Сеанс

Текст

• 1.

  Збирач-1) [1]: Шо ви ше собі би нагадали?
  Респондент-1) [2]: Ану, якої будете співати, може, я такої не буду вміти? [3]
  З-2).: Аво у вас тут [4] про барвінок така є: «Скільки в гай не ходили, стільки не кричали, / А тепер собі криче-мо, бо барвіночок несемо…». Не знаєте такої?
  Р-1).: А далі?
  З-2).: «Закувала зозуленька на дубовині, / Буде тобі, Галинко, на чужині…». Не знаєте такої, не пам’ятаєте?
  Р-1).: Ану далі.
  З-2).: «Свекруха невістці рада, винесла винограда, / По віточці ламає: невісточку вітає. / В понеділок раненько та й зажурилась матінка: / – Ой нема, нема любої дочки, пішла по ягідочки…».
  Не пам’ятаєте такої? «Ой кувала зозулейка у зеленім гаю, / То най ти ся, старий діду, літа повер-тають…» Не пам’ятаєте такої вже?
  Р-1).: Ану далі.
  Р-2).: Не пам’ятаю, бо то то.
  З-2).: «Ой дала ня моя мати за діда, за діда, / Дідо старий, я молода…»
  Р-1).: «… мині з дідом біда». Ту знаєм.
  З-3).: Ну то ви нам заспівайте.
  Р-2).: Ану далі, далі!
  З-2).: «…Віддала ня моя мати за діда старого / Та веліла шzнувати…»
  Р-2).: «…та, як молодого.»
  З-2).: «А я знаю молодийка, що дідові треба…»
  Р-1).: «…оден камінь під голову, другий – під ребра!»
  З-2).: Отак: «Один камінь під ребра, щоб не міг сісти, / Щоби тямив, старий дідо, як за молодов лізти!»
  З-1).: А тут є ладканки, ше спочатку ладканки.
  З-2).: Вони не пам’ятають того вже.
  З-1).: Ви вже не пам’ятаєте як ладкають, так?
  З-2).: Ми зачитували вже.
  З-1).: Оці вже зачитували, та?
  З-4).: Ви казали, що колискові знаєте багато?
  Р-2).: Співайте колискових, ну!
  Р-1).: Я співала вже.
  З-4).: Може, ви єнші знаєте?
  З-1).: Може, би ви собі інші нагадали?
  Р-1).: Може, ти якісь знаїш?
  Р-2).: Може, знаю, на голову зара не прилізе! Колись надумаюся, а колись, якби то так забив і всьо! А ше які є? Ану!
  Р-1), Р-2).:

  Примітки:

  [1] далі подається З-1).:
  [2] далі подається Р-1).:
  [3] до Р-2). – Примітка транскр.
  [4] мається на увазі зошит Респондента-2 із списаними піснями – Примітка транскр.

• 2.
  1. – Голуб на черешни, голубка на вишни,2
     Скажи ми, милийка, що маєш на мисли?2
  2. – Я маю на мисли тебе понихати,2
     Через вороженьки не можу тя взяти!2
  3. Через вороженьки та й через вороги2
     До тебе, милийка, ни знаю дороги!2
  4. Попід мій садочок стежичка вузенька,2
     Нехто нев ни ходит, лиш я молоденька.2
  5. В правій руці ключі від мого серденька.2
     Бо моє серденько треба замикати,2
     За молоді хлопці треба забувати!2
  6. Хату замітаю та й так си думаю:2
     – Ой хто ж мене возьме, я поля ни маю?2
  7. – Я поля ни маю, тільки карі очі,2
     Чи ся такий найде, що поля не схоче?2
• 3.

  З-1).: А то пісня, коли її співали, чи то така звичайна?
  Р-1).: Давно, ше хоба дівков була!
  З-1).: Нє, але то звичайна, то не на весіллі так співали?
  Р-2).: Ні-ні-ні-ні – то така просто.
  З-2).: А цю шо, ви казали, пам’ятаєте: «Ой дала ня моя мати за діда, за діда…»?
  Р-1), Р-2).:

• 4.
  1. Ой дала ня моя мати за старого діда –
     Дідо – старий, я молода, мині з дідом – біда!
  2. Ой дала ня моя мати за діда старого,
     То веліла шянувати та як молодого!
  3. А я знаю молодийка, що дідови треба:
     Єден камінь під голову, а другий – під ребра![1]
  Примітки:

  [1] Респонденти виконали не до кінця пісенний текст. – Примітка транскр.

• 5.

  З-1).: А це коли так, могло і на весіллі приспівуватися?
  Р-2).: То коломийки.
  З-1).: То коломийки?
  Р-2).: То коломийки, та.
  Р-1).:

• 6.
  1. Ой йшов дідо на гриби, а баба на гливи –
     Баба свої посушила, дідови зогнили!
  2. Баба свої посушила та й борщу зварила,
     Та й ще свого дідунейка на борщ запросила!
  3. А дідуньо борщик їст, ще й бабуню хвалит:
     – Який моя бабунийка файний борщик варит!
  4. Ой ти би, бабунийко, файний розум мала,
     Якби сь пішла й у ріку, та й би ся скупала.
  5. А йде дідо попри воду, а вода прибила,
     А дідо бабу копнув ззаду – баба ся втопила!
  6. Ой йде дідо попри воду, на скрипки си ріже,
     Він ся дивит назад себе – баба з води лізе!
  7. – Та нащо ж ти ся, дідуню, із єншов женити,
     То я так і викупала, хоба ня любити!
• 7.

  Р-2).: Я кажу, колись прийде на голову, а колись видите.

• 8.
  1. Ой мій милий чорнобривий на бік зачесався,
     Кажуть люди, що не файний, мині сподобався!
  2. Ой у мого милийкого жовта головочка,
     То йому би пасувала вишита сорочка!
• 9.
  1. Чого ж ня брав, як ти з ня знав, я не вмію шити?
     То не будеш в вишиваній сорочці ходити!
• 10.
  1. А я свого милийкого спізнаю здалека:
     Сам високий, а тонойкий, як в лісі смерека!
• 11.
  1. Ой у мого милийкого губки солодийкі:
     Мати медом намастила, ще били малийкі!
  2. Мати медом намастила та й забила стерти,
     То вни будут солодойкі до самої смерти!
• 12.

  Р-1).: Хочете ще більше?
  З-4).: Ви нам обіцяли, будете співати скільки?
  З-1).: Сто!
  Р-1).: Йой, та де сто, можу й двісти, якби всі!

• 13.
  1. То я пішла до церковці, дивюся, де милий,
     То’м не чула, чи співали: «Господи, помилуй!»
  2. Та я пішла до церковці – це буде приємно:
     Подив’юся раз на вобраз, на рибцю заєдно!
• 14.
  1. Як ми музика заграє, я слухати люб’ю,
     Як ня мати рано збудит, я в кулаки труб’ю!
• 15.
  1. Ой покочу перстенину, покочу, покочу,
     То дай же ня, моя мати, за кого я хочу!
  2. То дай же ня, моя мати, за кого я бажу,
     Хоч ня буде сім раз бити, я тобі не скажу!
  3. Хоч буде ня сім раз бити на їдній годині,
     Я тобі, мамцьо, не скажу, не своїй родині!
  4. Як почав ня милий бити та й за косу вести,
     – Борони ня, моя мамцьо, та й ви, рідні сестри!
  5. Ой сестри боронили, мати не схотіла:
     – То’м тя дала, моя доню, за кого схотіла!
  6. – То ня дала моя мати, за кого’м хотіла,
     То шуміла нагаєчка коло мого тіла!
• 16.
  1. Ой дала ня мати моя, то ня дала, дала
     Та як туту колопенку в болото запхала!
  2. А як то тій колопенці в тім болоті гнити,
     А так мині молоденькій на тім світі жити!
• 17.
  1. Ой вісьта, коню, вісьта, жибе’з ни завадив,
     То, молодий паробочку, жиби’з ня не зрадив!
• 18.
  1. Що’з ми милий подарував – відбири си нині,
     Що’з ня в личко поцілував – то на половині!
  2. Що’з ми милий подарував – то-то відбери си,
     Що’з ня в личко поцілував – хустину зітри си!
• 19.
  1. Не дам ти ся, парабочку, зрадити, зрадити,
     Бо не знаю, доки буду дівочков ходити!
  2. Не дам ти ся, паробочку, підвести, підвести,
     Бо не знаю, доки буду жовту косу плести!
• 20.
  1. Кажуть люди, що я чорна, то я знаю сама,
     Я би про свою чорноту полюбила й пана!
• 21.
  1. Же би’м такі вічка мала, як в тої виверки,
     Я би всіх хлопців вимруґала з цілої Боберки!
• 22.

  Р-2).: В нас там в касеті є. В касеті є записано, а ту зара не прийде ми!
  З-1).: То записано шо ви співали, та?
  Р-2).: Так, пісні там є, я наспівала. Коли там будете мати коли, зайдете, послухаєте собі, всьо си запишете.
  З-2).: А я тут знайшла у вас ще колискові: «Ой повішу колисочку на вербу, на вербу, / Буде вітер колисати, доки ся не верну…»
  Р-1).: То вже записані!
  З-2).: «Я дитину виколишу, я дитину лишу, / Я дитині від Богойка, долейку закличу…»
  Р-1).: Ну то ту йну лишила.
  З-2).: А таку ви не співали: «Ой повішу колисочку на дулю, на дулю, / А та дулька буде цвісти, дитина буде рости!..»
  Р-2).: То то вже такі, колискові.
  З-1).: Ану заспівайте!
  З-2).: А потім є ше така: «Лю-лю, дитиночко біла, / То мене ся через тебе бідочка наїла, / Ой лю-лю, лю-лю, дитиночко мала, / Не єдна коло тебе вистояна яма!..»
  Р-1).: «… Ой не одна вистояна, тебе колисавши, / То й не друга – грудей [1] ти дававши!..»
  То я знаю, але треба… Не можу си нагадати, згадати.
  З-1).: Мелодії не можете нагадати?
  Р-2).: Так-так.
  Р-2).: Ні, пісні: як їм перше співати не можу си нагадати!
  З-1).: Во, може, нагадаєте собі ці колискові тепер?
  З-2).: Ті, шо я вам ото кажу: «Ой повішу колисочку на дулю, на дулю…».
  Р-2).:

  Примітки:

  [1] цицьки – варіант виконання

• 23.
  1. Ой повішу колисочку на дулю, на дулю,
     Буде вітер колисати [1]…
  Примітки:

  [1] Респондент виконала не до кінця пісенний текст, забула слова – Примітка транскр.

• 24.
  1. Ой повішу колисочку на вербу, на вербу,
     Буде вітер колисати, поки ся ни верну!
• 25.

  Р-2).: Я трохи протягло. А ше які там є, ну?
  Р-1).:

• 26.
  1. Ой новийка колисочка, походець кривейкий,
     То ся й у ній виколише Іванцьо малийкий!
• 27.

  Р-2).: То та як коломийка, треба трошки протяжніш.
  Р-1).: Я не вмію так, я так співаю.
  З-2).: «Ой спи, дитя, без сповиття…»
  Р-1)., Р-2).:

• 28.
  1. Ой спи, дитя, без сповиття, повила тя мати,
     В колисочку постелила, йди, дітинко, спати!
• 29.

  З-2).: «Колишися, колисочко, новийка, новийка…» А! То Ви нам казали про цю. «То я буду колисати, то буду співати, / Буде моя дитиночка здоровенька спати…»
  Р-1)., Р-2).:

• 30.
  1. Ой я буду колисати та й буду співати,
     Буде моя дітиночка здоровийка спати.
  2. То спи, дітинко, годинку ще й другу малийку,
     То виспи си у Богойка долю щясливийку.
• 31.

  З-2).: «Ой лю-лю, лю-лю, малий попелюшку, / То тя мати породила…»
  Р-1)., Р-2).:

• 32.
  1. Ой бо лю-лю, лю-лю, лю-лю, малий попелюшку,
     То тя мати породила – сіяла петрушку.
• 33.

  З-2).: Ше про котиків є двох: «Лю-лі лю-лі, котки два: сірі бурі вни оба…»
  Р-1).: То не співанка така:

• 34.
  1. Лю-лю, лю-лю, котки два: сірі були обидва,
     Єден пішов на миши, другий... [1] колиши.
  Примітки:

  [1] На місці трьох крапок співається ім’я дитини – Примітка транскр.

• 35.

  З-2).: «Буде Господь колисати і ще два ангели, / Щоби мою дитиночку до вінця привели…»
  «Я дитину загартаю, я дитину вбую, / А я свою дитиночку із Богом годую…»
  Р-1).: Я такі не вмію.
  Р-2).: Як, як? Ану прочитайте.
  З-2).: Ще раз прочитати вам? «Буде Господь колисати іще два ангели, / Щоби мою дитиночку до вінця привели…» «Я дитину загортаю, я дитину вбую, / А я свою дитиночку із Богом годую…»
  Р-2).: То я не те проспіваю, бо я си забуду. Не проспіваю.
  З-2).: «Дитя моє, дитя, то ми дало пиття: / На рученьки – в’ялість, на личенько – старість..»
  Р-1).: Ту записали.
  З-2).: «Лю-лі, лю-лі, надлетіли гулі…» Не пам’ятаєте такої? [1] «Пописана колисочка по підлозі скаче, / А в тій колисочці…»

  Примітки:

  [1] Кивають головами, що не пам’ятають. – Примітка транскр.

• 36.
  1. Ой писана колисочка по дорозі скаче,
     То бо в тутій колисойці дітиночка плаче.
• 37.

  З-2).: «Ой лю-лю, лю-лю, дитина малейка, / То тя мати не дасть цицьки, бо в корчмі п’яненька…»
  Р-1)., Р-2).:

• 38.
  1. Ой лю-лі, лю-лі, лю-лю, дітина маленька,
     Мати тобі цицьки не даст, бо в корчмі пяненька.
• 39.

  З-2).: «Ой у моїм городочку виросла калина, / То я би си погуляла, якби не дитина…» Не пам’ятаєте такої?
  Р-1).:

• 40.
  1. Ой у моїм городочку виросла калина,
     То я би си погуляла, якби не дітина.
  2. То ня кортит молодейку сорочка білийка,
     Скоро возьму та й засуват (?) дітина малийка.
• 41.

  З-2).: «Ой летіла зозулечка понад садовину, / Ой кукнула…»[1]
  Р-1).: Вони мають то ту.
  З-2).: І це далі:«Бодай тобі, зозулечко, пір’ячко обпало…»
  Р-1).: Так-так, ту записали.
  З-2).: «А дитина плаче, а я Бога прошу, / Здойми, Боже, тугу з серця, бо я не доношу…»
  Р-1).: Тої не знаю.
  З-2).: «Ой лю-лю, лю-лю, дітинойко моя, / Коли ж ти ми виженеш волойки до поля?..»

  Примітки:

  [1] Респондент Починала співати, але Р-1). Зупинила її, бо ми вже записували такий текст в сеансі №4. – Примітка транскр.

• 42.
  1. Ой лю-лю, лю-лю, дітиночко моя,
     Коли ж ти мині виженеш воли до поля?
• 43.

  Р-2).: То треба, знаєте, стати, то не приходит так на голову скоро, а коли вже начнеш співати, то…
  З-2).: А в вас тут ше така пісня є: «Нема мого миленького, нема мого пана, / А вже його постілонька порохом припала. / Поїхав мій миленький поза Анталію…»
  Р-1).: Заки він там звідти верне, я ся постарію!
  Р-2).: Та!
  З-1).: А шо то за така пісня?
  Р-1).: То – короткі, то – короткі.
  Р-2).: Такі-во, такі, такі.
  З-1).: Але про шо, шо то за Анталія? Шо то є?
  Р-1).: Ну село, граница, за границев місто таке є Анталія. Там всякі такі.
  З-5).: Анталія – Туреччина.
  З-1).: Анталія – Туреччина? А можете заспівати?
  Р-1)., Р-2).:

• 44.
  1. Ой поїхав мій милийкий поза Антилію,
     Заки він ся вітам верне − я ся постарію!
  2. Ой поїхав мій милийкий в Канаду, в Канаду,
     А з ким же я, молодейка, стану на пораду?
  3. Ой поїхав мій милийкий аж до Гамерики,
     То ми буде висилати по два дулярики!
  4. Написав ми мій милийкий карту із неволі:
     – Чи не маєш, милинейка, дітини малої?
• 45.

  З-2).: У вас тут є таке: «Товариш ся вженив, взяв собі жіночку, / Я – хлопець молодейкий, ско-чив на бідочку!..»

• 46.
  1. Ой товариш ся вженив, то має жіночку,
     А я, хлопиць молодийкий, прийшов на бідочку!
• 47.

  З-2).: «А ня мати породила в потоці на сіні, / То ми дала біле личко – цілуйте, легіні!..» Не пам’ятаєте такої? «Шумлят верби у тій дебри, куди я ходила…».
  Р-1)., Р-2).:

• 48.
  1. Ой ня мати породила на сіні, на сіні,
     То ми дала біле личко – цілуйте, легіні!
• 49.

  З-1).: А звідки ви так навчилися тих коломийок стільки?
  Р-2).: Колись, знаєте, старші люди, то вони трохи знали та й співали, а типір ота-во молодьож ви, думаєте, шось знає?
  Р-1).: Вівкали, ми корови пасли. А тепер вийдіт на поле – ані одну пісню не вчуєте, ани коло-мийки!
  Р-2).: Бо вони не знают!
  З-1).: А ви співали?
  Р-1).: Боже, я корови пасла, то спивала, мині ся рот ни закривав! Ходит вже такє, як моя дівка, такі-во молодші, я спиваю – вони так слухают ше й ня просят: «Бабо, заспівайте!» А вже так, як в Турках: то в карти грати, більш нічо!
  Р-2).: Тепірка карти грают, а колись…
  Р-1).: Ми разом пасли колись худобу в лісі, в нас було шість-сім тут в крузі. То вже ми си вийшли з ліса на такє ширше поле, як си станем ми співати, то в Лімну чули. в Бережок, як ми співали!
  Р-1)., Р-2).:

• 50.
  1. А я собі з подружков, як сестра з сестрою,
     Я не знала, що вна копле ямку піді мною!
  2. Ой няй копле, ой няй копле, сама вна в ню впаде,
     А як тобі, подружечко, хороба нападе!
  3. – Товарішко моя люба, чи може так бити:
     Чи можем ми дві єдного любочка любити?
  4. Товарішко моя люба, то би так не било:
     Він би мене поцілував, тобі жиль би било.
  5. Та як не мож два воріхи нараз розкусити,
     А так не мож, товарішко, двох нараз любити!
• 51.

  Р-2).: Колись, як не треба, то так лежите, то так ся прийде [1].
  Р-1).: Нихто не жде на їх!
  Р-2).: Та!
  Р-1).: Двідь, який ми концерт робим.

  Примітки:

  [1] Про пісні. – Примітка транскр.

• 52.
  1. Ой куме же, мей куме, шялений розуме,
     То’м шялений розум мала, що’м тя в куми брала!
  2. Дурна’м била, нерозумна, не додумалася,
     З ким било любиточки, я покумилася!
• 53.
  1. Ой я собі полюбила Матія, Матія,
     Матій пішов, мене лишив – пропала надія!
  2. То я собі полюбила того Николайця,
     Біди би’м ся долюбила, якби знала мамця!
  3. За никого не піду, хоба за Івана,
     Бо в Івана жита яма – буду сита й п’яна!
  4. За никого не піду, хоба за Василя,
     Бо в Василя – жита скриня, то буду ґаздиня!
• 54.

  З-2).: А ладканок таких не пам’ятаєте: «У лісі калина в село ся похилила, / Вийшли її пани рва-ти – не дасться в руки взяти. / Вийшла Марисуня нарвала й наламала, / Та й принесла її долі, а са-ма си сіла за стіл…»?
  Р-1).: «…Поставила на стіл, а сама си сіла за стіл: / – Ой чи буду я така сама, мамочко, як та ка-лина в полі? / – Будеш, дівочко, будеш, поки коло мене будеш, / А як підеш від мене – спаде кра-сойка з тебе…»
  З-1).: І ви зможете заспівати її?
  Р-1).: Як то спочатку?
  З-2).: «У лісі калина в село ся похилила, / Вийшли її пани рвати – не дасться в руки взяти…»
  Р-1)., Р-2).:

• 55.
  1. Ой у лісі калина2
     В село ся похилила.
  2. Вийшли ї пани рвати,2
     Не далася в ручки взяти.
  3. Ой вийшла Марисуня,2
     Нарвала, наламала.
  4. Нарвала, наламала2
     Та й принесла ї домів.
  5. Та й принесла ї домів,2
     Та й поставила на стіл.
  6. – Ой чи буду я така,2
     Як калиночка то та?
  7. – Будеш, дівочко, будеш,2
     Бо коло мене будеш!
  8. – А як підеш від мене –2
     Спаде красота с тебе!
  9. В чужої матіночки2
     Сніданічка не буде.
  10. Вобід десь під полудне,2
      Твоє личенько схудне.
• 56.

  З-1).: Як ви казали, вобідне?
  Р-2).: «Обійде сонечко на обід, на полудне, твоє личенько схудне…»
  З-1).: То то коли співали цю ладканку?
  Р-2).: Та як на весілля сидят за столом молоді, то співают, так ладкали колись.
  З-4).: То вже за столом як після церкви?
  Р-2).: Так-так.
  З-1).: То вже молодий є в молодої?
  Р-1).: Як вже вобоє там.
  Р-2).: То колись так люди ладкали, а зараз то вже не ладкают.
  Р-1).: То вже коломийки, то такі всякі.
  Р-2).: А зараз, так.

• 57.
  1. Не буде тя Василь бити, не буде, ни буде,
     Він ти їдно подарує, а друге – забуде!
  2. Він ми єдно подарує – дітина малийка,
     А друге – не подарує, я ще молодийка!
• 58.

  З-2).: «Ой у лісі солов’ятко гніздо в’є, / Ой чи всім вам, прийданци, місце є?» [1]
  Р-2).: Ей, то вже таке!
  Р-1).: То-то до того є, то до тої коляди, до тої латканки.
  З-1).: Ану заспівайте!
  Р-1).: Я не вмію. Як то спочатку?
  З-2).: «Ой у лісі солов’ятко гніздо в’є…»
  Р-1).:

  Примітки:

  [1] Респондент-1 спочатку проговорює до кінця цей текст. – Примітка транскр.)

• 59.
  1. Ой у лісі солов’ятко гніздо в’є,2
  2. Ой чи всім вам, прийданци, місци є?2
  3. Кому нема, кому нема, глядайте,
     Ой бо краснейко, прийданци, сідайте!
  4. Милий Боже, красно прийданци вобсіли,2
  5. Милий Боже, поза тисові столови.2
  6. Милий Боже, поза кружчасті вобруси,2
  7. Милий Боже, поза точені тарилі.2
• 60.

  Р-2).: Ой, то вже така стародавна!
  З-2).: То треба така стародавня!
  Р-2).: Колись сповали, сповали.
  З-2).: Скажіть, а прийданци, то ті, шо з молодою?
  Р-2).: Шо прийшли за молодов.
  З-1).: Шо вслід за молодою прийшли до молодого і принесли її придане, так?
  Р-2).: Ну-ну.
  З-2).: Тут ше є у вас така: «Не жалуй, барвіночку, що ми тя звоювали, / Ми тя хлібом накорми-ли, горівков напоїм….»
  Р-2).: Як барвінок ріжут.
  З-2).: Та, як барвінок ріжуть, в’яжуть.
  Р-2).: Шось я тої не знаю.
  Р-2).: Ану як, ше раз?
  З-2).: «Не жалуй, барвіночку, шо ми тя звоювали, / Ми тя хлібом накормили, горівков напоїм! / Вийди, ґаздиньо, з хати, гості привітати!
  Р-1).: То як барвінок ріжут.
  З-2).: Та. А ви пам’ятаєте її?
  Р-1).: Я не вміла.
  Р-2).: А ще чекайте, як барвінок ріжут, то ви то мусите нагадати то-то.
  Р-1).:

• 61.
  1. Загадав ся старостойко,2
     Не з чого вінок вити.
  2. Мовит єму свашонька:2
     – Не гадай ся, старостойка!
  3. Не гадай ся, старостойко:2
     Купимо вінок витий!
  4. В Самборі купуваний,2
     Вє Львові мальований.
  5. Вє Львові мальований,2
     В тім домі дарований.
• 62.

  З-1).: А то коли співали, коли латкали?
  Р-2).: Коли йшли барвінок різати.
  З-1).: Коли йшли барвінок різати, та? То йшли самі жінки чи йшов із ними ше хтось – як староста?
  Р-1).: Де! Йшов староста, йшов дружба та й. Хто йде з гармошков, хто ся з чим там.
  З-1).: З балалайкою ше йшли чи нє?
  Р-2).: Та з музикою йдут, барвінок ріжут, вирізают і так красно співают всьо.
  З-2).: А тут ше така у вас є: «Ой піду я по дівчата у вишневий сад, / А на мою голівоньку білий цвіт упав, / Тепер його не зносити й не струсити, / Треба його до вечора доносити…»
  З-1).: А ви не пам’ятаєте мелодії, нє?
  З-2).: «Ой темна хмара надворі, / А бояри ворітечка облягли: / Торгують, купують Оксану…» Не пам’ятаєте? «Світи, місяцю з раю…» Це – як коровай, напевно, ділять: «…до нашого короваю, / Щоб нам було видненько краяти дрібненько…»
  Р-1).: То, певне, коровай ділять.
  З-2).: Не пам’ятаєте, нє?
  Р-2).: То позаписувано є, видите, то ся співало! [1]
  З-2).: А тут ше така є про коровай: «Розбирайся, короваю, з зеленого розмаю, / З зеленого барвінку на білую тарілку!..» Ні?
  Р-1).: Ні.
  З-2).: «Ой не вій, вітре вгору, повій по дорозі, / Та розвій русу косу по червоному поясу. / Бо та ж коса має, як мак процвітає.»
  Р-2).: Не знаю.
  З-1).: Ну але то від вас було [2] записано, так?
  Р-2).: Ну та, то я колись знала!
  З-2).: А як мати розплітала косу, бачу у вас тут така є ладканка: «Нині, матінко, нині / Розплети косу мені / Правою та й рученькою…»
  Р-2).: Забила! Ви думаєте, то ся забило!
  З-2).: «Край віконця калинонька, на калині зозуленька, / Ой кує ж вона, кує, мені доленьку віщує…» Нє? «Ой під сад, ой під зелений, вишневий, / Туди ж ішов молодий Іваньо з дружба-ми…»
  Р-2).:

  Примітки:

  [1] Має на увазі, що такий текст ми вже записали під час сеансу № 4.– Примітка транскр.
  [2] До Респондента-2). звертається. – Примітка транскр.

• 63.
  1. Коб я знала, сусідочко, барвінок садити,
     Ходи типир із нами горілочку пити!
• 64.

  Р-2).: То як ріжут барвінок.
  З-1).: То співають ніби тій газдині, шо вона…
  Р-2).: Ну-ну, шо барвінок садила.
  З-2).: А тут ше одна у вас є про барвінок: «Скільки в гай не ходили, стільки не кричали, / А те-пер собі кричемо, бо барвіночок несемо!..» [1]
  З-2).: А тут про свекруху: «Свекруха невістці рада – винесла винограда, / По віточці ламає, невісточку витає…»
  Р-2).: Та, то колись наші наші дівки ходили, Галя до школи, то-то вчитель казав, хто більше на-пише піснів. Боже, та я думала, та мати моя думала, та свекра думала!
  З-1).: То-то можуть бути пісні не тільки звідси, та? [2]
  Р-1).: Та де, то хтозна-звідки находят! Там пуїде на весілля, там співають…
  Р-2).: Нє! Та тутки ми спивали, бо мати вже думали всяко, би то то написати, вона мала цілий зошит. Він взяв зошит той, певно, бо ту били два зошити такі, а то нема, хоба вже. Він возив то, не знаю навіть де. Ай, то буде вам трошки!
  З-1).: Ви ше довгих собі пригадували якихось ше, так?
  Р-1).: Довгі?
  З-4).: Казали, шо заспіваєте двісті коломийок!
  Р-1).: Коломийки вам сі подобают?
  З-4).: Ну заспівайте!
  Р-1).:

  Примітки:

  [1] Р-1). Намагається заспівати, але забуває слова. – Примітка транскриптора.
  [2] Про пісні з зошита говорить. – Примітка транскриптора.

• 65.
  1. Яка моя мама била, я ся в маму вдала,
     Мама двайціть, я п’ятнайціть кавалєрів мала!
  2. Ой варила мати зупу та й не заперчила,
     То любила мати хлопців, то й мене навчила!
  3. То жеби я така била, як моя мамуня,
     Що за жменю черешень продала татуня!
  4. Мамцю моя старинейка, вмираю, вмираю,
     На постели крижом лежу, на хлопці моргаю!
• 66.

  Р-2).: Ей, не можу си нагадати, в касеті є все записано, коломийки такі всякі. Я там наспівала таких всяких коломийок, я вам кажу!
  З-1).: А то давніше вже трохи було записано, так?
  Р-2).: Та типірки писали з мене, тому два роки, шо записали.
  Р-1).:

• 67.
  1. Чому вікна побіліли, бо вікна білийкі,
     Чого від тя, миленейкий, слова студенийкі?
• 68.
  1. Ой співай ми, дівчатойка, котра голос має,
     То няй же ся лішчинойка в лісі розвиває!
  2. То я собі заспіваю, покі’м ше молода,
     Співаночки ми ся точать, як з кирниці вода!
  3. Поґи’м була молодийка, то си залелечу,
     А тепери їм стара баба, то-то всьо замечу!
• 69.
  1. А й не того я співаю, шо горазт ся маю,
     Маю тугу на сердейку та си відбиваю!
• 70.
  1. Та як мині ни плакати, само серце мліє? –
     Притуляюся до дочки, а вна ня не гріє!
• 71.
  1. А що буду робиточки, як вітер повіє:
     Ни кожушка, ни любочка, а що ня загріє?
• 72.

  Р-1).: Ше то така довга-довга.
  Р-2).: Яка?
  Р-1).: То коломийка, але довга, складчива така:

• 73.
  1. – Ой, Іване, Іване, сядь си коло мене,
     Няй тя вчую по бесіді, чи ти любиш мене?
  2. Няй тя вчую по бесіді та й по бесідойці,
     То який ти розум маєш в своїй головойці.
  3. Бо мені би йти до тебе й у тебе робити,
     А чи буде твоя мати до ня говорити?
  4. То чи буде говорити, словами мастити:
     – Ой, йди, невіст молодийка, й у поле робити!
  5. То йди, невіст молодийка, тобі вобід буде!
     – Як си сама навобідаш, за мене забудеш!
  6. А я в поли, в поли роб’ю та й думку думаю,
     Що вже сонце під полудне – я їсти ни маю!
  7. А я прийшла додомочку, ще’м не вспіла сісти,
     Свекра ходит, видуркує, ще й віддула писки!
  8. – Чи ти, невіст, одуріла, а чи ти вшяліла,
     В хижи нима ложки води – ти до миски сіла!
  9. – То бодай їс, свекричийко, сама удуріла,
     То тобі ся води хоче, я ще нич ни їла!
  10. А я взяла мітлу в руки, хату, сіни мести,
      А вна мені повідає: «В поле їсти нести!»
  11. То я її ся питаю: «А де ж тоте поле?»,
      А вна мені відповіла: «Няй тя колька вколе!»
  12. А я знала молодийка, як їй відповісти –
      – То няй того колька вколе, кому несу їсти!
  13. То не мого милийкого, що коники гонит,
      Хоба твого старийкого, що за плугом ходит!
• 74.

  Р-1).: А довгі били коломийки такі всякі!

• 75.
  1. А я прийшла до матінки вмагати ся віна,
     А матінка поставила кітку на коліна!
  2. А я йду молодийка та й?… лугами,
     А свекрі ся привиділо, що я йду з волами!
  3. А я прийшла додомочку, ще’м не вспіла сісти –
     Свекра ходит, видуркує: «Йди дай волам їсти!»
  4. – А чи ти, свекро, вдуріла чи ти й ушяліла,
     То чи й кітка – не корова, щоби сіно їла?
• 76.
  1. Ой Іване, Іване, ой ти, Їваночку,
     Поки буду, ни забуду твою співаночку!
  2. Шоби’м такий голос мала, як співати вмію –
     Держяв би ня мій милийкий хоба про ниділю!
• 77.

  Р-1).: Є вже більше як п’ядесять?
  Р-2).: То ще завтра трошки!
  Р-1).: То де завтра, вони йдуть на інші села: в Лопушанку, ше там де на села дальше. То в Ло-пушанци завтра празник чи шо? Таке кажут.
  З-1).: Шось таке як свято, шо вони ни будут робити.
  Р-2).: То – десята п’ятница. Та й ми не будемо зрання робити, до обіду. Завтра ниґде не будут до обіда робити.
  Р-1).: Ше якоїсь довгої.
  Р-2).: Ой, та я всьо позабувала.
  Р-1)., Р-2).:

• 78.
  1. Ой на горі кирничинька, там холодна водичинька,2
     Ой там Роман воли пасе, Катерина воду несе!2
  2. Ой став Роман жертвувати: з веодер воду виливати.2
     – Ой Романе, Романочку, не тримай ня до раночку!2
  3. Бо лихую матір маю, буде бити, добре знаю:2
     Буде бити ще й лаяти, ще й Романом докоряти!2
  4. – Де ж ти, доню, барилася, вже вичеря зварилася?2
     – Надлетіли гуси з броду – сколотили з піском воду!2
  5. – Брешиш, доню, збрехалася, ти з Романом кохалася!2
     – Типир, мамо, признаюся, що з Романом кохаюся!2
  6. На Романі камизилька, пристав Роман до серденька,2
     На Романі шаль єдвабни, а мій Роман дуже гарний!2
• 79.

  З-1).: А шо є «двабни»?
  Р-2).: А шаль!
  Р-2).: Ага, шаль, шалик.
  Р-2).: То мож співати «…на Романі шаль…»
  Р-1).: То мус повісти, то треба би якось скріплювати докупи.
  Р-2).: То ви знаєте тих стародавних, тихво… Най буде, худіт гет, я йду гет вже. Діти’м лишила
  З-4).: Чекайте, чекайте! Ви нам ше скажіть шось про себе.
  …
  Р-1).: Заспівай коломийки, ліпши вівкниш я вже ни можу.
  Р-2).: Як?
  З-1).: А попробуйте вівкнути.
  Р-1).: Давайте може ви, бо я вже ни можу голосно. То як пасла корови…

• 80.
  1. А я займу коні пасти, ви, коні, пасіться,
     Й то я піду до дівчини, сами заверніться!
     І-гуууу-гууу-га!
• 81.

  Р-2).: То то, знаєте, по лісі пасти, співаєте, а голос йде по лісі, а більше хто знає де дзвенит! Я вже зара не можу так!
  Р-1).: Як завівкнеш – то чути кілометер! То як звітам віддаст.
  З-4).: То просто переспівувалися, так, чи якусь інформацію передавали?
  Р-2).: Просто собі так заспіваєте, так завівкаєте.
  Р-1).: То пасли худобу та й си співали.
  Р-2).: Та й співаєте, та й вівкаєте: «І-гууу-гуу-га!» – А голос по лісі йде!
  З-1).: Дуже гарно, ми такого ніколи ше не чули.
  Р-2).: То тепер так не співают, бо не вміют, а колись співали та й все вівкали. Файно там – голос йде по лісі!
  Р-1)., Р-2).:

• 82.
  1. Ой співаю, співаю та й ни доспіваю,
     Любила би’м тя, милийкий, та й не досміваю!
     І-гуууу-гууу-га!
• 83.

  Р-2).: Я ше трохи вівкнула, а ти?
  Р-1).: А я захрипла!
  З-1).: Ну а з молодих вже ніхто так не вівкає?
  Р-2).: Ой, та де! З молодих хто так піде? Мене мої дівчата, мої онуки деколи просят: «Баб, співайте!» – Я то вже сяду: «А тикайте гет від мене, вже не хочу співати!» – А вони просят.
  З-4).: А співають самі діти?
  Р-2).: Співают.
  З-4).: Чи просто слухати люблять, чи співають?
  Р-2).: А ні, вони не можуть так співати! Зараз та молодьож нич не знає.
  З-4).: Хай би: Ви співаєте, вона вам підспівує! [1]
  Р-2).: Та вона деколи співат: так як я співаю, та й вона собі співат, а так шоб сама – не буде співат. А так сами не знают. А то колись било.
  Р-1).:

  Примітки:

  [1] Про внучку Р-2). – Примітка транскриптора.

• 84.
  1. Україна ще не вмерла, Україна жиє,
     Ще дівчина козакови шяровари шиє!
  2. Породила вівця німця, поляка – кобила,
     А нашого українця – дівка чорнобрива!
• 85.

  Р-1).:Я би ше здогадала, якби хто підказав.
  Р-2).: Ви ше й так здогадуєтеся, то я вже ни можу так.
  Р-1).:

• 86.
  1. Ой кувала зозулечка на дубі, на дубі,
     То си типир поспівайми, дівчатойка любі!
  2. Як би ми ся з товаришков на голос зложили,
     Ми би своїм голосочком скрипочки змінили!
• 87.
  1. А я си заспіваю то сеї, то тої,
     Щоби люди ни казали, що я все єдної!
• 88.
  1. Ой до тої, до тої, що ї хата вгорі,
     Постелина вистилена, горівка в коморі.
  2. Постелина вистелена, хата заметена,
     Сідит дівка коло стола, коса розпущена!
  3. Сідит дівка коло стола, барвінком ся ввила:
     – А де ж ти ня оправляєш, мамцьо моя мила?
• 89.
  1. А мій милий на горбочку команицю [1] косит,
     Буйний вітер повіває, кучері підносит!
  Примітки:

  [1] Команиця = конюшина – Примітка респондентки.

• 90.

  З-1).: А я щось спочатку не зрозумів перший рядок як то ви співали.
  Р-1).: А мій милий на горбочку конюшину, команицю косит.
  З-1).: Команиця – це конюшина, так?
  Р-1).:
  

• 91.
  1. Ой мій милий визе гній, а я ззаду пхаю,
     Як мене не хоч любити, по любви зсихаю!
• 92.
  1. То же би я, може, знала, де мій милий воре,
     Пішла би’м ся подивити, чи широке поле!
  2. То же би я, Боже, знала, де милий волочит,
     Пішла би’м ся подивити, хто скиби толочит! [1]
  3. Ой же би я знала, Боже, відки милий буде,
     То я би си шянувала з тої хати люди!
  Примітки:

  [1] Колись як ворали то скиби толочили, жиби ся земля під спідом ни падала – Примітка респондента-1.

• 93.
  1. То я собі з товаришков, як сестра з сестрою,
     Я не знала, що вна копле ямку підо мною!
  2. А най копле, то най копле, сама вна в ню впаде,
     Нехай таку товаришку хороба нападе!
• 94.
  1. Ходи сюда, Оксаночко, шось би’м ти повіла,
     Як ня вчора за тобою голова боліла!
• 95.
  1. Ой у мого милийкого кучер над вочима,
     Який був він файний хлопець, я го зволочила!
  2. Ой у мого милийкого кучері, кучері,
     Як я єго поцілую – не хочу вечері!
• 96.
  1. Ой, молодий парубочку, чо ся домів квапиш,
     Маєш матір їдненейку, вечерю не втратиш!
  2. Маєш матір їдненейку, вотець – соколочок,
     А все двері підчиняє: «Чи йде мій синочок?»
• 97.

  Р-2).: Йой, шо вже маєте тамки написано, наспівано!
  Р-1)., Р-2).:

• 98.
  1. Подив’юся сюда-туда, чи не видит мати:
     Рада бе’м тя, мій милийкий, раз поцілувати!
  2. Рада бе’м тя, мій милийкий, хоч раз цілувати,
     Вотець ходит, мати лає: «Лєгай, доню спати!»
• 99.
  1. А тя коле, сусідочко, а тя коли, коли,
     Що до мене ходит хлопиц чириз твоє поле!
  2. Ой сусідо, сусідо, ти відгородися,
     Бо до мене хлопиць ходит, а ти ни сердися!
  3. А тя коле, сусідочко, а тя коли в руку,
     Що до мене хлопець ходит чириз твою луку!
  4. До сусіди риешиета, до сусіди міха,
     А в сусіди – файний хлопець – то мені буде потіха!
• 100.

  Р-1).: Шо ви з тими коломийками будете робити?…
  Р-2).: Нє то йнакши, там (у зошиті респондента) є записано, я ни знаю.
  Р-1).: «Єдну мати доню мала, Катеринов звала…»
  Р-2).: Ще їнакши.

• 101.
  1. Єдну мати доню мала, Катеринов звала,
     Ой-йой-йой-йо-йой, Катаринов звала.
  2. А все доню Катерину на гульки пущяла,
     Ой-йой-йой-йо-йой на гульки пущяла.
  3. – Ой йди, доню, Катерино, трохи погуляйся,
     Ой-йой-йой-йой-йой трохи прогуляйся!
  4. Але й доню, Катерино, зрадити не дайся
     Ой-йой-йой-йо-йой зрадити не дайся!
  5. Ой гуляла Катерина року половину,
     Ой-йой-йой-йо-йой року половину,
  6. Нагуляла Катерина малейку дітину,
     Ой-йой-йой-йо-йой малейку дітину.
  7. – А що ж мині, Катерино, по тобі видеться,
     Що на тобі, Катерино, фартух коротеться.
  8. – А я в полю бички пасла, там водиця била,
     А я її ся напила, а вна мене здула!
  9. Сідит братчик на кріселци та й кучері чеше,
     Ой-йой-йой-йо-йой та й кучері чеше.
  10. – Не вір, мати Катерині, Катерина бреше,
      Ой-йой-йой-йо-йой Катерина бреше!
  11. Ой я видів, мамцьо моя, Федьові долині,
      Як цілував козаченько нашу Катерину.
• 102.

  Р-1).: То інакше має бути, я не буду того співати, там: «Як дарував козаченько фартух Катерині…» [1]. Я вже не хочу це казати. Як дарував гроші Катерині та й всьо.
  З-4).: А ше про Фесю ви казали.
  Р-1).: А то то нефайна.
  З-4).: А є якийсь танець «Феся» тут на Бойківщині?
  Р-1).: А я знаю танець? То така.
  Р-2).: То нефайна.

  Примітки:

  [1] Мається на увазі останній рядок 11 строфи. – Примітка транскр.

• 103.
  1. … [1],
     Хто вас буде шянувати, як я нездорова?
  Примітки:

  [1] Початкові слова відсутні на аудіоносієві; ймовірно, що мова тут мала йти про молоді літа, що безслідно минають. – Примітка транскр.

• 104.
  1. … [1] заплачеш, заплачеш,
     Та як ня ся на сивім конику побачиш!
  Примітки:

  [1] Початкові слова відсутні на аудіоносієві. – Примітка транскриптора.

• 105.
  1. Літа [1] мої любі, де ж я вас подію?
     До святої неділейки по горах розсію!
  Примітки:

  [1] Початкові слова відсутні на аудіоносієві, відтворено із записів у «польвому зошиті». – Примітка транскр.

• 106.
  1. Ой співаю, співаю та й не доспіваю,
     Любила би’м тя, милийкий, та й ни доспіваю!
  2. Любила би’м тя, милийкий, любила, любила,
     Жебе мала свою хату, бе’м не коморила.
• 107.

  З-1).: То коморити – то так жити в когось на хаті, так?
  Р-1).: Та. Колись такі, знаєте, били женати і била єдна хата, то не мали де жити, то так співали.
  З-1).: Казали «йти на комірне», так?
  Р-1).: Та.
  

• 108.

  З-1).: А, може, ви нам ше… Тут на Андрія вівкали?
  З-4).: Дівчата на горі.
  Р-1).: Ага, як на Андрія?
  З-1).: Може ви завівкаєте нам ше?
  Р-1)., Р-2).:

• 109.
  1. Андрію, Андрію, колопенки сію,
     То дай ми, Божи, знати з ким їх буду брати!
  2. Андрію, Андрію, Андрійови вочи,
     Я колоплі посіяла, де ж ти був з ночи?
  3. Кувала зозулечка, то кувала сива,
     Я колопні посіяла не заволочила.
• 110.

  Р-2).: Ше знаєм яку йну.
  Р-1).: Ше вівкниш і буде.
  З-1).: Вівкніть ше?
  Р-1)., Р-2).:

• 111.
  1. Посіяла колопенки близько доріженьки,
     То скосили два легені темної ніченьки!
     І-гууу-гуу-угу!
• 112.

  З-1).: То і на Андрія так?
  Р-2).: Так співають і вівкають.
  З-4).: А де то: в хаті, надворі десь?
  Р-2).: Там, на горі: напалят там солому, коліса наберут скатюют.
  Р-1).: Ше співали тої «Садила ворішеньки та й терен», колись співали тої все.
  Р-2).: Та, дійсно: вийдут дівок купа, хлопців, разом всьо, співают! Я вам кажу!
  З-4).: А співали тіьки дівчата чи ше й хлопці?
  Р-2).: Всьо разом співат!
  З-4).: А хлопці якусь шкоду робили на Андрія?
  Р-1).: Та чому? – Тово як дівчятьом, ранче ополохи клали, ворота знімали, всяко тут в улиці ро-били.
  З-1).: А шось ви казали «ополохи», шо це таке?
  Р-1).: Такі робили чуда: солома там, то так назвали «ополох».
  З-1).: Таке, шо страшило, так?
  Р-1).: Якєсь такє…
  Р-3).: Колись, знаєте, вкрали якісь труси десь, виставили на хату, жіночі.
  Р-1).: Шутки.
  Р-3).: Та, там, де дівки є. А то на хаті. Такі збитки робили. Ще там щось найдут, на хату вистав-лят таке, як тазік чи що. Знаю ту, Максима, Боже, шо на хаті було!
  Р-1).: Та доста дівчат, чоловіків не було, самі дівчата, то вони збитки робили.
  Р-2).: Та колись було веселіще, як тепер!
  Р-1).: То було тілько молоді! А зара лиш старий дідо з бабою.
  Р-2).: Та й ниц молоді є!
  Р-1).: Де?
  Р-2).: Та чому нема?
  Р-1).: Перейди долину: колись було, може, сорок дітей, а типір двоє-троє дітей на двайціть хат, шо то тоє? Вже як весна трохи, Боже, нас тілько, як трави та листу! Та шумно!
  Р-1).: О, Леся йде! Вона сюда йде. Її хлопець веде сюда.
  Р-2).: Вона ше файно співат.
  Р-1)., Р-2)., Р-3).:

• 113.
  1. Ой хмариться – дощ буде, признаюсь вам, люде:
     Через свою славолю я попала в неволю!2
  2. Ішов милий дорогов, я пропила корову,
     Типер ходжу журюся, за корову боюся!2
  3. Типер ходжу журюся, за корову боюся,
     Що ж буде від милого, мого чорнобривого?2
  4. Що буде від милого, мого чорнобривого:
     Ой, горенько, каюся, слізьми й умиваюся!2
  5. Прийшов милий з дороги, а я єму бух в ноги:
     – Що ж я, милий, зробила: корівоньку пропила!2
  6. Що ж я, милий, зробила: корівоньку пропила
     З кумом Іваном, сусідом Степаном!2
  7. Милий милу жалує, корівоньку дарує:
     – Пий, мила, здорова: буде й друга корова!2
  8. Ой пий, мила, здорова: буде друга корова,
     Буде й, мила, не одна, буде й ціла череда!2
• 114.

  З-1).: Дуже гарна! Але так, напевно, не буває?
  Р-1).: Та де так биває? – Жеби пропила корову, вона би нич не взяла!
  Р-3).: А коломийки любите?
  З-1).: Любимо!
  Р-2).: Співайте! Нанашка співала вже трошки.
  Р-3).: Най ся надумаю якої попавшої, любої:
  Р-1).: Якої не-будь.

• 115.
  1. Ой дала ня моя мати, то ня й дала, дала,
     Що би’м сама й молотила ще й дрова рубала!
  2. Ой ня дала моя мати на други й силейко,
     Не буде ти, моя мати, ниґди й висилийко!2
  3. Ой піду я на то сило, й на други й на други,
     Та й нароб’ю милинькому великої й туги!2
  4. Ой бо дана-дана-дана, що ми й за догана,
     То я про свою й догану полюбила й пана!2
  5. Ой бо Ївани, Ївани, сяд си коло мени,
     Най тя вчую й по бисєді, чи ти любиш мене!2
  6. Най тя вчую й по бисєді та й по бисідойці,
     Ой бо який розум маєш в своїй головоньці!2
• 116.

  Р-1).: Вона по-гуцульськи співат.
  З-1).: А чому по-гуцульськи?
  Р-3).:

• 117.
  1. Ой дала ня моя мати за діда, за діда,
     Дідо старий, я молода, то ми з дідом біда!
  2. Дала мене моя мати за діда старого,
     Та й виліла шанувати та як молодого!
• 118.

  Р-1).: Ту, шо співала в Турци на виставци, співай тої!…
  Р-3).: Я забила, ни знаю добри…
  З-1).: «Мав я раз дівчиноньку чепурненьку…»
  Р-3).: Та, ту та. Вони знают тої.
  З-1).: Ви нам таких своїх шо ніхто ни знає… Може ше які ладканки пригадаєте?
  Р-1)., Р-2).:

• 119.
  1. Ой співайте, дівчатойка, кой нас є ту купка,
     Бо вже більше не будемо, бо ся розийдемо!
  2. Ой співайми, дівчятойка, співайми, співаймо,
     Єдна другій доганочки не дайми, не дайми!
• 120.
  1. Ой співаю й співаночок висело, висело,
     Й чути моїх співаночок на третіє й село!2
  2. Ой співаю й співаночок, аж ми голос плеще,
     Подив’юся й у віконце, а милий ни йде ще!
• 121.

  Р-3).: То би си записати і путому співати.
  Р-2).: Колись як на голову надійди, де ходжу там співаю. А колись треба думати.
  З-2).: Може, ви ще ладканки якісь згадаєте, нє, на весіллі які співали? А колискові дітям?
  Р-1).: Я у Хащові як-м співала, то дві години йшло то-то, пісні вже вкорочували надоїло слуха-ти ті всі, то було шось двайці довгих, а скільки коломийок, і колядки і колисальні. Цілий зошит списала.
  З-1).: То ви співали комусь, так?
  Р-1).: Дочці свої.

• 122.

  З-4).: А колядки які?
  З-4).: А колядки які ви співали?
  Р-1).: «Хто там по дорозі йде до Вифлиєму…» Ше якісь дві-три.
  З-1).: Не чув такої, не знаєш.
  Р-1)., Р-2)., Р-3).:

• 123.
  1. Хто там по дорозі йде до Вефлеєму,
     Що то за невіста пречудна, премила –
     То Діва Марія, Йосиф коло неї,
     Йдуть шукати місця до рідні своєї.2
  2. Дармо довго ждали в кревних під дверима,
     Цілі вже дрожали від вітру і зимна.
     Одні – відчинили, а в дім не прийняли,
     Інші – перед ними двері зачиняли [1].2
  3. Ни йшли вни в гостину, бо їх серце чуло,
     Що там для Ісуса вже місця й не було.
     Пішли ген за місто у яскиню темну,
     Де Діва Марія вклякнула на землю.2
  4. Все раба Господня стала говорити:
     – Хочу твою волю, Господи, сповнити,
     Єслі так бажаєш – нехай ся так стане,
     Я раба Господня, твоя воля, Пане!2
  5. А Йосип старенький вийшов на ту хвилю,
     Щоби назбирати й огріти яскиню,
     Огонь розпалити, щоб тепліше було,
     Щоб дитятко Боже так зимна й не чуло!2
  6. Аж тут залунали голоса предивні,
     Стали відбивати чудно, милодійно.
     Оглянувся Йосип, яскиня вся ясна,
     Ангели співають, звізда світит ясно!2
  7. Спішно Йосиф пішов Богу поклонився,
     Що для нас убогих в яслах положився.
     З ними він співає: «Тішмося, всі люди,
     За гріхи покайтесь, він нам все забуде!»2
  Примітки:

  [1] закривали-варіант виконання

• 124.

  З-1).: То ви ходили колядувати таку, так?
  Р-1).: Так, у церкви колядуєм.
  З-1).: Я такої не чув. А звідки навчилися її, не пам’ятаєте?
  І-).: Та в нас всі ту співають. Я знаю.
  Р-1)., Р-3).:

• 125.
  1. Дозвольте нам, добрі люди, колядувати,
     Ми вам хочем про Ісуса дещо сказати.2
  2. Небеса ся утворили, дався чути глас:
     – То є син мій возлюблений, а Спаситель ваш!2
  3. То є мій син возлюбленний, що пекло замкнув,
     Пекло замкнув, царство втворив, на землю зійшов.2
  4. Жив на землі трийціть три літ, людей научав,
     За то Юда зрадник Божий Ісуса продав!2
  5. Як ’го вели на Голгофту, ніс на собі хрест,
     Розп’яли ’го кати люті – третий день воскрес!2
• 126.

  З-1).: Дуже гарна.
  Р-1).:

• 127.
  1. Вісілля ся іскінчило, смуток ся зачина,
     А молода ревно плачи, бо вже не дівчина.
  2. То що ми то за весілля, що нивеселоє,
     Що на нім си не погуляш, коханнічко моє!
  3. А що то ми за висілля, що хоба єден день,
     Якби било цілий тиждинь, то би било «гей-гей»!
  4. А як бе’з бив добрий ґазда, а я твоя жона,
     Я би’м пішла на висілля, ти би сідів дома.
  5. Ой ти би сідів дома, дозирав худоби,
     То чи й би я ся вернула хоч за штири доби.
• 128.

  З-1).: А ви ладкати не пам’ятаєте? [1]
  Р-1)., Р-2)., Р-3).:

  Примітки:

  [1] Звертається до Р-3). – Примітка транскр.

• 129.
  1. Ой на горі жито, на долині жито,
     Край дороги широкої козаченька вбито.2
  2. Ой убито, вбито, затягнено в жито,
     Червоною китаєчков [1] личенько накрито.2
  3. Надійшла дівчина з чорними й очима
     І докрила китаєчку та й заголосила:2
  4. – Ой вставай, миленький, бо вже день біленький,
     Ходить-бродить по діброві твій кінь вороненький!2
  5. – Ой няй же він ходит, ой няй же він блуґає,
     Він до свої родиночки доріжки шукає.2
  6. Тече вода, тече з Самбора до Відні,
     А богатські сини вдома, а при войську – бідні!2
  7. Богач гроші має – сина викупляє,
     А бідними сиротами край обороняє!2
  Примітки:

  [1] китайкою – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 130.

  З-1).: То про те, як набирали хлопців до войська і так бідних брали?
  Р-3).: Ну.
  З-1).: А немає: ще була така співанка про те, як там збиралися раду радили, кого до войська брати і багатого не брати, а брати бідного, бідного сироту, не пам’ятаєте такого?
  Р-1)., Р-3).:

• 131.
  1. Ой учора ізвечора світив місяць звисока,
     Мила в вікна ся дивила, чи пішов я далеко?2
  2. Відійшов я пару кроків, вона мене чекала:
     – Ой вернися, мій миленький, чим їм тя обнівала?2
  3. – Не вернуся, моя мила, бо немає й до кого:
     Був я вчора під віконцем, а ти мала іншого!2
  4. – Ой не мала я, не мала, ти і він – то все одно,
     Прийшов милий, приніс квітку та й подав через вікно.2
  5. – Ой не треба, моя мила, розмай-квітки ламати,
     Ой не треба, моя мила, по два нараз кохати!2
  6. А учора ізвечора місяць світив високо,
     Мила в вікна ся дивила, чи пішов я далеко?2
• 132.

  З-1).: Ви собі любите так разом співати?
  Р-1).: Ну. Вона ни раз прийде, не маємо шо робити, давай співати, вона принесе зошит. Ми мо-жим йти в клуб співати.
  З-1).: Так гарно зіспівані.
  Р-3).: Ми позабували, бо ми все не співаєм.
  З-4).: Пані Леся, а ви ще десь співаєте: в церковному хорі?
  Р-3).: Ну.
  З-1).: Співаєте зараз, правда?
  Р-3).: Ну.
  Р-1).: Вона ше в клуб виступати ходила, я вже не йду: я вже стара. Оті виступали зимов чи ко-лись там.
  Р-3).: Не в зимі, а на фестини з ми їздили ж.
  З-4).: А то ви там були цілий гурт?
  Р-3).: Гурт.
  Р-1).: Кілько вас їздило: шість чи сім?
  З-3).: А куда то ви їздили?
  З-1).: Це в Турку на фестини.
  Р-3).: Ні, в Явору.
  З-4).: То такий сталий гурт чи ви просто так зібралися?
  Р-3).: Так.
  З-4).: Чи ви так цілий час їздите виступаєте?
  Р-3).: Та ні, всюди ні, а тогди поїхали.
  З-1).: А шо ви там співали таке?
  Р-1).: Тої довгої, шо сама співала. Похвалили її за те.
  З-4).: За яку, за яку похвалили?
  Р-1).: Ту, шо «… мав дівчиноньку…» чи як.
  Р-3).: «… чепурненьку…».
  Р-1).: Вона тої заспівала, то їй дали похвальну за ту пісню.
  З-1).: Але то не є ваша така, сільська пісня, правда?
  Р-1).: Нє.
  З-1).: Десь ви почули, мабуть, бо то з таких українських пісень, таких загальних.
  Р-3).: Або тої-во. Як вони ся розходили, сходили, як священик мав в церкві присягу проводити.
  Р-1)., Р-3).:

• 133.
  1. Ой вишеньки-черешеньки, чом з вас листя обпало?
     Любилися, кохалися – всьо задаром пропало!2
  2. Любилися, кохалися аж до самого кінця:
     – Тепер іди, моя мила, шукай собі молодця!2
  3. Тепер іди, моя мила, шукай собі молодця,
     А я піду й за тобою на вінчання дивиться!2
  4. Прийшов козак до церковци, та й став собі при столі,
     Єго мила, чорнобрива у [1] куточку й при стіні.2
  5. Єго мила, чорнобрива у куточку при стіні,
     Покотились дрібні сльози по личеньку до землі.2
  6. Вийшов священник з вівтарю, став ся грізно питати:
     – З ким бажаєш, козаченьку, білі ручки в’язати:2
  7. А чи з тою дівчиною, що’з три роченьки ходив,
     А [2] чи з тою дівчиною, що заручення зробив?2
  8. – Ой не з тою я бажаю, що’м заручення зробив,
     Тільки з тою я бажаю, що’м три роченьки любив!2
  9. Ой розходися, народе, а ти, мила, йди сюда,
     Аж типер я добре знаю, що навіки ти моя!2
  Примітки:

  [1] при – варіант виконання.
  [2] ой – варіант виконання.

• 134.

  [1]
  З-1).: …З кожного села були гурти, та?
  Р-3).: Та там я всякі пісні маю, там би всяких понаходив, шоб ми співали.
  З-3).: А де є зошит?
  Р-3).: Вдома.
  З-3).: В вас, та?
  Р-3).: То си прийдете в ниділю, начнем зи зошита, так то ше си напишете.
  З-1).: А в ниділю так коли би прийти?
  Р-3).: Десь коло першої години
  Р-1).: Вона буде до вечора, вона ни має ні корови, ні свині.
  З-1).: Пам’ятаєте, може, такі про колгосп, про колгоспне життя були співанки?
  Р-1).: «Ой на горі женці жнуть…»
  Р-3).: А такої хочете?
  Р-1)., Р-3).:

  Примітки:

  [1] Респонденти розповідають про людей із села Жукотин, які б могли ще розповісти чи заспівати про фольклорну традицію села – Примітка транскр.

• 135.
  1. Ой на горі женці жнут,
     Під горою баби трут,
     Ой дана, ой дана-да!
  2. Одна баба вже натерла
     Та й додому вже поперла,
     Ой дана, ой дана-да!
  3. Не йди, бабо, дорогою,
     Бо ся стрінеш з головою,
     Ой дана, ой дана-да!
  4. Пішла баба дорогою –
     Стрінуласі з головою,
     Ой дана, ой дана-да!
  5. Встрічив її голова,
     Ще й з району були два,
     Ой дана, ой дана-да!
  6. Взяли бабу у кантору,
     А мішок ввергли в комору,
     Ой дана, ой дана-да!
  7. Голова каже – судити,
     Бригадір каже – пустити,
     Ой дана, ой дана-да!
  8. – Як будем ми всіх судити,
     А хто ж буде тогди робити,
     Ой дана, ой дана-да!
  9. Каже чоловік до жінки:
     – Давай виженем горілки!
     Ой дана, ой дана-да!
  10. – А ти наріж бураків,
      А я налов’ю патиків,
      Ой дана, ой дана-да!
  11. Став ся баняк розпікати,
      А частковий – шуг до хати,
      Ой дана, ой дана-да!
  12. Участкови яструбки
      Взяли баняк ще й рурки,
      Ой дана, ой дана-да!
  13. Ой так далі, ой так далі –
      Сідит баба в криміналі,
      Ой дана, ой дана-да!
  14. Ой нарешті, ой нарешті
      Сідит баба й у арешті,
      Ой дана, ой дана-да!
• 136.

  З-1).: Ну то співали ше таке і за совєтів, чи то нє?
  Р-1).: За совєтів, за колгоспу.
  З-1).: Тихо так собі співали, так?
  Р-1).: В клуби навіть виступали, співали!
  Р-3).: То співанка, а не хтозна-шо.
  З-1).: Ну про Сталіна, напевно, в клубі не співали?

• 137.
  1. Сім днів хату ни мила, сім днів ни топила,
     Вся бригада в поли йшла, а я спати лягла!
  2. Приїжає бригадир та й на сивому коні:
     – Іди, мила, й на роботу, будиш мати трудодні!
  3. Ой пішла я на роботу, стала жати скраю –
     Вся бригада закричала: «Мало снопів маю!»
  4. Чорнобривий бригадир ще й бровами заморгав,
     Я ще копи не нажала – він чотири записав!
  5. Казав мині бригадир, де пшеницю жати,
     Казав мині бригадир, де його й чекати!
  6. Чекай, мила чорнобрива, попід темне лісся,
     Де високий верболіз широко розрісся!
  7. А я ще із бригадиром не успіла стати,
     Якась баба сказилася: дала жінці знати!
  8. Біжит жінка бригадира із великим батогом:
     – Іди, миленький, додому, визиває райсполком!
• 138.

  Р-3).: Всьо вже. Вона файна така на два голоси її взєти.
  …
  З-1).: А ви також на ті вечірки ходили?
  Р-1).: Вона ходила з товов сусідов, з Марисив.
  Р-3).: Та де з Марисив. Марися старша. Я з ким ходила, я ходила з вашими дівками, та де Марися вже старша.
  З-1).: А доки були ті вечірки, до яких років?
  Р-1).: То ще за колгоспу були, десь до п’ятдесятого четвертого, п’ятого.
  Р-3).: Поки лен, сіяли то всьо.
  Р-1).: З п’ятдесят восьмого ше були вечірки, а потом уже потроху зачали лен на машинах прясти, а молодь ся роз’їжала по світу та й усе.
  З-4).: Чому перестали бути вечірки?
  Р-1).: Не було що робити, а молоді скільки тікало на заробітки!
  З-1).: Ну тоді ще так, коли ви були молоді, то так не тікали, бо, напевно, і паспортів не мали?
  Р-1).: Не було куда!
  Р-3).: Ше тоґди не било повідкривано, шоби їхали.
  Р-1).: Та, так не їхали за границі.
  Р-3).: Та шем їхали на зиму по фермах.
  Р-1).: Заставляли: їхали, вже сім’я їхала. А так хоб інакше – не їхали там, шоб поробити. В колгосп тілько брали там на буряк чи корови доїти отак-во.
  З-1).: Ага, якісь інші області, так?
  Р-1).: Та, на схід або где.
  З-1).: А я ше хочу спитатися, може, ви пам’ятаєте: от за Польщі ше чи не було тут «Просвіти» в селі. «Просвіта».
  Р-1).: Не било за Польщі «Просвіти», тільки десь било, може, в Турці, то треба було відразу писатися на поляка.
  З-1).: То була українська така організація?
  Р-1).: Та де то била українська оргнізація, чому ні? Нихто там з вчених не був, я вам кажу, хто хотів тогді вчити, то треба було писати на поляка і так ішло.
  З-1).: А так не було, шо от так збиралися хлопці, дівчата, так марширували, співали пісень українських?
  Р-1).: А я! Тут шандарь ходив! Україна била така польська, шандарь ходив!.. Ану заспівати української пісні їм!
  Р-1)., Р-3).:

• 139.
  1. Гей, там на горі Січ іде, гей, малиновий стяг несе,
     Гей, малиновий, наше славне товариство,
     Гей, маршируєм: раз, два, три!
  2. А попереду кошовий, гей, як той орел степовий,
     Гей, як той орел, наше славне товариство,
     Гей, маршируєм: раз, два, три!
  3. А позаду отаман, гей, твердий хлопець, як той мур,
     Гей твердий хлопець, наше славне товариство,
     Гей, маршируєм: раз, два, три!
  4. Гей, подув вітер з усіх гір, гей, на прапор наш, на прапір,
     Гей, на прапор наш, наше славне товариство,
     Гей, маршируєм: раз, два, три!
• 140.

  Р-3).: То файна така.
  З-1).: То маршова така пісня, так?
  Р-3).:

• 141.
  1. Ой вечір вечоріє, днина ся минає,
     Ой бо моя дівчинонька [1] й спатоньки лягає!
  Примітки:

  [1] білявина – варіант виконання

• 142.
  1. А я собі невеличка піду й за мельничка,
     Мельник каміньом оберне, буде паленичка!
  2. Ой дана-дана-дана не йду за Ївана,
     А й піду й си за Гаврила, би’м нич ни робила!
• 143.
  1. Ішов хлопець до дівчини, то кричав, то гойкав,
     А як ішов від дівчини, то плакав, то йойкав.
  2. Ой би тибе, дівчинонько, й закололо в боці,
     То їм мусів полокати штани на потоці.
• 144.

  Р-3).: Бо ся зателепав [1].
  Р-3).:

  Примітки:

  [1] зателепав= замазався, вимазався. – Примітка транскр.

• 145.
  1. Ой на горі грушечка
     Тонкая, високая.2
  2. Тонкая, високая,
     На листя широкая.2
  3. На листя широкая,
     На яр похилилася!2
  4. А молода дівчина
     Дуже й зажурилася!2
  5. – Чого, дівко, журишся,
     Чого з ким ни любишся?2
  6. – Ой як ни журитися,
     Нима з ким любитися!2
  7. Старого не хочиться,
     Молодий волочиться!2
• 146.

  Р-3).: То вже вся.

• 147.
  1. Ни вітру, не хвилі, дрібний дощ іде,
     Козак до дівчини щовечира йде.
  2. Козак до дівчини щовечира йде,
     «Добрий вечір» каже, ще й ручку дає!
  3. «Добрий вечір» каже, ще й ручку дає,
     Марусино серце розвеселює.
  4. – Марусе, Марусе, пожалій мене
     Чи мині жинитись, чи ждати на тибе?
  5. – Жинитися, козаче, як воля твоя,
     Я си погуляю, бо’м ще й молода!
  6. А на другу весну калина цвіла,
     Осталась Маруся, але й не сама.
  7. Осталась Маруся, але й не сама,
     Осталась Марусі дітина мала.
  8. – Купи мині, милий, гітару нову,
     Буду забавляти дітину малу!
  9. – Ой то не гітара, то наша любов,
     Болить мене серци, Марусю, за тобов!
• 148.
  1. А в городі ружа посаджена,
     Кажут люди, що’їм не рум’єна,
     То най кажут, то я не боюся,
     Кому мила, тому полюблюся!2
  2. Ни кладу на личко рум’янило,
     Мине в полі сонце припалило,
     Припалило спереду і [1] збоку,
     То нім собі дівчина нівроку!2
  3. Мене мати в плахті колисала
     І в купелі каждий раз купала,
     То купала й забула витерти –
     Файна буду до самої смерти.2
  4. Ти – лінивий, а я – робітлива,
     Ти – бехливий, а я – справедлива.
     Люди в полі, люди на роботі,
     Ти хропеш, як жаба й у болоті.2
  Примітки:

  [1] ще й – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 149.

  З-1).: А там: «Мене мати в платі колисала…».
  Р-1).: В плахті, замість простирала, лляна така, замість простіні. Такі колиски робили з плахти.
  Р-3).: То била польова колиска.
  Р-1).: Я сама своїх в тім гойдала, аякже. Ішла в поле, не було кому робити.
  З-1).: Ще раз мені поясніть: яка то була плахта. То була плахта, вона була така прямокутна, так?
  Р-1).: Та ні, ось так: маєте два копачі, за тиї копачі я зацеплювала на цвях плахту і тут си зроби-ла така дірка всередині гойдаю.
  Р-3).: Ну вона мала штири кінці, як покривало.
  З-1).: То такі копачі, шо ви ними копали, такі лопати, так?
  Р-1).: Ні, то роб’ят!
  Р-3).: То таке вмисно застругувало.
  Р-1).: З дірками! То такі тоненькі з дірками, шоб дитина трималася, шоб дитина не впала!
  Р-3).: То спеціально для колиски так, була така польова колиска.
  Р-1).: Такий довгий патик зроб’ят, в тії дірки запхают!
  Р-3).: В нас був такий єден чоловік, що ніс на поле дітину та й взяв си так-во на плечі та си ніс. А дітина випала й він не чув, вийшов на поле, дивиться: то то хоба ті копачі й плахта, а дітина ся згубила!
  Р-1).: А ще своїх гойдала: одну й другу в тій колисці. Ідеш на поле робити, дітину як лишити в хаті?
  Р-3).:

• 150.
  1. Колишися, й колисочко й новийка, новийка,
     Й то в тобі ся й виколише дітина малийка.
  2. Ой бо лю-лю, лю-лю, лю-лю, дітино, малийка,
     Я тя буду й колисати, а ти спи здоровийка.
  3. Ой лю-лю, малий попелюшку,
     То тя мати породила – сіяла петрушку.