Сеанс

зміст текст
Архівний шифр
EK_12AV20080701_vovko_seans02
Польове дослідження
Дата/час початку
02.07.2008 14:35
Дата/час закінчення
02.07.2008 16:00
Свято/будень
будень
Місцева (давня) назва населеного пункту
Назва частини населеного пункту
Характер і умови проведення
імпровізований, в хаті, умови запису задовільні. Під час сеансу респонденти 1 і 2 постійно сперечалися і виправляли одна одну
Контекст запису
штучний
Присутні слухачі
Інституція/особа походження запису
Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси, Львівський національний університет імені Івана Франка
Інституція/особа зберігання запису
Фольклорний архів Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси (ФА КУФ), Львівський національний університет імені Івана Франка
Транскриптор
Т-1) Прихідько Інна

Зміст (81 записів, творів – 34, коментарів – 47)

догори

Текст

догори
  • 1.

    Збирач-1): [1] Бо то і ладкали на весіллі в вас і могли ладкати…
    З-2).: Чи на сіні.
    З-1).: Чи на сіні ладкати? Не пам’ятаєте такого?
    Респондент-1): [2] Та знаю, шо ладкали всяке таке, ей, та то вже старе, старе, такі старі люди, вже старші від мене, вони ладкали по селах пісні співали. Мій чоловік і я в хорі співали, а потому де на вісілю вже починали пісню таку життєву всяку. Вони сідают коло нас, котрі вже старші, бо молоді йшли танцювати на площадку, а старі співали.
    З-1).: Яких таких любили співати пісень?
    Р-1).: Чи нагадаю, я си проспіваю вночи не раз, як ся пробуджу, не можу спати. «Чорна я си чорна», то знаєте?

    Примітки:

    [1] Далі подається З-1).: – Примітка транскриптора.
    [2] Далі подається Р-1).: – Примітка транскриптора.

  • 2.

    З-1).: Ну то така відоміша, та. А, може, як в церковному хорі, то пам’ятаєте як колядували ходили? Може з колядок таких старіших пам’ятаєте?
    Р-1).: О, я колядок маю і писаних.
    З-1).: То такі церковні, а чи колядували у вас давніх таких, знаєте давних, не церковних, шо знаєте господарю колядували, господині? Чи було таке?
    Р-1).: Ні, то у нас як вінчували, то по сході.

  • 3.

    З-2).: А щедрували щось на Йордан?
    Р-1).: Щадрували так.
    З-2).: А шось пам’ятаєте?
    Р-1).: Я сама свою щедрівку маю, шо щедрувала цілі свята.

  • 4.
    1. Я щадрую, вам, добрі люди,
      Ний вам в хаті гаразд буде,
      Як в хаті, як пташині на калині,
      Як зозуля закуває, Христос ся Рождає!
  • 5.

    З-1).: То така вінчівка, так?
    Р-1).: Так, так.
    Р-1).: Потом після коляди вже, або як до хати заходили, то колядували так:

  • 6.
    1. Рождество Твоє, Христе Боже,
      Ось я мірою світ разума.
      Небо звіздам кланятися,
      Здою вчахося. [1]
    Примітки:

    [1] Респондент продекламувала слова коляди. – Примітка транскриптора.

  • 7.

    Р-1).: То то було по церковному закону, то то не файно так.
    З-1).: Нє чого…
    Р-1).: Ой шо си пригадати… Була би ше така баба друга, така як я.
    З-1).: А з ким ви так любили співати?
    Р-1).: Йой та таво жінка, шо во тю, якби хто пішов її закликав.
    З-1).: А яка то?
    Р-1).: Хащівська Марія, бо вона в першім голосі співала, а я в другім, в хорі все співали.
    З-1).: То то можна було її закликати?
    Р-1).: Можна, вона прийде, вона в сусідів, вона ходе, ходе до нас. Співаймо якої, на вісіллю нераз.
    Р-2).: Ну та то терлички називали.
    [1]

    Примітки:

    [1] Прийшла респондент № 2, розмовляють про те, що співати. – Примітка транскриптора.

  • 8.
    1. Ой заграй ми, музичейку, най си погуляю,
      Най си тими криваками поперебираю.
    2. Заграй ми, музичейко, най си потанцюю,
      Як мині ся кугут знесе, яйце подарує. [1]
    Примітки:

    [1] Респондент 2 продекламувала текст пісні. – Примітка транскриптора.

  • 9.

    З-1).: То то на весіллі співали музикантови?
    Р-2).: Співають на весіллі та.
    З-1).: А то ті терлички?
    Р-1).: То терлички.
    З-1).: То терлички так, а то шо ви казали як пасли корову, то то які то вони були?
    Р-2).: То співают як пасут корову і такої. [Сміється]
    Р-1).: Я сі здогадаю як корови пасли, якось так…
    З-1).: То ви згадайте собі.
    Р-2).: То довгих.
    З-1).: Нам так, нас всякі цікавлять, які ви пам’ятаєте.
    Р-1).: О, то то довга пісня «Вже весна воскресла, луги зеленіють, там на Україні могили чорніють…»
    З-1).: А як нам співати, якби ви могли співати. І мелодія цікавить, так.
    Р-1), Р-2).:

  • 10.
    1. Вже весна воскресла, трави зеленіють,
      Там на Закарпатю [1] могили чорніють.
    2. Могили чорніють, свіжі висипали
      Там лежат герої, що за волю впали [1].2
    3. Били вни ся, били, не було ріжниці:
      Жінки брали коси, мужчини ручниці [2].
    4. Вкраїнські дівчата рани завивали
      Тим січовим стрільцям, що за волю впали.2
    5. Били вни ся, били, не було ріжниці …
    Примітки:

    [1] на Україні – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
    [2] Р-2).: Раз беріт хоба. – Примітка респондента.
    [3] Р-1).: Та чого хапаєте? Р-2).: Та два рази тяжко. Р-1).: Та вна повинна бути два рази. – Примітка респондента.

  • 11.

    Р-1).: Та то вже било.
    З-1).: А шо то, коли співали ту пісню?
    Р-1).: Та то типер співают, за Радянської влади не співали.
    З-1).: То то така звичайна пісня?
    Р-1).: Так. А як то било, яка то пісня била жи:

  • 12.
    1. Дівчата ви хороші, ви ховайти хлопцям ноші,
      Навіть тризуб золотенький – Україні молоденькі. [1]
    Примітки:

    [1] Респондент 2 продекламувала текст пісні. – Примітка транскриптора.

  • 13.

    Р-1).: То ви хіба знаєш, я не знаю тої пісні.
    Р-2).: Али чи я си нагадаю. А «Шуміла ліщина, шумів тихий гай…» знаєте тої?
    З-1).: То заспівайте.
    Р-1).: Вони запишите. Ви заспівайте цілу пісню.
    Р-2).: Али як її? Я її знала, али як початок?
    З-1).: Співайте.
    Р-1).: Р-2).:

  • 14.
    1. Чия то пшениця, чиї перекоси,
      Чия то дівчина розпустила коси? [1]2
    2. Коси розпустила, плечі [2] постелила,
      Ой, Боже ж мій, Боже, що я наробила?2
    3. Ой, Боже ж мій, Боже, що я наробила?
      Козак має жінку, я ’го полюбила.2
    4. Козак жінку має, ще й діточок двоє,
      А моє серденько крається надвоє.2
    Примітки:

    [1] Р-1).: Ви повідайте, бо то буде довго. – Примітка респондента
    [2] Р-2).: А чо не хочеш помагати. – Примітка респондента.

  • 15.

    Р-2).: А то є «На Україні я родилась, на Україні я росла, яка я була гарна дівчина, шоб ся друга не знайшла…».

  • 16.
    1. На Україні я родилась, на Україні я росла,
      Яка я була гарна дівчина, шоб ся друга не знайшла.
    2. Вишивала гарні хусти, та й не мала кому дать,
      Поїхав милий на чужину – дала му сльози витирать.
    3. А милий сльози не втирав, до кишені заховав:
      – Щоби ти, мила, не нарікала, що я тя любив і не взяв [1].
    4. Срібний місяць поза хмару обернувся в долину,
      Спиш ти, орле, шо підтятий впав ти за Україну.
    5. І не знає родинонька де поляг ти у бою,
      І не прийде твоя дівчина попрощатися з тобою [2].
    Примітки:

    [1] З-1).: А на який голос? Р-1).: Я вам повім.
    [2] Респондент 2 весь текст продекламувала. – Примітка транскриптора.

  • 17.

    З-1).: А можете її заспівати?
    Р-1).: Зара, зараз, явам одну стрічку.
    Р-1).: Р-2).:

  • 18.
    1. На Вкраїні я родилась, на Вкраїні я росла,
      Яка я була гарна дівчина, що ся друга не знайшла.
    2. Вишивала гарну хустку, та й не мала кому дать,
      Бо поїхав милий на чужину – дала му сльози витирать.
    3. Милий сльози не утирав, до кишені заховав:
      – Щоби ти, мила, не нарікали, що я тя любив та й не взяв. [1]
    4. Срібний місяць поза хмару обернувся в долину,
      Спиш ти, орле, шо підтятий впав ти за Україну.2
    5. І не знає родинонька шо поляг ти у бою,
      І не вийшла твоя дівчина, попращаться з тобою.2
    Примітки:

    [1] Р-2).: А то би цілу співати голосом? З-1).: Так, цілу, ми маєм, ту можем записувати, нам цікавіше так.

  • 19.

    Р-2).: А ту «Під Львовом, під Високим Замком» знаєте?
    З-1).: Знаєм.
    Р-1).: То ви старі беріть такі. То…

  • 20.
    1. Поза нашу хату зозуленька кує,2
      Як то, мамо, гарно, як хлопець цілує.2
    2. А хлопець цілує, а личко марніє,
      Бо хлопець не знає, що личко коштує.
    3. А личко коштує півтора доляра,2
      Ще більше коштує стрілецькая слава. [1]2
    Примітки:

    [1] Р-2).: Ми не від початку почали. – Примітка респондента.

  • 21.

    Р-2).: Ми не від початку почали.
    З-1).: А не пам’ятаєте таких пісень, колись співали таку дуже давню пісню про Бандерівну? Про Каньовського?
    Р-1).: А, то то не знаєм.
    З-1).: Не знаєте такої?
    Р-1).: Нє. То то десь борше в Лімні, в сусідному селі, там жінка така старша, вона тих пісень всяких знає, вона не раз і в концерті буває.
    З-1).: А яка то жінка?
    … [1]
    Р-1).: Та ще де якої починайте.
    Р-2).: Думати старі пісні.
    Р-1).: Я си не можу нагади яку, бо я як си сама нагадам то наспіваю много…

    Примітки:

    [1] Респонденти розмовляють про жінку з села Лімна, яка багато співає. – Примітка транскриптора.

  • 22.
    1. Ой ви, хлопці, посходіться,
      А ви хлопці посходіться,
      З дівчатами полюбітся. [1]2
    2. Полюбіться, покохайте,2
      Гарну пісню заспівайте.2
    3. Заспівайте про руїну,2
      Про Західну Україну.2
    4. Десь і славна воювала,2
      За свій нарід життя дала.2
    5. За свій нарід, за свободу,2
      За самостійність народу.2
    6. Ви, дівчата, ви хороші,2
      Вишивайти хлопцям ноші.2
    7. Лев і тризуб золотенький,2
      Україні молоденькій.2
    Примітки:

    [1] Р-2).: Я шось не можу нині співати.

  • 23.

    З-1).: А ви справді таких пісень співаєте, справді їх за совєтів не можна було співати, де ви їх навчилися?
    Р-1).: …Ми ходили прясти куделі, а були сторожі шо зазирали, бо облави ходили радянські та й підзерали, де які, бо бандери ся сходят. То не були бандери, то вечірки, ми куделі пряли і ми собі співамо, а там сторож стоїт десь, а якби шось – біжит зараз давати знати.
    Р-2).: Ну та то ше, ми ше старші, то ше за радянської влади.
    Р-1).: Ну та шо мині до радянської влади, то вони хотят знати шо було типер за радянської влади. На вечірки ходили.
    Р-2).: Ну, та добре, вечірки то пісні всякі…
    Р-1).: Вечірки то вже ни тямлю, ні ви, ні я.
    З-1).: Ну, а вечірки то вже по войні були, ті вечірки?
    Р-1).: О, по войні, та. І в войну били, співали’змо та й всьо, поприходят хлопці…
    З-1).: Ну а звідки таких пісень, де ви їх так вчилися?
    Р-1).: То чось ни знаю….
    Р-2).: Ну то є такі партизанські, то партизани сами складували, а ті такі сучасні, то я знаю…єдні від других, так складували, я знаю.
    З-1).: А з таких партизанських ше які такі?
    Р-2).: Та то співают «За потічком», я співаю, а знати не знаю, ни то то.
    Р-1).: …?…
    Р-2).: Колись, я знаю скілько років мала, вже певно мала з вісім років може до десять, то ше перед війнов за Польщі, то приїжав, в нас там в селі, він жив сам у Львові і приїжав все вечером робив нам таку організацію молоді. Там по четверо, ци по двоє дівчат і хлопці йшли так дорогою, то пісні він учив. Я вже забула.
    З-1).: А як та організація називалася. Може де «Січ», чи як вона називалася?
    Р-2).: А я думаєте памнятаю, я не памнятаю, та то вже роки. Але все ми так ішли, як тут марширували як на війні, молодих учили хлопців, дівчат.

  • 24.

    З-1).: А була Просвіта в селі?
    Р-2).: Була Просвіта більше чим сьогодні, сьогодні Просвіти нема. В нашім селі всьо пропало чисто, взагалі нема, ніхто нічо не піднімає.
    Р-1).: В хорі ми співали з старими жінками, вже тепер ми позлазили з хорів, вже на пинсію вийшли. А молоді, то хор не співат, вже ся всьо загладит. В церкві, в церкві.
    Р-2).: За москалів якась більша Просвіта була чим сьогодні, не знаю як у вас, а у нас. Нічо не має і не інтерисує. І священника такого маєм і в клубі такого поставили, шо він взагалі нічого не має, він за гроші поступив, чи не поступив, аж просто обідно шо так село. А наше село було славне. То то вічно, то то і концерти були і за Польщі.

  • 25.
    1. З-1).: А така назва Хащів, звідки така пішла?
      Р-1).: Я вам скажу, я мала десь написано. Я маю газету десь вирізано, не тямлю де воно є, Хащів, як він постав Хащів. Ту сильні були хащі, сильні були ліси, смереки, так шо люди рубали смереки, клали на пнях такі хати. І так по троху і назвали то то Хащів, з того назвали, що хащі били великі то Хащів. Але то вже хто знає коли було. Тому ся називав Хащів.
  • 26.

    З-1).: А церква ваша вона десь з якого року так приблизно?
    Р-2).: Не знаю. То ся питати.
    Р-1).: Там написано, перед церквов є, там табличка все стояла. Не знаю де тепер.
    З-1).: А ті хрести, що коло церквою, то хто там похований там, то священники так переважно?
    Р-2).: А ви були коло самої церкви?
    З-1).: Так, так.
    Р-2).: Священник похований, али не знаю який.
    Р-1).: Ті шо огорожа жалізна туво збоку.
    З-1).: Нє, а такі ше старі хрести, бачив такі побілені?
    Р-1).: Е, то то люди. То то старий цвинтар. А той священник, шо у нас жив сорок років перед тими священиками, за радянської влади, то на тамтім цвинтарі за дорогов, бо він сказав хто його знає, може церкву завалят комуністи, та й взагалі знесут гроби і хотів би ’го там поховали. Його там поховали на тамтім цвинтари. А тута ніц, там є два священника, не єден, ту в куті так.
    З-1).: Ну, а таких пісень не любили’с ти співали, отаких, знаєте, як то кажут про жіночу долю? Чи чоловік пяниця, чи шось таке?
    Р-1).: Двіт, як би то головіж не прийшло. Шо….
    Р-2).: Тої знаєте, як вона «Чотири коробочки сірки…»
    Р-1).: А тоїво «На горі криж, ти, дівчино, слиш…»

  • 27.
    1. На горі криж, ти, дівчино, слиш,
      Я до війська відїжджаю, присягу мені злож.[1][2]2
    2. Козак у війську є, нічого не знає
      Йому друзі написали, що вна ся віддає.2
    3. – Пане капітане, пусти ня додому,
      Пишут друзі сумні листи, сам не знаю чому.2
    4. – Пущу я тя, пущу, але не самого,
      Скажу хлопцям усідлати коня вороного.2
    5. Коня вороного, в золоте сіделце,
      Ой їдь, жовнір, додомоньку – розвесели серце.2
    6. Козак приїжджає аж на воротонька,
      Ой ни вийшла дівчинонька, вийшла сирітонька.2
    7. – Сирото, сирото, відчини брамицю
      Нехай ще раз подивлюся на свою зрадницю.2
    8. Шабелка при боці, [3] пістоля у руці
      Стрілив, стрілив в саме серденько дівчині-зрадниці.2
    9. Дівчина упала, три слова сказала:
      – Ой нащо ж я молоденька присягу зламала. [3]2
    Примітки:

    [1] Р-1).: Не повторяти? З-1).: Повторяйте, повторяйте.
    [2] Р-2).: Перши ви си згадайте так, а потому. Р-1).: Та я вже знаю, заждіт. Вжем си забула. З-2).: А ви з початку почніть ше раз. Р-1).: Помилила’м вже.
    [3] З-1).: А може ше раз з початку перший куплет як там співалося? Р-1).:
    Ти, дівчино, слиш,
    Я до війська відїжджаю, присягу ми залиш.2

  • 28.

    Р-1).: Ще така була.
    Р-3).: «Стоїть дівча над бистрою водою…»

  • 29.
    1. Стоїть дівча над бистрою водою
      І так собі стиха говорит:
      – Бистра вода, візьми мене з собою
      Бо я не можу на тім світі жить.
    2. Ти приходив до мене опівночи,
      Ти приходив коли я міцно сплю,
      І цілував заплаканії очі,
      І говорив: «Ни плач, мила, візьму!»2
    3. Одного разу ми стрінулись весною,
      Ти був молодий, я була дитя,
      І в двох серцях відкрилась наша тайна
      І відтоді кохались без чуття.2
  • 30.

    Р-1).: Така богачка файна. «Стоїть дівча над бистрою водою…»

  • 31.
    1. У полю береза тонка, високая
      Тонкая, високая, біла кучарява. [1]2
    2. Хто під ню ходит, низко ся хиляє
      Ой горе ж тому, горе, хто [2] пари ни має.2
    3. Горе ж тому, горе, що пари не має
      А ще тому гірше, що по дві кохає.2
    4. А ще тому гірше, що по дві кохає,
      Світає, змеркає – дома не буває.2
    5. Випрягайте, тату, сиві воли з плуга,
      Бо ми за дівчинов великая туга.2
    6. Я ще не бачив такої причини,
      Випрягати воли та йти до дівчини.2
    Примітки:

    [1] [1] Р-2).: Не можу попасти на голос той. – Примітка транскриптора.
    [2] шо – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

  • 32.

    Р-1).: Али голос ни той.
    Р-2).: Той голос той, хоба сама… То ся всьо позабувало.
    Р-3).: То ви записуєте ті старовинні пісні? І шо, де то показувати, де? Я знаю, шо в Вовче приїздили, то там якесь весілля знімали, то ніби по телевізорі йшло.
    З-1).: А ми це записуємо для архіву, в нас в університеті імені Івана Франка є архів при кафедрі. [1]
    Р-1).:

    Примітки:

    [1] Далі збирач пояснює для чого записуються фольклорні матеріали. – Примітка транскриптора.

  • 33.
    1. Передайте передачу моїй доні дорогій,
      Може, нині, може, завтра вивезуть ні на Сибір.2
    2. Ключник кажи: «Ни вивезут твою доню на Сибір,
      Твою доню засудили вчора вечер на розстріл.2
    3. Б’ют, катуют нагаями, б’ют, катуют без чуття,
      Признавайся про бандери, що скриваються в лісах.2
  • 34.

    Р-1).: А то та, я ни знаю, на Святий вечір, то то не раз співають, то знаєте, співають не раз і по радіо.
    З-1).: Яку?
    Р-1).: «Сумний вечір…»
    З-1).: Заспівайте!
    Р-3).: «Сумний був той святий вечір в сорок шостім році…»
    З-1).: То якшо можете заспівайте.
    Р-1).: Ти вмієш?
    Р-3).: Вмію!
    Р-1).: Ану, заспівай!
    [1]

    Примітки:

    [1] Припрошують респондента підійти ближче. – Примітка транскриптора.

  • 35.
    1. Сумний був той Святий вечір в сорок шостім році,
      По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.2
    2. Як на небі свята зірка зачала сіяти,
      Почав нарід до Святої вечері сідати.2
    3. Посідали до вечері мати з діточками,
      Замість мали вечеряти – залилися сльозами.2
    4. Плачи стара мати, а діти питають:
      – Мамо, мамо, де наш тато, чом з нами ни вечеряють?2
    5. – А наш, діти, тато в далекім Сибірі,
      Споминає Святий вечір в нашій славній Україні.2
    6. Споминає Святий вечір, всю свою родину,
      Тата, маму, жінку [1], діти, нашу неньку Україну.2
    7. А там старий батько за синами плаче,
      Трьох він мав їх як соколів, вже їх більше не побачить.2
    8. Один син в Сибіру, другий у Берліні,
      Третій пішов в партизани, щоб служити Україні.2
    9. Поможи нам, Боже, серцем перебути,
      Нашу славну Україну з кайданів розкути.2
    10. З кайданів розкути, тюрми повалити
      Люд невинний тисічами на волю пустити.2
    11. Поможи нам, Боже, поможи нам нині,
      Даруй волю, щастя й долю, нашій славній Україні.2
    Примітки:

    [1] неньку – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

  • 36.

    З-1).: «Даруй волю…»
    Р-1).:»Честь і славу…»
    Р-3).: «Даруй волю, даруй долю…» Або «Щастя й долю». «Даруй волю, щастя й во…» «Даруй волю, щастя й волю…» О!
    З-1).: Ну, але цю колядку не колядували мабуть в радянський час, то ви її запам’ятали, чи ви десь, звідки ви її вивчили?
    Р-3).: Ну то з колядника.
    З-1).: Ага. То з колядника. Та.

  • 37.

    Р-1).: В селі в нас свята Різдвяні то ходять старші жінки, колядуют.
    З-1).: То шо старші жінки, то вони десь тепер навчилися, та?
    Р-3).: То та коляда є і в коляднику.
    З-1).: А чи ви її з колядника, чи ви її знали ше з давніших часів?
    Р-1).: Знали давно ту коляду.
    З-1).: Знали давно, так?
    Р-1).: Подобавляли, там кілько не було, то подобавляли сами.

  • 38.

    З-1).: Ну, а бачу так, і є так і тюремні пісні і про партизан. Була партизанка сильна тут у селі, так?
    Р-2).: Та ту в селі не було такої…
    Р-1).: Було паро хлопців ховалися десь там та й ховали’змо бідні. Колись приходили і в село, бо знаєте, які то було, дадут знати шо нема облави, то зайдут в село.
    Р-2).: Ті, що били партизани з Німеччини повиходили, не пішли в армію. А так шо була армія, то до нас пириходи літом і кіньми їхали туди на чехи, велика партизанка…
    З-1).: Власне велика армія?
    Р-2).: Велика, переходила туди на чехи.
    Р-1).: Як ся хоба починала то таке било…
    Р-2).: Нє!
    Р-1).: Навалами били по хатах ходили.
    Р-2).: Нє, та відтам з Тернопільської області, з Волині йшли літом…
    З-1).: То вже в кінці війни мусило бути, то вже під кінець війни напевно. То як йшли на чехи вже, та?
    Р-1).: Не знаю в якім то році, певно в сорок шестім, бо вже Василь наш, тов сорок шостім. А тої во…

  • 39.
    1. На Різдво Христове зорі засвітили,
      Наші стрільці січовії кров свою пролили.2
    2. Кров свою пролили в сорок восьмім році,
      На Поділлі, в Закарпаті, за Дніпром, у Востоці.2
    3. Чи ти чуєш, брате, дивную новину,
      Закували у ґайдани нашу славну Україну.2
    4. В ґайдани закули, в тюрми посадили,
      Люд невинний тисячами в сиру землю положили.2
    5. Подивися, Ісусе, з високого трону,
      Верни нашу Україну від Сяну аж до Дону.2
    6. Від Сяну аж до Дону, всі карпатські гори,
      Межиріччя через Київ – аж по Чорне море.2
  • 40.

    З-1).: Дуже гарна.
    Р-2).: Не чули такої?
    З-1).: Не чули такої ще.
    Р-2).: О, ще такі всякі, то би си придумати якось. Стара голова.
    З-1).: Ну та ми ше можемо прийти.
    Р-2).: Бо я була на Уралі в Челябінскій області, то ми все тої співали, жи би я сама не знаю ци би заспівав.

  • 41.
    1. Уральські гори високі, як мені сумно тут жить
      Степи широкі сумнії – ріка Урал клекотить.2
    2. Сьогодні встала раненько, сонце почало сходить,
      Згадаю любу Вкраїну, як було’м весело жить.2
    3. На Україні веселі буйні вітри віют,
      Мени завезли в чуджину, де лиш татари живуть.2
    4. Люде живуть красотою, люде живуть добром
      А мене завезли в чужину …2
  • 42.

    Р-2).: Вже’м ту забула як. Не помню дальше…
    З-1).: А я ше хочу запитатись, ви казали, що були на Уралі, то ви були виселені на Урал?
    Р-2).: Нє, мою родину всю виселили на Урал, які я мала і вуйки й тьотки всі, які я мала, потом і сестра там була, а потом я поїхала так сама собі на роботу.
    З-1).: Туди на роботу?
    Р-2).: Так.
    З-1).: А ту пісню ви від кого навчилися?
    Р-2).: Ой, Боже, та там на Уралі співали, як зійдемося, там моя тітка була дівчина.
    З-1).: То ті шо були виселені?
    Р-2).: Та ті шо виселені, та ми співали. Вона така файна, но’м забила, ми сі здає, шо там шо било. Не можу сі нагадати.
    З-1).: А, може, ви собі ше нагадаєте, як би ви собі нагадали, то може запишіть.
    Р-2).: Та то така уральська. Ту її не знают, то на Уралі. Якби то так думати, так жиєш то згадаєш там колись.
    Р-1).: «Повіяв вітер степовий», чи ви то співали вже?
    Р-2).: Котрої?
    Р-1).: «Повіяв вітер степовий, трава ся похилила». Співали може?
    З-1).: Нє.
    Р-2).: Та то вони вже знают, бо то с початку Україна постала, то вони по радіо тої співали всі.
    З-1).: Нас такі більше цікавлять такі шо власне ваші, такі шо тут.
    Р-1).: Давні.
    З-1).: Так!
    Р-1).: «Ворожки» співаймо ще.
    Р-2).: Я її не знаю. Співайте, я буду помагати. Багачка… Як вона ся починала?
    Р-1).: Та ви, ви не співали, ви співали колись.
    Р-2).: Та співала колись. Типер, ти все видиш тої співала.
    З-1).: Нє, то тільки казали шо будуть співати, али не співали.
    Р-2).: Я думала шо ви де хто ше знаєте. Багачка, багачка.

  • 43.
    1. У полю похилилась, з вітром говорила:
      – Повій, вітре буйнесенький, щоб я не змарніла.2
    2. Щоб я не змарніла, щоб я не зчорніла,
      Щоб на мені трава росла, росла зеленіла.2
  • 44.

    Р-1).: То такі хіба три, більше, дальше нема.
    Р-3).: Давайте я вам буду співати.
    Р-2).: Давай, ти теперішня.
    Р-3).: Я не знаю чи ви таку чули пісню, то тоже така старовинна пісня: «Був собі хлопець, хтів си женити…»
    Р-1).: …?…
    Р-3).: Пісня, співати.

  • 45.
    1. Був собі хлопець, хтів ся женити,3
      Забрали в військо – мусів служити.
    2. Вернувся з війська – людей питає:3
      – Де моя мила, що порабляє?
    3. А люди йому відповідають:3
      – Вчора померла – нині ховають.
    4. Він йде на цвинтар, шапку знімає,3
      Там два козаки яму копають.
    5. – Дай, Боже, щастя, що копаєте?3
      Кого в могилі поховаєте?
    6. – Була дівчина, як ясні перла,3
      Через кохання вчора померла.
    7. Він вийняв шаблю, вдарився в груди,3
      Ой тут же зараз похорон буде.
    8. В неділю рано всі дзвони дзвонять,3
      Милого й милу разом хоронять.
  • 46.

    З-1).: А від кого ви навчилися цієї пісні?
    Р-3).: В школі, то вчитель музики…
    Р-2).: Ми тоже тої співали.
    Р-3).: Нас навчив. То вже суто на українській, на літературній мові.
    З-1).: Ви співали, знали також таку пісню?
    Р-2).: Давно, ми ше молоді були.
    Р-1).:

  • 47.
    1. Коли б калина не цвила – та не рубай калину
      Коли ти в армії не був – та не кохай дівчину.
    2. Я пам’ятаю, я [1] той час, ти плакала за мною
      І на прощання раз у раз махала хустиною.2
    3. Коли ти в армії побув, тоді кохай дів…
      Коли калина відцвіла – тоді рубай калину,
      Коли ти в армії убув – тоді кохай дівчину.
    4. Я пам’ятаю вечір той, ти плакала за мною
      І на прощання раз у раз махала хустиною.2
    Примітки:

    [1] вечір той – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

  • 48.

    Р-2).: Ще якої?
    Р-1).: Той «Багачки» шо ми не співали.
    Р-2).: А я не вмію.
    З-1).: То заспівайте самі, хай навчаться.
    Р-1).: Я забуваю як зачати.
    Р-2).: А тої «Чотири коробочки сірки…» Як вона на початку.
    Р-1).: «А на горі криш, ти, дівчино, слиш, я до війська відїжаю, присягу ми залиш…»
    Р-3).: То ви вже її співали.
    З-1).: То то ви собі початок пригадали тої пісні.
    Р-2).: «Чотири коробочки сірки…»
    З-1).: «Ой на горі Криш»
    Р-3).: А ви ше в когось записували чи хіба тут?
    З-1).: Ми ше ходили до одної жінки там дальше, до Дубової.
    Р-1).: А вона загнала до мене.
    З-1).: Нє, то не вона загнала до вас.
    Р-1).: Ні, я не противна того.
    З-3).: Там на фотографії це ваші родичі?
    З-1).: А ту багачку може, пригадаєте з другого куплета?
    Р-2).: Я пригадаю, зараз си пригадаю.
    [1].

    Примітки:

    [1] Респонденти намагаються пригадати текст пісні. – Примітка транскриптора.

  • 49.
    1. Дівчино моя дорогая, як вірно тебе я люблю,
      Спішу на свідання до тебе, [1] відкрити всю тайну свою.
    2. Хотів бе’м, дівчино, з тобою весь вік у парі прожить,
      Лиш моя старенькая мати сватати тебе не велить:2
    3. – Ой сватай, мій синку багачку – багачка не те, що бідна,
      Вона приведе волів пару, та ще й вороного коня.2
    4. З тих пір я почав забувати про любу дівчину свою,
      Почав я частіше стрічатись з одною багачков в саду.2
    5. Сиджу я з багачков в садочку, багачка так радо сидить,
      А в мене тоска на серденьку, тоска, що не можу я жить.2
    6. Сижу я з богачков в садочку, багачка так радо сидить,
      Аж чую дівчина співає на тій на високій горі [2].2
    7. Співала і скочила в воду, а хвиля її прийняла,
      Багачка так радо всміхнулась, сказала: «Це дура твоя!»2
    8. Лишив я багачку в садочку, пішов де дівчина була,
      В дівчини не билося серце, бо хвиля її вже знесла.
      У неї не билося серце, бо хвиля її вже знесла.
    9. Узяв я дівчину на руки, у мене дівчини нима,
      У неї шовковеє плаття, круг неї обвита коса.2
    Примітки:

    [1] Р-2).: Не вмієте? Р-1).: Не знаю чомусь, я її не знаю. – Примітка транскрипторів.
    [2] скалі – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

  • 50.

    Р-2).: Файна?
    З-1).: Дуже файна пісня. Ви любили… А де ви так збиралися, шоб співати, де ви співали колись?
    Р-1).: Ми ходили з куделями на вечірки, пряли, знов пряли, знаєте як ся пряде?
    З-1).: Так, так!
    Р-1).: Ту хати нема вже, пуста хата, знесли вже хату.
    З-1).: А так до кого зазвичай ходили на вечірки?
    Р-1).: Називалися Юркові, я знаю до Юрка.
    Р-2).: Знаєте пряли куделі…
    З-1).: Знаю. І то збиралися і співали?
    Р-1).: Так, ми всі кудилі прядимо і співаємо, всяких-всяких, і тих куртих терличних, то в нас називают ти короткі терлички, називалися, всякі такі. Та терличок ше би си нагадав. Як корови пасли, як там кохались, як то то, такі круті всякі є пісні.
    З-1).: Ну, а зараз люди не співають, чо так не співають?
    Р-2).: Я не знаю, шо то молодьож йде дорогов, українська молодьож – вони співают руских пісень, ци ввечер чуєш, чи навіть по радіо чуєш, чому то то. Ну так колись є шо і українські співают, але шо то то за комедія якась, наші дівки навіть по руски.
    З-1).: А чо любили ви так співати? Як би ви то пояснили?
    Р-2).: Та тому жи ми в Україні били вигодовані, а теперка замішалося, там і радянський союз був…
    Р-1).: Тепер більше за горівков, а не за піснями.
    Р-2).: Де ниськи молодьож, де ниськи хлопці співают, та колись хлопці як прийшли до хати, а ми пряли куделі, як ме заспівали якусь пісню, то лямпа, знаєте ни сві….
    З-1).: Гасова, гасова лямпа.
    Р-2).: Лопала від того голосу шо ми співали. А не раз як хто пішов надвір слухати, ну таяк гармошка, всьо йним голосом. Ше й скрипки били, ше був такий хлопец, шо приносив, грав нам, підігравав, ми ще й гуляли, ми крутили коломийки. Знаєте коломийки як танцюєся?
    З-1).: Так, так. Можете пригадати?
    Р-2).:

  • 51.
    1. Подивюсь на годину, подивлюсь котра година,
      Минуло вже по десятій, а мого милого нима.
    2. – Ой, милий мій, миленький, чому так пізно приходиш,
      Чи тебе інша займає, ци ти ня з розуму зводиш?
    3. – Инша ня не займає, з розуму я тя не зводжу,
      До тебе серця не маю, тому так пізно приходжу. [1]2
    4. Мене інша не займає, з розуму я тя не зводжу,
      До тебе серця немаю, тому так пізно приходжу.2
    5. – До ня серця не маєш, не мусиш ти виходити
      Я собі знайду такого, що буде вірно любити.2
    6. Дівчина як то почула, в бистрий Дунай вскочила,
      Бистра ї вода забрала, дівчина в воді пропала.2
    Примітки:

    [1] Р-2).: «В тебе серця немає, тому так пізно приходжу». Тогди а вони запишут там. З-1).: Нічого, нічого, можете повторити якшо…

  • 52.

    З-1).: Дуже гарна пісня.
    Р-2).: Та всякі. То би ся ше пригадаю.

  • 53.

    З-1).: Так я бачу ви більше такі пісні про кохання, а таких вже на весіллі ви так не співали, правда, так шоб ладкати, вже такого в вас не було, не застали?
    Р-1).: Ми на вісіллі співали собі таких як типер співам.
    З-1).: Як тепер співаєте, так.
    Р-1).: Збере ся молодьож…
    Р-2).: На весіллю співали тої як зийдуться…
    З-1).: А чи ви ше пам’ятаєте таких жінок, що от ладкали на весіллі?
    Р-2).: [сміється] Ми пам’ятаємо.
    З-1).: Але самі вже нє.
    Р-2).: То знаєте, вийшло з моди вже ото ладкати. Я знаю ци би…
    Р-1).: Ладкати вийшло з моди, але ладкали.
    З-1).: Але ви не пам’ятаєте?
    Р-2).: Та памнятаю.
    З-1).: Пам’ятаєте.
    Р-2).: Пам’ятаю, али я знаю, ци би начала ладкати. На весіллі, як ходили, я знаю дитинство, приходили на весілля і перше як за стіл там по засаджали і мали перше сказали:
    [1]

    Примітки:

    [1] Респондент пригадує текст ладканки. – Примітка транскриптора

  • 54.
    1. Ой устаньмо ми, поклонімося,
      Здоймім шапочки, поклонімося,
      На самий перед Господу Богу,
      Господарови, господиненці,
      Гей, всім тим кухарочкам пишним.
  • 55.

    Р-1).: Челядойці.
    Р-2).: А ше…
    З-1).: Ану повторіть, якщо можете, ше раз. Можете спочатку ше раз.
    Р-2).: Р-1).:

  • 56.
    1. Ой устаньмо ми, поклонімося,
      Здоймім шапочки, поклонімося,
      На самий перед Господу Богу,
      Господарьові, господиненці,
      Всій челядойці,
      Гей, всім тим кухарочкам пишним.
  • 57.

    З-1).: Дуже гарно, а коли то було?
    Р-2).: Йой, та то давно було.
    З-1).: Нє, а коли то на весіллі було?
    Р-2).: Як сідают до стола, вже начинают гоститися, сказати так, «Ой, устаньмо, помолімося»
    З-1).: То вже як молодий приїхав по молоду, чи то?
    Р-2).: З вінчання… Те весілля начинало… Типер вже нема, теперко тільки моляться, а так не сприймають. Я знаю як де, може десь, али в нас перважно знаю шо…
    З-1).: А, може, шось пригадаєте до зачинання як ладкали, коли було зачинання?
    Р-2).: В нас як зачинали ранче, то дерли, колись як ходили портки називалися і дерли ті портки, ну і співали.
    Р-1).: Коровай пекли.
    Р-2).: Га!
    Р-1).: Коровай пекли тогди, коровай пекли і, чекайте, як ту пісню ми співали… А ті дерли, шо не мож було роздерети, а ше як спіціяльно десь дали нові, то попробуйте.
    З-1).: А нашо то так дерли, для чого?
    Р-2).: А я знаю, то як коровай пекли.
    З-1).: Ага, то як коровай пекли то таке.
    Р-2).: Та, то ше як ми були малі…
    З-1).: То таке як забава, шось таке?
    Р-2).: То не за нашої вже тямки було, то були старші люди.

  • 58.
    1. Вставайте, сестри, та й не спіт,
      Йдіт зрубайте суху сосну на заміт.
    2. Йдіт зрубайте суху сосну на заміт,
      Шоби нам ся короваєць гарно спік.2
  • 59.

    З-1).: А як то «Йдіт зрубайте суху сосну на…» шо?
    Р-2).: На заміт…
    Р-1).: Шоби вогень не загас, ше би кинути дрива.
    З-1).: Шоб добре горіло?
    Р-1).: Так, жи би не загасло. Ой, коровай всякий був, понапинают віст, дишель і колісся, а всьо грішми, всьо грішми, всьо копійки пхали. А коровай той такий догий – гузка, то теперка колач такий.
    З-1).: То називали гуска, гуски?
    Р-2).: Так, то так як тепер є довгастий хліб в нас є. А ще має такі вироби всякі, там запинали віск, дишель, то всьо гроші, з копійок пхали, пхали і то то називали, потом співали то той коровайчик.
    З-1).: А хто то його пік? То хтось було так особливо?
    Р-1).: Та свої, свої, своя родина. Та місила перша невіста, котра там як ся женив якийсь син молодший, а старша невіста тим вже командували.
    Р-2).: Ранче в нас як приходили молода, вже приходила до него, брали кужух, вивертали на другу сторону і її тута стрічає, а вни співают:

  • 60.
    1. Вийди, вийди, кострубата, з хати,
      Привидай молодята.
    2. Ци одно, ци другоє,
      Бо то двоє вже є обоє. [1]
    Примітки:

    [1] Респондент продекламувала текст твору. – Примітка транскриптора.

  • 61.

    З-1).: А можете заспівати?
    Р-2).: А я знаю, чи заспіваю …[1] Не заспівам, голос не той. …[2] Али то співом було, али двідь, вже не можу той голос. А як то ладкати, ану нагадайте си?

    Примітки:

    [1] Респондент намагається заспівати, не може пригадати мелодію. – Примітка транскриптора.
    [2] Респондент намагається заспівати, не може пригадати мелодію. – Примітка транскриптора.

  • 62.
    1. Ладку, ладку, з курки лапку,
      З когутика гребінець, поїдемо в пшениці. [1]
    Примітки:

    [1] Респондент продекламувала текст твору. – Примітка транскриптора.

  • 63.

    Р-2).: Не можу ся нагадати як ладкали. То там Ниволайка наша – небіжка ладкала все. Як, як, як? Через подвір’ї йшли по молоду, то все ладкали.

  • 64.
    1. Утворяй, сватку, хатку,2
      Пусти нас до комори.
    2. Пусти нас до комори,2
      Бо твоєх обоє.
    3. Бо нас слотойка вбила,2
      Сукні нам помочила.
    4. Сукні нам помочила,2
      Бо нас слотойка вбила.
  • 65.

    Р-2).: Я знаю, шо то голос той, али пісні. [Сміється] То так приспівували трохи.
    З-1).: А хто то співав?
    Р-2).: То на вісілля, коли приходили молодий вже з своєй жінков, приводив, ну і вони там ще церемонят, а вна не йде витати, тоді співают: «Вийди, вийди, кострубата, з хати…»
    З-1).: То була мама молодого, то мала вийти?
    Р-2).: Так.

  • 66.
    1. Вийди, вийди, кострубата, з хати
      Привитай, молодята.
    2. Ци єдно, ци другоє,
      Бо вни двоєх убоє.
    3. Бо нас слотойка вбила, [1]
      Та сукні нам помочила. [2]
    Примітки:

    [1] Р-2).: Жи дощ їх вбив. – Примітка респондента.
    [2] Респондент продекламувала текст твору. – Примітка транскриптора.

  • 67.

    Р-2).: А розказували, як привели туту до Куцая, ту як її…
    Р-1).: Ще кожух вивертали якийсь, бо ходила кожухом наверх, кожух якийсь витати молодят не тямлю.
    Р-2).: Не тямите як вивертали? [1]
    Р-2).: А коли вже молоду збирают то там уже співают, але то вже типер дівчата співают, як то є…

    Примітки:

    [1] Респондентка розповідає про весільний звичай в Дрогобичі. – Примітка транскриптора.

  • 68.
    1. Розплітай, братцю, косу2
      Та не турмай по волосся.
    2. Бо мене мама годувала,
      Мене мама годувала,
      Та й ня не турмала. [1]
    Примітки:

    [1] Р-2).: То як розплітают косу, як хлопец молоду розплітає. Р-1).: Молодий хлопець має розплітати косу. З-2).: Ше раз, як починається? З-1).: Ше раз, як починається: «Розплітай, братцю, косу…», так? Р-2).: Так. «Братцю, косу, не туркай ня за волосся, бо мене мати годувала і мене не туркала».

  • 69.

    З-1).: А то він їй коли розплітає косу?
    Р-2).: Як вже збирається йти на весілля просити.
    З-1).: Ага! Як йти на весілля просити. То коли просили на весілля, десь..?
    Р-2).: Та як де заведено, ну в нас типер роблят вісілля вже в суботу і в неділю.
    Р-3).: В п’ятницю просят.
    З-1).: А колись то як робили? Коли переважно робили весілля?
    Р-1).: В читвер робили, в вівторок робили.
    Р-2).: Ранче у нас давно-давно то робили в четвер, перважно в суботу ніхто не робив. Тому шо повідали шо в суботу то то шось не ведеся. А типер роблят люди, приїжджают, то мусят у суботу.
    З-1).: А який то ви кажете, субота який то день?
    Р-2).: Та лихий і тяжкий.
    З-1).: А чо так?
    Р-1).: То ти якись понедільок, середа і п’ятниця то тяжкі, то робиться ті весілля, али якось в нас в суботу, то послідний динь…
    Р-2).: Розумієте чому, робили ранче в вівторок і читвер тому шо, а в суботу не робили, тому шо в суботу, я знаю, то послідній день, шо то в нас люди вважяли. Але типер мусят робити, бо люди приїжали в суботу вихідні мают і через те робили.

    З-2).: А ладкали тільки на весіллі чи ше десь ладкали?
    Р-2).: Га!
    З-2).: Ладкали тільки на весіллю чи ше десь ладкали?
    Р-2).: На весіллю, на весіллю ладкали.
    З-2).: А як йшли в ягоди, в гриби чи ладкали?
    Р-2).: Не ладкали, тіко на вісіллю.
    З-2).: На сіні? Як косили не ладкали?
    З-1).: Або як грабали сіно?
    Р-3).: То грабали один поперед другого, їм там було не до ладкання.

  • 70.

    З-2).: А на Андрія чи ладкали? А на Андрія чи ладкали, ми маєм Андрія, казали шо в вас ту десь на Бойківщині ладкають на Андрія?
    Р-2).: В нас сім’ям метали по вікнах на Андрія [респондентка сміється]. Пам’ятаю.
    Р-1).: Сипали сім’я, сім’ям. Та в котрій там хаті била яка сім’я, але там де хлопец бив, дівки збираються, вже Андрія йдут. А хтось такий набере зерна або чого, але било таке, шо і піском метали, шоби і вікна повибивали.
    Р-3).: І попіл брали.
    З-2).: Просто так, забави такі йшли…?
    Р-1).: А з хати мали казати…
    З-1).: А шо казали, коли метали?
    Р-1).: Тоті, шо з хати, як добрі люди, то казали: «Віддавайтеся, в м’ясниці би’сте ся повіддавали, би’сти ся повідавали!» Бо Андрія до м’ясниць ще. А били такі, каже: "Йди-йди, йди-йди, йди з помелом, чи з чим йди". То вже так завінчали, то вже нефайно било.
    З-1).: То вже не файно! А як ви казали?

  • 71.
    1. Андрію, муку сію, портками волочу, [1]
      Бо я ся за Андрія віддавати хочу. [2]
    Примітки:

    [1] Р-2).: Або споднями. – Примітка респондентки.
    [2] З-1).: Ага, то так дівчата примовляли, так? Р-2).: Так.

  • 72.

    З-1).: А, може, пригадуєте шось, були ше якісь такі прикмети, якось там дівчата шось так ворожили собі, так, було таке, чи нє?
    Р-1).: Таке було, ми ходили на Андрія вівкати. Ми йдемо вівкати, а така стара бабця, на вечірки ми там все ходили…, а вна наладила нам всяке, на стіл наклала, і кожде було прикрите якимось кружком, чи якимось мисцятьом. Там всяке-всяке: перстінь, там було вінка кусник, барвінку кусок (то, ніби, там буде віддавати або…), перстінь – то заручини, а як помело (таке помело зв’язане, солома так скручена), ше й помело клали, всяке. А ми підемо вівкати аж там на гору гет. Вівкамо! Кажемо: "А вже котрась хлопця має десь в Хащові?" Та й каже: "Йой, мій голос там, я ся буду віддавати, бо то мій хлопець, там мій голос, слухайте, там мій голос". Дурні дівки та й всьо.
    З-1).: А як то вівкали? Просто так?
    Р-2).: У-у-у… [респондентки сміються].
    З-1).: А для чого так, то з якого боку?
    Р-1).: Так то мала, де голос піде. Слухайте, я вівкаю. Ми всі разом не вівкали, по єдна вівкала і так вівкала: "У-у!" "О, мій голос там, о, видите, той хлопець до мене ходи, я там ся буду віддавати". А друга вже потом вівкат, трета вівкат, так усі вівкают…
    З-2).: А то ті ходили вище, на гору?
    Р-1).: А хлопці як ся на нас зладили, як нас повівкали, як вийшли, як ми стали втікати. А ту ріка перемерзла краями, а середина всьо була вода, не було потаня [?], ше де лавка, де перейти через кладку, а й воду плюскали, втікали, а хлопці за нами бігли, метали всяким, сміялися з нас… А біжимо до хати, а тота баба, шо там наладила всяке там по-під то, по-під мисцята наклала нам, і котра шо си вхопит. А ми кричимо: "Йо-йой, хлопці біжат!" А хлопці в вікна вже ся дивят, ми замикамо двері, а вони в вікна ся диви. Ой, ти ше вхопила помело, ти вже си…, о, дітину будеш мати. Там сміються.
    З-1).: Те шо помело – то дітина, так? [Респонденти сміються].
    Р-1).: Кочан…, з капусти кочан такий. Кусок кочана.
    З-1).: То то також дитина, так?
    Р-1).: Так.
    З-1).: Ага.
    Р-1).: Як вже хлопці в вікна подивляться, допікают нам потому. А ми плачемо: "То неправда, то не я кочан вхопила, то не я".
    Р-2).: А ще як кота як пустят, кіт чию скорше возьме.
    З-1).: А шо візьме?
    Р-1).: А знаєте, кожний накладе кусок булочки, або хліба кусок, і намастят маслом, та й кіт, кота лишят в хаті. А кіт тудай ходит та й…
    Р-2).: Али накладут, чиє котре, там… може п’ять або шість булок і котрої чиє.
    Р-1).: А кіт ходит, ходит, нюхат. Ага, то тої з’їв, значит тота ся буде віддавати в тих м’ясниць, а ті ше втрох будут ходити. Такі всякі…
    З-1).: А які ше були, може ше шось таке пригадаєте? Дуже цікаві…
    З-2).: А вівкати ходили де, за село десь на гору?
    Р-1).: А во там такий вершок в нас є через воду, там найліпше було вівкати, бо там вершок, по цілім силі йшов голос.
    Р-2).: Робили такі палюхи, та вже хлопці наберут соломи повно, та винесут та палят.
    З-1).: На Андрія?
    Р-2).: То в нас не палили, то палили в Лімні, в нас не палили в Хащові таке нігде…
    Р-1).: А на Андрія все палили.
    З-1).: То хто носив, хлопці наносили, та?
    Р-2).: Хлопці.
    З-2).: А де палили?
    Р-2).: На верхах, на гору.
    Р-1).: Та які хлопці, то дівки палили в Лімні. Дівки носили воколоти. Вкраде вдома воколот та й несе на верхь там, та й запалит пашу. Паша – коровяче таке, називалися воколоти такі – воберемки такі… Ше навіть є один.
    З-1).: А чи не співали щось на Андрія? Нічого такого не було? Кажуть, шо навіть якесь було таке ладкання, якась така пісенька на Андрія.
    Р-1).: Я не знаю, не тям’ю.
    З-1).: Не пам’ятаєте такого?
    Р-2).: Пісні сходились та співали, а так ладкання не було.
    З-1).: Крім весілля ніде не ладкали більше?
    Р-2).: То вже тепер відийшло…

  • 73.

    З-2).: А капусту не харили у вас?
    Р-2).: Га!
    З-2).: Капусту не харили? Не співали, на обжинки?
    Р-2).: В нашому селі нє, ми самі собі. А у Вовчому всі збиралися, капусту харити.
    Р-1).: То ту за горов вроді.
    Р-2).: Нє. У Вовчім, Вовчім. Капусту всі ся сходят чистити, ми нє.
    З-1).: Ви самі собі.

  • 74.

    З-2).: Обжинки не робили у вас, не робили?
    Р-2).: Нє.

  • 75.

    З-2).: А на Великдень шось співали?
    Р-1).: Га!
    З-2).: На Великдень чи співали?
    Р-1).: Співали.
    Р-2).: На Великдень то так, коло церкви сами між собою, а такво гаївок не було шоби… Може давно, то такі сливки сливчили, то хлопці бігали за дівчатами. То було таке, а тепер вже…
    Р-1).: То сливка було цікаве. Як вже хлопці почипили, то мусіли найти ті сливки, їмив дівку, первернув, де припер де до тину, видер ту сливку і всьо. То дуже цікаво.
    З-1).: А шо то за сливка?
    Р-1).: Ну та писанка була, та на Великодні свята, знаєте.
    З-1).: Ага, писанка.
    Р-1).: Ой, та колись ми за писанками бігали, і то такі всі ми вже дорослі били і великі хлопці били.
    З-2).: То хлопці в вас відбирали ті писанки?
    Р-1).: Так, та, відбирали. Такий був хлопец шо Николай Стасів, як відобрав, бив, та й з’їв та й всьо. «Побільше, – каже, давай тих сливок».
    Р-2).: В понеділок обливалися водою, шо просто закривалися в хатах, чисто.[сміється]
    Р-1).: А в Великодній понеділок. То обливаний понеділок.
    [Далі Р-2 розповідає про курорт в Трускавці. – Примітка транскриптора.]
    З-2).: А в вас нема таких?
    Р-2).: В нас нема.
    З-1).: Гаївок нема таких, а може якісь ігри бавилися на Великдень такі?
    З-2).: Просто не співали..?
    Р-1).: Сливки водили, а обливалися в понедільок водами.
    З-1).: А як то ви казали «сливки водили», чи як ви кажете?
    Р-3).: Відбирали писанки.
    Р-1).: Хлопці бігали за дівками, дівки писанки мали, ми писали…
    З-1).: Писанки відбирали.
    Р-1).: Так. А вони відбирали ті сливки.
    З-1).: А таких більше ігор не було, таких ігор на Великдень?

  • 76.

    Р-1).: Нє, понеділок був інтересний дуже, так за нами хлопці ганяли, шо на дорогу не дай, Боже, вийти, ляли воду і всьо. Ми з …?… Іваном трохи ходили, били’змо си, бо шо молод’змо били, а в Юрка були вечірки повно, а шо я ся не встидаю повідати то молодость била. Та й’змо там, йой, всі понабирали води, обливаються, обливают, а ми, а я втічу долі горідцьом, а хлопці йому кажут: «Ти не обіллєш Марисю, ни обіллєш, бо ти її любиш, як ти її обіллєш». А він взяв си видро води і біжит, я біжу долі горідцьом, такий город великий був в Юрка, аж коло самої ріки, ну де вже піду, приперла’мся до тину і стою, кажу: «Обливай, обливай». Як повне видро мав води, так на ня бухнув. Ну, та звичай такий, али не видром обливатися, а горнятьом, чи яка сикавка, або шо, або з того насоса, шо берут від ровера. Я впала, аж ї’м сіла, знаєте як то видро бухнуло. Всьо, пірвалися блати, вже всьо, від того дня вже всьо. Кажу: «А ти шо, фай, ти мене, кажу, на сміх якийсь пустив, шо ти послухав хлопців, та слухай хлопців, слухай». Так бухнув ня видро води в груди ми, холодної води з криниці, я аж сіла. Обливалися, втікали до нас там, до мого тата воті хата пуста є, я там ся родила, повтікали, всі дівки’змо повтікали там, вилізли на піт, я вилізла на піт, вони мині подали видро води. А хлопці, двері закрила’м вже то з хати, сінні, а вони там на ґанку, на віранді всі порозходилися, де вони ся поділи, а мені дівки подали видро води на пліт, подали ми, а я відтам в шпару хлопців пообливала. Йой, якого було сміху. Мали хлопці дівки вбіляти, а дівки хлопців пообливали.

  • 77.

    Р-2).: А тої знаєте ви, «Вже тому літ триста, як козак в неволи…»? То стрик Дмитро ни раз як зайшов на вісілля…
    Р-1).: А та не знати цілої – то нашо таке співати.
    Р-2).: Та яка ціла, там не дось є…
    Р-1).: Стрічки дві, три співати. [1]

    Примітки:

    [1] Респондент про себе декламує пісню «Вже тому літ триста, як козак в неволи…», проте її не чути через розмову респондента № 1 – Примітка транскриптора.

  • 78.

    Р-2).: В нас на хрестини співают всяких, разних, хто які знає такі співає.
    З-2).: Спеціальних нічого не було.
    Р-2).: Не так шо би були такі…
    З-1).: Ну, там шось про кума, про куму такого не співали у вас?
    Р-2).: «Кум до куми залицявся…» [1]
    З-1).: Але ви не знаєте голосу?
    Р-2).:

    Примітки:

    [1] Респондент про себе декламує пісню № 46. – Примітка транскриптора.

  • 79.
    1. [Кум до] [1] куми залицявся,
      Конопельки пов’язати обіцявся,
      Ти, кума, ти, душя,
      Ти собою кругом хорошя.
    Примітки:

    [1] Початкових слів не чутно у аудіозаписі, відтворено із записів польового зошита. – Примітка транскриптора.

  • 80.

    З-1).: А то ви звідки то знаєте ту пісню? Ви десь чули, чи від когось вивчили?
    Р-2).: Та так співали та й так запам’ятала, а жи би так її співати.
    Р-3).: Котрої? А ну то то ше з школи. То ше з школи, так.
    Р-2).: Тепер ти повідай, бо ти більше з школи.
    Р-3).: Ну, та шо? Я вже не знаю таких старовинних, такі зараз – теперішні, сучасні.

  • 81.

    З-1).: Я ше, може, таке запитаю, чи ви може пам’ятаєте, може ваші батьки розповідали, як колись на похороні, оце так голосили, йойкали?
    Р-2).: В нас того не било.
    З-1).: Не було в вас.
    Р-3).: Ну, то переважно ті плачки, то на Сході. То нанімали таку плачку, шо вона плаче. А ту родина плаче.
    Р-2).: Моя тітка як віддалася до Скородна, як приходила, то Василь все розказував, як вона в Михася прийшла на похорон.
    Р-1).: Та коли то било, та може колись так било.
    З-1).: То коли то було?
    Р-2).: За Польщі було, перед війною.
    З-1).: То шо приходила така жінка, шо…?
    Р-2).: Ну, була така жінка, шо вони її наїмали, то вона ходила….
    З-1).: А як її називали?
    Р-3).: За гроші, ні? Ну, плачка.
    Р-2).: А, думаєте я знаю. Та я не знаю.
    З-1).: Так казали плачка, чи нє?
    Р-2).: Вона плакала, заводила, поперед вікна – йой.
    Р-1).: Ну та ая, заплатили ї гроші та вона си йойкала. То то жаль її бив, чи шо, шо вона так гарно йойкала. Як би то такий закон, шо треба плакати.
    З-1).: Угу, то був такий закон. Але ви такого вже не застали?
    Р-2).: В нас нє, в нас такого не було. В нас як плачут, то сами з собою плачут, як там комусь ше так.
    З-1).: Угу!..