Сеанс

Текст

• 1.

  Збирач-1): То скажіть, будь ласка, то в вас тут були риндзівки, так? Співали в вас риндзівки?
  Респондент-1): Так, так, так..
  З-1).: Ну і хто це співав?
  Р-1).: Дівчата, хлопці. В церкві, як приходили. Ну тоді й риндзювали.
  З-1).: Риндзювали.
  Р-1).: Риндзювали після вечірні. Вечірня сі відправила, і тоді риндзювали. Во і так було. Гарно. Хлопці, й дівчата всякі забави робили. То був тоді було хлопців багато, дівчат було. А теперка всьо по роботах, такво приїдуть та й всьо. Та вже й вертаютьсі. А так, а тоді всі на місци були, тоди всяке робили. Такії, таку дзвіницю робили: ставили на ременах хлопці, такво ставили, єдни другим, єдни другим, тогди там ше догори такого маленького ше туво поставили во на той. І та весело було. І такії, знову ось такії, як «Кота-мишкі» такої так робили. То за рукі сі чіпляли. І пу… той-во, і ходили, втікали поза тих. Всякі-всякі забави були. А теперка, а теперка, а теперка вже того нема нічо. Тепер вже нема нічо.
  З-1).: Ну. А було таке, що от хлопці збиралися і ходили до дівчат.
  Р-1).: І риндзювати. Во ходили, во.

• 2.
  1. Рано-раненько куройки піли.
     Вже Христос вже воскрес,
     Вже воістину вже воскрес.
  2. Врано-раненько Маруся встала.
     Вже Христос вже воскрес,
     Вже воістину вже воскрес. [1]
  3. Маруся встала, личко вмивала… [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ну то я то вже не буду то повтарала, то. Ну, тово… «Куройки піли, куройки піли… Рано встала, личко…»
  [2] З-1).: А, може, таки заспівайте, бо… Так помаленько, не спішіть, так. [Прийшла респондентка № 2. – Примітка транскриптора] Р-1).: Ходи, ходи, ти помагай, бо я. Видиш, я горло… З-1).: Помагайте, помагайте… Давайте з самого початку, шоб так гарно було. Р-1).: Ну, всьо.

• 3.
  1. Рано-раненько куройки піли.
     Вже Христос вже воскрес,
     Вже воістину вже воскрес.
  2. Рано-раненько Маруся встала.
     Вже Христос вже воскрес,
     Вже воістину вже воскрес.
  3. Маруся встала, личко вмивала.
     Вже Христос вже воскрес,
     Вже воістину вже воскрес.
  4. Личко вмивала, косу чесала.
     Вже Христос вже воскрес,
     Вже воістину вже воскрес.
  5. Косу чесала, гридки купала.
     Вже Христос вже воскрес,
     Вже воістину вже воскрес.
  6. Гридки купала, виноград садила.
     Вже Христос вже воскрес,
     Вже воістину вже воскрес.
  7. Виноград садила і Бога просила.
     Вже Христос, вже воскрес
     Вже воістину вже воскрес.
  8. Рости, зілєйко, тонку, високу
     Вже Христос вже воскрес,
     Вже воістину вже воскрес.
  9. Воно синьо квило, мало шо вродило.
     Вже Христос вже воскрес,
     Вже воістину вже воскрес.
  10. Воно вродило три ягідойкі.
      Вже Христос вже воскрес,
      Вже воістину вже воскрес.
  11. Перша ягідонька – сама молоденька.
      Вже Христос вже воскрес,
      Вже воістину вже воскрес.
  12. Друга ягідонька – то її матінка.
      Вже Христос вже воскрес,
      Вже воістину вже воскрес.
  13. Друга ягідонька – то її батейко.
      Вже Христос вже воскрес,
      Вже воістину вже воскрес.
  14. Дай же ти, Боже, в городі зілля.
      Вже Христос вже воскрес,
      Вже воістину вже воскрес.
  15. В городі зілля, на місниць весілля.
      Вже Христос вже воскрес,
      Вже воістину вже воскрес.
  16. В городі тикі, на місниць музикі.
      Вже Христос вже воскрес,
      Вже воістину вже воскрес. [1]
  17. Тобі, Марусю, риндзівка.
      А нам писаночок кубівка.
      Вже Христос вже воскрес,
      Вже воістину вже воскрес.
  18. Тобі, Марусю, красна піснь,
      А нам писаночок трийціть шість.
      Вже Христос вже воскрес,
      Вже воістину вже воскрес. [2]
  Примітки:

  [1] Респонденти пригадують слова. – Примітка транскриптора.
  [2] Р-1).: Во, видите, такво забуваюся.

• 4.

  З-1).: І дівчина їм що, дарувала щось?
  Р-1).: Давала, та. Яйця давала. Писаньки, яйця давали. Во… і то-то, ходили по хатах, по дівчатах.
  Р-2).: Яйця давала. Я пам’ятаю. Яйця давала.
  З-1).: То то збиралися самі хлопці, так?
  Р-1).: Самі хлопці, та.
  З-1).: І скіко їх там було?
  Р-1).: Та як їх було.. і до десіть навіть було.
  З-1).: І то так було, що то було кілька гуртів в селі, чи то один такий по всьому селі ходив?
  Р-1).: Нє, майже таякби один.
  Р-2).: Та чого.
  Р-1).: А, може, нє. По всіх, по округах, може, там де не той. Але більше, такво… як той кінець, де всі тудийка во, коло церкви, де всій туй-во, по центрі. А там гет…, на Воли, то може там де другі були на вокрузі були.
  Р-2).: По округах. Та ясно…
  З-1).: І вони збиралися. І коли вони так ходили? Якого дня?
  Р-1).: Першого дня… нє, на другий день.
  З-1).: В понеділок?
  Р-1).: Понеділок, понеділок. Та.
  З-1).: І в яку пору дня ходили?
  Р-1).: Та вечором.
  З-1).: Вечором?
  Р-1).: Вечором, та.
  З-1).: Вже коли так темно було?
  Р-1).: Та вже, як темно було. Вже, я темно було, тоді.
  Р-2).: Та, навіть дванайціта година. Я трошки пам’ятаю…
  Р-1).: …?… Та знов все: «Гой, бо вже прийдуть». Вже не спали. А риндзвіки вже приходили.
  Р-2).: …А ше й навіть із гармошкою, якшо була.
  З-1).: Ага, брали з собою інструмент?
  Р-1).: Та, та.
  З-1).: А який інструмент?
  Р-1).: Та во там шо вони там мали?
  Р-2).: Акардіон чи скрипку.
  Р-1).: Скрипка, скрипку мали тоді. Тоді скрипка була.
  З-1).: І вони приходили, і де вони співали? Під…
  Р-1).: Під вікном.
  З-1).: Під вікном? В хату не заходили?
  Р-1).: Ні-ні-ні.
  З-1).: Під вікном, та? А якось просили, шо там, чи можна заспівати, чи нє? Чи просто приходили і співали?
  Р-1).: Та так, жи спросоння си там си збудила, я там памітаю, як воно там було? [Сміється].
  Р-2).: Нє-нє. Вони просто, де дівка, де була дівка.
  Р-1).: Та, там, де дівчина. Там.
  З-1).: Дівчина, так? Ага.
  Р-1).: Та дівчатам.
  З-2).: Чи було таке, шо як була молодиця, співали?
  Р-1).: Нє-нє-нє. Дівчатам, тільки дівчатам.
  З-2).: Хлопцям не співали?
  Р-1).: Нє-нє-нє. Тілько дівчатам.
  Р-2).: Хлопці дівчатам.
  З-1).: Тільки дівчатам.
  З-2).: А як той гурт ходив, то потім до них ше дівчата приставали?
  Р-1).: На, потим вони тоді вже сі там забавляли, тоді вже там вже дівчата, там вже хлопці.
  З-2).: А платня яка була?
  Р-1).: Та во – яйця і писанки.
  Р-2).: Яйця. Ну, казали трийціть шість, а могли дати но шість або п’ять.[Сміються всі разом]
  З-2).: То не було так?
  Р-1).: Нє, нє.
  З-1).: Кожному не давали? Нє? То так давали на гурт?
  Р-1).: На гурт. На гурт давали.
  Р-2).: Вони мали, я не знаю, шо вони там, кошик чи шо…
  Р-1).: Кошик.
  З-2).: А був якійсь хтось, хто носив той кошик?
  Р-1).: Ну. Ну.
  З-2).: А як, його називали якось спеціально?
  Р-1).: А я там знаю..
  Р-2).: Ні, та хлопці, хто там ніс …?…
  З-1).: А той кошик якось мав якусь назву?
  Р-2).: Та кошик…
  З-1).: І так мали обійти всіх дівчат.
  Р-1).: Всіх дівчат, та.
  З-1).: А якшо котрусь не обійшли?
  Р-1).: Ну, та так я не знаю…
  Р-2).: Та так не було.
  З-2).: Так, щоб спеціально не зайшли?
  Р-1).: Я не знаю, не було, кожний раз, як…
  З-1).: Ну то була зневага до дівчини, якщо до неї не приходили?
  Р-1).: Ну та так, якшо не вона… Та певно…
  Р-2).: Так, так, вона си обідила. А питаються: «В тебе були?». – «Були». «А в тебе були?». – «Були, були». «А в мене не було». То вона вже опозорена. Вже то є негарно, бо її не вважали.
  З-2).: А ви співали таку риндзівку. Чи ше якісь співали в селі, чи тільки ту одну?
  Р-1).: Тільки ту одну?
  З-2).: Не було інших?
  Р-1).: Так, так. «Рано-раненько куройки піли…».
  Р-2).: То під вікном. То є під вікном. Дівчатам.
  З-2).: А чи співали тільки «Же Христос, же й воскрес..», чи були ше якісь інші приспіви там?
  Р-1).: Ні, ні, ні, ні. Тільки йно «Христос воскрес…»
  З-1).: А коли заспівали ось цю риндзівку, було таке, шо ше потім говорили таке, як віншування, побажання?
  Р-1).: Нє, нє. Потім не було
  З-2).: «Тобі, Ганусенько, …»
  Р-1).: Тово вже ту було, вже ту було: весілля і, тойво, музики, то вже в тім тово було.
  З-2).: А чому казали «риндзівка»? А чому так казали «риндзівка»?
  Р-1).: Ну я де знаю?
  З-1).: Не знаєте, чому так?
  Р-1).: Я сі там не питала.
  З-1).: Но і доки так ше в вас риндзювали? До якого часу? Коли перестали вже? Коли почали забувати?
  Р-1).: Ну та десь вже, як в тий війні, як ту вже та радянська вже була, тоді вони вже гонили, вже то не давали. Не давали… тоді ті хлопці, то всьо дуже ганяли.
  Р-2).: …Підисят п’ятий рік, до шістдесятих, ше як ті партизанки то були, ше риндзювали. Я памітаю, як була мала, ну то я із сорок шостого року, ну най би’м мала десіть років.
  З-1).: То ше ви пам’ятаєте, шо приходили.
  Р-2).: Я ше пам’ятаю, же приходили, бо до нас приходили, пам’ятаю, під тамту хату. А кому риндзювали, я не пам’ятаю, бо я ше мала дві сестрі старші.
  [Пригадують, кому риндзювали. Говорять разом, тому складно розібрати. – Примітка транскриптора].
  З-2).: А з якого віку починали риндзювати дівчатам?
  Р-1).: …?… Ну та там…
  Р-2).: Ну та там, аби яйця позбирати [сміються разом].
  Р-1).: То й дівочка там вже була.
  З-2).: А шо, потім як, потім їх ділили чи їх з’їдали, чи…?
  Р-2).: Та я не знаю, та, може, де до жида носили і продали, а тоді си купили горівки або чого…
  З-1).: Угу, собі потім таку забаву робили?
  Р-2).: Так, забаву собі робили, так ми думаєм.

• 5.

  Р-2).: Ну, але колись хлопці чи дівчата, як співали, скоріше мали дуже гарні голоса всі. І то всьо відображалося так, як артисти співали. От в теперішньому часі, якшо вийти в село, співу нема. Колись співали дівчата, хлопці, чи самі дівчата, то вони мали голоса, їм сі перший-другий там… ну було дуже гарно. А зараз, якшо йде, йдут хлопці, вони співають ну такі ти пісні, теперішни, то зовсім не тейво-во. Там нема ні першого голосу, ні другого, ні третого. Як жаби в річці. Так і дівчата: ніби голос має, але той, шо має голос…
  [Респонденти говорять одночасно, важко розібрати зміст розмови: респондент № 1 розповідає про старшого брата, який ходив колись риндзювати, але ожинився і живе зараз в іншому селі. А респондентка № 2 продовжує говорити про молодь. – Примітка траснкриптора].
  Вечером, вечером, як вийдеш в село чи надвір, от теперка весна, як зачнуть, то то справжнє було, відчувалося і як духовно, так і ті молоді літа. О як си зганути, я, ну, мала, і я си згадую, як то було весело, як йшли кавалєри: йшли всі дорогою, ну, зо села йшли в друге село до дівчат. Вони співали чудово. Чи дівчата йшли такіми кумпаніями і по селі співали. Навіть після обіду, не то шо вечир. Танці були після обіду в клубі, якшо в клубі було душно, надворі. Танцювали, а потім перед вечором була вечірня в церкові, всі йшли, молодь чи старі, всі йшли на вечірню до церкови.
  Р-1).: Музиканти скрипки на стіну повішали, дзвін вдарив.
  Р-2).: Три скрипки, бубен.
  Р-1).: І всьо, і ніяких танців не було. Всі до церкви на вечірню.
  З-2).: А де вішали скрипки?
  Р-1).: Там, в читальні.
  Р-2).: В клубі.
  Р-1).: В читальні, то читальня була колись, теперка клуб. Всі повішали, і тоді всі… і всі надвір, всі повиходили, хто хлопці там то, але всі пішли до церкови. І пізніше з церкови, і тоді потім танцювали знову.
  Р-2).: Назад до клубу. Ото була, порядок був. Навіть такій, якшо не був, такій старший мужчина прийшов, а молодьож не хоче, вони то…, він но став на тім (то вона памітає, я не памітаю), і той, палицев вдарив: «На вечірню, до церкови!». Всьо. Музик нема. І всі пішли. Приходят і тоді дальше танцюють. До дванайцітої години музики були. Не теперка – до п’ятої, до четвертої години… І п’ют, і б’ються, і гет, шо на світі. Колись такого не було, бо люди були бідні, але були духовно… натхнення в їх було.
  Р-1).: Аво колись була як вечірня все, в неділі була вечірня (то моя тьотя розказує), вона дала двайцєть ґрошей, каже, не було гроши звідки, за Польщі. Де там гроши мав? На роботі нихто не були. Там десь якись стрик їй дав гроши, двайцєть копійок, двайцєть ґроши, вона вложила, була членом там, в тій читальни. То вони були на вечірніх, чи вечірні, всі до тої читальні, всі пісні українскі, всі виспівали, виспівали, виспівали. Всі, хлопці і дівчата, і тоді розходилися вже по своїх домах.
  Р-2).: Вистави ставили.
  Р-1).: Во. І вистави якісь ставили.
  Р-2).: «Назар Стодоля», я памітаю, і ше колись старий такий, було в церкві, хор був, може на підисят чоловік, був справжній хор. І був керівник, приїжав з району вчити. І ті старі вже повмирали. А теперка нема кому співати. Пару бабів старих, такевот. Отак в нас культура…
  Р-1).: А вистави ставили, то шандар був (туво є Шутова то є село було, Шутова, то колись пан жив, на тійво, де Шутова ту є). То там були ті шандари, вони жили. То вони потим, там як вистава була, то він сидів, чи там шо українского нема. Чи там шось не було. Вони сиділи і там сі дивили, чи там во. Вотак українців переслідували, так, як колись, і так до остатка. І так до остатка ту Україну і так за туйво…

• 6.

  З-1).: А ше таке хочу запитати, а ці риндзівки – то як то, хлопці всі гуртом співали? Чи якось хтось один починав, а інші підспівували? Не пригадуєте.
  Р-2).: Нє, всі відразу.
  Р-1).: Нє, всі разом, всі знали.
  З-1).: Всі знали?
  Р-1).: Так, так.
  З-1).: Всі знали і всі разом співали.
  Р-1).: Всі знали..
  З-2).: То ходили тільки з понеділка на вівторок?
  Р-1).: Так, так, так.
  З-2).: А з вівторка на середу вже ні?
  Р-2).: Ні, ні. Один день був. Один день і то вже всі знали.
  З-1).: А в вас на Різдво колядували колись дівчатам?
  Р-1).: Колядували.
  З-1).: А шо дівчатам?
  Р-1).: Ходили, зі скрипкою ходили.
  Р-2).: І тоже під вікном.
  Р-1).: Також ходили під вікном.
  Р-2).: А на Щедрачку, во на Йордань, то ходили дівчата хлопцям.

• 7.

  Р-1).: А во так скажу: колядували, ту Славці колядували, бо ми майже на рік, ровесники.
  Р-2).: А ну, моїй сестрі.
  Р-1).: Колядували. Я вилетіла з хати – «О вже йдут колядники, будут колядували». І прийшли туйво: «А, йкась туй ше мала». Яка, яка то я мала. То та велика? То тий колядували зо скрипков. А її пішли, а мені не колядували. Я вже сі вобідила та й… Кажуть, шо то, ага, бо то дяка, бо дяк туво жив, дякував. Я кажу: «То то дяковій доньці то колядували, а мені вже не колядували». Кажуть: «То то мала йше!» І пішли [сміються].

• 8.

  З-1).: А можете заколядувати так, шоб?
  Р-2).: Ми вам ше риндзівку заспіваємо. То ше така..
  З-1).: Ше риндзівку?
  Р-2).: То ше багато. Ше є такі тиво…
  Р-1).: А таку й за панщини.
  Р-2).: Но, но, но.
  З-1).: То ви собі всьо списали?
  Р-2).: А я відписала від неї, думаю, хоть положу в зошит, може, хтось прочитає собі. Може, такі-такі, може, тийво, бо я сі мину, то я ни буду…
  Р-2).: Нє-нє. То вже після церкви, якшо вот скінчилася, в неділю була вечірня, на вечірню є мировання, обов’язково, то все так є, то третя година, ну, після обіда, і до п’ятої години. Ну від п’ятої години, чи від шостої, починали, ну робили голубків водили. Такі кола, розмаїті, ну отак вона говоре, дзвіниці ставили такі…
  З-1).: То все біля церкви?
  Р-2).: То всьо було біля церкви. В хаті ніхто не був: всі жінки, чоловіки, діти, всі були там. Ніхто не чекав горівки, жеби пити і застолля робити. Всьо було там, то було натхнення. О, то дуже тайвово. Дітям паски дали в руку, такім маленьким, аби ни плакали, яїчко зварине, хто там цукерки якісь мав або шось. То була біднота. О, і там всякі той, і виспівували про панщину, про зелену діброву.
  З-2).: А як називали ті пісні, шо співали?
  Р-2).: Ну тоже… гаївки.
  З-2).: Гаївки.
  Р-2).: Гаївки. Ото в нас…
  З-2).: Чи якось інакше називали?
  Р-2).: Нє, нє. Гаївки. Співали всі. Ой, чекайте, я… ну, за панщину, то вона трошка довга є.
  З-1).: Нічо, нічого, в нас тут є пам’яті багато, не переживайте, якщо маєте час, то співайте.
  Р-2).: «Ой, летіла…» давай. Ну, ти знаєш, я собі тут записала.

• 9.
  1. Ой летіла зазуленька та й стала кувати:
     – Зачекайте, добрі люди, щось маю сказати. [1]
  2. Як гаї ся зеленіли, я до вас звертала,
     Сіла собі в темнім гаю трохи відпочити.
  3. Аж тут чую – загуділо, я ся оглянула,
     Таке диво побачила, аж’ім ся забула.
  4. А то наша свободонька панщиноньку гнала [2].
     Загнала ї в ліс і в дебри, щоби там пропала.
  5. Як за нею пани бігли та й стали просити:
     – Вертай, вертай, панщинонько, нема з чого жити.
  6. А панщина відповіла: «Що ж я тому винна?
     Самі’сти ми відправила [3], я вам була вірна».
  7. Ой мовив пан та й до пані: «Продаймо кобилу!
     Перепросим панщиноньку, най буде, як било».
  8. Ми не вміли молотити, наші жінки – жати.
     Ми не знали, як то тяжко на хліб заробляти.
  9. Ой пішов пан вопіхати, пані вополати,
     Питається пан до пані: «Як то нецки брати?»
  10. А в нашого економа нагай за плечима,
      Лазять воши поза комір з чорними очима.
  11. Я калину пригинаю, калина не гнеться,
      Іще наша Україна колись усміхнеться.
  12. Я калину пригинаю, калина гіллява,
      Іще наша Україна буде панувала.
  13. Україно, Україно, синьо-жовтий цвіте,
      А за тебе молять Бога українські діти.
  Примітки:

  [1] Р-2).: Дальше. – Примітка респондента. Мабуть, респондентка № 2 натякнула респондентці № 1, щоб та не повторювала другий рядок, бо пісня і так «трошка довга». – Примітка транскриптора.
  [2] Р-2).: Бери другим [до респондентки № 1]. – Примітка респондента.
  [3] Мабуть, «відправили». – Примітка транскриптора.

• 10.

  Р-2).: Ви то зрозуміли? Шо то панщинонька?
  З-1).: Так, так.
  Р-2).: Панщина була. Слобода, в нас навіть пам’ятник стоїт, від слободи, отутво зара…
  Р-1).: Во, туйво памітник туво стоїть. Во туво на межі – слобуда. Туво.
  З-1).: Ага, ага, треба буде сфотографувати.
  Р-2).: Там від тої панщини ту поставлений був хрест.
  Р-1).: Ну, во. Та стоїт той хрест. Во тутво.
  З-1).: А шо то «нецкі брати», ви казали, поясните?
  Р-2).: Во, нецкі. Ви знаєте, шо такє «нецкі»?
  Р-1).: Коли місили тісто.
  З-1).: Ну, місили тісто, така була.
  Р-2).: Тісто. Навіть потім маленьких дітей купали, бо то деревляни, такі ночви.
  Р-1).: Воно не стигло, воно вода не стигла в ньому, нічого. І тісто файнє кісло.
  Р-2).: То пані, то пані… пан хоче, жеби навернулася панщина, тому жо не вміють їх жінки ні молотити, ні обпіхати, і віяти зерно. Якшо ви зо села, то, може, шось троха бабця розказувала.
  З-1).: Так, так. Маю поняття, та?
  Р-2).: Та, бо такво з міста..

  З-1).: А як її бавилися цю гаївку? Як її водили?
  Р-2).: Водили… чи стояли жінки. І водили, як хто хтів.
  Р-1).: Певно, стояли, стояли. А водили, так само водили «І заквили фіявойки, заквили…».
  Р-2).: …Ше таку… «На широкім Дунаю…».
  Р-1).: Ну, «На широкім Дунаї…».
  Р-2).: То вже така дівчача.
  Р-1).: Вона то вже написала. Ну але ту ми всьо того не пувторали, воно сє пувторає затим.
  Р-2).: То не пувторати, бо то дуже довго є.
  З-1).: Але спочатку повторіть, бодай, шоб ми знали, як то правильно.
  Р-1).: Ну перший раз. Ну-ну.

• 11.
  1. На широкім Дунаю, Дунаю,
     Гусар гуси зганяє.2
     Гой-я, гой-я-я,
     Гусар гуси зганяє.
  2. Гусар гуси зганяє, зганяє,
     На молодці моргає.2
     Гой-я, гой-я-я,
     На молодці моргає.
  3. – Ой ви, хлопці-молодці, молодці,
     Скажіть моїй дівойці. [1]2
     Гой-я, гой-я-я,
     Скажіть моїй дівойці.
  4. Нехай вона заміж йде, заміж йде.
     Бо ся мене не діжде.2
     Гой-я, гой-я-я,
     Бо ся мене не діжде.
  5. Як дівчина почула, почула,
     До ворожки стругнула.2
     Гой-я, гой-я-я,
     До ворожки стругнула.
  6. – А що мені робити, робити?
     Не хце хлопець любити.2
     Гой-я, гой-я-я,
     Не хце хлопець любити.
  7. – Копай, доню, коріння, коріння,
     З-під білого каміння.2
     Гой-я, гой-я-я,
     З-під білого каміння.
  8. Ой, копала цілий день, цілий день,
     Викопала тільки йден.2
     Гой-я, гой-я-я,
     Викопала тільки йден.
  9. Сполокала у ріці, у ріці.
     Зчарувала хлопців всіх.2
  10. Поставила до жару, до жару:
      – Кипи, корінь, помалу.2
      Гой-я, гой-я-я,
      Кипи, корінь, помалу.
  11. Іще корінь не скипів, не скипів,
      А вже хлопець прилетів.2
      Гой-я, гой-я-я,
      А вже хлопець прилетів.
  12. – Ой чого ж ти прилетів, прилетів,
      Як ти мене не схотів?2
      Гой-я, гой-я-я,
      Як ти мене не схотів.
  13. – Привів мене сивий кінь, сивий кінь,
      До дівчини на постіль.
      Гой-я, гой-я-я,
      До дівчини на постіль.
  14. До дівчини, до душки, до душки,
      На біленькі подушки.
      Гой-я, гой-я-я,
      На маленькі подушки.
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ту вже не повтарати. Р-2).: Ми не будем повтарали. З-1).: Та повтаряйте, бо так краще буде, так. То для запису то дуже добре. Р-2).: Ну добре.

• 12.

  З-1).: А цю як бавилися?
  Р-2).: Тоже…, то всьо співали або стояли, або кола водили.
  З-1).: Коло водили, так?
  Р-1).: Так, так.
  Р-2).: Ну, два-три кола, всередині ідне – так, друге – так.
  З-1).: То в вас все було біля церкви там?
  Р-2).: Та, всьо було біля церкви… А вже хлопці…, а я не знаю, може таку навіть і чули, ше таку співанку співали «Ой, на ставі, на ставочку..». Якщо ви в селі, то ви повинни, вас…, то тейво.
  З-1).: А…, заспівайте!
  Р-2).: То вже хлопці стояли, то йшли по парах: дівчата і хлопці. І кола водили вже по парах.
  Р-1).: Дівчина і хлоп, по парах.
  Р-2).: По парах. Отак, хлопець-дівчина, хлопець-дівчина. І кола, кола, як є багато всередині, всередині і так дальше. О, то то вже так…

• 13.
  1. Ой на ставі, на ставочку, на ставі, на ставі,
     Там пливало два козаки на човні, на човні.
  2. Там дівчина воду брала та й брала, та й брала.
     І козака гарним хлопцем назвала, назвала.
  3. – Ти, козаче, гарний хлопче, соколю, соколю.2
  4. Візьми мене на той човен з собою, з собою.2
  5. – Ой рад би я, дівчинонько, тебе взять, тебе взять,
     А хто ж буде лебедоньки заганять, заганять.
  6. Нагодився гарний хлопець, ще й стрілець, ще й стрілець.
     Він забив щонайкращу з лебедей, з лебедей.
  7. Біле пір’я розсипалось по ставу, по ставу,
     Кров червона розіллялась по воді, по воді.
  8. Біле пір’я – то є наша держава, держава.
     Кров червона – це козацькая слава, слава.
• 14.

  Р-1).: …Козацькая слава.
  Р-2).: Ти захрипла, я не можу з тобов співати. Я не можу з тобов в темп іти, мені треба співачки…
  З-1).: А ви співаєте в хорі, так?
  Р-2).: Та ми тойво…
  Р-1).: Так, так. А во, шось мені в горлі стало…
  З-1).: Шо в вас далі є?
  Р-2).: А ше є «Зелена діброва». «Зелена діброва», а то шо? Чекай, а де той «Качуройко» є? А де я «Качура» загубила?
  З-1).: Аво – «Качур».
  Р-2).: О, «Качур». Ну то трошки таке, ну добре, то є скора.

• 15.
  1. Сидить качур, сидить качур в горохлянім вінку.
     Вибирай си, качуроньку, щонайкращу дівку. 2
  2. – Порадь мені, пане-брате, пане-брате, де ж би її взяти?
     Порадь мені, пане-брате, де ж би її взяти?
  3. – Пораю ти, пане-брате, пане-брате, та в Бунові в війта:
     Хорошая, прибраная, іно неробітна.
  4. – Порадев’зь мі, пане-брате, де би її взяти,
     І порадь ми, пане-брате, що з нею робити.
  5. Зробив я їй новий серпок, новий серпок, та й піяв ї жати,
     Вона вздріла холодочок та й пішла лежати.2
  6. – Ти си думав, глупий дурню, глупий дурню, що я буду жала?
     А я в своїй мамусеньки в садочку лежала.2
  7. Жовту косу розчесала, по саду ходила.
     З маленькими відерцями водицю носила.2
• 16.

  З-1).: А цю також, як її бавилися?
  Р-2).: То тоже…, то всі, то всі переважно або ходили в коло, або стояли…
  З-1).: А були ше якісь такі, шо якось особливо бавилися? Там, наприклад, по руках ходили, так, чи не було в вас таких? Попід руки.
  Р-2).: Ходили, та ходили…, так всяко ходили, ну во по парах. Навіть сі такі забави були: ну, ходили-ходили навколо тієї… «Дві панни вперед!» Ну та перебігали. Таяк то колись в клубі так робили, дві панни перебігло, а вона хотіла з котримсь ладним ходити, а то «Дві панни». А дивилися так на таку, щоб впала на якогось старого, або на шось таке, шоби то… ну такі робили ше такі фокуси з нею.
  З-1).: Жарти такі.
  Р-2).: Ну, жарти.

• 17.

  Р-2).: І ше шо то я памітаю? Ага, стояли дівчата-хлопці, дівчата-хлопці. Зозаду дівчата, спереду хлопці, наубурот. І тоді брали прутика, і тоді ловили один другого. Якшо вона забігла з-за хлопця та, то вона не дістала по капронах.
  Р-1).: То «Кота-мишки», то кіт втікав [сміється].
  Р-2).: А як вона раз – стала вже наперід, вже вона не дістала. Котра не вспіла, тота дістала по ногах.
  З-1).: Та мала втікати тоді?
  Р-2).: Та мала втікати сильно, жиб її хлопець ни тево… а якшо, то хлопець шоб її бив по ногах. А так було, жи дівчата хлопцям, бо то все си міняли…
  З-1).: Міняли місяцми.
  Р-2).: Міняли місцями. То так дівчина хотіла і хлопцю. А шо хлопцьови зробиш в тих штанах. А прийшла – капронів нема, а колись капрони купити – то було шось.
  З-1).: А як та гра називалась?
  Р-2).: Та в «Котика-мишки». «Котика-мишки»… А ше якось «Жучки»…

• 18.

  З-1).: А в «Жучки» в вас не бавились?
  Р-2).: «Жучки» бавилисі. То є ставала… шо то?
  Р-1).: То такво ставали, за руки сі…
  Р-2).: За руки якось брали, отакво.
  Р-1).: Отакво за руки брали во, нє во то так було, так… А тут дитину клали, во така дівчинка чи там хлопець. Там на руки. І підкидали. І так все ту…
  Р-2).: І співали: «Жучка, жучка..». Но ми того не знаємо.
  З-1).: Не знаєте?
  Р-2).: Нє.
  Р-1).: «Грай, Жучко, грай, небоже, най ти пан Біг допоможе. А в нашого Жучка…»
  [Побутова розмова, у зв’язку з тим, що прийшла ще один збирач, Уляна Парубій. – Примітка транскриптора].
  З-1).: А мелодії не пам’ятаєте того «Жучка»?
  Р-1).: Нє, нє, нє.
  Р-2).: Не памітаєш?
  Р-1).: Не памітаю.

• 19.
  1. Грай, Жучко, грай, небоже,
     Най ти пан Біг допоможе.
     Грай, Жучко, грай, небоже,
     Най ти пан Біг допоможе. [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Во й то прикидали туди, тойвово. Або знова так став, і туди все наперід во туди. Зара тутиво переходили наперід, во там вже ставали. І тоді знова так. Во такво…

• 20.

  Р-2).: Ну а ше було такого «Жельми». То жид був Жельма. Як то пояснити?
  Р-1).: Жельман.
  З-1).: Нам казали, шо то навіть від церкви ключі тримали…
  Р-1).: Так, так, так. Він церкву відкривав. Так, так, він церкву відкривав. І тоді вже його просили, він церкву відкривав. І тоді на тейво. І його просили: «Жельман».

• 21.

  Р-1).: То стояли дві партії, то хлопи й дівчата, як хто хтів. Переважно дівчата або жінки.
  Р-1).: Во такво збоку.
  Р-2).: Ту стояли одні.
  З-1).: А навпроти них…
  Р-2).: А навпроти другі.
  Р-1).: Во таякби нас туво, а таякби ви обоє во там, і тоді ми співали:

• 22.
  1. На помайбі, Жельман,
     На помайбі, єго брат,
     На помайбі, жельманова родино. [1]
  2. Чого хоче Жельман,
     Чого хоче єго брат,
     Чого хоче, жельманова родино? [2]
  3. Панни хочем, Жельман,
     Панни хочем, єго брат,
     Панни хочем, жельманова родино.
  4. На який ґрунт, Жельман?
     На який ґрунт, єго брат?
     На який ґрунт, жельманова родино?
  5. На циганський, Жельман,
     На циганський, єго брат,
     На циганський, жельманова родино.
  6. А ми панну маєм,
     На циганський не даєм.
     Йди проч, жельманова родино. [3]
  7. На власний ґрунт, Жельман,
     На власний ґрунт, єго брат,
     На власний ґрунт, жельманова родино. [4]
  8. А вона в нас била,
     Нічо не робила,
     Яка сама негідниця,
     Так’їс ї навчила. [5]
  9. А вона в нас била,
     Всьо добре робила,
     Така сама негідниця,
     Ти її навчила. [6]
  10. Курови дуїла,
      В скібци ноги мила,
      Яка сама негідниця,
      Так’їс ї навчила. [7]
  Примітки:

  [1] Р-1).: Во тотийво. А тоти знову всі відповідали. – Примітка респондента.
  [2] Р-1).: І тоді знову. – Примітка респондента.
  [3] Р-1).: І вони сі вертают, тоди вони знову сі вертают. З-1).: А вони одна підходила до іншої. Р-1).: І вони вертают. Ні, всі, во як вас двоє во. Ми стоїмо на місці. А тоти вже приходять і нас просять. Р-2).: Вони йдут, ні, туди просят: «Та навернися, Жельмане, навернися, єго брат!». І вони вертаються і питаються, «на який грунт ше ви будете давали». На колгоспний – «не даємо». На який на там ше були? Р-1).: Потим є ж «на власний». Р-2).: Аж «на власний», на свій. З-1).: Як потім співали, як «на власний»? Р-1).: «На власний», туди вже дали. Дали, бо як ми ї во. З-1).: Ану заспівайте, ніби на власний, «на який грунт, Жельман». Ну так почніть.
  [4] Р-2).: А ше шо? Р-1).: І тоді всьо. І туді її вже віддали. Р-2).: Чекай-чекай. «А ми панну мали…» Р-1).: А тамти тоді відспівуют [пригадують].
  [5] Р-1).: І вигнали їх, вигнали, бо нічого не робила. А ми знов виспівуєм.
  [6] Р-1).: І знов так її вигнали потім звідтам отак. Так переганяли. І потім вой, вже на той… Р-2).: В скібци, як то?
  [7] Р-1).: Так доньку навчила [сміються]. З-1).: То так дівчина переходила, так? Р-1).: Так, так. Р-2).: Так, її там вони все так пихали. І вона так бігла до тих, а потім її знов сюда. З-1).: Ага, їй тоді таке співали, і вона бігла назад. Р-2).: Та, так, так. Її так, ніби, підпихають все, відпихають, вже вона нездала, не вміє нічого робити. Отакево ше. І ше шо… шо такого ше було?

• 23.
  1. Зелена діброва горіла, горіла.
     Під нею дівчина сиділа, сиділа.
  2. Решетом водицю носила, носила,
     Зелену діброву гасила, гасила.
  3. Скільки в тім решеті водиці, водиці,
     Стільки в парубойка правдиці, правдиці.
  4. Скільки в тім решеті дірочок, дірочок.
     Стільки в парубойка правдочок, правдочок.
  5. Ой, не дай мі, мамо, за вдівця, за вдівця,
     Жеби’м посивіла, як вівця, як вівця.
  6. Бо він ніц не робить, тільки п’є, тільки п’є.
     Як прийде додому, жінку б’є, жінку б’є.
  7. Я свої дітоньки хапаю, хапаю.
     І до сусідонька втікаю, втікаю.
  8. А мій сусідонько – добрий пан, добрий пан,
     Поховав діточок під жупан, під жупан.
  9. А в мого сусіда добрий син, добрий син.
     Він мої дітоньки поносив, поносив.
• 24.

  Р-1).: Вона мені так диктувала, а я так писала.
  З-1).: Дуже цікаво.

  [Респонденти обирають з рукописного співаника, які пісні наспівати збирачам. – Примітка респондента].

• 25.

  Р-1).: І в хорі співала. В хорі ми співали колись пісні. Туво ми співали «Боже великий, єдиний»… Ви знаєте, і тоді пішов один, тогди каже: «То не можна співати, бо то заборонили». А я кажу: «Співаймо!». І ви знаєте, і жи мене на МГБ…, замельдували на МГД і потім тоди приїхав, звідтам повідомили, жеби я сі явила в Яворові там на тімво. А я не йшла, і він тоді приїхав сюда в село. І мене тут кликав: «А ви знаєте, же то не можна співати? – каже, – Ви йдете по сліді свого брата». Бо мого брата загарештували і на 25 років засудили. І я кажу: «Брат за своє відпокутує. А я ту, же співала, то то є в церкві, то є побожна пісня», тиво. Ну і «більше жеби ви того не співали». Я кажу: «Ну то я вже не буду співала. Раз ви говорите, вже не можна співати, не співаю». І дивіться: і в селі ні маскаля не було, ні нікого не було, видите, і хтось мене продав. Ну, видите. Видите, як то, які то часи були.
  З-3).: То ви не знаєте, хто?
  Р-1).: Ну, ну, а де я знаю. Хіба він мені повів, хто то. А він спеціяльні мусів сюди. Я там сі не явила. Я кажу: «Я там не піду…, бо я хора», я не йшла. І він тоди йди, кликав. Він мусит своє виконати. Раз йому то доложили. І він то мусів своє виконати. Вот такії часи були, такії часи були за радянської влади.

• 26.

  З-1).: Дуже вам дякуєм, дуже цікаво ви нам розказали…
  Р-1).: Добре, же ми теперека вільни є, же ми маєм вільну, вільну маємо державу свою. Хоть там яка би вона там не була, але з часом воно вже й буде ліпше.
  З-1).: Так, працювати, працювати.
  Р-1).: З часом воно той то буде ліпше… І так ми жили за тої…
  З-1).: А зараз ше от в селі є гаївки в вас, чи ні?
  Р-1).: А теперка вже нє, теперка всьо, теперка по Львові, по роботах.
  З-1).: Пороз’їжджалися молоді.
  Р-1).: І пороз’їжджаються. Ну та й вже так ми троха риндзювали, бо то дівчата, навіть, їмость то вчила дітей туво так само.
  З-1).: А вона вчила яких, таких ваших, чи вона з книжок вчила?
  Р-2).: Нє, вона мала репертуар…
  З-1).: Своє якісь такі.
  Р-2).: Ну… репертуар…
  Р-1).: Так, так, туво. А ми іно потім туво співали «Наша церква на горбочку».
  Р-2).: Ну та ми їм помагали, так, помагали…, бо то діти [починає наговорювати слова пісні, але збирач просить заспівати. – Примітка респондента].

• 27.
  1. Наша церква на горбочку
     У вишневому садочку.
     Коло церкви в’ються квіти:
     Ходять старші, ходять діти.2
  2. Коло церкви, коло школи
     Ходять наші всі соколи.
     Коло церкви в’ються квіти:
     Ходять старші, ходять діти.2
  3. Україно, Україно,
     Синьо-жовтий цвіте,
     А за тебе молять Бога
     Українські діти.2
• 28.
  1. Ой заквили фіявойки, заквили, заквили,
     Аж ся гори з долинами прикрили, прикрили.
  2. Ой ходила Марусенька знизенька, знизенька,
     А за нею ї матінка зблизенька, зблизенька.
  3. – Ой не ходи, мамусенько, за мною, за мною,
     Не маю я бесідоньки з тобою, з тобою.
  4. Бо я маю миленького та й свого, та й свого.
     Люба мені бесідонька до нього, до нього. [1]
  5. А за нею їй миленький стихенька, стихенька.
     Люба мені бесідонька з миленьким, з миленьким.
  Примітки:

  [1] Р-1).: Во й то так є, сі знов потім батейко як приходи, і потім як миленький приходе, і тоді до миленького пісня, розмова миленька до миленького. З-1).: Ану заспівайте, як до миленького розмова. Той останній.

• 29.

  З-1).: А як її водили, оцю гаївку?
  Р-1).: Та так само, такво.
  Р-2).: Та, то переважно всьо так собі ходило, ходило, як там хтів, чи по двоє, чи в круг.

  Р-2).: А ше «Голубку»…, та то все «Голубку». «Ми голубку», як то? Всі бралися за руки: хлопці, дівчата, діти, всі, ну, хто хтів.

• 30.
  1. Ми голубка вже зловили
     І довкола обступили,
     Ти, голубко, чого тужиш,
     Вибирай си, кого любиш. [1]2
  2. Ми голуба вже зловили
     І довкола обступили.
     Ти, голубе, чого тужиш,
     Вибирай си, кого любиш. [2]
  Примітки:

  [1] Р-2).: Тоді дівчина бере і йде вибирає собі голуба. Чи з того круга, чи йде поза круг, бо там сі там ліпший той сподобав. Бере, і тоди беруться за підруки і ходять вони в парі. А навколо них ходят, дальше співают. – Примітка респондента.
  [2] Р-2).: Тоді хлопець бере вибирає собі дівчину. Вже вони троє ходят с тийво. Тоді дівчину вибрали, дальше співають, як «голубка туже» і вибирає собі хлопця. Вже є дві пари. Так тих парів в коло сі назбирає. Вже ті, шо ходять навколо, вже не мають місця. Вже не мають впхати їх де. Ото такі. Ше третє коло можна так зробити. Ше третє коло…

• 31.

  Р-1).: А знов, ши то є такє, же Марусенька ходила і носила біле дитя на руці. На руці. Пішла сі до батька радити, ну то тово …?…, до батька радити, де би то дітє подіти. А він каже: «Утопи, утопи, моя доню, утопи, а сама сі в жовту косу заплети». І батько, ти ж повів, жеби вона дитину втопила. А повів миленький, каже: «Дитину… повини, повини, а сама сі в білу хустку завини, вже сі в косу не плети, но в білу хустку». Бо то вже сі рахує, таяк завитка вже. Вже си собі найшла. Ходила по ріці, і носила біле..
  З-1).: А пам’ятаєте голос? Мелодію?
  Р-1).: То так само, таяк той «Заквили фіявоньки».
  Р-2).: Та то так… майже вони всі в такт…
  З-1).: Ану заспівайте, заспівайте! Бо дуже гарний мотив, і шоб вже воно в нас було.
  Р-1).: «Ой ходи…». Чекайте, вже си’м збила…
  Р-2).: Ну, нагани си, нагани собі, як то має бути, бо я так не знаю…
  [Респонденти пригадують мелодію, респондент № 1 не може пригадати. Далі – розмова про виконання пісень. – Примітка транскриптора].
  Р-2).: …То як на голоси гарні взяти, то гарно сі співає… Ми так шкрабаємо [про якість свого співу], ти шкрабаєш і я за тобов мушу шкрабати.
  Р-1).: Вже си не нагадаю…