Сеанс

Текст

• 1.

  Респондент-1): Со мной будеш напивать.
  Збирач-1): У вас там що, список пісень чи шо?
  Р-1).: Ага. Таке я то понапісувала, шо буду співати.
  З-1).: То ви тут падгатовлєни, а ни шо-нибудь.
  Р-1).: …?…. шо спіталі? [?]
  З-1).: Спочатку що хочеш, а потім що це… [1] Значить, якщо люди самі мають, що хочуть співати, – то спочатку вони співають, що вони хочуть, а потім ми спитаємо, що нам цікаво.
  З-2).: Добре.
  З-1).: Ви що, будете отак стоячи всьо?
  Р-1).: Та нє, є стуло, ото є стуло.
  З-2).: Сідайте-сідайте.
  Р-1).: А та так, вобщем…
  З-1).: Бачите, українська мова неправільно визначає, значіт, як його…, рід слова «стул». Насправді – це стуло, середнього роду.
  З-2).: Ти готова?
  З-1).: Зараз, секундочку тут… Ми в хаті Ганни Панасівни Рожко, так?
  З-2).: Так.
  Р-1).: «Мандрувала моя мила…»
  З-1).: Ой, щас-щас-щас, сікундочку дайте мині, щас… Ми знаходимось в хаті Ганни Опанасівни Рошко, буде співати вона, її сусідка Дуня, і третю жінку як звати?
  Р-1).: Ніна.
  З-1).: І Рошко Ніна Петрівна.
  Р-1).: То ету вона не буде співать, бо вона не, не той… Вона веснянку буде співати.
  Р-3).: Я не знаю, я веснянку…
  Р-1).: Вона веснянку буде співати.
  З-1).: Харашо, добре.

  Примітки:

  [1] Збирач № 1 пояснює особливості записування учням Малої академії наук, учасникам збирацького сеансу. – Примітка транскриптора.

• 2.
  1. Мандрувала моя мила в билий свит,
     А за єю ліха долєнька й услєд.
  2. – Вернись, вернись, моя мила, до мене,
     Я й …?… на тибе.
  3. – Ох, чи ж мене, муй мілєнький, не познав,
     Що ти мене до коніка прив’язав?
  4. Да прив’язав до коніка косою,
     Да вдарив же по ліченьку рукою…
  5. Да вдарив же по ліченьку рукою –
     Поліласа кров гарача рикою…
  6. Ой, запригай, муй милєнький, сивий конь,
     Да поєдем до батенька на муй двур.
  7. Да поїдем до батенька на муй двур –
     Зрайдуєтса й ойтєц, й мати, й увесь руд.
  8. Та ще ж мати та й до воза не дойшла,
     А вже доня острий ножичок найшла.
  9. Да склонила головоньку низенько,
     Да всадила острий ножик в серденько.
  10. Кипи, кипи, кров гарача на ножи,
      Горе – жити на чужині мині.
  11. Кипи, кипи, кров гарача з водою,
      Горе – жити на чужині з тобою.
  12. Кипи, кипи, кров гарача з молоком,
      Горе – жити на чужині з дураком. [1]
  Примітки:

  [1] Р-2).: Важко, важко. З-1).: Це співала Ганна Опанасівна… А таку пісню коли можна співать? От в яку пору? Р-1).: У яку? Р-3).: У любу пору. Р-2).: У любу пору, у любу пору, ето по лєсі даже співают, по лєсі. З-1).: По лєсі? А з якої?.. Р-1).: Да-да. Р-2).: І в полі. Р-1).: І зимою можна співати Р-2).: І при беседі, ето проста пєсня, то і єсть… З-1).: Так вона його вбила чи себе? З-3).: Не все переписала… З-1).: А по сюжету? З-1).: А скажіть, ви чого так швидко співаєте? Вам шо, шо важко? Р-1).: Важко вже, важко… З-1).: Ну не треба так швидко. Воно ж, воно ж можна так, шоби голос розходився, да? Ну, якщо ви трошечки якось такось… Р-1).: Ой… З-1).: Не спішіть, не спішіть. Р-2).: Ох, я співала, я співала…

• 3.

  Р-2).: То як …?… дядьки на базарі кажут: "А чи ше баба жива?" – Каже: "Жива". – "А чи ше спиває?"
  Р-1).: Спивайте, бабо Ганко, якусь ше гарну.
  Р-2).: Співаю.
  З-2).: Не спішіт тільки.

• 4.
  1. [1] Ой у полі гора била,2
     Там горала вдова бид…
  2. Ой горала-волочила,2
     Сльозоньками й умочи…
  3. Заплакала вдова бидна,2
     Що й напала зима й вин… [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: «Ой у полі гора била, там горала вдова бидна. Ой горала-волочила, сльозоньками умочила…». З-1).: А ви зразу на матів. З-2).: Ви співайте. Р-1).: Нє, то я…
  [2] З-1).: А цю пісню треба вгору брати? Р-1).: Можна. З-1).: Отводить можна? Р-1).: Можна, можна. З-1).: А попробуєте? Р-1).: Ну, то так. Р-2).: Підводити… З-1).: Ой, підводить, «підводить» у вас кажуть, да? Попробуйте, шоб підводить. Одна ж низ візьміть, а друга… Р-1).: «Ой, братеньку, голубоньку…» З-1).: Нє, її, вона не підводиться. Р-1).: «Ой, братеньку, голубоньку, прийми мою голово…» З-1).: Не підводиться ця, нє? Р-2).: Нє, нє. Р-1).: "Прийми мою…" Ну бачите, вже збілася…

• 5.
  1. [1] Злазь з даху, не псуй ґонту [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ой-ой-ой, ой-ой-ой, ой-ой-ой, таке ж бабам:
  [2] З-1).: Злазь з даху, не псуй ґонту – це по-польськи, по-польськи? Р-1).: По-польськи, по-польськи.

• 6.

  Р-4).: Вона ж польську школу закінчувала.
  З-1).: А ви поляків застали ще ж, да?
  Р-1).: Я в школу ходила.
  З-1).: Польську?
  З-3).: А скільки класів?
  Р-4).: Три класи.
  Р-1).: "Jeszcze Polska nie zginęła, поки my żyjemy…" [1]. Таке…

  Примітки:

  [1] В оригінальному тексті гімну Польщі на місці слова «поки» стоїть слово «kiedy» – Примітка транскриптора.

• 7.
  1. [1] Ой у полі гора била,2
     Там горала вдова бид…
  2. Ой горала-волочила,2
     Сльозоньками й умочи…
  3. Заплакала вдова бидна,2
     Що й напала зима й би…
  4. Де ж я буду зимувати,2
     Дитки свої годова…?
  5. – Ой братеньку-голубоньку,2
     Прийми мою головонь…
  6. – Ой сестричко-перепйолко,2
     Колі в тебе деток трох…
  7. Як я сяду обидати,2
     Будут в очі заглєда…
  8. – Як ти сядеш гобидати,2
     Я виведу деткі з ха…
  9. Діти, детки, йдіт із хати,2
     Буде дядько й обида…
  10. Діти, детки, батька звати,2
      Нехай встає горова…
  11. Нехай встає горовати,2
      Вас, малєнькіх, годова…
  12. – Вставай, тату, годі спати,2
      Вставай, тату, горова…
  13. Вставай, тату, горовати,2
      Нас, малєнькіх, годова…
  14. Діти, детки, не гайтеса,2
      Ві на мене не наде…
  15. Пока дядьки обидали,2
      Детки тата й одвида…
  16. – Ой сестричко-перепйолко,2
      Веди свої дети в ха…
  17. Веди свої детки в хату,2
      Бо не можу й обида…
  18. – Ой братеньку, не промовлю,2
      Покипило серце кров…
  19. Ой братеньку, не промовлю,2
      Покипило серце кро… [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: А може ви би почали ше раз ту пісню, би собі нагадали. Р-1).: Я зара-зара, ну-ну-ну. Ти мнє не перебивай, бо ти ето старий метод, стародавній нам треба. Р-2).: Я, я вас не буду перебивати, всьо. З-1).: А шо вона неправильно співає? Р-1).: Вона ни… не вміє слов, не знає… Да як почує, але не так тягне… Я буду співати.
  [2] Р-1).: Не промовила… до дітей, бо вже дядьки… Ну всьо.

• 8.

  Р-2).: Вже й дві якось.
  З-1).: Дві?
  Р-1).: Ти ся змучила?
  Р-2).: Нє, нє, я не змучила, ну бо, бачите, треба, шоб було так якось добре.
  Р-1).: Нє, то якісь старі пісні, баба, баба Ганка то знає, які пісні, я не знаю.
  Р-2).: То то стародавні вже! Ще як була мала, на полі, аж баба жито жала, і ще шось робіла – то вона спиває – а я так прислуховуюса – і перейму! І перейму!
  З-2).: І перейняли…
  Р-2).: А он зара вже всьо… Вже забуваю… Є такі пісні, шо геть… Геть і забула, шо й не знаю. Була пионер-вожатою, о, тай так… О, да кажут: «Таку, такої», – а я кажу: «А я геть забула…». Ну тоди, котру ще? О, а «Як прієхал козаченько з поля…» – знаєш? Вмієш, нє?
  Р-1).: Нє…
  Р-2).: Не чула? От бачиш…
  Р-1).: Давайте поспіваєм таку… ем…
  Р-3).: «З ремньом…» [?] кажи, нє?
  Р-2).: А шо «з ремньом» – нє, нє інтірєсно… "Ой, ой поїду в ліс по дрова…».
  З-1).: Ну це така, така, ну це така..
  Р-1).: Нє…
  З-1).: Вона проста, не стара.

• 9.
  1. Як прієхав козаченько з поля,
     Да й прив’язав коня до явора.
  2. Да й прив’язав коня до явора,
     Сам заплакав, край коніченька стояв.
  3. Суди, Боже, суботи дождати,
     Пошлю батька до дівчиноньки в свати.
  4. Пошлю батька до дівчиноньки в свати,
     Я сам пойду пуд окенце слухати.
  5. Я сам пойду пуд окенце слухати,
     Що дівчина буде, серце, казати.
  6. А дівчина у светьолонці ходить,
     Вона своє бели й рученьки ломит.
  7. – Ох ти ж, мати, ти пораднице в хаті,
     Порадь, порадь, що мнє сватам казати?
  8. – Схавай, доню, подарки у скриню,
     Пойдеш замуж через лєто на зиму.
  9. Пошов козак до другої дівчини –
     Через тиждень зробив заручини.
  10. Пришла дівка, на воротєчках плаче:
      – Вернись, вернись, сватай мене, козаче.
  11. – Ой, я ж з тебе, дівко, не смиявса,
      Я ж до тебе своїм батьком присилавса. [1]
  Примітки:

  [1] З-2).: Дуже гарна. Р-1).: Ну ето ста… ето ті, старі. Р-2).: Ну це ж старінні тії пісні. Р-1).: Ото я вам кажу, що ше при Польщі я їх ше вміла.

• 10.
  1. [1] Як прієхав козаченько з поля,
     Да й прив’язав коня до явора. [3]
  2. Да й прив’язав коня до явора,
     Сам заплакав, край коніченька стояв.
  3. Суди, Боже, [4] суботи дождати,
     Пошлю батька до дівчиноньки в свати. [5]
  Примітки:

  [1] З-1).: А на цю пісню було таке, шоб вгору її брать? Р-1).: Можна. З-1).: Ану поспівайте. Р-1).: Вони так хочут, щоб взєти, якуся я, зара-зара, навіть не знаю… З-1).: Щас, а давайте, ми оцю попробуєм, якщо ви мнє ще трошки поспіваєте, то я вам тоді підбасую, а ви покажете, як на верх. Почніть ще спочатку пару куплєтів. Р-2).: Яку? З-1).: Оцю саму. Давайте попробуєм, да.
  [2] Респондентка пригадує текст. Пригадуючи, першу строфу повторила. – Примітка транскриптора.
  [3] Р-1).: Де басовать треба, а де подводить? З-1).: Поспівайте мені ще низ, я попробую виучить бас, а тоді ви попідводите, я не встигла. Поспівайте ще як було. Р-1).: Як? Далі? [Респонденти та збирач № 1 пробують заспівати разом. – Примітка транскриптора] «Як прієхав козаченько з поля, да й…» З-1).: Нє, це ни… З голосом шось…
  [4] Перебивають, далі разом Р-1, Р-2 і З-1. – Примітка транскриптора.
  [5] З-1).: Ну давайте ще поучимо, може щось вийде з цього. Так, а слова, може хоть один куплєт. Р-1).: Славка братіха каже: «Я тока не пойняла. А Ганка то, – каже, – зразу, – каже, – вона пойняла». І шо ви думаєте? Прийшла вона туда, так, так – всьо, вклала. Вже я бабам розказую, то каже, а Гапка каже: «Ага, а то я добре казала, шо Ганка – то вона все» – я зразу пойму. З-1).: Так на вісллі десь чули? Р-1).: На віселлью аж в Млиновскум районі. З-1).: І один раз почули і вже зловили пісню? Р-1).: І вже зловила. З-1).: Бачите…

• 11.

  Р-1).: Баба Ганка – то всі пісні знає в селі.
  Р-2).: В хор "Ланці" була. Ох Боже, та я співала ще з школьної парти!
  Р-1).: І я в хор "Ланці" була!
  З-1).: І ви в хор "Ланці" були?
  Р-2).: Оті вже пісні вже я позабувала.
  Р-1).: А чо? Позабувалі-то? […]
  З-1).: А в вас були такі пісні, що от тільки лєтом можна їх співать, кажуть, шо ви в лєсі, чи там весною, а зимой не можна? Не було таких?
  Р-1).: От весняну цьотка Ніна зара поспіваємо.
  З-1).: Ага.
  Р-2).: Я як була на свадьбі в другом селі, туди на Зариччє.
  З-1).: Ага…

• 12.
  1. [1] Люцца сльозки яж до землє,
     А люде кажут, що й добре‘м є.
  2. Люде кажут, що мой муж ни п’є,
     А вун третій день з корчми ни йде.
  3. Пропив …?… на горілці,
     Да пропив коня вороного.
  4. Пропив коня вороного,
     Да іде до стайні по другого. [2]
  5. Да іде до стайні по другого,
     А я, молодая, проти його.
  6. – Ох ти, мила, викуп коня… [3]
  7. Викуп коня, люблю тебе –
     А як не вікупиш, воб’ю тебе.
  8. Не раз, не два – вікупляла,
     Да й круз окенце й утекала.
  9. Круз окенце й утекала,
     В вішньовум садочку ночовала.
  10. У садочку ночовала,
      Да з соловйушками розмовляла.
  11. Соловейко: "Тьух-тьух-тьух-тьух",
      А я, молодая: "Ох-ох-ох-ох".
  12. Зозулєйка: "Ку-ку-ку-ку"…
      А я, молодая, терплю муку. [4]
  Примітки:

  [1] Р-2).: То я так, «Люди кажут, шо мой муж ни п’є, а во третій день з корчми не йде. Пропив щесті [?] на горілці, та пропив коня вороного», – а баба прийшла якась та цилує мине мене: «Ох, моя ж дочечко, то ж моя писня!» З-1).: А ви співали цю пісню? Р-2).: А я спивала. З-1).: А як вона на голос?
  [2] Р-1).: Гарна? З-1).: Дуже гарна.
  [3] Респондентка двічі заспівала мелодію, якою строфа починається. Припускаємо, що другий рядок жінка забула. – Примітка транскриптора.
  [4] Р-1).: О, то та баба мене обняла, да цилує й цилує: «Ах, моя ж дочечко…» З-1).: Ето ви заспівали на весіллі, десь у Зарічанському районі? Р-1).: На весіллі… За молодою вже прово-, проводником послалі вже мене. З-1).: А весілля де було, в якому селі? Р-1).: У Бродніци.

• 13.

  З-1).: У Бродніци було? А там весілля похожеє на таке, як у вас, чи іначеє?
  Р-1).: Та, Так, як у нас.
  Р-2).: Та, в нас типер вже нима такого весілля.
  Р-1).: Вже в нас одменілі, вже в нас но за один день весілля проходит.
  Р-2).: Ідут кавари там весілля, колись було таке весілля.
  З-1).: А колісь було скільки днєй?
  Р-2).: Два…
  Р-1).: Три дні.
  Р-2).: Молоду велі до коло-, до колодизя чи воду, по воду …
  Р-1).: В понеділок ето вже…
  З-1).: Так ето вже ж конєц.
  З-2).: Ну а ви могли би розповісти нам, як воно, колись весілля святкували, от з самого початку оце… От шо… От навіть з того, як ходили сватати?
  Р-1).: А… Ну то свати – то таке… Зара вам баба Ганка розкаже.

• 14.
  1. Ти, зозулє, рабая,
     Ти не верной кохал…
  2. Ти казала, що семь лєт будеш,
     На восімій та й замуж пуйд…
  3. Я пріходю да й додомоньку,
     А й у мене да свати седь…
  4. А й у мене да свати седят,
     Мед-гарилочку й нусь…
  5. Мед-гарилочку й носят,
     Мого й батенька й да й прось…
  6. Мед-гарилку да й поносилі,
     Мого й батенька й просиль…
  7. Мед-гарилку солоденькую,
     За дівчину й молоденьку. [1]
  Примітки:

  [1] Р-2).: От то в сватах. Р-1).: Ето як свати вже йшли. Р-2).: Як свати прийшли… З-1).: А ето ви співали як у Літвіце? Р-2).: Угу. Р-1).: Ага. З-1).: А тут не так, да? Р-2).: І тута так, та.

• 15.

  Р-1).: Дівчини не було вдома, а батько, а вун вже, батько вже, вже п’ют… То вже батько согласний, вже оддав.
  Р-2).: Ну, то колись так.
  З-2).: Колись так. А хто то йшов в свати? Кого кликали, щоб йшли в свати?
  Р-2).: Хресних.
  Р-1).: Хресних.
  Р-2).: Як мают ту, невистку, то вже сина з невисткою возьмут, такво. Так чужих не берут.
  Р-2).: Хрещених берут.
  Р-1).: Як де, як де, який в кого руд.
  З-2).: А в які дні йшли?
  Р-2).: З суботи на неділю.
  Р-1).: З суботи на неділю.
  З-2).: З суботи на неділю йшли.

• 16.
  1. З суботи на неділєньку
     Снивса й сон мені дивненький: [1]
  2. Що й голуби да налєтєлі,
     Золото да й розсипаль…
  3. Золото да й розсипалі,
     Чорний шовк да й розгорнуль…
  4. Золото – то свати твоє,
     Чорний шовк – то сльозки тво… [2]
  Примітки:

  [1] Р-2).: То то в сватах співають.
  [2] Р-2).: Такий сон снивса, бачите, молодой. З-2).: А це коли співали? Р-2).: В сватах.

• 17.

  З-1).: В сватах.
  Р-2).: В сватах.
  З-2).: А там було, що, більше людей, так?
  Р-1).: Род.
  З-2).: Родня?
  Р-1).: Да.
  Р-2).: Да за столом: два, три…
  З-1).: А свати і заручини – це те саме?
  Р-1).: Ну заручини – то то свати.
  З-1).: Це вже не тоді, коли в перший раз договоряються свати оці?
  Р-1).: Тоді.
  Р-2).: Тоді ж, тоді.
  З-1).: Що, і зразу співають в той же раз?
  Р-2).: Ну а як же?
  Р-1).: Спивають …?…
  З-1).: Ну а дивіться, а ідуть же ж свататься… ну хто там? Ну ви кажете там пару людей, а співає-то хто?
  Р-1).: А сусі…
  Р-2).: А співают єті… молодої…
  З-1).: Хто?
  Р-2).: Руд може співати…
  З-1).: А де він там взявся?
  Р-2).: Ну як де? Ну та є. То вже доказалі, шо свати прийдут – то вже тії всі готові…

• 18.

  З-1).: Хорошо… А нє, добре, колись є перший раз, коли ще невідомо. А як вона скаже, шо не хоче?
  Р-2).: Ну… Взнавали.
  З-1).: Якось, може, кажуть, шо чи розвідки, чи ще щось?..
  Р-1).: Та, то вже вона з хлопцем договориласа, а вун каже: «Мамо, вже пуйдем у свати». О, договаріваютса. Як вона з ним согласна вже женитса, то вже йдут.
  Р-2).: То гарбузи не дають уже типер?
  З-2).: "Помовини"?
  Р-1).: Да, да, "помовини".
  Р-2).: Ето називаєтьса "помовіні". Як уже в свати йдут. А молоді, молодий з молодою, помовіліса, шо от, напрімер, сьогодні ввечері, в суботу, ілі в неділю даже, прийдут вже мої батьки в свати. Там приходить і… Може й род великий то й прийти й десять, і двадцать!
  З-1).: А "помовіни" – це що, вони вдвох тільки договорилися?
  Р-2).: Аякже! Молоді двоє. А тоді вже батькам. І вже батьки вже…
  Р-3).: Договоріліса та й всьо.
  Р-2).: Договоріліса, значит…
  З-1).: І це й колись так було?
  Р-2).: Колись, ото колись.
  Р-3).: Ну як, так, так…
  З-1).: А як було, наприклад, шо от він хоче свататься, а вона не хоче?
  Р-2).: А, тоді було…
  Р-1).: То вже нє, всьо.
  З-1).: То він тоді не рискує?
  Р-2).: Да-да-да-да.
  Р-1).: Нє-нє-нє. То вже…
  Р-2).: Ето вже називаєтьса ніби як присілує її, шо от: «Вийди за мене, я таки прийду, а ти да…». А потом воно не те. То не помовіни. Ну.
  З-2).: Угу.
  Р-2).: Батькам всьо равно, батьки не знатимуть, наприклад, шо вони, може, одне з одним отак, а… А то треба, шоби вже послі батькам вони роз’ясняють, шо мають прийти на…
  З-2).: І то вже в вас тільки раз було, так? Тобто були свати і заручини – то було всьо разом, так?
  Р-2).: Да-да.
  З-2).: Тільки один раз, так вже?
  Р-1).: Ну-ну, всьо, а там вже тоді вже от договариваютса вже колі б свати прийшли.
  З-2).: А такого не було, шо потім от від молодої йшли дивитися до молодого, яке в нього господарство?
  Р-2).: Тако нє.
  З-2).: Не було?
  Р-2).: І не бувало.
  Р-1).: Рідко де хто там…
  Р-2).: Та то таке, знаєтє… Нє.
  З-2).: А от вже коли ви були молоді, не було такого, шо батьки присилували дівку?
  Р-1).: А, то колись? О, то… Бабо Ганко, колись було?
  Р-2).: Було, було. Батько й матери: "Йди… Хазяїн буде."
  Р-1).: То колись було. Як мої батько, покойний, да. Ото тоді кажуть: "О, там хазяйство, там городи, йді да сватай!". Правда, бабо Ганко?
  З-2).: Ну, а от на тих заручинах не було такого, шо вже молодих садили на посаг? Такого не було?
  Р-2).: То на заручинах… Сідєлі обоє разом так, алє нє на посаг. То вже вєсєллє, то вже як от, скажем, тоді сядут уже на посад і вже…
  Р-1).: "Сяду на посаду…", бабо Ганко.
  Р-1).: «Ой я сяду на посаду…»
  З-2).: А от, а не співали такої там от: «Прибудь, прибудь да сам Господь з неба…»? куди цей фрагмент?

• 19.
  1. Ой у садоньку-виноградоньку розвіваєтса зіллє,
     Нашо’ женішка молоденького начінає весі…
  2. Бог йому дає, Бог йому дає, матьонка спромагає,[1]
     Із суботоньки на неділєньку всю родину збіра…
  3. Пошлю сокола до ясно’ неба: "Тепер, батенько, треба".
     А зозюлєньку на Вкраїноньку пу свую родино…
  4. Ой ше соколок не долєтає, а вже батенько знає:
     – Рад би я встати, свойму дітяти весь порадочок дат…
  5. Рад би я встати, свойму дітяти весь порадочок дати,
     Сирая замля на грудь налєгла, оченьки заслонив… [1]
  Примітки:

  [1] Спершу респондентка заспівала "батенько спромагає…" – Примітка транскриптора.
  [1] Р-1).: Запісано. З-2).: То, то це співали, мабуть, коли молодий?.. Р-1).: Весілля вже заходило. Р-2).: Вже весілля заходило. З-2).: Але то ба… то співається, шо батько помер, та? Р-1).: Та, батька нема. З-2).: То то коли, напевно, батька не було молодого, та? Р-1).: Да, да. Р-2).: Не було, батька молодого вже не було. З-1).: Не було… Ага, а він вже женився …

• 20.

  Р-1).: Отаке от, отак вставалі, збіралі песні, та як мі… як ішлі, вже молоду отдалі, повезлі її вже, – а на другій день вже мі ішлі в перезві. Ну, вже всі свати вже єхалі… От под’їжджаєм вже туди бліжей. Да:

• 21.
  1. І з нового да колодезя,2
     Там молода да воду бра…
  2. Да молода да воду брала,
     Там молода да воду брала,
     В свой край да поглєда…
  3. Чи не їде її матьонка?
     Чи не їде її рудная?
     Чи не везе юй устинчі…? [1]
  4. Я й не рада тум устинчику,
     Я й не рада тум устинчику,
     Як я рада свойой матьонц…[2]
  Примітки:

  [1] Устинчікі = гостинці, подарунки. – Примітка транскриптора.
  [2] Р-1).: Ото так все як ото вже йдут тії вже в перезві… А тепер вже нема! За один день все.

• 22.

  З-1).: А скажіть іще, будь ласка, а чого ви от ви співаєте, а ви з ними не співаєте? Ви не знаєте цих пісень? Чи у вас не такі?
  Р-1).: Вони не…
  Р-2).: Нє…
  Р-1).: Вони вони іншу знают зато.
  З-1).: Слів не знаєте? А ме… матів такий самий чи нє?
  Р-2).: Но…
  Р-1).: Такий.
  Р-3).: Такий.
  Р-1).: Запиваю і спиваю.

• 23.

  З-2).: А далі вони йшли в перезви, вони несли з собою якийсь?..
  Р-1).: То як на сніданнє йдуть…
  Р-2).: То сніданість.
  Р-1).: Молоді дивчата, да кажда місочку там же несе. Тепер то вже в пакеті все. А тоді місочки.
  Р-2).: Бабо Ганко, типер не несут.
  Р-1).: А дружки вискочат…
  З-1).: А місочки з чем? З чем місочки?
  Р-3).: Шо хочеш!
  Р-2).: Хто що: і налісніка, і костєй, і … були…і шо хто!
  Р-1).: А якщо вже костєй наложит вже, старається вже вона, вже вона йде да хаваєтса вже… То вони… То є, є… А тії дружкі віпіхают, а тії дружки віпіхают… То таке було.
  З-2).: То вони коли йшли? Зранку в понеділок?
  Р-1).: Да. В понеділок. То то я так кажу, бачите як то…
  Р-2).: Як молоду вже одвидати треба було.
  З-1).: Ну то як казали?.. Шо несли?…
  Р-2).: Снідання молодої.
  Р-1).: Снідання.
  З-2).: Снідання молодої. Ага…
  Р-3).: А то накидают шо-небудь, а вони думають, шо вельми-вельмі несут.

• 24.
  1. [1] Де наша тетеронька,
     Що з намі вечерала?
  2. Що з намі пила-єла –
     Зняласа та й полєтєл…
  3. Зняласа та й полєтєла,
     Снідати не схотєла… [2]
  Примітки:

  [1] Р-2).: «Де наша тетеронька?..» – ето до молодої йдут, тоже сніданнє.
  [2] Р-2).: То тоже до молодої йдут. Р-3).: На снідання, на снідання. Р-2).: На снід… вже до снідання то йдут…

• 25.

  З-1).: А в вас на цей голос не співають: от ви, о, самі співаєте, а ви самі?
  Р-3).: Нє, ну ми разом спиваємо.
  Р-2).: Нє, то разом.
  З-1).: То ви мені співайте разом, шоб я бачила, шо таки да. А то тіки кажете, а співаєте окремо.
  Р-2).: А, нє, то я, я, яку я… Вот вони не спомнілі єє, а я її спомніла…
  З-1).: Ага.

• 26.

  З-2).: А ше мені скажіть, а в ту, а в перезву, то хто йшов? То йшли родичі молодої, так?
  Р-1).: В перезві вже батько й мати.
  З-2).: Батько й мати…
  Р-1).: Шишку вже, того коровая, вийнялі вже шишку, вже несе моло… вже мати з тою вже шишкою…
  З-1).: А розкажіть, яка у вас шишка? Шо воно за шишка?
  Р-3).: А шишка… но нема тепер шишки такої.
  Р-1).: Слівки! О, еті молодії рижут і тістом обліпают. А такий коровай велікий, затикают тії вже шишки…
  Р-2).: І збираїться всьо, дивитьсі всьо.
  З-1).: Так як "сливка"? Чи як ви кажете? "Сливка"?
  Р-1).: Слівки. Слівки.
  Р-2).: Рогаті шишкі, о, позбиралі…
  З-1).: А по скільки..?..?
  Р-1).: Дви ралє [?], а старша – три ралє [?].
  З-1).: А всього скільки шишок?
  Р-2).: А всіх дев’ять.
  Р-3).: Сім, дев’ять.
  Р-2).: Сім як вдовца, чи як йдут, якшо вдовец бере дівчину – то сім. А як молодий, ши но вон первий раз женітса – дев’ять. Був один коровай колись. На дви родини дви – один коровай.
  З-1).: У молодого, да?
  Р-2).: У молодого.
  З-2).: І в вас так було?
  Р-1).: Да, да.
  Р-2).: Ну колись і тут так було. Тепер вже…
  З-1).: Ну Літвица – це близько тут село…
  З-2).: Ага, це близько.
  З-2).: А їх якось зустрічали, тих батьків молодої, які йшли в перезву?
  Р-2).: Ну а чо’ ж.
  Р-3).: Ну аякже! Виходят з медом.
  З-2).: З медом?
  Р-3).: Прічащают.
  З-2).: А хто то виходив?
  Р-1).: Сваха, сваха!
  Р-2).: Сваха! Хто там в молодого – мати. Чи там мати…
  Р-3).: Ну то колись, вінчання не було колись. Ну як вінчання…
  Р-2).: Ну та женилися, та і не було, например.
  Р-3).: А тепер вже і винчання є. Йдут до церкви, да й…
  Р-2).: Ну, например, як то я…
  З-1).: Розказуйте як то по-старому.
  З-2).: Як по-старому, як то колись було.
  Р-1).: Ну та то ж по-старому. А зараз во за один день.
  З-1).: Ну то зараз нам не інтєрєсно. Давайте як по-старому.
  Р-1).: Тут то так колішні було.
  З-2).: А як от батьки йшли, то шось співали? Як батьки йшли в перезву?
  Р-1).: Батьки не співают. Ідут уже мовчки. А вже молодь цейво…
  Р-2).: А тії йдут спивают…
  З-1).: Ну от короваю давай ще.
  З-2).: Давайте, може ше трошки повернемося назад, бо ми так весілля з кінця почали, правда? О, а було таке, шо от молоді збиралися в молодої? От молоді, молодь збиралися в молодої, там вони шось якийсь чи віночок плели?
  З-1).: Збірні робили…
  З-2).: Збірні робили, шось таке було?
  Р-2).: Нє, молода вбираласа от, наприклад, я. Я зараз вам розкажу про свою етой…
  З-1).: А в якому році це було?
  Р-2).: В якому році було? В сємдисят осьм, ем… А, ну я школу кончила, в сємдисят восьмому я йшла замуж.
  З-1).: Ага, і як це було?
  Р-2).: Оте я була в брата свого покойного, конєшно, вбираласа. Ішла я як… вбираласа. Приходили мене хлопці, ну, от чоловіка мого, забиралі. Велі мене через все село.
  З-1).: Коли? В який день?
  Р-2).: Ну як? У неділю. До вінчання.
  З-1).: От ви кажете вбираласа. Ви вже вбралися?
  Р-2).: Я вже вбраласа. Мене пришлі молоді… Ну як молоді?…
  Р-3).: Його дружкі.
  Р-2).: Його дружкі забирают мене. Я в клубі розписуваласа…
  З-1).: А не кажуть, шо треба молоду наряжати у чужій хаті, у сусіда?
  Р-2).: Я у чужой хаті?
  Р-3).: В хресної, в хресного…
  Р-2).: Я вбираласа в брата свого, в чужому, в чужому.
  З-1).: А, тоді харашо. А хто тоді до своєї хати, хто переводить? Чи вони оттуда забирають зразу до вєнчання?
  Р-2).: Нє, вєнчання не було. Я була в клубі.
  З-1).: Ви пійшли в чужу хату…
  Р-1).: Да пришлі дружкі, да її забрали…
  Р-2).: Да в клубі розписаласа.
  З-1).: Дружкі – це хлопці?
  Р-2).: Да хлопці дружкі.
  З-1).: А дівчата – дружкі?
  Р-3).: А дівчата молодої дружки тоже, ну.
  Р-2).: Розписаласа, розпісаласа в клубі, сіла на машину і поєхала до Дубровиці фотографіроватса. То тоді церкви не було в нас.
  З-1).: Ну ясно.
  Р-1).: Була церква, але не вєнчаліса так. […]
  З-1).: А ви коровай могли ходить чи нє? От коровай пекти?
  Р-1).: Ходила й я коровая! Родичі зовут. Вже як хлопца якого знайду молодого: «На, ручничка возьми, а ту шишечку отут заткни, всьо, і йди вже». Я вже тії шишки повставляю…
  З-1).: А треба шоб перший хлопець рушником?
  Р-1).: Да, шоб першу шишку хлопец…
  З-1).: І не голою рукою, а рушником?
  Р-1).: Нє, рушничком.
  З-1).: А шо це значить як голою рукою?
  Р-1).: Ну то голой рукою ж не?.. [Всі сміються. – Примітка транскриптора.]
  З-1).: Не кажуть, шо бідна буде тоді сім’я?
  Р-2).: Нє-нє.
  Р-1).: Нє! Да то ж так позадавна, шо в`єжут руку рушніком, квитки поприв’язуєм. Я вимальовала, а то вже квитки поприв`язували. Я вимальовувала, а ту вже…
  З-1).: А рушником обв’язують сам каравай, да?
  Р-1).: Ну.
  З-1).: А квитки з чого?
  Р-3).: А квитки…
  Р-2).: А квитки з шишок тих…
  З-1).: Бумажниє?
  Р-1).: Бумажні, та. Купляють два-три листки, обробляють барвінком, во то такі во. Зимою, де барвінку нє – то такі дерева… Овес да причіплять, ну, вдівют.
  З-1).: Овес причіплят?
  Р-2).: Та, та, на шішечку вдівают.
  З-1).: В вас кажуть «овес» чи «говес»?
  Р-1).: Овес.
  Р-2).: Овсом. Отакі во то виткі, такі во.
  З-2).: А так, то скільки кликали жінок, шоб пекли коровай? Було таке шось там?
  Р-2).: Ну хресні.
  З-2).: Скільки?
  Р-1).: Две. Дві баби. А було таке: прийшла родичка, да каже: «Нехай хлопец вже муй, той вже, шо мене…, нехай хлопец прийде бульбу порозсипати». А прийшла, вже яка там вже вона й родичка, коровая пекти. Вона каже: «Бери, Ганко, давай будем місить». «Міси сама, хай йде бульбу присипає». Іду я бульбу присипать. Садилі вони коровая і тая мати прийшла… Син з Ровна приїхав, син той присипає і муй хлопец. Та мні тоже шкода його – та й я сиплю.То поприсіпалі бульбу. Уже приходимо, вже коровая того вийняли з печі, вже десь там нихай холодає.
  З-1).: Так вам місить не дали каравая?
  Р-1).: Ну, то каже: «Іди бульбу присипай». Там же город бульби.
  З-1).: А це не того, шо в вас чоловіка нема? Не того?
  Р-1).: А нє-нє-нє.
  Р-2).: Такім можна. То як вже…
  Р-1).: А я багато, багато коровая…
  З-1).: Бо кажуть, шо нада, шоб замужня.
  Р-2).: Я багато, я багато коровайов напекла.
  З-2).: А чи співали шось, коли от коровай вже?..
  Р-1).: То вже коровая як уже …
  Р-2).: Як сажалі?
  Р-1).: Нє.
  Р-2).: Як сажалі, бабо Ганко?
  Р-1).: Як сажалі – я не знаю, лопатою вже тою.
  Р-2).: Дерев’яною тою лопатою.
  Р-1).: На лопату та той коровай.

• 27.
  1. [1] Та де пошов господар?
     Нехай вікупит корова…
  2. Нехай возьме тую бочку,
     Що стоїт да й у куто… [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: А така вже, як вже коровая вже убірают:
  [2] Р-1).: Ето, забула, ше десь якос співають.

• 28.

  З-1).: І шо, і як він викупає цю бочку?
  Р-1).: Ну та проси, щоб він нам приніс ту бочку. Чи принесе, чи нє, а ми вже писля є для етого.
  З-1).: А не було таке, шо якось носили на руках каравай да навколо нього якось танцювали? Чи діжку оцю носили?
  Р-2).: А ні.
  Р-1).: Нє.
  Р-2).: В нас такого нема.
  Р-1).: Я діжкі нє…
  З-2).: А не було, шо коровайниці руки мили після того?
  Р-2).: Аа! То милі, милі.
  З-1).: А як то було?
  Р-1).: Да в садок, в садок несут под дерево, вілівают уже тую воду вже.
  Р-2).: Ше пісня є, ну я забула вже.
  З-1).: «Коровайниці ручки мили, під вишеньки воду лили», не та?
  Р-2).: Во-во-во.
  З-1).: А на матівчик?
  Р-1).: На матів…
  Р-2).: А сначала як воно?
  З-1).: «Коровайниці ручки мили…».
  Р-1).: Нє, нє, я не спивала.
  Р-2).: «Коровайнички ручкі милі…» – нє, вона не так. Вона не йдьот. Вона є в такім…
  З-2).: А не було такого, шо перед тим, як коровай мали садити в піч, там вимітали піч і просили, шоб чоловік вимітав. Так нє?
  Р-3).: В нас нє. В нас такого не…
  Р-2).: В каждого свій обічай…
  З-1).: А добре, а як місили коровай, була пісня? То шо, мовчки оце всьо його місили?
  Р-1).: Місили мовчки.
  З-1).: Да не може цього бути. А в пєч саджали…
  Р-1).: А пєч… вимєталі, вимєталі, правда, шоб було чисто.
  З-1).: А чи ше в цьому короваї якось розказували, шо з трьох криниць водиця…
  Р-1).: Та… То то десь є, десь є.
  Р-2).: В нас такого немає.
  З-1).: Не було такого. А шо просять коровайниць, шо мати ходить по вулиці і коровайниці збирає, шо «Ходіте до моєї дитяти на коровай..»?
  Р-2).: Було-було, в нас було.
  Р-3).: Цьотко Ніно, в вас там – а в нас тут не було.

• 29.
  1. [1] Приходьте на коровай
  Примітки:

  [1] Р-2).: А в нас заказувалі:

• 30.

  Р-2).: А на столу є – і три назбіраєтса – з місками йдут на коровай.
  З-1).: І шо, і несуть, да, з собою?
  Р-2).: Несут-несут.
  Р-3).: Ідут хресні, правильно, коровая несут хресні.
  Р-2).: Ідут хресні, хресна йде, ну, і там цьотка є, і всі такі ніби звані.
  З-1).: А пісня така десь є, шо збирали коровай?
  Р-2).: Десь є, но я її забула.
  З-1).: Це в Літвиці таке наче, ви пригадуєте?
  Р-2).: Співалі, як пекли там то, але я забула слова. То вже давнім-давно. Хресні больше тридцять годов.
  Р-1).: Миску мукі насипалі.
  Р-3).: І яєц.
  Р-2).: І яйца, і сало!
  З-2).: Несли з собою, та?
  Р-2).: Ну-ну. То вже теє, шо на коровая вже треба місити.
  Р-1).: Ніби міска вже мукі. Хто сала положит, хто яєц, хто муку…
  Р-2).: Насиплют, як багато людий поприход, то насип`ют от стіки-во муки!
  З-2).: Угу.
  З-1).: А скажіть, а от, як убирають коровай, наприклад, «Короваю-раю, я тебе убираю…» – співали таку пісню?
  Р-2).: Нє, нє.
  Р-3).: Молоді. В нас убірают коровая молоді дівчата.
  Р-2).: Дівчата.
  З-1).: Дівчатка, та?
  З-2).: А коли вони збирають?
  Р-2).: От тоді, як спікса коровай, от тоді, тоді дівчата йдут убирать…
  З-2).: А коровай, я перепрошую, коли пекли? В який день?
  З-1).: По-колишньому.
  Р-2).: Ну коли… В суботу.
  Р-1).: В суботу коровая пекли.

• 31.

  Короваю наш, раю ж,2
  Я тебе й убіраю
  Хорошими квитамі,
  Шоб дивляліса й діти [1].

  Примітки:

  [1] Р-1).: "Короваю мую раю…"
  [2] Ну така, вона коротенька. З-1).: У хорошії квіти, може? Р-2).: Да-да, то як убирают вже його. З-1).: Ану ще раз скажіть в кінці слова.

• 32.

  Короваю й наш, раю ж,2
  Я тебе й убіраю
  Хорошими квитамі,
  Шоб дивилиса й діти [1].

  Примітки:

  [1] Р-2).: Є й «влюбляліса діти». З-1).: Щоб дивіліся діти? Р-1).: Ага. Р-2).: Дивіліса, влюбляліса. Ну є, тоді так ето, убіралі. Р-3).: Вже весілля кончилось.

• 33.

  З-1).: А стойте, а не було в вас таке, шо свічки на порозі зліплюють?
  Р-1).: Нє.
  З-1).: Ніколи такого не бачили?
  Р-1).: Нє, нє-а.
  З-2).: Ну а вінок молодій плели? Вінок молодій?
  Р-1).: Нє, в нас не було таке. То десь, баште, яке село – всьо по-інакшому.

• 34.
  1. ….?… через містечко,
     Через місто, через рінок
     Да й в зелений барвинок…[1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: То до коровая. З-2).: Ану ще раз спочатку, будь ласка.

• 35.
  1. Молодого тістечко ж,2
     Котилось через містечко.
     Через місто, через ринок,
     Да й в зелєний барвин…
  2. Ти зелений да й барвіночку ж,2
     Чого ж ти [1] ростеш на затіночку?
     Най на тебе сонечко гріє,
     Нашого молодого… [2]
  Примітки:

  [1] Р-2).: От, вже я тут забула. – Примітка респондента.
  [2] Р-2).: Знов забула слова. – Примітка респондента.

• 36.

  З-1).: Ну бачите. От так би посидіть ввечері, отак-от все весілля можна пригадать, да?
  Р-3).: Нє… Воно все ж з голови спадає то, Господі Боже.
  З-1).: Ніхто не пристає, воно і забувається.
  З-2).: Чекайте, а збірні в вас не було? Молоді не збиралися? Збірні не було?
  Р-2).: Нє-нє.
  З-3).: Чобіт не привозив молодий молодій?
  Р-1).: Нє-нє-нє.
  З-1).: А вона йому сорочку посилає?
  З-2).: А вона йому сорочку посилає?
  Р-2).: То десь в вас то є.
  З-2).: Вінка також не плели молодій?
  Р-1).: Нє, не було.
  З-1).: А як? Який в неї вінок був? Де вона брала? На село був один на всіх чи як?
  З-2).: Вінок.
  З-1).: Вінок, вінок на молоду?
  Р-1).: А як вінок ну… Дехто купляв, а дехто пришивалі. Принесут оту тюль, чи як там його, вельона шо, зморщечки позложивают, цвіточки попришивают. Я багато пришивала молодим, то все носили до мене, якось так вже кажда бачит, да, о, то тії віночки, та й то вже як положено. Ага, шоб до вушей, шоб зав’язать було. І так ето. А то вже зараз, то вже, бачите, вже купляют…
  З-1).: А не було, шо збираються її подружки, наче це вже завтра і заміж іти, там оці квіти в виробляют?…
  Р-1).: Нє, не було. Тоді вже як вона возьме вельона того вже, да йде там до кого в хату вже убіратса… То вже дівчата туда вже йдут…
  З-1).: А оце як молоду вбірают – це воно вранці в неділю, да, робиться?
  Р-1).: Ну вранці…
  З-1).: А от які тут є пісні? Як збірают її, шо співают?
  Р-1).: Дівчата не спивалі.
  З-1).: Ну як це? Мовчки прибирали її та й всьо?
  Р-2).: Тоді вже йдут… з етого… Є пісня, шо етой, як сидит молода на посаді… Її вже вберут, да сидит.
  З-1).: Не так, шо там «летів горностай через став, пір’ячко попускав…» – не такеє?
  Р-1).: Нє!
  Р-3).: Такой пісні ми нє.
  Р-2).: Якось: "Я сяду на посаду …?…" – от віскочило ….?…..
  З-2).: Ну а такого, як гілка, гілку в вас не робили? Гілка або деревце, не було в вас такого? Гільце, може?
  З-1).: По-моєму, тут нема.
  З-2).: Нема, добре.
  Р-1).: Нє, в нас не було.
  З-1).: Оце ж коровай.
  З-2).: Та, та, та, шишки. А на весілля просили?
  Р-2).: Ну а як же ж.
  З-2).: Коли?
  Р-2).: В п’ятницу ходят, запрошуют вже на неділю на весілля, то вже й в суботу…
  Р-1).: А як дружкою вже возьмут з собою вже… Колісь то з хлібом ходилі…
  З-2).: А як той хліб несли?
  Р-1).: Під рукою, матают в ручник, да вже йдут з хлібом, ходилі.
  З-2).: Ага. Ну а от приходили вони в хату, і шо робили?

• 37.

  [1] Добрий вечор вам! Просимо батька й матір на весілю, шоб пришлі до нас на весілля!

  Примітки:

  [1] Р-2).: Приходим, там:

• 38.

  З-2).: А за той хліб вони шось віддавали?
  Р-2).: Нє-нє, та бралі в другу хату.
  Р-1).: …то в другу, то в третю хату, так вони з тим хлєбом…
  З-2).: Ага. То тільки молода просила? А молодий?
  Р-1).: А молодий по своєму роду ходит, по своєму роду.
  З-2).: Молодий з ким ходив?
  Р-2).: Молодий з дружком.
  З-2).: З дружком?
  Р-1).: Да.
  Р-2).: А молода ходила з дружкою.
  З-1).: А в вас не було таке, шо за столом молодим їсти не давали? От шо всі їли, а вони так сиділи?
  Р-1).: Ой, нє, не було.
  З-2).: Ну, давайте ше так по порядку, одже: то розписалися, наприклад, так, і тоді верталися – то як, кожен до себе додому, окремо?
  Р-3).: Нє-нє-нє.
  Р-2).: До молодої заходят.
  З-2).: До молодої.
  Р-2).: Да, столік накриваєтса і…
  З-2).: А їх якось зустрічали, от батьки?..
  Р-3).: Да, батьки зустрічали.
  З-2).: А що робили, як зустрічали?
  Р-2).: Як стрічалі? З медом.
  З-2).: З медом?
  Р-1).: З медом давалі ложку, вже одному, другому.
  З-1).: А давали в рот, чи хрестили лоба, щоки мазали – не було такого?
  Р-3).: Ні-ні-ні. Просто мати давала ложежку меду йому і юй. Да й всьо. Да й пошлі до хати.
  Р-1).: Вже в ту хату, і вже вся родня…
  Р-3).: Вся родня захлдіт, да й всьо, сєлі на шалаш, в шалаші чи як…
  З-2).: Ага, і його родня так само?
  Р-3).: Так само.
  З-2).: І шо, весілля вже було в одній хаті?
  Р-3).: Да, в одной хаті.
  Р-1).: А на другий день в його.
  З-2).: А на другий день в його, та? А на другий день то, то понеділок?
  Р-2).: Перезва, в понеділок.
  З-2).: А, перезва то в його. А тепер, от добре, вони заводили їх в хату, їх садили на посад?
  Р-3).: Ну аякже.
  З-2).: А як він виглядав той посад? Шо то таке було?
  Р-2).: Як посад? Сиділі молоді, а потом, бабо Ганко? Колісь я знаю так: сіділі воні, потом пошов зять, чи як, зять пошов додому, а потом пріходіт з батькамі своїмі.
  З-1).: А, так воно все-таки в два круги було?
  Р-2).: І невестка сидить вже на подушках.
  З-1).: А було таке, шо йому казали, шо треба йти додому, якась пєсня тут є, шо треба ж йому йти додому? «Чи вашеє, чи не вашеє..»?
  Р-1).: Ну булі пєсні, булі.
  Р-2).: «Ой, я сяду на посаду, піди, сонце, подивись…»
  Р-1).: Нє, не-, не-…
  Р-3).: Так їх було багато, ну шо зараз…

• 39.
  1. [1] Пріступі, матьонко, до воза блізенько,
     То я вклонюса в ноги нізе…
  2. – Не хочу, доню, твого уклону,
     Ізлазь із воза да йди додо…
  3. – Ох, як буду, мати, із воза злєзати –
     Будут мене хлопци, будут мене хлопци… [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: То там в Млинові, як вішла на уліцу, а то було весілє: невістку привезли, а дочку отдают десь аж за Стір – то вони вже мене прохалі: «Їдьте з намі в машині!». А я вже співала: «Приступі, матьонко, до воза блізенько, то я вклонюся в ноги блізенько…». З-1).: Це вже як забирають, да? Р-1).: То вже як забрали ту молоду. Наша вже віддалася [?], а тую вже за Стір десь везут. А я на уліци вже, вишла, на уліци вже спивала:
  [2] Р-1).: Нє? Шо, не так? «Будут мене хлопци…» – от, от, вже віскочило… З-2).: А почніть ще раз, зараз нагадаєте собі.

• 40.
  1. Пріступі, матьонко, до воза блізенько,
     То я вклонюся в ноги нізе…
  2. – Не хочу, доню, твого уклону,
     Ізлазь із воза да йди додо…
  3. – Як я буду, мати, із воза злєзати –
     Будут мене, мати, бояри кара… [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: От одне слово віскочит, і не можу. Отаке. Р-2).: Ну, ну, і вже воно таке. З-2).: То вже коли молода мала їхати вже? Р-1).: Ну, то вже молода, то вже, та, за Стір. А я туди, вже запросят: «Садися, бабо, да й єдь в машині да й будем спивати!».

• 41.

  З-1).: А в вас молодого зразу можна було підійти до молодої, чи треба було якийсь викуп платить?
  Р-1).: А, куплялі, куплялі.
  Р-2).: Куплялі!
  З-1).: Куплялі?
  Р-1).: Дружки. Як вже молода вбіраєтса, так уже попріходят вже дружкі.
  Р-2).: То там через окна лєтят.
  Р-1).: В …?… залядают: ну де, як зайти до молодої? Кажу: «Нєт». А двє дружкі ввішлі: «Плати гроші». А їм вже почіплялі квіткі, вже… Ну вже той візьме два рублє, той рубля. «Мало, – кажут дівчата, – Мало! Ми не дамо молодої».
  Р-2).: Да вони берут бигают кругом хаті да в окна.
  Р-1).: Да прийшов батько, довго ждалі батько… Аж приходіт батько, виймає двадцатку до хлопцов їх тіх: «Вже хватіт?» – «Ну нехай вже, хватіт» – Да й вони відчиняют двері, а вони вже всі туда…
  З-1).: А єсть тут пєсня якась? Чи так тільки на словах оце викупляють?
  Р-1).: На словах, не спивалі так…
  Р-2).: Не спивалі.
  З-1).: Ну якось так, шо, може, шо "Татарин-братик, татарин, продав сестрицю задаром…» – нє?
  Р-2).: Нє. В нас нє.
  Р-1).: «Їдуть свати…»
  Р-2).: Ну баба Ганка не спиває так.
  Р-3).: Вона й була пєсня…
  Р-1).: Була! Спивалі! Старинні, як такі бабі, то спивалі, а дівчата нє то.
  Р-3).: Нє, тепер нє.
  З-1).: Як продавали молоду, да?
  Р-1).: Та то колись. Колішня. То ше колішня є. А теперішня, то там без…
  З-1).: Була пєсня якась як продавали молоду, але не можете згадать її, да?
  Р-1).: Угу…
  З-2).: То дружки, вони продавали, дружки продавали молоду ше коли вони йшли до розписки, ше перед тим?
  Р-2).: Да-да-да.
  З-2).: А вже от коли вони повернулися, там їх медом почастували, він шо, просто так заходив вже в хату?
  Р-1).: Да-да: «Заходьте всі в хату».
  З-2).: Ага, вже ніхто його не перепиняв, нє?
  Р-2).: Нє-нє, всі заходят
  З-1).: А як ото з родньою вже прийде, за другим разом, шо з усьою родньою йде, тоді не перепиняли?
  Р-2).: Як ідут, например, з розписі, століка віносят…
  Р-1).: То вже зара…
  З-2).: То вже зараз, а колись?
  Р-2).: Ну як ідут з розпісі, як із венца, от наприклад, от зара в нас як ідут з церкви… Віносят столікі, хто має… Хто наготує: то там столи, то там столи і ставлять.
  З-2).: Ага…
  Р-1).: А на уліце, як вже їдут уже от венца, їдут уже з Дубровици, то віносят столи.
  Р-2).: Люді посторонні віносят столи.
  Р-1).: Ну такі собі.
  З-2).: Але колись такого не було, так?
  Р-1).: Було. І було колись. Колись, колись на уліцу віносілі.
  З-1).: Ну віносят столи, шоб шо?
  Р-2).: Поставілі вже да отам…
  Р-1).: Молодий вже десь, вже приготовив там вже бутилкі…
  Р-2).: Нема водки – гроші.
  З-1).: Як перейма наче воно, та?
  Р-3).: Та-та, перейма, о.
  Р-1).: Набірают вже тую, і вони виставляют бутилку… А той хлєб…
  Р-3).: І хлєб, і соль ставілі…
  Р-2).: А вони віносят столи, хлєб і соль…
  Р-1).: А зара’ то вже… Як є такі, шо люб’ят шо люблят…
  Р-2).: Та й зара, та.
  З-1).: Так у вас кажуть «перейма»?
  Р-3).: Е, да, да, є.
  З-1).: Оце, шо переймають?…
  Р-2).: Як ідуть з церкві да ставлят.
  З-2).: Ну, а не кажут у вас такого, шо «стояти на дуброві»? От коли вони, молодий вже зі своїми родичами, приходить вже по молоду і їх не пускають, в воротях от?…
  Р-2).: А, так мі казалі…
  З-1).: А, то ви ка…
  Р-2).: А то ми казалі за ето.
  Р-1).: Молодий вже десь там вже на, у хаті сидит, а то вже но дружкі за тою молодою, ну а вони: «Давай гроші, мало» – не дают…
  Р-3).: Ну, бо так не купляют…
  З-2).: А то там, де сиділи… А де сиділи молодий і молода от в хаті? Де вони сиділи?
  Р-3).: На покутті.
  Р-1).: Вони на покутті, отак, де окно…
  З-2).: І шо, просто на лаві сиділи чи як?
  Р-1).: На лаві.
  З-2).: А нічо їм не стелили?
  Р-2).: А то вже ввечері стелят подушкі.
  Р-1).: З венца приєдут, то вже тоді ста… ложат подушку. Вони обоє вже на подушкі.
  Р-2).: Ак вже приїжджає молодий, ну як, з батьком і з матір’ю, да викупляє, викупляє місце коло молодої.
  З-1).: О, оце я ж питаю.
  Р-2).: Ну, коло молодої місце купляти, шоб невістка чи як, молода посадила його в тих подушках.
  З-2).: А в кого він викупляє?
  Р-2).: У, там сидит там, сидит дружка чи дружок, чи брат, чи сестра сидить – молодий приходить, да й викупляє те місце.
  З-1).: А займає місце це якась родичка, да?
  Р-3).: Ну, чи брат, як є брат чи сестра, то вона викупляє.
  З-1).: А якісь пісні єсть до цього?
  Р-3).: Ну ….?…..
  Р-2).: От є якась і є пісня, ну я її… Вот вискочило пару слов…

• 42.
  1. Брат сестру да за стол веде:
     –Будь, сестро, да розумная. [1]
  Примітки:

  [1] Р-2).: А-а-а, стойте… З-1).: То не та, шо "Каліна-маліна…" якась? Р-2).: О,о,о! То я начала от.

• 43.

  Каліна й маліна,
  Брат сестру да за стол веде,
  Да мало… [1]

  Примітки:

  [1] Р-2).: Бачите… З-1).: "Червона журавлина…". Не так? Р-2).: О то вона, о, то і є. З-1).: А ви попробуйте, попробуйте. Р-2).: Але як я її забула, бачите. Али я нагадую слова, а всіх не знаю. З-1).: «Ой брат сестру да за стіл веде, да калина малина…» Р-1).: Я такого, я такого не знаю. Р-2).: «Брат сестру да научає як…» – і якесь ше тут, яке тут є слово… От бачте, як… З-1).: То вже як переспів який, да? Ну шо, харашо, научає: «Ой будь сестро да й розумная?..» – чи шо? Р-2).: Ага. А там от вже і віскочило якесь слово. З-1).: «Май свьокорка да за батенька…» – такії слова, нє? Не такії, не такії… Р-1).: «Свьокра за батенька, а свекруху за…» З-1).: О, і ви знаєте? Р-1).: Нє, я то так-о… З-1).: Ну, а ви на який голос знаєте, Ганна Панасівна?

• 44.
  1. Брат сестру да за стол веде да научає:
     – Май да свьокорка да за батенька,
     Да свекруху – да за матьон… [1]
  Примітки:

  [1] З-2).: А можете трішки голосніше ше раз так? Р-1).: «Брат сестру да за стол веде…» Р-2).: Бабо Ганко… Р-1).: Не перебівай-но! Я то треніруюса. «Брат сестру да за стол веде: «Да будь, сестро, розумною, – значіть то, ага, – май свьокорка да за батенька, а свекруху да за матьонку». Ох, ето коротенькі такі, о… З-2).: Ану заспівайте таке. Р-2).: Та дайте нагадати їй, шоб воно пішло.

• 45.

  З-1).: А так не було, шо він її веде? Навколо стола обводить, а вона…
  Р-2).: Є, було, було.
  Р-1).: От бачите, а ми про те раз забуваємо! Тії, шо до венца єхати вже, тії дружкі, молода вже… Ну прімєром: молодий, молода, і там же той дружок і дружка, і всє навколо стола…
  Р-2).: І батьки, і ето так спивают: "То ето братци…"
  З-1).: І за руки держатся чи як вони?
  Р-1).: За руки, отак от за руку.
  Р-2).: Да, за руки.
  З-1).: А молоду за хусточку?
  Р-2).: За, за платка, нє, за етого…
  З-2).: За хустку, так?
  Р-2).: Або за платка.
  З-1).: Але в який бік ходять? По сонцю чи протів сонця?
  Р-1).: По сонцю.
  Р-2).: По сонцю.
  З-1).: По сонцю.
  З-2).: По сонцю.
  З-1).: А ви таке чули, шо от кажуть шо якшо отак навколо стола ходить не можна, тіки от на свадьбі, а то злидні нападуть?
  Р-1).: Зара вже не ходять, а раньше ходилі, я, і я була`м, і я ходила.
  З-1).: Оце молодою, да?
  Р-1).: Угу…
  З-1).: А вона по землі йде молода, не по лавках? Не було такого, шоб по лавках?
  Р-1).: Нє-нє-нє-нє-нє…
  Р-2).: Ні-ні-ні.
  Р-3).: В нас тута нє. Може й є обичаї…
  З-1).: А є таке, шо свашкі на лавках танцюють, таке?
  Р-2).: Нє, тоже в нас нє.
  З-2).: І вони ходили шо, виходили в двір, так?
  Р-1).: Да, і зразу…
  З-2).: Благословляли їх якось?
  Р-1).: Да-да.
  З-2).: Як?
  Р-2).: Благословлялі батько-мати, і посілі да й поїхалі.
  З-2).: А що робили? Може кропили їх?
  Р-1).: Довкола, довкола возов ходилі, бо колись возамі.
  Р-2).: Возамі…
  З-2).: Возамі, так?
  Р-1).: Довкола возов мати в фартусі несе пшеніцу чи жито – повсипає. А батько з хлібом поперед іде. Отак обійшли три рази: щасливої дороги вам – значіть.
  Р-2).: Ну й поєхалі…

• 46.
  1. [1] Сипте пшеницу в нови коритца,
     Кормите коні всі женішков…
  2. Кормите коні всі женішкові,
     Бо вун поєде в веліку доро…
  Примітки:

  [1] З-1).: А не співали, шо «Сипте пшеницю в нове корито, кормите коні…»? Р-2).: Співали, співали. З-1).:А знаєте, як це на матівку?

• 47.
  1. [1] Сипте пшеницу в нови коритца,
     Кормите коні всі Романо…
  2. Кормите коні всі Романові,
     Бо вун поєде в вельку доро…
  3. Бо вун поєде в вельку дорогу,
     В вельку дорогу до тестя сво… [2]
  4. В його тещенька троє воротець,
     Троє воротець, троє розходесь…[3]
  Примітки:

  [1]З-1).: А давайте отому женишку заспіваєм. Як ти звешся? Р-4).: Роман. З-1).: Романові, давайте, ото женишку. Р-1).: А, Романові… З-1).: От. З-2).: Але так може разом, шоб… Ага. Р-1).: Як то вже, знов запивать? З-1).: Ну начніть. Р-2).: Ну з начала вже треба… З-1).: «Сипте пшеницю…»
  [2] Р-1).: А то коли молодий виїжджає од себе. З-1).: А не кажуть, що "поїзд"? Р-2).: В нас поїзда нема… З-1).: Нема поїзда… Р-1).: Нє, нема. З-2).: І це вже вся пісня? Р-2).: Нє, вже вся… "В велику дорогу до тестя свого…" З-2).: То це… Р-1).: "Його тещенька…"
  [3] Р-1).: Отаке от. З-1).: "Троє воротець, троє розходесь…"? Р-1).: "Розходесь…", – ну, о таке, вже вун до тестя приїхав. Р-2).: Вже приїхав Романко. З-2).: Ага… То це так співали, коли молодий їхав до?… Р-1).: До молодої. З-2).: До молодої перед шлюбом, так? Р-2).: Так. Р-1).: Ну-ну-ну-ну. З-1).: Це вже не перед шлюбом. З-2).: Не перед шлюбом, напевно. То, напевне, вже за другим разом як вони їхали, нє? Р-2).: Нєєє. Р-1).: Перед шлюбом. Вже виїжджаю він з дому. Просив вже, і батько, їдуть вони, то то вже: «Сипте пшеницю в нови корицца» – а потім сєдут на ті коні і їдут до тестя, а потом до молодої. Бо то там вже вони…

• 48.

  З-2).: А хто їхав з молодим, от, до молодої?
  Р-2).: Ну дружки його.
  З-2).: Дружки.
  Р-1).: І батьки.
  Р-2).: І батько!
  Р-1).: Як от, батько їде… Мати-то редко де, а батько їде.
  З-2).: То коли вже їхали по молоду, так?
  Р-2).: Да-да.
  Р-1).: Нє! До венца!
  З-2).: До венца…
  Р-1).: То ше но до венца їдут. Да поїдут венчатса, да приїдут зразу з венца до молодої. То так колісь…
  З-1).: Та, отак розказуйте.
  З-2).: Та-та, так-так, як колісь… І шо, молодий там трохи посидів і потім їхав додому, так?
  Р-1).: Нє…
  Р-2).: Вони сидят ше нині зо дві годині вони там.
  Р-1).: Сиділі: раз вилізли з-за стола, другий раз сіли, а третій раз – вже всьо.
  З-1).: А стойте, а як вилазять з-за стола, це шо, як танцювать чи шо?
  Р-2).: Да… На перекур вже виходят.

• 49.
  1. Забірайса, дівонько, забірайса,
     Й у билую світочку й одивайса… [1]
  2. У билую світочку з квитками
     Щоб була до року з деткамі… [2]
  Примітки:

  [1] Р-2).: То ввечері, як молоду забірают…
  [2] Р-1).: Як молоду забірают… З-2).: Молоду забирают, та? З-1).: Воно співається, шо "у бєлую свиточку" – а ви таке застали, шоб заміж молода йшла у бєлой свитє? Р-1).: Ну, була-була, чо’ нє? Були такі жупани, світка називають. От бачите, в світках билі.

• 50.

  З-1).: Так оце вже як її забирають, а ви кажете, шо виходять з-за стола раз, да другий, то виходить шо – танцювати чи чого?
  Р-2).: Танцювати.
  Р-1).: Ілі то там десь побудут, а там вже попрібірают.
  З-1).: А яка музика була до танця?
  Р-2).: Барабан!
  Р-1).: Барабан і гармошка.
  Р-2).: Баяни і гармошки були.
  З-1).: А скрипок ви не застали, шоб на скрипку грали?
  Р-2).: І на скрипках колись.
  Р-1).: Були, були скрипачи.
  Р-2).: І баян, і скрипка, і барабан.
  Р-1).: З Заречча отам все ото привозілі, прівозилі.
  З-1).: А як його звали?
  Р-1).: Я тих музикантів та не …?…
  З-1).: А які танці вони грали, музиканти?
  Р-2).: Ну всякі.

• 51.
  1. [1] Оберечик [?] – ладний танєц,
     Хто нє ум’єт…
  Примітки:

  [1] З-1).: Співайте, співайте. Р-2).: Каробочка! Р-1).: О. З-1).: Ну співайте ж тоді до кінця.

• 52.

  Р-1).: Вальс, вальс, вальс, шимі, польку…
  З-1).: Шимі?
  Р-1).: Шимі.
  Р-2).: Шури-шури-мури.
  З-1).: А ви можете й показать, як це танцюється, да?
  Р-1).: А, Господи!
  Р-2).: Коробочку поссувайте [?].
  Р-1).: Краков’як…

• 53.
  1. Краков`ячок єден на коніку сєде…,
     Поїхав на войну, воставився єден. [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: "Краковячек, крако…"

• 54.
  1. [1] Краков’ячек єден на коніку сєдем,
     Поєхав на войне, зоставуся єден… [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: А ше раз заспівайте цього краков’ячка, бо я не чув, була розмова…
  [2] Р-1).: Краков’ячек вже… Р-2).: То баба по-польськи співала. Р-1).: По-польськи. З-1).: По-польськи, зрозуміла..

• 55.
  1. [1] Краков’яче-яче, по болоті скаче,
     Пошов [2] на ломаку, да й побіг… [3]
  Примітки:

  [1] А краков’як тільки по-польськи співали чи і по-українськи? Р-1).: Нє. Р-2).: По-нашому. Р-1).: Спивалі по-нашому З-1).: А дайте нам приклад, які ще слова є?
  [2] Р-1).: Ну то чого ти… P-1).: Куди пошов? Р-2).: "Пошов…" [Після примітки слова не співані, а проговорені. – Примітка транскриптора.]
  [3] З-1).: Ну понятно, ми поняли, але можете казати, то таке слово ми знаємо, да. З-2).: То не страшно.

• 56.

  З-2).: А чи співали, от коли молода була сиротою, молода, і коли от її вже мали забирати, то співали «Поклоніся, Галінько, тій рідні…» або шось таке?
  Р-2).: Нє, в нас такого не було.
  Р-1).: Щоб сирота… Нє, не було, шоб сирота тагда, от скажем, спивалі «Да сирота…»
  Р-3).: Чого, є писні, шо сирота і…
  Р-2).: Цьотко Ніно, у нас такого не спивалі, а я знаю…
  Р-1).: Чому нє? Спивалі. Не могла тої згадати песні…
  З-2).: Ну, а от перед тим, як він її забирав, ше шось було таке, шо молоду там завивали чи?..
  Р-1).: Було.
  Р-2).: Є, є.
  Р-1).: Нимітки [?] завивалі.
  Р-2).: Було і є.
  З-2).: То перед тим, як він її мав забирати, так?
  Р-1).: Ну-ну, да, да.
  З-2).: У матери, так?
  Р-3).: Колись, колись.
  Р-2).: Колісь, а в нас таке – нє.
  Р-1).: Полотно так затикалі, шо в намітку [?] якось, шо все було видно.. Так обмотають. Ну то як, ну то колісь вже так було.
  З-2).: А в вас вже так не завивали?
  Р-1).: А ми вже от…
  З-2).: Вашого віку?
  Р-2).: Нє-нє-нє.
  Р-1).: Нє-нє.
  З-1).: А яка то пєсня, як оце завивають? Не так, шо «Завівальниця …?…, мою косеньку стерла…» – нє? Не знаєте такої?
  Р-2).: Нє-нє.
  Р-1).: Нє.
  З-1).: Або, шо «Мати, піди, мати, шось принеси завивало…» – якось отак, шо до матері кажуть, шо вона должна ж принести це, чим її закручувать?
  Р-2).: Ну я не знаю, як типер… Наприклад, дочка йде моя замуж, наприклад, то свекруха як: знімає то віночка і хусточку заматує, так? Так.
  З-2).: То типер так?
  Р-2).: Так.
  Р-1).: То вже як молоду привезут.
  З-1).: Да, а колись як було?
  Р-1).: Ну то так, як хустку вже зав’язують.
  Р-2).: Нє, як спать мают.
  З-1).: Але ще тут, але завівали тут у матері ще ту намітку?
  Р-1).: В матері. А колись завівали в…
  З-1).: А намітку то вона собі чи то свекрусі вона тоді дарила її?
  Р-1).: Та бо я знаю…
  Р-2).: А в свекрухи – нє, в матері… То привезуть її вже з тою намиткою… А мати вже його знімає, заматує ю й…
  Р-1).: Ну то вони питают, кому остається та намитка.
  Р-2).: А, а вже остається вона.
  З-1).: Остається, так? Свекрусі вона її не оддає?
  Р-1).: Нє-нє-нє-нє. В молодого вона вже десь там і остається.
  Р-1).: Той в сундук уже положит.
  Р-2).: В молодого десь вона вже і остається.
  З-1).: То якось оце, ну якже ж так, до намєтки шоб пісня якась мусить бути, це ж всі дивляться, це ж…
  Р-1).: А Бог її знає…
  З-1).: Ну була вона, да? Тільки не можете її?..
  Р-2).: Ну були, були пісні, но їх тре поіскати.
  З-2).: Ну і що, вони вже виїжджали, так?
  Р-1).: Да.
  Р-2).: По коровай.
  З-2).: А коровай ділили?…
  Р-1).: Приїжджає молодий до… Назад, сюди, по перезвань – да й коровая ділят.
  З-1).: Так у чиїй хаті коровая ділять?
  Р-1).: В молодої.
  З-1).: В молодої?
  Р-2).: А чого ж в молодої? Колись, як був один коровай, то ділили в молодого. На перезваня. Колись. В нас таке.
  З-1).: А коровай, взагалі, возили там до вінця чи він стояв?
  Р-2).: Нє-нє-нє-нє-нє.
  Р-1).: Ні. Шишку отаку возили до вінца.
  З-1).: А то окрема шишка, не та, шо в короваю стояла?
  Р-2).: Окрема, окрема.
  З-2).: Значить, коровай ділили в молодого.
  Р-2).: Та то зовсєм інакше!
  З-2).: А в вас таки де ділили той коровай?
  Р-2).: У молодої.
  З-2).: Ше перед тим, як вона їхала?
  Р-1).: Молодий на другий день в понеділок приїжджає по перезвань. І вже того коровая і вже йому там ділять…
  Р-2).: Ето так ділят і типер як печут два короваї, то в молодого є коровай, і в молодої є – шо, то нє так?
  Р-3).: Так, так.
  Р-2).: То ділят, правильно, приїжджают вже дружки да ділят, да й все. А колись був один коровай, наприклад, то поділили в молодого як вже перезва, як перзва.
  Р-3).: Потамилісь, бо та дочєнька вже спіт. [Про збирачів. – Примітка транскриптора.]
  Р-2).: Не спит!
  З-2).: Добре. А хто їхав з молодою? Хтось їхав з молодою?
  Р-3).: Ну аякже, єхали.
  Р-2).: Єхалі, єхалі.
  З-2).: Коли молоду молодий забирав?
  Р-2).: Да, єхалі.
  Р-1).: Двоє, два проводніки. Я єздила сама з дівчиною у Бродницю. Поєхалі ми ну постілать, то ми… Нехай мати, то вже мати молодого постілала вже молодим…
  Р-1).: Ну а чо’ я буду?.. Кажи молода… В нас так воно, але посадили за стол, вже нас усіх – то-то я от спивала – да вже мама мене цилувала. А вся родня вже подарувала молодому… Ну то бачите, як по-різному?
  Р-2).: Молоду, молоду стелют, стелют да шо, дружкі шо, то полєно положилі, я не знаю… То молоду да крадут тиї… Я по соби знаю, шо я як замуж ішла, то мої дружки простіну от мене забралі тую, то мнє положилі поліно одне: «Боженьки, а де простіна?! Нема її!» – Лягаєм з чоловіком спаті, як ми би, а може…
  З-1).: А де клали спаті? У коморі чи де клали?
  Р-2).: А, ну в коморі, в хаті.
  З-2).: В хаті, ага…
  Р-2).: Як нема комори, ну то в хаті.
  З-1).: Ну то я й кажу.
  Р-2).: В хаті клали. Та Боженькі, нема простіні, положилі, а де ж? Простіні немає! А он захавався под кровать. Заховався под кровать, думає: «Шо вже ми будем робити?»
  З-2).: А такого не було, як молода приїжджала, ну, шо молодий привозив молоду до себе додому, то там якось їх зустрічали?
  Р-1).: То тоже батьки матері. Вийшла мати, да встричала: «Заходьдте да вже всі в хату».
  З-2).: А такого не було, шо молода з воза вставала на діжу?
  Р-1).: Нє, нє. В нас нє.
  З-2).: А вогонь не розпалювали в воротях?
  Р-1).: Розпалювалі… Он, о, як ми молоду везлі, а там дядько (родич) зара пошов, соломи взяв чи то льону…
  Р-2).: "Підсмажують молодих".
  Р-1).: Да, уклав, да так раз – запалів, а вона стоїт, ну, значить, в платті вже в тому, а я кажу: «Перескакай!» – а вона так во – раз! Підняла трохи те платтячко і отак: «Гоп!» – да й перескочила через той огонь.
  З-1).: «Подсмалювать молодих» кажуть, та?
  Р-1).: Да.
  З-1).: Так що воно означає? Для чого це?
  З-2).: Ага, таке в вас було, так?
  Р-1).: Було таке, а шо воно? Взяв так во, да рас спичку – да вітер взєв, горит… Авона… А я кажу: «Перескакуй!» – а вона так во – раз – плаття піднєла – гоп – та й перескочила! – А шо було робити?

• 57.
  1. [1] Старший дружок коровай крає,2
     Да все соби дбає:
     То в мих, то в кишеню
     Своїм дєтям на вечер…[2]
  Примітки:

  [1] З-1).: А скажіть, як оце коровай ділили, ви казали, там же теж співали, що «Дружка коровай крає…» чи шо? Р-2).: Та!
  [2] З-1).: То хто тільки-що співали: це співали Ганя і Дуня.

• 58.

  З-2).: Ага, а не було, а так, а молодих як то ви казали, молодих ложили спать, так?
  Р-1).: Ну?
  З-2).: Ага, спати їх ложили, і то вони вже спали аж до ранку, так?
  Р-2).: Ну, до ранку… А вранці приходят ті дружки, молоду по воду ведут. Ведут по воду, да й одєвают як хочут.
  Р-1).: Одну ногу в постол…
  Р-2).: А другу – в резіновий чобот чи шо-небуть – наложили на мене – я сама по себе знаю як я йшла молода. Наложилі в резінових чоботах, а якось в постолах наложили мені ше якогось фартука причепилі і ведут вони мене аж край села.
  З-1).: Щоб через все село пройти, да?
  Р-2).: Ну! І по воду я вже йду. І шо тую воду? Я пошла і танцую, музика грає… Іду назад, а вони ж мені не дают брати воді в етом… І той колодець, те ведро…
  Р-1).: Ти черпи воду – то воні вілівают.
  Р-2).: То вони вілівают.
  Р-1).: А вони єй дадут з дому пірожка маленького…
  Р-2).: То я…
  Р-1).: Пожді! То вона стараєтса, значит, як учерпне – раз вілілі, другий раз, вона знов черпне – і – раз!– того пірожка
  Р-2).: Кінула.
  Р-1).: То всьо, вже не можеш.
  З-1).: А куда кінула пірожка?
  Р-1).: А в відро, в воду.
  З-1).: То як кінула того пірожка, то не можна вже виливати?
  Р-1).: Вже не вилівают.
  З-1).: А з пирожком не можна, бо…
  Р-1).: Не можна…
  Р-2).: Вже набрала тую воду та й нєсу.
  З-1).: Але з третього разу вона так робить, та?
  Р-2).: Ну я можу з першого разу.
  Р-1).: Та де, з першого не дадут. Але де ж я, коли мене одвігают?
  Р-2).: Не дадут.
  Р-1).: Стоят то так во-во, а то старайса – раз! – да вже й не смий.
  Р-3).: Може бути і п’ят разів, а може і до десятка бути.
  Р-1).: Та вони вже й облівалі [?], і несла вже я тую воду… Ну хлопці вже її неслі.
  Р-3).: То колись неслі воду тую в діжку.
  З-2).: В діжку?
  Р-3).: В діжку. Шо хліб печут.
  З-2).: Ага, і мала вилляти в ту діжку?
  Р-3).: Ага, то колись тако було.
  Р-1).: Ну та, я сама про себе дбаю.
  Р-1).: Та то вже скорочено, то вже нема цього.
  З-2).: Ага…
  Р-1).: А там, там …?… тії все, старинне як то все …?…
  З-2).: Так-так-так, та, а в вас не пам’ятаєте, шоб молода співала «каліну»? Такого не знаєте, чи молодій співали «каліни», нє? Не знаєте такого?
  Р-1).: Нє.
  З-2).: Там такая «Бєлая береза, бєлая наша, там Наталка добрая, Тетянка добрая…» – не знаєте такого?
  Р-1).: В нас такого не було. В нас в каждому селі по-інакшому.
  З-2).: Ну а таке питання: ну, а ви, може вам там ше ваші бабусі розповідали, от не було такого, що от там дивилися чи молода чесна, чи нечесна, як то було, не знаєте такого?
  Р-3).: Нє, в нас такого не було.
  З-2).: В вас не було, так, але вам не розказували про таке?
  Р-3).: Нє.
  Всі разом: Добрий день!
  З-1).: В хаті зайнято, зайти нема як.
  Р-1).: Сидіте – сидіте, не бойтеся.
  З-2).: Не розповідали вам про таке?
  Р-3).: Нє.
  З-2).: Нє?
  Р-3).: Нє.
  З-1).: А до комори пісні були якісь як їх клали спати, шо якось співали, шо «Ходіть до комори спати…» чи шось таке?
  Р-2).: Були пісні, були.
  З-1).: Були пісні, та?
  Р-2).: Ну та були, али то поспівати…
  [/00:76:55–58/ Побутова розмова: звертання до одного зі збирачів (учнів МАН). – Примітка транскриптора].
  Р-2).:Треба нагадати, а так то були пісні…
  З-2).: Ага.
  З-1).: Чи якось чи «Ой мамо-мамо, в комору ведуть – не плач, донечко, там меду дадуть…» – не такії, нє?
  Р-1).: Не чула я такого.
  З-1).: Нє?
  Р-1).: Нє, не чула…
  З-1).: А ви, тьотя Ніна?
  Р-2).: Тоже, я знаю, шо якось…
  З-1).: Похожеє шось?

• 59.

  [1] Курочка сокоче –
  Вона їстоньки хоче,
  Наша Женічка чого плаче? –
  Вона спатоньки хоче. [2]

  Примітки:

  [1] Р-2).: "Курочка сокоче…" – от писні є, а як її нагадати, шо ведут спати?.. [Респонденти так хитро підсміюються. – Примітка транскриптора] Ну так запомніла ото:
  [2] Текст твору декламовано. – Примітка транскриптора.
  Р-2).: Прімєром. Ну. З-2).: А мелодія яка? Р-2).: Ну то-то підожди, то так треба її… Р-1).: Счас натреніруєтся. З-1).: Слова натреніруєтса, а потом мелодія.

• 60.

  Р-2).: Ой, Божечко, дітоньки вже спати хочут [1].
  З-2).: Нє, нє, нє, нє.
  Р-2).: Нє?
  З-1).: В тебе шо там, канспєкт? [2]
  З-2).: В мене?

  Примітки:

  [1] Респондентка про присутніх на сеансі збирачів-учнів МАН. – Примітка транскриптора.
  [2] Збирач № 1 звертається до збирача № 2– Примітка транскриптора

• 61.

  1] Не кішкайте, не полохкайте
  Наших молодих не будіте… [2]

  Примітки:

  [1] З-2).: А, не було?… З-1).: Типу «Ой не кішкайте, не полохкайте…» – не так? Р-3).: Ні, ні, то-то, мабуть, вже вранци її співают… [Текст твору декламовано. – Примітка транскриптора.]
  [2] Р-2).: То свекруха повинна співати вранци: "Не кішкайте, не полохкайте наших молодих…" Якось вона її… З-1).: Є й така, да?

• 62.

  Р-1).: Ну, али ж ну, от бачите, їх є ж море, ну дайте їх… Якби вони булі всі…
  Р-2).: З голови віскакуют… Ето, сидимо увечері десь, сидимо: баба Ганка, тьотка Ніна вийде, співаємо, а баба Ганка каже: «Одну писню співаємо! А де ж вона з голови вилитіла? Ну давайте ще одну таку!».
  З-1).: А дивіться, так було ж на весіллі, що от одні там дружки на свашок, да якось так, шо от наші от хороші, а ваші погані: «Шо ото за ворона стоїть у парога? Рота роззявила там шось там…»?
  Р-1).: Нє-нє, я такого не чула, нє-нє.
  З-1).: Не було такого?
  Р-2).: У нас такі не спивають.
  З-1).: Шо вобщє такого не було?
  Р-1).: Шо село, шо село, то все інакше.
  Р-2).: В каждому селі троши інакше.
  З-1).: А не було зовсім чи там, шо «Старша дружка ласа – вкрала кусок м’яса…»?
  Р-2).: О ні, ні. То так, якби ті всі пісні спомнить, то є…
  З-1).: Ну шось такого було чи нє?
  Р-1).: Такого – нє. Такого, кажетса, нє.
  З-2).: Але от коровай ділили то вже в молодого, в вас, так? В молодого?
  Р-1).: Угу, так, в молодої і в молодого.
  З-1).: І в молодої…
  Р-2).: Як два короваї печут, то й…
  З-2).: То ділив дружко, так? Ви співали так.
  Р-2).: Дружкі, да, дружкі.
  З-2).: Дружки ділили?
  Р-3).: Хресний помагає.
  З-2).: І кому він давав насамперед? Як він його роздавав?
  Р-3).: Батькам.
  З-2).: Батькам, та?
  Р-3).: Перші, да. Перші батькам.
  Р-1).: А тоді вже…
  З-2).: А тоді вже іншим?
  Р-2).: Хресній там, хресній…
  З-2).: І вони шось дарували, та? А що дарували?
  Р-2).: Гроші, хто шо мав.
  Р-1).: Дехто гроші, та…

• 63.
  1. [1] Коробку …..?….. – шоб позвалі ше на хрестині [2]
  Примітки:

  [1] Р-2).: Там: [Текст твору проговорено. – Примітка транскриптора.]
  [2] Р-2).: До тих грошей, та. З-2).: То таке приспівували, так? Р-2).: Та. З-1).: Приказували. З-2).: Приказували? Р-2).: Приказували є хто, там…

• 64.
  1. [1] Два дуби, щоб були – два сини… [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: Ще раз, ще раз.
  [2] Р-2).: Ну якось, шо «Два дуби злились докупи…» ….?…. ну таке во. Р-1).: І гроші хочут. [Водночас ще є інший текст, який важко розчути. – Примітка транскриптора.]

• 65.
  1. Дарує лелеку, шоб булі…
• 66.
  1. Дарую сороку-білобоку,
     Шоб було два хлопці до боку, до року…
• 67.

  Р-2).: І во такі во приказки, хто вже, якщо до грошей, наприклад, так то не… Хто шо має.
  З-1).: А так розкажіть, щоб діти не чули, як ви казали, шо ….?…..?
  З-2).: А не було такого, шоб ці подарунки записували, як то… Щоб брали шось таке, ніби, якісь кочугури, шось так… То так жартома…
  Р-2).: Є, було.
  З-2).: Як то було? Як то воно?
  Р-2).: Ну, на етому во… Бо я, як у Києві була, то у Києві даже записувалі там на весілля, шо я дарую…
  З-2).: А в вас нема, не було такого, в вас?
  Р-2).: Нє, і в нас, і в нас є, шо ціле ето во… Плакат то напішут, хто шо дарує вся родня і ото, еті, тих приказок.
  З-2).: А як там писали?
  Р-2).: Великіми такими, о!
  З-2).: А шо писали, шо там писали?
  Р-2).: Ну, о, шо я дарую, ото хресний, хресна там, молодої там тьотка, там сестра чи там отого, таке от.

• 68.
  1. Щастя-здоров’я, щастям-здоров’ям і віком довгим, щоб жили довгий вік… [1]
  Примітки:

  [1] Р-3).: Наприклад, молоді в ету…

• 69.

  З-2).: Ну то бажали, ну от ви подарували, наприклад, от шо ви дарували?
  Р-2).: Ну от гроші.
  З-2).: Та, і шо вони записували?
  Р-2).: Ну то пишут… Шо то гроші, але все так писалі большенство, хто шо дарує – приказкі.
  Р-1).: А, та то шо приказкі, а то там шо гроші, то…
  З-1).: І як, ото прямо на плакаті писали, та?
  Р-2).: Да, да.
  З-1).: А не пам’ятаєте, шоб колись там просто, наче зарубку таку ставили на стіні? Оце казали, шо "записати подарок"?
  Р-1).: Да зарубку?
  З-1).: Да, зарубку робили.
  Р-1).: Нє, не прідвідівалось.
  З-1).: Не прідвідювалось такого?
  З-2).: А, шось таке як – от я читав – шо десь, шо водили тура або коня робили? Коня робили?
  Р-1).: А…
  З-2).: Коня робили?
  Р-2).: Туво робили коня…
  З-2).: А шо то таке? Шо то за кінь?
  Р-1).: Дві, двох зв’язалі, та й там на версі посадилі.
  Р-2).: Радном яким-небудь накрили.
  Р-3).: Або мишка якого.
  З-1).: Ну ви розумієте, да? З двох людей робили коня: однин спереду, а другий ззаду, а третій ще зверху на спині сидить [1].
  Р-2).: А третій сидить на коні!
  Р-1).: Да каже, той шо нагинаєтся, да каже, – а я кажу: "Мож сто грам дати випіті?" – каже: "Скажим, нехай так трохи, бо – кажи – вже язика [?] випірає тії, що пов’язані, а то – кажут – трохи на ногах держітса. А то баби позв’язуваліса, і всьо, і одна вилізла, начіпку, шапку таку причіпили… [2].
  Р-2).: Ну отаке-то…
  З-1).: А то на весіллі робили?
  Р-1).: На весіллі.
  З-2).: В який день то робили?
  Р-2).: На другий день.
  З-2).: На другий день.
  Р-1).: То вже в понеділок.
  З-2).: В понеділок.
  Р-1).: На коровай. Мені сама, вон, та каже: "Мож сто грам дати, ну, шоб легше було вести!". А всі кажуть: "Скажи, нехай трохи на ногах держітса, бо, – каже, – язика [?] випірає! [3] Ну чесно, ну то таке …
  З-2).: І шо тим конем робили, шо вони там-от?
  Р-1).: А коню… Каже: "Дайте коню! Дайте коню!" – ну, значит, там десь в зуб чи в живут. "Ше й пуд хвост, ше й пуд хвост треба піднєти!" – а то ше й другому треба [4].
  З-1).: А вони один до одного спиною стоять чи як?
  Р-1).: Ну так о.
  Р-2).: Да-да.
  Р-1).: Ті зв’язаліса.
  З-2).: В поясі зв’язані, нагиналися, накривали їх рядном, та й зверха сідали.
  Р-1).: А то де, значит, сіла, забула, та скажи, скажи, бо, каже: "Язика випірає! [?]"
  З-2).: То той кінь заходив до хати ніби, так?
  Р-1).: Він ходить там, стоїть, по весіллі ходит: понад краєм одним стола, да йде вращатся сюдою. Да кажут: "Сто грам дайте! Та!" – хто там, там десь дадут шось. Та кажут: "То ше й пуд хвуст! – каже!".
  З-2).: А шось тому коню співали чи ні? Таке шось жартівливе.
  Р-1).: Не співали, ні.
  Р-2).: Та то вже сміх був же, Господи, ми йшли, дівчата ті тамтуда.
  З-2).: А не-, не-, вам такого не розповідали, шо колись справжнім конем заїжджали до хати?
  Р-2).: Заходьте, дядько Міша [5]
  Дядько Міша: У яй…
  Р-2).: Нє, справжнім конем нє.
  Р-3).: Добрий день.
  Р-1).: Дядько не пройде, бачите, який дядько наш!
  Дядько Міша: Да, габаріт [6], ай…
  З-1).: Ну, а тепер бачите як гарно.
  З-2).: Ага, а.
  Р-1).: Коньом не так, нє, коньом не заїжджали.
  З-2).: І то вже на тому вже весілля вже закінчувалося, так?
  Р-1).: Ну, то то вже ті перезвані, то то вже тільки почалося воно: раз – вилізут там з-за стола, там підут, поприбирают на столі, значит все чісто.
  З-1).: А кухаркам не співали?
  Р-1).: Та, зара співають як то.
  Р-2).: А я не, я не знаю.
  З-1).: А по-колишньому не було до кухарок?
  Р-1).: Нє. А тепер вже берут куховаркі: тая як каструлю, тая міску, тая теє – ну шо варилі, шо варат там тії.
  Р-2).: Колись так не співалі.
  З-1).: А коліс не було в цьому?
  Р-2).: Нє-нє-нє. А типер то-то…
  Р-1).: То дівчина наша одна, внучка, пошла Березновский район, то побралі коцюбі, вилкі і…
  Р-2).: Шо куховаркі робілі: і вілкі, і коцюбі, і тарілкі – і лопалі, лопалі, хто шо мав.
  Р-1).: Хто шо мав, та, і пріспєвувалі, і барабанілі, і музика надворі була –а хата веліка, то в хаті все було, ми не робілі шалаша.
  З-1).: А у вас тут шо, пріспєвки не співали на весілля ніякіє? Ну до танцю.

  Примітки:

  [1] Збирач № 1 пояснює звичай присутнім учням МАН
  [2] Всі сміються. – Примітка транскриптора.
  [3] Всі сміються. – Примітка транскриптора.
  [4] Всі сміються. – Примітка транскриптора.
  [5] Прийшов сусід до хати. – Примітка транскриптора.
  [6] Всі сміються. – Примітка транскриптора

• 70.
  1. Танцувала-тупала, сама себе щупала [1]
     То за яйца, то за пупа… [2]
  Примітки:

  [1] Р-2).: Ну то таке пріспєвувалі, хто які мовив. Р-1).: Пріспєвувалі под плясу. З-1).: Под танєц, значіт, да? Р-3).: Ну, то ж так. Р-2).: Під танец уже. З-1).: А на який матів ці приспєвки? Р-1).: А як жеж то «Танцувала-тупала…» Р-2).: "Сама себе щупала…"
  [2] Р-1).: Ну я не помню, нє. З-2).: А яка, яка мелодія, не знаєте? Р-2).: Хто яку. Ну, наприклад, хто яку знав припєвку таку – і пріспівував, ето таке. Ну приспівував, хто яку знав.

• 71.

  З-1).: А в вас не казали, шо "бабський козачок"?
  Р-1).: Нє.
  З-1).: Нє, такого не було?
  Р-1).: Нє.
  З-1).: В вас «пріпєвка» казали, да?
  Р-2).: Може де й в кого, то ж не в всіх одінаково, і каже ….?…
  З-2).: А ще не перебиралися? Не було ше такого, що перебиралися в шось таке?
  Р-2).: У бабу, хлопці в бабу чи дружки да ходят по селу, було, було, було колись.
  Р-1).: Що хлопці там передіти, ну али то вже за бабу вон. А баба, баба вже за мужчину: штани наклала…
  Р-2).: Я сама перебиралась. З хати до хати.
  Р-1).: І ще було таке, знаєте, ото знайде вже молодого, вже як в перезвані йдут, зроблят десь там ….?…
  Р-2).: Чучало.
  Р-1).: Чучало, як той казав: «Геть усе причипиндати та й всі, щоб…»
  Р-2).: В молодого!
  Р-1).: Да поставлят, то-то вже знают куда вже треба йти в перезві, от прімером, в нас чуже село…
  З-1).: Так а з чого приченделики робили там? З моркви чи з чого?
  Р-1).: З моркви!
  Р-2).: Моркви причіпилят молодому.
  Р-1).: Чи з кукурудзи.
  З-1).: Ну тому вже чучалу, да?
  Р-2).: Чучалу.
  З-1).: І кукурузи, да?
  Р-3).: Да.
  Р-2).: Ну та, таке у нас, десь в штани якісь вати да поналожувалі, понапіхалі тим чи сіном, чи чим же тим, о, то то вже почіплят, то вже, та. Потом – стоп, вже стала культура, і вже нє. І Польща, і тоже вже присікала: негарно, значіт, нашо таке все?
  З-2).: А то ви казали, шо йшли молодого перезвени, то вони коли йшли? В який то було день?
  Р-1).: Ну то в понеділок вони, неділя ж… А то вже в понеділок перезвані.
  Р-3).: В понеділок.

• 72.
  1. Ідемо да гулічкою
     Широкою, невелічкою.
     Ми отдалі дитину
     Да ідемо в гости…
  2. А ми свата да не видалі,
     Самі коні да заєхалі
     Стежкою тут танкою
     За нашою віддаванкой…
• 73.
  1. [1] Ми йдемо да гулічкою2
     Широкою, невеличкою.
     Ми отдалі дитину
     Да ідемо в гости…
  2. Йа ми свата да не видалі,2
     Самі коні да заєхалі
     Стежкою тут танкою
     За нашою віддаванко… [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: Ану переспівайте вдвох, отак, харашо тільки, оцю пісню давайте. З-2).: Вона така гарна. Р-1).: А як то я…
  [2] З-1).: А ви тут трохи не знаєте слів, да? Р-2).: Я знаю, але просто баба… Р-1).: Вона не тягне так, вона скорочено.

• 74.

  Р-2).: Ну.
  Р-1).: Вона як в хори, то вона співала ууух!
  Р-2).: Я в хорі співала.
  З-1).: А у вас цей, тітко Ніна, там другіє, на другій мотів, да? Ви цю не знаєте?
  Р-1).: Вона першим голосом такім-во.
  З-1).: Ну а чо’ ви мовчите, чого разом не співаєте?
  Р-1).: Ну а чо вона, Господи Боже, різні пісні є, так само.
  З-1).: А не було пєсні, шо кінець весілля, шо вже чи якось "Кінець весіллю, підемо по застіллю, весілля шукаючи, шось там гукаючи…»?
  Р-2).: Нє, в нас такого не було. То біля Залісся…
  Р-1).: Вона жила за двадцять кілометрів коло того, то в їх там не по-іначшому…

• 75.
  1. Мне матьонка й додому зве,
     Зве доненьку й з собою: [1]
  2. – Ходи, доненько, додому,
     Мнє було й добре з тобою. [2]
  3. Була й кошуля віпрана,
     Була [3] постєлька й послана.
  4. Тепер віпрана не било,
     Постєль послана не м’ягко [4].
  Примітки:

  [1] "….?… зве доненьку й з собою…" – вже йде мати до хати. З-1).: А почніть іще раз, будь ласка. З-2).: Почніть спочатку.
  [2] Р-2).: Так, правда? Р-1).: Ну.
  [3] Р-2).: А як то? "Й кошуля віпрана…" Ну, от, ше тут слово. Р-1).: «Ой матьонка й додому…»
  [4] Р-2).: Значит, ну, дивіться. То по-всякому.

• 76.
  1. Ой матьонка додому їде,2
     А зятєньку да приказва…:
  2. – Да не бій, зятю, дочки,2
     Дам тоби да три сороч…
  3. А четвертії штани,2
     Да не бий дочки п’яни… [1]
  Примітки:

  [1] З-1).: Ну, от бачите. Р-1).: Матонька додому їде, а зятеньку приказува «Да не бий, зятю, дочки, дам тобі три сорочки, а четвертії штани, да не бий дочки п’яний…». Ну, от бачите… З-2).: Ну то це вже мабуть коли мати верталася… Р-1).: Це вже коли мати з перезвов додому їде, вже додому. З-2).: То як додому вже їде. Р-1).: То вже приказувала зятю, шоб вже не бився. Р-2).: З перезвов як додому. Вже як в тії й пісні.

• 77.

  З-2).: А ше ви ка… А ше одне тільки запитаю: чи казали, шо ділили бугая або ділили бика? Якесь таке…
  Р-1).: Ооо, бугайов в нас не делілі.
  З-2).: Не ділили?
  Р-1).: Нє-нє.
  Р-2).: В нас бугайов нема.
  З-2).: Не знаю, де я то таке вичитав.
  Р-2).: Ну десь, в якихсь селах то вже й бика могли ділити.
  Р-1).: Вже ви всі сьола прочистилі.
  З-2).: Та ми ше не всі, нє.
  Р-1).: Та пуєдьте на Зарєччє, там теж є.
  З-2).: Там поїхали на Заріччя.
  Р-1).: Поїхалі?
  З-1).: Поїхалі, поїхалі.
  З-2).: Поїхали наші, та.
  Р-1).: Там співають, о!
  Р-2).: Заріччани.
  Р-1).: Там тії сьола.

• 78.

  З-2).: А от скажіть, в вас от Куста співали? Водили Куста?
  Р-2).: В нас свято… В Сварицевичі.
  З-2).: То на Трійцю.
  З-2).: Нє, але от в вашому селі куста не водили і не співали?
  Р-1).: Нє.
  Р-2).: Нє. Куст – це є свято з Сварицевичів. А у нас свято є Міхайла.
  З-2).: Угу, Храмове.
  З-1).: Може шось по календарю?
  З-2).: Давай по календарю.
  Р-2).: І в нас Купало Іван – тоже свято. Тепер, бабо Ганко, нема так.
  [Збирачі радяться як далі вести розмову. – Примітка транскриптора.]

• 79.

  З-1).: А ше я хотіла спитата, а скажіть, а колись на Трійцю можна було заміж виходить? На Трійцю?
  Р-1).: На Троїцу.
  З-1).: Угу.
  Р-1).: Якось на Тройцу чи венчалі?
  Р-2).: Венчалі.
  Р-1).: Венчалі ж на Тройцу.
  З-1).: Венчалі чи нє?
  Р-1).: Венчалі.
  З-1).: Бо наче мені другі жінки розказували, шо йшли на Тройцу.
  Р-2).: Та то тепер не венчают.
  Р-1).: А зара’ – нє. А тоді венчалі.
  З-1).: Точно було таке, да?
  Р-1).: На Тройцу до венца. То по Тройци уже весіллє.
  З-1).: Так по Троїцу чи то прямо в саму Тройцу?
  Р-1).: То вже по Тройцу приготовляют, а на Тройцу вже весіллє.
  З-1).: Прямо оце в неділю, да? Можна було, да?
  Р-1).: Да, да, ну. А зара – вже нє… Бачите, вже на Тройцу не венчают.
  З-1).: Угу.
  Р-1).: А типер – нє.
  Р-2).: А Тройца в нас якого числа?
  Р-1).: А Бог його знає.

• 80.

  З-1).: Ну давайте, ви про Купала казали, шо у вас якось красіво Купала якось справляють, да?
  Р-2).: Пан Іван …?….
  Р-1).: Було, «було врем’я дорогоє, я з друзямі пив-гуляв», о Боже, ми, да… Приходят, запалілі те Купало, а воно вже стало горіти – то вже поперед отак спивалі, да й всьо. Яку любу писню спивалі.
  Р-2).: Спивалі, да, да. В мене два Івани – то я і гостів мала.
  Р-1).: А зара вже, от як то вже й несут уже й пляшечку, вже понаучувались пляшечку…
  З-1).: Ви як по-колишньому розказуєте. А шо палілі на Купала? Шо дерево палілі, скалки палілі, шо?
  Р-1).: Дерево.
  Р-2).: Дерево-дерево, скати діти вівозилі.
  Р-1).: Вдень возят з ліса, попуд лісом там десь собі рубают – да такого махіні да наставляют, то то такімі вісоко.
  З-1).: Так це тепер так роблять?
  Р-1).: Ну да.
  З-1).: А за вашої молодості як робили?
  Р-2).: Ну не знаю.
  Р-1).: То ж я вам кажу, шо тоді, а зараз, то вже й о, да якого ската не закачают, да запалят – да вже всьо, вже так. Заходят де до якої там, як то ті?..
  З-1).: Нє, ну то зараз – то не розказуєте. А не казали колись, шо нада було дрова красти по хатам?
  Р-1).: В нас в домі кажда йде на Купала і несе.
  Р-2).: І несе.
  З-1).: Сама несе, не крадеть, але несе?
  Р-1).: Не крадеть, в домі каждая мусить шось принести.
  З-2).: А шо несли?
  Р-1).: Дрова.
  З-2).: Дрова, ага.
  Р-1).: Чи яку ломачину, ну шо не є яка гулька, шо не є, то неслі. А так красть – не кралі. З ліса тут воду дадут, то вже і возят.
  Р-2).: Хлопці возилі.
  Р-1).: Да як поставлят такого махіню, да бензини як наллют, а там деякий скат ше, на самий горі, то Господи!
  З-1).: А це і раньше так робили з бензіною чи це тепер вже?
  Р-1).: Ну та то тепер.
  З-1).: А по-колишньому як?
  Р-1).: А зара то таке, каждий перед своїм тім етім малєнький огонь наложить, да і таке було.
  Р-2).: Да сядем, да поспіваєм.
  З-1).: А от сходяться на Купала, пісні які співають як сходяться?
  Р-1).: Ну любі!
  Р-2).: Любі.
  Р-1).: Такі простиє.
  З-1).: Простиє, да? А не казали, шо це на Купала, шо це вєдьму палить треба?
  Р-1).: То все говорилі шо, кажуть, шо вєдьма ходить да кропиву до каждого, каждої защіпки чи, ето, чи замка.
  З-1).: Кропіву, шоб вона руки собі попикла?
  Р-1).: Вже ту кропіву затикают.
  Р-3).: Воно скрузь є, бачите, ну.
  Р-1).: Кропиву затикуєть, ну.
  З-1).: Так ото кажуть, шо як на Купала вже запалюють огонь, то наче вєдьма уже горить – не казали в вас, шо це вєдьма горить?
  Р-1).: Нє-нє, нехто пойде де там на сторону, каже, а то вже вона каже: «Вєдьма вже пошла!». І таке було.
  З-1).: Як на словах тільки, да?
  Р-1).: Угу.
  З-1).: А шо, пісню про Івана Купала яку ви знаєте?
  Р-1).: Такого нє, ми так спивалі яку любу, да запивают "Як приїхав, да поїхав…"

• 81.
  1. Закохавса козак з молодой дівчиной,
     Мати боронила женитиса з єй.
  2. – Козаче-соколе, й усе мати знає,
     До твого серденька другую шука…
  3. – Ой нехай шукає, ще й буде шукати,
     Пойду я на цвинтар могилу копа…
  4. – Копай, козаченьку, копай широченьку,
     Може й я приляжу при твоєму боче…
  5. Копай, козаченьку, копай штироградну,
     Пойду я додому, попрощаюсь з ма…
  6. Приходю додому, беле плать наклала,
     Українську лєнту до боку прип’яла. [1]2
  7. Вийшла стара мати, ручки заламала:
     – Ох, куда ж ти, доню, так гарно вобралась? 2
  8. – Прощай вже, матусю, прощай вже навики,
     Вже мнє не поможут ні жаднії лік…2
  9. Напішу записку, приб’ю коло хати:
     «Де двоє люблятса, да не тра’ розлучати».2
  10. А в неділю рано барвинок з росою,
      Лежу я в могилі, муй мілий зо мною… [2]2
  Примітки:

  [1] У всіх наступних строфах останній склад другого рядка перший раз співають чітко, а при повторі – голос притишується, розтягується, останнього складу не чути. – Примітка транскриптора.
  [2] З-1).: То такі пісні дітям співають? [Всі сміються. – Примітка транскриптора.] З-2).: То шо, то таке могли і на Купала співать, так? Р-1).: Ну, можна, можна. З-2).: А якісь такі спеціальні, шо їх тільки на Купала співали, були такі? Р-3).: Ні. Р-2).: Може де в кого є, ну тута нє, нє. […]

• 82.

  З-1).: Шо воно таке, чи клацає, чи стулом хтось стукає? [1].
  З-2).: То стіл такий, то треба його…
  Р-1).: Ето стули. Ето стул, стул.
  З-1).: Все, я поняла.

  Примітки:

  [1] Збирач № 1 звернув увагу на сторонні шуми у мікрофоні

• 83.

  З-1).: Ну шо, Петрівку тоді?
  З-2).: А отут нема тут Петрівки, нє?
  З-1).: Тут нема Петрівки, нє?
  Р-2).: Тут була Петровка.
  З-1).: А шо в Петровку, які пісні в Петровку можна співать?
  Р-1).: А які хцут.
  З-1).: Ну по-колишньому як?
  Р-1).: Любу писню, не має…
  Р-2).: Бабо Ганко, заспивайте любу писню, нехай вони запішут.

• 84.
  1. [1] Ой до межи, женчики, до межи,
     Уже й сходят піроженьки й у дижи…
  2. Ой до краю, женчики, до краю,
     То я вам піроженьков накраю [2].
  3. Ой до конца, женчики, до конца –
     Да пойдемо додомоньку за сонца.
  4. Ой до краю, женчики, до краю,
     То я вам піроженьков накраю [3].
  5. Женчики жито жнут… [4]
  6. Хазяїн й сивий конь об’їжджає
     Свою ніву…[5]
  7. Чи низенько житечко пожалі?
     Чи колосся по полі збіралі? [6]
  Примітки:

  [1] З-1).: Якось кажуть, як в жнива оце до-, на жнива шо співали? Р-2).: На жнива співают. Р-1).: Та ви знаєте, шо забула си то. Ти казала, шо тая, як її, шо була пионер-вожатою вона?.. То казала: «Я зошита принесу вам записа-, записаний на жнива» Р-2).: Хто? З-1).: Шо «Й до конца, женчики, до конца…»? Р-1).: «Пойдемо додомоньку за сонца…» З-1).: Візьмете на голос? Р-1).: Думаю, шо та.
  [2] Р-1).: Ну а слова, а далі я от не…, далі не знаю. З-1).: А ви знатимете їх? Р-1).: Нє, то нє. З-1).: Не знаєте? Р-1).: Нє, нє. З-1).: А шо, в Літвиці вже такого не, не застали? Р-1).: То спивалі, і в зошиті вона, бачите, в зошит мої писні. То дівчата, як булі, вони все поприбіралі на гору в ящик, я вже на гору не вилізу, ну, вже не вилізу, то вже ногам є трохи, да я, о. То я кажу, то бачтите: «Типер, – каже, – карточок не треба», – не нравлятся мої портрети. З-1).: Ну да. Р-1).: Ну і ето так, о, то я кажу, то писні, то одна казала, внучка, каже: «Бабо, а куда ви ето? Як яку знаєте – ну то так поспивайте!» Р-2).: Оля, Оля? Р-1).: Нє, Люба. Ну то таке, бачите, вже… З-2).: Може ті женчики ше раз? Р-1).: Та де ж, то я, ну то вона казала, тая пионер-вожата, шо була, да каже, шо, шо каже: «Зошит в мене» – вона й сьогодні ж була. Каже, шо приїдут по обіду. З-1).: Ну-ну, ви нам показували, ми сфотографували. Так слова там єсть. Якщо то можна до цієї матіва приложить, та? Р-1).: Ну.
  [3] Р-1).: Як вона є віпісана, ото такій матів. З-1).: Али як на цю пісню кажуть: «дожинки» чи «женчики», шо? Р-1).: «Женчики». З-1).: «Женчики», та?
  [4] З-1).: «Широкою долиною хлопці йдуть…» – не так? Р-1).: Нема, нема там, шо «хлопці». Якось… [Слова цієї строфи проговорено. – Примітка транскриптора.]
  [5]З-1).: "Як сокол…" Р-1).: "Чи житечко…" [Слова цієї строфи проговорено. – Примітка транскриптора.]
  [6] Р-1).: Ну, а я, ну а он далі шо? А я геть забула, я ж спивала… Ох, Боженько Світий! З-2).: А то як, то?.. Коли то співали? Р-1).: Ну в жнива, жито жалі, ага. З-2).: В жнива? Коли відпочивали – тоді співали чи як це? Р-1).: Нє, так: жнут, і нагіняни і спивают так. З-2).: Угу. З-1).: І нагіняни спивают, так? Р-1).: І нагіняні, ото на жменю нажне – тая уже ложит, а тая ще жне, та й троха поспівалі…

• 85.

  Р-2).: А тепер, а тепер по ягоди чорні ідут, та бере ягоди і спиває во всю.
  Р-1).: А в лєсі ягоди бере і спиває.
  Р-2).: І спиває.
  З-2).: А казали, шо є такі-от ягідні пісні, шо от тільки їх в ягодах співали?
  Р-3).: Нє, любу тоже, і в ягодах.
  Р-2).: Любі такі о, просто.

• 86.
  1. [1] Ой ви хлопці-молодци,2
     Накажите дівоньці:
  2. Нехай вона мене не жде,2
     нехай вона замуж йде. [2]
  3. Дівка гете зачула –2
     Да й до роду махнула:
  4. – Ох ти роде, родоньку,2
     Ой дай мені радоньку,
  5. Що мнє, бидной, робити,2
     Не став барєнь любіти?
  6. – Іди, дівко, до гаю,2
     Знайди зіллє розмаю.
  7. – Я розмаю не знаю,2
     Хіба людей спітаю.
  8. Ще й до гаю не дойшла –2
     Розмай-зіллєчко знашла.
  9. Полокала і в броду2
     Приставляла й у меду,
  10. Полокала і в реці,2
      Приставляла в молоці –
  11. Іще корень не вкипів,2
      А вже козак прілєтів.
  12. – Ой що ж тебе принесло:2
      Ой чи човен, чи весло?
  13. – Мене й весло не несло,2
      Пріньос мене сивий конь.
  14. Пріньос мене сивий конь2
      До дівчини на спокой,
  15. До дівчини Марини2
      Й у пухові перини.
  16. До дівчини Овдюшки2
      Й у пухові подушки [3].
  Примітки:

  [1] Р-1).: Я в лєсі спивала, як ягоди брала: «Ой ви хлопці-молодчи…, накажите дівоньці, шо в червоній хустоньці, нехай вона мене не жде, нехай вона замуж йде…». З-1).: А як на мотив її?
  [2] З-1).: Не спішіть, не спішіть тільки.
  [3] З-2).: А то цю пісню якось називали? Казали, шо то "ягідна" чи як?
  Р-1).: Ой, ягоди брала я от у болоті. І то перший раз почула. Вона спивала. Її хлопець покинув, тую дівчину. Вона так співала: «Ой хлопці-молодці, накажите дівоньці, шо в червоній хустоньці, нехай вона мене не жде, нехай вона замуж йде, дівка ето зачула, да й до роду махнула: «Ох ти роде-родоньку, ой дай мені радоньку, що мені робити, не став барень любіти…»

• 87.

  З-1).: А от скажіть, а ви знаєте такі пісні, як дитину хрестять, оце в куми ідуть, то до бабки якось співають: «Ой бабко моя, голубко, моя…»?
  Р-2).: У нас так о – ні.
  Р-1).: Нє, так не спивала я, тоже і хрестила…
  З-1).: Не було оце як хрестить дітей, нема пісень?
  Р-1).: Ну я до бабки не спивала, ну, так, шо…
  З-1).: «Ой бабка моя, голубка моя, і хто б тебе в куми взяв би, якби б да не я?..»
  Р-1).: Ну може де…
  Р-2).: Може десь і є.
  З-2).: А таке, шо шось «Онучок до ба…, там до бабоньки біжить…» – шось таке? Так, шо він біжить, кличе – не знаєте такого?
  Р-1).: Нє, таких нє.

• 88.

  Р-1).: Я отакі все. А ще я з мужчинамі спивала! Мужчини басуют, а я підтягну їм.
  З-1).: Якби мужчини, так ви б потягнули, да?
  Р-1).: Я ж мужчінами багато спивала.
  Р-2).: Я буду басовать, а ви подводьте.
  Р-1).: Міхась – ото старі такі, Мельник старий…
  Р-2).: Батько…
  Р-1).: Да в Бережніци як вийшлі – Єва Манівна йшла замуж за… так-о шлі в перезві – так вишлі мужчіни, да як запивалі, ну, забасовалі, я як потягла, так тая женщіна, одна так каже: «Десь я той голос чула». А вона була в етом, в Нівецку, да я там на весіллі була в Нівецку да спивала.
  З-1).: А, і вона вас запам’ятала?
  Р-1).: А вона запам’ятала, каже: «Десь я етой голос чула, десь…».
  Р-2).: Ну то заведіт, да й будем басувати.
  Р-1).: Ну та де ж то, ето каротка тая воєнная батькова.
  Р-2).: Як ше з батьком моїм корови пасли.
  Р-1).: Ото батько є, да й конь муй їздив, декому дерево подвезе; ну ….?… – вже зовут батька, да й мене позвалі (на пошті, тоді на пошті я робила). Да й як завів вже то її батько, ну, вже каже: «Дмітро з Ганкой йдут [?]» – віпілі там по сто грам вже тії, там чи я віпіла чи нє, но понюхала, да й пошлі вже на роботу, в колхоз. То кажут: «Ну вже Ганка з Дмітром іде, вже спивают» – мужчині, ну.

• 89.
  1. [1] Да витьор витку хіляє низенько до землє –
     Да нихто ж так не страдає, як милий на войні:
  2. Да йго пулі вбівают, я …..?….. по мні.
     Да його шинель, пілотка под кущиком лєжит.
  3. – Да не смєй-, не смєйсь, товариш, не смийса надо мной!
     Бо тебе Господь накаже нещасною судьбой,
  4. Да нещасною судьбою, неверною женой. [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: А яку то ви казали, якась воєнна батькова? Р-1).: Та, то воєнна.
  [2] З-2).: То це, хто це співав? Р-1).: А то її батько так. З-2).: Її батько, так? Р-1).: А он вже, зу мною вже йдем: «Давай, – каже, – будем спивати». Ну так, то я як он вже то: «Давай!» – «То он, – вже каже, – Ганка з Дмітром вже співают».

• 90.

  З-1).: Ви кажете, що веснянки у вас гарни є, да? Будете веснянки співати?
  Р-1).: Антоніна веснянку співає. Ну я вже не здужаю.
  Р-2).: Та чо’?
  З-1).: А у вас разниє веснянки?

• 91.
  1. Скакала жабка понад речкою,
     За єю хлопці з вуздечко…:
  2. – Постой, жабонько, загнуздаю,
     Поїду дівку й одвіда… [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Внучка моя, як в школі, так спивала, та я кажу: «Зволя спивай, зволя, бо…». А вона так гарно спиває, а зара тоже так… З-1).: «Зволя» – це значить, шоб не спішила чи шо? Р-1).: Ну, ну, бо то повільніше співають. А тепер який у хорі, тоже вже спиває в школі, да каже: «А хто в вас так спивав?» – Каже: «Баба» – Ну, значіт, вона спиває, каже: «А хто в вас так спивав?» – Каже: «Баба» – А вона…

• 92.

  Р-2).: Тето Ніно, починайте свою вже.
  Р-3).: То вони вже доспивують писню.

• 93.
  1. [1] Скакала жабка понад речкою,
     За єю хлопці з вуздечко…
  2. – Постой, жабонько, загнуздаю,
     Поїду дівку й одвіда… [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: А я свою вже, «Жабку» свою – коротка вона. Я Олю научила, вона так спивала, а я кажу: «Ти звольно спивай»:
  [2] З-2).: А дівчата їх шо просто… як вони її: сиділи чи стояли? Як вони її співали? Чи ходили, може? Р-1).: Нє. Р-2).: А во, як ми, на лавці позбираємся да сидимо. З-2).: А, сидите. Р-2).: Сидимо да й спиваємо.

• 94.

  З-1).: А ви не чули таку пєсню, шо «Володар-володарочку, відчиняй да воротечка…»?
  Р-1).: О, нє.
  З-1).: Таке не чули?
  Р-1).: Нє-нє-нє-нє-нє-нє-нє.

• 95.

  [1] Весняночка-подоляночка,
  Да бериса в боки,
  Скачи собі скоки,
  Бежи до Дунаю,
  Бери дівку скраю:
  Чи попов, чи дякову,
  Чи хорошов мужикову,
  Котру хоч,
  Котру хоч. [2]

  Примітки:

  [1] З-2).: А були такі, шо от їх треба було бавитися? Шось там гралися і співали, шось хоровод водили або шось інше? Попід руки ходили такі вони?… Р-1).: Веснянки такі?
  [2] Р-1).: Такий скорочений такий-о. З-2).: А, то-то веснянка така? Р-1).: Веснянка.

• 96.

  Весняночка-подоляночка,
  Десь вона впала,
  До землі припала,
  Устань, устань, подоляночко,
  Да бериса в боки,
  Скачи собі скоки,
  Бежи до Дунаю,
  Бери дівку скраю,
  Чи попову, чи дякову,
  Чи хорошу мужикову, [1]
  Котру хоч,
  Котру хоч. [2]

  Примітки:

  [1] Р-2).: О, Романа хай бере!
  [2] Р-1).: Отак і співали. З-2).: А як її гуляли? Як то вона? Р-1).: Да як дівчата малі, то вони собі в колі, а як мі, такі вже больші – то вже так стоялі. З-2).: Ага, то і старші таке пєлі, і молодші? Р-1).: Таке, ну і старші, отак-о зараз.

• 97.
  1. [1] Ой війду я за ворота,2
     Да погляну в чисте полє.
  2. Аж там їде два паночки, [2]2
     Мого мужа браточкі. [3]
  3. – Здраствуй, здраствуй, братовая,2
     Де ти мужа похавала?
  4. – Я не знаю, де муж пошов:2
     Чи до лєса з сокерамі,
  5. Чи до лєса з сокерамі,2
     Чи до неба з соколамі.
  6. Один пошов по светліци –2
     Знайшов кров на поліци.
  7. Третій пошов по садочку –2
     Знашов брата могілочку. [4]
  8. – Де ти брата заховала,
     Шельвієнько посіяла? [5]
  Примітки:

  [1] Р-2).: А ту, бабо Ганко, як то веснянка?.. Р-1).: А як? Напо-, поза-, напомні. Р-2).: Ой, як вона закопала чоловіка – як то? Пождіте, пождіте.
  [2] "Ой там їде два паночки…" – варіант виконання при повторі. – Примітка транскриптора.
  [3] Р-2).: «Браточкі…, мого мілого браточкі». З-1).: Не попереджай мене, бо ти взбі-, збіваєш. Р-1).: Не спішіть, не спішіть, харашо співайте.
  [4] Р-1).: От такі,о, скорочені. Р-2).: Ну нє, то ще. Р-1).: А яку ще? Яку ще? Р-2).: Ну ще дальше! [Восьму строфу продекламовано. – Примітка траснкриптора.]
  [5] Р-2).: Ну! [Розмова записувачів. – Примітка транскриптора.] А є ще слова, да? Р-1).: "Де ти брата заховала?…" – ну, бабо Ганко? Р-3).: "Шельвієнько посіяла… Рості, рості, шельвієнько, вище тої доліноньки, щоб не знати могілоньки…" Р-1).: Отак, бо мені вже вискочило…. Р-2).: От бачите, бабка… З-1).: Ну давайте, доспіваєм. З-1).: Доспівайте, та. Р-2).: "…Знашов брата могілочку…" Ну вже "Де ти брата поховала?.." Р-1).: "Рости, рости…", "Шельвієнько посіяла: "Рости, рости, шельвієнько, вище мого мілєнького…" Р-2).: Ну то ми… З-1).: Давайте я вам підкажу кінець. Р-2).: "….Шо не знати могилоньки…" З-1).: Яке ти там? З-1).: «Третій пішов по садочку і знайшов брата могілочку…» Р-3).: «…брата могілочку…». З-2).: Ану з того почнем. З-1).: Та, давайте ось з цього, що: «Третій пішов по садочку…». Ну, давайте. Р-2).: А тут як вона? Р-2).: "Третій пошов по садочку, третій пошов по садочку – знайшов єї, його могілочку…" А там вона ……?…… Р-1).: Нє, нє, нє, сформувати було: «Шельвієнько [?] посіяла, рости, рости, шельвієнько…" Р-1).: "…вище мого миленького…" – бачите, віскакує… Р-2).: «Злазь з даху, нє псуй ґонту» – отож і я.

• 98.

  З-1).: А на цю є ще й на другії слова на цю мелодію?
  Р-1).: На другіє?
  З-1).: Ну шоб другіє слова, але мелодія ця сама була?
  Р-2).: Ще тую, яку то веснянку?
  З-1).: «Ой з-за гори крем’яної…» – нє?
  Р-2).: О, є-є «Із-за гори крем’яної сонце…»
  З-1).: «…Йде, на хмари виступає…»
  Р-3).: То в вас є вона ж.
  З-1).: Співайте.
  Р-2).: Раз є запісана, то…
  Р-2).: А вони хочут, може, по-іншому?
  З-1).: Може там іначе є.
  Р-2).: Може етой, матів йнакший, ну то ето, я таке…
  Р-3).: «За горою кременою, за горою кременою…» – як там?
  Р-2).: Я їх слов не знаю. Бабо Ганко, бабо Ганко, ви починайте, я буду уважно… «За горою кременою…»
  Р-1).: «За горою кременою темна хмара відступає, дробний дощик накрапає…» – а далі? А яку ви співали?
  З-1).: Я далі теж не знаю.

• 99.
  1. Ой хлопче, хлопче, ти кудрявче,
     Не становіса блізко ме…
  2. Не становіса блізко мене,
     Бо скажуть люди: любіш ме…
  3. Ой колі любіш – любі мене,
     Колі не любиш, покінь ме…
  4. Бо муй мілєнькій зрадлівенький
     Да й не пускає на йоло…
  5. Ой колі пустит познесенько:
     «Приходь додому ранесень…»
  6. Ой приходю я додомоньку,
     Стоят дубчики вербові…
  7. Стоят дубчики вербовії
     На моє плєчі здорові…
  8. Тії дубчики зашумелі,
     Муї пліченьки защимел… [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ну отакі-от. З-1).: А «Мой мілєнькій за злівєньки чи зрадлівенький»? Р-2).: Зрадлівенький. З-1).: Зрадлівенький, да? Р-1).: Ну, не пускає на йолоньку. З-2).: То це також веснянка, так? Р-1).: Ну то все веснянки такії, скорочено. З-2).: А чо’ скорочено? Р-1).: Бо короткі, не такі як ті пісні.

• 100.

  З-1).: А ви такої не знаєте: "Ой був би я соколом…"?
  Р-2).: Нє.
  З-1).: "То літав би висако і звів би гніздечко, навив би діток, а тоді научив би їх там шось…"?
  Р-1).: Ні, ні.
  З-1).: Не знаєте такої, нє?
  Р-1).: Нє-нє-нє, не чулі, нє, не спивалі.
  Р-2).: Ну по радіо як співають.
  З-2).: Ну а шо таке "постові пісні"? "Постові пісні" – це шо таке?
  Р-2).: Постові пісні – в пост співають чи як?…
  З-1).: Тут в кожному селі своя історія. В тому селі такі пісні, в другому раз – половина таких, половина інших, а таких не чули.
  Р-2).: Неодинаково …..?……
  З-1).: А ця, Ганна Федоровна Алєксєєва – її нема вже?
  Р-1).: Нема її.
  З-1).: Нема вже? А давно вона померла?
  Р-1).: Давно. Знаєте хто, а Ганка ….?…. Федоровна…
  Р-1).: Федоровна.
  Р-2).: Давно вже.
  Р-1).: Давно вже.
  З-1).: Давно? Ну в годах якіх?
  Р-1).: А Бог її знає в котріх.
  Р-1).: Хто її знає.
  З-1).: Давно вже?
  Р-1).: То як дочка, то вона вже знає. А так…
  З-1).: А Юлія Дерон?
  Р-1).: А Юля, Юля, Юля є…
  З-1).: Є?
  Р-1).: Є, там на той уліцу там повертаєте.
  Р-2).: На Калінінску.
  З-1).: А вона ще така, що здужає ще співать?
  Р-1).: О, ще.
  З-1).: Можна було би її оце позвать, якби ми раньше згадали?
  Р-1).: Вона й спивала зо мною, як приєжджалі з Кієва, то зо мною вона спивала.
  З-1).: Але у вісімдесят дев’ятому році це було.
  Р-1).: Я знаю, шо давно, бо дівчата…
  З-1).: Я знаю, я вам кажу. Моя подружка була.
  Р-1).: Бо дівчата були мої малєнькі. То одна ше так піла, піла з стакана, да так придержувала, а була з сестрой сидєла. То то я й то кажу, шо приходилі як з Кієва, як спивалі, да через п’ять год, каже: "Заходю я у архів – ох! А я ж не одослала, – каже, – карточкі", – да вже пробачення писала мені вже в письмі.
  З-1).: Так прислала потом чи нє?
  Р-1).: Прислала, прислала, і карточки, і "пробачте-пробачте, я ж, кажу, я зайшла в архів, і увиділа, де він…"
  З-1).: То, навєрно, ше хтось був, патаму, шо ще в вас були такіє двоє дівчат і хлопчик такий.
  Р-2).: Саша.
  Р-1).: Дві дівчини і хлопиц.
  Р-2).: Зоя, Люба й Саша.
  З-1).: А, значить то, да. І шо ви, а де ви їх в архіві бачили?
  Р-1).: Кого?
  З-1).: Ну ви кажете, шо зайшли в архів?
  Р-1).: Прислала мені тая, шо була в мене…
  З-2).: Вона собі нагадала, та.
  Р-1).: …дівчина, да каже,: "Ох!" – да піше мнє: "Ох! Я зайшла в архів і я бачила…", – значит, а через п’ять год прислала.
  Р-2).: Ше якісь там булі фамілії, нє?
  З-1).: Фамілії? Оце три там було.
  Р-1).: А Юля спивала! Зайшлі там в хату, ше етой прибудовки не було, вже там сиділі, ех…

• 101.

  [1] Аж за ушима трещило [2]

  Примітки:

  [1] Р-1).: Пєлі…
  [2] З-1).: Трещило за ушима? Р-1).: Ну! [Ця приказка є продовженням попереднього тексту. – Примітка транскриптора.]

• 102.

  Р-2).: Заспівайте таку українську народну.
  Р-1).: А яку народну?
  Р-2).: "Як поїду в ліс по дрова…" – давайте.
  З-1).: А півень де кричить?
  Р-2).: Надворі.
  Р-1).: Уже й петух почув, шо ми спиваєм, да й вже й…
  З-2).: Колядки, щедрівки ти якісь писала?
  З-1).: Що?
  З-2).: Колядки, щедрівки якісь?
  З-1).: Це не я була, це твої писали, але можна, та.
  З-2).: А от в вас на Різдво, на Рождество в вас?…
  Р-3).: Ходили колядовати.
  З-2).: Ходили колядовать?
  Р-3).: Да.
  З-2).: А які колядки співали?
  Р-2).: Всякі.
  З-2).: Ну от.

• 103.
  1. [1] Я в город ходила, в город Віфлієм
     І біла в вєртєпє, і рідала дньом.
  2. Що Христос-Спасітєль, Цар Творецкий, Бог
     Роділся од Єви – і лєжит убог.
  3. А Марія – Божа Мати молітся о том,
     Шоб Адам і Єва взяти в плєн врагов. [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ну як воно? "Я в город ходила…" – ето мужчінська.
  [2] Р-1).: О, така о, кажимо, ото мужчини спивалі.

• 104.
  1. [1] Ой першая-перша колєда настала,
     Присвятая Марія в костелі стояла.
  2. Присвята Мария в костелі стояла,
     Свого Сина рожденого за ручку держала:
  3. – Ой Сину муй, Сину, ружовая квєтко!
     Розвесель всіх людей по красному світі.
  4. Розвесель старого, розвесель малого,
     Іще теє паненя, що ще …?…
  5. Як вийшла Марія з зелєного маку,
     Да й задала всім людям дволіку застраху.
  6. А ми той застрахі да й не боїмоса,
     Тут нашая Марія Сина породила.
  7. Сина породила, кров свою пролила,
     Сина народила. [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: А баби? Як то вже…
  [2] З-2).: То це, ви кажете?… Р-1).: Ето бабскі, баби співають. З-2).: Баби співають.

• 105.

  Р-1).: А мужчини такі-от, "Я в город ходила, в город Віфлієм…"
  З-2).: То тільки такі в вас були?
  Р-1).: Ну такі, ну.
  З-2).: Тільки такі дві, та?
  Р-1).: "Рожество твоє, Христє Боже наш…".
  З-1).: Ну такі, то ясно, шо воно….
  Р-1).: "…Востіямі …?… світ розума…"
  З-1).: Ну це християнська.
  З-2).: Це в церкві таку співали?

• 106.

  З-1).: А так, шо приспівували "Святий вечір"?
  Р-1).: Святвечір, бачите, то вже щодрики.
  З-1).: То щодрики, да?
  Р-1).: На Святвечір.
  З-1).: А як вони співалися?
  З-2).: А як вони співалися?
  Р-1).: "Да сіла в полі…" – от бачите, вже повіскакалі в мене…
  Р-2).: Ну як я, дитина почала будити… [1]
  Р-1).: "Мати прйшла…" Ніна, ти не вмієш щодровку?
  Р-2).: "Добрий вечір, пане, пане господарю…"
  З-1).: А, ну то ми такую знаємо. А давайте оцю, шо "Святвечір, свят…".
  Р-1).: Я десь мала записано як її співають, я не знаю. А хто її знає?
  Р-2).: Щодрики.
  З-1).: Це "щодрик" у вас називається, да?
  Р-1).: "Щодрик-щодрик, щодрувочка, прілєтєла ластувочка…"
  Р-2).: Ну то така дєтска, така во.
  З-1).: А оця, шо "Святвечір, свят…" – то ця, вона теж як щедрівка чи колядка?

  Примітки:

  [1] Респондентка плескає в долоні. – Примітка транскриптора.

• 107.

  [1] Щодрик-Петрик,
  Сухоребрик,
  На кол сп’явса…

  Примітки:

  [1] З-2).: Ану таки ще того "Щодрика" заспівайте, то дитяча така…

• 108.

  Щодрий-щодрий, щодрувочка,
  Прілєтєла ластувочка,
  Стала вона щебетати,
  Господара виклікати:
  – Вийди-вийди, господару,
  Подивися на кошару:
  Чи овечки покотились,
  А ягнята породились?
  Там корова ходит без рога,
  Твоя жонка чорноброва,
  Як не дасти пирога,
  Возьмем вола за рога,
  Да виведем на моруг,
  Да викрутим правий руг,
  Будем рогом трубити,
  Будем волом робити! [1]

  Примітки:

  [1] Р-1).: Во, ото такі щедрувкі. З-2).: То це хто співав так? Р-1).: Баби. Р-2).: Всі, і дєті співалі. З-2).: Дєті, так? А коли, в який то день в вас співали? Р-2).: В Щедровку.

• 109.

  Р-1).: В Щодрика, як ото вже Щодрик.
  Р-2).: Чітирнадцятого.
  З-2).: Чотирнадцятого, так?
  Р-1).: Ну, то заходить тут. То вже чи я з школи тоже йшла, да зайшла в одну хату, каже: "Ше млінці не печоні!" – пошла я, пошла в другу хату.
  Р-2).: Тоже нє?
  Р-1).: Нє. "Щодруй!" – вінеслі млінца і трошки сала. Я ж така рада, то то ж тії, знаєте, які года були трудні.
  Р-2).: А тепер ідут щодруваті, то: "Дай гроші!"
  Р-1).: А то прішлі щодрувать, а я кажу: "Дам, дам по те, по кренделю" – а одна ногамі затупала: "У-у-у". – А у мене копійки булі. Ну я їм по тридцять копійок дала: "Хоч троха" – думаю. Бачите, а я була, а я хотіла млінца – рада була тому млінцу.
  Р-2).: Раді були, та.
  З-2).: То ходили зрану, так, дітки?
  Р-1).: Нє, вже з школи як прийшла да плшла ввечері. То вже млінци були пичоні. А я кажу "Можна щодровать?" – кажут: "Ще млинці не печоні!" – і я пошла, пошла в другу хату. Щодрую вже, да пощодровала щодровочку, а то вже винісли млінца і трошки сала – а я така рада.
  Р-2).: Дают млінца. Або два дают. А сала – то ніхто не хоче брати того сала.
  З-2).: Ну а що дорослі щедрували? Ото, що ви собі нагадайте, ну.
  З-1).: Співали якось про коня шось: "Ой, коню, коню, я продам тебе…"?
  Р-1).: То нє, нє, за коня ніхто не є…
  З-1).: Не було такого?
  Р-1).: Нє.

• 110.
  1. [1] Ми булі в месті,
     Ой, ой, ми булі в месті,
     Да й похотєлі єсти.
  2. Ключамі бращалі,
     Ой ключамі бращалі,
     Поки дітей повенчалі.
  3. Ой гнуласа да березонька,
     Ой гнуласа да березонька
     Зверху да до кореня.
  4. Обвенчаласа Женєчка,
     Ой, ой венчаласа Женєчка
     З раннього да до вечора. [2]
  5. Ой гнувса дубочок,
     Ой гнувса й дубочок,
     Зверху да до кореня.
  6. Ох венчавса Іванко,
     Ой, ой венчавса Іванко
     З раннього да й до вечора. [3]
  7. Да ми булі в мєсті…
  8. Молода Женєчка
     До шлюбу їд… [4]
  Примітки:

  [1] З-1).: "Ой були ми в мєсті, похотєлі єсті…" Р-1).: Ето вже, то на весіллі так, шо "були ми в мєсті…" З-1).: Ану, а як? З-2).: А як-як?
  [2] Р-2).: То такі все ото. Р-3).: Весільні. З-2).: То коли то співали? Р-2).: В церкві, як то вже з церкви йдут, повінчані. З-2).: Ага.
  [3] Р-2).: Ну отаке, отаке все якійсь то, то…
  [4] Р-2).: "Да в лузі…" – і то забула, тута є, дайте нагадаю.

• 111.
  1. Да ми булі в месті,
     Да похотєлі єсти –
     Що байте, то байте,
     А нам їстоньки дайте. [1]
  Примітки:

  [1] З-1).: О, оце треба вивчити! З-2).: Це коли співали? Р-2).: Ну їхалі з церкві! Р-1).: Вже як прі…, як прієхалі з церкви, то виїжджали, да прієхалі вже до сватов, да вже те…

• 112.
  1. А мі вмєсті бувалі,
     А мі дивом дивуваліся,
     Як молоди цілуваліся [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Цилуваліса. [Текст пісні проговрено. – Примітка транскриптора.]

• 113.
  1. Їхалі свати багати –
     Везут карету ковати.
  2. А в туй карети княгина –
     Стиха-помалу заснула.
  3. Стиха-помалу [1] ….?….нула,
     Да й на конікі свіснула:
  4. – Ступайте, коні, широко,
     Ще й до сьвокорка далєко.
  5. Ступайте, коніки, вузенько,
     Од сьвокорка й блізенько. [2]
  6. Та ступайте, коні, широко,
     Чи до [3] свокорка далєко? [4]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Не заснула, а….
  [2] Р-2).: Ну от по слову як бі так, то… З-1).: "Вже от батенька блізенько? Р-3).: "Вже от батенька – то блізенько…" – а вже, от бачите, о, я вже помишала:
  [3] Респондентка пригадувала слова. – Примітка транскриптора.
  [4] З-2).: А може почніть ї ще раз, так шоб повністю і заспівати. Р-3).: …..?….. кончити її до конца …..?…..

• 114.
  1. Їхалі свати багати –
     Везли карету ковати.
  2. А в той карети княгина –
     Стиха-помало заснула.
  3. Стиха-помалу заснула,
     Да й на конікі свіснула:
  4. – Ступайте, коні, вузенько,
     Ще й од батенька блізенько.
  5. Ступайте, коні, широко,
     Ще й до сьвокорка далєко. [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ну то спивала все бабка. З-2).: А то співали коли? Р-1).: А то як вже молоду до молодого везлі. З-2).: До молодого везли? Р-1).: А то вже так, я ж кажу… Р-2).: Як забірают. Р-1).: Да вже й за стіл молоду …..?….. привезлі, а тую молоду за стіл вже везут. Да то вишла я да співаю, а тії уже баби: "Да ходіте в машину!". Треба було мнє й поїхати, алє ж думаю "А-а-а". Р-2).: То сі так і здає, бабо.

• 115.
  1. [1] Ходіт Женєчка по новіх сєнях,
     По новіх сєнях, по новой хат…
  2. По новіх сєнях, по новой хати,
     Пітає матьонки як свекров зват…
  3. – Зові, доненько, як мене звала,
     То буде тоби од Бога слав…
  4. То буде тоби од Бога слава,
     Од Бога слава, од людей дяк… [2]
  Примітки:

  [1] Ходіт Женєчка по новіх сєнях,
  По новіх сєнях, по новой хат…
  По новіх сєнях, по новой хати,
  Пітає матьонки як свекров зват…
  – Зові, доненько, як мене звала,
  То буде тоби од Бога слав…
  То буде тоби од Бога слава,
  Од Бога слава, од людей дяк… [2]

• 116.

  З-2).: А ми забули ше таке, я забув запитати, а не було такого, шоб молода вже приходила додому і там вішала свої чи рушники?..
  Р-2).: Ну-ну-ну, було таке.
  З-2).: Було?
  Р-2).: Було.
  Р-1).: Було.
  З-2).: А коли вішала? Отоді в неділю чи вже в понеділок?
  Р-1).: В понеділок.
  З-2).: В понеділок?
  Р-2).: В понеділок вранци.
  З-2).: А шо вона вішала? Шо то вона таке мала?
  Р-1).: Ручники.
  Р-2).: А свекрусі – хустку.
  Р-1).: А свекрусі вже там хустку.
  Р-3).: Нє, вона то не співала, но для її співали.
  Р-1).: Вже так, шо вони її тії…
  Р-3).: Вона не співала.
  Р-2).: Вона не спивала. Рушніка вишила, шоби ніби рукі миті чи які такі…
  Р-3).: Хустку свекрусі.
  Р-2).: Вишила поверх рушника
  Р-2).: А тії дружкі, шо єї прівелі, то хату замєталі.
  Р-3).: Правда.
  Р-2).: Вже правда. Да й в могорич.
  Р-3).: Молода мусить дати.
  Р-1).: Вона заметає, а вони ногами смітять, розкидають.
  З-2).: Ага, то таке зранку робили, так?
  Р-3).: Да, таке зранку робили. Було таке во.
  Р-1).: Та я… То ше тіх не було, як я в Бродніцу їздила вже проводніком. Каже: "Давай зараз заметем, бо прийдут, та вони ж будут зара – а вже, вже, вже висєлі там де-небуть так, о". А потім вони вже приходят, вже ногами совають: "А-а-а, молода не замела!"
  Р-2).: Не може вже, бидна, плаче.
  Р-1).: Та вже принесе, там десь попросить вже дадут бутилку, поставіт – "Пошлі!"
  Р-2).: Та й тоді замела вже.
  З-1).: А скажіть, такого не було, шоб от молоду накривали якось чи платком, чи на хліб клали – от як молодий приходить, шо він її должен открить (а вона закрита сидить)?
  Р-2).: А нєт, то просто, я зара вам скажу: як пріходіт молодий, молода вбіраєтса, да, ну як – вікупляют. Не молодий, а дружкі вікупляют.
  З-1).: Ну да, але шоб вона закрита була?
  Р-2).: Вівозят одну дружку, другу дружку, а тоді вже, а тоді вже – вівозят тоді молоду.
  Р-1).: От бачите, я й забула, вівозілі. Прівелі, прівелі одну – показалі – "Нє".
  Р-2).: "Ні, не наша".
  Р-1).: Видут другу, ну дуже така – "Не наше, не наше!". Напнут уже чим-небудь, ка’: "Не наше!" – Алє дают то, а потом вже молоду. То тая дружка, шо поперед її виводіт, да каже: "Бачиш, мнє сто грам не дают, а тоби далі!". Правда. А я ж от пригадала, а так я ж не… Та й поставіла, а тоді вже молоді: "О наше, наше!"
  Р-2).: Наша, наша, да вже й увидів? – то вже всьо.
  З-2).: А тих дружок якось перебирали чи нє?
  Р-1).: Нє, напнулі хустку і так о вже – вже молода з бєлой хусткой.
  З-1).: Але обличчя видно?
  Р-1).: Нє, нє.
  Р-2).: Воно було закрите!
  Р-1).: Не дадут, бо вже дружкі под руку, под руку.
  Р-2).: Може там подивіліса по туфлях чи як.
  З-1).: Це ше перший раз він до неї прийшов чи перед вінцем?
  Р-1).: Уже до венца як єхати.
  З-1).: Ну але вже як молоду виводять, то вже вона нічим не накрита, вже нє?
  Р-1).: А, ну кажухом!
  Р-2).: Як приходят вгості до на другий день, то яким кожухом, чим-небудь накидают: чи мати познає чи то її донька?
  З-1).: Для матері накидають?
  З-2).: А, для матері, та?
  Р-1).: Мати в перезві.
  Р-2).: Перезва.
  З-2).: Ага, то ше так чи вона впізнає сво…?
  Р-1).: Отак накриє кожухом чи, може, в яку хустку замоталі?

• 117.
  1. [1] Познай, мати, дочку,
     Ой, познай, мати, дочку,
     Вчора була й у виночку.
  2. Вчора була як день біла,
     Ой, вчора була як день біл…,
     А тепер журба зіла, о.
  Примітки:

  [1] З-1).: Так може єсть пєсня, шо "Не познала мати свого дитяти…" чи шось таке? Р-1).: Да каже: "Познай, мати, значить, вчора була у виночку, а тепер вже в серпаночку…". З-1).: А як вона співається? Р-2).: Баба Ганка знає, я таких не знаю.

• 118.

  З-1).: А в нас тута якось "Не по-вашому…"?
  Р-2).: Значить, не на "По-вашому…"
  Р-1).: Не "По-вашому…" в нас нема…
  З-1).: Ну а як? А на матів як?
  Р-1).: Отак.
  З-1).: Ну заведіть.
  Р-1).: "По-вашому, лєбідь ….?…. да на вашому…"
  З-1).: Так ви ж не те співали?
  З-2).: Ану таке спочатку, бо я не чую, та.
  Р-2).: Ой наше воротіло….
  Р-1).: Ох ти вже не, не, не, ти мене не…
  З-1).: Давайте, давайте!
  Р-1).: Да куда ти вже ляпаєш!
  З-1).: Ну там же нема поганих слов, давайте.
  З-2).: Та, там нема, та.
  Р-1).: Нема поганих? Я як була в Сварицевічах да з свахамі йшлі да ми зі своєю подружкою одною якось вуліцамі [?], а вони вже такімі "Да зрадуйса"…
  Р-2).: Наше воротіло вашему не крутіло.
  Р-1).: Да зрадуйса, шо вже вельми да перед дверми: "Господи єдиний!" – а я кажу: "Буг світий, а що ето таке?" А він другою стороною – шіть. Ну таке… Там люди ше больше йдут, а в нас – то трохи ше якось прийду…, а там такімі.
  З-1).: Ну харашо, проспівайте це.
  Р-1).: Та яку то ше проспівати?
  З-1).: Про воротило чи про шо.
  Р-1).: Ох, там є тиї воротило, та пропаді воні пропадом, я не…
  З-1).: Так там нема поганих слів…

• 119.
  1. [1] А тепер не по-нашому,
     Ой, а типер не по-нашому,
     Лежить ваше да на нашому.
     Наше воротило
     Дирку прокрути… [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: А то, шо ви щойно співали, ту таку?.. Р-2).: Молоду, молоду спивайте. Р-1).: Як то було? З-1).: Шо "В нас не по-вашому…" Р-2).: "Беріт наше, там не ваше…"
  [2] З-1).: І голос взявся. З-2).: І це як перезві? І це як в перезві? Але то в перезві то співа…? Р-1).: То вже там, то вже перезві. В кожуху тому вже видут єї хлопци.

• 120.
  1. Суньтеса, поделяночки,
     Ой, суньтеса, поделяночки
     З покуття та до лавочки.
  2. Да нехай сяде літвін,
     Ой, ой, нехай сяде літвін
     З своєю політовкою.
  3. З своєю політовкою,
     Ой, з своєю політовкою
     З билою да й головкою. [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: То вже в перезві, вже будуть спивать. З-1).: Це була Ніна.

• 121.

  Да вогнуліса лавки,
  Да вогнуліса лавкі,
  Як сєлі перезванкі.
  Іше больше й вогнуться,
  Як горилки нап’ют…

• 122.

  [1] Просимо, гостоньки, просимо,
  Ми для вас полумиски носимо. [1]

  Примітки:

  [1] Р-1).: А тії посторонні вже:

• 123.
  1. [1] Ви нас не просіте,2
     Ви нам пуднесіте
     Три лусти капусти
     Й горщечок каш…
  2. І горщечок каші,
     Да поживлятса наш…[2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: А ми вже в перезвах сидимо:
  [2] Р-1).: "Хай поживлятса наші…" Р-2).: Ну, бачите, ото такі всякі. Р-1).: Ото такі, о, ото вже в перезві як прийшли за молодою.

• 124.

  З-1).: А такі ше, шо "Всі люди дивувалися, шо сванечки цілувалися на сіничнім порозі, на лютому морозі…" – не знаєте такого?
  Р-1).: Я не… Ну, от бачите, як десь якесь село так, а ті так.
  З-1).: А шо, якось як у вас шо "У мене свіча і у тебе свіча, да зстулімо докупи, а у вас дитя і у мене дитя – да зведемо докупи, шоб не було розлуки…" – нє? Не чули, нє?
  Р-2).: Нє, в нас так не співали.
  З-2).: І свічку, не злучали свічок, нє?
  Р-1).: Нє, нє.
  Р-2).: В коровая но включалі.
  З-1).: Коровай – шо?
  Р-2).: Ну, в короваї включалі свічку.
  З-1).: Свічку, да?
  З-2).: Включалі?
  Р-2).: Од молодої привезуть там шишку, ото як колісь булі шишкі, а молодого коровай, а вже приїдут – то вже коровая вони свого, бо ж до молодої з короваєм їдуть ввечері чи вже святити.
  Р-3).: Гурают коровая.
  Р-2).: Ну та, гурают.
  З-1).: Гурают коровая?
  Р-3).: Гурают коровая.
  Р-2).: Ну то свічки.
  Р-1).: Ну дружок вискочіт на яку кришу там да: "Наш коровай віщій, наш!" – а тії на землє, да вже й наш нізко; то один на другого того коровая вже: "О, наш коровай віщій, наш коровай віщій!".
  Р-2).: Тоді свічку в коровай включають.
  З-2).: А в який коровай включають? В який?
  Р-2).: В один і другій. Молодому і молодій.
  З-2).: Одін і другий.
  Р-2).: Да, да, да.
  Р-3).: Свіча і засвітлюють.
  Р-2).: І засвітлюють і вже…
  Р-3).: Гурают його, гурают.
  З-2).: Гурают?
  Р-2).: Да.
  Р-1).: "Да вже наш коровай віщий, да вже наш віщий!" – його піднімают, а тії вже нізко.
  З-2).: То це коли робили? Коли це було?
  Р-1).: Як по молоду прієхалі.
  Р-2).: Як по молоду приїжджають.
  З-2).: Як приїжджають по молоду?
  Р-2).: Та, у неділю.
  З-2).: У неділю.
  З-1).: І це вже її забірать будуть?
  Р-2).: Да, да, будуть забірать.
  З-1).: А гурають короваї?
  Р-2).: Гурають короваї, да.

• 125.

  [1] Наш коровай віщий,2
  Наша свеча ясна,
  Наша молодая кра… [2]

  Примітки:

  [1] З-1).: А пісня єсть про то, шо "Наш коровай вищий…" Р-2).: Віщий. З-1).: А ну як її?
  [2] З-2).: Дуже цікаво. Р-1).: Ну от, отакі о все прийдут і… Р-3).: Такі співають.

• 126.

  [1] Суньтеся, подоляночки,2
  З покуття да до лавочки.
  Да нехай сяде літва
  З своєю да літовкой…
  З своєю да літовкою,
  З білою да й головкой… [2]

  Примітки:

  [1] З-2).: А ви співали цю пісню, шо там "Сів…" – хто на лаву сів? Р-2).: "Суньтеса, поделяночки…" З-2).: Ага, а хто це..? Р-2).: "Од покуття да до лавочки…"
  [2] Р-2).: Ну вони короткі. З-2).: А шо то за літва? Р-1).: То молода. Р-2).: Молода. З-2).: Молода, да? Р-1).: Ну то вже так, літовка. Р-2).: А он молодий – літвін. З-2).: Літвін, та? Р-1).: Ну, бачите, такімі, о, ту в селі так, а в тому так… З-1).: То ж ці подоляни, а те – літвіни. З-2).: Ага, а те – літвіни.

• 127.
  1. [1] Їхала й Женєчка до венца,
     Просила й матьонки гребенца:
  2. – Подай мені, матьонко, гребенца
     Розчесати русу косу й до венца.
  3. – А тоби, доненько, не слуга –
     Я тоби гребенчіка й не подам.
  4. А тоби, доненько, друженьку найняла,
     Щоб тоби гребінчика й подала.
  5. Тоби гребенчіка й подала,
     Розчесати русу косу й до венца.
  6. Да упав гребинец под столік –
     Руса твоя косонька й под винец. [2]
  Примітки:

  [1] Р-2).: То ж ті до вєнца, за столом за молоду етого…
  [2] Р-2).: Ото тоді її співают, як прийдут молоду забирати, дружки, як вона, як вона вбираєтса, як дружки вже…

• 128.

  З-2).: Ага. А там чесали молоду, не було такого, шо брат мав чесати молоду?
  Р-1).: Нє.
  З-2).: То дружки?
  Р-1).: Сначала ті дружки вже да дружки тії во да вже розчисают, закрутьвают там вже її – отаке, о.
  Р-2).: Колись может, колись може спивалі, то тепер не вміют, да й не співают. Да так собі.
  Р-1).: І брат не… Так-от молода прийде, сюди приходит і тут так.
  Р-3).: Заберут да й всьо, да й не умєют пісень співати.
  Р-2).: Та колись були люди такі-то й спивалі, як вбіралі молоду.
  Р-3).: А тепер, а типер нє.

• 129.
  1. [1] – Ой лісу, лісу, чом не зельоний?
     Ой я велю, чом не зельон…?
  2. – Як мнє, лєсу, зельному й бути,
     Ох я велю, зелєному й бут?…
  3. Булі пташечки, всє в вирій пошлі,
     Ох я велю, всє в вирий пушлі…
  4. Одна й осталась, одна й пташечка,
     Одна й пташечка, раба [2] зозулєч…
  5. Да й тую хочут орлики взяти,
     Орлики взяти, [3] птахам одда…
  6. – Ой селу, селу, чом не веселий?
     Ох я велю, чом не весе…?
  7. – Булі девочкі – всє замуж пошлі,
     Ох я велю, всє замуж пошл…
  8. Одна осталась, одна девочка,
     Одна й девочка, молода Женєчка. [4]
  9. А й тую хочут сватови взяти,
     Сватови взяти, хлопцам одда… [5]
  Примітки:

  [1] З-1).: Ну, а дивится, а ви ще казали, ну от, Ніна, шо ви знаєте веснянки ваші такі, з вашого села? А то забудемся. Р-2).: Одну веснянку. З-1).: Давайте.
  [2] Раба = ряба. – Примітка транскриптора.
  [3] Р-2).: "Хлопцям оддати…"
  [4] Р-2).: А є у вас тут Женя?
  [5] Р-2).: Веснянка то така. З-2).: То така веснянка? Р-2).: Та. З-2).: І то дівчата також, так вони просто собі сиділи, так співали? Р-2).: Ну так співають. З-2).: А шо то таке "я велю"? Шо це таке? Р-2).: "Я велю" – ето… Р-1).: Соглашаюсь. По-хорошому. З-1).: Ганно Опанасівно, а ви ту пісню отак-от научилися од Ніни? Чи ви знали і в цьому селі тоже співали її? Р-2).: Та вони знают. З-1).: Тут співали в Золотому оцю? Р-1).: Нє, нє. З-1).: Од Ніни навчилися, да? Р-1).: Я її… Вона мене отак… Вона її десь на весєллі вона там співає, а я отак … З-1).: Ага, ви так перейняли од неї наче.

• 130.
  1. [1] Люлі-люлі, засни, дітя, спати,
     Пошла ж мати до роду гуля…
  2. Пошла ж мати до роду гуляти,
     Да й казала: "Буду ночова…" [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Я тут ше хочу вам таку свою… Чи вже будем кончать? З-1).: А чи може як діти колихають – знаєте такі пісні? Шоб спали харашо чи забавляють?
  [2] Р-1).: А вона каже, дівчина каже: "Нє, не буде мати ночувати". Р-2).: То дальше ше є.
  [Респонденти заспівали уривок пісні, далі в сеансі є її повніший варіант. – Примітка транскриптора].

• 131.
  1. Люлі-люлі, усім деткам дулі,
     А тобі, внучка, калачи…
  Примітки:

  Р-1).: Ні, якось іначей…

• 132.
  1. [1] Ой дай, Боже, недільку дождати, [2]
     Да й пойду я до роду гуля…
  2. Пойду я до роду, ой, гуляти,
     Да й казала’м, буду ночова…
  3. Засни, засни, муй дітяти, спати,
     Пошла ж мати до роду гуля…
  4. Пошла ж мати до роду гуляти,
     Да й казала, буде ночова… [3]
  Примітки:

  [1] Р-2).: "Казала’м буду ночувати…" Р-1).: Ще дальше вона є. З-1).: Щас, це ви цю саму співаєте чи другу? Р-2).: "Десь гуляє мати молода…" – так? Р-1).: Ну от бачите, а далі як "гуляє" – я не чула "гуляє". Р-2).: Ну "Десь гуляє мати молодая… – вона, мабуть, не ночовала, – десь гуляє мати молодая, я приходю под окенечко…" – здаєтьса той, та вона є якось та пісня… Р-1).: Ну от бачите, я вже забуваю. З-1).: Але ж скажіть, ця пісня – це ж не коли колишуть дитину, це ж так пісня? Р-2).: Отож вона, вона. Р-1).: Ну як колішут. З-1).: Як колишуть? Р-1).: Ну як колішут. Р-1).: А тії коліски булі, то не тепер ті шо то, да вєсілі. З-1).: На гачку таке висіли. Р-1).: Ну, на гачку. Р-2).: Дерев’яному. Р-1).: Такі ше пологі пошиті, позакрівані, а шо… Р-2).: "Ой дай Боже недільки дождати, як вони пойдут до роду гуляти…" – ото вона начинаєтса.
  [2] Р-1).: "Пошлю ж я…"
  [3] Р-2).: "Приходю стиха под окенце…" Р-1).: "А мой руд багатий, буде мене медом частувати…" – от, бачите, повіскакало, не той, не ето… О йой, люди ж міли, я сама дивуюса, шо ж то так… Р-2).: "А мой мілий…" З-1).: Це ще ця? Це до цієї ви слова пригадуєте? Чи це другая? Р-2).: До етої. Р-1).: До етої. Ну, вона прийшла пуд окенце вже, а мілій – шо, коліше? Р-2).: "А мой мілій дитину коліше…" Р-1).: Да, люлі-люлі. Р-2).: "А свекорко [?] дрібні лісти піше…" – о такого, ну якось… Р-3).: То не забуваєтса, та всі слова з голови вилітают, та й Господи Боже… Р-1).: "А свєкорко дрібні лісті піше, а свьокорко…" – кажи… "А свьокор…" – от бачите, от да, от ти знайди його – де ж воно записано? Хіба коб так, якби поперепісував всі пісні… Р-2).: Взяв да й і читав їх.

• 133.
  1. [1] Коліхала баба діда
     Із вечора до обіда. А-а-а… [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: А так не співали над дитиною, шо приспівують там "А-а-а-а-а, люлі…"? Р-3).: Ага, чом ні, спиваєм. Р-2).: А-а-а-а… Р-1).: "Коліхала баба діда із вечора до обіда…" Р-2).: Як о все то співають тако.
  [2] Р-1).: Отакі, о, якісь такі приказкі ото.

• 134.
  1. А-а-а, люлі, люлі,
     А-а-а, малєнька,
     Дам тобі дешо.
• 135.
  1. Спи, маленьке, спи, дитя,
     Із вечора до рання,
     А-а-а, люлі, люлі. [1]
  Примітки:

  [1] Р-2).: Ну, вони таке-во…

• 136.
  1. [1] А-а-а, спаткі,
     А-а-а, люлю,
     Люлі, люлі,
     Усім деткам дулі.
     А малєнькой калачи,
     Щоб любілі панічи. [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: А ви поспівайте ще. Ану, тепер ви поспівайте, ну. Оце, шо "А-а-а-а-а…" якесь там… Ну давайте попробуєм. Р-1).: Ну та якже ж "люлі…" [Інша респондентка водночас декламувала текст іншого твору, важко розчути слова. – Примітка транскриптора.] [2]
  [2] Р-2).: От такімі малимі да там собі, шоби заспав.

• 137.

  З-1).: А якось про котика, може, "Шоб ішов котик якось там…"?

• 138.
  1. [1] Люлі-люлі-люлі, спать, [2]
     Одна мати, батьков – п’ять,
     Спі, синоньку, спи. [3]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ну, я свойму малому так спиваю:
  [2] Р-1).: "Один батько, мати…"
  [3] Р-3).: Ну всяке є.

• 139.
  1. [1] Люлі-люлі, дитино малая,
     Десь гуляє мати молодая…
     Ай люлі-люлі, ай, люлі-люлі…[2]
  Примітки:

  [1] З-2).: Ану ви ше раз заспівайте ті коротенькі "Люлі-люлі"?
  [2] Р-2).: Ну такі є, о, ото такі о, бачите.

• 140.

  Р-1).: А далі, та то вже то співала, да й далі прийшло…
  Р-2).: Як далі?
  З-1).: А про котика, що не співали у вас?
  Р-2).: Не співалі ми.
  З-1).: "Шо поїв котик медочок, сам приходив полизав…"?
  Р-2).: А, нє-нє-нє, то то.
  З-1).: "Сама бабка полизала, на котика сказала…"?
  Р-2).: "На котика сказала…."
  З-1).: Ага. А як оце на матів?
  Р-2).: "Люлі-люлі, спать…" – нє, пуждіте, ой, згадаю, то я малому спиваю таке… "Коточок спать, одна… " – пуждіте, пуждіте…
  З-1).: Ну ждем-ждем-ждем.
  Р-2).: "Баба, баба сама медочок з’їла, на коточка сказала…"
  З-1).: "Сама бабка полизала, на коточка сказала…"
  Р-2).: То я співала, то ж я забулася.
  З-1).: Ну, а на матівчик як його?
  Р-3).: Є позаписувані он.
  Р-2).: Так то ж є, Господі…
  Р-3).: Нагадуй собі, нагадуй.
  Р-2).: "Буде коточок спаті, от поспать…"
  Р-1).: "Меду полізати…"
  Р-2).: От бачте, забула слова ….?….

• 141.
  1. [1] Гой-дай-даш,
     На кармаш,
     А з кармашу – до лясу,
     Печи, бабо, ковбасу.
     Люлі-люлі,
     А-а-а, а-а-а. [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: А ви співали як гойдають дитину, шо от як гойдають дитину: "Гойдадаш, поїхав батько на кермаш…" Р-1).: "…із кермашу до лєсу, печи, бабо ковбасу". З-1).: О так, а як це на матів?
  [2] Р-1).: Ну таке. З-1).: А шо, а шо з дитиною роблять? Як її гойдають? Р-2).: Ну як, якось гойдають, а я знаю…Тепер коліски які? Дерев’яні такі. Р-1).: Тепер вже ж важче, бо тепер, а ті вже коліски… З-2).: А шо то таке "кармаш"? Р-2).: На кармаш – на ярмарок. З-2).: На ярмарок. З-1).: Так, але оце, шо "гойдадаш" співають – це як? На ногу садять чи як? Р-1).: "Гойдайдаш…" – ногою, да. Р-2).: І ногою можна, і рукою. Р-1).: "Гойдайдаш, на кармаш, із кармашу до лісу, печи, бабо, ковбасу" – да до тії очипкі, шо то, о, да вже вузьмі да так їх, о. З-1).: Це ви гойдаєте наче колиску гойдаєте? Р-1).: Рукамі. З-1).: Руками? Р-1).: Рукамі коліску, бо ногою як коліше – то не чує. Є таке спокойне, шо засне, а є таке, шо хрин, ага… [Всі сміються. – Примітка транскриптора].
  Р-1).: Ну шо ві?.. Р-2).: То ше треба так о коліхаті його, добре требушити. З-2).: Добре дуцати. Р-2).: О, то це так о треба трибушіти. Р-1).: Всьо! То вже хватіт!

• 142.
  1. [1] Ґаварат, що я в жизні довольна,
     Що я вєчно смєюсь і шутю.
     Но, повєрьтє ж, что смєхом і шуткой –
     Затушить своє горе хачу.
  2. Но бувают такіє мінути,
     Тяжело мнє смеятса, шутіть.
     В тє мінути хотєла б я громко
     Розрідаться і всьо позабіть.
  3. Плакать так, штоб аж мір содрігнулса,
     Штоби звьозди упалі с нєбес,
     Штоб рідало со мной сінє море,
     Шоби плакав задумчлівой лєс.
  4. Но нічево нє поможут ріданья,
     Но і сльоз вам моїх нє понять.
     Ну так лучше я буду смеятса,
     А сєрце пусть будєт страдать.
  5. Я сміюсь і шутю з вамі вволю,
     Штоб нє било скучно другім,
     Штоб ніхто не понял моє горе,
     Штоб нікто не смеявса над нім. [2]
  Примітки:

  [1] З-2).: Ви ше казали якусь свою. Шо то таке? Р-1).: А, я свою.
  [2] З-2).: А де ви таку пісню навчилися? Від кого? Р-1).: Де? За, за граніцей. Іностранні. З-2).: За яке, яка? Р-2).: Воєнная! Р-1).: Іностранная… З-2).: Ну а шо, ви десь їздили? Р-1).: Приєжджалі. Як молодь бралі в Немеччину. З-2).: Ага. Р-1).: То й брата забрали, мой брат тоже був в Немеччині. Да перебигав з лагера в лагер, да бомба – да осколок в живот, всі кішкі вилізли. Да й так його похоронилі. А то приєхала дівчина. Ну да так мені переказували. А то наш хлопец, брат – да отак переказала, і всьо я перейняла.

• 143.

  Р-1).: Я от була кілька раз в лікарні, то то вже, ну я їм спиваю, розказиваю те, те, те. Як заспиваю – ідут, шукают вже де карандаша, уже переписувают. Ну етот була перед, ну, перед цьом, перед цям, тим дев’ятим…
  З-2).: Мая?
  Р-1).: То тоже одна: "Ох!", – і пошла вже на уліцу, подружкам десь розказала… Ні, ше по телефону розказувала, по мобільному, каже: "Ох, нехай даст Бог їй здоров’я, шоб її нога загоїласа, шоб вона здорова була". Як вишла я на уліцу, внучка прієжджала, я кажу: "Пуєдеш у город, мнє за мастєю", – а вона каже: "А то тая бабка, – вже всє тїї подругі її дівлятса і хлопци, – ну бабка" – каже.
  З-1).: Ну да.

• 144.
  1. [1] Первую встречию тя того вечора
     Ти приходіла ко мнє…
     Ти моє серце тогда ізувечила,
     Серце забілось сільнєй.
  2. Ти в Золотому живеш там на хуторі,
     А я в зємлянке сирой…
     В зємлю сірую война міня кутаєт,
     Нас розлучає з тобой.
  3. Ти уєзжджаєш, родной дом бросаєш
     Через прокляту войну.
     Бєдноє сєрце моє оставляєш –
     Горка розлука єму.
  4. Горка розлука – сладко свіданє,
     Хочу відатса з тобой.
     Віполню родіну только заданіє,
     Будєш моєю женой.
  Примітки:

  [1] Р-2).: От ви заспівайте тую воєнную, як булі во солдати, от ето тоже вона соврємьонна. Р-1).: А яка соврємьонна? Р-2).: То то в етом… Р-1).: Одне слово – скажи як? Р-2).: То в тому, як то, ну от, бачите, вже я хотіла… Р-1).: Нє-нє. Р-2).: Як то Галька співала?… Р-1).: А, поет. Р-2).: Поет. Р-1).:
  1. Первой встречи того вечора
  Ти приходіла ко мнє…
  Ти моє серце тогда изовечила,
  Серце забілось сільнєй.
  2.Ти в Золотому живеш там на хуторі,
  А я в зємлянке сирой…
  В зємлю сирую война міня кутає,
  Нас розлучає з тобой.
  3. Ти уєжджаєш, родной дом бросаєш
  Через прокляту войну.
  Бидноє сєрце моє оставляєш –
  Горка розлука єму.
  4. Горка розлука – сладко свіданьє,
  Хочу відатса з тобой.
  Віполню родіну только заданіє,
  Будєш моєю женой.
  [Респондентка пригадувала текст пісні. Декламовано. – Примітка транскриптора.]
  З-2).: А на голос візьміть. Р-2).: Ну є воєнна пєсня, бачите, така. Р-1).: "Первую встречу…" – нє. "Ти моє серце тогда изуве…" – ето як евакуїровалі нас таво от фронта так. А вона молоко понесла. А вона, кровненька, й забула, а я кажу: "Олю, чи ти, – кажу, – ще знаєш тую пєсню?" – А вона каже: "Геть забула, геть". – А я перейняла і всьо. Почиталі мі його, прінеслі нам, де мі булі вікуїровані, почіталі обєї, дві вже, а вона каже: "Геть…" […]

• 145.

  З-1).: А ви знаєте, я ще надибала ще отаку, спитаю пісню, на весіллі співали "Скаче лисонька по дошці, плаче мамонька по дочці…"?
  Р-1).: Нє, бачите.
  Р-2).: В нас не спивалі.
  З-1).: Нє? Не співалі такого?
  Р-1).: Нє-нє.

• 146.
  1. [1] Котитса місяц до зорки,
     Єде Романко до дівки.
  2. Пітаєтса свого батенька:
     – Що мнє там говорить?
  3. – Не кажи, синку, нічого,
     Шлю бояроньки для того.
  4. Вони будут мед-вино пити,
     За тебе говори… [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: Або "Котиться місяць до зірки, їде молодий до дівки…"? Р-1).: "До дівки…" З-1).: "Питається …" Р-1).: "Котитса мєсяц до зорки…" З-1).: Заждіть ще секунду. А почніть ще раз, рочніть ще раз, я не включила "Котиться мєсяц…" Р-1).: "Котиться мєсяц до зорки, єде женішок…" Р-1).: А то як, Роман треба вибрати. З-1).: "До дівки…". Р-1).: "Роман" треба вибрати… З-1).: Роман, "а дівку вибери собі котру тут із красавіц дєвку…" Р-2).: То ж є, три-чотири… Роман).: Ходіт до мене.
  [2] Р-1).: А то Роман? Р-1).: Ти Ромцьо? [Всі сміються. – Примітка транскритптора.] З-2).: То це коли молодий їхав?.. Р-1).: Ето до молодої. Р-2).: Як свати їхалі. Р-1).: Да вже й до винца, то ж то тоже "Котитса місяць до зорки, їде женішок до дівки…" З-2).: А ото співали "бояри", а кого називали так, "бояри"? Р-1).: А то тії вже його дружки ті його, ну, ну… Шо бере дружкі, але то вже бояри.

• 147.

  З-1).: А не співали таку, гра була така: "Бояри, а ми к вам прішлі…" – не знаєте таку?
  Р-1).: Нє, не чула, я вже ж…
  З-1).: Ага, а таку, шо "Діво чи не діво, йшли хлопчики на войну, а дівчатка за їми, а молодички між їми…"? А в приспіві, шо: "Диво чи не диво…"? Рудня от вас далеко село?
  Р-2).: Рудня? О.
  З-1).: Оце там таку пісню співали.
  Р-1).: Ну от бачите, що село, то й інче, а уд нас же недалеко Рудня.
  З-1).: А таку, шо "До нас, дєвочкі, до нас, а в нас шось тут… Пирожки для вас…"?
  Р-2).: А хто то може там на Рудні співати?
  З-1).: Ну співали, там ціла група їх була: Галабурда, Янкова, Косинська, Янков, там восємь…
  Р-2).: Ето Лодинці.
  З-1).: Нє-нє, ето не Лодиці.
  Р-1).: Шо Рудня, шо Лодинь – то є одне.
  З-2).: Одне.
  Р-1).: Але і наш ше совет тоже там, у їх соєднілі еті сьола всі…

• 148.
  1. [1] Ішов брат з сестрою
     Тонкою кладкою:
     Чи всє лугі зєлєнєют
     По дуброви, по дуброви?
  2. Ой братко перейшов,
     Сестричка втанула.
     Чи всє лугі зєлєнєют
     По дуброві, по дуброві?
  3. Сестричка втанула,
     Три словце кинула:
     Чи всє лугі зєлєнєют
     По дуброві, по дуброві? [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: А таку, шо "Ішов брат з сестрою…"? Р-1).: "Тонкою кладкою…" З-1).: "Тонкою кладкою…" – о, знаєте таку пісню? Давайте.
  [2] Р-1).: А далі я, от бачите, тоже віскочило… Я ж, кажем, їх же ж… Р-2).: То веснянка, баба Ганка. З-1).: "Ой, не пий же, братко, з криніци водіци…" – Не так? "Бо криниця – то, то, криниця – водиця, а то сльозоньки мої. А шось травиця – то косоньки мої…" – Такії, такії знаєте?
  Р-1).: Такі, такі, такі, такі. З-1).: Оце там одна жінка так наспівувала. Р-2).: Де? На Рудні? З-1).: Угу.

• 149.

  [1] У мишок не забрав би [2]

  Примітки:

  [1] Р-1).: Ото так я кажу, а я ж геть-геть-геть-геть, повіскакалі.
  [2] З-1).: У мишок не забрав би? Р-1).: Справді, ну. Алє ж баште, вже ж года. [Респондентка має на увазі, що так багато знала пісень, що й у мішок би не зібрав. – Примітка транскриптора].

• 150.
  1. [1] Ой їхав козачок у лєс по дуброву, гей,
     Кличе дівчиноньку соби на розмову.2
  2. – Не пойду, козаче, не пойду, соколе [2], гей,
     Бо я ж молодая, боюсь поговору.2
  3. – Не бойса, дівчино, не бойса нікого, гей,
     Хлопець молоденький не зрадив нікого.2
  4. Хлопець молоденький не зрадив нікого, гей,
     Тобі, дівчинонько, не зробит нічого.2
  5. – Не спала я ночку, залягла в садочку, гей,
     А на третю ночку лєгла я воснула. [3]2
  6. На третю ночку лєгла я воснула, гей,
     Козак насмиявса – дівчина не чула.2
  7. – Шо ж тобі, дівчино, за заплату дати, гей?
     – Сто рублєй на піво, а й десять на мило.2
  8. – Пивом напівайса, милом намівайса, гей,
     Щоб мати не знала, де красонька спала. [4]2
  Примітки:

  [1] З-1).: А таку якусь, шо "Їхав хрєн по дрова, загарєлася дуброва…"? Р-1).: Ой нє… [Сміється. – Примітка транскриптора.] З-1).: Нє? Такої не було, нє? Р-2).: Їхав той, як то, то не хрін їхав, а як то, "всім …..?….. молоди ціло…" З-1).: О! А шо це? Р-2).: Пісня файна. З-1).: Ага. Р-1).: Та я ж її… "Їхав козачок в лєс по дубровов, кличе дівчиноньку собі на розмову…"
  [2] "Не пойду, козаче, не пойду з тобою". – Варіант виконання.
  [3] "Я на третю нічку лєгла та й заснула". – Варіант виконання.
  [4] З-2).: То це є звичайна пісня, так? Просто співають, так? Р-1).: Угу. О до де ‘мо зійдуться, то вже й заспивають […]

• 151.
  1. Посіяла й фасолєньку, да йду я й додому,
     Заходю я й у корчонку – п’є мілий з кумой.
  2. – Ой ти, міла, чорнобріва, чини мою волю,
     Ой, навари мнє й вечероньки, я й прийду з кумой.
  3. Я приходю й додомоньку –й нерубані дрова,
     Сюда ж туда й обернулась – вечера й готова. [1]
  4. Напоїла й накорміла, й положила й спати,
     Сама ж пошла й молода, я й десяткому й знати. [2]2
  5. І десьотки, і десятки – до моєї хати,
     Да й засталі куму з кумом в тестьовой кроваті.
  6. – Ой ти, міла, чорно-же-бріва, що ж ти натворила,
     Що ти ж мені й молодому, страму ж наробила?
  7. А й сковалі куму з кумом літимі путамі,
     Да й повелі куму з кумом битимі шляхамі.
  8. – Ой ти ж, міла, чорнобріва, що ж ти натворила,
     Що ти ж мою й родиноньку всю й ославушила? [3]
  Примітки:

  [1] Р-2).: О, кум! Шо зробив…
  [2] Р-2).: В Сільську раду. [Респондентка пригадує слова. – Примітка транскриптора.]
  [3] Р-2).: Шо, пєсня правда така проста. З-1).: А як останні слова, скажіть? Р-2).: Які, послєдні? З-1).: Угу. Р-2).: "Ти мою родиноньку всю ославушила! Шо ти, міла, чорнобріва, шо ти й натвори-, наробіла, шо ти мою родиноньку всю ославушила." З-1).: Ославушила? Р-2).: Ославушила. З-1).: Це уславила значить? Р-2).: Да, усла-, ну, ето так, кум з кумою зв’язавса, бачте! Ну. З-1).: То ще було слово, я там забула, шось нерозчула… Р-2).: Які? З-1).: Забула! Якесь не поняла одне слово.

• 152.
  1. Пожену я сиві воли між крутиє гори,
     Да й розпущу руси коси на чорні я й бров…
  2. Нехай мої русі коси витер розвіває ж,
     Нехай моя дівчинонька ще з рок погуля…
  3. Гуляй-гуляй, дівчинонько, доки моя й будеш,
     Ой чую я через люде, що ти мене й суди…
  4. – Ой, не судю, козаченько, судят вражі люде,
     Що з нашого ж коханнєчка й нічого й не буд…
  5. Що й з нашого коханнєчка недобрій не вчинки [?],
     Нема й вочкам і спаня, ручкам зопочин…
  6. – Ой бодай ти, дівчинонько, тоді й замуж вишла,
     Як у мліні на камєні пшениченька й зийшл…
  7. – Ой бодай ти, козаченько, тоді й оженивса,
     Як у полі на розгорі сухий дуб розвивс… [1]
  8. Уже в мліні на камені пшениченька зийшла,
     Й уже й дівка-красавіца за другого війшл…
  9. Ой у полі на розгорі сухий дуб не розвивса ж,
     Ходит козак, бурлакує, да ще й не женивс… [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ето вун всох дуб.
  [2] Р-2).: Ну, таке, бачите, тоже то так о, ну. Можна. Вона не соврємьонная. З-1).: А ви це, пісні знаєте з, від, зі свого села, да? Ви тут навчилися самі, да? Р-2).: Нє-нє-нє, то то як колісь трохи такого, дехто тоже співав. З-2).: А от від кого ви навчилися таке? Р-2).: От в ягодях ото співают жинкі, де як шось, то так о вже переловляємо, по долінах, по лісу, то то все в лісах большинство.

• 153.

  З-1).: А таку ви не чули пісню, шоб "Вельможная пані Петруся любила…"?
  Р-2).: Ні.
  З-1).: Шо от пан поїхав десь, а вона йому каже, шо "Петрусь, ходи сюди вже", а там слуги йому дали знати, він приїхав і його тут, значить, ведуть уже Петруся в кайданах, а вона там вже ж?…
  Р-2).: Нє, нє, то то в Бережках, але тая, мабуть, жінка вже умерла. Вона робила з намі на одной, на роботі, то вона… Вже стики вона пісень знала!
  З-1).: А як її звали?
  Р-2).: Ганна тоже, Ганна. Алє вже може вона й вмерла. Я вже й от їх нікого не бачу.
  З-1).: Там в Бережках то Матрона така в мене була, но вона старша була сильно, то ви можете й не знати.
  Р-2).: То вже вона може й умерла, бо я вже й не встрачаю…

• 154.
  1. Бувайте-бувайте, да й не забувайте
     Щодня, щонедільки в гості прібува…
  2. Прибувайте в гости в нєділєньку вранци,
     Да вип’ємо, гости, горілки по чарц…
  3. Щось мені й, гости, горілка й не п’єтса,
     Коло мого серца як рибонька в’єтса. [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: От! Нате вам, ще одну. З-2).: А то що, кому то так співали, коли? Р-2).: А то так, просто йдем з якої, а! От’єжджаю я от родини, чи відходю вже на друге село, де я живу, наприклад, то я вже й співаю "Не забувайте". Або до мене хтось, да й відходят, то вже є не забувати, щодня, щонеділіьки в гости прибувати. Ну, і такі всякі є. Ну вони всякі.

• 155.

  З-2).: До кожної хвилини, бачите, до кожної хвилини, до кожної була своя пісня.
  Р-2).: І є такі всє ото таке о. Ну знайте, їх би повспомінати всі, повспомінати…
  З-2).: Так, ми зараз… А от коли ви так багато співали, ото за молодості? Де ви так співали? Де так збиралися?
  Р-2).: Ну йдемо той, да й спиваємо дівчата. Або на роботі, о, як у лісі, ліс садимо, ліс сапаємо – яку хто де запомнів десь, да й собі кричимо в лісу.
  З-1).: Один від одного, да?
  Р-2).: Но, но, так і всє учатса, одне від другого, не то шо. А то хтось десь почує таку, то да все ж і учатса, ну, ну й учатса всє. Але ж пісень, і житєльскі, і які хочете, і є вони.