Сеанс

Текст

• 1.

  Збирач-1): [1] Розкажіть, як то весілля відбувалося, з чого то починалося?
  Збирач-2): [2] Як сватати ходили? Що казали при тому як сватали дівку, хто приходив?
  Респондент-1): [3] Я то то нє.
  З-2).: Ви то не знаєте?
  З-1).: Не знаєте.
  Р-1).: Хіба, то як їхали і питалися, що то за вісіллє, як началося, як Ісус був в Хани Галелейські на весіллю з Божов Матір’ю, ходив на весілля і у них не стало вина, і тоді матір підійшла до Ісуса і прпросила, бо не стало вина, а Ісус повів, що ще не підійшла година. А Ісус перемінив воду і велів наносити вони наносили воду і зачєв давати на стів, а вони кажуть: «Чому ви такє файне вино не давали з першу, а тепершу?». Ісус змінив воду на вино. Та й тому і весіллє, то хоч би стало вина та й горівки.
  Р-2).: Та ви повідайте як до вас свати приходили.
  З-1).: Так.
  Р-2).: Та як було так і кажіт.
  З-2).: Та, як було?
  Р-1).: Та приходили сватати: «Чи може маєте дочку?» А ми: «Ну, маємо». «Ну, ми хочимо щоб вже сі віддавала». Та й сі договорили, ти й биріт.
  З-1).: Ну, а то хто приходив сватати від молодого?
  Р-1).: Від молодого, ну я знаю, до нас…
  Р-2).: Брат, стрико зятів, приходив на сватання.
  Р-1).: Ти й так посваталися, ти й тоді на згоду, та й вісілля.
  З-1).: А згода, то що є?
  Р-1).: То був почіток вісілля.
  З-1).: Ага.
  Р-2).: Початок весілля то було, годились, як що там висватувались з дівков, яке там придане давати, з дівков вони сі там годили, одна сторона і друга. І так, як вже погодили, то і посватали, а як ся не погодили то ті відійшли.
  З-1).: Ну, а так як ви віддавалися, то що так до згоду давали?
  Р-2).: Та тогди вже тоже не давали ніц, то вже колгоспи були, а колись давали поле, корову. А як я сі віддавала, то вже не давали поля.
  З-1).: А то коли ви віддавались?
  Р-1).: П’ядесятого року.
  З-1).: Вже не давали то?
  Р-2).: Вже тепер зовсім не то, молоді самі собі посватаються, хіба готове прийде і скажут, що вже сі женемо чи віходжу заміж і всьо.
  З-1).: Ну, а то зробили ту згоду, а не пам’ятаєте, може, вам розказували, що так ходили десь, щоб батьки молодої, ходили дивитися…
  Р-1).: Ходили, та чо не ходили.
  Р-2).: То так називали обзорини, так ходили, і то ті до тих ходили.
  З-1).: А там щось показували що там?
  Р-1).: Як десь з далеку віддавалися.
  Р-2).: А як у своєму селі − то нє. То не дуже ходили, рядом тий знали одні других. О, а як з далеку то їздили, ти й тепер їздять батьки дивитись.
  З-1).: Ну, вже от зробили ту згоду і що далі?
  Р-2).: Несут заповіді до церкви.
  З-1).: У вас в селі церква була завжди?
  Р-1).: У нас ходили три села на нашу церкву, бо там були церкви закриті. Ти й несли на заповіді ти й всьо, весілля було.
  З-1).: І коли так починали весілля в який день так?
  Р-2).: Ранше то й у четвер робили і в вівторок робили. А тепер переважно чомусь у суботу робліт, не знаю чому.
  Р-1).: А тоді зачинали наперед робили, як то сі воно називає я вже забула?
  Р-2).: Зачинання.
  Р-1).: То було цілий місяць, цілу ніч.
  З-1).: То в який то був день?
  Р-2).: В середу. Наприклад, якщо весілля в четвер, то було у середу ввечері, то сі «зачинання» в нас називали. Приходили, якщо до молодого, молодий приходив за сорочков до молодої і там вже з якимись людьми, кого він там зібрав з своїх, ту трохи погостили ся в молодої, в молодої забирали сорочку він її давав «мешти», чи як сі вони називали, і всьо, і вже на тім розходилися.
  З-1).: А щось співали коли було то зачинання?
  Р-1).: Не ладкали.
  З-1).: Не ладкали, нє.
  Р-1).: Нє, не ладкали.
  З-2).: А коли починали ладкати?
  Р-2).: Вже на весіллю починали ладкати.
  З-1).: Але як на «зачинанні», то що різне могли співати, якісь пісні?
  Р-3).: Та, могли.
  Р-1).: Вінці вили, та й співали, нарізали барвінку.
  З-2).: А як співали?
  Р-1).: «Нарізали барвінку, треба вінці в’яти, треба наші вінці поблагословити…»
  З-1).: Але давайте співайте.
  З-2).: Ви би заспівали.

  Примітки:

  [1] Далі подається як З-1).: – Примітка транскриптора.
  [2] Далі подається як З-2).: – Примітка транскриптора.
  [3] Далі подається як Р-1).: – Примітка транскриптора.

• 2.
  1. Нарізали ми барвінку, треба вінці вити,
     Ай бо треба наші вінці поблагословити.
  2. Ай бо треба вінці вити, треба зачинати,
     Благослови наші вінці, Причистая Мати.
• 3.

  З-1).: А хто то починав ті вінці вити, як то взагалі починалося?
  Р-1).: То так було зачинали, нарізали барвінку, жінки сіли за стів і тогди брали той барвінок, ділили на купочки і так єдна вила, а тоти всі давали, і так приспівували.
  З-1).: А то були жінки старші?
  Р-1).: Нє, молоді.
  З-1).: Молоді, але не дівчата?
  Р-2).: Нє, нє, дівчата нє, жінки.
  З-1).: А такє було, що хтось починав, хтось починав, чи мама чи хто?
  Р-1).: Не раз мама починала, зачала вити, та й потім вже дала другим.
  Р-2).: З родини комусь давала, чи її родини чи його, то одно. Так, могла починати чи сестра чи мати, а потім вже віддавала. Я то так не знаю.
  З-1).: А чи було таке, що ходили різати барвінок, то до когось ходили, пам’ятаєте?
  Р-1).: Та чо нє, та й тепер ідут, у вечір йдут різати барвінок, тамки гостяться…
  Р-2).: А я вже сама знала як то співали, але…
  З-1).: То вже як різали барвінок.
  Р-1).: «Ой стелися, барвіночку, потім за віночку, то сі зайшов, рід за родом горівочку пити. То ся зайшовся рід з родом горівочку пити, чіє серце сумне треба веселити». О так.

• 4.
  1. Ой стелися, барвіночку, по тім заріночку,
     То ся зийшов рід із родом пити горілочку. [1]
  2. То ся зийшовся рід із родом горілочку пити,
     Чіє серце нивеселе, треба веселити.
  Примітки:

  [1] Респондент № 1 продекламувала перші два рядки твору. – Примітка транскриптора.

• 5.

  З-1).: О так заспівайте цілу.
  Р-2).: О, якби то так всьо пам’ятав.
  З-1).: А ви казали, що шось продівали?
  Р-1).: У перстень, продівали, три бильці і так проділи, відрізали, то так три барвінки.
  З-1).: То ніби три гілочки барвінку?
  Р-2).: Так, то в обручку відрізали, і потім вже починали вити.
  З-1).: А не було такого, що з собою, щось несли на ту грядку, щось сипали чи клали?
  Р-1).: На грядку йшли з хлібом, горівков з вином. А потім пили ту горівку, поливали той барвінок і гроші там митали.
  З-1).: Ну а казали, для чого так роблять?
  Р-1).: Ні, ну аби барвінок ріс.
  Р-2).: Аби барвінок ріс, бо то бувало такє, що міг не рости барвінок, різали і міг пропасти, а так то дуже розростався, не знаю від чого то залежало, але так було.
  З-1).: Добре, то ми вже з вами барвінок плели, а що плели з барвінку?
  Р-1).: Ну та вінки.
  З-1).: Вінки так.
  Р-2).: Та віночок, накладували на голову.
  З-1).: А якій то він був, такий круглий, так?
  Р-1).: Так.
  З-1).: А і плели його з барвінку, так?
  Р-1).: Так.
  З-1).: А на якійсь основі чи як то робили?
  Р-1).: Так клали кущик до кущика, і так вили, вили його.
  З-1).: Ниткою вили, чи чим?
  Р-2).: Нитков, нитков але вовнянов.
  З-1).: А як називали, ту нитку?
  Р-1).: Ну, та нитка, вовняна нитка.
  Р-2).: Просто вовняна нитка.
  З-1).: А було, що так просто на столі вили, чи може на хлібі?
  Р-1).: То коло стола сідали…
  Р-2).: На середині стола було і так вили.
  З-1).: На хліб не клали той вінок, що вили?
  Р-1).: Нє.
  Р-1).: Клали, як йшли різати, то хліб у святилник, то тоже ся святила паска, коли їйця, в святилник клали горілку, хліб і пшеницю, і тоді йшли різати барвінок.
  З-1).: Ага.
  Р-3).: Потім звідти йшли до вінчання, зібрали людей, люди стали, а вони конфет, тої пшениці, збіжжя обсівали, три рази молоді.
  З-1).: Одже, то вінок, то той вінок, то плели вінок в домі молодої і молодого чи?
  Р-1).: В домі молодої.
  З-1).: В домі молодої, а в домі молодого, шо робили?
  Р-1).: А в домі молодого вони, нич не робили, складали той букет молодому.
  Р-2).: В молодої всьо робили, потім, як приходив молодий до молодої, то йому чіпляли той букет тоже з барвінку такий.
  З-1).: Але то вже як він на весіллю приходив?
  Р-2).: Та, то вже як він приходив до молодої, як мали йти до вінчання, тоді пришпиляли йому той букет, ну, і накладали той вінок з барвінку і потім вже йшли до вінчання, вінчалися і потім в нас, таке було заведено, що йшли домів єдно.
  З-1).: До себе додому?
  Р-2).: Єдном до себе додому, єдно до себе, а потім вже, так як вже після обіду, приходив молодий знов, так ся називало «за молодов», тоді там сідали гостилися, вже всі, то його люди приходили, гостилися і потім вже забирав він молоду до себе, а тут у молодої вже не було нічого, бо так гості гуляли. Музика грала і гості гуляли, а потім вечером йшли у прийдани, так ся називало.
  З-1).: А коли то ввечері було?
  Р-2).: На весіллі, на весіллі, вечером, то вже так…
  З-1).: То який то був день вже, то було?
  Р-2).: У четвер, у четвер, то вже було… як коли весілля було.
  Р-1).: Але ще таке било, як приходили вже з молодов до матири вже, мати загортала кожух наруби і виходила встрічати молоді.

• 6.
  1. [1] Вийди, вийди, кострубата,2
     Привитай молодята.
  2. Як одно, так другоє,2
     Бо то твоє убої. [1]
  Примітки:

  [1] Р-2).: Та як ладкали, та то вже маєте знати, як ладкали: "Вийди, вийди, кострубата, привитай молодята, ни єдно, а й двоє…" З-1).: Але ви заспівайте. Р-1).: Я знаю, ци заспіваю… Р-2).: Та воно си заспівало би, але слова не знаєм…
  [2] З-1).: Бачите, як гарно. Ви коли співаєте, ви собі слова нагадуєте. Р-1).: Сили вже ни… Р-2).: Та сили, то байка…

• 7.

  З-1).: Але чи коровай у вас пекли?
  Р-2).: Коровай ранше, ранше не пекли, а тепер уже печут.
  З-1).: Тепер печуть.
  Р-2).: Якраз тепер уже, але вже…
  Р-1).: Але гуски пекли у молодого, пекли гуски ранше.
  З-1).: Шо то таке було?
  Р-1).: Та то такий хліб, як тепер довговастий, то такі гуски пекли, і пак давали то-то, як йшли до молодої, то давали… дружкам…
  Р-2).: Я то не знаю…
  Р-1).: Ти не знаєш.
  Р-2).: Я молодша була.
  Р-1).: Так, давали тоти гуски, пекли, то в молодого пекли.
  З-2).: А хто пік? Чи то була спеціально запрошена?
  Р-1).: Нє, кухарка била.
  З-1).: То була кухарка.
  Р-2).: Так-так, спеціально запрошена, так, кухарка, вона…

• 8.
  1. [1] Короваю, короваю, чим тя обвиваю,
     Чи не тою галузкою, що росте у гаю.
  Примітки:

  [1] З-1).: А шось, може, співали, коли ті гуски чи ліпили…? Р-1).: Та чьо, та співали… З-1).: Чи ладкали шось таке? Р-1).: Співали, співали…, та й типирька, бо вже теперь короваї.

• 9.

  Р-1).: Бо тепер, колись то було, короваї з щетине, з галузки, таку галузку вершок, то прибирали.
  З-1).: А як то він називався, та галузка, вона, якось називалася?
  Р-1).: Смерічка, галузка.
  З-1).: І то її так тістом напевне, так?
  Р-1).: Ні, ружами такими, а теперка вже…
  З-1).: То ту гуску так прибирали, так ті гуски?
  Р-1).: Ні той коровай.
  З-1).: Коровай.
  Р-1).: Той коровай пекли, що там було коровай запечений, то так прибирали руками і то несла, котрась сестра до молодого і як йшла з молодим то вона то-то несла.
  З-1).: То вже як молодий йшов до молодої?
  Р-1).: Так.
  З-1).: То такий коровай, як ви віддавались то пекли так?
  Р-1).: Тогди, ще ні, то хіба теперка.
  Р-2).: То тепер печуть так, але раніше пекли то ті гуски.
  Р-1).: Тогди ще не прибирали, а тепер прибирали.
  З-1).: І потім вже власне вже день весілля, так, то зранку молодий, молода, якось їх прибирали, так до весілля?
  Р-2).: Та так, то ще не було то тих вельонів, ранше то та хіба, якісь вінок з квітів.
  З-1).: А в що була ранше вбрана молода?
  Р-1).: Та то таке сама біле було вбрання.
  Р-2).: Сорочка, спідниця, але не вельон.
  Р-1).: То був вінок білий, з білої ружі, ти й то ті ленти.
  Р-2).: І то ті пацюрки, коралі вішяли, та й всьо.
  З-1).: А хто вбирав так молоду?
  Р-1).: Ну та були свої, переважно якась сестра.
  З-1).: Якісь дівчата?
  Р-2).: Та може якісь менші дівчата, та й сестра.
  Р-2).: Чи віддані дівчата, сестра.
  З-1).: І коли вже молоду прибрали то вона вже йшла до шлюбу, так?
  Р-1).: Так.
  З-1).: То якось її випроводжали, мали якось благословити?
  Р-1).: Благословили, ба як нє.
  З-1).: А як то було?
  Р-2).: Благословили, староста, той був вже від молодої, та й вже просив.
  З-1).: А як то просили то благословенство?
  Р-1).: Казали як то-то: «Просимо благословенства від Господа Бога», а люди кажуть: «Най вас Бог благословит» і так три рази.
  З-1).: А молода, що тим часом кланялася в ноги?
  Р-1).: Ні, хоба тепер ся вклоняли. То приходили молоді і вклонялися матері, бабі і там всім.
  З-1).: А тоді як було?
  Р-1).: Тогди ся не клоняли.
  Р-2).: Попросили благословенства та й йшли.
  З-1).: А співали, шось?
  Р-2).: Та співали певно, що співали. Ану, згадуйте, що там співали, як йшли до вінчання, як молодий молоду забирав, то знаю там все кричали «Вернися (ім’я дівчини)», а він не давав, щоб вона оглядалася на той бік.
  З-1).: До хати?
  Р-1).: Так, бо казали, якщо обернуся то жи би рід сявдавав втой.
  Р-2).: А він не давав, вже чоловік, щоб вона туда ся обертала. А як ладкали, я не пам’ятаю.
  З-1).: І то молода йшла до церкви до вінчання, так?
  Р-1).: Так.
  З-1).: А хто з нею йшов?
  Р-1).: Та всі йшли, хто хотів.
  З-1).: Ну, а молода мала, якихось дружок?
  Р-1).: Мала.
  З-1).: Ну і як вони називалися?
  Р-1).: Була, одна хіба дружка.
  З-1).: Дружка, так?
  Р-2).: А тепер, дві, три як є, як хто хочи, а тоді була одна.
  З-1).: І ще був якісь, як?
  Р-2).: Староста, був тоді.
  З-1).: Староста був,
  Р-1).: І тепер є.
  Р-2).: І в молодої, і в молодого був.
  З-1).: А в молодого, як ці свашки були?
  Р-1).: Нє, дружби були.
  З-1).: Дружби, так?
  Р-1).: Так.
  З-1).: А свашки, то ті старші жінки.
  Р-1).: Як ішли до молодої посідали, тогди співали:

• 10.
  1. Ви сідайте, боярчики, сідайте,
     Ой чи всім вам, боярчики, місце є?
  2. Як ви ’го ни маєте – глядайте,
     Ой сідайте, боярчики, сідайте. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент не могла пригадати мелодію твору, твір продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 11.

  [1]
  З-1).: Коли ви так останній раз ладкали на весіллю?
  Р-1).: То ми співала, а там якось вслабла, а потім як чоловік умер то вже всьо. Ще в церкві співала, а як Юзю умер вже всьо, вслабла, голос пропав. Та й вже не співаю.
  З-1).: А молодий так само йшов до церкви з свого дому, так. Його так само благословляли?
  Р-2).: Так, його тоги благословляли як і молоду.
  З-1).: І з ним так сама йшли його?
  Р-2).: Так його родина і його свашки йшли за молодов, забирали молоду.
  З-1).: А то молодий приходив по молоду, і забирав її, тоді вони розом йшли.
  Р-2).: Так вони разом йшли до вінчання.
  З-1).: Там йому ніяких перешкод не чинили, він приходив її забирав?
  Р-2).: Чинили, чинили, та чому не чинили дорогу переставяли щоб давав горілки, перемотували нитками або чим, не пускали хлопці другі ставали.
  [2]
  Р-2).: Як вже приходив молодий то навіть молоду підмінювали.
  З-1).: То як він приходив забирати її до шлюбу.
  Р-2).: Так так! Підмінювали зо два рази, і таку і сяку, а то не та була, її брат якщо був малий то продавав її.
  З-1).: А то хіба до шлюбу чи вже після?
  Р-1).: Та, до шлюбу було.
  З-1).: Це було до шлюбу.
  Р-2).: Так так! Продав хотів доста грошей.
  З-1).: А щось співали при цьому?
  Р-2).: Та співали, співали всяке, і тутешні і українські пісні співали. Всяке співали і той во коломийки, та хто би то типер тямив.
  З-1).: От коли виходили з церкви, чи там, бо знаю як верталися з церкви, чи не ладкали про священика якісь такі?
  Р-1).: Ні ні!
  З-1).: Не було такого, нє.
  Р-1).: А ще таке було, там якогось печива чи яйце таке винесли, погоститись трошка коло церкви.
  Р-2).: Молода додому, а молодий собі додому, а потім приходив над вечір ще після обіду за молодов і тоді вже забирав.
  З-1).: То він коли другий раз приходив то там вже його пускали?
  Р-1).: Та.
  З-1).: І як він, якось його заводили може за стіл, було шось таке чи ні, до молодої?
  Р-3).: Та молода за столом сіділа, а вони прийшли хлопи, та й ту ни пущють, то таке було, а потім обходять, то таке.
  З-1).: А не було таке, що там молода голову, якось до стола прихиляла?
  Р-1).: У нас такого не було.
  З-1).: У вас такого не було.
  З-2).: А місце коло молодої не продавали?
  Р-1).: Та продавав той, брат молоду продавав?
  З-1).: А то ще перед тим, до шлюбу?
  Р-1).: Та, перед тим.
  З-2).: А після шлюбу?
  Р-2).: Ні, і нас такого не було, може десь і було, но в нас такого не було, що би там місце продавали, хіба що би дуже боялися, що буде не на ворожити там. То вже ся дуже дивили, що би коло молодої ніц не було, що би там ніхто не сидів, щоб місце то було для молодого.
  З-1).: А то молодий вже прийшов, сів біля молодої і що тоді, вже гостилися, та?
  Р-2).: Та, гостилися, співали, веселилися.
  З-1).: А так гостились колись чим, що таке на весілля готували, та?
  Р-1).: Та колись, що готували, борщ, мнясо варили і борщ, і крупу, яку та що ще.
  Р-2).: І кури, кожен хто йшов не весілля ніс курку.
  З-1).: Ага.
  Р-1).: І то кури дарували і зразу давали їсти своє мнясо, борщ.
  Р-2).: Я буду, пам’ятати курку до смерти, шо як ходили до Якима, моя мати ходила, на весілля, а я ходила. Не знаю який то був клас, та й Вролюся, нибіжка Середючка, йшли’сму туда на весілля, бо то близько туда було, а ту до школи’сму ни пішли, у школі написали на стінгазету, то не забуду ніколи, каже, що: «Йшла на весілля не було ї встидно, несла курку під пахов хвоста було видно!» То так про мене написали, то я курку не несла, але так написали. А про другу ту подружку, вона небіжка вже померла, як «Ти − Ольга дуже мудра, способу дібрала, замість того, щоб йти в школу вона на вісіллю польку танцювала!» [сміється] Так було, ни забуду до смерти.
  З-1).: А не пам’ятаєте, от як то давали різні страви і до страв ладкали?
  Р-1).: Ні.
  З-1).: Там до каші, до капусти…
  Р-1).: За курку ладкали, як то-то «По сміттю гребла… нись перед старостом лягла…» Якась то така пісня була.
  З-2).: Ладкали до курки як до страви?
  Р-1).: Так.
  З-2).: А було таке, що курку дарували?
  Р-1).: Ні, в нас ні.
  Р-2).: Ні, і нас просто на весілля несли курку, не було так, хтось мняса не мав, але як всі йшли запрошені на весілля.
  Р-1).: А на весілля багато просили, сьогодні так не просят.
  З-2).: А як просили?
  Р-1).: «Просит вас, батько й мати, і я вас прошу а бе’сти прийшли на весілля!»
  З-1).: І скликали як, родичів?
  Р-1).: Родичів ти й сусідів, та й родичів, такий великий рід, то є багато.
  З-1).: То молода скликала своїх, а молодий своїх?
  Р-1).: Так.
  З-1).: А коли то вони скликали, який то був день?
  Р-2).: В середу, то наприклад, як у четвер було весілля то у середу скликали. Насамперед йшли до священика, просили благословення, священик поблагословив і йшли просили, кого там мали назначеного, просили на весілля і потім вже, як то…
  З-1).: А чи не несли з собою, якісь там пиріжки чи ще щось як просили на весілля?
  Р-1).: Та чого, та брали якісь конфети ти й давали, як були маленькі діти, то переважно молодиці ходили, а як просили хлопи, молодці то вони того не брали, а як дівчата то брали.
  З-1).: То у вас молоду називали «молодиця», а молодого?
  Р-1).: «Молодий». А потом невіста, як пов’язали.
  З-1).: Була музика, яка то була музика?
  Р-1).: Скрипка і бубен, і всьо.
  З-1).: І що грали, які танці грали?
  Р-1).: Та такі, польку, вальс, коломийку, саме найбільше коломийка була, то тоді не було шалашів, а всьо в хаті сі робило, і гостилися, і танцювали… Всьо ся робило в хаті.
  З-1).: І так десь забавлялися токи?
  Р-2).: Цілу ніч, потому вже йшли у прийдане до нього, то вже у молодої не було нічо, то вже було пізно, десь у годині першій, другій.
  З-1).: То відразу, як молодий молоду забирав?
  Р-1).: Ага.
  З-1).: То відразу йшли в прийдане?
  Р-2).: Десь так, через пару годин.
  З-1).: Ну як він десь забирав молоду, щось то мусіли ладкати?
  Р-2).: Та може, і ладкали, співали, так переважно не ладкали, а співали, але…
  З-1).: А молоді, щось давали відразу з собою?
  Р-1).: Нє, зразу не давали, потом несли придане, та то несли, староста ніс, зав’язували в плахту і на плечі, а якщо далеко, то везли фіров.
  З-1).: А молодий, то молоду вів?
  Р-1).: Так.
  З-1).: Пішки собі йшли?
  Р-1).: Так.
  Р-2).: Так, якшо у своєму селі, а якщо було далеко.
  Р-1).: Я знаю, як Маріки ше Іван стриків ніс придани, всі хотіли би вкрасти, вхопити, бо хотіли горівки, а Іван ни дав.
  З-1).: То хто то ніс придане?
  Р-2).: Та переважно староста.
  З-1).: А що так давали переважно?
  Р-1).: Та давали дві подушки, ти й покривала, ти й то то несли.
  З-1).: А то потім, молоду завели і щось співали, як йшли прийдани, таке особливе?
  Р-1).: Ні, таке ні, співали таке всяке.
  З-1).: То весілля вже на тому закінчувалося?
  Р-2).: Так.
  З-1).: То вже вони то то придане підранок приносили?
  Р-1).: Так. То вони вже молоду пов’язали, і там ще сі троха відгостили.
  З-1).: А хто повязував молоду?
  Р-2).: Повязували, все з його родини, тепер пов’язує його мама.
  З-1).: А тоді?
  Р-1).: А тоді з його родини, брат, або сестра, братова з його родини.
  З-1).: Як ви віддавались, то чим вас повязували?
  Р-1).: Хусткою.
  З-1).: Хустиною, а не було якогось такого чепця?
  Р-1).: Нє, в нас такого не було.
  Р-2).: Та був, чепець, але то ще ранше, то ще як баба йшла до церкви, то той чипець чіпала на голову.
  Р-1).: Як то було, то пісня співали так… Та моя мама.
  З-1).: То вас вже хусткою?
  Р-1).: Так.
  З-1).: І там таке було, що раз хустку стягнули, другий, аж на третій, не було такого?
  Р-2).: Та чому, та було.
  Р-1).: Та тепер такє роблять, бо вона хоче гроші ти й не дає сі повзати, пока не заплатять.
  З-1).: А от коли молодий приходив до молодої, йому ті букетики, хто то йому ті букетики вязав?
  Р-1).: Молода. У молодої в’язали, а коли він прийшов, коли її вже вбрали і йому, у тому букетику, було ще збіжжя в тім букетику.
  Р-2).: Як мали йти до вінчання, то мало бути збіжжя, барвінок і той овес.
  З-1).: То якось пришпилялося? А як йому молода пришпиляла, то не було треба йому викупити, той віночок?
  Р-1).: Та нє, в нас такого не було в нас такого не було. В нас купляли наперед.
  З-1).: Я маю, на увазі, викупити так, ну дружки молодого мали це…
  Р-2).: Та я розумію, то дружки, вже в кінці як пов’язували молоду, то тоді вже дружби мали платити дружкам.
  Р-1).: Дружки, мали хустки в руках червоні, а дружби старалися жи би вхопити ту хустку.
  Р-2).: Вони так держали в руках хустку і свічку, дружба тримав і дружка тримала свічку, і коли вже зав’язували її хустину треба було, так слідкувати дуже коли вже молоду зав’язували, треба в хопиту ту хустку до себе, вихопити. А як була дружка така, як підготовилася, вхопила, то мусів викуповувати. Ну та мусіли гроші давати розстилали і на кожну квітку давали скілько хто зміг, чи гривень, тоді то були рублі, чи два, чи п’ять, хто скільки зможе, жи би ті квітки вкрити.
  З-1).: То ви вже хочите йти?
  Р-2).: Так.
  …
  З-1).: Я ще хотів, про весілля спитати, а на другу неділю не було такого, що йшли один до одного гоститися, як то називалось?
  Р-2).: Гостина.
  З-1).: То в першу неділю, спочатку до кого йшли
  Р-2).: Все йшли до молодої, він там збирав своїх з близьких родичів і він йшов до молодої. А в нього не було.
  З-1).: А що то була за гостина?
  Р-2).: Та то так просто, як на вісіллю, готовили як на вісіллю, і музика була трохи, але вже не так сильно довго.

  Примітки:

  [1] Респондент пригадує як колись співала пісень. – Примітка транскриптора.
  [2] Респондент розповідає про весілля внучки. – Примітка транскриптора.

• 12.
  1. [1] Над Вефлеємом зоря засвітила,
     Нашя Україна зі сну пробудила.
     Не спи, Україно, прокиньтеся, люде,
     Христос народився − Спасителем буде! [2]
  Примітки:

  [1] З-1).: А ви казали, шо ше хтось до вас приходив і ви щось щедрівки ви якісь чи колядки ви співали? Р-2).: То як свята різдвяні, то’м віншувала, то якийсь приходив такий… З-1).: А можете ще нам то заспівати? Р-2).: Та то не співати, хоба… Господь його знає, як то-то… Хоть єдну.
  [2] З-1).: Можете заспівати? Р-2).: Ніт, то-то так! З-1).: Ага, то так як віншування таке, то як вірш такий, так, так. Р-2).: Так!