як поїхав милий, да ой, у дорогу,
  Да покинув милу й нездорову.

  Як приїхав милий, да гой, з України
  Да прив’язав коня до калини. [3]

  Да приїхав милий, да гой, пуд ворота:
  – Вийди, вийди, мила, красне злота.

  Ой не вийшла, мила, да гой, вийшла мати:
  – Ходи, ходи, зятю, да й до хати.

  Й уже твоя мила, да гой, наражона,
  На тисьовой лавци положона.

  На тесьовой лавци, да гой, положона,
  Крамною сорочку й наложили.

  Крамную сорочку, да гой, наложили,
  Восковую свічку запалили.

  Восковую свічку, да гой, запалили,
  Й у вишньов садочку схоронили.

  В вишньовов садочку, да гой, схоронили,
  Червону калину й посадили.

  Червону калину, да гой, посадили… [4]

  Як приїхав милий, да гой, до калини,
  Да прив’язав коня до калини.

  Да прив’язав коня, да гой, до калини,
  Й а сам припав грудьми до могили.

  – Ой ти, сира землє, да гой, роствориса,
  А ти, моя мила, обозвиса.

  А ти, моя мила, да ой, обозвиса,
  Чи позволиш мині женитиса?

  – У суботу рано, да гой, заручайса,
  А в неділю рано повенчайса.

  А в неділю рано, да ой, повенчайса,
  Оно ж моїх деток не знущайся.

  Як ти будеш з деток, да о, знущатиса,
  Будут з тебе люде смеятиса. [5]

  Примітки:

  [1] Р-2).: Сину, ето вам не гарна. То пісня така вона, єто, вельмо сиротска вона ета пісня. Ото гарна, о, то я її оно вижену товар, то я її заводю.
  [2] Полетає = повертає. – Примітка транскриптора.
  [3] Респондентки № 2 і № 3 проспівали цей рядок. – Примітка транскриптора.
  [4] Р-2).: Нє, забиласа трошки. Р-1).: Вродє, збиласа.
  [5] Р-2).: От пісня харашо. Ото ету пісню девчата у мене берут і всі проходят, здают на екзамен. З-1).: Та ви шо? Р-2).: Ету пісню! З-1).: Гарна, довга… Р-2).: Довга. З-1).: То у вас її співали весною чи..? Р-2).: Ну й весною, коли хоч її заспивают, хоч то на питі, на питі якому, як от христини, чи то отот спивают ету пісню.

• 17.

  З-1).: Ви кажете, "алє", як от кажуть?
  Р-3).: По-нашому кажем "але", от ньо як в телевізорі не кажут "алє" ніхто ниде.
  Р-1).: В нас українци так кажут [сміється].
  Р-3).: А от вони все "алє, алє", кажут "але", а вони кажут "алє".
  З-1).: А як ви думаєте, вони співають тоже по другому, як у вас, чи так як ваши?
  Р-1).: В них слова таки сами, но шо вони кажут "алє".
  Р-2).: А так писні, то тоже спивают такі самі.
  Р-3).: Спивают таке само.
  Р-2).: Вони приїжали, як ето було, то приїжджали до нас у клуб.

• 18.

  З-1).: І шо там було далі?
  Р-2).: Ну, от, жито вже дожинаємо. Жито, оставляєм тако на загонной жита.
  Р-3).: Зризують.
  Р-2).: Да зризуют ете колоссячко. Квитки од при того, тута боронуют, посипают, хліба кладут, соли посиплют на той хліб, а теє вже обминают теє житце, ну, да вже того, да й тоже там посіют, а трохи берут, шоб на той, той горб да веночка роблят, да святять у церкви. Да того веночка держат, як їдут навесні засивати жито чи то восені, то того веночка обнут і помешают з тим житом, так сіют. То так пісень не було.
  З-1).: А як ту "бороду" там казали ви там клали хліб там?
  Р-2).: Да, да, да.
  З-1).: Шо там сало?
  Р-2).: Ви то вже бачте серпом вузьмеш, тако там якісь зборонуєш, зборонуєш, да й того да, й вже жито посієш і хліб покладеш, й соли трошки посиплеш. Ну, шоб родило, да все.
  Р-3).: Цветами "бороду", цветами.
  З-1).: І ше "бороду" прикрашали квітками?
  Р-2).: Да, бо то вже дожинают, вже цветув нарвут, да вберут.
  З-1).: Ну, а шось до той бороди не приспівували?
  Р-3).: Може в людей да й приспівували, а в нас то ні.
  Р-1).: В нас нє, нє.
  Р-2).: А в нас зроблять тако, да й..
  Р-3).: Казали, шо "Ходи до хати".
  З-1).: А не було таке, як в других селах, шо там поклали, а діти забирають, то і вкрадуть з "бороди" тої хліб?
  Р-1).: Нє, в нас накладут потрошку.
  Р-2).: Нє, в нас так не було, шоб вкрав чи.
  З-1).: І воно стається на полі вже, так?
  Р-1).: На полі, на полі.
  Р-2).: Остаєца, меж пташки заберут, меж заєц забере, то таке було.
  З-1).: Ну, а які ж дивіться, як вже вони принесли той вінок додому, вони його якось котили там того вінка додому чи як його?
  Р-1).: Нє, зв’яжут.
  Р-2).: Лєнточкой такою зв’яжут і вєнок вже стоїт на покутні.
  З-1).: Але як принесли, то не котять додому господарі чи несуть просто додому?
  Р-1).: Несут, несут додому.
  Р-2).: Несут додому. Ну, та й вже святят от на то.
  З-1).: Добре, а є така пісня, шо де віночок там котився "Котився віночок по полю", може така пісня є, просився там…?
  Р-1).: Нє, в нас такої я не чула николи, ми такі не знаємо.
  Р-3).: Веночка, як одріжут, оцею соломою да й городят "бороду" тую.
  З-1).: А, шо городять, як то?
  Р-3).: Ну, веночка навитягают і тоді та солома кругом "бороди", кругом огорожуют.
  Р-2).: Мітуза, мітуза, [мітуза = мотузка. – Примітка транскриптора].
  Р-3).: Обкладают тею соломою.
  Р-2).: Як ето о, бачте о, тако о. То тако вже борода стоїт. Таке робили, а так шоб тако спивали, шоб таке. Так просто пісні, то спивали.
  З-1).: А скікі в "бороді" колосся того було не щитали там?
  Р-2).: Нє, не щитало. Ну, така вже жменя, теє колосся одрізую.
  З-1).: Ну, і шо не було там пісні "Шо наш господар там виноград" чи "Наша госпося домує" таки спеціальні шоб жнивні були?
  Р-1).: Нє, ми такого не спивали ніколи в нас.
  З-1).: Нічо не було?
  Р-2).: Не спивали.
  Р-1).: Може хиба, коли ще як Солониха покойна була, то ми ета.
  З-1).: Вже може "Сонечко там з-за гір котиться" чи шось?
  Р-1).: "Вже у раю соненько сходит".
  З-1).: То, то жнивна чи нє?
  Р-1).: Тоже спивали тако пісні все.

• 19.

  [1] Ой до конца, женчики, до конца,
  Да пуйдемо додомоньку, ох, за сонца. [2]

  Примітки:

  [1] З-1).: Або "Ой до краю женчики, до краю"? Р-2).: А спивали. З-1).: Ану, но як то? Р-2).: Коб почати як її? Р-1).: [сміється] Забули вже. Р-2).: Ну, отут спивали "Женчики до конца, да пойдемо додомоньку за сонца". З-1).: О, заспівайте! Р-2).: Ну, то тако, коб всю. З-1).: А воно згадається може, почніть. Р-2).: То коб то всю знав. З-1).: Почніть, почніть може згадається. Р-1).: Нє, там пару слув то знаєм. З-1).: "На рожику там, чи там на краю?" Р-2).: "До конца, женчики, до конца, да пойдемо додомоньку за сонца". О, да там ше ж є. З-1).: Може "до межі женчики, до межі". Наспівайте хоть один той стовпчик. Співайте, співайте. Р-2).: Ну, коби то. Р-1).: Давай мені ти хворостину. З-1).: Наспівайте його, хоть один той куплетик. Р-1).: Як не вмієш, нашо його дарма спивать. Р-3).: За якую пісню? Р-1).: "До конца.." З-1).: "Ой до конца…" Р-1).: Вжи як жнут жито, да співают. "Ой до конца жито" заспівай.
  [2] Р-2).: О, а там ше є стики ну, але ж я позабувала. З-1).: Ну небагато таких було? Р-1).: Було багато таких. З-1).: Багато. Р-2).: Всьо вже пошло воно з голови, всє співи і все таке.

• 20.

  З-1).: Та не всі, ну шо ви так. Ви такий голос сильний маєте, такій ше. Ну, як то воно пошло. Ше є сили от скікі у вас.
  Р-2).: То вже ж восемдесят п’ят год.
  З-1).: Та ви шо, бачте.
  Р-2).: З двацят четвертого года.
  З-1).: Добре, Ви ше з таким голосом у восемісят літ.
  Р-2).: [Сміється]
  Р-3).: А мені стилько, я з двадцать другого.
  Р-2).: А юй, два годи.
  З-1).: Ви з двадцять другого?
  Р-2).: Да, она з двадцать другого.
  Р-3).: Зараз буде дев’яносто год.
  З-1).: Моя баба була з двадцять другого. Два роки назад померла.
  Р-1).: А я з двадцать восьмого. Тульки меньша за їх.
  Р-2).: З двадцать четвертого.
  З-1).: То ви добре тут зберігаєтесь, шось їсте таке добре, може, дихаєте чимось добрим таким?
  Р-1).: Лісом, лісом.
  Р-3).: І ше работаєм.
  З-1).: По ягоди вже не ходите?
  Р-2).: Нє, нє.
  Р-1).: Вже мабуть ягоди. Вже года три я не ходжю тожи по ягоди, шоби я з двадцять восьмого.
  З-1).: І ни гриби, ні ягодів вже нічо, всьо тіки біля хати?
  Р-2).: О бабо, гриби не втечут от нас і нічого, бабо, о, Господи.
  Р-1).: Ми самі грибовники були.
  Р-3).: Вже свиней не держимо.
  Р-2).: Наносю грибув, шо шей в Ровне возила продавати гриби.
  З-1).: То добре живете, бо вже нічо так не робите та вже так добре зберігаєтесь.
  Р-3).: Пошли з грошама в магазін, то наберем шо хоч, о.
  Р-2).: Коб тиє гроши, шо топиру нам, то ми і ня сусіди сто літ жили били, а так то шо ж ходили в той колхоз. Нечого ми не получали в колгоспі.
  Р-3).: Тепер нам добре, бо пенсію дают.
  Р-2).: А тепер ми того позаробляли.
  Р-3).: Є й дітям, і внукам, кому хоч.
  Р-2).: Подобавляли ше нам оньо пенсію. Мені за медаля добавили, в мене п’ять медалюв є.
  З-1).: Ви хто, може як "Учасник войни"?
  Р-1).: Нє, робочи, робочи.
  Р-2).: Ну учасник, учасник ми войни, да.
  Р-1).: Ми учасники.
  Р-3).: Медалі, то недавно подавали, Януковичова є, і Ющенкова медаль є.
  Р-2).: Три в мене є стікі вкраїнських, два – руських. Єдного мені добавили "За труд", чи там якось, то добавили до пенсії.
  Р-1).: В мене п’ятеро дитей. Маюца знов дати медаля мені "Героїни матери".
  З-1).: "Героїня мати"?
  Р-2).: Ну, п’ятеро дитей.

• 21.

  З-1).: Добре, а скажіть, от якраз дошли до дітей, а на христини у вас, на христини шось?
  Р-3).: Типер хто там співає на тих христинах.
  З-1).: Нє, нє то тепер, то ні, але ж давніше, давніше на хрестинах, от шось до баби може співали, як ту бабу називали, баба та пупна чи пупорізка, як казали?
  Р-2).: Пупова баба.
  З-1).: Ну, а її вибирали когось, то була одна на село чи таких пару було?
  Р-2).: Нє, хто яку хоче бабу.
  З-1).: Яку хоче?
  Р-2).: Порадяца, таку й таку биримо, то й бируть.
  З-1).: То шо, так всі зналися, як то тиї роди всьо приймать?
  Р-3).: Да вони приймали?
  Р-2).: Баби, баби.
  Р-3).: Були в нас дві баби, но приймали роди.
  Р-2).: А медічок не було тоді.
  Р-3).: Як я родила, не було.
  З-1).: Ну так, ну так, шо кликали ту бабу чи один в другой приймали?
  Р-2).: Як та, шо була роду, да хоч, шоб вона була баба, то так, а ні не хоч, то-то вже другу берут, кого там наметят, то такую бабу, там вона добре спиває баба чи шо.
  З-1).: Ну, али вона ж мала тої пупа перерізати, тож дитя покупать треба, треба знать, як його прийнять те дитя.
  Р-2).: Ну….[всі починають говорити разом. – Примітка транскриптора]
  З-1).: Заре, заре не чую, бо я не чую, всі говорите. Ну, про ту бабу розкажіть. Значить то шо, могли взять, вот ви одна другу берете. І ви що, так знали, як треба дитя прийнять, як перерізать, як зав’язать пупа, всьо знали?
  Р-2).: Та й другі училися.
  Р-3).: Там, у больниці, всьо приберут.
  З-1).: І що, може, і не вмирали діти так часто після того?
  Р-2).: Діти – нє, не вмирали. Є, що вмирали. Є, що вблизі, що нападали, такі от. Такі, що знали, то тоді казали: "От кур такий, там нападав, або…?…". Та де й вмирали. От в моєї матері було дванадцять, то п’ятеро вмерло, а нас семеро осталось. Дванацить дітей.
  З-2).: То із-за того, шо їм пупи неправильно зав’язали?
  Р-2).: Га!
  З-2).: То із-за того, шо їм пупи неправильно зав’язали?
  З-1).: Голосніше кажіть! Питає, чи через то, шо пупа неправильно зав’язали? Ні, вони вже мали…
  Р-2).: Нє, нє, не через то. Один хлопец ходив вже в школу, то вмер. А такі малі, от год чи два, п’ять вмерло. Три хлопци вмерло, дві дівчини і мати.
  З-1).: То всяке, тиф, мабуть, таке було, ті всі хвороби, та?
  Р-1).: Тоді бульо така болєзнь, шо не було врачу.
  Р-2).: То ще за Польщі, то вже под Польщов, то вже под Росію йшло, як вже зайняли. То тоді вже, тоді прислали медічку в село. Вже та медічка була. А так медічки не було.
  Р-3).: Ше до сорок дев’ятого я родила дочку, то ще не було медічки ніякої. А вже в підисят п’ятому году родила сина, то вже був медік.
  З-1).: І вже якийсь пункт був?
  Р-3).: Ще не було медпункта тоді.
  Р-2).: Ше не було, у хаті зробили.
  Р-3).: Там у хаті. На хутори там була хата, да. А вже як третого родила, то вже була медічка. І то ж я без медічки родила, в хаті родила. Повішат веровку да й держися, баба держит.
  Р-1).: Таке було. Медічки в хатах були, по хатах…
  Р-3).: Баби стари били…
  [До кімнати зайшла респондент 4. – Примітка транскриптора].

• 22.

  [1] Ой бабко моя, голубко моя,
  Хто ж тебе в баби взяв би, ко’б не я?

  От були б такі, ой були й такі,
  Що б взяли мене в баби. [2]

  Примітки:

  [1] З-1).: Ану, скажіть, хрестильні, от до баби тої, пупної була, шо там: "Ой бабко моя, голубко моя" така пісня. Була у вас така? Р-2).: "Ой бабко моя, голубко моя, хто ж тебе в баби взяв, ко’б не я?" З-1).: А заспівайте як там… Р-2).: Там так приказували її. Р-1).: То старі позабирали її співати.
  [2] Останній рядок респондент № 1 продекламувала. – Примітка транскриптора.
  З-1).: А далі, "Були б такі…"? Р-2).: "Шо б взяли мене в баби". З-1).: А далі? Р-2).: "Чи такі будут…" всьо. Та й тако, так приспівували трошки.

• 23.

  [1] – Ой кумцю мой, ой кумцю ти мой,
  Хто ж тебе взяв би, коб не я? [2]
  – Ой були б такі, що б взяли б мене…[3]

  Примітки:

  [1] З-1).: А потім до кума так само? Р-2).: Та, знов, той так ето є, і до куми, і до кума так співали. З-1).: А як до куми, а як до куми? Р-2).: Та тоже так: "Ой кумцю мой, хто б тебе в куми взяв би, коб не я" З-1).: А заспівайте її. Р-2).: Та то така вже… Р-3).: Хіба ти не знаєш і українських пісень? З-1).: А це яка, німецька чи що? А це яка пісня? Це ж тоже українська. Р-3).: Бабу на возик везут, баба вгощає. З-1).: Підождіть, розкажіть, оце шо до кума, як то вона, наспівайте! Р-2).: То так до кума. З-1).: От наспівайте до кума!
  [2] Р-2).: А он каже:
  [3] Р-2).: Тоже так. І бабу так, і куми так, все так співали. Р-1).: Ми таку пісню…?… Р-2).: То так вона, вони кажут співати… З-1).: Тихо, тихо, тільки не говоріть, бо то всьо записує, то всьо записує, ви не говоріть, як співають, тож воно мішає. Р-2).: А, ну та! З-1).: Розкажіть нам, а така шо там може: "В неділеньку да пораненьку да біг внученьку по бабусеньку…" Не було такої пісні в вас? Р-2).: Як то, як. Р-1).: "В неділеньку раненько…" З-1).: "Бабуся не злякалася, да скоренько позбиралася". Р-2).: Нє! З-1).: "Поздоров, Боже..!" Р-2).: Може в людей і співають як то співають… Р-1).: А колись, хіба ти не знаєш прости пісні? Р-2).: А вже я заспівала.

• 24.

  [1] Й у неділю до сонца
  Сіла й донька в океньце.

  Сіла вона, перечітала,
  Своїх товаришок зобрала.

  – Товаришки ви мої,
  Звийте виночка й ви мині.

  Бо я й, молода, часу не маю,
  Родиноньку збираю.

  Родиноньку збираю,
  Пуд винец подступаю. [2]

  Примітки:

  [1] З-1).: Добре, давайте весілля. От ви казали, весілля. Р-2).: О, весілля. Як вже молоду вбирают. Вбрали молоду, всьо. Ну, вже посадили да й співают. Ну, молоду вже вбрали да й співают:
  [2] Р-2).: Гарна пісня? З-1).: Дуже гарна.

• 25.

  [1] Ой з дороги, сусідочки, й з дороги,
  Да не переходьте й дороги.

  Да нехай перейде й Господь Бог,
  А потом ви, батеньку, й навперод.

  А й потом вже батенько навперод,
  А за його батеньков увсьой род. [2]

  Примітки:

  [1] Р-2).: І знов виводять, як виводят вже молоду, вже сусіди збираютса.
  [2] Р-3).: Да й сядают у машинку да й до винца.

• 26.

  З-1).: А чо ви не помагаєте. Тож на весіллі ніхто один не співає, чо ви не помагаєте?.. Тож знаєте ці пісні. Давайте, давайте, поможіть! Хай буде так як воно було по-колишньому.
  Р-3).: Ето, така пісня, шо гуртом не співаються, хоба єдна…
  Р-2).: Чого весілля гуртом не співається? Е, ти баєш. Чого не співаєтса?
  Р-1).: Співається, співає…
  Р-2).: Весілля гуртом да хороше так виходить.

• 27.

  З-1).: Ми коровай випустили. Щось на короваї там у вас? Спекли коровай окремо в молодого, та, окремо в молодої?
  Р-2).: В молодого пекли коровая.
  З-1).: І в молодої тоже пекли?
  Р-2).: Ну, нє, в молодого, оно в молодого колись. Колись два коровая не було. Никогда.
  З-1).: Тільки в молодого.
  Р-1).: То тепер два.
  Р-2).: О, хай скажуть!
  Р-3).: Які там короваї? Колись шишку навбирают і всьо.
  Р-2).: Ну шишки.
  Р-3).: А тепер паска, хліб не годен…
  Р-1).: То тепер так, а колись пекли в печи.
  Р-2).: В печи. Брали отаку от мидницю чи бачок такий невеличкий, і саджали в піч і того.
  Р-3).: Шишки повбираємо.
  Р-2).: Да вже тоді …?…, да коровайниці приходят на коровай, от вже муку приносят, яїчка кладут в миску і приносят, та берут тісто замісюют, та вже еті коровайниці, накачают так, да шишки така дві, да й обкручуют так, обкрутюють тим тістом, да й в піч топітса. Та вже так їх запікуют. Це тамкі запекли, а тоді збираютса вже дівчата вбирати. Вбирати еті шишки.
  З-1).: А шо, вони не коровайниці?
  Р-2).: Нє, шишки вбирают. А коровая ні. Коровай не то. Шишки еті повбирают, і там, то се. І топир уже. Як вже коровая поставлят і топір должен батько прийти. Така тройчаста шишка, вона, вун ставлят топір всередину тую тройчасту шишку, а навкола ставят знову еті шишки. Типіру бирут ручником чи лєнтою тако обв’язуют.
  З-1).: А скільки тих шишок, скільки тих шишок?
  Р-2).: Так, дев’ять, ані сім.
  З-1).: Ага, непарні.
  Р-2).: Так, а коровай вже считаєтса. Мало так і свати їхали. Куньми ж їздили, то свах так брали, щоб не туда їхати без пари, а назад вже молоду берут, щоб пара була. Дев’ять свах, штири дружки. О, коровая ділят, ручниками обв’язуют. Дружки вже як коровая.

• 28.

  [1] Старший дружок коровай сече,2
  З його носа тече.
  Дайте йому помелище –
  Подотерти носище.

  Примітки:

  [1] З-1).: А що співають на короваї? Р-2).: Ну, співают, то вже дружкам співают. О!

• 29.

  [1] Вже вам дружки ни дружковати,
  Вже вам свинє пасти,
  З великою да ломакою,
  З чорнею да собакой…[2]

  Примітки:

  [1] Р-2).: А вже так при конці то співают:
  [2] Р-1).: О! Р-3).: Так співали. Р-2).: Ну, регочут, дура я, дура, правда… З-1).: Та чого? Гарні пісні, шо ви, нє …?… Р-3).: Їм такі треба, шо там… Р-1).: То ж то треба їм, треба.

• 30.

  З-1).: А ше ж ви не співали, як печуть того коровая, шо ж там співають?
  Р-3).: Стари баби співают…
  Р-2).: Шо, як стари? Да нічо, коровай печеться, да й всьо.
  Р-4).: Та чо, потанцуют кругом того.
  З-1).: Шо нема, як ставлять?..
  Р-2).: Нє, як саджають, от, як сажают у піч то, мало нас вже з лопатою, от лопата, що колись хліб пекли. То вже бігают, да вже шо то? …?… коровая да танцуют.
  З-1).: А шо вони бігають, стукають тою лопатою?
  Р-2).: Ну, так в той куток, в той куток, так…
  З-1).: А як, по яких кутках, де стукають?
  Р-2).: Ну от, піч бачите, о, то так сюда, туда, побили.
  З-1).: По куткам стукають?
  Р-2).: Та. Ну, причині такі то вже були.
  З-1).: І шо по всіх комнатах, чи ні, чи тільки ту?
  Р-1).: Нє, так в одну, в той, де коровай печетса.
  З-1).: А хто то бігав, хто стукав, хто то?
  Р-2).: Ну, котора баба, тож то є старша шо, але шоб пекли, шо то, шо мужика нема, то тая жінка вже не пече коровая.
  З-1).: То шоби в парі?
  Р-2).: Котора шо в парі, вибирают її вже, і так…
  З-1).: А вона шо, стукає..? О, бачите!
  Р-2).: Ну, ходіт, а чо ж не можна зайти сюди.

• 31.

  Сипте пшеницу в нові корита,
  Корміте кони й усе Йванков…

  Бо вон поїде в велику дорогу,
  В велику дорогу, да й до тещенькі…

  В меї тещенькі троє воротец,
  Троє й воротец, троє розхот…

  В єдних воротях мисячик світи,
  В других воротях сонейко грий…

  В других воротях соненько гріє,
  В третіх воротях Ійванко їде. [2]

  Іванко їде – веселенько буде… [3]

  Примітки:

  [1] Р-2).: Співали, співают пісню такую, тоже шо… З-1).: Співайте, співайте! Р-2).: О! Р-4).: Тож тожи забула. Р-1).: На голос мині. Р-2).: "Сипте пшеницу в нові корита, корміте коні все Іванкови". З-1).: Співайте, співайте! Тихо, тихо, співайте!
  [2] Р-2).: "Іванко їде – веселенько буде…"
  [3] Р-2).: І о так… Р-1).: І бульш нічо нема.

• 32.

  З-1).: А шо ше як танцювали, що приспівували до тих танців? Які в вас танці були? Розкажіть нам!
  Р-2).: О, які хочеш: козачок був, та всякого, частушки…
  Р-3).: Да частушки співали…
  З-1).: А шо до козачка приспівували?
  Р-3).: "Ох грай, музичу, я тобі курку заплачу…"
  З-1).: Ану, наспівайте, наспівайте!
  Р-3).: "Чорну курку продам…"
  З-1).: Наспівайте, наспівайте!
  Р-3).: "Чорну курку продам, тобі гроші отдам". То музиці так.
  Р-2).: То вже тако співали на музиканта…

• 33.

  [1] Ох іграй, музичу,
  То я тобі заплачу,
  Чорну курку продам,
  Тобі гроші отдам. [2]

  Примітки:

  [1] Р-2).: То як танцюєм козачка, шо ж… З-1).: Заспівайте! Р-2).: То ж так і співали.
  [2] З-1).: Ще, ще, ще, що там! Р-1).: Всякі, ооо, коб їх співав! То таке…

• 34.

  Р-2).: А таке, а то всьо в селі як, хто його знає, да’к як всі.
  З-1).: Так! Ну, а як вже перезва як там їде? Перезва ж була у вас, так?
  Р-2).: Ну, перезві.
  З-1).: В перезві як їдуть, шо вже там в перезвах тих співають?
  Р-3).: Йой, хто їх вже тапер запам’ятає?
  Р-2).: Ну!
  Р-1).: Ми тепер не йдем в перезви.
  Р-3).: Нема. Пам’ятати. Тепер того нема.
  Р-1).: Нема, нема.
  Р-4).: Тепер на теє весіллє.
  Р-1).: Нема тепер ніяких перезвей.
  З-1).: А шо в вас вже в селі не буває такого, шо там ше трошки співають на весіллі якісь такі колишні..?
  Р-2).: Ніхто не співає!
  Р-1).: Тепер співають…
  Р-2).: Преш, де я є, як я де весіллі, то заспіваю весілля. А так нихто ниде.
  Р-1).: Молодьож свої пісні співають.
  Р-2).: Як ми, да родичі, да то, то так кілька баб, ми сядемо, то заспіваємо кілька пісень. А так, нихто не співає. Даже так…
  Р-1).: Ми так танцуєм…
  Р-2).: Я так кричу на ету молодьож: "Невже ви не вмієте "Горить сосна, палає…" Ну, "Горіть сосна…". Не вмієте ету пісню, знаєте?
  З-2).: Ну, знаю!
  Р-2).: Знаєте ту пісню? Ну! То я кажу на молодьож: "То ви хоч ету пісню заспівайте! Що ви сидите?" Е! Це вже ну, "Горка!" Шоб оно, оно цилуютса, то дружкою цилуютса, той вже старшому… Як тепер свадьба, то зайди, ой, ні…

• 35.

  Р-2).: А яка тепер музика!
  Р-1).: Нам не нравитса.
  Р-2).: Вони грає гарно, а шо вони танцюют…
  Р-1).: Музиканти. Музика яка? Колись грали, бубен, гармошка, то певно танцовали.
  Р-4).: Танцюєм. Треба всі польки перетанцовати за вечір треба, кажну єдну інчу.
  Р-2).: Грали, і "Коробочку", і "Нареченьку", і того, і "Краков’яка", і "Польку", і "Польку-Амазурка". Всяке було.
  Р-3).: "Вальс".
  Р-2).: Потанцовала. Хлопці поодривають мені, якісь були то поодривають, всіх хлопців учила, хай скажут. Своїх братив то в хати учила танцовати.
  Р-1).: А я їх то вдома научила своїх.
  Р-2).: То тоді таке було колиснє, а тепер то вже ето…
  Р-1).: Тепер…

• 36.

  Р-2).: Як хочеш молодьож тепер себе веде, тепер все, шоб тепер, шоб тоді побачили старики, шо йде – пуп на версі, Гоподиньку…
  З-1).: Нема. Зара тожи немає, бачите?
  Р-2).: А як ньо йдут, Боже, дивчатка, да таке, трусіки такі… Ето коб діди повставали, то вони …?… шо робили. Сидимо під хатою, ну, вже й стидно такому…
  Р-4).: Або шоб хлопець з дівчиною танцовав і поцилувався, ето стид був.
  Р-2).: То таке, тепер не стидятса, нічого, ай, хай як хочут, так живут, а но, шоб здорове було, да шоб було добре. Як здорове людина то й весела, як вже нема здоров’я, то вже так…

• 37.

  З-1).: Добре, а скажіть, ну, а таких ше довгих пісень, старовинних. Шо ваші матері ше знали, співали, чи ше навіть баби могли.
  Р-2).: Ну, співали…
  З-1).: Якусь ше? Ви таку гарну ту заспівали, ту одну. А ще якісь такі довгі?
  Р-4).: А яку ви заспівали?
  Р-2).: Ну, а які ше є?
  З-1).: "Ой на горі сонце, да гой…" співали.
  Р-2).: Ну! То тая, гарна пісня така…
  3-1).: Про вдову ше може, чи про войну.
  Р-1).: Давайте заспіваєм…
  Р-2).: Яку?

• 38.

  [1] Ой мой батько, мій світ, зав’язав мені світ,
  Моя мати, зора, рано замуж отдала.

  Отдала мене мать [2] у чужу сторону,
  Й у чужу сторону, й у чужую семню.

  Йа велика сімня вечерати сіла,
  А йа мене, молоду, посилают по воду.

  Я й по воду ішла, я голубка гула,
  Да й набрала води половину ведра.

  Да й набрала води половину ведра,
  Поки додому дойшла сльозьонками долила.

  Аж приходю додому, шось удома гомонит,
  Шось удома гомонит, мати сина наводит.

  – Ох ти, син, сукин син, чом ти жонки не б’єш?
  Чом ти жонки не б’єш, чом ти вотки не пєш?

  – Нащо мені вотку пить, нащо мині жонку бить?
  Вона мені все робить,
  І постелі покладе
  І всю правду розкаже. [3]

  Примітки:

  [1] Р-1).: "Мой батько, мій світ, зав’язав мені світ. Моя мати зора, рано мене замуж отдала". З-1).: Заспівайте! Р-2).: А як вона. Я в конци забула. З-1).: А заспівайте її.
  [2] Р-2).: Замуж.
  [3] Р-3).: О, в постелі …?.., ше й поцілує. Р-1).: О, такі пісні, совісні!

• 39.

  З-1).: А ше такі… Дивіться, в вас в селі ходили такі сліпці, там з якимось, на лірі може грали, чи на гармошці? Сліпі такі.
  Р-2).: Колись єдненькі ходили старенькі.
  Р-1).: Ходив в нас старець по селі.
  З-1).: Як він звався, не знаєте?
  Р-1).: Нє, нєа, то чужій був.
  Р-2).: З Бережок був.
  З-1).: З Бережок, так?
  Р-4).: …?… од туліки, то ходив в села.
  З-1).: А шо він співав, от, які пісні такі, може ви від нього чули?
  Р-3).: Нє, він співав жалобні пісні.
  Р-2).: Такі вон пісні співав.
  Р-3).: Шо плакати треба.
  З-1).: Були такі пісні, шо і старші, ну, там про сироту: "Нещасна година на світі настала…"
  Р-1).: О, співали, як ходили, колись співали.
  Р-3).: Ми вже теї забули.
  З-1).: Чи про войну, не знаєте таких пісень, якихось старовинних? Як от навіть ваші, може, там батьки, чи чоловіки з войни приходили там і співали, старші, шо люди були такі.
  Р-1).: О, було пісень багато, хіба їх тепер спомитаємо.
  Р-2).: Вже повиходило з голови і …

• 40.

  З-1).: Шось дівчата хочуть ше попитати.
  Р-2).: Нехай питают, та чо…
  З-2).: А ви як бороду складали, ви червоною лєнтою обв’язували чи якою?
  Р-2).: Червоною. Да, червоною лєнтою, да Брали з домі, брали з домів червену, червону спеціально лєнточку. Бороди як робили, з жита дожинали, ну.
  Р-2).: А, ми казали вже як.
  Р-1).: Червону лєнту.
  Р-2).: І цвєти ето, і цвєти ставили.
  Р-1).: Червоною лєнточкою.
  Р-3).: Дай до хати…
  Р-2).: Я ж казала, хліб клали, там ше таке, о, да й всьо.
  Р-3).: Стола накривають, да п’ють, да всьо, да й такі дожинки.

• 41.

  З-2).: А ви як коровая печете, ви в піч як вставляєте ви піч так ну, робили хреста?
  Р-2).: Да, да, да. То і хліб як я сажаю в піч, перехрестю піч, тоді сажаю. Так само і коровая.
  Р-1).: І тихинько в хаті треба шоб було.
  Р-2).: Ну, тихо, ну, шоб, подходили, навіть вже хліб шоб дверами, то вун подходи у печи. Пекли свій хліб завжди, а тепер, Боже, підем купим, да вже забули, як його пекли.
  Р-1).: Колись як молодий, ой-йо-йой, шо знав всього, тепер шо ти знаєш, забув.

• 42.

  З-1).: А в вас як заміж виходили, то знали один одного, чи так як в Лісовому, були там?
  Р-2).: Є так, що і не знає хлопец. В нашій Трупетенції да Граняк посватав та хлопец не знав, а батько вже там засватав. Ну, були такі.
  З-2).: А дівчина?
  Р-2).: І вона не бачила хлопца.
  З-2).: А де вони зустрічались перший раз?
  Р-2).: То вже зводят їх. Вже тоді йдуть, несут вже хліб, то вже в свати, ручниках, обматуют. То вже йдут, пляшку несут. Да вже його ведут, вже її подводят, да вже запівают її так. А вона не бачила його. І вийшла, виходили замуж.
  З-1).: Ну, але ви як виходили замуж, то ви всі бачили?
  Р-1).: Я не виходила замуж ніяк.
  З-1).: Але як виходили, то бачили, чи ні своїх..?
  Р-2).: Я й не бачила. То вже в селі.
  Р-1).: Я женіха свого. Я, то всі три годи ходила, зі школи ше.
  З-1).: Вам добре було! І шо він, може, багатий був, ци…?
  Р-1).: Такий був багатий, и, бідний да й всьо. Без батька, без матері.
  З-1).: А ви були багаті, ваша була багата, батьки, ваша сім’я?
  Р-1).: Колись були багати, а потом погоріли і як були багаті? А ми вже погоріли пушли замуж. Я в сорок восьмому йшла заміж.
  З-1).: Ну, і вам батько нічо протів не казав?
  Р-1).: В мене батька не було. На войні забили.
  Р-2).: На войні батько був.
  Р-1).: Но мати була.
  З-1).: А мати нічо не мала протів вже?
  Р-1).: Ні.

• 43.

  Р-1).: То вже писали в колгосп, то вже в мене дівчина була, да прийшли писати мене в колгосп, я в мене дитя ж мале. А свекруха пошла моя сіно гребти. Они прийшли: "А хто хазяїн? – Кажу: Я!" В хату. Єдна. А хазяїн був на роботі. "А де ж, а хто главний хазяїн? – Та мати десь пішла сіно гребти, свекруха, а я сама з дитятом вдома. Сорок дев’ятого я родила дівчинку. Каже: – Пишітеша в колхоз! А я кажу: Я не буду писатса, бо я не главна. Я не знаю, що то за колхоз". Тоді ж раніше не писали колхоз. "Розпишітеса! – Я не буду розписувати!" А тоді, ну, я як розписатиса треба – ввечері прийдут наб’ют, шо ти їм ся розписала. То я не писаласа. Поки пошли вони, попросили вони, я не розписаласа. Бояласа. Бо ввечері прийдут українці да наб’ют.

• 44.

  З-1).: А було по лісах тут багато в вас, так?
  Р-1).: Чого не було.
  Р-1).: Всякі були.
  Р-2).: І німці…
  Р-1).: І німці, і поляки…
  Р-2).: Ето спочатку вам роз– …
  Р-1).: І рускі…
  Р-2).: Еее, то треба довго, розказати як було, ох.
  З-1).: Ну, а такі пісні, тоже би ше спитав, такі шо повстанські, шо ці, ви кажете українські такі, може, з тих часів, було?
  Р-1).: Співали ми колись, а тепер позабували.
  Р-2).: Співали українські пісні. Нас учили…
  Р-1).: Боже, як хороше співали!

• 45.

  З-1).: А шо то, шо то, як ви кажете, шо баби робили на полоскузуба?
  Р-2).: Співали, да й йшли селом співали, да їдна другу в воду, бо були рови такі в нас, то ше їдна другу в воду кине, да співали ще..
  Р-1).: Асфальту не було тоді ще.
  З-1).: В воду кине одна другу?
  Р-2).: Ну, одна другу пхне в воду.
  Р-3).: Да брали…, родили дітей. Брали єдну бабу…
  Р-2).: Такі шутки вже робили.
  Р-4).: І тая баба мала вже от дванацить внуков. Вона робить полоскозуб і збирає всі внуки…
  Р-2).: Ето вже як кончається, да ето вже там понеділок…
  З-1).: Зима кончаєтся, так?
  Р-2).: Да, в понеділок, …?… робили.
  З-1).: То перед постом, чи шо робили?
  Р-2).: Да, да, перед постом.
  З-1).: То в який то понеділок перед постом, виходить шо, чи початок посту?
  Р-2).: Да, шо ше тиждень до того, а вже в понеділок ето роблять вже полоскозуб, да й вже пуст, вже на другу неділю пуст.
  З-1).: Так, так, ну, а ви розкажіть, шо ж ви кажете, шо ж вони там співали, йшли баби, шо ж, чи жінки..?
  Р-2).: Ну, пісні, прості такі.
  Р-4).: Ну, таке співали.
  З-1).: А шо, не було спеціальної якоїсь такої пісні?
  Р-2).: Нє, що хотіли собі, співали да й.
  Р-3).: Тепер на день роженя, всьо.
  З-1).: То підождіт, вони куда, тако йшли по всьому селу, чи куда там?
  Р-2).: Ну, йшли. От вже єдна другу проводит, там вже до теї пошли, да до теї пошли вже. От ідут, співают, тебе завели, тую завели і так.
  З-1).: То вони десь разом збирались спочатку, чи шо?
  Р-2).: Збирались, збиралися до баби.
  Р-3).: До баби. Баба збирає вже своїх…
  Р-2).: Приходит чоловік з жінкою.
  Р-4).: А баба, котора дитятко вродила, да бабила дитятко.
  З-1).: Так! До тої баби йдуть, та?
  Р-2).: Та до тої баби.
  Р-4).: А баба десять було на село.
  Р-1).: В мене баба була, дванацить внуков в єї було.
  З-1).: Ну, ну! І вже до тої баби прийшли, шо там гостятся вони в тої баби, та?
  Р-1).: Вгощає, вгощає вона.
  З-1).: А чим спеціальним?
  Р-2).: Подарки несут бабі вже. Ото, вже от внука несе бабі подарка…
  Р-3).: Стола накриває, дай п’ют, їдят і всьо.
  Р-1).: П’єнствуєм!
  Р-4).: Да!
  Р-1).: Тоді вотка дешева була.
  З-1).: І погостилися, і тоді як розходилися…
  Р-2).: І там співають, і в хати.
  З-1).: То проводять, так проводять: спочатку одну проведуть, так потім другу?..
  Р-4).: Та, єдну, другу проведут.
  Р-2).: О, так! А тепер ніхто нікого не водит. А, тепер везут.
  З-1).: Везуть?
  Р-2).: На возику бабу везут.
  З-1).: На хрестинах, так?
  Р-2).: Вже хрестини зроблят, бабу сажают і вже баба строєт, о, стола. В себе. Вже приводять усі ті, шо були на хрестинах, ведут бабу туда.
  З-1).: А це так здавна було, чи ви кажете тепер так везуть, шо і давніше возили на возику?
  Р-2).: Ну, давніше так не везли, так нічого, як тепер. Тепер, то вже, ну, вже кілька літ ето стало.
  Р-3).: Тепер багатші люди стали. Тоді були бідни.
  З-1).: То шо, то тиж розваги такі, то тож і багати такі могли?
  Р-2).: Тоді шо ж ходили на родини…
  Р-3).: Гроший не було, за шо ти погощаєш.
  Р-2).: Компоту горшок зварят, кампоту, каші.
  Р-1).: З грушками.
  Р-2).: Канфети були, чи шо?
  Р-4).: Да й занесут трохи.
  Р-2).: Вже той… А тепер, о, шо понаносят! Тепер будеш год їсти, шо понаносят всього…

• 46.

  З-1).: То коли в намітку, шо от в намітку робили?
  Р-4).: Ето таке полотно.
  Р-2).: Полотно.
  З-1).: Нє, ну, ясно, але коли вона, коли вона в ту намітку її, шо дарить їй ту намітку?
  Р-2).: Ага.
  Р-4).: На хрестини то обв’язували.
  З-1).: На хрестинах обв’язували?
  Р-2).: Діда обв’яжут наміткою.
  З-1).: Діда, а то її чоловіка вже, чи шо?
  Р-1).: Ну-ну.
  Р-2).: Прийшла вже внука туди до баби.
  Р-4).: Діда і баби.
  З-1).: То це значить, на самих хрестинах обв’язували.
  Р-2).: Да, ну, на хрестинах.
  З-1).: А хресних батьків тожи обв’язували?
  Р-1).: Аякже.
  З-1).: Діти обв’язували.
  Р-1).: То само собою, оперезували.
  Р-2).: А тепер тоже вже тей год, як свадьба – то тожи оперезують хресного наміткою і ше й лєнту тепер. А колись так не було, як свадьба. Не оперезували хресних. А тепер вже вийшла мода. Тепер хресна, вже такого платка з етими, з котасями.
  Р-1).: І прали, заткали, да …?…
  Р-2).: Самі ми ткали, самі ткали.

• 47.

  З-2).: А ці, а як оці хрещені батьки, вони шо, на весілля взагалі ніякої ролі там не відігравали, чи шо?
  Р-2).: Як?
  З-2).: Ну, раніше, ну, зараз, я знаю, там кажете, перев’язують, а раніше, що вони робили на весіллі?
  Р-1).: Тожи давали, давали.
  З-1).: Хресні, хресним?
  Р-1).: Гроші.
  З-1).: Шо хресним робили?
  Р-4).: Гроші. Оперезували тоже.
  З-1).: Ну, на коровай, може, то хресна тожи шоб обов’язково була?
  Р-2).: Ну, є ж хресна тожи. І то визивают на коровай да й…
  Р-4).: І дружку операзують.
  З-1).: Ні-ні, як печуть коровай, то хресна тожи приходила?
  Р-4).: Нє-нє, то баби особно…
  Р-2).: Оно в парі, в парі, хто в парі приходит.
  З-1).: То саме парне приходить число коровайниць уже, так?
  Р-2).: Ну, жінки такі, а чоловіки не нє, чоловіки не касаютса.
  З-1).: Нє-нє! Але їх там скільки, там о то шо парне число їх, чи ні? Число?
  Р-4).: Число в них ни діли…
  З-1).: Коровайниць, коровайниць? Чи скільки прийде?
  Р-2).: Ну, то вже яке вже, яке є число, чи шо там, як печут коровай.
  З-1).: А має бути, шо живе добре в сім"ї, не розведена, не вдова, чи ні, чи будь-хто приходив на коровай?
  Р-4).: Нє, розведьонні не пекли коровай.
  Р-1).: Ні.
  З-1).: Не приходили?
  Р-2).: Я ж казала шо ні. Жінки такі, шоб мущина. То жінка йде туди, от подивіться, три і штири жінки, тако да й.
  Р-4).: В парі, а так ні.

• 48.

  Р-2).: Слухайте, як їхали й орати.
  З-1).: Так, то шо?
  Р-2).: Да, як їхали перше в полє, єсть такий ото…
  Р-1).: Середхресний тиждень.
  Р-2).: Тиждень хресний. Так, от пірога такого. Одного ложат на, ну, то така ета лопатка, ложат того пирога, так положат, типіру другого ложат – хрест, хрест, саджають у піч, і ун печетса. Як ун спечетса тоді, тоді бере вже хазяїн торбу і їде ворати за, ето з тим хлібом.
  З-1).: Шо він там робить з тим хлібом на полі?
  Р-2).: Ну, положить той хліб, да вже воре.
  З-1).: Положе куди його, положить на землю?
  Р-2).: Ну, от на, чи на… Вже не їздили в зимі, як вони…
  Р-1).: Чи на межу, чи на землю.
  Р-2).: Чи на возу лежит.
  З-1).: Не оставляв на полі так?
  Р-2).: Нє, нє на поли.
  З-1).: Али клав його на землю?
  Р-1).: Аякже. Перехрестит землю і горе.
  Р-2).: Да й кладе на воз хліб.
  З-1).: Але хліб туди на землю не кладе, на землю саме?
  Р-1).: Нє, он положить, перехресте да й положи, тогди помолиться Богу, шо вун буде горати.
  З-1).: То положить куди, в воза чи на землю?
  Р-1).: Чого на землю?
  З-1).: Хліб, хліб положить на землю?
  Р-2).: З ручником!
  Р-1).: З рушником, всьо як має бути.
  Р-2).: Не голий хліб, да ручник.
  Р-1).: А вже тоді…
  Р-2).: Берут ручника да обматают хліб, да й…
  З-2).: А коневі не давав?
  Р-1).: Нє-нє!
  Р-2).: А може коли і коню дадут, то вже… Али привизе додому.
  Р-1).: Додому привозив.
  Р-2).: Фасолю клали туди, ані картоплі.
  З-1).: Куди, куди?
  Р-2).: У той пиріжок. В пирожок клали, покладут, да й так …?…, в другий покладут да так. Ну і хто хоче що вкладе.
  Р-1).: А тепер молоди будут класти чи хрестити…, вони Богу ни молятса.
  Р-2).: Али тепер нихто.

• 49.

  З-1).: А скажіть, на Трійцю, в вас клали по хатах тожи липеху там цим… Голляки чіпляли?
  Р-2).: Ох, я мало хату гей зачіпляю. Боже!
  З-1).: То в хаті голляки чіпляли?
  Р-2).: В хаті, в хатиню і татаркою аню чіпляю.
  Р-4).: В нас тут є татарка близько. Рвали.
  З-1).: Ну, а на землю клали її чи..?
  Р-4).: І на землю…
  Р-2).: На землю, на землю клали. А гете, от липу, там такево всяке, ясена, все, деревце укопали, уньо, на воріт. Тако повкопали, березки, хлоп возьме. В мене тако хіба пуйдете до того…
  Р-1).: В мене вдома татарка зв’язана лежит.
  Р-2).: …?… на селі хати.
  З-1).: Тобто голляки ті, шо беруть? Клена, чи чого беруть?
  Р-1).: Кльона. Саме главне кльона.
  Р-2).: Щоб прокльону не було в хати.
  З-1).: Так?
  Р-2).: Так говорили.
  З-1).: То його встромлювали на…?
  Р-2).: Де-небудь. Да за образ, чи були от такі баньки, баньки були да там позатикають.
  З-1).: А надворі його тожи встромлювали?
  Р-2).: Ну, встромлювали.
  З-1).: І надворі, і в хаті, так?
  Р-2).: Так. Коло окна, попід…

• 50.

  Р-3).: Самі прали, сами ткали, сами вишивали… Бачит,е яке полотно. Сами робили.
  Р-1).: От така татарка. Вона пахнит…
  З-1).: Ви її оставляєте, вона нашо вам лежить?
  Р-3).: Ось, бачите…
  З-1).: Може як здує там трохи живіт?
  Р-2).: Ета татарка тоже вона полєзна. Кореня копают. Да п’ют од желудку.
  Р-4).: Колисні…
  З-1).: Держіть, отак держіть його.
  Р-2).: О такі в мене, да я в церкву занесла.
  З-2).: Може включіть спалах…
  Р-2).: Виночки, виночки. Вишивали. В мене така тож була, я в церкву занесла, ходила в Печаїв. На Божу Матеру почепила. Биленька така, вибілена.
  З-2).: А можна подивитись?
  Р-4).: Я свої повикидала.
  Р-2).: А то ж мі самі ткали таке.
  З-2).: А можна оцей…
  Р-1).: Кросна…
  Р-3).: Дай побачити їм.
  Р-1).: Яке полотно! Як ми прали колись.
  З-2).: Яке гарне. Приємне таке.
  Р-3).: А то вишивали?
  Р-2).: Чорними, чорними і червоними.
  Р-2).: Льонум.
  Р-1).: Всякі.
  Р-4).: Напрядем льону і над цим. Бачите, які рушники.
  Р-2).: А такі от ткали, о, слухайте!
  З-1).: Давайте, держіть, то ше я такво сфотографую, розгорніть його отак.
  Р-2).: До себе возьміт так. До себе.
  З-1).: О, так, так, натягніть, так! О! Так!
  Р-1).: А от, а тепер вам покажем, яким оперезували. Такий затикали, затикали.
  Р-3).: Таким оперезували дружку, свату, свату.
  З-1).: А скажіть, а його там, а як в вас спеціально в труну вже кладуть, то шо його вже, воно не таке?
  Р-2).: Воно не розрізане.
  Р-3).: Опускают.
  Р-2).: То я так, бачите. Я хочу показати, якими оперезували.
  Р-3).: Тепер купляют труни.
  З-1).: Ну, а чо такі довгі?
  Р-3).: Али пускают полотно.
  Р-2).: О, дивітеса! О, то щитається намітка. До етого паса, до етого затикання. О! Ето отгризуют, отрізуют і попаразуют [оперізують. – Примітка траснкриптора].
  З-1).: А намітку..?
  Р-2).: Діда, а діда, як діда таку намітку дают.
  З-1).: А на голову?
  Р-3).: На голову нє.
  З-1).: А намітку на голову тоді якусь мали?
  Р-1).: Молодуй, молодуй на голову.
  Р-3).: Та то…
  З-2).: Візьміть, будь ласка.
  Р-2).: Є ’го, є широке затикання, було. То вузке, а де ширше затикання.
  Р-3).: …?… Операзуютса сватув тих. Давайте, подару кому, подару вам.

• 51.

  З-1).: Та шо ви таке, воно дороге.
  Р-3).: Та, дай, давай. Нашо воно тобі?
  Р-2).: Дай дівчатам, нашо воно тобі?
  Р-4).: Дай дівчатам, хай буде.
  Р-3).: Беріть, дівчата, будете показувати.
  З-2).: Ну, хай вам остаєтся.
  Р-2).: Та беріт собі, беріть. Як звати? Ми не познакомились.
  З-1).: Юра, Юра мене звати.
  Р-2).: Юра, о! О, бери, да покажеш, як будеш пока…
  З-1).: Нє, та я візьму, візьму, в мене рюкзак, добре.
  Р-3).: Бери дівчатам, багацько ж би дав їм.
  Р-1).: Та багато одріжте по куску.
  З-1).: Може їм по куску цього дайте?
  Р-1).: То твоє чи моє полотно?
  Р-3).: То треба багацько давати всім, а не єдноє, то вже один муси, а нехай буде.
  Р-1).: А то твоє полотно, чи моє?
  Р-3).: Га?
  Р-1).: Твоє полотно?
  Р-3).: А чиє ж?
  Р-1).: Я думала шо моє.
  Р-4).: Я б дала по кускови. Етово б не дала.
  Р-1).: Намітку одріж, хай берут дівчата.
  Р-3).: То одной дати, а вони поділятса.
  З-1).: Якщо можете дайте, а вони поділятся собі по куску.
  Р-1).: По кусочку.
  Р-2).: Ото одріж такво!
  Р-4).: Ой дурню, зливай.
  З-3).: Всьо, хай буде, нам…
  З-1).: Жереб витягнете.
  Р-4).: В кухні там цілі є намітки.
  Р-1).: Давай но, ножнички!
  З-1).: Нє, то може не ріжте, вони кажуть, якшо хай вже самі. Чи ви кусок одріжете так їм?
  Р-2).: Нє, цю намітку.
  З-1).: О, цю, цю?
  Р-2).: Да, да, вона зара посередині одріже, о!
  Р-1).: В мене ше три свуйкі такого. А то треба було напрасти, другонько, і віткати його. Самими руками ткали. Кросна. Потисі такі були.
  Р-3).: Просто згорни, на вишивання, на вишивання.
  Р-2).: Ни спіши.
  Р-4).: Спішиш, помалу!

• 52.

  Р-1).: Ми ніколи не спали. Сиділи ночами, прали, зимою. А літом треба робити.
  Р-3).: А ще як прали при вогні. Хіба лампи були… Хіба такі лампи були, світили…
  З-2).: Не було?
  Р-1).: Нє, не було, не було. Так було, ето на лучині такой світили.
  Р-2).: Цвіллю чути, шо то давно вже.
  Р-3).: Ну, та воно лежить довго.
  З-1).: Та воно провітрится. То ясно, шо…
  Р-2).: Хай дівчата, поодріжуют собі да скажуть, шо подарили в етом, були в Трипутнях.
  Р-3).: Хто тут старший?
  Р-2).: Ну, вун старший, Юра!
  Р-1).: Поділітеса.
  З-1).: Ми з ними розберемось.
  Р-4).: Хай вспоминають.
  З-1).: Добре, давайте ще вийдемо надвір, сфотографуємся всі разом. Бо так шоб там було, там буде гарніше.
  Р-1).: І для чого тобі так робить?
  З-1).: То вони учаться в школах, вони якраз інтересуются тим всім старим. А я в інституті роблю. А ми вже їх учим, коли вони в інститути поступають. Да й таке наше життє.
  Р-4).: Таке життя.
  Р-1).: Ви б не гуляли би побудні, да прали б кудільку.
  З-1).: Ну, так вони, шо думаєте, ну, то ж тожи робота. Ходять, все інтересуются. Вони потім пишуть про те всякі роботи, хочуть, роботи в школах такі спеціальні, на конкурси їздять.
  Р-3).: Ну, показувати будете таке полотно, шо ми робили самі вручну.
  З-1).: Наякже.
  Р-3).: Такі кросна, такі робили.
  Р-1).: Треба добренько напрастись.
  Р-3).: То тоже, льон терли, шили. Ух, робили до холєри. Не було коли… Всьо в хатах… Було так гразно в хатах, той льон б’ємо…