Сеанс

Текст

• 1.

  З-1).: А, ну вони нам співали всякі: ми і весілля, ми, ми в них запитали. Але от ми так хотіли би більше почути може як в вас колядували? Але оці такі давні коляди, знаєте, такі не з книжок, а такі от давніші?
  Р-1).: Давніх я не знаю.
  З-1).: Не знаєте. А які знаєте?
  Р-1).: То вони як, як співали, то вони вже ж вам може співали їх.
  З-2).: Ви їм наспівайте, вони скажуть чи, чи чулі вони таку, чи нє.

• 2.

  Р-1).: А які? Як, як молоду вбірают чи як до вінца вже? Які, які вони самі главні для вас?
  З-1).: А заспівайте яку хочете. От давайте так, може так по порядку – знаєте як то от?
  Р-1).: Як молоду вбірают.
  З-1).: Як молоду вбірают – о, о.
  Р-1).: А тоді, а тоді – як ідут до венца. А тоді – як в церкві там. А тоді – як йдут з церкві. А тоді вже – як зустрічає мати з хлібом. Вже все по порядку чи як?
  З-1).: Та, отак все по порядку, так, співайте і потім розкажіть, коли її співали ту пісню – добре?
  Р-1).: Ви то вже будете включать шо?
  З-1).: Та, та, але ви на то не зважайте.

• 3.
  1. Дай, мати, масла,
     Я твої корові пасла.
     Віганяла на росу,
     Дай помазати косу.
• 4.
  1. Ох ішла Марійка до вінця,
     Да сіяла рутоньку з рукавця.
  2. А за нею матінка в слідки ступає,
     Да все тую рутоньку збірає.
• 5.
  1. В лузі трава лєліє, в полі церков беліє –
     Молода Марїйка да й до шлюбоньку їде. [1]
  Примітки:

  [1] З-1).: То це співали, коли йшли до шлюбу, так? Р-1).: Як ішлі до церкві. З-1).: Як ішлі до церкві, та? Р-1).: Як молоду ведуть в цер… А зараз вже як…

• 6.
  1. Да нема попа вдома,
     Він поїхав до Вільвова
     Ключи купувати,
     Церков відмикати. [1]
  Примітки:

  [1] [Хтось зайшов до хати, вітаються. – Примітка транскриптора.] З-1).: То це як, мабуть, як їхали до церкви, то таке співали, та? Р-1).: Ну як підійшли до церкви. З-1).: Як підійшли до церкви, то таке співали, так? Р-1).: То співали так, отаке. А зараз як вже…

• 7.
  1. Ми в церкві бували,
     Три винці відали:
     Два винці на стольці,
     Третій на головці.
• 8.
  1. Ми в церкві бувалі,
     Ми діво відали.
     З того дива дивувалиса,
     Шо молоди цілувались.
• 9.
  1. Ой сечона березонька, сечона –
     Уже наша Марійка венчана.
• 10.
  1. Ой сечоний дубонько, сечоний,
     Уже наш Іванко звенчоний. [1]
  Примітки:

  [1] З-1).: То ці вже, мабуть, співали… Р-1).: Це вже як повенчалися. З-1).: І вже йшли назад, так? Р-1).: Вже як з церкві вийшли.

• 11.
  1. [1] Вийди, вийди, матінко, з бохонцем –
     Їде твоя доченька з паничем.
  2. Ой не так з паничем, як з мужиком –
     Ізв’язали рученьки рушником.
  Примітки:

  [1] Р-1).: А тоді вже, вже як йдуть уже додому:

• 12.

  З-1).: І мати насправді так виходила?
  Р-1).: І мати віходить вже з хлібом і цей, вже встрічає їх.
  З-1).: Нам казали, шо ше й з медом, так?
  Р-1).: Ну, з медом, так ставлять мед, беруть таке, таке війко з… – така діжка була, шо хліб пекли – таку діжку виносять.
  З-1).: І так ту діжку клали, так, і зверху?..
  Р-1).: Діжку ставлять в дворі, в дворі вже, у той хаті, де вже весілля, і мати віходить з хлібом і вже їх частує. І їм вже там буде мед наколотяний – і так частує їх уже.

• 13.
  1. [1] Сипте пшеницю в нові корита,
     Корміте коні все Іванкові.
  2. Корміть, ви, коні все Іванкові –
     Іванко їде в велику дорог…
  Примітки:

  [1] Р-1).: А тоді, вже як молодий їде по молоду, то співають таку:

• 14.
  1. Людям дівно-дівно,
     Що в полі коровай відно.
  2. За тим короваєм,
     Там Іванко із сестрицом…
  3. Сестрицамі, сестрицами поражаєтся,
     У дорогу собірає… [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Це вже як забірають коровай, вже, і виходить цей, все весілля віходіт уже на двір. З-1).: Виходить на двір, та? Р-1).: Виходить на двір.

• 15.
  1. Ходю, ходю кругом діжечки,
     Беру-беру сироїжечки:
     Чи сироїжки брати,
     Чи до тестя втікати?
  Примітки:

  [1] Р-1).: І виходять на дворі вже ставлят ту діжку та й хліб і співають:

• 16.
  1. [1] Пусти, свату, в хату,
     Бо ми вже померзли
     На лютом морозі,
     На щасной дорозі.
  2. Пусти, свату, в хату,
     Бо як не пустиш в хату –
     То продерем стріху
     Да наробимо сміху. [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: А заїдут до молодої в двір, то співают:
  [2] Р-1).: Отака шутка, шуткова. З-1).: Шуткова, та?

• 17.

  З-1).: А не співали отакого там: "Не наступай, Литва, бо буде битва…" – нє? Так, коли сперечалися, коли не пускали молодого? Такого не було в вас, нє?
  Р-1).: Ну та буває… Якби я туй во, той… Може я і знаю. Вже позабувала.
  З-1).: Нє, то може й не було, та.

• 18.
  1. [1] – Ой де ж ти, Іванко, воду брав?
     О хто ж тобі коровая розчиняв?
  2. – Ох я воду брав за рекою,
     Розчиняли коровая толокою.
  3. Ох я воду брав із рова,
     Розчиняла коровая мати мая.
  Примітки:

  [1] З-1).: А от ше повернемося трішки назад, от коли коровай пекли – в вас дуже багато співали на коровай, я знаю, – в вас ше навіть коли місили, так, чи як то, розчиняли, то співали щось? Р-1).: Співали. Зараз я згадаю.

• 19.
  1. Іванкова мати
     По сусідочках ходить.
  2. По сусідочках ходить
     Та сусідочок просить. [1]
  3. Ой чия то матьонка
     По сусідочках ходить?
  4. По сусідочках ходить
     Та сусідочок просить:
  5. – Ви сусідочки мої,
     Ви приходьте до мене… [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: Там ще далі є, так? А мати справді ходила і просила, так, цих коровайниць?
  [2] [Чути шепіт респондентів. – Примітка транскриптора.] З-1).: А шо, ви то тоже, ви то не по-своєму співаєте, так? А ви співайте так, як цей, як ви колись співали. То ви так і співаєте, та? Р-1).: Так і співаємо вже типер. Де-небудь поїдеш у друге село, да вже не хочетса ікать, да вже й так співаємо. З-1).: А ви трохи нам поікайте, добре? Бо нам то дуже цікаво, так, бо то кожне ж село –воно таке різне, цікаве, та.

• 20.
  1. [1] Ох, а де ж то пішов господар?
     Нехай вікупить коровай.
     Нехай принесе тую бочку,
     Що стоїт у куточку. [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ну ше про коровая чи шо? З-1).: Ну ше про коровая, та. Р-1).: Уже як коровая печут.
  [2] Р-1).: Горілки. З-1).: Горілки, так? Він частував. Р-1).: Вже як коровая виймают с печі.

• 21.
  1. [1] Наша піч регоче –
     Коровая хоче.
     А припичок насмихаєца, –
     Коровая дожидаєтца. [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: А там такого не співали в вас, шо "Наша піч регоче…"? Р-1).: Ану.
  [2] З-1).: То ше тоді, коли коровая мали тіки… Р-1).: Ето коровай, коровай вже у піч садят. З-1).: А, вже садят в пєч. Р-1).: Ага, вже в пічу садят. А зараз шо вже…

• 22.

  Р-1).: А як от вже коровай спекли, так, і там вони частуються, то не співали таке, шо "Наш коровай там якийсь високий чи такий…"? Такого не було, нє? А от коровай – то спекли ці жінки-коровайниці, так? А прикрашали його хто? Вже дівчата, так?
  Р-1).: Прикрашали вже такі свахи.
  З-1).: Свахи, та?
  Р-1).: Свахи вже – такі жінки, котрі повінчані, котрі вже такі пожили.
  З-1).: Але то не ті, шо пекли, нє?
  Р-1).: Тиї, шо й печут, якшо їм можна. Бо в нас, якшо вдова чи розводянка, то вона вже не участвує в короваї.
  З-1).: Взагалі, так?
  Р-1).: Вона вже так шо-небудь. А вона вже не участує, не окручує вже, не виймає. А коровая должни ті сажать у піч, котрі вінчани. Удвох сажают і вдвох виймають з печі.
  З-1).: Дві жінки, так?
  Р-1).: Дві жінки, шоб по парі було, ну, бо не можна без… шоб молоди в парі прожили вєк свій.
  З-1).: Щоб молоді в парі прожили.
  З-1).: А от коровай в вас, то як, з чого він складається коровай? Там з яких він таких частин?
  Р-1).: Ну берут таке, в нас печут в такому, тазік такий. Маленького тазіка купують і його змазують і спечут таке – "підошва" називаєть.., "підошва". А тоді ложат коровайці, такі малєнькі коровайці.
  З-1).: То вони такі маленькі, кругленькі, та?
  Р-1).: Кругленькі, та, шо аж уверх, шо аж один вже коровайчик такий маленький.
  З-1).: Ага, так їх по колу роскладають і потім вище, так?
  Р-1).: Підряд їх сажают – на те назвивають "підошва", бо в мене покойной старий весельят (був гармоніст) – то всігда вже як ділят того коровая, то приносят музиканту "підошву".Ту "підошву" принесут, то вже її ріжут да й їдят ту "підошву". А ті коровайці роздають усім уже весільним, ложат ті коровайці і подарки вже.
  Р-1).: Викликают вже, шо десь у нашого молодого чи молодої… В молодой то печут такі "коліна" називают.
  З-1).: Нам пояснювали, шо це такі закручені такі, так?
  Р-1).: Такі закручені "коліна". Да їх стикают у куток, да так їх убірают.
  З-1).: А в молодого тоже є таке?
  Р-1).: А в молодого такі в тазіку здоровім печут, шо гусь як підійде в печі, – то гусє розбірают.
  З-1).: Піч розбірают – гуся, так?
  Р-1).: Розбірают, бо вже ж вун високий. Він зійде в тому, в тазіку, а тоді вже як в піч, вже в хустці – то ж якось співалі до того. А що ще вам розказати?
  З-1).: Ну ше коли… Ага, коли по молоду приїжджали, то ви нам співали, та? А можливо, може ви пам’ятаєте, от коли молода була сиротою чи молодий був сиротою, то їм спіівали якісь ше дуже такі тужні пісні – чи в вас таке було?
  Р-1).: Було.
  З-1).: Там є такі слова, шо там молода до батенька іде і просить, шоб він їй там порадочок дав, ну, щоб весілля так…
  Р-1).: Забула.
  З-1).: Я так не можу також початку нагадати собі…

• 23.
  1. [1] – Приступи, мати, до воза близько,
     То я склонюса в ноженьки нізко.
  2. – Не хочу, доню, твого уклону –
     Ізлазь із воза, ході додом… [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: Добре, а от коли вже молоду будут забирати, так, до молодого – то там є такі, шо молода там каже, щоб мама… Зараз я пригадаю. Р-1).: "Приступи, мати, до воза…" З-1).: Так, так, так, так.
  [2] З-1).: Ше шось має бути, так? Р-1).: Ця вже вся.

• 24.

  Р-1).: А так, то можна другу. Вже молода виходіт, вже сяде на воз, то вже везут. Як везут уже молоду, то співают… Все знала, все знала…
  З-1).: Нічо, то ви собі гадаєте. А хто їхав з молодою? Там їхала якась?…
  Р-1).: Їхала якась жінка: чи тьотка, чи яка сестра, чи шо.
  З-1).: А як її, на неї казали?
  Р-1).: Сваха, сваха їдет, всі називають сваха. І з тої сторони, з молодого сторони – то сваха, і з молодого – то свахи, всі свахами звуться.
  З-1).: Свахами звуться, та?
  Р-1).: Ну.

• 25.
  1. [1] Паліте солому, їде князь додому,
     Везе селяночку в новому серпаночку.
  Примітки:

  [1] З-1).: І вони як їдуть до додому молодого, то там, кажуть, розпалювали вогонь, так? Р-1).: Ну, як завезуть молоду вже, то виходіт уже мати чи там хто – розпалюють солому, і шоб молода перескочила через цей вогонь, то співають:

• 26.
  1. [1] Конікі тупу-тупу,
     Привезлі на двур ступу,
     Не ступу – колодіцу,
     Не дівку – молодіцу.
  Примітки:

  [1] Р-1).: О, а як уже йде молода в хату, то співают:

• 27.
  1. [1] Невістка у хату –
     Свекро за лопату.
     А невістка за поліно –
     Перебіла коліно. [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: А вже як заходіт у хату молода, то співают:
  [2] Р-1).: Ше як молода заходить в хату, а вже свекруха частує там, отаке.

• 28.

  З-1).: А не казали, шо там, от коли молода заходит, то вона ше, вона з собою якісь брала такі булочки.
  Р-1).: Ну, коровайці такі берут.
  З-1).: Коровайці, та.
  Р-1).: Такі якісь як печут, туво обкладают да печут одєльно ті коровайці. І вона ложет на пє.., де піч стоїт, там купка така, в ту купку ложет того коровайца невістка.
  З-1).: О, а другий? А кажуть, один на ту купку, а другий – десь на стіл чи де, нє? Такого не знаєте?
  Р-1).: Може, може й на стіл, може і на стіл. Як де, як де який обичай. Тепер якось по-своєму все. А колісь то однаково було. Ше на завтра того коровайца бере невістка в відро, йде по воду.
  З-1).: А нашо вона так бере його з собою?
  Р-1).: Шоб принести води свекрусі. І стоят дружкИ, вже як дружкИ добре вип’ют. Якшо дружки увартуют, шо вона пронесе воду – то їм грош цена вже таким дружкам, а якшо вона, як принесе воду свекрусі напітса. А якшо дружки вильйут – то вже їм пошана велєка тим дружкам, шо вони…
  З-1).: А не казали такого, шо вже як вона набере води і встигне кинути той хліб туда, то вже вони не мают права перевер…, ту воду виливати. Такого в вас не було, нє?
  Р-1).: Може й було, може де хто, ну такого я не знаю.
  З-1).: А от ше як молодих ложили спать, так, чи в комору, чи як в вас казали?
  Р-1).: Комора.
  З-1).: В комору, комора, так? А то не співали так, шо "Наша курочка сокоче, спати хоче…"?
  Р-1).: Співали до молодого, до молодого співали, як вже сидять, ше не ведут їх спать, о, то співали… Бачиш, вже я скільки років не співала, а вони такі були…
  З-1).: Воно забувається…
  Р-1).: А я все знала. Як весілля буває де в кого, то кого – мене… Я все знала, все знала весільне.
  З-1).: То вас просили так, та?
  Р-1).: Просила, я й готовіть ходіла.
  З-1).: Готовіть ходили, та?
  Р-1).: Готовіть ходіла. І все, усе знала, шо який обрад – то все я знала.
  З-1).: От ви ходили готовити – то як тих жінок називали, куховарки чи як?
  Р-1).: Куховарки.
  З-1).: Куховарки. А не співали куховаркам щось таке, отакі приспівки?
  Р-1).: Таке співали вже молодьож співала, а жінки таке, ну, весільне співали.
  З-1).: А молодьож шо співали?
  Р-1).: Ну молодьож співала, танцювали й співали. Стукали (хто вілкі бере, хто шо), бігают вже коло, грає музика, і бігають і співают – то вже тим кухаркам приспівуют, музиканти грають і все таке.
  З-1).: А не пам’ятаєте, шо вони співали?
  Р-1).: Все пам…, я ж кажу, все я помніла, а тепер все почті забула. Так, якбі я приготовиласа, якбі знала, шо то ви приїдете, то може б я собі запісала оте, шо до чого. А так я давно не співала…
  З-1).: Давно не співали, та. Шкода, шо ми трохи і затрималися, та й може, якби ви були з тими жіночками, як була би нагода.
  Р-1).: Та, ну вони може напомнілі б шось і я.
  З-1).: Бо їх там було четверо, і вони собі так більше могли. [1]

  Примітки:

  [1] Побутова розмова між респонденткою та директором школи Мирославою Скулін про перебіг попереднього збирацького сеансу. – Примітка транскриптора.

• 29.

  З-1).: Нє, вони жніва, вони не могли взагалі пригадати. А от не пригадуєте на жнива, на обжинки шо співали?
  Р-1).: Не пригадаю, забулася.
  З-1).: Ну але ше от за вашої молодості ше співали ці, так, от коли вже жали, жито жали?
  Р-1).: Співали.

• 30.
  1. [1] На панщині жито жала, в снопики в’язала.
     А як прийшла й додомоньку, то й плакать я стала.
  2. – Дітки ж мої маленькії, що й будем робити?
     Старший каже: "Не плач, мамко, наймусь я служити".
  3. Старший каже: "Не плач, мамко, наймусь я служити",
     А середній: "Не плач, мамко, якось будем жити".
  4. А середній: "Не плач, мамко, якось будем жити",
     А меншенький гірко плакав – не вмів говорити.
  5. На панщині жито й жала, в снопики в’язала.
     А як прийшла й додомоньку – й голодна лягала.
  6. Бодай же тим клятим панам більш не панувати –
     Яке й горе з діточками голодним лягат… [2]
  7. [3] Скільки тепер таких панів, як пан Лазаренко –2
     Обікрали, обібрали й стареньких, маленьких.
  8. Він поїхав за границю, двораніном стане –
     А як прийде Бог судити, що він тоді скаже?
  9. Що скажете перед Богом за свої провини –
     Скільки є людей голодних в вільній Україні?
  10. Україна в нас багата і люди робочі –
      Як не стидно буде глянуть українцям в очі?
  11. Нехай беруть, нехай крадуть – скоро кінець буде.
      Може, колись заживемо, український люде? [4]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Я, колісь їзділі в Дубровіцу ми з хором, бо я в церковном хорі співала, то вже поїхалі там на площу в Дубровіци віступалі, то я співала ету, про "На панщині жито жала…" – то так сиділі жонки на площі, то всі плакалі, всі плакалі, а молодьож, молодьож слухала. То
  тоді мені вазовніцу вручилі – як співала цю. З-1).: А то Шевченкові? На слова Шевченка, так, ця пісня? Чи шо? Р-1).: Нє, просто така пісня, я знаю, яка вона, старінна якась. З-1).: Але пам’ятаєте її? А заспівайте її.
  [2] З-1).: А від кого ви навчилися цю пісню? Р-1).: Од своєї ще свекрухи покойної.
  [3] Р-1).: А тоді я ще на цю пісню добавила сама. З-1).: Ви може попийте, попийте. Р-1).: Знаєте голос, я була охрипла – води холодної напиласа. Я ще добавила до цієї пісні сьогодняшню про Лазаренка. З-1).: До цієї пісні? Р-1).: До цієї пісні. З-1).: Цікаво. Р-1).: Я то сама доложила. З-1).: Ану заспівайте. Р-1).: То вже як він говори з діточками голодними.
  [4] З-1).: Дуже гарно ви склали так. І актуально. Р-1).: В мене й голос такій, бо спортівса. Я так охріпла, я ж так співала, шо ну, но охріпла. Хоч вже й стара, но голос такий… А то недвно напіласа холодной води. З-1).: А, то було дуже жарко, напевне? Р-1).: Жарко. А я випіла холодної води, і бачите, нема ніякого голосу. Я казала тій, Мирославі ….?…. шо я, буде стидно – я не проспіваю добре. З-1).: Нє, та чому? Гарно, гарно співаєте. Р-1).: Ну бачите, я вже шо я?

• 31.

  З-1).: От нам ше казали жінки, що в вас веснянок не було, шо не співали веснянок.
  Р-1).: Ну таких веснянок я…
  З-1).: То навіть як Ви були маленькі чи дівчиною, то шо, так не співали дівчата? А чому не співали?
  Р-1).: Я знаю вже так, шо воно таке? Од старих люди не перейняли, а самі не…
  З-1).: А такі, як то казали, постові пісні, то не було в вас такого, нє? Не казали в вас так?
  Р-1).: Постові – то ми не співаємо того, шо псалмі такі церковни співали, співали в пости, а таких – нє.
  З-1).: А таких – нє. А в вас так не кажуть, шо от такі як пісні, шо "осінь", кажуть, там "осінь" або… Не кажуть в вас так, нє, на пісні? Таких в вас немає? А от коли ягоди збирали, то не співали якихось таких особливих пісень? Нєа, не було таких?
  Р-1).: А такі всякі, які старинні всякі. Яку знає – таку співає.

• 32.

  Р-1).: Я колись як погнала корови, як пошла замуж у друге село, та на Паску погнала корови пасти. А там таке болото! А погнала сама – чоловіка свекруха не впустила зі мною пасти. А я сірота була… Я загнала корови, корови пасутса на болоті, а я зайшла в ліс – да як заспіваю, да як заспіваю! А ті залужани [1], люди, кажут: "От бережчанка [2] співає! От бережчанка!". Співаю, співаю да й плачу. А тоді вже жену корови додому, а дід старенький стоїт з кульбакой да й каже: "Шо тебе, молодічко, заставіло сюди йті в еті Залужже?" А я кажу: "А я знаю, діду, шо заставіло…" То таке…
  З-1).: А шо то таке ви співали? Які то такі пісні співали?
  Р-1).: Ну такі всякі, які знала, які…
  З-1).: Такі довгі пісні, та?
  Р-1).: Довгі пісні.

  Примітки:

  [1] Залужани – жителі села Залужжя (Дубровицький район, Рівненська область). – Примітка транскриптора.
  [2] Бережчанка – жителька села Бережки (Дубровицький район, Рівненська область). – Примітка транскриптора/

• 33.
  1. [1] А мій батько Яким – да не журиться нічим.
     Моя мати як зора – рано замуж віддала.
  2. Моя мати як зора – рано замуж віддала
     У великую сім’ю, в чужу дальню сторону.
  3. А великая сім’я да садітса до стола –
     Ух, а мене, молоду, й віражают по воду.
  4. Як по воду ішла, як голубка й гула,
     За дрібними сльозоньками криніченьки не знайшла.
  5. Як криніцу знашла, я й води набрала,
     Я й води набрала й половину ведра.
  6. Я води набрала й половину ведра –
     Поки додому прийшла, сльозоньками доліла.
  7. Як приходю під вікно, якась в хаті гомона,
     Щось у хаті гомонят, мого мужа наровлят:
  8. – Чого, синку, так живеш? Чого водки не п’єш?
     Чого водки не п’єш? Чого жинки не б’єш?
  9. – Нащо, мамо, водку пить? За що мені жінку бить?
     За що мені жінку бить, вона вміє все робить.
  10. Вона вміє все робить:
      І помиє, і помаже, без вечері спати ляже.
  11. – Ох ти жінко моя, дурна в тебе голова:
      Помазала й помила, без вечері спать лягла. [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: От ету співала завше я, шо "А мій батько Яким – та не журиця нічим. Моя мати як зора – рано замуж оддала…" – ето вона довга така, я її… З-1).: А можете її заспівати? Може так не дуже голосно.
  [2] З-1).: Це така гарна пісня. А ви її від кого навчилися цю пісню? Р-1).: Ще од матері ще своєї. Од матері ще своєї навчилася цю пісню.

• 34.

  Р-1).: Такі старинні багато пісень, багато є таких пісень, які тут тоді співали жінки.
  З-1).: А чому ці пісні так більше сумні такі?
  Р-1).: Ну такі я знаю чого? Отакі-то. Є всякі, всякі старинні пісні, так. Всякі, но тепер уже, знаєте, як ми ще десь годов з п’ять назад я ще могла іти, да йдем з церкви, да як заспіваєм, сядем де на селі – то всі збігаютса.
  З-1).: Хочуть послухати, та?
  Р-1).: Ну, ну та й те басує, те й одводіт, тонкий голос. Колісь з Дубровиці така, та, шо доставляє все у Берешки харчі всякі, то вибігла: "О жіночки, ходіте, ходіте в столову, ходіте в столову!" – то вона нас там до ночі держала: "Співайте, співайте, співайте, співайте…". А, то діті вже великі булі, то я вже й співаю, а шо мені? Я співати люблю вобше. Ето вже умер дід, то вже не співаю з кілька років. І вже й не хочеться так.
  З-1).: Вже й не хочеться.
  Р-1).: Ну.

• 35.

  З-1).: А ще нам жінки, от ми питалися за купальські пісні, в вас було Купала, так?
  Р-1).: От купальські – нє.
  З-1).: Ви ніколи не ходили на Купала, так?
  Р-1).: Я не ходіла й тепер не ходю. Ну, то на Купала жінки старі ходять, а я не ходіла ніколи. Якось Купала попадає у пост – і я не ходіла.
  З-1).: Ви не ходіли, та?
  Р-1).: Не ходіла я.
  З-1).: А то Купала, то так робили – збирали вогонь, так, такий?
  Р-1).: Вогонь збірали.
  З-1).: І то тіки був один десь збирали, біля річки, так?
  Р-1).: Ну біля річки… Большество біля річки. Тепер вже на стадіоні збирают де, де вже запопало, а тоді, а тоді – коло річки.
  З-1).: Коло річки. І то так люди всі приходили, так, на то Купала? Чи то тіки молодь?
  Р-1).: Усі, усі: і молоді, й старі – й всі ходілі, всі ходілі. А тепер уже…
  З-1).: Ну і там співали тих кілька купальських, а так ше могли співати різні пісні чи?..
  Р-1).: Різні співают, різні, хто які знає. Хто які знав – такі співає.

• 36.

  З-1).: А от ви не пригадуєте, на хрестинах у вас співали якісь такі особливі пісні такі про бабу: "Бабо, голубко моя, хто ж тебе озьме, як не я…" або "Біжить онучок до бабусеньки.."?
  Р-1).: Нє, в нас таких – нє.
  З-1).: Але хрестини у вас такі роблять, збираютца?
  Р-1).: Христіни роблять, і збирают, і які хто хоче – такі співают.
  З-1).: Такі співают?
  Р-1).: Такі співают.
  З-1).: Ну а в вас от вибирали таку бабу і на неї казали там чи "баба-пупорізка", чи "повитуха"? Як в вас кажут?
  Р-1).: "Баба-пуповна", "баба-пуповна" – смиютса. От була я на весіллі, ета йшла та дівчина, шо я…, мене посаділі тоді за бабу. О, то значіт я чуділа там, шо вже приїхалі од молодого да викуплять молоду, а – да грошей. А я кажу: "Не жаднічайте! Така молода моя внука. Я їй пупа льоном зав’язала! – кажу – Во дівчина! О! Бо тепер, – кажу, – в’яжут марльою, то отпадают пупи да не ростут!" – Ну чуділа там я.
  З-1).: А то колись льном в’язали, та?
  Р-1).: Льоном, льоном.
  З-1).: А було таке, шо хлопчикові в’язали чимось іншим, а дівчині чимось іншим?
  Р-1).: Нє, льоном всім в’язалі, в нас льоном всім, всім в’язалі льоном.
  З-1).: І потім одрізалі, так?
  Р-1).: Ну, потом одрізалі да ті пупки хавалі, да й воно же треба той пупок. Ото, дівчатка, пуйдете замуж, то будете мать малих, – того пупка хавайте. Буде йті в школу, хай він розв’яже того пупка. Малий, от у перший клас, – і буде все знать. А колісь от я ходіла в школу, і пупка – то маті держала моя. І я розв’язала його. Ну тоді вже я й десь у років дев’ять ішла.

• 37.

  Р-1).: Бо ми жилі на Бєлорусію в войну. А німєц хату спалів. Жилі в балгані в лісі.
  З-1).: А шо це таке – "балган"?
  Р-1).: А таке у лісі, ставлят такі стойки із сосни, да накривалі ще сосною і якім-небудь мусором – щоб як німец, німец летіт (самольот нємєцкій), шоб він не заметів того балгана. І такі нари зробила маті. Да накидала соломи, да там жилі. Вже як ішов Каплунов одряд, вже гналі німца, – то зайшлі в той балган да до матері: "Як ви тут?" – Не пом’ю, як називав він мати, той казав, я… Каплунов, фамілію я пом’ю зараз. Даже він мене на руки взяв. А я кажу: "Дядя, скоро война кончиться!" – А він каже: "Скоро, дєточка, скоро". – Дав нам такого американського сала з буквами. – "Вже скоро, дєточка, кончілась".

• 38.

  З-1).: А то ше от про ті, я ше до тих хрестин повернуся. То кого вибирали на цю бабу? То хтось, якась родичка мала бути чи?..
  Р-1).: Родічка чи може і чужі дехто, такі які пріятелі булі, чи якась подруга, чи якась подругі маті, чи хто…
  З-1).: То вона, ця баба, приймала роди чи ні?
  Р-1).: Колісь приймала.
  З-1).: Колісь приймала.
  Р-1).: Колісь приймала.То була настояща баба, а тепер, тепер – больніца. Тепер за бабу… От мене там посаділі – яка я баба? Я ж пупа не в’язала. А я шуткувала, шо в’язала. А де ж я в’язала? Больніца тепер в’яже.
  З-1).: Больніца тепер в’яже, та? То ту бабу тепер вибирают просто так?
  Р-1).: Просто, просто сажают для почота. Такий в нас обичай.
  З-1).: А ви, а от не було таке, шо ця баба мала носити якісь там пиріжки там?..
  Р-1).: Несе, варит горщок ягод. Такі горшкі булі здорові. Кіп’ятіт воду, сиплє туди ягоди чорні, черніку, і варит, і несе горщок, горщок той до внуки. Ето вже "баба принесла ягоди" – такий обичай колись був в старині.
  З-1).: В старині такий був?
  Р-1).: В нас типер вже шо, типер вже купіт хто як, подарка якого, вибіраш самого лучшого…
  З-1).: А не було такого, шо цей внучок от на Великдень, так, ходив до тої баби?
  Р-1).: Ходят, і типер ходять.
  З-1).: Ходят і типер?
  Р-1).: І типер ходять. Берут узьол, узьол яєць і несут до баби, до куми, і до куми несут двацать яєц чи сколько там, хто скільки хоче.
  З-1).: А якось то називают – то, шо вони несуть?
  Р-1).: Волочілне.
  З-1).: Волочілне, так?
  Р-1).: Волочілне.
  З-1).: Ага, і та баба їх обдаровує, так?
  Р-1).: А баба обдаровує: то ложет яйца тоже туди, ложет якогось подарка, ложит паски, накладає уже цілу торбу – там шо, в чому принесли: чи в торбі, чи в сумці, отаке. […]
  З-1).: А то ше от про ті, я ше до тих хрестин повернуся. То кого вибирали на цю бабу? То хтось, якась родичка мала бути чи?..
  Р-1).: Родічка чи може і чужі дехто, такі які пріятелі булі, чи якась подруга, чи якась подругі маті, чи хто…
  З-1).: То вона, ця баба, приймала роди чи ні?
  Р-1).: Колісь приймала.
  З-1).: Колісь приймала.
  Р-1).: Колісь приймала.То була настояща баба, а тепер, тепер – больніца. Тепер за бабу… От мене там посаділі – яка я баба? Я ж пупа не в’язала. А я шуткувала, шо в’язала. А де ж я в’язала? Больніца тепер в’яже.
  З-1).: Больніца тепер в’яже, та? То ту бабу тепер вибирают просто так?
  Р-1).: Просто, просто сажают для почота. Такий в нас обичай.
  З-1).: А ви, а от не було таке, шо ця баба мала носити якісь там пиріжки там?..
  Р-1).: Несе, варит горщок ягод. Такі горшкі булі здорові. Кіп’ятіт воду, сиплє туди ягоди чорні, черніку, і варит, і несе горщок, горщок той до внуки. Ето вже "баба принесла ягоди" – такий обичай колись був в старині.
  З-1).: В старині такий був?
  Р-1).: В нас типер вже шо, типер вже купіт хто як, подарка якого, вибіраш самого лучшого…
  З-1).: А не було такого, шо цей внучок от на Великдень, так, ходив до тої баби?
  Р-1).: Ходят, і типер ходять.
  З-1).: Ходят і типер?
  Р-1).: І типер ходять. Берут узьол, узьол яєць і несут до баби, до куми, і до куми несут двацать яєц чи сколько там, хто скільки хоче.
  З-1).: А якось то називают – то, шо вони несуть?
  Р-1).: Волочілне.
  З-1).: Волочілне, так?
  Р-1).: Волочілне.
  З-1).: Ага, і та баба їх обдаровує, так?
  Р-1).: А баба обдаровує: то ложет яйца тоже туди, ложет якогось подарка, ложит паски, накладає уже цілу торбу – там шо, в чому принесли: чи в торбі, чи в сумці, отаке […].
  З-1).: Ми вже, на жаль, мусимо йти, так. Ой, дуже вам дякуємо. Нас вже автобус десь зараз має чекати. Ми вже маємо йти.

• 39.
  1. [1] Гармоніст, гармоніст, він цибулю дуже їсть.
     Він по вуліці іде і кричить: "Цибуля де?"
  Примітки:

  [1] З-1).: Ше одну заспівайте, та. Р-1).: Я вам заспіваю про свого діда, шо був гармоніст.

• 40.
  1. Полюбила гармоніста, наругала меня мать.
     – Не ругай мене, мамаша, бо ж весьолий буде зять.
• 41.
  1. А я свойму гармоністу да й добавіла краси:
     Повісіла цибулину, а він думав, що часи.
• 42.
  1. Полюбила льотчика, думала, літає.
     Захожу на аеродром, а он подметає.
• 43.
  1. Полюбила льотчика, льотчика-наводчика.
     Чотири лєйтінантіка і трідцать два сержантіка.
• 44.
  1. Я любила чотирох, ох, Івана – п’ятого.
     Ой нікого не любила, як його проклятого.
• 45.
  1. Полюбіть, полюбіть такого красавца:
     Голова, як у ведмедя, вуха, як у зайца. [1]
  Примітки:

  [1] З-1).: А де ви навчилися таких частушок? Р-1).: А, то такі от як… Од бабив всяких старих. З-1).: Шо, співали в вас тут такі частушки, та? Р-1).: Ой, я як пойду на весільє де, то всіх нас тут…

• 46.

  Р-1).: В Жені, Женя як дочку оддавала, ето годов десять назад було. Да з Колкув [недалеке село, на схід від Дубровиці. – Примітка транскриптора] був, був з того села, де молодий, да тут гармоніст. А одна жінка, ета Вася Монтачиха, до його частушки, до того співає – а він їй як почав! Я як його засипала – то всі кричалі: "Наша взяла!" З-1).: То змагання таке, та? Р-1).: "Наша взяла!" Змагання було, з Колок і наші – то всі кричалі… То й типера, той Мусьо споминає: "Бабо, я ваші частушки – і типер сміюса!" Вон до мене всяке, а я до його – та як приспівала, то… [1]

  Примітки:

  [1] Завершення сеансу. – Примітка транскриптора.