Сеанс

Текст

• 1.

  Збирач-3): [1] Ви трохи співали ладканок.
  Збирач-2): [2] Скажи які вони співали.
  Інформант-1): [3] Йди там тих вижени.
  Р-2).: [4] Та як вижену, вони зараз підут.
  З-2).: Йдіть на сонечко. Вони в почоті в селі. Ви знаєте, ми туди були в тих, вона нам не співали, бо вони шось сіно, їх шось не було.
  Р-1).: Сіно, сіно, та я ще була щось, я ся дуже накосила і такам слабеничкам була, на оберталася ще, ще мя кобила пхнула в буряни, наш файний кінь був, а то чуже. А я йшла ся дивити, так на город, прийшла ту до Галі. Чи худила ти ту на яфини? А вуна худила. Я би ще з вами на яфини пішла.
  З-3).: А, може, знаєте, які співали коли по яфини ходили?
  Р-1).: И-и-и.
  З-3).: Нічого не співали, нам сказали шо тут колись, якісь ладанки співали, як на яфини ходили?
  Р-1).: А то в лісі такі співали, як корову пасли.
  З-3).: Ладканки, як корову пасли, а в лісі які співали до коров?
  Р-1).: До коров та. Як виженуть корови то співають.
  З-2).: Подумают.
  Р-1).: А то файні, а де?
  З-2).: Файні, в нас просто дуже довгі співають.
  З-3).: Таке як ладанки воно?
  Р-1).: Та ладанки. То вже так молоді співают.
  З-2).: А в вас я так навіть не знаю, як співати, в вас як коровай ділять, співають вам шось, старості?
  Р-1).: Співають.
  З-2).: Нє, там як матінка йде перепивати, тато?
  Р-1).: Співают… Пишіть.

  Примітки:

  [1] Далі подається як З-3).: – Примітка транскриптора.
  [2] Далі подається як З-2).: – Примітка транскриптора.
  [3] Далі подається як Р-1).: – Примітка транскриптора.
  [4] Далі подається як Р-2).: – Примітка транскриптора.

• 2.

  Ой який був сумний вечір в сорок третім році –
  Чути плачі і ридання на кожджому кроці.
  Взяв батько торбину, вийшов на дорогу,
  Лишив діти сиротами та й жінку нибогу.
  Діти тата обступили: "Тату, наш рідненький,
  А де ж ви нас лишаєте, ми ж такі маленькі?"
  Ни міг батько відказати ні слова рідненькій дитині,
  Бо ся серце розпадало на дві половини.
  Сіли вони та вже їдут, старі розервісти,
  Аж там чуют у потягу страшні, сумні вісти.
  Треба било виходити на бойове поле,
  А там тіло кулі рвали, нищасная доле.
  Як вже на еродромі літаки літают,
  І на села і на міста бомбами спускают.
  Якось у неділю рано, у ярочку хлопці позбирались,
  І до Матінки Пречистої молебінь відправяли.
  Помолились за здоров’я, хоч вже і в неволи,
  Шо ще живі осталися, ни трупи на поли.
  Много, много наших братів у пісках зістало,
  Бо їх тіло молоденьке бомби розривало.
  І не треба гріб копати, ніхто ни хоронит,
  Клюют тіло по гіляках круки та й ворони.
  А хто умер від кулі, шо стріляли кріси машинові,
  Теє тіло ціле було, хоць в калюжі, в крові.
  А у труни їх ни клали, ніхто ни заплачи,
  Тільки ворон чорнокрилий на могилі крачи.
  А удома мати, жінка, діти тата виглядают,
  А що його так круки клюют, вони і ни знают.
  Стоїт сумна край дороги повстанська могила,
  А на ній верба рясна гілля похилила.
  А під нею стара мати сина виглядає,
  Як згадає що загинув, гірко заридає.
  Пішов, пішов в повстанці, та десь там загинув,
  Каже: "– Верну, як збудую Вільну Україну".
  Нима христа на могилі, ни цвіте калина,
  Ни виходить і ни плаче молода дівчина.

• 3.

  Р-1).: Такий вірш.
  З-3).: То ви самі його склали?
  Р-1).: Та сама. Сама та ще гумореску знаю. Ше вам гумореску таку розкажу.
  З-3).: Скажіть, кажіть.
  Р-1).: Може, вуна вже зладила, путом.
  З-3).: Кажіть, чи вона дуже велика?
  Р-1).: Довга, довга.
  З-3).: Нічого!
  Р-1).: Зараз, зараз, як то то.

• 4.
  1. Дорогі присутні, я вам розкажу,
     Ось історію таку.
     Жив богатий господин,
     Був у нього оден син.
     Жив він собі, проживав,
     Біди й горя він ни знав.
     Ну, а мати вмерла, син вженився,
     Та й господарем зробився.
     А старий, поки міг, поти трудився,
     А як вже знемощів,
     То лежяв, то сидів.
     А невістка все бурчить:
     – Ото горе і нудьга,
     От сідит стара біда.
     То лягає, то встає,
     То спокою ни дає.
     Знаєш, мому горю прийшов край,
     Виведи його в сарай.
     Ну, та й син до батька каже:
     – Ходіт, тату, до хліва,
     Бо вас болить голова,
     Я там кажджому разу,
     Я вам їсти принесу.
     Ну, та й старий з печі встав,
     Кожушину з собов взяв,
     Та й попльонтав до хліва.
     Там то стогнав, то лижав,
     Та й так літо перейшло,
     Та вже стало й холодно.
     Одного разу син заходит до хліва,
     А у діда із голоду, із холоду уже тремтит голова.
     Тоді він до свого синка каже:
     – Синочок, на горіще підийди,
     Плаховину там знайди,
     Плаховина тамка є стара,
     Накрий діда у хліву, бо вже зима.
     Та й синочок так зробив.
     На горіще підийшов,
     Плаховину там знайшов,
     Та й діда в хліву накрив.
     – Синочок, ану, ти йди сюда,
     Ти вже все оте зробив,
     Шо я тобі говорив.
     – Так, татку, я вже все оте зробив,
     Що ти мені говорив.
     Половинков діда вкрив,
     Половинку ще лишив.
     – А нащо ти ї лишив?
     – Татку, бо я дуже люб’ю вас,
     Як ви будете старі, чим накрию тоді вас?
     Що ж я зроб’ю в ті порі,
     Як ви будете старі?
     Ой синочок ще малий,
     А подумав, як старий.
     Зразу він пішов у хлів.
     Узяв діда попід руки і до хати вже привів,
     І на печі положив,
     Кожушиною накрив.
     А нивістка надийшла,
     Як угляне, йо-йо-йой,
     А то що вже за біда,
     Ти назад привів сюда.
     Закричала на весь рот,
     Стався в хаті заколот.
     Тоді він до неї каже:
     – Що ти хочеш, щоби моя голова,
     Йшла на старість до хліва. –
     Та синочок ще малий,
     А подумав, як старий.
     Не подобаться тобі,
     Можеш геть іти собі!
     Гоо, нивістка зразу стала як німа,
     Побіліла як стіна,
     Вже й до діда підийшла,
     Вже й бесіду завела:
     – Татку, що ви вже спите,
     Може, дащо із’їсте,
     Я вам зараз пити дам,
     Може, тверде ліжко вам?
     Стала діда доглядать,
     Та й вже в хаті благодать.
     Із маленького онука
     Набралася всім наука.
     Малий міг їм доказати:
     Що посіють – будут жати.
     Схаменися, друже, мій,
     Що є в життю, добре сій.
     Бо що в молодості посієш,
     То на старості пожнеш.
• 5.

  З-3).: То ви самі таке склали?
  Р-1).: Та то трохи співат таке, трохи додала.
  З-2).: Ше шо нам розкажите?
  З-3).: Пам’ятаєте шось про війну, про тих повстанців?
  Р-1).: Та так, так. Я, дитиночко, моя тямлю, тямлю. Як вас звати?
  З-3).: Мене Марічка.
  Р-1).: Марічечко, тямлю.

• 6.

  Р-1).: Як била тамки криївка, бо я ся годувала там на хуторі, в лісі і там били криївки, такі під землев, ото то бандери, як їх називали колись і вони тамки ся ховали. Ну, а наша хата була крайна, а тоги було двайці дві хати і все каждий раз прийшли, що мож било, що як, їсти брали, та й мати давала, путому їх побили, видав єден чоловік.
  З-3).: Знаєте, з вашого села?
  Р-1).: Так. Видав. І вуни так, ту надійшла та облава і їх там пубили. Єден ся лишив, Зір ся називав, то йому поставили там пам’ятник, що той я вірш розказувала, там написала про него. І він, дитинко, йден ся лишив і документи там мав в ящику, то він ся добив, ще живий був. І як їх пузвузили в сільську раду, поприкладували так до стіни і мили, муя мати худила мити з другув сусідкув, мила їх, та ноги мила, всьо, а та хуба трошки лице, бо то всьо в крові било. І так гонили. Бо трохи знали, то сиксоти били тугди, мільдували. «– Йдіт там ваш син є, там!» Вигнали таку Виличку». А там точно був ї син забитий, вуна прийшла: «– Ану котрий, дивіться!» Пригнали її там кагебісти, вона ся так вже дивила, дивила, та й спізнала, але мовит: «– Ту нема мого сина». І пішла гет.
  З-3).: Боялася вона?
  Р-1).: Боялася, ше другого вдома мала, та ї були взяли, того були загладили. Буялисі.
  З-3).: Так їх всіх побили?
  Р-1).: Побили їх. П’ятнайцять в криївці, а доста повтікало, дуже тяжко било.

• 7.

  Р-1).: Такво прийшли до нас. Ми такі малейкі були, бо отець був двайці п’ять років суджений і вмер в Карганді. Я навіть го ни тямлю. Та й мовлят:
  – Білячко, биріт гроші ви так тяжко жиєте. Мати в такім біднім ходила, таке всьо понатігала, та й внучих все та й ни мала.
  – Я нігди, нігди ни йду, я нич ни знаю, я ся ни маю в шо вбути. Вони мовіт:
  – Може, таке знаєте, биріт грош.
  Знаєте як вони вміют, прийшли два з сумками, наклали грошей:
  – Де ту криївка, де щось, може, с ти чули?
  Мати:
  – Я ни знаю, я нігди ни йду не маю ся в шо вбути.
  – Може, знаєте, що то є таке УПА?
  Мати муя мовит:
  – Я ни знаю, я ни варю зупи, во діти не їдят, хуба чир. І такво їм показала, таке баніщя з чиром. То вони так то баніщя, полетіло, чир ся розілляв, зуб вибив, мати впала, ми на матір йойкаймо, а мати нас щипле. Ми думали жу вже кров пішла, жу вже матір забили, або що діти такі малейкі, а мати нас щипле, бо ми ся неперепуджували що є, ще пару раз копнув той найстарший був і мовит… [1]

  Примітки:

  [1] Розмову обірвано. – Примітка транскриптора.

• 8.

  З-3).: Може, ви знаєте ті пісні як люди виїжджали за кордон співали? Ни знаєте таких пісень?
  Р-2).: Маріка знає.
  Р-1).: Ни знаю співат.

• 9.
  1. Скоро вже сонечко зійде, піду в садок погулять,
     Стану під білу березу, тай буду милого ждать.2
  2. Стала під білу березу, довго стояла сама,
     Неначе липою ждала, його нима та й нима.2
  3. Неначе липою ждала, та й ни могла ся дождать,
     А ясні зорі говорять: "Іди, дівчинонько, спать!"2
  4. А ясні зорі говорять: "Іди, дівчинонько, спать,
     Про наше вірне кохання, навіки вже забувать".2
  5. Люде вживають кохання, люде вживають любов,
     А мої сльози рікою, як чорна хмара волнов.2
  6. Скільки є зірок на небі, лиш одна ясно горить,
     Скільки є хлопців на світі, за одним серце болить.2
• 10.

  Р-1).: Ти не тягла.
  Р-2).: Я ни можу тягнути.
  Р-1).: Як я ї тягла, матіночко моя.
  Р-2).: Ви переходите на мій голос. «Хлопці-риболовці…». Ви знаєте, певну, «Хлопці-риболовці», ви знаєте, такі всякі вміли, «Крутая верба…». Ту знаєте.
  Р-1).: А такої, йо-йой, які я всякі знала.
  Р-2).: А ту, шо Люба все співала.
  Р-1).: Наша. «Суха трава…» чи як то то.

• 11.
  1. – Уже листя пожовтіло, а ти травко зеленій.
     Мени дома усі лают, прийди, милий, пожалій.
  2. – Не буду тя, моя мила, не буду тя жалувать,
     Через місяць, може скорше, буду тебе покидать.2
  3. – Покидай ня, мій миленький, покидай ня, покидай,
     А що було поміж нами, никому не видавай.2
  4. Раз прийшла я на весілля, там зустріли ми ся знов,
     В нього сльози покотились, бо пропала вже любов.2
  5. Раз прийшла я на вісілля, а то було навесні,
     Покотились в нього сльози, та й ще гірше як мені.2
  6. Є у тебе менша сестра, а у мене старший брат,
     Нехай вони поберуться, ми їм будем помагать.2
  7. Нехай вони поберуться, ми їм будем помагать,
     Тоді мені легше буде, тебе сватом називать.2
• 12.

  Р-2).: Скільки пісень є всяких таких, дійсно є такі файні старовинні.
  Р-1).: А ту ту знаєш «Ой вийду я на ту гору, стану гляну…». А-га, помагай мені.
  Р-2).: Я то то сі не навчила.

• 13.
  1. Ой летіла зозуленька через тую гору,
     Виклювала пшениченьку, лишила полову.2
  2. Нащо ж мені та полова, як зерна нимає,
     Нащо ж мені та родина, як мами нимає?2
  3. В усіх мами, в усіх мами, а я тата маю,
     Сім раз води я принесла з тихого Дунаю.2
  4. Сім раз води я принесла, восьмий напилася,
     Якбе’м мала рідну маму, я б не журилася.2
  5. Ой вийду я на ту гору, та й стану плакати,
     Прийди, прийди, матіночко, косу розчесати.2
  6. Возьму я собі у руки тонойкий пруточок,
     Постукаю, попукаю в матерен гробочок.2
  7. – О, хто ж то ту мені в гробі стукає, пукає,
     А хто ж мені й у гробочку спокою не дає?2
  8. – То я, мамо, то я, мамо, я вашя дитина,
     Прийдіт, прийдіт, пригорніт ня, бо я сиротина.2
• 14.

  Р-2).: А чо плачите?
  Р-1).: Я хтіла во ті на день матері співати, та були’сми убі заспівали.
  Р-2).: Я по губах, видите, шо я по губах.

• 15.
  1. [Ой женися, Василю] [1], й женися, нибоже,
     Та си бери сиріточку, Бог ти допоможи.
  2. Ой в нашої Марисуні й на голові ружя,
     Та бо вна вже не сирота, бо вже має мужя.
  Примітки:

  [1] Початкові слова відсутні в аудіозаписі, відтворено з польового зошита. – Примітка транскриптора.

• 16.

  Р-2).: Во таківо «Файна з тебе дівка…» ви вже співали?
  Р-1).: А як то, як йдесі витати?

• 17.
  1. Вітаю вас, молоді, гілкою міртуса,
     Най вас благословить серденько Ісуса.
• 18.

  Р-1).: Люба красно співала невістці своїй, тамта моя дівка.

• 19.
  1. Іду я до столу та й так си думаю,
     Чим я вас, молоді, привітати маю?
  2. Вітала’м би злотом, золото ти маєш,
     Я вам від Богойка щастя побажаю.
  3. Відступіться, люди, під білу фіранку,
     Я йду привітати пару молоденьку.
• 20.

  Р-2).: То їх двох тре вітати.

• 21.
  1. Марійко, Марійко, добра з тебе дівка,
     Що ти доносила зеленого вінка.
  2. Що ти доносила, в церкву положила,
     Мати Божа взяла, поблагословила.
  3. Мати Божа взяла білими руками,
     Поблагословила Божими словами.
• 22.
  1. Вітаю вас, молоді, правою рукою,
     Щоб вам щастя плило, як вода рікою.
• 23.

  Р-2).: Оксан, які?

• 24.
  1. [Василь] [1] – файний хлопець, високо ся носит,
     Він не буде Марійку бити, хіба поторносит. [2]
  2. Він не буде її бити, не буде, не буде,
     Він ї одно подарує, а друге забуде.
  3. Не буде Іван Марійку бити,
     Як му буде щониділі пироги варити.
  Примітки:

  [1] Початкові слова відсутні в аудіозаписі, відтворено з польового зошита. – Примітка транскриптора.
  [2] Р-2).: То вже на шутку. – Примітка респондента.

• 25.

  Р-1).: Як я то співала?

• 26.
  1. Летіли утята,
     То я й іду привитати свої онучята.
• 27.
  1. Ой я ноги проходила, проробила руки,
     Й та бо ще’єм звінувала вже три аж онуки.
• 28.

  Р-2).: Третого, та бо вже с ти два.
  Р-1).: Та я співала.

• 29.
  1. То вже Лімна ізпустіла, заросли ліщини,
     Що на тебе, Василуньо, не стало дівчини.
• 30.

  Р-1).: А ї не було?
  Р-2).: То баба сама склала.
  Р-1).: Всякі склали, ми як то різали барвінок, я всякі наспівала, а вни записали, включили на касету всьо невістка чула, я то вдома співала, вуни були тамкай, а ту різали барвінок, то то другий день їхали за нев, її не булу тута.
  Р-2).: А ше таку, яку Сергійови співали?

• 31.
  1. То я Богойка просила все рано в ниділю,
     Й то я на тебе, Сергійцю, всю мала надію.
  2. То я тебе годувала, мій любий синочку,
     Я думала, жи поставлю свою головочку.
• 32.

  Р-1).: Я його годувала від тижня.
  Р-2).: «Ти пішов до Львова»…, нема того?
  Р-1).: Тішуся, шо ся жени, та й піде до Львова.

• 33.
  1. Тішуся і сумую, болит ня голова,
     Я думала, будеш дома, а ти пішов до Львова. [1]
  Примітки:

  [1] Інформант рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 34.

  Р-1).: Я всякі співала, а як то то, здогадуй ми то, Галько, «Ой вийду я на ту гору, стану, гляну на долину…» Знаєте таку?

• 35.
  1. Ой вийду я на ту гору,
     Стану, гляну на долину,
     Долина широка, калина висока,
     Аж додолу гілля гнеться.2
  2. А під тою калиною
     Стояв козак з розвідною,
     Розвідниця плаче, сльози проливає,
     Свою долю проклинає.2
  3. Ой, якби я о це знала,
     Ни йшла заміж та гуляла,
     Коло свого батька, коло свеї неньки,
     Як маківка розквітала.2
  4. А тепер я мушу знати,
     Пізно лячи, чи рано стати,
     Пізненько лягала, раненько вставала,
     Чужій мамці догаджала.2
  5. Ой вийду я на ту гору,
     Стану, гляну на ці квіти,
     Сама їх садила, сама поливала,
     Щастя й долі не вгадала.2
  6. Ой вийду я на ту гору,
     Стану, гляну на долину,
     Долина широка, калина висока,
     А я стою одинока.2
• 36.

  Р-2).: Таку, шо ми на концерті співали?
  Р-1).: Хто співав?
  Р-2).: Ту, шо ми разом співали.
  Р-1).: Яка? … «Возьми мене річко з собою, бо вже тут мені щастя нема…» Як воно ся начинає?

• 37.
  1. У лузі калина стояла,
     Ясен місяць над нею сіяв,
     Під калинов дівчина ридала,
     Бо козак її правду казав.2
  2. Ой ти, річко, ти бистра водице,
     Ти біжиш, в тебе бистра вода,
     Забери мене, річко, з собою,
     Бо вже тут мені щастя нема.2
  3. Ти, дівчино, красива собою,
     Ти найкраща в своєму роду,
     Шукай кращого собі за мене,
     Бо я кращу за тебе знайду.2
  4. Як дівчина слова ті почула,
     Та й побігла в вишневий садок,
     Дуже тяжко вона заридала,
     Аж почувся її голосок.2
• 38.

  Р-1).: То десь років десіть тому, як співали. [1]

  Примітки:

  [1] Респонденти пригадують слова пісень.

• 39.
  1. Кажуть люде, правда щира,2
     Яка була я красива.
  2. Очі чорні, як терночки,2
     Й а брівонька, як шнурочки. [1]2
  3. Така’м била, як сніг біла,2
     Тепер мене ненза зїла.2
  4. Не так ненза, як п’яниця,2
     Прийде домів, не тямиться.
  5. Прийшов домів, портки згубив,2
     Прийшов домів, мене набив.
  6. – Іди, жінко, портки найди,2
     Як не найдеш, домів не йди.
  7. Ой пішла я коло плота,2
     Тягну портки із болота.
  8. Взяла’м його за чуприну,2
     На ти портки, вражий сину,
  9. Бе’м ся тепер віддавала,2
     То я дуже добре знала.
  10. Не пішла бе’м за пияка,
      Хоч бе’м була і леяка [1].
  Примітки:

  [1] ніяка – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
  [2] При повторі другий раз строфи рядки не повторюються двічі. – Примітка транскриптора.

• 40.

  Р-1).: Йой, я так ни файно зачєла і вуна ни файно пішла.
  Р-2).: То й шо?
  Р-1).: Такої не знаєте?
  Р-2).: То ти на конкурс?
  Р-1).: Ще якої, ще?
  Р-2).: Хватить… «Ой у полі криниченька…»
  Р-1).: Або тої «Калина-малина листічко зелене…» Не пам’ятаєш?
  Р-2).: Або ще якої.

• 41.
  1. Ой там у полю криж, ти, дівчино, слиш,
     Я до війська від’їжджаю, присягу мині лиш.2
  2. Дівчина встала, два пальці підняла,
     – Присігаю тобі, козаче, що буду вірная.2
  3. Козак в війську є, нічого не знає,
     Єму [1] друзі написали, що вна ся віддає.2
  4. Козак вурльоп взяв, додому приїхав,
     Підійшов він під ї віконце, дівчину викликав.2
  5. Автамат в руці, пистолет при боці,
     Він вистрілив в саме серденько дівчині-зрадниці.2
  6. Дівчина впала, дві слова сказала:
     – Признаюся тобі, козаче, присягу зламала.2
  Примітки:

  [1] йому – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 42.

  Р-2).: Вно якось інакше.
  Р-1).: А як то?

• 43.
  1. [Зелене листя, білі каштани,
     Зелене листя, білі каштани,
     Ой, як то сумно, як вечір стане.] [1]
  2. Ой, як то сумно, ой, як то нудно,2
     Ой, як то сумно, ой, як то нудно –
     Любила хлопця, забути трудно.2
  3. Любила хлопця півтора року,2
     Любила хлопця півтора року,
     Аж ся дізнали вороги збоку.2
  4. Як ся дізнали, розщебетали,2
     Як ся дізнали, розщебетали,
     Бодай же вони щастя не мали.2
  5. Від Бога щастя, від людей слави,2
     Від Бога щастя, від людей слави,
     Де ходять двоє, не розлучали.2
  Примітки:

  [1] Початкові слова відсутні в аудіозаписі, відтворено з польового зошита. – Примітка транскриптора.

• 44.

  Р-1).: То не таку, яку то йшли до армії хлопці співали. Яку то, то певно так «Де ти ся збираєш…», так.

• 45.
  1. – Де ти ся збираєш, любий мій синочку,
     Де ж ти ся збираєш, голубе ти мій.
     – У армію, мамо, у армію, рідна,
     У армію, хлопець молодий.2
  2. – Де ж ти будеш спати, любий мій синочку,
     Де ж ти будеш спати, голубе ти мій.
     – У казармі, мамо, у казармі, рідна,
     У казармі, хлопець молодий.2
  3. – Чим ти ся накриєш, любий мій синочку
     Чим ти ся накриєш, голубе ти мій.
     – Шанелею, мамо, шанелею, рідна,
     Шинелею, хлопець молодий.2
  4. – Що ти будеш їсти, голубе ти мій,
     Що ти будеш їсти, голубе ти мій.
     – Сухий пайок, мамо, сухий пайок, рідна,
     Сухий пайок, хлопець молодий.2
  5. – С ким ти будеш спати, любий мій синочку,
     С ким ти будеш спати, голубе ти мій.
     – З автоматом, мамо, з автоматом, рідна,
     З автоматом, хлопець молодий.2
• 46.

  Р-2).: А дальше?
  Р-3).: «Чи будеш писати?»
  Р-2).: «Чи будеш писати, а де твоя дівчина?» Таке ся співало. Я ту пісню не співала років п’ятнайціть, як Покрова заходила, дівки тоді хлопців спроваджали в армію. Та ше які то?
  Р-1).: Як то «У вишневім садочку…» Я ту співала, приїхала журналістка, така файна, Божечку. Ну співайте нам і співайте, я співала ту.

• 47.
  1. В вишневім саду пахуча роза,
     Стояла пара молода.
     Він її [1] пісню грав на гитарі,
     А соловейко щебетав.2
  2. Милий відкинув тую гітару,
     Чарівний стан її обняв.
     Під час горячого кохання,
     Уста її поцілував.2
  3. Цілував личко, чорнії брови,
     Цілував уста малинові.
     І стиха, стиха спитав у неї:
     – Скажи, мила, чиї вони?2
  4. Мила до нього нахилилася,
     Ще й правов ручков обняла.
     І стиха, стиха заговорила:
     – Ти милий мій, а я – твоя.2
  5. Цілувалися, обнімалися,
     Та й розійшлися по домам.
     А соловейко та й на калині,
     Веселу пісеньку співав.2
  Примітки:

  [1] веселі пісні – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 48.

  Р-1).: То там на відео, по телевізорі, Свєта сі подиви. Вони тої знают.
  Р-2).: То якусь стародавну треба.

• 49.
  1. Ой за гір, за гори їдут дудари,
     Гоп-цо, на-на-на-на…[1]
  Примітки:

  [1] Інформант забула слова. – Примітка транскриптора.

• 50.

  Р-2).: А тої чому ни співаєте «Бджоли ни йдут в поли…» [1]
  Р-2).: Ану, заспівайте пісню яку дівчатам?
  Р-4).: Я такий сердитий, шо дихати ни можу, ти мині співати. Лесичко, добре що ся не вдала в ту жидівку. [2]
  Р-2).: Я хочу, шоб ви дівчатам заспівали. … Ану заспівайте.

  Примітки:

  [1] Інформанти розмовляють про побутові речі – Примітка транскриптора.
  [1] Інформанти розмовляють про побутові речі – Примітка транскриптора.

• 51.
  1. Цо кому до теґо, же ми так кохались,
  2. Я люблю, кохана, Київ і Варшаву,
     Але Батьківщина в кожного своя.
     Як тебе згадаю, забриню сльозами,
     Ой яке то щастя, що ми так кохались. [1]
  3. Поїзд із Варшави йде у моє серци,
     Зустріч довгождану радість завкриля.
     І проходят роки, роки за роками,
     Цо кому до теґо, же ми так кохались. [2]
  4. Поїзд із Варшави спогади навіяв,
     Я на Україні згадую тебе.
     Я співав для тебе пісні вечорами,
     О, яке то щастя, що ми так кохались.
  Примітки:

  [1] Р-4).: То український хлопець зустрів польку і закохався. Р-2).: Шо вже кінець? Р-4).: Ні. – Примітка респондентів.
  [2] Р-1).: Вони то записуют. Р-4).: Ну всьо. Р-2).: Хватить. Р-4).: Ану тепер, дитинко, як тебе звати? З-3).: Марічка. Р-4).: Марійка, файно. То така польська пісня колись була. Дуже красивий юнак із України попав до Польщі і там зустрів таку файну дівчину, як то-та, і він закохався в тоту дівчину, і тоді він приїхав додому і собі написав пісню, як то вона спочатку? Р-2).: «Що кому до тего…» Р-4).: «Цо кому до тего, жи ми так кохались…» Ага.

• 52.

  Р-4).: Ну яка то пісня?
  Р-2).: Така стародавна, навіть слова ни згадаю.
  Р-1).: Файний голос.
  Р-4).: Яка, хоч слово. Стародавня? Ану, Тацю, ми ровесники, яка то стародавна?
  Р-1).: Та якась ви мовили, шо співали на вечірках, тамка’с ти навчилисі.
  Р-4).: Я ни знаю, яка то українська?
  Р-2).: Так, давна така.
  Р-4).: Яка стародавна?
  Р-2).: Ми її співали на концерті, та двід ми вилитіло з голови.
  Р-4).: А ви на концерті співали?
  Р-2).: Та, а ви мовили: «Я знаю ту пісню!»
  Р-1).: І ви ліпше знаєте її, вуна знала хуба половинку, а ви довгу знали.
  Р-4).: А шо то за пісня, шо ти на концерті співала?
  Р-2).: Та ми всі співали.
  Р-4).: Ну хоть одне слово, то вже й стала тупа, шо вже ні одного слова ни згадаєш?
  Р-2).: Та видите шо тупа.
  Р-4).: Така с як теля в три тижні, так як я Роксолані кажу, а вна: «Діду, ви мене не ображайте!»
  Р-2).: Та видите вилитіло з голови.
  Р-4).: Оксана сі сміє з тебе… Її дуже любила…
  Р-2).: «Ой вийшов місяць із-за хмари…»
  Р-4).: «І всю долину освітив…»
  Р-2).: Ви знаєте її трошки ліпше?

• 53.
  1. Ой вийшов місяць із-за хмари, і всю долину освітив,
     Як освітив він всю долину і знов за хмари заступив.
  2. А в тій долині є хатина, там ясно свічечка горить,
     Там мати доню научає, доня заплакана сидить.2
  3. – Не піду, мамко, за старого, старий ни паронька мині,
     Як віддаси ж мине за нього, то краще жить в сирій землі.
• 54.
  1. Ой вийшов місяць із-за хмари і всю долину освітив,
     Та й освітив він всю долину, де ми кохалися колись.2
  2. А в тій долині є хатина, а в тій хаті вогонь горит,
     Там мати доню научає, дочка заплакана сидить.2
  3. – Ой доню, моя рідна доню, ти в мене донечка одна,
     Усі дівчата заміж вийшли, а ти осталася сама.2
  4. – Ой мамо, ж моя рідна мамо, за кого ж мені було йти,
     Забрала милого другая, не можу я його знайти.2
  5. Нічого в хаті більш не чути, лиш тільки чути плач дочки,
     На третій вечір за нелюба, дочка давала рушники.2
  6. Ой вийшов місяць із-за хмари, та й всю долину освітив,
     Та й освітив він цю долину, де ми кохалися колись.2
  7. Багато з війська поверталось, багато декого нема,
     Багато пар ся повінчалося, ти залишилася сама [1].2
  Примітки:

  [1] одна – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
  [2] Р-2).: Ми її так красиво співали на два голоси, я співала другим. Р-2).: То ни так, ми туди так правильно співали, ми навіть не той голос співаємо
  Р-4).: Я як був молодий то файно співав, тепер. Р-2).: То файна стародавна пісня. Р-4).: То так якось не так. Р-2).: То така красива пісня, дійсно красива. «Ой вийшов місяць із-за хмари, / Та й всю долину освітив, / Як освітив він цю долину / І знов за хмари закотив…»
  Ни піду, мамко, за старого, старий не паронька мені,
  Як віддаси ж мене за него, то краще жить в сирій землі.
  Нехай хлопці заспівают, дівчата заплачут,
  Краще в землі мені лежат, чим милого не бачить.
  Р-4).: Чи як то то, ну вона за старого її віддавала. Р-2).: Дивіться ми співали, але переписували з якоїсь касети. Р-1).: Як то Галю, нехай дівчата. Р-4).: «Нехай дівчата заплачут, хлопці заспівают…»
  Хлопи заспівают, дівчата заплачут,
  Краще мені в сирій землі, ніж нилюба бачить.

• 55.

  Р-1).: «Чим старого бачить…» Ну, дивідь, ми забули той стовпчик.
  Р-4).: Але ше яку то стародавну пісню, яку? [1]

  Примітки:

  [1] Респонденти пригадують тексти пісень. – Примітка транскриптора.

• 56.

  Р-2).: Али ще якусь стару пісню, старовинну таку пісню.
  …
  Р-4).: А яку? Я знаю таку пісню, знаєте, Тацю, «Як вітер повіє, то й шум розведе, а козак дівчину з розуму зведе»…
  Р-2).: Ану.
  Р-4).: Та я забув, то колись.
  Р-2).: Ану таку, яку вмієте до кінця.
  Р-4).: То я ни знаю. А, ще знаєте така старовинна, під вальс.

• 57.
  1. Кого я вбійму, поцілую, кому я горе розкажу,
     Кому я свою головоньку на білі груди положу?
  2. Ой є у мене гарний хлопиць, я йому горе розкажу,
     Я йому свою головоньку на білі груди положу.2
  3. Як ни любила, була біла, як полюбила – змарніла,
     Зчорніло личко, злиняли брови з тої проклятої любві.2
  4. Прийду додому, ляжу спати, любов спокою не дає,
     Безпереревно серденько б’ється, безпереревно грудь болить.2
  5. Не бий, серденько, з білої груді, бо з того та й нич не буде,
     Любив він другу, ї покинув, я знаю поки не мене. [1]2
  Примітки:

  [1] Інформанти розмовляють про побутові речі. – Примітка транскриптора.

• 58.
  1. Мені ворожка ворожила, мені ворожка казала,
     Щоби я хлопців не любила і не принаджувала.
  2. Бо хлопець любит, та й покине, а ти, дівчино, жий сама. [1]
  3. Нехай багату він ї любит, нехай багата його жде,
     Вона любити так ни вміє, як я любила колись тебе.2
  Примітки:

  [1] Респондент 4 рядок 3 продекламував. – Примітка транскриптора.

• 59.

  Р-1).: Всьо.
  Р-4).: Та якось там ше шось є. Знаю «Нехай багата його любит…» Бо він багату дуже хотів. А ше знаєте Тацю така «Як ти ішов моїм садочком…»
  Р-1).: «Я задивилась на твій стан, поки не впав нічний туман…»
  Р-4).: «Поки не впав туман…» То тоже файна така українська пісня.
  Р-1).: Я любила колись, то тожи файна пісня.

• 60.
  1. Мині минало літ сімнадцять, весною як сади цвіли,
     Я про кохання ще й не знала, ми тілько з матір’ю жили.2
  2. Раз ішов ти нашим садом, я задивилась на твій стан.
     Стояла довго під вербою, поки вечірній [1] впав туман.2
  3. А як я айстри поливала, вичірня зіронька зійшла.
     Кликала мати вечеряти, а я все далі в сад пішла.2
  4. А я все біла і білилась, як милий іншую кохав
     І я не знала, хто від мене навіки щастя відібрав.2
  5. А як умру я із кохання, то поховайте серед трав.
     Тоді ти зірвеш айстру білу, згадаєш хто тебе кохав.2
  6. Як я айстри поливала і ти поміг мені полить.
     З тих пір я мрію про кохання, з тих пір мине душа болить.2
  Примітки:

  [1] нічний – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 61.

  Р-1).: То третий стопчик.
  Р-4).: То там файно, то там витігают, то хлопці колись співали, то колись ше як я був малий, а саме більше «Какім ти бил, такім ти і асталса…» … «Я всю вайну тібя ждала…» Та російські пісні файні були. Чи ви російські, дівчатка, ни записуєте?
  З-3).: Записуєм.
  Р-1).: А як то?
  Р-4).: А знаєш Галя таку файну пісню на два голоси співают моряк і морячка.

• 62.
  1. Єсли ветер з востока повєєт,
     З голови …?… сарвьот,
     Он припомнит, што ґде-то дальоко,
     Сєроглазая дєвочка ждьот.
• 63.

  [1] З-3).: Може, ви ше коломийки знаєте?
  Р-4).: Закарпатські, яка то-то?
  Р-1).: Як то Галю, «Маруся…» Йо-йой.

  Примітки:

  [1] Респонденти розмовляють про побутові речі. – Примітка транскриптора.

• 64.
  1. Ой у мої милинької губи закочині,
     Поза вуха такі вуши, як кромплі пичені.
  2. Ой у мої миленької кучерики в’ються,
     А під тими кучирями штири воші б’ються.
  3. По волоссі б’ються, б’ються, по-румунськи знают,
     А по-чеськи машируют, по-руськи кусают.
• 65.

  Р-4).: Чи файно таке? «По-руськи кусают…»
  Р-2).: Ше раз бо я прослухала.

• 66.
  1. А я піду до церковці, запитаю попа,
     Чи мож дати миленькому коло церкви рота?
• 67.

  Р-4).: То закарпатські такі.

• 68.
  1. Ой на горі коні, коні, а хто піде по них?
     Піде мила завертати, та й заверни мої. [1]
  Примітки:

  [1] Респонденти розмовляють про побутові речі. – Примітка транскриптора.

• 69.
  1. Р-4).: І вни, Правда дуже жорстока, низдала, Бог те знає, вона колюча. Кажіт правду, я кажу, шо вона жидівка, а вона ся сердит на мене, але то я правду говорю, розумієте. А Брехня то завжди рожева, завжди прекрасна, завжди така зірка, ну якесь нидосяжни. І вони ся зійшли. Правда така обшарпана, така низдала, як я, шо друге місце по красоті займаю, перше верблюд, а друге я. А Брехня така в капелюшку, намальована, красьотна, така як Леся і, знаєте зійшлися, кажемо всьо: «Ти йди сюди, а ти сюди, а через рік ми маємо тут зустрітися».
     Пройшов ото рік і вони ся зустріли. Попав дощовий день, то та Правда, такий дощ іде, січи, а вона так змерзла і думат:
     – Боже, якби мені дав хтось один стаканчик чаю, шо би я ся напила, я би віддала всьо за то то. Так вона змерзла, тремтіла. То та приходит в капелюшку, в крокодилячих чоботах, така пані приходит.
     – Ну шо, ходи за мною! А та каже:
     – Я така задрипанка піду?
     –Ти Правда, а я Брехня, ходи! Веде її у такий дорогий ресторан. Ти знаєш тоту казку? Веде її в дорогий ресторан, то та йде і тремтит.
     – Я, кажи – нічо не хочу, лиш мені купи стакан чаю, шоби мені легше дихати було, більше нич.
     – Дуро, ходи за мною, то ти правду відстоюєш!
     Вони прийшли в ресторан. Вони сіли за стів, вона Бог знає яке заказує, а то ті в душу не йде, бо вона грошей не має, вона Правда, нічо не має, як буде вона то їсти. Та каже:
     – Дуро, їч, то всьо пити, то твоє! А та тремтит, шо як вона ся буде розплачувати.
     Прийшли там якісь пани, такі великі, зсунули два столи великі докупи, заказали Бог знає якої випивки, їсти і п’ют то всьо. А то то Брехня до них вочи, гласки строїт, як то то говоріт, вони там до неї усьо, вона заігрує до них. Вони, значить, вже розраховуватися треба, та собі взяла блокнот, а вони (пани) куп’юри давали, якісь євро, чи що, а то взяла собі номери позаписувала, бо вона в довіру їм війшла, ті дали і пішли.
     Кажут ті офіціанти:
     – Тамди, кажут – якісь онди жебрачка і якась з нею пані, шо то та пані таку дуру взяла? Уже сидять і не розраховуються. Загнали ту офіціантку. Вона пішла, кажи:
     – Коли ви будете розраховуватися?
     – Ти шо на роботі хочеш робити, чи ні?
     – Як ви себе поводите?
     – А ти як себе поводиш? Ти злодійка, ти тут крадеш, жереш, ще й додому носит сумками і я тобі заплатила і ще ти хочеш, я тобі таку дулю дам! Та пішла, каже:
     – Йдіт! А ту та аж тремтит Правда, бо в тюрму піде. Каже: йдіть, там якась дурна ту та. Завідувач пішла старша, стала говорити, а вна ї тожи так:
     – Я міліцію визву!
     – Я сі напудила твої міліції! Коби ти визвала міліцію, з роботи всі підете, ше й мені гроші віддаш, я тобі заплатила!
     – Та ти шо вдуріла?Коли ти мені заплатила?
     – Я тобі заплатила то-то всьо!
     Вуни взяли визвали міліцію, та шо там якусь охорону.
     – Вони думат, шо я така дурна як вона, я ї заплатила, вона мені сволоч здачу не дала, і ще прийшла, думала шо я п’яна, ще ї раз дам! То ти сталися дивити, думают можи вуна і правду кажи.
     – Я ни така дурна як вона, нати тут у мене, я ї платила, я записала куп’юри ікождий номир куп’юри. На, перепишіть собі, а то я собі биру, бо як я дам, то ви то пообмазуєте, то всьо. То ти прийшли подивилися в касі, точно є такі куп’юри, то ти вже і ся перестрашили, вони то ті другі дали, вже і слухати ни хочут.
     – Ну що, дуро, підеш з роботи, чи не підеш, я тобі заплатила, давай здачу? Дала їй здачу, вийшла.
     – Ти видиш як треба жити, каже – Брехня тій Правді, а ти обшарпана ходиш, голодна, отак треба жити.
• 70.

  Р-4).: І так, дійсно, Галю, є правду ти скажеш, людина ся сердит. Я ни раз, Галю, на тебе такий сердитий був, правду ти скажу. Я прийду, а вуна: «Нашо вам штири корови, а нашо вам дві свиноматки, а на то..?» А та Галя згоріла би, добри прикурки дає.
  Я як колись був молодий, мені подобалися такі дівчатка, як ви, файні, повненькі такі, а тепер я старий, друге місце по красоті, займаю. Якби на мене така сі подивила, то вже мені легче.
  Р-1).: Треба було ся женити?
  Р-4).: Та я ся женив, та скілько раз, чо с ти не йшли?

• 71.

  Р-4).: Я якби Галя, був молодий, хоть на пів століття, оту дівчину я би взяв, Оксану.
  З-2).: А ви думайте про казку?
  Р-4).: Знаєте, які то хлопці, хлопці баламути, увидять файну дівчину, як стане ї брехати, як стане говорити, вона така навіть нема, а він стане говорити, а вна думат шов на царівна. Марійко, ни вірте никім, кажи: «Гаде, не бреши…»
  Р-2).: Шо за нікого не йти замуж?
  Р-4).: Ну за когось треба йти, але дивитися шо би був файний. Знаєте як то ся колись.

• 72.
  1. Коби любив, коби ни бив,
     Коби файний був.
     То дай мені, Боже, його!
• 73.

  Р-4).: Так молилися, а як приходит вже Покрова, то Покрови чотирнадцятого жовтня, уже починається піст, а вна тоді молиться, дівчина:

• 74.
  1. Покровойко, покрий мою головойку,
     Сяков-таков онучов, най ся дівков ни мучу.
• 75.

  Р-4).: Таке то. Як дівчина молода, сімнадцять, вісімнадцять, двадцять років, то дивитсі коби високий, коби моряк, коби якийсь воєнний, красотний, файний, та ше багатий, а як ї мине уже дваціть п’ять – за будь-якого каліку, лише коби йшла.

• 76.
  1. То як мала’м літ сімнаціть,
     Любило ня хлопців дваціть.
  2. Як ї’м мала двайці штири,
     Любили ня офіцири.
  3. Як ї’м мали трийці п’ятий,
     Ни хотів ня пес кудлатий.
• 77.

  Р-4).: Али, взагалі треба ся дивити, най він буде бідний, най буде який-небудь, шо би бу в файний, симпатичний, шо би файно танцював, ни клишоногий, би ни був жадний. Так ся придивляти, ани за будь-якого вийти заміж. Як то та казала: «Такий курдупель ня взяв, цілий вік з ним мучуся, бодай він здох. Та я за такого віддавалася, мамо, моя мамо, шо ти зробила?» Вона кажи: «Тихо сиди, мала трийці п’ять років ніхто тя ни брав, добре шо той взяв». [1]

  Примітки:

  [1] Інформанти розмовляють про побутові речі. – Примітка транскриптора.