Сеанс

зміст текст
Архівний шифр
EK_12AV20080701_vovko_seans09
Польове дослідження
Дата/час початку
04.07.2008 18:00
Дата/час закінчення
04.07.2008 19:30
Свято/будень
свято (місцеве) «Десята П’ятниця» (Богородичне свято)
Місцева (давня) назва населеного пункту
Назва частини населеного пункту
Характер і умови проведення
імпровізований, на порозі ганку.
Контекст запису
штучний
Присутні слухачі
Інституція/особа походження запису
Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси, Львівський національний університет імені Івана Франка
Інституція/особа зберігання запису
Фольклорний архів Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси (ФА КУФ), Львівський національний університет імені Івана Франка
Транскриптор
Т-1) Антонишин Христина

Зміст (56 записів, творів – 20, коментарів – 36)

догори

Текст

догори
  • 1.

    З-1).: [1] Йшли по барвінок і там різали, так? Там я знаю, шо і через перстень, так різали барвінок.
    Р-1).: [2] Га?
    З-1).: Шо через перстень різали барвінок. Було в вас таке?
    Р-1).: Так, так, через перстень.
    З-1).: А хто то йшов різати той барвінок?
    Р-1).: То йде різати барвінок дружба, староста йде з хлібом і несут горівку, там закуску. І дружба ріже, три рази продіват.
    З-1).: А як то так три рази?
    Р-1).: Здоймити кільце і крізь кільце три рази продіваєте ті галузки. От туда пропихають, три рази по три.
    З-2).: Зрізані, чи не зрізані?
    З-1).: Ото є, наприклад гілочка, то як її продівають?
    Р-1).: О такво, три галузки там, виривають, так продівають раз, так другий раз, а так третій раз. І потому він накладує собі на палец, а ріжуть далі остальне так.
    З-2).: А чия то була обручка?
    Р-1).: Молодого.
    З-1).: То потім дружба ту обручку накладає собі на палець, так?
    Р-1).: Молодому.
    З-1).: А, то молодий так само йде, так?
    Р-1).: Йде, йде. Молодий та дружби. Там два, чи три, чи кілько там є. І тоже туда йде.
    З-2).: Але то вже зрізаний барвінок.
    Р-1).: Так, так.
    З-1).: А можна, ви так будете показувати, як його пересилають, а я це сфотографую. Бо я собі донедавна не уявляв, як це робилося. Візьміть якусь кращу галузочку.
    Р-1).: Бо я не раз там йду, мене кличуть.
    З-1).: А не співали нічого?
    Р-1).: Та співают.

    Примітки:

    [1] Далі подається як З-1).: – Примітка транскриптора.
    [2] Далі подається як І-1).: – Примітка транскриптора.

  • 2.
    1. Ой стелися, й барвіночку, й по тім заріночку,
      То ся зийшовся рід із родом пити горілочку.
  • 3.

    З-1).: І шо потім робили?
    Р-1).: І потому нарізали барвінку, несли до молодого на стіл, та й вили. Букети з барвінку пришпиляли.
    З-1).: Йому там відразу й пришпилили?
    Р-1).: Нє, нє, в хаті, за столом, так.
    З-2).: В молодого?
    Р-1).: Та.
    З-2).: А в молодої?
    Р-1).: А молода собі там.
    З-1).: Також вили віночок в неї?
    Р-1).: Так, так, так!
    З-2).: А хто ходив за барвінком молодої?
    Р-1).: В молодої тоже, там хтось іде, а в молодого, то окремо.
    З-1).: А було таке, шо тою горілкою, той барвінок поливали? Зрізали, а потім поливали?
    Р-1).: Та поливали.
    З-1).: А нашо то так роблять?
    Р-1).: Шоб родив далі, аби не зісох. Поливають горілкою, так, поливають. Аби сі далі родився на других.
    З-1).: І коли ходили по барвінок, який то був день тижня? Як то колись святкували весілля?
    Р-1).: Як?
    З-1).: Ну який то був день тижня. В середу, чи коли ходили по барвінок?
    Р-1).: Як весілля у суботу, то переважно в суботу роблять. І в суботу йдут.
    З-1).: А ранше, коли було весілля?
    Р-1).: Ранше було і в вівторок, четвир.
    З-1).: То так в четвер і йшли, якшо, наприклад, весілля в четвер?
    Р-1).: Так, так і йшли. Ранше робили день, а тепер і два дни, то шей похмеляються і третого дня. А тепер уже в суботу, то шо ся лише, то уже на неділю, на гостину роблять. А ранше було так, в вівторок, чи в четвер, в такі дні. В суботу ни дуже було. А все так було в вівторок і в читвир.
    З-1).: А хто зачинав вити барвінок? Хто починав вити барвінок?
    Р-1).: Дружба нисе барвінок.
    З-1).: А хто починав вити?
    Р-1).: Та жінки такі.
    З-1).: А не просили якогось такого благословенства починати?
    Р-1).: Та чому не просили, просили.
    З-1).: А як то було?
    Р-1).: Просили благословенства в вітця, матері, сестер, братів, родичів, близьких і дальших.

  • 4.

    Р-1).: "Просимо благословенства, насамперед від Господа Бога, від вітця, від матері, від брата, від сестри, там тітки, там вуйки, сусіди, близькі і дальші. Просимо благословенства!" [1].
    Перший раз: "Біг Святий", другий раз: "Біг Святий", третий раз: "Біг Святий. Няй вас Бог благословит!"

    Примітки:

    [1] Р-1).: То ся мовить три рази… – Примітка респондента.

  • 5.
    1. Мовит татойко [1], мовит:2
      – Няй тя Біг благословит.
    2. А в днешною днинойку,2
      В щасливу годинойку!
    3. Мовит матінька, мовит: [2]
      – Няй тя Біг благословит.
    4. В днешную днинойку,
      В щасливу годинойку!
    5. Мовит братунцьо, мовит:
      – Няй тя Біг благословит.
    6. В днешную днинойку,
      В щасливу годинойку! [3]
    Примітки:

    [1] Татунцьо – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [2] Р-1).: Бо то я по своєму. – Примітка респондента.
    [3] Респондент № 1 твір продекламувала, а потім дві перші строфи заспівала. – Примітка транскриптора.

  • 6.

    З-1).: Дуже гарно, дуже гарно співаєте. А після того букет і віночок звили і?
    Р-1).: І там така жінка є. Сідають за стіл і пришпиляют ті букети. І вже йдуть до вінчані. І всьо і йдут до церкви. І там ся вінчають.
    З-1).: То молодий, йде спочатку до молодої?
    Р-1).: Так, так.
    З-1).: А хто з ним йде до молодої?
    Р-1).: Староста, там якісь свашки дві, чи три жінки. Багато не берут. Там берут чоловік п’ять, чи шість.
    З-1).: І вони зразу впускають? Чи ні?
    Р-1).: Та зразу ни пускають. Торгуються.
    З-1).: А хто там торгується?
    Р-1).: Горівку хотять, бо то молодьож переважно тепер йде.
    З-1).: А хто колись так не впускав молодого?
    Р-1).: Та колись, не було такого, а тепер аж дуже не пускають хлопці молоді. Кладуть стіл, мають класти горівку, випивають, і вже впускають до хати.
    З-1).: А колись то як робили, як то було?
    Р-1).: Та колись, заладкали.

  • 7.
    1. Пущайте нас до хати,2
      Ни дайте нам стояти.
    2. Бо нас слотойка вбила,2
      Сукні нам помочила.
    3. Дайте нам доступити,2
      Сукенки висушити.
  • 8.

    З-1).: Дуже гарно, нам ше ніхто так гарно не ладкав.
    Р-1).: Я співала, я зараз не можу вже так співати. Вже вісімдесят літ.
    З-2).: Як то ви тепер не можете, я собі уявляю, як то було, коли ви могли.
    З-1).: Як то ви колись співали. І то їх після тої ладканки впускали?
    Р-1).: Так.
    З-1).: І то молодий якось сам заходив, чи його хтось заводив?
    Р-1).: Дружба йде наперед, має сокирку, вбиває туд на вохрест, туда, й туда три рази. І так ту сокирку держить, і молодий туда проходить. Попід ту сокирку до хати. І як з хати йде до вінчання, тоже так. Йде дружба наперед, сокирку вокрест, так він попід ту сокирку йде до церкви.
    З-1).: І молодий приходить до хати, але там, здається, біля молодої він відразу не сідає, так?
    Р-1).: Та зразу не сідає. Коли впустять, та й сідає.
    З-1).: А хто не впускає?
    Р-1).: Та тоже такого хлопця кладут, сім років, шість.
    З-1).: То хто то є брат молодої, чи хто, якшо нема брата.
    Р-1).: Та брат молодої, якшо нема брата, то сусід, або з родичів.
    З-1).: І шо він, викуп просить?
    Р-1).: Хоче тоже грошей, аби йому шось дали.
    З-2).: А він сидить коло молодої?
    Р-1).: Так, так на колінах молодій сидит.
    З-1).: А шо давав молодий?
    Р-1).: Та дав, які гроші мав. Тепер борше вже дають, бо зараз, трохи замижніщі люди. Та не всі, але замижніщі.
    З-1).: А молода, тоди сиділа просто на лаві, чи?
    Р-1).: На лаві, там простеляють, якесь одіяло.
    З-1).: А кожуха нічого там не стелили?
    Р-1).: Нє. Та є люди, жи ворожать, всякі.
    З-1).: А як ворожать, шо ворожать?
    Р-1).: Аби жінка родила хлопців. Кладуть цвяки, або в пазуху молодій кидають цвяки. А там де молода сідат, кладут зуби з борони.
    З-1).: А для чого так кладуть?
    Р-1).: Аби хлопці родились.
    З-1).: А, шоб дівчата родились, то шо кладуть?
    Р-1).: Дівчат, ніхто не хоче.
    З-1).: А, чого, дівчата то збиток? Добре!
    Р-1).: А на нинішній час, ше, може, дівчата ліпші як хлопці?
    З-1).: Може й так!
    З-2).: А як ше ворожили?
    Р-1).: Бо я мала п’ять, і тільки одну тут маю. Я маю восьмеро дітий, хоба одну ту маю, а то всьо по світу. П’ять дівок било і три хлопці.
    З-1).: І шо молодий вже як викупив. А братові шось ладкали, щоб він не продавав сестру за дешево, бо не рік її годував.
    Р-1).: Та ладкали, співали, я забула, як то співали.

  • 9.
    1. Ой хороші паробочки, й хороші, хороші,
      Ни продай, братцю, сестричку за марнийкі гроші.
  • 10.

    З-1).: То вона була така коротенька, чи ше шось співали?
    Р-1).: Так, так, така коротенька.
    З-1).: І то вже молодий сідав біля молодої. А біля нього, ше хто сідав?
    Р-1).: Там ше сідали його родичі, біля молодого, дружби, біля молодої дружки. Вже разом там сідали, люди, та й ся гостили.
    З-2).: А багато гостей було молодого?
    Р-1).: Нє.
    З-1).:Тільки ті шо з ним прийшли?
    Р-1).: Так.
    З-1).: І довго гостилися? А до шлюбу. А як до шлюбу йшли, то якось благословили?
    Р-1).: Благословили. Благословенства там на подвір’ю. Дружба брав зерно і кругом три рази обходив, метав, а жінки то то, зерно брали. Не раз давали худобі.
    З-1).: А його ловили жінки так?
    Р-1).: Так, так!
    З-2).: А як три рази обходив, шо він обходив?
    Р-1).: Кругом людий. Всіх людий так кругом обійшов, три рази.
    З-1).: А не було такого, шо староста якось так благословив?
    Р-1).: Так само благословив, як зачиналося весілля. І так само благословив.
    З-1).: А батько і мати стояли, то не так щоб, вони сиділи. А так хлібом не благословили, не тримали в руках хліб?
    З-1).: Староста має хліб. А яким зерном обсівали?
    Р-1).: Вівсом.
    З-1).: І йшли вони до шлюбу. А коли йшли до шлюбу то співали якихось таких, коротких пісень?
    Р-1).: Та співали всяких пісень, малі і ладкали.
    З-1).: Пам’ятаєте якусь ладканку як йшли до шлюбу?

  • 11.
    1. Ой казав’ис ми, кленовий листе,
      Що не будеш падати,
      А ти падаєш, землю вкриваєш,
      Студенну росу чуєш.
    2. – Ой казав’ис ми, мій татунийку,
      Що ня ни віддаш від себе,
      А ти мя даєш, та й сам ни знаєш,
      Що за долийка буде.
    3. – А я ти даю, шо в домі маю,
      За долю не вгадаю,
      В стайні волойки, дві коровойки,
      Шматійко з коморойки.
  • 12.

    З-1).: Дуже гарна, то її коли ладкали?
    Р-1).: Як уже забирав молоду до себе.
    З-1).: А як йшли до церкви, як то вони йшли до церви? Хто за ким йшов?
    Р-1).: Та так йшли, ни раз брали вже, та типер гармошку вже не берут, скрипку, сідали на фіру. А зараз машину, чи пішки. Молодий наперед з молдодов, дружби дружка. Та вже й люди йдуть так гуртом.
    З-1).: А старости, хтось з хлібом йшов?
    Р-1).: Так староста з хлібом ну аякже. Він перший йшов. О, та ви знаєте вже трохи.
    З-1).: Та вже ходимо третій день. Але в кожному селі шось інше. О, і в церкві священник відправив службу, вони верталися. А не співали якось там: «Ми кзьонза обманили…» І як вони, молода йшла до себе, а молодий до себе? Так то було колись?
    Р-1).: Так ранше йшли. А тепер ідуть до молодої. Там гощаються і він її забирає, до себе, та й усе.
    З-1).: А раніше, то, молода прийшла до себе, якось її заводили в хату особливо, чи ні.
    Р-1).: Заводили, хлопці на перед, аби хлопця родила.
    З-1).: Перед нею пускали хлопця. А потім заводили її за стіл якось. А ще таке як йшли до шлюбу, то не було такого, що молода і молодий, вилазили на стіл?
    Р-1).: Я не знаю, чи то до шлюбу, чи то як уже йшла до нього.
    З-1).: То як уже йшла до нього?
    Р-1).: Так. То вона йшла через стів. Вони обидвоє. Вони вилазили на лаву, посуду просунули, і переступили.
    З-1).: А такого не було що на столі прокручувалися три рази. Молода старалася зачепити коровай?
    Р-1).: Колись таке було, а коли я віддавалася такого не було. То типер кажут шо як би шось зачепила, то би забрала за собою все багатство.
    З-1).: То вона чим мала зачепити, рукою, чи чим?
    Р-1).: Рукою, ногов, чим небудь. Обоє бралися за руки і три рази перевернулись.
    З-1).: А коровай був посередині як вона повертались?
    Р-1).: Так! Вони так взялися і крутилися три рази.
    З-1).: А молодий йшов собі сам додому, його якось особливо заводили?
    Р-1).: Не знаю.
    З-1).: А вони гостили в себе ті в себе. А потім молодий приходив по молоду. А кого він брав з собою?
    Р-1).: Та староста, бо само собов було, там тітки, родичі, десь десять чоловік.
    З-1).: Він приходив і його вже не переймали в молодої?
    Р-1).: Нє.
    З-1).: А як заходив до хати, то йому ше шось таке особливе.
    Р-1).: Нє, нє, на дворі ше не пущают раздва.
    З-1).: І він приходив, сідав коло молодої і все. І люди гостилися. А шо колись давали на весіллю їсти?
    Р-1).: Хліб був чорний з вівса, вівсяний, ранше несли кури, рубали ті кури, аж ввечері сідали за стіл пок ті кури, порубали, поскубли, зварили ту юшку там, і таку крупу варили, трохи мняса, хто вспів то ше си взяв трошки того мняса, а хто ни всів, і тих круп з одної миски, ни так як зараз дают тарілку.
    З-1).: А чим ложками?
    Р-1).: А чим, ложками, шо вилки були, чи що?
    З-1).: То приходили трохи раніше на весілля?
    Р-1).: Та знаєте, може і йшов на весілля би ся наїсти, бо ранше була біда, а зараз…
    З-1).: А так, поки то всьо готовили, то ше танцювали?
    Р-1).: Так.
    З-1).: А весілля колись робили в хатах, там і музики, і стів і танцювали?
    Р-1).: Так, так в хатах, там в купчику грали, там гуляли, а ту ще люди сіділи.
    З-1).: В хаті там і музики були, і стіл. А якшо було більше людей, то що одні виходили, другі сідали?
    Р-1).: Так, так одні виходили, других засаджали?
    З-1).: А ше казали, шо і горівку одним килішком пили?
    Р-1).: Я шось то не тямлю, але певне шо одним, біда то тями.
    З-2).: А як подавали якісь страви до столу, то шось приспівували, ладкали?
    Р-1).: Та ладкали, та чому ні.
    З-2).: Подавали борщ і ладкали до борща, чи до капусти, чи до каші?

  • 13.
    1. Красно’змо си посідали
      За тесові лави.
    2. За калинові лави,
      За тесовії столи.
    3. За тесової столи,
      За обруси хрущастії.
    4. Ой заходят нас звісти,
      Хотят нам дати їсти.
    5. Їжейки перченої,
      Курочки вареної. [1]
    Примітки:

    [1] З-1).: А заспівайте нам на голос. З-2).: Та отако співайте. З-1).: Дуже гарно.
    Респондент твір продкламувала. – Примітка транскриптора.

  • 14.
    1. Красно ’змо си посідали2
      На калинові лави.
    2. На калинові лави,2
      За тесової столи.
    3. Ой заходят нас вісти,2
      Хотят нам дати їсти.
    4. Їжейки перченої2
      Й курочки вареної.
  • 15.
    1. Пішла баба на периц2
      Та ї надибав старец.
    2. Та ї надибав старец,2
      Припер бабу до двериц.
    3. Баба того хотіла,2
      Бо перцьом шелестіла.
  • 16.

    З-2).: А до капусти?
    Р-1).: Та шось то ни тямлю.
    З-1).: А коли за столом сиділи, то співали, шось старості?
    Р-1).: Співали, старості, кухарці.
    З-1).: Вони за столом там гостилися, а музики грали на весіллі?
    Р-1).: Та, грали, чому не грали.
    З-1).: А які були музики?
    Р-1).: Та скрипка була, бубен, всьо і більше ніц.
    З-1).: А які танці танцювали?
    Р-1).: Коломийки, дуже то у нас, вальс, полька, фокстрот там ше був.
    З-2).: А музики були з того села, чи запрошували з інших?
    Р-1).: Та звідки небудь.
    З-2).: А чи було таке, як приходили музики з другого села, починали грати, як переступали межу села?
    Р-1).: Я якось то…
    З-2).: Приходили під хату, починали грати під вікном?
    Р-1).: Так було, було, було.
    З-1).: А шо грали, яка то була мелодія?
    Р-1).: Коломийку грали та й всьо.
    З-1).: А потім молодий забирав молоду. А коли молода збиралася, співали якоїсь такої сумної, шо вона вже йде?
    Р-1).: Та співали, всякі.

  • 17.
    1. – Чи я тобі, мамцьо моя, й булі ни копала,
      Шо ти мине й туту зиму й ни дозимувала.
    2. Чи я тобі, мамцьо моя, й воду ни носила,
      Що ти мині від Богойка долі ни впросила.
    3. – Носила’з ми, доню, воду, али каламутну,
      Я ти долю й випросила, тільки баламутну.
    4. – То ня даєш, мамцьо моя, то ня даєш, даєш,
      Чому ж ти ся, мамцьо моя, вперед ни спитаєш?
    5. Чому ж ти ся й ни спитаєш, як же ту-то буде,
      Чи буде він ня пущати межи чуджі люде?
    6. – Ой ни плач, дитинько, не плач, як буде так буде,
      Й то ся вмиєш сльозочками, хоч водиця буде.
    7. – То ня даєш, мамцьо моя, й за дисять потоків,
      Бе’м ти хату й не втворила й за дванайціть років.
    8. А я буду ліс рубати, та й мости ставити,
      То до тебе, мамцьо моя, в гостину їздити.
  • 18.

    З-1).: Молодий брав молоду і вони йшли пішки колись?
    Р-1).: Як де, як близько, так пішки. Прийшли там до неї, вийшла його мати, та й там привітала…
    З-1).: А його мати виходила, то шось казали шо вона одягала на себе кожух?
    Р-1).: Нє, вона просто вийшла, мала там хліб намащений маслом.
    З-1).: А не співали, якусь таку про костурба?
    Р-1).: Так, так. «Вийди, вийди кострубата…»

  • 19.
    1. Вийди, вийди, кострубата,2
      Йде нивіста богата.
    2. З коровами та й з волами,2
      З теплийкими словами.
    3. Вийди, вийди, матінько,2
      Йдуть твої дитятойка.
    4. Як єдно, так другоє,2
      Бо вже твої й убоє.
  • 20.

    З-1).: А чого так співали кострубата?
    Р-1).: Бо де я знаю, так якось співали.
    З-1).: Ше нам люди таке казали… Ну, а як молоді заходили в хату до молодого. А ше як молода заходили, то шось таке, якось ворожила?
    Р-1).: Та ворожила. Кола кидали, аби хлопця родила. Кіл, їмалася кола, та заходили до хати, сідали. Ше була в нас одна така, так ся зразу подивила в піч, аби свекруха довго не жила, би вмерла.
    З-1).: А люди то знали і шо було навіть таке шо спеціально піч закривали собою?
    Р-1).: Та люди нич не питали, ніхто так, каждий так увагу очима звернув. А вона така старша була на п’ятнадцять років старша.
    З-1).: І шо вони приходили і гостилися і їх якось там заводили за стіл?
    Р-1).: Потом вони сі там відгостили, потом наймали свашку. Пов’язали, бо ранше закручувала чубок.
    З-1).: А ви пам’ятаєте ще таке, що колись були чіпчини?
    Р-1).: Були, але я то не тямлю. То моя мама казала, що мала чипець. То таке червоне було, то чіпці були.
    З-1).: А вас, вже в хустку завивали, так?
    Р-1).: Так, я вже то ни тямлю.
    З-1).: А там нам ше якось казали, що коли завивали в хустку, то хтось з одного боку стояв, хтось з іншого боку?
    Р-1).: Держат свічки, то і тепер так. Держат свічки дружки, дружби, молода з молодим, а вони ззаді пличий тримають свічки ззаду. Вона диржит таку хустку в руці, так натягни, то си пообивают, ззаду молодого і молодої держат ті свічки, а пок та жінка ззаду ї пов’язує.
    З-2).: А молода сидить просто коло молодого, чи на колінах, чи на подушці?
    Р-1).: Просто на лавці.
    З-1).: А було таке шо коли та жінка повивала то намагалася, то намагався дружба ту хустку
    Р-1).: Дружба собі, а дружка собі, бо він хотів заплати, знаєш яке то молоді, а він як взяв вхопив, або вона хитріща була.
    З-1).: Тоді тому той давати заплати?
    Р-1).: Так, там ранше хустки, тепер платки.
    З-1).: А було там таке, шо молода здирала хустку, раз другий з голови?
    Р-1).: Я не памятаю.
    З-1).: А потім приходили прийдане?
    Р-1).: Так прийдане, а перше бояри йшли.
    З-1).: Бояри йшли?
    Р-1).: Так. Від молодого приходили бояри до молодої.
    З-1).: А хто то були ті бояри? То чоловіки, чи хлопці?
    Р-1).: Такі люди називали бояри, чоловіки, чи жінки. Приходили, гостилися, та й всьо.
    З-1).: А прийдане, ті шо приносили віно молодої?
    Р-1).: Так, так!
    З-1).: А шо колись давали, вам шо колись давали, як віно?
    Р-1).: Плахти ткані, стелити спати, подущ’я.
    З-1).: Я знаю коли приходили прийдани їх мала зустріти сваха, а вони співали де сваха ділася.
    Р-1).: Я то ни пам’ятаю.
    З-1).: І придане, там гостилися, який то вже день був, п’ятниця зранку?
    Р-1).: Зранку.
    З-1).: А було таке, що наступної неділі, хтось до когось йшов в гостину?
    Р-1).: Так.
    З-1).: То хто то йшов і куди?
    Р-1).: Там збирали людей, своїх, чи кілько, і йшли до молодої.
    З-1).: А в прийдане, мама молодої йшла?
    Р-1).: Я вже вам не повім, або мама з боярами, або з прийданим, або з тими, або з тими.
    З-1).: А такого не було шо потм молодий когось посилав, дружбу по маму молодої?
    Р-1).: Било. То вже коли він привів, там ся відгостили, а їх там довго не було і просив жи би прийшли.
    З-1).: То приходила тільки мама, чи ше й батько?
    Р-1).: І батько як був, там брати, сестри, тітки там уже.
    З-1).: А коли він посилав дружбу він йому шось давав, якийсь хліб?
    Р-1).: Нич, нич!
    З-1).: Коли вже придане прийшли і всі гостилися, то молода дарувала?
    Р-1).: Дарувала, вже після того всього, як її повязали. Кликали: «Тато, вітця молодого, мамо, вітця молодого!» Сорочку, там чи шо, мамі тоже шось, сестрам.
    З-1).: А ше таке коли молода була вдома. І коли прийшов молодий, то дарували молоду, шо було даровання? «Батько дари дає, гроші на тарель кладе…»
    Р-1).: То я не знаю. То хтось може і є десь таке, в нас в селі такого нема.
    З-1).: Не дарували молоду в неї вдома?
    Р-1).: Нє!
    З-1).: А колись пекли в вас коровай?
    Р-1).: Короваї і зараз печуть. В п’ятницю печут, рано чи коли си приготовят. То просто такий хліб.
    З-1).: Нам казали шо були якісь гуски?
    Р-1).: Хліб, ту кіску сплели, на хліб воно ся спекло та все.
    З-1).: То ті гуски коли пекли?
    Р-1).: То вже в п’ятницю, або в читвир.
    З-1).: Коли їх пекли, то нічого не співали?
    Р-1).: Та співали ладканки.

  • 21.
    1. Ой устаньте, браття мої, та й не спіт,
      Ізрубайте соснойку на загніт.
    2. Ізрубайте соснойку на загніт,
      Жиби наш ся коровайчик файно спік.
    3. То жиби наш коровайчик файний бив,
      То жиби наш старостойка славний бив.
  • 22.

    З-1).: А ті гуски пекли в молодого чи в молодої?
    Р-1).: В молодого.
    З-1).: А в молодої шось пекли?
    Р-1).: Та зараз печуть і в молодої.
    З-1).: А колись?
    Р-1).: Колись не пекли в молодої.
    З-1).: А коровай колись пекли як ви віддавалися, коровай пекли?
    Р-1).: Пекли, називали хліб-коровай, тай всьо.
    З-1).: А чимось прикрашали?
    Р-1).: Тоди був просто хліб, тай всьо. Гуску виплели та й всьо.
    З-1).: А казали якісь такі стоячки, якісь такі гілочки, ними прикрашали, рожами їх прикрашали?
    Р-1).: В нас таке не клали.
    З-1).: А ті гуски дарували дружкам?
    Р-1).: Давали дружкам по гусці.
    З-1).: А коровай в вас був такий простий?
    Р-1).: Та простий, коровай, хліб.То такий був вобрус, шо колись носили в нас паски.
    З-1).: То він брав так за чотири кінці і закидував собі на плечі. А кого запрошували коровай пекти?
    Р-1).: Та жінки, сусіди.
    З-1).: А не мало їх бути якесь число, чи п’ять? А не було шо була вдовиця, не кликали?
    Р-1).: Нє. Місити тісто на гуски, мала та яка мала батька й матір.
    З-1).: То мусіла бути, така молодша жінка?
    Р-1).: Та, та.
    З-1).: А я ше хотів запитатися, хлопець із дівчиною полюбилися. То посилали в свати. А кого посилали в свати?
    Р-1).: Та своїх. Я знаю за мнов приходив, але мій родич.
    З-1).: Але він був родичем молодого?
    Р-1).: Та чому не був, був.
    З-1).: І як приходили, то шось таке казали?
    Р-1).: Та прийшли, привитався, та й потрохи говорили, шо хотіли, придане яке, гроші, корову, поле. Бо мені ще давали поле.
    З-1).: А ви коли віддавалися?
    Р-1).: В підесят шестім році.
    З-1).: То ше мали кусок поля?
    Р-1).: Та сім метрів ширини. Мені давали поле, а сестра ся моя віддавала то не давали поля. А є ше таке, шо хочут мене сватати, а я не хочу ся віддавати, то сказала і все. Я як ся віддавала, як вам сказати, я мала хлопця, мене хотіли. Прийшли так ввечер ми так сиділи в одні хаті, говорили, йшли додому, два стали так і я стою, але я мала п’ятеро братів, вони кругом мене, а я нич не знала, в чім діло. А вони стали воба: «За котрого йдеш? Чи за вас, чи за вас!» А я ся нись каю,треба було повісти нізакого, а я пуйдаю: «За того!» Але як я прожила, але прожила.
    З-1).: А було ше в вас таке, казали ходити на згоду?
    Р-1).: То, то згода як приходили вже сватати, то разом було, там робили трошки гостину.
    З-1).: А було таке, були з інших сіл, або село велике то батьки молодої ходили дивитися на господарство молодого?
    Р-1).: Було…
    З-1).: А як то називалося, коли так ходили?
    Р-1).: Та просто, так прийшли, привиталися, спитали як то то.
    З-1).: А не казали обзорини?
    Р-1).: На обзорини…
    З-2).: А шось на сватанні співали, ладкали?
    Р-1).: Нє. Ніхто ни співав, ни ладкав.
    З-1).: А коли вже перестали весілля гуляти, вже так по старому, вже не ладкають?
    Р-1).: Як я ся віддавала то ладкали. Вже є десять років може.
    З-1).: А ладкали тільки на весіллю, чи ще десь?
    Р-1).: Нє, хоба на висіллю.
    З-1).: Наприклад, колись казали шо ходили в єгоди і ше собі там ладкали?
    Р-1).: Нєа!
    З-1).: Там сіно, десь там грабали, відпочивали?
    Р-1).: Співати, співали, а не ладкали. Я так тямлю дівчатьом ходила, там в нас застава, ту давали за дротом, ходили в колгосп сіно грабати, в обід сідали, але не ладкали.
    З-2).: А як дівчина мала дитину до шлюбу, то як її називали, покритка?
    Р-1).: Не знаю.
    З-2).: А як дівчина мала дитину в шлюбі, чи була в тяжі, якось її називали, тяжка?
    Р-1).: Завитка.
    І-1).:А як дитина народженна поза шлюбом, чи якось називали ту дитину, казали байстрята, найдух, …?…, а як стара дівка була якось її називали, а як парубок не женився.
    Р-1).: Не знаю, в нас ту є багато, али я ни чула.
    З-2).: Жінка яка вже була одружена і вже була вагітна, то казали: «завитка».
    Р-1).: В нас там йна в Хащові віддавалася, шо мала дитину, та співав єден.

  • 23.
    1. Ой кувала й зозулина в Маґурі на витці,
      Файним жінкам грают люди, цигани – завитці.
  • 24.

    Р-1).: Так співали.
    З-1).: Так співали її.
    З-2).: А вона була вдова і заміж виходила чи як?
    Р-1).: Так, дівка.
    З-1).: Дівка.
    З-2).: Дівка яка мала дитину наперед?
    Р-1).: Та шо мала дитину наперед. Та раньше, видити, жінки ся віддавали, удови. Бо який прийшов, вже ся віддавала вдова.
    [1]
    З-2).: А завитка, то була яка жінка, та шо була в шлюбі чи не, не в шлюбі? Чи завитка, завитка, то була та жінка, котра мала дитину в шлюбі?
    Р-1).: Наперед.
    З-2).: Наперед?
    Р-1).: Так-так. От таких бо я а віддаюся.
    З-2).: Та-та.
    З-1).: Зрозуміло.
    Р-1).: І то називали завитка.

    Примітки:

    [1] Респондент розповідає про давніші часи. – Примітка транскриптора.

  • 25.

    З-1).: Казали будут Купала?
    Р-1).: В понеділок, семого, Івана Купала.
    З-1).: А ви як були молоді, шось на Івана Купала робили, шось святкували якось?
    Р-1).: Святкують, зараз святкуємо. Збирають зілля, наривають квітів, всьо несуть до церкви. сватять. То празник великий Івана Купала.
    З-1).: І колись так було?
    Р-1).: І колись і зараз.
    З-1).: А чо саме на Івана Купала зілля рвуть?
    Р-1).: Деяке пригоджається на щось. По телевізору показуют, як дівчата вінки в’ют, кидають по річці.
    З-1).: А в вас такого не було?
    Р-1).: В нас такого не було.
    З-2).: А вогні не палили?
    Р-1).: А то так.
    З-1).: А як вогні називалися? Як то казали?
    Р-1).: Не знаю. Йшли туда в ліси, там клали і палили.
    З-1).: А казали, якось «суботка», чи..? А хто то йшов?
    Р-1).: Та якось нич не казали. Та йшли, чуєте, вечер хлопці, дівчата, о так завтра Купала, а вони сьогодні йшли ввечером.
    З-1).: А куди йшли: в ліс чи на гору?
    Р-1).: В ліс на гору, брали скати з машин, чи околоти, чи хто що мав.
    З-1).: Околоти, так?
    Р-1).: Сіно, солома така.
    З-1).: Сіно, солома така, та.
    Р-1).: Й палили.
    З-2).: А брали з собою якусь гостину, гостилися?
    Р-1).: Та берут тепер. Ранче га, ранче брали гостину, тепер берут!
    З-2).: А ранче не брали?
    Р-1).: А!
    З-2).: А то околоти палили і шось скакали через них?
    Р-1).: …?… скакали, тепер скачут через вогень.
    З-2).: А чи шось співали таких спеціальних пісень?
    З-1).: Не було, шоби їх тільки на Купала співали, нє? Таких, може, коротеньких?
    Р-1).: Нє! Якось не тямлю за Купала.
    З-2).: Але так казали Купала чи казали на Івана?
    Р-1).: Казали Івана Купала.
    З-2).: Івана Купала?
    Р-1).: Та.

  • 26.

    Р-1).: Ну і нись празник – П’ятниця, Десята п’ятниця.
    З-1).: Ашо то за празник?
    Р-1).: Серце Матері Божої.
    З-1).: Серце Матері Божої?
    Р-1).: Та. В нас священик є то в церкві. Ранше я знаю, в нас такий внизу і бульбу обрабляли, ходили копати, а зара нє.
    З-1).: Тобто то таке, шо всі святкують?
    Р-1).: Та, тепер святкуют.

  • 27.

    З-1).: А ше, скажіть нам, таке чули колись, було Юрія, святого Юрія, свято. О, і тоді шось з худобою шось робили, ну, з коровами, обкурювали їх чи шо робили, не пригадуєте такого?
    Р-1).: Нє. На святу неділю, я знаю, гнали худобу, там вили вінці коровам на…
    З-1).: На роги, так?
    Р-1).: На роги, так.
    З-1).: А шось може співали, коли ті корови в тих вінцях гнали додому?
    Р-1).: Та співали, знаєте, всяке співали.
    З-2).: А таких спеціальних ладканок?
    Р-1).: Нє, не ладкали.
    З-1).: Не ладкали до корів, нє?
    З-2).: А ці вінця робили з чого? З чого робили вінця?
    Р-1).: Нич, приганяли худобу з вінцями…
    З-1).: Нє, а вінця з чого робили?
    Р-1).: А з ліщини.
    З-1).: З ліщини, так?
    Р-1).: Так, так. Така ліщина, як липа, у вас хати маят?
    З-1).: Так-так. А в вас так само маят? А чим в вас маять?
    Р-1).: З липи, як є липа, нема липи – явір.
    З-1).: А для чого то так маят?
    Р-1).: Ба де я знаю, так має бути.
    З-1).: А не вірили колись люди в таке, шо, кажуть, відьми або ше якесь або то воно так не чіплялося, то так маїли? І так далі.
    Р-1).: Я якось не.
    З-1).: Нічого токого не чули, так? Не казали в вас нічого, шо відьми дуже там на то свята дуже такі сильні?
    Р-1).: Та, може, десь так, по інших селах всяке різне. В каждім селі все йнакше.

  • 28.

    Р-1).: Я знаю там мій син, там мав відкись той, бо я ше маю йного в Москві, наймолодший. Привозив ту жінку, вона заходила в хату, клала на стів такий платок, такий білий на ружі і хліб. Я питаю: «Ба, шо ти то?» – «Так в нас заведено!» Мені клала хліб і ручник, бо того не було вдома, йному хліб і хустку, а йному рушник.
    З-1).: А вна звідки родом?
    Р-1).: Вона була З Хмельницька. Так, вже їхали, відїжджали, а я її тоже, пуйдаю: «На тобі тоже, хліб, то ти мама подарила, там перед мамов положеш». Так само ї дала хліб. Всьо.

  • 29.

    З-1).: Колись так було. Колись на весіллях, ми читали, старости, свати коли йшли сватати, то обов’язково несли із собою хліб.
    Р-1).: Хліб, так-так.
    З-1).: І шо коли була згода, то ті давали свій хліб батькам молодої.
    Р-1).: Так, вони міняли.
    З-1).: А ви вже такого не пам’ятаєте?
    Р-1).: Я то не пам’ятаю. То так було, як ви прийшли з хлібом – ваш хліб узяли, а вам дали другий, а той забрали. Било-било.
    З-1).: Колись так люди так хлібом шанували один одного. Бачте, як ви нам багато гарного розповіли?

  • 30.

    З-2).: А чи в вас таке було на Петра, шось святкування, петрикування, частували хлопчиків пастушків?
    Р-1).: Нє!

  • 31.

    З-1).: А ше нам казали, отаке, шо в нас його точно немає, то колись, шо пасли дівчата чи хлопчики, ну, більше дівчата худобу і так то вівкали.
    Р-1).: А ше вівкали! Так вівкали, шо Боже мій милий, співали, вівкали.
    З-1).: А можете нам, щоб ми могли записати, як то вівкається? Та завівкайте, хоч би раз. То шось так співали і потім вівкали, так?
    Р-1).: Так-так. То таке …?… [1] Завівкала тай всьо.
    З-1).: А ви заспівайте і завівкайте так шо.
    Р-1).: Я не заспіваю, вже всьо.

    Примітки:

    [1] Респондент завівкала. – Примітка транскриптора.

  • 32.

    З-2).: А чи ходили обходили поля, було таке чи на святу неділю, після святої неділі, обходили поля, дивилися шо росте, чи то просто співали, чи з хоругвами?
    Р-1).: В нас такого…
    З-1).: І зараз не ходять, наприклад, з церквою, шо обходять село, поля?
    Р-1).: Нє.
    З-1).: І колись такого не було?
    Р-1).: Нє. Я таке не тямлю, може, десь є, а в нас не било.

  • 33.

    Р-1).: Нє. Я таке не тямлю, може, десь є, а в нас не било.
    З-2).: А на Великдень чи дівчата збиралися коло церкви, чи співали?
    Р-1).: Нєт.
    З-2).: Не було такого, та?

  • 34.

    З-2).: А чи співали в час великодного посту, чи були якісь такі пісні?
    Р-1).: Та співали великоднього посту.
    З-1).: То були, а як ті пісні називалися якось?
    Р-1).: Та як? Такі великопісні били.

  • 35.
    1. В живний читвір по вечери
      Ходив Господь по всі земли.2
    2. Вибрав він си кирничийку,
      В чистім полю студнечийку.2
    3. Іде Господь дорогою,
      Стрітив дівча із водою.2
    4. Ой дай, дівча, води пити
      Божі густа закропити.2
    5. А та вода марничиста,
      Купалася в ній Причиста.2
    6. Вода чиста, ти ничиста,
      Купалася в ній Причиста.2
    7. Дев’ятьог’из мужів мала,
      І з єдним’їз шлюб ни брала.2
    8. Дев’ятеро’з дітий мала,
      І в тій’з воді потапляла.2
    9. Як ся дівча того влякло,
      На колінця аж приклякло.2
    10. А де впала головойка –
      Там виросла туполойка.2
    11. А де впали білі руки,
      Там виросли два гайдуки.2
    12. А де впали білі ноги,
      Там виросли два явори.2
  • 36.

    З-1).: Дуже стара пісня, дуже гарна. А ви ту пісню від кого навчилися? А чи говорили в вас шось колись про такий русальний тиждень або русальний четвер перед святою неділею, десь в тому часі? Русальний тиждень, не чули такого? І про русалок в вас нічого не говорили, не знаєте шо це таке, нє?
    Р-1).: Нє!
    З-1).: Мавки?
    З-2).: А Мавки або майки? Не казали в вас такого, нє?
    З-1.: А в лісі жили якісь лісовики?
    Р-1).: Як-як?
    З-1).: Ну якісь про лісовиків чи про дику бабу нічого в вас такого не казали, та? А це шо ви казали ці великопісні пісні, ше, може, собі якусь пригадаєте, бо це дуже цікаво, що ви щойно заспівали.
    Р-1).: Било-било, я позабувала.
    З-1).: А звідки ви їх навчилися, від кого?
    Р-1).: Та то ше старші жінки, а мене ся всьо їмало, я як раз учула – всьо вже, то буду грішити молитва не чіпала, а пісні.

  • 37.

    З-2).: Казали’сьте, що мали вісім дітей, а шо ви їм колискові якісь співали, колисанки?
    Р-1).: Співала, ой, чому’м не співала.
    З-1).: А можете нагадати собі?
    З-2).: Шоб ми навчили студентів, шоб вони знали як своїх дітей колисати.
    З-1).: Бо в нас самі дівчата.
    З-2).: А то таких пісень співають, шо то страшне.

  • 38.
    1. Діти мої дрібнесейкі, такі як полова,
      Я вас буду й годувати, но кобим здорова.
    2. Ой діти, ж мої діти, добре било в літі,
      Як’єсти ся й ни наїли, то’стися зогріли.
    3. Колисочка яворова, й походиць кривийкий,
      То ся й у ній колисає, ангел маленийкий.
    4. Ой повішу й колисочку й на вербу, на вербу,
      Й буде вітер колисати, поки я ся верну. [1]
    5. Поки я вас, діти мої, й такі виростила,
      То ся сльоза й долів личком ни раз покотила.
    Примітки:

    [1] Р-1).: Всьо вже, збила.
    З-1).: Та нє, та ще заспівайте колискову, вони мають бути довші.

  • 39.

    Р-1).: Ой, зубів нема.
    З-1).: Ой.
    Р-1).: Нема до чого причепити.
    З-2).: Якби не сказали, ми би й не виділи.
    З-1).: А ви співали: «Колисойка малесенька…», а шо далі казали?
    Р-1).: Походець кривенький.
    З-1).: А шо таке походець?
    Р-1).: Колиска била, а то ше така була на похідцях, шоб так, коли рушило.
    З-1).: А коли ногою так рушив, то вона…
    Р-1).: Ногою й колисала’м.
    З-1).: Ага, ногою колисалисьте, так?
    Р-1).: З тої сторони било і з тої. Таке було, та колисочка била на тих досках, на тих похідцях стояла і то ше так робила щось і ногов колисала.
    З-1).: І воно рухалося.
    З-2).: А чи було таке, казали, колискові повітрулі? Казали таке? Та надворі робили таку колиску, надворі.
    Р-1).: А били, я мала. Пульові колиски. Чотира палички, на такім друті, плахту прив’язала з тої сторони, з тої, одіяло, що там і туда дитину ложила, і та махала.
    З-1).: І так то з собою носили в поле?
    Р-1).: Бралам …?… то було осіню з собою на поле, бо не було як лишити. Всьо.
    З-1).: Воно там колисалося.
    Р-1).: Так бралам з собою. Переді мною ся вродив дев’ятого жовтня, але я якось туди старі били та я тото я дома била.
    З-2).: А дітям щось якісь такі «Кую, кую чобіток» чи «Тосі-тосі» такі шось приказували? «Сорока-ворона»?
    Р-1).: Нєа.
    З-2).: Там «Вийди, вийди, сонечко, на бабине полечко». Таке нічо не приказували?
    Р-1).: Нє, то я не знаю таке. Я що своє знаю, то…

  • 40.

    З-2).: Та ми питаємо. Колядуванні, колядувати тут, ходили колядувати?
    Р-1).: Та колядуют, чому, зараз ходять, колядники в нас ходять.
    З-2).: А співають, якихось новіших колядок чи таких є ше давніх?
    Р-1).: Та теж давніших.
    З-2).: А є давні, а які давні?
    Р-1).: «Бог предвічний».
    З-2).: А таких ше давніх про господаря?
    Р-1).: «Новая радость» там чи «По всьому світу».
    З-2).: А таких ше давніших не пам’ятаєте, не знаєте?
    Р-1).: Пок ще жінки ходят такі шо співають у хорі, ставили ту в нас ту попівство, називают клебаня, грошей треба, то наше село має дев’яносто номерів хоба, навіть вже не цілих, та збирали вже гроші. [1]

    Примітки:

    [1] Респондент розповідає про те, скільки грошей дають на церкву. – Примітка транскриптора.

  • 41.

    З-1).: А ще казали, шо в вас на різдвяні свята то пекли шось такий хліб, який називався карачун чи корочун, не чули такого?
    Р-1).: Колись на різдвяні свята, на перший Святий вечір, пекли такі колачики. То я ше тямлю сама, вже’м були така дівча, та ми ходили до однієї хати так сходилися, і клали так на лавку колачики підряд, нас там було вісім чи п‘ять, чи кілько, котрої пес, пущали’смо пса, котрої перший вхопи, то та ся борше віддасть, котрої схопило, котрої не хопив навіть.
    З-1).: То, то було на Святий вечір чи то було на Андрія?
    Р-1).: На Святий вечір.
    З-1).: На Святий вечір?
    З-2).: На сам, на сам Святий вечір.
    Р-1).: Вже по вечері ми ся сходили і то’змо клали так колачики.
    З-1).: А таке ото корочун-карачун, такого не пам’ятаєте?
    Р-1).: Нєа-нєа.

  • 42.

    З-1).: А шо таке полазник?
    Р-1).: Полазник?
    З-1).: Полазник.
    Р-1).: Полазник на Введеніє, четвертого, то він ходит до Різдва, вже на Різдво, хто за полазника, той полазник в нас існує до Нового року чотирнадцятого. Тепер, кажут, хто …?… запоказничит, жи ви ся мене питаєте таке-во, жи добро жи веде в хаті, ну а є такий, шо заполазничит і цілий рік буде погано.
    З-1).: А то коли той полазник, коли ходив?
    Р-1).: На Новий рік.
    З-1).: На Новий рік, так?
    Р-1).: На Новий рік, так-так.
    З-1).: А не казали так, шо коли от шо на Святий вечір колись чи то на Святий вечір, чи то на Новий рік заводили худобу до хати і казали, шо то полазник?
    Р-1).: Колись ранче, може, хтось і заводив, може і тепер заводять, я не знаю.
    З-1).: Ви такого не знали?
    Р-1).: Ми не заводили ніколи.
    З-1).: Ніколи. То той полазник то то на Новий рік, так?
    Р-1).: Пса впущают!
    Р-2).: О, та то ранче було.
    З-1).: То ранче було?
    Р-2).: На Святий вечір.
    З-1).: На Святий вечір сам?
    Р-2).: Перед самим …?… до вечері.
    З-1).: До вечері, так?
    Р-2).: Так.
    З-1).: А нашо так пускали?
    Р-1).: Та я знаю.
    Р-2).: Шоб велося.
    З-1).: Шоб велося, та?
    Р-2).: Та.
    Р-1).: Пущали, пса пущали. Я й тепер казала: «Хлопці…»

  • 43.

    Р-2).: …Дідуха зв’язували оте жито, сніп такий, то шоб родило пшениця. Самому треба вже розуміти, то просто то народні такі були, я знаю як то назвати, таке шоб…
    З-1).: Звичай такий.
    Р-2).: Та, та. Шоб велося.
    З-1).: А так…
    Р-2).: Коли заносили навіть солому таку чи вівсяну, чи пшеничну до хати, то гавкали, там мявкали, там бекали, векали всяко, мукали.
    З-1).: А ту солому як, її стелили по долівці, так?
    Р-2).: Ну та по хаті, по підлозі.
    З-1).: А якось називали ту солому, казали якось, як то казали? Не казали, шо то там «баба» чи як?
    Р-2).: Нє! «Що несете?» То питали ті шо в хаті були, відповідали: «Золота!» – так три рази: «Що несете?» «Золото!», «Що несете?» «Золото!» «Дай вам Боже Святий вечір святкувати і других свят дочекатися!».
    З-1).: То в вас так тут казали, так?
    Р-2).: Так-так.
    З-1).: Було таке, так?
    Р-2).: Вони більше пам’ятают.
    З-1).: А було таке, що готували якусь певну кількість страв на Святий вечір?
    Р-2).: Та мама краще знає. Тре шоби було саме менше дванадцять страв.
    Р-1).: Дванайці страв.
    З-1).: Так мусіло бути, так.
    Р-1).: Так-так.
    З-1).: І які то страви були, перерахуйте?
    Р-1).: Та ранче таке було дванайціть, а зара то вже не дванайці, а п’ятнайці, двайці.
    З-1).: А колись? Шо мусіло бути?
    Р-1).: Та шоб всьо було.
    Р-2).: Кутя – саме головне.
    Р-1).: Всьо шо було: огірок, помидор, пісне, гриби, бульба, капуста, вареники, шо хто приготовит.
    Р-2).: Чеснок то саме перше …?… хліб натирали груди часником.
    З-1).: На Святий вечір, так?
    Р-1).: Так-так.
    Р-2).: Здоровим бути як чеснок.
    З-1).: Ага, цікаво це. А було таке, що клали часник якось під обрус, на чотири кінці, нє?
    Р-2).: Та, може, ранче було, я не пам’ятаю.
    З-1).: Ну а такісь була ворожба, шо шось якимось ланцом шось ніжки стола.
    Р-2).: Зв’язували ложки, таке було хто там ся останній залишався, мав корову пасти через літо то всьо таке…
    Р-1).: Ложки зв’язували тов соломов жи стелили, поревеслом, ложки усі збирали, а посуду не мили вечером, а всьо на кучу і ті ложки всі до купи, аби ся корови купи ся держали, шоб не розходили і то клали там під стіл, аж на другий день рано тото всьо мили.
    З-1).: А чого то всьо лишали на столі, а не мили посуд?
    Р-1).: Всьо то, шо на столі було, стояло немити до рання.
    З-1).: А чому так робили?
    Р-1).: Ба, та я знаю чому? А хліб не крають, а ламають.
    З-1).: На Святий вечір ламають.
    Р-1).: Та.
    Р-2).: Як Ісус Христос поділив ламанцями всіх тих апостолів. То ше до того, як кормив п’ять тисяч людей, ну там, три хлібини, п’ять рибин. То він ламав.
    Р-1).: Як зробив гостину, то не било з чого хіба окрущя, а Мати Божа прийшла до Ісуса, так і так, то ше ся більше лишило того хліба ніж того окрущя. …?…
    Р-2).: Старих людей… ранче то …?… знаєте, то міняєся, переходе, а молоді то не вникають.

  • 44.

    З-1).: А на Новий рік ходили в вас такі шо посівальники?
    Р-2).: Но, в обов’язковому порядку.
    З-1).: Ходять, так?
    Р-2).: В нас на чотирнадцятого. Старий Новий рік.
    З-1).: На Старий Новий рік, на Василія, так. А шо, як посівали, як приказували, коли посівають?
    Р-2).: Та ви скажіть як там на Новий рік на чотирнадцяте.
    Р-1).: Діти воті, як заходили, то казав єден:

  • 45.
    1. Я малий пахольчик,
      Вродився в вівторчик,
      А в середу рано,
      Мене до школи дано,
      А я іду і плачу,
      Стежечки не бачу,
      Слезочки втираю,
      З Новим роком вас витаю!
  • 46.

    З-1).: Дуже гарно. А шо ви говорили, коли ходили посівати? Пригадайте собі.
    Р-2).: Я не пригадаю. Мама вам заспівала.
    З-2).: То, чекайте, не ваша мама ходила посівати, а ви ходили посівати, нє?
    З-1).: То ж тільки хлопці ходили.
    Р-2).: Дівчата тоже ходили з хлопцями чи ні?
    Р-1).: Як?
    З-1).: Дівчата ходили посівати? Нє?
    Р-1).: Нє. В нас дівчата не йдут, хіба хлопці.
    З-1).: Не йдут. А йдут коли рано приходять?
    Р-1).: Рано так шей при світлі навіть.
    Р-2).: Шоста, сьома, як коли. Діти навипередки йдут бо хочу заробити копійки їм дают, переважно дают грошима то гривень чи п’ятдесят копійок? Чи скільки там. Знаєте скільки тих дітей. Їсти не хочеться, бо зараз нема такого, шоб пиріжки шось такево.
    З-1).: А колись то давали так більше пиріжки, горіхи, так? Колись посівальнику?
    Р-1).: Нє.
    Р-2).: В нас такого не було, то, може, десь туда до Франківська.
    Р-1).: Там туда, може, так. Зараз, може, й тепер вже діти не хотят брати нічого ни пряник …?…
    Р-2).: Грошей хотят.
    Р-1).: Хіба грошей хотят.

  • 47.

    З-1).: А потім, після Нового року було яке свято, був Йордан, так?
    Р-2).: Та де то.
    З-1).: Ну, після Василія.
    З-1).: Після Старого, Василія, та.
    Р-2).: Після Василія вже вісімнайцятого Щедрий вечір.
    З-1).: Щедрий вечір був, так?
    Р-2).: Йордань, а потім Івана.
    З-1).: А Щедрий вечір то як також робили, скільки страв робили на вечерю?
    Р-2).: Таке же саме пошті.
    Р-1).: Так само, другий Святий вечір, кажуть, як друга мати, в нас так кажуть.
    З-1).: То вже бідніше готували, так.
    Р-1).: Та вже так било. Та готовили, але юж не так як на перший.
    З-1).: А так само сніп ше стояв чи нє? Чи снопа того вже не було?

  • 48.

    Р-1).: Хліб як положите на перший Святий вечир, то є до Нового Року.
    З-1).: А сніп?
    Р-1).: І сніп стоїт.
    З-2).: До Нового Року?
    З-1).: До Нового Року. А шо з ним робили на Новий Рік?
    Р-1).: А на Новий Рік я йшла на воду, брала’м хліб і сніп, …?… той ся хліб вмиє ся водов, сніп ся сполочи. Ше колись ранше молотилося ціпом, ви не тямите, і ше брали той сніп і ся било так до драбини.
    З-1).: Вже в хаті, так?
    Р-1).: Би ся родив урожай.
    З-1).: А нашо то так носилося той сніп до води?
    Р-1).: Ба, та я знаю. Би ся родило так як вода.
    З-1).: І ви приносили той сніп…
    Р-1).: Я там так клала вже там.
    З-1).: Біля води там, так?
    Р-1).: Нє, на обоїще, в нас називається.
    З-1).: Обоїще, там де молотили збіжжя.
    Р-1).: Так-так, там де молотили.
    З-1).: А з хлібом шо робили?
    Р-1).: Хліб віднесли до хищя і їли.
    З-1).: А не казали такого, шо котили хлібом від порогу до столу?
    Р-1).: Нє-нє.
    З-1).: Як впаде, дивилися. Нє, не було в вас такого.

  • 49.

    Р-2).: Свічку ше задувают та дивляться куда той дим йде.
    З-1).: А коли задувают?
    Р-2).: Та вже після вечері.
    З-1).: Після другої, на щедрий вечір, так?
    Р-2).: Та як на перший задувають свічку і дивляться. Свічку задувают на Перший чи на Другий?
    Р-1).: На перший, а на другий Святий вечір не світять.
    З-1).: Не світять на другий Святий вечір?
    Р-1).: То не дуют, треба так загасити куда піде дим: як у двері, то хтось вмре, а як туда, то нихто, в піч. Так робили.
    З-1).: Така ворожба була.
    Р-1).: Так било.

  • 50.

    З-1).: А потім ну як от на Другий щедрий вечір посідали, повечеряли, в вас ходили щедрувати?
    Р-2).: Нє, в нас так не ходять.
    Р-1).: Тепер якось ніт.
    Р-2).: Ранше то хоть співали в хаті, щедрувати.
    З-1).: А що щедрували раньше?
    Р-2).: Та щедрівки різні там, та хто які вміє.
    З-1).: Бо ми шось жодної щедрівки не могли записати.
    Р-1).: Я вам одну щічку повім.
    З-1).: Ану.
    Р-1).:

  • 51.
    1. Щедрий вечір всім нам, щаслива година,
      Породила Діва Предвічного Сина.
      Ладо, ладо, ладо, все на світі радо,
      Щедрий вечір на землі!
    2. Не між вівчарями Господь наш явився,
      Не між пастирями Господь наш явився,
      А між пастирями в яслах сположився.
      Ладо, ладо, ладо, все на світі радо,
      Щедрий вечір на землі! [1]
    Примітки:

    [1] 1) З-1).: То все? То така коротка була, та?
    Р-1).: Та ще є.
    З-1).: А заспівайте ще!
    Р-1).: Я вже не тямлю …?…
    З-1).: А, може, пригадаєте, бо то така дуже цікава.
    Р-1).: Нєа.

  • 52.

    Р-2).: Я маю там касету цілу записану.
    З-1).: Від кого?
    Р-1).: Він си касет накупив таких.
    З-1).: А то купив, то таке. Ми хочем, шоб тут було.
    Р-2).: То такі же самі. То всьо понаписувано нам.
    Р-1).: Я вже дальше вам не заспіваю.
    З-1).: А там як ви казали? Другий як ви там казали, «Не між…»
    Р-1).: «Не між пастирями Господь наш явився, / А між вівчарями в яслах сположився…» Та Вна в яслах породила і не мала де спеленала і в ясла положила.
    З-1).: А вона була довша та щедрівка.
    Р-1).: Била, є там ше шось п’ять стрічок.
    З-1).: А ще щось, може, щедрували чи ні, чи тільки…?
    Р-1).: Ніт!..
    З-1).: Тільки таку одну.
    Р-1).: Вони по телевізорі таких всяких щедруют.
    З-1).: Нє, а шо в вас колись щедрували?
    Р-1).: В нас ніт!..
    З-1).: Тільки ось цю, так? Дуже цікава щедрівка. Такої не чули ніколи.

  • 53.

    Р-2).: В кожному селі по-різному, кажде село і навіть наговори, наголоси не ті, навіть мова інакша міняється. В вас така, в нас така мова. То не то шо мова, просто слова, нареч, нарічення таке якесь наголос.
    З-1).: Ми тому і випитуємо бо чи є, чи нема. Ми питаєм чи є, ви кажете нема, тому ми випитуємо, шоби знати, шо нема так.
    З-1).: А ше я таке хотів вас спитатися, назва села Лопушанка, а чо так називається Лопушанка?
    Р-1).: А язнаю, так якось село Лопушанка.
    Р-2).: Хто його знає.

  • 54.

    [1] Ше ранче говорили, шо ту був князь, такий поляк, король подарував йому територію, він якось не був Лопущин, Лопушанський єдні говорять. Якесь таке, самі до порядку не знаєм.

    Примітки:

    [1] З-1).: А ше я таке хотів вас спитатися, назва села Лопушанка, а чо так називається Лопушанка? Р-1).: А я знаю, так якось село Лопушанка.

  • 55.

    Р-2).: Я колись, то десь книжка є про Лопушанку, зараз шось находят в архівах.
    З-1).: А скажіть, може, є в селі якісь такі кутки, шо по різному називають. Тут де ви живете то як називається?
    Р-2).: Горішний кінець.
    З-1).: Горішний кінець? А то є, значить, там, то буде як?
    Р-2).: Середина то Шляхта називают, тому, шо там… Я навіть не знаю чому так називают жи так чи багатші троха були.
    Р-1).: То Горішний кінець, називали Роляки, а пак Шляхта, а пак Горб’яни – Горбок, а потому вже Долішний Конець села, начала села.
    З-1).: Начала? Біля Хащева?
    Р-1).: Так-так.

  • 56.

    З-1).: А чого так назвали Шляхта, шо були якісь багатші чи шо?
    Р-2).: Та бо мали землі трохи такі рівніші, в нас там догори ровень, рівніші землі тай трохи багатші, може.
    З-2).: А багато було шляхти, не знаєте?
    З-1).: А то була польська шляхта чи то просто були?
    Р-2).: Та нє, то наші.
    З-1).: То ваші були.
    Р-2).: То просто назвали, не знаю чому.
    З-1).: То не були поляки?
    Р-2).: Нє-нє. Говорять, шо то, може, колись пішло від якогось там лани ділилися. Боберський то на –ий, то вже польські прізвища, розумієте, бо на –ак, і на –ко то таякби українці. Тому так пішло шляхта. Так то наші.
    З-1).: Дуже цікаво. Цікаво, та.