Сеанс

зміст текст
Архівний шифр
EK_12AV20080701_lilia_seans07
Польове дослідження
Дата/час початку
04.07.2008 13:20
Дата/час закінчення
04.07.2008 14:50
Свято/будень
будень
Місцева (давня) назва населеного пункту
Водолихнівка
Назва частини населеного пункту
Характер і умови проведення
імпровізований, у приміщенні (в хаті), під час дозвілля
Контекст запису
штучний
Присутні слухачі
Інституція/особа походження запису
Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси, Львівський національний університет імені Івана Франка
Інституція/особа зберігання запису
Фольклорний архів Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси (ФА КУФ), Львівський національний університет імені Івана Франка
Транскриптор
Т-1) Винницька Ліля

Зміст (68 записів, творів – 31, коментарів – 37)

догори

Текст

догори
  • 1.

    Респондент-1) [1]: Нападали на наших хлопців. А то записує?
    Збирач-2) [2]: Ну, то нам треба, на голос шоб ми чули, бо то слова то таке. Партизанську, кажете, якусь пам’ятаєте, та?
    Р-1).: Та.
    З-2).: Ну, то давайте, яку знаєте!

    Примітки:

    [1] Далі подається – Р-1).:
    [2] Далі подається – З-2).:

  • 2.
    1. Нічка була темна, в селі було тихо,
      Аж нараз до сила приїжає лихо.
    2. Приїжають кати попід кожну хату,
      Ариштують друзів за підпільну працю.
    3. Ариштуют друзів, в’яжуть ноги й руки
      І ведуть цих друзів на тортури й муки.
    4. Вирок вичитали, на смерть засудили,
      Скоростріл загримів, друзі повалились.
    5. Ни єдная жертва за Вкраїну впала,
      Слава Україні і героям слава.2
  • 3.

    З-1).: Дуже гарна пісня. А де ви такої навчилися?
    Р-1).:Та ходила на вечірки, пряла, хлопці ходили туди з ліса, та й пісні співали всякі.
    З-1).: В якому році то приблизно було, шо ви кажете, ходили на вечірки?
    Р-1).: Ни знаю в якому. В сорок восьмім, в сорок шестім, семім, десь так.
    З-2).: А закінчили ходити коли? Ше за Радянської влади ходили?
    Р-1).: О, та тоті чорти попід вікна ходили, наслуховували, де ми ся сходили, пряли, а вони так підслуховували − маскалі.
    З-1).: А в кого ви найчастіше збиралися на ті вечірки?
    Р-1).: Та то тут, тої хати вже нема, тих людей нема, та де-небудь. А якби гет-гет стародавну:

  • 4.
    1. Ой поїхав козаченько на довгу війну,
      Лишив жону Маріяну як мальовану.2
    2. Ой приснився козакови такий дивний сон,
      Що з правого рукавчика вилитів сокол.2
    3. – Ой устань же, козаченьку, устань на ніжки,
      Долом, долом, долиною аж до ворожки.2
    4. – Ти, ворожко-вигадошко, виложи ми сон,
      Що з правого рукавчика вилитів сокол.2
    5. – Ой молодий козаченьку, сон ти виложу,
      Як ти ся слова ни сповнять, голов положу.2
    6. Ой поїхав козаченько на круту гору,
      Ниґде світла ни видати, а в єго дому.2
    7. А приїхав козаченько наблизь ворота,
      Лижит жона Маріяна білим накрита.2
    8. – Жоно моя молодийка, устань ни лижи,
      Розплакався син малийкий, на ручки ’го взьми.2
    9. – Ой молодий козаченьку, ни мож ся зняти,
      Біле тіло глинов стало, ни мож підняти.2
    10. Ой ударив козаченько у стів головов,
      Ой сину мій возлюблений, то’м пропав з тобов.2
  • 5.

    З-2).: То ви кажете пісня така старовинна. А коли її виконували?
    Р-1).: На вечірках як пряли. Та то хлопиц си затямив, я корови з ним пасла, а типир він їзди хто-зна де по світах і повідат: «Нанашко, я все співаю вашу пісню і всі слухають».
    З-1).: Може ше згадаєте яку пісню?
    Р-1).: Старовинну хочете?
    З-1).: Угу!
    Р-1).: Є старовинні, я би їх ни зрахувала.
    З-2).: Ви нам старовинні співайте. Нам такі старовинні треба.
    Р-1).: Колись я чула у радіо, що говорили що українських пісень є триста тисяч і трийціть вісім, чи як…
    З-3).: Триста тридцять вісім тисяч.
    Р-1).: Видите, я правду повідам, ви то знаєте.
    З-1).: Я думаю шо більше.
    З-3).: Може і більше, бо кожна людина собі знає свою.
    Р-1).: То треба жи би трохи голос бив, а мій голос вже такий…
    З-1).: Нє, то нам головне шоб ви слова пам’ятали і нам наспівали, співали мелодію, а голос ше, ого, на ваші літа ше дуже добрий.
    Р-1).: Я співала в хорі ше до торік в церкві.
    Р-2).: Співайте, співайте, чого держите. Співайте, яка попало, та й співайте!
    З-1).: Яку згадаєте.

  • 6.
    1. А лісі, лісі під дубиною,
      Там сидів голуб з голубиною.
    2. Сиділи вни си, говорилиси,
      Сивийким крильцьом накривалися.
    3. Надлетів ворон з-за чорной хмари,
      Розбив, розігнав голубів з пари.
    4. Голуба вбивши, голубку взявши,
      За тихий Дунай запровадивши.
    5. Дав він ї їсти жита, пшениці,
      Дав він ї пити зимной водиці.
    6. Голубка не їст, голубка не п’є,
      Все під дубину плакати летит.
    7. – Хоць би ту било сімсот чотири,
      Нима такого, як був мій милий.
    8. А мій милийкий, голуб сивийкий,
      На личко білий, сам чорнобривий.
  • 7.

    З-2).: Бачите, знаєте, то тільки пригадати треба.
    Р-2).: Видити, голубка, нема голубів тепер пари.
    Р-1).: Колись як зозулі кували, а типер хоба йна. Вона ни має пари.

  • 8.
    1. Ой ти, дівчино заручиная,
      Чого ж ти ходиш засмучиная?
    2. Як же я маю весела бути,
      Любила’м хлопця не мож забути?
    3. Любила’м хлопця півтора року,
      Пок ся дізнали вороги збоку.
    4. Як ся дізнали, розщебетали,
      Бодай, від Бога ласки ни мали.
    5. Ласки ни мали, ані стижечки,
      Пішов мій милий до ворожечки.
    6. Єму ворожка всю правду скаже,
      З ким моя мила спатоньки ляже.
    7. Ой ляже, ляже сама з собою,
      Білу рученьку під головою.
  • 9.

    Р-1).: Всьо.[1]

    Примітки:

    [1] Респонденти пригадують тексти пісень – Примітка транскр.

  • 10.
    1. Ой гук, мати, гук, бандеровці йдут,
      Попереду, хто їм на заваді, багнетами тнут.
    2. Зібрались вони у темні ліси
      І чекають Стефана Бандеру на раду собі.
    3. Друг Бандера йде, як голуб гуде,
      І сказав нам: «Слава Україні, як вам ся живе?»
    4. Чи не зимно вам? Чи не голодні?
      Чи маєте ся у що убрати? Чис’те всі здібні?
    5. − Нам тут добре є, ми не голодні
      І маємо ся у що убрати і всі’смо здібні.
    6. Комуну ріжте, поляків вішайте,
      А ту славу, славу бандерівську не забувайте.2
  • 11.

    З-2).: Ту пісню як називали, ну так по-народному як ви кажете, шо то за пісня?
    Р-1).: Так, партизанська. Та яку ще, то кінця нема пісням.
    Р-2).: Тому наших називають як там поїдуть на схід – Бандерами.
    З-2).: Ви зараз неможете згадати такої патріотичної, то згадайте може таку про кохання хлопця дівчини, чи може жінка з чоловіком живе, а чоловік такий пияк?

  • 12.
    1. Любив та кохався козак з дівчиною,
      Мати ни казала жени-, женитися з нею.
    2. − Козаче, козаче, твоя мати знає,
      Для твого серденька єнчо-, єнчої шукає.
    3. − Ой няй си шукає, може си шукати,
      А я йду на цвинтар моги-, могилу копати.
    4. − Копай, козаченьку, копай широченьку,
      Щоби я лежала при тво-, при твоїм серденьку.2
    5. Копай, козаченьку, копай широченьку,
      А я йду додому збира-, збиратися в строй.
    6. В строю ся збирає,
      Українська ленту до бо-, до боку чіпляє.
    7. Вийшла стара мати, ручки заломила,
      − А й де ж ти ся, доню, так гар-, так гарно строїла [1]?
    8. − Строїла’м ся, мамцьо, в далеку дорогу,
      В далеку дорогу, на смер-, на смертну дорогу.
    9. А як ми пімремо, та й нас поховайте,
      На наші могилі слова, слова напишіт. [2]
    10. Хто буде їхати, той буде читати,
      Де ся двоє любять, не треб, не треб розлучати,
      Бо за ту розлуку буде, буде Бог карати.
    Примітки:

    [1] строїла = «зібрвлася в українську ленту, пояс, опасала» = вдягнулася в український стрій. – Примітка транскр.
    [2] респондент пригадує слова пісні. – Прим. транскр.

  • 13.

    Р-2).: Зібралася як би мала вінчатися, а вона пішла в могилу.

  • 14.
    1. Си я си гадав, що зоря зийшла,
      А то моя, моя наймиліша по воду вийшла.
    2. А я за нею, як за зорею,
      Польом, польом, сивим коньом те ї догоню.
    3. Як ї догонив, та й заговорив,
      − А хто ж тебе, моя наймилішя, так рано збудив?
    4. Нихто ни збудив, я сама встила,
      Коновечки в білі ручки, по воду вийшла,
      По воду вийшла…[1]
    Примітки:

    [1] Виконавець не до кінця виконала твір – Приміка транскр.

  • 15.

    Р-1).: То вже най буде так, бо доповідати то вже буде так.
    З-2).: Нє, ви ліпше заспівайте так як треба, ми собі потім зробим то.
    Р-1).: Шось я вже забила.
    Р-2).: То ни мусит бути вже конець.
    Р-1).: «По воду вийшла…» та й всьо.
    З-2).: Та ви можите і спочатку почати, то нічого страшного.
    Р-1).: Та вона вже не така аж файна.
    З-2).: Нічо. А як ви судите: чи пісня гарна чи ни гарна, нам всі гарні які ви співаєте. Нам всі бо ми таких не знаємо.
    Р-1).: А я співала «Дівчино зарученая…»

  • 16.
    1. Сумний вечір, сумний ранок,
      Десь поїхав мій коханок.2
    2. Десь поїхав, я ни знаю,
      Серце ж жалю завмирає.2
    3. А я вийду на ті двирі,
      Де гуляют кавалєри.2
    4. А я вийду на той ґанок,
      Ци їде вже мій коханок.2
    5. Їде, їде, я ’го бачу,
      Він ся сміє, а я плачу.2
    6. Він ся сміє та й моргає,
      Нагайкою коня крає.2
    7. Нагайкою коня крає,
      Всю Вкраїну об’їжджає.2
    8. Як уб’їхав всю Вкраїну,
      Пустив коня на долину.2
    9. Пустив коня на долину,
      Сам ліг спати на годину.2
    10. Спит єдную, спит другою,
      Спит третою щасливою.2
    11. А надийшла чорна хмара,
      Та й дівчина чорнобрива [1].2
    12. Вирвала си травичийку,
      Вдарила ’го по личийку.2
    13. Встань, козаче, годі спати,
      Їдуть турце воювати.2
    14. Їдуть турце і татари,
      Возьмут коня і кантари [2].2
    15. Возьмут коня – другий буде,
      Тебе заб’ют – жаль ми буде.2
    Примітки:

    [1] чорноброва – варіант виконання.
    [2] кантар = «кінь має то-то кантар, лотос шо його путають кантара» – Примітка транскр.

  • 17.

    Р-1).: Всьо.
    З-2).: А шо таке кантар?
    Р-1).: Кінь має то-то кантар, лотос шо ’го путают, кантар.

  • 18.
    1. Вже весна воскресла, луги зеленіють,
      Там на Закарпаттю могили чорніють.2
    2. Могили чорніють, свіжі, висипані,
      Там лежат герої, що за волю впали.2
    3. Твердо вни ся били, твердо воювали,
      Заки Закарпатя мадяри забрали.2
    4. Твердо вни ся били, не було ріжниці,
      Жінки брали коси, мужчини рушниці.2
    5. Вкраїнські дівчата рани забивали,
      Тих Січових Стрільців в шпиталь відсилали.2
    6. В шпиталь відсилали, в шпиталю гоїли
      Тих Січових Стрільців, що їх поранили.2
    7. Ви, гори Карпати, рівнайтесь долами,
      А ви, сестри, браття, ідіть їх слідами.2
  • 19.

    З-2).: Може по гриби йшли, може як корови пасли?
    Р-1).: «Фисі»! [1]

    Примітки:

    [1] Респондент-1 пригадує тексти пісень – Примітка транскр.

  • 20.
    1. Ой там дівча по гриби ходило, по гриби ходило,
      В темнім лісі, гаю заблудило.2
    2. Надибав ї козак молоденький, козак молоденький…[1]
    Примітки:

    [1] Виконавець не до кінця виконала твір – Примітка транскр.

  • 21.

    Р-1).: «Фесю» ше може, а ту вже лишимо, бо якось забула шо то далі.
    З-1).: А як тіво пісні називали, просто пісні, чи може в вас було таке шо латкали?
    Р-1).: Нє латкали то є єнче.
    З-1).: А ви пам’ятаєте якісь латканки?

  • 22.
    1. Вотворяй, сватку, хатку
      Та й новенейкі сіни,
      Би ся гості всіли.
    2. Ми люди здорожені,
      Нам сукні помочені…[1]
    Примітки:

    [1] Респондент продекламувала твір. – Примітка транскриптора.

  • 23.

    З-2).: То ви, можи, ту, як ви казали «Хвеся», то ви давайте ту заспівайте, поки пам’ятаєте?

  • 24.
    1. Ой попід гай Фесю телятко пасе,
      Голос по діброві, як листок трясеся.
    2. Голос по діброві аж ся розвіває,
      У третій годині милий приїжає.
    3. − Що ту робиш, Фесю, вечір вечеріє,
      … [1]
    4. − Я пасла тилятко та й ту загубила,
      Що червоним значком назначене било.
    5. − Поміг бе’м ти, Фесю, телятко шукати, [2]
      Якби’з ня навчила хорошо співати.
    6. − Добре, милий, добре, я ти заспіваю,
      Сідай коло мене, бо я вже сідаю.
    7. Посідали вни си, стали говорити,
      За своє кохання, як на світі жити.
    Примітки:

    [1] Виконавець забула твір. – Примітка транскриптора.
    [2] Р-1).: Та шо то «Феся» била сто літ назад. – Примітка респондента.

  • 25.
    1. Там на півночи на Волиню,
      Там ся створило та й УПА,
      А там воскресла Україна
      І завитала свобода.
    2. Про контигенти там ни знають,
      Там люде жиють, мов в раю,
      А за ту волю золотую
      Пролляла молодь кров свою.
    3. Горіли села і містечка,
      Борці боролись ніч, так день,
      Перших рядах борців героїв
      Упав Івахів наш Василь.
    4. У ріднім селі сестра плаче,
      Щодня виходить за село,
      Чи вже вертає любий братчик,
      Чи ни побачу більш єго.2
  • 26.

    З-1).: Може, ви собі нагадаєте, там про свекруху, про невістку, о такі?
    Р-2).: Ти свекри немала.
    Р-1).: Та мала, чо ни мала. В мене свекра била файна баба.
    З-1).: Може ви собі нагадаєте є різні пісні?

  • 27.
    1. Широкий лист на дубочку, похаджяє по садочку,
      Ой ходила, говорила, нема того, шо любила.
    2. Нима, нима, та й не буде, розлучили лихі люде…[1]
    Примітки:

    [1] Виконавець забула продовження твору. – Примітка транскр.

  • 28.
    1. Світит місяченько і ясная зоря,
      Та й на то подвір’я, де бідная вдова.
    2. Ходит по подвір’ю, чеше волосся,
      Та й на сине море споглядаєся.
    3. А на синім мори пливають кораблі,
      А в тих корабелках стрільці січові.
    4. Єдному шабелка похилилася,
      Щось наша Вкраїна зажурилася.
    5. Ми тую шабелку підправимо,
      Ми свою Вкраїну розвеселимо.
  • 29.

    З-1).: А нам казали, шо сьогодні в вашому селі якесь свято? Шо то за свято?
    Р-1).: Присвяток.
    Р-2).: Десята П’ятниця.
    Р-1).: Десята П’ятниця, Чесного Хреста.
    З-1).: Якось святкують в селі?
    Р-1).: Святкують. Во не роблять люди нич, а там на третьому селі празник, посвяшчували церк-ву.

  • 30.

    З-1).: А в вас така цікава назва села – Лопушанка. А ви знаєте чого воно так називається?
    Р-1).: То як би чоловік мій був бил, то би розказав за всі села. То Лопушанка якась причина є, якийсь лопух, щось. Во віни ту йшли. Я знаю як вам пояснити. Наша Лопушанка випливат в вода і називатсі Водолихнівка, там недалеко є застава, там є такий потік, вона випливат і ту дуже тече, хто зна аж де…
    З-2).: Може ви собі яку пісню по дорозі нагадали?
    Р-1).: Вам, напевно, то тре хто більше збере буде оцінка якась?
    З-2).: Ну, в принципі, ше може шось згадаєте?

  • 31.
    1. Віє вітер по гаю, з дерев листя обірвав,
      Що найкращі свої літа я в ниволі змарнував.
    2. Ой сидів я єден рочок, ой сидів я другий рік,
      Прийшли браття з України визволять мене на світ.
    3. Єдни браму розкували, другі браму розтяли,
      Взяли мене за ручейку та й на волю вивели.
    4. Яка ниськи гарна днина, свят Різдвяних перший день,
      Пробудилась Україна, кайданами дзень та й дзень.
    5. Не плач, не плач, Україно, кайданами ни дзвони,
      Ми про тебе ни забудем, ми твої вірні сини. [1]2
    Примітки:

    [1] Р-1).: Такво треба все повторяти, бо я ни хочу, бо то мене задри як я буду по два рази.

  • 32.

    З-2).: То тоже така партизанська, та?
    Р-1).: Та, але файна. «Вже весна воскресла…», чи я вже співала?
    З-2).: Співали, але здається не до кінця.
    Р-1).: Хай уже буде як є. [1].

    Примітки:

    [1] Респондент-1 прдекламувала наступний текст – Примітка транскр.

  • 33.
    1. У Карпатах сумний жаль настав,
      Бо ворог знов вже Батьківщину взяв.
      Ревуть, стогнуть твердії шляхи биті,
      Несуть же волю Україні.
    2. Цвіт народу і краса,
      Справжді волю нам несе.
      До зброї, всім нам козацькі діти милі,
      Скличем: «Слава Україні!»
    3. Розіб’єм наших ворогів:
      Мадярів, ляхів і москалів.
      Воскресне всім нам батьківщина мила,
      Нам наша славна Україна.2
  • 34.

    З-2).: А колискових для дітей ви ніяких не пам’ятаєте, які дітям співали?

  • 35.
    1. Гей да, гей да, вженився Махейда,
      Да взявси капітанку з високого ганку [1].
    Примітки:

    [1] Рядки № 1-2 декламують, а не співають. – Примітка транскр.

  • 36.

    З-2).: Ну, то співайте! Такі просто ліричні пісні співали. Так, прості?
    Р-1).: Ну!
    З-2).: Ну, то заспівайте те шо співали біля колиски!
    Р-1).: Ну, то як так співала. Мій син тойво шо вмер мав вісімнайціть років, путому я вродила, другого я вже вродила вже мала сорок років, то й Ігор шо є і ми дуже йому ся тішили. І я колисала і співала, а мої дівки: єдна мала єдинайіть, а друга тринайціть, тоті співанки си заслуховували і як мали свої діти вже співали, мали готові. Яку то ще?
    З-2).: Ну, то шо біля колиски, шо ви собі нагадували!

  • 37.
    1. Лю-лю, лю-лю, лю-лю-лю, малий попилюшку,
      Єдна мила коло мене, а друга на люшку[1].
    Примітки:

    [1] люшку = ліжко – Примітка транскр.

  • 38.

    З-1).: А ше якісь колискові, може знаєте якісь забавлянки як дитина плакала, були якісь такі шо бавилися з ними, може згадаєте шо там приговорювали при тому?
    Р-2).: Та ви ше маєте бабу, та баби би співали ваші?
    З-2).: Там якісь «Сорока-Ворона…» шось таке?

  • 39.

    З-1).: А, може, ви ходили по весіллях, шоб нам розказати?
    Р-1).: О, ходила, та чо нє. Я стільки ся находила.
    З-1).: Як в вас святкували весілля тут в селі?
    Р-1).: На самий перед просили благословенства.
    З-3).: Ну, але, напевно, спочатку йшли в свати?
    З-2).: Були в вас свати. Чи якось інакше називалися?
    Р-1).: Та свати, свати.
    З-1).: В які дні переважно йшли свати?
    Р-1).: Читвир, вівторок, субота і так далі.
    З-1).: Весілля коли було найчастіше?
    Р-1).: Колись давно, то найбільше било у вівторок, а тепер найбільше роблять у суботу. Бо те-пер шо ся лише з їдження, то ше з’їдять у неділю.
    Р-2).: Колись, як було у вівторок, то ше до другої неділі ся лишить.
    Р-1).: Як йде чоловік з жінков на весілля, не бере нич, хіба курку під паху. Прийшов, дав курку старості, староста курку десь век, а йому п’ядесят грам горілки, сто ни било. Були такі маленькі рюмочки: «Дай, Боже, здоров’я!», випив, пішов си на бік. Тоти кури вбраб’яли, парали гарячим вокропом, вбраб’яли і тоди в такий великий баняк, як ся варит свиням, десіть, п’ятнацять курей, кури ся варят. Як ся який хлопець заладив, не хотіли ’го погостити, найшов жабу і шмарив у той баняк.
    З-1).: Збитки такі робили?
    Р-1).: Та, збитки.
    Р-2).: Ну, та в єдній хаті, ту варили, а ту гуляли. Так гуляли, жи тоті баняки ся поперевертали.
    З-1).: З тими курами йшли в день весілля чи перед весіллям?
    Р-1).: В день весілля. Заждіт. А єдна жінка не мала курей багато, хоба квочку насадила. То є мо-го Фідя дідо і баба. То правдиво било. А чоловік хотів іти на весіля, а нема курки, бо сидит на яй-цьох, буде виводити. Каже: «Я беру курку», а жінка каже: «Не бери, бо няй висидит курята». Він не питав, взяв, а жінка каже: «Бодай ся нев вдавив!». І він пішов і поніс тоту курку, а там зробили з нев, шо зробили і ви думаєте, шо ся не вдавив на вісілю кістков? Вмер чоловік, то правда була.
    Р-2).: Але то чоловік був жи курка на єйцьох, а він взяв і всьо.
    Р-1).: Видите, хотів бути на вісіллю і шо.
    З-1).: Кажете. Йшли свататися перед весіллям? Йшли день перед весіллям, чи ше набагато ско-ріше, коли?
    Р-1).: Йшли навіть дві неділи наперед.
    З-3).: Перед тим домовлялися?
    Р-1).: Так.
    Р-2).: Тоді на весіллю що било: варили кури, крупи вівсяні, ту їшку давали.
    Р-1).: Бульбу таку не скрептану, а й в лупинні, а потім почистили. Кришили то ту їшку, то була така їда файна, то та їшка така відповідна, жовта така.
    З-1).: А пили шось? Горілку пили?
    Р-2).: Горілку давали, як курку приніс, то дали чарочку, більше нє. Тоді п’яних ни било.
    Р-1).: Потім ввечер ше вділяли.
    Р-2).: Крупи залляті молоком, хто мов, хліб несолений.
    Р-1).: Як не мали молока, то сусіди принесли збанок молока.
    Р-2).: Хліб був несолений, менше люди їли. І то та їшка з булями, таке то було на вісіллю.
    Р-1).: То тоже правда била. А єдна жінка така била, трохи жадна, то правда, мала діти вдома, а куска хліба нема. І їла біля стола, брала ту кусок, ту кусок, а люди збоку замічали. Та й вона виліз-ла за стола, а староста каже: «Ходім, кумцю, си загулям». Взяв та й гулят, все ту сорочку више та й више, а то всьо падає. То тоже правда.
    Р-2).: То чия?
    Р-1).: Жуканя. Жукового Івана жона. Вона вже вмерла.
    З-3).: От перед весіллям пекли коровай…
    З-1).: І шось співали при тому? Може ви шось згадаєте?
    Р-1).: Співали. Та шо тоді весілля шо було, тоді було тяжко весілля, шо тоді несли кури… А як була партизанка, то грозили шоб музики ни грали.
    З-1).: Які в вас були музики на весіллі? На чому вони грали?
    Р-1).: Скрипка, бубен, та й більше ни било.
    З-1).: Музики були тільки зі свого села чи могла бути ше з другого села?
    Р-1).: З другого могли бути і з Боберки і з Грозьови.
    З-1).: Доки було весілля, напевно, цілу ніч?
    Р-1).: Било, било цілу ніч і на другий день ше поправляли.
    З-1).: А на другий день тільки на другий день, чи могли ше довше святкувати?
    Р-1).: То вже таківо добавлялися пияки…
    З-1).: А як пекли коровай, то хто його міг пекти?
    Р-1).: Сестра молодого. А в молодої коровай не пекли, а в молодого.
    Р-2).: Ше пекли в сусідів, в своїх.
    Р-1).: Як вже посаджали коровай на лопату в піч, шоби ся пік, тогди брали такі портки, калісони і дерли: той туда, той туда, мусіли пірвати чисто, такий закон бил.
    З-1).: А нашо так, шо то означало?
    Р-1).: Би ся хлопці родили, жи би всьо добре било, на добро било.
    З-1).: Ви кажете, шо коровай пекла сестра молодого. А мали бути якісь вимоги до неї, напри-клад, вона мала бути одружена?
    Р-1).: Мала мати вітця, матір, би не била вдова.
    З-2).: А як не було сестри в молодого, то хто тоді пік?
    Р-1).: Родичка якась.
    З-1).: Але обов’язково родичка? Не було в вас такої поварихи, яка варила на весілє?
    Р-1).: Била, била. Хоба як десь не хотіла йти.
    З-1).: Але вона коровай не пекла?
    Р-1).: Не пекла. Вона горівку парила.
    Р-2).: Коровай пекли в четвир якщо, а вісіля як типер в суботу, а коровай печут в читвер, або в вівторок, а тоді як весілля було в суботу, то напевне пекли в суботу.
    Р-1).: А як вісілє було в вівторок, то коли пекли коровай?
    Р-2).: Та в суботу.
    З-1).: А коровай, то тісто, хліб такий був?
    З-3).: Чи гуски?
    Р-1).: Хліб. То на хлібу такі вироби на хлібу, а потім є зі смерічки такий «дружок», він ше такі «страпці» має. То палички, вони окремо. Воно ся спече таке високе, палички окремо, а потім впнут, повішают і то файне таке виглядало.
    З-1).: А як спекли коровай, він зпікся, шось співали, як витягали коровай з печі при тому?
    Р-1).: Та, може, шось і співали?
    З-2).: А взагалі якісь коровайні пісні пам’ятаєте чи ні?
    Р-1).: Як вони ся віддавали, а їх родичка ту пекла, то вна мині повідат «Настуню, ми спечимо коровай, але наперед си посадім два колачики, то буде наші колачики, вкрадемо, але мати не зна-ла», то вже мати Анця – їх свекра, та й ми тото так пекли. Вийняли той коровай з паски, а ми собі тоті колачики.
    Р-2).: І шости співали?
    Р-1).: Та не тям’ю.
    З-1).: Як спекли коровай, його витягнули і де його ставили до весілля?
    Р-1).: На стіл. Мали другу хату, то там ставили. А як вже на весіллі, то поставили на стіл.
    З-1).: Шо робили з тим короваєм після весілля?
    Р-1).: Як ся кінчит вісіля, на гостині, не того дня, а на гостині його розрізают, крают всім по ку-скови і на тарілках носять всім по хатах, чи по площадці, та тоді не було площадок. Отак дают лю-дям по кускови.
    З-2).: Може, згадаєте, які пісні співали за столом сватам, чи молодим, друшкам, дружбам?
    З-1).: Чи дружкам, дружбам, або як сиділи за столом?

  • 40.
    1. Упав сніжок молодийкий, торічний ни стаяв,
      Придивися, Іван, типир, жиби’с ся ни каяв.
    2. Упав сніжок молодийкий, та й буде лижяти,
      Ни гризися, Іваночку, нещо ся каяти?
  • 41.

    З-1).: А було в вас таке, шо після весілля жартували над батьками молодої?..
    Р-1).: Молоду відразу не вказували молодому, а підставили якогось пацана, наложать там вся-кого, ніби вельон, а як била…
    З-1).: То як молодий приходить до молодої?
    З-3).: Хотіли грошей?
    Р-1).: Грошей. Або колись загартали в кожух наруби, вовна.
    З-1).: Якогось загортали?
    Р-1).: Того пацана, ту підставну молоду, та й вельон накладують.
    З-1).: А нашо так спочатку підставну молоду, для чого то робили?
    Р-1).: Такі?…, «Може ми вас шось ту взнаємо, шось продаєте: корову, вівцю, о, то ми вам найдемо, тово во дивіт [1]». «– Е то не таке!» Аж поти клюют поки молоду не вивидут, ни покажут.
    Р-2).: Тамонди в Янишака, теперво вже як ся Марійка віддавала, вже Федерніцик вже навіть не ждав жи би вивели молоду, а кругом хати, в вікно і вже коло молодої. Ви не тямите?
    Р-1).: Я шось чула таке. Він не знав тих терефелів (напевно «розмов коли сторона нареченого викупляє наречену»). Бо й наш Ігор так пішов, він не знав.
    Р-2).: Ту ждут на воротях жи буде йти молода, виведуть молоду, а ту кричять жи молодий вже в хаті, коло молодої.

    Примітки:

    [1] показують підставну наречену – Примітка транскр.

  • 42.

    З-1).: Ви пам’ятаєте якісь колядки або щедрівки? Щедрують в вас ту на Новий Рік?
    Р-1).: О, ту має той Василь Матронин. Він має такого вінчовання на коляди.
    З-1).: А де він того вінчовання навчився, десь з книжки?
    Р-1).: І від людий, знаєти, люди є такі понятні, такі шо вміють уважити [1].
    З-1).: Може ви шось таке пам’ятаєте як були малі, в вас взагалі ходили щедрувати? Коли ходи-ли щедрувати?
    Р-1).: На Святий, на Новий Рік, на Введенія.
    З-1).: То ходили щедрувати тільки дівчата?
    Р-1).: Хлопці і дівчата.

    Примітки:

    [1] Збирачі фольклору випитують інформацію про чоловіка, який знає «вінчовання» − Примітка транскр.

  • 43.

    З-1).: А на Введенія якось називали ту людину, яка прийде першою до хати?
    Р-1).: Полазник.
    З-1).: Були вірування, шо той полазник має прийти з чимось?
    Р-1).: Ну, як прийшов файно повінчував, побажав, то добре. А як прийшов нахально, дещо під-верг, то всяке било, бо хотіли аби зло було сусідові.
    Р-2).: Як добра людина зайшла. то люди си хвалили ту людину, і скотина ся вела і в хаті був по-рядок. А як якась така нелюдяна людина прийшла, то каждий нарікав: то теля заслабло, то дітвак заслаб.
    Р-1).: Мій вуйко не хотів би йому Костиха полазничила, та си ввів лошяка до хати.
    Р-2).: А як лошак великий, то теля, вівцю.
    З-1).: То перед тим, як мала прийти якась людина, то спочатку вводили якусь тварину?
    Р-1).: Та, пса файного, теля, козу. В нас мали такі вівці малейкі, ягня внисут. Не раз зайде добра людина, жи за нев то ся веде.
    З-1).: А казали шось таке, шо той полазник шо він мав би мати гроші, шоби велося?
    З-3).: То як згори йде то буде всьо гірше, все донизу падати, а якшо догори приходять до хати тоді краще в хаті ведеться.
    Р-1).: Так, то всьо в хаті буде добре, в стайні, так як добрий чоловік, каждий його споминат, а як ни файний би більше і не йшов. Я знаю як ми там на горбку били, то там до Ворини дехто як зайшов, та нибішка мати то так показувала, каждому пойдала жи низдало, шо така людина низдала, чо вона литит, так бігом полазничит. В нас на Новий Рік так само ходять діти, хлопчуки ходять полазничити.
    З-2).: То на який Новий Рік? Чотирнадцятого січня чи першого?
    Р-1).: Нє, нє, чотирнадцятого січня. Той католицький.

  • 44.

    З-1).: В вас ходять з вертепом?
    Р-1).: Ходять, як красиво. Мій син їздив аж у Первомайськ всі колядники були, їх може двай-ціть п’ять. Тогди як була напруга маскалі дуже ненавиділи, тото спор. З Турки був провідник, зіб-рав колядники. Знимки десь били, то би глянути: в шароварах козаки, сорочки вишиті, шаблі.
    З-1).: І зараз так ходять в шароварах? В який день приходять до вас з вертепом?
    Р-1).: На Різдво. І потому другий і третій день доповняют, як не кінчат село.
    З-1).: Тут в вас ходять колядники тільки з вашого села чи є ше з іншого?
    Р-1).: Тільки з нашого. А наші хуба йдут до священика, бо є в Хащові священик і там просять благословенства і вітам потім селом починают.
    З-1).: А є тут що тільки ходить одна група колядників, чи є?
    Р-1).: Ходять менші і більші.
    Р-2).: А потом ходять і старі жінки, колядуют, збирают на церкву гроші.
    З-1).: А колядують старі жінки то в який день?
    Р-2).: На третій день свят.
    З-1).: Коли приходять діти з вертепом, то ви їм даєте тільки гроші чи ше шось, якось пригощає-те?
    Р-1).: І гроші, і вгощають і горілку даємо, так, файно їх принимають. А вони потім, як тих гро-шей троха назбирают, то візьмут си шось, шось купят. Во купили телевізор у клуб, а до церкви ку-пили великий вобраз.
    З-1).: То вони собі не забирають ті гроші?
    Р-1).: Нє, нє. Хоба так трохи. Вже і священик знає і люди про то знают, шо вони шось троха там собі возьмут, ну, там вже так трохи погостят… В нас клуб на горі згорів від грому і клубу не било.
    З-1).: А давно згорів?
    Р-1).: Скілько років шість, може і більше. І путому молодьож пішли по селі, дощок набрали, на-брали і забили таке як салаж такий великий і шифер купили, накрили. Та й такий клуб…

  • 45.

    З-1).: Може, ви знаєте якісь розповіді про русалок, або духи?

  • 46.

    Р-1).: Мій вотець били в Америці сім років і вони розказували, шо прийшли в магазин і дивяться, поза ляду дівча ходит, і вони ся придивили, а вона поти дівчина, а дальше риба. То на свої очі видів.
    З-3).: В Америці?
    Р-1).: Та. В Америці. Вона як ся повертала, там бив такий валів з водов, і той хвіст був в воді. Ту вона говорила, тургувала, а там вона риба.

  • 47.

    З-1).: А тут в вас, може, чули в кого є Домовий, такий добрий він, охороняє?
    Р-1).: В нас нема, але люди так ся пустили ворожити туди коло Самбора, коло Львова, там страшно люди ворожат. В нас не займают ворожбов.

  • 48.

    З-2).: А ніколи в селі ніхто не розказував, шо до когось блуд чіпався, ходив блудив: «О, блуд мене взяв»?

  • 49.

    Р-1).: Та било, та чо не било. Мій стриченик за Магури, гора Магура, може, знаєте? Він пішов ніби додому, як йому там ся шось обернуло, та й обернувся знов сюда в село. Блудив, потім я його віднайшла, до сусідів зайшов.

  • 50.

    З-1).: А ви, може, знаєте шо треба робити, коли чіпляється блуд?
    Р-1).: «Вірую» треба добре тямити. «Вірую» треба говорити. У куми хто йде дітину хрестити, треба «Вірую» вірно, бо потому той дітвак не вчиться і блудит.

  • 51.

    З-2).: Хто в вас приймав в жінки пологи, хто помагав їй розродитися?

  • 52.

    Р-1).: Тут таке било страшне за Польщі. Було село – Бистре називалося, їхала жінка в Лімну, бо ту була роділка, читверти село. Та й везли на фірі, ту притисло та й ся родит, але не родиться порядок, а рука вийшла та й ся загатило, там воротів нема. Та й занесли до Шведової Касі, та й там якась жінка била, шо справляла тото, та й так дітину добили.

  • 53.

    З-2).: Я маю на увазі, чи були є в вас в селі бабок-пупорізок чи повитухи?
    Р-1).: Немає.
    З-2).: А колись були?
    Р-1).: Були, були. Стара Синькова пупу в’язала, стара Годованчиха.
    З-2).: А як їх називали, як на них казали? Бабка, пупорізка, повитуха?
    Р-2).: Акушерка. Їх називали якось інакши.
    Р-1).: Та бабка.
    З-2).: А зараз живуть такі?
    Р-1).: Нє, вже не живуть. Зараз в район їдуть, в лікарню та й всьо. Тут тепер нихто на селі ся не роди…

  • 54.

    З-2).: А ви не знаєте нічого такого, в вас справляли хрестини, на хрестинах не співали якихось пісень, чи малій дитині співали, шоб здорове росло, шоб доля була?
    Р-1).: «Многая літа» співали дитині. Дітині на самий перид, путому мамі, татові, потом баба і всій родині переспівают і такий порядок.
    З-2).: А окремо кумам нічого не співали? Я маю на увазі якісь жартівливі, там «кум до куми за-лицявся»?
    Р-1).: Як хотіли, то співали. О, такі хрестини гучні були.
    З-2).: А ви не пам’ятаєте нічого?
    Р-1).: Та чо! Як мій син той ся вродив, то шістдесять людий було на хрестинах. Так ми ся тіши-ли, старші люди били, я мала сорок, чоловік мав трийціть дивіть. Слава Богу син вродив, а той вмер у Львові. [Респондент розповідає про смерть свого сина. – Примітка транскр.].
    З-2).: І шо там співали, ви кажете, шо пам’ятаєте?
    Р-1).: То мали співати «Многая літа», а в нас тут була така зі Стрия піонерка, не піонер-важатий, а біблітекарка, така пащика, рухлива, знала всьо. Ту співали «Многая літа», а вона:

  • 55.
    1. Дідо, баба, тато, мама,
      Хай живут, хай живут.
  • 56.

    З-2).: А кумам не співали нічого?
    Р-1).: Співали «Многая літа».
    З-2).: А таких жартівливих?
    Р-1).: Нє, на хрестинах жартівливі такі не співали, на вісілю то так.
    З-1).: Ви нам згадайте шо на вісілю які співали ше?
    Р-1).: Не тямлю. Я їх знаю.
    З-2).: Ну, то таку ше може, там про кохання, про родинне життя шось, про матір, про дочку. Може як дочка виходила заміж і мати жаліла в тій пісні за дитиною своєю?
    З-1).: Як чоловік жінку б’є?
    Р-1).: Я вміла пісню таку.
    Р-2).: Ниськи вже багато такого шо чоловік жінку б’є.
    З-1).: То є таке в пісні, то ви нам заспівайте?

  • 57.
    1. Стоять верби над водою, що я ї садила,
      Нима того козаченька, що я ’го любила.2
    2. Пішов козак в гай зелений калину ламати,
      Надлетіла зозулина та й стала кувати.
    3. Нащо ж тобі, козаченьку, калина іздасся?
      Поки ти ся з війська вернеш, дівчина віддасся.
    4. Нихай вона віддаєся, нехай її грають,
      Нихай її до вечора псалтиру читают.
  • 58.

    Р-1).: А далі яку?
    Р-2).: Всьо вже вмерла…
    З-3).: Ми чули шо в вас тут латкають? Ви знаєте якісь латканки?
    Р-2).: Латкають, латкайте!

  • 59.
    1. Латку, латку, дайте з курки лапку,
      А з когута перо, би вам ся добре вело. [1]
    Примітки:

    [1] Респондент продекламувала твір. – Примітка транскриптора.

  • 60.

    З-1).: То є латканка, чи то так просто приговорюють?
    Р-2).: Нє, так латкали.
    З-1).: Латкали? О, то ви нам залаткайте?
    З-2).: То ви нам на голос, заспівайте?
    Р-2).: Я не співаю, мині ни мож співати.
    Р-1).: В неї чоловік помер.
    З-2).: А ви не можете заспівати, заспівайте, то шоб ми знали як то треба співати її?

  • 61.
    1. А я їхав дорогою, дівчя воду несло,
      Ци на дівачя ся дивити, ци на коромесло.
  • 62.

    З-2).: Це шо коломийка, чи латканка?
    Р-1).: Коломийка.
    З-2).: А ше які коломийки знаєте?

  • 63.
    1. Коломийка не помийка, Коломийка місто,
      Котра дівка злегка робит, то скисла, як тісто.
    2. Коломийка, коломийка та й коломиєчка,
      Яка сама стара била, така і донечка.
  • 64.

    З-2).: А вівкати, ви не вівкали?
    Р-1).: О ще й як вівкають.
    З-2).: Пам’ятаєте шось таке?
    Р-1).: О. де буду вівкати.
    З-1).: Та чого, нам вчора так вівкали [1].
    Р-1).: «У-гуууу-гуу-га!» [2]
    З-1).: О, як гарно, нам ше так гарно ніхто не вівкав. А ше шось може співали до того вівкання?

    Примітки:

    [1] Респондент-1 розповідає про те що від неї вже записували фольклор – Примітка транскр.
    [2] Респондент імітує вівкання – Примітка транскр.

  • 65.
    1. Вівку, Боже, вівку,
      Я би не дав стару бабу за молоду дівку.
  • 66.
    1. – Ой ударив грім у хату, та й відвалив лату,
      Ни можу ся оженити через тебе тату.
    2. – Ой ударив грім у хату, та й відвалив кролю,
      Ой жинися, синойку мій, я ти ни бороню.
  • 67.

    Р-2).: Ту не давав, а ту вже не борони.
    З-2).: Мож ше якусь коломийку згадаєте?
    Р-2).: Ни можу си стільку нагадати. Скільки я вам там намайорила.

  • 68.
    1. Червона ружа трояка,
      Мала я мужя, мужа я мала,
      Мала я мужа піяка.
    2. Муж нич не робит, тілько п’є,
      Прийде додому, додому прийде,
      Прийде додому, мене б’є.
    3. Не бий ня, мужу, не карай,
      Лишу ти дитя, дитя ти лишу,
      Лишу ти дитя, піду за Дунай.
    4. Як на лотку сідала,
      Білов хустинов, хустинов білов,
      Білов хустинов махала. [1]
    5. Вернися, мила, за собов,
      Бо діти плачут, бо плачут діти,
      Бо плачут діти за тобов.
    Примітки:

    [1] Р-1).: На прохання З-2).: проспівала першу строфу тексту. – Примітка транскриптора.