Сеанс

Текст

• 1.

  Респондент-1): [1] Починається з куті, кутя то є перши, кутя там вареники.
  Збирач-3): [2] А в вас так і кажуть Різдво, може, якось по-іншому?
  Р-1).: Нє. Кутя, вареники, там той голубці, ну та якісь я забула, як то називається, то була киселиця, а тепер я знаю нихто ни варит киселицю, то дванийцить страв. Присядьте собі дівчата.
  З-3).: Нє, йдіть сідайте.
  Р-1).: Я буду стояти, а ви сідайте і такво капуста…
  З-3).: Сідайте.
  Р-1).: Та нє я ни буду сідала, ви сідайте.
  З-1).: А ту киселицю з чого ви варили?
  Р-1).: З збіжжя, намололося збіжжя в жорні, такі були жорна і на квасок, тепер дріжджі, а колись і з му кваском пекли хліб з тої муки, а висівки шо ми відсіяли зробили квасок і заквасили і то дуже вкусне було, дуже. Ніхто тепер, я в оси тепер зробила, але вже тих времен нема, тепер си здогадуєш шо то було.
  З-1).: Коли ви сідали вечеряти?
  Р-1).: Ну година шоста.
  З-3).: А приносили до хати солому?
  Р-1).: Солому, на стів лотави і дідух той.
  З-3).: А дідух той з чого робили?
  Р-1).: З збіжжя.
  З-1).: А як принесли дідух до хати то шось казали?
  Р-1).: «Дай, Боже, щасливо, і з Сітим вечором!»
  З-3).: А вносив дідух господар?
  Р-1).: Та, а там мале несло то лотаву на стів, а ще хтось солому.
  З-3).: А там може під стів клали ніж, сокиру?
  Р-1).: Ну зв’язували, то таке робили, стів ланцом, а в лаву забивали, тепер нема лавів, сокиру.
  З-3).: А для чого так робили?
  Р-1).: Шоб ніяке зло не прийшло, то є жилізо, то ни пущало, а потім йдесі, колись молилисі, йшли вечеряти і клали ну бляха горєча, ту на крайчик (печі), шоб були здорові, як то жилізо. Ну всяки, то всьо забобони, то всьо неправда.
  З-3).: А зв’язували може ложки на столі?
  Р-1).: Крутили з того, з отави перевесло, ложки зв’язували і під стів поклали, шоб вся худоба разом била, то таке від того било.
  З-3).: А, шоб вся худоба була разом.
  Р-1).: Та.
  З-3).: А в вас на Різдво робили карачун?
  Р-1).: Робили.
  З-3).: Можете розказати як то робили?
  Р-1).: Навхрест, я то ни знаю, тримали його до Нового Року, а на Новий Рік рано вставали до дня, ше ся не видно, брали відро, йшли в криницю по воду і той гереджун обмотували в обрус і йшли так по воду.
  З-3).: А ни знаєте шо там входило в той Карачун?
  Р-1).: Хліб такий звичайний.
  З-3).: Хліб. Ага.
  Р-1).: Звичайний хліб, а його перев’язали такво навхрест прядивом, такий пряли, ткали полотно і цим прядивом перев’язали, він собі стояв на столі аж до Нового Року.
  З-3).: До Нового Року. А господар, може, ходив до стайні?
  Р-1).: Ходив.
  З-3).: Там шось говорив?
  Р-1).: А пекли з му таківо менші перед вогньом, то ся називало паляниці і з’му пекли ті паляниці, то закусувати худобі, жиби худоба тожи вечеряла з нами.
  З-3).: Худобі паляницю, а може там шось говорили до худоби?
  Р-1).: Я ни ходила. Я ни знаю… Курку три рази потягнути за хвіст, жиби квокала, кво-кво-кво.
  З-3).: А там в хаті діти може квокали?
  Р-1).: А діти нє, діти ся качали по соломі, жиби вміли, могли збирати гриби.

  Примітки:

  [1] Далі подається як Р-1).:
  [2] Далі подається як З-3).:

• 2.
  1. Кочу ся, кочу, гриби находжу,
     Попід смірічата, самі підрячата [1].
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскр.

• 3.

  З-3).: Так казали. А як казали солома просто, а може називали якось?
  Р-1).: Ні, ні солома.
  З-3).: Сіно там нічо не казали, може баба?
  Р-1).: Ну сіна ни давали, бо сіна шкодували, а солому так заведено було, а сіно чи отава на стів, де ся Христос народив на сіні, то солома то ми ходимо по тім, а на стів де Ісус Христос обрусом застеляли білим і накладали і всьо. Тому що Ісус Христос на сіні ся вродив, і ту традицію держали і до нині.

• 4.

  З-3).: А ходили колядувати попід вікнами?
  Р-1).: Та під вікнами.
  З-3).: Вже коли вечором сідали вечеряти, ходили колядувати, чи вже на другий день?
  Р-1).: Хто хотів, мали рідню, то й ходили до рідні, а на Різдво то ходили до кожної хати, якось то колядували:

• 5.
  1. А ми до тебе, пане господарю, до тебе,
     Чи позволиш заколядувати у тебе.
  2. А ваші вуха позакладало на глухо,
     Ми колядуєм під вашим віконцем на сухо.
  3. А ваші губи поприлипали до меду,
     А наші ноги попримерзали до леду. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-6 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 6.

  Р-1).: А путом ше шо до меду:

• 7.
  1. Ой дайте нам, пане, горівки,
     Би ви мали доброго зятя для дівки.
  2. Дайте нам, пане, господарю, ще й вина,
     Щоб ви мали гарну невісту для сина.
  3. Дайте нам, пане, господарю, по стакану цілому,
     Буде вам радість, буде вам щастя у вашім домі. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-6 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 8.

  Р-1).: То таке, то вже після коляди, то вже таке говорили. Так.
  З-3).: А може колядували там дівчині, чи хлопцеві, не знаєте таких колядок?
  Р-1).: Нє.
  З-3).: Не знаєте шо там, їм ше якісь побажання говорили?
  Р-1).: Та то бажання говорили, я навіть позаписувала вдоста: «Вінчую вам, пане господарю, і вам, господине…». Не скажу бо забула, такі всякі знала, як би написати в книгу, то би глядати.

• 9.

  З-3).: А, може, полазник ходив на Різдво?
  Р-1).: Ходили обсівати.
  З-3).: То вже там пізніше може. А на Різдво там до хати не водили ні корови, ні нічого такого ни було?
  Р-1).: Вівцю.
  З-3).: Вівцю вводили, бо то шо?
  Р-1).: Бо то саме смиренне із худоби.
  З-3).: На Різдво вводили вівцю і шо то означало?
  Р-1).:То єсть овечка, то Ісус Христос на руки брав, то є саме смиренне із худоби і тому може то було таке.

• 10.

  З-3).: А колядування, може, вони ходили якусь зірку чіпали?
  Р-1).: Ходили. Такий дрюк, я навіть того року свому онукови робила, то звізда така була. Він все бабу я до школи ходив, то вчителька якось там дала то релігія, якось інакше етика. Я хочу би мав файний, зробіт би я мав тринайціть балів, чи дванацить, чи тринайціть, хто його знає, і дістав я йому зробила. То була шість раменна звіздар, чи вісім, скорши вісім, а на кожнім тім розі з дощика поробила кутасики, дуже красіва звізда била. Він сказав, бабу, я найкращий.
  З-3).: Ходили колядувати чоловіки і жінки?
  Р-1).: Нє всі разом і дівчата і хлопці.
  З-3).: А шо давали?
  Р-1).: Гроші.
  З-3).: А колись тоже гроші давали?
  Р-1).: Та тоже гроші.

• 11.

  З-3).: А на Різдво ходили тута перебиралися?
  Р-1).: Ходили, то вже старші, старші ходили, то собі так, а молодші перебирали, ходили колядувати штири пастушки, дві дівчинки, і два хлопчики і то приходили до хати і каже… Я забила як то било, знаю жи там Ірод бив, Ангел бив, Сура била і ще…
  З-3).: А не ходили там такі Циган, Баба, Вуйко, Медвідь, ни було такого.
  Р-1).: Нє, смерть з косов.
  З-3).: Колядували вони, таку сценку ставили?
  Р-1).: Ставили, говорили. Та навіть знала там всьо, доста довго, довго, колись би си може пригадала, типірка ни знаю. Ангел казав, як він казав, то Ірод казав:

• 12.

  А попали ви, попали.
  То і ви його вітали.
  Де він, де він заховався?
  Знайте, хто б з вас не признався,
  Тому зараз ще й вчиніть –
  Голова впаде з пліч.

• 13.

  Р-1).: Ангел виходи з мечем і каже:

• 14.

  Згинь, сатана!
  Хто вірит Богу святому,
  Спротивився всьому злому.
  І ощасливить рідний край.
  Подайте, Господу, подай.

• 15.

  Р-1).: І входит туди ангел з мечом і каже, як він казав ни можу згадати. Вже к Різдвяні свята ходят я їм ни раз підказую, вни йдут до мене, знают я таким ся занимала, трохи пам’ятаю.

• 16.

  З-3).: А на Василя Великого, може там ворожили, на Старий Новий Рік?
  Р-1).: Нє, нє, ходили тоже колядувати, то як колядували, прийшли до хати і як то казали, то до Василя.

• 17.

  Ми йдемо від хати до хати Василя в’язати,
  А той Василь буде нас ся відкупляти.
  Мусит ставити горівку і голубців миску,
  І ме заколядуєм і ще й повінчуєм.
  І йдемо від хати до хати Василів в’язати. [1]

  Примітки:

  [1] Респондент продекламувала твір. – Примітка транскриптора.

• 18.

  Р-1).: То я ни дужи добри так пуйдаю, бо ни можу так повісти.
  З-3).: А ни було в вас такого шо жінка ходила з снопом до води. Ни було такого?
  Р-1).: Ни знаю в нас вода далеко була я ни знаю.
  З-2).: А на Андрія шось співали?
  Р-1).: На Андрія? Так ше й торік ходила з малими, ходіт, бабу, ходіт.
  З-2).: Ни пригадаєте?
  Р-1).: Співали та про Андрія.

• 19.
  1. Андрію, колопні сію,
     Портками волочу, віддаватися хочу. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскр.

• 20.

  З-2).: А як ворожили колись?
  Р-1).: Та так як я казала, було всяке таке. Патичками запалювали, як ся зігни один до другого, то ся любят, а як ся відверни, то таке всяке. Я позабувала.

• 21.

  З-3).: А на другий Святий вечір, Щедрий Вечір шо тоді робили, які страви?
  Р-1).: То пісні страви, а кутя все була, необов’язково дванацить страв, а кутя все була.
  З-3).: А виліплювали хрестики тоді?
  Р-1).: Так з тіста, а тепер все ми вистригаємо з якогось там папір’я.
  З-3).: А де їх приліпляєте?
  Р-1).: В хаті, напримір, ту образи, ту, а малий там де образи один навохрест, ту два сюди, як ся хрестит причіпляли.
  З-3).: Так само сідали за стіл, худобу тоже тоді частували?
  Р-1).: Частували.
  З-3).: Ложки тоже там зв’язували?
  Р-1).: Нє.
  З-3).: А під стіл ни ставили там нічого?
  Р-1).: Нє, то вже на другий рік.

• 22.

  З-3).: Може, знаєте які там щедрівки, ходили, хто щедрував?
  Р-1).: Щедрували, чому не щедрували.
  З-3).: Тоже попід вікнами?
  Р-1).: До хати собі йшли.
  З-3).: Може, знаєте які щедрівки?
  Р-1).: Я здогадуюси. Ну приходять і говорять:

• 23.
  1. Добрий вечір, Щедрий вечір!
     Добрим людям на потіху,
     Дітям на радість… [1].
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-3 продекламувала, продовження твору забула. – Примітка транскриптора.

• 24.
  1. Щедрик, щедрик, щедрівочка,
     Прилетіла ластівочка.
     Під віконцем щебетала,
     Господарів звиселяла… [1].
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-4 продекламувала, забула продовження твору. – Примітка транскриптора.

• 25.

  Р-1).: І тям’ю. Я ни можу я вже стара, мені вже вісімдесят років.
  З-3).: А Вербна неділя, там ходили святити вербу?
  Р-1).: В нас нє. Я їздила у Висоцьке на празник, то там так поклали перед церквов з липи такі фонарі і то-то світили, то той в нас світять на свічки, на той на Стрітення.
  З-3).: На Стрітення світили свічки?
  Р-1).: Та.
  З-1).: І від чого ті свічки помагали?
  Р-1).: Від грому, від всього. Того року в нас і не світили, шось сі з отцьом заїли і ни світили.
  З-3).: А ни Чистий четвер, перед Великоднем свічки тоже несли додому, ті свічки від чого помагали?
  Р-1).: То в нас колись таке не було, то тепер. Принесли і такво на одвірку той трохи, ну ни випалити, а так би ся закадило, і був хрестик і вже нечиста сила не має права до того дому.

• 26.

  З-3).: А паски коли починали пекти?
  Р-1).: Паску? Я сама все печу, то я печу в суботу.
  З-3).: Може там якісь особливі дії? Нічо просто печете?
  Р-1).: Просто печу і ше людям печу і ше субі. Короваї колись пекла на весілля.

• 27.

  З-3).: То ви нам, може, за коровай розкажіть. Як пекли? Може там шось співали, чи спекли і всьо?
  Р-1).: Та співала, спечу коровай і співаю:

• 28.
  1. Короваю, короваю, я тебе не маю.
     Чи тим зеленим мітом, що росте у гаю? [1]
  Примітки:

  [1] Респондент продекламувала твір. – Примітка транскриптора.

• 29.

  Р-1).: Та ще й такі я знаю.
  З-3).: Може там особливо, свячену воду лили в коровай, чи як?
  Р-1).: Нє.
  З-3).: Своє, муку свою, яйце, всьо своє?
  Р-1).: Своє, я ще горівки давала, би було тісто файни, а тепер нич ни роблю. Колись, йо-йой, пекла на всі села кругом.
  З-3).: І прикрашали ви барвінком?
  Р-1).: Та.
  З-3).: А може співали до того барвінку?

• 30.
  1. Барвінку, рости на корінку.
     Рости, рости на галусті, моїй любі друсці. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент продекламувала твір. – Примітка транскриптора.

• 31.

  З-3).: А, може, в вас на Великдень були якісь ігри великодні?
  Р-1).: В нас нє.
  З-3).: Ни було нічого?
  Р-1).: Дзвонили діти, хлопці, дівчата, на дзвіницю повилазили дзвонили дзвонами цілий день. А таке шось. В нас просто колись були монахині, в нас був Захоронок, він ся називав, монашки били, то вони то всьо вчили, путому прийшли радянські часи і позабирали тих монахинь по тюрмах, хто знає куди і всьо.

• 32.

  З-3).: А на Юрія? Коли перший раз худобу виганяли, може на Юрія?
  Р-1).: А колись, як коли, в нас довго все сніг лежав, до шестого травня, правда?
  З-1).: Та.
  Р-1).: Шестого, бо я знаю всі свята, знаю.
  З-3).: Можливо там якісь особливі дії коли корову виганяли?
  Р-1).: Посвятили свяченов водов, поставили під поріг топір, такво поставили і всьо, свяченов водов покропили. В нас ворожки ни дужи, бо в нас були монахині вони казали шо тоє несправедливо, не побожому, і так вони не робили ту люди. Треба ся підкоряти Богу, а Бог всьо зроби на добре, а ну, приміром, йде хрестити дитину і бере там кусочок тої крижми, зав’язує копійки, або кусок хліба, священики то сварили. Господь Бог дав ті дитині усю долю ще у материнім лоні, що ви ту можете зробити ті дитині доброго, чи злого, Господь дав то шо треба і не зав’язуйте, бо то є манта всяка і теперка не робіт таке.
  З-3).: А на Юрія може якісь юріївські пісні співали, ни було ніяких обрядів на Юрія, нічого такого? В поле не ходили?
  Р-1).: В нас просто всьо робили не признавали такого, то присвят, а не свято, а тепер вже так. В нас доста, в нас священиків довго не було, в нас доста церква була закрита, довго шось з сорок, а де сорок, з п’ядесят, шістдесят років.

• 33.

  З-3).: А Зелені свята, чим в вас обмаювали?
  Р-1).: Липою, липа і явір.
  З-3).: А від чого, може там від нечистої сили?
  Р-1).: Ні то той май, що в хаті образи то то не викидають той май, а як гримит три листки запали під кухнею і то добре, або як худобина заслабне, тоже підкурювали тим майом від вроків.
  З-3).: А вінками тоді не прикрашали худобу?
  Р-1).: Нє, колись як я була мала, ше не було коров з поля, всьо таке понамайоване, а тепер вже нихто тим ся займає.
  З-3).: А, може, знаєте як там до коров співали? Ни знаєте такого? А від русалок, ни знаєте такого за русалок?
  Р-1).: Я читала.

• 34.

  З-3).: А за Купала, може чули які там на Купала трави збирали?
  Р-1).: Та всякі трави на Купала, кмин, всякі, всякі, то всяке таке яке лікувальне зілля, а таке я позабувала.

• 35.

  З-3).: А, може, знаєте ту легенду про папороть, шо коли вона цвіте на Купала..?
  Р-1).: Папороть цвіте… Камінь росте без каміння, папороть цвіте без насіння, він насіння не має.
  З-3).: То там, наприклад, як зацвіте цвіт папороті?
  Р-1).: То таке говорили. Колись казали, шо якісь люди згубили корову і ходили ноччю глядати і ходило много їх. А єдному впав той цвіт з папороті в чобіт і він все знав: «Худіт туди, куди я йду, я знаю де є корова, та, бо я все знаю, хто за мене замуж вийде», – той хлопець. А як ся взув, то вже нич не знав. То така проста легенда.

• 36.

  З-3).: А купальські пісні тут якісь були? Не співали нічого?
  Р-1).: Ні, ні.
  З-2).: А на Петра?

• 37.
  1. А на Петра вода тепла, лише би ї пити,
     Петро файний хлопець, треба ’го любити. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскр.

• 38.

  З-3).: А на жнива, може, якісь обряди робили, випікали з останнього снопа?
  Р-1).: Нє. З останнього снопа, дов’язати останній сніп і зробити таке на косу і на граблі.
  З-3).: Таке робили?
  Р-1).: Та, більше нич.
  З-3).: А жниварські пісні якісь були?
  Р-1).: Нє, нє.
  З-3).: Нічо не співали?
  Р-1).: Може, колись било я ни знаю, я вже до того колгоспу, ми вже хуба в гори втікали там з’му співали.

• 39.

  З-3).: На Спаса йшли святити яблука, а несли якісь квіти з тим?
  Р-1).: Я все прикрашу той кошичок, в мене всякі квіти в городі, ше не порозцвітали, а сад то всьо квіти, і так прибираю, вазонок то називают мірта, зробю віночок і то причіплю, з тим япка, сливи, груші, шо є і там ше поміж то квіток. В мене такі красиві квіти.
  З-3).: А мірта від чого вона захищає?
  Р-1).: Та не від чого. Просто шоби весілля було, шоби ся хлопці, дівчата віддавали.

• 40.

  З-3).: А за хрестини, народження дитини, колись бабу-повитуху кликали?
  Р-1).: Кликали.
  З-3).: Шо вагітній жінці не можна було робити? Можна було признаватись шо вона вагітна?
  Р-1).: Ну якшо вона мовчала, то кажут, шо дитина путом довго не говорила, то може той правда.
  З-3).: А шо їй не можна було робити?
  Р-1).: Ни шити, ну взагалі ни шити, бо тому шо говорять, як вже німе язик пришили. В ті хаті де ви були там читверо, два хлопці, дві дівчини.
  З-3).: І ше шо не можна було робити?
  Р-1).: Нич. І топір в руки брати, мотику в руки брати, нич, нич, нич. Тому шо якшо ни згадала шо вона вагітна, то ше нічо, а як вона згадала вна вагітна може ся за шось…

• 41.
  1. Р-1).: В нас одна дівчина, і сама мама ї казала. Бігла миш, а вна взяла, приступила ту миш, задусила і взялася такво за хвоста. І си згадала, і ся ймила – точно миш була туво ни шиї і лиці, точно.
• 42.

  З-3).: А кликали бабу-повитуху раніше до родів, коли мала родити чи раніше? Вна в них жила до родів, шось підготовляла?
  Р-1).: Нє, нє, коли родила закликували.
  З-3).: Вна приймала роди? Як вони там пуповину перерізали?
  Р-1).: Ни так як тепер марлюв чи бинтом, а тоді прядивом, а тото саме здоровіще було, як взяли прядива кусок відрізали і так всьо живе, здорове було.
  З-1).: А коли жінка ни могла вродити, шось робили би вони швидше?
  Р-1).: Руков йшла жінка, подивитися. Так само як я ни раз до корови, корова ся не може розтелити я йду руков. І як є головка і лапки, я знаю шов на піде то треба глядати, головка впала, лапки впали, лапки так йдут, лапки вийшли, а голови нема, а голова поміж лапки бо то слизьке падаї у вимні, то треба за зуби і витягати, лапки зсохнуті бо там ся всьо ни вмістит і головку сюда, а потім справити лапки і всьо.
  З-3).: А там якшо дитина якась хвора родилася скоро хрестили? Чи баба-повитуха шось робила?
  Р-1).: Скоро хрестили, скоро. Мій брат родився півтора дня жив і відразу як ся родив, так покупали бо видять.
  З-3).: А баба-повитуха лишалася після родів чи йшла до себе додому?
  Р-1).: До себе.
  З-3).: Шось давали їй?
  Р-1).: Всім давали.
  З-3).: А шо давали?
  Р-1).: Гроші, або вона така шо ї треба було робити дещо, а за то потім йшли робити, або шо, а більшонство гроші, полотно, всьо давали.
  З-3).: А дитину купала баба-повитуха чи вже мама?
  Р-1).: Вже мама, якшо треба то купали…
  З-3).: Може якісь трави клали туда?
  Р-1).: Клали, ни знаю як називається по-науковому, а по нашому матриженка, таке пахнюче.
  З-3).: І від чого?
  Р-1).: Шоб дитина кріплялася, шоб кості в неї зміцнювались. Бо ни раз вродисі така дитина нікудишня.

• 43.

  То вон в нас є хлопець, шо вродився і не пісяв. Путому повезли в лікарню, нич ни було, якби клійоночков, плівков затягла той отвір. І той лікар, я ся ни дивила, і лікар раз – і ту клійоночку, і всьо. І путому пісяв, і потім я купала, довго ся ни запирав, то ся називав завірник, бобівник і ті, що я говорила, я ни знаю, як по науковому, а по нашому – ся називає матриженка. Такі, такі трави і любисток і ще якісь, золототисячник, тисячолистник і всякі, всякі. Я ходила, бо дітвак був трохи кволий, я все ходила, і відразу в рік пішов, якби так не купала, був ни знаю шо.

• 44.

  З-3).: А потім ту воду де виливали, коли дитину покупали?
  Р-1).: А я низнаю, я в город виливала.
  З-3).: А дитина перша не можна одяг вішати надворі коли нехрещена?
  Р-1).: Я всьо скоро хрестила, п’ять днів перехрестила… Я дужи ворожку ни признаю, ни від Бога.
  З-3).: А пуповину ту шо?
  Р-1).: Ни віддали, бо вона в лікарні родила.
  З-2).: А колись?
  Р-1).: Зберігали, мама складала собі, потім як дитина вже піде до розуму, підросте, шоби сама розвізала буду всьо мочи в арифметиці всім розв’язати, всякі справи розв’язувати вміє.
  З-3).: Може, перший раз коли дитині волосся обрізали?
  Р-1).: Било, било, то в рік, рік стригся.
  З-3).: А як то то, просто стригли?
  Р-1).: Стригли то я позбирала в мішочок, та навіть не знаю де то є.

• 45.

  З-3).: А похорон як проходив, збиралися всі люди,читали Псалтир може колись було по іншому?
  Р-1).: Нє, в нас всі до нині читають Псалтир.
  З-3).: Там може голосили жінки?
  Р-1).: Ну а як же, а ще як якась рідня, або ще якийсь молодий помер. Йо-йой, Боже милий.
  З-3).: Свої голосили, чи може наймали?
  Р-1).: Нє в нас колись таке було, бо казали так, шо якась прийшла, та й попід вікна ходила і йойкала. Йойкунів наймали, та й каже, вна си так примовляла:

• 46.

  Йо-йой!
  Ци буде то бідне руно,
  Ци йойкати дурно?

• 47.

  Р-1).: Бо ї пообіцяли вовни з вівці – руно, а вна йойкат, йойкат, та нич ни дают. А вна чи буде то бідне руно, чи я йойкаю дурно?
  З-3).: Плакали за померлим, голосили?
  Р-1).: Так, так, та й не було кому йойкати, а так йойкали си свої, а так ни було кому, то си найняли.
  З-3).: Так йойкали?
  Р-1).: Та то була якась така дурна традиція, жиби всі чули жи там хтось вмер, а в нас тепер дзвонять, всі знають.
  З-3).: Може, там якусь матерію вішали жи в хаті є мрець, ніяк ни позначували того?

• 48.

  Р-1).: Нє, нє. Ну як народиться дитина, то на воротах вішають лєнту червону.
  З-3).: Шо там народилася дитина.

• 49.

  З-3).: А ви ни знаєте ніяких замовлянь від хворіб?
  Р-1).: Нє, нє.
  З-3).: Від вроків?
  Р-1).: Нє, я нич ни знаю. Я би ни хотіла, я як була мала я все ходила в Захоронку, я то знала шо то є всьо. Але казали священики жінкам багато так розказували жи вони замовляли вроки, ну як ти робиш добро, то гроший ни бири, бо даром взяла, даром віддай, а такво жиби я нє.
  З-3).: А там, наприклад, корову змія вкусила, чи шо?
  Р-1).: Є в нас в Жукотині така жінка жи замовляє.
  З-3).: А тут в вас від змій може якось оберігаються?
  Р-1).: То якось так того німого вкусила змія, то шо в ті хаті, то возили в Турку, до лікарню, так.

• 50.

  З-3).: А ви не знаєте ніяких ладканок коли йшли косити співали?
  Р-1).: Нє.
  З-3).: А там при корові, ни чули? Перегукуються пастухи, дівчата?
  Р-1).: Нє.
  З-3).: А в ягодах, коли йшли, або по гриби?
  Р-1).: Співають собі такі во.
  З-3).: Звичайні?
  Р-1).: Та.

• 51.

  З-3).: А може, ви там … знаєте різні перекази про те як ту війна йшла, про тюрми, шо тут було?
  Р-1).: Я то всьо сама памітаю, всяке таке. Я сама боялася за дня, а ночи ся бояла, ходили всякі, хто його знає, то ходили перебиралися ті як ся називают, повстанці, як вони ся називают?
  З-3).: Стрільці може січові?
  Р-1).: Повстанці вони ся називали, повстанці, бо вони повстали протів влади, повстанці протів комуністичної влади, прийдут хто його знає, або хтось ся звірит, а ті прийшли руські та й там шось показуют, то вони «Слава Україні», а ті ся сповідят, а путому в тюрму раз, вже нема.

• 52.

  З-3).: Може, пам’ятаєте, як ту в село прийшла радянська влада, шо вони почали робити?
  Р-1).: Та шо, як прийшли в такий час, як тепер, то було якийсь той, той дев’ятий четвер, о так пам’ятаю, як тепер, дивятий четвер прийшли. Шо то було, до осині пирибили, на великім пості вже всьо, йшли по хатах забирали зерно, і забирали таке, шо їм треба було, той інвентар, вози, плуги. Во такево забирали, а ми сі зібрали жінки, хлопи ни йшли, жінки взяли си такі палиці, то дурне, йдемо і все по стовп’ю, де телефонні стовпи: «Америко, приїжджайте, а маскалі нам всьо забирают». А ше то ся свищит, як стали йти, йти, аж під друге село, Хащів. Тути вітам визвали заставу, в Лопушанці застава була, салдати на конях приїхали, тути віти йдут, тути віти, а ми давай тікати, то доста впало, а я втікла, я була як чорт, я втікла таков водов, я могла ся втопити. Великий піст, я зняла взуття і через воду, снігом боса і втікла, дивимсі, вже їде на кони, ту аркан виси, я раз, раз в село побігла, так ся спасла. Ни була в тюрмі, а в нас, йой, позабирали всьо в тюрму, а там зігнали в сільську раду. Мій тату був в сільські раді, дивисі, чи я там є, він знав шо я пішла, бо я дуже свистати вміла. Я в палець взяла, як свисну, та й нема, шо там той свист робив. Ну то такі дурні люди були, тепер доста мудрі люди, доста пішли, які то глупі били, брали мотичку, вило, косу протів, шо він вооруженний, шо вони в нас не стріляли, стріляли, але вгору.

• 53.

  З-3).: А потім коли вже німці прийшли?
  Р-1).: Німці прийшли, вже як німці прийшли… Німець як брав, то платив, як загарбники вони нікому нич ни робили, ни робили. Вони воювали ни одного нашого хлопця ни взєли до армії, а другий раз як вже німців відігнали, як прийшли, всьо брали до спасу і на фронт відразу. Так було, німці нам нич ни робили.
  З-3).: Може знаєте якісь розповіді про тих повстанців, які в горах переховувались?
  Р-1).: Та шо переховувались, пісні всякі.
  З-3).: Може знаєте ті пісні?
  Р-1).: Йо-йой. Знаю доста.
  З-3).: Знаєте, ну то ви скажіть.
  Р-1).: Ни можу си здогадати, якось то…

• 54.
  1. Ой на гірці, на Маківці, стояли повстанці.
     Посходились до потока вмиватися вранці.
  2. Декотрі ся повмивали, декотрі зібрали,
     Большевицького нападу вни не сподівали.
  3. Большевіки проклятії з гори наступили,
     Наших славних партизанів кулями накрили.
  4. Упав "Сокіл", упав "Сокіл", упав "Соловейко",
     Крикнув "Сокіл": "Прощай, Україно, і ти, рідна ненько". [1]
  Примітки:

  [1] Респондентка продекламувала твір. – Примітка транскриптора.
  Р-1).: Я позабувала такі всякі, ой, як в селі було…

• 55.
  1. [1] Нічка била темна, всюди било тихо.
     Тихим ходом в село надходило лихо.
  2. Розбіглися кати поміж наші хати,
     Ариштуют друзів за підпільну працю.
  3. Ариштуют друзів, в’яжут назад руки,
     Та й вивозят друзів у тюрму на муки.
  4. Там три рази денно води приносили,
     А сім разів денно нагаями били. [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: То вже друга [пісня].
  [2] Респондентка продекламувала твір. – Примітка транскриптора.
  Р-1).: Я, видиш, такво. Я ни знаю, такво я знаю так шось трохи знаю такво. А то, я то нич, тото ми не співали, бо то було заборонено. А так, жиби то… я десь тото си тямила, та де, не мож то тямити. Та я вже стара.

• 56.

  З-3).: А потім тих повстанців, як їх, повбивали, чи як їх, поарештовували?
  Р-1).: Повбивали, тут били десь там… (я ще не била така) криївки мали в лісі. Мали криївки. …Як ми пасли корови, то я там ходила в ту, заходила в ту криївку, дивила’мся.
  З-3).: То так яма була вирита в землі?
  Р-1).: Так. Вирита яма, так вирита, подумай, як тото било, шо вирили собі яму і тіково глини ни було, жминьки глини ни було. Виносили десь, хто знає де, а там, куда заходити, посадили таку смерічку. Де то-то, дали такий той, як сє називає, ну таке, єк віко, і посадили там смерічку. Хуба підняв там, сходами си зліз в ту яму. А били такі, шо узнали і видавали, так. І путому їх везли, так ту стою, а вни везут. Я спізнала, бо такий був (ходив по селі, ходили по хатах, ну шо було робити), то я його вже знала, шо то він був. Називали його "Східняк". Вони нас називают "бандерами" звідтам, але ж то то звідтам "бандери" прийшли, иги. То того називают "Східняк". О, він… ті східняки, то дуже якісь такі завзяті люди були. Наші нє, наші простаки, а східняки, вони ходили на всі переходи. Він носив таку лєнту – всьо кулі, Такво си туди і сюди [на плечах]. "О, – каже, – от типер я си (по-руски), а типер я си бандьора".
  З-3).: Вони мали, можи, якусь форму, чи просто який-небудь одяг?
  Р-1).: Та який, та просто… вийшов ну з армії, прийшли зара забрали і всьо…

• 57.

  Р-1).: А ту в нас оден був з нашого села хлопець. Так просто пішов і пішов, а потом ся бояв вернути. І пішов з тими хлопцями, повстанцями. І їх там обкружили в Боберці, обкружили їх. І він був самий молодший і ще боявся… Брат його, і він з братом був, брат його був старшим, побив тих всіх, хто там був, і хотів його вбити, лишив дві патрони: собі і брату. А той ся дуже бояв і скочив в воду, та же бив… А то великий піст, сніги, таки вода вже з крижом йшла. І він скочив в тоту воду. А мав таку енкаведиську ту пограничну шапку, і ту зелене денко було (то пограничники такі мали зелені денки). І його по тім ввиділи, шо там зелене денко, і пішли маскалі, і їмили. Як го їмили, напхали му повен рот снігу, і визули го, і босого з Боберки у Турку гнали. І вижив, і в тюрмі відсидів, і виїхав, і ше сі ту вженив, але вмер вже…

• 58.

  З-3).: Але, може, ту як прийшла радянська влада людей вивозили в Сибір?
  Р-1).: Хто був, кого бракувало в сім’ї, взнали всьо сидів.
  З-3).: Вивизили в Сибір, а може якісь спеціальні пісні складали до тих людей, яких вивозили, емігрантські які?
  Р-1).: Та то било, било, якось Святий Вечор, шось… "Сіли мати з діточками, а діти питаються…" Я забиваю як то то било… "– Де наш тато, жи з нами не вечеряють. А мати залилася сльозами… Наш тато в далекім Сибірі нас споминає". То файна така пісня, але я не тямлю.

• 59.

  З-3).: А, може, ви знаєте, чого село Лімна називається, як тут нападали турки, чого Турківський район?
  Р-1).: То може. Тут як турки напали, тут так било село, як до Боберки ся йде, і їх всіх вимучили турки, і називається Мученики, урочище Мучеників.

• 60.

  З-3).: Може, ше знаєте такі історії як турки нападали, таке шось?

• 61.

  Р-1).: То так ту всьо вибили турки, а туди там були як вирізали село. Хащів, що тільки хащі там росли, а Лопушанка – там всьо лопушшя росло, та, бо турки вирізали село, вибили всіх, такихво молодих дівчат брали і ся женили з ними.
  З-3).: Забирали їх з собою?
  Р-1).: Так.

• 62.

  З-3).: Ага, нападали турки, а, може, про козаків тут нічого таке не говорили?
  Р-1).: Чому не говорили.
  З-3).: Розкажіть шось.
  Р-1).: То треба мати голову добру, я всьо.

• 63.

  З-3).: А про опришків?
  Р-1).: Тожи знала, про Довбуша, як він мав якусь коханку, шо його видала, чи волосся йому вистригла, шось таке. Я тожи мало шо тямлю, знаю шо коханка го видала шо він мав.

• 64.
  1. Ой ви хлопці, довбущечки, візьміть мене на ручечки,
     Віднесіть ня в Сину Гору і там…[1]
  Примітки:

  [1] Респондент продекламувала твір. – Примітка транскриптора.

• 65.

  Р-1).: Якось там шо привезли шо його видала, я ни знаю, я забула.
  З-3).: Тут може опришки в горах були, тут?
  Р-1).: Я ни знаю де та Синя, чи Чорна Гора, я ни знаю. Вони ту ходили, ходили мені дід розказував, шо він від багатих забирав, а бідним давав, він був ни поганий чоловік, він був добрий чоловік, як його?
  З-3).: Довбуш.
  Р-1).: Довбуш.
  З-3).: Може чули різні легенди, такі як в горах про скарб?
  Р-1).: Він там закопав свої скарби, чи в Сині, чи в Чорні Горі, чула, та. Закопав, де, хто його знає.
  З-3).: А якісь легенди про гори, як вони створилися?
  Р-1).: Я вам скажу, я нич дуже ни знаю, мене мама лишила я мала сім років, тому я ни ходила до школи хуба чотири місяці, а лишила дитину і шо я мала робити, брат і тату і всьо. Мене не пустили до школи і я мусіла дитину годувати.
  З-3).: А тут гори чому вони так називаються Магура? Ни знаєте?
  Р-1).: Я ни знаю.
  З-3).: А може ви чули про тих шо хмари розганяют, немає таких в горах шо вони можуть? А про тих: русалки, про відьму нічо таке не чули, про чорта?
  Р-1).: Я читала, а таке жиби в нас таке було я нічо не знаю.
  З-3).: А про чорта, можи тут були?
  Р-1).: Нє.
  З-3).: А про лісовика?
  Р-1).: Я то всьо читала то є легенди, то всьо неправда, я ни запам’ятовівала то дуже.
  З-3).: А про майстрів будівельників ни чули шо там з дерева будують…
  Р-1).: Та в нас з дерева будують…
  З-1).: А там наприклад хату си ставили були якісь прикмети, шо ни можна там ставити, а спеціальне місце, нічо такого?
  Р-1).: В нас такі люди є, ходять, глядают, якісь ворожки. Ни хочу тих ворожків знати, ни хочу нич. Як поставила навіть з хати не виходила, кажуть якісь копійки на штири угла, а я винесла свячену воду і кажу, нате кропіть то свячена вода, то священик як йде церкву ставити, то церкву, а то ми в тім домі жити будем і кроплять свяченов водов, помолиться і всьо. Нашо мині, я дужи ни признаю ворожки. А ше вам таке скажу і не знаю чому, чому то таке є я не признаю ворожки, я не хочу ні ворожити, нічо, але чому так є я не знаю, як шось скажу таке шось на когось, ся нанервую скажу, то вже ся сповідала, то священик казав кажи їм ліпше побажайте добра.
  З-3).: Прокльони, як то може кажеся?
  Р-1).: Як кажу так ся стане, чому я не знаю, чи тому шо я бідно жила і жию сиротов, а то погану сироту, вдову.
  З-3).: Ображати не можна.
  Р-1).: Та, чи тому, я нич ни знаю, а вни говоріт жи я така, та най мя не зачіпают, та най ми зле не робіт і я нікого ни буду. Я то казала священикові, ви їм побажайте добро. Я мовю, серце не дає мені, підказує шо я їм добро, а вони мені зле робіт….
  [Респондент розповідає про своє життя – Примітка транскр.]

• 66.

  З-3).: Може, ви знаєте якісь там дитячі забавлянки дитині, в вас є внук? Ни знаєте? Наприклад «Тосі, тосі…», або лічилки, колискові, ни знаєте?
  Р-1).: Я ни знаю, я мала одного сина і всьо. То так мовіт:

• 67.
  1. Тосі, тосі, мамі за цицосі,
     А татови за конфети.
• 68.

  Р-1).: Жиби все приносив, то так казали.
  З-3).: Може, ви знаєте казки, ни знаєте ніяких?

• 69.

  Р-1).: Я колись знала, позабувала всьо. Я маю двоюрідну сестру, забили ї ті повстанці. А вона мені казала, вони мене вбют, а я никому не розказую, бо ся бояла, би мене не забили, вона мені розказувала. Вона жила так в лісі, приходили, казали би я ся висповідала, вб’ют мене, а я никому нич ни казала. І якраз, каже, приходи, бо дитина буде сама, то шо шкода дитини. І я все як з коровами пасти, все бігла до хати. А я тоді прибігаю, а та лежит в крові, вже була вагітна, вже мала сім місяців, і лежит в крові, а дітину вже хтось забрав, забрав вже там, якісь пастухи другі били.
  Я путому як ся настрашила, то яка така розумна била, то я била ходила штири місяці, як на підготовчу клясу, а мене перевели відразу в другий клас. Я всьо знала, а потім то від мене всьо відійшло, так ся почила забивати з того страху. Але був в мене мати чи хто, та пішла зі мнов до священиків. Що зі страху помолилися, то так, але трохи повернувся мій розум, я ни могла всьо знати, як знала до того часу.
  З-3).: То повстанці її вбили?
  Р-1).: Навіть з сусіднього села хлопець, вона просилася, путом русказували, шо просилася, що вагітна, шо дві душі загладит. «А ми тобі казали ся висповідати».
  З-3).: То вона як, чого вони до неї?
  Р-1).: То моя сестра.
  З-1).: Через шо ї вбили?
  Р-1).: Вона, то було так від села на тім хуторі, вони там жили. І там било та криївка і вони так ходили. Прийшли в село, до мене, хто бив багатий – забирали взуття, хустки, такі давали другім і вона спізнала свою хустку. Ну, то хлопці, то било молоде, так ходили до дівчат, а вони сиділи в лісі, не мали шо робити, забрали, бо вони не мали. Доста такого било…

• 70.

  Р-1).: В середу то починалося, а до рання скінчилося, ни на четвер, а на п’ятницю, бо то хіб а жиди робили весілля в суботу, як тепер робіт, так. Тогди було в вівторок і в читвер. А тепер в суботу і всьо. Ну, напримір, попаде якийсь празник у суботу, ни питают тогди весілля робіт, а то ни добри, ну але шо робити.
  З-3).: А перше як починали йшли на барвінок колись? Хто йшов на барвінок, сваха чи хто?
  Р-1).: Йшли з хати родина, якогось хлопця, брали перстень, на той перстень три гілочки барвінку запихали, запихали то хлопець відрізав перший, а путому вже різали самі, було співали, всяке там таке во.
  З-3).: А водою святили той барвінок свяченою?
  Р-1).:Та.
  З-3).: А хустку брали?
  Р-1).: Вобрус.
  З-3).: Обрус, а то для чого, просто складали туда?
  Р-1).: Хліб був, на хліб клали, такі були забобони. Бо шо робили, ни робили на заводах, ни вчителями, а простими людьми, ворали, косили, та ми то благословили з чого з му жили, то з ми поважали. Йшли то так казали, я ни знаю як тепер кажут, казали жи йдут сватати дівчину. Тожи з хлібом, в обрус зав’язали хліб, горівку.
  З-3).: Як казали?
  Р-1).: Ну як їх принімали то добре, клали свій хліб на стів, горівку і господар той клав і вся родина.
  З-3).: А ни казали: «В ваш двір забігла куниця, ми бачили, прийшли»..Так казали?
  Р-1).: Я то позабувала, всяке таке тямила доста, не тямлю.
  З-2).: А які ше були забобони шоб молоді щасливо жили?
  Р-1).: То таке я вам скажу. Колись було таке, бо не мали пральних машин, а були такі дерев’яні праники, то на тому пранику з дерева вироблений, брали той праник, а були таківо цебри великі, наливали воду і туди той прайник, і на той прайник сідала, шоби родила хлопці. То таке було. То нич ни давало, то всьо така манта була, то нич ни давало, то ни треба було робити, то треба було ся перехрестити і помолитися, ото було Богу миле, а нам в пользу пішло, а таке робити шо то дурнота давала, то було правда туто, а потім день, два пожили і б’ються, чи прийде в поміч та вода.
  З-3).: Може ви знаєте якісь побажання, привітання?
  Р-1).: Нє.

• 71.

  З-4).: А забобони, буря, град?
  З-3).: А такво, наприклад, як буря, град мав бути?
  Р-1).: Брали, колись пекли на лопаті хліб, брали була кочерга і лопата, то клали на перед обійстя і топір догори так во. Таке було.
  З-3).: А якшо, наприклад, були довго дощі, або довго засуха, шось робили в селі?
  Р-1).: Молилися в церкві, люди вдома молилися. Я так вважаю, шо тепер як довго дощу нима прошу би люди ся молили, і сама молюся і незадовго навернисі всьо добри.

• 72.

  Р-1).: Я ше таке знаю, то ни шось таке, то від мої хресної мами я сі навчила. Кажи так, як там захмарилосі і зачило блискати і гриміти, то так ни руков христити, а такво «Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь».
  З-3).: Обличчям?
  Р-1).: Та і такво «ху-ху-ху-ху» і всьо [дихнути на ту хмару].
  З-3).: Так само, як хрест похухати?
  Р-1).: Так і розходилося момент, а як начинається, а як вже трохи пізніше, трохи і трохи може обійти. А це який в нас був і я стала, Господи, надворі, бо вже’м хуба добігла до стайні, до хати не бігла, а до стайні, і перехристиласі і перехристила вже облако, і всьо – дві хвилини і вже більше не падав.

• 73.

  З-3).: А ви можете сказати кого брали в куми, в хресних батьків?
  Р-1).: В нас кого брали, то таке було, хуба би був бригадір, би був голова.
  З-3).: Шоб був багатий?
  Р-1).: Був багатий, а має братися, жи би була побожна людина, бо від тої хрещеної мами переходить на ту дитину та ласка Божа і треба брати побожних. Я знаю шо як з’му ходили до церкви то давали хоругви брати, тепер дівчата ни хочут брати втічут, то ніби позорни, або вони кажут шо ни можут втримати, так колись то било добре.
  З-3).: А такво в вас в селі ми бачили на початку хрест стоїть, то так чому ставили на початку, шоб біда не була в селі, чи шо. Там на тому…
  Р-1).: На оборі?
  З-3).: Та.
  Р-1).: То чоловік пішов до лікарні.
  З-3).: То вони собі поставили. Так ни ставили на початку і кінці, шоб якісь обереги?
  Р-1).: Ні, ні. Бо там йому вирізали гортанну.
  З-3).: Ми бачили його.

• 74.

  З-3).: Після Зелених свят було таке свято, шо кругом села обходили з коругвами? В Вас такого немає?
  Р-1).: То ся називало колись, тепер такого нема. Священик посвятит воду біля церкви і всьо, а так било шо казали то царина, а то толока, а на другий рік туди царина, а туди толока.
  З-3).: А царина шо то таке було, як село, село то таке було?
  Р-1).: То є царина шось таке що треба посвятити, а толоку не святили, хуба царину.
  З-3).: А може ви знаєте шо тоді співали? Ни знаєте? Таке церковне?
  Р-1).: Церковне, бо то йшлося з хоругвами, священик з найсвятішими тайнами йшов. Напримір, як священик виставит на пристолі святіші тайни на престолі, то не треба на другого ся дивити, хто такий є побожний, може себе переконати. А треба молитися в дусі і думати жи там реальний Христос на пристолі. А якшо вірят у ворожки, то така приказка є:

• 75.

  За ворожков – хліба трошки.

• 76.

  З-3).: Може, поділено на частини, ту називаєся На Горбі, там ше якось. Є якось село поділено?
  Р-1).: Ту Горб, а там називається За Ріков, а там називається Містки, а ту Кривуля, а там Горішний Конець.
  З-3).: Там Горішний Конець де на Хащів, там де такі повороти були за мостом то Кривуля, чи нє?
  Р-1).: Ту де міст є починаєся Кривуля, а там є невеличкий мостець то називаєся Горішний Конець.

• 77.

  Р-1).: Річка Хащівка від села, бо там початок.

• 78.

  Р-1).: Та, а та друга річка називаєся Дністер. Чому називається Дністер – я читала. Називаєся тому, шо якийсь хлопчик, ну так читала, правда чи ні, не знаю, назбирав камінчики, а вони його питаються, а він: «Я ті камінчики на дні стер». Тому то назвали Дністер. Він випливає той Дністер у Вовчому, я навіть знаю де.
  З-3).: А він витікає з джерела?
  Р-1).: Я там ни була, знаю, в котрім керунку, з потічка він ся бере, такий потічок, а потім йде, гет впадає в Чорне Море.