Сеанс

зміст текст
Архівний шифр
OEK_AV_20100418vovczak_seans03
Польове дослідження
Дата/час початку
18.04.2010 12:40
Дата/час закінчення
18.04.2010 13:20
Свято/будень
вихідний день
Місцева (давня) назва населеного пункту
Назва частини населеного пункту
Характер і умови проведення
Сеанс імпровізований, відбувався у хаті респондентки № 1 (у хаті поралися, тому в мікрофоні є шуми).
Контекст запису
штучний
Присутні слухачі
родичка респондентки № 1, Богдан Вовчак
Інституція/особа походження запису
Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси
Інституція/особа зберігання запису
Фольклорний архів Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси
Транскриптор
Т-1) Носуліч Оксана

Зміст (33 записів, творів – 18, коментарів – 15)

догори

Текст

догори
  • 1.

    Збирач-1): [Пояснює мету поїздки]. І казали, шо в вас колись були отакі риндзівки?
    Респондент-1): А, риндзівки? Я чось риндзівки не знаю. «Тобі, Гануню, риндзівка, а нам писаночок кубілка». А як далі, я знаю?
    З-1).: А було в вас таке, так, ці риндзівки співали в вас?
    Р-1).: Так риндзівки не співали, а лагівки співали.
    З-1).: Лагівки, та?
    Р-1).: Но…

  • 2.
    1. Ой летіла зазулейка та й стала кувати.
      Сіла собі в темнім лісі трохи спочивати.
    2. Аж тут нараз шось здудніло, вона сі воглянула,
      А як диво зобачила [1].
    3. Як свобода панщиноньку серед себе гнала,
      І загнала в ліси-дебри, аби там припала [2].
    4. Ой пішов пан молотити, пані підмітати.
      – Бідна наша головонька, шо будем діяти?
    5. Ми не вміли молотити, наші жінки жати –
      Ми не знали, як то тяжко на хліб працювати.
    Примітки:

    [1] Р-1).: Я сі забула. – Примітка респондента № 1.
    [2] З-1).: А який голос був? На який голос? Як співали? Р-1).: Голос. Ну та так. [Респондентка заспівала початок твору. Далі коротка побутова розмова. – Примітка транскриптора].

  • 3.

    З-1).: А хто то співав ці гаївки?
    Р-1).: А лагівки? Та дівчата, молодиї такі жінки, во молодиї, ходили колом коло церкви, ци там де коло клубу, но. І співати.
    З-1).: І так співали, так? І хлопці з ними бавилися, чи ні?
    Р-1).: Ааа, хлопці там робили такі «міхт» [?]: во єдні на других ставали, потім то сі повалило.
    З-1).: То як то називали?
    Р-1).: Та ци я знаю, як то називали?
    З-1).: А же знов… «Зелена діброва горіла».

  • 4.
    1. Зелена діброва горіла, горіла,
      Під нею дівчина сиділа, сиділа.
    2. Рушитом водицю носила, носила.
      Зелену діброву гасила, гасила.
    3. Сила в тім рушиті вудиці, вудиці,
      Тільо в парібойків правдиці, правдиці.
    4. Ой просила Бога і вітця, і вітця,
      Не дай мене, мамо, за вдівця, за вдівця.
    5. Бо вдовець все буде все гадав, все гадав,
      Жи я тамту першу ліпшу мав, ліпшу мав.
    6. За тамтой небіжки періжки, періжки,
      А за той гнилиці ані паланиці [1].
    Примітки:

    [1] З-1).: А її просто співали чи ше якось ходили? Р-1).: Та ходили довкола, во за руки сі тримали. Во, таяк діти, во, співали так.

  • 5.
    1. Ой ніхто там не бував, де я явірь вирубав.
      Ой яворе, яворойку зеленейкий.
    2. Ой зайшло там, зийшло два місяці ясне.
      Ой яворе, яворойку зеленейкий.
    3. Два місяці ясне, два парібкі красне.
      Ой яворе, яворойку зеленейкий [1].
    4. Ой ніхто там не бував, де я явірь вирубав.
      Ой яворе, яворойку зеленейкий.
    5. Ой зийшло там, зийшло дві зуроньки ясне.
      Ой яворе, явороньку зеленейкий.
    6. Дві зуроньки ясне, дві дівойки красне.
      Ой яворе, яворойку зеленейкий.
    7. А Івасю мове: "Я Марисю люб’ю,
      А я своїй Мареси черевички куп’ю.2
    8. Черевички куп’ю, на ноги зазую,
      А я свою Марисю сім раз поцілую".2
    9. А на Івасю вишита сорочка.
      А хто ж то ї вишивав? – кувалева дочка. [2]2
    10. А Василю мовит: "Я Касюню люб’ю,
      А я своїй Касюне черевички куп’ю.2
    11. Черевички куп’ю, на ноги зазую,
      А я свою Касюню сім раз поцілую". [3]2
    12. А на Василеві вишита сорочка.
      А хто ж то ї вишивав? – Піхурова дочка.
    Примітки:

    [1] Р-1).: Ну там називали, якого там, «єден місячейко – Піхурів синойко, а другий місячейко – Курбехів синойку». А, чекай. – Примітка респондента.
    [2] Р-1).: А ми тут лагівки [до респондентки № 2, яка зайшла у хату]. Р-2).: Голосніше співайте. Р-1).: Та потім на другій парі було. – Примітка респондентів.
    [3] Р-1).: Та потім. «А Гануня мови: «Я Василя люб’ю». Нє. [Респондентка виправила себе]. – Примітка респондента.

  • 6.

    Р-1).: Ну во, так далі.
    З-1).: А як її бавилися?
    Р-1).: Як сі бавили? Та за руки ходили.
    Р-2).: То ходили в круговую.
    Р-1).: О, тота жінка дуже знає, вона ше ліпше знає, ніж я.
    Р-2).: Я не знаю.
    З-1).: А нє, ви просто розкажіть, як то було.
    Р-2).: А то кругом-кругом лапали сі дівкі коло цекрви в круг і ходили. І співали гаївки, а так було, шо хлопцям потім, ше хлопців піймали до себе. Як, чекайте, «Жила була царівна».
    Р-1).: А, нє, то таку. [Респонденти пригадують твори].
    З-1).: А чи була якась така, шо нею розпочинали гаївки? От якась така пісня?
    Р-2).: Ну во то такими во розпочинали.
    Р-1).: На Великдень по обіді.
    Р-2).: Но-но, а такіми во розпочинали.
    З-1).: А хлопці, були якісь такі забави, шо хлопці бавилися на Великдень?
    Р-2).: Ну разом з дівчатами, так. Ішли, гаївку водили, а ше, як співали, то дівчина йшла і ше свого хлопця чи другого впіймала, в коло, і ходили, і…
    Р-1).: «А в нашого охомона нагай за плечима».
    Р-2).: Ну та то є «Летіла зозулейка та й стала кувати».

  • 7.
    1. [1] Ой летіла зозулечка та й стала кувати:
      – Зачекайте, добрі люди, щось маю сказати.
    2. Назад сі оглянула, як диво побачила,
      Як слобода панщиноньку перед себе гнала.
      Загнала її в ліси, в доле, жеби’с там пропала.
    3. Ми не знали молотити, наші жінки жати,
      Ми не знали, як то тяжко на хліб працювати.
    4. Ой пішов пан молотити, пані – замітати.
      Питаласі пані пана, звідки зачинати.
    5. У нашого вукомона нагай за плечима,
      Поза плечі вуши лазять з чорними очима.
    Примітки:

    [1] Респонденти лише наговорили текст твору. – Примітка транскриптора.

  • 8.

    З-1).: А який там голос, бодай так тихенько, щоб ми голос вловили, мелодію?
    Р-2).: На, голос, ну співайте, ну [до респондентки № 1].
    Р-1).: Ну та співай, я буду помагала.
    З-1).: Ну так тихенько, тихенько так.
    Р-2).: Ну та ви ї ту переспівали, ні.
    Р-1).: Чекай, чикай, ше била така, така лігвка.
    Р-2).: "Сидит качур, сидит качур, в горохвянім вінку".

  • 9.
    1. Сідит качур, сідит качур в горохвлянім вінку.
      Вибирай си, качуруню, чимнайкращу дівку.
    2. Нема дівки, нема дівки, як в нашого війта.
      Хорошая, прибраная, але неробітна.2
    3. Зробив я їй новий серпок, піяв я ї жати,
      Вона вздріла холодочок та й пішла лежати.2
    4. Ти си мислиш, глупий дурню, жи я буду жала,
      А я в своїй мамунейкі в подушках лижала.
    5. А я в своїй мамунейкі нічо не рубила,
      Жовту косу рузчесала, по саду худила.
  • 10.

    Родичка: То коли треба, то бабі ся не співає. А як бабі було дев’яносто, тоди файні співали.
    Р-1).: А ше било такой. "Ану встаньте, не лежіте, город городіти, бо жеби не прилетів соловейко, жеби не забрав дівочої краси". Така, ти не знаєш?
    Р-2).: А ту-ту.

  • 11.
    1. [1] А ходила Гандзюнейка по горі
      І збирала фіявойки все собі.
    2. Та й збирала фіявойки злегойка,
      А за нею ї батейко си гойка.
    3. – Ой не ходи, мій батейку, за мною,
      Я не маю розмовойки з тобою. [2]
    4. – Ой ходи, ходи, мій миленький, за мною,
      Люба мені розмовойка з тобою.
    Примітки:

    [1] Респонденти лише наговорили текст твору. – Примітка транскриптора.
    [2] Р-1).: Аж потім ну, мама так, а потім вже милий. – Примітка респондента № 1.

  • 12.
    1. [1] Ой ходила Ганусенька по ріці,
      І носила мале дитя на руці.
    2. Пішла вона до мамуні радитись:
      – А де то-то білой дитя подіти.
    3. – Ой утопи, моя доню, утопи,
      А сама сі в жовту косу заплити. [2]
    4. – Ой утопи, моя доню, утопи,
      А сама сі в жовту косу заплити. [3]
    5. – Ой пувини, моя мила, пувини,
      А сама сі в красну хустку завіжи.
    Примітки:

    [1] Спочатку респонденти наговорили текст твору:
    1. Ходила Ганусейка по ріці,
    І носила мале дитя на руці.
    2. Та й пішла сі до мамуні радити.
    А де ж тото білой дитя подіти.
    Р-1).: А мама каже:
    3. – Утопи, моя доню, утопи,
    А сама сі в жовту косу заплити.
    Р-1).: А потім пішла ше й до тата радити, і тато так сказав, же "утопи, моя доню, утопи, а сама сі в жовту косу заплети". А потім до милого си пішла радити, "а де ж то-то біло дитя подіти". А милий каже:
    4. – Повини, моя мила, повини,
    А сама сі в красну хустку завіжи.
    З-1).: А на який то голос співалося? Р-2).: Ну такво, такво, як вони співали. Р-1).: Ну та во так.

    [2] Далі респондентка не співала, а проговорила твір: Р-1).: А потім пішла до тата радитись: "а де ж то біло дитя подіти". – Примітка транскриптора.
    [3] Р-1).: Аж потім си милого радила. А милий каже. – Примітка респондента.

  • 13.

    Р-1).: Бо давно, як ю мала дівка дитину, то зараз сі пов’єзувала, так не ходила во. Бо давно си всі пов’єзували.
    З-2).: А як називали таких дівок?
    Р-2).: Завитка.
    З-3).: А дітей?
    Р-2).: Найдухі… А чекайте, ну співайте ше.
    Р-1).: А знов.

  • 14.
    1. [1] Встаньте, не лежіте, город городіте.
    2. Жеби не залетів сивий голубойко.
    3. А й жеби не забрав дівоцької краси.
    4. Бо дівоцька краса як літняя роса.
    5. На Дунаю прана, на шнурах вішана.
    6. На шнурах вішана, до скрині схована, ключиком замкнена.
    7. А парібська краса як зимова роса.
    8. На гнуївці прана, на кулак вішана. [2]
    9. На гнуївці прана, під лаву схована.
    Примітки:

    [1] Респондентка № 1 наговорила текст твору. – Примітка транскриптора.
    [2] Р-1).: Но, знаєш, не важєют. З-1).: А який голос це було?

  • 15.

    З-1).: А спочатку, з самого початку?
    Р-1).: Чекай, я ї чось забила, який то голос має бити.

  • 16.
    1. Встаньте, не лежіте, город городіте.
      Ой, волода, волода.
    2. Жеби не залетів сивий голубойко.
      Ой, волода, волода.
    3. Жеби не забрав дівоцької краси.
      Ой, волода, волода.
    4. Бо дівоцька краса, як літняя роса.
      Ой, волода, волода.
    5. На Дунаю прана, на шнурах вішана.
      Ой, волода, волода.
    6. На шнурах вішана, до скрині схована,
      Ой, волода, волода.
    7. До скрині схована, ключиком замкнена.
      Ой, волода, волода.
    8. Встаньте, не лежіте, город городіте.
      Ой, волода, волода.
    9. Жеби не залетів сивий голубойко.
      Ой, волода, волода.
    10. Та й жеби не забрав парібської краси.
      Ой, волода, волода.
    11. Бо парібська краса як зимова роса.
      Ой, волода, волода.
    12. На гнуївці прана, на кулак вішана.
      Ой, волода, волода.
    13. На кулак вішана, під лаву схована.
      Ой, волода, волода. [1]
    Примітки:

    [1] З-1).: Шо то таке "волода"? Р-1).: Ну та такий приспів. Шоби йшло то. З-1).: А якось бавилися її? Р-1).: Та так само. Р-2).: Та тоже. То всі за руки лапалися і так в круговую ходили, хлопці-дівчєта і…

  • 17.

    З-1).: А ми ше в вас запитаємо. А в вас риндзівок не співали хлопці дівчатам?
    Р-2).: Во, я, за мене, риндзівки знаєте співати?
    Р-1).: Риндзівки не знаю. "Тобі, Гануню, рундзівка, нам писаночок кубівка". А як далі?
    Р-1).: Я не знаю, бо в нас того не співали. То туди співали, то не співали.
    Р-1).: То ходили попід вікна хлопці, таяк з колядов. І де били дівки, то таку риндзіву співали.
    З-1).: А то в вашому селі таке було тут?
    Р-1).: Ну та, тут так не співали, але десь так співали.
    Р-2).: Я того не знаю.
    Р-1).: "Тобі, Гануню, риндзівка, нам писаночок кубівка". А як то далі, я чось не знаю.
    З-1).: Ну, а ви кажете, шо то десь співали. То де, в яких селах ці риндзівки співали?
    Р-1).: Та чи я знаю?
    Р-2).: Та чо? Та в Любинях не співали? Та й ту, на Мельниках, співали риндзівки. А во, Анелька з …?… знала.
    Р-1).: Знала?
    Р-2).: Ну. Я того не знаю.
    Р-1).: Я чось риндзівки не знаю.
    Р-2).: Ну а Анелька з …?… знала.
    З-1).: А ви не звідси родом, так?
    Р-1).: Її нема, вона померла.
    Р-2).: Нє, нє, нє. Я є з Манівської Волі, з Мостиского району. В нас того не співали.

  • 18.
    1. [1] Ми голубку голубили,
      Всі довкола обступили.
      Ой голубко, чого тужиш?
      Вибирай си, кого любиш.
    2. Як же мені не тужити,
      Як я не маю ту з ким жити,
      Бо мій милий-чорнобривий
      У могилі, вже не жиє.
    3. Полечу я в ліси, гори,
      Та шукати щастя-долі.
      Як знайду, до вас верну,
      А як не знайду, то не верну.
    4. Ой, летіла, вибирала,
      Чорнявого сподобала.
      Він чорнявий, я білява,
      Поберемось – буде пара. [2]
    Примітки:

    [1] Респондентка № 1 наговорила текст твору. – Примітка транскриптора.
    [2] З-1).: А ше на голос візьміть. Заспівайте, на голос. Р-1).: Тово? Родичка: Та чо, та ви знаєте цю.

  • 19.
    1. Ми голубку голубили,
      Всі довкола обступили.
      – Ой голубко, чого тужиш?
      Вибирай си, кого любиш.2
    2. – Як же мені не тужити,
      Я не маю ту з ким жити,
      Бо мій милий-чорнобривий
      У могилі, вже неживий.2
    3. І ходила, вибирала,
      Чорнявого сподобала.
      Він чорнявий, я білява,
      Поберемось – буде пара. [1]2
    Примітки:

    [1] З-1).: А ту як бавилися? Р-1).: Та так само. Р-2).: Та, як всі. То як співали "Ми голубку голубили", то дівчина виходила з того і пішла, піймала хлопця, вибирала. Р-1).: Потім той хлопець вибирав дівку. І так ходили.

  • 20.

    З-1).: І так без кінця, так? Ну а такої про коструба в вас не було такої?
    Р-1).: Ой, не. Як, як?
    З-1).: Про кострубонька, про коструба?
    Р-1).: Та ци я знаю? Шось то коструба.
    З-1).: А про жельмана?
    Р-1).: А-а.
    Р-2).: "Іди, іди Зельман", ну, співайте.
    Р-1).: Давно жиди мали ключі від церкви, я не раз во книжки читаю. Від церкви жид ключі мав, виж, якой било за панщини. Жиди сі тримали з панами, з ксьондзами. Хтів вохрестити дитину, чи там шлюб взяти, йшов до жида, жеби відтворив церкву. Виж, якой било. А як си пан сподобав дівку, давай парібка загарештувати молодого, а дівку до себе, жеби йшла до него на ніч. Вотак. Си сподобав молоду, било право панської, хлоп не смів. Яку пан призначив дівку, з такой си женит. А як ні, то…
    Р-2).: Співайте "Зельман", ну.

  • 21.
    1. [1] Чого хоче пан Жельман,
      Чого хоче єго брат,
      Чого хоче Зельманова і вся родина? [2]
    Примітки:

    [1] Респондентка № 1 наговорила текст твору, не співала. – Примітка транскриптора.
    [2] Р-1).: Та я чось того «Жельмана» так не запам’ятала. Чось того «Жельмана» запам’ятала.

  • 22.
    1. Грай, жучку, грай, небоже,
      Най ти пан Біг допоможе.
    2. А на жучку черевички,
      А на жучок невеличкі.
      Грай, жучку, грай, небоже,
      Най ти пан Біг допоможе.
    3. А на жучку поящина, [1]
      А на жучок, як дитина.
      Грай, жучку, грай, небоже,
      Най ти пан Біг допоможе.
    Примітки:

    [1] поящина = пояс. – Примітка транскриптора.

  • 23.

    Р-1).: Там, може, там які ти знаєш [до респондентки № 2]?
    [Побутова розмова]

  • 24.
    1. Українські дівки – в коло,
      Заспівайте си весоло.
    2. Смутни пісні занехайте,
      А веселу заспівайте.
    3. А ю [1] теї пішли в кути,
      Жи нусили на нас прути.
    4. Цілий тиждень [2] нас гонили:
      Хто не вийшов, того били.
    5. Били, били, катували,
      На паньщину виганяли.
    6. Типер нам лагівка мила,
      Паньщина сі гет ступила.
    7. Ай щи би нам мильша била,
      Якби сі Польська вступила.
    Примітки:

    [1] ю = вже. – Примітка транскриптора.
    [2] Респондентка № 2 паралельно співала "в п’єцу вогень". – Примітка транскриптора.

  • 25.

    Р-1).: Ну, нам Новопольська рядила (?) тим. За мене ше Польська била (?).
    З-1).: А та про жучка, як вона починається?
    Р-2).: Я не знаю то.
    Р-1).: Чекай.
    З-1).: Там не було так, шо ходить жучок?
    Р-1).: А, чекай.

  • 26.
    1. [1] Хай воскресне Україна,
      Сріблом-злотом обмаїна.
    2. Хай воскресне, хай прибуде
      Поміж українські люди.
    3. А ми її заспіваймо,
      "Ще не вмерла.." заспіваймо.
    4. Шось триста літ минає,
      Як наш брат в неволі вмирає.
    5. Хай воскресне Україна,
      Сріблом-злотом обмаїна.
    6. Хай воскресне, хай прибуде
      Поміж українські люди. [2]
    Примітки:

    [1] Респондентка № 1 наговорила текст твору, не співала. – Примітка транскриптора.
    [2] З-1).: А який голос? Р-1).: Та чи я знаю.., чи я знаю, який голос? Р-2).: А мельодия? З-1).: Мелодія.

  • 27.
    1. Українські дівки – в коло,
      Заспівайте си весоло.
    2. Смутни пісні занехайте,
      А весели заспівайте.
    3. А ю [1] теї пішли в кути,
      Жи нусили на нас прути.
    4. Цілий тиждень нас гонили:
      Хто не вийшов, того били.
    5. Били, били, катували,
      На паньщину виганяли.
    6. Типер нам лагівка мила,
      Паньщина сі гет ступила.
    7. Ай ще би нам мильша била,
      Якби сі Польська вступила.
    Примітки:

    [1] ю = вже. – Примітка транскриптора.

  • 28.

    З-1).: А коли в вас співали гаївки? На Великдень?
    Р-2).: На Великдень. В понеділок.
    Р-1).: На Великдень, на Праводи [на Провідну Неділю. – Примітка транскриптора], потім било такоє свєто Свободи. В вас Свободи світкували?
    Р-2).: То шіснайцєтого мая Свободи.
    Р-1).: Котрого?
    Р-2): Шіснайцєтого, то як панщина щезла.
    Р-1).: Як панщина щезла штирнайцітого мая тисячу вісімсот штирнайцєтім році, бо мій сі брат народив в девітьсот штирнайцітому. Я то запамітала, а панщина щезла сто років наперід.
    З-1).: То на той день свободи також бавилисі?
    Р-1).: Так, так, бавилисі. І ходили, там хрест поставили на селі.
    Р-2).: Колись панщина щезла – поставили хрест.
    Р-1).: І ходили до того хреста там з образами, з процесією, ксендз там відправлєв ци молебень, чи шо там. Ходили там, то сі звало Свободи, штирнайцітого мая.
    З-1).: І то на Свободи співали ось цю гаївку про ту зозулю?
    Р-1).: Там співали коло церкви, так всіх ксєндз там збирав на…, там коло хреста, то я не знаю, чи співали.
    Р-2).: Коло хреста ні.
    Р-1).: Коло хреста там співали "Христос воскрес", може, там била яка маївка во до Матир Божи чи шо, то то там коло фігури, коло церкви, зак ксєндз си збирав, зак там во вся процесія йшла, образи, фани, всьо, всьо. Свєто било – штирнайцітого мая. Панщина щезла в тисячу вісімсот штирнайцітім році. То си можете записати.
    З-1).: А в вас в селі було таке, як "Просвіта" чи клуб?
    Р-1).: Била "Просвіта".
    З-1).: До війни, до війни?
    Р-1).: До війни, так. Я ше знаю співанку.

  • 29.
    1. Встаньте в громаду, як діти,
      Чола у гору здійміть,
      Нині в нас свято Просвіти,
      Треба це знати усім.2
    2. Чуєся радість, веселість,
      Громом весни загуло.
      Сонця спинити несила,
      Сонце Просвіти зійшло.2
    3. Чуєте – радість, веселість,
      Гине, щезає пітьма.
      Тут, під прапором Просвіти,
      Місця для неї нема.2
  • 30.

    Р-1).: Поляки теж гасили. Туво мій перший чоловік, бо я била два рази замужом, там бив секретарем в читальни, то жандари приходили не раз…, накивали. Жеби Україну не піднімати, во, жеби Україну не піднімати. І москалі так! І всі тово: і москалі, і німці, і поляки – то є всьо наші вороги! Не знаю, якої ти нації там, а то є всьо українські вороги…
    [Побутова розмова].
    Р-1).: "Під прапором Просвіти, але місця не мала", бо поляки гасили.

  • 31.

    Р-1).: А чекай, я би ти ше таку нову пісню заспівала. Не можу си наганути…
    Р-2).: Ну, співайте.
    Р-1).: [Пригадує пісню]. Ну, чекай, як з початку, чось забила.

  • 32.
    1. Єднаймось, діти України,
      Єднаймось сміло в один вал,
      Бо є десь там велика сила,
      Що лучить нам душі запал.2
    2. Єднатись нам пора велика.
      Надходить волі і слави час.
      Щоб єднись у цю хвилю,
      Щоб ти заставив нас готових.
    3. Тоді всміхнеться Україна,
      Прибита горем лихоліть.
      І засіяє злотоверхий
      Наш Київ славою століть.[1]2
    Примітки:

    [1] Р-1).: Я, знаєте, ви такої пісні не маєте? З-1).: Нє, ми такої не чули, так.

  • 33.

    З-1).: Добре, дуже вам дякуємо.
    Р-2).: А коли ви приїдете?