Сеанс

Текст

• 1.

  Респондент-1): Бери, як я подумаю, то – ой, хай Бог милує, хай Господь не дає…
  Збирач-1): Но але то, то треба знати, як то було, бо то…
  Р-1).: А тепер молоди, як багато раз розказуєш своїм дітям, то вони кажуть: «Я вже чув». Як я буду свому Саші казати, а він каже: «Я вже то чув».
  Р-2).: А в вас вже є позаписувани якісь пісні?
  З-1).: Ми вчора, ми цей, писали. В жінок були ми в Золотому.
  Р-1).: А то там тоже там співають.
  З-1).: То там така гарна жінка нам така пані Ганна, Ганя, та, то ми в неї записували. Але ми хочемо також і знати, як по інших селах співали. Може ви нам шось заспіваєте, шось пригадаєте?
  Р-1).: Мусимо.
  Р-2).: Та ми такі пісні… Як і заспіваємо пару пісень, може.
  Р-1).: Може весільних можна.
  З-1).: Можна весільних, та, та. Але так нам ше скажете от до чого то співалася та весільна пісня, шоб так знати.
  Р-1).: А, то вже чи ввечері як забиралі, чи вранці.
  Р-2).: Но-но, як могли.

• 2.
  1. [1] Сторони, сусідочки, сторони!
     Да не переходьте дороги…
  2. Да нехай перейде Господь-Бог,
     А Іванков батенько – на перод…
  3. Да нехай перейде ясна зора,
     Да нехай перейде мати родна… [2]
  Примітки:

  [1] Р-2).: Тож молодому, як ото казати, молодого як проводжають на… Р-1).: Ну-ну, як той, до винца як провожають, то спувают. Р-2).: Ну, давайте ту, шо до вінца випроводжати треба молодого.
  [2] Р-1).: То таке вже до вінца… З-1).: Як до вінца молодий їде, та? Р-2).: Випровожають його ше.

• 3.

  З-1).: А ви кажете, "най підійде мати, батько" – а вони шось робли?
  Р-1).: А вони обходили з хлібом кругом машину, да й благословилі їх, перехрещувалі так.
  З-1).: Хлібом, так?
  Р-1).: Хлібом. Мати йде, пшеницьою обсипає, а вони несут, батько несе хлібец на рушнику – і обходят три рази.
  Р-2).: Да, і пшеницу, і конфети там всякі.
  Р-1).: І копійки. І вони обкидают молодих. Ото таке.
  З-1).: Ага! І тоді шо, молодий їхав до?…
  Р-1).: До молодої. Венчаться то він їхав.
  З-1).: А, брав її, і вони тоді їхали до вінца? Ага.

• 4.
  1. [1] І хоч плач, матьонко, хоч не плач –
     Сама пуйдеш на річеньку платтє прать.
  2. Ой чи біло чи не біло попереш –
     Тоді свою доненьку споминеш. [2]
  Примітки:

  [1] Р-2).: А ету вже заспіваймо як ето забирают?
  [2] Р-1).: То вже як забирают, то вже мати ж плаче [Сміється. – Примітка транскрипора]. З-1).: Мати плаче? Р-2).: Дочку оддає.

• 5.
  1. [1] Познай, познай, моя матьонко, без дочки
     Понаростають попід лавічу козлячки.
  2. І не так козлячки, як осінськії грибочки –
     Познай, познай, моя матонько, без дочки. [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ето тоже тоді, наверно, її… Ой, тих пісень-світильок, хто би їх пам`ятав.
  [2] Р-1).: То тоді, як забирают – вже мати плаче. Р-2).: Мати плаче, та й всі плачуть.

• 6.

  З-1).: А в вас коровай пекли на весілля?
  Р-1).: Пекли.
  З-1).: Були коровай несли, так?
  Р-1).: То я сама пекла. Наверно я шість короваюв пекла – я так пощитаю не раз сама собі – в селі печемо.

• 7.

  [1] І короваю-раю,
  Я тебе убираю… [2]

  Примітки:

  [1] З-1).: А як пекли, то співали шось, коли пекли коровай? Р-1).: Ну, сповалі, сповалі. З-1).: А можете нагадати собі? Р-1).: Ну так вже я не нагадаю її. Тоді вже як вбираєм – то споваємо. Р-2).: Всьо ровно, як знаєш, то засповай.
  [2] Р-1).: От бачите, вже й забула, забула.

• 8.

  Р-2).: А то вже давне діло було, скоко пройшло вже, годи прожили…
  Р-1).: А тепер же воно не повторяєтса, молодьож же не співає те, а старі забувають.
  Р-1).: Давай заспіваємо «Вийди, мамо, вийди рано».
  Р-1).: Тут ту пісню …..?…. співают.
  Р-2).: А може й ні, а може то не така.

• 9.
  1. [1] Ой у полі, в полі сухий дуб стоїт [2] –2
     То пуд тим дубочком той козак лежит.
  2. Ой чи вун убитий чи неначе спить?2
     В головоньках нього матінка стої…
  3. В головоньках його й матінка стоїт
     Й вона тихо-тихо йому говорить:
  4. – Ой сину, мій сину, що й завойовав? [3]2
     Ти за Україну голову поклав… [4]
  5. – Не плач, стара мати, не плач, не журись –2
     Тільки ти подумай, що був син колись.
  6. – Ох як я вас мала п`ятеро синів,2
     Ох ти був надменший, сину мій, тепер.
  7. Як ти був маленьким, тебе берегла –
     Тепер над тобою могила сумна. [5]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Давай ету заспуваємо – таку, шо аж плакати хочетса, бандеровску. З-1).: Ану давайте. Р-2).: Але я ї не знаю добре, ну, давай, я то не знаю, певні, слів…
  [2] "Ой у полі, в полі сухий дуб стояв" – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
  [3] Р-1).: Не так, не так. – Примітка респондента.
  [4] Р-1).: Треба, щоб ето слово… – Примітка респондента.
  [5] Р-1).: Трохи я її попутала, неправильно слова… З-1).: А ви її від кого навчилися ту пісню? Р-1).: Я знаю од кого? Сповалі ми її та й той. З-1).: Співалі ше як були молодими, так? Р-1).: Ну, ше молодими сповалі. З-1).: Співали оцю пісню. З-1).: А шо, були в вас тут бандеровци? Р-1).: Булі і є, аякже. З-1).: Булі і є.

• 10.
  1. [1] За дубровою воли гнала
     Да з дубровою розмовляла:
  2. – Ти, добровонько зелєная,
     Да в три ради саджаная…
  3. Да у три ради, у три полі,
     Да сидить сокол на том полі…
  4. Да сидить сокол на том полі,
     Да піє пісні по-неволі.
  5. – Ой ти, соколе, соколоньку,2
     Да не жур мою головоньку…
  6. Ой як я й була журилася,2
     Да й від родоньку й одбилася.
  7. Да й од родоньку, од родини –2
     Да горе жити на чужині.
  8. Да війду на двор – чужі люди –2
     Ой як важенько мені буде.
  9. Да ввійду в хату – чужа мати,2
     Да як тяженько привикати. [2 ]
  Примітки:

  [1] З-1).: А скажіть, от такі в ягодах в вас співали пісні? Такі, шо от казали, то ягідні пісні або?.. Р-1).: Ай, то колісь, колісь то сповалі в лісі, зайдемо. А тепер – ні. Он посумніла баба, навіть не хоче балакати. З-1).: Но, а які то пісні співали? Р-1).: Ну, колись то я не знаю, я тих… колишні. І то вже такі, як ми кажем, бабські. Р-2).: Ну в лісі шо, шо, які співалі?
  [Перші чотири строфи респондент №1 декламує, наступні строфи респондентки співють разом. – Примітка транскриптора.]
  [2] Р-1).: Ой, хватит її, вона дуже довга. З-1).: А ви спочатку говорили словами, то… Р-1).: А то ж так буде та й голосами.

• 11.
  1. [1] За дубровою воли гнала2
     Да з дубровою розмовляла:
  2. – Ти, добровонько зеленая,2
     Да й у три ради саджаная…
  3. Да й у три ради, й у три полі,2
     Да сидить сокол на том полі…
  4. Да сидить сокол на том полі,2
     Да піє пісню по-неволі.
  5. – Ой ти, соколе, соколоньку,2
     Да не жур мою голівоньку. [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: А нє, візьміть спочатку ше бодай то, шо ви наговорили словами на мелодію. Р-1).: То-то, а мелодія ззаду, то ви будте слухати, та й зразу співати. З-1).: Візьміть, якшо вам не важко. Р-1).: Нє-нє, мені не важко. Вже я й забула, бачите, така голова вже недобра. З-1).: Про дуброву. Р-2).: "За дубровою воли гнала да з дубровою розмовляла…"
  [2] Р-1).: Ну там дальше вже ж там є. З-1).: То це співали і в лісі, так співали? Р-1).: Спивалі, бивало гукаєм по лісі, споваєм, колісь було в колгосп не хотілі йти…

• 12.
  1. [1] Ой у лісі, в лісі, дуб на дуба звився –
     Який син був гарний поки не женився.2
  2. А як оженився, да й взяв собі жінку,
     Да й став забувати про рідну матінку.2
  3. Вийшла мати з хати да й стала питати:
     – Хто ж тобі рідніший: чи жінка чи мати?2
  4. – Жінка мені рідна, бо моя дружина.
     Теща ж мені рідна, бо жінку родила.2
  5. А ти ж, моя мати, мусиш вибачати,
     Як будеш бурчати, то й віжену з хати.2
  6. [2] Піду я до сина – сина нема дома,
     А горда невістка не промовить й слова.2
  7. Піду я до дочки, дочка горе знає,
     Дасть мені поїсти, про все розпитає.2
  8. Прийшов зять з роботи з сумними бровами:
     – Вібірайся, жінко, з своїми мамами!2
  9. – Діти ж мої, діти, діти, онучата,
     А я вас водила, як курка курчата.2
  10. А я вас водила по двоє й по троє,
      А ви тепер не хочете і мене одної. [3]2
  Примітки:

  [1] Р-2).: А я вам заспіваю про сина і про матеру. Тоже, Таню, ти мені будеш помагати трошки. Р-1).: А я знаю? Не знаю. Р-2).: "Ой у лісі, лісі, дуб на дуба звівся. Який син був добрий, поки не женився…" – то гарна донєцка пісня. З-1).: А звідки ви її знаєте цю донєцку? Р-1).: А до нас прієжалі. Ну давай, ну то може я…
  [2] Р-2).: "Діти ж мої, діти…" [Респондентка призабула початок строфи, переспівала. – Примітка транскриптора.] Р-1).: А то не пісня, а правда ціла.
  [3] Р-1).: Всьо. Р-2).: Хватить тої вже. А то не пісня, а правда ціла. Р-1).: А то вже і колішня, і теперішня. А большество, шо теперішня, бо колісь держаліся сім’ї, батькув діти, разом жилі. А тепер, бачте, воно трошечка – то брові насупляє, то те, то сє, то не хочуть дивітьса нам, бо то ж жінка – ото таке, такі діла. Промучила.

• 13.

  З-1).: А ви казали за колгосп, не хотіли йти в колгосп. І шо, заганяли силою так?
  Р-2).: Силою заганяли.
  Р-2).: Канєшно, заганяли силою.
  Р-1).: Перший раз…
  Р-2).: В п’ятдесят другому році ми в колгосп поступалі. Я сама роспісувалася, як в школу ходила, то я роспісуваласа за колхоз. Я крепко плакала – чогось бояласа, шо то в колхоз треба йти.
  Р-1).: В нас такий дядько був, дядько був велєкій, високий такий дядько був в нас, то вун пуд піч заліз (колісь такі припічки булі – да там кури держалі)… А сказалі: "Як не хоч писатса, то залізь пуд піч!" – а він заліз под тую піч такій велікій, високій.
  Р-2).: А пуд піч – припічки тиї, там низко було!
  Р-1).: Ну, низинько так.
  Р-2).: Отаке було вже, то таке врем’я було.
  Р-1).: А путом, як сталі робіти, ну все вже топталі пуд ноги. Да співи, да співи булі.
  Р-2).: Хоч жилі бідно, но співалі.
  Р-1).: Но співалі. А я тоді ше в молочарні, в молочарні молоко приймала.
  [Інша респондентка водночас розмовляє, важко розчути текст. – Примітка транскриптора.]
  Р-2).: То потом вже трошки наладилося лудше, стало лудше.
  Р-1).: А не було грамотних людей. Ланкові булі, бригадіри булі. Ну забралі мене за ланкову і то воно… На машину де куда їдем і пєсні, і пєсні.
  Р-2).: З граблями і – ну ше тоді машин не було – пудводи ше такі во трошки.
  Р-1).: Хоч їсти не було шо, їсти не було. Тоді все бульше пудводамі. Колісь на луг нас везлі…
  Р-2).: Вам цікаво?
  З-1).: Та, то дуже цікаво, та.
  Р-1).: Привезлі нас на луг і сказалі нам, шо, ну нема шо взяти ж на ето – в Берестяно був же ето, наш колгосп там – ну а їсти нема шо взяти з собою: "Туда хліб привезут вам" – їдем з удовольствієм, споваєм.
  Р-2).: Думаєм: "Там хліба наємось!"
  Р-1).: А там, от як колись, бачите, було нам. А там ніхто того хліба не привьоз, а цілий день голодні працьовалі. Ну, єхалі до хати і всякі, і сміяліса, і реготалі – якось веселі й однак було.
  Р-2).: Хоч голодні булі, но булі веселі.
  Р-1).: Інші то ше й гомонілі так на злость на нас: "Ну ше їх співи беруть! Ну ше їх співи брут!" – а ми співалі такі молоді да й всьо.
  Р-2).: Молоді ж булі, канєшно.

• 14.
  1. [1] Ой до конца, жинчики, до конца –
     Да пуйдем додомоньку за сонца. [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: А які ви пісні на жнивах співали? Р-2).: Ну, то в жнивах такі пісні, таких пісень не спивалі… Всякі, які, які до жнивей. Ето колісь як самі булі, то вже як дожінают – то я й забула яке то… "Ой до конца, жинчики, до конца, да пуйдем додомуньку за сонца…" – отаке, о, співали. З-1).: А на мотив який? На мелодію яку ви співали?
  [2] Р-1).: Там ше дальше вона є, я забула, я, то було вже давно-давно… З-1).: То тільки ту одну співали чи ще якусь? Р-1).: Ну там всякі сповалі такі, які… Р-2).: Позабувалі вже все. Р-1).: Позабувалі ми тії, ну то вже колишні.

• 15.

  Р-1).: Жалі в колгоспі, косами косилі – важко робилі значала, важко. Льон рвалі, ой, по пувтора гектара вручну рвалі його. Рвали брунделі [?] по руках, брунделі по руках – мучеліси ми, добре мучеліса. Потом трепалі трепачкамі. Ноччу терлі, а дньом трепалі – ну кілограмі важилі – хто больше натрепле, той больше получит.

• 16.

  З-1).: А ше, може, ми так запитаємся, от коли… От колядки у вас співали якісь?
  Р-1).: Колядки сповалі і сповают.
  З-1).: І співають, так? А були такі колядки, от такі давніші, шо не от там їх там з тких співаників співали? Не церковні такі, а давніші такі?
  Р-1).: Ну та такі – чо ж не було?
  З-1).: «В чистом полі свіча палала…» – такого не?..
  Р-1).: Ну такі сповалі. "Про Діву Марію…"
  Р-2).: То колядий ю написано багато по книжках.
  Р-1).: То є і в мене запісано десь там у зошиті, але я геть про то забула.
  З-1).: А про ту Діву Марію – то яка?
  Р-1).: От я не можу тоже вспомніти.
  З-1).: Шо ж то таке? «Ой у полі, в полі пшениця яра…»?
  Р-1).: Я такої не знаю.
  З-1).: Такої не знаєте, ні?
  Р-2).: А я ж так добре як тиї коляди прийдут, а типер геть не можу додуматись..
  Р-1).: То ж так. Тоді то знаєш. То, шо колядники ходилі – всьо врем’я ходилі колядники, колісь і тепер.
  Р-2).: Ну та нє, та тож дадуть трошки хліба може де, а яку копієчку ще.
  Р-1).: Єто колісь ми ходилі, то колісь даже сала не було у людей – так, щоб було.
  Р-2).: Ну, та ніч не було, ну.
  Р-1).: Мало де було. "Ето ходім до тої і тої хазяйки – вона нам даст сала" – як ми побіглі до Каті […] – вона сала дасть, так вона блінца винісла.
  Р-2).: Шо мала – дала.
  З-1).: А то колядники, то хлопці й дівчата ходили, так?
  Р-2).: Хлопці оддєльно самі й разом, і дівчата по-одєльності, і…
  З-1).: Ну а було таке, шо тільки самі дівчата ходили?
  Р-1).: Було, було.
  З-1).: Коли вони ходили? На Різдво чи вже ходили на?..
  Р-1).: На Різдво, на Різдво в нас ходили.
  З-1).: На Різдво ходили, та?

• 17.

  З-1).:А на Щедрий вечір?
  Р-1).: То вже Щодрик.
  З-1).: Щодрик, так? То хто ходив на Щодрик?
  Р-1).: На Щодрика то в нас но дітки такі ходят.
  Р-2).: Зараз, а колись – то ходили і більші. А вже на Щодрика – то ходят меншенькі такі.
  З-1).: А на Щодрика – то щось співали?
  Р-2).: Посівают і співают, канєшно.
  Р-1).: Сповалі, але ми вже їх позабувалі. Таких і типер сповают.
  Р-2).: Я дотепер не можу думати.
  З-1).: А яких то і тепер співають на Щодрика?
  Р-2).: Бог їх знає, теперо я їх не щадрую вже.
  З-1).: Та, то вже не щедрується.
  Р-1).: Забуліса.
  З-1).: Не згадаєте, нє? Таке «Як Діва Марія по світу ходила…» – нє? Шось таке?
  Р-1).: Нє, нє.
  Р-2).: Додому пойду зараз озьму – добре? Побудете ще?
  З-1).: А то що маєте?
  Р-1).: Дуже довго ти будеш ше тії колядники нести.
  Р-2).: Ну чого, Таню? Не довго.
  З-1).: А то такі з книжки, да?
  Р-2).: Нє, то в мене переписане на лісточку є. Там, де псалми всі пописані.
  Р-1).: Там десь була в мене гарна колядка, але де вони пділіса?
  Р-2).: Ну, там в зошиті тому, шо ж ви…

• 18.

  Р-2).: Там і похоронні є.
  Р-1).: Псалмів в мене нема там. Десь я комусь да оддала. А то в нас в тому, в Літвицах просилі того…
  Р-2).: Зошита.
  Р-1).: Оддала я їх комусь.
  З-1).: То ви собі записували, так?
  Р-1).: Ну, посписувани булі, да й ходили колядувати.
  Р-2).: В нас як помре людина, то жінок збирают, шоб посиділі.
  З-1).: Шоб посиділі, та? І вони співають, так? І що вони співают?
  Р-1).: Псалми. Тикі не такі церковни, а такі свої.
  З-1).: А які то ті?
  Р-1).: Таню, а піди, возьми-но зошита.
  Р-2).: Та нашо їм ті псалми?
  Р-1).: А може їм треба?
  З-1).: Нє, ну я навіть не знаю що це таке, які це пісні.
  Р-2).: Ну такі до мерца. Плачут до мертвої людини.
  Р-1).: Як то "Ой у полі, в полі…"? Нє… Тань, як ту "Червону калину…" маєм ми заводити?
  Р-2).: Яку "Каліну…"? Яку "Каліну…"?
  Р-1).: "Висипте на мині…"
  Р-2).: Ой, нашо вони тобі тії псалми?
  Р-1).: То ж похоронна.
  З-1).: Ну та якщо можете, заспівайте, шоб ми знали, шо це таке.
  Р-1).: То ж їм всі треба такі.
  Р-2).: Не хочетса сповати псалми.
  З-1).: Не хочетса?
  Р-2).: Ше кажут, шо… В мене то зошит є по псалмах.
  Р-1).: Ну то як є, то можна ж тую «Калину…» – там вона в тебе перепісана є. Давай, ту «Калину…» заспіваємо, прощальна.

• 19.
  1. Остання путь, остання путь, остання путь, остання дорога… [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: То ж тоже таке, як покійника вже виносят – спивают. Може вам не цікаве, неінтересне, може таке не треба вам? Р-2).: Їм таке не треба. Р-1).: Хай живут… [Фрагмент пісні декламовано. – Примітка транскриптора.]

• 20.

  З-1).: А на весня-, а на весну співали веснянки?
  Р-2).: Ну сповалі, нас тоже тоді вже по клубах вчилі сповати. Але в нас гарних веснянок таких не було.
  З-1).: Вас по клубах вчили співати? Коли шо, коли ви були молоді?
  Р-1).: Хор "Ланка" була.
  З-1).: Хор "Ланка"?
  Р-1).: Та, то ми виступалі…
  Р-2).: То ми їздилі тоже по сьолах співати.
  Р-1).: В Дубровиці виступалі тоже.

• 21.
  1. [1] Широкеє озеро широкім розлите,
     Да ой люлі-люлюшки, широкім розлите.
  2. А по тому озері три лебеді плавало,
     Ой люлі-люлюшки, три лебеді плава…
  3. Три лебеді білих, три парубки милих,
     Да ой люлі-люлюшки, три парубки милих.
  Примітки:

  [1] З-1).: Ну, а тут таких от, шо в селі, веснянок не було? Таких, шо не навчених, а таких, як здавна? Р-2).: Народних. Р-1).: Ну такіх… Як у нас спивалі? «Широкеє озеро, широким розлите…» Р-2).: Я не знаю. З-1).: А може знаєте мелодію? Бо шось я такої не бачу… Ану, пригадайте […].

• 22.
  1. [1] Широкеє озеро широко розлито,
     Да ой люлі-люлюшки, широко розлито. [2]
  2. Ой по тому озері три лебеді плаває,
     Ой люлі-люлюшки, три лебеді плава…
  3. Три лебеді білих, три парубки милих,
     Да гой люлі-люлюшки, три парубки милих.
  4. Ой один парубок, парубок Іванко,
     Да гой люлі-люлюшки, парубок Іванко.
  5. А другий паробок, паробок Степанко,
     Да гой люлі-люлюшки, парубок Степанко. [3]
  6. А третій парубок, парубок і Гріша,
     Да гой люлі-люлюшки, парубок і Гріша.
  7. Ой Іванко каже: "Мені Надя ліпша,
     Да гой люлі-люлюшки, мені Надя ліпша,
  8. Дала мені шовку платок, да й за мене вийшла,
     Да гой люлі-лю-лі, да й за мене війшла".
  9. А Степанко каже: "Мені Любка ліпша,
     Да гой люлі-люлюшки, мені Любка ліпша,
  10. Дала мені хустиночку, да й за мене вийшла,
      Гой, люлі-люлюшки, да й за мене війшла". [4]
  Примітки:

  [1] З-1).: Розпочніть нам її ше раз, так, щоб повністю вона була, бо тут перебилося нам, цю веснянку.
  [2] Р-1).: Помагай, Олю.
  [3] Р-1).: Ой, всьо вже. З-1).: Нє, нє, доспівайте її до кінця, я знаю, шо вона має бути "А третій парубок…" – так? Та заспівайте, будь ласка. Р-1).: А якого-небудь там …..?…. сказати, а потом свої думки становлятис.
  [4] Р-1).: Ну і ше третьому там якусь приліпіте жінку, да й… З-1).: Ну, приліпіть, заспівайте, щоб вона вже була ціла в нас пісня. Р-1).: А яку йому ше приліпити? Якусь Надю? А шо вона йому дала, то й не знаю вже… Позабувала я їх… Ой, тоді ви приліпіт, як вам треба! З-1).: А її якось… як її… може водили цю веснянку? Р-1).: Ну от як водилі собі? Сповалі всяко: то присядалі, то в кружечки ходилі. Р-2).: Одне посередині було. З-1).: Той, хто посередині був, то що, вибирав собі когось чи ні? Р-1).: Ну вибирав, з хусточкою ходив, матлав, тепер з платочками, да там присядає килі його вже, килі того… З-1).: Коло того, кого вибирає? Ага, і тоді шо вони, в парі ходили, так, в колі чи як? Р-1).: Ну ходилі покі вже до, як той казав, до третього, да й всьо вже, конец. З-1).: І тоді що, вибирали іншого когось, так? Р-1).: Ну.

• 23.

  Р-1).: То вже хватит, певно, видно. То вже дуже сумні мої там співають.
  З-2).: А може ви заєте колискові пісні?
  Р-1).: Ні, колискові – ні.
  З-2).: А може, такі, шо дівчині косу розплітали?
  Р-2).: Ну тую косу то всі знают: «Ой коси, коси ви мої…» – то теперішня. А таких – то не знаю.
  Р-1).: «Ішли галочки в три радочки…»
  Р-2).: На посаду як. То весільна тоже.
  З-1).: Пригадаєте її «Йшли…»?
  Р-2).: То весільна буде.
  Р-1).: Весільна, але…
  Р-2).: Ну а косу розплітати – то ж на весіллі, то ж не просто таку, вона ж не… Не те, навєрно, да? […]
  З-1).: Куста в вас не водили на Троїцю? Куста?
  Р-1).: Нє, нє.
  З-1).: Не знаєте? Такого в вас не було.

• 24.

  З-1).: А на Купало, на Купало?
  Р-1).: А купало палят. То діти…
  Р-2).: Збираютса діти там тії…
  Р-1).: Хлопці, дівчата. А так, мабуть, таких не було пісень.
  З-1).: А що палили? Вогонь такий палили?
  Р-1).: Ну, вогонь клали.
  Р-2).: Ну, вогонь, костра, да перестрибували через костьор отаке во.
  Р-1).: Вечором.
  З-1).: Вечером – то вони коли це, з якого числа на яке? З шостогого на сьоме, так?
  Р-1).: Ну, я й сама не знаю коли.
  Р-2).: Да-да, з шостого на сьоме. Бо сьомого – Іван, а – з шостого на сьоме.
  З-1).: А то вони ввечері це робили, так?
  Р-2).: Ой дивіться туди, бо нас гарно сфотографірують з тобою. Щоб ми разом були.
  Р-1).: Ой, куда такоє страховище. Ну добре, чого ти хочеш?
  З-1).: А співали якісь такі купальскі, такі пісні, шо тільки на Купала? Була якась така…?
  Р-1).: Мабуть молодьож – нє, в нас так ни цей… Так сам перестрибувалі, самі свої, молодьож така. А колісь – я не помню, я мало… Колісь – не помню…

• 25.

  З-1).: А може ви пригадаєте, от на хрестини шось в вас співали? Може була така, такі пісні там «Ой бабко моя, голубко моя…»?
  Р-1).: Ну, то такі сповалі.
  З-1).: Спивалі?
  Р-2).: "Хто ж тебе, бабо, взяв, якби не я?…"
  Р-1).: Я була і в бабах, і в кумах.
  З-1).: Були ви в бабах, та?
  Р-1).: Була.
  З-1).: А то, кажуть, якосьє різні такі баби. Та, шо пупа ріже, так?
  Р-1).: Тепер не ріжут пупа, тепер вони в етому…
  З-1).: Нє, нє, то колись, колись як було?
  Р-1).: А то колись – я не знаю, тоді ше я не ходила по…
  З-1).: А тепер як ви ходити, то що? От як ви ходили, то шо робили?
  Р-2).: Покупає дитину да й всьо. А колись же ж та баба пупчика одрізала. Все прибірала.
  З-1).: То її як називали, ту бабу?
  Р-2).: Баба-пупорізна, пупорізна баба.
  Р-1).: Я такого не змогла б робіти, нє.
  З-1).: То ви такого вже не робили, так? Ви вже так, покупали…
  Р-2).: Посиділа за столом на покуті.
  З-1).: На покуті садили?
  Р-2).: На почотному місці.
  З-1).: А коли то було? Коли хрестини, так?
  Р-2).: Баба перша заходить, да на покут сядає, а тоді вже всі заходят.
  З-1).: А баба несла якісь подарки?
  Р-1).: Аякже, аякже, баба треба добрі подарки дати.
  З-1).: Бабі чи баба давала?
  Р-1).: І бабі давали, і баба давала.
  Р-2).: І баба давала туда.
  З-1).: А шо баба давала, наприклад? То вона давала тій молодій мамі, так?
  Р-1).: Да, да.
  З-1).: Шо вона давала?
  Р-1).: Ну шо, купляли і таке, шоб шось було цікаве.
  Р-2).: І на маленьке дитятко і колясочки. Ну то вже потом…
  Р-1).: Ну, то вже почалоса то годік – то й почалоса, то тре давати й давати, поки вже і замуж оддає чи жениться – і тоді доброго тре подарка давати.
  З-1).: А як то ви кажете, шо кожного року треба дарувати, так, шось?
  Р-1).: Аякже, годік – день народження та й треба давати, як типер дают. А як коски ріжуть, то треба йти бабі да тоже.
  З-1).: А коски ріжуть – коли стрижуть, та? А коли то стрижуть?
  Р-1).: В годочок, правда, стрижуть?
  З-1).: В годочок, так? Ага, а таке було, шо той?.. А як його називали, ту дитину, ну шо?.. То внучок казали, так? Бабі він був внучок?
  Р-1).: Та, та, внучок.
  З-1).: Ага, а було таке, шо той внучок приходив на Великдень і приносив бабі щось?
  Р-1).: Приходив, абізатєльно.
  З-1).: А що приносив?
  Р-1).: Яїчка, там ще якогось подарочка, паску, ковбаска.
  З-1).: Ага, а як то називали, то, шо він приносив?
  Р-1).: Волочилно.
  З-1).: Волочилно?
  Р-1).: Волочилно.
  З-1).: Дуже цікаво. У нас такого немає.

• 26.
  1. [1] Ой бабцю моя, й голубко моя,
     Ой хто ж тебе в баби взяв би, якби да не я?
  2. Ой був би такий, що й меду купив,
     То у тебе, бабоньку, вун мене, голубоньку, у баби просив? [2]
  3. Ой кумко моя, й голубко моя,
     Ой хто ж тебе в куми взяв би, якби да не я?
  4. Ой був би такий, що й меду купив,
     То вун мене, кумоньку, вун мене, голубоньку, у куми просив. [3]
  Примітки:

  [1] З-1).: А пригадаєте ту пісню «Ой бабо моя, голубко моя…»?
  [2] Р-1).: Типер знов куму так:
  [3] З-1).: Це вже коли кумі, так? Р-1).: Смеятса, смеютса вже з куми, що "хто б тебе взяв, якби не я?.." Р-2).: Ето вже як хрестили, то вже тоді. З-1).: Ага, як на хрестини.

• 27.

  З-1).: А такого в вас не співали «Ой в неділеньку да ранесенько біжить Василько по бабусеньку…»?
  Р-1).: Нє, нє, такої пісні не знаю.
  З-1).: Такої пісні не знаєте? А чи, можливо, вам вже розказували, от коли хтось давно ше, коли от ваші мами родили, хто колись роди приймав?
  Р-1).: Баби приймалі сами. Баба тая, шо, наприклад… Такая людина є, була, должна в селі бути така, шо вона понімала по тих родах.
  Р-2).: Тут була одна, а в Нівецку була друга. В моєї баби було двінадцать внуков. І то вона в всіх внуків була за бабою, вона роди принімала геть всім дітям, ше повиток не було.
  Р-1).: Ето такі вже баби були, шо вони зналі шептати…
  Р-2).: Тямилі вони, вони тямілі по етому всьому.
  З-1).: І доки такі жінки були? Такі баби?
  Р-1).: Поки вже в больніцу не сталі возити.
  З-1).: Ну, але в больніцу стали возити пізно, правда, вже десь?..
  Р-1).: Ну так, так, так.
  Р-2).: Пока в больніцу родити вже сталі возити, то вже й баби не сталі приймати.
  Р-1).: Ну, то все одно, то лучше, як больницу сюди, да…
  Р-2).: Ну, то та вже, лучше, певно, типер… Може й вмирало ж породіль багато. То ж кровотеча, то таке…
  З-1).: А ше скажіть мені, а от як ту бабу… Ту пупорізку, так?
  Р-1).: Пупорізну.
  З-1).: То її як вибирали? З кого? То з родини мусіла бути чи?..
  Р-1).: Ну такіх якіхсь трохи толковіших бабей, шоб вони понімалі, шо… І заможну таку – бідну ж не возьмут – шоб вона була багатша, шоб вона шось могла порадити, шоб вона шось могла…
  Р-2).: А потом же баба ж ходить на родини, шось тре нести: кашу, пироги.
  З-1).: На родини? А коли то?
  Р-1).: Тоді вже, як… Ето значала йде на одвідки, то несе там шось, вже зготовіт. А потом іде на родини – то тоді на родини вже несе кашу, пироги – таке во. А потом та внука тії пироги знов односить бабі…
  Р-2).:
  Р-1).: І знов несе бабі якогось гостинца туда ложить чи хустку, чи якесь шо – отаке робілі, передавалі.
  З-1).: Дуже цікаво. А ті одвидки, ви казали, то вони коли відбувалися?
  Р-1).: Одвідки, то тоді, коли вона вже…
  Р-2).: Тілько ото вона вже одродила, до вже й вони скоренько на одвідки приходят. Там через три деньочки чи через тиждень – да й приходят на ождвідки, одвідати.
  З-1).: То приходить тіки ця баба чи ше хтось?
  Р-1).: І родня приходить, чи брат, чи братова, чи хтось таке во родня ше є – сходятса всі.
  З-1).: А потім приходили ше раз на родини? То це десь через скільки часу?
  Р-1).: Ну десь вже довше. Тоді вже пощитає скоко пирогов баба їй занесла та ті пироги перепече. Да несе назад тій бабі – да й отако ходилі.
  З-1).: А, то баба приносила їй на одвидки пирогів скількись, а?..
  Р-1).: На родини, на родини.
  З-1).: Ага, на родини. А потім?
  Р-1).: А типер такого немає.
  З-1).: Ну, а жінку, яка народила, то як її називали в вас?
  Р-1).: Порожиля – тая, шо народила, порожиля.
  З-1).: Порожиля, так? Ага, добре.
  Р-1).: Тепер може породілля називалі.
  Р-2).: Та то є одно.

• 28.

  З-1).: Скажіть, будь ласка, а в вас не співали, от коли молода чи молодий були сиротами, то там співали якісь такі пісні ше особливі?
  Р-1).: Ну сповалі, як нема батька чи матері, то чо не сповалі? Спивалі.
  З-1).: А пам’ятаєте?
  Р-1).: Позабувала вже я, позабувала.
  Р-2).: Та то жалобні ті пісні.
  З-1).: Так,так, вони. Шо кличе, вона йде до матінки або до батенька шоб він порадив…
  Р-1).: Ну,ну, «На могилу пойду пораджу до мато…» – якось то, Таня, є, а як то?
  Р-2).: А я позабувала їх. То Вера була пам’ятуща.
  Р-1).: "Іди порадьса…"
  Р-2).: То у нас була така в "Ланці" була така пам’ятуща, вона всі пісні пам’ятала, та й померла бідна…

• 29.
  1. А ти не гайся,
     Іди до, на могилу до матьонки – порадься.
  2. Нехай вона тобі поражає,
     На посаду сажає. [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Тань, то як до дочки, так як на посаду.
  [Фрагмент пісні декламовано. – Примітка транскриптора.]

• 30.

  -1).: То в вас, якшо на весіллю, то в вас коли весілля робили? В який день?
  Р-1).: В неділю.
  З-1).: В неділю, так?
  Р-2).: В неділю починалі.
  З-1).: Ага, але спочатку, ну ше перед весіллям, то в вас ходили сватати, так? То це як називали?
  Р-1).: Ето змовини називалі. Ну, ходят свати, а потом ше змовіни роблят, ше там ведут вже рідніших, бере своїх хресних хресний.
  З-1).: То в свати спочатку йшли хто?
  Р-1).: Батько і мати, больше ніхто, з хлібом. А потом вже на змовини – то вже йдут більше, то хресних, то бабив, то й таке, таке – збирают.
  З-1).: І вже в вас на змовинах, то вже в вас шо – і співали?
  Р-1).: Подарки дают, споваєм…
  З-1).: А подарки дають кому? Хто кому?
  Р-1).: Дают хлопцу, молодому родні.
  Р-2).: Молода должна дати молодому.
  З-1).: А, вони приходять до неї і вона їм…
  Р-1).: І вона должна подарки дати.
  З-1).: А співали там якісь пісні?
  Р-2).: Сповалі.
  Р-1).: Я ото недавно, як внучка моя йшла Мирослава да в Дубровици, то я як завила – то з-за сліз не змогла доспівати.
  Р-2).: То ти як тямиш, то заспіваєш.
  Р-1).: То таких пісень є багато.
  З-1).: Заспівайте.

• 31.
  1. Ой, а ти казав, кльонов листочку, –
     Й не будеш опадати.
  2. Тепер падаєш, ще й опадаєш,
     Дороженьку встилаєш.
  3. – Ой, а ти казав, муй же батеньку, –
     Не будеш оддавати.
  4. Тепер оддаєш, ще й оддаваєш,
     Доленьки не вгадаєш.
  5. – Ой, даю, доню, ой, даю, доню,
     Долєньки не вгадаю.
  6. Да проси, доню, й Господа Бога
     Щоб була добра доля. [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Отакі пісні все сповалі. Р-2).: Сповают і плачут і… З-1).: То це співали коли? І на змовини? Р-1).: На змовинах. З-1).: На змовинах, та?

• 32.

  З-1).: А вже потім після змовин – то вже весілля робили. А було таке, шо могли після змовин молодий і молода розійтися?
  Р-1).: Та чо не було?
  З-1).: Було таке, та?
  Р-1).: Но так не росходилися, як тепер.
  З-1).: Ну так, то як…
  Р-2).: До, до тижня не должин іти молода до своїх батькув.
  З-1).: Після весілля?
  Р-2).: Після весілля – тиждень. А типер на другий день йде. І так вони росходяцца. А то треба тиждень, вже дождати недільки. Да берут пару пирогов, да йдут тоді в гості до батька з матерою.
  З-1).: І так не ходили, правда?
  Р-1).: Так не ходили. Тиждень должни, ти должен тиждень одбути і не йти до своїх батькув, шоб ти молода не йшла! А то тепер вже на другий день прибіжит, а на третій день – вже росходицца. Шо зробіти?! Така типер доля.
  З-1).: А потім вже… А коровай коли в вас пекли?
  Р-2).: Ну коровай коли вже пекли…
  Р-1).: Ну в п’ятницю, наверно ж, правда ж?
  Р-2).: Ну в п’ятницу і в четвер – колі вже попадало, тоді пеклі коровай. […]
  З-1).: А ше як печете, то ше співаєте чи ні? Ну як вже спечете?
  Р-1).: А я не знаю, я переживаю тоді крепко, шоб вдавса коровай, шоб не проколовса, шоб добрий пудийшов, шоб гарний получивса.
  Р-2).: Якось є пісні такі, шо співают, но я то…
  Р-1).: Шо переживаю – то переживаю.
  З-1).: А ше шишки печете? Робите на коровай?
  Р-1).: На короваї так ставимо такі.
  Р-2).: А раньше ж не так, Таня. А раньше сосна була з трьома раламі, да обліплят тістечком її.
  Р-1).: Ну то шишки ставилі. Ну, то колісь ставилі шишки.
  З-1).: А тепер вже не ставлять?
  Р-1).: А тепер вже такі короваї – торт да такий, да й…
  Р-2).: Торт зроблений. Колісь ставили шишки, сосну…
  Р-1).: А нє, ті…
  Р-2).: Слівки, слівки робилі ружни [= різні. – Примітка транскриптора.], стоят патички, обліпалі тістом да й…
  Р-1).: Рвалі цвяточки тиї да обв’язивалі.
  Р-2).: Цвєточки всякі рвалі, барвінок…
  Р-1).: Барвінок, барівнком вбиралі тії шишки. Перед полум’ям їх обжарувалі тії… Тісто на тих шишках. Да ті шишки вбиралі барвінком, цветамі, да обмативалі да ставилі в той… Ото колісь так було, правда, я вже й забула теє навіть.
  Р-2).: А тістечко теє ж діти вельми хотілі, як принесе мати шишку до хати. Воно ж було совсім посне, сосною чи тим…
  Р-1).: А діти ж як його хотіли.
  З-1).: Любили, та? А було таке, шо коли от вже як коровай спекли, то коровайниці шось там з тою діжею так танцювали або руки мили?
  Р-1).: Може де й було, али в нас такого не було.
  З-1).: В вас такого ни було, нє? Так, коровай… А було таке, шо потім молоді збиралися там до молодої, перед весіллям ше, дівчата такі, казали, ой, на такі «збірня» чи «зборня» – не було в вас такого?
  Р-1).: Нє, в нас такого не було. […]

• 33.
  1. [1] Баю-баюшки-баю,
     Не ложися на краю.
  2. Прийде сєринький вовчок,
     Возьми внучка за бочок.
  Примітки:

  [1] З-1).: А скажіть ше, будь ласка, нас от таке цікавить дуже, такі пісеньки, шо їх співали діткам, знаєте, коли їх забавляли? Там, от такі, ну, наприклад, «Ладуні-ладуні, побилися бабуні…»

• 34.
  1. [1] Ладушки, ладушки,
     Де були? – У бабушки.
  2. Шо їлі? – Кашку.
     Шо пилп? – Брашку.
  3. Кашка сладенька… [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: А ше якісь такі.
  [2] Р-1).: Чи то: "Брашка сладенька…"? То я то вже не знаю шо вже. Р-2).: А брашка яка?

• 35.

  З-1).: А от колискові такі, там як «Колихала баба діда з вечора до обіда…» – не знаєте таких, нє? Там «Люлі-люлі, спатки, нема, нема…»?
  Р-1).: Не було мені колі своїх люляти. Я пошла, й пошла, й пошла. […]
  З-1).: А такі «Печу-печу хлібець…» або «Сорока-ворона…» – не знаєте таких?
  Р-1).: То такі… […]

• 36.
  1. [1] Ой зацвіла ружа край вікна,
     Ой зацвіла ружа край вікна,
     Ох мала я мужа, ой, мала я мужа
     Ох мала я мужа-пияка.
  2. Нічого не робит – тільки п’є,
     Нічого не робит – тільки п’є,
     Як прийде додому, як прийде додому –
     Як прийде додому – жінку б’є.
  3. – Не бий мене, муже, не лайся,
     Не бий мене, муже, не лайся,
     Бо сяду поїду, я тебе покину,
     Бо сяду поїду в чужий край.
  4. – Ой як мила з дому їхала,
     Ой як мила з дому їхала,
     Білою хусткою, правою рукою,
     Правою рукою махала.
  5. Ой вернися, мила, додому,
     Ой вернися, мила, додому,
     Я не буду бити, а буду любити.
     Горе жити одному. [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: А може ви знаєте таку пісню, що чоловік, що чоловік пропив коні, жінка ті коні викупляє, а він її б’є і вона утікає…? Р-1).: "Ой люди кажут, муй муж не п’є…" Р-1).: "Ой мала я мужа-пияка, да зацвіла ружа край вікна…" – ото та якби, Таня? "Зацвіла ружа край…"
  [2] Р-1).: Танюш, то – "Одному…" З-1).: А ви від кого начилися тої пісні? Чи то давно в вас таку співали? Р-2).: Давно. Р-1).: То колишня. Р-2).: Колишня. Спувалі. Р-1).: Но вона приходить до етого врем’я, бо колись п’яніц не було, а в ето врем’я – бачите, що б було? Розбої які, войни, яке… Р-1).: Колись зяті позбираються в нас, така стопочка була малєнька – та тую стопочку, бутилкі хватит на всьой стул їх. А сьогодні – хай Бог милує. Пропадают, сим’ї пропадают. Р-2).: Пропадають [стільки] молодих людей…. Валяютса. Покидалі, поросходиліса. Поприходят до старих матирей, да душат, давлят: "Давай пенсію!" А не даси, то – "Виходь з хати!". Та й ото таке. Р-1).: Та в нас бугато є таких, що покидалі сем’ї. Р-2).: Боже! […] З-2).: А "ружа" – що це таке? Р-2).: То такеє, якби тая – квітка. Р-1).: Он, рожа там, дика цвіте, ето во рожа, ружа… Р-2).: Ружа.