Сеанс

Текст

• 1.

  Респондент: [1] Шо я знаю, я забула. Єден куплєтик знаю. Ану! То повстанці співають, то повстанська пісня.
  Збирач-1): [2] Повстанська?
  Р-1).: Та.

  Примітки:

  [1] Далі подається як Р-1).:
  [2] Далі подається як З-1).:

• 2.
  1. По лісі я ходив, ягідки я збирав
     І так свою дівчиноньку ягідкою назвав.2
• 3.

  З-1).: Співайте.
  І: Ну то всьо. Хіба той єден куплет. А другу будуть казали, шо то Івана Франка пісня.

• 4.
  1. Стиха, стиха Дунай воду несе,2
  2. А ще стихше дівчя косу чеше.2
  3. Чеше, чеше та й на Дунай мече.2
  4. Плиньте, косо, під зелене просо.2
  5. Під тим просом явір зелєнейкий,2
  6. Під явором коник воронийкий.2
  7. Сідит, сідит на скрипочку грає,2
  8. Струна в струну різне промавляє.2
• 5.

  Р-1).: Знаю шо то Івана Франка пісня, ну, не знаю я її таку затямила. Ну, ше знаю била така. То казали старовинна повстанська пісня.

• 6.
  1. Відти йа гора, відти йа друга,
     Мижи тими гороньками ясная зоря.2
  2. Ой я за нею, як за зорею,
     Польом, польом сивим коньом, чи ї догоню.2
  3. А як догонив та й заговорив:
     – А хто ж тебе, моя мила, так рано збудив?
  4. – Нихто мене не збудив, я сама встала,
     Зийшла зоря з цего моря, я личко мила.2
  5. – …?… мила моя, сідай на коня,
     Поїдеме в чисте поле до мого двора.2
  6. А в моїм дворі штирє покої,
     П’ятая світляченька для нас вобоїх.
     А п’ятая світляченька для нас вобоїх.
  7. – Ой ти, милий мій, неправда твоя, не маєш двора,
     Тільки стріха соломняна, та й та не твоя.2
  8. – Ой мила моя, чого ж ти така,
     Кой ти така горда била, чо’з не замужна?2
  9. – Ой ти, милий мій, правду кажу я.
     Бідна’м била, в наймах жила, то’м не замужна.
• 7.

  Р-1).: Коломийки.
  З-1).: О! Ми дуже хочемо. Ми шукаємо таких, шо знають їх багато. А дуже гарно співаєте.
  З-2).: Та, та.

• 8.
  1. Україно, й Україно, я тя дуже люб’ю,
     А я тебе, Україно, до серця голуб’ю.
  2. Лєти, Україно, високо своїми крилами,
     Стопчи, стопчи Янковича своїми ногами.
• 9.
  1. Як ї’м била молодейка, то’м си била ладна,
     Тепер ї’м ся роз’їхала, як тиліга задн… [1]
  Примітки:

  [1] «тиліга задн..» = тиліга задна = задня частина воза. – Примітка транскриптора.

• 10.

  З-2).: А може ви нам якихось весільних пісень заспіваєте?
  Р-1).: Висільних? Ну то яких висільних. То як в нас колись ладкали. То то відспівували так. Ну перше зачинали як колись були, йшов молодий по молоду. Ну то й ладкали.

• 11.
  1. Ми йдеме дорогою2
     Широкою, ни вузкою.
• 12.

  Р-1).: То ся як барвінок ріже:

• 13.
  1. Зелений барвіночок,2
     Звийми єго й у віночок.
• 14.

  Р-1).: Та, то вже пішли за барвінком.

• 15.
  1. Ци то то подвірєйко,2
     Де зелений барвінойко.
  2. Та й червоная ружя,2
     Господарство ой одружа…
• 16.

  Р-1).: Я так сі задихую.
  З-2).: Та помаленьку, не спішіться.
  Р-1).: То вже як різали барвінок. А потом ішли… То вже позабувала, знаєте. Та й йдуть до мо-лодого: «Отворяй, свату, хату, та й новійкі сіни»

• 17.
  1. Й утвори, свату, хату,2
     Та й пущай нас пин…
  2. Та й пущяй же нас пинно,2
     Бо нам в ніжейки зимно.
  3. Ми ся снігами бильи,2
     Заки’з наc ся добили.
• 18.

  Р-1).: То вже буде ладканок, тепер вже таких … весільних тоже. Забила, вчора так си здогадувала до мене нині не приїжджає. Бог ни дає ми вмирати… То вже пройшло, то ше є до того.

• 19.
  1. Ци де хто снав, ци хто думав …?…,
     А як по силу стріляла Павлова боївка.
  2. А Павлова стріляла, Рісковського вбила,
     Я забігла й у комору, там ї’м ся сховала.
  3. Як ня найшов анкагебіст, та бідову вдару:
     – Скажи, скажи, чорнобрива, як любиш Бандеру.
  4. Я стояла та й мовчала, лишь Бога просила,
     Бо я знала – перєможе України сила.
  5. Та тєпер суть лихі люди, ни мож ся мирєти,
     Бо вни кажут, що за руських било добре жити.
  6. А я вкрала трохи булі й нисла в пирибиси,
     А ту мине пиристали всі канторські криси.
  7. Шофер повіз пів кузова, їздовий в тачанці,
     А я мала й у міщати та й вергла в млочарці.
• 20.

  Р-1).: А ше вам заспіваю як ся кудилі пряди:

• 21.
  1. Та ни ходи попід вікна, бодай’їс ця знудив.
     То ни трєси кожущятьом, бо’з ня перепудив.
  2. Та ни ходи попід вікна, то вступай до хати,
     Бо ми впало виритено, никому подати.
• 22.

  Р-1).: Піде вам двох. Та там вжетаких співают, великий прийшов то борше спровадив. То може вам заспівати, як корову пасла?
  З-1).: Заспівайте!
  З-2).: Заспівайте!

• 23.
  1. Єк’їм била молодейка, то’м пасла худобу,
     То ми било паробочків на мою подобу.
• 24.

  Р-1).: Не казали картопля. Так по своєму. Булі садило. Садилося семеро стаї. А стаї мали, одна стайка мала трийцять два метри завдовжки і тринайціть завширшки. А так садилося сім раз.

• 25.

  З-2).: А скажіть, в вас колись Андрія святкували?
  Р-1).: Ага! На Андрія коноплі сіють.

• 26.
  1. Ой Андрію, Андрію, колопенки сію,
     Та трусами заволочу, а Андрія ни хочу.
• 27.

  З-2).: А ше шось співали на Андрія?
  Р-1).: Та співали!

• 28.
  1. Ой Андрійчик, Андрійчик, купи ми грибіньчик.
     Няй розкажу [1] жовту косу під зелений віньчик.
  Примітки:

  [1] Р-1).: Я сі забила. Мала сказати «няй розчешу», а сказала «няй розкажу». – Примітка транскриптора.

• 29.

  [1]
  З-1).: А може ше нам якісь весільні пісні заспіваєте?
  Р-1).: Висільні? Незнаю. Ну, Боже, мій Боже, чо я забула. А колишнє вісілійко звели на нуля.
  З-1).: А колишнє весілля як було? За вашої молодості. Ваше як було?
  Р-1).: То то в мене таке файне било.
  З-1).: Ну то розкажіть яке воно було, з самого початку.
  Р-1).: Як било. Молодий зібрав в себе вдома. Шапка, капелюх, палицю в руку. То били два молодці. Дружба і молодий, молода і дружка. Т о не било по лванайці, штирнайці дружок. Ну й по тому вже йдут по молоду. Йдут по молоду і співають як прийдут до молодої.
  З-1).: А шо співають?
  Р-1).: Та то то шо я вам ладкала: «…бо нам зимно…» як зима.
  

  Примітки:

  [1] Респондент розповідає про своє життя. – Примітка транскр.

• 30.
  1. Типирішнє висілійко звели до дурниці:
     Ни приданню, ни боярів, ани молодиці.
• 31.

  Р-1).:Колись дружба мав капелюх, за ним була пава, а як зробив перехрестя! А як дружба перехрестив подвір’я, підняв палицю і так держав палицю, і так попри то ішли молоді, люди. Він так тримав палицю поки всі не пройшли. А тепер то так: в п’ятій годині зачинатся, до п’ятої ранку.
  З-1).: А в вас були пісні, коли барвінок рвали? Барвінкові?

• 32.
  1. Жнемо барвінок, жнемо,2
     Від Богойка долі ждєм…
  2. Від Богойка святого,2
     Від нашого молодого.
• 33.

  Р-1).: То як різали барвінок!
  З-1).: А хто той барвінок різав?
  Р-1).: Коровайничка. Вдівалася в червону хустку. Та ше й тепер так є. Биз мене, мине ше й тепер кличут барвінок різати: «Ходи, будеш стояти, ти будеш помагати повідати». При барвінку треба було повідати.
  З-1).: А шо повідати?
  Р-1).: Співати. Ни знают типірішні, ни знают.
  З-1).: А як вони той барвінок різали? Звичайно?
  Р-1).: Ні! Три чупки зразу, три барвіночки разом, перстінь той шо молода має чи молодий. То так три рази по три, то вже відложіт молоді. А путому так во.

• 34.
  1. Ой ріжися, барвінку,2
     Веселого віку.
  2. Ой віку виселого –2
     Нашого молодого.
  3. Та й Присвятої Діви –2
     Нашої молодої.
• 35.

  З-1).: А в вас були якісь, коли пекли коровай пісні?
  Р-1).: «Коровайове кісто їхало через місто…»

• 36.
  1. Коровайово кісто2
     Їхало через місто.
  2. Та й у піч заглядало,2
     Ци хороше місце мало.
  3. Хороше, хорошеньке,2
     Йа би, Боже, щасливеньке.
• 37.

  Р-1).: Ви знаєте я з вами загрішила, то тепер Петрівка.
  З-1).: Та то можна ми здалека приїхали…
  З-2).: А як в вас коровай пекли? Може, розкажете нам.
  Р-1).: Робили тісто.
  З-1).: А шо до нього давали?
  Р-1).: Ну, звичайні єйця, так ж би ліпший був. Такий файний, ни дужи виликий. В каструльку всадили. Мусів дружба всаджати.
  З-1).: Обов’язково дружба?
  Р-1).: Так. В молодої ни пекли, а несли від молодого до молодої.
  З-1).: А хто коровай пік?
  Р-1).: Коровайничка.
  З-2).: То була одна коровайничка на ціле село?
  Р-1).: Ні. То взялися, як було весілля, хто такий з родичів. Мій ся брат женив я била коровайничков. Я саджала в піч.
  З-1).: А коровай якось прикрашали?
  Р-1).: Прикрашяли, прикрашяли. Тоді ни було чим прикрасити, так дещо. А тепер понавішують на нього шось.

• 38.

  З-1).: А коли в вас святкують Святий Вечір?
  Р-1).: Семого січня. Так ми ся здає, бо я забуваю.
  З-1).: І які страви в вас готують на Свят Вечір?
  Р-1).: Пісні.
  З-1).: А які саме?
  Р-1).: Ну, по перше, кутю. Кутю, булю в лупині, не чистять, з капустов, вареники, голубці.
  З-1).: А у вас колядувати приходять на Святий Вечір?
  Р-1).: Приходять.
  З-2).: На Святий Вечір?
  Р-1).: Та. І на Свят Вечір приходять. А на Різдво, то такі колядники називалися вертеп. Звізда йде.
  З-1).: А хто ходив в вертепі? Хто там був? Які особи?
  Р-1).: Чи я вже знаю?
  З-1).: Нє, колись як було.
  Р-1).: Колись ішли чоловіки жи шось розуміли. А тепер однаково.

• 39.

  З-1).: А які колядки колядували в вас давно?
  Р-1).: Ну то які колядували? « Бог предвічний…», ну а потом « Дивная новина». О такі.
  З-1).: А були якісь окремі колядки господині, господарю, парубку чи дівчині?
  Р-1).: Було таке, що ходили старі чоловіки. Як вони співали, я си запам’ятаю трошки.

• 40.
  1. Господар …?…, вийдеме до хати.
     Ой дай, Божє!
  2. Будеме колядувати.
     Ой дай, Божє!
• 41.

  Р-1).: То і господині, і господарьові, і дітям співали. Всім. То позасідали за стіл, а ту грали ще музики.
  З-1).: А танці якісь танцювали тоді?
  Р-1).: Так во сі крутили.
  З-1).: А як то називається?
  Р-1).: Гуляють та й всьо. То там ішли хата в хату, колись то давно так било, із-за мого дитинства, шо ходили п’ять-шість чоловіків, тоді давали ще збіжжя, грошей не давали, бо грошей не било. Для священика збіжа. Богач давав більше – велике решето, а бідніщий – мале решито. А то бідний миску.
  З-1).: А ви не пам’ятаєте які слова колядок тих?
  Р-1).: Як мині співали!

• 42.
  1. Ти, Настусько, рости, нас на висіля проси.
     Ой дай Божє!3
• 43.

  Р-1).: То ше таке було як я була маленька. То мені казали, шоб я росла. Я все таки запам’ятала туто. Там ше якось дуги є.
  З-1).: А віншували в вас якось?
  Р-1).: Позабувала. А віншували, віншували. Там може така Сопиха є, але вона глуха вам буде зле з нев говорити. Вона може борше знає так віншовання, та.
  З-1).: А на Щедрий Вечір в вас щедрували?
  Р-1).: Щедрували, та я позабувала. Я вам заспіваю пісню довгу.
  З-1).: Ну заспівайте!

• 44.
  1. Ніч била спокійна, в силі било тихо,
     Вільним ходом в село заїхало авто.2
  2. Розбіглися кати попід людські хати,
     Ариштуют друзів за підпільну працю.2
  3. Друзів ариштуют, в’яжут нас за руки,
     Відсилают друзів до тюрми на муки.2
  4. Там три рази денно води їм носили,
     А сім разів на день нагаями били.2
  5. Ой сіділи друзі, ой півтора року,
     Викликают друзів слухати вироку.2
  6. Вирок вічитали, на смерть засудили,
     …?… розстріл вже друзів побили.2
  7. Пращавайте, мамо, пращавайте, тату,
     За підпільну працю дістаєм заплату.
• 45.

  З-1).: А ви колись колискові дітям співали, коли діти були маленькі? Які колискові ви співали?

• 46.
  1. Колишися, колисочко, новийка, новийка,
     То няй ся в ній виколише дітина малийка.
• 47.

  Р-1).: Та позабувала. Своїх четверо, внуків четверо, правнуків вже двоє, а ше одно зі Львова годувала. Я таківо, а то позабувала. Думаєте ми ся такимво занімали. Ше їдної.

• 48.
  1. Україно, Україно, в тебе доля є гирка,
     Виганяє москаль з хати молодого юнака.2
  2. Юнак пішов в ліс зелений, з того всього задрімав,
     Приснив му ся сон дивнейкий, що він дома ночував.2
  3. Приснив му ся сон дивнейкий, що він дома ночував,
     Пробудився, а він в лісі, з того гірко заплакав.2
• 49.

  З-1).: Може, ше якусь пригадаєте. Ви так гарно співаєте! А ви колись пісні співали як ягоди збирали, гриби?
  Р-1).: Та було, але я забила. На гриби не ходила, бо не вмію гриби брати. Хіба якби мене гриб закликав до себе. Всьо знаю, а то хіба якби мене гриб закликав «Ходи, сюда я води!»
  З-1).: А на Івана Купала в вас які пісні співають?
  Р-1).: В нас не співають. В нас більше Івана Хрестителя є… Ни робіт і в церкві буде.
  З-2).: А ви знаєте якісь пісні про Довбуша, про опришків?
  Р-1).: То я хоба чула, я забила. Ту колись зійшлися два старі, мій вотиць і ще такий один. Та й кажи «Куми, нащо ви туди йшли?» – «Та ба Довбуш який розумний ійого зрадили». Я знаю про нього. І то ходять на його кузню. То називали Довбушева кузня. Там наверху є. То Довбушова пісня таво Ничай!

• 50.
  1. Ой у лісі, край дубови, при тихім Дунаю,
     А крикнули козаченьки: «Утікай, Ничаю».
  2. – А як мині, молодому, втікати, втікати,
     Свою славу козацькую під ноги стоптати [1].2
  3. А ще не встиг, Нечай-козак на коника сісти,
     Обертаться заду себе, а вже ляхи в місті.2
  4. От побачив Нечай-козак свого брата в місті:
     – Скажи, скажи моїй жоні, нищасній невісті.
  5. Що вна юна не виходит на високу гору.
     Вна вже мене не побачит більше в своїм дому.
  Примітки:

  [1] стаптати – варіант виконання.

• 51.

  Р-1).: Мині сі здає, шо то Довбушова пісня. Він співав за Ничая ще.
  З-1).: А в вас були якісь пісні, які співали на хрестинах?
  Р-1).: Та на христинах понапиваются і співают всякі.
  З-1).: Колись, ше за вашої молодості.
  Р-1).: За мої молодості не дуже так. Якісь співали.
  З-1).: А які, наприклад? Заспівайте.
  Р-1).: П’яному… Я забила відки я знала ту пісню. Я ни знаю як буде початок.

• 52.
  1. Ішла сирітка лугами, лугами,
     Стрітив ї Господь… [1]
  Примітки:

  [1] Респондент проспівала лише початок пісні. – Примітка транскриптора.

• 53.

  Р-1).: А нашо Вам «Сирітка»!
  З-1).: Треба!

• 54.
  1. А й у місті Мартинові стара матінка прийшла,
     Свому синові рідному пєрєдачу принисла.2
  2. «Пєрєдайте пєрєдачу, бо на світі говорят,
     Що по тюрмах політв’язнів б’ють, ще й голодом морят».2
  3. Настоятіль, постоявши, усміхнувся і сказав:
     – Твій синочок тої ночи в смертну келію попав.2
  4. – Цю остатню перєдачу єго другам занисіт,
     Нехай …?... спізнає [1], що він сідів у тюрмі.2
  5. Постояла стара мати, заплакала і пішла,
     І ніхто її ни бачив, що в душі вона нисла.2
  6. А в душі вона понесла тяжкий камінь на сирцю,
     З вочей так ся лляли сльози, мов накидав би пирцю.2
  Примітки:

  [1] згадают – варіант виконання.