Сеанс

зміст текст
Архівний шифр
EK_12AV20080701_vovko_seans11
Польове дослідження
Дата/час початку
05.07.2008 17:10
Дата/час закінчення
05.07.2008 18:55
Свято/будень
будень
Місцева (давня) назва населеного пункту
Назва частини населеного пункту
Характер і умови проведення
імпровізований, у кухні, респондент напружено готувалася до празнику
Контекст запису
штучний
Присутні слухачі
Інституція/особа походження запису
Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси, Львівський національний університет імені Івана Франка
Інституція/особа зберігання запису
Фольклорний архів Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси (ФА КУФ), Львівський національний університет імені Івана Франка
Транскриптор
Т-1) Кривцун (Мазур) Світлана

Зміст (107 записів, творів – 48, коментарів – 59)

догори

Текст

догори
  • 1.

    Збирач-1): [1] Приїдуть, так?
    Респондент-1): [2] Я не знаю, но нас запрошував, бо ми вже і в Київ їздили, ми вже були в Києві, там ми віступали.
    З-1).: А то хто ше з вами був, які то ше були жінки?
    Р-1).: Ну, вже іначе, вже дві вмерли.
    З-1).: Вже дві вмерли, та? То було давніше вже, та?
    Р-1).: Ні, та де давніше, їдна от-от така жінка була, за нею вже ціле село, шо на серце так боляче померла. Їдна, дві такі були, в нас ще ту є жінка. В нас, ну, так, їдна ту, друга там по спочатку сила, а трета на кониц сила, ни всі так разом жиют, бо ту в нас і директор культури, того вже нашого. Ну, тут якраз уже в церкві разом спілкуємо, ну, тут вже в хорі, в церковнім хорі співаєм, та. Співаємо, та в нас такий хор уже такий старий, нема вже такого голосу, як то-то, як от уже по-жила людина, та й вже нема. Що вам співати?
    З-1).: А давайте весільні ладканки, які знаєте?
    Р-1).: Ладканки?
    З-1).: Та.
    Р-1).: Ну, такі весільні ладканки.
    З-2).: Ну, то можна то так по ходу.

    Примітки:

    [1] Далі подається як З-1).: – Примітка транскриптора.
    [2] Далі подається як Р-1).: – Примітка транскриптора.

  • 2.

    Р-1).: У нас так, як сі вісілє починає, йдут барвінок різати. І збирают вже той во якись коровай, дружба, дружби йдут. Дружби, староста, ну, і там такі вже, такі якісь жінки …?… і співают:

  • 3.
    1. А ми йдимо дорогою2
      Широкою, ни вускою.
    2. Ми йдимо в чисте поле,2
      По зілля городове.
    3. По хрищитий барвінок,2
      Будемо вити вінок.
    4. Налетіло потя бродиць,2
      Та й сіло на городиць.
    5. Зачило щибитати,2
      Городнічку викликати.
    6. Вийди, городнічко, з хати,2
      Барвінок нам показати.
    7. А де ж тая гордничка,2
      Що город городила.
    8. Що город городила,2
      Зілійка насадила.
    9. Всякого троякого,2
      Барвінку хрищатого.
  • 4.

    Р-1).: То вже то в город прийшли і вже барвінок ріжут. Потом вже кладут червону таку хустку, там дружба, і кладут свічену воду, кроплят і тоді вже барвінок вже, так вот.

  • 5.
    1. Благослови, татуничку,2
      Наши любо дитяточка.
    2. А татунийко мовит:2
      – На вас Бог благословит.
    3. Та я вас благословлю,2
      Ой нешної неноньки.
    4. Ой нешної неноньки,2
      Щасливої годиноньки.
  • 6.

    Р-1).: Ну і так їм то …?…, ну, вже барвінок порізали, ну, тий вже йдут молоду там вже прибирати. Вінок в’ют тий вже співают такої:

  • 7.
    1. Зійди, Богойку, з неба,2
      Бо нам тебе дуже треба.
    2. Будимо вінок вити,2
      Молоду воздобити.
    3. Як вінок довивали,2
      Вотиць, мати заплакали.
  • 8.

    Р-1).: Ну, і там всі такі співают всякі такі.
    З-1).: Коли в’ють вінок, так?
    Р-1).: Ну, тут уже молоду, но, но.
    З-1).: Тепер вили вінок?
    Р-1).: Вінок вили і вже там якось ту хустку привйизували, бо то вісіля робили на Фестинах. То є в журналі там наше весіля є там в тому, і я є там в журналі, і коровай. То нас і зі Львова знимали, і по телебаченню, нас вже доста знає той колектив.
    З-1).: Але, ото ладкали, то таке, як у вас тут співали, так?
    Р-1).: Тут є в вас ту во на Галичині співают.
    З-1).: То в селі в вас, так?
    Р-1).: Та, то в нас в селі, та. І зараз співают, та, та. Ну, всьо, а тут уже як колись то-то, типер вже такого нима. То колись, як я ше заміж виходила там, ше колись так ше, ото во якесь молоді на прибрали, почубили і мусіли по хатах просити на висіля. І так приходив до хати і казав так: «Слава Ісусу Христу! Просит дружка, прошу я, бе’сти прийшли сьогодні на коровай, а завтра на висіля», а дружка каже: «Проси молода, прошу я, бе’сти сьогодні прийшли на коровай, а завтра на весіля». То так молоді, молоді, а вже молодці казали так: «Проси молодий, прошу я, бести сьогодні прийшли на коровай, завтра на весіля». І так само дружба, і всьо попросили, то вже ся коровай починає.
    З-2).: А то вони ходили сьогодні на коровай, а завтра на весілля?
    Р-1).: Ну, але коровай, ото коровай то ще ввечир був, коровай був, розумієте.
    З-2).: А запрошували?
    Р-1).: Всі молоді йшли на вечир, колись краще весілля було як тепер, я повідаю правду.
    З-2).: А запрошували зранку?
    Р-1).: Ну, ади так, ну, зранку йшли, ну та було до полудні, йшли, ну йшли, ту вже ті молодці
    йдуть, молодці йдуть і співають. Співають:

  • 9.
    1. Ей, втваряй, свату, хату, най води нап’юся,
      Й чи харошу маєш доню, нихай подивлюся.
  • 10.

    Р-1).: І то ми вже чуєм, як то співають, молодці вже йдуть по хатах просити, молодці. Приходят хлопці до молодого і тоді збираються йдут по сорочку до молодої. Всьо, приходят до молодої, молода сі хова, дружби йдут, молоду находіт, а коровай згулюют, молодий з дружбами коровай згулюют. І там вже там танцюют у молодого, там забавляються.
    З-2).: Тільки молоді, так?
    Р-1).: Молоді, ну і старі такі во вже приходят.
    З-2).: То в молодого, та?
    Р-1).: То в молодого, а молоді вже йдут по сорочку до молодої, там приходять жінки, отам таке всяку.
    З-1).: А шо то означає «коровай загулюют», як то?
    Р-1).: Ну, коровай, весіля починається, починається весіля, коровай.
    З-1).: А то був якись такий особливий танець?
    Р-1).: То, ну так коломийка три рази в їден бік. Ну, то в нас ту во таке весіля робили, то не фестини, а хіба ту нам то скоротили, бо то до нас ту Ющенко був, то трошка ми там показали, о то треба дві години то весілля йде наше… І ту во, і тоді вже як коровай… Пішли всі за, по сорочку, взєли сорочку, і вже там ся погостили в молодої і пішли вже на коровай. А вже коровай сі закінчували, тоді дівчата і такі жінки середові співали на добраніч молоді під вікнами. Ну, так співали:

  • 11.
    1. На добраніч, на добраніч, дівчиноньці на ніч,
      За ворота явір злотий, там тя буду ждала.
    2. Ой ци явір, ци ни явір, ци чирвона калина,
      Хоть би було сім дівочок, тільки одна мила.
    3. Ой ни тута дівчинонька, що ся файно вбрала,
      Ой бо тута дівчинонька, що серцю пристала.
    4. Ой шуміла дібровочка, як ся розвивала,
      Ой плакала дівчинонька, як ся віддавала:
    5. – Ой ни шуми, діброво, та й ни розвивайся,
      Ни плач, ни плач, дівчинонько, та й ни віддавайся.
    6. – Ой як мині ни шуміти, як я зелененька,
      Ой як мині ни плакати, ще я молоденька.
    7. На добраніч, на добраніч, дівчиноньці на ніч.
  • 12.

    Р-1).: О, то…
    З-2).: То така давня пісня, чи то така трохи пізніша?
    Р-1).: Ні, ні, то вже, то вже пісня, дай Боже, має сто років. Давно вже, то вже я маю шісдесять шість років, а то ще мої батьки, прадіди ту во ще, а то вже тепер мої діти то вже всьо. То ще хоба поки ми то ті во потомки, то ми всі трохи там колись таке теж близько по-сусідськи, то там підемо теж як заспіваємо. Та, йдемо, барвінок закликуєм нас.
    З-1).: То, то коли то робили оцей коровай, то який то був день переважно, коли?
    Р-1).: Коровай, звичайно, якщо в суботу, то ввечир, то був, то був вечир. Коровай ввечир, а в неділю, а переважно вно було у вівторок, у середу коровай.
    З-1).: А в четвер тоді весіля?
    Р-1).: А в четвер весіля, моє весіля було в вівторок. Був в понеділок коровай, а в вівторок було весіля, як я заміж виходила. Ну, і всьо на вечір, а тоді вже весіля було, а тоді вже як вже рано зібралисі їхали до шлюбу, повінчалися. Тоді вже там приходили на весіля, хто курку, хто молоко ніс, хто яйця, а хто кугута, хто горілку. Ну, колись горілку таке не було горілки, а тілько яйця молоко, кури, отаке во, таке во носили. Ну, а тоді вже дома як вже по збиралися, проводжали молоду до вінчання, то вже приходили там вже родина. Сідали за стів, з-за стола виправляли їх до шлюбу і вже батько, староста, мене батько староста благословив.
    «Тату, тату і ви мамо, батьки, сестри, браття, тітки, вуйки, сусіди ближні, дальні, проси мене молодий (чи молода), а я прошу вас, щоб ви їх поблагословили і відпустили на щасливу дорогу життя. Біг світий!» Всьо, Біг і музика заграла три рази «Біг світий!» Всьо.
    З-2).: Давно таке було, та?
    Р-1).: І тоді вже жінка:

  • 13.
    1. Благослови, татунику,
      Своє любе дитя.
    2. А мамуненька мови:
      – Най вас Бог благословит. [1]
    Примітки:

    [1] Респондент твір продекламувала. – Примітка транскриптора.

  • 14.

    Р-1).: Уже так проладкали і вни пішли.
    З-1).: Ану, заладкайте так.
    Р-1).: Ну, я вже вам ладкала то, ми вже то там є.
    З-1).: Є там?
    Р-1).: Благослови, на тім, на короваї, на тім.
    З-2).: Благослови, татуничку?
    Р-1).: Та, та, та, а то мамунечко, та. І вже вни поїхали, повінчалися, тогди приходят і йдут з гусками. Беруть такі, пекли дві гусочки, лєнту туда зав’язували, з тої сторони клали гроші і йшли, шо вже дають знаки, шо йдуть вже свашки за молодою. То вже такі два йшли, то ті, як то кажуть в нас два такі йдут там вже шо вже, аби вни ся готовили, шо вже ідут за молодов. Ну, а ту вже молоду вже йдемо і вже молоду обсівают. Вже свашки то ті усі берут жито, обсівают і вже ладкают:

  • 15.
    1. Сійме, пшеницю, сіймо,2
      По горі і по долині.
    2. По горі, по долині,2
      По наші всі родині.
    3. Ми роду виликого2
      Та й батька богатого.
  • 16.

    З-1).: То обсівали саму молоду, чи молоду і молодого?
    Р-1).: Молодого, бо він йшов за молодов.
    З-1).: То молодого обсівали?
    Р-1).: Обсівали, та. Ну, а там вже прийшли до молодої, коровай, коровай на голові коровайничка нисла.
    З-1).: Коровайничка несла на голові?
    Р-1).: На голові коровай, приходят.
    З-2).: А коровайнички були переважно хто, запрошували спеціально?
    Р-1).: Ну, та якась родина була така, з родини, та.
    З-1).: То та несла, шо пекла той коровай, та?
    Р-1).: Ну, та пекли там всьо, і тут уже родину там вибирали, там чи може яка братова, чи сестра, чи яка то несла. Бо вна то вже була коровайничка, вна вже потому молоду і пов’язувала…
    З-2).: Коровайничка пов’язувала?
    Р-1).: Коровайничка, бо я сама ту на тих фестинах тоже коровайничков була. Ну і коровайничка приходила, вже принесли староста, коровайничка, тоті свашки, всі, дружба, молодий. І приходят вже під вікна та й вже ладкают, ладкают так:

  • 17.
    1. Ой пущайте нас пинно,2
      Бо нам ніжейки зимно.
    2. Ми люде здорожені,2
      Ніжейки вморожені.
    3. Ми ся снігами били,2
      Ніжейки вморозили.
  • 18.

    Р-1).: А ту співают «Вийди, вийди, молода», там співают таких молодих. Ну і молода виходит, мати виходит в кожуху, обрусом таким тканим, не таким купованим, таким своїм тканим завита.
    З-2).: Молода, та?
    Р-2).: Мати, мати, мати молодої.
    З-2).: Мати молодої?
    Р-1).: Мати молодої. То-то, булка була, не хліб, а булка покраяна, згори медом помащена, і то молодого і свашки там горілка давали, там їх частували, і всьо.
    З-1).: То на дверях, так, вона стояла?
    Р-1).: Так, та, там на подвір’ю. Ну і всьо, тоди молодий, дружба йде, так мав палиці мали дружби христили на дверях і молода мала йти попід ту палицю до молодої.
    З-2).: Молодий мав йти?
    Р-1).: Молода, молоду вели, бо молодий за молодов, молодий, так, та. Ну і вже, і посідали за стіл, та й вже там гостят і ладкают. І вже тоті вже приходят, ну ти й вже там і гостят, а тоті свашки вже співают:

  • 19.
    1. Ой заходят нам вісти,2
      Хотят нам дати їсти.
    2. Не знаємо, що робити,2
      Чи їсти, чи лишити.
  • 20.

    Р-1).: А відтам співают, нє, як вони співают.

  • 21.
    1. Їште, боярце, їчте,2
      Чи з пирцьом, чи не з перцем.
    2. Чи з перцем, чи не з перцем,2
      Коби з ласкавим серцем.
  • 22.

    Р-1).: Всьо, то вже відладкали ті вже шо вни прийшли в гості. Ладкають свашки:

  • 23.
    1. Дякуймо, сусідоньки,2
      За ваші бесідоньки.
    2. Маємо що їсти, пити,2
      Красно ся весилити.
  • 24.

    Р-1).: Всьо, то вже їдять, там вже молоду, потому вже співают там, всяко співают. Так співают:

  • 25.
    1. Під мостом риба з хвостом, під мостом, під мостом,
      Чи ни жаль ти, Марусино, за своїм дівоством.
    2. Чи ни жаль ти, Марусино, що’с дівков ходила,
      То ся ни раз нагуляла, та й нависилила.
    3. А будеш ся, Марусино, каяти, каяти,
      Як тя буде Міхайличко, нагайков краяти.
    4. Ой заплачиш, Марусино, в перший понеділок,
      Як ти здоймут з головочки й зеленийкий вінок.
  • 26.

    Р-1).: Ну, та там всяких таких, я би ту співала тих піснів від завтра до вечира. Ну і всьо ту вже то забирают, вже всьо там вже співают так само такі всякі вже. Мати вже ся прощає і йдут вже берут молоду вже чириз стів і видут до молодого.
    З-1).: Молода переходить через стіл, та? Разом з молодим?
    Р-1).: Чириз стів і то вже придане там кладут, два коні приходьит, два чоловіки. Там вже придане дают подушку, ковдру, колись плахти давали, такєво всяке. То то два коні, коні єржут, копитами б’ют і тоди їдут.
    З-1).: А то відразу з молодою везуть?
    Р-1).: Та, з молодою вже.
    З-1).: Відразу?
    Р-1).:. Та, берут молоду і вже ті свашки йдут. А по тому пізніше придане уже йдут, то вже подарки несут для молодого, для молодого родини, і вже тато йде, мама, то вже там. Там вже то приходят, приходимо і вже відтам співаємо там, співаємо там:

  • 27.
    1. Вийди, Марусино, із того покою
      Та й привітай на оборі родиночку свою. [1]
    Примітки:

    [1] Респондент твір продекламувала. – Примітка транскриптора.

  • 28.

    Р-1).:. І всьо, і вже заходят, а потом вже як посідали, там вже придане, вже дают подарки, кличуть: «Тату, тату, і ви, мамо, просимо вас близька до столу». Там вже молода дає подарки, а батько чи мати вже їй дякують:

  • 29.
    1. Дякуємо насамперед Господу Богу,
      Пану молодому,
      Пані молоді і тому колу,
      Шо в тім столу,
      Шоб за рік хлопця в колиску.
  • 30.

    Р-1).:. Отак.
    З-1).: То хто так каже?
    Р-1).: Той, що подарки получив, мати чи тато, чи цьоця, чи сестра чи отаку во. І тоді вже йде коровайничка пов’язувати, всьо. Коровайничка йде і вже співают, сідают за стів, беруть дві свічки, кладут хліб, їдна свічка з їдного сторону хліба, друга з другого і тово дружка, що то-то во вже, бо колись дружки мали такі червоні хустки в руках. (Їдете за сіном, ну та?) І то во, і так вже пов’язуют, стают їдна з тої сторони, а друга з тої сторони, і ті свічки запалюють, і над молодою над головою ті свічки горять і вже вінець знимают. Ну і всьо, і тоді вже як вінок зняли та й жінки тоже співают:

  • 31.
    1. Барвінку же мій, вінку, з чиснока, з барвінку,
      Й то я тебе доносила в своїм пошанівку.
    2. То я тебе доносила, на стіл положила,
      То я своїй родиночці славойку зробила.
  • 32.

    Р-1).: Всьо, отак. Там ше трохи ше ладкають, ну, таке всяке.
    З-2).: А як дівчина не доносила вінка, шось співали їй?
    Р-1).: Ну, не співали тото, нє, вна вже і вінця і не мала на голові.
    З-2).: А тоді не ставили вінця на голову?
    Р-1).: У-у-у, вна вже як мала дітину, вна вже хіба в хустці була, вна вже вінка на голові не мала.
    З-2).: А як називали таких жінок, які?
    Р-1).: Казали, шо то копалиці.
    З-2).: Копалиці?
    Р-1).: Та.
    З-1).: Копалиці, та?
    Р-1).: Та, та. Казали, шо то копалиці, то, йой, то строго настрого, то типер.
    З-2).: А як відносилися до таких копалиць, скажіть, в селі?
    Р-1).: Ну-ну, ну та так, знаєте, всяко ся відносили, як хто хотів, так сі відносив, знаєте. Тепер вже бачите, ходи хлопець з дівчинов гуляє та й вже ї бере, ну, а колись і ніби релігійні, але доста таких було дітий, таких незаконно.
    З-1).: А як їх називали, як то казали на тих дітей?
    Р-1).: Ну, то то казали, як вни їх називали дітий, букарти, отак.
    З-1).: Букарти?
    Р-1).: Та, букарти називали їх.
    З-2).: А якшо така виходила замуж дівчина там, чи в тяжі, то шось їй таке співали?
    Р-1).: Ну, та, ну, та таке вже таке, троха жартували таке ну вже, та. Але то переважно, шо тоди вже не мали, як вже виходила може і була, але вна нікому ся не признавала, то-то во якесь, отак.
    З-2).: А було таке, шо як виходила замуж вже не дівчина, так вна вже була замужем, допустим, так, то ладкали тільки, то шо було до хлопця, а вже їй нічо не ладкали? Чи навпаки?
    Р-1).: Як вна вже віходила, другий раз заміж віходила, вже ніякого невістя не було, була гостина, погостилисі і всьо уже.
    З-2).: А якшо, скажімо, навпаки вна була дівка – виходила замуж за вдівця?
    Р-1).: Ну то так було, ой, чекай-чекай, співали, є, є, співали.

  • 33.
    1. Й би я знала, й молодийка, що піду за вдівця,
      То я би’м си віновила сухого ялівця.
    2. А за молодого,
      То би я си віновила жита зеленого.
  • 34.

    Р-1).: Співали, всяке співали.
    З-2).: Але ладкали, якшо виходила дівка за вдівця?
    Р-1).: Ну, та ладкали, ну, та ладкали, та чо, та де то вже за вдівця колись, я не була, за вдівця та отак була гостина, прийшли погостилисі, та й за вдівця вже весіля такого не було, як тово. Було там трошка, та, шоб отак, типер вже раз ся жени і другий, і знов весілля, і знов грают, і вінчаються, де таке колись було, де тому край.
    З-2).: А як дівка була старою дівкою, довго не виходила замуж, якось її називали?
    Р-1).: Ну, та казали, ну, така старша дівка, але була дівка та й всьо, та й вна віддаваласі старша дівка та, ну, старша дівка.
    З-1).: А сивуля не казали?
    Р-1).: То вже як сивуля, та, шо вже ся не віддавала зовсім, казали сивуля.
    З-1).: Ага?
    Р-1).: Ти, сивульо, так, та, казали, казали так, сивуля.
    З-1).: А от дивіться, ше коли такий був той момент, коли молодий забирав молоду, я знаю, шо там співали дуже таких, таких жалісливих пісень, навіть коломийок, але таких, шо там молода казала: «Ой, ти, мамо, чим я тобі там…».
    Р-1).: Так, так співали, співали.
    З-1).: Нагадаєте собі?

  • 35.
    1. Чи я тобі, моя мати, бульбу ни копала,
      Й що ти мени тото літо ни долітувала.
    2. Прийшла мати додомоньку та й ся загадала:
      – Що ся мої дітиночки лижечка зістала.
  • 36.

    Р-1).: Вже позабувала.
    З-1).: Корову не здоїла, шось таке.
    Р-1).: Чекай, чекай, чекай.

  • 37.
    1. Ой бо чуджа мама, чуджа, то чуджа ни своя,
      Й своя мама пожаліє: "Спи, дітино моя".
    2. Своя мама пожаліє та ще й тя укриє,
      Чуджа мама подуркоче та й губи надує.
  • 38.

    Р-1).: Такє всяке було.
    З-1).: А такої пісні не співали, про хрещатий: «Ой, ти казав хрещатий барвінку, шо не будеш, чи, кленовий листку, шо не будеш впадати…» Такої в вас не було? А тепер падиш, шось таке?
    Р-1).: Я таке, може й було, я за мої тото ни якесь.
    З-1).: Не пам’ятаєте такого?
    Р-1).: Та, може і було, знаєте, в каждому селі по інчому, по звичаї, то. В нас «На добраніч» співают, а в других селах не співают "На добраніч". Йдут за молодов там по інчому співают, а в нас по інчому співают. Тамки «На добридень» співают, в нас то то не співают, всьо.
    З-1).: Нема такого?
    Р-1).: Та, в нас такого нема.
    З-2).: А музики, музики були які?
    Р-1).: Ну, музики був, була скрипка, був бубен, ну а вже по тому, тоді вже була і гармошка, і таке той во, як то сі називат.
    З-1).: Труба така, чи шо?
    Р-1).: Так, та, той во.
    З-1).: Саксофон?
    Р-1).: Ні, ні, ні, той, йой, йой, ну тото, ні, ні, як то ся називати, йой.
    З-2).: Трамбон?
    Р-1).: Таке бандура, таке довге, ото та таке.
    З-1).: Контрабас, чи шо?
    З-2).: Бас.
    Р-1).: Бас, бас, бас, та, бас от.
    З-2).: То як музики…?
    Р-1).: Пищавка била.
    З-1).: А шо то таке?
    Р-1).: Пищавка, така во пищавка − сопілка.
    З-2).: Сопілка.
    Р-1).: Сопілка, та, та, сопілка співали. Було скрипка, сопілка і бубен, та.
    З-2).: То вже потім, та?
    Р-1).: То, то так було та вже, а зразу була скрипка і бубінь, і всьо. Ми всі на сопілку грались з давен-давен.
    З-1).: А шо грали, які танці, до яких танців грали?
    Р-1).: Но, йшов вальс, о так, вальс, полька, фокстро, краков’як і старцак.
    З-1).: Як, як?
    Р-1).: Старцак, той шо ми виступаємо всяке колись, старцак такий, шо ми.
    З-2).: Як то буде, «ш» чи «ц»?
    Р-1).: Старцак, старцак, старцак, старцак.
    З-1).: І ви ше вмієте танцювати такий танець?
    Р-1).: Ну! Та ми виступаємо, з тим старцаком вже цілу Україну об’їхали, та.
    З-2).: Той танець коли танцюється?
    Р-1).: Коли на вісілю.
    З-1).: Нє, а в який момент весілля, чи то не має значення?
    Р-1).: Нє, нє, то ся, ади музика грає всьо і вже хлопи йдут співают коломийки і йдут старцака. Довкола хлопи йдут танцюют, беруть дівчата, каждий собі вибере, яке хоче. Довкола роблит колічко, потом кажде, ну, такий той довгий такий танець. Танець всім ся подоба, той старцак, старцак танцюют хоба ту в нас, в нас. І ми з тим старцаком вже, ми з тим старцаком вже були в Києві, ми в Львові три рази були, ми були в Дрогобичі, ми були в Сокалю, ми були в Івано-Франківськім, де ми ше були, в Старому Самборі, я вже забула, знаєте.
    З-1).: А не маєте записів того танцю десь нема, ніхто в вас в селі не має того?
    Р-1).: Чекай, та є ту має не знаю має Любомир. Я маю десь там фотографії, треба буде вам дати ті во всі, тоже недавно виступали, так є.
    З-2).: А ше якісь такі обрядові танці, як коровай до печі ставили – коровайниця з кочергою не танцювала?
    Р-1).: Ні, то хоба всі ладкали, я сі забула повісти.
    З-1).: До кого?
    Р-1).: Ну, а як пришли по сорочку, та так ладкали:

  • 39.
    1. Короваю, короваю,2
      Музичийки ти грают.
    2. Музичиньки ти грают,2
      А свашки ти ладкают.
    3. Коровайово кісто,2
      Їхало через місто.
    4. Та й у піч заглядало,2
      Чи вилике місце мало.
  • 40.

    З-1).: А такого не було, шо коровай в п’єц, ну, коровай пекли, так в вас?
    Р-1).: Пекли, та.
    З-1).: Тобто пекли гуски і окремо пекли коровай?
    Р-1).: Коровай, а потому вішали сишки, та.
    З-1).: І ше шо робили?
    Р-1).: Ну, та коровай пекли, а потому такі сишки такі обмотували і такі, такий коровай красивий був.
    З-1).: А як то ви казали, як воно називалося?
    Р-1).: Сишки такі.
    З-1).: Сишки?
    Р-1).: Та, сишки такі.
    З-1).: То такі гілочки, вплетені в тісто?
    Р-1).: Гілочки, кісто так, та.
    З-1).: І запечені?
    Р-1).: Запечені, то тако колись було окремо.
    З-1).: Окремо пекли …?… та?
    Р-1).: Та, та, окремо.

  • 41.

    Як ся гарний коровай вдає, то, кажуть, молодята будут добре жити [1].

    Примітки:

    [1] І то вотак. – Примітка респондента.

  • 42.

    Чуєте, я за тото сі взяла, бо я вже ходила не раз в коровайниці – пичі. І та й ми туво, моїм родицям [пекли коровай]. Но, розчинили бо то коровай, бо коровай ся не солит, та й тако ся розчинят. Ну, тепер на єйцьох, на молоці, а нічо, хіба цукру ся дає, а соли ся не дає. Ну, та й дріжді. Ну, та й то кісто не кисне, та й не кисне, та й не кисне, то комедія, бо вже в печи затопили, вже маєми ту форму, таке на коровай, вже ми то виладили. Ну нич. Той коровай так, як би му закляло, я кажу. Там їдні кажут, знаєте що: «Йой, вуйку, то буде зле, не будут вни жити». Бо то коровай ниц не йде вгору. Запхали ми в піч, коровай чисто впав, ніякої форми не має. Йолки-мотолки, шо робить, знов другий раз місити, а то ше аж то було аж в Дрогобицькім районі, то яке тото село було, якесь таке село було.
    З-1).: Ви аж туди коровай пекли, та?
    Р-1).: Та ми туда, молода відтам тота була. Молода там такими безвами, не дай Богойку, ми туда їхали, як то той коровай треба було …?… там доїхати до людей. Ну, ми другий раз вже пекли, ще другу сусідку закликали, каже: «Ходіт, бо не можна коровай виладити». Но не так, шоби таке заказали, та й би коровай спекли. А то могли, мусили’смо вдома спечи коровай. Ну і шо, думаєте, жили, мо’ знає, чи й рік, порозходилисі, всьо.

  • 43.

    З-1).: А шось таке було, шо в коровай ше шось вкладали, якісь там гроші колись таке от. Такого не робили, чи то гуски?
    Р-1).: Нє, то з гусками йшли, та, то давали гроші, з гусками.
    З-1).: Гуски пекли та?
    Р-1).: Та, та, з гусками йшли.
    З-1).: Ну, а не було такого, шо коровай в пє’ц там чоловік всаджував, нє?
    Р-1).: Ну, то піч, то вже така забобона, отакєво.
    З-1).: Але було шось такє колись?
    Р-1).: Ну, я не знаю, я за мене не було, вже во там хлопи нічого, баби всьо робили, жінки. Там хлопи сі в тім розуміют.
    З-1).: А до коровая нічо не ладкали так, коли пекли коровай?
    Р-1).: Ну, та ладкали дві там ладкали я вам казала: «Короваю, короваю, музиченьки ти грают…» Ну, та але.
    З-1).: Та, ага, то до коровая?
    Р-1).: Та, та, до коровая, та, отакє, така була справа. Та й вже більше нічого такого нема.
    З-1).: А може ви знаєте, бо бачите, є дуже багато таких прикмет на весіллю, от ви про коровай сказали прикмети. А може були ше якісь, от коли молода йшла в хату молодого, там ніяких таких прикмет не було, шо шось вони там?
    З-2).: Шось робили?
    Р-1).: Ну, та молода йшла, ну, ади та молода йшла, за собов той во, обрус тягнула, би сі за нив дівчата віддавали.
    З-1).: То коли йшла через той стіл перелазила?
    Р-1).: Та, через стіл всьо за собов тігнула, шо би врожай родив, шо би то. А як молода прийшла, то клали там за стіл шось там клали таке, який кужух, шо би була богата, би ся богато всього родило. Ну, та й там клали всюди, забула. Молода як прийшла вже до молодого і вже зразу мали приносили їйця, і каждому давали по однім яїчку. Гостила свою родину молода, як прийшла.
    З-2).: Молода свою гостила?
    Р-1).: Молода молодого, молода, та.
    З-1).: Як прийшла до молодого, то гостила тим яєчком?
    Р-1).: Кашу там чи котлет, ні то були яйця, кусник хліба і яйця.
    З-2).: Кожному?
    Р-1).: Кожному, та.
    З-1).: То було варене яйце, та?
    Р-1).: Варене, варене, та.
    З-1).: Лущене чи не лущене?
    Р-1).: Ні, ні, не було. ціле.
    З-1).: Ціле?
    Р-1).: Ціле то давали. Ну і там вна вже сиділа за столом на кожуху, вна вже на голому не сиділа, на кожуху, шо би була богата. Ну, та й всьо, та й ся дивили, дивилисі, як вже їх брали з дому, то все казали дивися, диви на святі образа, шо би діти гарні били. А як вже ї брали до молодого, то все казали там: «Маріє, чи Люба, чи Катерина, чи яка, вбернися, вбернися, би ся в нашу родину діти повдавали». Та.
    З-1).: А ті кричали її вдома, так?
    Р-1).: Ті во як вже як ї забрали, а ту вже кричали жінки: «Марійка (або Катерино), вбернисі, вберни, най сі діти в твою родину вдают, не в їго».
    З-1).: Нам ше в якомусь селі казали, шо він ше так її тримав за голову навіть.
    Р-1).: Та, та, шо би ся не вбертала, би ся в нього вдавали, ни в ню, таке во було таке. Молоду брали, так хватали, шо вна вже сі не мала коли обертати. Як вже ті дружби її вхопили, вна вже не мала. «Марійко, вбернися, вбернися, вбернися». Вна вже обрус потягнула, шо би ся за нив дівчата віддавали. Такє, було такє.
    З-2).: А давали яйце кожному з родини для чого, бо шо, бо?
    Р-1).: Ну, та молода була як прийшла до хати.
    З-1).: Просто так чи то шось мало значити?
    Р-1).: Ви не знаєте, такий давала подарок, давала єїчка, а потому вже давала чи хустку, чи сорочку, чи там кому що. Каждому там давали, цьоцям, вуйкам, тіткам, бабі, дідові, отам вот усім.
    З-1).: Кожному давали якись подарунок?
    Р-1).: Давали. Давали чи хустку, чи сорочку, ну отакє во.
    З-1).: А при тому нічо не співали?
    Р-1).: Та співали, та співали, отак во.

  • 44.
    1. Ой кувала зозуличка та й буде кувати,
      То приступай, родиночко, й дари получати.
  • 45.

    Р-1).: О, такє співали.
    З-1).: А там, наприклад, татові, щоб тато простив не співали так?
    Р-1).: Ну, а тато приходи, та й вже, ну, а вна там вже сорочку давали, ти й там татові. Ну, коли сорочку хіба давали.
    З-1).: А там вона сама всьо вишивала, так?
    Р-1).: Вна вишивала, ну, їй помагали дружки шити, помагали такі во, ади колєженки сі знаходили, та й помагали. Я сама ходила шити, як ся віддавала, бо то треба було і молодому сорочку вишити, і собі вишити … батькові треба було сорочку вишити ту, і туда, і туда. То треба було тото.
    З-2).: Його батькові?
    Р-1).: Хотіла файний подарок: вишиту сорочку, його батьку, то треба було сі потрудити, та.
    З-2).: Його батьку, та?
    Р-1).: Та, то треба, вна вічерами то всьо вішивала. Вишивали, вишивали то такий дуже як хотілось гарний подарок дати.
    З-1).: І всі дівчата її віку приходили їй помагали?
    Р-1).: Помагали то вни шити, та, та, її ті во, як називали, колєжанки, отак, та, я сама. А молодому обєзатєльно сорочку вишивали, молодому молода мала обєзатєльно сорочку вишивати, та, та.
    З-1).: Шо ще я шось хотів запитатися. А та, знаєте, коли, ага, а чи був такий якісь перепій чи пропій, як там? Шо коли молоду дарували ше в її домі, шо там тато приходив і дарував молоду?
    Р-1).: Ні, колись не дарували, колись принесли курку чи яйце, чи всьо, в місті хіба дарували.
    З-1).: Тобто тато і мама не дарували їй нічо? Гроші дарували якось за столом, молода сиділа за столом з молодим?
    Р-1).: То вже типер дарували.
    З-1).: Тепер?
    Р-1).: Та.
    З-1).: Ше тоді співали, шо там, татонько дарує, шось золотий на таріль кладе?
    Р-1).: А бо то вже типер, то типер вже бирут то, колись не було, типер вже та, дарує, дарує, зігнися низенько, в личко поцілує. Так, то типер вже так співают.
    З-1).: Можете заспівати шось таке ше?

  • 46.
    1. Дарую ти, Марієчко, ой дарую, дарую,
      То зігнися головочку, най тя поцілую.
  • 47.

    Р-1).: То типер вже таке співают.
    З-1).: Але колись, як ви віддавалися, такого не було?
    Р-1).: Ні, не давали.
    З-1).: Не дарували вам?
    Р-1).: Мені ніхто нічого не дарував. А я мамі подарувала, мама пришла, мені побажала, так як я вам казала.

  • 48.
    1. Дякую тобі, невісто, за твій подарок,
      Дякую насамперед Господу Богу,
      Пані молоді, пану молодому
      І тому колу, шо в тім столу,
      А за … [1].
    Примітки:

    [1] Р-1).: Хтось каже хлопця, як кулачка, хтось, що ся посіє, отак. – Примітка респондента.

  • 49.

    З-1).: То вже в молодого?
    Р-1).: То вже в молодого, та.
    З-2).: Коли обдаровує молода?
    Р-1).: Так, то всьо так було в молодого.
    З-1).: А чи не пам’ятаєте?
    Р-1).: А потом уже, чекай, чекайте, то вже як то ті вже подарунки поручили і вся-вся родина йдут поля, поля, поля. Вся родина, молодий, дружба, дружка, тато, мама, сестри, вуйки, то ті, котрі подарунки, всі подарунки на голову, хустка та на голову вішали так во.
    З-1).: Зав’язували так?
    Р-1).: Ні, ні, чекайте, чекайте, я вам покажу, хустка отак во. І взєли хустку, і йдут, мати, тато сорочку на плечах, мати хустку, так, та. І так співают:

  • 50.
    1. Приступіться, людойкови, то дайте нам поля.
      То най же ми поспіваєм, вся родина моя.
    2. Дякую ти, невістице, за твою хустину,
      То ти ни раз заколишу маленьку дитину.
    3. Ой кувала зозуличка, сіла си на бочку,
      Я дістала польську хустку, чоловік – сорочку.
  • 51.

    Р-1).: О і так, і то то таке всякє.
    З-2).: Тільки ті, котрі дістали подарунки?
    Р-1).: Та, ті співали, ті подарунки, ну, там ше могла яка тітка піти там ше.
    З-2).: З родини молодого?
    Р-1).: Так, та, а молода мала співати так, мала так співати:

  • 52.
    1. Типер я ся, молоденька, нічого не бою,
      Я за своїм миленейким, як за стінов стою.
  • 53.

    З-1).: А то сама молода співала?
    Р-1).: То молода мала співати сама.
    З-2).: Сама, та?
    Р-1).: Та, сама, а дружка, а дружба співов дружкам таке:

  • 54.
    1. А я дружба молодийкий, то’м си дружба, дружба,
      Й то як прийде ниділенька, бере ня ся нужда.
  • 55.

    Р-1).: А дружка співала дражбови:

  • 56.
    1. Аби нашого дружбу файний чоловічок,
      Він ни вміє на стів йти їсти, хоба на припічок.
  • 57.

    Р-1).: Отакє, знаєте, такє, всякє.
    З-1).: Жартували так?
    Р-1).: Жартівні пісні були, такє всякє, отак. І потом вже всі ся в коло діймали і всі так танцювали.
    З-2).: До них приєднувалися і інші?
    Р-1).: Ні, ні.
    З-2).: Тільки родина молодого?
    Р-1).: Родина молодого і молодої.
    З-2).: А і молодої?
    Р-1).: Та й молодої, так мама могла йти, тато, сестра.
    З-1).: То вни вже перед тим прийшли в придане, так?
    Р-1).: В придане, так, пришли, то вни вже там так і всьо, і вже по тому вже порозходилисі, то вже вічера були лишалисі ше та, родина. Вже тоті далекі родина і сусіди порозходилися, а котрі близькі ше йшли за стіл, і ся ше гостили.
    З-1).: І все, і вже нічо більше не співали?
    Р-1).: Ні.
    З-2).: А музики не грали в кінці «На добраніч»?
    Р-1).: Хіба в поля грали.
    З-1).: В поля?
    З-2).: І вже більше нічо не грали?
    Р-1).:А по тому як то вже всьо, то вже по вісілю було. А на другий день була гостина. Вже приходили, коровай різали той, шо принесли і там вже гостилися.
    З-1).: То на другий день чи в неділю?
    Р-1).: Ні, ні, но то вже, як було в вівторок, якшо було в вівторок весіля, а вни в середу приходили і ще ся була гостина.
    З-1).: То була гостина, та на другий день?
    Р-1).: На третий вже день була.
    З-1).: На третий день?
    Р-1).: Та, колись було весіля так, три дни весіля було. Бо був коровай, ходили чоловіки, танцювали до ранку, музика грала, всі танцювали, то вже танцювали і запрошені, і не запрошені, танцювали. На другий день і молодь, молодь там співали, молоді всі молоді дівчата, хлопці, то було коровай то вже.

  • 58.

    З-1).: Ладкали в вас тільки на весіллю чи, можливо, ше були ладканки? Ну, там казали, шо в єгодах є такі ладканки, коли ходили ягоди збирати?
    З-2).: Ягоди збирати, гриби збирати, шо ладкали?
    Р-1).: Та, де, та я знаю, ми ходили, та ми співаєм тамо по лісі.
    З-2).: І шось таке спеціальне співали?
    Р-1).: Та співаєм.

  • 59.
    1. Ей, лісочку зеленийкий, в три ряди саджений,
      Хто тебе ліску садив, то дівчину зрадив.
  • 60.

    Р-1).: О, такє во подібне співаєм, як корову пасемо. А там не ладкаєм, можливо, де які ладкают, по яких селах. Куда там ладкати, як ти ягоди збираєш.
    З-1).: А коли от худобу пасли, то казали, шо так от якось вівкали?
    Р-1).: Співали, та, та. І-гу-у-у-гу-у-у-у.
    З-1).: А, ну то то шось такє.
    Р-1).: Чекайте, чекайте, я вам заспіваю зара.

  • 61.
    1. Ей, коровиці мої, пасіться, пасіться,
      А сам піду й до дівчини, самі обирніться.
      І-гу-гу-у-а-а-а.
  • 62.

    Р-1).: Отак во…
    З-2).: А якшо так на повніший голос заспівати?
    Р-1).: То голосно.
    З-2).: А заспівайте нам голосно, воно буде так як от співається, бо так вже так тихо.
    Р-1).: Ну, та так, так, ну, то.
    З-1).: А можете трошки голосніше?
    З-2).: Голосніше просто, якшо можете?

  • 63.
    1. Гей, пасла цале літо червону худобу,
      Ни било парабочків на мою подобу.
      І-гу-гу-у-гі-га-а-а-а!
  • 64.

    Р-1).: Файно си завівкала.
    З-1).: Шось не чути.
    З-2).: Чути?
    З-1).: Шось воно там не добре чути.
    З-2).: А до сіна, як збирали сіно чи там косили, не ладкали ніц, нє?
    Р-1).: Може колись, як жали жито, то може й співали, я то вже то є не моє.
    З-2).: Того не пам’ятаєте?
    Р-1).: То, не пам’ятаю, то небіжка моя свекра, вна би, вна тоже такє всякє знала. Ну, я не знаю, може і співали.

  • 65.

    Р-1).: Колись ходили жати жито на, при місєци, хлопці жали, дівчата жали. Там жали, ми снопи носили, а то ті жали та може де які й співали.
    З-1).: При місяци, шо це?
    Р-1).: Та, при.
    З-1).: Вночі?
    Р-1).: Вночі при місяци жали, бо не було часу. Жали, знаєте, яка жара в серпні, а мали по двайціть соток, по трийдцять, по сорок, по п’ятдесят соток жита. А не було ни косарки, мали серпи і серпами жали.
    З-2).: Не памятаєте, чи був такий обжинки, якись обряд може, того вже не памятаєте? Навіть, може, хтось розказував, може?
    Р-1).: Ну, не знаю, та, може, таке були, ну, були отаку во.

  • 66.

    Р-1).: Ну, та співали хлопці, хлопці співали так:

  • 67.
    1. Гей, хлопці, ми си хлопці, як у лісі бучки,
      Ни дай ми ся ізлапати, …?… в ручки.
    2. Ей, хлопці, мої хлопці, я вася дівчина,
      То як ми ся дащо стане − то ваша причина.
  • 68.

    Р-1).: О, отак.
    З-2).: То це співали хлопці просто так?
    Р-1).: Ну, хлопці співали це на вісілю чи на.
    З-2).: На вісілю?
    Р-1).: На вісілю, та, та.

  • 69.

    З-2).: То хлопці співали. А чи було в вас такє: харили капусту, то збиралися з всіх хат і тако, шо там потім якісь відбувалися обряд і ладкали?
    Р-1).: Ну, ні не ладкали, а отак во, капусту чистити позганялись ми’зми там сусіди ти й співали ми, як то ми всі співаємо такє всякє, пісні давні, давних, такє всякє. Такі давні пісні були всякі, така пісня була, чекайте, яку вам заспівати давну пісню.

  • 70.
    1. Ой дала мене мати у чуджую сторону,
      У чуджую сторону, на велику сім’ю.2
    2. А велика сім’я рано вечиря сіда,
      А мене молодую посилають по воду.2
    3. Я з водою ішла, спотикнулася,
      Під середнім вікном, підслухала я ся.2
    4. Чи вони б’ються, чи вони лаються,
      Вони з мене молодої насміваються.2
    5. А найстарша сестра запліталася,
      Та й за мною молодою заступалася.2
    6. – Ой синочку, ти мій, чом горілки ни п’єш,
      Чом горілки ни п’єш, чого жінку ни б’єш.
    7. – Як мені горілку пить, мене голова болить,
      Ой як мині жінку бить, мене серденько болить.
    Примітки:

    [1] Респондент два рази проспівала останню строфу, тому що перший раз збилася і заспівала: "Як мені горілку пить, мене серденько болить,/ Ой як мині жінку бить, мене серденько болить." – Примітка транскриптора.

  • 71.

    Р-1).:О, та й то такі пісні всякі були.

  • 72.

    З-2).: А, скажіть, чи як на похороні була така традиція заводити? Чи заводили на похороні голосили, чи як, може, казали, плакали?

  • 73.

    Р-1).: Колись моя мати небіжка казала, бо мої матері, моя цьоця така молода, ви знаєте, вмерла, як була така маленька вмерла. Шось три дні лежала і ожила, і як вжила, туда во мала як ніс та як веселичка воду п’є, і мала, знаєте, пітнайціть років чи як, ше жила, і тоді вже померла. Казала мама, казала: «Сестричко, я вже йду, бо за мною прийшли молодиці, я вже піду гет». І померла.

  • 74.

    Р-1).: То вже як померла, то так приходили, так йойкали.
    З-2).: Йойкали?
    Р-1).: Та, йойкали шо вже, шо вже, шо би люди чули, шо там хтось вмер.
    З-1).: А хто приходив йойкати?
    Р-1).: Ну, та ті, я знаю хто там, таке мама моя небіжка оповідала.
    З-1).: То якісь були чужі жінки, чи?
    Р-1).: Та, певно, шо чужі, чи родина, чи хто, чи як, певно родина, які чужі, родина певно йойкала. А ту вже за мої, за мого віку такого не було.
    З-1).: Не було такого?
    Р-1).: Ні.
    З-2).: Ви вже не йойкаєте?
    Р-1).: Ні, ні, в нас ту ніхто не йойкає. Та плачут, та плачут родина, але, але так, шо би, вмисні ходили йойкати попід вікна, так казали.
    З-2).: Попід вікна йойкали?
    Р-1).: Та, під вікнами.
    З-1).: Під вікнами де, якими, там, де вмерла?
    Р-1).: Ну, там, де помер той.
    З-1).: Де помер?
    Р-1).: Та, та людина померла, так моя мама небіжка казала, а чи я не знаю, я то ни пам’ятаю, та.
    З-1).: Зрозуміло.
    З-2).: А в хаті коло небіжчика не йойкали?
    Р-1).: Ну, та йойкали, ну, та плачут.
    З-2).: Плачут?
    Р-1).: Ну, та плачут всі, як вони плакали.
    З-2).: Вони плачуть, але так співають чи плачуть?
    Р-1).: Ні, та, чуєте, ну, в нас зара на похороні співают похоронні пісні, та, та, та.
    З-2).: Але вже так не плачуть?
    Р-1).: Нє, так, шо би йойкали, ні.
    З-1).: А мама ваша не розповідала, шо колись, можливо, при мерці, казала були такі ігри, шо так як були, знаєте, як то лишаються при мерци?
    Р-1).: Ні, ні, ні, в нас казали, шо так було по яких селах, но ту в нас не було.
    З-2).: А по деяких селах було?
    Р-1).: Та, та. Ні, ні, та де, я такого не знаю.
    З-2).: А не було так, шо йойкали чи там чи голосили, плакали, як хата згоріла там? Чи в рекрути йшли, то також так плакали?
    З-1).: Як в солдати набирали, не плакали?
    Р-1).: Ну, та плакали, ну, йойкали, ну, йойкали, плакали, ну, я не знаю.
    З-2).: Але, йойкали, то просто йо-йой, чи як?
    Р-1).: Ну, та плакали, йо-йо-о-йкали, та йо-йо-йо-й, но плакали, голосно плакали, ну, та плакали.

  • 75.

    З-2).: А як дитина родилася, чи були якісь звичаї, шось такє спеціальне, чи була якась жінка спеціальна яка?
    Р-1).: Ну, ну, була, була така.
    З-2).: А як її називали?
    Р-1).: Ви знаєте, я не знаю.
    З-1).: Ну, а ви де, ви в лікарні родили?

    Р-1).: Звідкіля я можу те все знати.
    З-1).: Ну, та, так, та, та, то вже старші.
    Р-1).: Та, ту може є такі ше старші такі люди, я вам ту то вам такє не можу сказати, котрі такі були, вни би вам розповіли, то ті вже жінки повмирали старші, такі давні, та.
    З-2).: Ну, а зараз якісь хрестини роблять, шось співають такє, може, яких пісень співають на хрестинах?
    Р-1).: Ви знаєте, зараз нічого не співают, зараз.
    З-2).: То, шо ше на ваших хрестинах.
    Р-1).: Та, на хрестинах моїх співали, зараз нічого. Зараз бере батька і маму, перехрестят, трошки вип’є і многая літа заспівают і всьо.
    З-2).: А на ваших хрестинах шо співали?
    Р-1).: А я мала п’їтеро дітей, в мене було, може, до підисять людий на каждому.
    З-2).: Ого!
    Р-1).: Всі співали і гостювалися, і многая літа, і до каждого до того отак во, вже як дарили гроші для малюка чи для малої, то казали: «Кумо, дай, Боже, здоров’я!». Всьо і там вже за малого там до каждого пили, ту всі і гроші на тарілку кидали, там хліб, і то так ходили і так то на.
    З-1).: А не було якихось таких пісень про кума, про куму, таких, шо їх любили на хрестинах співати?
    Р-1).: Не знаю то.
    З-1).: Не знаєте такого?
    Р-1).: Ні, співали так звичайно, та співали всякі, співали.

  • 76.

    З-1).: О, знаєте, шо я забув запитатися, дивіться, чи ну, було такє, шо от коли було весілля і молода чи молодий могли бути сиротами, їм не співали якихось таких пісень?
    Р-1).: Та співали, знаєте, ну, співали, знаєте, бо то вни дуже плакали, як їм співают, та. А вони співали:

  • 77.
    1. Устань, матіночко, устань, подивися,
      Як на твому Міхайлови вінок похилився.
  • 78.

    Р-1).: «Устань, матіночко…» Чекай, чекай, вже забулам, забула, як то співали їх співали, такі всякі пісні.
    З-1).: Вни дуже гарні, вни такі дуже жалісливі.
    Р-1).: Чекай, чекай, не можу сі здогадати, та, ну, бо не можу, бо.
    З-1).: Ви так гарно співаєте, а від кого так вчилися?
    Р-1).: Сама від себе.
    З-1).: Сама від себе?
    Р-1).: Ну, ади так по вісілю все, я все така була, ви знаєте, мене все то всьо цікавило, чи такі весіля було чи хрестини, чи, я всьо хотіла знати. Мене так то інтересило, як там за молодою йшли, як там молоду, як там барвінок різали, як там молоду пов’язували, як то в нас колись казали. Ага, ше як коровайничка співала, я всі забула то во, як коровайничка вже молоду пов’їзала, то видите, я забула, то сі співало так:

  • 79.
    1. Закрутили волосійко, зап’яли гранадлі,
      То вже би ся й ни дивити на парібки ладні.
  • 80.

    Р-1).: То вже так співали, коровайничка заспівала, потом так:

  • 81.
    1. О дай же ми, Міхайлочку, хоч скляночку пива,
      Яку я з своєї Марусі невісту зробила.
  • 82.

    Р-1).: Чекайте, та, невісту зробила.

  • 83.
    1. Ой, Боже мій милосердний, то’м ся второпила,
      Пок я туті молодята до купи стулила.
    2. Ой ви гарні, й молодята, то ви гарні, гарні,
      Які вни дуже гарненькі, наші молодята.
    3. А від стола до порога розсипався периць,
      Такі наші молодята білі, як папериць.
  • 84.

    З-1).: Дуже гарні.
    Р-1).: А то вже співала коровайничка, бо вна вже молоду пов’їзала і він вже сідав собі на стів, і вна вже мала загуляти, то її мали там затанцювати. І вна вже спіла до дружби.

  • 85.
    1. Ой дружбо ж мій молоденький, я до тебе сміла,
      Як ти мене з стола здіймиш, як я твердо сіла.
    2. Ой летіли білі гуси, сіли на дорогу,
      Я з стола сама ни злізу, бо’м крива на ногу.
  • 86.

    Р-1).: І він вже тогди бере, а ми ся добре тримаєм, а він ся моцно, я крива на ногу і він мя мусив здоймити, бо я молоду…
    З-2).: То в який момент весілля?
    Р-1).: То тогди, як ся молоду пов’язує.
    З-2).: А сидите на чому, на кріслі?
    Р-1).: Ні, на столі, на столі.
    З-2).: І він вас здіймає зі стола?
    Р-1).: Як то я на столі, за столом пов’язуємо, а потому я вінок на стів кладу, як вже коровайничка пов’їзала молоду. І вже співат тогди до молодого, дай же ми там чи Іване, чи Міхайле, хоч скляночку пива, яку я з свої Катерини чи Марії невістку зробила.
    З-2).: А то пов’язували на столі?
    Р-1).: За столом, за столом, та, за столом, пов’язували.
    З-2).: А ви перелазили, та?
    Р-1).: А я ту за столом сіла’мси та й вже по тому, як мі пов’їзали, та й вже співаю.
    З-1).: До дружби?
    Р-1).: До молодого спочатку, а тоді до дружби. Та й всьо, тогди дружба мене бере і я вже тогди закручую три рази, і тогди вже молодий йде в поля за молодою.
    З-1).: А ви спочатку з дружбою закручуєте, танцюєте так три рази, а вже потім?
    Р-1).: Коломийки, та, а по тому вже йдут в поля танцювати, молодий молоду через стів і йдут в поля танцювати. Вна вже не молода, а вна вже невістка, вже хустка зав’язана, з нього вже то ті капелюх зняли, всьо.
    З-1).: А молодий, ви кажете, молоду через стів, він її переносив через стів, чи вни двоє перелазили через стіл?
    Р-1).: Ну, він може і йти то, але вна муси через стів йти.
    З-1).: Вна обов’язково через стіл, він може так пройти попри стіл?
    Р-1).: Та, та, а молода все через стів йде, молодий не йде, а молода.

  • 87.

    Р-1).: То в нас ту такий зі Львова приїжджали, з Києва, ту во в нас знимали в клубі, то то ціле село було дивилося. Всьо, бо каже, на Фестинах так файно не знімемо, бо там багато людей та ту, вни ту.
    З-1).: А ви вже були так вбрані, як треба?
    Р-1).: Ми всі ми маємо форму, всьо повністю.
    З-2).: А то та форма, костюми, то ви собі самі, кожен своє має?
    Р-1).: Та, нє, маєм і сорочку, такі спідниці.
    З-1).: А то ваше вишите то?
    Р-1).: Та то ми всьо.
    З-2).: Кожен має своє, чи то так?
    Р-1).: Та то своє, своє маєм, каждий своє маєм, та. Ну, а тоті во, як то в нас кажуть, …?… тоже мають, я не маю, я все казала, шо я не буду, не буду, не буду, не буду. Но там мені їдна там дає все коли я йду виступаю, тай таке во, та й так.
    З-1).: А ви зараз трошки захрипли, так?
    Р-1).: Та, захрипла, та, я погано співаю.
    З-1).: Нє, файно то чути, я чую добре, я спеціально слухав через навушники, шоб чути.
    Р-1).: Такє во.
    З-1).: Ви нам дуже гарно розповіли весілля так дрібно, так, та.
    Р-1).: І всьо.

  • 88.

    З-2).: А на Великдень, чи були такі, дівчата бавилися в якісь забавку?
    Р-1).: Ага, писанки, так, ну, писанки було, та пісанки, дівчата, хлопці, всі писанки писали.
    З-1).: Писанки, та?
    Р-1).: Писанки красно писали воском, фабували вдвоє, в двояки фарба, або в трояки. То як помалюється в одні фарбі, тоді воском пишут по тім мальованім знов, а то воск білий. По тому кидают в другу фарбу, пізніще в третю, та вода знов котра мала.
    З-1).: А, то ви казали, шо на Великдень співали дівчата якісь пісні, так?
    Р-1).: Ну, та я не знаю, може й співали.
    З-2).: А гаївки водили коло церкви?
    Р-1).: Може, й водили, я не пам’ятаю.
    З-2).: А тепер ви такого не пам’ятаєте.

  • 89.

    З-2).: А тепер ви такого не пам’ятаєте. А в піст, чи шось співали в піст, чи були такі пісні, які в піст співали?
    Р-1).: В піст, ну, є ну, такі.
    З-2).: Є такі?
    Р-1).: Ну, такі, які церковні.
    З-2).: Чи в церкві, чи збиралися в хаті, чи можна було співати?
    Р-1).: Ну, та такі співали, які в піст такі во про Ісуса співали, «Страждальна Мати» співали, «Під хрестом стою», ну такі во.
    З-1).: Такі співали церковні, та?
    Р-1).: Хто вмів, то не всі вміли, хто вмів, хто не вмів.

  • 90.

    З-2).: А на Різдво колядувати ходили, вміли колядувати?
    Р-1).: Ну, ходили колядувати, колядували, так, ну.
    З-1).: А які коляди чи?
    З-2).: Чи були такі давні коляди, ше співають в вас, чи такі «Бог предвічний», «Нова радість стала»? Чи такі старші, якісь давні?
    Р-1).: Ну, то колись колядували, ну такі, я не знаю, співали…
    З-2).: Не знаєте коляд?
    Р-1).: …?…
    З-2).: А чи було колись таке, що ходили щедрувати, чи?
    Р-1).: Колись ходили, колядувати ходили. Колись на Світий Вечір то каждий ходив, співали…

  • 91.
    1. Вставай, господарю, бо вже біла днина,
      Бо вже нам ся соявила дивная новина.2
    2. Та й засвіти свічку, пусти нас до хати,
      Будемо ти вукраїнську коляду співати.2
    3. А ми тої ночи ни спали за волос,
      Хочем знати чи ти маєш український голос.2
    4. Ой засвіти свічку, постав на віконце,
      Най засяє Україна як ружа на сонці.2
  • 92.

    З-1).: А ше от щедрівки, чи пам’ятаєте якоїсь щедрівки?
    З-2).: На Йордан?
    Р-1).: Та то співаєм, та є на Йордан, ну, ну, які то я і не знаю, я вже церковні співаю йорданські всі, «Йордан рікою тече».
    З-1).: Йордан, а от щедрівка власне, то шо щедрували?
    Р-1).: Нє, я то не знаю.
    З-1).: Не знаєте?
    Р-1).: Нє, може і де хто знає, но я не знаю, діти он такє во.
    З-2).: А як діти казали?

  • 93.
    1. Сію, сію, посіваю,
      Щастя, того, доброго Вам сідаю,
      Жита, пшениці, всякої пашниці!
  • 94.

    Р-1).: О такє во всякє о, такє всякє. Ну, не знаю, я то не ходила, не знаю.

  • 95.
    1. Колишися, колисочко, від кута до кута,
      То дітиночка маленька велика покута.
    2. Колисала я дітину, Богойка благала,
      Щоби моя дітиночка здоровийка спала.
    3. Повішу колисоньку, та й на галузоньку,
      Вітрець буде колихати малу дітиноньку.
    4. Веліла би ся сказити колиска новенька,
      Ніж має бути слабенька дітина маленька.
    5. Ой ти дітиночко мала, ти вилика рости,
      Чи ти щастя будиш мати і з тебе радости.
    6. Рости, рости, Іванчику, й ти великий рости,
      Ся діжде вотиць, мати від тебе радости.
    7. Як будеме Іваночка свойого женити,
      Й то будеме цілий тиждінь вісілля строєти.
  • 96.

    Р-1).: Хватить вам вже?
    З-1).: Дуже гарно, дуже.
    З-2).: А забавлянки якісь: «Горошок-бобошок…», «Тосі-тосі…», такє?
    Р-1).: Ну, та та, чекай:

  • 97.
    1. – Ой дідуню, дідуню, де є твоя бабка,
      – Поїхала до Самбора на червоні ябка.
  • 98.
    1. Пішов дідо на опеньки, а баба на гливи,
      Баба свої й посушила, дідови зігнили.
    2. Баба свої посушила й борща наварила,
      То вна свого дідусина на борщ запросила.
    3. Дідо їсть, дідо їсть, свою бабу хвалит:
      – Ой яка моя бабуня гарний борщик варит.
  • 99.

    З-1).: А то тільки приспівували чи ше шось якось?
    Р-1).: Ади, то дід як малому не раз так співає.
    З-1).: Як він спить?
    Р-1).: Та, та, ні, як сі там бави.
    З-1).: Як сі бави, та. А там такє: «Їхав, їхав пан, пан…» знаєте такє?

  • 100.
    1. Їде пан, пан, на конику сам, сам,
      А за ними жиденята, вилупили очинята.
  • 101.

    З-2).: А ше якісь?

  • 102.
    1. Кра, кра, ворона, полетіла до Бога,
      Кашку дітям варила, на порозі студила.
      Гиля, гиля, гиля, гиля,
      Біленькі гуси, ни колотіт воду,
      Нашому Йвануси.
  • 103.

    З-2).: А шось робили при тому, там ручками, ножками?
    Р-1).: Ну, та такєво, ади на во… чекайте, як я на нього все кажу, Іванку, Іванку, ні, ні, чекай, я сі не можу догадати. «Їде пан, пан, на конику сам, сам…» а нє, то вже казала.
    З-1).: «А за паном жид, жид…», так чи нє?
    Р-1).: Так, «А за паном жиденята, вилупили оченята, вилупили оченята». «Кра, кра, ворона, полетіла до Бога, кашу дітям варила, на порозі студила».
    З-1).: А такє, «Кую, кую чобіток…», знаєте такє?
    Р-1).: Чекайте, чекайте, якусь таку знала файну, си не можу догадати, лізе драба.

  • 104.
    1. Лізе драба по драбині, та й упав він мижи свині,
      Він си думав, шо дівчата, а то свині, поросята.
  • 105.

    З-2).: А хто такий драба?
    Р-1).: Ну, та такий павук.

  • 106.
    1. Тосі, тосі, пацята в горосі,
      Пішов Іван завертати та й найшов си гроші.
  • 107.

    З-1).: Добре, дуже вам дякуємо!
    Р-1).: Нема за що.