Сеанс

Текст

• 1.

  З-2).: А обжинки робили? Обжинки.
  Р-2).: Обжинки? Було в пори… Ну та які обжинки? Колись, як був наш Косовіч в нас голова колхоспу…
  Р-1).: Він дуже толковий.
  Р-2).: Та, було, було, було, булі обжинки. Года два чи три було тепер, Степанівна?
  Р-1).: Ой ні, він вже помер років п’ять-шість.
  З-1).: А колись-колись давно, ше як ви молоді були, робили колись давно?
  Р-1).: Тоді ще, як раньше, в молодості?
  З-1).: Як ви ше дівкою були, робили тоді ше обжинки, обжинки? Як в вас казали?
  Р-2).: Це в колхозі, да?
  З-1).: Нє, ше раніше. Ну чи може коли там колхоз був? Як ви молоді були, як ше…
  Р-2).: Та я ше тоже як молода була – на свинофермі робіла, то які там обжинки були?
  З-1).: Ага, не робили.
  Р-2).: Там вже знаєте які. В нас, я вам скажу, в селі обжинки почали робить тоді, як став оцей голова. А цей голова в нас в колгоспі був більш тридцяти років. Він вивів колгосп дуже на хорошу лінію. Сюди приїжджали і з Кієва. Він був нагороджений двома медалями і він був відмінник сільського господарства. Сюди приїждали за досвідом. І у нас ніколи отака площа не була… В нас нідебур’янинки не було. А він помер, і пішло-поїхало… Шо не розікрали… Животіє…
  Р-1).: От я в ланци робіла, то приїжджалі, виступалі.
  Р-2).: Агітбригади.
  Р-1).: Бригади, бригади.
  З-2).: А так, шоб самі жінки, може мама ваша розказувала колись як жати ходила? Чи мама ваша?..
  Р-1).: Вони, вони жалі серпами. Але шоб обжинки так – нє, не було.
  З-2).: А вкінці, коли вже закінчили жати, робили якусь бороду там?..
  Р-1).: Нє, нє, нє, нє.
  З-2).: Чи вінок якийсь плели?
  Р-1).: Не розказувала мені мати, нє, нє. Льон рвала…

• 2.

  З-2).: А по ягоди?
  Р-1).: По ягоди ходила, але збирати я не люблю ягоди. От компот я люблю, а збирати я не люблю.
  З-2).: А чи ви по ягоди ходили?
  Р-2).: Я такого не знаю.
  З-2).: А може чули як дівчата співають, нє? [1]

  Примітки:

  [1] Респондент пригощає збирачів. – Примітка транскриптора.

• 3.

  З-2).: А, або тоді заспівайте як на… На Щедрий вечір як співали, коли маленькі діти ходять?
  Р-1).: Но.
  З-2).: Як вони, коли приходили під хату, то шо вони співали?
  Р-1).: Щедрівки всякі.
  З-2).: А які то щедрівки?
  Р-1).: "Щедрий вечір, добрий вечір, чи можна щодроваті?"
  З-2).: А на який то голос? Заспівайте.
  Р-1).: Та я точно не знаю… Як так – то знаєш, як так – то знаєш… А як уже так, то…
  З-2).: Ви яку нагадаєте, таку і співайте. Не мусите ту, ту, шо ви казали.
  Р-2).: Я вже забула, ох, а щодрувала, ой-йой-йой…
  Р-1).: "І щодрувачка щодрувала, в укенце заглядала…"
  З-2).: О, от або оту заспівайте! Тільки щоб на яку, на який то голос?
  Р-1).: Я ж вам кажу, що голосу немає.
  З-2).: Так тихенько, нам не треба, на півголосу, не треба голосно, не треба так на повний голос, а так на півголосу, добре?
  З-1).: Що то таке якесь так гудить?
  Р-1).: А то етой робіт, холодільник.
  З-1).: А, ну то нічого.
  Р-2).: Ну то так завжди.
  Р-1).: Може то його виключіть?
  З-1).: Та нє …?…

• 4.
  1. [1] Пошла Марія по всьому святу, по всьому світу,
  2. Да й зустріла троє анголят, троє анголят.
  3. Ой ви, ангали, анголяточка,
  4. Чи не бачили мого синочка?
  5. Перший каже: "Не чув, не бачив".
  6. Другий каже: "Пошов на гору".
  7. Третій каже… [2]
  8. Пошов на гору, на тій горі анголяточка,
  9. – Чи не бачилі мого синочка? [3]
  Примітки:

  [1] Р-1).: "Щодрий вечор, добрий вечор, чи можна щадровать?" – "Можна". З-2).: То так приговорюють, перед тим як почати співати? А дальше шо? Р-1).: "Ага, можна".
  [2] [Респондентка призабула текст пісні. – Примітка транскриптора.] Р-1).: Ганко, як? Р-1).: Я того не знаю. Р-1).: "А на… "
  [3] Р-1).: Ну і вже там всьо, мабуть, не знаю. "Мого синочка…" …?… З-2).: Добре-добре, дуже гарна щедрівка.

• 5.
  1. [1] Щодрувачка щодрувала,
     У окенце заглядала:
     Що ти, тітко, напекла?
     Неси сюди до вікна.
     Поки тітка принесла,
     Ноги й руки попекла. [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: А ви не вмієте тако підтягнути, шоб разом? Р-2).: Нє. З-2).: Ну то ви самі заспівайте. А ше інакшу казали, ви ше пригадували, якась ше одна була щедрівка. Р-1).: Та простенька така, дитяча була. З-1).: Добре-добре. З-2).: То нічого.
  [2] Р-1).: Да й всьо. З-1).: То так примовляли, так? Чи співали? Р-1).: Ну так, примовлялі, примовлялі. Р-2).: Ви говорите по-лютинськи, не по-українськи. Р-1).: Ну то по-лютинськи, ну, а то че…

• 6.

  З-1).: То то ходили хлопчики чи дівчатка?
  Р-1).: І дівчата, і хлопці.
  З-1).: І коли вони ходили?
  Р-1).: Вечором, як з школи йдут.
  З-1).: Вечором, як з школи йдут, так? А і ше ви казали, шо їм давали як гостинці?
  Р-1).: І млінці, і булочки, і цукерки.
  Р-2).: Горіхи і яблука.
  Р-1).: В кого шо було.
  З-1).: В кого шо було, та? І вони так з хати в хату ходили чи тікі до родичів?
  Р-1).: Нє, з хати в хату.
  З-1).: З хати в хату, та?

• 7.
  1. [1] Пошла Марія по всьому святу, по всьому святу,
  2. Да й зустріла троє анголят, троє анголят.
  3. Ой ви, ангели, ангеляточка, ангеляточка,
  4. Чи не бачилі мого синочка, мого синочка?
  5. Одін каже: "Не чув, не бачив, не чув, не бачив".
  6. Другий каже "Не чув, не бачив, не чув, не бачив".
  7. Третій каже "Пошов на гору", "Пошов нагору".
  8. А на туй горі Йсус Христос седіт, Йсус Христос седіт.
  9. Свого синочка на руках держіт, на руках держіт. [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: Ану може собі попробуйте її ще раз нагадайте цю. Спочатку заспівайе і… Р-1).: Коби то та… Ну правильно…. Ето коб так знав, та здалєгіть собі спомінав би таке. "Пошла Марія по всьому свєту…." Р-2).: То забуваєтесь? Р-1).: Як спершу я казала? З-1).: "Пошла Марія по всьому святу…." [Респондент пригадує твір. – Примітка транскриптора]:
  1 Пошла Марія по всьому святу,
  2 Да й зустріла троє анголят.
  3 Ой ви, анголи, анголяточка,
  4 Чи не бачилі мого синочка?
  5 Одін каже: "Не чув, не бачив".
  6 Другий каже "Не чув, не бачив".
  7 Третій каже "Пошов нагору".
  8 А на туй горі Йсус Христос сидіт.
  9 Свого синочка він держіт.
  З-1).: А возьміт на голос, заспівайте. Р-1).: Знову те, шо?.. З-2).: "Пошла Марія…"

• 8.

  Дай, Боже, щоб за рук дождалі,
  Да на той рук щадровалі! [1]

  Примітки:

  [1] З-1).: Дуже цікаво. А то це хто співав, так само діти? Р-1).: Ну ді-, дітки. З-1).: І так само от ввечері ходили? Р-1).: Ну то вже тако люді і млинці пеклі і все, бо ж будут щедрики ходіті. Тепер то вже чи булочки, чи шо таке. Р-1).: Або гроші. Р-1).: То тепер гроші, а які колись були, Степановна, гроші? Там млінца сп’юк чи бульбаного чи такого чи де ето да й так, да й…

• 9.

  З-1).: То в вас Щодрик на яке число то?
  Р-1).: Щодрикі – ето…
  Р-2).: Тринадцятого.
  Р-1).: Тринадцятого?
  Р-2).: Да як заходить свята вечеря.
  Р-1).: Ага, тринадцяте, тринадцяте.
  Р-2).: І щадровалі поки зірка перша не зійде. То тоді вже, як зорі сходят, то вже, кажуть, шо тоді не можна.
  Р-1).: Не можна щадровать, ну.
  З-1).: Ага.

• 10.
  1. [1] Нова радасть стала, яка нє бівала –
     Звьозда ясна над вертєпом весь світ воссіяла.2
  2. Де Христос роділса, Богом об’явивса,
     Там чоловік перед німи всьо Богу молілса.2
  3. – Просім тебе, цару, з небесного дару,
     Даруй літа щасливії цьому й господару.2
  4. Не так господару, так як господині,
     Даруй літа щасливії всьой нашой родині.2
  5. Не так той родині, так як його дітям.
     Даруй літа щасливії й од віка до нині.2
  Примітки:

  [1] З-1).: Про коляди запитання? А от на Різдво колядували в вас? Ходили колядувать? Р-1).: Ну аякжеж, ходили. З-1).: Ходили, так? А які колядували коляди? Р-1).: Тепер молоді знают. Ви знаєте, шо я не одної коляди тої не знаю. Р-2).: Ето правильно скулько так знают… Р-1).: Нє, то то колишні. З-1).: Нє, а от як колись, коли от?.. Ну ви ходили колядувать? Р-1).: Там було врідкості. Но… Ну як уже в хаті: "Щодрий вечор, добрий вечор, чи можна колядувать?" – "Можна, можна колядувать". – "Рождество Хрис…" – чи не та? Нє, то Рождество – то я не знаю. Як то це я співаю?

• 11.

  Дай Боже, щоб за рук дождалі,
  Да на той рук колядовалі. [1]

  Примітки:

  [1] З-1).: То так примовляли, так?

• 12.

  можна колядувать?" – Заходят.
  З-1).: А бабою хто був? Жонка чи?..
  Р-1).: Жонка, жонка бабою. Ну як якась смиліша, отако я можу і бабою, і дідом бить, і чим хочеш, отаке о…
  З-1).: А шось той дід і баба, вони ше шось таке казали?
  Р-1).: Ну так все: "Чи можна колядовать?" да "Дякую вам за ваші гостінци!", да "Дай, Боже за рук дождати, да на той рук прийдем колядовать…" – ну отаке.
  Р-2).: Да ковбасу просят, шоб далі, то ж коляди.
  З-2).: І тако, поспівали і всьо, і йшли вже геть чи?..
  Р-1).: Да й знов у другу, другу хату, там в третю, четверту, п’яту, десяту, так о…
  З-2).: І колись гармошка з тим не ходила, нє?
  Р-1).: І гармошка ходіла.
  З-2).: Колись, колись?
  Р-1).: І гармошка ходіла. Ну колісь пірогі збіралі. Хто – пірога, хто – хліба, хто – сала, а тепер усе гроші, хто й пляшку може дать, і…
  З-1).: Ну, а назбирали тих пирогів, сала…
  Р-1).: Та вже назбіраєм тих пірогів, да принесем до хати чи шо де в кого там збіраємса, да вже там снідаєм, сміємоса, шуткуєм, коляди спиваєм.
  З-2).: А танці не робили потім? Не танцювали під ту гармошку?
  Р-1).: Чого ж не танцовалі? Танцовалі. Ну а шо ж, як віп’ют сто грам – то шо, ти вдержишса чи шо?.. Вже не можна вдержатца, давай вже в танци, в спєві, ну.
  З-2).: Але як співали коляди, то гармоніст не грав, нє?
  Р-1).: Грав.
  З-2).: Підігравав так під коляди?
  Р-1).: Ага, ага, ага. .?.. Ходіт троха, бо вона мене. .?.. [Зверення до подруг. – Примітка транскриптора.]
  З-2).: А зараз вже нема гармоністів в селі, нє?
  Р-1).: Ну там є, то її чоловік гармоніст, то гармошки не має.
  Р-1).: Гармошки не має. Вже він забув. Вже він нічо і не грає.
  З-2).: А може пам’ятаєте, може раніше й інші музиканти були, може на скрипках грали?
  Р-1).: Ну за скрипку – то я не знаю. На скрипках – то Масьо грав, то вун вмер, ну то вже років тридцять вмер тому.
  З-2).: То нє, нє, нє…
  З-2).: А як на нього казали?
  Р-2).: Мась, Мусій, а казали по-сільському – Мась, Масьо.
  З-2).: Ну то ше може якусь щедрівку пригадаєте, то ж не одну співали…
  Р-2).: Хай буде так вам поспівають, вони дуже гарно співають.
  Р-1).: Ов, та де там гарно співаю.
  З-2).: Та, дуже гарно співаєте, ви так цей…
  З-3).: То такі були співухі!
  З-2).: Співав. Та як молоді – то не год був удержатца.
  З-3).: І школа зверта… Вони обидві. .?.. в школі були. А наш діректор, був раніше в школі, він дуже любив оці теж пісні.
  З-2).: Да вун тоже співучий був!
  З-3).: А він як співав гарно! І вони як заспівають! […]

• 13.
  1. [1] Весна красна,
     Що ти нам принесла?
  2. Решето бобу –
     Жиду на хворобу. [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: А весною, от коли вже сніг зійде, і весна починається?.. Р-1).: Ну веснянка вже, вони, вони… Отакі як хто співає – ото я і можу знать, а вже зара я не спомню. З-2).: А може я вам нагадаю, нам якісь сусідні села співали, може… "Весна красна, шо ти нам принесла?" Р-1).: "Решето бобу жиду на хворобу"– ото таке. З-2).: А на який то голос співали? Р-1).: Ну то веснянка:
  [2] Р-1).: Ну таке о.

• 14.

  Р-1).: А є й веснянки – то такі, певно, шо по етому радіо, то все як чуєш. .?..
  З-2).: Ну а такої ми ше не записували, як ви співали, ше якусь таку нагадайте?
  З-1).: А коли в вас починали співати ці веснянки?
  Р-1).: Ну то в березні, в марті місяці, як вода. .?.. прибуває, да все співають. Вера – сваха, може ше знає лучше як я.
  З-2).: То нічо, ми сваху вже на обратнім путі, як час буде, то спитаєм, та. А ше нам якусь може веснянку заспіваєте?
  Р-3).: Вона каже, якби вам разом, то, каже: "Я б щось пригада б, підказала б, а так… сиділа на вулиці скілько…"
  З-2).: Може якісь ігри робили, шо так якось грали там чи? Чи "Явор-явор", чи "Мишку" там, чи ше?..
  Р-2).: Нє, нє.
  З-2).: Просто стояли тако, співали?
  Р-1).: Та отак во поспівалі.

• 15.

  Р-3).: А в "Мельтачку" ви колись не грали?
  Р-2).: Ну то колись дітьми ще грали.
  З-1).: А що це таке?
  Р-2).: Очі перев’язувалі, да ловіть один другого.
  Р-3).: Та то "Слєпец".

• 16.

  Р-3).: А "Мельтачка"…
  Р-2).: А то "Мельтачка" тако: ми озмем де яку хустку чи шо, да вже вона сюди о запіваємо да так во во, да вже там які дівчата ляснут [Жінка плескає в долоні. – Примітка транскриптора.]. Хто ляснув? Дивітца, дивітца: чи нєт – злов. .?..
  З-2).: А покажіть нам зара, от в нас дівчата є, а покажіть нам як то гралися.
  [Технічна розмова збирачів. – Примітка транскриптора].
  З-1).: Зара, зара, зара, чекайте, чекайте, я тільки включу, ану спочатку ще цей, покладіть просто хустинку, так…
  Р-2).: А чо він то всьо включив ото всьо?
  З-2).: Ну да [Всі сміються. – Примітка транскриптора.].
  З-1).: Ага, отак клали хустинку, так?

• 17.

  З-2).: А може співали таке: "Ой село, село, чом не весело?.." – така веснянка, нє?
  Р-1).: Ну я там на мотів знаю, но я не знаю, як її…
  З-1).: А шо, у вас так не бавилися в веснянки чи шо?
  Р-2).: Просто співали пісні, от я теж з цим зустрічалася раніше, і вони не знали, шо то веснянка є.
  Р-2).: Да, да, да, да.
  З-1).: А які співали, от які співали? Заспівайте таких, що співали.

• 18.
  1. Ой війду я на ту гору, [1]
     Ой війду я на ту гору,
     Да й погляну в доліноньку,
  2. Да й погляну в доліноньку,
     Та й погляну в доліноньку:
     Чи не їде мій міленький?
  3. А он їде, а я бачу,
     Ок вун їде, а я бачу,
     Вун смієтца, а я – плачу, ух!
  Примітки:

  [1] Р-1).: Я не знаю, я можу так десь промовляти…

• 19.

  Р-3).: А слухайте, Трохимівна, а заспівайтено оцю, що то ваша Галя на сцені співає, шо тож, ой…
  Р-2).: Та то ж тово "З-під снігу зелено…", "З-під снігу зелено…"?
  Р-3).: Ну, поспівайте ну етоу.
  Р-2).: Ох, коб так, молоді… Нє, та чи коб так, я ї можу співать, все, алє ж коб то тако дехто голоса…
  Р-3).: Настроїтса просто.
  Р-2).: Ну да, голоса да так… Ну вже як по радіо. .?.. то і я за іми співаю, ну.
  З-2).: У вас двох тоже дуже гарно получається. А ту, що ви "Ой вийду я на ту гору…", то її коли співали, наве-, весною чи коли?
  Р-1).: Оту, шо зара я?
  З-2).: Перед тим, "Ой вийду я на ту гору…", шо ви співали?
  Р-1).: Ну то та веснянка.
  З-1).: Але її просто, шо дівчата сиділи, стояли, співали?
  Р-1).: Ну як, позбіраютца так у кучу, да й співают. А вода прибуває там у нас, у. .?.. а нє, то хто й на чайки садітса, да й на чайку – поїхалі, да й співают, а по воді голос –. .?.. куди йде.
  З-1).: То сідали на човен, і плили, і співали, та?
  Р-1).: Ага, ну, ну, да й співали, ну.

• 20.
  1. [1] З-під снігу зелено барвінок пролине,
     В садочку бузок зацвіте.
     З далекого краю соловей прилітає,
     Нових нам пісень принесе.
  2. І знов принесеш, ще ти знов заспіваєш
     У тім же вишневім саду.
     Згадаєш той край, яким я полинаю,
     І очі заплачуть твої.
  3. І підеш, і станеш отам під вербою,
     Згадаєш про ласки мої,
     Згадаєш той край, яким я полинаю,
     І очі заплачут твої.
  4. Наверно, голубко, другого ти любиш,
     Багачкою хочеш ти стать.
     За золото щастя не знайдеш, не купиш,
     А серце ти можеш згубить. [2]
  Примітки:

  [1] Р-3).: А поспівайте нам оту "З-під снігу зелено.." З-2).: То якась новіша пісня, та? Р-2).: То я к на сезон їзділа. З-2).: А, то ви навчилися там на сезоні? Ну заспівайте, як ви пам’ятаєте. Р-2).: Заводь, бо я можу як завести, то ти не підведеш. Р-1).: Нє, заводь, да шо я… Я ж не знаю її. Як так співаєш – то я знаю, а ти… Бачиш, шо получилося.
  [2] Р-2).: Ну все, то конєц. То три куплєти. З-1).: А де ви її навчилися? То куди ви їздили? Р-2).: На сезоні в Кіровоградській області. З-1).: Ага, в Кіровогорадській області.

• 21.

  З-2).: А шо в вас робили на Тройцю? Шось робили? От коли… Чи може про русалок шось розказували? Чи може співали шось таке?
  Р-1).: Там колісь ето, діті то граліса там да все, а таке я…
  З-2).: В шо гралися?
  Р-1).: Ну а шо там, пісок, там і купатца йдуть, а я пам’ятаю, шо таке робилі дуже. .?.. На попасі, пасовіщах.
  Р-3).: В нас називається місце так.

• 22.

  З-2).: А на Купала шось робили?
  Р-1).: Колісь не робілі, тепер роблят.
  З-2).: Нє, а колись?
  Р-1).: А колісь ніколи нічо не робілі.
  З-2).: Може таке було, шо просто вогонь клали під хатою?
  Р-1).: Нє, нє.
  З-2).: Або на річку ходили?
  Р-1).: А то як комаров богато – тоді вогонь…
  Р-2).: Яйца в клоч обмативалі да пеклі, ну то вже тут, як …?… я була, то ми тут робилі.
  З-1).: Коли ви таке робили?
  Р-2).: На Купала, на Івана.
  Р-1).: То вже вона, то вже було…
  Р-2).: Та то вже таке замужем, вже діті булі сусідські, а так, то там діті…

• 23.

  З-1).: Шо-шо? А може ще про ці зажинки спитаємся?
  З-2).: А, та-та, ми питали, чи колись робили зажинки? Ви в колгоспі так само не працювали?
  Р-1).: Вона не працювала.
  З-2).: А може пам’ятаєте ще як, може, батьки співали чи інші старші жінки такі на зажинки? Як в вас казали? Зажинки, обжинки?
  Р-1).: Ну обжинки, а яке ж, ну…
  З-2).: І шо там робили на тих обжинках?
  Р-1).: А я там була да бачила? Я в школі сорок літ проробіла, то й так я знаю.
  З-2).: Самі не жали?
  Р-1).: Ну то там вже ми не жалі серпами. Ну то Вєра – сваха вже ето, вони співалі еті…

• 24.

  З-1).: А тут по Петрі нічого такого нема, нє? А на Петра, от такі петрівки, в вас такого не співали?
  Р-1).: Так о – нє.
  З-1).: Не знаєте нічого?
  Р-1).: Нє.

• 25.

  З-1).: А ще скажіть, от таке в вас було "полоскозуб"? От перед постом Великим?
  Р-1).: Ну, то "полоскозуб", "носілі полоскозуба": вже берут трі піроги да й несут до бабі, а там…
  З-1).: А хто це брав?
  Р-1).: А внука. От уже як я роділа дітя да й взяла собі бабу. Узяла тую бабу, то вже мені треба полоскозуба до її ністі. Да вже понесу, да там вона поставіт пляшку віна, да вже я їй подарка занесу там чи на кофту, чи на юпку, да й вона мені на плаття даст; да й посіділі, віпілі, закусілі, да й пошлі додому й вона мені ще і пірога положила назад, може й печеня, може й цукерка – отаке було, якесь було.
  З-2).: А носили тільки перший рік, ото як родила, чи потім кожного року?
  Р-1).: Кожного року можна несті. Хочеш віпіть, закусіть – то іді.
  З-1).: А якого дня ходили?
  Р-1).: У понеділок – "полоскозуб".
  З-1).: То як піст починовся, так?
  Р-1).: Ну, ну, то в понеділок уже, хочеш… Як є врем’я – вдень іді. Як нема врем’я – ввечері йді.
  З-2).: А кого бралитою бабкою? Любу таку бабу, яку хотіли, чи якась була в селі таку, що її частіше брали?
  Р-1).: Кого хотілі, кого хотілі.
  З-2).: А як на неї казали на ту бабу?
  Р-1).: Баба Аня.
  З-2).: Нє, казали може пупна баба чи?..
  Р-1).: А, пупна баба, пупна баба.
  З-2).: Ваша була – то баба Аня, та?
  Р-1).: Ага, ага, ага

• 26.

  З-1).: А от, то коли от жінка родила, то вона як то, то вона вродила і тоді ішли кликати ту бабу?
  Р-2).: Вродіт в роддодмі, а бере бабу…
  Р-1).: Та вже привезут із роддома да вже треба поміть теє дітятко та вже й по тую бабу, да вже хай та баба буде.
  З-1).: Та баба шо мила його справді, так?
  Р-1).: Ну, та ба милі вже теє внучатко.
  З-1).: Ну а от ви, ви родили в роддомі, нє?
  Р-1).: В роддомі.
  З-1).: В роддомі ви вже родили, та? А потім, як були хрестини, то шо, ту бабу знов кликали?
  Р-1).: Ну аякже, вже на покуті бабу посаділі з дідом же ш.
  З-1).: А шо баба несла на хрестини?
  Р-1).: А шо ж баба несла? І печеньє, і цукєркі, і яєччню, і кашу, і кампот.
  Р-2).: І булі горшки, як ганар возіт, горшки, да в горшок насиплют ягод, ето чорнікі чи ягод, чи як воно? По нашому – ягод.
  З-1).: По вашому кажіть.
  Р-2).: Да яблук туди вкінут, да наварат сушкі чи шо, да цілий горшок той принесут.
  Р-1).: Да яєчні міска така гліняна – да той яєчні прінесут, да два пірогі спече як пшенічних, бо яке колісь було.
  Р-2).: Да наїстса тая породіля, да й дитя кричит на животі.
  Р-1).: Бо таке воно все таке, шо…
  З-2).: А той горшок не били, просто з нього їли? Чи розбивали?
  Р-1).: А нє-нє, такого не робили.
  З-1).: А чи співали от на хрестини бабі таку пісню там?…
  Р-2).: Нє, нє.
  З-1).: Шо "Ой бабонько, голубонько…"?
  Р-1).: Нє, нє, нє.

• 27.
  1. [1] Ой кумушки й голубушки,
     Ви кумітеса, любітеса, любіте мене.
  2. Любіте мене,
     Як пуйдете в велкі лєси, беріте мене.
  3. Беріте мене,
     Як будете велкі, пускай [?], беріте мене. [2]
  Примітки:

  [1] Р-3).: А ту на хрестінах, то яку співалі? Бо вони питают про бабу? З-2).: Ну може іншу співали? Р-1).: "Ой кумушкі-голубушкі". З-2).: Ану заспівайте.
  [2] Р-1).: А я хотіла сказать: "Пускайте мене". З-2).: Дуже гарна, така своєрідна. З-1).: Дуже гарна.

• 28.

  З-2).: А ше може якісь співали? А то кумів брали і бабу брали, і кумів?
  Р-1).: Ну та так уже хрестіни, да й спивают "Да кумушкі…" – бо то вже кума, да кум, да баба, то вже як є.
  З-2).: А ше може шось про кумів співали?
  Р-1).: А, вже таке, про куму шо?… Прості.
  Р-2).: Прості, співають вже прості, да й всьо.
  З-1).: А тут, то співали тільки на хрестинах тут?
  Р-1).: Ну так, то може хтось ще й другу знає, а я як уже не стулько запам’яталі да й знаєм, то й тулько знаєм…
  З-2).: Дуже гарна оця, ми такої ше ніде не записували, нє, тількі в вас. А ви кажете в інше село їхати, тут ще є що записувати.
  Р-2).: Ні, я їм кажу, от у Круповому, там же ж цей, "Берегиня".
  Р-1).: Вам обов’язково в Крупове треба поїхати.
  З-2).: В нас поїдуть в Крупове, але нам і тут треба, і тут так само гарні пісні.
  Р-2).: Ну і тут тоже ми таке… То жили отам такі вони старі баби, вони таке, вони да й, їх репетірують да все, а ми та так, шо зналі да й зналі…
  З-2).: А в вас не було таке, шо казали "волочильне", що ходити до баби?
  Р-2).: Волочильне? В нас носят.
  З-2).: А як то робили? Розкажіть.
  Р-1).: Ну а як, например, мені треба волочилно до вас несті, то я паски врізваю да яєц, да там пєченя чи конфет набіраю, да й вже там гроші кладу (чи сто гривнів чи скулько).
  Р-2).: Але то вже зара.
  З-2).: А колись такого не було?
  Р-1).: А колісь так о не було та й гроший ніяких – то й і подаркув.
  З-2).: А що брали?
  Р-1).: Паскі озьмем да яйце, да й так ми понеслі.
  З-2).: А хто то до кого ходив з тими волочильними?
  Р-1).: А то вже, напрімер, от я вже хрестю в вас, то я вже тим дєткам несу, а як вже тим дєткам по осімнадцат год – то вже я їм не несу. Вже як вони пошлі на свій хліб, то чо вже я їм?..
  З-2).: То ви до них йшли?
  Р-2).: А в нас ідуть хрещені до хрещенки, бо по багатьох селах навпаки: йдуть хрещеники до хресного.
  Р-1).: А в нас такого нема.
  Р-2).: А в нас куми до хрещеників, до хрещенят ми ходим.
  З-1).: І то казали, шо несли?..
  Р-1).: Волочільне, волочільно, треба занесті до хрещенят волочільно.
  Р-2).: В мене була хресна, да вмерла, а її брат був да приносив мені волочільне. То он принесе одне яйце і паски кусочок, а я йому – шість яєц дам, ну бо ж сам був.
  Р-1).: Ну то ж так.
  Р-2).: Да вже й або наоборот так: даєм трошки паски вріжем, да й теє яйце положим назад – да й во і так волочільне.
  Р-1).: Миняліса просто.
  З-1).: Дуже гарно, дуже цікаво.
  З-2).: А при тому музики ніякої не було, нє?
  Р-1).: Ну то вже як за стул посадят да…
  З-2).: А спеціальних таких волочільних пісень не було?
  Р-1).: Та як вже компанія понаходіт, то вже тоді все.

• 29.
  1. [1] Да й налічила двадцать чотири,
     Нема кращого, яке" був мой милой. [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: А які такі от різні співали за столом? Р-1).: А які ж уже за столом? З-2).: Ну, може, ви таку знаєте, шоб на два голоси? Так як ви, гарно в вас так получається. Р-1).: А, ну то на два голоси, то чо, пісня там співалі які, які можна співать старінні такі. З-2).: Та, якусь таку старінну. Р-1).: І ще я таку… Ото Марина Старлева все співала: "Да й налічила’м двадцать чотирі, нема мілого, як мій милий…" Р-2).: Я не знаю. Р-1).: Не знаєш? Не знаю, яку тоді заспівать. А яку старінну? З-2).: Ну може нагадаєте? Просто ви самі нагадаєте оту пісню? То з вашо…, місцева пісня, з вашого села? Як ви кажете, Маріна співала, то вона мєсна? Р-2).: Мєсна, мєсна. З-2).: Нагадайте, як вона співала. Р-2).: Як ти знаєш, ну то проспівай. Р-1).: Ну то то ж то, а як же ж знать? То треба ж знать. То так о би то вона …?… Р-2).: Ну та так, вже була б сваха була, то вже тая сваха. Р-1).: Тая знає, а я не знаю. Р-2).: Тая знає. З-2).: А як та пісня називається? Може ми назад будем іти, то же зачепим ту сваху. Як та пісня? Р-2).: А ми тудою не будемо йти, якщо нам тудою йти, то в обход треба йти. Р-1).: Гані, а яка то назвва пісні? Якось сі починаєтса да й співаєтса? Р-2).: "Да й налічила…"– шось ви казали. Р-1).: "Да й налічила двадцать чотирі, нема кращого, як був мой мілий…" З-2).: Ну а на який то голос? Хоч заспівайте, хоч трошки.
  [2] Р-1).: Вже не знаю, ну не знаю. З-2).: Ну нічого, а починалася вона як? Р-1).: Ну та як починалася – то хто знає як. Але вона знає, то вона мене ні научила, а я її і знала.

• 30.

  З-2).: А може ви якусь іншу старінну таку знаєте пісню? З таких, шо …?… Та, та, ага, добре, ну добре, ну…
  Р-1).: А яку старінну ще?
  З-2).: Ну може тоді розкажіть нам, як в вас колишнє весілля було? Коли, ше як ви виходили заміж? Або як ваші, може, батьки розказували як вони одружувалися?
  Р-1).: А я знаю, як же ж весіллє там, там колісь, як теє весіллє, як батьки одружуваліса, то там шо було? Там на той стул може яке, да забрав, да й все, то тепер вже як весілля – то…
  З-2).: А колишнє весілля коли робили? Коли починали його? В суботу, в неділю – коли робили?
  Р-1).: В неділю. В неділю весілля починалі. В понеділок булі сніданнє. Булі перезви. А тоді вже переводіни булі в молодого, а тоді в молодої переводіни. Да цілий тиждень переводюваліса.
  З-2).: А з самого початку?
  З-1).: А як от перед тим, як хлопець з дівчиною, от вони познайомилися, то як, посилали свати, так?
  Р-1).: Ну сватів, свати …?…
  З-1).: То хто йшов в ті свати?
  Р-1).: Ну например, хто? Хресни йдут. Хресних берут, да батько, да маті.
  З-2).: Молодий сам не йшов?
  Р-1).: Нє, нє, нє, нє.
  З-1).: І шо так багато людей йшло в свати?
  Р-1).: Ну тоді йшло. Ну тепер які хочут, кого хочут – таке те все. А тоді ето вже хресних обязатєльно треба взять.
  З-1).: А перед тим якісь як вивідки, не було такого, шо йшла мати?..
  Р-2).: Змовини, змовини.
  Р-1).: Ага ішлі, ішшли на змовини, бо ж треба як рушника – там запінку до печи, а туди на стул –скатєрть, якісь стул там міралі там снатіметром скулько той стул: чи велікий чи малий, скатєрть треба …?…, да круживо туди вшиваті до і обв’язивать.
  З-2).: То була спеціально скатерть така, та?
  Р-1).: Ага.
  З-1).: То ці, то це було після сватів?
  Р-1).: До свадьби.
  Р-2).: До свадьби.
  З-1).: Нє-нє, але після сватання?
  Р-2).: Після сватання.
  З-1).: А як?..
  З-2).: А з самого початку, то сватання найперше було чи що?..
  Р-1).: Ну сваталіса, то вже пошлі, та вже зналі, шо посваталіса, да й ідем мірать одежу. Вже ж ми точно йдем, бо вже ж ми свати.
  З-2).: А на сватанні шо робили, от як приходили свататися?
  Р-1).: Ну а яке вже, прийдут таке: "Добрий день! Добрий день! Може, а шо?.. А де ваша телушечка? А мо" в вас можна телушечку купіть?" – "А яка? Ох, ми не продаєм!" – "То ж ми чули, шо ви продаєте. То продайте й нам. Ми ж прийшлі з грошима. То продайте нам!" – Да вже тако до її, да смеюnца, да от, ну вже сілі, да поставілі пляшку тую, бо ж тепер без пляшкі нікуда. Да поставілі пляшку, да хліба, да сала, тако сьо то, вобраліса да й сілі, да вже, ну. .?.., вже гомонят і все. Да й так, такі запоїни булі.
  З-2).: Запоїни, та?
  Р-1).: Угу.
  З-2).: А шо співали на тих запоїнах?
  Р-2).: Співалі прости.
  Р-1).: Прости пісні співалі.
  Р-2).: Прости.
  З-2).: Може про запоїни якось?
  Р-1).: Нє, нє, нє, нє, нє.
  З-2).: "На запоїнах були ми…"
  З-2).: "Запита…, та, …?…, йшли запитани…"
  Р-1).: Нє, нє, нє, нє, нє, нє.
  Р-2).: Ну є ж у людей всяке. Може і в нас коли було таке.
  З-2).: Ну а запоїни і сватани – то те саме?
  Р-1).: Ну то саме таке.
  Р-2).: Кажуть: запилитць – значить вже засватались.
  З-1).: Ну а шо, а шо було, шо означало, шо от молоду вже засватали, там міняли хліб чи як?
  Р-1).: Ну пірогі несут, а вже тії кідают, їм пірога назад оддают. Пляшку налівают їм, да туди насипают жита, шоб добре жилоса молодим.
  З-1).: Ага.
  Р-1).: З пірогом пляшку.
  З-1).: І то, тиї ту пляшку з житом забирают до себе, та?
  Р-1).: До себе, ну.
  З-1).: До молодого?
  Р-1).: Ага, до молодого.
  З-1).: А було потім?.. Ага, а потім йшли від молодої до молодого там мірять, ви казали, так, оце?
  Р-1).: Ну то вже молода йшла до молодого мірать.
  Р-2).: То молода не йшла, родічі йшли, сестра там чи тітка.
  Р-1).: Ото, напрімер як я, то вона приходіла мірать з моєю цюткою
  З-1).: А як називали тих жінок, шо йшли мірати? Якось казали на них?
  Р-1).: Ну а яке! "З свахов ішлі там обміраті все да побачить як ви, шо там, треба вашого стола помірать, там окно помірать, які запинки чи…"
  Р-2).: Ото молода в нас брала таке придане.
  Р-1).: Ну, ну.
  З-1).: А справді якось міряли, чи то тільки так казали?
  Р-1).: Ну там помірают, той…
  З-2).: А чим міряли?
  Р-1).: Ага, прийшлі помірать… А може й одежу пішли мірать.
  Р-2).: А може й нітками.
  Р-1).: А там – нітки. Як вона ка", сантіметр який був! Ніткою взялі – ото така скатерть треба, ото така запіночка, ото там …?… така треба.
  З-2).: Ниткою все одно якою?
  Р-1).: Ну любою там помірав, да й…
  З-2).: Може там тільки червоний?
  Р-1).: Нє, нє, нє, нє.
  Р-2).: А як посаділі за стул, то там хто тую нітку чепав може?
  З-1).: А не співали там шось таке про те, шо мірают?
  Р-1).: Нє, нє, нє, нє, нє.
  Р-2).: А я ж кажу, в людей є, шо вони вміють і співать, і приспівать, і …
  З-2).: В вас також все було гарно. А вінок не робили, не шили молодій спеціально, молодій?
  Р-2).: Ні.
  З-2).: Не робили, нє? А коровай?
  Р-1).: Ну я…, а коровай, вже як весілля, то пекли коровая.
  З-2).: Перед весіллям?
  З-1).: У який день?
  З-2).: За день, за два, чи як?
  Р-1).: У суботу пеклі коровая.
  З-2).: А в неділю весілля?
  Р-1).: А в неділю весілля.
  З-2).: А пекли тільки в молодої чи і там, і там?
  Р-2).: І там і там.
  Р-1).: І там і там. Да вже молодий їде до молодої з короваєм, да коровая вбірают уже.
  Р-2).: Да шишки такі здорові. Да на шишки наліпают тісто, наліпают.
  З-1).: Кого просили пекти коровай?
  Р-1).: Хресну матеру.
  Р-2).: Хресна й там сусіди як…
  Р-1).: Ну і вже як там вечера, то хресна маті і хресний батько, да вже люди, там тютка, чи сестра чи, чи… Перед весіллям вечера така.
  З-2).: А як робили той коровай, шось співали?
  Р-1).: Ну співалі.
  З-2).: А які співали до коровая?
  Р-2).: Я не спомню.
  З-2).: Може про коровай шось таке співали: "Вдайся, наш короваю…", або ше шось?
  Р-2).: Я не спомню.
  З-1).: "Наша піч регоче…"

• 31.
  1. [1] Наш коровай висший,
     Наша свеча гарна,
     Наш молодий гарний. [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ото так. Р-1).: Ето так, як уже приїдут коровая гораті, то:
  [2] З-1).: А шо то означає, шо ви казали "Наш коровай…" – як? Р-1).: "Наш коровай вісший".

• 32.

  З-1).: Нє-нє, але ви казали, шо коровая гораті, так? [Респонденти говорято водночас. – Примітка транскриптора.]
  Р-2).: Ну, вгуру піднімают, на кришу станолятца – хто, чий висший коровай.
  З-2).: То вже на самому весіллі в неділю?
  Р-1).: Да-да, дві сім’ї, чий вищий коровай – то той верх візьме.
  Р-2).: Ага, та й вже кричат, смеютса: "Хто вище піднімле – то то вже того…"
  Р-1).: То вже як молодо… – то й, наверно, добре, шо й молоді… – да й вісший, да й коровай його вісший. А як вже в молодої де вісший – то вже б і молодий опустівса так: "Треба, шоб муй коровай висший був!" А тії пошлі молодої високі хлопці, да й зробилі більше того коровая.

• 33.
  1. [1] А брат сетру да за стол веде, да каліна-маліно,
     Йа ведучи да научає, да ягодочка мой…
  2. А ведучи да научає: "Да будь, сестро, всєм добра.
     Май свекорка да за батейка, да ягодочка мой…
  3. Май свекорку да за матьонку, да ягєдойко [2] моя.
     [3] А діверка да за братчика, да каліно-маліно. [4]
  4. Май зовичку да за сестричку, да каліна-маліно.
     А [5] зовичку – да за сестричку, да ягодочка мой…"
  Примітки:

  [1] З-2).: Ну а вже в неділю, як починали саме весілля, то була якась така пісня, шо насамперед співали? Р-2).: Ну спевалі. З-2).: Які? Р-2).: То вже як до венца ідут, заспевают… З-2).: А які співали?
  [2] Р-2).: "Каліна-маліна…"
  [3] Р-2).: "За братіка.."
  [4] Р-2).: Нє, ти наоборот перепутала зара, Євко.
  [5] Р-2).: "А сес…"

• 34.

  З-2).: А ше якісь пісні на весіллі співали з тою "да каліна-маліна"? Шось то ше так приспівували чи тікі цю?
  Р-1).: Ну одна вже ета так во, а чи там ще?..
  Р-3).: А як приєжджали до венца …?… співали.
  Р-1).: А як до венца їдут, то й "На небі хмаронька настає…"

• 35.
  1. [1] А брат сестру да за стол веде, да каліна-маліно,
     Йа ведучи да научає, да ягодочко мой…
  2. Будь, сестро, да усім добра, да каліна-маліно.
     Май свекорка да за батенька, да ягодочка мой…
  3. Май свекорка да за батенька, да каліна-маліно.
     А свекровку да за матьонку, да ягодочка мой…
  4. Май свекровку да за матьонку, да каліна-маліно.
     Йа діверка да за братенька, да ягодочка мой…
  5. Май діверка да за братенька, да каліна-маліно.
     Йа зовечку да за сестричку, да ягодочка мой… [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: А може ше раз заспіваєте її, тільки вже так, шоб не попутати, добре? Р-2).: Тре "каліна-маліна" казать, а потом "ягодонька моя". Ну, а ти попутала …?… Р-1).: То до чоловіка кажи, не до мене …?… Р-2).: Начинай, Євко.

  1. [1] А брат сестру да за стол веде, да каліна-маліно.
  Йа ведучи да научає, да ягодочка мой…

  Р-1).: Не все зовсім добре. Р-2).: То зара, Євко, потом. Ну ти знов спитала. З-1).: Ну почніть ше раз спочатку. Р-2).: Ну ти спутала. Р-1).: Ну то пустой, давай проконсультіруємса самі. "А брат сетру да за стул веде, да каліно-маліно. А ведучи научає: "Будь, сестро, всім добра…" Р-2).: Нє, нє. Р-1).: Нє? Р-2).: Нє, "ягодочка моя, да будь…" Р-1).: "…сестро всім добра…". Нє, "ягодочко", нє-нє. Пустой. "А брат сетру да за стол веде, да каліно-маліно, й а ведучи да научає, да шоб була, сестро, усім добра. Май свюкорка да за батенька.." Р-2).: "Да каліна-маліна!" Р-1).: "А свекровку да за матьонку, да ягодонько моя…" Ну то-то. Р-2).: В каждом …?… теє саме треба співать так, повторать приспів. З-2).: Ну, нагадали? Р-1).: Ну давай. Знов спивай… Р-2).: Не збімса. Бож люді чекают, їм треба йти! З-2).: Та нічо, ви собі нагадайте. Р-2).: Хай вони ночуют!
  [2] З-2).: Дуже гарно. То співали коли? Р-1).: Як до венца. З-2).: Перед тим, як іти до венца, ага.

• 36.

  З-2).: А коли молоду збирали, то може шось співали, може знаєте?
  Р-1).: А як до венца вже їде, то "Не вій, вітре, в лузі…

• 37.
  1. [1] Розчиняйтеса, ворота,
     Бо їде до шлюбу сірота.
  2. Ох як його серденько й не крає,
     Що в його батнька й немає!
  3. Й усю свою родіноньку й обійшов,
     Ніде свого батенька й не знайшов.
  Примітки:

  [1] Р-2).: Нє, ще як то "Сірота…"? З-2).: До сироти? Р-2).: "Розведітеса… Розчинітеся, ворота, бо їде до шлюбу сірота…"А як вона, та пісня, начинаєтса?

• 38.

  З-2).: А ше які? Ви, якшо ше які такі весільні нагадуєте, то… Ви казали "Ой не вій, вітре, в лузі…"?
  Р-1).: Ото та, шо до венца вже.
  Р-2).: …?… до венца.

• 39.
  1. Ой на небі хмаронька настає,
     На тебе, Яночко, дощ буде.
  2. На тебе, Яночко, дощ буде,
     Вон тебе молодую й оболлє.
  3. Вон тебе молодую й оболлє,
     Щастям-недолєю й огорне…
• 40.
  1. Ой з дороги, сусідочки, з дороги,
     Да не переходьте дороги.
  2. Да нехай перейде й Господь Бог,
     Сам єї батенько й наперод. [1]
  Примітки:

  [1] З-2).: То коли співали ту "Ой на небі хмаронька…"? Р-1).: Ето як вже виводят її, у ма-, в машину садітца до венца. [Цей коментар має стосунок більше до попереднього твору "Ой на небі хмаронька настає…" – Примітка транскриптора.] Р-2).: То вже "Сусідоньки, й не переходьте дороги…" й "А на небі хмаронька…" З-1).: То вже молодий приїхав по неї і вони разом їдут до венца? Р-1).: Ага, ага, та.

• 41.

  З-1).: А от коли молодий ше в себе вдома збирався їхати до молодої, до венца, не було такого, шо клали діжу і обходили довкола діжі або довкола столу?
  Р-2).: Гроши клалі.

• 42.
  1. [1] Сипте пшеніцу в нові коритца,
     Кормите конє все Йваночков…
  2. Бо вун поїде в далєку дорогу,
     В далєку дорогу до тестя свого.
  3. Бо в його тестя троє воротец,
     Троє воротец, троє [2] росходец…
  4. В перших воротях – сонечко свєтіт,
     В других воротах – мєсячек свєтіт.
  5. В других воротах – мєсячек свєтіт.
     В треті ворота – Йваночко є… [3]
  6. Місячек свєтіт – видненько буде.
     Сонечко гріє – теплєнько ж буде.
  7. Сонечко гріє – теплєнько й буде,
     Йваночко їде – веселєнько буд… [4]
  Примітки:

  [1] Р-1).: "Сипте пшені…" – то от молодого вже як їдут, співают. З-2).: Ану ще раз. "Сипте пшеніцу в нові коритца, корміте конє…" Р-1).: Зависоко? Р-2).: "…все Іваночкові…" Р-1).: "Йванко, Йваночкові…" З-2).: Ну візьміть нижче, якщо зависоко, якщо… Р-2).: Високо? Озьмі ніже. З-2).: Ну візьміть трошки нижче. І ще раз заспівайте, добре? " Сипте пшеніцу…" Р-2).: "Іванка" співай.
  [2] Р-2).: "…Розкро…"
  [3] Р-1).: Далі нема вже? Є ще?
  [4] Р-2).: Но вже мі наспівалі багато. З-2).: То то коли, то то коли молодий?.. Р-2).: Ето як молодий їде до молодої, то співают до молодого. З-1).: То як то ви казали, шо то шо кажуть "Сиплють…"? Р-1).: "…Пшеніцу в нові коритца,
  Корміте коні всі Йванохнові.
  Бо вун поїде в веліку дорогу,
  В веліку дорогу до тестя свого…"
  З-2).: А дальше?
  Р-1).: "А в того тестя троє воротец,
  Троє воротец, троє росходец…"
  З-2).: Чого? "Розходец…"? Р-1).: "Розходец…" З-1).: "Розходец…"

• 43.

  З-1).: А як ви казали, шо то кидали гроші, так? Чи як?
  Р-1).: Ну то вже на щасливу дорогу. Вже їдут, так: "Кидайте на щасливу дорогу гроші: хто рубля, хто два, хто копійку…" – там як уже давалі, ну-ну, на щаслєву дорогу, да й так.
  З-1).: То всі, шо в його домі, так?
  Р-1).: Ага, його родня.
  Р-2).: Його рід, хто прийшов до нього на весілля.
  З-1).: Ага, і хто то йшов з ним туда до молодої?
  Р-1).: Всі.
  Р-2).: Вже всі йшлі: хресний…
  Р-1).: То свати зваліса, свахи.
  Р-2).: Свахи, свахи завліса.
  Р-1).: Вся родня його їхала.
  З-1).: А не було такого, шо несли свічки, свічку?
  Р-1).: Нє, нє, нє.
  З-1).: І потім, коли приходили, то так свічку злучали?
  Р-1).: Нічо, свічки ніякої не було.
  Р-2).: То злучалі свічку як коровая піднімалі.
  Р-1).: Ето вже на короваї свічка була і піднімалі, гуралі коровая.
  Р-2).: І свічку до свічкі стуливалі.
  Р-1).: Коровай, вже як погоралі коровая, то вже короваї два совмєсно …?…
  Р-2).: Ото, як вам казалі, шо вже в неділю – да хто више підніме.
  З-1).: То як ті свічки? Шо з ними робили?
  Р-2).: Так і стояли вони.
  Р-1).: Ну так вже потушилі тії свічки, в короваї поставили, да й за стул садітеса.
  Р-2).: А потом вже на другий день ділят того коровая. Свати тії свого коровая своїй рідні, а ті – своїй.

• 44.
  1. [1] Як улєтів соловейко у вишньов сад,
     Да вдаривса крилєчками й у виноград.
  2. Да вдаривса крилєчками да й питає:
     – Чи моя пташечка, чи немає?
  3. – Чи тут моя пташечка, чи немає?
     Чи з другими солов’ями гуляє?
  4. Як уїхав Ванєчка в тестьов двор
     Да вдаривса підковками й у поруг.
  5. Да вдаривса підковками та й питає:
     Чи є моя Анєчка чи немає?
  6. Чи тут моя Анєчка чи немає?
     Чи з другими парубками гуляє? [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: А ше як він ішов до неї перед вінцем, то шось дорогою співали при тому? Р-1).: Ще співали. З-2).: Що співали? [Фрагменти пісні у примітці декламовано, а основне виконання твору – проспівано. – Примітка транскриптора.]
  Р-1).: Як поїхав Іваночка в тестюв двур
  Да вдаривса підковкамі у поруг.
  Да вдаривса підковкамі да й пітає:
  – Чит тут моя пташечка чи немає?
  Р-1).: Ну то. .?.. А, нє.
  Як улєтів соловейко у вишньов сад,
  Да вдаривса крилєчками в віноград.
  Да вдаривса крилєчками да й пітає:
  – Чи тут моя пташечка, чи немає?
  Р-1).: А потом:
  Як уїхав Іваночко в тестюв двур
  Да вдаривса підковкамі у поруг.
  Да вдаривса підковкамі у поруг та й питає:
  Чи тут моя Анночка чи немає?
  Чи тут моя Анночка чи немає?
  Чи з другими парубками гуляє?
  З-2).: Заспівайте, такі гарні слова, заспівайте. Р-1).: Ну вони гарні слова, а дєрот і дєрот, і дєрот. З-2).: Може води вам попити дати? Р-1).: Та нє, та нє, нє. Р-2).: Вже воно, вже воно… Р-1).: Як воно дерет, то воно дерет. […] З-2).: Заспівайте ото "Як поїхав Ванєчка…" чи як? З-1).: Зара, зара, я підготуюся. Р-1).: "Як улєтів соловейко …" З-2).: Ще зараз. З-1).: Я перепрошую, ще раз, бо я не встиг. Р-2).: Постуй. […] Р-1).: Вже настрояни.
  [2] Р-1).: Ще яку? З-1).: То це її коли співали? Р-1).: Ето як вже приїхав, да вже в хату входіть молоді. З-2).: Перед вінцем ше? Р-1).: Ага, ага.

• 45.

  З-1).: А його відразу впускали в хату?
  Р-2).: Пускалі в хату його.
  Р-1).: Та трошки стоїт, стоїт, довго стоят.
  Р-2).: Ну кланіваєтса вже віходят. Теща, теща віходіт – укланіваєтса йому.
  Р-1).: Але ще трохи постоят, подержат надворі.
  З-1).: А шо то таке "подержать"? А шо то їх держали? Торгувалися, шось не пускали їх?
  Р-1).: Ну спеціально так.
  Р-2).: Молоду ж, молоду ж треба було викупляті. Да все, да вже поторговаліса, да тоді… Значіт уже поторговаліса за молоду, викупа-, викупілі, заплатілі – заходіт молоді…
  З-1).: А в ко-, а в кого викупляли молоду?
  Р-2).: Ну там вже по…
  Р-1).: В дружки, в дружки.
  Р-2).: В дружок, в дружок, там які вже старші є. Не дружок, брат її там вже який чи яка сестра, чи шо. А вже дружки приєжджают до вікуповают.
  Р-1).: А там сидіт разом сестра або брат.
  Р-2).: Ну, сестра чи брат стоїт, да вже вікуповуєт, да викупілі, да вже хай молоді заходят.
  З-1).: А такого не було, шо молодому виводили якусь таку молоду…
  Р-1).: Було, було, є. Було, було таке.
  З-1).: А кого то виводили? Когось перебирали?
  Р-1).: Перебіралі, перебіралі.
  З-1).: Перебіралі.
  Р-2).: Простінь на ню наложат, да ведут, а він каже: "То не моя". Ведут другу, третю, а потом вже молоду.
  З-1).: І потім виводять до нього молоду, так? Виводять, ага, і тоді він купив – і вони заходять до хати, та?
  З-2).: Але при тому нічо не співали при тому викупі?
  Р-1).: Нє, нє.
  Р-2).: Нє, нє. Торгувалися.
  З-2).: А за шо торгувалися?
  З-1).: А не було такого, шо вели молоду?.. От хто вів молоду до хати?
  Р-1).: Дружки.
  З-1).: Не було такого, шо за хустинку вели чи там?..
  Р-1).: Нє, нє, нє, нє.
  З-1).: Не було такого, та? І коли заходили в хату, то шо, було таке, шо ше біля молодої хтось сідав і не давав місця молодому?
  Р-1).: Ото шо, ото ж ми розказуваєм ете.
  З-1).: Ага, то брат міг бути, так?
  Р-1).: Брат чи сестра хто там, ну…
  Р-2).: Напримєр от, яке то, ето Ігор був коло …?…, хрещені.
  З-2).: Він сидів коло неї, щоби молодий не мав де сісти?
  Р-2).: Ага, ага.
  Р-1).: Ага, шоб викупив, шоб викупив, дав грошей.
  З-1).: А не було…, а шо давали от братові колись ше?
  Р-1).: Ну там дадут грошей, там п’ять рублєй чи три, чи штири рублі там які, які тоді гроші… Да й вже вони одходят, да й вже молодий садітца коло молодої.
  З-1).: А не співали таке братові, шо там продав сестру?..
  Р-1).: Нє, нє.
  З-1).: Не було такого, так?
  Р-1).: Може де і є таке, но в нас такого не було…
  З-2).: Ми питаєм, як у вас. Якщо в вас не було, то… Ну і вже сідає молодий, і далі шо роблять?
  Р-1).: А дальше вже шо роблят? Налівают, да й продолжают, да ми вже ми спиваємо.

• 46.
  1. Ой смачная вечеренька, смачная,
     Що нашая й Анєчка й наварила…
  2. Хоч вона …?… натяласа,
     Смачная вечеренька й удаласа…
  3. Ой не седі, Іваночко, й не седі,
     Да виймай вишеньки з кишеньки.
  4. Да давай вишеньци по жменьци,
     Вона тої вишеньки розкуштує.
  5. Вона тої вишеньки розкуштує,
     Вона тобі яблучко й подарує. [1]
  Примітки:

  [1] З-2).: То ше все ше перед тим, як до вінця їхати, так? Р-1).: Нє, то вже як молодий приїхав, да вже із венца приїхав.

• 47.

  З-2).: Ага, бо ми тільки шо викуповували, а то вже зразу цей… Ну і викупили, і потім шо вже, йдуть?..
  Р-1).: Ну вікупилі, та й вже, седят, гуляют.

• 48.
  1. [1] Да не вей, вітре, в лузі,
     Да повей по дорозі,
  2. Розвей мою косу
     По плєчах, по волос…
  3. По плєчах, по волосу,
     По шовковом пойос…
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ну а то таке ще до вінца було "Да не вій, вітре, в лузі…" То то багато того всього, є того. З-2).: А ви так і не заспівали "Ой не вій, вітре, в лузі…", заспівайте. Р-1).: Співалі ж ми вже. Р-2).: Р-1).: Нє, нє, нє. Нє. З-2).: Мали заспівати, але не заспівали.

• 49.

  [1] Першим разом, Божим казом – благословіте пісню заспивать!
  Другим разом, Божим казом – благословіте пісню заспивать!
  Третім разом, Божим казом – благословіте пісню заспивать!

  Примітки:

  [1] З-1).: І коли вже збиралися йти до шлюбу, то благословляли, так? Р-1).: Благословляли. З-1).: А як це відбувалося? Р-1).: Ето хресна благословіт. З-1).: Як вона каже?

• 50.
  1. [1] Благословиласа Анєчка
     Свойму родному батеньку…
  2. – Ой благослови, муй батенько,
     Мнє на посаду сість…
  3. – Ой Бог тобі благослови
     І я тобі благословлю
     Ой й доброю годіною, долею щаслівой…
  Примітки:

  [1] Р-1).: Да вже співалі.

• 51.
  1. [1] Благословиласа й Аночка
     Свойму родной матьонце.
  2. – Ой благослови, моя матьоко,
     Мнє на посаду сість.
  3. – Ой Бог тобі благослови
     І я тебі благословлю
     Ой доброю й годіною, долєю щаслівой.
  Примітки:

  [1] Р-2).: Отак і маті. Дальше продолжаті? З-1).: Ага.

• 52.
  1. Благословиласа й Аночка
     Свому родному братеньку.
  2. – Ой благослови, муй же братенько,
     Мнє на посаду сість.
  3. – Ой Бог тобі благословит
     І я тобі благословлю
     Ой доброю й годіною, долєю щаслівой.
• 53.
  1. Благословиласа й Анєчка
     Своєй родной сестрице…
  2. – Ой благослови, моя сестрице,
     Мнє на посаду сість.
  3. – Ой Бог тобі благословит
     І я тобі благословлю
     Ой доброю й годіною, долєю щаслівой.
• 54.

  З-1).: І от ці, кому співали: батько, матір, сестра, брат – вони якось благословляли?
  Р-1).: Ну так вони благословлялі да вже йшлі до венца й вони з німі разом.
  З-1).: А вони якось може хлібом благословляли?
  Р-1).: Ну хліб, хлібом, правильно, дві буханочки хліба, да вже в рушніку матиме, да перехристівают то так машину. Да й машини поїхалі і вже й молоді поїхали. Як блізко – то пошлі, а як вже де далєко – то машини стоят. Да вже обходят довкола машини тих три рази. То маті осипає, у фартушку держит пшеніцу, а батько з хлібом ходіт довкола отак о – да вже напереді перехристіває.
  З-1).: А вас то ше везли машиною чи, чи возом?
  Р-1).: Мене? Анку возом везлі. А я не венчаласа.
  З-1).: А, не венчаліса.
  Р-2).: Возом, возом.
  Р-1).:. .?..
  Р-2).: Да перевернув спеціально, шоб ми попадалі з молодим як назад везлі, да я платтє обмазала, як назад з венца [Сміються. – Примітка транскриптора.]
  З-1).: Як назад віз?
  Р-2).: Як з венца.
  З-1).: Той, хто віз вас?
  Р-1).: Ага. То. .?.. віз – знаєте, Степановна?
  Р-2).: А, воно таке шутяка було все, о, молодих перевернути! А молоді як будут? … в калюжку, та й перевернув.
  З-2).: А якшо так недалеко було, то шось дорогою співали, коли йшли до церкви?
  Р-1).: Ото саме те "Не вій, вітре, в лузі…", да таке о, шо ми спивалі.
  З-2).: Ага, то перед вінцем, якраз як йшли дорогою? А вже під церквою?
  З-1).: А ше таке, хто їхав до шлюбу з молодими, хто їхав?
  Р-1).: Ну шоферки тоді їхалі, шофери. То "…? мене за шоферку".
  Р-2).: Подруги, подруги.
  З-1).: Подруги, та?
  Р-1).: Подруги-шоферки то булі.
  З-1).: Шоферки?
  З-2).: Так казали на них?
  Р-1).: Так казали на них.
  Р-2).: Ага.
  З-2).: Шаферці.
  Р-2).: Шоферка у мене була."Ходи до мене, будеш за шоферку старшу!"
  Р-2).: Бо подруга, подруга, подруга.
  З-1).: А то таке казали, коли вже машини були, так?
  Р-1).: Ні, шафери.
  З-2).: Я ж кажу, шоферки. .?..
  Р-1).: А тоді шоферка. "Ходи, за шоферку будеш в мене старшу!"
  Р-2).: Бо ти моя подруга.
  Р-1).: Бо ти моя подруга, то будеш в мене за шоферку.
  З-2).: А від молодого як називався отой. .?..
  Р-1).: Шофер, шофер.
  Р-2).: Дружок, дружок, дружок.
  Р-1).: Та де ж дружок! Та колі шофер. Вун – шофер, а вона – шоферка. Ну таке було.
  З-1).: А везли коровай як їхали до шлюбу, нє?
  Р-2).: Нє, нє, нє.
  Р-1).: Ну то вже везли ті шафери коровая. Ну тепер то дружки везут, а тоді – шофери.
  З-2).: До шлюбу?
  З-1).: До шлюбу везли?
  З-1).: Нє, нє, нє, нє.

• 55.
  1. [1] Ми в попа бувалі, [2] 2
     Ми діво видалі.
     Ми діву дівуваліса,
     Як молоді целовалісь. [3]
  Примітки:

  [1] З-1).: Ну і там повінчаліся, так? З-1).: І як верталися, про попа може шось співали? Р-2).: Ну, ну, співалі.
  [2] Р-2).: Високо.
  [3] Р-2).: Отаке співалі. З-2).: А ше шо? Ше про попа. "Нема вдома попа …" може? Р-2).: А ви самі більше знаєте. З-2).: То по інших селах. Але ж голос інакший в вас. Ану заспівайте як у вас. Р-2).: "А ми в попа бувалі, а ми в попа бувалі, а ми діву…" – то співалі ми. З-2).: То нічого. А ви трошки нижче взялі, заспівайте. Бо вам було високо, правда, минулого разу? Р-2).: Нє. З-2).: Нє, нормально було? Р-2).: Нормально.

• 56.

  З-2).: А, ну тоді давайте якусь іншу ше, крім тої. .?.. "Нема вдома попа …" може?
  Р-2).: А казала мені Степановна, шо вона..?..
  Р-1).: Шо-шо?
  Р-2).: Шо вона..?..
  З-2).: Ви так гарно співаєте.
  З-1).: Дуже гарно.
  З-2).: У вас такі голоси сильні.
  Р-2).: Я тепер думаю, якби то я запісала зразу…

• 57.
  1. [1] Вийді, вийді, матьонко, із хлібом –
     Приїхала донечка із дідом.
  2. Вийді, вийді, Матьонко, з калачем –
     Приїхала дончка з панічем. [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: А то вже як приїхалі од попа, то вже:
  [2] З-2).: То вже як приїхали від шлюбу, так? Р-1).: Вже як з вінца приїхалі, ага.

• 58.

  З-1).: А мати справді якось виходила?
  Р-1).: Виходіла маті.
  З-1).: З чим мати виходила?
  Р-2).: Ну з медем.
  Р-1).: З медом і вже віно чи як теє…
  Р-2).: Чи шампанське.
  Р-1).: Чи шампанське. Колісь то водкі повлівалі. Колісь то водоч… Колісь водка така була як тепер там з бурачанки наженут – то яка та водка була? Та водки повлівают. Да вже чи возьме вона в рот, да й через голову перекідают – там кого й облівают шоферов чи кого.
  Р-2).: Вже тепер розумні – вони тікают.
  Р-1).: Вже втікают.
  З-1).: А медом, то як? Просто мед ложкою давали?
  Р-1).: Ложкою, ложечкою.
  З-1).: Ложечкою давали. А не було такого колись ше, шо мати там в кожусі навиворіт?
  Р-1).: А то то вже як перезви.
  З-2).: За перезву ше будем. Ше розкажіть ну як вже приїжають від шлюбу.
  Р-2).: Ну то вже як од шлюбу приїхалі, ну…
  Р-1).: То на другий день вже в перезви ідут.

• 59.
  1. Ой сечона калінонька, сечона,
     Й уже наша й Аночка звенчона.
  2. Ой сечона калінонька із конца
     Приєхала й Анойка із венца.
• 60.

  З-2).: А зустрічає мати виходить? Перше до молодої їхали, так, після венца?
  Р-2).: Та, до молодої.
  З-2).: І потім сиділи в неї, веселились. А не було такого, шо молодий потім ішов до себе і там в себе?
  Р-1).: Забірав уже молоду.
  З-2).: А сам не йшов, так шоб вона собі в себе лишалася, а він йшов до себе?
  Р-1).: Нє, нє, нє, забірав.

• 61.
  1. Забірайса, Анєчко, забирайса
     Й у белую курточку й одевайса…
  2. Ох, а тая й курточка з кветками –
     Щоб була до року й з детками… [1]
  Примітки:

  [1] Р-2).: В нас по два куплєти було тілько. З-2).: То нічо, якщо такі короткі, то…

• 62.

  З-1).: Ну і молода як? Її справді якось збирали? То шо вона з собою, що їй з собою давали?
  Р-1).: Подушки, ковдру…
  З-1).: То то вже за придане віддавали?
  Р-1).: Ну, ну.
  З-1).: А як в вас то казали: придане чи як?
  Р-1).: Придане.
  З-1).: Придане, так? І на шо то?..
  Р-1).: Хто плахту мав – то давав.
  Р-2).: Кухро, кухро, шкафа. Ну таке шкафа, то ще я взяла, то таке то… А то йшли з кухром, да воно на колєсах, да так котетса.
  Р-1).: Такий сундук на колесах.
  З-1).: Ага, сундук такий – кухро.
  Р-1).: То теє кухро, вже і яка там одежа є…
  Р-2).: Колись полотно було ткацке.
  Р-1).: Полотно, да рушникі вже свої, скатерті (шо тоді приходили мірать), усе, і одежи якої купіла у теє кухро. Да вже поставілі на вуз да й привезлі теє кухро.
  З-1).: Ага, а хто їхав з молодою? Якась жонка їхала?
  Р-1).: Сестра. Сестра їхала. В мене..?.. їхала і…
  З-1).: А як на-, казали на неї? Якось казали, називали її якось?
  Р-2).: Нє, нічо не називали.
  Р-1).: Ніяк. Ну вже вона приїхала да й там простілала.
  З-2).: А ше як забирали, то ше шось співали?
  З-1).: Та-та.
  Р-1).: Співалі.
  З-2).: Шоб молода там плакала чи якось?..
  Р-1).: Заспівалє.
  З-2).: Там "Забірайся, Галєчка…" чи щось типу того?
  Р-1).: Ми не співали про "Забірайся, Галєчка…"

• 63.
  1. Ходіт й Анєчка по новой хатє,
     По новой хатє, по нових сін…
  2. По новой хатє, по нових сінях,
     Питає матьонку, як свекров зву…
  3. – Зови, Анечко, як мене звала,
     То й буде тобі й од людей слав… [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Й уже таке.

• 64.
  1. [1] Побачиш, матьонко, без дочки,
     Як поростут за лавкою козлячки.
  2. Будеш тиї козлячки й обираті,
     Будеш свою донечку споминаті:
  3. – Була в мене донечка й нелєніва,
     Щоп’ятніци хаточку й беліла.
  4. Щоп’ятніци хатоньку й беліла,
     Щосуботи лавоньки помила.
  5. Щосуботи лавоньки помила,
     Щонеділі до церковки ходіла. [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: А не було такого, шо "Я тобі, мамочко, коровки пасла…"?
  [2] Р-1).: От наспіваласа! Шо хватіть вже на цілий год до смерті. З-1).: Ну просто дуже гарно! Ми такі щасливі, що на вас натрапили.

• 65.

  З-2).: А ше як їхали дорогою, на машині їхали чи возами колись, та, до молодого? Чи пішки йшли?
  Р-1).: Ну де блізко – то й пішки, а де й возами їхали.
  З-2).: А дорогою щось співали?
  Р-1).: Співалі, ето вже як перезви, як уже в перезві йде.
  З-2).: Але давайте ше як приїхали до нього вже додому.
  Р-1).: То не співалі вже тії, шо приїжджалі додому.
  З-1).: А молода не брала з собою якусь курку або ше шось?
  Р-1).: Та то вже, ше до того не дойшло. Вона брала два пірожкі такі, да положит на комін. А вже на другий день приходят еті шофери (як ми кажем дружки-шофера) да вже молоду ведут по воду. Да вже убірают у всяке: одін кальош, там один постул був (бо тодіж постули та волоки обв’язували) да й велі вже. Вже вона тії боханци взяла, то де мола умиті як… шоб її спасті, да шоб не облівалі, то вона… Де хто вже посунетса так до її: "Давай, да я оболлю за тебе!" – да облівалі шофери тії да й втікалі. Да й вона вже вкінула тую, хлібчик той, таку булочку в ведро – всьо, вже не маєш права з ней знущатса, вже як вона. .?.. в відро води.
  Р-2).: А вона перед ким кине?
  З-1).: А от як вони приїжджали, от молодий привозив молоду, так, то десь в яку пору дня? То вже ввечір?
  Р-1).: Ето вже десь вночі.
  З-1).: Вночі. То в вас не було такого шоб вогонь палили?
  Р-1).: Нє, нє.
  З-1).: Не було. Просто заїжджали, так?
  Р-1).: Заєжджалі, да й все. Вже тоді вона пшеніци собі набірає, і вже свекруха набірає. Да вже вона на свекруху пшеніцу три рази, а свекруха на її пшеніцу, шоб уже лучше жити, "шоб жилося добре мойому сину да з невісткою".
  З-1).: А коли вони тікі заїждали, не співали такого, шо "Мамо, там приїхав син…", так?
  Р-1).: Нє, нє, нє.
  З-1).: Нічо такого не співали, нє? Шо "Привіз там…" обо шо "Там в тебе була одна дитина, тепер дві…"?
  Р-1).: Нє, нє, нє.
  З-2).: Шо взагалі нічо не співали?
  Р-1).: Не співалі вже.
  З-2).: Як вони її забрали, і під воротами нічо не співали? Не тримали їх?
  Р-2).: Нє, нє, нє, нє, нє.
  Р-1).: Ну таке вже "Війди, війди, матьонко…"
  З-2).: Ага.
  Р-2).: То то як вже "Війди, матьонко, з хлібом…" – то як з венца ідут. А то є…
  З-2).: Або ше якось, та? Ше якось є?
  Р-2).: Мнє так кажетса, шо… Все одно ж маті виходіла, його маті виходіла да й із хлібом. Із хлібом і суллю, вклоняласа – і вони заходіли.
  З-2).: Ну шось мусили, напевно, співати?
  Р-2).: Ну не співалі. Вони питают чи співалі. А не співали.
  Р-1).: Нє, нє, нє.
  З-1).: А молода сама заходила з молодим чи їх заводили якось за руку?
  Р-1).: Ну як? Шофера вже. Шофер, шофер коло молодої, а шоферка коло молодого – та вже й так заводілі в хату. Да за стул сажалі. Да вже свекров давала вечерать їм. То вже там які посаділіса, яка родня приїхала. Яка до хати пушла, хто хотів спать. А хто схотів чи випіть, закусіть, от напримєр, як я, то я ще саділаса за стул.
  З-2).: Ага, і там ше гостилися собі?
  Р-1).: Та, та, та. Там ше співалі, кричалі які такі.
  З-2).: А співали такі весільні пісні?
  Р-1).: Такі вже прости.
  З-2).: Частушки?
  Р-1).: О, о, частушки.
  З-2).: А заспівайте, які то частушки.
  Р-1).: А, то я частушок знаю много, да й таких.
  З-2).: Заспівайте.
  Р-2).: Я, я то не знаю частушок.
  Р-1).: Ну таке вже.
  З-1).: Ну заспівайте.
  З-2).: Заспівайте, які то співають.
  Р-1).: Вже ті частушки село не здержувало.

• 66.
  1. Скоро, скоро шість недєль,
     Дадут мілому шінєль,
     Шапочку воєнную,
     Бо бросів мене бидную, і… [1]
  Примітки:

  [1] Р-2).: Ето частушка? З-2).: Ага.

• 67.
  1. [1] Я, бівало, запаю – дірєв’я зашатаютса.
     А тепер паю-паю – разлука получаєтса, і…
  Примітки:

  [1] З-1).: Ше якісь, так?

• 68.
  1. [1] Я, бівало, запаю – дірєв’я зашатаютса.
     А тепер паю-паю – разлука получаєтса, і… [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: А пританцьовували так. .?..? Р-1).: Ну перетуповувалі ж, ну аякже ж. З-2).: А як то перетуповувалі? Р-1).:. .?.. ногами. З-2).: Сидиш і співаєш? Р-1).: Ну чого сидячи? З-2).: А як перетуповували? З-1).: А покажіть. З-2).: А покажіть як то. Р-1).: Та я застара таке то. З-2).: Нє, ну серйозно покажіть, це ж потім покажем цьому… З-1).: Студентам покажем. З-2).: Ми такого навіть ніколи не чули як то перетуповували? Ну. От ви ставали, та. Видно, Андрію? Р-1).: Стефановна, ето ти мене. .?.. підбадьорюваласа чи шо. З-2).: Ну та покажіть, ну.
  [2] Респондентка співає частушки і при цьому перетуповує. – Примітка транскриптора.
  З-2).: І гармошка, напевне, під то тоже грала? Р-1).: І гармошка, і гармоша була. З-2).: І так одна другій співала? Чи одна така багато співала, а потім інша багато? Р-1).: Ну то так ото й співалі, да й так частушки.

• 69.
  1. Подівісь, мілий, в оконко – скольоко снєгу випало?
     Твою любов, маю разлуку – глібоко засипало, і… [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ото. То ж зараз не… Тож молодость була! Яке вже то, о… [Твір виконано з "перетупованням". – Примітка транскриптора.]

• 70.

  З-2).: Ну шо, зараз так во на весілля підете, то шо так о сидите і нічо не співаєте?
  Р-1).: Ну вже от, ми булі, як ето, внучка замуж йшла: "Ходім да потанцуєм!" – то я думала, шо серце отак о вискочіт.
  З-2).: Але ж тоже танцевалі?
  Р-1).: Ну та потанцевалі, у Павліка – то ми й дві потанцовалі. А вже у Інки – то одну но потанцовала, серце отак во.
  З-2).: А колись то які були танці, от на весіллі чи так просто там на вечорках як танцюють?
  Р-1).: «Козачок», да «яблучко», «за річенька», краков’як, полька, шіма, ойра…
  З-2).: А вальс?
  Р-1).: І вальс.
  З-2).: А "на річєнько"?
  Р-1).: "За річенька".
  З-2).: "За річенька", ага. А "карапєд"?
  Р-1).: І "карапєд".

• 71.
  1. [1] Танцювала карапед, побіла бутінкі.
     Осталіса на ногах чулкі да резінкі, і… [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: "Танцювала карапєд, побіла бутінкі. Осталіса на ногах чулкі да резінкі." З-2).: А як то приспівували? [Перший раз текст декламовано. – Примітка транскриптора.]
  [2] З-1).: Дуже гарно.

• 72.
  1. [1] Краков’яче-раче,
     Ти мене не бачив…
  Примітки:

  [1] З-2).: А до краков’яка якусь приспівку знаєте?

• 73.
  1. [1] Краков’яче-раче
     По болоті скаче,
     Там-дам, та-да,
     Та-да-ра-да-та-да. [2]
  Примітки:

  [1] Р-2).: "По болоті скаче…"
  [2] З-2).: А заспівайте її голосніше, будемо записувати. Р-1).: А то ж чого нє? Р-2).: Нє, нє, я не знаю такого. Р-1).: Я вже пойду, а ти будеш докончать.

• 74.
  1. [1] Вийду я за реченьку,
     Вийду на стан,
     Всім дивчатам танцуваті,
     Мні не хочетса. [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: А цю "Зарєченьку" як співали? Чи то тікі танцювали її? Чи шось співали при тому?
  [2] Р-1).: Ну таке о. Той танцує, той…

• 75.
  1. [1] Війду я за рєченьку,
     Сяду на лужок.
     Дєвки гуляют –
     І мнє харашо. [2]
  Примітки:

  [1] Р-2).: А такого не було:
  [2] Р-1).: А я так співаю.

• 76.

  З-2).: А було ше таке, шоб насамкінець весілля якусь таку пісню співали, от вже прикінці, шо вона остання була і вже після того можна було?..
  Р-1).: Давай ше перезви заспіваєм.
  З-2).: Ага, давайте перезву.
  З-1).: А може ше таке, в вас в комору водили молодих спать або в?..
  Р-1).: Воділі.
  З-1).: А як то?
  Р-1).: Я ю послала. А поза мною шей поліна положилі..?..
  З-2).:..?..
  Р-1).: Нє, то дочки.
  З-1).: А хто то пожив полєно? То дії дружки, та?
  Р-1).: Дружки ті положилі.
  Р-2).: Шофери, шофери.
  З-1).: І вони то так, то так шутя, так?
  Р-1).: Ну так, шутя, шутя.
  З-1).: А от коли от там молоду вели, то ви вели молоду спати, так? [1]

  Примітки:

  [1] Аудіозапис призупинено, бо прийшли гості до хати. – Примітка транскриптора.

• 77.
  1. Крайнього да колодезя,2
     Там Любочка да воду бра…
  2. Там Любочка да воду брала,2
     В свой край да й поглядал…
  3. Чи не їде єї матьонка,
     Чи не їде єї родная,
     Чи не везе йой гостінчик…
  4. Я й не рада том гостінчику,2
     Одно рада – свойой матьонц… [1]
  Примітки:

  [1] З-1).: А почніть, будь ласка, спочатку, ми не записали початку "Крайнього да колодезя…"
  1. Крайнього да колодезя, 2
  Там Любочка да воду бра…
  2. Там Любочка да воду брала, 2
  В свой край да й поглядал…
  3. Чи не їде єї матьонка,
  Чи не їде єї родная,
  Чи не везе йой гостінчик…
  4. Я й не рада том гостінчику, 2
  Одно рада – свойой матьонц… [1]
  З-1).: Дуже гарно.

• 78.

  З-1).: Але коли ше молоду вели в комору спать, то не співали?
  Р-1).: Ніхто не співав, нє.
  З-1).: А таке наша там "Курочка сокоче, спати хоче…", нє?
  Р-1).: Нє, нє, нє, нє, нє.

• 79.

  З-2).: А "Я не рада свому…" – чому? Шо везе?
  Р-1).: "Я не рада том гостінчику, одно рада своїй матьонці…"
  Р-2).: "Гостінчик". Вже везе шось смачне їсти. То вона не рада йому.
  Р-1).:. .?… Вже як "гостінчику" сказалі, то вони поняли. [1]

  Примітки:

  [1] Цей фрагмент розмови є коментарем до попереднього твору «Крайнього да колодезя…» (№ 78). – Примітка транскриптора.

• 80.

  З-1).: Дуже гарно, дуже гарно. То молодих положили спать, і там вже їх лишали, так?
  Р-1).: Да, да.
  З-1).: І вже?..
  З-2).: І гостились теж?
  З-1).: А гостилися?
  З-2).: Чи розійшлися вже гості?
  Р-1).: Ну повечералі та й вже повелі спаті молодіх.
  З-1).: А куди вели молодіх спаті?
  Р-1).: Ну там, напримєр, де в комору чи, напримєр, як я, то там і в хлів завелі, да й все, де в хаті тут було, які комори булі? Мо" в кого була тая комора, мо" в кого не було.
  З-1).: А не бу…
  Р-1).: То там уже так о, зробилі так о сарая, шоб чисто було, лужок стояв, все, да й вже матраси ми туди передалі, подушкі да забралі, да й послалі, да й…
  Р-1).: Ну то всьо,. .?.. вже докончить.
  З-1).: Нє, нє, нє.
  З-2).:. .?.. Як вас так двоє гарно говорять… Вже кінчили, вже майже весілля кінчили, так?

• 81.

  [1] Вставай, молода, під тобою вода. [2]

  Примітки:

  [1] З-1).: А було таке, шо потім молоду ходили будить? Р-1).: Ходілі, дружки, дуржки ходілі. З-1).: Дружки ходили. А як то казали? "Будить молоду", та? Р-1).: Ну розбудювали молоду:
  [2] З-1).: Так казали, та? Р-1).: Но.

• 82.

  З-1).: Ага, і шо вони ше робили? Як то відбувалося?
  Р-1).: Ну та вже всталі. .?.. та вже хату замітувала молода. Вони сміття накідют: "Он ти там покинула сміття! Он ти там…", – вона знов замела. Там за єю знову накідалі, шо вона могла до обіда замітать. Алє ж і такі були, шо так зробилі, шо вона й замела тую хату: "О, добре замела, гарно замела, чісто!"
  З-2).: А це не перезви про того крайного. .?.. співали?
  Р-1).: Ага, перезви, перезви.
  З-2).: А ше ви казали, шо на другий день ше якось було, шек називалось, після перезв?
  Р-1).: Сніданнє, сніданнє.
  З-2).: То хто йшов до кого?
  Р-1).: Ну родни, родічи, родічи.
  З-1).: То куди йшли?
  Р-1).: До молодої.
  З-1).: До молодої?
  Р-1).: Ну вже як забралі молоду, да йшли до молодої сніданнє несли.
  З-1).: То хто, батько, матір?
  Р-2).: Нє-нє, вся молодьож ішла.
  З-1).: І вони шось співали як йшли?
  Р-2).: Молоді яке співали?
  Р-3).:. .?.. Неслі косточкі, неслі яїчніцу жарилі, неслі.
  З-1).: А косточкі – то шо таке?
  Р-1).: Налісніки ніслі.
  Р-3).: Та шоб невістка попробувала як ето так невісткою, по-колишньому, шо таке: поїсть в мами м’яса чи косточку погризти в свекрухи.
  З-2).: Ваші дочки. А ви не вмієте спвати?
  Р-1).: Вміє. Та чо не вміє?
  З-1).: То сідайте, помагайте.
  З-2).: А може якось одну весільну заспівайте разом, четверо чоловік, шоб ми почули, як то було.
  З-1).: Багатоголосся.
  З-2).: То ж завжди співало дві жінки, правда?
  Р-3).: Ми таких весільних не знаєм, як баби знают, ми такі знаєм, больше современні.
  З-2).: А якусь весільну не знаєте, таку, щоб разом заспівати?
  Р-2).: Нє, нє.
  Р-3).: "Там у вишневому саду…"
  З-2).: Ага, ту ми знаєм.
  Р-3).: Шо вже спвали?

• 83.
  1. [1] Вчора було як день біло,
     Йа тепера журба зіл…
  2. Вчора була, як бочечка,
     Йа тепера, як дощечк…
  3. Ой лутинци-пропивци, кривопивци,
     Да пропилі Любочку й на горілци…
  4. Ой не так вже на горілци, як на меду,
     Да пропилі Любочку й молоду… [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: "Вчора була, як бочечка, йа тепера, як дощечка. Вчора була як день біла, й а тепера журба з’їла…" З-2).: А може ви почніть, а ви тоді, ну… Р-1).: Ох я наспиваласа, шо мені деренчить горло! Р-3).: Хай налівают! Р-1).: Хай налівают!
  [2] З-2).: А як то починалося, "Ой …" – шо? Р-1).: "Ой лютинци-пропів…" З-2).: А, лютинци, то маєм …?… назву села, ага [Лутинце, лютинце = лютинці, тобто жителі с. Лютинськ. – Примітка транскриптора]. З-1).: То це хто співав? Р-1).: Ето сніданнє як молодій неслі вже.

• 84.

  З-1).: А то снідання несли молодій, так?
  Р-1).: Молодуй, ага.
  З-1).: Молоді хлопці-дівчата, так?
  Р-1).: Ага. Та й там вже нас за стул сажалі.
  З-1).: То це коли? В який день йшли?
  Р-1).: На другий день після весілля.
  З-1).: В понеділок?
  Р-1).: В понеділок, в понеділок уранці.

• 85.

  З-1).: А в перезву коли йшли?
  Р-1).: А в перезви вже зобіда йшли.
  З-1).: То йшов хто в перезви?
  Р-1).: Вже в перезви й молоді йшли, й старі. Да й вже вун там вобралася баба, дід, а хто порося зловіт там вже шофери, хто курку, хто шо, портрета там якого молодої заберут, да й несут. Да й шлі вже по селі, скачут, усе кого побачут, налівают сто грам: "Нате, за молодих вип’ємо, шоб здорові булі, теє-сеє…"
  З-1).: А шось співали, як йшли дорогою?
  Р-1).: Отаке йшлі да кричалі, да й все повипівалі. А так, шоб співалі тако, то не співалі.

• 86.
  1. [1] Пусті, свато, в хату,
     На пич наредітса [?],
     На молоду подівитіс… [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: А не було такого, шо як вони прийшли, і там казали, шо "Пустіте нас в хату…"?
  [2] Р-1).: "А ми в свата…" – нє, то не то. Як то?.. "Сватоньку, переверні бочечку…" било. Р-2).: "Ми в свата бувалі…" – нє? Р-1).: Ох, ето довго спомінять. Шо ж ви не придуприділі, я би подумала.

• 87.

  [1] Добра голова одна, а дві – іщо лутше!

  Примітки:

  [1] Р-2).: "Ми у тебе, сватонько, не булі, ми твоєй горовочки не пилі…" Р-1).: Во, бачиш, а ти кажеш.

• 88.
  1. Ми в тебе, сватоньку, вчора не булі,
     Ми твоєї горілочки не пилі…
  2. А тепера, сватоньку, просіте,
     Банками гарілочку й носіте…
  3. А й не так банками, як ведром,
     Переверні бочечку догори дном. [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ох,. .?.. ще такіх. Р-2).: Вже й я, вже я наспіваласа. […]

• 89.
  1. [1] Ой журавко-журавко, 2
     Чом лєтаєш високо?
  2. Чом лєтаєш високо? [2] 2
     Чом там крачеш жалібно?
  3. Й одбиласа й од роду, 2
     Як той камень об воду.
  4. Й упав камень да й лєжит 2
     На чужині ворожи…
  5. На чужині ворожий 2
     Не дай, Боже, заболєть… [3]
  6. Не дай, Боже, помирать, 2
     Неком буде поховать.
  7. Поховає чужина, 2
     Й не заплаче родіна.
  8. Тоді матір згадає, 2
     Як вечерать сядає.
  9. Як вечерать сядає 2
     Й одна ложка лішня є.
  10. Й одна ложка лішня є – 2
      Й на чужині дочка є. [4]
  Примітки:

  [1] З-1).: А можете нам якусь таку, от є в вас якась така улюблена пісня, яку ви співали? З-2).: Обоє любите? З-1).: От любите співати. Р-3).: Мама про. .?.. спває пісню гарну. Р-2).: Як? Р-3).: То йдіть поспівайте всі разом! Р-2).: Нє, "Журавку…"? Р-1).: Ето вона в Урманську, да приїхала в гості з хлопчиком. Р-2).: Ну та нашо тобі то співаті? Да зара будеш плакать. Р-3).: Нє, я ви… Р-2).: "Ой журавко-журавко…" Р-1).: Високо? Р-2).: Ну давай нижче. Р-1).: Ой, йо-йо-йой…. .?.. Казалі, шо я…
  [2] Р-1).: Спувай трохи!
  [3] Р-1).: Ніже!
  [4] Р-1).: Всьо. З-1).: Дуже гарно. […]

• 90.
  1. [1] Ой дівчино й незаміжня,
     Й не влюбляйса в двораніна, бо й не возьме…
  2. Бо й дворанін пізно ходіт
     Й не одную дівчиноньку з ума зводіт.
  3. З ума, з ума, ще й з розума:
     – Зоставайса, дівчинонько, тепер сама.
  4. – Не сама я й зостаюса,
     Є й у лузі куст калєни – прихилюса.
  5. Йа той костік й у садочку,
     Й коліхала Марусенька сина й дочку.
  6. Колихала, ще й плакала:
     – Ой чого ж я батька-неньки не слухала?
  7. Послухала його роду,
     Йа тепера скочи з мосту да й у воду. [2]2
  Примітки:

  [1] Р-1).: Нє, я. Р-2).: "Ой дівчино незамужня…". З-1).: Та заспівайте. Р-1).: Мені самій треба тягнути. З-2).: Ну то вже оту пісню ше заспівайте. Вже тридцять друга пісня, вже три десятка наспівали, а шо ви думаєте! Р-3).: А, жо моя мама! …?… Р-2).: Мене Люба фотографірувала, йдіт но мої карточки, да ох то вже показать. Р-1).: Ой, то вже довго буде… Людям треба йті. З-2).: Ну заспівайте одну, шоб ми знали.
  [2] Р-2).: От насповалі, а! З-1).: Дуже гарно!

• 91.

  Р-2).: Коби всі поспивав, то наспівав би…
  Р-1).: А по тих сьолах не так приспів, як в нас, да?
  Р-2).: Ну то…
  З-2).: Трошки похоже, але в вас не так, як там в Карпатах, але все одно, кожне село інакше.
  З-1).: У нас так не співают, як ви співаєте.
  З-2).: От він сам то він родом з Львівщини, а дівчата наші – ще дальше.
  Р-1).: То в вас красивій?
  З-1).: Нє, в нас інакше. Інакше, я би не казав, шо кр… Но та то важко порівнювати, де краще, де гірше.
  З-2).: В вас таке багатше воно.
  З-1).: Воно голосніше, багатше. Одна, як то кажуть, одна веде, друга – підспі…
  З-2).: А як кажуть на ту жінку, що подводить так? Як кажуть, "подводчиця" чи хто?
  Р-1).: Ну подводчица, пудводчица.
  З-2).: А та, шо починає співати?
  Р-1).: Заводчица.
  З-2).: Заводчица.
  З-1).: Ну а де колись так співали, от так як ви були молоді, то де так збиралися? Чи то на роботах, так?
  Р-1).: Нє, чого на роботах? У хатах тако де збираліса. От де вже день народження. […]

• 92.
  1. [1] Нізко сонце сходіт, а віщей заходіт,
     Й а жонатий до дєвчини щойвечора ходіт.
  2. Щовечора ходіт: "Добрий вечір, серце".
     А я йому й одказала: "Заріж жінку перше.
  3. Ой заріж же жінку, ще й малу дитину –
     Тоді прийдш, погуляєм на целу годину".
  4. Пішов до крамніци й став горілку пити.
     А як прийшов додомоньку, став ножа гострити.
  5. "Обожди же, муже, хоч одну годину,
     Нехай я ще й нагодую й малую дитєну".
  6. "Тоді будеш, мила, дитя годувати,
     Як я пойду, ой, до Дунаю ножа полоскаті".
  7. А сусіди добри далі мамі знати:
     "Приїдь-приїдь, рідна й мати, дочку й поховати".
  8. Приїжджала мати, глядіт у віконце.
     Лєжит дочка ой заризана, ще й син як сокольце.
  9. "Доню моя, доню, чим ти ізневила,
     Що й кров твоя червоная всю землю зросила?"
  10. "Мамко моя, мамцю, не я ізневила.
      Ізневила ой та дєвчина, що й жонатих любит. [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: Та заспівайте ще. У вас так гарно виходить. То так тяжко таке співати, о, знаєте, ну. З-1).: Ми вже з вами разом підем, та. Р-1).: "Нізко сонце сходіт…" – то є ще. З-2).: О нє, ми такої не знаємо.
  [2] Р-1).: Анко, ето вже все.

• 93.
  1. [1] …Послухай, послухай, невістко, що й милий тобі написав.
     Він пише, що там й оженився, тобі написав: "Забувай".
  2. Невістка нічого й не сказала. Й но столько сказала одно:
     "Давно я про нього забула, но в мене дитіна його".
  3. – Ой люлі, ой люлі, дитіно, ой люлі, мале дитя, спать.
     А я пойду сяду край стола й до батька лісточок писать.
  4. Пісала, пісала лісточок, на цьому я буду кінчать:
     "Приїжджай, мой милий, додому й мене молодую поховать."
  5. Чотири неділі минуло, як свекор невістку поховав.
     А милий читав-читав, заплакав: "Ой Боже, я жінку зверав!
  6. Я знов маю жінку, детіну, я знов маю крепкую любов.
     Заб’єтса в груді моє серце і знов захолодає кров."
  Примітки:

  [1] Р-1).: Анко, ще ету пісню заспіваймо, шо то, шо то "Край стола…" Да вона… Р-2).: "Ой сяду я край стола…"? Р-1).: Нє, нє, нє, нє. Р-2).: "Со…, зайшло сонце…" Ох!.. "Да напісав пісьмо до її, шо вже вона…" Р-1).: Зарізана? Р-2).: За… Ну, шо вона… Р-1).: Умерла? Р-2).: Ага, ага. Ох, як то ж тая?
  Р-1).: "Виходь з гробу…" – нє. Р-2).: Нє, нє.Р-1).: "Нізко сонце сходіт…"? Р-2).: Ага. З-2).: Нє, ту ви тільки-шо співали. Р-1).: А, ту шо ту, ету ми співали. Р-2).: А, то нє-нє. Р-1).: Я забула як вона загалом починається. Ох, ето… Р-2).: Анко, ето тую, хай би заспівалі ще. Р-1).: Ну я ж забула як вона начати. Р-2).: "Сидю я край стола…" – ну то не ета. Р-1).:. .?.. Дівчата вже, мо’ їм треба йті. Р-2).: От, от, от така файна пісня. З-2).: Ну, згадайте. Р-2).: А як же ж її згадать? З-2).: А може ви згадаєте її так, без початку? Р-2).: А ви нам на мобільний скинете запис? З-1).: На мобільний?
  З-2).: Але ж ми не на мобільний пишемо, як ми вам скинемо? З-1).: Ми пошемо на диктофон. Ми вам можем залишити диск. З-2).: Воно всьо буде в Ровно в університеті. З-1).: Нє, нє, нє, ми можем вам залишити диск спеціально в Дубровиці. Р-2).: І там буде чути, як ми будем співати, та? З-1).: В ліцеї. Р-2).: Та, та. Р-1).: "А вун, а вун її вередовав [?], а вун її вередовав [?]…" Р-2).: Ну та я знаю. Я початок не знаю, я початок… З-2).: По дорозі. Р-2).: Я початок забула. .?.. Р-1).: Ну шо, не можу згадати… І тоже хороша пісня така про любов… З-2).: Ну може ви не з першого куплету почніть, а там вже нічо, може бути… Р-1).: Ну як же ж не думати? Як же ж не думаті? Думать. .?.. не думаті… Р-1).: "А свекор лісточок чітав… Ти послухай, послухай, невістко…" – нє, то не то. Р-2).: То не початок? Р-1).: Нє, нє. Р-2).: То не початок. З-2).: Ну то нічого. Якщо не згадаєте як спочатку, то ми можем потім ну і поміняєм. Почніть звідки пам’ятаєте, а… Р-1).: То Люба, ти ж знаєш її! Р-2).: Я казала, от нема записаних, вони ж забуваються. Р-1).: "Послухай. .?.. Невістка нічого не сказала, но столько сказала: "Давно я про нього забула, но в мене дитина його…" Р-3).: "Давно я про нього забула…" Р-1).:. .?.. Зачала. Р-3).: "…У мене дитина його…" Р-1).: Ну якже ж? Якось "Свекор, свекор лісточок списав…" Р-2).: Ну то "списав" в першім куплеті? Р-1).: Не зможу загадати. Р-3).: А я ету пісню перший раз чую, шо вони тільки-шо співали. З-2).: "Само сонце сходіт…"? Р-1).: Не ті. Як же, Анко? Ти ж знаєш її! Завше заводіш її. Р-2).: Знаю, Ірочко, я заводіла, я забула першого куплета. Р-1).: "А свекор лісточок…" Р-2).: Ну то я знаю звідци. З-1).: А почніть звідци, давайте, ви собі нагадаєте.
  [2] З-1).: А початок? Р-1).: А початок не згадаю. З-1).: А від кого ви навчилися цю пісню таку?
  Р-1).: На сезонах тоже. З-1).: На сезонах – то десь там?.. Р-2).: Ето з Білой Церкви всі дівчата співают. З-2).: Ага. З-1).: Таку пісню, так?

• 94.
  1. [1] Ой сяду я край стола,2
     Повечеряю сама.
  2. Повечераю [2] сама,
     Ой, повечераю й сама,
     Й миленького вже нема.
  3. А муй милий на Дону,
     Ой, а муй милий на Дону –
     Я до його й полину.
  4. Кругом Дону й обуйшла,
     Ой, кругом Дона й обуйшла
     Й миленького не й знайшла.
  5. Столько знайшла й калину,
     Да ой, столько знайшла й калину
     Й миленького й могилу.
  6. До могили припала,
     Ой, до могили й припала
     Й миленького кликала:
  7. – Й устань, милий, не лєжи,
     Ой устань, милий, й не лєжи,
     Мні дорожку й покажи.
  8. – Ой не встану й не пойду,2
     Бо й головки не зведу.
  9. Бо й головка повита,
     Ой бо й головка й повита,
     Чорним шовком й обвита.
  10. З ким ти, мила, сюда йшла?
      Ой, з ким ти, мила, сюда йшла,
      Що ти мене ту знашла?
  11. Чи з бурею, чи з дощем?
      Да ой, чи з бурею, чи з дощем?
      Чи з хорошим молодцем?
  12. – Ні з бурею, ні з дощем,
      Ой, ні з бурею, ні з дощем,
      Столько з жалєм да з плачом.
  Примітки:

  [1] З-2).: А може в вас співали таку "Ой сяду я край стола, гей, повечеряю сама…" Р-1).: То ми знаємо. Р-2).: Ой, йо-йо-йой. Я нє, то..?.. знає. Р-1).: " Ой сяду я край стола, да ой край…" Р-2).: Так вони пошли ето… Р-1).: Ти там не треба. "…Повечеряю сама…" Р-2).: То треба нижче і басовать. З-2).: Ну давайте ще раз спочатку. А то то таки треба вас. Бо без вас – ніяк. [Респондент № 3 вийшла з будинку, обіцяла повернутись. – Примітка транскриптора]. […]
  [2] Р-2).: Скоріше. – Примітка респондента.

• 95.
  1. [1] Як поїхав мой мілєнький в Польшу на войну,
     Да й покинув Марусину нездоровую.2
  2. Ліг він спати на кроваті, снітца йому сон,
     Що з правого рукавочка вилетів сокол,
     Йа з лівого рукавочка – поліласа кров.
  3. То не сокол, то не ясний – то правда була.
     Моя жінка Марусина сина родила.2
  4. – Ой начальнік, мой начальнік, отпусті дамой,
     Щось я маю розказаті жені молодой.2
  5. Буду їхать, коня гнаті і вдень, і вночи,
     Щоб застаті Марусину при ясной свечи.2
  6. Приїжджаю я у село, усі люді сплят,
     Йа в моєї Марусеньки свічечки горать.2
  7. Розступіться, добрі люди, дайте я пройду,
     Поцелую неживую Марусю свою. [2]2
  Примітки:

  [1] Р-1).: Чуй но, а ти ето …?… Чи знаєш ти ету пісню "Село… Свічечеки горат… А в моєї Марусеньки свічечки горат…"? Р-1).: "Як поїхав мій міленький…"
  [2] З-1).: А від кого ви навчилися таку пісню? Р-2).: Ми. А там десь… Р-1).: Поїдем на сезон, да там дивчата спивают – да ми запомнімо, да й приїдем да спиваємо. Р-2).: Ну вже ми наспивалі вам! Р-1).: Ну.

• 96.
  1. [1] …
     Нєту мілого – нєт веселєнія.
  2. Каліна горкая, каліна кіслая,
     А я в мільйоночка характєр визнала.
  3. Характєр визнала, і всьо по-точності –
     Што он бальшой дурак, і много гордості. [2]
  Примітки:

  [1] Початок твору не зафіксовано на аудіоносієві. – Примітка транскриптора.
  [2] Р-1).: Вже є, то є. […]

• 97.
  1. [1] Хвиля з поля, ой бура з мора,
     Ой да й довела любов до гора.2
  2. А в той любові свєт кружитса,
     Ой да й на плєчах моє горе садітца.2
  3. Ой сколь взяліса вражиї людє,
     Ой да й поламалі да й мєдниї труби.2
  4. Ой да пошла славонька по народу,
     Да й пошла неславонька по заводу.2
  5. Да й пошла неславонька по заводу
     Да й на тую дівчину, що й без роду.2
  6. Я й на тую дівчину й оженюса.
     Я з тоєй нелюбою жить не возьмуса. [2] 2
  Примітки:

  [1] Р-1).: Чи, може, "Ламала каліну з калини…"? З-2).: Да, давайте "Ламала калину…" Р-2).: Чи ше буду твою я співать. Р-1).: "Вєтєр з поля…"? З-1).: "Вєтєр з поля…" – та, ви казали. Р-2).: То яку співать? З-1).: І ту, і ту запишем, та. Р-2).: Хто буде співать ету? Р-1).: Вони нас додому завезут, завезут. Р-1,2).: Ну.
  [2] Р-1).: Вже. З-2).: О, ми в вас такої не записували. […]

• 98.

  З-1).: Ходили в перезва, так? Потім… А потім, ви казали, шо ходили ше якось на другу неділю, чи як? Шо це було?
  Р-2).: Ну, ходілі на переводіни такі булі.
  З-1).: В який день?
  Р-1).: Переводіни в нас звутца. От вони вже в гості зве…, свати звут. Там молодої батьки звут молодого і молоду із етим…
  Р-2).: Уже мало людей тоді, тільки хатні такі, щитайте.
  Р-1).: Ага. Тепер вже такого нема.
  З-1).: А коли? В який той день?
  Р-1).: Ето на третій день.
  З-1).: На третій день, так?
  Р-1).: Ето в вувторок було.
  З-1).: В вувторок, та? Ага.
  Р-1).: А в середу вже йдут до других сватув вже.
  З-1).: Угу, до?..
  Р-1).: Ну чи до тих, чи до тих, котрі перві позвут.
  З-1).: А там вже співали таке шось спеціальне?
  Р-1).: Отакево, таке просте, не весільни, а просте таке.
  З-1).: А шо, там просто гостювали, так?
  Р-1).: Гостювали, гостювали, так, ага, ага.
  З-1).: А не було в вас такого, шо там, десь як от в перезву йшли, шо якогось коня робили?
  Р-1).: Коня не робили ми.
  З-1).: А ви казали, шо робили шо, діда й бабу, так?
  Р-1).: А, діда й бабу робилі як в перезві йшли.
  З-1).: А шо то таке, якісь маски були чи шо це вони?
  Р-1).: Просто з льону, з льону берут бороду тому чоловіку, да намазбає тут уси собі сажею, да шо-небудь так обведе…
  З-2).: Якогось родича чи любого хлопця?
  Р-1).: Та любого, любого. Котрий сміліший, да такий енергічний.
  З-1).: І шо, робили якісь збитки в хаті чи нє?
  Р-1).: Ну вони, йшов молодой, вони забиралі, шоб… Якось рамки колісь, в нас багато висіло – то рамку забірают; порося можут забрать, гуй, скуру…
  З-1).: І то до молодої несли?
  Р-1).: Да до молодой, до молодого.
  З-1).: До молодого, та?
  Р-1).: Да вже їм горілки ставлят багато за теє, отак о.

• 99.

  З-1).: А в вас такого не було, а коровай не ділили?
  Р-1).: Делілі. Ділют в родічув, от як в перезви пуйдут, в їх ділят.
  З-1).: У молодого, так?
  Р-1).: У молодого.
  З-1).: А в молодої коли?
  Р-1).: А в молодої коли то ділят?
  Р-2).: А в молодої, мабуть, ділили на другий день, поки перезви прийдуть.
  Р-1).: Ага, як по перезви приходят молоді забирати уже, матер у невістки своєї дівчини, то тоді вже ділят коровая, да ідут у перезві.
  З-1).: А ділили спочатку в домі молодої…
  Р-1).: Да він забірав молоду да мою родню, нас, і веде до себе в перезві.
  З-1).: І там ділили…
  Р-1).: І там ділят вже вони свого коровая.
  З-1).: А не співали такого?.. А хто ділив коровай?
  Р-1).: Родічи які, свої родічи.
  З-1).: Дружки?
  Р-1).: Нє, не дружки. Родічи свої.
  З-1).: А не співали, шо там "Хтось коровая крає"?..
  Р-1).: Там сповалі, но я її не знаю той пісні.
  З-1).: Не знаєте тої пісні, нє? Ага, ага, ага, зрозуміло, добре.

• 100.

  З-2).: А дівчата наші хотіли хтось…
  З-1).: …Про русалок запитати.
  З-2).: Чи шось таке в селі казали, хто то такі русалки були? Щось чули про русалок? Нічого?
  Р-1).: Нє, нє.
  Р-2).: В нас тільки в русальну неділю, то купаться, кажуть, шо не можна.
  Р-1).: Не можна в той тиждень.
  З-1).: А шо то за русальна неділя? Коли вона?
  Р-1).: Ето вона на Труйцу.
  З-1).: Після Труйци, так?
  Р-1).: Да, да, той тиждень.
  З-1).: Той тиждень, так?
  Р-1).: Да, да, да. Не можна купатса, не можна, бо вроді…

• 101.

  Р-1).: А як людіна вмре в той тиждень – то русалкою становітца.
  З-2).: А хто то така русалка?
  З-1).: А шо то таке?
  Р-1).: Ну я знаю, якась… Колісь казалі, по житі вона ходіт і така во, така розхристана…
  Р-2).: Польова русалка.
  З-2).: Яка-яка? Розхристана?
  Р-1).: Така о, до коси роз… Я не знаю, я таке чула колішнє.
  З-1).: Як чули, та.

• 102.

  Р-1).: О то таке я чула, шо таке, ходіла з розпустянеми косамі, така о, ну як вже бі…
  З-1).: А такого у вас, а, от як ко… А не казали, ну, от казали, шо хто помер на русальницю…
  Р-1).: В нас, я переб’ю вас. В нас одна стара баба говорила, вже старенька вона була (а то. .?.. маті, може знаєте), то казала: "Шо я, як я не мучуса, яка я стара не є, і як мені важко не приходіт, алє щоб я ще той тиждень не вмерла. Щоб я пожила ще той тиждень, а там любого дня, щоб я вмерла".
  З-1).: А чо так не хотіли вмерти тоді?
  Р-1).: Ну я ж вам кажу, що русалкою становиться.
  З-1).: Ага, бо русалкою становиться.
  Р-1).: Але я точно вам не можу сказать, бо… [1]

  Примітки:

  [1] З-1).: А не було такого, шо от вішали одяг русалкам?… Р-1).: Нє. З-1).: …Якщо там дитина вмерла? Р-1).: Нє, нє. З-1).: Не було такого, нє, не знаєте? Р-1).: Нє.

• 103.

  З-2).: А шось таке, коли дощу не було, то не водили, возили рака, якось казали, шо ловили рака і?..
  Р-1).: В нас жаби все білі, щоб дощ ішов.
  З-1).: Як білі?
  З-2).: Як це жаби білі?
  Р-1).: Палками да й всьо.
  З-1).: А хто це робив, жонки чи чоловіки?
  Р-1).: Хто, хто смілий. Я то не заб’ю. А хто смілий – то…
  З-1).: То треба було забити на смерть, та?
  Р-1).: На смерть забіть – і дощ іде.
  З-2).: То коли довго дощу не було?
  Р-1).: Ну як довго дожу не було, да вже, тоді дощ іде. Я етому не віру, але ж я знаю…

• 104.

  З-2).: А в вас не було от якихось замовлянь от від грому, шоб грім не вдарив.
  Р-2).: Нє, нє, нє, нє, нє, нє, нє.
  З-1).: А були такі жінки, шо от шепталі?
  Р-2).: Ну чо, ляк ше шепчут, як злякаєтса от шо. Ну хоча і хлібом ляк по животі…
  З-2).: І як від ляку шепчуть?
  Р-1).: То треба знать іще…
  Р-2).: Ну та знать треба молітву таку.
  З-1).: А ви не знаєте таку?
  Р-1).: Нє, нє.
  З-2).: То якась спеціальна молітва?
  Р-2).: Молітва спеціальна є.
  З-1).: І є від чого, от від ляку, ше від чого?
  Р-2).: Ну о так во, як ви злякаліса чи я злякаласа. .?.. А вона лячит, бере галушку таку і катає по животі ще чим. разок, два, три пошепче – та й проходіт.
  З-1).: А ше від чого шептали?
  З-2).: Отут в селі? [Водночас відбувається розмова З-2) із Р-1) – нерозбірливо чути. – Примітка транскриптора.]
  Р-1).: Хто од родімого, от на чорну ету болєзнь.
  Р-2).: Епілепсія.
  Р-1).: …Тоже. От на… золотуха, як… [Водночас відбувається побутова розмова – нерозбірливо чути. – Примітка транскриптора.] Золотуха, таке прищамі тут, тоже, зветься золотуха – тоже шепчут, ага. Підвій шепчут, як вітер десь так подуне – і вже недобре, напхає, напухає шось, корчитьсі там шось, чи од вітру – тоже шепчут.
  З-1).: Тоже шепчут, добре.

• 105.
  1. [1] Люлі-люлі,
     Усім діткам дулі.
     А Дінонці калачі,
     Щоб спала вдень і вночі. [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: Так, якусь колискову, яку дітям співали? Там, може, "Колихала баба діда…", "Люлю-люлю…"?
  1. Люлі-люлі,
  Усім діткам дулі, дулі
  А Дінонці калачі,
  Щоб спала вдень і вночі.
  З-1).: А на голос як то?
  [2] З-1).: То так колисали колись.

• 106.

  З-1).: А не було таких забавлянок, шо там от "тосі-тосі…" або так дитинку?..
  З-2).: "Печу-печу хлібчик…"?
  З-1).: …голівкою так?..
  Р-1).: Нє, нє, нє.
  З-2).: "Сорока-ворона…"?
  Р-1).: "… діткам кашку варила".
  З-1).: А хто це так співає?
  Р-1).: То нє, це все нє. А ще як? Бачиш, вся Пристань буде чуті, там я включила так.

• 107.

  З-1).: Прошу.
  Р-4).: Село складається із певних ділянок. Колись та частина села, де зараз центральна траса йде на Білорусію, там було декілька десятків хат, і була назва – Хутір. Але потім село розросталося, відводилися нові вулиці, але назва Хутір так і залишилася. Тому біля центральної траси ця назва є Хутір. Село перетинає гребля і ця частина, де ми зараз знаходимося, має назву дане місце – Пристань, оце, де ми зараз.
  З-1).: Оця хата, де ми записували?
  Р-4).: Да, да, оце Пристань. Оця жіночка, що ми брали її там у селі – Горохи, Волоша.
  З-1).: А що це означає "Волоша"?
  Р-4).: Це частинка села, оцей куток. Тут Горохи. А там далі іде – Мостецька.
  З-1).: Мостецька, так?
  Р-4).: Да. Село просто, ну такі райони, як і має бути.
  З-1).: А що то за гребля? Що та грубля тут робить? Якийсь ставок є великий чи що?
  Р-4).: Нє, це гребля, отак ви зіткнулись просто в углу з одної сторони і з другої – дорога. Дорога була дуже низька і коли приходила весна – затопляло так, що навіть я пам’ятаю, шо років сорок тому затопило настільки між двома частинами села, між Хутором і центром села, що возили в школу амфібіями – це десь до кілометра треба було перевозить дітей амфібіями.
  З-1).: То військові так вам допомагали, так?
  Р-4).: Да, да, так допомагали військові. Потім насипали греблю високу (оце ми їхали автобусом, як ми будем іти, я вам покажу) – тепер, звичайно, немає тої води і не затопляє село. Зробили меліорацію, вона правда, зара устарює та меліорація, але назва так і лишилася – Гребля. І частина села до Греблі – Хутір. А після Греблі – це вже Центр рахується.
  З-1).: Дуже цікаво, дуже цікаво. […]