Сеанс

Текст

• 1.
  1. Ходив джумар сім літ по долах,
     То він ни мав пригодівку на своїх волах.2
  2. Ой заслаб джумар, під меджев лежит,
     Нихто ’го ся ни запита, що єго болит.2
  3. Заболіла єго в чолі голова:
     – Головойко, моя бідна, чужя сторона.2
  4. Ідут волойки, домів ричучи,
     Що лишили джумарчика, в полю лижучи.2
  5. Прийшли волойки перед ворота:
     – Вийди, вийди, Жумарівно, бо вже’с сирота.2
  6. Ой прийшли сусіди, ударили в дзвін,
     Поз’їжався, посходжався весь джумарів рід.2
• 2.

  Збирач-1): [1] То вся вже, та?
  Респондент-1): [2] Вся.
  З-1).: А ви ше казали, якась пісня, про те, як брат з сестрою побралися?
  Р-1).: Я забила, на горі …, я си нагадаю, «Там гуляла дівчина, там ся козак напивав, дівча собі сподобав…», здаєсі, шо ми записували.
  З-1).: Нє, не записував, нє.

  Примітки:

  [1] Далі подається як З-1).: – Примітка транскриптора.
  [2] Далі подається як Р-1).: – Примітка транскриптора.

• 3.
  1. – Ой, дівчино, ти моя,
     Чи любиш ти жовніря.
     – Я жовніря не люблю,
     За жовніря не піду.
  2. Вийняв жовнір фалася,
     Відтяв дівці волося.
     Там цивільні стояли
     Та й жовніря злапали.
  3. Сидів жовнір їден день,
     Сидів жовнір другий день,
     А третий день наступав,
     До майора лист писав.
  4. – Ти, майоре, пане наш,
     Як там сидит жовнір наш,
     То за яку причину,
     Шо полюбив дівчину… [1]
  Примітки:

  [1] Респондент продекламувала уривок пісенного твору, оскільки повністю не змогла пригадати. – Примітка транскриптора.

• 4.

  Р-1).: То вже єнча, то єнча, то чекай, чекай.

• 5.
  1. … [1] Бодай мати не жила,
     Сестру з братом злучила, [2]
  2. … Пішли спати в комору,
     Розчали си розмову.
  3. – Ой, ти, милий-миленький,
     Голубочку сивенький,
  4. Скажи мені всю правдочку,
     З якого ти родочку.
  5. – А я, мила, а я родом крип’яний,
     На прізвище Міщаний.
  6. А ти, мила-милейка,
     Голубочко сивейка,
  7. Скажи мені всю правдочку,
     З якого ти родочку.
  8. – А я родом крип’янка,
     На прізвище Міщанка.
  9. Бодай мати не жила,
     Сестру з братом злучила,
  10. Бодай мати сконала,
      Сестру з братом звінчала.
  11. – Ой, ти, сестро туткиль будь,
      А я іду в Божу путь,
  12. Йду ся попів спитати,
      Де ся гріхів спасати… [3, 4]
  Примітки:

  [1] Респондент забула початок твору. – Примітка транскриптора.
  [2] Р-1).: То треба спочитку, зачекай, чекай, "Бодай мати не жила, сестру з братом злучила, сестру з братом злучила". Там забула чисто, з кінця, то якось як брат сестру взяв. – Примітка респондента.
  [3] Р-1).: Ну, забила’м спочатку як. – Примітка респондента.
  [4] Респондент твір продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 6.

  З-1).: Ну, може, тоді, почніть звідки пам’ятаєте?
  Р-1).: Забилам і всьо, то треба ся тим занимати, я вже не співала, хто знає коли, вже …?… шісдисять років. Що, та вже мозок підсиха. Си нагадую і не можу нагадати, …?… правда там було тяжко. Хоть я вчора ходила до Дубільових співати, вни співали там коло церкви, протів церкви.
  З-1).: Ви там співали вчора?
  Р-1).: Ні, ні, ні, я в церкви била, мені оповідали баби.
  З-1).: Та, та, та.
  Р-1).: А я …?… на калині співала, такє виглідає як дві дурні на дорозі.
  З-1).: Та чого, Боже.
  Р-2).: Просто люди в нас, розумієте, сковані всі так, такі всі сковані, не знают шо проти чого.
  З-1).: Та, та, встидаються того навіть.
  Р-1).: Там та файно в церкові співа стара тоже, вна в хорі все співа. Я не можу співати, я колись співала, я мала два рази туди операцію, всьо я вже голос… Ну, не загадаю си спочатку.
  З-1).: Ну, може, звідки пам’ятаєте, заспівайте?
  Р-1).: Ну, та шо, та я хоба відти пам’ятаю.
  З-1).: Співайте, та.
  Р-1).: Та шо то, то.
  З-1).: Співайте, як потянете.
  Р-1).: Ну, та я не можу співати, бо мене горло болит, видите, як я співаю.
  З-1).: Тихенько, та, бодай тихенько.
  Р-1).: Ходи, Соломіє, будемо вбі співати, ти будеш підтігати. Чекай, чекай, бо то я не забила, я спочату ту ше є єдна стрічка.
  Р-2).: Ви таку знаєте, ви там тото.
  Р-1).: Ну, та я знаю, "Пішли спати в комору…", але то як вни ся женили то ше було спочатку. І забилам ту строчку, і всьо.

• 7.
  1. … [1] Пішли спати в комору,2
     Розчяли си розмову.2
  2. – Ой ти, милий-милийкий,2
     Голубочку сивийкий.2
  3. Скажи мині всю правдочку,2
     З якого ти родочку.2
  4. – А я родом кирп’яний,2
     На прізвищи Міщаний.2
  5. Ой ти, мила-милийка,2
     Голубочко сивийка.2
  6. Скажи мині всю правдочку,2
     З якого ти родочку.2
  7. – А я родом кирп’янка,2
     На прізвище Міщянка.2
  8. Бодай мати ни жила,2
     Систру з братом злучила.2
  9. Бодай мати сконала,2
     Систру з братом звінчала.2
  10. – А ти, сестро, туткиль будь,2
      А я іду в Божу путь.2
  11. Йду ся попів спитати,2
      Де ся гріхів спасати.2
  Примітки:

  [1] Респондент забула початок твору. – Примітка транскриптора.

• 8.

  Р-1).: Всьо, там спочитку забила то ту стрічку і всьо. Чулисти такої де, чи нє?
  З-1).: Ну, я такої нє, тут я такої не чув, є шось подібне, але зовсім не то, навіть не … Ну і ше оцю, шо ви її нам наговорили от про того жовніра, що от.
  Р-1).: А ми вам співали про жовніря.
  З-1).: Співали хіба про жовніри?
  Р-1).: А, нє ви маєте про жовнірьи.
  З-1).: Люди говорили, що в вас співали таку щедрівку.
  Р-1).: Яку?
  З-1).: Щедрівку, що в вас співали якусь одну щедрівку.
  Р-1).: То Володя знає щедрівку файну.
  З-1).: Знаєте якесь щедрування, та, віншування?
  Р-2).: Ну.
  З-1).: А якє?
  Р-2).: Ну, я вам так розкажу наперед.

• 9.
  1. Вінчую вас, господарю, що Христос родився,
     Що наш нарід український з-під ярма звільнився.
     Не всі вони в Бога вірят, не всі Христа знают,
     Не всі наші українці Рождество справляют.
     Є що в бою, ті, що в болю, ті, що на Сибіру,
     Що прийняли хрест і муки за Христову віру.
     Ви неділеньку шануйте, церкву не минайте,
     День убогий, день моліться, молитви читайте.
     По торгах вам не ходити та не збиткувати,
     Нашу віру християнську на сміх не пускати.
     Дай Вам, Боже, світ без кривди, розуму і сили,
     Щоб та нужда та темнота вас не побідили.
     Вінчую Вас у тій хаті, будьте щасливі й богаті,
     Вінчую вас в цьому домі, Ісус лежить на соломі.
     Ісус ручки просягає, Христос ся Рождає!
• 10.

  З-1).: А можете її наговорити так тепер голосно?
  Р-1).: Може заспівати.
  З-1).: А шо вона співається?
  Р-2).: Ні, то…
  З-1).: То віншівка?
  Р-2).: То віншівка, то я коли ходив в вертепі Ангелом, розумієте.
  Р-1).: Ви знаєте, та як прийде на голову колись так бува, а так то не мож згадати.
  З-1).: «Щедрівочка щедрувала», такої не пам’ятаєте?
  Р-1).: Я забула, я забула.
  З-1).: Ну, а ше нам також приходили, казала жінка, шо колись приходили колядники, такі приходили такі чоловіки, такі вже поважні приходили в хату, сідали і кожному, хто був в хаті, шось такє співали, ніби коротенькє, але кожному, хто був в хаті. А шо саме то було?
  Р-1).: В нас таке не було.
  Р-2).: В нас таке не було, в нас хіба віншування було.
  З-1).: Ну, то завінчуйте нам.

• 11.
  1. Вінчую вас, господарю, що Христос родився,
     Що наш нарід український з-під ярма звільнився.
     Не всі вони в Бога вірят, не всі Христа знают,
     Не всі наші українці Рождество справляют.
     Ті що в болю, ті, що в бою, ті, що на Сибіру,
     Що прийняли хрест і муки за Христову віру.
     Ви неділеньку шануйте, церкву не минайте,
     День убогий, день моліться, молитви читайте.
     По торгах вам не ходити та не збиткувати,
     Нашу віру християнську на сміх не пускати.
     Віншую вас в цьому домі, Ісус лежить на соломі.
     Ісус ручки просягає, Христос ся Рождає!
• 12.

  З-1).: Дякую.
  Р-2).: Я ше десь пропустив кусник.
  Р-1).: В нас такє не було.
  Р-2).: В нас такє не було, в нас хоба вінчування було.
  Р-1).: В нас хіба віншування і тоже в Коляду ходили.
  З-1).: Ну то завінчуйте нам то.
  Р-1).: Давно віншувов та й шо то, то.
  Р-2).: Та, ну я де то то, на голову.
  Р-1).: Як би було при горівці.
  Р-1).: Я собі трошка вип’ю, вно сі там в мозгах, розумієте, скрутило.
  З-1).: А чи ви не пам’ятали такої давньої пісні про Бондарівну?
  Р-1).: А я її знала, я ї забила.
  З-1).: Таки цалком забили, та?
  Р-1).: Забила, я ї знала про Бондарівну.
  …
  Р-1).: Я вже й забила.

• 13.
  1. Тай ни динь, тай ни два, тай ни годиночку,2
     Возьміт Байду тай зв’яжіте,2
     Та й на ребро гаком, гаком зачепіте.2
• 14.

  Р-1).: Забула’м, я не буду співати, бо я забула.
  З-1).: Це пісня про Байду?
  Р-1).: То, то та пісня, я ї вміла, я ї забула.
  Р-2).: Зараз вже нема того, шо раніше було, раньше сі збирали вечірки, старі люди збиралися. Ну, так якась була трошки забава, там була скрипка, бубінь, то було багато. Ну, а по одному, по одному, то вже нема того.
  Р-1).: Та я знаю, же я кілько піснів знала, вже не можу повісти, ну, не можу.
  З-1).: А вас зошита нема такого, шо ви собі писали, нє?
  Р-1).: Та й де, та нашо мені було, я то во всьо мала в голові, мені не треба було зошита.
  Р-2).: А Василь Старпачів найбільше доста знав.
  Р-1).: А, Василь, Вася, ми не раз співали разом, та.
  Р-2).: Вни багато знали піснів.
  Р-1).: Чекай, чекай, най си нагадаю «…жінку прощав, прощай ня жінко, бо я вже йду, благослови ня на ту війну…» Співали вам такої?
  З-1).: Нє.
  Р-1).: Я малу вчила, чекайте, то не записуй, би я собі здогадала.
  Р-2).: Най записує всьо, шо не треба, він потому викине, шо йому не треба.
  Р-1).: «Летіла куля через гору та й ударила у грудь мою, та й ударила у грудь мою, потекла кров річенькою…»
  З-1).: Ходи, ходи з бабою співати!
  Р-1).: Та я вчила Соломію, та.
  З-1).: Ходи з бабою співати, ходи.
  Р-1).: Вна забила, вна все.

• 15.
  1. В неділю рано дощ накраплявся,
     Як ся на войну каждий збирався.
  2. Як ся на войну каждий збирав,
     З неділю рано жінку прощав.
  3. – Прощай ня, жінко, бо я вже йду,
     Благослови ня на ту війну.
  4. Благослови ня на ту війну,
     Бо добре знаю, що не верну.
  5. Летіла куля через гору
     Та й ударила в грудь мою,
  6. Та й ударила в грудь мою,
     Потекла кров та річенькою.
  7. Потекла кров та річенькою,
     Аж до тихого та Дунаю.
  8. А в тім Дунаю бистра вода,
     Там розмовляла жінка моя.
  9. Там розмовляла жінка моя:
     – Десь мого мужа з войни нема.
  10. Десь мого мужа з войни нема,
      Десь ’го убила остра куля.
  11. Десь го убила остра куля,
      Десь присипала сира земля.
  12. Десь присипала сира земля,
      Десь примулила бистра вода.
  13. А діти плачут: "Тата нема,
      Хто ж нам дасть їсти, прийде.
  14. І хто ж нам пооре, прийде весна.
      Хто ж нам пооре, прийде весна.
  15. Хто ж нам покосит, прийдут жнива,
      Хто ж нам покосит, прийдут жнива.
  16. Хто ж нам дасть їсти, прийде зима".
      А діти плачут, тата нема. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент твір продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 16.

  Р-1).: Вся.
  З-1).: А тепер на голос візьміть її так легенько.
  Р-1).: Та, не можу співати.
  З-1).: Попробуйте, та.
  Р-2).: А таку вам ше співали?
  Р-1).: Яку?

• 17.
  1. Ой там на горі зозуля кувала,
     Там ся перший раз козака дівчина питала.2
  2. – А де йдеш, козаче? – Їду воювати.
     – А хто ж тобі буде, милий, могилу копати?2
  3. – Маю дві гранати із правого боку,
     Вони мині викопают широку, глибоку.2
  4. Ой там на горі зозуля кувала,
     Там ся другий раз козака дівчина питала.2
  5. – А де йдеш, козаче? – Іду воювати.
     – А хто ж тобі буде, милий, сороченьку прати.2
• 18.

  Р-2).: Далі не знаю, то є одинайціть стовпчиків, то є одинайціть стовпчиків, але то.
  З-2).: А може, пам’ятаєте дальше?
  Р-1).: Та я забила, я.
  …
  З-1).: А ту пісню, шо ви нам наговорили перед тим?
  З-2).: «В неділю рано…»
  З-1).: «В неділю рано…»
  Р-1).: Йо-йой, як ви всьо тянете, чекай, чекай, вже м забила, а отепрки й во шо я говорила…

• 19.
  1. В неділю рано дощ накрапав,
     Як ся на войну каждий збирав.
  2. Як ся на войну каждий збирав,
     В ниділю рано жінку пращав.
  3. – Пращай ня, жінко, бо я вже йду,
     Благослови ня на ту війну.2
  4. Благослови ня на ту війну,
     Бо добре знаю, що ни вирну.2
  5. Литіла куля чириз гору,
     Та й ударила у грудь мою.2
  6. Та й ударила у грудь мою,
     Потикла кровця річенькою.2
  7. Потикла кровця річенькою,
     Аж до тихого до Дунаю.2
  8. А в тім Дунає бистра вода,
     Там розмавляла жінка моя.2
  9. Там розмавляла жінка моя:
     – Дись мого мужя з войни нима.2
  10. Дись мого мужя з войни нима,
      Дись ’го убила востра куля.2
  11. Дись ’го убила востра куля,
      Дись присипала сира зимля.2
  12. Дись присипала сира зимля,
      Дись примулила бистра вода.2
  13. Дись примулила бистра вода,
      А діти плачут: "Тата нима".2
  14. А діти плачут: "Тата нима,
      Хто ж нам поворе, прийде весна.2
  15. Хто ж нам поворе, прийде весна,
      Хто ж нам покосит, прийдут жнива.2
  16. Хто ж нам покосит, прийдут жнива,
      Хто ж нам дась їсти, прийде зима".2
  17. [1] В ниділю рано дощ накрапляв,
      Як ся на войну каждий збирав.2
  Примітки:

  [1] З-1).: І ше перший куплет [повторіть]. – Примітка збирача.

• 20.

  Р-2).: «Шуміла ліщина, шумів темний гай…», знаєте таку, ну, чули?
  З-1).: Ну, а яку?

• 21.
  1. Шуміла ліщина, шумів тихий гай,
     Зрадливу дівчину козак покохав.2
  2. Він клявся, божився, що любит її,
     На неї дивився – на зорі ясні.2
  3. – Дівчино, дівчино, чого ж ти така,
     Яка в тебе гарна, чудова краса.2
  4. – Як хочеш, козаче, моєї краси,
     Ти матері серце мені принеси.2
  5. Три дні і три ночі козак сумував,
     Четвертої ночі він серце виймав.2
  6. Як серце виймав він та й став говорить:
     – Матусю, рідненька, чи дуже болить?2
  7. – Синочку, синочку, мене не питай,
     Візьми моє серце, дівчині віддай.2
  8. – Козаче, козаче, що ти наробив,
     Я пожартувала, ти матір убив.2
  9. Як матір вбивати, в нас мами одні,
     Вони нас кормили своїми грудьми.2
  10. Іди ти, козаче, у темні ліси,
      Шукай собі пару для свої краси.2
  11. Пішов я між гори, між люди чужі,
      Шукати розраду для свої душі.2
  12. Шуміла ліщина, шумів тихий гай,
      Зрадливу дівчину козак покидав.2
• 22.
  1. Ой браття, опришки, налийте горілки,
     До ватри підкиньте ще дров.
     Настрійте ми гору голосом сопілки,
     А я вам співати готов.2
  2. Веселіться, браття, пок трава зелена
     І листям вкривається ліс.
     Під кущем сплетеним, де сосна звалена,
     Напевно, не знайде нас біс.2
  3. Тютюну достанем з угорськой границі,
     Дігнати нас трудно конем.
     Горілки дістанем в жидівській крамниці,
     А жида на двері приб’єм.2
• 23.

  Р-2).: Далі не знаю.
  З-1).: А де ви, від кого навчилися тої пісні?
  Р-2).: А то я десь чув, та я знаю, десь на весілю чи де.
  З-2).: То до кінця, та?
  Р-2).: Ні, вона ше є дальше.
  З-1).: Ше є далі та пісня?
  Р-2).: Дальше, але я не знаю дальше.