Сеанс

зміст текст
Архівний шифр
EK_12AV20080701_vovko_seans15
Польове дослідження
Дата/час початку
07.07.2008 12:30
Дата/час закінчення
07.07.2008 15:20
Свято/будень
свято Івана
Місцева (давня) назва населеного пункту
Назва частини населеного пункту
Характер і умови проведення
імпровізований, у хаті, в хаті була трішки метушня, інші респонденти входили й виходили з розмови самовільно, доводилося різко змінювати напрям мікроф
Контекст запису
штучний
Присутні слухачі
Інституція/особа походження запису
Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси, Львівський національний університет імені Івана Франка
Інституція/особа зберігання запису
Фольклорний архів Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси (ФА КУФ), Львівський національний університет імені Івана Франка
Транскриптор
Т-1) Кубран Галина

Зміст (121 записів, творів – 56, коментарів – 65)

догори

Текст

догори
  • 1.

    Збирач-1): [1] А ви казали, що собаня в вас здавна? А як колись було?
    Респондент-1): [2] Колись било. Вийшли жінки і ладкали, вже на тім, як горіла собаня, а вни так ладкали:

    Примітки:

    [1] Далі подається як З-1).: – Примітка транскриптора.
    [2] Далі подається як Р-1).: – Примітка транскриптора.

  • 2.
    1. Ходіт, ходіт на собаню,
      Спечем ми вам чорну каню.
    2. Зак ся хлопці позбігали,
      Баби каню розірвали.
    3. Ходіт, ходіт на собаню,
      Спечем ми вам чорну каню.
    4. Зак ся баби посходили,
      Хлопці каню всвободили.
    Примітки:

    [1] З-1).: Що таке "каня"?
    Р-1).: Така пташина.

  • 3.

    З-1).: Ну, а хто ту собаню робив? Як то вона робилася?
    Р-1).: Дітки, шо пасли корів, цілий тиждінь тягали кіньми, просто коня впрягали, тігали чатину з смерічок і просто накладували таку велику горбу. Но і потому та горба стояла, а на день Купала виходили, і мами виходили, і дітки всі, брали гостинці, і там то підпалювали, то горіло, а вни мазалися тими вугликами.
    З-1).: А як мазалось, по лицю?
    Р-1).: Так, по лицю.
    З-1).: А для чого так робили?
    Р-1).: Так шуткували.
    З-1).: Нам шось таке казали шо хлопці сторожували?
    Р-1).: Так сторожували, шоб другі не підпалили, бо як одна група, а там ще друга напалили, бо вни ще збитки робили. Йшли одні другим підпалювати, шоб ті потому не мали біля чого веселитися.
    З-1).: А коли підпалювали?
    Р-1).: Ні дньом, а як хотів другим, то вночи.
    З-1).: А дньм то коли підпалювали?
    Р-1).: Десь після обіда зараз підпалювали.
    З-1).: А ті хлопчики шо сторожували, їх мами, батьки то вони шось гостили?
    Р-1).: Та вони кажди виносили з собою, шо хто мав, то виносили. Зараз ідут мами, бурет напитки, ше шось, бо колись такого не било, колись просто так.
    З-1).: І шо співали, коли збиралися?
    Р-1).: Там старі і куртих співали собі, таких співали:

  • 4.
    1. Ой било й ни гриміло вліті на Купала,
      Як била ти милинийка квіточок нарвала.
  • 5.

    З-2).: А таких спеціальних, їх співали на собані і більше ніде?
    Р-1).: В нас шо би на собані, та…
    З-2).: А ви казали «Ходіт, ходіт на собаню…»
    Р-1).: Ми так збиралися кругом, їмалися за руки, і так гуляли кругом собані і так співали. Баби хлопам так співали, а хлопи бабам.
    З-1).: То такі коломийки?
    Р-1).: Та, так собі шуткували.
    З-1).: А можете шось собі пригадати, як шуткували?
    Р-1).: То мама моя розказувала, я вже то не запам’ятала, я таке запам’ятала як зараз. Ви так сьогодні, як підете, би’сти вийдите. Там посходяться, ввидите яке, а там співают пісні всякі, то молодь співат собі.
    З-1).: А ті пісні, що ви заспівали, то в вас кажуть ладканки?
    Р-1).: Так, та так ладкали коло собані, як но запалили і то перше так ладкали, а потому вже різні співали.
    З-2).: Може, то ладканкою починалася собаня?
    Р-1).: Починалась, а потім, як запалили, то вже різні.
    З-1).: А ще нам казали, що на Купала трави збирали.
    Р-1).:Трави зраня збирають, то кажуть, що вони є лікарственне. Збирають там трави всякі такі, там звіробой, ягоди лісові, насіння вимикали, то до серця лікарство, всякі такі. То казали шо то дуже лікарственне до людини, бо то на Купала.
    З-1).: А коли то треба було збирати?
    Р-1).: Хоч зараз, хоч до вечора, цілий день.

  • 6.

    З-1).: А ше нам шось таке казали, шо були борсуркані.
    Р-1).: То не на Купала вони, то ті борсукані ходили, а вони ходили на Їр’я, о, то колись такі ходили стародавні, а зараз їх нема, молоді люди ничого ни роблят. А тоді, воно ходило, а чого, воно ничого ни мало, ходило людий портило
    З-1).: А шо вони ходили?
    Р-1).: Та ходили, сліди збирали по воді, куда худоба переходит.
    З-1).: А для чого, шоб шкодити?
    Р-1).: Шоб шкодити.
    З-1).: А на Купала то нє?
    Р-1).: А на Купала то нич.

  • 7.

    Р-1).: А дви то зілля йдут святити. Сьогодні праздник в Шандровци, зілля святят, то зілля помагат, як гримит, як дужи бурі вони підпалюют, шоби то йшло в воздух, то підпалят, а дим йде, жиби вчищало коли град. То таке зілля святе.

  • 8.

    З-2).: А саме слово "собаня", що означає?
    Р-1).: Собаня – то просто для дітий забава така.
    З-2).: Слово чому «собаня»?
    Р-1).: Я не маю поняття, як воно пояснити, таке було заведення, колись вони то робили.
    З-2).: А не кажуть в вас "собити".
    Р-1).: Ні. То є забава, нись празник, …?… пішли на празник, де до церкви, йдут там с полудня там собі виходят, там ся гостюют, шуткуют. Во то така забава.

  • 9.

    З-2).: А на святу неділю було таке, що вдягали коровам віночки?
    Р-1).: Було, ще як я пасла корів, ходили ми через ліс, далеко, і з ліщини робим ми вінці, їмаєм ми корів, прив’язуємо на роги такі вінці кругом, женеме додому, всьо в вінця, то-то красіво так.
    З-1).: А якось виходили, зустрічали тих корів господині?
    Р-1).: Ні, та то кожний пастух приганяв корову додому, але такий був звичай, дітий. А ще по ліщині манна падала, то таке, якби цукром покропив. І ми ту-ту манну візьме, то таке солодке листя, а корови лижут, а ми відганяєме, бо вона би зірвала. То красіво було, зара такого нема.
    З-2).: А не було такого, що коровам робили з ліщини, а бичкам з буку?
    Р-1).: Короче, в наші групі бичків не пасли, а просто з ліщини робили.
    З-2).: А шо як гнали додому, їм щось співали, ладкали?
    Р-1).: То діти, шо там діти. Ні!
    З-1).: Взагалі не чули такого шоб ладкали корові?
    Р-1).: Ні!
    З-1).: То в вас ладкают коли?
    Р-1).: Хоба так, як вже корови ся пасли, діти си так:

  • 10.
    1. Ой пасіт коровиці, бисти ся й напасли,
      Додомойку полигойку, бисти ся й ни стрясли.
  • 11.

    З-1).: А було в вас таке шо пастухи могли перегукуватися, якось то казали − вівкати?
    Р-1).: А то вівкали в лісі не пастухи, а дорослі жінки, йшли сіно косили, чи в колгозі робили та співали, тоді було весело. Весело, все гриміли співами, а ниськи кожний господар роби на своїм загоні і не співат, працює. А тоді зібралося, так, чи трийці косарів було, трийціть жінок, ланкова, бригадир і то-то їхали на машині, співали.
    З-1).: А як то вони в лісі вівкали?
    Р-1).: Я то ни знаю, ни вмію як то вони вівкали. Співати, співали, а то…
    З-2).: А не було, щоб в лісі збирали гриби і ладкали до грибів?
    Р-1).: До грибів не ладкали, а втихаря збирали, щоб ніхто не почув і ззаду ни прийшов, би ни зазбрав. А кожна людина помижи смерічки зігнулася і збирала гриби, бо як била співала, я була прийшла к’ ні. Гриби як збирают то не співають
    З-2).: А як сіно збирали, то ладкали?
    Р-1).: Ні, хіба співали, не ладкали, а співали.

  • 12.

    З-1).: То ладкають найбільше на весіллі?
    Р-1).: Так, на весіллю, то молодим співають.
    З-2).: А на жнива ладкають?
    Р-1).: Ні.
    З-1).: А ви ладкали на весіллю?
    Р-1).: Та, ладкала, як ішли до шлюбу, то так:

  • 13.
    1. Ой кувала й зозулина й на дубу, на дубу,
      Благословіт доріжейку, ідут ді [1] до шлюбу.
    Примітки:

    [1] ді = діти. – Примітка транскриптора.

  • 14.

    Р-1).: Співают як до шлюбу ішли, а потому як приходили, то співали:

  • 15.
    1. Ой тече вода, тече, та й тече калужа,
      Та бо наші молодята красиві, як ружа.
  • 16.

    Р-1).: То вже там співают молодим. Ще там як вже як …?…, родина яка, то співає так красиво. Мій батько, то не мій, мій чоловік помер, то співала шо батька нема, там вони плакали.
    З-1).: То шо ви співали, то не є ладканка?
    Р-1).: То так просто.
    З-2).: А як казали на такі пісні: чи коломийка, чи тирличка?
    Р-1).: Коломийка інакше, то так просто. То молодим співають то як я заспівала. Коломийка то інакше, коломийку крутят, коломийка так:

  • 17.
    1. Заграй ми музико, весело, весело,
      Няй ся повисілю, аж на друге село.
  • 18.

    З-2).: А та мелодія співалася тільки на весіллю?
    Р-1).: Так.
    З-2).: А не казали: «Давайте заспіваємо там…» Просто, чи мало воно назву, якшо ті називали ладканки, а ті якось називали. То шо ви співали то коломийка, а на весіллю, тільки шо ви співали перед тим, то як називали?
    Р-1).: То просто співання там на то.
    З-1).: А як ладканки співали?
    Р-1).: А ладкали вже як йдут до шлюбу, то так ладкают:

  • 19.
    1. Гріє сонійко, гріє,2
      Сіє татойко, сіє.
    2. То житом, то пшеницев,2
      То всяков яриницив.
    3. – Густо, татойку, густо,2
      Би нам ни било пусто.
  • 20.

    Р-1).: То як йдут до шлюбу, так ладкають, а тато сіє пшеницев кругом, які люди вже є, молодята і так сіют.
    З-1).: А як йшли до шлюбу, то староста казав якесь благословення?
    Р-1).: благословення то тато благословив: «Діти мої, няй вас Бог благословить і я вас благословлю!»
    З-1).: А весілля в вас зачиналося з чого?
    Р-1).: Зачинатися весілля в нас, приходять музики, зраня молоду підготовляют, молодого, всі разом і потому відправляють до вінчання. А з вінчання приходять, і до розписки йдут.
    З-1).: А коли музики приходили, то не грали вони шось таке як «Надобридень»?
    Р-1).: То ше таке било, як був ще бубен і скрипки, вечером, так в суботу весілля, а в п’ятницю вечером приходили музиканти і грали на весіллю. Там молодь гуляла, а дружки зібрались з молодов, ше такі по старому в лєнтах, по-старому, ходили на весілля просити. Ходили там по родичах, по всєх, на весілля просили.
    З-1).: А як приходили в хату, як казали?
    Р-1).: Приходили, та приходили: «Бе’сти всі на весілля прийшли!» Так казали. Ага, в хаті як казали. В хаті так казали: дружка насамперед ішла і так казала: «Просе молода і я, би’сте прийшли на весілля!» А вона прийшла, йна так дружка сказала й друга, а молода прийшла, казала: «Просили вас дружки і я, би’сти прийшли на висілля!» О, та й так говорили.
    З-1).:. А як вони були вбрані?
    Р-1).: А вбрані були в вишиті сорочки, красиві, в сердаки загорнені, спіднички чекрасні, а ту лєнти, віночки були із барвінку. А молодий як йшов за молодов до другої хати, бо то висілля було в одній хаті її, а в другі єго, то такі вили віночки зі збіжжя, часнику головку запинали. І ті віночки ніс дружба молодій, а молодий вже мав собі на голові. Прийшли до молодої, знимали з дружби вінок і накладували на молоду. То видно било шо то молодята. Дружки мали червоні такі хустки в руках, а ту копійка була зав’язана на середині, так зложена.
    З-1).: І молода таке мала?
    Р-1).: Ні, молода не мала. А ще колись ранче то так било, ще мали такі завійки білі, то так виходило, як сороки, по тім усім красіво, ту такі завійки попришпиляні до боків. І то таке красіво було, краще як зараз. Зараз той вельон надіє, довгий, а воно ни має ниякої моди. А тоді, як ся зібрали. Я вам скажу, я як поїхала в Херсон до свої дочки як там віддавали, як дружків позбирали, їхали машини з молодов, а на Явах вже молодята, і дружби і дружки, збиралися, всі люди, де які були старі, такі шо вже вмирали, просили би їх винести, би ся подивили на той звичай, кий то красівий був. То і зараз красіво, але не так.
    З-1).: А дружби молодого як були вбрані?
    Р-1).: А молоді дружби мали костюм, палички червоні, червони, ту жовта головка з катасков в руках. А хустка красна до кармана, до лівого кармана, букет на грудьох тожи, букет з барвінку, шапку, на шапці тоже збоку вінчик, такий букетчик.
    З-1).: А казали нам таке, що як дружби ходили, то ще співали собі коломийки, як йшли від хати до хати?
    Р-1).: Я то ни зналю.
    З-1).: А було в вас таке, що барвінок ходили різати?
    Р-1).: Різали в четвер перед весільом і зараз так, в суботу весілє, а в четвер пичут коровай, кухарки вже там варят, роблят, а на барвінок йде, там якось в родині, чи братова, чи сестра, хто вже.
    З-1).: То в родині молодого?
    Р-1).: Молодого, чи молодої. Вони йдут і в молодої за барвінком. Ідут за барвінком під сонце, не в захід, а під сонце. Там ріжуть барвінок, беруть священу воду, посівают, берут горівку, хліб, закуску, лишат господареві за барвінок і то так зараз, так колись було і так зараз є. Лишают то на столі, а барвінок ложат, потому з того барвінку… Ага, перший барвінок, ріжут два барвінки і пропихають в кольце, шо там в молодої і пропихают його знизу вверх три рази. Пропхали, зв’язали, би то знати шо молодої, чи молодого. То потому ся барвінок пхало, як в молодого, то молодому перши в той, а як в молоді, томолоді. А потому той барвіночок, листочки нарвут і як обсівали, як йщли до шлюбу, то там пшениця, хліб на тім, купійки конфети і барвінком, обсівают. Там як я ладкала, співала шо то, то вони тим барвінком обсівают. Йде батько, обсіват. А всі тримают шо кому впаде, кому впаде барвінок, «О, каже: − Буду ся віддавати, бо барвінок упав!» Дівчата так.
    З-1).: А коли йшли різати барвінок, то не ладкали?
    Р-1).: Ні, ні.
    З-2).: А який то день був?
    Р-1).: У четвер.
    З-1).: А не пам’ятаєте шо ладкали тоді?
    Р-1).: Ні.
    З-1).: Може, коломийок співали, коли різали барвінок?
    Р-1).: То коли вже хоба як вили вінці, то співали:

  • 21.
    1. Ой стелися, барвіночку, й по тім заріночку,
      То зийшовся рід із родом пити горілочку.
  • 22.

    Р-1).: То вже як вінці вили.
    З-1).: А хто починав вінець вити?
    Р-1).: Та що різала.
    З-1).: А якось називали ту жінку?
    Р-1).: Старостіна, може бути сестра чи братова, ближча родина.
    З-1).: А не просили тата чи маму благословити вити віночок?
    Р-1).: Ні, то вже тато благословит, як ідут до шлюбу.
    З-1).: А як той віночок плели?
    Р-1).: Його складали по дві, по три листочки, в прутички і так дальше, а ту ниточков зв’язували і кругом яка голова, шоб ни виликий, шоб ни впав на голову. Так красіво виплитут.
    З-1).: А щось вплітали у вінок?
    Р-1).: Там, може, ружки, красиві які квіти, як буде, а як ні, то просто зелень, зелений барвінок.
    З-1).: А потім де, що з ним робили?
    Р-1).: А потому вже як молоду пов’язали, мама пов’язала молодого, молоду пов’язує, а якшо батько її вмер, той чоловік, то вона не пов’язує, сестра знімає вінок. То знімают той вінок, б’ют дружок, щоб заміж виходили, там кидають дівчатам, во таке.
    З-2).: В четвер якшо сплели вінок, а в суботу весілля…
    Р-1).: І ложать той вінок дружки на ту миску, чи на те полотенце, кладут молодої зверху шоби знали, чи молодого, а там то на низ.
    З-2).: А не було так шо старалися вкрасти вінок, шоб нашкодити…
    Р-1).: Ні, такого не було.
    З-1).: Ви казали шо ше коровай пекли. То в кого пекли коровай, в молодої, чи молодого?
    Р-1).: Печут, і в молодого і в молодої. Зараз весілля разом, як окремо, то печуть двоє короваїв. В него і приходять гості до молодої, приносять коровай, а потом обмінюют. Той лишают з рушником, а той забирают, а якшо разом то один коровай. Ідут до розписки, стелют рушник вишитий, під коровай рушник красівий несут.
    З-1).: А кого колись кликали пекти коровай?
    Р-1).: Того, хто вміє, і я колись пекла короваї.
    З-1).: А казали, що коли жінка вдова, то не можна пекти коровай?
    Р-1).: Нич, до коровая то не відноситься. Аби вміла печи.
    З-1).: А коли пекли коровай, не ладкали в вас?
    Р-1).: Пекли в четвер, я не ладкала, просто красіво тісто вимісила, в пецу розпалила, позасувала, прибрала його красіво пташки всякі прибрала.
    З-1).: А чим прибирали?
    Р-1).: Тісто, місила тісто окремо, барвінок ся впинало як вже зверху. То красіво так.
    З-1).: І шо то за пташки такі і як їх на коровай ставили?
    Р-1).: Я так ліпила з тіста. Я попекла їх на тому, а потому сірничок вдіну, бо він би ся не втримав, вдіну сірничок, голуби двана середині коровая, потому ту віночки такі красиві, пацьорки, пекла тожи. Потому зрізала на той і так красіво обгорну. То такий красивий коровай, ни такий як зараз печут, ту косу виплетут і всьо.
    З-1).: А чи пели в вас гуски?
    Р-1).: Печуть десь, а в нас не пекли. А печут у Херсоні, я там була в свої дочки і потому гостьови кождому віддают.
    З-1).: А як пекли коровай, чи співали?
    Р-1).: Ні, колись ранче коровай не пекли, ранче, аж тепер, коли колгосп, то пекли. То коли моя мати то коровай не пекли. Бо тогди люди ни так жили, а поставив на стів, тоди один староста, люди посідали в то, то одним кілішком обходив гостей. Як мав там півтора літра горівки, то весілля відбулося. О, так було. А хліб був вівсяний, житний і староста покраяв по кускови, по кускови. Ни било такого їдяння як зараз, шо ми понакладуємо постолів, всьо, нема де, столи гнуться під усім. А тоді так не було, а тоді діти налуплять бульбу лупиння, начистять, приставлять дітий, якесь телятко, або ягнятко зарізали на бульйон, бульйону того налляли і таке било весілля. А зараз на весіллю хоч куда.
    З-1).: Казали шо от забавлялись ввечері перед весіллям?
    Р-1).: То перед весіллям то жи музики грали.
    З-1).: То молоді забавлялися і як ту забаву називали?
    Р-1).: Та молодьож, та. Заграванки, заграванки.
    З-1).: Заграванки. То коли вони так починалися?
    Р-1).: Як було весілля, то колись так не робили весілля в суботу і неділю, як зараз. Моє весілля було в вівторок, позавтрім, а потому вже гостина, то аж в неділю била. А заграванки були завтра. Ни свята ниділя, а перед весілльо ввечер були заграванки.
    З-1).: То в суботу?
    Р-1).: То зараз в суботу, а тоді, чуєте, моє весілля було в вівторок, а гостина була аж в неділю.
    З-1).: А заграванки тоді коли були, в понеділок?
    Р-1).: Ну та в вівторок, а в понедільок були заграванки, бо то свята неділя була.
    З-1).: І як то кликали музиків?
    Р-1).: Музики, два музики, то була скрипка, бубен і бас, такий бас здоровий, то музика була красіва.
    З-1).: І шо до тої музики танцювали?
    Р-1).: Грали «коломийку», «польку», «фокстро» і такі танці були.
    З-1).: А таке шось спеціальне грали, приходили музики, господарі чули шо вони є, то грали таке спеціальне там «Надобридень» під вікном?
    Р-1).: Ні.

  • 23.

    Р-1).: То під вікнами як ходять на другий щедрий вечір, під вікна ходят, стрічают Новий Рік, наш Новий рік на Василя.
    З-1).: То музиканти ходять?
    Р-1).: То любий, берут скрипки та й ходят. Та певне, такий жи не вміє грати то не йде, та й ходять.
    З-1).: І шо вони щедрують шось?
    Р-1).: Нє, вони просто грають і коломийки співають, Жид і Суру берут, а вони скачут і такі шутки.
    З-1).: То на Новий Рік?

  • 24.

    З-1).: А не було такого, що на заграванки приходит молодий по сорочку?
    Р-1).: Приходив вечером і тепер таке, завтра весілля, а вни ввечером приходят по сородо чку молодої молодий. Сідали за стіл, дают всю закуску, там шуткуют. Він приносив подарок молодій, туфлі і ше шось, вона дає йому сорочку. Вони обмінюються…
    З-1).: А не співали там, не жартували про ту сорочку?
    Р-1).: То такі співают для тої:

  • 25.
    1. То ня дала моя мати за біду хмураву,
      То як сяде вичиряти, засяди всю лаву.
    2. То ня дала моя мати за штири потоки,
      Би’м до неї ни ходила, аж за штири роки.
    3. Та ни дай ня, моя мати, за того піяка,
      Він би мою красу пропив, хоч би била яка.
    4. І мене мати годовала й давала ми сира,
      Рости, рости, перирости богацького сина.
    5. І мене мати годувала, й давала ми меду,
      Та щоби ня ни їмали хлопчики спиреду.
  • 26.

    З-1).: То вони давали молодому сорочку, молода давала, вони давали подарунки і вони собі йшли?
    Р-1).: Та. Ше там обтанцювали і пішли.
    З-1).: А коли ті заграванки закінчувались, то не співали молодій «Надобраніч»?
    Р-1).: Ні. То вже ся всі розходят, а кухарки то ше готовлят, бо треба завтра на весіллю.
    З-2).: А шо танцювали, ви казали шо танцювали?
    Р-1).: Та хто хотів танцював.
    Р-2).: «Вальс», «полька», «коломийка», «полька з ґудзом», яку хочеш.
    З-1).: І вже в вівторок, як в вас з чого починалось весілля?
    Р-1).: Ну, та чуєте, поприходили, кухарки, наготовили, поклали на стів всю закуску, прийшов молодий, ми пішли до розписки, повінчалися.
    З-1).: Молодий прийшов до молодої, а вас зранку збирали якось?
    Р-1).: Аякже, зібрали, мала біле плаття, ті вінці наложили на голову і пішла до вінчання. А з вінчання.
    З-1).: А з вінчання молодий до вас приходив, його відразу впускали?
    Р-1).: Наякжи, ни впускали, виносили стіл з хлібом, з горівков і переставали, треба було молоду купити, треба було гроші дати. Ну, а він там шо мав п’ятку, п’ятку виняв і молоду взяв.
    З-1).: А чи щось співали при тому, як приходили?
    Р-1).: Та співали:

  • 27.
    1. І та по лісі зеленейкім пташичок літає,
      Молодий молоду й ни купує, бо гроший не має.
  • 28.

    З-1).: Так співали тим, хто прийшов з молодим. Він вже дав тим…
    Р-1).: Ну, аякжи, дав горівки, дав то.
    З-1).: І як він до хати заходив?
    Р-1).: До хати зайшов…
    Р-2).: Перебирали ше, готовили …?… молодої мужика, та як Маріка виходила заміж, перебрали мужчину, дали му пузо…
    Р-1).: А та то молоду таку підбирали. Ту ховали, а зразу після дружок виводили дружбі, виводят дружки їдну, перший дружба, другий, третій, виведут каждого дружку, а він дружці має шоколоду, тожи подарок, бо вна йому букети купує, він з нев розчитаєся, потому веде староста другу дружку, веде третю, потому молоду вже главномуі так. То і зараз така забава.
    З-1).: То їм виводят надвір?
    Р-1).: Наякжи, би ни вкрали, би гроші не дати, ни пускают, перестанут чи на воротах.
    З-1).: Потім було таке шо заходили в хату, було таке шо дружба хрестив?
    Р-1).: Дружба як заходив до хати, то палицев шо мав в руках, хрестив одвір’я, тримав палицю на перехрестя і молодий брав молоду на руки і ніс за стіл, на руках переносив вже через то-то, через хату. А зараз ні, веде, йде сама.
    З-1).: А там вже не було такого, шо молодій якогось хлопчика на коліна садили, шоб ї продавав?
    Р-1).: Давали конфети, бо там ше може є діти, вона мала конфети, угощала, а клали такий кожух під ню, сідати. Там били такі лави, на лави клали кожух, а під кожух сворінь з воза, би хлопців родила, а то всьо брехня.
    З-1).: А то було ше в домі молодої?
    Р-1).: Нє, то вже як привів молодий молоду до себе.
    З-1).: А ми ше говорили шо молодий прийшов до молодої перед шлюбом?
    Р-1).: А тоді нічого не було.
    З-1).: Молодого перепиняли, він відкупився ізаходив до хати? Переходили через стів, було таке? А чи було таке, що хлопчик, брат продавав молоду?
    Р-1).: Аякже, брат, як приходили за молодов,а брат продає молоду на подвір’ю, там де виходили, де встрічали молодого.
    З-1).: А шо йому давали?
    Р-1).: Гроші.
    З-1).: А він тримав молоду за хустку?
    Р-1).: Ні, за руку.
    З-1).: Шось співали братові, якось так співали якусь таку співанку?
    Р-1).: Просто так казали:

  • 29.
    1. Ни дай ся, братцю, звести,2
      Сестрицю продавати.
    2. Сестрицю продавати,2
      Грошиків бажати.
  • 30.

    Р-1).: Шоб не дав сестру задаремно, аби гроші требував.
    З-1).: І то вже він продав сестру, тоді вже заходили до хати, дружба хрестив двері і йшли на лаву через стів. А чо так ходили на лаву через стів? Так заведено, та. Гостилися, і йшли до шлюбу і то так було як ви казали, шо батько…
    Р-1).: І батько обсівав, як йшли до той…
    З-1).: І як вони йшли до шлюбу. В якій послідовності, хто за ким?
    Р-1).: Хто за ким, благословив староста.
    З-1).: А що староста казав, як благословив?
    Р-1).: Староста казав: «Ідуть до шлюбу батькови поблагословити». І батько ті слова говорив: «Діти мої, я вас благословлю, у дорогу вас пускаю, щоб би вас Бог благословив і я вас благословлю!» І свяченов водов покропив і вни пішли.
    З-1).: А хто обсівав?
    Р-1).: Наш батько, а як не було батька, то староста в нас обсівав.
    З-2).: І шо було в тому обсіванні, барвінок?
    Р-1).: Барвінок, гроші, пшениця, цукерки. То вже говорила я.
    З-1).: А в якій послідовності йшли, хто йшов перший?
    Р-1).: Староста. Та бо вже йшли. Старостіна йшла і коровай несут. Старостіна на рушнику коровай несе перед собою.
    З-1).: В вас такого не було шо несли на голові коровай, або шо староста ніс в плахті такій?
    Р-1).: Нє, нє, нє!
    З-1).: Не було такого. За старостою йшли молоді, хто вів молодого?
    Р-1).: Просто вони си йшли обоє.
    З-2).: А музиканти?
    Р-1).: А музиканти вдома оставали, гостей зустрічати.
    З-2).: А були спеціальні мелодії, шоб зустрічати гостей?
    Р-1).: То марш.
    З-1).: А колись як було?
    Р-1).: А колись так само. Вже як молоді прийшли, і музики заграли і закладували шоби загуляли перші хлопчики, би ни дівчата, би хлопчики затанцювали, то колись так було. Як прийшли музики грати, на висіллю закрутили молодят, перед молодих два хлопчики, чи кілько їх там било і всьо.
    З-1).: Як то било, вони ставали?
    Р-1).: Поставали та й опогуляли там трошки.
    З-1).: Молодий, молода і ті хлопчики?:
    Р-1).: Молодий ні, хіба хлопчики, а потом вже най гуляют всі за ними.
    З-2).: Хлопчик з молодою?
    Р-1).: Ні, хлопчики самі.
    З-1).: То після того, як молодий і молода вернулися з церкви?
    Р-1).: Як вернулися з церкви, як загулювали весілля.
    З-2).: То шоб хлопчики родилися?
    Р-1).: То шоб весілля зачати.
    З-1).: А молодий після приходив до молодої після церкви, чи йшов до себе?
    Р-1).: До себе, він привів молоду, їх зустріли, мід із хлібом – мама молодої, як вони прийдуть до молодої, вона благословить їх убоїх, бере краєць хліба, мастит медом, їму дає, ї дає і всім вже там гостям пороздає.
    З-1).: А де вона стоїть?
    Р-1).: Перед подвір’ям, перед хатов, ше до хати не заходит.
    З-2).: А шось каже при цьому?
    Р-1).: Нич, просто їх погостит, він вже до хати не заходит, бо ту вже всі столи заложені для гостей, другий раз небудут прибирати, бо то нема коли, бо гості приходят. Він іде додому собі, а вона собі, а потому вже вони ся відгостят то він приходи вже за молодов.
    З-1).: А шо колись з собою гості несли?
    Р-1).: Колись несли: курку з собов, яїчки хто мав, то ті старі газдині, а типерки в наш такий привич жи фляшку, пів літри горівку в карман, ну та й в подарок гроші, а колись гроші не давали, а прийшла баба з дідом, би ї дала курку − несла курку. А як били добрі кухарки, курий принесли, нарубали, наварити, то било ни то. А зараз ни потрібно, зараз в нас кури продаються, накупили, нажарили, хоч їч…
    З-1).: А шо колись готували на висіллю?
    Р-1).: На висіллю колись готували так: бульба в лупині − в мундурах, бульйон, два хліба житній і вівсяний на стів цілий, староста розкраював, єдним килішком гостей обходив, і ше була така мачанка− просто там на муці, вибилося єць, купили в жида, господар немав, а був житний мука і вівсяний, купив білої муки в жида. І то то розколотив, ті мочанки зварили, поналивали, ни било тарілок, а такі миски глиняні. Поналивали, поїли і пішли.
    З-1).: А то казали мочанка, шось мочали в неї?
    Р-1).: Хліб. А то пізніше вже пироги. А на другий день, нє то ни на другий день, вже того дня, бо колись два дні весілля не робили, а один день, то ше тих курей, шо подарували, перед молоду курку цілу поставили, староста то розрізав, давав по лапці, по крилови гостям ітам ше подали. То хто приніс курку, а хто яйця. То ту мачанку.
    З-1).: Староста одним килішком всіх частував, як то він казав?
    Р-1).: Заліз межи столи, насамий перед і поблагословив, казав, музики грали, бо то в хаті, колись за столом були люди, а в хаті гуляли, то казав: "Музико, просимо на отирвання, просимо" – а він чи ни чує, а далі: "Музико, просимо на отирвання, просимо" – а він ще не чує, а путом: "Музико, просимо на отирвання, просимо" – а музика вже тоді заграв і забубновав. Тодий вже староста, як вже музика заграв, тодий староста обертат до людий і тоди вже ладкают жінки, висілля то сами перши заладкуют так:

  • 31.
    1. Допомагай, Богойку,2
      Вісілля зачинати.
    2. Та й ти, Божая Мати,2
      Ходи з сіний до хати.
  • 32.

    Р-1).: Так жінки заладкували перші слова. Потім він розливав по тім часті горівку і пили.
    З-1).: А як розливав і давав вам, то шось казав?
    Р-1).: Та шо казав, каждий брав.
    З-1).: Якось там «Дай Боже!…»
    Р-1).: Та як, каждий собі говорив побажання молодим.
    З-2).: Ну, а шо казали, наприклад?
    Р-3).: Хто вмів співати заспівав…
    Р-1).: Вни вперед сідали би ся наїв.
    З-1).: Ви казали: «Просимо музику, вотирувати!» Шо то таке?
    Р-1).: Ні, «на вотирвання». Я знаю, таке слово било. Так староста казав: «Просимо, музико, на вотирування!» А ще другй раз і третий раз. Музика заграв, і забубновав і вже було весілля зачато.
    З-1).: А не було такого, шо давали якусь страву і шось до страви могли співати, наприклад, борщ − до борща?
    Р-1).: Ні. Та може де було таке, в нас такого не було.
    З-1).: І в молодого, і в молодої так гостилися і потім в молодого вже збиралися?
    Р-1).: Так, так, збирали, там три рази сідали за стіл і після третого того приходили за молодов.
    З-1).: А хто йшов з молодим?
    Р-1).: Вся молодь, кого запросили, які запросив і родичів, всьо йшло до молодої. А потому прийшли до молодої, несли свій коровай, а як прийшли в хаті молодої, старостіна, зустрічали із столом ті другі, перестали і він вже викуповував молоду і вже то.
    З-1).: Він викуповував молоду коли йшов по неї?
    Р-1).: Коли йшов по неї, то як разом весілля роблят молодий з молодов, а коли двоє весілля, то він купляє молоду, як приходит уже сюда до неї.
    Р-3).: То після гостини, як три рази сідають за стів, і йдут до молодої туда і стів кладе староста, хліб, горівку, і солодке і перестрівають, і купуют. «Ага, за чим ви прийшли?» «Ми прийшли, виділи, забили лисицю, ту кров капала, так і так…» Жартуют, хто який староста, як є файний староста. І так підходимо вже, купляємо і нам таку молоду зладят другу, якогось хлопа, ту туль зав’яжут і друга молода. Ми кажемо: «Ми такої не хочемо, хочемо кращої!» Туди виходит та, та й купляємо.
    З-1).: Тоді дружбам виводят дружок і потім вже молодому виводят справжню молоду?
    Р-1).: Так. А якшо разом весілля, то таких традицій нема, так собі прийдут та й всьо.
    Р-1).: Теперка вже як йдуть до шлюбу то купують.
    З-1).: А коли прийшли від молодого по молоду, то не було такого, що співали свашки, шо вони ни ладкають?
    Р-1).: Так, ладкали, як ішли:

  • 33.
    1. Утваряй, сватку, хатку,2
      Бо веде син нивістку.
    2. Бо виде син невістицю,
      Виде син невістицю,
      Із молодов молодицив.
  • 34.

    З-1).: А як вони туда приходили до хати, там шось таке, шо сваха мала витати, а вони співали чо сваха ни витає
    Р-1).: Як свекра витат, як він веде невістку, перед тим то співають молодої жінки:

  • 35.
    1. Вийди, вийди, кострубата,2
      Привитай молодята.
    2. Як єдно, так другоє,2
      Бо то твоє обоє.
  • 36.

    Р-1).: То як витає мати його, як уже до хати…
    Р-3).: А вдіває на голову кожух.
    З-1).: Як вдіває просто так?
    Р-1).: Обертає другим, шо вовна звирха, такі коструби.
    З-1).: А на голову шо бере?
    Р-2).: Нич, хустина. Хліб і сіль подає і так кусают.
    З-2).: А чому той кужух обертає?
    Р-1).: Та ладкают: «Вийди, вийди, кострубата…»
    З-1).: А назад ше трошки, молодий прийшов по молоду, його вже пропустили і там вони гостилися так само, як вони за стіл сідали?
    Р-1).: Нє, то як він вів то через стів переходили, як молодий веде невістку вже домів до себе вечером. А тоді коли приходит за молодов там до шлюбу, до вінчання, то просто приходив і там поторгувалися, йшли до шлюбу і молода собі сідала за свій стіл.
    Р-2).: Ви вже заплутали трохи, ви говорити за одно весілля коли двоє, а коли нарізно весілля то він не торгується….
    З-1).: Нас цікавить то коли було окремо.
    Р-3).: Колись було окремо, мама ся віддавала, то ви розкажіть.
    З-1).: Молодий прийшов вже по молоду, він заходить до хати, вже перестріли, вже їх пропустили?
    Р-3).: Вже їх пропустили, виходят на площадку, староста оголосит: «Люди заходьте!» і тоди мама дає меду через поріг як заходят.
    Р-2).: Коли молодий вже привів молоду, як зайшов додому, то хрестив дружба палицев водвір’я і брав молодий молоду, ніс через хату, через стів. І так під низ клали кожух, сворінь, би родила хлопці.
    З-1).: В молодої гостилися і приходив час як забирати молоду, йти додому до себе?
    Р-1).: В молодої, він вже прийшов за молодов, там ся поторгували і собі сіли за стів, погостилися, староста вже не керував молодої, а керував староста молодого. А в молодого керував староста молодої. А той собі вже сидів свободний
    З-1).: А як приходив час, коли молоду забирали, чи співали, були такі гарні, жалісливі пісні, коли молода відходит?

  • 37.
    1. Ой як була’м знала, що піду від мами,
      Була’м ни садила квіти під вікнами.
    2. Квіту посадила, квіта ся розвила,
      А я свої мамі жалю наробила.
    3. Грайти, музиканти, бийти у покришки,
      Бувайти здорові, мої товарішки.
    4. Бувайти здорові, мої товарішки,
      Вже більши не піду з вами по орішки.2
  • 38.

    Р-1).: О, то вже так співали як…
    З-1).: А ше таке не співали: «Чи я тобі, мамо…»
    Р-1).: То як в нас благословили… Пісні молоді як співали, як відходила?
    Р-2).: Як відходила: «Вже би’м була їхала…»
    З-1).: А відколи у вас ту пісню співают?
    Р-1).: То вже давно.
    З-2).: А на вашому весіллі співали її?
    Р-1).: Співали.

  • 39.
    1. Вже би’м була їхала, вже би’м була йшла,
      Ще’м свой мамі не вклонилася.
      Кланяюсь тобі, мамо, що збудила мене рано,
      Більш не будеш, не будеш.2
    2. Вже би’м була їхала, вже би’м була йшла,
      Ще’м своєму татові не вклонилася.
      Кланяюсь тобі, тату, що построїв мині хату,
      Більш не будеш, не будеш.2
    3. Вже би’м була їхала, вже би’м була йшла,
      Ще своїй сестриці не вклонилася.
      Кланяюсь тобі, сестро, що’з навчила косу плести,
      Більш не будеш, не будеш.2
    4. Вже би’м була їхала, вже би’м була йшла,
      Ще’м своєму братові не вклонилася.
      Кланяюсь тобі, брате, що’з наводив хлопців хату,
      Більш не будеш, не будеш.2
    5. Вже би’м була їхала, вже би’м була йшла,
      Ще’м своїм порогам не вклонилася.
      Кланяюсь вам, пороги, де стояли білі [1] ноги,
      Більш не будуть, не будуть.2
    6. Вже би’м була їхала, вже би’м була йшла,
      Ще’м своїм воротам не вклонилася.
      Кланяюсь вам, ворота, де стояла хлопців рота,
      Більш не будуть, не будуть.2
    7. Вже би’м була їхала, вже би’м була йшла,
      Ще’м своїм сусідам не вклонилася.
      Кланяюсь вам, сусіди, що були за дня бесіди,
      Більш не будуть, ни будуть.2
    Примітки:

    [1] босі – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

  • 40.

    З-1).: А цю пісню співали, якви віддавались?
    Р-1).: Так, в шісдисят другім році.
    З-1).: Вже привели молоду до молодого, чи було таке шо казали, як молода приходить, то намагалися піч закрити, жінки так ставали біля печі, шоб молода не заглянула в піч?
    Р-1).: Казали як ніс молодий молоду через хату за стів, щоби ся не подивила в піч, бо казали:

  • 41.
    1. Під порогом яма, би до року била сама.
  • 42.

    Р-1).: Бо свекра з свекором як били, то вмирали, і піч закривали, аби’сь не подивила в піч, та то є гріхом. То таке було, таке робили. Ґаздиня, шо сама хотіла бити, ну, то він обертався, старався, а як який дурак ни знав, та як ніс, то може ся дивила, а як бив хитрий, то обертав голові в ту сторону і скоро би переніс.
    З-1).: А як молода виходила з хати, то кричали за нев?
    Р-1).: Як вів молодий з хати, вийшов за мнов, як вів сюда до того, а мої гойкают за мнов: "Касю, вернися, вернися" – би я ся обернула, жи би ся діти вдали в мою фамілію, а він не дає, щоби в його, то-то, діти ся вдавали.
    З-2).: А так шо молода тягнула обрус за собою?
    Р-1).: Я то ни знаю.
    Р-3).: То як ходили просити то стягали, …?… двері відкривали би скорше заміж виходили.
    З-1).: Не закривала за собою двері коли виходила?
    Р-1).: Би скорше дівки. Як на весілля просили таке і сідали, на стів посідали всі, двері не закривали, би в ті хаті…
    З-1).: Коли як молода ходила просити….
    Р-1).: Ні, як молода ходи просити з дружками, у кажді хаті як просили, то сідала, а як вже виходила то двері не закривали. Як били хлопці, би ся хлопці женили, шоби ся дівчата віддавали, о, такі були звичаї.
    З-1).: А в молодого гостилися, і шо потім було?
    Р-1).: Потім пов’язує, виходила мати, приходит мати, знимат з неї вінок, його мати.
    З-1).: Прийдани вже прийшли, чи ше ні?
    Р-1).: Є, та прийдани приходят, прийдани за стів не сідают.
    З-2).: З коли йшли прийдани?
    Р-1).: Зразу за ними. Він повів молоду із своїми гостями з тими шо виходив, а потому уже він її забрав. А прийдани, там ше погостили і прийдани йшли ззаду, такой посходили і як уже прийдани прийшли сідали всі за стів. Тоді ся гостили, як била мама, то мама виходила, як ні то систра ішла, сідала на стів, свічки горіли, дружба з дружков тримав свічки над головов, тримав в руках хустину, такі хусточки мали і так тна одній хустечці держали свічку. І чи він вихопив, чи вона, ну, та вона попустила, він вихопив, то його такий подарок бив. І свічки горіли, а ту вже як ї зняли той вінок, пов’язали і тоді вона вийняла подарок, подарки мамі, татови, братам.
    З-1).: А не було такого як приходили прийдане, вже посідали прийдани за стів то співали таку ладканку?

  • 43.
    1. Ой ушитко нам ладно,2
      Тілько нам єдно дивно.
    2. Тілько нам єдно дивно,2
      Що нам свахи ни видно.
    3. Чи вна нас ся збояла,2
      В солому ся сховала.
    4. В солому, соломицю,2
      У житну половицю.
    5. Чи вна корови доїт,2
      Чи вна волойки поїт.
  • 44.

    Р-1).: Як вони так відспівали, відладкали, тоді сваха йшла, цілувала на самий перед молодих, а потому вже гостей.
    З-1).: А коли приходили гості з молодим по молоду, чи не співали вони такої: "Пустіте нас…"?
    Р-1).: Та то ше перед дверми, як прийшли перед дверми, та то перед тим співали:

  • 45.
    1. Пущайти нас до хати,2
      Ни дайти нам стояти.
    2. Нас дрібні дожді вбили,2
      Сукні нам помочили.
    3. Сукні наші дорогії,2
      По штири золотії. [1]
    4. Ми би вас просили,2
      Би ви нас пустили.
    5. Ми не хочемо їсти,2
      Хіба хочемо сісти.
    6. Ми з далекої дороги,2
      Нас заболіли ноги. [2]
    Примітки:

    [1] З-1).: То хто так співав? Р-1).: Як прийшли придане, то прийдани співали.
    [2] Респондент № 1 проспівала строфи 1–3, респондент № 4 продекламувала строфи 4–6, які респондент № 1 спробувала заспівати, але невдало. – Примітка транскриптора.

  • 46.

    З-2).: А як вів молодий молоду до себе додому, чи по дорозі не співали там: «Селом, селом…»?
    Р-1).: То всяких співали. То вже коломийки.
    З-1).: Заспівайти кілька таких коломийок?
    Р-3).: А як молоді хлопця дають на коліна в молодого.
    Р-1).: Я вже казала. Я не співала, хоба’м говорила.
    Р-1).: То вже в молодого, я казала, то як на кожух кладут і кладут хлопця на коліна, вона йому дає конфети:

  • 47.
    1. Ой моя люба свахо, шось би’м ти повіла,
      Шоби’с дала хлопця молодій на коліна.
  • 48.
    1. Й або наші молодята такі, як калина,
      Як си сядут коло жорен, не треба їм млина.
  • 49.
    1. А шо ти си, й паробочку, сподобав, сподобав,
      Якщо кури й ни доїли, кугут недодзьобав.
  • 50.
    1. То ся жениш, товарішу, то ся жениш, жениш,
      А кого ми й, молодейкі, любити й повелиш?
  • 51.
    1. Як ти ходив, та говорив, що ня будеш брати,
      Типер ходиш, та говориш, що не велит мати.
  • 52.
    1. Да й ти, дівчинонько, такой одуріла,
      Якщо ти ми й молодому нич ни повиліла.
  • 53.
    1. Бо лісочку й зеленей, а дуби мій, дуби,
      Коли мені й попід тебе й доріжина буде.
  • 54.
    1. Та бо як ми ся й любили, й казала’м терепко,
      Типир ми ся й на тебе подивити бредко.
    2. А бо ти ходив до мене й бил не било теї ночи,
      А типер тобі від мене засунуло вочи.
  • 55.

    З-1).: То так коли співали ті коломийки?
    Р-3).: Як ішли з молодов, вже до молодого.

  • 56.
    1. Мене мати годовала й давала ми меду,
      Шоби хлопці ни […] все мене спереду.
  • 57.

    З-1).: А потім було шось таке як молодий з…, чи молодих відсилали спати, не було такого, не співали нічого?
    Р-1).: Спати лігали без співання, співали як спали.
    З-2).: А чи було таке, що заміж виходили котра вже мала дитину? Як називали таких дівчат?
    Р-1).: Завитка.
    З-2).: А дітей таких?
    Р-1).: Букарт.
    Р-2).: Чекайте, то співали як ся віддавала таво Городенчиного Володю сина, співали:

  • 58.
    1. То як ся жениш, товаришу, й то береш завитку,
      Вилів’їс ся й повісити на тонойку нитку.
  • 59.

    Р-2).: «Не міг ї’си взяти дівку, взяв ї’си завитку…» Як то було спочатку, я забула, бо то давно було.
    З-2).: А шо такі виходили заміж? На весіллі їм таке співали?
    Р-1).: Так
    З-1).: Але їм гуляли таке звичне весілля?
    Р-1).: Так, аякже.
    З-2).: Ладкали і все, все? А як люди взагалі відносилися до таких?
    Р-1).: Та добре. Та шо то людьом…
    Р-2).: Тітки приспівували всяко. «Ти такий файний хлопець, не мієш си взяти дівку, взяв ї’с завитку». Але я забула як то спочатку.

  • 60.
    1. Мене мати годовала й солодойким медом,
      То мене би хлопці найшли під студеним ледом.
  • 61.
    1. А я собі полюбила близько й сусіду,
      Я від свеї матінойки далеко й ни піду.
    2. А бо сусід сусідови й перешкоду робит,
      Пересіє, переворе, ще й до жінки ходит.
    3. Бо сусідо, сусідо, й що ти за сусіда,
      А я чула, єка била й за мени бесіда.
  • 62.

    З-1).: А весілля коли закінчувалося?
    Р-1).: Як вже ся розвидняло.
    З-1).: То вже був кінець, чи ше йшли на гостину?
    Р-1).: На гостину йдут на другий день вже ся сходят після вобіда.
    З-1).: А на гостині шось співали?
    Р-1).: Таке саме, вже як на весіллю.
    З-1).: Пісні звичні, не ладкали?
    З-1).: А було таке, що молода не могла йти додому раніше ніж через неділю?
    Р-1).: То просто так, такий звичай давали, шо би не йшла, не втікала домів, би тиждінь била, а потом було таке.
    З-1).: А було таке, що молоді і родина молодого йшли до батьків молодої на гостину в неділю?
    Р-1).: Ні. Та як же, сходилися, та ходили, там чи яке свято, то родичаються, бо то свої.
    З-1).: А гостина була і в молодого і в молодої?
    Р-1).: Так, як било віддільно, то било і в него і в неї, її гості були в неї, а його в нього. А молода трошки посиділа коло своїх гостей, він посидів коло своїх і йшов до молодої. А гості вже скакали, гуляли вже без них. Молодий старався піти до неї, до молодої.
    З-1).: В батьків молодої?
    Р-1).: В батьків молодої, молода там була. Молода ту була, вони ся трошки погостят, сядут чи за йден стів, а вона хочи йти до свої мами, берут обої там йдут, а гості вже самі.
    З-2).: А музика була…
    Р-1).: А музика, і ту і ту.
    З-2).: А чи так не було, нам казали, шо ті музики йшли до тої…
    Р-1).: Ні, ні.
    З-1).: Нам казали, шо в молодої не було музик. А тільки молодий приходив з музиками сам.
    Р-1).: Е!
    З-1).: А чи була пісня, коли молодий або молода були сиротами, таку жалісливу їм співали?
    Р-3).: Була пісня…
    Р-2).: Там була, співали, би не обіжав, бо вона сиротка, бо немає там батька, матері

  • 63.
    1. Ой в полі, й у полі, стелиться в полі [1] туман,
      Раньше гуляв з дівчиною в темному гаю козак.2
    2. Гуляли вони, гуляли, до них циганка прийшла:
      − Давай ми, дівчино, рученьку – правду скажу тобі я.2
    3. − А я циганам не вірю, бо він кохає мене,
      Вийди, циганко, із гаю, щоб я не бачив тебе.2
    4. Циганка з гаю не вийшла, правду сказала мені,
      Милий мене покидає, більше не вернеться, ні.2
    5. – Ой ти, козаче соколю, не зводь дівчини з ума,
      Бідна вона сиротина, батька у неї нема.2
    6. − А я дівчину не зводжу, а я дівчину люблю,
      Бідну її сиротину к серцю свому пригорну.2
    Примітки:

    [1] сивий – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

  • 64.

    З-1).: Та о таку в вас співали, а не було такої, де сирота йде на цвинтар?
    Р-1).: Ні.
    Р-3).: Мені ся здає шоя десь таке чула…
    З-1).: Я ще хотів запитатися, ше раніше, от, хлопець з дівчиною полюбилися і батько, батьки посилали сватів, а кого топосилали в свати?
    Р-1).: В свати посилали: стрика, вуйка, чи родину свою. Так, вийшли сватати, вийшов раньше, на чотири неділі вийшов раньше. Посватав, там ся договорювали, шо маєм дати, яке мають віно дати. Тоже так погостювалися, поговорили.
    З-1).: А вони як приходили, то вони так прямо казали, шо прийшли дівчину сватати?
    Р-1).: Прийшли, казали: "Ми заблудили, таке, пошуткували – ми ту глядаєм, куницю били, вна ту пішла, поза кровлю пішли" так шуткували. А ті гості, тоже там є якась родина, єдни другим то, зайшли до хати, тоже з хлібом виходили, так виходили, горівку несли з собов, так не йшли з голими руками. Но, і сіли за стіл, погостювалися, договорилися на коли весілля, на коли що як, яке там віно, кілько там молода має молодому дати. Обіцяли корову, гроші, чи шо.
    З-1).: А не казали в вас йти на згоду?
    Р-1).: Та то зразу була згода.
    З-1).: А не було шо перед тим посилали післанця?
    Р-1).: Ні. Молодий з молодов договорився, завтра виходжу чи коли. Він щодня бігав: «Я завтра вийду». Та й всьо, така була згода.
    З-1).: То молодий уже йшов зі сватами?
    Р-1).: Наякже. Молод вже знала вже ся підготовила
    Р-2).: Були ше перевідини, якщо не знали толком чи вона согласна, то йшла мати і якось договорювалась, чи батько, чи будут віддавати, а потом йшли сватати.
    З-1).: То до вас приходили на перевіди?

  • 65.

    Р-3).: Моя мати все розказує як Настуня ся віддавала, брала бутилку і пішла: «Любляться наші діти чи буде ся женити, чи не буде ся женити». Всьо договорилися і потому йшли сватати.

  • 66.

    Р-2).: Ви розкажіт, там ся так і не любили: «Ага, в тебе є дівка, в мене є син!» Договорилися батьки і вже так колись раньше. На святку, чи де то було, на базарі у Літовищах. У Літовищі та як би був святок, празник села.

  • 67.

    Р-1).: Там була така в Літовищах купа каміння, шо навозили так коло базара, купа каміння і дівчата ставали на то каміння, стояли, а хлопці стояли збоку дивилися, котрий котру си сподобав. Дівчата стоят, а хлопці нанизу і дивляться. Той каже: «Я ту си сподобав, я ту буду брати!» А той ту-ту.
    З-1).: Кому так казали, своїм батькам, чи шо?
    Р-1).: Ні, так самі межи собов. Дівчата з того каміння посходили, і той вже котру си сподобав, ту за руку, відвів її і вже договорюєся з нев. «Знаєш що, я тебе полюбив, я тебе то, я так…» І ниськи ті шо ся поженили то все каже: «Вонде та, шо ся на камінню ввиділа». І ниськи згадують шо то на камінню була зустріч.

  • 68.

    Р-1).: Вонде сусідка із сусідом, вона там ще живе. Вона пішла десь на святок, то йшла через річку на лавці, лавкою йшла. І вона з одного боку йшла, а він з другої і на лавці ся познакомили.

  • 69.

    З-1).: А то шов Літовиськах було то ше до війни?
    Р-1).: То ше за Польщі було і там таке було каміння і вони так дівчата, нись як в клуб ідуть, а тоді йшли там на то каміння і хлопці. А хлопці ставали в одну сторону, а дівчата в другу і котрий. Ти мене, а я ще когось і то таке било. Навіть таке било, шо два хлопці на одну дівчину, то навіть билися, таке ше било.
    З-1).: А хто вам таке говорив?
    Р-1).: Моя мама.
    З-2).: Дівчата як збиралися, співали щось?
    Р-1).: Там не співали, то базар був. Там була площадка, а на тій площадці був бугорок з каменя і там дівчата, не хлопці, а дівчата виходили на то каміння і стояли, а хлопці були внизу. Котрі си сподобав яку, навіть такі були шо два кинулися на одну і то вони вже спорили.
    З-1).: А дівчата зі своїми батьками приїжали туди?
    Р-1).: То вже як познакомились, а потому ті батьки сходились, він загнав батька з нею договорюватися: «Я її полюбив, я то-то…» і вже вони ся так договорювали.
    З-1).: Ті Лютовиська зараз на польському боці?
    Р-1).: Вони на польському боці.
    З-2).: Ті дівчата приїжджали туди з батьками?
    Р-1).: Ні, самі, то так як зараз у клубі.
    З-2).: А дівчата знали шо то…
    Р-1).: Наякжеш. Так як у клуб зараз ходят.

  • 70.

    Р-1).: А ще було таке, шо батьки там корову продавати. Твій батько, і мій батько і вони ся зійшли воба. І мій батько кажи: «В мени є дочка, я багатир, багатий, в мене є дочка, я маю поля доста». І той багатий, все ся старали багачі до багачів: "В мене є син, а в тебе − дочка і так. Ми би були сватами". Ту в нас є сусіди, шо так ся договорили і шо роблят, а вони молоді ше ся ни виділи. Взяли договорилися: «Я приїду до тебе на другу п’ятницю!» То в п’ятницю був базар. Пішов наш Боберський у Грозьову, батьки ся договорили, молоді ще ся не виділи, а коли зібрали сватати, коли ся ладят на сватанки. Молодий зібрав вже то-то і пішов, аж там молоду ввидів як прийшов сватати і таке било.

  • 71.

    Р-1).: А ше повім, ше їдна причина. Дві сестри били, єдна не толкова, а друга красіва, і сподобав хлопець одну, прийшов, договорився, ввидів тоту: «Я сватаю Анцю!» А то-та Катя. Прийшов сватати, посватав, весілля, на весілля зробили, приходит за молодов, приходит на вісіллю за молодов, а вони не зібрали тоту на молоду, а зібрали Катю, другу хибшу. Той приходи, а то не та, бо він шо… і утіче, не хоче, а староста їмат, не пущає, бо то весілля, та й узяв привів домів. В нас таке було, дві пари, привів домів, та й таке життя прийшло і життя пройшло таке нияке. Звінчався примусовим порядком, ни по любві, так. І таке ше било шо підсували, міняли, шо вни обоє не ходили, а весілля договорилися, він си сподобав то ту, женися на ті, а в вісіллю зладили тоту. Хибшу віддают, а на то ту ше ся найде.

  • 72.

    З-2).: А було таке, наприклад, шо з різних сіл і тоді батьки молодої ше йдуть на обзорини чи там добре господарство. Не ходили так?
    Р-1).: Ходили, а шо з того ходження, говорили і так ся договорили, а на вісілю підсунули.
    З-2).: А було шо батьки договорювалися, а діти сказали ні?
    Р-1).: Такого не було.
    З-1).: А то було давно, ше до войни, після війни вже, мабудь, нє?
    Р-1).: Ше і після війни.
    Р-3).: І зараз таке є, коли хлопець тихий, нігде не ходить, то батьки йому шукають жінку, бо мусить хтось газдувати. То вже так йдуть родичі, би знайти дівку роботящу.
    Р-2).: А є таке шо мама не дозволяла. Ярків Володя не женився і вже роки пройшли.
    З-2).: А хлопців, які не женились як називають, або взагалі не женяться?
    Р-1).: Старий холостяк.
    Р-2).: То ше якось – скіпці.
    З-2).: А як дівчина?
    Р-2).: Стара дєва, та й всьо.
    З-1).: А сивуля казали?
    Р-1).: Кажут, кажут: «Ходит сивуля!»
    З-2).: То сивуля стара дівка, чи та котра зовсім…
    Р-1).: Нихто ни хочи.
    Р-2).: А котра завилася, не знаєте яка? В нас ту є рядом, багато дітей, чоловіка не має, вона гуляє, ходить, одного, другого приводит.
    З-2).: То як ї називають – завилася?
    Р-1).: Завитка.
    З-1).: Ви нам ладкали, а от ше десь ладкають крім весілля?
    Р-1).: Більше ніде не ладкають, тілько на весіллю.

  • 73.

    Р-2).: Колись корови пасли давно, ше як мама пасла ту такий був в горі чоловік. А шо робити, співають по лісі, вівкають по лісі так собі.
    З-1).: Але то не ладкають?
    Р-3).: То переспівувалися, ти там співав на горі, а той на другі.
    З-1).: А вмієте так завівкати?
    Р-2).: У-у-у! То голосно, як ся віддаст звук, в хаті так не…
    З-2).: То наспівайте, а потім завівкайти?
    Р-2).: Я не знаю таких співанок, то тепер то покоління пройшло, то тіво покоління, шо вже мама.

  • 74.
    1. Ой Василю, сіди в биллю, а я у горосі,
      То я тибе узнаю по горбатім носі.
      У-у-у-ууу!
  • 75.

    З-1).: А завівкати не вмієте?
    Р-3).: То мама співала вашому Васильови.

  • 76.

    З-1).: Нам ше казали що на Андрія, по тих селах де ми були, люди збиралися і шось палили?
    Р-1).: На Андрія брали вечірки, заходили до хати, а хлопці підлажували нам під тарілки, під миски якісь подарки, а ми йшли в сніг, сніг, далеко так на горб, дальши від хатів дівчата і ладкали.

  • 77.
    1. Ой чи чуєш, Андрію,2
      Як я коноплі сію.
    2. Портками йа волочу,2
      Віддаватися хочу.
  • 78.
    1. [1] Ой Андрію, й Андрієйку з сивими вочима,
      Я коноплі посіяла та й заволочила.
    2. А що я буду й робити с тими коноплями,
      Вдурів Андрій та посіяв в лісі меджи пнями.
    3. Я на тебе, й Андрієйку, мала надієйку,
      А ти лишив та поїхав, мене молодийку.
    4. Ой посіяв Андрієйко й коноплі, коноплі,
      А вни ни сходят, ни сходят у мени й на горбі. [2]
    Примітки:

    [1] Р-1).: А потому так співают:
    [2] Респондентка сміється. – Примітка транскриптора.

  • 79.

    Р-1).: І приходими відтам, там співаєми, ладкаєми і… вівкают. Ти вівкни (У-у-у!) і слухаєме, де голос пішов, у яку сторону голос пішов: як пішов у туту, відтам буде хлопець мій, газда. З якої сторони голос пішов по тім… [сміється]… Слухайте, слухайте, слухайте… Робили (я вже то розкажу, потом – про збитки). І ми приходимо, і пущают по одну до хати. А хлопці всьо стоят у хаті. А то всьо на столі, стоят усякі: і решета, і миски, і каструлі, шо, і там усяке, всякі прибйори: і вінці, і перстені, і барвінок, і лялька, всьо, шо приладят, всьо… І хто шо котре їмет, шо найде. Найде той пирстінь – а, віддаватися. Найди барвінок – буде, а найде дітину – зав’єся. Таке, такі шутки робили, таке… А на Андрія, вже на ту ніч, ходили хлопці і робили збитки. Підкладали, діда зробили, діда. Викотят віз, тілігу на хату. Робили такі діди, колесо, то що, такі збитки. Шось ще дешо поховають…
    Р-6).: Ворота знімуть.
    Р-1).: Та то й зараз такі на Андрія роблять, і то колись таке било, і то-то так…
    Р-6).: Ворота знімуть, занесут…
    Р-3).: Де є хлопець, там клали бабу, а де дівка – там клали діда.
    З-1).: А як та баба виглядала?
    Р-1).: Йо-йой, виглядали…, та любий…
    Р-3).: стари, колготки старі, футболка, вдінут, ту соломи напхают в ту куфайку, ту соломи напхают, ту голову – бурака якогось, вочі пороблять, шапку – і вже є, вже є баба, як баба…
    З-1).: І де то ставили?
    Р-3).: Во – коло дверей, під вікна.
    Р-1).: Коло дверей.
    Р-4).: Де хто міг.
    З-1).: Ше казали, шось пса заводили, шось йому давали?
    Р-1).: Клали хліб, наріжем, пирогів чи хліба наложать на столиць і пущают… А пса накормити…
    Р-2).: То не так. То, нанашко, клали… Я кладу пиріг, то…, ше дівки клали каждий свій. І котрий [пиріг] пес…
    Р-1).: Чиє вхопит.
    Р-2).: Чиє вхопит. Як вже моє вхопив, то, значить, я ся перша… А потому тої… А він ну… всьо з’їст, але по якому послідовності.
    Р-1).: Ба, та його треба так нагодувати, шоби він ситий був дуже, би він не всьо захватав.
    Р-3).: Нє, та він по порядку: чиє перше вхопить.
    Р-6).: А нє, треба пса накормити…
    Р-1).: Пса нагодувати, він вхопит і два, і три, а його треба…
    Р-2).: Нє, а перше, всьо равно, першу вхопит, і вже то-то…
    З-1).: А якшо пес вхопив і кинув?
    Р-1).: О! А він не кинув…
    З-2).: А не робили дівчата дівчатам збитки? Брали там сиру бульбу, наприклад…
    Р-1).: Нє.
    З-1).: Ага, то така була ворожба, чи, може, ще якась?
    Р-1).: А! Та таки о шутки, таки молоді.
    З-1).: Але чи палили вогні на Андрія колись?
    Р-1).: Вогні палили, скати десь запалят хлопчуки.
    Р-2).: Пускали колесо, колись колесо, а путому вже скати, як то-то всьо…
    З-1).: То на Андрія, так?
    Р-2).: То на Андрія. З гори пускали і воно ся котило.
    З-1).: Палили і пускали?
    Р-1).: Так, так, воно ся котит.
    Р-2).: Воно ся котило.
    З-2).: А околоти не пускали?
    Р-1).: А околоти ше, як не било скатів.
    З-2).: Раніше?
    Р-1).: Раніше.
    Р-2).: Як не било скатів, то колесо, таке но обруч брали, і так якось таким способом…
    З-1).: А так, як там палили ті вогні, то якось сходилися чи ні? Чи то просто вони самі?
    Р-1).: Нє, нє, то самі хлопці такі.
    Р-3).: Сама молодьож, зговаруються…
    Р-2).: Всякі чуда робили.

  • 80.

    З-1).: А ше ми в вас таке бачили є над дверями такі хрести?
    Р-1).: То на Святий вечір ходит піп і святит. То на Щедрий вечір.
    З-1).: То з чого їх роблять?
    Р-1).: З папіра, з деревини.
    З-1).: А з тіста?
    Р-1).: І з тіста роблят, а тепер таке.
    З-1).: А коли то саме робили перед вечерею чи після?
    Р-1).: Перед вечерею.
    Р-2).: Воду приносили з церкви, вечерю ся святит і хрестики, а потім священик ше йде і ті хрестики посвячує.
    З-2).: На всі чотири боки? І то так кожну кімнату?
    Р-2).: То на кожні двері роблять і на вхідні, і на стайню, всюди. То освящалося, жи би ніяки…

  • 81.

    З-1).: Як в вас Святий вечір, то шо так ставили на стіл в хаті?
    Р-1).: Неслося сніп. Сніп на Святий вечір, збіжжя кладеся.
    З-1).: Його якось називали?
    Р-1).: Зараз дідухи.
    З-1).: А колись так само?
    Р-3).: А під клійонку ложися сіно.
    Р-1).: А ми збіжжя сипим. Свічку ся палит, сідат ся вечеряти, запалит ся свічку, свічка горит і ся вечерят.
    З-1).: А було таке, що годували худобу перед Святим вечером?
    Р-1).: Бере ся хліба три куски, ріжися і йде господар до стайні, даст худобі того, бере той сніп, солому по підлозі накидує і приходит до хати і каже: "Дай, Боже щєстя, зі Свєтим вечером!", а господиня відповідує: "Дай Боже і тобі!". І тоді ложит і сідає, і зараз так.

  • 82.

    З-1).: А чи ходили колядувати?
    Р-1).: Ходять, ходять, в нас тоже коляда ходит.
    З-1).: А що колядують?
    Р-1).: «Рожденство» колядуют.
    З-2).: А таких давних?
    Р-1).: «Рождество»!
    З-1).: А ви казали, що шось перебираються, то хто перебирається?
    Р-1).: То колядники перебираються. Три царі, Ірод, то вертеп.
    З-1).: То вони вже на Святий вечір ходять?
    Р-2).: Так, поїдять, хто там іде з тої хати раніше, поїдять і ідут до священика сперва, він благословить і йдуть далі.
    З-1).: То вони грають вертеп такий?
    Р-3).: Так. Вони ся взувають і йдуть по селі відки починають. В нас все здолу.
    Р-1).: Ту коляди нема, якби пішли в Турку там колядують з музиков. Там всьо колядують.
    З-1).: А в вас, як колядують, заходять до хати, чи під вікном?
    Р-1).: Ні, ні, під вікном «На Рожденство» колядують.
    Р-2).: А то заходять всі по черзі. Спочатку ангел, Ірод… і всі по-порядку
    З-1).: А таке як дід, баба, таке не перебираються?
    Р-1).: Ні. Тільки Жид і Сура.
    З-2).: А в тому вертепі і дівчата і хлопці?
    Р-1).: Ні, тільки хлопці…

  • 83.

    Р-1).: На Василя перебиралися на Цигана, на Циганку, на Жида, Жидівку, ну і скрипка була, і бубен.
    З-1).: То ходили на Новий Рік чи ввечері на Меланію ше?
    Р-1).: На Новий Рік. З тринайцятого вночи ходили під чотирнайцяте.
    З-1).: І шось співали?
    Р-1).: Всякі коломийки, всьо, шо хотіли, то вже забава.
    З-1).: То на Новий Рік.

  • 84.

    З-1).: То на Новий Рік, а потім вже був другий Святий вечір, то ви кажете як Щедрий вечір. То як там підготовлялися?
    Р-1).: Так само йде господар до стайні, так само приходи.
    Р-3).: Тепер вже не так сильно сіно заносят, а вже ті скати ложать і сіно.
    З-1).: А свічку палили?
    Р-1).: Так.

  • 85.

    З-1).: А було таке, казали полазник?
    Р-1).: А то на Різдво, на Введенія вводили ягнят до хати, хто шо міг, би хлопець зайшов до хати.
    Р-2).: А тепер вівці не тримають, закличимо дітий…
    З-1).: А колись то більше вівцю водили?
    Р-1).: Так.
    З-1).: А на Різдво то коли, зранку?
    Р-1).: Так.

  • 86.

    З-1).: То на Новий рік засівають, в вас також засівають?
    З-2).: Шо кажуть при тому?
    З-1).: Як в вас посівають хлопчики?
    Р-3).: В нас не засівають хлопці…Тута нема такого, шоби діти йшли і засівали.
    Р-2).: Ту ходят:

  • 87.
    1. Сію, сію, посіваю,
      З Новим Роком вас вітаю!
      Не давайте копійки,
      Бо діряві кишеньки,
      Дайте гроші паперові,
      Будьте, люди, гонорові!
  • 88.

    З-1).: Ну, а що таке "карачун" не знаєте?
    Р-1).: "Ґереджун". То на Новий Рік, на Василя береся, то ся на Святий вечір наперед печеся ґереджун, чеснок ся пхає в середину. На Новий Рік як йдеться на воду, з ним зачереться відро води, приходиться додому з ним, привітаїся: "Дай, Боже, щистя, з Новим Роком!" І кедзеєте, як упаде так, то кажуть не файно, як упаде файно, так як він ся пече, то кажуть файно і так три рази перекотится, перекотит.
    З-1).: А як його котять, від порога?
    Р-1).: Від порога і так трошка. Потім обв’язуєся його прядивом і то прядиво, як є така болєзнь ружа на нозі чи на руці, красне, лобки, то-то прядиво свічков свяченов палит. То і зараз помічне.
    З-1).: То спалюється ружа. А його як пов’язують?
    Р-1).: В одну сторону, і потім навхрест і в другу.
    З-1).: А хто ходив по ту воду?
    Р-1).: Ну, господар, господаря нема то господиня йде.
    З-1).: То мочили в тій воді, вмивали тільки той ґарачун?
    Р-1).: Ні хоба воду зачерала. Зачеру си воду, принесу воду до хати з ним, а там ся вмию і кажу: «Би’м така здорова була така як вода!» Вмиюся, там ся ручником повтираю, в ручник …?… той ґереджун і входжу до хати і ґедзаю той ґереджун. І то зараз так.

  • 89.

    Р-3).: На Святий вечір ше ставили відро води, шоби ся корова доїла під стіл, і вилки, ложки шо їли то си зв’язували і ставилося під скатерть, шоби ся всі купи держали, шоби ся любили.
    З-1).: І було таке, шо на Святий вечір не збирали зі столу?
    Р-1).: Ні, ні, бо кажуть, що душі приходять вичерять, то ся не збират. Як їстся так ся оставляє.
    Р-2).: І сідали діти в солому і квокали, шоби кури ся несли, збирали гриби, з тов палицев шо на Святий вечір треба було йти всі біляки би позбирав.
    З-1).: Вони, діти палицев під столом, ніби гриби шукали?
    Р-3).: І так само квокали, би курий доста. І та палиця, бо все казали: «Ой, той має палицю в оборі, бо назбирав сильно, багато грибів».
    Р-4).: Так, гриби як на Святий вечір збирают, та павков по соломі:

  • 90.

    Я сів, а ту сім, я ліг, а ту міх.

  • 91.

    Р-3).: То всі, старші вже ся дивили, а молодші, то ходили діти, то було таке дійство. То була веселість, колядували, зараз вже того нема. Я пам’ятаю зі свого дитинства, приїжджали родичі, йшли по селі, друг до друга, колядували, мали таку радість душевну. Колядували всі свята.
    З-1).: А ще нам скажіть, з тим снопом шось робили, він не стояв без всі свята?
    Р-1).: Стояв аж до Нового Року, до того Старого, до чотирнайцітого числа у хаті, а потом його виносили.
    З-1).: А куда?
    Р-1).: Худобі давали. Худоба з’їдала, а хто квочку насаджував.
    З-1).: А не було такого, що його молотили?
    Р-1).: Ні, та-то збіжжя було під столом, то його на насіння клали, казали, жи то буде урожай.

  • 92.

    З-2).: А ви казали, шо ходили під Старий Новий Рік Жид з Жидівкою, це були мужчини тільки?
    Р-1).: Мужчини.
    Р-3).: То мужчина Жид, ніс, то йому всьо, бороду, маску.
    З-1).: То як ся всьо називало?
    Р-1).: Устрічают Василя, то празник Василя.
    З-1).: То казали на них цигани?
    Р-1).: Нє. Казали шо просто встрічают Новий Рік.
    З-2).: То ходили тільки до Василів, чи до всіх?
    Р-1).: Де хотіли.
    З-1).: А щось такого не було, що окремо ходили до Василів, їх вітали?
    Р-1).: Нє, то своя родина, празник.
    Р-3).: Перевесло плели.
    З-1).: Як?
    Р-1).: То колись такі перевесла з сіна крутили, прийшли, його обв’язали: «Бо ми прийшли тебе відвідати».
    З-1).: А як обв’язували?
    Р-1).: А отак на него накинули.
    Р-3).: Нє, пока не сказав, шо горілку дає, мусів дати. Вони зв’язали: «А горівку даєш?» «Даю!» Всьо вже тоді його освободили… вже ся гостили.
    Р-1).: А зараз устрічают та йдут не з перевеслом, а йдут з подарком.
    З-1).: Шось співали Васильові особливе, коли його так перев’язували?
    Р-3).: Я не знаю.
    З-2).: Може, пригадаєте собі.

  • 93.
    1. Ой Василю, й сіди в биллю, я буду й у бобі,
      Я ся буду присувати й по лигойки тобі.
    2. Ой Василю, й Василино, хороша й дітино,
      Й та бо мині й ся на тебе подивити мило.
    3. Василь ми ся ісподобав, а я Васильови,
      Василь мині горівочки, та й по калачови.
  • 94.

    З-1).: То таке тоді співали?
    Р-1).: Так….

  • 95.
    1. У Василя вочи сиві, а в мени рудийкі,
      Та бо ми ся й посходили вбоє молодийкі.
    2. Пішли дівки на святок, Василя лишили,
      Василь пуцьку на ланцок, та й гайда за ними.
  • 96.
    1. А як я си здогадаю та й за Василину,
      Та не можу скоротати й до вечера днину.
  • 97.

    З-2).: А як Жид з Жидівкою приходять, чи вони щось співають?
    Р-1).: Ні, хіба гроші збирали, жартували.
    Р-3).: Ні, хіба то кажуть, шо вовки ся за мною гнали, а я тойво. Жидівка начинає, шо вона мині змінила, він її …?… вб’є. А той біжит перевиртає її, вона вже там: «Диви, які мині синяки понабивав». Ше шось там ся жалує, а Жид вже йде з …?… в другу хату, де дівки з постілі, вони ся ховают, бо ся боят, а він їх за ногу тягни. То таке дійство було, бо то ся діти тішили найбільше Жиду і Сурі, тому що вони всякі чуда творили: «Дай копійку, дай копійку!» Все ходит, дьоргат, не даш він ся від тебе не відципит.

  • 98.

    З-2).: А на Великдень чи були запусти?
    Р-1).: То великий піст, то перед Великоднем сім неділь Великого посту, то не їдят в понеділок, середу, п’ятницю.
    З-1).: То є якісь запусти, збиралися жінки?
    Р-1).: Ні, ні, у нас такого не було.
    Р-3).: То є більше на Чернігівщині, там є Масляниця, там більше таківо. А тута піст начився всьо, не їсти.
    З-2).: І не співали в піст спеціальних пісень?
    З-1).: А такі велокопісні пісні?
    Р-1).: Ні.
    Р-3).: Я си хіба згадаю, нанашко, знаєте така у Чистий четвер, як Він ішов дорогою…

  • 99.
    1. Ішов Ісус дорогою …?… дорогою… [1]
    Примітки:

    [1] Респондент-1 забула далі слова. – Примітка транскриптора.

  • 100.

    Р-1).: То як Божа Мати по світу ходила.
    Р-3).: То щедрівка, а то якось:

  • 101.
    1. Чиста вода, чиста, чиста,
      Но в тій воді є Пречиста.
      Дванадцять мужів мала,
      Ні з одним шлюб не брала…[1]
    Примітки:

    [1] Респондент 1 текст продекламувала, проте далі забула слова. – Примітка транскриптора.

  • 102.

    Р-3).: Ше є про сироту, то ся на піст співало, шо до матері йшла сирітка, то якось… То така жалісна сильно була, я її знала… [1]

    Примітки:

    [1] Респонденти пригадують текст пісні «Сирітка» – Примітка транскриптора.

  • 103.

    З-1).: А ви казали, що щедрівка у вас була, що то за щедрівка?
    Р-3).: То не щедрівка, то на Святий вечір…

  • 104.
    1. Як Божая Мати по світу ходила,
      Прийшла до богача,2
      На ніч ся просила.2
    2. – Пани господарю, переночуй мене,
      Зайшла мене нічка2
      На подвір’ю в тебе.2
    3. – Я би тебе переночував,
      Маленька стодола,2
      А в хаті… [1]
    Примітки:

    [1] Респондент-1 забула далі слова. – Примітка транскриптора.

  • 105.

    З-1).: А то щедрівка?
    Р-1).: То на Святий вечір і на Щедрий вечир її колядують. Богач затравив її ше псома, а потому прийшла до бідного… Вона прийшла, то в хаті покої, чи як… А потому бідний її переночував, не мав де, а в бідній шопині і як в тої всьо погоріло, а в того бідного всьо стало – палаци.
    З-1).: А чи ще співали якісь щедрівки на другий Щедрий вечір?
    Р-3).: То ходили дівки щедрувати, перебиралися…
    Р-1).: На другий Щедрий Вечір тої…

  • 106.
    1. Добрий вечір, тобі, пани господарю, радуйся,
      Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
    2. Застеляйти столи та все килимами, радуйся,
      Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
    3. Кладіт паляниці з ярої пшениці, радуйся,
      Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
    4. Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
      Ой радуйся, земли, Син Божий народився!
    5. А ж то перший празник – Рождество Христове, радуйся,
      Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
    6. А ж то другий празник – Святе Водохрестя, радуйся,
      Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
    7. А ж то третій празник – Святого Василя, радуйся,
      Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
  • 107.

    З-1).: То це співали?
    Р-1).: На другий Щедрий вечір.
    З-1).: І здавна в вас так співають?
    Р-1).: Так.
    Р-3).: То вже туту співали «Сумний вечір» як після четвертого року…

  • 108.

    З-2).: А на Великодні свята було щось?
    Р-2).: Було. На Великодні свята, як посвятили паски, брали яйця хлопці, дівчата, йшли до церкви, а як ні, то збирались десь на галявині і начинали хлопці відбирати в дівчат яйця, ну і хто роздусив, то не той, а хто зміг відібрати, то ся тішив, шо відібрав то-то яйце, замість яйця міг бурака, шоби не роздусити.
    З-1).: А яйця які були?
    Р-2).: Крашанки всі були яйця, старалися всі крашанки, хто мав ліпшу писанку показував вже, а потом підсував. Шось таке.
    З-1).: Їх як фарбою чи ше воском?
    Р-2).: Воском, ну в нас красили, в п’ятницю, в основному все в п’ятницю красилися яйця. Брали сідали всі діти, мама показувала, воск розтаплювався, була та драпанка, і вже начинали наводити. В основному в нас смерічки малювали. Хто вже собі там. Ну, в основному такі смерічки малювали, тута всьо Бойківщина.
    З-1).: А не маєте шоб показати писанку?
    Р-3.: Я не знаю чи хто вдома малював…
    Р-4).: Тепер більше наклеюють, продаються такі.
    Р-3).: В мене хіба сестра в Херсоні, вона навчилася і вона там малює ті писанки…
    З-1).: А чи після служби Великодньої чи співали дівчата якісь гаївки, або ше якісь пісні?
    Р-1).: Співали, та я не знаю. За мене я вже не знаю.

  • 109.

    Р-1).: Був обливаний понеділок, поливаний понеділок то вже всьо, обливалися, і в хаті вода була і відро на голову. А потім щипаний вівторок був, а жалилися в нас у середу. Просто руками щипалися. Просто щипну, моглися познакомити. Кому ся подобає. Обливалися, щипалися, а в середу кропивов жалилися, то вже щитали шо не празник. То вже два дня були.
    З-2).: А як та середа називалася?
    Р-3).: Просто пеклися кропивов.
    Р-1).: Ідуть в ліс і гойкають вся тота компанія…

  • 110.
    1. Люляй, люляй, люляй, люляй та й попід повалиной,
      Та я й буду колисати й малийку дітину.
    2. Я дітину приколишу, на Богойка лишу,
      Сама зайду й воли пасти с тобов, товаришу.
  • 111.

    З-1).: Нам сказали, які тут є частини села?
    Р-1).: Верхня Боберка і Нижня Боберка.
    З-1).: Верхня, то та шо в бік Шандровця.
    Р-1).: Так. А Нижня сюда, до застави.
    З-1).: А нагадайте ше якісь колискові.
    Р-1).: Колискові як дітину колисала.

  • 112.
    1. Я дітину й уколишу, я дітину лишу,
      Я дітині й у Богойка долийку випрошу.
    2. Ой люляй, жи ся люляй, малий попелеши,
      Зак ся єдной й виколише, мати друге знеси.
  • 113.
    1. Ой колисочко й нова, дубові боківці,
      То жи би ся й колисали й у лісі ялівці.
    2. Колишися, колисочко, й від кута й до кута,
      То малийка й дітиночка – велика покута.
    3. Ей колисочко нова, й похідець кривийкий,
      Няй ся в тобі й виколише Василь молодийкий.
  • 114.
    1. Йа повішу й колисочку на дуба, на дуба,
      Буде вітер колисати сивого й голуба.
    2. Йа повішу й колисочку та й на калиночку,
      Буде вітер колисати мою дітиночку.
    3. Та бо подуй, вітри, подуй по високі горі,
      Пороздувай кучерики по дітині мої.
  • 115.

    [1]
    З-2).: Як роблять хрестини, чи як дитина родиться, чи були якісь такі, шось співали спеціальне?
    Р-1).: Співають всяких піснів. Прийдут на христини, п’ют…
    З-1).: А таких, щоб до дитини?
    Р-1).: Ні.

    Примітки:

    [1] Респондент 1 розповідає про своє життя. – Примітка транскриптора.

  • 116.

    З-1).: Чи вам повідали, що коли були похорони, то хтось приходив і плакав? Жінка, що заводила.
    Р-1).: Та то колись таку находили, що ходила по дворі та йойкала дуже, шоб чути ті голоса, шо там похорон. Таку нанімали, шо йо-йой… Вийойкувала, але то не родичка.
    З-1).: Але ви не чули?
    Р-1).: Ні. За мої тямки такого не було.
    З-1).: Вам мама не казала, вона шось приговорювала, чи просто йойкала?
    Р-1).: Так йойкала. То …?… жи та мати померла, а дівка виходит та йойкат попри хату. То таке колись було, старі люде, то дурне. Зараз такого нема.
    З-1).: Свої банують, але шоб хтось йойкав такого нема?
    Р-1).: Свої йойкат, але шоби там по дворі літав, такого нема.

  • 117.

    З-1).: Чи ви пам’ятаєте, шо були в селі такі жінки, шо дітей приймали, коли жінка мала родити, бо ше колись напевне не було тих лікарень?
    Р-1).: В мене сама, ту одна жінка стара вона померла, дви з тої хати, така була стара жінка і їмили мене схватки і жінка брала дітину, пупок зав’язала, всьо-всьо.
    З-2).: А як їх називали тих жінок?
    Р-1).: Та просто жінка, акушарков її не назвали, бо акушари лікарняні, а просто жінка, толкова, мудра, всьо знала.
    З-1).: А чи не було такого, що та жінка могла навіть хрестити дитину?
    Р-1).: Ні, ні. То з води хрестила, просто, як дітину прийняла, загріла си водички, зараз ни куплют чириз пуповину, бо пуповина шоб не замокла, обвивают марльов в лікарни, а вона перев’язала таким прядивом пупочок, але вона його не замачувала. І лляла, металися там копійки, свяченої води лляла, ім’я називала, яке батьки хотят, ім’я назвати, чи Іван, чи Петро, чи який, то називала то ім’я, дітину скупала, перехрестила своїми руками, то вже таке як з води піп перехрестив, а потом вже піп хрестив, то вже для себе. Дитина як померла, то, щитайте, жи било перехрещене, бо вже свяченов. А як нєт, то воно померло, то кажуть, шо то ангелик сліпий.
    З-2).: Опускала дитину в воду?
    Р-1).: Так, мила її в ваночці.
    З-2).: А свячену воду туди не ляла?
    Р-1).: Та чому не ляла, гроші кидала.
    З-2).: А гроші нашо кидалися?
    Р-1).: Шоби било багате.
    З-2).: Там ше шось кидали?
    Р-1).: Ручку давали у ручку, то і тепер таке.

  • 118.

    З-1).: Потім вже як робили хрестини, кого брали в куми?
    Р-1).: Тогдий брали трийцят, двайцят п’ять, я першого хрестила, то було трийці кумів і ку′мів. Трийціть чоловік. А типиркай кум і кума.
    З-1).: А чому колись так багато брали?
    Р-1).: Або я знаю. Де ся не обернув − кум, кума, кум, кум та й всьо.
    З-1).: А кум і кума, вони мали якісь обов’язки до тої дитини, яку несли до хреста?
    Р-1).: Звичайні, не так як ті… Та які обов’язки, на день народження приходили, відвідували шороку. То вже зовсім інакше.
    З-2).: Ну, а навпаки чи похресники мали
    З-2).: А навпаки, похресники чи мали до своїх хресних?
    Р-1).: Ну, аякжи, зараз весілля, то хресного батька подарок дают, мамі, зараз тожи. На весіллі, так. Хресний, як би ся там женит, чи віддає, подарок…
    З-2).: То хресні батьки дают подарок?
    Р-1).: Хресні батьки несуть подарок, але потому мамі, батькови дає невістка подарки і батькови тому…
    З-2).: А чи є таке що на Святий вечір похресники несуть подарки?
    Р-1).: Так, так є, несут, заходи, вечерю, а вони їм подарки дают.
    З-1).: А може пам’ятаєте, щоб співали на хрестинах коломийки про кума, чи куму?
    Р-1).: Ні. То таки невелике, музики нема, просто так посідають, намотаються та й порозходяться.
    [1]

    Примітки:

    [1] Розмова про піч. – Примітка транскриптора.

  • 119.

    Р-1).: То ви там добре не записали, то вам проспівати:

  • 120.
    1. Прийдіт, прийдіт на собаню,
      Спечем ми вам чорну каню.
    2. Зак ся хлопці позбігали,
      Дівки каню розірвали.
    3. Прийдіт, прийдіт на собаню,
      Спечем ми вам чорну каню.
    4. Зак ся дівки позбігали,
      Хлопці каню розірвали.
    5. Прийдіт, прийдіт на собаню,
      Спечем ми вам чорну каню.
    6. Зак ся хлопці позбігали,
      Дівки каню розірвали.
  • 121.

    З-1).: То хто то співав?
    Р-1).: То співали хлопці дівкам, а дівки хлопцям.
    З-1).: А вони так переспівувалися?
    Р-1).: так.
    З-2).: А каня то шо таке?
    Р-1).: Така чорна, вроді як ворона, така чорненька.
    З-1).: Така пташка.
    Р-1).: Так. Вона гнізди в’є ту попри Львів, по березах, по тополях, там вони всі є.