Сеанс

Текст

• 1.
  1. [Бо вже] [1] з гори светанійко свитає.2
  2. Ой вже Іван коничийка сідлає.2
  3. А єго ся матінойка питає:2
  4. – Ой де ж той ся коничийко сідлає.2
  5. – Ой поїду, мамцьо моя, до людий,
     Бо я си там Марисуню полюбив.
  Примітки:

  [1] Початкові слова відсутні на аудіозапису, відтворено за повтором рядка. – Примітка транскриптора.

• 2.

  Респондент-1).: [1] Вся, то недовга.
  Збирач-1).: [2] А коли це співали?
  Р-1).: О, та за столом співают всяке, посідают та й співают.
  З-1).: То цю також за столом співали чи ні?
  Р-1).: Та, то вже тоже так, вже десь, як мают відходити з хати.
  З-1).: По молоду, так?
  Р-1).: Та.
  З-1).: Дуже цікаво. Але це також казали ладканка чи ні, чи це?
  Р-1).: Ладканка.
  З-1).: Це ладканка також, та?
  Р-1).: Та, та, ладканка.
  З-2).: Це інший, просто, тип.

  Примітки:

  [1] Далі подається Р-1).: – Примітка транскриптора.
  [2] Далі подається З-1).: – Примітка транскриптора.

• 3.
  1. [Вийшли її пани] [1] рвати,
     Ни далася в руки взяти.
  2. Ой вийшла Марисуня,
     Нарвала, наламала.
  3. Принесла домів,
     Та поставила на стів.
  4. − Ой чи бду я така,
     Як калиночка тота?
  5. − Будеш, дівочко, будеш,
     Пок коло мене будеш.
  6. А як підеш від мене,
     Відпаде краса з тебе. [2]
  Примітки:

  [1] Початок твору відсутній в аудіозапису, відтворено за аналогією до наступного твору у сеансі. – Примітка транскриптора.
  [2] Респондент № 1 твір продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 4.

  З-1).: Це також ладкали, так?
  Р-1).: Та. [1] То тоже ся відправлєються.
  З-1).: По молоду в молодого, так?
  Р-1).:

  Примітки:

  [1] Побутова розмова. – Примітка транскриптора.

• 5.
  1. Ой у лузі калина2
     В село ся похилила.
  2. Вийшли ї пани рвати,2
     Ни далася в ручки взяти.
  3. Ой вийшла Марисуня,2
     Нарвала, наламала.
  4. Та й принесла ї домів,2
     Тай положила на стів.
  5. Та й положила на стів,2
     Сама си сіла за стів.
  6. − Ой чи буду я така,2
     Як калиночка тота?
  7. − Будеш, дівочко, будеш,2
     Пок коло мене будеш.
  8. А як підеш від мене,2
     І впаде краса з тебе.
• 6.

  Р-1).: Вже.
  З-1).: То це, кажете, коли її співали?
  Р-1).: Тоже десь за столом, як відходят до молодого.
  З-1).: До молодого? А це не співали, як йшли по барвінок, нє?
  Р-1).: Ні, ні, то не то.

• 7.

  [1] З-1).: Зараз ше о так люди собі, о, зараз свято, збираються чи ше співають?
  Р-1).: Чого?
  З-1).: О, так люди собі збираються чи просто так звичайних пісень?
  Р-1).: О такво, посиділи, зараз тре свині кормити або спати, вже по співу.
  З-1).: Вже по співу так?
  Р-1).: Та, то всьо відийшло.
  Р-2).: Зараз молодь пішла, молодь не знає тих пісень по-перше.
  З-2).: А чому?
  З-1).: Йой, така пишла мода, шо пісень не може знати, хто коло мене…, така мода, пісень не може знати.
  Р-2).: Я не вмію пісень.
  З-1).: Ну, а чому так ці пісні не хочуть вчити?
  Р-1).: Хто їх знає, я знаю, шо такє є, не має вохоти до співу…?… Я була дуже любітіль співу, я вийшла – співала, корову пасла, всюда я все, діти колисала, та й співала, аж хата ходила, я дуже любила спів.
  З-1).: Ну, але колись і не тільки ви одна любили, було багато таких жінок, шо любили.
  Р-1).: Та, як ми ся сходили – добре, а як діти колисала, так співала, аж хата ходила, люди бігли, дивилися, шо там за спів у хаті.
  З-1).: І чому так любили співати.
  Р-1).: Так мала від природи спів. Я за спів не забуду, поки жити буду, я корову водила, співала, коли ходила, я все співала, дуже, аж во ті во п’ять-шість років я трохи вже забула за спів, страшне діло. [2].
  Р-2).: Не вмію співати, дретеся в церкві – не вмію співати!
  З-1).: Ви співаєте в хорі церковному, так?
  Слухач: Так.
  Р-2).: Як коли, коли співає.
  Слухач: Коли не має настрою.

  Примітки:

  [1] Побутова розмова. – Примітка транскриптора.
  [2] Побутова розмова. – Примітка транскриптора.

• 8.
  1. Там на горі нивка, росла стебелинка [1],
     Там дівчина жито жала, сама [2] чорнобривка.2
  2. Жала вона, жала, сіла спочивати,
     Вийшов [3] козак з України, мусів шапку зняти.2
  3. Мусів шапку зняти, «добрий день», сказати,
     Вона йому відказала, серденьком назвала.2
  4. Ой яка ж то слава по всім світу стала,
     Що дівчина козаченька серденьком назвала.2
  5. Ой яка ж то слава по всім городочку,
     Що дівчина козакові вишила сорочку.2
  6. Шила вона, шила, синіми нитками,
     Щоби могла впізнавати межи парубками.2
  7. А вже тая слава по світочку,
     Що дівчина козакові… [4]
  8. Одна дала ниток, друга полотенце,
     Третя шила-вишивала від щирого серця. [5]2
  Примітки:

  [1] Кругом материнка. – Примітка транскриптора.
  [2] Гарна – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
  [3] Їхав – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
  [4] Р-2).: Ми то співали. – Примітка респондента.
  [5] На прохання Збирача № 1 респонденти виконують першу строфу ще раз. – Примітка транс-криптора.

• 9.

  З-2).: Співають, може?
  Р-1).: Ая співают? Ту нич не знают.
  З-3).: А колись співали?
  З-2).: А не було такє, шо там петрикування, такі хлопчики-пастушки збиралися?
  Р-1).: Нє, не було такє. [1]

  Примітки:

  [1] Далі респонденти говорять про те, що в них нема звичаїв. – Примітка транскриптора.

• 10.
  1. Ой на Івана Купала
     …?… дівчина зілля копала.
  2. Північ копала, північ варила [1]
     Красна дівчина долі шукала.
  3. Цвітки зривала, віночки вила,
     Під …?… вечер в воді його пустила. [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: То не так.
  [2] Респондент твір продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 11.

  Р-1).: То колись все Гандзі нибіжка співала.
  З-2).: А на голос як воно?
  Р-2).: Треба, шоб все співати, то би ся пам’ятало.

• 12.
  1. Гий на Івана, гий на Купала, гий,
     Красна дівчина долі шукала, гий-гий-гий.2
  2. Цвітки зривала, віночок вила, гий,
     По бистрі хвили єго пустила, гий-гий-гий.2
  3. Плини, віночку, по бистрі хвели, гий,
     Приплинь, віночку, де живе милий, гий-гий-гий.2
  4. На заріночку, змарнів поволі, гий,
     Не дав Купало дівчині долі, гий-гий-гий.2
• 13.

  Р-1).: Всьо.
  З-1).: А коли цю пісню співали?
  Р-1).: Тото на Купала, знай, коли співают, отакво.
  З-1).: А то тут в вас співали, в Жукотині, та?
  Р-1).: Співали.
  З-1).: А шо робили в вас на Купала, коли співали ту пісню?
  Р-1).: Так співали.
  З-1).: Не робили, нічо такого не робили?
  Р-1).: Нє.
  З-1).: Вогонь палили, нє?
  Р-1).: Ніц, ніц, ніц.
  Р-2).: А діти палять.
  Р-1).: То на Ку’пала палят.
  Р-2).: Колись дітиска палили вогонь, тепер того нема. Як ї’сму були менші, таво в лісі палили.
  Р-1).: Та в лісі, ту палят, ту палят.
  З-1).: А ви казали, шо то від кого ту пісню чули.
  Р-1).: О, та жінка вже давно померла.
  З-1).: А вона була звідси, з Жукотина?
  Р-1).: З Жукотина.
  З-1).: Жукотинська, та?
  З-2).: А ту пісню співали тільки на Купала чи десь на вечірках?
  Р-1).: Ая, коли коли хотів.
  З-2).: Коли хотів?

• 14.

  [1] З-1).: А шо таке «крутили фляшку»?
  Р-2).: Ну та фляшку, звичайну фляшку крутили і на кого фляшка, наприклад, такво обернулася на вас, то цілували ся обидвоє. [2]
  З-1).: Ага, то то шо, на Андрія чи то просто на вечірках?
  Р-2).: Ні, на вечірках, звичайно вечором на вечірках.
  З-1).: То то дівчина крутила, так?
  Р-1).: Чи дівчина, чи хлопець крутила фляшку, на кого так обернулася та шийка фляшки, наприклад, попала чи на мене, чи так прямо на вас, так цілувалися обоє.
  З-1).: Ну, а якшо хлопець крутив і попало на хлопця, шо цілувався з хлопцем?
  Р-1).: Тоже.
  Р-2).: Перекручує, хлопці ся ни цілували, а більшість так, шоби…
  З-1).: Шоби на дівчат попадало, так? То ше за вашої пам’яті було, так?
  Р-2).: Шо я з шисдесятого року щитайте, то, шо в мене таке було.
  З-1).: Тобто, ше такого в сімдесятих, до вісімдесятих років ше були вечірки?
  З-2).: Та я, наприклад, та.
  З-1).: Ви на вечірках ше пряли?
  Р-2).: Та де!
  З-1).: А шо ви робили на вечірках?
  Р-2).: Та просто так, ся сходили, і так, во такєво з вами.
  З-1).: Без роботи якоїсь?
  З-2).: Але вже без роботи, вже не пряли нічого?
  Р-2).: Ні, нічо, та де, я з шісдесятого року, та де, зовсім не пряли.
  Р-3).: Во з підесятого року, то вже не пряла.
  Р-1).: Та й я вже не пряла.
  З-1).: Ви вже також не пряли, так?
  Р-2).: Ні, то ті старші.
  Р-1).: Пряли старші. [3]

  Примітки:

  [1] Прийшла ще одна респондентка, респонденти розмовляють про теперішні часи. – Примітка транскриптора.
  [2] Респонденти сміються. – Примітка транскриптора.
  [3] Респонденти розмовляють про те як раніше пряли. – Примітка транскриптора.

• 15.

  З-1).: Льон в вас тут сіяли, так, багато сіяли льону?
  Р-1).: О!
  З-1).: І родив льон, так?
  Р-2).: В колгоспі мали по вісімдесять, по дивідисят арів, руками ломали, видирали.
  З-2).: А не було такого, шо співали там, колядували, як починали жати льон – починали колядувати, такого не було?
  Р-2).: Ні, ми не жали, ми рвали.
  З-2).: Але не було такого, як колядування на льон?
  Р-1).: Нє.
  З-1).: А не пам’ятаєте якихось таких наймицьких пісень? Бо ше люди пам’ятають, шо ше як наймитували. Може, ше пам’ятають якихось наймицьких пісень?
  Р-1).: Та я де знаю, яких би то пісні.
  Р-3).: Як’істе служили, хто служив?
  Р-1).: Ну, та хто служив, тут таких дуже нема, хто служив?
  Р-2).: Наші баба служила.
  Р-1).: Та кажу, наші баба служила, наші баба, то так, а вже більше нема таких.
  Р-1).: То була з Дністрику наша баба.

• 16.
  1. Ой жиби так Богойко дав, би я віддалася,
     Жиби моя газдинийка в мене наялася.
  2. Жиби в мене наялася, то я би ї вчила,
     То я би ї з попелу чиру наварила.
  3. З попелу наварила, піском присолила,
     Здогадайси, газдинийко, шо’з зо мнов робила.
• 17.

  Р-1).: Все так …?… служила, з нев корову пасла, вона все так співала, вона вічно служила по службі.
  З-1).: А, може, щедрівки якісь відомі? А чи щедрували в вас, і чи співали таких щедрівок, де кажуть: от господареві щедрівка, або господині або хлопцеві, або дівчині?
  Р-1).: В нас так не дуже щедруют, в нашім селі, так, то десь щедруют більше.
  З-1).: А в вас шо не щедруют, не щедрували?
  Р-1).: Ніхто не ходе.
  З-1).: І за вашої молодості не щедрували?
  Р-1).: Ні, то наше село згоріло, всяке було, отипір вже, нє, в нас не щедрували. Не ходив нєхто по хатах, ні на Новий Рік, николи шоби не ходили щедрувати, тіко так коліда пройде в свята і всьо. …?…

• 18.

  З-1).: Були, ше колись, нам так повідали люди, шо колись, коли був похорон, то сиділи при небіжчикові вночі, і ше й кажуть, шо навіть колись якісь ше й ігри гралися при небіжчикові. Не пам’ятаєте такого?
  Р-1).: В нас нє, в нас во пісні співаютьсі.
  З-2).: В них нема …?…, то в сусідніх селах було, вчора в Присліпі казали.
  З-1).: То в Присліпі казали, так, нам.
  Р-1).: Десь то казали, десь карти грают, ше десь шось, в нас ніц, в нас такого не було.
  З-1).: Тільки пісні співають, такі церковні пісні, так?
  Р-1).: Ті, де підходять до похорону.
  З-2).: А музика якась, інструменти якісь, хтось грає,там, на флоярі там, чи на скрипці, такого не було?
  Р-3).: В нас упше того не було.
  Р-2).: На сопілку?
  Р-3).: Та де, в трубку грали.
  Р-2).: Флейта?
  Р-3).: Як тото називаєте? Чекайте.
  Р-2).: Як то ся називало?
  З-1).: Флоєра, флояра, трембіта?
  Р-2).: На трубу, але якось я забула як то ся називало. А, оркестр шо грав, то шо в Турці.
  З-2).: Духовий оркестр? [1]
  Р-2).: Та, та духовий оркестр, але то в Турці, я знаю, я там працювала в Турці, то тойво, то так, а в нас нє.
  З-2).: І не заводили?
  Р-1).: В нас упше ту.
  З-2).: Голосильниці, плакальниці − там по-різному називають.

  Примітки:

  [1] Респонденти розмовляють між собою. – Примітка транскриптора.

• 19.
  1. Зашуміли луги, загуділи ріки,
     Померла матінка сирітці навіки.2
  2. А в неділю рано, як стало свитати,
     Ой іде сирітка матінки глядати.2
  3. Ой ішла сирітка шугами, лугами,
     Стрітив ї Господь Бог з двома ангелами:2
  4. – Де ж ти, сирітко, йдеш, ти далеко зайдеш,
     Ти свою матінку на світі не найдеш.2
  5. Вирви си, сирітко, лозовий пруточок,
     Попукай, постукай в материн гробочок.2
  6. Сирітка пукає, сирітка стукає,
     Її ся матінка з гробу відзиває:2
  7. − Ой хто ж там пукає та й на моїм гробі,
     − Я ж твоя, матінко, возьми мя від собі.2
  8. − Шо ж ти там, сирітко, за кривдицю маєш,
     Ше’с така молода, до гробу ся пхаєш.2
  9. − Як сорочку шиє, то так мині лає:
     «Би’з ї не сходила, бо’з не заробила».2
  10. Як ми голов миє, то так ня тримає,
      За кождим волоском кровця виступає.2
  11. Як ми хлібця крає, як маковий листок,
      Ще й ня ся питає: «Чи зіш тото вшидко!»2
  12. Зіла я го, зіла в сінюх за дверями,
      Вмила ж я ся, вмила дрібними сльозами.2
  13. – Ой іди, сирітко, то іди додому,
      Няй тобі мачоха ізмиє голову.2
  14. Головочку змиє, сорочину вшиє,
      Няй тебе мачоха на смерть приодіє.2
  15. Ой зіслав Пан Господь два ангели з неба,
      Та й взяли сирітку правийко до неба.2
  16. Ой як ся вирвали два пекольні з пекла,
      Та й взяли мачоху глубоко до пекла.2
  17. Ой взяли мачоху та й ввергли глубоко,
      Ой гуляй, мачохо, типир ти широко.2
• 20.

  Р-1).: Вся, аж їмся, йой.
  З-1).: Звідки таку пісню ви навчилися?
  Р-1).: Йой, та то ше моя мати співала, вже мала девідесять років, як вмерла, йой, йой, така’м була, я ї знаю.
  Р-3).: Про сироту?
  Р-1).: Та, …?.. Аньця в нас сироту все то співала.

• 21.

  З-2).: Така в нас товаришка цікавиться такими питаннями: як дівчина, яка мала дитину позашлюбну, якось її називали спеціально?
  Р-2).: Букарт.
  З-2).: То дитина.
  Р-1).: Завидка.
  З-2).: Завидка?
  Р-1).: Бо ся завила биз чоловіка.
  З-2).: А ту дитину «букарт»?
  Р-1).: Та.
  З-2).: А то не мало значення чи то дитина – хлопчик чи то?
  Р-1).: Нє.
  З-2).: Не мало значення?
  З-1).: А не було такого, шо цим букартам давали якісь імена, але не такі звичні?
  Р-1).: Нє, нє, в нас священик ранше за Польщі давав: хлопець і Давид, і такє всякє, а дівчині.
  Р-3).: Кирило.
  З-1).: Як?
  Р-3).: Кирило.
  Р-1).: Воліта були, всякі давали – Ярема, так, так.
  З-1).: Такі незвичні імена?
  Р-1).: Так казали, шоби сі.
  З-1).: А дівчатам які давали імена?
  Р-1).: Воліта, такі більше всякі такі.
  З-1).: Як, Літа?
  Р-1).: Воліта.
  З-1).: Воліта?
  Р-1).: Матрона, так.
  З-2).: Воліта, Матрона. То тепер так видумують такі імена, шоби бути оригінальними, а то колись.
  Р-1).: Так, та, священики так заборонили колись.
  З-2).: А як виходила замуж чи женилася такий букарт, чи то, як до нього відносилися, чи хотіли віддати батьки за такого букарта?
  З-1).: Ну свою дитину женити з букартом?
  Р-1).: А батьки ни мусили, двоє залюбили, та й шо, чи батьки хотіли, чи ни хотіли.
  З-2).: А не казали: якшо букарти одружаться, то будуть дуже багатими, якшо він букарт і вона букарт, шо будуть дуже багатими, такого не казали?

• 22.

  Та то хуба їм місці ни давали ся пожинити тому … Бо то був такий чоловік, жи мав багато коханок і нагуляв цілий круг дітей. І батьки сі бояли, жи то буде брат зи сестров. З однов мав дитину і з другов вони ся жинили. То дуже батьки суперечку мали, жи могут діти бути каліками.

• 23.

  З-2).: А як дівчина замуж ни виходила, то якось її називали спеціально, так ї сивуля називали чи не було такого?
  Р-3).: А так, та, ше посваряться, шо, ну, не віддалася, то кажут: «И сивуля яка!»
  Р-1).: Не хотів, бо якась така була.
  З-2).: А чи парубок мав також таку назву якусь?
  З-1).: Парубок, який довго не женився або взагалі не вженився?
  Р-3).: А парубка якось.
  З-2).: Минали, та?
  Р-3).: Бабів чіпало, а та…
  З-2).: Як, як казали?
  …?…
  Р-1).: То вже старі бугаї ходіт.
  Р-3).: Тепер дівки молоді підростают і старих не хотят. Би так би дівчат било більше, а то все якось так, шо.
  З-1).: Хлопців більше?
  Р-1).: Хлопців є, хлопці сі лишєют, лишєют.
  Р-3).: Хлопці сі ни женят, дівчєта все йдут замуж, а та там, а та йшла вчитися, та й повиходили замуж.

• 24.

  З-1).: Такі лавочки, вони, для чого їх так роблять, ці лавочки?
  Р-2).: Нема роботи, бо нема роботи,
  Р-1).: Шоби була робота посидіти.
  Р-2).: А так вчора, наприклад, то сіно косили, то такє, то такє.
  З-1).: Але так люблять люди збиратися собі на такі-во лавочкі, якшо неділя, свято?
  Р-2).: Неділя, свято або дощ падає.
  Р-3).: Та всяке, то їдне місце так шось си поговорити.
  Р-2).: А так нема коли сидіти.
  Р-1).: Робота в поле жде.
  Р-2).: Будут казати: «Подуріли жукотини – на лавках бімкают».
  Р-1).: Но, но.
  Р-3).: Ше свій магнетофон включили дівки та слухали …?… [1]

  Примітки:

  [1] Респондент № 1 пригадує твір. – Примітка транскриптора.

• 25.

  Р-2).: Я позабувала тоже, та то тре.
  Р-3).: Та і я позабувала.
  З-1).: Ви собі ше нагадаєте цю пісню? [1]
  Р-1).:

  Примітки:

  [1] Респонденти кличуть сусіда Петра до себе. – Примітка транскриптора.

• 26.
  1. Ой на Петра вода тепла, лиш би її пити,
     А той Петро файний хлопець, лиш би ’го любити.
• 27.

  Р-3).: Давайте далі!

• 28.
  1. То я собі полюбила Федуня, Федуня,
     А в Федуня на околі солодонька дуля. [1]
  Примітки:

  [1] Респонденти сміються. – Примітка транскриптора.

• 29.
  1. Ой вийду я на ту гору, з гори подивлюся,
     Нема того миленького, з ким вірно люблюся.
• 30.

  З-1).: А ці пісні як, як на них кажуть, на ці пісні?
  Р-2).: Коломийка, та.
  З-1).: Коломийка, та? [1]
  З-1).: Ви цю пригадували, пісню цю, шо ви наговорювали.
  Р-3).: Як вмієте − співайте, ше заспівайте, як ї знаєте.
  Р-1).: …?…
  Р-2).: А людям треба.
  Р-1).:

  Примітки:

  [1] Респонденти розмовляють між собою. – Примітка транскриптора.

• 31.
  1. А хто хоче вінну знати, няй йде з нами воювати.2
  2. Дівчя хтіло вінну знати – пішло в поле жито жати.2
  3. Жало, жало, та й нажало, сіло на сніп спочивало.2
  4. Їхав козак з України тай повернув до дівчини:2
  5. − Ти, дівчино, як ся маєш, чого сидиш тай думаєш?2
  6. − А я сиджу тай думаю, на Вкраїну споглядаю.2
  7. На Вкраїну споглядаю, як козаки кіньми грают.2
  8. Як козаки кіньми грают, шабевками воливают.2
  9. З України до маскаля тече річка кирв’яная.2
  10. А в тій річці козак лежит, в правій руці шаблю держит.2
  11. Нима кому задзвонити, за козаком затужити.2
  12. Дзвонят коні копитами, а козаки шабевками.2
• 32.

  Р-1).: Всьо.