Сеанс

Текст

• 1.

  Збирач-1): [1] Нас то цікавило, особливо, як ви ходите на весілля ладкати, так як весілля колись відбувалось. Тобто, як от, ну від сватів і як воно аж закінчилося.
  Респондент-1): [2] Ну, від сватів, то вже як.
  З-1).: Ну, хлопець з дівчиною полюбилися, та? Ну, та певно, шо там кажуть батькові, шоб там засилав сватів? І кого посилали в свати від молодого?
  Р-1).: Вже не посилають, здавалося, одні дівчата. Вже ніхто не ходит, вже не ходит ніхто.
  З-1).: А колись, як ви були?
  Р-1).: Ну, та то колись. То приходив післанець, тогди ся не ладкало коло него.
  З-1).: Нє. А хто це був переважно?
  Р-1).: То був такий родич того молодого, і він приходив і так все. Післанець і так ся договарювали.
  З-1).: А коли вони приходили додому молодої вони шось казали, таке особливе?
  Р-1).: Ну, та таке, знаєте, як ся на весіллє домовляли: «Хочемо ми вашу дочку брати, шоби не післали і шоб були згодні, шоб весілля, посвататися тогди».
  З-1).: А той посланець шось брав з собою? Якийсь хліб чи…
  Р-1).: Ні, він не брав нічого. Єго гостили.
  З-1).: То молодий йшов з ним, так?
  Р-1).: Ні, він сам, без молодого.
  З-1).: Ага.
  Р-1).: То молодий не йшов, він сам йшов і так ся договорював, молодий посилав.
  З-1).: Так йшов той післанець коли було відомо вже, шо буде згода?
  Р-1).: Ну, та то згода була коли вже молоді ся погодять, хоба жи завтра прийде чоловік чи хто і ся договорит на коли весілля, та ще що обіцяти треба, ше треба давати посаг. Скільки треба ше від молодої потягнути.
  З-1).: Ну, і коли скільки давали за вашу молоду?
  Р-1).: Колись ранше давали, і хату обіцяли поставити, і корову і машину. Ручну машину, без машини дівчина ся не віддавала.
  З-1).: Таку швейну маєте на увазі?
  Р-1).: Таку швейну, не таку шоб їхати. То таку вже би було зажирно. Я вже дві дочки віддавала свої, я вже не давала машину. Деякі не машину, не хати, нічого. Трохи ше якісь гроші помагали шоб зробити висілля.
  З-1).: Ше, колись давніше, казали і землю обіцяли.
  Р-1).: Та, і землю, та, та. Було, шо обіцяли ше землю, віддавали, скільки там сотих. Де хотів там си віддавав, там де ліпше.
  З-1).: То після сватів то ше йшли на згоду, так? Чи у вас такого не було?
  Р-1).: Та, згодина була. То потім йшли, потім збиралося більше людей. Вже хіба не йшов один чоловік, вже на згодійшло, то йшли хоть з десять чоловік. Позбирали свою рідню, усіх, так шоб було.
  З-1).: А тато з мамою йшли молодого?
  Р-1).: Ні.
  З-1).: То тільки його родичі і молодий.
  Р-1).: А шо там на згодинах робили?
  З-1).: Та годилися. Як приходив той післанець, він ся договорював кілько він хоче, а туті вже тоді, або обіцяли, або кілько таких було шо ся на сходинах розходили, бо не хотіли то обіцяти, що він хотів. Захоче багато. «Шо моя дівка сліпа чи крива, шо ти тілько хочеш?» І ше ся на згодинах розходило весілля. То хто мав змогу тілько дати, а хто – не мав. Та й потім ся договорювали на коли весіль там та й всьо.
  З-1).: І так коли у вас переважно робили весілля, в яку пору року?
  Р-1).: У яку? У м’ясниці, то була зима, піст то ніхто ніколи не робив, чи у Петрівку не робили весілля. Николи не було весіля у піст. Ше колись ходили на катеху, молоді до священника поки не навчилися всіх молитов. Ходили, як хто ся скоро навчив, а хто ся не навчив, то ходив до самого весілля ходив. Мусів ся навчити шо священик казав.
  З-1).: А давали шось священнику?
  Р-1).: Та давали, я то вже не ходила, то ше моя мама ходила на ту катеху, хоба то шо мама знала, прийшла раз, чи два.
  З-1).: А шо мусіли знати?
  Р-1).: Ну, та всі заповіді Божі, «Отче Наш», «Вірую» все мали то знати.
  З-1).: О, у які дні все у вас весілля святкували?
  Р-1).: Все було у вівторок, четвер, субота, неділя не було нічого, ніколи не було весілля.
  З-1).: Вівторок, четвер і.
  Р-1).: І субота.
  З-1).: І субота.
  Р-1).: Та.
  З-1).: В суботу могли починати весілля?
  Р-1).: Ні, в суботу, п’ятницю ввечір був коровай. То не так як тепер на єднай день весілля, на єдну ніч та й по весіллю. А то був ввечір коровай в п’ятницю, а в суботу було весілля.
  З-1).: Угу, зрозуміло.
  З-2).: То все так було?
  Р-1).: Та так було все, а тепер вже ні. А як в вівторок, то в понеділок коровай.
  З-2).: Та було ше в вівторок?
  Р-1).: Та, було і в середу як в читвер було висілля.
  З-1).: Як в читвер було весілля то в середу коровай, як в віторок весілля то в понеділок коровай, як в суботу то в п’ятницю коровай. То вважалося шо весілля тоді, коли коровай? І шо таке було той коровай?
  Р-1).: То вважалося шо то коровай, то музики грали як на весіллю, всьо гуляли цілий вечир,хлопці, дічата гуляли. Йшли по сорочку, молодий до молодої йшов по сорочку і приносив сорочку, там носив шо ї, подарунок який. І так приходили, і так до рання майже був той коровай. Тоже, гостина була.
  З-1).: А шось ладкали особливе до того, коли вони приходили? Коли молодий приходив, він з своїми дружбами приходив, та?
  Р-1).: Брав вже дружби, та.
  З-2).: І з музиками, чи нє?
  Р-1).: І з музиками. Музики там били, то музики молодої.
  З-1).: То молодої були музики.
  Р-1).: Та.
  З-2).: А хто там була музика, які інструменти?
  Р-1).: Ну, та скрипка, бубен і всьо. Ше була гармошка, акордеон, чи шо, скрипк, бубен та й всьо, скрипки як заграли….
  З-1).: І шось особливе співали?
  Р-1).: Ну, та всякі співали пісні. Такі весільні.
  З-2).: Які? Ладкали вже?
  Р-1).: Ні, на коровай не ладкали. То вже аж потому на весілю ладкали. То вже прийшов молодий до молодої, то молода ся сховала, та.
  З-2).: На коровай запрошували спеціальних жінок?
  З-1).: А пекли коровай тоді?
  Р-1).: Та, пекли, всі пекли.
  З-1).: То в домі молодого чи молодої?
  Р-1).: Молодої.
  З-1).: Молодої?
  Р-1).: Молодого, молодої нє.
  З-1).: А хто пік коровай.
  Р-1).: Я ходила, я ходила по весіллю кухарити, пекла коровай.
  З-1).: Ви, а як він виглядава.
  Р-1).: Та такий виглядава, красивий. Тепер кладут голуби, то ше запхают, а тоди ні. Ся наломило високих прутків з верби, тогди ся місилося кісто, тогди ся обраблювало всякими ріжками, на той бік, на той бік, і туди ся запихалося у коровай і прикрашалося всяким, прикрасами, квіточками.
  З-1).: А ті гілочки теж запікалися?
  Р-1).: Та, та.
  З-1).: Коровай, то був ніби, такий круглий хліб ніби, так?
  Р-1).: Та, коровай такий круглий хліб. Бралося каструлю круглу. Зверху там тоже таку косову ту, попри край.
  З-1).: Ага. А то може, колись ше якісь кіски плели?
  Р-1).: Та, та. Пташки.
  З-1).: Відбивали?
  Р-1).: Ні, окремо робили, пекли на сірку і потім клалося туди.
  З-1).: А чи пекли у вас такі гуски?
  Р-1).: Пекли гуски.
  З-1).: У молодого, та?
  Р-1).: Та.
  З-1).: А яке то воно було?
  Р-1).: Ну, то було такі як два битончика, але шоб були стулені.
  З-1).: А то вони були парні, два батончики, але при купі.
  Р-1).: І то ся так пекло, шо їх ся так клало в каструлю, шоб вони ся стулили.
  З-1).: І то вони так дві разом мусіли бути, тому казали гуски.
  Р-1).: І тоді ся зав’язувало червону лєнту, квіточку на середину положили. То коли вже як ішли до молодої то наперед ішли два чоловіки із тими гусками.
  З-1).: І ті гуски комусь дарували?
  Р-1).: Ну, та там приносили, торгувалися за то. Бо купляли, горілки давали.
  З-1).: А скільки їх було?
  Р-1).: Дві.
  З-1).: А було таке, шо казали шо їх давали дружкам, за то шо дружчили?
  Р-1).: Ні, не знаю, у нас такого не було. Може, так на другому селі, а тут нє. Бо кожне село має.
  З-1).: Так, свій звичай.
  З-2).: Як пекли коровай, то ладкали вже?
  Р-1).: А потому, вже як пекли коровай, то вже: «Коровайово кісто їхали цериз місто…»
  З-1).: То заладкайте!
  Р-1).: Ой, то ше раньше ладкали, то тепер не ладкали.
  З-1).: То хоть пару слів.
  Р-1).: То не згадаю. «Коровайово кісто їхали цериз місто / В піч подивило…» Ни знаю, то вже як коровай пекли то так ладкали, я то ни згадаю, бо то було давно.
  З-1).: Запрошували коровайниць спеціальних жінок, то мала бути замужом, чи не замужом, ни казали такого. Шоб добре жила з чоловіком?
  Р-1).: Ну, так казали щоби ни була вдовиця, котра ни мала чоловіка, котра дитину нагуляла.
  З-1).: І як тих жінок називали?
  Р-1).: Копалиця.
  З-1).: А дітей тих як називали?
  Р-1).: Букарт.
  З-1).: Букарт?
  Р-1).: Та букарти, як батька не мали, то букарт.
  З-1).: Ті жінки мали мати чоловіка, самі щасливі?
  Р-1).: Та шоб мали чоловіка, шоб не помер, таку не кликали.
  З-1).: І десь в тому часі йшли по барвінок.
  Р-1).: То барвінок різали вже в самий, не коли весілля, а наперед.
  З-1).: Якшо весілля в четвер, то значить в середу різали, так?
  Р-1).: Та.
  З-1).: То барвінок вже в молодої різали, так?
  Р-1).: Та.
  З-1).: То хто йшов, де різали?
  Р-1).: То в сусідів на городі, та й йшли.
  З-1).: Хто йшов?
  Р-1).: Молодий не йшов, йшли дружби, і староста, і хлопці з гармошков, так йшли музиками зі скрипками.
  З-1).: Брали шось з собов?
  Р-1).: Брали з собов горівку, брали з собов фляшку горівки клали на барвінок, клали на барвінок і клали хліб. Тоді брали в кошик ше одну горівку гостити. І пшеницю, жито шоб обсівали. Обсіяли барвінок, а потім різали. Різали на самий перід молодому і молоді. Продівали через перстень три галузки.
  З-1).: Три галузки зрізали?
  Р-1).: Ні, проділи три галузки в перстінь, а туди й відрізали. То так молодому і молодій окремо. А потім так вже різали не в перстень, а так різали.
  З-1).: І тоді вже ладкали.
  Р-1).: Та, тоді ладкали. Ше як дорогов йшли то ладкали.

  Примітки:

  [1] Далі подається як З-1).: – Примітка транскриптора.
  [2] Далі подається як Р-1).: – Примітка транскриптора.

• 2.
  1. Йдеме дорогов, йдеме,
     Зілійка глядаєме.
  2. Всякого, троякого,
     Барвінку хрищатого. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент продекламувала текст. – Примітка транскриптора.

• 3.

  Р-1).: То як прийшли на город.

• 4.
  1. Де та городниця,
     Шо город городила,
     Зілійка насадила.
  2. Всякого, троякого,
     Барвінку хрищатого. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки продекламувала твір. – Примітка транскриптора.

• 5.

  З-1).: А можете взяти на голос?
  Р-1).: Та чому нє?

• 6.
  1. Йдеме дорогов, йдеме,2
     Зілійка глядаєме.
  2. Всякого, троякого,2
     Барвінку хрищатого.
• 7.

  Р-1).: А вже на городі.

• 8.
  1. Жниме барвінок, жниме,2
     Від Бога ласки ждеме.
  2. Від Богойка сятого2
     І татунійка рідного.
• 9.

  Р-1).: А так потому матері.
  З-1).: То то йшли від дому молодої по барвінок, чи від дому молодого?
  Р-1).: Від молодого.
  З-1).: Від молодого йшли?
  Р-1).: Так.
  З-1).: І потому плели.
  Р-1).: І молодий віз барвінок до молодої.
  З-1).: Сам молодий?
  Р-1).: Ні, дружби везли.
  З-1).: А не співали на початок «Благослови, Божейку…»
  Р-1).: То вже в хаті ладкали:

• 10.
  1. Благослови, татунийко,
     Своє рідне дитя.
  2. Татунийку мовить:
     «Няй тя Бог благословить!»
• 11.

  З-1).: То коли вже привезли барвінок до дому молодої то вже починали плести?
  Р-1).: А путому вже така коломийка, як то коло барвінку.

• 12.
  1. Ой в мене, й молодої, тілько барвіночку,
     Що косили два косарі до полудиночку.
  2. Косили два косарі, косили, косили,
     То вни мині, й молодийкій, на вінок лишили.
• 13.

  З-1).: Дуже гарно.
  Р-1).: То співали на городі коло того.
  З-1).: На городі.
  Р-1).: Та, на городі коло барвінку. Та й тоді вже збирали.
  З-1).: Хтось починав плести вінок, яка то жінка?
  Р-1).: То та шо чубила, бо то колись чубили, ни було таке як тепер, привізала фату і йден букет, то ще з лентами, пацюрками. То була така красота. То наймали таку жінку, то вона чубила.
  З-1).: То вона починала?
  Р-1).: Та, вона вила вінець, ше другі там помагали жінки.
  З-1).: А не було такого, шо батько, матір просили, шоб поблагословили віночок зачинати? Було шось таке?
  Р-1).: А я за віночок…
  З-1).: А люди казали: «Най Бог благословить!» Шось таке?
  Р-1).: То вже коли йшли до вінчання, вже ся як збирали, перед, як з хати виходити і йшли до вінчання, та й вже тоди:

• 14.
  1. Благослови, татунийко,
     Своє любе дитятко.
  2. А татунийку мовить:
     «Няй тя Бог благословит
     І я тя благословлю!» [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-5 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 15.

  Р-1).: Та, то благословить батько, а потім мати якшо є, а є таке шо тата і мами нема.
  З-1).: А коли віночок плели, то співали, ладкали якихось особливих?
  Р-1).: О, там не тільки хоба ладкали, а які хотіли такі і співали, коломийки.
  З-1).: А якісь особливі були коли віночок плели?
  Р-1).: Та ладкали:

• 16.
  1. В’єме віночок, в’єме,2
     Від Бога ласка ждеме.
  2. Від Богойка святого,2
     Від матінойки рідної.
• 17.

  З-1).: Дуже гарно. І вінок коли плели, то його на чомусь плели чи на столі?
  Р-1).: На столі.
  З-1).: А як саме плели, на якійсь основі?
  Р-1).: На шнурку.Треба нитки, та й такі були, шо ся пряло, своє, була пряжа.
  З-1).: То якось ся зв’язувало?
  Р-1).: То ся так вило, то ся клало йден на другий, одно на друге, обівєся, потом друге ся кладе.
  З-1).: То такий віночоночок був кругленький?
  Р-1).: Та. Як до голови. Вонде, яке то було свято, то там до церкви на хрест вила віночок.
  З-1).: І віночок шо з ним далі робили?
  Р-1).: То клали молодій, всякі прикраси, клали на голову та й молоді йшла просити. Дві дружки…
  З-2).: То було за день до весілля.
  Р-1).: Та!
  З-2).: І той віночок вже не знімали? А була така небезпека, як вкрадуть віночок, то може шось на ньому погане нагадати?
  Р-1).: Ні, не було такого, ніколи ніхто не крав віночка.
  З-1).: Чубити, то означає накладати той віночок, прикрашати його стрічками.
  Р-1).: Та. Прикрашали. То були такі лянти долі плечима, то так чубили, дружка була і то потім ходили просити по хатах, не так як тепер. То називали молодиця. Вони ходили з хати до хати, і молода: «Тато і мама, шоби’сти прийшли на весілля!»
  З-1).: Вони шось з собою носили?
  Р-1).: О, та конфети носити, таку червону хустку.
  З-1).: Кожна тримала собі в руках?
  Р-1).: Ни кожна, дружка тримала собі в руках, молода собі.
  З-1).: Мали цукерки?
  Р-1).: Мала цукерки. Та. Де були діти, то давала дітьом.
  З-1).: А шо люди відказували?
  Р-1).: Добре, добре, прийдем.
  З-1).: Там якось кланялася:
  Р-1).: Та йшли, привіталися: «Слава Ісуса Христу! Просить молода, прошу я!» Так дружка кажи, а молода кажи: «Просить дружка, прошу я, бе’сти прийшли на весілля!» «Добре, добре прийдемо!»
  З-1).: А скільки людей колись спрошували?
  Р-1).: Багато.
  З-2).: Молодих і старих, не було так шо тільки старших?
  Р-1).: Ні, були, і молоді і старі.
  З-1).: А молодий собі спрошував?
  Р-1).: Та.
  З-1).: З ким ходив?
  Р-1).: Дружбів, палиця така красна била, така блищала з бляхами, на шнурок, ту на руку. По двирьох пиред христит. Як йде до молодої. Тою палицею. А капилюх, ту ружа в капилюсі, то було видно шо молодий.
  З-1).: А молодий, ше за вашої молодості, як ходили просити, він мав якусь сорочку вишиту?
  Р-1).: Та, мав сорочку вишиту.
  З-1).: І молода так само, чи молода вже була у білому?
  Р-1).: Ні, я ше мала такий віниць з барвінку.
  З-2).: То сорочку молода молодому вишивала?
  Р-1).: Та.
  З-1).: То потім ввечері молодий приходив, забирав ту сорочку, а молодій шось привозили?
  Р-1).: Ну, привозив, якийсь подарок, якісь мешти, чи…
  З-1).: А співали тоді шось таке: «Ваша сорочка така…?»
  Р-1).: О, там ся торгували, там си візьмут підлядят стару, хоба з одним рукавом, запхают в кульок, та й йому ту дадут, сміху всякого.
  З-1).: А як співали?
  Р-1).: О, то багато співали. Я вже не пам’ятаю. Та всяко співали, я ни згадаю, які то роки були. Я ще тепер з своїм чоловіком справила золоте весілля, ше було трийцять чоловік і після весілля, ще три неділі побув і помер. П’ятдесят років прожили.
  З-1).: А шо там далі було? То вже потім пішло весілля?
  Р-1).: Та, на другий день вже коровай.
  З-1).: На другий день не було такого, шо молоді йшли вмиватися?
  Р-1).: В нас такого не було.
  З-1).: А молоду як прибирали зранку весілля, було таке шо хтось косу розчісував, чи то ше як йшла вона просити?
  Р-1).: То ї косу розчічсували, як ї віниць накладали?
  З-1).: Хто розчісував?
  Р-1).: Якась рідня своя. Сестра, або якась родичка.
  З-1).: А не було такого шо брат розчісував і йому співали, шоб він не торгав за косу?
  Р-1).: Ні в нас такого не було.
  З-1).: Молода так без ніч була вбрана в тому вінку чи скидала?
  Р-1).: Скидала, бо ше трохи лягала, ше трохи до дня, ше лягала. Та то ся зняло, поставила на стів, чи на хліб, бо він круглий був, потому врано вділа, та й знову молода.
  З-1).: Потім мав приходив молодий, вже йшли до шлюбу?
  Р-1).: То вже весілля ся сходилися, вже до шлюбу не йшли, пок ся люди сходили на весілля, вже було людий, вже родичі, то вже тоді ся збирали на шлюб. То вже сіли за стів і за стола всі…
  З-1).: То перед тим сідали ше до столу і тоді йшли до шлюбу?
  Р-1).: Та, за стів. Тоді староста благословив благословенства: «Тату, тату, і ви мамо, та дітина збирається до стану супружеского, може вона вас коли і образила, може шось не послухала, вона просить мене, а я вас, би ви ї простили і віпустли!» Тоді всі: «Біг Святий, Біг Святий!»
  З-1).: І так три рази повторював, то шо ви сказали?
  Р-1).: Так!
  З-1).: А перед тим мусів прийхати молодий до молодої?
  Р-1).: Та, то вже молодий прийшов за молодов, вони вже ся збирали.
  З-1).: А молодий з ким приходив по молоду? Скільки людей йшло?
  Р-1).: Людий йшло вже.
  З-2).: Всі гості його йшли, чи тільки дехто?
  Р-1).: Ні не всі, бо потім ще йдут прийдани, а то свашки до молодої.
  З-1).: Заходи до хати, чи робили якісь перейми?
  Р-1).: Та в передвір’ї стали, тай погостилися з горівков староста.
  З-1).: А не таке шо його там не пускали, викуп якийсь, чи ше шось таке?
  Р-1).: Та, то мусить поставити хлопцям, там переклали, переставили, не пускали та й мусів платити.
  Р-1).: А шо ставили?
  З-1).: Кладку, або якусь лату, бо хтіли горівки хлопці.
  Р-1).: А не було таке, шо ті свашки, шо з ним йшли, шось співали шоб їх пустили?
  З-1).: Ну, та як, співали?

• 18.
  1. Ой пущайте нас пивно,2
     Бо нам ніжейки зимно.
  2. Ми люде здорожені,2
     Ніжейки вморожені.
  3. Ми ся снігами били,2
     В ніжейки вморозили.
• 19.

  Р-1).: То йшли до молодої впереді, перед подвір’ям і так співали.
  З-1).: Їм шось відспівувил?
  Р-1).: А їм не відспівували. Вже потому в хаті тоже, вже прийшли засіли, вже навіть з вінчання прийшли всі, як вже прийдут свашки, то ся свашки називают до молодої позасідають за стів, то вже тоді як мають подавати, гостину починати, то вже ладкали:

• 20.
  1. Ой дано нам, ж дано,2
     Але нас ни прошено.
• 21.

  Р-1).: А ті відспівуют:

• 22.
  1. Їчте, приданце, їчте,2
     Чи з пирцьом, чи не з перцьом.
  2. Чи з пирцьом, чи не з перцьом,2
     Коби з ласкавим серцьом.
• 23.

  З-1).: А було таке, шо коли молодий приходив, то ше брат, або якогось хлопця, хлопець сідав біля молодої і ніби ту молоду продавав?
  Р-1).: Ну, та, так, так. Було. То во теперво наш, то мій хлопець. Внучка ся віддавала, а другий з Києва приїхав, то штириста гривнів заробив, молодий дав.
  З-1).: Того хлопчика садили молодій на коліна.
  Р-1).: Ні, вони ї не виводили, вона ся сховала, вже як її найшли, а зразу ся сховала. Як йшли гет, він ї не пущав, молодий мусів заплатити. Дав йому штириста гривень.
  З-1).: А не було таке шо тому брату співали, шоб не продава так сестри тано, бо не рік, два годував?
  Р-1).: Ми такої не співали.
  З-1).: А не було такого, шо вже коли брат продав, то молодий заходив за стів, якось і ніби ту молоду, як бив якимсь гачком, чи палицею?
  Р-1).: Молодий бив молоду?
  З-1).: Не бив, то так символічно, по плечах тільки доторкався.
  Р-1).: В нас так не було.
  З-1).: Молодого заводили заводили якось за стіл, чи він сам заходив за стіл?
  Р-1).: Зайшли до хати тай сіли, молода йшла через стіл, через верх. Як до нього йшла і там вклоняласі всім
  З-2).: Молодий сидів, а молоду заводили, а молодий заходив так?
  Р-1).: Так.
  З-2).: А чому так?
  Р-1).: А я знаю.
  З-1).: І так вони трохи гостилися?
  Р-1).: Ба як, довго ся гостили, потім гуляли, як вже тою …?… від’їде, тодий ся збирали і вже забирав молоду.
  З-1).: А вони ше до шлюбу не йшли? То вони трохи гостилися, а потом йшли до шлюбу. І то, шо ви казали, то благословенство казав староста. А було таке, шо обсівали молодих?
  Р-1).: Обсівают.
  З-1).: А шось при тому кажуть, як обсівають?
  Р-1).: Ні, хлопець надовкола, кругом, стают, люди ни всі, хоба…
  З-1).: А хто то обсіває?
  Р-1).: Хлопчик, який небудь, як є свій то свій.
  З-1).: Чим?
  Р-1).: Житом чи пшеницев.
  З-1).: А хто перший йшов до шлюбу?
  Р-1).: Ну, та йдут двоє, наперед несе коровайнички коровай. Дружби йдут з молодов, а він не йде, аж з церкви йде, спочатку він йде з дружбами.
  З-2).: А музики?
  Р-1).: За ними.
  З-1).: А потім ше йдут люди?
  Р-1).: А потому люди йдут.
  З-1).: А як йшли до церкви то шось…
  Р-1).: Як йшли до церкви ни йшли з музиков, музика до церкви ни йшла.
  З-2).: Нічого не співали, не приспівували?
  Р-1).: Ні, просто йшли.
  З-1).: А люди виходили дивитися, як йдут молоді?
  Р-1).: Ба ну, та чому.
  З-1).: А як наближалися люди до тих людей, то не кланялися?
  Р-1).: Ні просто йшли дорогов, люди собі збоку подивили.
  З-1).: А в церкві було, шо люди шось дивилися, шось ворожили, так шо, як свічка горить, як то. Такого не казали в вас?
  Р-1).: Та той хто ворожить то нікомуне каже нич.
  З-2).: Чи були якісь такі прикмети?
  Р-1).: В церкві нема ніякої ворожки. Там прийде священик і вже їх обвінчат, а потім ще, молодий стоїт, а він молоду обводит, вивід.
  З-1).: Від церкви йшли то шось співали?
  Р-1).: Ба, та чому не співали, йде весілля, та чому не співали.
  З-2).: І ладкали: «Дякую, поповоньку..?»
  Р-1).: Нє, нич. Попови ни ладкают. Хлопці співают, музика грає, а вони коломийки співають.
  З-1).: А музика звідки взялася, вона до церкви не йшла?
  Р-1).: Як до церкви, ну та, йде, як вже йде, а попаде так шо він згори, а церква посередині. Він молоду відведе.
  З-1).: Молоду відводять до ї додому.
  Р-1).: Та.
  З-1).: А музика була в молодої і в молодого?
  Р-1).: Ба, та ранше так, а тепер вже ні.
  З-1).: Як молода приходила додму з церкви, якось молоду особливо заводили до хати?
  Р-1).: Прийшла, та й всьо.
  З-2).: Шось співали?
  Р-1).: Та чому, таке як весілляв хаті, та чому не співали, співають.
  З-1).: А ладкали?
  Р-1).: Нє, там вже нема ладкання.
  З-1).: І так само молодий?
  Р-1).: Та.
  З-1).: Трохи гостилися?
  Р-1).: Та, потім йшли до молодої…
  З-1).: Кого брав молодий коли йшов по молоду?
  Р-1).: Йшли дружби, весілля, всі йшли, вже по вінчанню йшло ціле весілля по молоду.
  З-1).: Коли молодий заходив в хату, тепер вже молодого не перепиняли, а молодий заходив до хати то дружко, якось хрестив двері?
  Р-1).: Наякжи, палицив і ще так держав, … заходили.
  З-1).: А молодий просто приходив до молодої і сідав біля неї.
  Р-1).: Та.
  З-1).: А шо кои давали їсти на весілля.
  Р-1).: Борщ варили, а ше раньше ще крупу варили, кури несли на весілля? Хто з курков, хто з горівков.
  З-1).: То було. Наприклад, так, зранку, в читвер коли йшли на весілля?
  Р-1).: Десята година вже йшли. А йні свої люди то рано, а від молодої прийдут, то вже на вечир підут, бо заки вони підут до молодої, а тоті вже потому прийдани вже йдут аж ввечир, то шо варити.
  З-1).: А було таке, коли подавали борщ, то шось до нього співали, або ладкали до борщу, або до каші? Ану заспівайте.

• 24.
  1. Файний борщик, файний, гуся ся варило,
     То ми борщик висербали, а гуся ходило.
• 25.

  З-1).: А ше до якихось страв так приспівули?
  Р-1).: Та, Боже, варилося всяке.
  З-2).: Капусту подали, до капусти співали?
  Р-1).: Та до кожної страви не співалося.
  З-1).: А шо давали пити?
  Р-1).: Горівку. Самогонку гонили. Сто п’ядесят літрів горівки, гонили бідони.
  З-1).: А пили кожен мав свій келішок?
  Р-1).: Ні, ранше всі одним келішком. Давали як заходити хоба, тоді староста кождого вгощував кілешком, а потому вже за столом були стакани.
  З-1).: І доки так гостилися доки?
  Р-1).: До раня, доки хто хотів.
  З-1).: І потім вже збиралися з молодою.
  Р-1).: Та, до рання з молодов ні, йшли раньше, бо ще молоду забрали, а через годину, дві, йшла їх родина з молодов, там до молодого.
  З-1).: То так звані придани. А як от молоду як мала йти з молодим, то чи співали, якісь такі були жалісливі пісні? Памятаєте?
  Р-1).: Співали.

• 26.
  1. Шоби я, Боже, знала, що піду від мами,
     То я била й ни садила й ружі під вікнами.
  2. А я ружу посадила, й ружа ся розвила,
     То вна мині, й молодийкій, жалю наробила.
• 27.

  З-1).: А чи ладкали тоді?
  Р-1).: Деж то ся забуло.

• 28.
  1. То я свою матінойку лишаю в порядку,
     Шматійка ми й накачала, звішала на грядку.
  2. То я свою матінойку в порядку лишила,
     То я її на три роки шматічка нашила.
• 29.
  1. То’з ня дала, мамцьо моя, то’з ня утопила,
     То за того й нилюбойка, що’м ’го ни любила.
  2. То’з ня дала, мамцьо моя, вже так другу ни даш,
     Прийди, прийди, подивися, який мині горазд.
• 30.

  З-1).: А не співали, там: «Чия тобі, мамо…»

• 31.
  1. Чи я тобі, мамцьо моя, булю ни копала,
     Шо ти мене й туту зиму й ни дозимувала.
• 32.

  Р-1).: То було на м’ясниці. То всяке таке.

• 33.
  1. То ся будеш, дівчинойко, каяти, каяти,
     Як тя буде ґазда бити, й нагайков краяти.
• 34.

  З-1).: Жалю завдавала. Молода якось особливо прощалася з батьком і матірю.
  Р-1).: Прощалася. Вже вилізла, як ї забирают, тоже через стів перелізла і на середині хати мама, тато, сестри, ту ся поцілували, плачут. Та й так піде чи на зле, чи на добре.
  З-1).: Молода перелазила сама через стів, чи з молодим?
  Р-1).: Вже й молодий потому пішов.
  З-1).: Нам казали, шо біля короваю три рази перекрутились на столі, не було такого?
  Р-1).: Нє, в нас ся не крутили. Не стів, то лавка стояла.
  З-1).: І так вони йшли пішки?
  Р-1).: Та до шлюбу, шо колись так їхали машинами, як тепер близькоі їдут.
  З-1).: А потім через годинуприходили?
  Р-1).: Прийдани.
  З-1).: А було таке, шо молодий посилав когось по придане?
  Р-1).: Та, чо, вони сами знали.
  З-1).: І хто то йшов?
  Р-1).: Всі тоді родичі йшли: мама, тато молодої, сестри, чи браття, несли, бо тоді забирали, несли з собов подарки, шо дают в сім’ї його родичам.
  З-1).: То ті шо давала молода родині молодого? Шо там давали?
  Р-1).: Та, таке було всяке, на сукенку, на яке плаття, хустка, светри. То вже тепочер цепки, колонки. А тоді що, хустка, светир, балиць, бо то мало бути три метри полотна.
  З-1).: То мамі молодого.
  Р-1).: Та, балець полотна.
  З-1).: То давали на голову?
  Р-1).: Як йшли поля то завивала на голову. Як ся скінчило весілля, то грала музика і йшли так всі в поля, вся родина, молодий і молода. І його родина і її. Тоті молоді шо дістали подарки, сорочки, чи светри, то брали за рукав і всьо так гуляло.
  З-1).: То танець такий був?
  Р-1).: Та, поля.
  З-1).: А як той танець виглядав?
  Р-1).: Та так, то всьо ся тресло. То ходили кругом, так, поля. Тоді співалося. Мати співала:

• 35.
  1. Кувала зозулечка, сіла си на грунок,
     Дякую ти, й нивістице, за твій подарунок.
• 36.

  З-1).: Мама так, ніби, від мами.
  Р-1).: Та.
  З-1).: А придане, чи було таке, що їх мала сваха зустріти?
  Р-1).: То сваха зустрічала, як молоду привели, а потому вже зустрічала та їх дівка матір. Молода свою матір зустрічала.
  З-1).: А як сваха зустрічала свого сина з донькою, то шось ладкали?
  Р-1).: То вона первертала кожух, завивала обрусом і так йшла витати невістку.
  З-1).: А шось співала там: «Вийди, вийди…»?
  Р-1).: «Привитай молодята…».
  З-1).: Заладкайте.

• 37.
  1. Вийди, вийди, кострубата,2
     Привитай молодята.
  2. Як єдно, та й і двоє,2
     Бо вони вже твоє вбоє.
• 38.

  З-1).: І як вона їх вітала.
  Р-1).: Та поцілувалися. Ту гуску ріжут, приливают медом і давала в рот молодому й молодій.
  З-1).: А коли вони мали заходити, то дружба знов двері так хрестив і так знов тримав ту палицю?
  Р-1).: Та.
  З-1).: А молоді заходили в хату знову через стіл?
  Р-1).: Ні, так просто.
  З-1).: Цей раз вже просто заходили.
  Р-1).: Та.
  З-1).: І сідали, і через годину приходили придани. Коли придани приходили, то співали шось на порозі, не ладкали?
  Р-1).: Ні, то на порозі не співают, як придани прийдут, а співают за столом. Вже подают на столи, там вже тожи, співали. [1]
  З-1).: То хто, ті придани?
  Р-1).: Та, то ті придани так ладкают.
  З-1).: А можете взяти на голос?
  Р-1).: А я знаю, чи можу.
  З-1).: Спробуйте.

  Примітки:

  [1] Респондент пригадує твір. – Примітка транскриптора.

• 39.
  1. Ой дано ж нам, дано,2
     Але нас не прошено.
  2. За тисовії столи… [1]
  3. За дорогі напої,2
     За пшеничні хлібови.
  4. За крущасті вобруси,2
     За точені тарилі.
  Примітки:

  [1] Респондент забула продовження строфи. – Примітка транскриптора.

• 40.

  З-1).: Не може вже співати. А знаєте ше шо, там була така на кінці і кухарочкам.
  Р-1).: То так само ладкали і так співали.

• 41.
  1. Кухарка загоріла, а староста впився,
     А той газда й нещасливий, шо на них спустився.
  2. Бдай ти ся, старостойко, порція сказила,
     То я, така й молодийка, й горівку ни пила.
  3. Бодай тобі, старостойко, голова облізла,
     Через тебе старостіна сім раз перелізла.
  4. У нашої кухарочки й діра на переді,
     То ї нехто й не залатат, хоба два медведі.
• 42.

  З-1).: А чи не співали у вас такої: «Ти казав, кленовий листку…»
  Р-1).: Ні, такої не співали. Ну, всьо, кінчайми, я не маю часу.
  З-1).: Зара, зара, ше придани і потім було таке, шо той танець шо ви казали.
  Р-1).: Та полям, а потому ще було на добраніч, вже всьо на послідку, музика грала під вікном і ся співало:

• 43.
  1. На добраніч, на добраніч, дівчиноньці на ніч.
     За ворота, явір злота, там тя буду ждати.
  2. Ой ни явір, ой ни явір, а зелена нива,
     Межа всіма дівойками, хоба єдна мила.
  3. Ой не тута дівчинойка, шо ся красно вбрала,
     А бо тута дівчинойка, шо серцю пристала.
• 44.

  З-1).: То так співали, а музика грала?
  Р-1).: А музика так на ту мелодію грав.
  З-1).: То вже було в п’ятницю зрана.
  Р-1).: То було не в п’ятницю, а в суботу, як ся весілля ся кінчило.
  З-1).: А потім ше було таке шо неділю йшли на гостину.
  Р-1).: Ну гостина було, то вже такой йшли, до молодої, до молодого, погостилися, та й всьо, не було музики, тільки гостина.
  З-1).: А не було такого, шо молоду дарували, а співали при тому шо: «Дарує батінько, дарує, гроші на тарілку кладе…» Не було в вас такого?
  Р-1).: Гроші кладе…
  З-1).: То ше як молода була в себе, то співали: «Ой дарує батінко, дарує…» То потім мамінці співали?
  Р-1).: То як є перепій, як дают гроші. То на весілля.
  З-1).: То коли, ше перед тим як молодий її забирає додому?
  Р-1).: Та. І метали гроші.
  З-1).: А як співали, можете взяти на голос?
  Р-1).: Нє, я то ни можу.

• 45.
  1. Нихто так не дарує, як мати дарує –
     Кладе гроші на тарілку і личко цілує.
• 46.

  З-1).: І то так тато і всім однаково мелодію співали?
  Р-1).: Та, так.
  З-1).: А якось частують тих хто вітає? Дружба там наливав?
  Р-1).: То як перепій.
  З-1).: Як то відбувається?
  Р-1).: Та дружба налив, та кожен іде оден за другим, за очередев, дає гроші, а молода дає кусник торта.
  З-1).: Торта чи коровай.
  Р-1).: Нє, коровай вже в аж неділю ріжут на гостині, на висіллю ни ріжут.
  З-1).: А до торта шо давали?
  Р-1).: Та шо давали…
  З-1).: А колись, як не було торта?
  Р-1).: Та шо, та кусник хліба.

• 47.

  З-2).: Ше нам одне скажіть, чи ладкали як в гриби ходили? А ягоди? На сіно?
  Р-1).: То хоба ладкали на вісіллю, більше нігде.
  З-1).: Бо ми читали, шо десь у вас тут ладкали деінде.
  З-2).: В ягодах?
  Р-1).: Ні, як ті ягоди збирати і ладкати, то хіба на висіллю.