Сеанс

зміст текст
Архівний шифр
EK_12AV20080701_vovko_seans23
Польове дослідження
Дата/час початку
11.07.2008 15:35
Дата/час закінчення
11.07.2008 19:15
Свято/будень
будень
Місцева (давня) назва населеного пункту
Назва частини населеного пункту
Характер і умови проведення
домовлений (про сеанс було домовлено на попередньому сеансі EK_12AV_2008vovko_seans22), відбувався надворі, на лавочках біля хати і неподалік сільсько
Контекст запису
штучний
Присутні слухачі
Володимир – родич респондентки Софії Ільківни Бринько, чоловіки респонденток, сусіди і сусідські діти, знайомі, які проходили вулицею (епізодично)
Інституція/особа походження запису
Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси, Львівський національний університет імені Івана Франка
Інституція/особа зберігання запису
Фольклорний архів Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси (ФА КУФ), Львівський національний університет імені Івана Франка
Транскриптор
Т-1) Кіях Ілона

Зміст (160 записів, творів – 89, коментарів – 71)

догори

Текст

догори
  • 1.

    [Йшов чорт на весілля, а чоловік з весілля] [1] Тоди чорт каже до чоловіка:
    – Чоловіче добрий, шо, відка ти йдеш, з вісіля?
    – Та.
    – А хто там є? Хлопці?
    – Я ся вертаю гет, бо вони мою роботу зроблят.
    Р-2).: Ну, а якже! [2] Хлопці роботу зроблят його, бо то-то як ся завоюют: ту битися, ту то-то. То вони його все роботу зроб’ят.

    Примітки:

    [1] Початок твору відсутній в аудіозапису, відтворено за коментарем записувача. – Примітка транскриптора.
    [2] Р-1).: Та перебігли, та перебігли.

  • 2.

    Р-1).: Та казала Марися, шо прийде?
    З-1).: Йшов чорт на весілля, а чоловік з весілля.
    Р-1).: Йде?
    Р-2).: Нє?
    Р-1).: Такої файної.

  • 3.
    1. Щедрий вечер, добрий вечир.
      Ой чий то плужок так рано й воре?
      Щадрий вечир, добрий вечир.
    2. Ой сам Господь Бог за плугом ходи.
      Щадрий вечир, добрий вечир.
    3. А святий Йосип коники гони.
      Щадрий вечир, добрий вечир.
    4. Божа й Матінка їсточки носи.
      Щадрий вечир, добрий вечир.
    5. – Й уродь, Богойку, тую всінойку.
      Щадрий вечир, добрий вечир.
    6. В полю возеро, в хаті весело.
      Щадрий вечир, добрий вечир.
    7. В городі зілля, в хаті вісілля.
      Щадрий вечир, добрий вечир.
  • 4.

    Дякуєме, пане ґаздо.
    Би’сти того сина згодували, а й женили,
    А нас у свати забрали! Но.

  • 5.

    Збирач-1).: [1] А ви там співали: «В полі… – як? А в хаті весело….»
    Р-1).: «В полі озеро, а в хаті весело. / В городі зілля, у хаті висілля».
    З-2).: А то коли співають, на Другий?
    Р-1).: На Другий святий вечир. Так, на Другий святий вечір. А то ви всьо записуєте?
    З-1).: Так, так, та.
    Р-1).: Ага. [2].

    Примітки:

    [1] Далі подається як З-1).: – Примітка транскриптора.
    [2] Респонденти радіють, що прийшла респондентка № 3, Марія Михайлівна Соловей. – Примітка транскриптора

  • 6.
    1. Горілочку гнала, в битонок зливала,
      Мати свого сина й додомоньку ждала.2
    2. – Ой сину ж мій, сину, сину найвірніщий,
      Скажи мині правду, хто тобі найліпший?2
    3. – Жінка мині мила – то моя дружина,
      Теща мині мила – жінку виростила.
    4. А ти, рідна мати, мусиш вибачати,
      Ой як ни вибачеш − то вигоню з хати.2
    5. – Діти, мої діти, діти й онучата,
      Я вас годовала, як квочка курчата.2
    6. Я вас годовала по двоє, по троє,
      А ви мине не хочити на старість їдної. [1]2
    Примітки:

    [1] Р-1).: І всьо. Файна. З-1).: Дуже гарна. З-2).: А як починалася та пісня? Р-1).: "Горілочку гнала, в битонок зливала…".

  • 7.

    Р-1).: Чикайти, ше вам їдну заспіваю. «Ой заяла дівчинонька ягнята…» Але.
    Р-2).: О-о-о! Та то довга. То нездали.
    Р-1).: То нифайна. Ано, Маринь… А то вже не бде моє, нє.
    Р-2).: …По лісу співат.
    З-1).: То, шо тут співают, так, шо по лісу співают, коли ягоди збирають?
    Р-3).: Ти яке співала?
    Р-1).: Співай, співай… Я вже наспівала тілько, но йо-йой…
    З-1).: Кажуть, шо в вас є такі довгі пісні, гарні довгі пісні.
    Р-1).: Тої, тої…
    Р-4).: Марись, ти ту знаєш, Марись, «Повіяв вітер, повіяв буйний на той зелененький лужок, ой де ж ти їдеш, де відїжджаєш ти, мій любезнійший дружок? – Я їду в армію служити»?

  • 8.
    1. Ой у лузі калина стояла,2
      На калині зозуля кувала.
    2. Ой перестань, зозуле, кувати,2
      Бо йдут хлопці калину рубати.
    3. Бо йдут хлопці калину рубати,2
      З під коріння води й набирати.
    4. З під коріння [1] води набирати,2
      Вороного коня напувати.
    5. Вороного коня напувати,2
      Поїхати дівчину сватати.
    6. – Ой ти, мати, пораднице в хаті,2
      Порад же, на що сватам сказати.
    7. Ой порад же, що сватам сказати,
      Ци прийняти, ци їм відказати.
    8. Мати стала подумала,2
      Та й сватів за стів позвала.
    9. – Пийте, сваточки, горівку,2
      Та й сватайте мою дівку.
    10. Моя дівка робітниця,2
      До роботочки згодиться.
    11. Бо вна вміє всьо робити,2
      І до роду говорити.
      Их!
    Примітки:

    [1] Куріння – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

  • 9.

    З-1).: А коли цю пісню співали?
    Р-2).: То й на весіллю.
    З-1).: На весіллю могли співати?
    З-2).: На вечірках?
    Р-3).: То таке, як весільне трохи. То таке весільне.
    З-1).: Трохи як весільна?
    Р-4).: На вечірках.
    Р-1).: Співай, ти Марись, тої вот, знаєш, шо "серце матери", то файна… Ба не знаю, чому забула. Бо типерь забула… Шо казала…
    Р-2).: «Шуміла ліщина, шумів тихий гай».

  • 10.
    1. Литіла зозуля понад мою хату,
      Сіла на калину та й стала кувати.2
    2. – Ой ти, зозулечко, чого рано куєш,
      Ци ти, зозулечко, моє гори чуєш.2
    3. – Якби я ни чула та й би’м ни кувала,
      Тобі, молодому, правди ни казала.2
      Ух! [1]
    Примітки:

    [1] Р-3).: Всьо. [Респонденти сміються]. Р-2).: А на послідку все: "Ух!" З-2).: А то "ух", то так співається?

  • 11.

    [1] І-і-і-і!

    Примітки:

    [1] Р-3).: Я частушок можу і частушки можна…? З-1).: Можна і частушки? Але ви ше нам завівкайте. Отак по-справжньому, як то вівкають. [Респондентки умовляють респондентку № 3 завівкати. – Примітка транскриптора].

  • 12.

    [1] І-і-і-у-у! [2]

    Примітки:

    [1] З-1).: Але так голосніше. З-2).: Але так…, шо спочатку коломийку, а там шось, а потім… Р-2).: То-то вже буде по телевізору, Марись, та то бде красота… Та коломийки співайте… З-2).: Вівкайте, вівкайте! Р-3).: Я частушок маю. Р-2).: То в лісі співат. Р-1).: То коровиці пасла ци молоко доїла.
    [2] Р-3).: Е, я не вівкаю, вівкати не вмію. Я не вмію вівкати. Р-4).: В лісі завівкат, но, аж гуде. Р-3).: Та то в лісі. [Респондентки сміються].

  • 13.
    1. Кумцю моя милостива, чим ти біду й намастила,
      Й намастила’м біду лойом, бо бігали хлопці ройом.
      Их, их, их!
  • 14.
    1. Ой ішла, ішла, ішла, на поляні сіла,
      Праву ножку підняла, времня посмотріла. [1]
    Примітки:

    [1] З-1).: То вже як? То шо то є? То частушки? Р-3).: То частушки. З-2).: А ви частушок, то ви тут навчилися, чи де? Р-3).: Та всюди, по Росії. З-1).: По Росії були, та? З-2).: А десь, а де були? Р-3).: В Харькові. З-1).: В Харькові. Р-3).: А де всюди: в Полтаві, в Харькові, хіба в Америці не була… Р-4).: Де вона не була…

  • 15.
    1. Милий Вася, я знислася й у сусідки під вікном,
      Чо ж ти мене ни пощупав, я вчира била з єйцьом. Их! [1]
    Примітки:

    [1] [Респонденти голосно сміються. – Примітка транскриптора]. Р-1).: Тут же ся биз пів літри не обійди.

  • 16.
    1. Сербіяночка в лєсу, я єй обід понису,
      Два сольоних угурця і бутилочку винця.
      Их-их-их! [1]
    Примітки:

    [1] Респонденти сміються. – Примітка транскриптора.

  • 17.
    1. А в больници − дві сестриці − голубії глазки,
      Єна дєлает уколи, друга − перев’язки.
  • 18.
    1. Трактор оре, трактор оре, я за трактором пішком,
      Хто частушок мало знає, прихаді ко мнє з мішком.
      Іх-іх-іх! [1]
    Примітки:

    [1] Респонденти сміються. – Примітка транскриптора.

  • 19.

    Р-1).: Цілий мішок буде.
    Р-4).: З мішком приходи до мене.
    З-1).: Може, ви собі нагадаєте, от як пасли корови то чи вівкали?
    Р-2).: Та воно вівкат гадина, хіба вона не хоче.
    З-1).: Чи ладкали тоді?
    Р-1).: Та й ладкали, ладкали.
    Р-4).: Коровам не ладкали.
    Р-1).: Та вона йде на весілю ладкат.
    З-1).: Тільки на весіллю, та?
    Р-1).: Я вже їм всьо вісілля обладкала.
    Р-3).: А яку тре?
    З-2).: А, може, колись ладкали, ну, тепер не ладкають, то може колись ладкали, не пам’ятаєте таку?
    Р-4).: З коровами співають, і ввивают, і вівкають, ранче-ранче.
    З-2).: Але не ладкають?
    Р-3).: «Благослови, матінко, на щасливу доріжі», та?
    Р-1).: Як?
    Р-2).: «Благослови, матінко», такую ладкали?
    З-1).: А ладкайте!
    Р-1).: «… на доріжі», а потому як?
    Р-2).: «Пасу коровиці, в кирници напо…»
    Р-3).: Та вони не хотять ладкання.
    З-1).: Нє, нє, та, власне, шо хочемо ладкання, та.
    Р-1).: Ви ше хочете, та я вже вам наладкала всьої.
    З-2).: Ви нам наладкали, а чи співають у вас таку ладканку, як молодий вів молоду до себе, так додому, то якось вона починалася вона «Селом, селом…» і шось там дальше?
    Р-1).: Так, так.
    З-2).: Ладкають?
    Р-1).: «Селом, селом стежечка…»
    З-2).: А заладкайте таку!
    Р-4).: «Стежечка увита…»
    Р-1).: Я не знаю тої. Я вже позабувала доста.
    З-2).: Але хоч кусочок.
    Р-2).: «Староста з боярами», шо’сьте забули, «Тов стежечков йде староста з боярами».
    Р-1).: Та ладкайте!
    Р-2).: Ну, та ладкайте. Ви ладкайте, я буду слухати…
    З-2).: А ту ладанку можете заладкати!
    З-1).: Може ви собі нагадаєте, нє!
    З-2).: Та хоч кусочок!
    Р-3).: А ти якусь ладкала?
    Р-1).: Ба, та я всяких ладкала, і таких, шо і «Стій, зятю під ворота, най на тя метіль мете»… То як тота?
    З-1).: Кажи, кажи.
    З-3).: Може, загадали собі ше?
    З-2).: А ту, ту ладканку «Селом, селом…»?
    З-1).: Ну, нагадайте собі.
    Р-2).: Та ладкайте, ну та.
    З-3).: Ну, ладкайте.
    Р-3).: То, може, заладками всі по троха.
    З-1).: Давайте!
    З-3).: Знаєте, то заладкайте!

  • 20.
    1. Ой бо селом, силом стежийка лижала,
      Милий Боже, стежийка лежала.
    2. А й тов стежков їде староста з боярми,
      Милий Боже, староста з бояр…
    3. – Ой боярци мої, барвойки єнної,
      Милий Боже, барвойки єнної.
    4. Ни купуйте жи ви на жони саяни,
      Милий Боже, на жони саяни.
    5. А й покупуйти ж ви на коні підкови,
      Милий Боже, на коні підкови.
    6. Бдут коники їти, підківки дзвиніти,
      Милий Боже, підківки дзвиніти.
    7. Учуют нас люди, славнейко нам буде,
      Милий Боже, славнейко нам буде.
    8. Он боярци їдут, панянку си везут,
      Милий Боже, панянку си везут.
    9. В зиленім гавясі, в шавковім пов’ясі,
      Милий Боже, в шавковім пов’ясі. [1]
    Примітки:

    [1] Р-1).: Всьо. То ся не вівкат. Р-4).: То ся не вівкат, нє.

  • 21.
    1. То ня мати й віддавала та й наказувала,
      Щоби, дівко, співаночки й ни позабувала.
  • 22.

    Р-4).: То за коровами в лісі.
    З-1).: То за коровами в лісі?
    Р-4).: Та. В лісі.
    З-2).: А вівкніть ше там…
    Р-3).: Я не вівкаю!… Я не вівкала ніколиґди, нє. Нє, не вівкаю!
    Р-4).: Вона пасла вівці, вона…
    Р-1).: Такво, то за коровами.
    З-2).: За коровами так співали?
    Р-3).: Так.
    З-2).: А то коли, просто так співали, чи…
    Р-3).: Як корови пасуть.
    З-1).: Як корови пасли, так?
    Р-4).: …худобу, тай.
    З-2).: То так між собою?
    Р-2).: Та в ліс ходит.
    Р-4).: У лісі як співают.

  • 23.
    1. Я зайду й коровиці й на Попів високий,
      Войди, войди та й відо мні, Іван сивовокий.
      У-у-гу-гу-гу! [1]
    Примітки:

    [1] Респонденти сміються. – Примітка транскриптора. Р-2).: Ой, та то «угу» не так! Р-4).: Чо не так? А як?

  • 24.
    1. Та бо вийду си на Шацьке, вбиру ся по-панськи,
      Й то по-руськи, й то по-польськи, й то по-таліянськи.
      І-гі-і!
  • 25.

    Р-3).: Я так ни вмію, то в лісі. Та не вмію.
    З-2).: То в лісі чи то за коровами, чи то як ягоди?
    Р-3).: То за коровами…
    З-2).: За коровами.
    Р-3).: Хоть би ягоди коли.
    З-2).: А за ягодами так?
    Р-1), Р-3).: Так само.
    З-1).: А може шось таке про ягоди співали?
    Р-3).: Не знаю таке.
    З-2).: За грибами.

  • 26.
    1. Та бо ягоди, ягоди, любойці ни вгоди,
      Та бо солодкі малини милому вгодили.
      І-і-і-гу-гі! [1]
    Примітки:

    [1] [Респонденти голосно сміються. – Примітка транскриптора]. Р-2).: Нима гуя, нима… Р-1).: Нема голосу вже. З-2).: Прошу? Р-2).: То … у лісі. Р-1).: То в Америку піде, певне? З-1).: То до Львова. З-2).: То прийде до Львова, а хто приїде з Америки і схоче послухати, як співають українці. Р-1).: Ага. З-2).: Приходить в університет, то в нас буде в архіві всьо поскладано, і підніме собі, прийде, підніме, подивиться, як співають. Р-2).: Українці. З-2).: Тут.

  • 27.
    1. То хто хоче гроші мати та й все рахувати,
      То най їде в Америку − тяжко бідувати.
    2. Яка тота Америка широка, велика,
      Як я до неї заїхав, не знав’им язика.
    3. Як приїхав до Стриєсту, там синейке море,
      Вилят на шифу сідати, нищаслива доле.
    4. А я робив в Америка, а й ми шия впухла,
      А про тото від долярів кишеня ми пукла. [1]
    Примітки:

    [1] Респондентка наговорила твір. – Примітка транскриптора.
    З-1).: А то співалося? Р-1).: То співалося! З-1).: Ану, наспівайте на голос. Р-1).: То я таке… Р-4).; То так ся говорит. Р-2).: То так ся говорили. Я жінці, сестра двоюрідна в мене в Америці є, я їй проспівала, то дала ми долярів за то. З-1).: Ого. Р-1).: То я ї то поспівала…?… З-2).: Нашо нам та Америка, шо нам тут зле в Україні? Р-1).: Так, так. З-1).: То шо ви проказали, то воно не співалося, так? Р-1).: Та так ся говорило. З-1).: Проговорилося так. А, може, пам’ятаєте, були такі пісні про те, як справді люди їхали в Америку, виїжджали? Р-2).: А тої знаєм, Марись, Марись… Р-1).: Співаєм такої, як в тюрмі був, і в тюрмі… Р-2).: Марись, заспіваєм «Не та Гамерика». Р-4).: "Не та Гамерика славна і велика, як ся в ній набідовав, бо’м не знав язика". Р-3).: Нє, як таку, шо в тюрмі сидів, якусь таку. Тюремну пісню. Р-4).: Ти знала, знала. Р-1).: Но, а яку?

  • 28.
    1. Сонце сходит і заходит, да в тюрмі мої тімно,
      День і вночи вартьовії стережут моє вікно.2
    2. Стережіте, стережіте, я вже відти ни втечу,
      Тії ґрати стальовіє розірвати ни зможу.2
    3. Ни розірву, ни розірву без долота, без ножа.
      День і вночи світ ни виджу, заступила ми тюрма.2
    4. Приробітє мині крильця, дайте вволю політать.
      Я полечу в край дальокий усі тюрми відкривать. [1]2
    Примітки:

    [1] Р-3).: Всьо. З-1).: А тої пісню ви де навчилися, від кого? Р-3).: Давно. З-1).: То тут? Р-2).: То в Росії. З-2).: То в Росії, чи то тут? Р-1).: Ше заспіваю. Р-3).: Тут, тут, тут, тут, тут.

  • 29.
    1. Кобо знала, моя мамцю, який голод у тюрмі,
      Принесла бо’сь передачу хоть на місяць раз мені.2
    2. – Знаю, знаю, мій синочку, що тя й голоди морят,
      Лиш ни знаю, мій синочку, де тя маю відшукать.
    3. Ци ві Львові, ци в Кийові, ци в Новому Самборі,
      Ци, можи, тя й де завезли в далекому й Сибірі.2
    4. – А в далекому Сибірі треба тяжко робити,
      Йа в далекому Сибірі треба тяжко й робити.
    5. Вже ни будеш, моя мамцьо, передачу й носити. [1]2
    Примітки:

    [1] Р-1).: Всьо… З-1).: А цю пісню так ви де навчилися? То тут в вас в селі співали також, так? Р-1).: То Вагельова Зося співала. Р-2).: То вона з тюрми, двайціть п’ять років сиділа. Р-1).: Із тюрми, як вона, її засудили.

  • 30.

    Р-1).: В нас ходили, знаєте, збирали плуги, всьо збіжжя, колгосп зав’язували. А її засудили на три роки.
    Р-2).: На яких три роки?
    Р-1).: А на кілько?
    Р-2).: Вона двайці п’ять років відсиділа, як єден день.
    Р-1).: Николи на світі, ще що. Гі. Три роки, Іванова Настуня вмерла, три роки. Шо ви говорите?
    З-1).: А за що її засудили?
    Р-1).: Три роки. Я ліпше знаю, то моя куліжанка була.
    З-1).: А за що її засудили?
    Р-1).: Но за що? Ходили збирали збіжжя, плуги, всьо. А вони ся зібрали вітам з Вишного кінця, бо ту долина. Я дівков була. А вони ся зібрали вітам усі і так в драниці били всьо. А тоти придставники, знаєте, шо прийшли із того, із Турки. А вони за ними. «Гой!» – войкали, йойкали, бо нас Гамерика чула. Ба та я знаю, та я знаю, та я шо не то.
    Р-2).: А я не знаю?
    Р-1).: А вони що робити, вони до мого стрика забігли. Чи так було? Но і туда повтікали. Трьох їх на Горб, а вони всі за ними, за ними та давай бічи. І вони взяли і їх тоди поїмали і засудили. Трьох їх: Їванову Настуню, Перебишин…
    Р-2).: Та вони відсиділи від дзвонка до дзвонка двайці п’ять років.
    Р-1).: То николи на світі…
    [Респонденти сперечаються щодо судимості Зосі Вагельової. Говорять усі одночасно, важко транскрибувати. – Примітка транскриптора].
    Р-1).: Нє-нє. То нє, нє, нє, нє.
    Р-2).: Навіть ся не пріть.
    Р-1).: Двайціть п’ять років вони не сиділи.
    Р-2).: Двайці п’ять років відсиділа.
    Р-4).: Не пріться, най буде.
    Р-1).: А най буде так. Но, та я…

  • 31.

    З-2).: І вона ту пісню там навчилася?
    Р-1).: І то вона в тюрмі ся наспівала, і так. Так, чуєте? То як колгосп зав’язували, так, то так.
    З-1).: А коли в вас колгосп зав’язували, в якому то було році?
    Р-1).: А я не знаю.
    Р-4).: В сороковому
    З-1).: В сороковому? Ше до войни?
    Р-2).: То в сорок п’ятому, чо в сорокову колгосп зав’язували.
    Р-1).: Я вам не повім, я не…
    Р-2).: Я мала п’ятнайціть років. П’ятнайціть років, як зав’язували колгосп.
    Р-1).: Та я вам не скажу, а шо маю казати, так або так.
    [Респонденти з’ясовують в якому році «зав’язували колгосп»].
    Р-3).: Вже’сь поспівала всі?
    Р-1).: Нє, нє, нє. Співай, співай ше ти. Потому я буду.

  • 32.
    1. Ой Боже ж мій, Боже, що ж мині діяти,
      Вже літечко прийшло, а я нижинатий.2
    2. Та й посію жито на дубовім мості,
      Прийди, прийди, моя доле, хоть до мени в гості.2
    3. Та й посію жито, нима кому жати, йа й нима кому жати,
      А як прийди нічка, не ским розмав’яти.2
    4. Та й вийду до стайні, та й стану тужити,
      Коровиці мої некому доїти.2
    5. Кувала зузуля на дубовім мості,
      Прийди, прийди, моя доле, хоч до мени в гості.
    6. – Ни прийду, ни прийду, бо спулудни вичір,
      Жий субі, дітино, як ти Бог назначив.2
    7. Назначив ми Господь тяжкий хрест носити,
      Та й мушу, та й мушу на світочку жити. [1]2
    Примітки:

    [1] Р-2).: Всьо. З-1).: А чи не пам’ятаєте такої старої пісні про Бондарівну, чи про Боднарівну, такого не пам’ятаєте? Р-3).: То вже не за нас. То вже не за нашого. З-1).: А, може, про, казали про Джумаря така була пісня? Не пам’ятаєте такої? Р-3).: То вже не за нас… Р-2).: А про Довбуша не знаєш, Марись? Р-1).: То не за нас, то не наш. З-1).: Про Довбуша. А таке, шо брат з сестрою одружилися, знаєте таку пісню? Така давня стара пісня. Р-3).: То давнє. Ми давні, али ни дуже ще такі гет…

  • 33.

    З-1).: А можете так розказати, от як колись, чи от за вашої пам’яти святкували Різдво? От Святий вечір як починався?
    З-2).: Як починався?
    З-1).: Готували страви на Святий вечір, так?
    Р-1).: Ну та готували, ба як.
    Р-1).: …?…
    З-2).: А скільки страв?
    Р-3), Р-1).: Дванайціть страв.
    З-1).: А шо саме готували?
    Р-3).: Та всьо, що…
    Р-1).: Та тото всьо: і голубці, пироги, і гриби, і риба, і часнок – то всьо ся, то всьо йшло в то, і цибуля, то всьо, всьо рахували.
    З-1).: Всьо рахували?
    Р-1).: Днайціть страв.
    Р-3).: Всьо, шоб було дванайціть.
    Р-1).: Кутю.
    З-1).: Та, кутю з чого робили?
    Р-1), Р-3).: З пшениці, з пшениці. Цукор, мак, пшениця, так.
    З-2).: А був борщ чи була якась зупа помідорова там?
    Р-4).: Нє, зупу нє. То нє.
    З-2).: А шо варили?
    Р-4).: Гриби сушийні, всякі гриби ладили.
    З-1).: І як от стіл прибирали? Десь шось в хаті клали? Чи якесь сіно заносили?
    Р-1), Р-2), Р-3).: Сніп.
    Р-1).: Дідуха.
    Р-4).: З вівса сніп.
    З-2).: А шо то був за сніп?
    Р-3).: З вівса.
    Р-1).: З вівса.
    Р-4).: І тепер кладеми сніп.
    З-1).: І сніп тепер кладете? Так, і де його клали так?
    Р-4).: На стіл.
    Р-3).: Клали збоку, а сніп по середині.
    Р-2).: Але такий великий сніп.
    Р-1).: Так.
    Р-2).: Тепер вже такі малейкі, малесенькі такі роблят.
    З-2).: А шо то був за сніп?
    Р-3).: З вівса.
    З-1).: А то перший, чи останній, коли жали?
    Р-4).: То такого не було.
    Р-1).: То не вибирали, нє.
    З-2).: Якось прибирали той сніп?
    Р-3).: Нє, нє.
    З-2).: Чимось, шось в’язали?
    Р-3).: Нє, нє!
    Р-4).: То тепер вже прибирают. А тогди не прибирали.
    З-1).: Шось біля нього клали? Хліб якийсь клали біля нього?
    Р-1).: А якже, ґараджун, зав’язували прядивом.
    З-1).: Ґараджун, так?
    Р-1).: Ґараджун.
    З-1).: А який він був?
    Р-1), Р-3).: Круглий хліб.
    Р-4).: Хліб круглий, пекли в печи.
    Р-1).: Потому йшли на Різдво і…
    Р-4).: На воду купали ’го.
    З-1).: А хто то йшов, чоловік чи жінка?
    Р-4).: Чоловік, як є чоловік – то чоловік, як нема чоловіка, то…
    Р-1).: Чоловік. Котили так від порога, через хату.
    Р-4).: Вівцю вводили до хати, овечку до хати вводили.
    З-1).: А ше коли котили ґераджун, то шось казали, як він впаде?
    Р-2).: Як впав так файно – догори, як го пекли, то-то буде файний рік. А як впаде наруби, о, то всі мовлять: «Нефайно, нефайно, то не файно вже бде». Так. А як так упав, три рази мали котити.
    З-1).: А ше якесь сіно заносили до хати, чи ні?
    Р-1).: Заносили сіно.
    З-1).: А де його стелили?
    Р-1).: На хату.
    З-1).: По підлозі?
    Р-1).: Діти ся качали.
    З-1).: Щось кидали в то сіно?
    Р-4).: Гриби глядали діти.
    З-1).: А як то глядали?
    Р-1).: Палицями попід лави.
    З-2).: А там ходили по хаті:

  • 34.

    Ту гриб, ту гриб, а ту глип

  • 35.

    З-2).: А шось приказували при тому?
    Р-4).: Так, говорили: «Ту гриб, а ту глип!» Так си діти говорили, бо гриби.
    Р-1).: Качалися, та.
    Р-4).: Качалися, шоби крижі не боліли. І старі ся йшли качали.
    З-1).: По тому сіну?
    Р-4).: По то сіну.
    З-2).: А шось при тому приказували?
    Р-4).: Нє, нє.
    З-1).: А якось то сіно називали?
    Р-1).: То соломи, соломи несли, а сіна клали на стів, під миски.
    З-1).: А шось клали ше на стіл крім сіна, чи часник, чи ше шось?
    Р-4).: Ну аякже.
    Р-1).: Та клали.
    Р-4).: Часнок єден зубець, і вся сім’я кусала один часнок.
    З-1).: А нашо так?
    Р-1).: Так казали.
    Р-4).: Шоби ся сім’я любила.
    Р-1).: Потому цей часнок від вроків. Як хто вроки наврочит. Так говорили, а я знаю, чи правда?
    З-1).: Шоб вороги не брехали?
    Р-3).: Гроші клали під то, під обрус, під сніп, так.
    Р-4).: Шоби гроші в хаті ся водили.
    З-2).: А кутю як набирали, то не кидали там до стелі?
    Р-2).: Кидали.
    З-2).: І шо казали, для чого кидали?
    Р-2).: І тамтим душам казали:

  • 36.

    Ходіть, тамті душі, з нами вечеряти, бо ми вечеряєми Тайну вечерю.

  • 37.

    З-2).: Ага, ага.
    З-1).: То підкидали кутю, чи як, було таке?
    Р-2).: То мій батько так, небіжчик, робив.
    Р-1).: Скидали троха всьо у шось там, в якусь посуду, і потому рано давали кому тамка, ну, я знаю.
    Р-2).: «…Ідіть, сідайте до Тайної вечери».
    Р-3).: Ложки, брали таке повересло, і ложки скручували всі до кучки.
    Р-1).: Шоби ся корови тримали.
    З-1).: А перевесло то з сіна, соломи?
    Р-4).: А потім коляди колядували всьо.
    З-2).: А було таке, шо як шось впаде на землю, то не піднімали, шо то буде для душ там?
    Р-4).: Нє. Шо впало, то вже не піднімали.
    З-1).: Зі столу, так?
    З-2).: А як появиться якийсь комарик чи шось, то не казали, що то душа якась літає? [1]
    Р-4).: То, то не було.
    Р-3).: А свічку як задували, і вставали, задували так потихеньку, куди буде дим той іти. Як йде на двір, хтось з хати вийде. А як попід вобрази, о, то-то файно, буде ся держати в хаті.
    З-1).: Буде ся держати в хаті? А, і шось тим покійним, шо померли, також відкладали шось в мисці?
    Р-3).: Лишали в мисках, лишали.
    З-1).: А де ту миску ставили?
    Р-3).: Такой на столі лишали.
    Р-2).: Під стів, в нас всьо ся клало під стів.
    Р-3).: Ми все на столі лишали.
    Р-2).: Всі ложки ся звивало. В нас так, усі ся ложки звивало у кучку, би ся держала худоба кучі. І ложки ся звило, і всьо під стів ся клало. А рано вставали, туту всю страву давали коровам їсти.
    З-2).: То рано давали коровам?
    Р-2).: На Різдво.

    Примітки:

    [1] Респонденти сміються. – Примітка транскриптора.

  • 38.

    З-2).: А вечором не ходили худобу годувати?
    Р-3).: А вечером носили, коли то-то, на Перший вечір?
    Р-1).: На Другий, на Другий.
    Р-2).: На Другий святий вечір, коли водицю несут святити.
    Р-1).: На Другий святий вечір.
    Р-3).: На Другий несут, берут, вже хазяїн бере там, у рушник тепер вже, колись були такі, обруси називали. А тепер у рушник берут хліба і дают кажній худобі по кускови.
    З-1).: Відламують так?
    Р-3).: Так, відламуют кажній худобі.
    З-1).: Але то на Другий святий вечір, так?
    Р-3).: То на Другий святий вечір.
    З-1).: А шо то ше казали…?
    Р-3).: І свічку несуть, в стайни там си світять і так дают худобі.

  • 39.

    З-1).: Шо казали, шо ше на перший Святий вечір, на Святий вечір ше був полазник, хто це такий?
    Р-4).: То на Різдво.
    Р-3).: То на Різдво, на Різдво, так.
    З-1).: То на Різдво, то зранку на Різдво, так, а шо то було?
    Р-2).: Ну як людина добра прийшла до хати, то добре рік йшов, а як прийшло лихе до хати, то рік погане йшов, страшне.
    Р-3).: А колись давно, то вводили якесь шось з худоби до стайни.
    З-1).: До хати?
    Р-3).: До хати вводили, до хати.
    З-2).: А кого вводили?
    Р-3).: Ну то було яке теля, які вівці колись били.
    Р-2).: Ми переважно несли все голуба.
    З-1).:, З-2).: Голуба?
    Р-2).: Голуб – святе.
    З-2).: А де ви його, як ви його ловили?
    Р-3).: В стайні, вони сиділи в клютці голуби, в нас все були голуби, пок небіжчик мій, ґазда жив, в нас все були голуби. Як він вмер (пок він вмер, було вісімнайціть штук), їдного не стало. Пок він вмер.
    З-1).: Ага і то того вівцю, чи того голуба, то казали на нього, шо то полазник?
    Р-3), Р-4).: То полазник.
    З-1).: То полазник, так? Ну а так нашо його так вводили, для чого?
    Р-3).: Ну то, я знаю, такий звичай.
    Р-1).: Так, так.

  • 40.

    З-1).: А колядники коли вже ходили тоді?
    Р-4).: Колись ходили. Тепер ходять вже на Святий Вечір… Уже ся збираються таки чоловіки, а молоді вже такі, молоді, то на Різдво йдут.
    З-2).: А колись так само було і ходили вже на самий Святий Вечір, ходили колядувати?
    Р-4).: Ні, колись ни ходили.
    Р-1).: Ні, не ходили, другий день.
    Р-4).: То типер ходят.
    З-1).: І як от, колядники, вони приходили, як вони, от, чи заходили до хати, чи колядували попід вікнами?
    Р-3).: І приходят під вікна, заколядуют, і питаються хазяїна, чи можна заходити в хату. І тогди хазяїн запрошує до хати.
    Р-2).: Такво питаються: «Ми ходимо з хати до хати, чи можна у вас заколядувати? − Колядуйте, просимо вас ближче!» Во так на Різдво ся, як коляда йде.
    Р-3).: І входять, колядуют, і вгощаєми.
    З-1).: А то хто ходив колядувати, які то були чоловіки?
    Р-1).: Хлопці.
    Р-3).: А ні, то по Вечери ходят…
    Р-2).: То старі йдуть по Вечери. Во таківо збираються всі сусіди з каждої хати і йдут і колядують. Вертеп. Без вертепу.
    З-1).: Без вертепу.
    Р-2).: А в другий раз іде вертеп. Такі молоді ся збирают, так вже ся збирают.
    З-2).: А як ходили просто колядники, чи вони мали між собою старшого?
    Р-2).: Аякже.
    З-2).: А як його називали, того старшого?
    Р-2).: Їрод, найстарший.
    З-1).: Нє, колядники, не вертеп, а колядники?
    Р-2).: То таківо, та такий.
    Р-4).: Нє, нє, то з церкви йиден йшов, записував, хто скільки гроші брав.
    Р-3).: Записував, гроші брав. А йден такий є, шо чуди, о таке комічне…
    З-2).: А той хто носив наколядоване, то його називали якось?
    Р-3).: Ні, ні, просто чоловік.
    Р-4).: З церкви йшов єден, з двайцятки людина.
    З-2).: А чи мали вони з собою якогось музиканта, скрипаля, наприклад?
    Р-2).: А, деколи йде гармошка, а деколи нє…
    Р-3).: То но деколи йде.
    З-1).: А колись давно, то як то було?
    З-2).: А чи мали музиканта колись, колись?
    Чоловік: Колись, в нас там в Верху є, бубен ішов і скрипка йшла.
    З-2).: Йшла з колядниками?
    Чоловік: З колядниками, постоянно.
    Р-4).: Ти повмирали музиканти, нема.
    З-2).: А як приходили під вікна, то з чого починали, з якої коляди починали. Чи була якась спеціальна, шо з чого починали?
    Р-3).: Люба.
    Р-1).: Нє, нє. Та «Темная нічка», то «Бог предвічний народився», то як «Божа мати по світі ходила».
    Р-2).: Люба коляда.
    Р-1).: Люба коляда, люба… А тотаво файна коляда, що Божа Мати свічку запалила. Знаєте? Як тота.
    З-1).: Ану, заколядуйте.
    Р-3).: То на Другий святий вечірь.
    Р-1).: Нє, та то…
    Р-3).: На Другий святий вечірь.
    Р-1).: То на Святий вєчірь… Нє, нє, Гань. Ту, шо «Божа Мати свічку запалила»… «В лісі, в лісі, в лісі ночувала». А то файна.
    З-1).: Ану, заколядуйте.
    Р-5).: Та то ни вміє нихто.
    Р-1).: Ганя вміє. Я гет ни вмію. Я трохи вмію…
    З-1).: Ходіт, заколядуйте.
    Р-1).: Ходи сюда [до респондентки № 5, Ганни Олексіївни Костишак, яка саме приєдналася до сеансу].
    То дуже гарна.
    Р-1).: Ходи, ходи, ходи. То файна коляда. То файна.
    З-2).: Ходіть сюди кругом [до респондентки № 5, Ганни Олексіївни Костишак, щоб вона підійшла ближче].
    Р-3).: Пора додому йти.
    Р-1).: Ходи, ходи сюда.
    З-1).: А які ше пам’ятаєте коляди, оті, шо на Святий Вечір колядували?
    Р-1).: Та всякі вмієми, всякі.
    Р-3).: Та я си здогадую. «…у Вифлеємі сталася новина, там Пречиста, Чиста Діва…».
    З-1).: Починайте.
    Р-3).: Вже додому йду, вже не маю коли.
    З-1).: На почніть її. Ви її собі так нагадували. Казали мені не включати.
    Р-3).: Я не нагадувала.
    З-2).: Ви гарно співали, то всі разом.
    Р-2).: Заспівайте, колядуйте вже їм єдну коляду.

  • 41.
    1. А й у Вифлеємі сталася новина,
      Там Пречиста, Чиста Діва Мати породила Сина.2
    2. Ой як породила, в ясла положила,
      Зоря ясна, ясна і прекрасна на ввесь світ світила.2
    3. На ввесь світ світила, дала людям знати,
      Щоби люди, люди приходили дитятко витати.2
    4. А Марія Мати в лісі ночувала,
      В лісі, в лісі, в лісі на морозі [1] вогонь розкладала.2
    5. Вогонь розложила, свічку запалила,
      Зоря ясна, ясна і прекрасна на ввесь світ світила.2
    Примітки:

    [1] Поляні – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

  • 42.

    Р-2).: «А як ся жидове о тім догадали».
    З-1).: А там ще про те, як ім’я вибирали, нє?
    Р-2).: «А як ся жидове о тім догадали».
    Р-5).: А, то то вже не то. [1]
    З-1).: А ви ще казали про це, як ім’я вибирали Ісусові?
    Р-4).: То беріт співайте, як Сусові імня вибирали.
    Чоловік: Як йому ім’я дати…
    Р-3).: Та то як… Там в цервки як ся співат, то там ся співат. То там зошит. Ну то там я всьо знаю. Ну а тут… Хоть я в хорі співаю, ну але.
    Р-5).: То хористка.
    З-1).: А ви нам вчора співали таких господареві, господині, то це що є – це є коляда, колядка?
    Р-1).: Щадрівка.
    З-1).: То вже були щедрівки? То її вже співали на другий Святий Вечір? А це – то є коляди?
    Р-1).: То коляда. То колядуют, під вікном колядуют, як прийдут колядники, колядуют так. Такі всякі колядуют. «Темная нічка», знаєте таку?… Ми колядували вчора, «Божа Мати по світі ходила», колядували?
    Р-2).: Колядували.
    З-1).: То це співали на коляду?
    Р-1).: То на перший Святий Вечірь… Ви не включайте [до збирачів, щоб не вмикали диктофон]. «Ци чули ви, люди, про таку новину, завзявся Ірод на Божу дітину».
    Р-5).: То нихто не знає.
    З-1).: Ану попробуйте.
    Р-3).: Чому не знає?
    Р-1).: То таво є. «Чи чули…». Не включайте.
    Р-5).: То тяжка…

    Примітки:

    [1] Чоловік приніс фотографії вертепу. – Примітка транскриптора.

  • 43.
    1. Чи чули ви, люди, про таку новину –
      Завзявся Ірод на Божу дітину.2
    2. Він своє військо всюди розсилає,
      Христа й убити він дужи бажає.2
    3. О, Мати Божа про те діло взнала,
      Аж до Ягипту з Христом утікала.2
    4. Як утікала, буйний вітер віяв,
      Ой там господар пшеничийку сіяв.2
    5. – Допоможи, Бог, пшеницю сіяти,
      Ниськи ї звореш, завтра будеш жати.2
    6. Як Божа Мати на шлях поступила,
      Пшеничка зийшла, зийшла та й розцвила [1].2
    7. Як Божа Мати шляхом поступає,
      А пшеничийка під серп пристигає.2
    8. «Ой чудо, чудо!», – сам господар [2] каже,
      Дивиться на шлях – іде військо враже.2
    9. – Пане господар, ни смій відказати,
      Чи ни йшла туда й з дитиною мати?2
    10. – Ой ішла, ішла, буйний вітер віяв,
      Як я оцюю пшеничийку сіяв.2
    11. – Ой дармо, дармо, дармо й здоганяти, –
      Та й зачав Ірод військо повертати. [3]2
    12. Чи чули ви, люди, про таку новину –
      Завзявся Ірод на Божу дітину.2
    Примітки:

    [1] Зацвила – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [2] Господар сам – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [3] Завертати – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    Р-1), Р-3).: Всьо, дякувати Господеві. З-1).: То це коляда чи це щедрівка? Р-5).: То коляда. З-2).: А як слова починаються, бо я не встигла в зошиті записати… З-1).: Може, з першого куплету [почніть], бо ви його так тихо співали… Ану, ще раз спочатку.

  • 44.

    З-2).: А ту, шо ви вчора співали – «Божа Мати по світу ходила», то також коляда?
    Р-4).: То коляда.
    З-1).: А то шо ви казали, як ім’я давали, то має бути дуже гарна коляда? Нагадайте собі.
    Р-3).: Ну, то файна, ту не здогадаю собі.
    З-1).: Ну, а ви її звідки, ви їх звідкись співаєте?
    Р-3).: Ну з зошитів.
    З-1).: З яких зошитів?
    Р-5).: В нас зошит у церкві, всьо переписуют: єдні зі Львова, другі вітам, треті відти. А я у лікарни лежала, звідти переписала.
    З-1).: А ті зошити хто написав, хто їх відписав, ті зошити?
    Р-1).: А во так, де хто лежит ци по лікарнях, ци шо люди лежать, люди всякі…
    Р-2).: А де мій Андрійко є, йо-йо [свого внука]. Я згубила Андрійка…

  • 45.
    1. Ой Ваня, Ванюша, ти ж моя душа,
      Я з тобой, Ванюша, ни нажилася.2
    2. Я з тобой, Ванюша, ни нажилася,
      Ти сів та й поїхав, я лишилася.2
    3. Ти сів та й поїхав − войну воювать,
      А мене оставив одну горювать.2
    4. Горювала нічейку, горювала дві,
      А на третю нічейку вийшла до зорі.2
    5. А на третю нічейку вийшла до зорі,
      Чи не їде Ваня на сіром коні.2
    6. Усі хлопці їдут, усі хлопці йдут,
      А з-під мого Вані коника ведут.2
    7. Ой ведут, ведут, на чорно накритий,
      Ой видиш, мій Ваня, на вийні убитий. [1]2
    Примітки:

    [1] Р-3).: Всьо.

  • 46.

    З-1).: А цю пісню ви також навчилися там, в Росії?
    Р-3).: Та, ту, ту, тут.
    З-2).: А ше, якщо до Різдва вернутися, то шо ше співали? Були вертепи в вас в селі? Чи багато?
    Р-5).: І малі, і старі, і більші, і всякі.
    З-1).: Що, ходило кілька вертепів, так, в вас?…
    З-2).: Тут є кілька, тут [на фотографіях, які розглядали збирачі] разом сфотографовано кілька [вертепів].
    Чоловік: Одна група, оден вертеп.
    З-2).: Нє, то один вертеп? Такий великий.
    Р-1).: Вибирають пастушки такі, палиці дають, пастушки.

  • 47.

    З-1).: А після Різдва то потім шо йшло, які в вас йшли свята після Різдва?
    Р-5), Р-1).: Та, Новий рік.
    Р-1).: Новий рік тоже колядуют.
    З-2).: Колядуют?
    Р-5), Р-1).: З новим роком, так.
    З-2).: А як колядують з новим роком.
    З-1).: І приходить Новий рік, Василія? То чи ходили у вас хлопчики посівати колись?
    Р-2), Р-5).: Ходять дівчата.
    З-1).: Ходять дівчата посівати?
    З-2).: Дівчата, рано-раненько?
    Р-5).: Та так, десь в годині десятій, дванайцятій.
    З-1).: І ходять, як кажуть, як посівають?
    Р-5).: Такі поприбирані. Так сі файно вдівают.
    З-1).: І шо кажуть?
    Р-5).: Та говорит усяке.

  • 48.

    Сієм, сієм, посіваєм,
    З Новим Роком вас поздоровляєм!
    Щоби вам ся вело, щастя, здоровля
    В вашій хаті, в вашій родині,
    Всій на нашій Україні. [1]

    Примітки:

    [1] Р-2).: Я вам повім, бо я чула, як дівчата говорили.

  • 49.

    З-1).: Тобто дівчата посівають, а чим сіють?
    Р-5), Р-2).: Пшеницев, по хаті.
    З-2).: А так давно також дівчата ходили?
    Р-1).: Нє, нє, не ходили, не ходили. Переди не ходили,
    Р-5).: Перед не ходили, то тепер уже, тепер.
    Р-1).: Ся позбирают троє, четверо дівчат, так ідут.
    З-2).: А давно не ходили?
    Р-1).: Давно не ходили. Нє, давно не ходили. Нє, нє, давно не ходили.
    З-1), З-2).: Теперішня традиція.
    Р-1).: Типерка так си появило.

  • 50.

    З-1).: А чи ходили тако вітати Василів?
    Р-1).: О, та як хто, у. Та як хто.
    Чоловік: Каждий свого має.
    З-2).: А в’язати Василів?
    Р-1).: Ну, та як хто має родину, то йде родина, зав’язує.
    З-1).: Як зав’язує, чим?
    Р-1).: Ну та чим…
    Р-3).: Або грошима, або якимось таким… цінним.
    Р-1).: Шось купуют. Чи сведир, чи що.
    З-1).: А чим колись в’язали? Казали шо робили перевесло? Чи то так було?
    Р-3).: А-а-а! Колись робили з соломи.
    Р-2).: То з соломи [сміється]… То таке.

  • 51.
    1. Мене милий путав, путав,
      Ни пускав мине на хутор,
      А я й пут порвала
      І на хутор удрала.
      Их, их.
  • 52.

    Р-3).: Нихто мня не пригостит.

  • 53.

    З-1).: Ану, ше раз скажіть!

  • 54.

    За доброго мужа жіночка, як ружа,
    За ледакого драба – за рік, за два – баба,
    Стара, нездала.

  • 55.

    З-1).: Давайте ми ще цей… Що ще робили на Новий рік, як ще щось святкували?
    Р-2).: Та співали, йшли перед Новим роком та встрічали Новий рік. А як же так.

  • 56.
    1. Новий Рік настав, господар заспав,
      Встань не спи, встань не спи,
      Ми колядувати і повінчувати вам прийшли.2
    2. Ми колядуєм і повінчуєм ізстоком (?),
      Проживай здоров, в щастю, здоров’ю, з Новим роком!
    3. Ми колядуєм і повінчуєм з новинов,
      Проживай здоров, в щастю, здоров’ю, з родинов!
  • 57.

    Р-1).: Всьо.
    З-1).: А коли то ходили, коли саме?
    Р-1).: Під вікном колядували. Носили такий, як то вам повісти, таку смерічку, ябка прив’язували, той, і так йшли музика, всьо, бубен…
    З-1).: То коли саме, то під Новий рік, ввечері ходили?
    Р-1).: Ввечєр. Завтра Новий Рік, а нисько ввечир ходили.
    З-1).: Хто ходив?
    Р-1).: Та ходили старі чоловіки…, старі, так.
    З-1).: Старі чоловіки, так? І то ходили хата в хату?
    Р-1).: Хата в хату. І люди платили, горівки давали, гостили.
    З-1).: А вони також якось просили, чи можна там [вітати з Новим роком]?
    Р-1).: Ну та просили…, як: «Ходиме від хати вам щадровати… Новий рік встрічаєм».
    З-1).: Ага. «Ходим від хати до хати Новий річ стрічати».
    Р-1).: «Новий річ стрічати». Но, бо я вже ся заєкала… А ви, то-то всьо буде там…?
    З-1).: То дуже цікаво. Ми такого ніде ще не чули.
    Р-1).: Ая, так-так.
    З-2).: А шо носили?
    Р-5).: Нич не носили.
    Р-1).: Та нич не носили. Музика ходила, бубен був, барабан…
    З-2).: Ви казали, шо смерічку носили?
    Р-5).: Такево, смеріччя носили, попри’язувани ябка були і всьо.
    З-2).: А вона велика, яка велика – на метр?
    Р-1).: Ну такаво, десь такаво малийка.
    З-1).: Сорок сантиметрів.
    Р-1).: Такаво малийка, так. Смерічку носили, так, так.
    З-2).: …На півметра. І вішали яблука?
    Р-1).: Так, і вішали ябка.
    З-2).: Дуже сильно, сильно [завішували аблуками], шо її не було видно?
    Р-1).: Нє трошка, трошка, таке пару яблук, но, так.
    З-1).: А той, хто носив, як називався, ту смерічку, якось називався?
    Р-1).: Нє, чоловік такой-такой такий.
    З-1).: І ходили з ними музики?
    Р-1).: Музики. Ну та, музикант, барабан, били в бубен. Ну, як красно. Такво я вам повідаю, що Новий рік настав [Респондентка просить, щоб вимкнули диктофон, бо «вона нефайно говорить»]. Я вам так співала.

  • 58.
    1. Новий Рік настав, господар заспав,
      Встань не спи, встань не спи,
      Ми колядувати і повінчувати вам прийшли.2
    2. Ми колядуєм і повінчуєм ізстоком (?),
      Проживай здоров, в щастю, здоров’ю, з Новим роком!
    3. Ми колядуєм і повінчуєм з новинов,
      Проживай здоров, в щастю, здоров’ю, з родинов!2
  • 59.

    Р-1).: Так музика грає і барабан б’є…
    З-1).: Музика, скрипаль грав?
    Р-1).: Так, на скрипку.
    З-2).: А ви казали, що музикант і барабан. То музикант – то скрипаль?
    Р-1).: Музикант то окреме, а той, шо в бубен б’є, то инчий.
    З-2).: А музикант – то скрипаль.
    Р-1).: Так, так. Вже типерь знаєте? Я вам розказала.
    З-2).: Вже будемо знати.
    З-1).: І то Новий рік – все?
    Р-1).: Новий рік все…
    З-2).: І ходили з тою ялинкою, так, і починали з церкви, чи то якось?
    Р-1), Р-5).: Та де, нє. Та то ходили, по хатах, по сусідах. Кажда… мала свій кружок, свій участок.
    З-2).: Ті гроші, шо збирали, то й шли на церкву, так?
    Р-1).: На церков, на церков. А гроші…, а горівку збирали, во таку сільницю, вперед в сільницю збирали горівку. А потому зійшлися в єдній хаті, там вже в послідній, де той вже…
    Р-5).: Кінчали.
    Р-1).: Квартал. І там вже музика виграє, п’ют, сівают, гуляют, як но. Так я вам повідаю.
    З-2).: А ту смерічку ніяк не називали?
    Р-1).: Нє, нє, нє, нє.
    З-2).: Просто ялинка?
    Р-1).: Нє. Ялинка.
    З-1).: А шо з нею робили потім?
    Р-1).: Бо то нич, нич. О то так носили просто як тово…
    З-2).: А потім, як закінчили ходити і де її, десь ставили?
    Р-1).: Та десь положили. Так…
    З-1).: А з яблуками шо робили?
    Р-1).: Та їли, ба й шо робили. Так.
    З-2).: То тільки одна пісня була, чи ше шось співали?
    Р-1).: Ну, та потім вже колядували, колядували тих піснів. Ну, та таке колядували, як ми колядували.
    З-2).: Шо на Різдво, то саме, чи то шо на Щедрий вечір?
    Р-1).: Таке саме, таке саме колядують, Ірина, аж поки, аж на Другі свята колядують. А на Другі свята так само…
    З-2).: Вже інше.
    Р-1).: Так, вже щедруют, то вже щедруют.

  • 60.

    З-1).: А як ті другі свята обходили, як накривали на стіл?
    Р-1).: Так само, так само накривали. Вже снопа не було, бо сніп на Новий рік змолотили.
    З-1).: А як його молотили, хто його молотив?
    Р-1).: Ціпом. У боїщі. І давали. Тото збіжжя клали на насіння. Брали, кілько там було, там жменька, чи кілько. А сніп давали коровам, якраз як люди сходили з церькви.
    Р-5).: Люди з церькви йдут і вже той сніп молотят.
    З-1).: То господар ніс молотити?
    Р-5), Р-1).: Та хто-небудь. Так, так.
    З-1).: А страв стільки само давали, так?
    Р-1).: О, та на другий Святий вечір вже не дуже, нє.
    Р-5).: Трохи менше.
    З-1).: Ну, а шо обо’язково давали?
    Р-1).: Ну та що?
    Р-2).: Всі пісні страви, всі пісні…
    З-2).: А як там було дванадцять, то тут також було якесь число, чи то не обов’язково?
    Р-2).: То вже тогди як…
    З-2).: То не мало вже значення.
    Р-2).: Ні, так. Пісні страви все.
    З-1).: А так само солому стелили по хаті?
    Р-1).: Ні, ніт, ніт, хіба на стів клали отаву. Отаву клали і клали хліб. Вперед і пекли хліб, ну а тепер купуют. Такой клали, не стелили нич, ни нич, а такой в сіно.
    Р-5).: Ну та струцені кладут уже… Струцень плетений такий.
    З-1).: Струцень кладут. То тепер, так?
    Р-5).: Та й тепер, та й колись.
    Р-1).: Та й колись, та й типер.
    Р-5).: Та й колись клали, як хто, як яка ґаздиня спекла, яка…
    З-1).: Ну а може, казали, може якось так колись були ґазди, шо вміли отак чи то ворожити, яким буде рік далі. Якось так дивилися по вуглячках, чи по чомусь. Такого не було в вас?
    Р-1).: Я то не знаю, я то не знаю. Я вам того, Андрійцю, не скажу, пане Андрію, я не знаю. Я то-то не буду говорити… Я хоч шо знаю, то кажу. А чого не знаю, чо вам бду беленкотіти. Ну та правда.
    З-1).: І коли вже ходили щедрувати?
    Р-1).: Ба, та коли ходили?
    З-1).: Ввечері вже ходили?
    Р-5), Р-1).: Ввечирь. По вечері.
    З-2).: То так колись було, чи то тілько тепер?
    Р-5).: Так і колись, і тепер.
    Р-1).: Колись було, так.
    З-1).: І хто ходив щедрувати?
    Р-2).: Та чоловіки ходили, чоловіки. Ну та я вам перше щедрувала. І вчора’м щедрувала.
    З-1).: А жінки щедрували?
    Р-2).: Та, та де, ні.
    Р-1).: Та жінки не ходили, нє. Чоловіки ходили… Але, я, видите, я вчора забила тої щедровати, шо я вам перше щедровала, що «Щедрий вєчир, добрий вєчир. Чий то плужок та й у полі воре». Ба, та я вас вже давала перше.
    З-2).: Так, так. На початку «Щедрий вечір».
    З-1).: А ту, шо ви казали, шо: «Діва Марія свічку світила». Шо то таке?
    Р-1).: Коляда. То коляда.
    З-1).: А ви її співали, чи ні?
    Р-1).: Аякже… Ми вже.
    З-1).: Але то коляда, то коляда?
    Р-1).: То коляда, то коляда.
    З-1).: А то – то є щедрівки?…
    Р-1).: Щадрівки, шо я вам щадрала. Я вам учора щадровала. І Андрієві, і Ірині, і всім щадровала.
    З-1).: І то всі були. То більше не щедрували? Тільки такі?
    Р-1).: Ну та більше ні, більше ні. Я знаю тотиво. Шо я знаю, то’м щедровала.

  • 61.

    З-1).: А тепер ще от на Йордань, коли вже було Йордань. От був Щедрий вечір, а потім був Йордань. Чи співали в вас якихось йорданських пісень?
    Р-1).: Ну якже… най си здогадаю. Я знаю. «Ой лілія, лілія».
    З-1).: О, так-так. Нагадайте собі.
    Р-1).: Знаю. Най си… Заждіть! Бо то тре нагадати…

  • 62.
    1. Ой лілія, лілія.
      Породила Діва сина, Діва Марія.2
    2. Ой лілія, лілія.
      Та й не мала де скупати Діва Марія.2
    3. Ой лілія, лілія.
      На Ярдані вода чиста,
      Купала сина Пречиста Діва Марія.2
    4. Ой лілія, лілія.
      Та й не мала й пеленочок Діва й Марія.2
    5. Ой лілія, лілія.
      Сут у циркви фіраночки,
      Будуть файні пеленочки й на Пана Бога.2
    6. Ой лілія, лілія.
      Та й не мала й повивача Діва й Марія.2
    7. Ой лілія, лілія.
      На біскупу пас ядвабний,
      То буде й повивач ладний на Пана Бога.2
    8. Ой лілія, лілія.
      Породила Діва сина, Діва Марія.2
  • 63.

    З-1).: Дуже гарна. А то її де співали?
    Р-2).: То на Йордань ся співає.
    З-1).: То в церкві її могли співати, та?
    Р-2).: То на Ярдань співають, як ідуть на водосвяття, як йдут на ріку.
    З-1).: А що в вас колись на ріці святили?
    Р-2).: В нас і тепер на ріці.
    Р-1).: Так, кирницю вобрали таку файну. Нихто не в ріці. Перед у ріці. А типерька кирниця, накрита, всьо так файно. Та де в нас на ріці.
    З-1).: А от кажуть, коли священик кропит, так свічкою хрестить, і там падає віск, і люди чомусь дуже хочуть тої води з тим воском, чому то так?
    Р-2).: Бо то є здорово.
    Р-1).: А Бог святий знає. Я то-то ни, я то-то ни лізу, бо я… то ни знаю.
    Р-5).: А ше з трійці та… дуже, дуже помічне.
    Р-1).: Я ни то-то. Я шо маю казати, Андрійцю. Я там ся не пхаю, я там не лізу. То люди відказуют, знаєте…
    З-1).: Біскуп – то єпископ, пас єдвабний – пояс єдвабний…
    Р-1).: Пас ядвабний, «На біскупу пас ядвабний, то буде повивач ладний для Пана Бога». То я …?…, чи ні
    З-1).: Добре, добре. Дуже роздільно, так…
    Р-1).: Я мо, я ся не заєкую.

  • 64.

    З-1).: Далі є таке велике свято, називається Стрітення. Чи у вас святили свічки на Стрітення?
    Р-1), Р-5).: Світять, світять.
    З-1).: І тепер святять. І кажуть, що та свічка є від чогось дуже помічна.
    Р-1), Р-5).: Як гримить у хаті нев світять.
    З-1).: То шо з нею треба зробити?
    Р-1).: Світити в хати.
    Р-2).: Світити і хрестити отак, хреститься на три сторони отак.

  • 65.

    В мене ще є кочерга, я вам повім бігме (?) правду. Я держу Бог знає яку кочергу, стару, ще свої мами. Вже мама сорок років у земли. Я її тримаю, ту кочергу. Коли надходит туча, я беру кочергу в руки, виходжу надвір, хрещу на три сторони. Тучу Бог відвертат. Я воді надбігла, туча надходила, сунула страшна, я кочергу в руки, давай хрестити, хрестити, як туда відсунуло. А мої діти мов’ят: «Мамо, як ви вмрете, хто буде то робити?» Кажу, то я, діти.

  • 66.

    З-1).: А в вас колись не було таких людей, шо от таких, шо відвертали тучі, не казали, шо були такі люди.
    Р-1).: Я не знаю.
    Р-2).: Нє, я хіба то-то, бо я мала чоловіка з Вовчого, то мені свекра так моя всьо розказала.
    З-1).: То вона вас це навчила?
    Р-2).: То вона усьо мене навчила: «Мой, дітинко, як туча надходит, би ти, дітинко, брала кочергу собі і хрестила на всі три сторони». Не на штири, тільки на три, і, мой, Бог тучу відвертат.
    З-1).: І щось ви при тому приказуєте, чи нє?
    Р-2).: Так, прошу Ісуса і святого Михаїла, Гавриїла і Михаїла. Молюся Богу.
    З-1).: А як молитеся?
    Р-2).: Молитву молю: «Отче Наш», «Богородице», до святого Михаїла і до Гавриїла. До Гавриїла, бо вони два від грому.
    З-2).: А чи та кочерга, ви колись її святили, чи то просто звичайна?
    Всі: Нє.
    Р-2).: То ся паску витягало, коли ся пекло паску, витягалося паску. Вогинь вітігаєся, а потім паску вітігают. Така кочерга. Я ту держу кочергу, я собі її бережу. І кажу своїм дітям: «Як бдете жити, би ви то не знищили, діточки мої!»
    Р-1).: Пане Андрію. Я то-то не знаю, і то-то не роб’ю, кочирьги не маю… Отак, всьо.
    Р-2).: Ви від мене шість років старші, а я від вас шість років молодша.
    Р-2).: Я ні, я не знаю. Я то не знаю.

  • 67.

    З-1).: А чи, от коли починали Великий піст, були, кажуть, такі запусти. Чи було в вас таке, от коли перед Великим постом так жінки збиралися собі разом і гостилися?
    Р-2).: На «велике пущення».
    З-1).: О, «пущення». Як то ви справляли?
    Р-2).: На «велике пущення» справляють пусниці. Цілий Великий піст нихто ся не порзнит. Як хто хоче. Ну, молоко в мене цілий Великий піст, ни м’яса в хаті не їсться.
    З-1).: А як то пущення, як то?
    Р-2).: От, позбираються жінки, співають, поп’ют троха, погуляют, потанцюют і…
    З-1).: А де збиралися?
    Р-2).: Отак сусіди. Більше ні.
    З-1).: А так було, що старші зі старшими, а молодші з молодшими?
    Р-2).: Так, так. Молоді собі отдєльно…
    Р-1).: …Пане Андрію. Та в мене було но цілий кружок, від …?…. Но, люди добрі! Гет такво на штири столи. Музика була. Бо Єльчин Михайло грав на скрипці. Всьо. Так-так. Ми ся так складали. А типерь молоді…
    З-1).: Але то кожен харчі з собою приносив щось, так, на то пущення?
    Р-2).: О, хто якийсь огірок, хто нич.
    Р-1).: Так…, ий, то всьо, і холодиць. Та шо хто має.
    З-2).: А чи то так тільки жінки, чи то ше й чоловіків брали з собою?
    Р-1).: Чоловіків брали. Та де. Чоловіки би ти зіли вдома…
    Р-2).: Е…, то вже би відказував… Ти ходила гуляла…
    З-1).: То було з чоловіками, так?
    Р-1).: З чоловіками, з чоловіками.
    З-1).: А чи співали щось таке спеціальне на то, коли вже пущення то було?
    Р-5).: То танцювали і казали, шоби великий си лен уродив, на пущення.
    З-1).: А як танцювали?
    Р-5).: Та так усяко.
    Р-2).: Коломийки.
    Р-5).: Коломийки… Танцювали, шоби великий си лен уродив.

  • 68.
    1. Ой тута коломию й зачую, зачую,
      Через туту коломию й дома ни ночую.
  • 69.

    Р-2).: О, так співали.
    Р-1).: Співали, співали.
    З-1).: А шось, може, спеціальне на пущення не співали?
    Р-1).: Нє. Та всяке си співали. І довгих співали за столом. А потом, як повилазили, та танцювали. О, то таке.
    З-2).: А як то, шоб льон вродив, то треба високо танцювати?
    Р-1).: О, ая, та танцювали, крутилися, хто як вмів.
    Р-2).: То промівка була така. Така промівка:

  • 70.

    О, танцюєми на пущення, бо буде великий лен.

  • 71.

    З-2).: А такого спеціально нічо не робили?
    Р-2).: Нєа.
    Р-1).: Йо-йой. Си наслухаєтеся в нас, Боже. [1].
    З-3).: Думаєте, ми перший раз слухаємо. Вже слухаємо.

    Примітки:

    [1] Респонденти сміються. – Примітка транскриптора.

  • 72.

    З-1).: О, далі що, Великдень. Далі вже наступало велике свято… О, ше перед Великоднем була Вербна неділя, так?
    Р-2).: Ага.
    З-1).: Чи в вас якось били так якось різкою?
    Р-5).: А, та як посвятять гуся.
    Р-1).: Ая, гуся.
    Р-2).: Гуся. Та вербу посвятимемо. Йдемо до церкви та святиме вербу, ну гусята…
    Р-1).: Кладиме «гусята»… І приносит до хати і каже так:

  • 73.

    Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень йде.

  • 74.

    Р-1).: Так три рази. І корови так ідут б’ют, і так людий, хто вдома ся лишив.
    З-1).: Корови йшли бити так само.
    Р-1).: На якжи, і корови так само.
    З-1).: І так само їх примовляли?
    Р-1).: Так промов’яли.
    З-1).: То хто, господар йшов бити?
    Р-1).: Та хто до церькви…
    З-1).: А для чого то так били?
    Р-1).: А я знаю. «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень йде».
    З-1).: А потім нам казали, шо ту вербу не викидали, а її ше зберігали, потім з неї ше шось робили?
    Р-1).: Ба, в мене є вонді.
    Р-2).: Во, як гримит…
    Р-1).: Ая, гримит – кладеме на вікно.
    З-1).: На вікно?
    Р-1).: А так, на вікно кладеме, так.
    З-1).: То шоб грім, не дай Боже…
    Р-1).: Так, так.
    З-1).: Шоб грім не бив.
    Р-1).: Так, так.
    Р-4).: А тово гусятко таке можна з’їсти, шоби…
    Р-1).: Як котре мале гуся, то кого горло болит – я таке чула. Я не знаю, хто то мені повів, казав в шпиталі. Я лижала, бо я по шпиталях доста лежала… А вони мов’ят, шо кого горло болит, як гланди. А тото малийки гуся взяти відорвати і пролиґнути і не бде горло боліти…
    З-1).: А ви як казали?
    Р-4).: Так, так, їли так то гусятко, шоби, як гримит, шоби ся не бояти грому.
    З-1).: Шоби не боятися грому?
    Р-4), Р-1).: Так, так
    З-1).: А корову на Юрія часом тим гусятом чи якось не виганяли перший раз?
    Р-4).: О-о-о!
    Р-1).: Та корови виганяєме, так, так. Ну та ви знаєте…
    З-1).: Коли перший раз виганяєте?
    Р-1).: Так, але хіба ся питаєте.
    З-1).: Але це на Юрія перший раз виганяли, чи раніше?
    Р-5).: Та й раніше, як хто коли…
    Р-1).: И, але все одно гусятьом били.
    З-1).: Все одно гусятьом били?
    Р-1).: Так.
    Р-5).: Свячену воду. Тут під поріг сокиру. Свячену воду. І гусятьом…

  • 75.

    З-1).: А коли вже от настав Великдень, чи в вас на Великдень біля церкви такво дівчата, хлопці не співали таких пісень якихось, от гаївки?
    З-2).: Бавилися, бавилися якісь забави?
    Р-5).: Ходили хлопці раньче так: брали шістьох хлопа ставало, штирьох ставало здоли, а два – нагорі – ішли «оборога». Називали «оборіг», ішли «оборога», так… довкола церковці, кругом церкви. Дзвони б’ют, а хлопці кругом церкви йдут – «оборога» називалося. А тепер ни йдут.
    З-1).: А може ше які ігри бавилися?
    Р-5).: Ні, типер не йдут.
    З-1).: А колись?
    Р-5).: То колись, стародавна була.
    З-2).: А колись, стародавна може ше?
    З-1).: А чи співали таких пісень якихось спеціальних, шо на Великдень, діти біля церкви, не в церкві, а біля церкви?
    Р-4).: Тільки «Христос Воскрес!»
    З-1).: Тільки «Христос Воскрес!», так?
    Р-4).: Інакших піснів на Великдень не співали.
    З-2).: А, може, сходилися хлопці-дівчата, переспівувалися, жартували, там ті на тих…?
    Всі: Ні, ні, ні
    Р-1).: Нема, і не було, нема.
    Р-2).: Того в нас не було, в на такого нема.
    З-3).: А що ще на Великдень робили? На ті свята що робили?
    Р-1).: Ну, ба, та всьо робили.
    З-3).: В гості ходили?
    З-1).: Нам казали таке, шо от дівчата йшли до церкви, брали з собою писанки?
    Всі: А-а-а!
    Р-1).: А, то писанки. Тепер вже завергли тото, пане Андрію. Тепер вже завергли.
    З-1).: А як то колись було, розкажіть?
    Р-1).: О, колись було…
    Р-5).: Брали в кишині писанки, хлопцям наобіцяли, писанки дівчата давали.
    З-1).: А казали, шо хлопці виривали, а чо вони виривали, бо ті їм не давали, так?
    Р-1).: Так, бо якже.
    Р-2).: В поливальний понедільок обливалися до упаду водою, до упаду.
    Р-1).: Типер вже того нема… Вже нема писанок.
    З-1).: А писанки як, писали воском чи просто фарбували?
    Всі: Воском, воском.
    З-1).: А скільки фарб використовували?
    Р-1).: О, тай тамка єдну фарбу, єдну: червону, чи таку…
    Р-4).: Чорнило…
    З-1).: В трьох і п’ятьох, так?
    Всі: Так.
    З-1).: А як називали, казали «писанки»?
    Р-5).: Писанки.
    З-1).: А чи пам’ятаєте, може, як називали різні взори?
    Р-5).: Та там нічого не було, тільки писанки.
    З-1).: А не маєте часом писанок збережених, нема в вас?
    Р-5).: Нєа.
    Р-2).: Я хіба маю такі купні, деревляні.
    З-1).: Нє, а такі, як в вас писали колись?
    Р-5).: Ні, нема, нема…

  • 76.

    З-1).: А потім було таке велике свято, казали нам – Свята Неділя.
    Р-5).: Зелені свята.
    З-1).: Зелені свята, так. Як в вас Зелені Свята святкували? Нам казали, шо корови вбирали в віночки?
    З-2).: Корови вдягали в віночки…
    Р-1).: Но, тепер вже ні, тепер вже…
    З-1).: Нє, а як ранше, як ранше.

  • 77.

    Р-1).: Раньше було: вінці вили…
    Р-2).: Дівчата рвали барвінок. У лісі росте барвінок, такий називався − «коровайчик». Рвали, вили вінки, пришпиляли корові туда до рогів і корова йшла і головою отак… з тим вінком.
    З-1).: А тоті пастушки, шо пасли, то ті пастушки і цей…?
    Р-2).: То то пастушки і вили, ті пастушки, і ті пастушки гнали худобу домів з тими вінками, домів приганяли, розвивали, давали худобі за драбину, там худоба собі їла.
    З-1).: А, той вінок вона з’їдала?
    Р-2).: З’їдала.

  • 78.

    З-1).: …А пастушків не частували за те, шо вони зробили вінки?
    Р-2).: О, ну вони собі там ся частували.
    Р-5).: Вони ся так частували, такі, шо ледво приходили. Такі п’яні.
    З-2).: А чим, а чим частували?
    Р-2).: Горівков…, горівку берут за худобу.
    З-1).: То їм за худобу…?
    Р-2).: Берут, женут корови, берут горівку…
    Р-5).: Берут з собов торби, там несут і гостяться.
    З-1).: То їм шо, їхні батьки давали?
    Р-5).: Ну аякже, батьки. Каждому пастухові дається…
    З-1).: То то таке було їхнє свято.
    Р-2).: І теперь даємо.
    Р-5).: І теперь даємо.
    З-2).: А що крім горілки?
    Р-6).: Закуска всяка.
    З-2).: А така спеціально шось пекли, там шось з сиру робили таке?
    Всі: Нє, нє.
    З-2).: Нє, нічого такого спеціального не було?
    Р-2).: І ковбаса, і вогирки, і всьо, шо-шо хочеш, то всьо було. То, шо маєте їсти.
    З-2).: А віночки робили тільки з барвінку?
    Р-4).: Тільки з барвінку, і квіти…
    З-2).: А не було таке, шо там…
    Р-4).: Квіти урвали дівчата по траві так.
    З-2).: …Шо бичкам робили з буку там, з якогось дерева, шоб були моцні?
    Р-2).: Нє, нє. Такого не було.
    Р-5).: В нас того не було.
    З-1).: А от коли гнали тих корів в барвінку, то не ладкали їм?
    Р-5).: Нє, нє.
    Р-1).: Нє, та де.
    З-1).: А може шось таке, коломийки якісь співали?
    Р-5).: Та яке. П’яні, знаєте яке.

  • 79.

    З-1).: Ну, а ви ше, мабуть, пам’ятаєте обжинки…
    Р-5).: Чекайте, чекайте, най я си здогадаю. Бо я пасла корови довго, заждіть… Не можу ся здогадати. Я знала, шо ся співало, як си вінці пов’язувало корові. «Красна Краська красна, напаслася…». Чекай, чекайте, заждіть, най си здогадаю…
    З-2).: Нічо, ви собі згадуйте.
    Р-5).: …Бо’м пастушила кілько.
    З-1).: Ви пастушили багато?
    Р-5).: Та пастушила, пастушила з малейких літ…
    З-2).: Як ви казали: «Красна Ласинька, красна…»
    Р-5).: Та бігме’м забула, позабувала’м.
    З-2).: А на який голос вона співалась?
    Р-5).: Та так, як у лісі ся співат. Так.
    З-3).: Та вже досить з мене…
    Р-4).: Та вже буде…
    Р-5).: Не можу ся здогадати.
    Р-2).: …То дівочі були, дітинські літа. А то нись, шо то юж.
    З-1).: Так, так.
    Р-2).: То вже сімдесят четвертий, слава Богу. І ше так Богу дякую, шо ся тілько бід перенесло… Бійтеся Бога…

  • 80.

    З-1).: А ми ше запитаємося. Колись обжинки в вас так святкували, а колись?
    Р-5).: Не робили николи.
    З-2).: Ніколи не робили?
    З-1).: Не робили, так? А може колись, як то кажуть, капусту сікли, квасили?
    Р-2).: Квасили хлопці капусту, дівки перебирають, хлопці дивляться, де яка …?… добра, кинув …?… в капусту.
    З-2).: А як то називалося, як вони збиралися?
    Р-2).: Вечерниці, вечорниці. То вни ввечер чистили, перебирали дівчата.
    З-2).: А не казали «капусниця?»
    Р-1).: Нє, нє.
    З-2).: Нічо, не називали спеціально?

  • 81.

    Р-2).: Нє. У нас ше єден хлопець (візьміт, а потом я вам розкажу, а як бдете видіти, то я вам заспіваю). Взяли хлопці шо зробили. Кавалір коханці зробив збитки: взяв кота і запхав в квасну капусту в бочку.
    З-1).: Живого кота?
    Р-2).: Живого кота. І тогди прийшов на музики, прийшов на музики, на танці… і співат си: «А в нашої Маріянки два коники тлусті, наквасили Маріянці кота й у капусті»…
    З-1).: Ану, наспівайте!
    Р-2).: Заспівати вам?
    З-2).: Ну!

  • 82.
    1. Йа в нашої Маріянки й два коники тлусті,
      Наквасили й Маріянці й кота й у капусті.
  • 83.

    Р-2).: То так було. Наквасили кота у капусті.
    З-1).: Але то справді такі збитки робили?
    Р-2).: То збитки, такі збитки кавалір дівці зробив.
    З-1).: А казали, шо потім, коли вже ніби там трохи наквасили, то робили гостину також, так?
    Р-2).: Нє.
    Р-4).: Таки вечєряли просто.
    Р-1).: Е, нє, нє.
    З-1).: Вечеряли, так? То ті господарі, шо там в тій хаті…

  • 84.

    Р-2).: То-то я вам повім. Бо я то точно знаю, як то мама небіжечка моя мені розказувала. …І розказувала. Ну і дівка прийшла додому вже та й каже: «Мамо!». Вона каже: «Шо є?» «Таке й таке!» (А то Сташків Николай так співав небіжчик). «Таке й таке, – каже, – співав, шо наквасили нам кота». Стара в бочку, а кіт у капусті під каменьом [сміється].
    Р-6).: А була капуста смачна.
    Р-2).: Та, та.
    З-2).: І шо, забився, задушився…?
    Р-2).: Ну та ба, а шо зробив.
    З-1).: Задушився, втопився…
    Р-2).: …Наквасили кота в капусті. Підняли камінь – і кота наквасили.

  • 85.

    З-2).: А як робили гостину, то чи запрошували музик?
    Р-4).: Аякже.
    З-1).: Нє, ну коли капусту поквасили?
    Р-2).: Тогди нє.
    З-1).: Нє, тоді нє.
    Р-2).: То хіба так уже дівчата. Ну дівчата у неділю. О, хлопці позбираються. Хлопці роб’ять танці, дівчата приходять. То вже було таке.
    З-2).: А які там були музики?
    Р-2).: Музики: скрипка, бубен (барабан). А…, ну баяна не було николи у нас. Хіба як був баян, то отдєльно був. А так – скипка і бубен. Скрипка і бубен… На тобі, на! Дай немі [до свого онука].
    Р-1).: Ану, заспівай: «Скрипка би ни грала, якби ни той смичок».
    Р-2).: Заспівати вам?
    Р-1).: Заспівай!

  • 86.
    1. Скрипка би ни грала, якби ни той смичок,
      Чоловік би жінку не бив, якби ни язичок.2
    2. Чоловік би не бив ніколи, ніколи,
      Якби вона говорила до його поволи.2
    3. Чоловік би не бив ні суком, ні буком,
      Якби вона говорила до його півзвуком.2
    4. Чоловік би ни бив ніколи даремно,
      Якби вона говорила до його приємно.2
    5. Скрипка би ни грала, якби ни той смичок,
      Чоловік би жінки не бив, якби ни язичок.
  • 87.

    З-1).: Дуже гарно. А ше я хочу запитати. Ми пропустили Купала, буле таке свято Івана Купала.
    Чоловік: У нас празник.
    З-1).: У вас празник? Чи може, якось у вас його святкували? Чи не палили вогонь колись?
    Р-2).: Ні. То в Турці.
    Р-1).: Там, у Івана …?…, де я була, то ходє на став. О йой… Мати Божа, як там…

  • 88.

    Р-2).: То хіба на Андрія в нас дівчата йшли колись раньче співати. Ми йшли співали. Хлопці виносили воколот, палили, а ми пісні там співали:

  • 89.
    1. О Андрію, й Андрію, й колопенки сію,
      Й дай же мені, й Боже, знати, з ким їх буду брати.
    2. Ой загнала й мене мати й колопенки брати,
      Я набрала штири копи й ни мож ізв’язати. [1]
    3. Ой що буду й робиточки з тими колопнями,
      Вдурів Андрій та й посіяв в лісі межи пнями.
    Примітки:

    [1] Р-2).: Йой, та ви мене не вчіт. Ви мовчіт…

  • 90.

    З-1).: А де то ви збирались? Десь на горі?
    Р-2).: Отак, як ми, на поли, на гору…
    Чоловік: Скати палять хлопці.
    Р-1).: Хлопці воколоти несут…
    Р-2).: Хлопці несут воколот.
    З-1).: Околот. А тепер скати палять, так?

  • 91.
    1. Ой Андрію, Андрію, й додай ми вохоти,
      Бо вже хлопці й на горбочку й несут воколоти.
  • 92.

    Р-2).: О, вже’м ся наспівала.
    З-1).: А ше казали, шо дівчата там також і вівкали на Андрія.
    Р-2).: Аякже, аякже.
    З-1).: А як вівкали?
    Р-2).: Я не завівкаю.
    З-1).: Ну, хоч приблизно, хоч тихенько.
    Р-2).: Я не завівкаю.
    Р-1).: Та. .?… завівкай, ти наймолодша.
    [Респонденти сміються, відмовляються вівкати]
    Р-2).: Не завівкаю, ні, бо не можу. Колись я вівкала.
    З-2).: Та можете, чо не можете.
    Р-2).: Я колись вівкала, тепер не завівкаю [сміється].
    Р-2).: Прийшов директор. Директор…
    Директор: Радійо.

  • 93.

    З-1).: А потім, після того, дівчата шо, йшли до хати?
    Р-2).: Йшли до хати, приходили до хати. Дівчата йшли крали дрива, хлопці робили інструмента [респондентка голосно сміється].
    З-1).: А якого інструмента?
    Р-2).: [Сміється] Клали перстень, клали, такий був чіпець у жінок, клали чипець, і, пробачте ми за вираженіє − робили природжінє… [респондентка голосно сміється].
    Р-1).: Та во най тя… Та не повідай.
    Р-2).: [Сміється] Та вже йому всьо повім, шо буду таїти. Ну шо буду таїти.
    Р-1).: То не мусе там…
    З-1).: Нє, хай буде.
    Р-1).: Та не треба, то нефайне! Андрійку, то нефайне!
    Р-2).: Тогди клали під миски. Тогди хлопці всі за столом сідят, а дівчат по їдно підпускають. Котра що витягне. Як витягне перстинь – го, тихо, ша! Як витягне чипець − тихо, ша. А як витягне то начиня – ура! [респондентка голосно сміється].
    З-2).: А шо, шо-шо клали?
    Р-2).: …?…
    З-1).: А якшо витягне перестінь, то шо, то ніби…?
    Р-2).: Вона буде мати кавалєра.
    З-1).: А якшо чіпець?
    Р-2).: Тоже сі буде віддавати.
    З-2).: А шо третє? А шо вони клали, бо я так не зрозуміла? [Респондентки сміються].
    Р-5).: Бодай
    Р-2).: А шо чоловік має?
    З-2).: А-а!
    [Респондентки голосно сміються].
    Р-1).: То не тре писати, то нефайне.
    Р-2).: То будьте не писати.
    Р-1).: То нефайне.
    З-1).: Добре.
    Р-2).: Я вам так повіла, бо’м повіла.

  • 94.

    З-2).: А як називали таких дівчат, котрі мали дітей поза шлюбом?
    Р-2).: Копаниця… А як же їх називають – копаниця.
    З-1).: А тих дітей, які так народилися?
    Р-2).: Букарт.
    З-1).: А якшо дівчинка?
    Р-2).: Та ж то всьо єдно букарт.
    З-1).: А чи не було таке, шо давали навіть якесь інше ім’я тим дітям?
    Р-2).: Давали. І Гафа, і де яке на світі.
    З-2).: Давали погане, гріше?
    Р-5).: Погане імня.
    Р-2).: Гірше ім’я, Гафа.
    З-1).: А хлопцям яке?
    Р-2).: І Матій, там Юхим, де такево.
    З-1).: Пилип?
    Р-2).: Пилип, такево.
    Р-1).: Я ше якось інакше чула.
    Р-2).: Нє, такого в нас інакшого не було. Пилип був. Матій був. То-то Матрона. О, то були такі…
    Р-1).: Гафа.
    З-1).: То якшо таке ім’я людина вже мала, то вже знали, шо вона була букарт?
    Р-5).: Так, так, так.

  • 95.

    З-2).: А так до тих дітей як ставилися?
    Р-2).: Господи! Таке, як треба. Якже, шо то-то. А шо то, букарт ше си ліпше має, є таке.
    З-2).: А чи хотіли віддавати своїх дітей замуж, чи женити на таких букартах?
    Р-2).: Та чому не женили. А во мій чоловік букарт був, та й слава Богу, шо такий був.
    Р-1).: …Як букарт з букартом ся вжени…, до майна прийде… Я чула, старі люди говорили, шо як букарт возьме букарта, то будут великі богачі.
    З-1).: Ага, то їм буде добре вестися, так.
    Р-1).: Та я вам правду повідаю. Старі люди так давно говорили. Я вже маю вісімдесят років. Я таке чула і таке вам повідаю.

  • 96.

    З-1).: А як ше дівчата на Андрія, кажуть, ше якось ворожили?
    Р-2).: Ще робили отакі колачики і клали так на столиць. [Сміється] То всьо було на моїм віку, на моїм житю. Но клали так на столиць і пущали собаку. Собака піде. Котрий з’їст – та вийде заміж. А котрої візьме той вхопит колач і відпакує там під поріг, де мітла. Ого! То та вже всьо – вже відгуляє.
    З-2).: І так бувало?
    Р-2).: І так бувало.
    З-1).: А шо, як відгуляє, то шо?
    Р-2).: Та то вже ся скурвит [Респондентки сміються].
    З-1).: Ага, зрозуміло.
    Р-2).: …Я вже вам повідаю просто. Бо на моїх очах, ну на моїх очах було.
    З-1).: А то казали, дівчата як вівкали, то ше кажуть, шо вони шось слухали, звідки шо?
    Р-2).: Де голос йде. Куда голос ішов.
    З-1).: І шо то означало?
    Р-2).: Я вівкала, все йшов в Вовче…
    З-1).: А чи не кидали капці через хату?
    Р-2).: Ні, в нас того не було.

  • 97.

    Чоловік: Таке було, шо віз на хату висадили.
    З-1).: А, то хлопці робили збитки… А які збитки хлопці робили?
    Р-2).: І віз витягли на хату, і вополоха поставили, таке зробили чудо…, на хату, з котрої ся потім посміхували.
    З-2).: А як можна було воза витягти?
    Р-1).: О, Господи, а шо хлопці не зроблят, но.
    З-2).: А як потім його знімали, а дах не псувався?
    Р-2).: Він не знімав, сам батько, сам ішов той хазяїн знімати.
    З-1).: А шо то таке, ви казали то…?
    Р-2).: Во, такого вопуда робили і ложили на хату, би ся дивили.
    Чоловік: Як на городи роблят, шоби кури…
    Р-2).: Шоби кури. Опуда такого.
    Р-1).: Типерь не роблят таке, нє. Типерь нє.
    Р-2).: Типер нема такого, типер нема.
    Р-1).: То давно таке було… Десь було, десь не було. Типер нема того.

  • 98.

    Чоловік: [до збирачів] Йдіт, сідайте, шось перекусите, якийсь чайок, потім будете співати.
    З-1).: А чи не пам’ятаєте, колись, може, такі наймитські пісні, знаєте, про наймитів співали?
    Чоловік. А як, про слугу, про слугу. Ви служили, ви маєте знати.
    Р-1).: Я не знаю.
    Р-2).: Та то…

  • 99.
    1. Оре приймак, оре, на шлях поглядає,
      Усім людьом несут їсти, приймаку немає. [1]2
    2. Іде приймак, іде, по дорозі свище.
      Ховай, тещо, хліб зо столу, бо йде приймачищи.2
    3. Бодай кури виздихали, стаєнка згуріла,
      То вже мині приймацькая служба надоїла. [2]2
    Примітки:

    [1] Р-2).: Чекай, чекай, як то далі. Йо-йой. Та йди’м, забула. Бодай тя шляк трафи. Та’їм знала вже… Та’м знала, всьо’м позабувала… З-1).: Не нагадали собі тої, про корову? Р-2).: Нє, нє. Не здогадаюся, не здогадаюся… Дивись, і ту забула. Видите… Бодай тя Богойко… Но їден’им куплєт забила. Та їден’им куплєт забила, всередині. З-1).: Ну то давайте від того, шо пам’ятаєте.
    [2] Р-2).: Всьо. Вона куртойка, але файна… Тілько єдно слово’м забила, шо «іде приймак, іде, по дорозі свище»…

  • 100.

    З-2).: …А такі гарні гриби мали. А шо кажуть, як йдуть гриби збирати, шось кажуть там?
    Р-2).: Нічого…, я не йду…
    Р-1).: [Респонденти пригадують пісню] …То ні, то зразу треба…
    Р-2).: Я тої не знаю.
    Р-1).: Я забула…
    Р-2).: Давайте, я ще вам їдну довгу виспіваю і Господи слава.

  • 101.
    1. Повіяв вітер, повіяв буйний на той зелененький лужок,
      Ой де ж ти їдеш, де від’їжджаєш Ваня − возлюблений дружок.2
    2. − Я їду в армію служити, не собираюсь тибе брать,
      Ой тільки прошу й заміж ни вийти, на мени, Галю, почикать.2
    3. Минає рочок, минає другий, − ни фотокарточки, ни листа,
      Ой забуліло в Ані серденько, ще й забуліла голова.2
    4. Бире він отпуск іти додому, собі доріжкою іде,
      На взістріч [1] йому його Галина на руках синочка нисе.2
    5. − Добридинь, Галю, моє серденько, куди ж ти рано так ідеш?
      Ой скажи, скажи, серци Галини, чийого сина ти нисеш?2
    6. Галя нічого ни відказала, собі доріжкою пішла,
      До сирця свого все пригортала [2] − гарна Галина молода. [3]2
    Примітки:

    [1] На зустріч – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [2] Пригартала – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [3] Р-2).: Оту пісню можете писати, куда хочите [сміється]. З-1).: Дуже гарна.

  • 102.
    1. Тирньом, тирньом, там доріжка іде.
      Раз, два, три, чотири, раз, два, три.
    2. Тов доріжков й офіцери ідуть.2
    3. І за собов много війська ведуть.2
    4. За тим військом отиць-мати іде.2
    5. І за сином жаловання нисе.2
    6. − Ой ти сину, й ти дітино моя.2
    7. Де ж є твоя люба-мила дружина?2
    8. В полю, в полю й високая могила.2
    9. Там є наша й люба-мила дружина.2
    10. Там є наши закінчено життя,2
      Раз, два, три, чотири, раз, два, три. [1]
    Примітки:

    [1] Р-2).: Мало бути: «Там є наше їднє і питя, там наши закінчилося життя. Р-1).: Я забула’мся. З-1).: Ану, як там. Ану, скажіть. Р-1).: То вже всьо, то вже на кінци.

  • 103.

    З-2).: А де співали ту пісню?
    Р-1).: А де співали? Такво, ну я знаю. Хлопці як си посходят, то співают.
    Р-2).: Хлопці як си посходят, дівчата, хлопці…
    З-2).: На вечірках?
    Р-1).: На вечірках. Та, та.
    З-1).: А то не казали, що ту пісню, ну шо коли йдуть до війська, відпроваджують, чи нє?
    Р-1).: Бо та. Та то таке. Бо то така жалісна.
    [Респонденти спілкуються зі знайомими, які минали обійстя, нагадують собі слова пісень].
    Р-1).: …«Війна закінчеться, а зорі посходят, ще й нашим дівчатім хлопці поприходят». Я знаю її трохи. Але геть я її не знаю зразу. То файна дуже пісня.
    Р-5).: Ей, та вже тілько назбирали, й шо не можут понести.
    Р-1).: Та най бде, най несут.

  • 104.
    1. В полю чорний ворон кранче,
      Сідит си мати в хаті та й за братом [1] плаче. [2]2
    2. − Ой не плач, сестричко, я ти лист напишу,
      Що [3] лежу в шпиталю та й ліжком колишу.2
    3. Я ти лист напишу, лиш ни скажи мамі,
      Три доби й минає, як я лежу в ямі.2
    4. Мати ся дочула, люди доповіли:
      − Вже наш син ни прийде й на наше подвір’я.2
    5. Вже наш син не прийде до нашої хати,
      Вже не бдеме разом усі ґаздовати.2
    6. Війна закінчеться, а зорі посходят,
      Ще й нашим дівчатім хлопці поприходят. [4]2
    Примітки:

    [1] Сином – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [2] Р-1).: Нє, нє, то сестра, то сестра.
    [3] Я – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [4] З-1).: То-то була про війну пісня? Р-1).: Про війну, так… Ае зразу я дві стрічки забила, я не знаю, як вона зразу. То не зразу… так, так. То про війну. З-1).: А про яку війну то ше? Р-1).: Но, ба та, як война була. Ну та, Господи, ну та знаєте, кілько людей побило…, хлопці… Та й так, «війна закінчиться, а зорі посходят, ще й нашим дівчатім хлопці поприходят». А він уже, він лижав, а він сестриці… Р-2).: А він убитий вже був. Р-1).: Так, але «не плач, сестричко, я ти лист напишу, лежу у шпиталю та й ліжком колишу»…

  • 105.
    1. [Не будемо] їсти туту гіркую юшку,
      Нихай поцілує старший дружба дружку.
      Горька, гиркая, гіркая вода,
      Най ся поцілує дружба і дружка.
  • 106.

    Р-5).: Дружка є, а дружби нема, де возьмеш.
    Р-2).: Дружба пішов у Турку…
    З-1).: …Ану ше раз?

  • 107.
    1. Ой тато п’є водку, а мама сельодку,
      А я молодая люблю Нікалая.
  • 108.

    З-1).: Ану, заспівайте «Ой хто п’є, ой хто п’є»?

  • 109.
    1. Ой хто п’є, ой хто п’є – тому наливайте,
      Хто не п’є, хто не п’є, тому ни давайте. [1]
    Примітки:

    [1] Респонденти і збирачі гостяться і розмовляють про застілля. – Примітка транскриптора.

  • 110.
    1. Ой горівка, горівка зрадила парібка,
      Й та бо паробок – дівчатко, й плаче нибожатко.
  • 111.
    1. Йо, горілко й оковитка, пив би’м тя до капки,
      Щобо ти ня й ни ставила й по дорозі цапки.
    2. Ой горілко й оковитка, пив би’м тя до динця,
      Й щобо ти ня й ни ставила й по дорозі млинця.
  • 112.

    Р-2).: А так, би’сти знали, як та баба…
    Р-1).: «Ой горілка з бурака…». Та потому, типер нє.
    З-2).: …Ви вже собі надумали нову?

  • 113.
    1. То ня мати й породила та й сказила [1] фляшку,
      Й то вна мене породила й на бідицю тяжку.
    2. Ой ня мати породила в неділю до служби,
      То ня дала й за пияка, й напив бо’ся нужди.
    Примітки:

    [1] Сказила = розбила. – Примітка транскриптора.

  • 114.
    1. Йа в пияка й ни сірака, й ни рубця сорочки,
      Й ходит піяк цілий тиждень, складат співаночки.
  • 115.
    1. Йа та …?…, моя мати, тай за пиячища,
      Пропив з мени спідничину та й з себе порчища.
  • 116.
    1. Ой бо доле, й моя доле, й де ти тогди була,
      Й коли мене мати моя й на той світ родила.
    2. Ой як мене й мати моя й на той світ родила,
      Тогди ми ся й лиха доля й у вікно дивила.
    3. Як ся доля й подивила та й стала казати:
      – Або вмирай, або рости – й ти бдеш бідувати.
  • 117.
    1. Ой бо діти, мої діти, то я ваша мати,
      Й ци бдете ня, діти мої, стару шанувати?
  • 118.
    1. Ой удова я си, вдова, та й бідна голова,
      Й мої діти й ни сироти й поки я здорова.
  • 119.

    Р-5).: То співай хоба першим.
    З-1).: То таке-то в вас весілля мусіло бути колись?
    Чоловік: Шо, шо?
    З-1).: Кажу, яке то колись мусіло бути весілля.
    Р-2).: Ну.
    З-1).: Тепер то саме, та?

  • 120.
    1. То я діти годувала, бо з них були діти.
      А тепер ся діти гризут, де матір задіти.
      Гоп-га! [1]
    Примітки:

    [1] Р-1).: О, гоп-га! Р-2).: Всьо, всьо. Р-1).: Ще якоїсь?

  • 121.
    1. Чи я така й нищаслива, й чи долі ни маю,
      А що й я ся так на старість так поневіряю.
      Гоп-га! [1]
    Примітки:

    [1] Всі: Та бо як. Горівку п’є, і вона ся поневіряє [усі сміються].

  • 122.
    1. Пила бо ся й горілочка, й пила бо ся й пила,
      Й кобо файна й білявина горівки купила.
    2. Пила й бо ся й горілочка, й пила бо ся літра,
      Й не дай же ня, й мамцьо моя, й за пустого вітра.
  • 123.

    Р-1).: Йой, вже бдете мати тілько…?…
    Р-5).: Ба, та вам вже ся не вмістит в тово…
    Р-2).: То’сьте попали.
    З-2).: Завівкайте ше нам. Завівкайте так предовго.
    Р-2).: Нє, нє. [1]

    Примітки:

    [1] Респонденти і збирачі гостяться і розмовляють про гостину. – Примітка транскриптора.

  • 124.
    1. Ой зозулечка кувала, сіла на воконци,
      Й такі маю три синочки, що на небі сонце. [1]
    Примітки:

    [1] Р-2).: Я їх маю три. – Примітка респондента.

  • 125.
    1. Та бо гості мої, гості, за тисовим столом,
      Даю їсти, даю пити з низойким уклоном.
  • 126.
    1. Ой бо гості мої, гості, чим вас угостити,
      Й то я піду в сад вишневий голубочка вбити.
  • 127.

    Р-5).: Як співачка, так співачка.
    З-1).: Так співачка… В вас такво на весіллі переспівувалися?
    Р-2).: Так, так. Єдна відта, єдна відта, єдна відта, єдна відта.

  • 128.
    1. Ой що ж то ми за весілля, що на день, на два дни,
      Кобо було й цілий тиждень, то бо було ладни. [1]
    Примітки:

    [1] Респонденти розмовляють зі збирачами на різні побутові теми, бавляться з онучком респондентки № 2. – Примітка транскриптора.

  • 129.

    З-2).: А ще раз, ще раз спочатку?

  • 130.
    1. Ой гості мої, гості, чим можу вгостити,
      То [1] я піду в сад вишневий голубочка вбити.2
    Примітки:

    [1] Ой – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

  • 131.

    З-2).: А ще раз спочатку?

  • 132.
    1. Ой були Здвига, Здвига, попала Покрова,
      Йа до мене прийшли гості з самого йе Львова.2
    2. Ой гості мої, гості, чим вас угостити,
      То [1] я піду в сад вишневий голубочка вбити.2
  • 133.

    З-1).: А шо таке «Здвига»?
    Р-5).: Шо «Здвига»?
    Р-1).: Здвига – свято.
    З-1).: Воздвиження чесного хреста?
    Всі: Так, так.
    Р-2).: А ви ше не були на Здвига? 27 вересня…

  • 134.
    1. Ішов гоцул з Коломиї, а гуцулка з Бані,
      Посідали на зарінку, зробили снідані.
    2. Ой шо ж то мі за снідані, не можу повісти,
      Бо сів гоцул на гоцулку та й не хоче злізти. [1]
    Примітки:

    [1] Р-5).: Та тихо будьте. Р-2).: А шо я зроблю. Та слово не викинеш з пісні.

  • 135.

    Чоловік: А чо ви мусите нись їхати?
    Р-5).: Завтра свято. То й завтра приїдете? Приїдете до нас завтра [до збирачів]… Ми вже не будем заняті…
    З-1).: …Там в Вовчому так само жінки зібралися.
    З-2).: Ми вже домовилися.
    З-1).: Вони мають свого музику. Вони хочуть нам показати, ніби вони там мають той, як той називається, той танець…
    Р-5).: Шторцак.
    З-1).: Сторцак.
    Р-2).: …Я знаю, вони виступали ту на Київ. Вони так крутили.
    З-1).: Ми вже з ними домовилися, і вже ніяк не годен…
    Р-5).: В Вовчім?
    Р-2).: Вони на фестиваль їздили…
    З-1).: Так, так.
    Р-2).: Їздили на фестиваль, бо я виділа. Вовчани їздили на фестиваль.
    Р-5).: Як вони красно танцювали…
    Р-2).: Танцювали і коломийки, і валець, і польку, і фокстро – всі танці танцювали. Всі танці танцювали… Я собі як межи них сіла – то наше всьо вісіля було… Як я си сіла з тов родинов…

  • 136.
    1. Як ся й буду женитойки, я си піду в Лімну,
      Й не бду брати яловиґу, а си возьму тівну. [1]
    2. Як ся й буду женитойки, я си піду в Вовче
      Й то там дівчи череваті, то буде що товчи. [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: Ану, про Вовче ще раз. Р-5).: Про Вовче кажут, про Вовче.
    [2] Я й по-вовчанськи співаю, бо в мене свекруха була з Вовчого… З-1).: То-то є по-вовчаньски так співають, так? А то в кожному селі є своя мелодія? Р-2).: В каждому селі своя мелодія.

  • 137.

    Чоловік: …В нас говорять на «о»: було. Шум’яч – «е»: «де», «куде».
    Р-2).: «Реба».
    Чоловік: Так. Кае «Реба», не «риба», а «реба». А в нас на «о». Основна, наголос падає на «о».
    Р-5).: А в Вовчім «щьо».
    Чоловік: «Щьо, щьо». «Михайле, дурникале, де йдеш? Чуєшь, чуєшь». Такі, знаєш, м’ягкі… так. В каждім…, а вже у Яблінці…
    Р-2).: А в Яблінці кажут «хыжа».
    Чоловік: …Вони не кажут «Володя» – «Володзя», «дзя».
    Р-2).: «Володзя», «дзя», «хойдзя».
    Чоловік: «Хыжа» за хату.
    Р-5).: «Варе»…
    Р-2).: Нє, нє, вже тепер не «варе».
    Чоловік: «Варе, варе». Не «говорят», а «варят, варят». Хто не розуміє, знаєш, заїжджаєш, ти не знаєш, шо «варят».
    Р-2).: Та й каже: «Варят та й варят». Я мов’ю, варите, варите, і все сире. Най його, кажу… [1].

    Примітки:

    [1] Респонденти і збирачі гостяться, розмовляють на різні теми. – Примітка транскриптора.

  • 138.
    1. Ой Андрію, й Андрію, й колопенки сію,
      Й дай же мині, Боже, знати з ким я буду брати.
  • 139.
    1. Ой Андрію, й Андрію, й Андрійові хлопці,
      Скажи мині, й Андрійцуню, й де мої молодці? [1,2]
    Примітки:

    [1] Р-2).: Ба та так, аякже. Так ся співат, аякже. – Примітка респондента.
    [2] Побутова розмова. – Примітка транскриптора.

  • 140.
    1. Низдало, низдало, горівки ни стало,
      Якось то-то буде, горівка прибуде.
  • 141.
    1. Ой бо де той Йосип, що горілку носит,
      Най її не тисне, бо вна йому скисне.
  • 142.
    1. Ой сусід сусідови й перешкоду робит,
      Пересіє й переворе, ше й до жінки ходит. [1,2]
    Примітки:

    [1] На прохання збирача № 1 респондент № 2 виконала твір ще раз. – Примітка транскриптора.
    [2] Респонденти гостять збирачів. – Примітка транскриптора.

  • 143.
    1. Кобо’м така й до роботи, й кудилийку прясти,
      То як я си до співанок та задницев трясти.
  • 144.
    1. Ой бо грайте, й музиченьки, грайте цимбалісті,
      Най ся трясе спідничина й на моїй невістці. [1]
    Примітки:

    [1] Р-2).: Моя невіста слухат. – Примітка респондента.

  • 145.

    Шо глухе недочує, то придумат си.

  • 146.

    Р-5).: То вже мусили казати, йой-йой…
    Р-2).: А де є Оксана [про збирача]. Оксанка, бери, би була не послідня. Оксана…
    Чоловік: …Я вже навіть прийшов, думаю, що тут ся роби? Баба йойкат… Васильків Іван каже (я йду з ліса, …?… щаблі рубав): «В тебе якісь люди надйшли, шось в тебе там йойкат». Думаю, Боже, шо там…
    Р-2).: Йойкат, вона співат, вона не ма на шо йокати… Вона співат, та чо йойкат.
    Чоловік: Я вже на собі несу так бігом, аж засапав [слухачі дусяться від сміху]… Вона не йойкат, вона співат. Думаю, може баба шось з жалю… Боже, жену, дивлюся, лікарька коло неї. Може шось бабу спасают якісь…
    З-1).: Та то добре, шо ми тоді лікарку з собою взяли. Ми ше так казали: «Пані Петруню, йдіть з нами, бо може люди, бо людина, може, налякається нас. Бо то чужі люди»…
    Чоловік: Та нє, я прийшов з ліса. А мені сусіда був так не повів, я бо си легше йшов, помало… Ніс на собі груз…
    Р-2).: То який там груз.
    З-1).: Мама ваша сіла і нам відразу то всьо відспівала так від «а до я».
    Р-1).: Ну файно…, файно.
    Р-5).: Добре, шо вас прийняла. Дякуйте їй… І ми прийшли всі…
    Р-2).: На сльози не лишайте, всьо.
    Р-5).: На гриби приїжджайте. Приїжджайте, люди мої солодкі, будете ходити з нами в лісі…, черниці поїдять.

  • 147.
    1. Ой загнала й мене мати дозирати саду,
      Я спереду й дозирала, йа він украв ззаду.
  • 148.

    З-2).: Ше яку?
    Р-2).: Я вже не знаю.
    Р-1).: Не знає?

  • 149.
    1. Ой ходила Ганусийка по луці,
      Носила си біле дитя на руці.
    2. Йа ся прийшла й до матінки радити,
      Йа що мині з тим дитятком робити?
    3. Йа бо’юсь ми, Ганусийко, й утопи,
      Йа сама ся, Ганусийко, загуби. [1]
    Примітки:

    [1] Р-2).: Всьо. З-2).: То на весіллі співали, та? Р-2).: Нє, нє. То така так, на вечірках ми колись співали. З-2).: То на вечірках співали? Р-2).: То на вечірках так співали старі дівки? Р-5).: А я запам’ятала, то …?… З-2).: Але то не є ладканка? Р-2).: Нє, нє. То просто співанка. А вона такий мотів має, як ладканка. З-2).: Мотив має ладканковий? Р-2).: Так, так. З-2).: А на весіллі на такий мотив не співають, нє? Р-2).: Нє, нє. На весілі не той мотів співают.

  • 150.
    1. Мамцьо моя старинийка, проклялась ми долю,
      Й то в колисці колосавси дітинов малою.
  • 151.
    1. Мене мати породила в неділю ранийко,
      Й то си на лавицю сіла, плакала ревнийко.
  • 152.
    1. Плилась, доли, через море, чому’сь не втинула,
      А й то чому ти, моя доли, й мени не вминула?
  • 153.
    1. Ой бо доле й моя, доле, й де ти тогди була,
      Й коли мене моя мати й на той світ родила.
    2. То як мене моя мати й на той світ родила,
      Й тогди ми ся й лиха доля й у вікно дивила.
    3. Як ся доля й подивила та й стала казати:
      – Й або вмирай, або рости – то бдеш бідувати.
  • 154.

    Р-2).: Не моліт ми.
    З-2).: Ше яка?
    Р-5).: А ще яка, я знаю?
    Р-2).: Кобо то всьо на голову прийшло? Та що я в лісі нись переспівала, я мо ше мільйон їх заспіваю, шо я в лісі переспівала.
    З-2).: Ану ше собі нагадайте. Так як каже той пан, ваш сусід, «на коня».
    Р-2).: «На коня»?
    З-2).: Ше шось заспівайте «на коня».

  • 155.
    1. І в вас, і в нас хай буде гаразд,
      Щоб ви і ми щасливі були.2
    2. Щоб у вас на городі оббігала (?) чарка,
      Щобо й у вас на столі все стояла чарка. [1]
    3. Бувайте здорові, жівіті богато,
      Бо ми від’їжджаєм у ві Львів до хати.2
      І в вас і в нас хай буде горазд,
      Щоб ви і ми щасливі були.2
    4. Скільки б не співали, а кінчати час
      Кращі побажання ви прийміть від нас.2
      Щоб в вас і в нас всьо буде горазд,
      Щоб ви і ми щасливі були.2
    Примітки:

    [1] Р-2).: О, то не так! Р-1).: А як же? Вже не так. Ну то най… Р-2).: «На городі чарка?» Р-1).: Ну та йди. Ну я забула вже, я забула. Р-2).: Яка на городі чарка? На столі мусит стояти чарка. Р-1).: Ну співайти ви… Р-2).: Я не співаю…

  • 156.
    1. Ой коню мій воронейкий, йа коню мій, коню,
      Й та я на тебе сідаю, й милейку догоню.
    2. Ой коню мій воронейкий, а коню мій карий,
      Я на тобі й ни поїду, й бо я дідо старий.
  • 157.
    1. … Коломия, й Коломия місто,
      Й котра дівка легко робит, гладойка як тісто.
  • 158.

    З-3).: Ми дуже вам дякуєм…
    З-2).: А ше про коника того…
    Р-2).: Якого?
    З-2).: Шо ви співали тільки шо?

  • 159.
    1. Чому, коню, й воду ни п’єш, бо дороги чуєш,
      Чому, сину й Василину, й дома ни ночуєш?
    2. Ой як мені, моя мати, дома ночувати,
      Яка нічка й невиднийка, не з ким розмовляти.
    3. Яка нічка й невиднийка, та яка видома,
      Йа з ким буде й ночувати й мила моя дома?
      Ох-ха, ох! [1]
    4. Яка нічка й невиднийка, Бог знає, де зайду,
      Й та чи хору, й чи здорову й білявину найду. [2]
    Примітки:

    [1] Респонденти гостять збирачів на прощання. – Примітка транскриптора.
    [2] Р-2).: Порушили’сти старих… Р-4).: Йо-йой! Р-2).: Порушили’сти старих… Р-5).: Андрію, нам спаня не бде вже три дни. Завтра Петра, там – неділя. Та вже приїдьте за два дни. Р-1).: Ми вже не бдеме нич спати, хіба співати.

  • 160.

    З-1).: Бувайте здоровенькі!
    З-2).: Бувайте здорові!
    З-3).: Бувайте здорові! Дякуємо, шо ви на нас стільки часу потратили.