Сеанс

зміст текст
Архівний шифр
EK_12AV20080701_papish_seans10
Польове дослідження
Дата/час початку
07.07.2008 15:15
Дата/час закінчення
07.07.2008 17:05
Свято/будень
свято Івана Купала
Місцева (давня) назва населеного пункту
Назва частини населеного пункту
Характер і умови проведення
імпровізований, у приміщенні (в хаті)
Контекст запису
штучний
Присутні слухачі
сусіди
Інституція/особа походження запису
Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси, Львівський національний університет імені Івана Франка
Інституція/особа зберігання запису
Фольклорний архів Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси (ФА КУФ), Львівський національний університет імені Івана Франка
Транскриптор
Т-1) Довгань Оксана

Зміст (104 записів, творів – 54, коментарів – 50)

догори

Текст

догори
  • 1.

    Збирач-3):[1] Як у вас починали святкувати Різдво?
    Респондент-1): [2] Зрання вставали на Різдво. Вставали зрання мили’змися, брали гроші в посуду, миску, тими ся грішми милися водов, шоби ся грошима. І ті гроші несли до церкви.
    З-2).: А нашо несли до церкви?
    Р-1).: Ну то такий звичай був.
    Р-3).: Брали декілька залізних монет у миску якусь, і вже не кожен окремо бовтався, а вже вся сім’я. Потому гроші виймали і несли вже до церкви, на Божу давали.
    З-3).: Ну і дальше ті гроші так до церкви йшли з тими грошима?
    Р-3).: Так, на Різдво чи на коли на другий день віддавали до церкви ті гроші до церкви.
    Р-1).: Хто йшов до церкви, там батьки йшли до церкви, тай брали ті гроші і там на Боже так говорили.
    Р-2).: А приходили з церкви обід клали, усі діти…

    Примітки:

    [1] Далі подається як З-3).: – Примітка транскриптора.
    [2] Далі подається як Р-1).: – Примітка транскриптора.

  • 2.

    Р-1).: А перши на Свєтий вечір була гостина, клали сніп, солому серед хати, то на Свєтим Вечір перед Різдвом. На столі сніп, хліб, а серед хати солома била, діти ся качали, бавилися, то такі били, такий звичай бил.
    З-2).: А під столом шо ложили?
    Р-1).: Як?
    З-2).: Під стіл шось ложили?
    Р-1).: Під стіл – нє, нє.
    Р-4).: Під стіл миску ложили, казали на полазника, давали кожної страви, по чучуть кидали кожної страви.
    Р-1).: І ложки ся зв’язували, котрий пастух йде, і клали їх туво. Рано їх там ся помило, то такий звичай бив.
    Р-2).: То ше жили всякі люди, жінки всякими ланцюгами зв’язували, топір клали.
    Р-1).: На ланца треба класти, ноги шоби не боліли пастуха, бо ниська хіба ся вбувают, а ми колись босі ходили. Босі ня ходили, як сніг. Не мав ніхто привички обуватися хтось, а пастуха ноги били здзьобані як ришито.
    З-2).: А шо колись готували? Які страви готували?
    Р-1).: Ну на Святий вечір готували, як казали, жеби див’ять страв. Перший бил чеснок.
    Р-3).: А чому дев’ять? Дванайціть.
    Р-1).: Ми рахували девіть мало, колись дванайці било.
    Р-4).: Готували страви пісні: тушили капусту, картоплю, вареники, гриби варили, біб, кисели-цю варили, то таке як компот шось було, яблука були.
    Р-1).: Таде яблука, кропиву давали, муку і то така заварка била.
    Р-4).: Голупці, чеснок, під сніп клали хліб, обв’язували, таке було клоччя, прядиво і то казали, шо то є гириджун. Той гириджун стояв аж до Нового року, до Василя Великого.
    З-3).: А потім його?
    Р-2).: А потім з ним йшлося ше по воду.
    Р-4).: Ну ше ви таке кажете? На Новий рік йдеться з гириджуном по воду.
    Р-1).: На Різдво ми йшли. На Різдво і хліб, і сніп неслося, і так ся змачало у воду той сніп, той хліб і тоді вже ся йшов до хати.
    Р-2).: Прийшов до хати, перев’язав і поставив під то.
    Р-1).: І привітався: «Христос ся рождає».
    З-3).: А то хто йшов: жінка чи чоловік?
    Р-1).: Чоловік.
    Р-4).: Сім’я йшла, а жінка лишалася вдома на господарстві.
    З-3).: А їли коли той гириджун?
    Р-1).: Аж на Новий рік.
    З-3).: І він так лежав?
    Р-1).: На Василія.
    З-3).: А на Різдво може йшли до корови?
    Р-2).: То на Святий вечір йшли. Як вже йшли за тим снопом і за сіном, то йшли до стайні,то таку пекли паланицю називалося. Таку хлібину і паланицю ламалося і кожній худобині давалося.
    З-3).: А нічого такво не говорили?
    Р-4).: На Святий вечір до худоби не говорилося.
    З-3).: Не можна говорити, а чому?
    Р-4).: На Святий вечір колись старі люди говорили, шо корови самі говорят, але так, шоби ні-хто не чув.
    З-3).: Тому господарі були такі добрі на Святий Вечір до коров?
    Р-1).: Потом йшли до хати, вертавлися вже той господар, стелили ту солому вже діти, бавилися і клякали, молилися і сідали до вечері. Перше брали часник, по трошки кусали собі, потом…
    Р-2).: Потом до часнику промовляли, бо його ж не чистили, а треба було його такво зубами витиснути, шоби трошки там вкусити шкірки, то перед тим, як їв, то казав:

  • 3.

    Не луплю тебе живого, охорони мене від усього злого.

  • 4.

    Р-3).: Той чеснок ми і зараз, наприклад, в нас в сім’ї вже й дітям своїм переймили. Я, наприклад, постійно той чеснок коло себе ношу, перший зубок часнику.
    З-3).: Тільки раз кусати?
    Р-3).: Один раз вкусити, не чистити. А потім вже їв другий кусочок, береш кіко треба, але той бажано мати коло себе круглий рік.
    З-3).: А від чого то він?
    Р-2).: Ну кажуть, шо то помічне від грому, гроза якась. Як то в нас колись рахували вроки, во такиво всяке, то люди такво дуже.
    Р-4).: Шо заблудилися.
    Р-3).: Шо в лісі такво друге село, як то колись ходили.
    Р-2).: Навіть так як родина захворіє то тим утирают.
    Р-3).: Там долина і тут долина, а посередині, як то називають, границя, і на тій границі, то вже переконано, то не є якісь сплатні, блуд може імєтися, просто людина втрачає орієнтацію і не знає куда йти. Якщо то є чеснок, то воно шось міняє. Ну то по любому надіються, шо то таке є. Тому я по нешний день ходжу з ним.
    Р-2).: Шось так ввійшло в привичку, і то так всі ся керують, надіються.
    Р-1).: Потом Різдво, на Різдво всі до церкви йшли.

  • 5.

    Р-4).: Коляда вечором йшла.
    Р-3).: В нас Коляда вночи ходе.
    З-3).: То так колядники називали?
    Р-4).: Так, то йшла Коляда і колядували цілу ніч з хати до хати, йшли хлопці колядувати, молоді хлопці збиралися.
    Р-2).: Там, де Лімна, Вовче, там ходять дньом.
    З-3).: То може були якісь переодягнені вони?
    Р-3).: Повністю всі.
    З-3).: А хто то ходив?
    Р-4).: Два ангела, три пастухи, воїн, три царі, Ірод, смерть.
    Р-1).: Кожен має свої слова. Каждий свої слова має, заходить до хати і стають кругом, каждий газда дає гроші і беруть до церкви, або купити якийсь фелон чи шо.
    З-2).: Вони до хати заходили, так?
    Р-1).: В хату, в каждую
    З-2).: А як колядували колядники, то де?
    Р-1).: Ту, в хаті.
    Р-4).: Під вікнами співають «Рождество», питаються господаря, чи можна зайти до хати. Якщо розрішає господар, то заходять.
    З-3).: А Рождество, то така колядка?
    Р-4).: Так, така пісня.
    З-3).: А може знаєте її?
    Р-4).: Чого не знаєм?
    З-3).: Заспівайте її.
    Р-1).: Під вікном співають:

  • 6.
    1. Рождество твоє, Христе, Боже Наш,
      …?…
      І в небі звізда служаща звіздою
      …?…
      Господи, честь і слава Тобі.
  • 7.

    Р-4).: То довга коляда.
    Р-1).: А в хаті вже, як зайдеш до хати, вітаються поєден і в хаті стають і колядують.
    Р-2).: То там вже і три колядки можуть, то як котрі. То як п’ єса, сценка, а вже в яких хатах колядують, і дві колядки і три.
    Р-4).: То який сценарій.
    Р-1).: А потім забігають Жид, Жирівка, Смерть заходить, Чорт з дружками, то той скаче-скаче, дівки цілує. А Жид, Жидівка так само гроші, гроші, гроші хоче і всьо.
    З-2).: А шось могли вкрасти з хати?
    Р-1).: Ні.
    З-3).: А колядникам шо давали?
    Р-1).: Гроші.
    Р-2).: Тепіро вже більше гроші, а колись дуже гроші били? То давав хто що мав: і єйця, і зерна, бо то всьо на церкву, бо то і священик був і дяк.
    Р-1).: Мій батько, то був старшим коньом, то збирав збіжжя десь там і в хаті зсипували. І то зерно продавали і давали гроші на церкву.
    З-3).: Старшим коньом то-то?
    Р-1).: Він збирав збіжжя.
    З-3).: То так називали?
    Р-1).: Так, він при коляді йшов та й так звали.
    Р-2).: І дві, три ведрі сипле там, пару там, а потом він вже поїде і забере третє.
    Р-1).: Та й забрали і продали. Для церкви гроші були.

  • 8.

    З-2).: А коли сіно збирають?
    Р-4).: Сіно збирають на третій день, після Різдва, то-то є на Марії.
    З-3).: І де його несуть?
    Р-4).: Коровам дають, то солома.
    Р-2).: Дехто тримат під свиню, як привозять малі, там стелили.
    Р-4).: Під курку, під квочку, хто садить, хто вже шо собі.
    Р-1).: То вже ґаздиня шо повість собі.
    З-3).: А то шо зв’язували ним ложки, то де давали?
    Р-2).: То тоже давали.
    Р-1).: А той во сніп, що стояв на столі, то є дідух.
    Р-4).: То його ставлять в кут, і тоді він стояв аж до Нового року.
    Р-1).: На Новий рік газда йшов до стайні і той сніп брав і худобі роздав, по трохи.
    Р-2).: То сніп був не молочений, такой з зерном.

  • 9.

    З-3).: А на Новий рік, на Василія, може, ходили щедрувати?
    З-3).: Може, якось перебиралися?
    Р-4).: То хіба йшли музиканти, мали якісь тоже вірші, чи якийсь сценарій, пісні, колядки.
    Р-1).: Скрипка, бубен. Тарабанили під вікном. В хату закликав чоловік, отворив. В хаті поскакали Жиди, Жидівку, були зібрані, і тут поскакали, поскакали.
    Р-2).: Музикант газдиню тягне танцювати, то-то шоби ся лен родив, то треба було так гуляти обов’язково.

  • 10.

    З-3).: А ше ви за полазника казали, то коли полазник? На Святий вечір?
    Р-2).: Полазник в убоє свята, як ся начинав від Святого вечора і аж до посліднього.
    З-3).: То хто був полазнком? Хлопчик, чи хто?
    Р-1).: Хто перший рано до хати зайшов.
    Р-2).: Ту людину, яка перша зайшла до хати, то в нас рахували показником.
    Р-1).: Бабі, дівці люди не дуже ся тішили. Вже як баба ввійде в хату….? А як ввійде хлоп то вже величали.

  • 11.

    З-3).: А на Щедрий щедрували, хто щедрував? Дівчата в основному?
    Р-4).: На Щедрий вечір йшли дівчата.

  • 12.

    З-3).: А може, ви ше за Андрія скажете, колись як Андрія святкували?
    Р-2).: Андрія то-то раньше було.
    Р-1).: Коли раньше? Перед Різдвом. На Андрія так само ходили, збиралися, пряли куделі, збиралися вечірки. На вечірки йшли хлопці зі пищавками. І дівки йшли співати по горбах.
    Р-2).: То казали ладкати, коноплі сіяти.
    З-3).: А може ви ше пам’ятаєте з тих ладканок?
    Р-1).: Но, я ходила сама ладкати, то в нас не казали ладкати, а просто ходили співати на горб.
    Р-4).: Андрію, Андрію, конопельки сію.
    З-3).: І що співали?

  • 13.
    1. Андрію, Андрію, колопенки сію,
      То дай жи ми, Боже, знати з ким я бду брати. [1]
    Примітки:

    [1] Інформант 1 рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскриптора.

  • 14.

    З-3).: То-то може, як коломийку співали, чи як?
    Р-1).: Та як коломийку.
    З-3).: А не знаєте ладканок на Андрія?
    Р-1).: Та то отаких співали, та й довгих співали, любу.
    З-3).: А не було на Андрія такої спеціальної якоїсь пісні?
    Р-2).: Такі були насмішкуваті:

  • 15.
    1. Андрію, я колопні сію,
      Портками волочу, віддаватися хочу. [1]
    Примітки:

    [1] Інформант 2 рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскриптора.

  • 16.

    Р-2).: Просто на насмішки переводилися.

  • 17.
    1. Мій Андрій здурів з тими колопнями,
      Взяв здурів та посіяв у лісі мижи пнями. [1]
    Примітки:

    [1] Інформант 1 рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскриптора.

  • 18.

    Р-1).: То такі всі почті пісні були.
    З-3).: То там так співали. Може, знаєте, шо там робили?
    Р-1).: Та я сама ходила співати, як за Польщі з двадцять п’ятого року тям’ю всьо. Як війна починала.
    Р-2).: Тотаке як шутки, било як забава.
    Р-1).: Забавлялися.
    З-2).: А як ворожили дівчата?
    Р-4).: Ворожили як? А я вам скажу як ворожили: йшли до хати, потім вже. Клали ше перед тим, клали надворі вогня, коло того вогня співали троха, а потім йшли до любої хати, і брали тарілки і клали під тарілки хлопці дівчатам, а дівчата хлопцям. І клали різне: і насмішки, і клали вельони, і обручки, і вінки, і колиску, і діти – хлопці робили такі. І ше шось робили.
    Р-2).: З поліна.
    З-3).: І хто шо витягне – вибере.
    Р-4).: І одна заходила і тягнула тарілку, показувала хлопцям, і хлопці вже ся сміялися.
    Р-1).: То така забава била. Так ся забавляли.
    З-2).: Може, ше які були?
    Р-4).: І гусака пекли.
    Р-2).: Гусак – то вже не на Андрія.
    Р-1).: Йшли до хати, несли дров, скільки там зачепить, і рахує кілько внесла: парне – буде ся віддавати, а якщо непарне – то не будешся, ше ся віддавати.
    Р-2).: Колись йшли до тину, хто більше обхопив руками штахета, а потім прийдуть – перерахують, чи то пара чи то непара.
    З-3).: О, то ви розкажіть, як то пекли гусака?
    Р-4).: То і на Андрія пекли, як які вечірки збиралися, хтось пік, хтось не пік. То брали то саме прядиво, хлопці намотували на паличку, і відкривали люк і в сажу намастили. І один хлопць сідав насеред хати з тим гусаком, і всі кругом і крутили фляшку. Крутили бутилу, і на кого, наприклад, на дівчину вийшла бутила, то там вже їй присуджували, кого вона має поцілувати з хлопців. Якщо не хотіла, дуже запирала, мастили ї тим гусаком, а в сажі нікотра дівчина не хотіла бути, мусіла цілувати. І так само хлопець хотів-нехотів, мусів ту дівку цілувати, шо йому присудили, навіть стару бабу могли присудити, шоб молодий парубок поцілував, і мусів цілувати. А нє, не хотів, запинався – мастили гусаком.
    Р-2).: Ти ше не всьо кажеш.
    Р-4).: Та може, я ше не всьо пам’ятаю.
    Р-2).: То ше казали:

  • 19.
    1. – Гусак ся пече, чому з него мазь ни тече?
      – Бо загодувався.
      – А чому загодувався?
      – Бо жони ни мав.
      – А де його жона?
      – Поїхала до Самбора.
      – Коли ся віттам верне?
      – Коли той, або той ту ту і ту поцілує.
  • 20.

    З-3).: Так казали?
    Р-2).: Так, так. І мусів ту цілувати.
    З-3).: А ше, може, знаєте, шо робили на Андрія? А збитків не робили?
    Р-4).: То то такого колись не було, то-то вже пізніше, як молодьож пішла.

  • 21.

    Р-2).: Є сабаня в нас, така красотна, велика, шось чотири метри висоти має.

  • 22.

    З-3).: А ше на Водохреща йшли по воду? До церкви? Йшли вмиватися?
    Р-1).: Йшли на ріку, і на ріці там священий святив, відправив там молитву, і святив воду, і туди люди зачерпали воду з ріки, хапали, хто шо міг, там збанки мали.
    Р-2).: Ше хлопці дівок …?… вбливали …?…
    З-2).: Потім ше може окроплювали?
    Р-1).: Так, священик кропив всіх людей.
    З-3).: А як принесли вже додому, до хати?
    Р-1).: Хату окроплювали, отаківо хрестики в каждій хаті, в каждій кватирі є, і потому святили людей в хаті посвятили, і надворі, і до стайні йщли худобу святити – всьо святили.

  • 23.

    З-3).: А як колись у вас святкували Великдень? Паску коли пекли? В суботу?
    Р-1).: В суботу. Та як коли, колись в суботу святили, а колись на Великдень. Не било священика, бо носили в Хащів.
    Р-2).: Ви не кажіть, коли як носили, а який звичай: все в суботу ся пекло і на Великдень ся святило – такий був звичай. І так має бути.
    З-3).: У вас гаївки тут водили? На Великдень гаївки?
    Р-2).: Нє, нічого не водили.
    З-3).: А в понеділок, обливний понеділок?
    Р-1).: Всі після служби сходилися під церкву діти.
    З-3).: І шо робили?
    Р-1).: То тамкай коло церкви співали.
    З-3).: А шо співали?
    Р-1).: То я не знаю, тамкай школа збиралася.

  • 24.

    З-3).: А на Юрія у вас нічого тут не святкували? На Юрія, шостого травня?
    Р-1).: На Їрія ходили такі баби, шо вона там молоко відбере. Шо вона має «маюр» ві молока. Так баби знали, котрі баби є, то їх так стерегли.
    З-3).: На Юря?
    Р-3).: То в нас так кажуть.
    З-3).: Тоді в поле не йшли на Юрія, так нічого?
    Р-4).: В поле робити – нє.
    З-3).: А ше шо робили на Юрія?
    Р-1).: Та вже нич, нічого.

  • 25.

    Р-3).: А то, то є на Василя, тринадцятого січня, то йде не Коляда, то є музика на Різдво у селі: скрипка, гармошка, Жид, Ісус. Вони під вікном усе грають, схоже на коломийку (Респондент 3 показував фотографії із вертепом).

  • 26.

    Р-4).: То є така приказка:

  • 27.

    Як ся нап’є так на Стрітення птах …?… то на Юрія напасеться віл на перелозі. [1]

    Примітки:

    [1] Р-1).: Казали, шо не корова а віл, напасена на перелозі. – Примітка респондента.

  • 28.

    З-3).: А на Зелені свята чим там маїли?
    Р-1).: А на Зелені свята ми маєм …?…, піде нарве, настеле по підлозі, маїться ставиться надворі.
    Р-3).: В нас ставлять: липа, ліщина і бук. А ми ще серед хати на два дні ставили, коло хати росте, аїр.
    З-3).: В нас липіх кажуть.
    Р-3).: Він має різні назви: аїр, липих, татарське зілля, різкий запах. На Купала, в п’ятницю, вчора на нині, то Боже тіло рвуть….
    Р-1).: Коли є в хаті парубок, дівка, треба ся скоро женити, то треба скоро шоби ся женив…

  • 29.

    З-3).: А коровам вінки не плели тоді?
    Р-1).: У нас, в Вовчім, в суботу з поля худоба йде вся замаячена.
    Р-3).: В нас плели вінки, корови маячили, то тепер діти не пасуть худоби і вже.

  • 30.

    З-3).: А потім вже не було такої русальної п’ятниці, шо там від русалок шось робили? Не було?
    Р-2).: То є не русална п’ятниця. Я не знаю, як то називалося, то є задушні дни, а чомусь кажуть, шо є розсадна.
    З-3).: То коли воно таке є?
    Р-3).: То є перед святов неділев.
    Р-2).: В нас то є задишшя найбільше.
    Р-3).: То є задушні дні, розсадні, коли розсаду садити.

  • 31.

    З-3).: А на Купала у вас, може, які трави збирали? Зранку на Купала цілющі, чи не було такого?
    Р-1).: Та хто, коли жінка йде того назбирати всякі там цвіти, всякі трави, всякі такево. То від того, то від того.
    Р-2).: Колись дуже то збирали, а тепер вже відійшло.

  • 32.

    З-3).: А туво собаню у вас коли починають робити?
    Р-1).: Собаню?
    Р-2).: Цілий тиждень роблять.
    Р-1).: Дітиска бігають під тим, так високо накладуть, ше як би било колесо з машини там чи що. То дуже ся курит, той дим аж темний. А колись наш Вова в армії бил, і як вислали фотокарточку, шо якийсь був на горі, а собаня вже куриться, а він нагорі.
    Р-2).: Шо ви людям розказуєте? Ви басні розказуйте.
    Р-1).: Та розказую, шо било.
    Р-2).: То роблять собаню, поки ті дітиська натягають тої щетини, потому вже в суботу чи надвечір складують ту собаню, але ше можуть зробити збитки єдно другим. То ти в тих вночи запалять, а ти в тих. Вони мусять вночи дежурити, цілу ніч де журять, аж вже десь серед полудня палять.
    Р-1).: Десь дві ночі дежурили, наш той старший,і складували, і дежурили, і тої ночі ше й менший пішов. То дежурять по цілих ночах діти. Є нираз, коли старий піде, люди стадом, два-три чоловіки.
    Р-2).: Бо то страшно, бо то колись якби хтось запалив, діти позасипали, то яке би то.
    З-3).: Може, ви знаєте, шо співали там? Може, там пісні які купальські?
    Р-2).: То не дуже. В нас як вже собаня догорат, то в нас мастят руки єдно другого, ліплять, мамцю моя.
    Р-1).: Дівчата йдуть, хлопці, мастят, шо тільки очі світять.
    Р-2).: В нас і колись ся мастили, і тепер. Вінки плетуть, вінок такий великий на собаню, потому, коли хлопець, вже запалять, лізе нагору, той вінок скидує, дівчата той вінок рвут, жи би ся скоро віддала. То чомусь таке здавна, таке било і таке є.
    Р-1).: Колись мев Володя, в армії бив, вислала отуво фотокарточку, хлопець, саджа ся курила, а він бил нагорі. Йой, то так всьо ся чудувало, чи то може таке бити. Показував всім солдатам.

  • 33.

    З-3).: А на жнива у вас, може, ну якби може останній сніп який лишався, може, з нього пекли хліб? На жнива?
    Р-1).: В нас я не знаю, я не тямлю, мій дід (не батько) вже жито пристигало, пшениця пристигала. Жав сніп, ложив на лісу, присохло, взяв праник – і тим праником. Тим праником пралося шмаття, тепер нема. Товк на плахті – і в зимну водов і варили чир, або пироги робили, йой, які ті пироги були смачні.
    Р-2).: Ше тої пшениці збіжжя лишали, то ше лишали першим засівати.
    З-3).: Лишали.

  • 34.

    З-3).: А може, ви колись за бабу-повитуху? Жінка, шо їй можна було робити, коли беременна була, шо їй можна було робити?
    З-2).: Шо можна було, шо не можна?
    Р-2).: Нє, я то не знаю.
    Р-1).: Та шо, доносила добре, а не могла доносити – тай втратила.
    Р-2).: Не, то не то. То у нас уже такево, я шо тямлю. Як уже вродила, поки ся не вмива, не виходила на поле. А шо мож, а шо не мож. Одно шо беременій воду через поріг не ляти з кружки чи з чого, бо то ся не годило. Ну та й такий звичай більший був, яка беремена прийшла просити чи позичати, вже ся старали дати, бо не можна відповідати. А в роботі, шо мож, шо не мож, тоді мусіла робити, бо тоді не було б життя. Ну от, допусті, сама, і шо їй робити, нікого нема, мусіла.
    З-3).: Колись баба-повитуха роди приймала? Колись?
    Р-2).: Бо лікарів не било.
    З-3).: Пуповину вона обрізала?
    Р-2).: Так, так.
    Р-1).: Сама.
    З-2).: А де потім дівали ту пуповину?
    Р-2).: То казали, жи дітвак йде в школу, взяти його розв’язати, то буде розумово розвинуте, буде файно ся вчити. Ну, а хто то не знав, тай. А більше нич таке.
    З-3).: А може там вивішували якусь тканину, шоб знали, шо тут народилася дитина?
    Р-2).: То і до нись існує. То червону лєнточку завісують, то казали жи би бабського струпу ни мало.
    З-2).: А шо може, дитині давали, шоби її не наврочили, не врікли?
    Р-2).: То до ручечки прив’язували, до лівої руки прив’язували червону.
    З-2).: А колись нічого не клали в колиску? Часник, ше шось?
    Р-1).: Свячену воду в фляшчинку під подушку, там під головочку дитині, в колиску.
    Р-2).: Та ше там колись помело било, таке солома-помело, шо нею припічок змітали, шоби спало, як те помело.

  • 35.

    З-3).: Ну, а колись, може, коли корови виганяли, не було ніякого обряду спеціально?
    Р-1).: Як-як, ше раз.
    З-3).: Як перший раз корову виганяли.
    Р-1).: Свяченов водов, є такі гусятка.
    Р-2).: Вербу, шо то ся святять.
    Р-1).: Брали гусятка, свяченов водов на порозі і то кропили худобу. Худоба перший раз виходила зі стайні, на пасесько.
    З-3).: А під поріг не ставили сокири? Нічого такого?
    Р-1).: Клали, клали.
    З-2).: А нашо клали сокиру?
    Р-1).: Жиби худоба не хворіла, ноги не боліли.
    З-2).: Ше шось було таке.
    Р-1).: Всьо, більше нич не було такого.

  • 36.

    З-3).: А колись, наприклад, як людина помирала, як давали знати, шо померла? В церкві дзвонили?
    Р-1).: А як вже померло, то дзвонили в церкві, як померло. Вже там положили на місце, всьо вбрали. Тоді брали з церкви свічки, йшли до хати, хрестик, Євангеля клали в хаті, в церкві дзвонили. Тоді подзвонили, дали знати, світили людям, шо людина померла, по три рази. Раз дзвонили – стали, другий раз подзвонили – стали і третій раз. То такий бил голос: «О, каже, хтось помер», бо Служба дзвонять, то раз дзвонять, а хтось помер – то три раз дзвонять, як хтось помре.
    З-3).: Збиралися люди?
    Р-1).: Ну, вже потому збиралися люди, то тіло перестояло, там його положили, нарядили. То стояв два дни, дві доби, як приїжджали зі світа. А колись, як то вже дуже мало людей.
    З-2).: Колись, може, наймали таких спеціальних жінок, шоб голосили на похороні? Наймали в вас?
    Р-2).: Йойкуни ся називали?
    З-2).: Голосільниці, так?
    Р-2).: Так, у колі ходили, ой-ой плакали, хлопці – на дорогу, а вони втікали за загату, шоби їх не видно було.
    З-2).: А шо їм платили? Гроші чи шо?
    Р-2).: То-то більше родня, родина, піде трохи пойойкає тай всьо.
    З-3).: А там не було ніяких, як поховали, то всі сумні сиділи? Нічого такого не було? Всі сумні сиділи?
    Р-1).: Там ночували цілу ніч, там люди були через ніч, сиділи-сиділи, а потом, якшо друга ніч, то ше другу ніч сиділи. А як вже поховали.
    Р-2).: На похороні все як на похороні, сумно все сидять. Пастир читає, дяк приходить.
    З-3).: Страви які готували на похороні? Які небудь? Вже після похорону, коли угощали людей, чи у вас такого не було? Коли поховали, то людей запрошували до хати?
    Р-2).: То тоди страв не било. Било якоїсь там бульби трошки, юшки, а крупи з молоком, тай всьо. Задавна.
    Р-1).: То колись так.
    Р-2).: А нині вже всьо, шо на весіллю, то вже й на похороні. В нас різниці вже нема.

  • 37.

    З-3).: Може, ше знаєте, шоб не врікли людину шось таке? Коли врікали, шо робили? Як вроки зливали? Не знаєте такого?
    Р-1).: Я знаю так, шо я сама, копали’сьмо там в сусідів бульбу. Я взяла, їжте-сидіть. Я взяла горнятко та й йду по воду, там коло лісу близько було. Пішла’м, я сходила всьо, сходила, там корови пасла. Нема води нігде, пропала вода, – кажу, – всьо. Баби ждут тай ждут, а мене як взяли в животі корчі, та я впалам на коліна, та йой, та йой. Не вилізу з ліса, бо я дуже їмів біль. Ну і шо било робити, нема свяченої води, ничо нема. А колись моя мама розказувала, як тя вроки нападуть десь на полі або де, нич хіба бери, пробачте, мочі, тай взяти в рот, бредиш – не бреди. І я так сям собі здогадала. Сіла, сижду, юж не встану, всьо – вмираю. Била’м була повіла бабам, шо я вмираю, а там ся здогадала, сидячи, лежачи, вже чисто вмираю. Взяла сикла на руку, капилинку в рот, і так сям пообтирала, пообтирала тов мочов. І по трошки, по трошечки мені ся проходило.

  • 38.

    Р-2).: То то як пише, а ви тут басні розказуєте.
    Р-1).: Я розказую так, як било.
    Р-2).: В нас як вже примічається, шо вже вроки, то на самий перед дитині чи людині, то в нас так миються на ліву руку і казати: «Не один, не два, не три», а як ні, то на оборот – «Не три, не два, не один». Або взад рахуют, або вперед. Потому міряли отаво по пальцями.
    З-3).: То так навхрест роблять?
    Р-2).: Так, то так ся називати міряти. Із межи очей вососати, знов до дев’ять раз на ту сторону плюнути, на ту і на верх, і такво на боки на дев’ять раз.
    З-2).: А як спльовуют, може, шо примовляют?
    Р-2).: Нє, нє, то вже так. А во, як мочов, то кажут: «Чим тя мати вродила, тим тя буду оздоровляти». На вохрест плюне, і всьо і не приказувати…
    З-3).: А може, знаєте, як там від зміїв захищалися, як йшли в ліс перший раз?
    Р-1).: Но такі люди били, такі люди шо знали молитву. Вони собі постили, п’ятниці знали які, їм Бог допомагав рятувати їх.
    Р-2).: Ну то то не від відьом, в нас кажут як від погане. І тепер такі люди є, то так казали: відведи мене від поганого…Вона так, і людину споганит і скотину.
    З-3).: А нічого такого, зілля захисного з собов не брали?
    Р-2).: Нє, то ті люди мают своє, п’ятниці постят, не знаю шо там.
    З-2).: Може, в вас в селі були такі люди-знахарі? Шо знали від укусу змії?
    Р-1).: Так, так, та й тепер є. А то-то ви кажете, шо я в лісі захворіла, нікой помочі, нигди нікого нема. А я вмираю і не встану на ноги. Ось то так ся’м вмила, о мені вже ся лучок роздвоїв, я виджу ліс, а де я є, йо-йой, клякла і встала, мені легше, я встала. Я буду пробувати йти, крок, так я та дитина вчилася ходити, два, а я вже встала івже пішла помалийко, помалейко вийшла. Приходжу, розказую жінкам, то була Наташка моя, – кажу. Вони:
    – Чого тебе так довго не було?
    – Не була довго і води не винесла.
    – А чому?
    – Дорогу не могла’м найти.
    – Ти й така бліда, поблідла.
    – Бо я вмирала, я вмерла, я не думала, що я вас ввиджу.
    Так було і так вам оповідаю. То то ше побігли по воду, начали мене втирати, відтепіро мені вже легше, я вже м кажу зробилам, шо знала, і дякувати Богу, Бог поміг і мені ся легше зробило. А то так на самоті, ну нікого нема. Добре, шо я тоді тямила і моя мама колись розказувала, якби то так напали вроки десь, так і так собі зроби. Бог мені поміг і мені ся легше зробило.

  • 39.

    З-2).: Може, ви кодись чули, шо до людей колись блуд чіплявся?
    Р-1).: О, блуд як ся чіпляв? Я як паспа’м корови в лісі.
    Р-2).: У нас така поговірка била, коли на Святий вечір дают їсти, шоби кожен тямив, шо перше ложе в рот на Святий вечір, шо за чим їсть, то се здогадати – і блуд відходит. І то здавна…
    Р-1).: Я вигнала корову і йшла’м такво далі півкілометра, пішла’м. Приходжу де я є, не знаю де я є. Та я завжди корови звідси бачу, і не знаю, де я є. Де та худоба – і худоби не видно. Вже пішла’м, пішла моя худоба аж за границов в другім селі. А то мої корови били, я не спізнала. Кажу, Господи, то мене ся блуд імів, то я не дома, я не тут, де я все пасу худобу. Перехрестила’мся та й згадала, шо насамперед на Святий вечір в рот брала. І Господь Бог мене простив. І прийшла’м до тями.

  • 40.

    З-3).: А в вас про чортів ніколи нічого не розказували? Про чорта, про нечисту силу, шо когось десь завела в ліс? А про годованця?
    Р-1).: Нє, такого нема.
    Р-2).: А хіба шо з книжок шо читаю.
    З-3).: Шо люди можут мати, шоб господарство їм добре велося, шо спеціально собі мають, не знаєте?
    Р-2).: Нє, нє.
    З-2).: В вас нема такого в селі?
    Р-2).: Навіть не заведено. Колись давно, як я ше була мала, то не можу казати, шо то була правда, то я собі думаю було для страху, бо то шо там не можна нич не вкрасти, ні нич. Він напевно шось мусе мати, бо тому ше ходили по два-три, спорили. Шо колись, хто хоче втягнути яке поліно, а воно не дає взяти і всьо. То таке було, чи то така…
    Р-1).: То хіба батьки розказували, шо таке било.
    З-3).: Може, там колись розказували легенди про цвіт папороті, на Купала цвіте? Не чули такого?
    Р-2).: Нє, ми чули, шо вона цвіте раз в рік, то якраз і на Купала.
    З-3).: Може, знаєте які легенди?

  • 41.

    Р-2).: Легенда, хто на Святий Вечір, хто воду зачерпує в дванайціті години, то кажут, шо вина мож зачирети.
    З-3).: А ше такі якісь знаєте?
    Р-2).: Нє.

  • 42.

    З-3).: А чому ваше село Боберка називається?
    Р-2).: То то вже нам тепер книжка пояснює, шо тут колись дуже бобри били і від тих бобрів. А чи то так, чи то не так.
    Р-1).: То колись здавна жили наші прадіди.

  • 43.

    З-3).: Ви кажете, шо ви колись за Польщі жили, може, був якийсь польський пан тут в селі, чи не було за Польщі?
    Р-1).: В нас в Вовчім било може з двайціть хат поляків і бил костів, шо тепер стоїт… Ті католики відновили той костів і приходили помолитися, бо далеко йти молитися.
    Р-2).: Та пани були всюди, в нас був пан, та стара школа – то панський будинок.
    З-3).: То та, шо за церквою стоїт?
    Р-2).: Та.
    З-3).: То польський будинок?
    Р-2).: Ну, такийво кусок села називався Барак, так за ріков – то всьо панські всьо особняки били, Барак. Люди жили бідно та й на пана робили. Вони й коровники свої мали, й конюшню, й всьо. Але я не можу собі здогадати, як його фамілія била, хтось бил Жонса, а вони так по свому називали Коровійон, але чи то його фамілія Коровій така била.
    З-3).: А так на нього Жонса називали?
    Р-2).: Нє. Я тямлю, шо то такі давні імена, але хто то був. Тут нема старих бабів, шоби оповіли, повмирали старі. Ми всі знаємо, хто в пана робив, але їх нема.

  • 44.

    З-3).: А може, тувово в горах чули про стрільці січовії ше з Першої світової війни? Не було ніяких таких?
    Р-1).: Хіба шо то ходили, казали, "бандери".
    З-3).: То вони після Другої світової.

  • 45.

    Р-1).: Так, з фронту ся повертали такі, шо не хотіли йти на фронт, ховалися, і то то казали, шо то партизани, а ми так ся ховали. А воєнні, але слава їх била. Їх трохи лапали, стріляли та й він вже …?… Там у Вовчім била така землянка, то криївка ся називала, то тувово бандерівці переховувалися, аж поки не взнали, вистрілили. А з Сибіру привезли дівку, вона з ними колегувала, з тими бандерами, і вона знала, де воно є, і вона прийшла вночи. Три доби не могли знайти ту криївку, то там потім знайшли. І вона положила тряпку, то двох забили, то були сільські. Потому почав ходити з солдатами, хто що давав, шо робив.

  • 46.

    З-3).: А шо тим людям робили, їм? Шо він їх виказував?
    Р-2).: Найбільше – шо виселяли на Сибір.

  • 47.

    Р-1).: Біда била, партизани мучили, били, воєнні застави, а люди били бідні. Ми самі били на хуторі і так, скільки матінка зварили, ми в роті не мали, прийшли то ти з’їли, то ті, а діти били голодні. Приїхав же отець з фронту, мав якийсь бушлак новенийкий, прийшли забрали в лісовій, забрали і всьо – мовчи і нич не кажи.

  • 48.

    З-3).: А німці отакво тута тоже в людей стріляли?
    Р-1).: Стріляли, вбивали.
    Р-2).: Нє, то вже так не говори. Я так собі тямлю,… німці могли десять раз заходити і йди, де хочеш. А вони там своїм військом засіли, варили. То мадяри як ішли, то дуже, то вони від людей і худобу, і свині, і всьо різали, вівці. А німці вже свої, то вони вже ся так над людьми не іздівали. Боже борони, було їх зачепити, Боже борони, ото то вже било страхіття. Такво дітиська по дорозі бавилися…

  • 49.

    Р-1).: Перед війнов то маскалі ся іздівали, церкви закрили, попів нищили, людей вбивали, вішали. Там в нас рано встає, а Соха висить на вербі.

  • 50.

    Р-2).: …?… А ви чули, шо з тої фамілії є Бандера …?…, то наш народ тілько перетерпів.
    Р-1).: А ми били на хуторі, скільки мама зварила, а ми в роті ни мали, бо прийшли одні з’їли, другі з’їли і всьо.
    Р-2).: То вони не так: во в хаті їли, а й прийшов, шо тут ся варит, взяв той банячисько з хати та й поніс. І попробуй казати не бери.
    Р-1).: Мовчав, нич не казав, бо не було нич шо коли казати.
    Р-2).: То страхіття било, то ліпше ней не споминати, шо людей погинуло, молодих.

  • 51.

    З-3).: Потім в колгоспи забирали людей?
    Р-2).: Та вони в колгосп людей не брали. Вони брали коні, корови, упряж, вози, о такево забирали, людині наряд дав тай мусіла іти робити. Поля позабирали, всьо – колективізація. Люди з розуму сходили деякі.
    Р-1).: Даремно, даремно ся робило. Та зразу нич не платили, тай так колгосп.
    Р-2).: На машину три роки, може, від людей по п’ятці …?…, по три відти вітти, коли на машину назбирати. А коли вже купили машину, вже било всьо.

  • 52.

    [1] З-3).: А у вас, як ходили колись по гриби чи по ягоди, збиралися співати шось таке спеціальне?
    Р-2).: Та ні. Кождий ходив окремо, хто більше вхопе. Навіть і не дуже двоє вийдуть.
    Р-1).: На тихаря, шобись більше назбирав…

    Примітки:

    [1] Респондент 1 розповідає про пожертви на церкву. – Примітка транскриптора.

  • 53.

    З-3).: А колись весілля скільки днів було?
    Р-2).: День.
    Р-1).: Єден день ся збирали, ся другий день повеселилися та й всьо.
    Р-2).: Та першого дня не било ні гостини, нич –нич. То молодиці бігали, просят на весілля. На другий день – весілля тай всьо.
    З-3).: А по барвінок не ходили різати?
    Р-1).: Ходили, нарізали, ладкали в нас з барвінком.
    З-3).: То як йшли по барвінок, то хто йшов?
    Р-2).: Ну то то вже кого просили.
    Р-1).: Просили, хто там різав барвінок, хто вінки вив.
    З-3).: А хто йшов, шо з собою брали?
    Р-1).: Брали два хліба, горілку, пшеницю, там сіли, шоб барвінок ріс скоро.
    З-3).: Так різали. А не брали якби кольца?
    Р-1).: О, барвінок так заріс, шо не видно. Той, хто прийде різати, хлопці продівають, там кольца три раз, а потім ше три в вузьке. А путом ше три.
    З-3).: То так на вінчики тим молодим?
    Р-1).: Там молоді молодому.
    З-3).: То може, музиканти йшли з ними?
    Р-1).: Нє.
    З-3).: Самі там співали.
    Р-1).: Так.
    З-3).: А може, ви шось пригадаєте, шо вони там ладкали?
    Р-1).: Як ладкали, як різали барвінок …?…

  • 54.
    1. Посаждено в городі,
      Під тіньов у холоді… [1]
    Примітки:

    [1] Респондент продекламувала твір, далі забула текст. – Примітка транскриптора.

  • 55.

    Р-1).: То то ріжут, а баби ладкают, а та коровайничка в’є вінці, ріже.
    З-3).: А то була коровайничка?
    Р-1).: То називалося коровайничка, та шо вила вінки і накладувала там.
    З-3).: А коровай хто пік?
    Р-1).: Коровай – господиня в хаті. Колись коровай співали.

  • 56.
    1. Коровайови тісто
      Їхало чириз місто,
    2. Все ся в піч позирало,
      Ци хороше місце мало.
    3. Хороше, хорошейки,
      Коби Богойку дав би щасливийки. [1]
    Примітки:

    [1] Респондент продекламувала твір. – Примітка транскриптора.

  • 57.

    Р-1).: То така ладканка била перша, як саджали коровай в піч. Вона розчиняла трохи тіста, розробляли.
    З-3).: Вона сама?
    Р-1).: Так, господиня.
    З-2).: Не збирали там якихось жінок?
    Р-1).: Ні, хіба шо дві-три жінки заладкали, то жи вам повідаю.
    З-3).: Може, ви вмієте ладкати?
    Р-4).: Я молода, таде я вмію ладкати. Тепер вже не ладкають на весіллі. Я вже з тих років, шо вже не ладкали.
    З-3).: А потім вже як йшли додому з тим барвінком.
    Р-1).: Вже йшли до хати, на столі вже мили тарілки, молодому значка чіпляли до блюзочки.
    З-3).: А ше колись як на весілля свати як домовлялися, йшли від молодого? Не йшли свати?
    Р-4).: Йшли тато з мамов та й брали якогось дядька та й домовлялися.
    З-3).: А як йшли, то може, шось казали, ми бачили шо тут є у вас якась дівиця? Нічого не казали? Просто заходили?
    Р-4).: У нас напевно, то скорше на сході певне таке.
    Р-2).: Ну то чому то і тут приговорювали.
    З-3).: А як приговорювали?
    Р-2).: Ну та чому, та й тут приговорювали, то за лисицев, за куницев шо слід зробил, то старости переважно говорять, то то вони вже вміют.
    З-3).: То так казали. А вже весілля починали перший день вити вінки, а потім вже весілля починалося на другий день. То шо вони робили на другий день зранку. Вставали, йшли, може вмиватися, не йшли?
    Р-2).: Не йшли.
    Р-1).: Рано встали і там була мати, дівці свяченої води, помилася і збиралася до шлюбу, до церкви. До шлюбу там вже молодий, шлюб взяли, приходили домів, сходилися родичі, фамілія, сусіди.
    З-3).: А як начиналося весілля, може, молодий приходив до молодої? А ше до того, може, він брав благословенство вдома?
    Р-2).: То вони обоє берут.
    З-3).: А ше вдома в батьків берут? Сам брав, чи може, там з боярами?
    Р-1).: То якісь близькі: сестру чи дружби.
    З-3).: Він брав з ними благословення?
    Р-1).: Так, тоді вже йшли.
    З-3).: Мати, може, якось там кропила його водою?
    Р-2).: То то вже батько, то якраз як благословенство. Посвяте, перехрестит і каже, я не знаю чи то то: «Я вас, діточки, благословив, нехай вас Господь Бог благословить».
    З-3).: А тоді вже, як йдуть до молодої, їх по дорозі не перепиняє ніхто?
    Р-1).: Нє.
    З-3).: Ніхто не перепиняє?
    Р-1).: Приходят до молодої і забирає її, він мусе гроші заплатити, виводять дружку єдну, другу, там кільки є, а її вже на останок. А ше не раз молоду підроблят, хлопа ставили… али то вже типер.
    З-3).: І йшли до шлюбу вони?
    Р-2).: Так.
    З-3).: А там повінчалися, а потім верталися, то вже йшли до молодого?
    Р-2).: Він – собі додому, вона – собі. А потім приходе вже зі своїми старостами за нев, а потому її вже забирают, а взаді прийдани, її фамілія йде.
    Р-1).: Вона з ними йде вперед, а десь так через годину збираються туткай тоже, і її фамілія і йдут до молодого.
    З-3).: А ше як вони приходять, як веде, може, там мати дивиться, шоб на поріг не ставала? Було таке?
    Р-1).: Колись печ закривали, би ся в печ не подивила, бо отець, мати з хати скорше вмирают.
    Р-2).: То воно й дотепер, шо молоду несут. А в нас несли й несут. Вни прийшли зи шлюбу і їх побдагословили. Перший дружба хап молоду…
    Р-1).: Мене вже, як привезли з Вовчого, мене туткай вхопив, тут болото, а мене як Іван Яворського, як мя вхопив, несе мене через хату аж в другу, там мя положив, а я кажу: «А шо то таке. Я б сама вийшла». – То така мода, такий закон
    З-3).: А потім вже гуляли весілля, подарки роздаровували?
    Р-1).: Так, так, подарки роздавали, кінчали весілля вже до рання.
    З-3).: А розплітали молоду коли? Коли придане подарували?
    Р-1).: Так.
    З-3).: Шо вона мала на голові?
    Р-1).: Ну колись вельона ни било, колись бил хіба вінок, вінець на голові – і такі лєнти, ну і тепер лєнти є.
    Р-2).: Галузка була така з квітів таких кольорових, а вінок від барвінку.
    Р-1).: А тепер вельон.
    З-3).: І їй хустку клали?
    Р-1).: Так. Як то вже знимали, дали хустку, то волосся закрутила і хустку наділи.
    З-3).: А там, може, дружба і дружка, може, ше сперечалися?
    Р-1).: Брали дружба, знімав молоду, шоби знімала вінєц. В нас є – на столі співала.

  • 58.
    1. Дружбочко молодийкий, я до тебе сміла,
      Як ти мене з стола зсадив – я так твердо сіла. [1]
    Примітки:

    [1] Респондент продекламувала твір. – Примітка транскриптора.

  • 59.

    Р-1).: Він тоді бере ту бабу-коровайницю, жи пов’язував молоду і йде із нев гуляти. Музика грає, а він з нев гулят. І далі кінчили висілля…
    Р-2).: Ше там вінком з неї зняли, дівки, хлопці, всєх по голові били. Типер так вильоном трохи б’т…
    З-2).: Може, вам ше розказувала ваша мама про комору, шо ше колись такий був звичай? Як молодих вели, перша шлюбна ніч, як зара кажут?
    Р-1).: То то я того не знаю, хіба знаю, як прийшли ввечир від молодого до молодої за сорочков, завтра буде ся вбирати в молодої сорочку до шлюбу, а молоді ті ся ховали, молода з дружками ся ховала…Я була дружка,… дружби глядали нас, знайшли і завели до хати. Тепер всьо ся міняє.
    Р-2).: То вже опісля шо було. Уже нич, нічого.
    З-3).: Заспівайте її.
    Р-1).: Таде, я не тямлю.
    Р-2).: То співанки не до співання, а то записує всьо шо ми, ні. Я забула, яка то журналістка каже була в Івано-Франківську, там одна мені ся пісня сподобала.

  • 60.
    1. Як би я таке мав, як дівчина має,
      На дорозі, хто хоче, най грає. [1]
    Примітки:

    [1] Респондент 2 рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскриптора.

  • 61.

    Р-2).: То хтось заспівав, бо відки вона би була знала. А він таке паскуддя співав, шо то навіть нема слів повторити. Він і файні знав. Він пішов коломийку в хаті гуляти, то молоді і старі всьо з хати втікало. В него так то всьо лізло, шо він ходив і співав, і співав, аж поки не перестав. Він не дуже гуляв, хіба виспівався і пішов.

  • 62.

    З-3).: Розкажіть, як ви в Вертепі ходили колись. Може, пам’ятаєте ті слова?
    Р-3).:

  • 63.
    1. Шоби рік той протік, так як вода попід лід.
      Шоби родилася гречка – в хаті шо би не була суперечка.
      Шоби родилося жито і пшениця, і всяка пашниця…
      Би’сьте мали діточок, як на небі зірочок:
      В кожнім кутку по дитині і Мошко на середині.
  • 64.

    Р-2).: Вінчую я вам яко жид, най вам ся міцно гроші лежит.

  • 65.

    Р-2).: Ото всьо мав жид сказати.

  • 66.
    1. Ня мати породила в ниділю до служби,
      То ня дала за піяка, напив би ся нужди. [1]
    2. Мене мати породила в ниділю ранийко,
      То си сіла під воконце, плакала ривнийко.
    3. Ня мати породила …
      То ми дала сиві вочи мруґати на хлопців.
    Примітки:

    [1] Респонденти 1 і 2 рядки 1-2; 5-6 продекламували. – Примітка транскриптора.

  • 67.

    Р-2).: Співайте, бо я вмію, хіба шо співати не вмію.
    Р-1).: Я такої не тямлю.

  • 68.
    1. [– Мамуньцьо моя] [1] прокляла’с ми долю,
      В колисойці колисавши дітинов малою.
    2. – А я тобі, доню моя, николи ни лала,
      Хаба все в ниділю рано, як тя колисала.
    Примітки:

    [1] ) Слова відсутні на аудіоносієві, відтворено із записів польвого зошита. – Примітка транскриптора.

  • 69.

    Р-1).: Більш не треба було нич.
    Р-2).: То не в неділю рано, а «Хоба’м тя раз залала, долі би’с ни мала».
    Р-1).: То так всяко можна, так або так.
    З-3).: Ладкаєте навіть на висіллі?
    Р-5).: Та такево як виходят посівати, пару таких.

  • 70.
    1. Гріє сонійко, гріє,2
      Сіє татойко, сіє.
    2. Сій же, татойку, густо2
      Би не било пусто.
  • 71.

    Р-5).: Ше підказуйте, бо я вже забула. Як йдуть молодята зустрічати.

  • 72.
    1. Вийди, вийди, кострубе,2
      Най тя ввидят люди.
    2. Вийди, вийди, кострубата,2
      Привитай молодята.
    3. Як одно, так другоє,
      Бо то ваше убоє. [1]
    Примітки:

    [1] Респондент № 2 рядки 5-6 продекламувала. – Примітка транскриптора.

  • 73.

    З-3).: Давайте ше весільні, як знаєте. Як там барвінок йдут різати.
    Р-5).: В нас так не співають, в нас більше вітають.
    З-3).: А як вітають?

  • 74.
    1. Розступіться, люди, під високу грушу,
      Бо я молодята привітати мушу.
    2. Розступіться, люди, під білу фіранку,
      Най си привітаю свою коліжанку.
    3. Вітаю вас, молодята, корчиком миртуса,
      Най тя благословить серденько Ісуса.
    4. Витаю вас, молодята, корчиком лелії,
      Няй вас благословить серденько Марії.
    5. Котилася бочка із того горбочка,
      Дай вам Боже щастя й до року синочка.
    6. У нашім ставочку куплються качата,
      Дай вам Боже, молодята, до року двійнята.
  • 75.
    1. Летіла зозуля та й сіла на браму,
      Як тя буде ґазда бити, пусти телеграму.
  • 76.

    Р-5).: Отам до молодих ся звертают, там Оксано, чи яка.

  • 77.
    1. Не журись, Оксано, що будеш робити,
      Коля купи телевізор, буде ся дивити.
    2. Не той телевізор, що треба включати,
      А той телевізор треба колихати.
    3. Дарую ти, Оксано, гроші на карету,
      Щоби’с мала в чім возити п’яницю з буфету.
    4. Подивись, Оксанко, чи високі вікна,
      Як тя буде ґазда бити, щоби’с скорши втікла.
    5. Чи високі вікна, чи вилика стайня,
      Не буде мя газда бити.
      Одно подарує, а друге забуде.
  • 78.
    1. Вітаю вас, молодята, на білім тарели,
      Би’сти ся любились, як в небі ангели.
  • 79.
    1. До року – синочка, щоби пас корови,
      До другого – дочку, щоб мила підлоги.
  • 80.
    1. Дарую ти, Оксано, та й на білу миску,
      Щоби’с мала штири хлопці, п’яту дівчиниску. [1]
    2. …?… на білу тарілку,
      Щоби’с мала дочку – Лесю Українку.
    Примітки:

    [1] Респонденти перемовляються. – Примітка транскриптора.

  • 81.

    Р-4).: Ше про Тараса Шевченка. Співайте коломийки.
    Р-5).: Та коломийок всяких доста є.

  • 82.
    1. То ся здоли закурило, то буде водойка,
      То найняла собі води – рибка солодойка.
  • 83.
    1. – Ой співаку, й нибораку, то співати вмієш,
      Чому тоді ни заспіваш, коли зголоднієш.
    2. – Ой коли я зголоднію, то я занімію,
      А коли ся напакую та й запащикую.
  • 84.
    1. Ой я вийду на ту гору, стану ся дивити,
      То як буде буйний вітер калину ломити.
  • 85.
    1. То Боберське село, сило при долині,
      Та бо в ньому такі дівки, як цвіт на калині.
    2. Ой Боберка село, хата при долині,
      То в Боберці такі хлопці, як лапаті свині.
  • 86.
    1. Ой на лазу воли пасу, й під лазами пою,
      Вийди, вийди, мій миленький, бо сама ся бою.
  • 87.
    1. Ой заграй ми, музичино, лучком яворовим,
      Та би най сим погуляю з хлопцьом гоноровим.
    2. Ой музико, музичино, то висело граєш,
      То чому ти, музичино, з нами не гуляєш.
    3. Грати би ти, музичино, грати би ти, грати,
      Та бо тибе до скрипочки породила мати.
  • 88.
    1. То я вийду на ту гору, запалю яловиць,
      Щоби люди й ни казали, що я комсомолиць.
    2. Як ви мени ни вженити хлопця молодого,
      То потому ни вженити бугая старого.
    3. Ой у лісі на полянці стоїть вода в ямці,
      То ня мати ни пускає к солодкій білявці.
  • 89.
    1. Дала би’м ти й писаночку й зелену-зелену,
      Й щоби мати й ни казала, що наворожену.
    2. То я ішов дорогою та й найшов си пильник,
      Якась біда вигадала, що я ворожильник.
    3. То я ішов дорогою, що мій вуйко робит,
      А мій вуйко на вуйчину кошяру городит.
  • 90.
    1. Ой щоби тя, дівчинонько, прокололо в боці,
      То я мусів полокати портки у потоці.
  • 91.
    1. Ой у мої милинької сивинийкі вічка,
      Та бо вни ся убиртают, як в возі колічка.
  • 92.
    1. Ой ни бійся, й білявино, би’с ся ни бояла,
      Моя жона сидит дома, ще ся ни вмивала.
    2. Ой ни бійся, й білявино, ни бійся, ни бійся,
      То я тибе заховаю в сіньох за колісся.
  • 93.
    1. Ой куме, куме, куме, солома ся суни,
      Най ся сунут околоти, я ни маю хоти.
  • 94.
    1. Ой не ходи попід вікна, бодай ї’ся знудив,
      То не тряси кожушатьом, бо’з ня перепудив.
  • 95.
    1. Ой горіла стаєнчина, ой горіла стайня,
      То згоріла в стаєнчині білявина файна.
  • 96.
    1. А ти співай чи ни співай, то ни маєш мови,
      Такі вчора на базарі лизали валови.
    2. Співай чи ни співай, як ни маєш відки,
      Такі вчора й на базарі продавали вітки.
    3. А я вмію заспівати, а ти відповісти,
      Таку маєш нижну губу, хоба що з’їсти.
  • 97.

    Р-2).: То таку заспівайте, жи би вівкнути два рази.
    Р-5).: То тре вівкати вам старим, а не нам.

  • 98.
    1. То як я си заспіваю двома голосами,
      Один піде полем, полем, а другий лісами.
    2. То як я си заспіваю, то як я си вівкну,
      Піде голос попід колос, аж на Королівку.
      Ігууу-гуу-гаа, ігуу-гу-га.
  • 99.
    1. Ой на горі сонечко, сонечко світить у віконечко.
      Там сказала мати до своєї доні: "Не журися, доничко".2
    2. – Ой як мені не журить, не журить, літа мої марно йдут.
      Сиджу та й думаю, бо щастя ни маю, літа мої молоді.2
    3. Вийшла мати на поріг, на поріг, а у хату свати йдут.
      До хати стрибнула, на вушко шепнула: "Доню, свати мед несут".2
    4. – Хай несуть, хай несуть, я го пити не буду.
      Сватів не приймаю, молодця не знаю, я за нього не піду.2
    5. – А він, доню, хороший, хороший, в нього хліба ще й гроший.
      За ним добри буде, так говорят люди, за ним, доню, тільки жить.2
    6. – А ти, мамо, не гадай, не гадай, шо богаща хата – рай.
      Богатство минеться, так мені здається, а на серці туга й жаль.2
  • 100.
    1. Як геройство воювало,2
      За свободу життя дало.22
    2. Дало життя за свободу,2
      За самостійність народу.22
    3. Подивіться, соколята,2
      Чи не несе Тиса тата.22
    4. Чи не несе Тиса тата,2
      Жінці мужа, сестрі брата.2
  • 101.

    Р-6).: Ті шо ми співали на сцені такі всякі: «Там стояла верба ясна, на-на…» Або ті стародавніщі.

  • 102.
    1. – Мила ж моя, де ж ти була вчора,
      Ходив до тя, не було тя вдома.
      – Ой пасла я при Дунаю гуси,
      Хто ня любит, той ня взяти мусить.2
    2. – Мила моя, де ж ти була вчора,
      Ходив до тя, не було тя вдома.
      – Ой пасла я при долині пави,
      Де не було вже сім років трави.2
    3. – Мила моя, де ж ти була вчора,
      Ходив до тя, не було тя вдома.
      – Ой пасла я при долині качки,
      Де не було вже сім років млачки.2
    4. – Мила моя, де ж ти була вчора,
      Ходив до тя, не було тя вдома.
      – Ой пасла я при Дунаю кури,
      Щоб не було на Вкраїні туги.2
  • 103.
    1. Весною, мій милий, весною, весною до мени ходив.
      На згадку про щири кохання дарунки мені приносив.2
    2. Спочатку – це було кохання, спочатку – це була любов,
      А потім як липа розцвіла, пропала вже наша любов.2
    3. До липи ще літо вернеться і липа ще раз зацвіте,
      До мени любов не вернеться, життя моє марно пройде.2
    4. Ой дай же мені того зілля, щоб не боліла голова.
      Піду у садочок під липу, де з милим стрічалася я.2
    5. Ой дайтеи мене того зілля, щоб випить і зразу заснуть.
      Про все я на світі забула, про нього не можу забуть.2
    6. А де ж тії яснії зорі, а де ж то є спів солов’я,
      А де ж мого милого очі, ой хто ж їх так любить як я.2
    7. А яснії зорі на небі, а спів солов’я у гаю,
      А милого очі далеко, ой Боже, як я їх люблю.2
    8. Весною, мій милий, весною, весною до мени ходив.
      На згадку про щири кохання синочка мені залишив.2
  • 104.
    1. [Ой] [1] ходила по лісі, збирала горіхи,
      Від свого милого не мала потіхи.
      Прогнівила я його, що’м сказала звислово.2
    2. Прийшла на забаву, стала на порозі,
      Милий мій гуляє, слава тобі, Божи,
      А мій милий гуляє, хустинов ся втирає.2
    3. В таниць ня ни бере, зі мнов не говорить,
      А іншу дівчину за рученьку водить.
      А я з того, із жалю пішла спати додому.2
    4. Прийшла додомоньку, сіла на лавоньку,
      Тай собі думаю про свою бідоньку,
      Коли чую щось гуде, милий мій з забави йде.2
    5. Прийшов під віконце: "Утвор, миленька,
      Най я ся пригорну до твого серденька,
      Дай ми, мила, хустину, бо без тебе загину".2
    6. А я не вставала, вікно не втворяла:
      – Бо я на забаві з тобов не гуляла,
      Ти до мене не ходи, серцю жалю не роби.2
    7. – Ой ти, моя мила, ти моя миленька,
      Та ти ще не знаєш моєго серденька,
      А я сиджу, гуляю, а про теби думаю.2
    Примітки:

    [1] Слова відсутні на аудіоносієві відтворено із записів польвого зошита. – Примітка транскриптора.