Сеанс

Текст

• 1.
  1. [Ніч була] [1] спокійна, в силі було тихо
     Вільним, тихим силом заїжджало авто.2
  2. Розбіглися кати попід людські хати,
     Ариштуют друзів за підпільну працю.2
  3. Друзів ариштуют, в’яжут назад руки,
     Відсилают друзів до тюрми на муки. [2]
  4. Там три рази денно води їм носили,
     А сім разів на день нагаями били.2
  5. Ой ни одна жертва за Вкраїну впала,
     Слава Україні і героям слава!
  Примітки:

  [1] Слова відсутні на аудіоносієві відтворено із записів польвого зошита. – Примітка транскриптора.
  [2] Респондент-1): [Далі подається як Р-1).:] То по два рази повторяється.
  Збирач-1): [Далі подається як З-1).:] Бачите як файно співаєте, а кажете шо не можете.

• 2.

  З-1).: Гарно. Може, ше якусь пісню пригадаєте?
  Р-1).: Така була пісня.

• 3.
  1. Ой там в’юця чорні круки, вни нам сили додають,
     А вже мого миленького большевікі ведуть.2
  2. Ізв’язали назад руки, а по плечах нагайом,
     Ти, бандеро, складай зброю і підемо всі разом.
  3. І підемо та й покажиш, де в силі краївку мав,
     І дівчину, бандирівку, щовечора цілував.2
  4. Як побачив свого друга, єго сльози обняли:
     – Ой ти, друже мій єдиний, до відділу побіжи.
  5. І дай знати кулометам, щоб заграли всі на раз,
     Хай поляже вся бачнота, най сповняють мій приказ. [1]
  6. Він дав знати кулометам, куломети ни грають.
     Ой типер нас, милий друже, усіх разом ту поб’ют.2
  7. І побили друзів рідних, за них тисячі лягло.
     Пропадає вся комуна, Сталін думає одно.
  8. Ой він сидить та й думає: про Бандеру, партизан,
     Краще дати Україну, бо комуна пропаде.2
  9. Не журіться, друзі рідні, Україна ще живе,
     Тілько [3] ждемо тої хвилі, коли вона воскресне.2
  Примітки:

  [1] Р-1).: То по два рази повторяється. – Примітка респондента.
  [2] друзі рідні – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
  [3] тільки – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 4.

  Р-1).: На тім край.
  З-1).: А ше яку пам’ятаєте?
  Р-1).: Не годен я співати.
  З-1).: Та як не годні. Гарний голос. Потихенько.
  Р-1).: Я вам розкажу свій вірш, коли вибирали Ющенка на президенти. Я собі сів в стодолі, ни в стодалі а в стайні, коли корів кормив і думаю таке. Бо я переживав за нього, а зараз получилося зовсім по-другому. Так. Але вже’м забув початок. То записано все.

• 5.

  Ти, товаріш Путін, ти, московський пане,
  З’їдять тебе москалі, уроди погани.
  Ти формуєш, підковуєш нашого Кучмана,
  Вже пропала на Вкраїні вся ваша обмана.
  Тарасику, Чорноволе, нерозумний сину,
  Бо ти продав рідного батька й рідну Україну.
  Якби твій батько міг встати і тебе спитати,
  Шо ти хочеш Україну москолям продати.
  Ти, товариш Янукович, проклятий кульгарку,
  Місце тобі не знайдемо між звірями в парку.

• 6.

  Р-1).: Та там ще було багато, але я забув. То в голові не тримається. Бо я два роки ходив до школи і тільки всьої мої учоби було. Як перше москалі прийшли, то був в першому класі, а потом за німці повернули, знов в первий клас. Та й така моя доля прийшла нещасна, шо не ходив до школи. А міг вчитися добре. Але на такий час попав, шо не було возможності. Та й так. Пропало всьо на світі.
  З-1).: Може, ви ше пам’ятаєте якісь повстанські пісні?
  Р-1).: Я таких не знаю, шоб знав повністю від початку і до кінця.

• 7.

  Р-1).: То в нас було, ото за тим вершком краївку найшли на самий Святий Вечір сорок семого року на сорок восьмий. Там найшли. То побили. Було сім чоловік. То там розбивали ту краївку. Десять раз взривали мінами, облогу зробили, кольцо, я знаю кільки раз, а потом наших людей вже нагнали з села, з кіньми, з возами. І так одному дали му записку. Каже: «Лізь туди в краївку, нехай здаються, то ми їм простимо». А він такий був ростом малий, з двадціть другого року, Музика Іван Павлович, з двадціть другого року. Дали му записку москалі і були такі дверці, невеликі дверці, шоб туди заходили, а він як залазив, то вітам вистрілив.
  З-1).: З тамтої сторони іншої, та?
  Р-1).: Вже з криївки вистрілив. І вони думали, що його вбили і начали міни зривати. І туто надвечір відкрили ту краївку та побилися. Мінами порозривало деяких, а два розстрілялися самі. Один був з того, не з Львова, а як та область? Вже склєроз в діда. З Тернополя. З Проскурова. Він вчився на священика. А потому, як москалі вже прийшли, в тридцять дев’ятому році, його не висвятили і він був в міліції за німців в українській. А псевдо мав. Забув яке. Хлоп здоровений. То він сам розстрілявся. А з нашого села був Цибак Семен Семенович. То вони два осталися живі і каже потом один: «Давай, я тебе розстріляю, а ти мене». А потом той як вийшов з тюрми, розказував. Той заховався під нари, з одної сторони впали, а з другої там в стіну, він заліз, думав, шо ся спасе. Але пішли, взяли його, знайшли, витягли, взяли з пса повід і потім наклали вогню, так біля нього, ну насміялися, а потом засудили на двадцять п’ять років. А правда він не продав нікого в селі. Де мав хтось з кимсь зв’язок, бо були зв’язки з людьми. Не продавни кого. То там тортури всякі він пережив. Мордували. Рубашку натягали на нього. Сидів в Мордові чи де? Потом, як Сталін здох, його відпустили вже. Не знаю, скільки років просидів. Ту розказував всьо як то було.
  З-1).: А він ше живий?
  Р-1).: Ні, помер.

• 8.

  З-1).: А є ше з вашого села чи з навколишніх сіл, шо живі ше залишилися?
  Р-1).: І ше другий з нашого села такий бив. Но фамілії я його не знаю. Тоже помер вже, сидів в тюрмі. А то-то остальні були, то їх постріляли, хтіли хоронити, в район їх відвезли, а потому якось їх взяли і похоронили біля церкви в нас. То там тепер зробили братську могилу, там є пам’ятник і їх псевдо всі написані. Біля церкви підете і подивитися. Не рідні фамілії їх, які мали, а псевда: Сян, Вир, Чайка. Навіть я мав зв’язок з ними.

• 9.

  З-3).: А ви якесь псевдо мали?
  Р-1).: Я нє, я був пацан, з тридцять другого року. Батьки приходили, вечеряли в нас, в моїх батьків, і я на сторожі стояв, знав їх в лице, їсти носив в ліс. Мав старшого брата, шо був з ними знакомий. Воював брат. На войні поранили тяжко штири рази, штири кулі дістав, і в руку, і в ногу. Але, Богу дякувати, шо кості не були пошкоджені. Перший раз був ранений в ногу, санітаром робив. А потом ранений був тяжко. З двадцять п’ятого року був.
  З-3).: І яка це була армія?
  Р-1).: Радянська Армія. На першу мобілізацію забрали понад триста людей з Вовчого. Село велике наше, вісім кілометрів тягнися.

• 10.

  З-2).: Може, знаєте якісь пісні про війну?

• 11.

  Р-1).: Та які знаю. Московські. А ну к чорту вони здалися. Чому не знаю! В армії був запєвайлом з перших днів, а потому відказався, бо я грамоти не мав, кінчив два класи. А потом відказався. Кажу, що я не можу, а ще комсомольцьом не був. Служив три роки в армії. Хтів на шофера вчитися, написав заяву. Спиталися мене: «Откуда ви?». Кажу: «Дрогобицька область», бо тоді була Дрогобицька область: «А район який? Турківський. – А село яке, деревня? Я кажу: «Вовче». – «Не комсомолець?». Я кажу: «Нікак нєт». І всьо. Каже, єслі понадобітєсь, то ми вас позавьом. Якби був комсомолець, то б пішов вчитися на шофера.
  Та й так. Прожив гірко, в колгоспі за палочки робили.
  З-1).: За які палочки?
  Р-1).: Такі, шо ставили вихід дня, а гроші не платили. А як мінімум тих паличок не наробив, то ше штрафували.
  З-1).: Який там мінімум мав бути?
  Р-1).: А я не знаю точно. Десь сто чи двісті трудоднів.
  З-1).: То як, в рік?
  Р-1).: Ну, та за палочки. Давали норму косити, двадцять п’ять сотих скосити вручну косою сіна на колгосп. То трудовий день на людину. Льон сіяли. На жінку сімдесят п’ять сотих льону вирвати вручну. Така розкош була. Таке життя прожилося. Та як напротів теперішнього часу, як живуть люди, то Господи! Ішли на полосу косити, там де виселили людей від польської сторони. Сян річка протікає, там є полоса. То за то ту полосу, шо косив колгосп, сіно вбирав собі колгосп, а держава їм платила. Бо там були села, всьо повиселяли. То там буду построїмо, з дощок кришу зроб’ят і долів покриють, і сіна настелять. Спимо. А в неділю вже приходили додому пішком. То такі блохи були в тім сіні, жи не можна було спати. Печут. Сіно запарится на землі. Вивозили молока перегону. То, шо в колгосп здавав молоко в район возили, а потом привозили на телята молоді, поросята. Бо то свині в колгоспі держали і телят, так тим перегоном поїли. Вивезут того перегону, дають людьом, тим косарям, шо косять. Там по пів кружці, по пів літри перегону давали. А потому, як роки другі пішли, то вже було краще. То вже вивозили крупу якусь, то смальцю якого того. Там варили їсти і людям давали. І така була розкош за Сталіна-батька. То були такі штахети, писали, давали нам папірці розвішувати по стовпах. То я сам носив, але’м ся бояв йти вечером. Так каже:

• 12.
  1. Комсомолець козу веде, Сталін на ній їде,
     А коза ся забожила, шо в колгосп ни піде. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент продекламував твір. – Примітка транскриптора.

• 13.

  Р-1).: Отакі карикатури писали всякі.
  З-1).: А ше якісь карикатури може пам’ятаєте?
  Р-1).: Та й тото розвішували по стовпах. В нас таке село Дністрик, то був такий шо продавав – Шпіцель. Пішов в район жити, а діти його писалися в комсомол. Тото вже було несправедливо. То двох хлопчиків повісили. Запріщали жиби не писатися в комсомол. Комсомол – то організація наша українська.
  З-1).: Може, пам’ятаєте якісь пісні про Довбуша, або про опришків? Нічого?
  Р-1).: Про Довбуша в нас не було. То Івано-Франківськ. Я коломийок знав багато.
  З-1).: А тепер? Може, заспіваєте нам пару? Та. Ми так здалека до вас приїхали. Хочемо почути шо в вас тут співають.
  Р-1).: Всякі коломийки били.
  З-1).: Заспівайте нам!

• 14.
  1. Ти наша Україно, ти наша погожа,
     Коли на тобі зацвіне сино-жовта рожа.
  2. Україно моя рідна, ой ти моя мати,
     Доколи буде козак за тебе конати. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент продекламував твір. – Примітка транскриптора.

• 15.

  Р-1).: Москаль – кацап.

• 16.
  1. Як я стріляв у німця, а німець у мене,
     Та сховався за явора, за листя зелене.
  2. Коби мамцю моя рідна, чого ж ня вродила,
     Усі хлопці комсомольці …?… [1]
  Примітки:

  [1] Респондент продекламував твір. – Примітка транскриптора.

• 17.

  Р-1).: То така дівоча. Та й більше таке, нема шо писати.
  З-1).: А чого нема шо писати?
  Р-1).: Такі весільні коломийки та й всякі.
  З-1).: Розкажіть нам ше весільних коломийок.

• 18.
  1. А як я був молодийкий, кохав вісімнайціть:
     Штири дівки, дві жидівки, молодиць дванайціть. [1]
  Примітки:

  [1] Рядки 1-2 респондент продекламував. – Примітка транскр.

• 19.

  Р-1).: Ну порахуйте скільки їх буде.
  З-1).: А ше які весільні? Скажіть нам.
  Р-1).: То всякі дурацькі такі.
  З-1).: То ви, може, нам хоть одну заспіваєте. Нам якраз такі треба. Заспівайте.

• 20.
  1. То ж ня зрадив, парібочку, то ж ня зрадив, зрадив,
     Бодай собі у горазді свій вік ни впровадив.
  2. То ж ня зрадив, парібочку, таку молодийку,
     Я ни вміла жито жати, траву зеленийку.
  3. То як я си здогадаю, як я був хлопчина,
     То ни єдна заплакала за мною дівчина.
  4. То я вийду на горбочок, заграю в листочок,
     Спізнай, спізнай, мій миленький, чий то голосочок. [1]
  5. Любила, любила, правда що файного,
     То більше ни бду кохати, поки життя мого.
  Примітки:

  [1] Р-1).: То дівоча пісня. Склероз.
  З-1).: Та чого, пригадаєте ше зараз. – Примітка транскриптора.

• 21.

  З-1).: Бачите, як файно співаєте. А ви кажете не маєте сили.
  Р-1).: Маю силу, колись співав.

• 22.
  1. То би вівці, мої вівці, то чорні, то білі,
     А хто бде вас, вівці, пасти святої неділі.
  2. То би неділенько свята, то ж ня покарала,
     То за тути переберки, що’м перебирала.
• 23.
  1. Миленький, миленький, маєш сухий писок,
     Шоби ти так Бог іскарав, би ти гірше висох.
• 24.

  Р-1).: Так шо хлопці дівчат не обіжайте. Як кохаєш, то женися. Інакше буде проклинати цілий вік. Правда?
  З-2).: Ну.
  Р-1).: То всьо, хватить з мене.