Сеанс

зміст текст
Архівний шифр
EK_12AV20080701_maria_seans14
Польове дослідження
Дата/час початку
12.07.2008 16:00
Дата/час закінчення
12.07.2008 16:40
Свято/будень
свято
Місцева (давня) назва населеного пункту
Назва частини населеного пункту
Характер і умови проведення
імпровізований, в хаті
Контекст запису
штучний
Присутні слухачі
Інституція/особа походження запису
Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси, Львівський національний університет імені Івана Франка
Інституція/особа зберігання запису
Фольклорний архів Кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси (ФА КУФ), Львівський національний університет імені Івана Франка
Транскриптор
Т-1) Беднарська Ружена

Зміст (16 записів, творів – 8, коментарів – 8)

догори

Текст

догори
  • 1.

    Збирач-1): [1] Коли перше почали вивозити людей на Сибір? Коли ви були вивезені?
    Респондент-1): [2] Та я за себе пам’ятаю, бо де би’м за себе не пам’ятала, коли арештована була. Шо людей почали виселяти, то вже знає вся Україна. В сорок шостому чи потім в семому виселяли. Я була арештована в п’ятдесятому році, молода дівчина. Кілько ти маєш років?
    З-1).: Двадцять.

    Примітки:

    [1] Далі подається як З-1).: – Примітка транскриптора.
    [2] Далі подається як Р-1).: – Примітка транскриптора.

  • 2.

    Р-1).: Ти маєш двадцять, а я мала сімнадцять. Така я була бандеровка в сімнадцять років. Арештували мене в п’ятдесятому році, двадцять семого січня, коли я мала сімнайцять років. Забрали в Турку. Кагебісти прийшли, обступили хату, забрали маму і кажуть: «Бери молоду, молода нам скорше шось нам розкаже, більше розкаже». Забрали мене в Турку. В Турці була в слідстві дві неділі, били. Потім Дрогобич, мене привезли в Дрогобич, була в Дрогобичі. Не пам’ятаю чи місяць, чи два в слідстві. Мала свідка. Я на то не признавалася, бо я боялася, бо тутка не було, я вже тілько’м розуміла молода дівчина. Я не хотіла, я вже знала, шо мене не пустять, бо не пускали по в п’ятдесят четвертій статті. То Сталін, строго, режимно було. Но я знала шо мене не пустять. Я боялася шось таке наговорити на сусідів, шо я шось виділа, шось чула. Та й водили на слідство, та й били. Потім слідство моє закінчилося, відправили моє діло в Москву на засідання, сиділа на Бригітках коло Дрогобича… По тридцять дівчат сиділо нас в камері. Як яка камера була, по двайцять, по сорок. Потім прийшов мені засуд, вичитали мені вирок: десять років. І вивезли нас на Багітки. Я сама молодша була, а то було багато людей, бо тоді арештували так в сорок шестому, сорок семому році, ті люди вже повмирали. Ше одна жінка, але в Турці. Ото на Бригітках я була якось так, шо попало нас відвозили на мордовські лагера, поїзд відходив, а нас завернули, бо повні були вагони, людей набрали, та ще нас завернули і ше другий раз чекали, поки нас будуть відсилати. Вони наберуть туда, потім там назначено, які лагера, та й відсилали. Потім, вроді в січню, вивезли в лагер і в лагерю були. Була я там не цілих п’ять років, потім Сталін помер. Я вийшла яко малалєтка сама перша, судження відбула до строку, третього червня чи четвертого червня. Ну п’ять років цілих я не відсиділа. Ну нас виводили, я вийшла додому.
    З-1).: Ви зразу сюди приїхали?
    Р-1).: Та, ту я родилася, була в своїм селі і приїхала до мами.
    З-1).: А як там жилося в Сибіру?
    Р-1).: Дитинко, та ти знаєш, як нелегко. Ходили’сми на роботу, на торф, потім там плотітки бригаді. Отаке, водили нас під конвоєм там, за зону. Ото там дешо городили, на торф нас водили, копали торф.
    З-1).: Тяжка робота.
    Р-1).: Тяжка, бо копали землю, сушили його.

  • 3.

    З-1).: То як, цілими днями?
    Р-1).: Та, і зимою, питайте ше шось.
    З-1).: А які там ви може під час роботи пісні співали?
    Р-1).: Пісні? Я би тілько вам піснів заспівала тюремних.
    З-1).: Ну заспівайте.
    Р-1).: А де, багато забула.
    З-1).: Ті шо пам’ятаєте.
    Р-1).: Але деякі ше пам’ятаю.
    З-1).: Заспівайте, нам якраз дуже треба.
    Р-1).: То я чую не раз по радіо співають ті пісні такі во тюремні, то пригадую. Деякі видно по-розказували. Співали ми, чому нє? Поскладували, сиділи. Не треба історії, в піснях всьо є.
    З-1).: Давайте заспівайте нам. Будем дуже раді почути.
    Р-1).: Я в хорі співала, а зараз голос змінився. А тепер трохи м така розтривожена. Незнаю чи вам проспіваю.
    З-1).: Та проспівайте нам.

  • 4.
    1. Прийшла весна прекрасна і сонце ясно світить,
      А нас бідних, нищасних ніхто тут ни потішит.2
    2. Кусок хліба і води дають нам на снідання,
      А ту зігнилу рибу – то вже на друге дання.2
    3. Спокійної ми ночі не маємо ніколи,
      Бо на ніч по три рази бируть на протоколи.2
    4. Оден слідчий питає, а другий сидит та й пише,
      А третій з нагайкою біленьке тіло криши.
    5. Моє біленьке тіло створило чорні плями,
      Ох, Боже наш милосердний, змилосердись над нами.
    6. Приводять нас на камеру, тоді лягаєм спати,
      А вже дежурний кличе: «Падйом, пора вставати». [1]2
    Примітки:

    [1] Р-1).: То мала бути стрічка шо я вже вкінці проспівала має бути шо, «Дают нам хліба й води, дают нам на снідання, а та зігнила риба уже на друге дання». То вже всьо та пісня. – Примітка респонднта.

  • 5.

    З-1).: А ше які співали?
    Р-1).: Та співали.

  • 6.
    1. – Якбе знала, моя мамцьо, який голод у тюрмі,
      Принисла бе’с пиридачу хоч на місяць раз мині. [1]
    2. – Знаю, знаю, моя доню, що тя голодом морят,
      Лиш ни знаю, моя доню, де за тобою шукат.2
    3. Чи у Львові, чи у Стрию, чи в Дрогобицькій тюрмі,
      А, може, й тя вже й відвезли у далекі Сибірі.2
    4. – На далекому Сибіру треба тяжко робити,
      То’м не будеш, моя мамцьо, передачі носити.
    5. На далекому Сибіру вітер віє ще й шумит,
      Знаю, знаю, моя мамцьо, що тебе серце болит.
    6. Не плач, мати, ни журися, бо все воля Божая,
      Як відбуду двайціть п’ять літ, тоді буду вже твоя.2
    Примітки:

    [1] Р-1).: То повторяти два рази?
    З-1).: Як вам тяжко, то не повторяйте.

  • 7.

    Р-1).: Всьо.
    З-1).: Гарно співаєте.
    Р-1).: Та співала колись файно.
    З-1).: Давайте ше.

  • 8.
    1. Ми їдем в даль, в далеку даль,
      На Сибір та й у Астраль,
      А місто Львів, коханий Львів,
      Прощай, прощай, прощай.
    2. Прощайте всі мої друзі,
      Ни споминайте злом,
      Згадайте як колись в тюрмі
      Ділились сухаром.
    3. Сигодні ми, а завтра ви,
      Нам доля всім одна,
      І гірку чашу мук, терпінь
      Ми вип’єм аж до дна.
    4. Бо прийде час, минеться в нас,
      Ненависная тюрма,
      І усміхнеця ще для нас
      Кохання і весна.2
  • 9.
    1. Сірі мури холодні, ни привітні, брудні,
      Іржаві грати сіріют угорі.
    2. Вітру, сонця нима, монотонність німа,
      Замість волі гнітучая тюрма.
    3. З того радіє кат, що у нас багато трат,
      Що вся молодь конає в ярмі.
    4. Він лютує день у день по Україні рідні,
      Він купаєся в нашій крові.
    5. Простіть нам, наші друзі, котрі з вас іще живі,
      Що марнуємо час у тюрмі.
    6. Що ж ми винні тому, що попалися в тюрму,
      І не бачимо ми вас, наші друзі.
    7. Ми душею біля вас, чуєм стогін, голос ваш,
      Ваші рани ми бачимо у сні.
    8. Простіть нам, наші друзі, котрі з вас іще живі,
      Що марнуємо час у тюрмі.
    9. Бо прийшов вже такий час, Україна кличе нас,
      До боротьби вставатмо ми всім раз.
    10. Щоб піднести догори синьо-жовті прапори,
      А з братів зняти кайдани Москви… [1]
    Примітки:

    [1] Р-1).: Щось трохи поплутала.

  • 10.

    З-1).: Якшо не пригадуєте, то давайте наступну.

  • 11.
    1. [Там] [1] у чистім полі ростуть дві смереки,
      Виряжала мати, виряджала доню на Сибір далекий.2
    2. – Доню ж моя, доню, що ж ти наробила,
      Така молоденька, така молоденька Сибір заслужила.
    3. – Ни я заслужила, сусідська людина
      Мине запродала, мине запродала, сибе викупила.2
    4. Тече вода, тече, та й каміньом мече,
      Вилілас ня, мамцю, вилілас ня мати, до води виречи.
    5. Як була’с ня вергла, я була втинула,
      Була’с поплакала, була’с поплакала, та й була забула.2
    Примітки:

    [1] Слова відсутні на аудіоносієві, відтворено із записів польвого зошита – Примітка транскриптора

  • 12.

    Р-1).: Так собі тихонько співали.
    З-1).: Але ніхто не чув.
    Р-1).: Та ми тихонько так в камері співали, приходить дежурний та вже кричить.
    З-1).: А під час повстання якісь пісні співали?
    Р-1).: Тоді співали, шо тепер по радіо співають.
    З-1).: А, може, пам’ятаєте якісь про опришків пісні?
    Р-1).: Ні.
    З-1).: Про Довбуша?
    Р-1).: Ні, я це не знаю.

  • 13.
    1. Ой у горах, у Карпатах, де гуляла скрізь УПА,
      Підкрадався грізний сотник до рідненького села.2
    2. Як з ріднею попрощався та й виходить стиха в ліс,
      І взираєся навкруги, щоби ворог ни надліз.2
    3. А як вийшов на ту гору, ще раз глянув на село,
      Він не знав зовсім нічого, що вже кати ждут на нього.2
    4. Кричить ватажок червоний, щоб повстанця живцем взять.
      – Ні, не здамся, вражий кате, вже ни довго панувать.2
    5. А тим часом грізний сотник своє життя продовжав,
      Автомат му відказався, він пистолю винимав.2
    6. Із пистолі три набої він у ворога вцілив,
      Пістоля му затялася, він гранату відчепив.2
    7. Крикнув: “Слава Україні і народу свобода!”
      Ґраната ся розірвала і пішла лісом луна.2
  • 14.

    З-2).: Більше таких повстанських не знаєте?

  • 15.
    1. Ой там під Хустом, під дубом зеленим,
      Ой там лежит козак тяженько ранений.
    2. Лежить він, лежить, терпить тяжкі муки,
      Без правої ноги, без лівої руки.
    3. Ой прийшла до нього сама мати єго,
      Плаче і ридає, і питає єго:
    4. – Ой сину, сину, то вже …?…,
      Шо ти своїх ручків і ніг ни жаловав.
    5. Ой прийшла до нього сама мила єго,
      Плаче і ридає, і питає єго:
    6. – Ой милий, милий, де ж твоя рученька,
      Чим ти ня пригорнеш до свого серденька?
    7. Нечим пригортати, не на чім стояти,
      Я свого милого вже не буду мати.
    8. – Ох мила, мила, ни стій коло мене,
      Візьми си хустину, повтирай кров з мене.
    9. Візьми си хустину, шо’с мні вишивала,
      Будеш пам’ятала, шо’с повстанця мала.
    10. Будеш пам’ятала, шо’с повстанця мала,
      Та й на Лемківщині його поховала.
    11. На Лемківщині його поховала,
      На його могилі слова написала.
    12. Його могилі слова написала:
      – Хай живе провідник наш Стифан Бандера!
  • 16.

    Р-1).: Я вже багато пісень проспівала.
    З-2).: Ви так кажете, шо по радіо співають, ми не чули такого?
    Р-1).: Тої я по радіо не чула. По радіо співають то ви знаєте то, нашо вам того? То якісь новіщі шо не проспівані.