Сеанс

зміст текст
Архівний шифр
EK_12AV20080701_papish_seans11
Польове дослідження
Дата/час початку
09.07.2008 13:35
Дата/час закінчення
09.07.2008 16:20
Свято/будень
будень
Місцева (давня) назва населеного пункту
Назва частини населеного пункту
Характер і умови проведення
імпровізований, на вулиці
Контекст запису
штучний
Присутні слухачі
внучка респондента
Інституція/особа походження запису
Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси, Львівський національний університет імені Івана Франка
Інституція/особа зберігання запису
Фольклорний архів Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси (ФА КУФ), Львівський національний університет імені Івана Франка
Транскриптор
Т-1) Артем’як Мар’яна

Зміст (47 записів, творів – 17, коментарів – 30)

догори

Текст

догори
  • 1.

    Збирач 3): [1] Розкажіть нам, як колись святкували Андрія?
    Респондент-1): [2] Я вам кажу, йшли там на гору, клали вогонь, скати тягнули. Там клали вогонь, біля вогню співали.

    Примітки:

    [1] Далі подається як З-1).: – Примітка транскриптора.
    [2] Далі подається як Р-1).: – Примітка транскриптора.

  • 2.
    1. Андрію, Андрію, колопенки сію,
      Ой дай же ми, Боже, знати з ким їх буду брати. [1]
    Примітки:

    [1] Респондент рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскриптора.

  • 3.

    З-3).: То так як коломийку співали?
    Р-1).: Так, ну та й довгих співали.
    З-3).: Довгих до Андрія чи звичайних?
    Р-1).: Звичайні. Знаєте що було, що вже колядували і піст тоже.
    З-3).: І ті скати там палили?
    Р-1).: Так, вогонь клали, знаєте, то не раз сніг є, дуже мало такого часу жи тепло, жи бис снігу, і холодно і так коло вогню постают кругом. Одна зачина, потім всі співають. Там жінок збират ба-гато.
    З-3).: Такі старші жінки?
    Р-1).: Та старші і такі вже невістки підходят, а такі молоді вже не дуже. Хлопчуки йдут і всі біля того вогню.
    З-3).: А потім йшли в якусь хату дівчата ворожити?
    Р-1).: Ну, та в хату йшли. Накладали собі під миски, хто, котра собі що витягне, то буде скоро віддаватися, замуж виходити.
    З-3).: А ше може знаєте якісь ворожки, які були?
    Р-1).: Таких не знаю ворожок.

  • 4.
    1. Ми колопні посіяли та й заволочили,
      Би по наших колопенках люди ни ходили.
  • 5.

    Р-1).: Нема голосу, дівчаточка мої, голос деренчить.
    З-3).: Потім, може, збитки робили?
    Р-1).: Та які там збитки робили. Та пущали по йну, вона йшла, піднимали тарілку, а вони вже всяке понакладають, і вінки і всяке, всяке. І дивлять, що хто підніме, сміються.
    З-3).: Може, ви знаєте такі короткі ще?
    Р-1).: Колись співали і корови пасли, а тепер нє, по групах корови пасут, чергу та й вже нима. Нима співаків, то вже відходит.
    З-3).: Може, ви знаєте як корову пасли?
    Р-1).: Співали любих шо попало. Знаєте воно в голову не приходи коли треба. Партизанської хочете та.
    [1]

    Примітки:

    [1] Респондент пригадує текст пісні. – Примітка транскриптора.

  • 6.
    1. Йшли партизани… [1]
      Молодий дуб додолу схилився,
      Листя шилистить, вбитий стрілець лежит,
      Над ним коник єго зажурився.2
    2. Ой коню, мій коню, ни стій наді мною
      Я тим часом полежу над критим,
      Іди, коню мій, скажи ненці рідній,
      Що я лежу у степу забитий.
    3. Хай батько, і ненька, і сестри й брати,
      Нихай вони за мною ни плачут,
      Бо я в степу лижу, за ідею святу,
      Чорний крук наді мною закряче. [2]
    Примітки:

    [1] Р-1).: Ни мож си нагадати як то відразу. – Примітка респондента.
    [2] Р-1).: То по два рази її ся повтарят. – Примітка респондента.

  • 7.

    Р-1).: Так ше. Я буду говорити. [1]

    Примітки:

    [1] Респондент пригадує текст пісні. – Примітка транскриптора.

  • 8.
    1. За гаєм гай, за плаєм плай, край берига потока,
      Стоїть хатиночка моя, хатина одинока.2
    2. Колись хатина ця моя була висела хижа,
      Співали там мої сини, мов жайворонки в збіжжю.2
    3. Ой перший син дись на війні, за матінку Причисту,
      Він в бою вічним сном заснув, над морем край Треєстру.2
    4. А другий син буйний, як птах, сам на війну полинув,
      Він в бою вічним сном заснув, він впав за Україну.2
    5. А третий син ще молодий, боровся він бізсилий,
      А комуністи-маскалі, штирхом його пробили.2
    6. В зелених святах в горах гай, чого ж господар в хаті,
      Так сумно споглядав на степ, немовби скарбів втратив.2
    7. Бувай, дідусю, ти старий, а з гір вертати мушу,
      Бо впав сум на ліс, на гай, впав сум на мою душу.22
  • 9.

    З-3).: То повстанська пісня? Може ви знаєте повстанську?
    Р-1).: Та. То тоже студенти записували. Коли треба, не йде на голову.

  • 10.
    1. А у нашій Галичині скрізь лісом луна й УПА,
      А наш сотнік молоденький надближався до сила.2
    2. А наш сотнік молоденький надближався до села,
      Щоб з ріднею попращаться, надближається зима.
    3. Із ріднею попращався і стиха вступає в ліс,
      Навкруг себе оглядає, що би ворог не підліз,2
    4. Ой вийшов він на ту гору, щи раз глянув у село,
      Він зовсім ни знав нічого, що кати ждали на нього.2
    5. Кричит варта, ватажок чирвоний: «Здай, Бандеро, руки здай!»
      Ни здам ти ся, лютий кате, ти не будиш пануват.2
    6. Кричить ватажок чирвоний, що Бандеру живцьом взять,
      А кулі го пролитіли від грізного автомат.2
    7. А наш сотнік молоденький своє життя продовжав,
      Автомат му відказався, він пистолет витягав.2
    8. А з пістолі два набої, він у ворога стріляв,
      Пистоля му затялася, він гранату витяга [1]. 2
    9. Крикнув: "Слава Україні, а народу свобода!",
      Граната го розірвала, скрізь лісом пішла луна.2
    Примітки:

    [1] ввідшпиляв – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

  • 11.

    Р-1).: А ну ше така вам подобається, чи ні. А я вам проговорю.

  • 12.
    1. – Чому, коню, воду ни п’єш, чи дороги чуєш,
      Чому, сину Василину, й дома не ночуєш.2
    2. – Ой як мені, моя мати, дома ночувати,
      Сумна нічка, не ви дома, не с ким розмовляти.2
    3. – Ой маєш, мій синочку, коня вороного,
      Вийди, вийди до стаєнки розмавляй до нього.2
    4. – Так би тобі, моя мати, лигойко конати,
      То як мені молодому з коньом розмавляти.2
  • 13.

    З-4).: На весіллі ладкали, а ше де ладкали, чи ходили в єгоди, греби, чи ладкали?
    Р-1).: Та де на грибах ладкали.
    З-4).: А шось таке співали?
    Р-1).: Ранче коров пасли, то співали як пастухи пасли, а зараз чергу женуть, займе два пастухи, та й.
    З-5).: А шо колись співали ті пастухи?
    Р-1).: Та таких крутих, колись казали «терличок».
    З-4).: А на Святу Неділю, чи як гнали корів пасти, то потім їм робили, чи то перед Святою Неділею, в суботу, чи віночки плели, з чого ті віночки робили?
    Р-1).: В нас такого не робили.
    З-5).: Шо в суботу перед Святою Неділею віночки не плели?
    Р-1).: Нє.
    З-4).: А чи було таке шо на Андрія співали, шось ладкали.
    Р-1).: На Андрія співали, я вже їм… Та я їм доста не співала. Бо якось ни мож пригадати.
    З-4).: Але не ладкали в вас ніколи на Андрія?
    Р-1).: В нас вже більше туво співали, бо то вже піст, пилипівка. Пилиповий піст, то вже співали навіть колядували.

  • 14.

    З-4).: А чи було таке шо збиралися на капусницю.
    Р-1).: Було.
    З-4).: А хто збирався на капусницю.
    Р-1).: Жінки збиралися, запрошували. Йшли до одної хати, йного вечором, а другого йшли до другої, сідали кругом, та й чистили капусту, хлопці лупили, а дівчата чистили.
    З-5).: А потім була якась гостина?
    Р-1).: Так, де давали.
    З-4).: А музик запрошували на таку гостину?
    Р-1).: Нє.
    З-4).: А шось таке спеціальне співали?
    З-5).: Про капусту, шось таке?
    Р-1).: Та чому ни співали, трохи про капусту, та всякі такі пісні, знаєте, які йшли на голову.
    З-5).: А про капусту шось собі таке нагадаєте таке?

  • 15.
    1. Капустниця-розкісниця, на куртім кучанню,
      Й то я добре ни позичу свойому коханню. [1]
    2. Капустниця, й розкісниця, кочан куротойкий,
      Кому світо геренийкий, мені солодойкий.
    3. Я казала що капуста, що буду чистити,
      Я думала що то хлопець буду го й любити.
    4. Я думала що капуста, й а то кочанище,
      Я думала що то хлопець, а то брихачище.
    Примітки:

    [1] Р-1).: Вже голосу ни стає.. – Примітка респондента.

  • 16.

    З-4).: А то жінки, дівчата збиралися?
    Р-1).: Так, так. Дівчата і хлопці йшли. Кочаньом в дівчат метали, накрают такого дрібного кочання та й кидают. Ну, та били такі, шо дівчата мали хлопця. Ті тожи йшли. Путому спровадили, йшли додому.
    З-5).: Відпроваджували дівчат?
    Р-1).: Ну а як!
    З-5).: А як то в вас називали «капусниця»?
    Р-1).: «На капустянку йти».
    З-5).: А таке як харити капусту, не казали в вас?
    Р-1).: То вже господар сам си харив.
    З-4).: А харив вже сам?
    Р-1).: Хоба почистили, пошаткували, а господар сам си набивав в …
    З-5).: А «харити» шо означає?
    З-4).: Харити то квасити?
    Р-1).: Ні, то хлопці шаткували, прив’язували таку простінь, а господар собі там набивав в бочку. Зара вже цього нема, зара вже тілько капусти ни чистиш як раньше било, тепер вже такі малейкі бочинята. Кожен сам собі.
    З-5).: Доки збиралися так чистити капусту, до якого часу?
    Р-1).: Я не знаю, вже пройшли роки, такої капусти не садят. Так само то біле, влуплят, пошаткуют, там наберут, хтось в бутлі наквашує з моркви, цибулі. Раньше то били бочки такі дерев’яні.

  • 17.

    З-4).: Пасуть дівчата корови, чи вівкали?
    Р-1).: Ну. Вівкали. Будут казати шо Максимова Волися вдуріла.
    З-4).: Та то вже всі знают, ми йшли, а там вже до неї пішли?
    З-5).: То як вівкают, то значить в неї записують.
    Р-1).: Я би ни вівкнула зара, бо то нема голосу, вівкати тоже треба добре.

  • 18.
    1. Ой не вівкай, паробочку, й ни вівкай, ни вівкай,
      Бо ти ни мій паробочок, я ни твоя дівка.
  • 19.

    [1]
    З-4).: Ви співали ці пісні на капусницю, а як їх називали, чи то коломийки, чи то співанки?
    Р-1).: Та як називали просто пісня та й.
    З-4).: Ни казали коломийка, співанка?
    Р-1).: Коломийку співали коло музики. А так на полю співали, що корови пасти просто пісня.
    З-4).: А чи було тут, як обжинки.
    Р-1).: Ні.

    Примітки:

    [1] Респондент розмовляє з онукою, яка не задоволена тим що бабця сидить і співає. Респондент розповідає про себе. – Примітка транскриптора.

  • 20.

    З-4).: Як родиться дитина, чи була така жінка.
    Р-1).: Чому ни били, била така шо пупок зав’язувала. Старі люди котрі знали…
    З-4).: А як таких жінок називали?
    Р-1).: Та як, нияк. …
    З-4).: Хто її запрошував?
    Р-1).: Та в кого жінка вже родила та й йшли за нев та приводили.
    З-4).: Чоловік, мама йшла?
    Р-1).: Та. Та приводили.
    З-4).: Шось вона казала як дитина родилася, коли приходила до хати?
    Р-1).: Та попросила щастя та й всьо.
    З-4).: Як казали?
    Р-1).: «Дай, Боже, щастя!» Зав’яже пупок і всьо. Паставить там коло матері, там в ліжко.
    З-4).: А як купала, шось, може, там при тому приказували?
    Р-1).: Ба я не знаю, як хтось знав приказувати. Хто не знав та й скупав, та й завив.
    З-4).: А шось в купель кидали, перший раз купали?
    Р-1).: Не знаю, як мого Богдана, я тоже маю єдного хлопці, він в Ужгороді живе, то вже онука є менша, а то старша. То Андріана, а тамта Іванка. Вона ся шостого вродила, позавчора било ї день народження. Нивісті п’ятого, онука шостого. Хто дає ручку щоб писало.
    З-4).: А такого не пам’ятаєте, шо співали коли дітині пуповину відрізали, була пісня така спеціальна?
    Р-1).: Ні. Може, десь таке є, в нас такого не було.

  • 21.

    З-4).: А коли робили хрестини, то співали спеціальних пісень?
    Р-1).: Ні, співали довгих і коротких.
    З-4).: А таке про кума, про куму, не було?
    Р-1).: Нє.
    З-5).: А ше кажуть як були хрестини, то якось дарували дитині?
    Р-1).: То даруют, дают гроші
    З-5).: Шось приказували при тому?
    Р-1).: А я знаю. Шо там приказуют, приказуют більше на свадьбі, на висіллю, та таке там бажают щастя і пісні вже тепер співают, як даруют, переважно гроші дают.

  • 22.

    З-3).: Може, ви нам розкажете, скільки днів весілля було?
    Р-1).: Типер ввечир всьо відбуваєся. Колись був коровай казали, тоже сходилися, музика грала. Потом другого дня було висілля, тоже рано сходилися. Цілий день гуляли і вечором коли їм засягло.
    З-3).: Коли був коровай, може, там по барвінок ходили, просити на весілля в той день?
    Р-1).: Ні, то по барвінок ходили, різали, та.
    З-3).: А хто йшов різати барвінок?
    Р-1).: Збиралися, брали гармошку, скрипку.
    З-3).: Шо із собою брали?
    Р-1).: Брали пів літру і пшениці брали, а як ріжут барвінок так обсіваю.
    З-3).: А як кажут коли посівають?
    Р-1).: Не знаю. І там кладут пів літру, хліб, обсипають пшеницю.
    З-3).: Може, ви знаєте ладканки співали, коли барвінок різали. А різала одна жінка, чи багато різало той барвінок?
    Р-1).: Різав дружба, брали той перстень, і так поадівали той перстень три рази, ріжут і так перетягають. Тоді вже давали молодій на вінець і молодому пришпилили букет. Ранше пришпиляли червоні хустки молодому і дружбам.
    З-3).: А дружки не мали хусток?
    Р-1).: А дружки мали вінчики, і …?… такі висіли, причіпляли такі хустки заламували, закрохмалювали, а потому з гори давали вінчик, а ту тожи по тих хустках, з таких пацюрок…
    З-3).: Може, ви знаєте якісь ладанки, коли барвінок різали?
    Р-1).: Не можу си пригадати.

  • 23.
    1. Ми йдеме дорогою2
      Широкою, ни вусков.
    2. Зилений вінок трясти,2
      Будемо молодій вінок плести.
  • 24.

    З-3).: Коли приходили з тим барвінком, то на весілля просили, чи скоріше просили?
    Р-1).: Нє то вже попрошено.
    З-3).: Просити як ходити, як хлопці вдягалися, так просто в український одяг?
    Р-1).: Так, просто в український. Типер тоже український, бо за совєтскої власті било таке, тоже то підстерігали.
    З-3).: Дівчата тоже в українському?
    Р-1).: Та.
    З-3).: А на голову шо вдягали?
    Р-1).: Платки, а тепер з голими головами ходять. А колись то всі в хустках ходили.
    З-3).: Шось казали, коли приходити?
    Р-1).: «Прийдіть на весілля», попросили щастя та всьо. Колись казали: «Просив батько, просила мати і прошу я, бе’с ти прийшли на висілля». Ще ранше збиралися молодиці, і дружки і молода, ходили по всіх хатах просити, а зара вже ні. І молодці просили, хустки червоні мали пришиті і букет, і капелюхи, за капелюхи такі пави мали.
    З-3).: Квітка така була?
    Р-1).: Та та ше такі косиці світлі, а тепер вже нема того. Тепер ся дружка чубила як молода, а тепер того вже нема, вже букет си пришпилят.
    З-3).: А як свати йшли до молодої, як вони казали, йшли свататися. Не знаєте шо там казали?
    Р-1).: Нє.
    З-3).: Коли барвінок принесли додому, то весілля справляли?
    Р-1).: Вінець плели молодій, було перед тим, як має бути коровай. А вже на весілля другий день, то вже готові вінці були.
    З-3).: А то ше коровай пекли?
    Р-1).: Та коровай.
    З-3).: Спеціальна жінка коровай пекла, чи багато, мали бути всі жінки одружені, парна кількість?
    Р-1).: Багато помагало, всякі були, була котрась старша шо помагала, та й тим впорядкували.
    З-3).: Могла бути і вдова серед них?
    Р-1).: Та вже дуже не вважали.
    З-3).: Може, там мало бути семеро, чи парна кільксть?
    Р-1).: Та ні. То не залежить.
    З-3).: А муку брали, то всьо давала господиня, вони не приносили з собою?
    Р-1).: Господиня давала, то розчиняла, пекла.
    З-3).: Може, вони шось співали?
    Р-1).: Співали як коровай сажали.
    З-3).: То була ладканка?
    Р-1).: Та.

  • 25.
    1. Коровайово кісто2
      Їхало через міст…
    2. Все ся в піч позирало,2
      Ци хороше місце мало.
    3. Ой хорошеє, хорошенько,2
      Коби, Боже, здорове.
  • 26.

    З-3).: Може, колись співали шось таке спеціальне, як саджали в піч?
    Р-1).: То є форми, та й форму набере та й. А колись. Були лопати дерев’яні, та й клали на лопату, саджали в піч.
    З-3).: А не танцювали, може, жінки танцювали?
    Р-1).: То може десь і танцювали, в нас такого не било.
    З-3).: Коли витягали, кропили той коровай?
    Р-1).: Та витягли, примастили, а потом все прикрашали, пхали всякі прибори.
    З-3).: Той коровай прикрашали, то де його несли, до комори?
    Р-1).: Та, поставили, а коли йшли до молодої, то брали той коровай, несли. Принесли до молодої. І так другий вечір, чи за тиждень, ні такой ввечир розрізали і всім роздавали.
    З-3).: А до комори ни несли того короваю?
    Р-1).: Може де і клали, я не знаю.
    З-3).: А хто ділив?
    Р-1).: Староста.
    З-3).: Може, шось співали, як він його країть?
    Р-1).: Співають, знаєте є такий староста шо його, він командує файно, шо його навіть багато по висіллю беруть, а є такий шо…
    З-3).: То вже в молодої ділили той коровай?
    Р-1).: Та.
    З-3).: Потім, може, після того короваю, якась гостина була, чи вже розходилися додому?
    Р-1).: Та вже розходились, то вже в вечер било. Путому ше другого дня йшли та й ся гостили.
    З-3).: А може зранку йшли вмиватися молода і молодий до річки, чи не було такого?
    Р-1).: Ні. Я як була на сході їздила, їздила на схід до сестри, то там другий день, там три дні весілля. Другий день брали молоду, молодої матір, або молодого, та й брали на таку тачку, та й везли топити. Та й то відкупували, давали горівку, та й так ся гостили.
    З-3).: А ту так не було жи йшли митися?
    Р-1).: Нє в нас не було.
    З-3).: А хто вбирав молоду?
    Р-1).: Та колись чубили, була така жінка, шо міла чубити. То був вінок з барвінку і був такий куплений вінок (паперовий). То були такі хустки білі закрохмаленні, давали по тім, зашивали. А в вечері знімали. А потом знов накладували на голову вже готовий. Барвінок різали першого дня коли починалося висілля, пекли ввечир коровай. А другий день було висілля і ту ввечир коли пов’язували, ще такий чіпиць мали, типер вже ні. Свекруха намітує її на голову. А колись то ще чіпиць був вишитий, червоний, а путому хустку по тім чипци.
    З-1).: А в чому вдягнута була, зараз сукенку, а колись шо мала?
    Р-1).: А скоріше хто яку мав одяг, спідницю, вдягалися різно, хто яку замовив.
    З-1).: То всьо повинно бути біле?
    Р-1).: Ні біле ні.
    З-3).: А коли молодий йшов до молодої, то, може, благословенство брав у батьків?
    Р-1).: То вже батько благословив.
    З-3).: Він, може, шось спеціальне казав?
    Р-1).: Там шось приговорювали.
    З-3).: Може він обсівав їх чимось?
    Р-1).: Як йшли до вінчання, та.
    З-3).: То батько молодого?
    Р-1).: Нє, молодого хлопця дають, там дають конфетів, мечут і пшениці, такий кошик, і він йшов навкруга і тих людей так обсівав.
    З-3).: Може, як молодий йшов до молодої на дорозі їх перепинали?
    Р-1).: Ну клали сніп з горівкою. Переставали, мусіли класти. Клали бо хотіли горівку пити.
    З-3).: А коли вже приходив на подвір’я?
    Р-1).: Клали ше.
    З-3).: А ше коли прийшов до молодою?
    Р-1).: Клали стіл, а молода ше ходит. Перебирають молоду, молоду таку виводят, чи то вона чи ні.
    З-3).: Різних виводят. А багато виводят чи тільки одну?
    Р-1).: Та ходят дружби глядают, путому як найдут та й виводять.
    З-3).: А то вони її самі шукають, а де вона в коморі ховається.
    Р-1).: В коморі. Молоду найдут, то йдут до хати. Сідають за стіл, йдут путому до вінчання.
    З-3).: Сідають за стіл, а путому може їх знову благословять, тато?
    Р-1).: Тато благословит або староста.
    З-3).: Молоді може брали благословення у батьків?
    Р-1).: Нє, як поблагословит батько всьо, яке ще благословення.
    З-3).: Йшли до церкви шо з собою брали. Не брали хліб чи шось таке?
    Р-1).: Брали чи хліб, чи коровай я ни знаю. Чи то пекли два короваї?
    З-3).: А верталися з церкви то де йшли, до молодого чи молодої, чи розходилися?
    Р-1).: До молодого йшли. Забирали свій нарід. Раньше било, а тепер разом роблять салаші. А колись ні, приходили брали то, а путому ще, казали шо прийдани йдут за молодов ввечир.
    З-3).: Йшли за приданим, хто йшов?
    Р-1).: Хлопці і дівчата, кого запрошували і там тожи ладкали.
    З-3).: А може знаєте шо вони там ладкали?
    Р-1).: Я тих ладканок ни дужи знаю.
    З-3).: А може шось таке спеціальне забирали з убори, курку могли забрати, не було такого? Шо давали, то забирали? А коли приходили до молодого, мати, можи, виходила?
    Р-1).: Та встрічала мати.
    З-3).: Вона була в шось вдягнута?
    Р-1).: Так, кожухи перевиртали наруби, як йшла мати, свекра витати, там виносили мед.
    З-1).: А яку ту свекруху називали?
    Р-1).: Та як ї називали, та свекра.
    З-3).: А не співали там ніяких ладканок, чи ви не знаєте?
    Р-1).: Та співали.
    З-3).: А потім мати вводила молоду в хату, то вона дивилася, шоб вона на поріг не ставала?
    Р-1).: Колись дружби мали палиці, хрестили так водвір’я, путому йшли всі до хати і там засідали за стів.
    З-3).: Сідали за стів, там садили, молода може на подошку сідала. Не було такого?
    Р-1).: А в нас не било такого.
    З-3).: А коли дарували?
    Р-1).: То дарували вже ввечері, подарунки дарували. Сідали за стів, там ладкали.
    З-3).: Може ви знаєте якісь ладканки?
    Р-1).: Не мож си здогадати, як на зло.
    З-3).: Як виходила з-за столу, молода якийсь танець танцювала з молодим, спеціальний був?
    Р-1).: То вже потому, як подарки подавали, йшли танцювати, то вже закінчувалось весілля.
    З-3).: То мати її розчіпчає, а там її брат продавав, може ви знаєте шо співали?
    Р-1).: А то і зараз є. Нє ни знаю…?… Вже як витанцювали, вже ся розходили люди.
    З-3).: А молода йшла до молодого?
    Р-1).: Та.
    З-3).: Може, ви чули, коли молода була не чесна?
    Р-1).: В нас то нехто.
    З-3).: А вже на третій день гості просто сходилися?
    Р-1).: Як було під неділю, то вже йшли на гостину.
    З-3).: А на гостину приходили батьки молодої?
    Р-1).: Рано вже молоді мати несла обід з дому. Рубали когута, мати несла їсти своїй донці.
    З-3).: Може шось співали до того?
    Р-1).: Ні, просто називався обід.
    Р-1).: Та.

  • 27.

    З-3).: Може, ви ше знаєте за христини, на христинах нічо не співали?
    Р-1).: Нє. Як випют, то співают всякі, і довгих і куртих тих терличок.

  • 28.

    З-3).: Зимові обряди, як готували вечерю?
    Р-1).: Та я таке не знаю.
    З-3).: Скільки страв?
    Р-1).: Та дванайці страв ся готує, бо дванайці апостолів. А такво хто що міг готував.
    З-3).: Може вносили солому, сіно до хати? Як казали солому просто, ни казали – діда чи бабу?
    Р-1).: Діда то сніп вносили, то в нас називали діда.
    З-3).: А коли то заготовляли діда?
    Р-1).: Та так косяться жнива. А типер в нас є такий малейкий снопок, запхаєм в мішок, стоїт ни знаю вже кілько років, би миші ни обїли. Постоїт через свята і знову в мішок.
    З-3).: Сіно клали де?
    Р-1).: На стіл кладуть, по підлозі, качають діти. Потом виносять то сіно.
    З-3).: Шо з ним роблять?
    Р-1).: Несуть під свині, хто коровам.
    З-3).: Може під стіл кладуть сокиру, ланцюгами не обв’язують?
    Р-1).: Колись ранчи обвивали стів, ставили на того ногами, щоб здорові були. Типер всьо вбуте того нема, а колись босі ходили. Корови пасли, то так по ногах наривало, шо ни мож було то… А типер вже ни нарве, бо то всьо вбуте ходи. Ноги никде не пробиват.
    З-3).: А ложки обв’язували?
    Р-1).: Та то після вечері, вже йде пастух, котрий корови пасе, зв’язуює і кладе під стіл, щоб корови купи ся тримали.
    З-3).: А у вас карачун пекли?
    Р-1).: Ранше пекли, обв’язували прядивом і йшли по воду з тим ґераджуном, і рано, бо потому в тій воді милися, несуть гроші. Колись качали ґереджун від стола до порога і на який бік впаде, чи буде урожай. Кажуть як впаде файно, то буде врожай, а як наробе, то не буде.
    З-3).: А з снопом не йшли, тільки з ґереджун.

  • 29.

    З-3).: А на Щедрий вечір у вас також готували страви?
    Р-1).: Щедрий вечір та, так саме, що на той вечір. Рано йдут по воду, святят, до церкви йдут, кроплять хати. Тої води приносять. А путому на другий день на Водохрища йдут по воду.
    З-3).: Там вже йдут всі вмиватися.

  • 30.

    З-3).: Може, ви знаєте, що тут щедрували, колядували?
    Р-1).: Коляда як коляда церковні.
    З-3).: Таких як господарю, господині?
    Р-1).: Нє.

  • 31.

    З-3).: Тут в вас був полазник?
    Р-1).: Колись боялися того показника, а тепер ні.
    З-3).: А чого боялися?
    Р-1).: Бо кажут жи …?… Переважно хотіли чоловіка. Бо кажут як жінка, то буде цілий рік не вести.

  • 32.

    З-3).: А на Паску у вас не співали гаївки?
    Р-1).: Нє.
    З-3).: А Юрія у вас святкують шостого травня?
    Р-1).: Нічого такого не роблять, свято як свято. До церкви йдут.
    З-3).: Такво на поле не йшли жито качати?
    Р-1).: Нє, не заведено ту таке.

  • 33.

    З-3).: А Івана Купала у вас не святкують?
    Р-1).: Святкують.
    З-3).: Трави, може, збирают?
    Р-1).: Та, колись ходили, таке зілля свя..
    З-3).: Не було у вас вогнища, палили.
    Р-1).: В нас ні. Ту в Шандрівці кладут ті, а путому підпалюют Собітки, чи як їх називають?
    З-3).: Собаня.

  • 34.

    З-3).: А коли жнива, то у вас жнивні пісні не співали. Коли перший сніп зажинали, не було такого?
    І-1).: Ні.
    З-3).: Може, ви знаєте колискові пісні.

  • 35.
    1. Ой повішу колисочку та й на калиночку,
      Буде вітер колисати малу дітиночку.
    2. Я дітину й колисала, а дітина плакала –
      – То чого ти, дітин, плачеш? – Мати ня ни вбрала.
    3. Ой повішу й колисочку й на дуба, й на дуба,
      Буде вітер колисати сивого й голуба.
    4. Колишися, колисочко, й новийка, новийка,
      Най ся в тобі й виколише дітина малийка.
    5. А й бо колиска новийка, походиць старийкий,
      Чи ся й у ній виколише хлопчик молодийкий.
  • 36.

    З-3).: А знаєте забавлянки дитячі? Там «Тосі-тосі…»

  • 37.
    1. Тосі, тосі коні в горосі,
      … [1] пішло виганяти, загубили гроші.
    Примітки:

    [1] Р-1).: Там вже як звати. – Примітка респондента.

  • 38.

    З-3).: Ше таке, може, знаєте дитині приказували?
    Р-1).: Нє. Ще вам яку пісню заспівати?
    З-3).: Казки якісь, легенди там про село, чи про цвіт папороті?
    Р-1).: Нє.

  • 39.

    З-3).: А чому село називається Вовче?
    Р-1).: Та я знаю чому воно таке, шо воно так. Воно було переіменоване на Середу, а потом знов на Вовче. Не підходило, щоб наше село було Середов.

  • 40.

    З-3).: Може, ви знаєте ті довгі історичні пісні про опришків, про Довбуша?
    Р-1).: Ні.
    З-1).: Може, такі історії. У вас ту гори, ховалися?
    Р-1).: Ні.
    З-3).: А такі довгі пісні про жіночого недолю, ви каже знаєте?

  • 41.
    1. [Ой мала вдовойка] [1] єного синойка,
      Ой мала, вна мала, на війну оддала.2
    2. Ой жде мати рочок, чи йде ї синочок,
      Ой жде мати другий, чи йде ї син любий.2
    3. Іде синок, їде, нивістку си веде,
      – Чи рада нам, мати, що нас іде двоє.
    4. Чи рада нам, мати, що нас іде двоє,
      Що нас іде двоє на подвір’я твоє.2
    5. – Тобі’м, синку, рада, бо’з моя дітина,
      Невісці’м не рада, бо чуджа чуджина.2
    6. Пішла стара мати до свої світлиці,
      Наточила вина дві повні склядниці.2
    7. Єдну наточила й меду солодкого,
      Другу наточила вина зеленого.2
    8. – Ти, синку любийкий, пий мід солоденький,
      Ти, чуджа чуджино, пий зелене вино.2
    9. Пила вона, пила, та й мелому дала,
      А як милий випив, за серци ся вхопив.2
    10. – То знала нас, мати, як нас чарувати,
      мОй знай же нас, мати, як нас поховати.2
    11. Сина поховала та й під вокінками,
      А чуджу й чужину та й за воротами.2
    12. На сину садила явір зелененький,
      А на невістойці білу березойку.2
    13. Росте явір, росте, та й ся нахиляє,
      На білу й березу гілля нахиляє.2
    Примітки:

    [1] Слова відсутні на аудіоносієві відтворено із записів польвого зошита. – Примітка транскриптора.

  • 42.

    З-3).: Може, ви знаєте ту пісню про сироту?

  • 43.
    1. [Ой] мала Янцуня й дрібненийкі діти,
      То вна ся й ни мала й де з ними задіти. [1]2
    2. Прийшла вна й до брата, брата й нима дома,
      Брата й нима дома, й хоба є ’го жона.2
    3. – Невістице моя, й дай ми кусник хліба.2
    4. Ой іди’ш ти, суко, й ни хтіла’з робити,
      Вклалася й дитятьми, як сука писятьми.2
    5. Прийшла вна й додому й менше зарізала,
      Менше зарізала, й більшим їсти дала.2
    6. – Жоно ж моя, жоно, й чи не бив ту дехто?2
    7. – Ой ту не бив нихто й хоба твоя сестра.
      – Ци [2] дала ж ти її хоч кусничок хлібця?2
    8. – Ой я їй ни дала й ще’м ї поганьбила,
      Ще’м ї поганьбила, й з хати витрутила.2
    9. – Жоно ж моя, жоно, й пекло заслужила,
      Що ти бідну вдову й з хати витрутила.2
    10. Жибе, жоно, стала й синим камінійком,
      Синим камінійком, кам’яним сердийком.2
    Примітки:

    [1] При повторі другий раз другого рядка строфи респондент останій склад рядка недоспівує. – Примітка транскриптора.
    [2] Чи – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

  • 44.

    З-3).: Може, ви знаєте таку, шо дівчина сирота про свою нидолю співала тяжку? Ви про вдову, а то шоб вона була сирота.
    Р-1).: Ви знаєте я ї си якось придумувала і чось в їднім місці придумати як то «Сирітко». Я не знаю як воно ся зачинат. Колись ся співало та й знала, типер ни знаю. Сіджу дома та й ни співаю.
    [1]

    Примітки:

    [1] Респондент пригадує текст пісні «Сирітки». – Примітка транскриптора.

  • 45.
    1. Ой у лісі під дубиною,
      Там сидів голуб з голубиною.2
    2. Ой там на дубі ворона кранче,
      А під тим дубом дівчина плаче.2
    3. Ворону вбити, нихай ни кранче,
      Дівча любити нихай ни плаче.2
    4. Заїли воли в широкі доли,
      А сами пішли в гай малиновий.2
    5. Там ся любили, там ся кохали
      А с того всього й позасипляли.2
    6. Пригнала воли, стала в’язати,
      Вийшла мати, стала питати.2
    7. – Ой доню, доню, ой доню рідна,
      Чому ж на тобі сукня не рівна?2
    8. – Ой я ї прала та працювала,
      А вна мені ся ни сподобала.2
    9. Як ся дівчина розжалувала,
      Свому батькови правду сказала.2
    10. – Запрігай, батько, коня карого,
      Поїдеш, батько, й до зятя свого.2
    11. – Ой зятю, зятю, що ж ти й учинив,
      Може, й би ти ся, зятю, й уженив?2
    12. – Скари ня, Боже, на каждім кроці,
      То як я лижав при її боці.2
    13. Скари ня, Боже, в каждій хвилині,
      Як я що вийден твої дівчині.2
    14. Іду дорогов, людий питаю:
      – Хто видів милу, шо порабляє.2
    15. А єму люди доповідают:
      – Вчора померла, нині ховают.2
    16. Іду дорогов, шапку знимаю,
      Там два жовніри яму копают.2
    17. – Ой хлопці, хлопці шо ви робите,
      На кого тую яму берете?2
    18. – Була дівчина гарна, як перла,
      А чериз кохання вчора померла.2
    19. – Беріте, хлопці, няй ширша буде,
      Ту мила моя [1] й лижати буде.2
    20. В ниділю рано люди питаю:
      – Милого і з милов разом ховають.2
    Примітки:

    [1] моя мила – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

  • 46.
    1. [Ой під лісом] [1] тилятко пасеться, тилятко пасеся,
      Голос по дубині як листок трясеться.
    2. В див’яті годині мелий прибігає, милий прибігає:
      – Шо ту робиш, Фися, вечир вечиріє, вечир вечиріє.
    3. Ходи по пуденках де сонце ни гріє, де сонце не гріє.
    4. – Я пасла тилятко та ся загубило, та й ся загубило,
      Що чирвоним значком позначено било, позначено било..
    5. – Поміг бе’м ти, Фисю, тилятка глядати, тилятка глядати,
      Куби’з ня навчила хорошо співати, хорошо співати.
    6. – Ой сідай, миленький, я ти заспіваю, я ти заспіваю,
      Сідай коло мене, бо я вже сідаю, бо я вже сідаю.
    7. А ніч була темна, та й ся перенесло, та й всьо перенесло,
      Ще сонце ни сходить мати вбід винесла, мати вбід винесла.
    8. Мати вбід винесла, глянула на двоє, глянула на двоє:
      – Що ти робиш, Фисьо, моє дитя злоє, моє дитя зло.
    9. Тихо, стара мати, пиристань лаяти, пиристань лаяти
      – Бери нас вобоє, бде нас двоє мати, бде нас двоє мати.
    Примітки:

    [1] Початок твору не зафіксовано на аудіо, відтворено з польового зошита. – Примітка транскриптора.

  • 47.

    Р-3).: Юж, діточки, вам буде. Підслуховували людей, та й мльдували.
    З-3).: А вас ту в лісі партизани були?
    Р-3).: Та були.
    З-3).: А з якого вони часу появилися, після війни, чи ше скоріше були?
    Р-3).: А чи я вже то тямлю, я ше пацан тоді била.