Сеанс

Текст

• 1.

  Збирач-1): [Далі подається З-1).:] Оті довгі такі пісні, які ви знаєте довгі такі, ваші улюблені?
  Респондент-1): [Далі подається Р-1).:] «Їхав козак з України та й зблудив з дороги». Такої ше не маєте записано, нє ше?
  З-1).: Ні, ні.
  Р-1).: Начинайте, ану!
  Р-2).: Хто їх зна, якеї їм треба? То би ни списав, якби всі си здогадав за цілий день! Я знаю, які файні?
  З-2).: Які знаєте, такі співайте!
  Р-1).: Чи про Україну, чи про яку єдність?
  З-1).: Які вам зараз от в голову приходять.
  Р-1).: Шоб не співати про Україну, а Україна вже хоба руїна!
  Р-2).: Не буде!
  Р-1).: Хоба лиш вона ше буде, буде на цілий світ!
  З-1).: То треба співати, шоб була!
  Р-2).: Славити треба! Вже й так ангели на небесах співають.
  Р-1).: Скоро буде: всьо буде, новий уряд буде, всьо-всьо буде, всьо!
  З-3).: А ви такий гарний вірш розказали тільки шо, шо склали самі.
  Р-1).: Хочете написати?
  З-3).: Так!
  Р-1).: Пишіть, ну!
  З-3).: Кажіть.
  Р-1).:

• 2.
  1. Буде Україна, вона буде, буде,
     То за нашу Україну Господь не забуде!
  2. То бо буде Україна й будуть українці,
     То нам в біді допоможуть поляки та й німці.
  3. То поможуть і англійці, поможуть й китайці,
     Тоді буде Україна, як пиріг в сметанці!
• 3.

  [1]
  З-1).: Ну що, нагадали собі?
  Р-2).: Яких, довгих?
  З-1).: Угу.
  Р-1).: Та давайте-давайте, я захрипла, я молодша!
  З-2).: Та давайте ту пісню, шо ви мали співати.
  З-3).: Може, вам шось інше легше згадати, може, вам весілля легше згадати?
  З-1).: Якшо так, як би ви нам розповіли, як то весілля, так по порядку було?
  Р-1).: Співайте-співайте ту, ну ж ти козак який був мудрий, як їхав з України, та й зблудив з дороги!
  [2]

  Примітки:

  [1] Респондент № 1 розповідає про таблетки, від яких не хочеться їсти. – Примітка транскриптора.
  [2] Респонденти пригадують пісню "Їхав козак з України!". – Примітка транскриптора.

• 4.
  1. Їхав козак з України та й зблудив з дороги,
     Та й заїхав на подвір’я до бідної вдови.2
  2. – Ой ти, вдово молоденька, як ти тутки маєш,
     З маленькими діточками як ту [1] проживаєш?2
  3. – Як ся маю, козаченьку, та як я ся маю,
     По чім ти мене спізнаєш, що мужа не маю?2
  4. – Пізнаю тя по оздобі та й по твоїм ході,
     Що ти сумна-невесела ходиш у жалобі.2
  5. Старий козак, старий козак вміє порадити:
     – Роздай, роздай дрібні діти, будемо [2] си жити!2
  6. – Мої діти не ягнята, вни не підут пасти,
     А я своїм дітьом – мати, не дам їм пропасти!2
  7. Ввечир буду запрядати, ввечєр [3] буду шити,
     Я з своїми діточками сама буду жити! [4]2
  Примітки:

  [1] то – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
  [2] будеме – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
  [3] а вдень – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
  [4] Респонденти іще раз на прохання збирача № 2 повторюють першу і останню строфу твору. При повторі останньої строфи заспівали другий рядок так: «Ввечир буду запрядати, а вдень буду шити, / З маленькими діточками сама буду жити». – Примітка транскриптора.

• 5.

  Р-1).: То вже хитрий, видите, бо старий: велів продати, якби був молодий, він був жив!
  Р-1).: Чи якось буду жити.
  Р-2).: Як сє спує, так буде.
  З-1).: То про старого козака такого?
  Р-1).: Так, стари – вони суки вже!
  З-3).: Бачите, подумали-подумали, згадали таку мельодію. А яку знаєте іншу мельодію на ту пісню?
  Р-2).: То ні, не тям’ю вже, то-то відспівали раз, раз то візьмеш, то инчий голос був.
  З-1).: То ви в клубі співали, так? [1]
  Р-2).: Ая, молоді! Та я вже маю сімдесят восьмий рік, мені вже в клуб співати!
  З-1).: Ну, то… Але гарно співаєте, то…
  Р-1).: Ми вже певно не будеме співати, хоба нас Сухоребра [2] забере. Ади, десь там ходить, бог знає куди бере, а ту прийшла в Жукотин, то би набрала цілий Камаз [Сміється].
  Р-2).: Ходи, Надь, ходи, заспіваш яку файну! [Р-2) звертається до дочки, щоб та йшла допомагати співати, бо має гарний голос, проте, вона відмовляється. Після цього Р-1) просить дочку Р-2) принести збирачам кави: «То йди вари каву оті гостям, бордзо! По кружці кави нам звари! Дивись, яка гостиприїмна!»…]
  Р-1).: Ану, яку ше то?
  Р-2).: «Козак від’їжджає, а дівчина плаче».
  Р-1).: А вони тої вміють…
  Р-1).: Ну, але в вас її співали?
  Р-1).: «…Де ж ти від’їжджаєш, молодий козаче?» Ееее, то то вже кури співають!
  З-1).: Ну, але в вас її співали завжди, правда?
  Р-1).: Співали, співали!
  Р-2).: «… Я від’їжджаю цесарю служити…»
  З-1).: Е нє-нє-нє, ми такої не знаємо!
  З-4).: Ми не знаєм такої!
  Р-1).: А заспівайте! [3].
  З-1).: А можете заспівати?
  Р-2).: Чо би’м не могла? Як говорити, то і співати буду!
  Р-1), Р-2).:

  Примітки:

  [1] Звертається до Р-2)
  [2] Сухоребра = смерть. – Примітка транскриптора.
  [3] Р-2) проговорює слова наступного пісенного тексту

• 6.
  1. Козак від’їжджає, а дівчина плаче:
     – Де ж ти від’їжджаєш, молодий козаче?2
  2. – А я від’їжджаю цесарю служити,
     Прошу тя, дівчино, за мнов не тужити!2
  3. Не тужи, дівчино, не заходи в тугу,
     Бо я від’їжджаю та й си найду другу!2
  4. – Ни хвались, козаче, то всьо Божя воля,
     Зломиш головоньку з вороного коня! [1]2
  5. [А] [2] під головою сина кабатина,
     Ходит, ручки ломит молода дівчина!2
  6. Треба до матінки поліфонувати [3],
     Щоби приїхала сина поховати!2
  7. Приїхала мати, почала плакати:
     – А де ж мій синочок, що ’го не видати?2
  8. – Тихо, стара мати, не плач, не журися,
     Три доби минуло, як твій син забився!2
  9. Три доби минуло, як ’го поховали,
     Штири пари коней до гробу спускали.2
  10. Штири пари коней до гробу спускали,
      А єго камбрати [4] на «Віват!» стріляли.2
  Примітки:

  [1] У тексті, який респондентка промовляла про себе, щоб пригадати пісню, після цієї строфи йде ще така: "Зломив головоньку з вороного коня, злиліта із нього вся цесарська зброя [останнє слово важко розчути]". – Примітка Андрія Вовчака.
  [2] Початку рядка немає у записі, відновлено за текстом, який респондентка промовляла перед співом, щоб пригадати пісню: "А під головою сина кабачина, ходит, ручки ломит молода дівчина". – Примітка Андрія Вовчака.
  [3] поліфонувати = зателефонувати. – Примітка транскритора.
  [4] камбрати = товариші. – Примітка транскритора.

• 7.

  Р-1).: Знаєте, шо то камбрати?
  З-1).: Друзі.
  Р-1).: Ади, який герой бив, ся хвалив – він ся найде другої. І знайшов? Не треба ся николи хвалити, николи-николи!
  З-1).: А таку співанку ви від кого навчилися?
  Р-2).: Ох, Боже, то з дєтства ше, мати співала, там я знаю, по вечірках ми ходили, куделі прясти.
  Р-1).: А ше за Польщі, за Австрії. Ту всякі били. Ту били і маскалі, і німці, і поляки.
  Р-2).: Шо всі’с ми співали. О-йойо! Я би’м і не переспівала, за два дни вам [не] переспівала, якби мені всі на голову прийшли, знаєте!
  Р-1).: Нам ту Польща, ми там у Польщі сіно сушили, ни раз ми пішки прийшли.
  З-1).: Ну, а так не маєте собі записано, шо ви любили співати, нє?
  Р-2).: Ну, та хто їх зна? Та де, хоба в голові я си записувала! Моя Наталка [1] оті як перездавала на українське, то я цілий зошит списала, оті як здавала, оті тому два роки, як перездавала! Цілий зошит: куртих, довгих, колискових, бо мені ті пісні били і…
  З-2).: Ну, то ви, може, згадайте якусь колискову, яку дітям співали!
  З-1).: А ви того зошита не маєте, вона його здала десь, так?
  Р-2).: Вона його лишила там, де поступала, той взяв.
  Р-1).: Ви то дате адрес там свій, то ми вам напишем цілий зошит, та й вам те перешлем!
  З-3).: Нам голос, голос треба!
  Р-2).: Пісню не пришлеш, а голос!
  З-1).: Але ми тут є, ше будемо якийсь час, ми могли би ше раз прийти і ви би собі нагадали.
  Р-2).: То я ше згадаю, то ше хоба всі, то ше не всі, то ше буде хоба з двадцить яких!
  З-1).: Оооо, якби то так було!
  Р-1).: Та певно, то вони тут до вечора будуть сидіти з вами!
  Р-2).: Вони для того ходят.
  З-1).: Про якусь Бондарівну,
  Р-1).: Про Бондарівну?
  З-1).: Про Бондарівну, про пана Каньовського, такого, шо забив дівчину, нє? Не знаєте такої?
  Р-2).: Нє, то в книжках, переважно.
  З-1).: А, може, такі ше знаєте: чоловік-п’яниця жінку бив?
  Р-2).: Ну, та то є, але то такий голос, то я знаю вже?
  Р-1).: Шо вона йому стелит білу постелину.
  Р-2).: Ту я знаю, а то є ше такая другая.
  Р-1).: «…Біла постелина порохом припала, дротяна нагайка біле тіло рвала». Чуєте, кілько би не било піснів, все-йодно жінки бідніші, і всьо! Адам, повідат, Адам згрішив сам, а на жінку, на Єву всьо пішло, вся біда!
  Р-2).: Та чому, Адам сам грішив?
  Р-1).: Ну, а хто ж? Де ж його голова била? Його першого Бог сотворив!
  Р-2).: Злий підкусив жінці та й…
  Р-1).: То підкусив, хотів залазити в лопушшя – то й пішов!
  Р-2).: То Злий його підкусив, а тоді вона його… То їм того не треба!
  З-3).: А то шо ви тількишо казали, а як то заспівати?
  З-2).: Про білу постелину там.
  Р-2).: Сама забула першу стрічку.
  Р-1).: «…Мужу, мій мужу, – там далі, – не бий мене дуже, / В мене тіло біле, болить мені дуже…». Ходив по ночах, то вона ждала бідна вдома, прийшов до ню та й ше бив! Думаєте, ніц таких нема? Пяндалиги ходят до півночи по барах, по нічних, а цілий день спит ше й кулаками і всьо. Бач, співала, думала, жи ся оддам, то ми легшей буде, а він мене кулаками, а потому в груди. Оце запоможив. «Із-за тої запомоги ходити не можу!» Ну шо, не здогадаєтеса, нияк [2]?
  Р-2).: Пам’таю, же «На високій горі явір ся колише…» [3]
  Р-2).: То заспівайте, а ту потім собі нагадаєте.
  Р-2).: То ви цю заспівайте.
  Р-1).: То вони си, може, записали, то ви їм їдну стрічку проспівайте, би знали як голос, та й все.
  З-3).: Нє, то треба, шоб все було.
  Р-2).:… Та як я говорю, то як я то можу проспівати, як я говорю, мельодії нема…

  Примітки:

  [1] Наталка. – онука респондента. – Примітка транскриптора
  [2] Звертається до Р-2)
  [3] Проговорює слова наступного пісенного твору. – Примітка транскриптора

• 8.
  1. На високій горі явір ся колише,
     Там брат до сестрички дрібний листок пише.2
  2. – Сестро, моя сестро, ти моя голубко,
     Як ти привикаєш на чужині, любко?2
  3. – Ой, брати, ж мій брати, мушу привикати,
     Старому, малому мушу догаджяти.2
  4. – Ой пусти ня, мужу, в вишневий садочок,
     Ни буду я рвала [1] твоїх ягідочок!2
  5. А й вирву квіточку із виноградочку
     Та й пущу на воду до своєго роду.2
  6. Плине квітка, плине, під берегом стала,
     Вийшла її мати, ту квітку спізнала.2
  7. – Чи ти, моя доню, сім літ хорувала,
     Що твоя квіточка на воді зів’яла?2
  8. – Ой не хоровала’м ни день, не годину,
     Впала ж я ся, впала не в гідну родину!2
  Примітки:

  [1] рвати – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 9.

  Р-2).: Погана була трохи, ні, добра?
  З-1).: Дуже гарна!
  Р-1).: Та пісні всі, наякже, то ж то всьо пішла народна мудрість!
  Р-1)., Р-2).:

• 10.
  1. Летів ворон понад гай зелений, став калиноньку ламать,2
  2. Любив козак молоду дівчину та й не думав її брать. 2
  3. – Ти, дівчино, вистели пирину, я до тебе спать прийду. 2
  4. Дівчя постіль, постіль вистелило, само спатоньки лягло. 2
  5. – Де ж ти шлявся, де ж ти волочився, шо’с до мене не прийшов? 2
  6. – Я не шлявся, я не волочився, я в сестриці ночував. 2
  7. – Я в сестриці та й чаю напився, папіроса [1] закурив 2
  8. – Брешеш, брешеш, брешеш, вражий сину, ти до єншої ходив. 2
  9. Ночував’їс [2] в другої дівчини та й сестрицею назвав. 2
  Примітки:

  [1] папіросу – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
  [2] ночував ти – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 11.

  Р-2).: Вміли тої? Тоже її писали, же не вміли, в нашім клубі.
  З-1).: Нє, не чули.
  Р-1).: Листа відписувала.
  З-1).: То також з тих давніх таких пісень, шо ви їх навчилися?
  Р-2).: Та вни знимали, ше трохи я писала, які такі.
  З-3).: А ви кажете, ви писали, то як?
  З-1).: То ви комусь відписували, так?
  Р-2).: Так, завклуба брала.
  З-3).: А де співали: в клубі, в церкві?
  Р-2).: Я в клубі вже не співаю, я вже стара співати.
  З-3).: Ну, а колись співали?
  Р-2).: Та ранше, війну прожили, то в нас таких розкошів не било, в нас тут село погоріло і всяке, в нас такє не було колись.
  Р-1).: Ми такий клуб маємо, же може в любу годину впасти!
  З-3).: А колись, колись?
  Р-1).: А колись, тоже…
  Р-2).: Ну, а раншей, колись ше як за нашеї України, за Польші, нігди так не співали!
  З-3).: Ні в церкві, ніде не співали?
  Р-2).: Та чому, та в церкві всігди спивали, в церкви спивают!

• 12.

  З-1).: А шо то ви кажете – село погоріло, коли то воно погоріло?
  Р-1).: В тридцеть дев’ятім році.
  Р-2).: Наше всьо село спалене було: не було ни церкви, ни хатини, ничого.
  З-1).: А від чого згоріло так?
  Р-1)., Р-2).: Поляки спалили!
  З-1).: Поляки спалили?
  Р-2).: Так. То зачиналися українці з поляками, та й…
  З-1).: Ну, так і нарід вирізали чи нє. Чи то так?
  Р-2).: Ні, нарід не вирізали, то якісь проходили, варта йшла, чи якісь з Турки йшли, туво в Лімні були поляки та йшли долі село. То такі варта була, та й взєли та й їх примкнули, такі си українці будували Україну завчасу, та й їх примкнули. Та рано шяндар вийшов та просив би пустили, та вни ни хотіли, то позвонили в Турку, з’їхалися, та й хто втік то втік, шось билося штири та й. Та й вже йшли від Бережка, знали відки, всьо спалили хата в хату. В нас бив магазин, то навіть там розказували, жи в нас брали бинзину обіляли, всьо спалили. Та й так нарід тільку років ту жив.

• 13.

  Р-2).: Тої ше… Яка тота ни можи на голову прилісти, ми єнша прилізла, а та ни хоче.
  Р-1).: Котра?
  Р-2).: Тота «…Ни бий мене, мужу, / Моє тіло біле болит мене дуже, / Біла постилина порохом припала, / Дротяна нагайка біле тіло рвала…». То нє, якось ни можи ми на голову прийти…
  Р-1).: Я сама забула почєток.
  З-4).: Може ви її заспіваєте, а потім згадаєте?
  Р-2).: Дивись, така файна била…, кониць ни знаю.
  Р-1).: Ну, а тої про Якима, вони тої можи мают.
  Р-2).: Про Якима я знаю… то така всяка співана.
  Р-1).: Як то спочатку має бути: «…Як йшов до вдовойки, люди ни виділи, / Як йшов від вдовойки, вже півні запіли…»

• 14.
  1. [ Ой чи ти] [1] тямиш, дівчинойко, як я до тебе приходив?
     Як ми стояли під вербою, до сердейка’м тебе тулив.2
  2. Тулив, голубив, як дитину, до серденька’м тя пригартав,
     Називав тебе єдинов, зчастенька’м тебе цілував.2
  3. А соловейко на калині веселу пісню щебетав,
     Він мені молоденькому усю правдоньку розказав.2
  4. Тяжко тьохкав соловейко, що аж тряслася калина,
     Він сказав мині правдоньку: «Нивірна твоя дівчина!»2
  5. Бо через стид і через людий вона ни скаже нічого,
     Вона вже твоєю не буде, бо вна вже має [2] другого.2
  6. Ой став я бідний, як ті лози, що примулило на падрі,
     Здихнув я гірко крепкі сльози: «Ох змарнував я ввесь свій вік!»2
  Примітки:

  [1] Початкові слова відсутні на аудіоносієві, відтворено із записів у польовому зошиті. – Примітка транскритора.
  [2] інчого – варіант виконання. – Примітка транскритора.

• 15.

  З-1).: Дуже гарно, але я там шось не зрозумів про ці лози, як там.
  Р-1).: Лози стоять над річкою, де й вода їх примулила, то корчі в нас називают: корчі або лози. То так співали. То те, шо стоїт над берегом вода велика та й їх примулило. Та й вони стоят сумні, бо вони примулені.
  З-1).: Так-так. Дуже гарні пісні, ще жодної не чув.
  З-3).: Може, ше шось нагадаєте, ми вже будемо тут так до вечора сидіти, ми вже далі не підем.
  Р-2).: А то з села все’м до мене справляють, до Дубіля йдіть, до Анці!
  З-1).: Ну, то й добре, бачите, шо є така співачка в селі!
  З-3).: Та добре, шо є в селі, хто пам’ятає, багато вже людей не пам’ятає!
  Р-2).: Ну, то ше скоро, може, і я не буду пам’ятати!
  З-3).: Будете, будете!
  Р-2).: Сімдесят восьмий, та доки ше буду!
  З-1).: А зараз ше так співаєте, ше, може, збираєтеся тако, чи вже нє?
  Р-2).: Ниґде нє, вже нигде не здуж ходити, в клуб ідут молодії.
  З-1).: Але молодії не співають, напевно?
  Р-2).: Чо, та то я всім писала, там тим писала… О!
  …
  Р-1).: Шо, не маєте мобіляна?
  З-3).: Маєм мобіляни, всьо маєм! За двадцять перша.
  Р-1).: А знаєте, хто мобіль придумав? – Біда! А шо ви собі думаєте, шо Біда нич не варта? Вона собі жила мільйон років!
  Р-2).: Так, ту знают, напевно, «Світит місяць над хатами".
  Р-1).: Сатанинські збіговиська то знаєте шо? – То-то є футбол! [1]
  З-1).: О, ні, такої ні! Вона починається подібно, але такої ні!…
  З-3).: Ви співайте, а ми вам скажемо, шо ми знаємо, ви співайте, то шо знаєте.
  Р-2).: Дочка навчена, єншу мельодію знає, а я стару знаю!
  З-3).: Давайте ту, шо стару!
  Р-2).:

  Примітки:

  [1] Р-2). Пригадує пісню «Світит місяць над хатами»

• 16.
  1. Світит місяць над хатами, соловейко щебетав
     Не пускає мати доню в сад вишневий погулять!2
  2. – Пусти мене, моя нене, в сад вишневий погулять,
     Там щебече соловейко, я буду єго слухать!2
  3. – Не позволю тобі, доню, не позволю на цю річ,
     Відчини собі віконце, слухай єго цілу ніч!2
  4. – Я віконце відчинила, соловейка слухала,
     Мати зятя вибирала, доня плакала щодня!2
  5. А тим чясом її милий під віконце підійшов,
     Як побачив свою милу, сумну пісню заспівав.2
  6. – Ой не співай, мій миленький, бо тривожиш ти мене,
     Завтра прийде той богатий, буде сватати мине!2
  7. – Якщо ти ня вірно любиш, то ти батька покидай,
     Кидай батька, кидай матір, їдь зі мною в чуджий край!2
• 17.

  Р-2).: Файна?
  З-1).: Дуже!
  Р-2).: Чекайте, то є, то є, та воно не хоче на голос прийти.
  З-1).: Так-так.
  З-1).: Такі ся крутяться всякі, таку, як я хочу, не хоче прилізти на голову!
  З-3).: А які крутяться? То співайте, які крутяться! Ви нам співайте, а ми вам скажемо, шо ми знаємо. Співайте, то шо крутиться, то співайте!… То не мусять бути довгі, співайте всьо шо знаєте, і колискові, може, би ви нам пригадали?
  Р-2).: А вже хочу перше вільних, довгих, би’сте всі разом не мішяли.
  З-3).: Та то нам не страшно, ми собі потім поперекидаємо.
  З-1).: Переставимо, так.
  З-3).: То не конче, шоб…, шо вам крутиться, то співайте.
  Р-2).: Та колискові шо там, ті коломийки маленькі!
  З-2).: Ну, то ви заспівайте ті маленькі, які знаєте. Колискові, як дітей… Може, якісь забавлянки знаєте для дітей, як дітей забавляли, шоб не плакали?
  Р-2).: Та колишут та й співают. Я знаю…
  З-2).: А шо співають?
  Р-2).:

• 18.
  1. Ой дитя моє, дитя, то’с ми дало пиття,
     То на білі ручки в’ялість, а на личко старість.
  2. То спи, дитя, без повиття, повила тя мати,
     В колисочку постелила: «Йди, дітино, спати!»
• 19.
  1. Ой лю-лю-лю-лю-лю-лю, малейкий соколе,
     Хто ж тя буде колисати, як я піду в поле?
• 20.
  1. Ой летіла зозулина понад садовину
     Та й кукнула у віконце, збудила дітину.
  2. Бодай било ти, зозульо, всьо пір’я вобпало,
     Як ми збудила’сь дітину, ще било б ми спало.
• 21.
  1. Йа завішу колисочку на зелену вербу,
     Буде вітриць колисати, пок ся я не верну.
  2. Йа завішу колисочку на дуба, на дуба,
     Буде вітриць колисати сивого голуба.
  3. Йа завішу колисочку та й на калиночку,
     Буде вітриць колисати мою дітиночку.
• 22.
  1. Ой люляй же си, люляй, вічка сиві стуляй,
     Бо як не будеш стуляти, ни буду люляти.
• 23.
  1. Ой писана колисочка, писана, писана,
     Я си буду колисати дітиночку сама.
• 24.

  Р-2).: Я знаю, та ше є, але попробуйте всіх нараз.
  З-1).: А ви скількох дітей виколисали?
  Р-2).: Небагато, хоба семеро.
  З-1).: Хіба семеро? О, нівроку!
  З-1).: Маєте внуків, маєте правнуків вже, чи ні?
  Р-2).: Та, є: онуки є, правнуки. [Р-2) пригадує собі слова пісенного тексту]: «…Ой ждала мати рочок, / Не йде мій синочок, / Ой ждала другий – йде син мій любий, / Ой не сам він йде, а й двоє йде». Невеста йде, а вона єї дуже не злюбила:
  З-3).: Цікава дуже.
  З-2).: Ану, візьміть на мелодію, шоб ми почули.
  Р-2).:

• 25.
  1. Ой мала вдовойка
     Сина єдинака [1].2
  2. Ой мала вна, мала
     Та й на войну дала.2
  3. – Ой йди, сину, іди
     Та й ни забавляйся.2
  4. За рік, за півтора
     Додому вертайся.2
  5. Ой жде мати рочок –
     Не йде мій синочок.2
  6. Ой жде мати другий –
     Ой йде син мій любий.2
  7. Ой ни сам він іде,
     А їх іде [2] двоє.2
  8. А їх їде двоє
     На подвір’я моє.2
  9. – Чи рада’с нам мати,
     Що нас їде двоє?2
  10. Що нас іде двоє
      На подвір’я твоє.2
  11. – Тобі’м, синку, рада,
      Бо’з моя дитина,2
  12. Нивісці’м не рада,
      Бо чуджя чуджина.2
  13. Пішла до пивниці,
      Знайшла дві склядниці.2
  14. В єдну наточила
      Солодкого меду,2
  15. В другу наточила
      Студеного вина.2
  16. – Ти, мій син ріднийкий,
      Пий мід солодийкий.2
  17. Ти, чуджя чуджино,
      Пий студене вино.2
  18. Милейка не пила,
      А й милому скрила.2
  19. Як то милий випив,
      За серце ся вхопив.2
  20. Як то мила вздріла –
      Впала та й зімліла.2
  21. Ни ти ня, милейка,
      Ни ти ня струїла,2
  22. А й нас потроїла
      Моя рідна мати.2
  23. Кої’с знала, мати,
      Як нас потроїти,2
  24. А тепер знай, мати,
      Як нас поховати.2
  25. Сина поховала
      Перед вокінцями,2
  26. Невістку сховала
      Аж за воротами.2
  27. На сину садила
      Явір зеленийкий,2
  28. На чуджій чуджині –
      Березу білийку.2
  29. Росте явір, росте
      Та й ся розростає,2
  30. Листок по листочку
      Та й ся притуляє.2
  31. – Ой, Боже мій, Боже,
      Що я наробила?2
  32. Така любість била –
      Я ї розлучила.2
  Примітки:

  [1] Р-2).: Я так грубо, бо я не можу високо заспівати. – Примітка респондента.
  [2] їде – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 26.

  Р-2).: Казала, же дуже довга! Аж’їм ся змучила.
  З-1).: А там мама пішла до пивниці і шо взяла?
  Р-2).: Дві склянки, два стакани, дві склядниці!
  З-1).: Але й дуже гарна пісня! То як ті пісні так називаються у вас? Якось їх називають особливо чи просто довга?
  Р-2).: Та хто їх там називає! Та кажна, люди співають, я знаю, як називають!
  З-3).: Ну, як кажуть? – «Співаєм довгу!» Чи як кажуть?
  Р-2).: Так: «Співаєм або тої, або тої, або тої!» Та й так співаєм. Я коло церкви йду, то там все співают, піду на день, то все спишут, побивирают та й так потом.
  З-1).: А цю пісню від кого ви її навчилися, цю, шо ви співали?
  Р-2).: Оооо! То ше мама співала, най бог зна коли, може їй, знаєте, сорок років, ни теперки.
  З-3).: А мама ваша також співала?
  Р-2).: Та такє: нас коли колисала, або колись ранче пряли куделі та вона пряде, а ми вмєстє вже з братом чи шо, а вона сяде: «Я буду співати!», та й співає та й ми слухаємо. Десь по вечірках ранче…
  З-1).: А так вечірки доки були, десь до якого року?
  Р-2).: Та одьо поки, поки ше не стало, поки шили, вишивали, пряли куделі та й все на вечірницях, а тепер то вже відійшло.
  З-1).: А то десь так до якого року приблизно нагадайте собі?
  Р-2).: Ну, до котрого, я знаю?
  З-1).: Ну, до сімдесятих чи?…
  Р-2).: А ранче сі кінчили.
  З-1).: Ранше сі кінчили?
  Р-2).: То вже настали тиї клуби, та й зачіли ходити в клуб, молодіж стала по світу сі роз’їжджати, та й ся так вечірниці, а то ж каже, то вобкруг: там вечірниці, там вечірниці, тепер вже того нема, бо…
  З-1).: То ваше село мало ше такі округи: ті собі там збирались, ті собі там?
  Р-2).: Так, так, во маєте, тут один, а там другий, то кілько тих вокругів було та й…
  З-1).: Ну, а був хтось такий головний, з хлопців чи дівчат в тих округах?
  Р-2).: Та ніхто, та самі, всі вміли: «Днись співаєм ми сьогодні? Або тої, або тої!» так си сами знали і та так ми си співали.
  З-1).: А якісь складки собі шось робили, так шоб собі шось купити?

• 27.

  З-3).: А як колись, як то було на Андрія колись?
  Р-2).: Як колись, я то то вам не скажу, я то того… Ранче било, як згоріло, то било вінец, то за то вам не скажу, бо я тото нич ни ходила, не робила. Колись ше не било, я мала діти, сиділа вдома. А типір вже в клуб ходят та шось там таке.
  З-3).: А як дівкою були, не ходили на Андрія?
  Р-2).: Та ходили’сми на гору, там запалили солому та співали: «Андрію, Андрію, я колопні сію».
  З-1).: А як то співали?
  Р-2).:

• 28.
  1. Ой Андрію, Андрію, я колопні сію,
     Ой дай же ми, Боже, знати, з ким їх буду брати!
• 29.

  З-1).: Тільки таку співали чи ше шось, може?
  Р-2).: Ну, та є там, то вони довгі, співали ту: «Садила ворішеньки та й терен», все на Андрія співали.
  З-1).: А як то її співали?
  Р-2).: Вона довга.
  З-3).: Ну, то хай буде!

• 30.
  1. Садила я ворішеньки та й терен,
     Садила я ворішеньки та й терен, гей!
     Любив мене файний хлопиць, ще й Семен!2
  2. Ой Семене, Семеночку, Семене,
     Ой Семене, Семеночку, Семене, гей!
     Чом ни ходиш, ни говориш до мене?2
  3. А у мене біла постіль стелена,
     А у мене біла постіль стелена, гей!
     Дрібнийкими сльозоньками скроплена!2
  4. А в ниділю скоро рано, скоро світ,
     А в ниділю скоро рано, скоро світ, гей!
     Збираєся дівчинонька, їде в світ!2
  5. А за нею єї нелюб на коню,
     А за нею єї нелюб на коню, гей:
     – Чикай, чикай, дівчинонько, догоню!2
  6. А як її той нилюба догонив,
     А ни її той нилюба догонив, гей!
     Жовту косу до коника пришпилив!2
  7. – Ой возьми ня, мій нилюбий, на коня,
     Ой возьми ня, мій нилюбий, на коня, гей!
     Завизи ня до матінки, до вітця!2
  8. Я там буду на лавойці лижати,
     Я там буду на лавойці лижати, гей!
     Буде вотець, буде мати плакати!2
  9. Плаче вотиць, плаче мати, родина,
     Плаче вотиць, плаче мати, родина, гей!
     Пішла, пішла марно з світа дівчина!2
• 31.

  З-1).: А коли її співали?
  Р-2).: Ми її співали все, як колопні сіяти. Могли ї вись чєс співати.
  З-3).: То не тільки на Андрія її співали?
  Р-2).: Так!
  З-1).: А на Андрія, то де її співали: там на полі?
  Р-2).: На поли! Вийшли на поле, та й!
  З-1).: А там було зимно, нє?
  Р-2).: Ну, та клали вогєнь, взяли околоти, палили і так співали, а шо, позагарталися та й співали!
  З-1).: А коли то: зранку, ввечері. Коли то було?
  Р-2).: Вечером!
  З-1).: Ввечері на Андрія, так?
  Р-2).: Так, так, так!
  З-1).: А тії околоти, казали нам, шо крали їх, так?
  Р-2).: Солому з дому брали, та й палили і так співали всякого.
  З-1).: А там були хлопці і дівчата, всі разом?
  Р-2).: Всьо, всьо, аякже!
  Р-2).: А чи, може, там якісь, казали, ворожили, так сміялися?
  Р-2).: Та ше колись, говорили, ранчей, я ше мала була, покий село ни згоріло, то таке всяке, а потому за совєту ничого не було, я за того вже пішла, при клубі тоже навряд шо. То на поле хлопчаки хоба йдут та там палят скати да огінь горит. Та колись там все співают такє-во. А таке-во, ті во клуби на Андрія ше шось там робили, то я вже не йду, бо я вже стара.
  З-1).: Ну, так, так.
  З-3).: А такого не було шо ладкали на Андрія?
  Р-2).: Мабуть, ні, такого не знаю…
  З-3).: Такого не знаєте?

• 32.

  З-2).: А весільних ладканок ви ніяких не знаєте, не ходили на весілля ладкати?
  Р-2).: Ой там: де довелося, там і шла!
  З-3).: О! Я казала, шо Ви знаєте трохи ладканок, а нам не співаєте!
  З-1).: Але, напевно, то воно добре би пригадалося, якби ви так розповіли трохи про весілля, як то у вас весілля колись робили: як зачинання, там… Може, ви ше знаєте, бо то люди шось так не знають: от як хлопець з дівчиною собі там… От, напевно, як і ви віддавалися, то таке вже не було, шоб батьки вибирали, правда, то вже більше хлопець з дівчиною собі там?
  Р-2).: Та де: то все на новий лад!
  З-1).: То все минулося давно, правда? То вже собі сподобали. І як то якісь свати йшли, як то?
  Р-2).: Ну, там як пришли молоду сватати та й спивали:

• 33.
  1. Ой у гору солов’ятко гніздо в’є
     Чи нам, всім приданцем, місце є?
     Кому нема-нема – глядайте,
     Красно сідайте.
  2. Та ми милий Боже красно всіли,
     Та до столу … [1]
  Примітки:

  [1] Респондентка продекламувала твір, забула продовження. – Примітка транскриптора.

• 34.

  Р-2).: Та й такево, тай, а потому то співали: [1]. То такі всякі дурниці…
  З-3).: То співали на сватані, та?
  Р-2).: Та.
  З-3).: Але заспівайте нам ту трохи!
  З-1).: Ви маєте гарний голос і хотілося би записати.
  Р-2).: … То якось співали як прийшли до молодої то співали, як то-то. Там в нас називають ту «гору», а ту «долину», то співают: [1]. Та то я кажу ни буду співати балачки.
  З-3).: А хто співав. Чи то так свати співали, чи то вже просто так?
  Р-2).: Люди. Прийшли на вечірниці та й там на дворі…
  З-3).: То на вечорницях співали, чи то на сватанні співали?
  Р-2).: На весіллю.
  З-1).: Ну, а в свати хто йшов від молодого?
  Р-2).: Люди.
  З-1).: А яких, когось обирали?
  Р-2).: Наякжи. Таких з діточками, жи били замуж. Є рідня, матирина систра, батькова, та й там такі двоюрідні, такі, гет сусіди, та й співали.
  З-1).: Ну, а зможете наспівати?
  З-3).: То шо ви проказали?
  Р-2).: А де їх будете співати, на весіллюх?
  З-3).: Нє-нє, то ви казали шо на сватанні співали, то шо співали?
  Р-2).: Та я співаю.
  З-1).: Співайте!

  Примітки:

  [1] Респондент проговорила слова пісенного тексту. – Примітка транскриптора.
  [2] Респондент проговорила слова пісенного тексту. – Примітка транскриптора.

• 35.
  1. Ой мовив же ти, з клина листочку, шо не будеш падати,
     Ой мовив же ти, мій татунейку, ти будеш ня віддавати!
  2. Листок падає, землицю вкрива, студенну зиму чує,
     А ти ня даєш, нич ни гадаєш, яка долийка буде!
  3. – Всьо ж я ти даю, що вдому маю,
     Долейку не вгадаю.2
  4. Штири корови тівні,2
     Штири овечки кітн…,
  5. Ще й коня вороного2
     Під пана молодого!
• 36.

  З-3).: Так на сватанні співали, так?
  Р-2).: Так на сватанні.
  З-3).: А дівка була як при сватанні чи її потім десь кликали?
  Р-2).: За столом має сидіти! Гості, гості.
  З-1).: А як вона була згідна, так, шо вона: рушники виносила, хліб?
  Р-2).: На двір?
  З-1).: Нє-нє-нє! От свати прийшли…
  З-3).: Вона хоче виходити замуж, так?
  З-1).: То шось давали сватам, чи якісь хустки в’язали, давали?
  Р-2).: В нас як сватали нічо такого не було: прийшли там чоловіки три – п’ять, поговорили між собою.
  З-1).: Ну, але мусили чоловіки шось з собою брати від молодого: там хліб чи шо?
  Р-2).: Колис ранчей нич не брали, тепер вже большей, колис так пришли, а там крошки.
  З-3).: А шо казали, як прийшли?
  Р-2).: Ну, то прийшли, поставив чарку, вони шось згодили закуску та й зачєли бесіду: «Так і так, будем сі сватати!» Та й усьо.
  З-3).: А як казали бесіду, ну як починали, як ото хотіли сватати?
  Р-2).: Ну, та як: «Пришли ми в свати, такий то хоче ся женити, взєти вашу дочку», та й так! Де й шо там дают… Та: «Шо нам даєте?» Бо ранчей віно давали, та й таке.
  З-1).: А яке то віно давали? Шо то таке?
  Р-2).: Ну, а як доци ранчей корову і поле обіцяли дати, хто й хату будував, як хто шо міг, та й гроші давали, те й давав!
  З-1).: А так як вже ви віддавалися, то вже?..
  Р-2).: То вже хоба весілля робили, то вже пішло за колгоспів, поле нихто не хотів.
  З-1).: То вже ніхто й не мав.
  Р-2).: Так. А так: змогла там шось з хати дати та й дала. Як мала змогу – сама і так без ничого, як не мала, та й ся так обходили та й…
  З-1).: А ви ше якусь пісню наговорювали, шо на сватанні співали перед тим, крім того «Кленового листойка» ше ви якусь наговорювали. Як вона починається?
  Р-2).: Та я знаю то-то. То така знаєте:

• 37.
  1. Горішняни заспали,2
     Ми молоду сховали.
  2. Ой ми виділи з гори,2
     Що вна йшла до комори!
  3. Низько би ся вклонити,2
     Щоби ї викупити!
  4. Не будем ме [1] ся кланяти2
     Мусите такий дати!
  5. Нам треба червоного2
     Від пана молодого!
  6. Наш молодий не коваль,2
     Червоних не наковав!
  7. Попри кузню їхали,2
     Червоних не наковали.
  8. Нема коваля вдома,2
     Поїхав до Львова!
  9. Ви люде та й ми люде,2
     Нашя правдонька буде!
  Примітки:

  [1] Ми – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 38.

  З-1).: А ви ше коли співали так останній раз на весіллях?
  Р-2).: О то вже може вже де й шість-сім років, то вже-м не співаю.
  З-1).: А то ше співали, так?
  Р-2).: А так: як в молодої, як йдуть за молодов, то станут перед хатов і йдут, то так спивают.
  З-1).: А то молодий як іде по молоду, так?
  Р-2).: Так!
  З-3).: То ше в його хаті співали, так?
  Р-2).: Ну, так і надворі десь.
  З-1).: Але коло нього чи коло неї?
  Р-2)., Р-1).: Коло неї, коло неї!
  З-1).: А той останній куплет, то ніби ті вже відспівували чи разом співали вже?
  Р-2).: То так: Єдин куплет – наші, а другий – в них!
  Як ми спиваємо: «Горішняни заспали,
  Ми молоду сховали»,
  а вни віти співают (горішняни співають):
  «А ми виділи з доли,
  Як вона шла до комори!»
  А вони потім кажут: «А Ви низько ся вклоните,
  Шоб її викупити!»
  А будут: «Не будемо си кланяти,
  Мусите так віддати!»:
  Єден стовпчик ті співат, а другий – ті!
  З-1).: І то співали так жінки: і від того, і від того: і від молодого, і від молодої, та?
  Р-2).: Так, так! Коли одне – один, а друге – другий.
  З-3).: Там був хор свій, а там був хор свій?
  Р-2).: Та який там хор! На свадьби в нас таких хорів немає, та там ся зійшли ті дівчата, жінки, такі-во, та якось так співают.
  З-1).: А от коли молодий вибирався по молоду, то його якось благословляли чи нє?
  Р-2).: Наякже!
  З-1).: А шось співали при тому, шось таке, як там «Благослови, Боже і…»?
  Р-2).: Та так, колись співали ше: [Респондент проговорила слова пісенного тексту №22]
  З-1).: То вже як ішли до шлюбу, напевно?
  Р-2).: То вже як прийшов ся за молодов і йдут до шлюбу.
  З-1).: І збираються двоє до шлюбу, так? А можете її наспівати?
  Р-2).: Можу!

• 39.
  1. Ютко, матінко, ютко,2
     Воправляй же нас хутко.
  2. Бе’з ми ся не спізнили,2
     Службойку не втратили.
  3. Піп на службойку стає,2
     Двоє діток чекає.
• 40.

  З-1).: А молодих благословили, вже разом, шоб вони йшли до шлюбу, так?
  Р-2).: Так, то вже отиць: «Благослювлю вас», як йдут вже до шлюбу.
  З-1).: Там, може шось староста казав, як їх мали благословити?
  Р-2).: Та староста встав і каже: «Благословіт нас, бо пійдем ми!» Да поблагословит мати та й вотець, да староста та й пішли до шлюбу.
  З-1).: Ага, а там ше шось люди кажуть: «Най Бог благословит!», було таке!
  Р-2).: Так, люди кажут: «Ми благословили, няй вас Бог благословит! Ми благословенні, най вас Бог благословить!»
  З-1).: А якось, може, батьки сідали, брали хліб на коліна, такого не було?
  Р-2).: Ні, в нас такого не було.
  З-1).: Молоді стояли і так староста казав?
  Р-2).: Так.
  З-1).: О! І вони пішли до шлюбу, а як то вони йшли до шлюбу несли якийсь…? Коровай колись пекли чи ні?
  Р-2).: Коровай пекли все.
  З-1).: А чи казали коровай, чи казали гуски?
  Р-2).: В нас казали коровай
  З-1).: Коровай, так? І так, коли ви віддавалися, також пекли коровай вже?
  Р-2).: Коровай у всіх пекла і дівчєтьом, і…
  З-1).: А хто пік коровай?
  Р-2).: Та тутка жінка живе, жи вміє, пиче та як ні – хто й купував, як хто.
  З-1).: А коровай пекли і в молодого і в молодої?
  Р-2).: Ні, хоба в молодого.
  З-1).: Хіба в молодого, так? А як коровай пекли, мусили шось співати, я знаю.
  Р-2).: Та спиває, спивали, аякжеж! Як то? Та я так не ходила, там приспівували би ся коровай файно спік, бись був щасливєйкій.
  З-1).: Шось там таке як «Зрубайте сосну для загніту» шось таке…
  Р-2).: Ні, ні, та то, знаєте, шо села, шо є, то й єнша то та, єнша мова, єнше все добавляют, та.
  З-1).: А шо в вас, не пригадаєте?
  Р-2).: Нє! Та так не ходила, коли короваї пекли.
  З-3).: А не було якихось танців спеціальних як коровай пекли?
  Р-2).: Нє! Такой бавилися, жінки ту плетут та й співают си, а там танцюют надворі.
  З-1).: А не було такого, шо мав чоловік виключно коровай в п’єц посадити?
  Р-2).: Ні, ні!
  З-1).: Жінка сама?
  Р-2).: Жінки сами замісили, там прибирают, там стоячки плетут з сосни.
  З-1).: А шо то таке стоячки?
  Р-2).: То в нас таке запинали в хліб, таке розсохате, же ї ше обвішали.
  З-1).: Така гілочка розсохата, та? А її обплутували тістом чи ні?
  Р-2).: Тістом, тістом
  З-1).: І запікали, так?
  Р-2).: І запікали, засували, запікали.
  З-1).: І то називалося коровай, так? А ружами то паперовими такими?
  Р-2).: Паперовими, на ти голочки навішают
  З-1).: А то були смерічки, так?
  Р-2).: Смерічки!
  З-1).: Ага!
  З-3).: Як вони називалися ці гілочки?
  З-1).: Стоячки. І от коровай пекли і де його потім тримали? Десь до комори, так?
  Р-2).: Так, до комори, то вже йшли на другий день до молодої та й коровай несут.
  З-1).: Вже на весілля?
  З-3).: А коли пекли коровай, в який день?
  Р-2).: Рано, вдень, ше нічо не било коли.
  З-3).: В який день: в вівторок, в суботу?
  Р-2).: Да коли ся свадьба зачинала.
  З-3).: А коли ся свадьба зачинала?
  Р-2).: Ранчей било переважно в вівторок, в четвєр, а тепер переважно в суботу. По світі пішло, та й тепер переважно в суботу.
  З-1).: А якшо в вівторок весілля зачиналося, токоровай пекли…
  Р-2).: В понедільок пекли. Пекли через день, через день, а потім в нас все більше зачинали в понедільок зачинала свадьба вдень [Респондент, мабуть, помилково сказала замість «зачинали коровай», «зачинала свадьба вдень»], а в віторок була свадьба. Так все два дні було: або в понедільок або в четвєр, то переважно раньше все так була свадьба. А тепер вже, знаєте, діти по світу. Колись все казали: «Субота – то послідний день», то ніхто не хотів свадьбу робити, а теперкі все в суботу.
  З-1).: А коли просили молодий і молода: коли ходили просити?
  Р-2).: В середу. В середу, маєте, сі зачинала свадьба, а так перед вечором зберуться йдуть по селах просити.
  З-1).: То свадьба в середу зачилася, так?
  Р-2).: В четвер свадьба, а в середу сі зачинала.
  З-1).: І в середу ввечері вони ходили просити десь там?
  Р-2).: Так-так.
  З-1).: А як ходили просити: молода і хто з нею був?
  Р-2).: Дві дружки А молодого – два дружби.
  З-1).: Два дружби?
  Р-2).: Аякже!
  З-1).: А як приходили, то як просили?
  Р-2).: Да як: прийшли та й той ся привітит, а той ся просит на весілля´. Єден дружба просит: «Прошу Я Вас на весілля». «Бисти були такі добрі, прийдіте на весілля», – потому вже другий дружба. Потом молодий вже встає: «Просит батько, просит мати та й прошу я, бисти були такі добрі прийти на весілля!»
  З-1).: А шось мали з собою: якесь солодке чи якесь печиво?
  Р-2).: О, конфети там, де були, дітям таке дали во.
  З-1).: Ага. То ці дружби, шо були?
  Р-2).: Так, то ці дружби.
  З-1).: А як колись просили, скілько людей так?
  Р-2).: Та як хто змогу яку мав.
  З-1).: Родину просили, напевно?
  Р-2).: Родину, тепер сусіди, о в нас така велика, шось, десь двайціть хат, я то всі хати просила на свадьбу.
  З-1).: А де гуляли колись весілля?
  Р-2).: А там в городи зробилам плащадку і там гуляли.
  З-1).: То вже в хаті не гуляли, так?
  Р-2).: Ранчей, ранчей, дуже давно, топір вже всьо на вулиці робит.
  З-1).: То вже, коли ви віддавалися, також були на вулиці?
  Р-2).: Ні, тогді ше ні. Тогді ше по хатах були, ше довший час било по хатах.
  З-1).: А ми ше знаємо таке, шо коли от вже весілля мало зачинатися, то якось молоду вбирали. Таке було? Чи там молоді не ходили митися разом до потічка чи шось таке? Не пригадуєте такого?
  Р-2).: На весіллю це, перед весілльом?
  З-3).: Перед чи після.
  Р-2).: В нас такого не було.
  З-1).: Не було, так? А молоду, перед тим, як мала йти просити якось її чесали косу чи брат чесав косу, не було такого?
  Р-2).: Та било: як брат розчісував.
  З-1).: То коли було, то було в середу, так, перед тим, як ішла просити?
  Р-2).: Перед тим, як її збирали вже на молодицю!
  З-1).: То шо співали при тому?
  Р-2).: То то як продавав брат сестру, то співали [ Респондент спочатку проговорила слова тексту № 23, потім заспівала]. Бо хотіли би так даром віддав.
  З-1).: А заспівайте!

• 41.
  1. Не дайся, братцю, звести,2
     Не дай сестрицю вкрасти!
  2. Не рік ж її годовав,2
     Шоби ї даром віддав!
• 42.

  З-1).: А коли він її продавав, тоді коли приходив молодий перед шлюбом, так? Чи нє?
  Р-2).: Перед шлюбом, перед шлюбом, як вже прийшов до неї, вони заходят, а вони вже молоду виводят. Молоду приводе [молодий], вже сестру приводе, а він [брат] сидит за столом і тогди то то.
  З-1).: Але я шось трохи… Ні, а як то відбувалося: молода була де, молода була не в хаті, так?
  Р-2).: Та ховали, як же молодий, то, знаєте, співали пісню «Не дайся братцю…» та «Заспали…, а ми за той час молоду сховали» [мається на увазі текст № 22]. А вони стоять на подвір’ю.
  З-1).: А вони стоять на воротах, їх пускали чи нє?
  Р-2).: А перед хатов!
  З-1).: Перед хатов, так?
  Р-2).: Та й так сховали. Потом вже молоду виводят. Вже за краєм обійде там стіл, там хліб за столом і продає.
  З-1).: А як вони її заводили за стіл, якось не було такого, шо три рази?
  Р-2).: Три рази: на столі стоїт хліб і так три раза обводити.
  З-1).: За сонцем, так?
  Р-2).: За сонцем. І там сідат за стіл, а брат держит на червоній хустці і продає.
  З-1).: Ага, то брат мав в руці хустку і тримав її за хустку?
  Р-2).: То молода має хустку, колись, знаєте, як ранчей: молода просила на свадьбу та й мала у руці хустку, платок червоний. Все з платками йшли.
  З-3).: Чому червоний?
  Р-2).: Ну то свадьба – радість!
  З-1).: А було таке, шо якшо з молодою за руку, то тільки через хустку її брали, так? Ну так, шоб руку замотували в хустку, так шоб, ну там, шоб староста кудись там підвести чи брат?
  Р-2).: То то я то… Та де! Я туда й не тямлю!
  З-1).: Ага. І шо переважно братові молодий мусів подарувати за молоду?
  Р-2).: Та які гроші.
  З-1).: Гроші, так?
  Р-2).: Скільки може. Дав мало – кричит: «О мало, мало, більше давай!». Ни дают, не пускат, сварятся, кричат, той ше добавит.
  З-1).: І вже тоді брат ніби продав. Було таке, шо брата виганяли?
  Р-2).: Та де то таке може бути?
  З-1).: Нє, ну то так сміялися!
  Р-2).: То звідти брат: «Іди гет! Вона така красіва, а ти так мало грошей даєш!» Отакі всякі балачки йшли.
  Р-2).: І вже молодий сідав біля молодої, і вже починалася гостина?
  З-1).: А шо колись давали на весілля їсти?
  Р-2).: Всьо. Ранче, ранче ше давно, то шо таке варили, курку, бульон, і ше такий другий борщ, і м’ясо, і всьо і крупа. Тілько була ранчей, ранчей оце на свадьбі. А потом уже начали добав’яти і холодець, і салати, і усьо. А топір шо?
  З-1).: А чи співали шось таке до страв? Знаєте, от дали, наприклад, борщ, от до борщу шось співали. А до каші? До капусти?
  Р-2).: Та нє, ничо я таке не знаю, в нас таке не співали.
  З-1).: Ну, а як, може, вже як гостилися за столом, може, старості шось співали там, чи старостіні?
  Р-2).: Ну, та старості спивали [Респондент спочатку проговорила слова наступного пісенного тексту, потім заспівала].
  З-1).: А можна заспівати?
  Р-2).: По-весільному, чи як?
  З-1).: Так.

• 43.
  1. Ходи сюда, старостойко, пошепчу ти в вухо,
     Я співаю і ладкаю, мені в роті сухо!
  2. Бодай ти ся, старостойко, порція сказила,
     Я від тебе, старостойко, горілку не пила!
  3. Ой дай же ми, старостойко, горівки та й меду,
     То я тобі й на весіллю порядок наведу!
  4. Бодай тобі, старостойко, голова воблізла,
     Не даєш ми горілочки, чого ж я ту лізла?
• 44.

  З-3).: А ви казали: «Співати по весільному чи як?», а як можна ще співати інакше?
  Р-2).: Ну, та можна як хоч змінити. Я знаю?
  З-1).: А ше шось? Наприклад, кухарці співали?
  З-1).: Кухарки?
  Р-2).: Угу.
  З-1).: То як яка кухарка, колись співали. Кухарки в нас так не співали!
  Р-2).: Кухаркам то співали!
  З-1).: Шось там таке, «шо староста впився, кухарка те, бідний господар, шо на їх спустився».
  Р-2).: Да є.

• 45.
  1. Кухарка загоріла, а староста впився,
     А той газда нещасливий, що на них спустився!
• 46.

  Р-2).: Так і є!
  З-1).: А музикантам?
  Р-2).: Та я навіть не буду вам то співати. Я знаю там?
  З-2).: А свекрусі, матері молодого, як вона їх, напевно, після шлюбу зустрічала, тій кострубатій, чи як ви кажете на неї? Кострубата, так?

• 47.
  1. Вийди, вийди, кострубата,2
     Та привитай молодята!
  2. Як єдно, так другоє,2
     Бо то твої вобоє!
• 48.

  З-1).: Так, але то ми трохи забігли, так? Гості гостилися і після того шо: молодий мав забирати молоду?
  Р-2).: Так.
  З-1).: То десь коли, в яку пору дня робили?
  Р-2).: Десь так гет вечором, бо вдень шлюба взяли, потом там і їли вже ся забирают до нього, та й берут молоду, а потом ше будут ззаду йдут другі та й…
  З-1).: А як от молоду вже збирають, то чи співали якісь ладканки, є такі сумні, шо молода йде…
  З-1).: Рідні плачуть за нею, жаліють, шо вона йде?
  Р-2).: Та пісні ті співали.
  З-1).: А нє, знаєте, є такі пісні, шо молода жаліється, шо я тобі, мамо, бараболі чи бульби…
  Р-2).:

• 49.
  1. Чи я тобі, моя мамо, бульбу не копала,
     Що ти мене тоту зиму не дозимувала?
  2. Де ж ти ня віддаєш, моя мамунийко,
     Чи тобі через мене в хаті ни виднейко?
• 50.

  Р-2).: Тот і співают? Йо-йой, то п’ятдесят є!
  З-1).: А ше там є шось про масло і корову не доїла…
  Р-2).: Так би вони всі пішли на голову нараз.
  З-1).: І то як вони збиралися молоду вести, як? Просто брав молодий молоду і йшли?
  Р-2).: Та сіли за стіл, їли, там вже жінки відспівали, ше колись подарили ту подарки такайво: гроші або шось таке й во.
  З-1).: Кому? – Молодій дарили чи кому?
  Р-2).: Молодим.
  З-1).: Молодим, так? То хто, рід молодої дарив, так?
  Р-2).: Та так, бо то ранч пили всі разом, та там всі разом, да всі разом, дая.
  З-1).: А ви кажете, шо жінки відспівали, то шо саме відспівали, коли вони вже сіли за стіл і там гостилися. Шо ше співали?
  Р-2).: То таких коломийок співали!
  З-3).: То так і називалися коломийки, та?
  Р-2).: Га, як?
  З-3).: Коломийки казали?
  Р-2).: Так.
  З-1).: О, і потім як вони йшли?
  Р-2).: Ну, ви може і тої знаєте то спивають, така довга є:

• 51.
  1. Вже би’м била їхала, вже би’м била йшла,
     Ще’м своїй матуси не дякувала:
     – Дякую ти, матінко…[1]
  2. Вже би’м била їхала, вже би’м била йшла,
     Ще’м своїм подвір’ю не дяковала:
     – Дякую вам, ворота,
     Що ходило хлопців рота,
     Більше не будем, не будем.
  3. Вже би’м била їхала, вже би’м била йшла,
     Ще’м своїм сусідам не дякувала:
     – Дякую вам, сусіди,
     Що’м ходила’м на бесіди,
     Більше не буду, не буду.
  4. Вже би була їхала, вже би’м била йшла,
     Ще’м своїм подружкам не дякувала:
     – Дякую вам, подружки,
     Що’м ходили’сти ми в друшки,
     Більш не будете, не будете…
  Примітки:

  [1] Респондент забула слова пісні. – Примітка транскриптора.

• 52.

  Р-2).: Може то і вмієте?
  З-1).: А то колись співали у вас так?
  Р-2).: Як молоду відправ’яли…
  З-1).: О, і потім, як вони йшли, молодий її брав і вони вже йшли пішки чи як до молодої?
  Р-2).: Аякже! Пішки.
  З-1).: То з молодою ше нічо не давали, ніякого віна, так?
  Р-2).: Віна?
  З-1).: Угу.
  Р-2).: А те ж ішла дочка з хати давали постіль.
  З-1).: То вона з собою не брала, чи брала?
  Р-2).: А то вже йдут другі з хати, таки як мони, дочка ся віддала, там вона вже йде, то називають бояри чи як вони називають [Тобто, бояри несуть віно молодої – Примітка транскр. ], де й вже зав’язує в простило, подушку, то всьо зав’язує і несе, щоб мала свою постіль спати, шоб не спала на свекрушинуй.
  З-1).: Ага. А як ті люди називаються, шо несли, не казали прийдани?
  Р-2).: Та одні бояри, а другі прийдани΄. То все пойдают: котрі бояри, котрі прийдани. То вже ті прийдани несуть постіль.
  З-2).: А молодий приводив молоду до себе додому, то мама співала ту пісню, шо «Кострубата», чи то співали їй, мамі?
  Р-2).: То мамі люди співали.[Респондент пригадує текст наступного твору].
  З-2).: А шо та кострубата, чому кострубата?
  Р-2).: Ну, та як’жиш, вона вся покучерявила, та й зробила кучерява, та й Кострубата була! [Респондент, напевно, має на увазі, що мати молодого була одягнута в кожуш, що був одягнутий вовною догори ]
  З-2).: А в вас ви ше пам’ятаєте, шо мама мусила вдягати кожух вовною догори?
  Р-2).: То хоба та вдягає, шо йде витати! То я як йду дочку витати, то натягаю.
  З-1).: А коли ви йдете витати?
  Р-2).: Да як прийде там зятьдо хати, да йде за молодов, да я встрічаю да й витаю так, з медом, з хлібом.
  З-1).: Ага. Коли він іде по молоду, шоб брати її до шлюбу, так?
  З-2).: А вже мама молодого вже не витала свого сина і невістку так в кожусі?
  Р-2).: Тоже витала: як вони вже з шлюбу йдуть до него, то вона там їх все в своїй хати витала вже.
  З-1).: І тоді їй то співали про ту кострубату, так? А от, коли там невістку заводили до хати, то не робили таке, шо вона мала десь поди, чи шось зробити, чи там шось якісь капості робила?
  Р-1).: Спивали якось, не знаю, якось як вели до хати, чекайте, на губи я си не можу здогадати. Шоби йшла, якось, я то забила якось, бо колись ранчей та ше вміли при тім ворожити ворожити: жи стала на поріг – та скакала з порогу, шоби батьки померли. То ше таке було. В Настуні в хаті була, да вже зробила, то до року обоє старих повмирали. Батько й мама померли.
  З-1).: То вона стала на поріг і потім скочила ніби до хати?
  Р-2).: Так, скочила з порогу до хати і так, казала, шо так ворожила, шоб обоє повмирали до року. Свекор й свекруха жи би були обоє вмерли.
  З-1).: А шо співали їй не пам’ятаєте, нє? І потім ше йшли придани, так? То вони коли йшли, щось співали таке?
  Р-2).: Та дорогою йшли, то всякі співали: і довгої, і якої хто вмів!
  З-4).: Ага. То шо переважно так вони несли: постіль їй несли, так?
  Р-2).: Не постіль, там…
  З-1).: А шо там було?
  Р-2).: Ну, та як: подушка, одіяло, там всякє такє-во, більше нич…
  З-3).: Якоїсь курки з собою не несли, чини було такого?
  З-1).: Нє, та, може, то тіво шо йдутше там несут хліб такий: пекли гуски та йшли наперед. Тре два-три чоловіки, та такі там двоє хліба таких довгих спекли, то називали гуски. Йшли там вперед, а путому вони.
  З-1).: То несли в руках?
  Р-2).: В руках, в хустку зав’язали.
  З-3).: Ашось було шо вона там вишивала?
  Р-2).: Нє, ранче того не було.
  З-1).: І коли тих приданів зустрічали?
  Р-2).: Ну ранчей вишивали, або молода мусіла дарунка дати кождому: там сорочку чи шось з хати.
  З-1).: Тепер нема такого, шоб давала дарунки кожному?
  Р-2).: Дає, зараз більше таке шось купують, а ранчей ше руками все вишивали.
  З-1).: То молода мусіла подарувати татові..?
  Р-2).: Татові, мамі, його сестрам. Там сестрам – хустки, а братам ну там сорочки. Ше шили колись руками, українські вишивали.
  З-1).: А коли там придани приходили вони не співали якоїсь такої пісні, шо «Покажіть нашу доньку…», шось таке, а чи там, чи може їм шось співали?
  Р-2).: Я то вже те й не памнятаю! Та співали, хтось там прийшов до молодої, а там ше співали: [Респондент пригадує слова, частково декламує текст наступного твору]
  З-1).: Ану, заспівайте її!

• 53.
  1. Стій, зятю, на вороті,2
     Най на тя метіль мете.
  2. Най на тя метіль мете,2
     Няй ти личейко квете.
  3. Від вітру студенного,2
     Від вінка зеленого.
• 54.
  1. Не встрахай нам ся, сватку,2
     Недоста нас ту прийшло:
  2. Лиш трийцятеро й троє2
     На подвір’їйко твоє.
  3. Ни сами ми ту прийшли,2
     А й нас ту запросили.
  4. До нас ся ту зладили,2
     Сивого вола вбили.
  5. Сивого, рогатого –2
     Ми роду богатого!
• 55.

  З-1).: А це коли співали: це коли прийшли з молодим, так?
  Р-2).: Та, в молодої так співали, або перед ворітьми, як коли. Колись, Боже, не пускают, та й співают там, а потом за столом. А за столом спивали:

• 56.
  1. Перед нас положено,2
     Але нас не прошено:
  2. Не знаємо, що робити –2
     Чи їсти, чи лишити?
• 57.

  Р-2).: А тиї співають: «Їжте, їжте, приданци, …». Чекай, чекай, вже’м забила як там: «Нема свахи…». А! [1]

  Примітки:

  Респондент пригадує слова, частково декламує наступний твір – Примітка транскр.

• 58.
  1. Нема нашої свахи,2
     Би вна йшла привитати.
  2. Би вна йшла привитати,2
     В личейко цілувати.
  3. Чи вна ся нас збояла,2
     В солому ся сховала.
  4. В солому, в соломицю,2
     Ячмінну половицю.
  5. Чи вна є й у коморі2
     З милейким на розмові?
• 59.

  Р-2).: Сваха приходить, йде цілувати боярців.
  З-1).: Кого? – Боярців, так?
  Р-2).: Ну аякже, аби сіли за стіл!
  З-1).: То боярці, то від молодого?
  Р-2).: Так.
  З-1).: Тобто, сваха – це є…
  Р-2).: То молодої мама.
  З-1).: Мама молодої?
  Р-2).: Чи молодого, да!
  З-1).: А ше скажіть молодого як називали так і казали: «молодий»? Чи «молодець»?
  Р-2).: Молодий. Просто так!
  З-1).: А молоду як називали?
  Р-2).: Молода, молода, то – молода!
  З-3).: То молодий мав кого? – Боярців, так?
  Р-2).: Я вам сама точно не скажу, бо є прийдане???, мимо боярців то й прийдане, придане несли, йшли до молодого з приданим. А то – бояри, до молодої.
  З-1).: А ми ше таке забули, барвінок. На вінок треба було барвінок, а де його брали?
  Р-2).: А во десь в городи, по сусідах, хто має барвінок, та й.
  З-1).: А просто так різали, чи знаю колись носили з собою хліб?
  Р-2).: Хліб, горілку брали. Там йшли пару жінок співали, там музика грала, там коломийки якоїсь співали, би різали барвінок.
  З-1).: А якої коломийки? – не пригадаєте?
  Р-2).: Та люба!
  З-1).: А шось така була ладканка, шо «Барвінку, я тебе ріжу…, щось там не туди, а комусь на віночок…»
  Р-2).: Нє, такого в нас немає.
  З-1).: А той хліб, не було такого, шо горілкою поливали той барвінок: то місце, де зрізали барвінок?
  Р-2).: Поливали так водою, чи горілкою, я знаю горівку пили чим?
  З-1).: А нічим не посипали?
  Р-2).: Оньо водов покропили та й, покропили свяченов водов та й всьо.
  З-1).: А не було такого, шо різали перші три гілочки барвінку?
  Р-2).: Є, бо той староста, той дружба ріже.
  З-1).: А через персні?
  Р-2).: Через горлички, через перстень три рази, а тоді молодій дають до вільону, чи колись ранчей винок вили, як вили, тепер дошпилять до вельона.
  З-1).: І хто починав вити вінок,чи хто вив вінок взагалі?
  Р-2).: Там з родини хтось вив. Там мала сестру віддану, або братова якась, та й так вили вінки.
  З-1).: А як його вили: його на чомусь вили: на якійсь там нитці чи так?
  Р-2).: Ниткою.
  З-1).: Ниткою, так?
  Р-2).: О, я сам скільки вила!
  З-1).: А не маєте вінка, так шоб?
  Р-2).: Та де, хто тримає, то скільки вже років! О, так кусочок ся складувалося нитки, путому сі зімнуло вдвоє, зробилося та й всьо. [ Показує, як вити вінок. – Примітка транск.]
  З-1).: А коли починали вити віночка, не співали такої ладканки, шо «Помагай, Боже, там віночок зачинати»,шось таке?
  Р-2).: Та, може. Я знаю? Я давно не спивала. Та спивают, хто би то ся тямит, та й одне так, друге – так.
  З-1).: Ну, але ви були така одна з кращих співачок на селі, правда?
  І-«).: А я знаю, та, може, трохи файна! (Сміється. – Примітка транскр.).
  З-3).: А віночки вили то хто: чи то жінки, чи то дівчата, чи то родина?
  Р-2).: Жінка вила заможом, таке є.
  З-3).: А то кільце, шо просовували, чиє то було кільце?
  Р-2).: То молодії.
  З-3).: То молодої?
  З-1).: То вже було куплене молодій, так?
  Р-2).: Так. То зроблене з того, то як вінок вили то завивали в вінок, то то вже вили в вінок то ти гілочки. Да переломлютса, да прищепляют до того…
  З-3).: А коли, то в молодої вили той вінок, так? А молодому шось робили, такі, як?
  Р-2).: А молодий прийшов, та й вже мається вінчати, вони пішли в хату, та й вони вже причіпляют вже там разом. Прийдут до молодого і там вже.
  З-1).: Такий букет, так?
  Р-2).: Так.
  З-1).: А шо то в тому букеті ше було: був барвінок, а ше шо?
  Р-2).: Барвінок, колись і клали збіжжя, ше шо, типір вже так не кладут, як то всякє.
  З-1).: А такого не було, шо молодий мусів то купит, викупити той букет, шось там дружкам чи…
  Р-2).: То колись було, то-то я не знаю, то колись же все казали ся міняли якось: дружка йому давала платок, хустку, а він їй гроші. То-то вже навіть не тям’ю, то в молодої чи коли було. А вже той букет відрізували вже як по свадьбі.
  З-1).: А як вже по свадьбі, то з якого боку йому причіпляли?
  Р-2).: Та по свадьбі вже ниякого не причіпляли.
  З-3).: До свадьби, до свадьби.
  Р-2).: Так.
  З-1).: А коли молодому, до якого боку чіпляли цей букет, коли він приходив?
  Р-2).: Та як, бере по-моєму до лівої.
  З-2).: А шо було, коли батьки останню дитину віддавали заміж чи женили. Ну, може, там їм шось співали, може, їх там, не знаю?
  З-1).: Не було такого, шо батьків женили?
  З-2).: Чи женили їх?
  Р-2).:

• 60.
  1. Ой віддаєш, мамцю моя, наймолодшу дівку.
     А хто ж тобі, мамцю моя, вистелит постівку?
  2. Кувала зозулейка та й коло керниці,
     А хто ж тобі, мамцю моя, винесе водиці?
• 61.

  Р-2).: Таку спивали.
  З-1).: А не па’ятаєте, от коли молода чи молодий були сиротами і співали їм якоїсь такої?
  Р-2).: Та спивали сиротам.
  З-1).: Колись була така дуже гарна пісня.
  Р-2).:

• 62.
  1. Ну як тяжко горі водов камінець котити,
     Ще й ся тяжче на сирітське весілля дивити.
  2. Ой кувала зозулечка, сіла на ворота.
     Сумне било висіллєйко, видно, що сирота!
• 63.

  З-1).: А такої довгої не співали, шо там «Молода пішла, покликала батька, чи шо родина збирається тільки горілочку пити, а не весілля зробити?»
  Р-2).: Не знаю такої.
  З-4).: А які колись були музики на весіллі?
  Р-2).: Як: ранше била скрипка, бубен і все.
  З-4).: Шось танцювали до тої музики?
  Р-2).: Ну, та танцювали, коломийки там, полька, валс, фокстрот отакє, а потом уже зачали вже пришпиляти всякії до цих. А ранчей отакє било.
  З-1).: Ранче були парні такі танці, шо хлопець з дівчиною танцювали?
  Р-2).: Так, називали коломийку співали:

• 64.
  1. Ой то-то-то заграй ми, музичейко, заграй ми, заграй ми,
     То, солодка білявино, файно заспівай ми!
• 65.

  З-1).: Білявина – то дівчина?
  Р-2).: Дівчина білява там.
  З-3).: А було аке, шо підігравали до співу: на скрипці?
  Р-2).: Наякже ж?
  З-3).: Підігравали тільки на скрипці, так?
  Р-2).: Да, на скрипці.
  З-4).: А музик запрошували з свого села, чи могли з інших сіл запрошувати?
  Р-2).: Відки-небудь: хто собі найняв, де хто хотів якого.
  З-1).: А було таке, шо от музики зустрічали гостей якоюсь такою спеціальною грою? Бо ше я знаю, коли починалося весілля, то якось батько просив музиків почати весілля, якось вони…
  Р-2).: Ну, то-то в хаті в нас благословили, я знаю? Вже ся посходили, начнут весілля та й встане батько да й каже: «Просим благословенства», – там вже староста в батька, та й батько поблагословит: «Я вас благословлю, най Бог благословит на щасливе життя!» Да й там шо такє побалакав та й такє.
  З-1).: То так, коли починалося? То як називалося те, коли весілля починалося, якось: зачинання чи як? У вас так не казали?
  Р-2).: Коровай.
  З-1).: То коровай, так?
  Р-2).: Так, називали, шо то коровай.
  З-1).: То то воно було в середу: якщо весілля починалося в четвер, то воно було в середу?
  Р-2).: Так-так, в середу начиналося – в четвер весілля\’.
  З-1).: І вже в ніч, фактично вночі в п’ятницю, то вже йшли в придани зранку, правда?
  Р-2).: То в читвєр рано, то в читвєр, бо в середу коровай був, а в читвєр весілля, а в п’ятницю вже…
  З-1).: З четверга на п’ятницю вночі йшли в придане, мабуть, так?
  Р-2).: З читвєрга на п’ятницю, так, з читвєрга на п’ятницю.
  З-1).: А було таке потім, шо на наступну неділю якось ше йшли гоститися?
  Р-2).: Ше, то ше справ’яли гостини.
  З-1).: А до кого то йшли?
  Р-2).: То це до молодої.
  З-1).: До молодої?
  Р-2).: Так. Та там свої люди, відти там ше, п’ють, гуляют, танцюють.
  З-1).: Там ше шось таке особливе співали, якісь ладканки чи?…
  Р-2).: А там вже ладканки, то коломийок спивали, довгих спивали та й всьо!
  З-3).: А було таке, шо була «чесна» молода, «нечесна» молода? Такого не було?
  З-1).: Ну, як молода вже не була дівчиною.
  З-3).: Ну, чи якось там: не було нічого такого, не співали нічого спеціально?
  Р-2).: Да я знаю, та якої інакшої співали?
  З-2).: Може, якщо дівчина виявилася нечесною, може, якось насміхалися з батьків там, якісь жартівливі пісні їм там співали, насміхались з них?
  Р-2).: Ну, то, каже, знаєте, якось бачат, то то родина, вже би-м якимось таким сміхом, аби ся не встадили батьки, не хотять таке співати всяке!
  З-1).: Так-так-так.

• 66.

  З-2).: Скажіть, а хто в вас раніше приймав пологи в жінки?
  Р-2).: Як хто, ранчей дома я родила хоба одне в лікарни, так – всі вдома.
  З-1).: Ну, а хто роди приймав?
  Р-2).: Нихто, Бог приймав! (Сміється. – Примітка транскр.)
  З-2).: Як: сама жінка родила, сама ж?
  Р-2).: Єдно била жінка, як єго родила, перше. Друге – тоже била жінка, третє – то била свадьба в сусіди – де поїду? Вони всі на свадьбу йдут, я пішла в загату – вродився в загаті! (Сміється. – Примітка транскр.) Крикнула: «Мамо, ходіте, бо ся дитина родить!»
  З-2).: Ну а не було таких, кажуть на них баби-повитухи, вони приходили помагали породіллі народити дитину.
  Р-1).: Та о, сусідка Люба є!
  Р-2).: Ну, то четвертий: так само, била вчительом, да на кватирі…
  З-2).: А Ви зараз не знаєте таких жінок в селі, шо живуть, шо приймали пологи.
  Р-2).: Нема вже, то вже померли. Я десь завагітніла в тому віци [респондентка має на увазі вік студенток-збирачок 2 та 4. – Примітка транскр.] та пішла до стайні, а я на плиті на горі лежала, там ся закутала тай си там ся сиджу. І мати пішла зараз корову доїти, приходит з стайні, дитина ся родит. А єдну дочку ся вродила не часова: сім місяців, я била слаба. Я виджу шось зі мнов непорядок, а то (..?..). А лікарня в Лімні: штири кілометри, попробуй. Та чоловіка нема, десь пішов в футбол грає, никого нема. Я мовю матері я йду в Лімну, бисти му повіли не кормлені свині, бо я вже не можу. Я зійшла нижше, а воно ся родит. Я забігла до сусіди да під забором уродила да й усьо.

• 67.

  З-2).: А хрестини у вас справляли по дитині?
  Р-2).: Наякже!
  З-2).: І шо: на хрестинах співали якісь пісні, не співали? Кумам, може, шось співали, дитині, може, якось щастя бажали, долі?
  Р-2).: Ну, та там вже, як перепивали, то там вже бажают щастийка, аби росло здорове, аби великє було – то вже як пили до куми, вже як ся відгостили.
  З-3).: А як пили до куми до куми, шо співали?
  Р-2).: Ну, та як, вже по свадьби [1] берут тарілку, там хліб, стакан та й я йду: «Дай, Боже, здоров’я!» – Та й він кидає гроші, та й там бажає, шоб там аби щасливе било, жи би великє, жи би здорове та й так перейшлося.
  З-1).: То на хрестинах, так?
  Р-2).: Вже після хрестин, вже ся кінчит, вже ся мают розходити.
  З-3).: А шось таких спеціальних пісень не співали?
  Р-2).: Е!

  Примітки:

  [1] Мається на увазі хрестини. – Примітка транскр.

• 68.

  З-3).: А як дитина народилася, може, шось приказували при тому, шоб вона була здорова, щаслива, багата?
  З-2).: Ну, там, наприклад, чи пупа як перев’язували от казали: «Зав’язую тобі пупа…»
  Р-2).: Ничо, ніхто! Замотала, пішла і всьо! Лікарка била, ходила та, шо в’язала. Ничо такого не бажали.

• 69.

  З-3).: А був на весіллі перепій? Перепивали?
  Р-2).: Був.
  З-1).: А коли то перепивали?
  Р-2).: Коли? – То вже, як майже все весілля кінчит.
  З-1).: То вже в молодого?
  Р-2).: В молодого, в молодого.
  З-1).: То вже як прийшли ці придани чи нє?
  Р-2).: Пішли придани, від’їхли, погуляли, потом ше раз за стіл засаджують, тоди роблять перепій.
  З-1).: Тоді якось співали кожному, хто ішов дарувати, співали якось?
  З-3).: Шось співали?
  Р-2).: Співали, співали. То якось, чекайте. Якось то спивали, я забила як то спивали. А ранчей не спивали, хай там хоба пожелали та й усьо. Я й то не тямлю, то би ся, най… Забила як то, як вже пили, як дарили.

• 70.
  1. Ой нихто так не дарує, як батько дарує,
     Кладе гроші на тарілку, ще й файно цілує!
     Многая літа, літа, многая літа!2
• 71.

  Р-2).: І так, хто підходе, так, кажу, му спивають: «Ой нихто так не дарує, як сестра дарує…» І так далі, хто нисе: сусіда чи шо, то всьо поімів, то все так спивают.
  З-1).: А яка там була почерговість, спочатку хто:мати, батько чи хто?
  Р-2).: Хто дарує перший? – Мати.
  З-1).: А спочатку від якого роду: від її чи від його?
  Р-2).: Я знаю? – Та, по-моєму від її, бо молода дарує більше.
  З-1).: Угу. А то наливав хто: дружба наливав чарку чи хто?
  Р-2).: Староста.
  З-1).: Староста наливав чарку?
  Р-2).:

• 72.
  1. Ой нихто так не дарує, як сестра дарує,
     Кладе гроші на тарілку, ще й гарно цілує!
• 73.

  Р-2).: «Многая літа», то так, хто дарує, то так, кажемо, виспівували. А тепер, то по свадьбах не хожу.
  З-1).: А шо тоді дарували так от: гроші, так?
  Р-2).: Та хто міг! Ранчей всьо гроші, а топір вже, хто подаркі дає. А ранче переважно гроші. А ше ранче нічо не дарили! Ше ранче – ранче да ніхто нічо не дарив. То вже потом зачали потроху дарити. А ше ранче-ранче, після войни ніхто…
  З-3).: Але давали якісь продукти на весілля, приходили з продуктами? Чи нє?
  Р-2).: А ранче-ранче брали курку під пахву і пішли на свадьбу.
  З-3).: Тільки курку чи ше шось брали? Якусь горілку? Нє?
  Р-2).: А потом не хотіли курку, то несли горілку.
  З-3).: А то мало значення, яка курка: чорна, біла?
  Р-2).: А хто яку мав! І когута, і пєтуха, хто, шо мав!
  З-3).: І ті кури, певно, одразу різали?
  Р-2).: Різали, рубали і варили одразу. Поставлят там, парят і варят. То гості вже коли приходять на весілля: то вже в четвер, так?
  Р-2).: В читвер.
  З-3).: Але курки приносили скорше?
  Р-2).: В читвєр. Рано йшли на свадьбу.
  З-3).: Ага, поки ходили до церкви, то вже кухарка то зробить?
  Р-2).: То вже поки то ся там відгуляли.
  З-1).: То колись, не так, як тепер: гості як прийшли, як сіли за стіл, так всьо весілля і сидять, так не було, правда? То гуляли і.
  Р-2).: То ранче, знаєте, била одна хата, то на два рази, на три засаджували за стіл, то так не могли зробити: кілько хотіли – тільки сидіти, бо другі чекают.
  З-1).: Ага: то одних засадили, потім тих вигнали?
  Р-2).: Так, ті поїли та йдуть танцювати та других засаджають, бо то била хата колись одна, колись дьві – попробуйте там сто людей тілько вмістити! На два рази так, та й на три засаджували! А ті, поки там танцюют, а ті ся – гостят.
  З-1).: А ше от таке от питання завжди є: от скільки горілки давали на весілля, скільки пили горілки, кажуть, що колись менше?
  Р-2).: Колись, то ше ранче, розказував мій дідо, шо староста й по стакані давав, то ше ранчей-ранчей всьо. А потом, а типір вже так: хто, кілько хоче.
  З-1).: Біля кожного пляшка.
  Р-2).: Вони свою (Мається на увазі гості. – Примітка транскр.), а хазяїн кладе свою. А ранчей одним стаканом всіх людей обго\’стили.
  З-1).: Всіх одним стаканом, так? А була якась почерговість? Кому спочатку давали?
  Р-2).: Та я знаю від кого зачинали? – Чи від молодого чи та, не знаю.
  З-3).: А молодим давали на весіллі пити щось, чи їм не можна було?
  Р-2).: Та наякже, то прийшли – то лляли, пили-не пили, але лляли, все лляли, як сиділи за столом. А там вже люди приходили, там одні сидят за каждим столом де й самі гостят.
  З-1).: То староста кожному наливав?
  Р-2).: Да.
  З-1).: І шось він казав, коли давав кєлішок?
  Р-2).: Ну да як: «На здоров’я, пий здоровий!»
  З-1).: Він наливав і давав, так?
  Р-2).: Має пляшку, має стакан. О, (Показує. – Примітка транскр.) до Вас я п’ю: «Дай, Боже, здоров’я!» – А він каже: «Пий здоровий!» І всьо, випив і всьо.
  З-1).: А той віддавав йому назад?
  Р-2).: І давав другому! Той – йому, а він наливав та давав другому.
  З-3).: То один стакан на всьо весілля?
  Р-2).: Так, цілий стіл. Так ранчей ше мати моя розказувала.
  З-3).: А то це келішки були дуже маленькі, так? Казала мені ше бабця, шо колись так-во: келішок був великий, а всередині така-во дирка.
  Р-2).: Ну то я вже вам того не скажу, який він був.
  З-1).: Але то вже не за вашої пам’яті, так?
  Р-2).: Ні-ні, за мене вже так не було.
  З-1).: За вас то кожному давали кєлішок?
  Р-2).: Так. То так, хоба ранчей, то вже давно дідо розказував. В нас такє – мати, дідо.
  З-2).: А ми вас ще забулися запитати, а, може, молодим чи тим дружкам, що біля молодих сиділи, співали якісь пісні: от молодим, наприклад, щоб поцілувалися чи ше шось таке? Гості чи співали молодим?
  Р-2).: Би не спивали: сама си співала, як дівка віддавала. Би йшла в придани до молодої, та й пішла співати, аякже. То й ці, як віддавалися, сусідське весіллє.
  З-1).: Ну, а шо співали?
  Р-2).: Шо співали? – Ми співали так:

• 74.
  1. Ганьо моя, Ганьо, шо ти наробила,
     Ти чужій мамі пішла, то’з мене лишила!
  2. Подивіться, людийкове, що я наробила,
     Я свою дітину за добу пропила!
• 75.

  Р-2).: Та такі всякі коломиї співали.
  З-1).: Ага.
  З-2).: А дружкам не співали нічого?
  Р-2).: Та дружкам шо будуть співати?
  З-2).: Хлопця, дівчатам, нічого?
  З-1).: А скільки колись брали тих дружок?
  Р-2).: Та дві. Ранчей хоба одна була.
  З-2).: І відповідно один дружба молодого, так?
  Р-2).: По одному. А тепер вже: по два, по три, як хто зуміє.
  З-1).: А ті жінки, шо співали, ті, шо вони були гості молодого, то якось називали, казали на їх якось «свашки» чи як?
  Р-2).: Та в нас то всі «свашки» називалися. То свашки поприходили, то всьо свашки називали. Та й так, всяке, було.

• 76.

  З-3).: А як капусту?
  Р-2).: Та як капусту, то все спивали таких коломийок, та й усе.
  З-3).: Коломийок? А не співали ладканок при тому?
  Р-2).: Е!
  З-3).: А як харили капусту, як то було? Чи то було спеціально там шось робилося, говорилося?
  Р-2).: Ранчей тамки шо, я ж не знаю, бо в нас нич не говорили! Ішли, спивали коломийок, довгих. Колись же ранче зганяли дівчата, типір вже ні: тепер вже харать собі сами в хаті.
  З-3).: А шо співали, які співали?
  Р-2).: Ну та які: такії всякі, коломийок!
  З-3).: Таких спеціальних не було?
  Р-2).: Та де!
  

• 77.

  З-3).: А як ходили в єгоди, в гриби, також не було таких спеціальних, чи було шось?
  Р-2).: Е! Якби я ранчей пішла, е там співала всяких: [Респондент проговорює слова наступного пісенного тексту – Примітка транскр.]
  З-1).: Ану, заспівайте нам на мелодію таке, гарна пісня.

• 78.
  1. Я йду в ліс на гриби та й грибів глядаю,
     Гриби ми ся й не находят, за рибцю думаю! [1]
  2. А я піду в ліс на гриби, найду си глубінку,
     Заспівай си, мій милийкий, я за тебе вівкну!
  Примітки:

  [1] Респондент проговорила «Гриби ми ся не находят, за єнче думаю». – Примітка транскриптора.

• 79.

  З-4).: А у вас вівкали, так?
  Р-2).: Е, я так вівкала!
  З-4).: А можете нам повівкати?
  Р-2).: Ну, і зара можу.
  З-4).: Ану, давайте, бо ми не знаємо як то!
  Р-2).:

• 80.
  1. Ой я займу коровицю на широке поле,
     Вийди, вийди на розмову, білявино моя!
     І-гу-гууу-ууу-га!
• 81.

  З-1).: Ану голосніше!
  Р-2).: Оно ступ’ят наші молоді [1], скажут, шо баба здуріла!
  З-1).: Бо то нам говорили, говорили, а ми ні разу не чули, шо то таке.
  Р-2).:

  Примітки:

  [1] Про дочку і зятя. – Примітка транскр.

• 82.
  1. Ой я піду в ліс на гриби, найду си біляка,
     Й то бо мого милейкого взяли на вояка!
• 83.

  Р-2).: Та й такі всякі, та й співают далі.
  З-4).: А, може, ви пам’ятаєте колядки або щедрівки, які у вас співали господарю або господині, або дівчині, або хлопцю, якщо були в хаті?
  Р-2).: То не скажу.
  З-4).: Не знаєте?
  Р-2).: Там ходят щедрівники, то там такі малії в нас. [1]

  Примітки:

  [1] Далі розказує про свою дочку, яка вивчала спочатку російську філологію, потім стала вивчати українську і що їй також потрібно було так записувати пісенні тексти.

• 84.
  1. То я пасла коровиці, то я пасла грубі,
     То ня застав пан лісничий у зеленім зрубі.
     І-гу-гууу-ууу-га!
  2. Ой я займу коровицю на широке поле,
     Вийди, вийди на розмову, білявино [1] моя!
     І-гу-гууу-ууу-га!
  Примітки:

  [1] утяночко – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 85.

  Р-2).: Я вівкала, як припа´да!
  З-1).: А то як пасли, от ви пасли худобу, то так дівчата перегукувалися ніби між собою?
  Р-2).: Так. Я ту співаю, а там та – другу, так ми співаєм. З мого села дівча то било та я вигнала корову та й співаю, та й вівкнула. «Бабушка, – говорит, – я не поняла, як то било!» – Я ще раз, каже: «Гет щепку зверло ся, а я ше не поняла, як то!» – Я їм повіла: «І-гу-гу-га!» – «Ох, тепер їм поняла!» То ся так сміяла, шо ну!

• 86.
  1. Що ж там зазвонило та й під тим каналом?
     Там милейкий коні поїт, зазвонив кантаром!
     І-гу-гууу-гууу-га!
• 87.

  Р-2).: О, їх є й до ста, як по лісі йшли!

• 88.
  1. Ой як я си заспіваю, як голос постелю,
     Де тя, милий, голос знайде, там тя розвеселю!
• 89.

  Р-2).: О, я б вам не переспівала за місяць!
  З-3).: А можете так голосно-голосно завівкати? Тут нема нікого!
  Р-2).: І-гу-гууу-гууу-га! Захрипла, не можу вже голосно.
  З-1).: А шо таке «задзвонив кантаром», чим то?
  Р-2).: А кінь, знаєте, має такі бляшки, такії кантари пришпиляні, як їде, то дзвонит.
  З-1).: А от коли, може, знаєте, сіно грабали, то не співали такого?
  Р-2).: А я, сіно грабют! Каже: «Каби больше награбав!» Хтось та співає!
  З-3).: Також не ладкали нічо?
  Р-2).: А! Ранче в колгоспи ходили, в дилю, там в закордон, да там посідают та якось спивали таких довгих. А так, хто там ладкав коло сіна?
  З-3).: А обжинків не було в вас? Не робили таких?
  Р-2).: Е! Ні, в нас то не роблят!
  З-1).: То був колгосп…
  Р-2).: То був колгосп, вже в колгоспі більше співали, а ранчей сама там вийшла на загін, на своє поле та з ким мала співати? Та в мене, знаєте пішли діти чи шо, то коби больше, больше коби зробити!

• 90.

  З-1).: А чи, може, таке вам повідали ваші батьки, шо от люди з останнього снопа шось робили чи якогось «Діда» чи як?
  Р-2).: Ну, та з останнього снопа, то то таке клали, то то на Новий Рік клали за стіл, вже на святий вечір, як йшли вечеряти.
  З-1).: То той сніп десь ховали в коморі і потім ставили на Святий вечір, перед Різдвом?
  Р-2).: Да-да.
  З-1).: Тоді його як називали той сніп?
  Р-2).: То то на Новий Рік клали. Ні, на святий вечір: стояв до Нового року.
  З-1).: То як його називали: «Дід» чи як?
  Р-2).: «Дідом»!
  З-1).: А шо таке «Баба» була? Ше казали: то – «Баба». Шось стелили?
  Р-2).: «Баба»? – Та нічо, хоба клали ше хліб коло нього. Клали хліб, там обв’язували льоном, таким з льону прядивом. Сюда хто клав чеснок в середину. Так ставили коло «Діда», воно стояло до Різдва.
  З-1).: Куда то ставили?
  Р-2).: На стіл.
  З-1).: В в вас такого не було, шо на Новий рік чи на Різдво ворожили так яким буде рік? От коли там, наприклад, в травні буде – то…
  Р-2).: Я не знаю, може, хтось знає, я такє не знаю.

• 91.

  З-3).: А на великодні свята чи були якісь забави, чи ходили біля церкви: дівчата бавилися в якісь забави, хлопці? Чи таке було?
  Р-2).: В нас такого нема, шоб на Великодні свята.
  З-3).: Ну, а таке, як гаївки, такі пісні?
  Р-2).: Ничого.
  З-3).: Маївки, риндзівки?
  Р-2).: Маївку спивают, але то на молебени, то йде від першого травня.
  З-1).: Але як молебень, то в церкві? А на Великдень так нічого: от дівчата якісь такі пісні…
  Р-2).: Ні, аякже ж, хоба ранчей там пішли та співали «воскресни» там.

• 92.

  З-3).: А таких постових пісень, коли от Великодній піст і можна було співати спеціальних пісень, чи було в вас таке?
  Р-2).: Вликодни свята?
  З-3).: Великодній піст, Великий піст і то то в той піст не можна співати, були спеціальні пісні? Є спеціальні пісні, які можна, так?
  Р-2).: Аякже ж, є пісні. Були пісні.
  З-1).: А які то пісні?
  Р-2).: Най співают:

• 93.
  1. Марія глядит, чиї то сліди:
     – Ой то сліди мого сина, туди йшла моя дітина,
     Мати, не ридай!2
  2. Марія спішит, на землю глядит,
     А кров буриться слідами, а Ісус іде з катами,
     Мати не ридай!2
  3. Посеред юрби провадят кати,
     А на ньому хрест тяженький, то є мій Син дорогенький,
     Мати не ридай!2
  4. Мати під хрестом, а Син на хресті,
     Син на матір споглядає, а кров вочи заливає,
     Мати не ридай!2
  5. Мати вмліває, а Син вмирає,
     Сонце ж жялю ся сховало, щоб на біль не споглядало,
     Мати, не ридай!2
  6. – Сину ж мій рідний, що ж ти ізробив,
     Ти на христі умираєш, на кого ж мене лишяєш,
     Цвітонько моя?2
  7. – Народе грішний, що тя чекає?
     Я єдного Сина мала та й на тяжкі’м муки дала,
     Цвітонько моя!2
• 94.

  З-1).: А звідки ви навчилися тої пісні?
  Р-2).: Та я знаю відки? То якось раз дідо ходив до церкви, то вже, ей, їй, може, тридцять років!
  З-1).: І то так ви її співали? Її в церкві могли співати?
  Р-2).: В церкві, в церкві спивали.
  З-3).: А поза церквою?
  Р-2).: То в хатах так можна співати!

• 95.
  1. Божу пісню заспіваймо у святій церковци,
     Бо вна з Богом є єднана Святому духови!2
  2. А у церкве Христос жиє, людей научає:
     – А хто які гріхи має, нехай ся покає!2
  3. Мене бито, катовано за ваш тяженький гріх,
     Голова терньом воббита, пробитий правий бік!2
  4. Як правий бік пробивали, кров текла з ребра –
     То плакали грішні люди та й Матінка Божя!2
  5. Ой не плачте, грішні люди, не плачте наді мнов,
     Покайтеся своїх гріхів, візьму вас за собов!2
• 96.

  З-1).: Дуже гарна!
  Р-2).: Отакі співают. Таких більших, отаких менших приспівували. Ну то вже після Паски, то вже «воскресних».

• 97.

  З-1).: А от таких пісень як щедрівок у вас не було? У вас як кажуть: «Другий Святий вечір» чи «Щедрий вечір»?
  Р-2).: То перший – то Святий вечір, другий – Щедрий вечір.
  З-1).: Щедрий вечір, так? І не ходили дівчата, хлопці? Не ходили щедрувати?
  Р-2).: Де! Нєа, так не ходят!
  З-3).: А на Василя чи ходять?
  З-1).: На Новий рік посівали?
  Р-2).: Ні! О в нас колись малий, то вдома. В Хащів їдьте, там больше ходят! Там наймают такого малого хлопця, його запрошуют. Колись дуже нам файно йде, як він нам повіншує. Та він так трохи по пару раз сіє, а так не ходят!
  З-1).: А колись, як ви були ше малі?
  Р-2).: То то нихто, нихто і не згадував то те!

• 98.

  З-2).: А Вертеп ви не знаєте, шо таке?
  Р-2).: Вертеп в нас ходят!
  З-2).: Ходять вертеп, так?
  З-1).: А хто робить вертеп тут? Хто то організовує?
  Р-2).: А то хлопци! О! Навіть і малий [1] за Жида грав!
  З-3).: То в школі, чи то так десь?
  З-1).: Вони самі собі збираються?
  Р-2).: Десь ся там вчят, хата в хату йдут! На Святий вечор зачинают – три дни ходят по селови.
  З-1).: А то то їх школа організовує чи вони самі?
  Р-2).: Самі! А я, школа!
  З-4).: А коли починають ходити, коли перший раз приходять?
  Р-2).: На Святий вечір йдут. Того року навіть священник повів: «Навіть не йдіт на Святий вечір, тильки люди поседять поза столи, а ви прийдете в хату!» То вже ходили на Різдво тих два дни.
  З-3).: А то, то шо вони вчать у Вертепі, то то шо вони з книжок беруть чи то, шо вони десь тут?
  Р-2).: Да мают якийс там зошит да записано, там ся з давних-давен то вже йде, довгами. І тамкі би ся пару раз: там є Пастухи і Ірод, і Смерть, і то всьо-всьо-всьо, є всьо: і Жид, і Жидівка, і Циганка, всьо є!
  З-4).: То то вони так перевдягаються, та? Є різні?
  Р-2).: Та.
  З-1).: То би знайти той Вертеп.
  …
  З-3).: А як ходили колядники, то чи не було таких спеціальних обрядових танців, шоби капуста родилася?
  Р-2).: Угу, в нас то як ходят, то розказуют, шо вони ся вчили їх: «Ми здалека йдемо, добру новину несемо. Ми то то, то то…» і таке говорят, говорят та й.

  Примітки:

  [1] Має на увазі свого внука. – Примітка транскр.

• 99.

  З-1).: Ви собі не нагадали тої довгої співанки про ту нагаєчку: «… тіло рве»? То така мусить бути гарна.
  Р-2).: Та є якась. То якось прийде на голос, а то – ні, не можу ніц я здогадати. Не знаю. Якось си ляжу в ночі спати, то так на голову йдут раз за разом! Якби хоть на день наперед, то б я згадала. То вже роки – то всьо забула, то всьо забула.
  З-1).: Може, ви собі ще щось нагадаєте, ми би прийшли ше би, коли би йшли так на Вовче чи куди? Якби Ви собі могли шось нагадати, наприклад, і там чи записати просто назву так чи перший рядок, знаєте?
  Р-2).: Та! Я знаю!
  З-1).: Чи ми Вам вже так набридли?
  Р-2).: Та чого то ся набридли? Я й так сиджу до вечора. Шо? – Нич не роб’ю!
  З-1).: У вас просто голова, як книжка: стільки пам’ятаєте!
  Р-2).: Да. То є ше сякі-такі, знаєте, аби то ся могла то всьо догадати. [1].
  З-1).: Заспівайте, будь ласка її.

  Примітки:

  [1] Респондент проговорює слова наступного пісенного тексту – Примітка транскр.

• 100.
  1. Попід гай зеленийкий
     Воре вдова льон дрібнийкий.2
  2. Єдним волом, а два плужки,
     Посіяла дві петрушки.2
  3. Єдну мати доню мала
     Та й ту за кальвина дала.2
  4. Та й ту за кальвина дала,
     До року з ним дитя мала.2
  5. Вна то дитя колисала
     Та й так єму заспівала:2
  6. – Лю-лю-лю-лю, малий хлопиць,
     Такий будеш, як твій вотиць!2
  7. Вночи підеш, вночи прийдеш,
     А мині нич не принесеш.2
  8. Лиш шябевку єржявную,
     А хустину кирв’явную!2
  9. А муж двирі відчиняє,
     Тоді жінки ся питає:2
  10. – Співай, жоно, як співала,
      Як’їс дитя колисала!2
  11. – Бігме’м Боже, не співала,
      Я служницю проклинала!2
  12. Я служницю проклинала,
      Що ми гуси ни нагнала!2
  13. – Ходи, жінко, на мураву,
      Няй ти зітну шяблев голов!2
  14. – Ходи, мужу, няй ся вбую,
      Няй си дитя поцілую!2
  15. В праве лице цілувала,
      А на ліве значок дала.2
  16. – Май си, сину, на пом’янци –
      Втратив отець життя мамци!2
• 101.

  З-1).: А ото «кальвин» – хто то такий?
  Р-2).: Чоловік, муж.
  З-3).: То чий муж? Вона віддалася за кальвина?
  Р-2).: …За кальвина. Він був кат, але вона ся за нього віддала! Аякже, то муж.
  З-2).: Ім’я таке, так, маєте на увазі?
  Р-2).: Та називала кат, бо то він був розбійник, такий ходив людий во [грабував, вбивав]… та й називала його катом. Но він був чоловік-чоловіком! За кальвина оддалась – бо він був поганий!
  З-1).: Там: «Принесеш мені хусточку крив’яну…»
  Р-2).: «Нич мені ни принесеш: лиш шабельку іржєвлину», жи когось вбив, – а «хусточку кир’явлену».
  З-1).: Ага, шабельку.
  Р-2).: Заржавіла вже вона.
  З-3).: Заржавлену.
  З-1).: Заржавлену, ір’явлену.
  Р-2).: А хустка кир’явлена. Ше якась така друга є, шо забив її брата, то як ходив на полювання: «Жінко моя, я не вважав, він ся просив, я не зважав…». Ще й брата й убив – така подібна, але… Ну шо ше, яких вам: коломийок чи довгих?

• 102.

  З-3).: А на похороні чи голосили в вас? Чи була така традиція голосити? Чи когось запрошували, якусь жінку?
  Р-2).: Приходят. Тепер вже співают, ранчей не співали, тепер вже співают.
  З-3).: А ранче не було такого, як голосити?
  З-1).: То зараз співають, напевно, церковних таких пісень, так?
  Р-2).: Та про покойника.
  З-3).: А «заводи»? То казали «заводити»?
  Р-2).: Та я добре не вмію, то треба вміти!
  З-3).: Але було таке, так?
  Р-2).: Та й топір співає:

• 103.
  1. Святий Боже, Святий Кріпкий та й Святий Безсмертний,
     Болит мене в чолі головочка, видиш – би ми вмерти.2
  2. Болит мене в чолі головочка, болят мене груди,
     Посилайте по мою родину, няй ся сходит й уже!2
  3. Родина ся посходила, стала наді мною,
     Смерть зібрана, від Бога зіслана, бере ня з собою.2
  4. Роб’ят мині кедровою труну, стелят мині ложе,
     То велят ми у нею лігати, ой, Боже мій, Боже!2
  5. Несут мене до святої церкви, вітрець повіває,
     Дзвони дзвонят, а дяки співают, родина вмліває.2
  6. Принесли ня аж на цвинтар, та й спускают в яму,
     Відчиніт ми кедровою труну, няй хоч ше раз гляну!2
• 104.

  Р-2).: Та є доста – не вмію!
  З-1).: То зараз таке співають? А хто то таке співає? – Люди просто прийдуть на похорон, так?
  З-3).: А вам, може, ваші батьки говорили, може, колись, знаєте, були такі «плачки» чи як, шоб коли приходили плакати чи голосити за покійником, шоб наймали?
  Р-2).: В нас не наймают, в нас хто родина – сама плаче: хто як уміє, так і плаче.
  З-3).: Але плачуть тепер?
  Р-2).: Плачут, чо не плачут!
  З-1).: То як плачуть: якось так, чи голосять, чи як?
  Р-2).: Голосять, голосять там: «Мамцю моя, мамцю, чо ти ня лишила?» то все так приговоруют, то так си співают, так голосят.
  З-3).: А можете так, шоб дівчата почули, бо то дуже рідко досить, як то є?
  З-4).: Ми ше не чули.
  Р-2).: Йо-йой! Я там, в Новояворівську, в мене там дві сестри вмерли і мати, там так співають – страшне! Гет цілу дорогу несут до церкви ше й так далеко, може, кілометер десь і всьо пісня за піснями.
  З-4).: Ну, але у вас так само співають, так?
  Р-2).: В нас тоже співают так.
  З-3).: Ну, так, може, кусочок їм заголосили?
  Р-2).: Ну, та як я буду? «Ой, мамцю моя, мамцю, ти мене лишила да ти пішла. Ти мене годувала, ти мене всьо вдівала, а тепер ти пішла, я тебе більше не ввиджу», – та так все говорив та й всьо! Та й так далі си промов’ят, та й так.
  З-3).: То так усе промов’яє словами.
  Р-2).: То так усе промов’яє словами.
  З-4).: А хто то промовляє?
  Р-4).: Ну, то хоба дочка.
  З-4).: Дочка?
  Р-2).: Наякже!
  З-1).: Родичі всі, так?
  Р-2).: Та там такі родичі: як двоюрідний брат чи троюрідний – то так не голосит. Я знаю, в мене брат вмер, то йой, як я голосила!
  З-3).: Кажуть тут «голосити» чи «заводити»?
  Р-2).: Ну, та як: голосити! Словами, словами голосити.
  З-3).: Нє-нє, називають то?
  Р-2).: В нас кажуть так: «Голосила так файно, – каже, – голосила, як він вмер!» «Та мав сорок штири роки, братчику мій, та такий молодейкий помер, то ми ся годували сиротами, батька бандери вбили. Та й си так говору, та й ст так плачу, та й промовляю: «Я тебе єдного мала, ти в мене єден був», – та й си так плачу, та й си так говори то. А то била весна. «На дворі весна йде, трава росте, а ти такий молодий йдеш в землю гнити», – та й таке си все говору, та й все плачу. Голосят все, не співають.
  З-1).: Але то, кажуть, треба так голосити, правда, шо то, коли не голосять так, то то не є добре?
  Р-2).: Воно, знаєте, таке трошки, як то нихто за ним не заплакав, не заговорив! Певно, вже їм так не хочеться, така родина. То файно, як люди шось таке приговорат, шо вспоминают довгий час. То все файно, як там шось говорили як там ховали чи батька, чи брата.
  З-1).: І людям такий жаль трохи є.
  Р-2).: Так, знаєте, плачут та й люди ся заплачут. Такі всякі слова.
  З-1).: Ну, а священник так нічого проти не має, проти того?
  Р-2).: Ничого. Чого так, вийдут на вулицю, як покійника несут.

• 105.

  [1] Колись ранче навіть не ходили, хоба оді пару років вже відвели вертеп, а так вже його, може, не було, вже, може, років з трийдцать приходить Вертеп.
  З-3).: То ранше не було, тільки тепер є, так?
  Р-2).: Та я не тям’ю, коби він ранчей бив! Та так прийшло, хтось там. Хотіли «коляду», то прийшов чоловік по селі, та й там зібрали там «коляду». Тепер оді зробили, я знаю, може, двадцать-тридцать років зробили Вертеп.
  З-1).: А колись, як збирали «коляду», то на церкву збирали, так?
  Р-2).: Та люди самі «коляду» несут до церкви. Колядникам не дают, колядникам вже пару там, для них в охоту. Вони вже за то ходят, там си назбирают яку сотку, півтораста, тим і ділят. А так не дают гроші колядникам, самі до церкви йдут. Прийшла Коляда та й каже: «Несем в церкву гроші»…

  Примітки:

  [1] Респондент, побачивши свого внука, розпитує його про «Вертеп». – Примітка транскр.

• 106.

  З-1).: Мається на увазі які то пісні про Україну?
  Р-2).: [1] А ше є друга:

  Примітки:

  [1] Респондент проговорює слова пісенного тексту, який заспіває пізніше – Примітка транскр.

• 107.
  1. Вже весна воскресла, трави зеленяли,
     Вже на Закарпаттю могили зчорняли.2
  2. Вже на Закарпаттю могили зчорняли,
     Там лежат герої, що за волю впали!2
  3. Там лежат герої, що за волю впали,
     Не оден заплакав гіркими сльозами!2
  4. Били вни ся, били, поки силу мали,
     Поки Закарпаття мадяри ни взяли!2
  5. Били вни ся, били, не було ріжниці:
     Жінки брали коси, мужчини рушниці.2
  6. Вкраїнські дівчата рани завивали,
     Тих січових стрільців в шпиталь відсилали!2
  7. В шпиталь відсилали, в шпиталю лічили,
     Тих січових стрільців, що за волю вбили!2
• 108.

  З-1).: В нас її співають подібно як гаївку, навесну, біля церкви, коли Великдень.
  Р-2).: Тую-во співають?
  З-1).: Такої співають, та. Ходять в такому колі і співають таку.
  Р-2).: Ну, та в вас співають, а я вам буду тут ше співати. Треба було не писати!
  З-1).: Нє, то інакша трошки, але так само про Закарпаття та.
  Р-2).: Є ше друга:

• 109.
  1. В тридцєть восьмому роках в Закарпатських сторонах стала сумная новина:
     Розгорілась огнем, заблистілась мечем Закарпатська Україна!2
  2. А під Хустом чехи б’ються, мадяри позаду йдуть, розсилають ультимат,
     Щоб народ ся піддав, усю зброю віддав, бо єнакше їм не жити!2
  3. Розсилають по фронтах, і жінок, і дівчат, і дітей малолітних.
     Що там світу полягло, скільки крови пролило, кров текла ріками!2
  4. А ти, брате, не журись, по Вкраїні подивись, на ї долю сумную!
     З тої крови виросте покоління молоде загартоване до бою!2
  5. А ще прийде такий час, що вкраїнський весь народ стане разом до бою,
     Тоді ми відплатимо всім тим німцям і ляхам [1], і проклятим мадярам!2
  Примітки:

  [1] Респондент проговорила «Тоді ми відплитимо всім ворогам, і німцім, і ляхам, і проклятим мадярам». – Примітка транскриптора.

• 110.

  Р-2).: Всьо. Шо то си не знали?
  З-1).: Ні, тої не знали.
  Р-2).: От сі видите, я си кажу.
  З-1).: Ну, ви ближче до Закарпаття!
  Р-2).: Ми раз били на вечірниці прийшли, то ми тої заспівали! То було за німця: то українську співати не мож було. А він був лісник. Їде лісничий з Турки, заїжджає на оків, а ми тої пісні співаємо. Що ми: «Йой, нас, певно, засудят, в тюрму!», – та ми давай з хати втікати! А вони скочили собі з коней та й до хати завернули. То той так став плакав: «Бо я на тім фронті бив!» То так плакав, [як] мала дітина! То ми, може, штири рази співали!
  З-1).: Той лісничий був тоді на тому фронті в Закарпатті?
  Р-2).: Так-так. Він там був на тім фронті. Як став плакати, ади, а ми утікаєм, хтозна шо з нами зроблят, спивали українську пісню.

  З-1).: А от, я хочу так запитатися, от Ви своїм не співаєте, не люблять Вас слухати Ваші: от донька, зять?
  Р-2).: Е! Вона так співає, як припадок! Ні-ні, вона дуже голос має, дуже прекрасно співає.
  З-1).: І співає вона, та?
  Р-2).: Йо, вона виступати чи шо! Хоба він, такий ревнивець, він не дає виступати. Все ся боїт, коби кого не полюбила, не одпустить. Вона так співає прекрасно! [1] О, то нема артиста, як вона, співати!
  З-1).: А не хотіла з нами сісти, шоб поспівати?
  Р-2).: Би ся так припросили ліпше.
  З-3).: Ну, ми не знали.
  З-1).: Ми не знали, так.
  Р-2).: О, вона так співаєт, ой-йой-йой! Мої всі дівчата три співають гарно і хлопці всі. В нас такий рід: ми любимо співати і я любила співати, і мати, і діти ся повдавали, і до того всі співаємо. Найстарший хлоп був в Вінници да ходив виступати, то вже там співав! Навіть в Турку їздила, всюди, поки ще била молодша, а тепер не дає! [2] Оті завклуба прийде, просить, та де! Він би не пустив ні за што! Я мов’ю якби був добрий чоловік, то ше би ся гонорував шо таку жінку має, і має сидіти вдома, не заспівати. Вона дуже файно співає.
  З-1).: Ну, а зять ваш звідси, з Жукотина, так?
  Р-2).: Так, з Жукотина! А він співати то-то нич не хоче!
  З-3).: А то маєте кілька внуків, чи то один внук?
  Р-2).: То-то маю двоє: дівча десь поїхало: син взяв (живе в Кривому Розі) путівку на море і просив її [3], щоби їхала, звати Надя. Вона не лишит зазяйство: то сіно тепер сушити всьо, та й корову доїти, теля мале. Я тепер не можу так, колись здоювала, тепер дуже тиск маю. Да й взяв ту дочку, шо в Хащові, та й вона взяла свого малого, а вона [4] дівча, Віта її звати та й поїхали оті, вже тиждень як поїхали. Ще тиждень побудуть та й до десятого числа, та й приїдуть.
  З-3).: Внучка не співає?
  Р-2).: Малейка? – Вона тоже файно співає.
  З-3).: Переймає шось трохи від вас?
  Р-2).: А, та вона не хоче, але співати файний голос має.
  З-3).: Трохи вчіть її, бачите яких гарних пісень знаєте.
  Р-2).: Вона шено ходит в шостий клас, в сьомий перейшла. Їздили в Турку, та й взяли перше місце серед шкіл.

  Примітки:

  [1] Про дочку і зятя іде мова. – Примітка транскр.
  [2] Про дочку і зятя. – Примітка транскр.
  [3] Про дочку. – Примітка транскр.
  [4] Дочка Надя. – Примітка транск.
  

• 111.
  1. Світит місяць між горами,2
     Потискают нас ґайдани!2
  2. Ви ґайдани попукайте,2
     Україні волю дайте!2
  3. Встань, Хмельницький, встань, Богдане,2
     Українські всі гетьмани!2
  4. Встань, Тарасе, пробудися,2
     На свій нарід подивися!2
  5. Як твій нарід тут бідує,2
     Та по тюрмах голодує!2
  6. Ворог робит, що сам хоче,2
     Винимає людям очи!2
  7. А ви, хлопці молодії,2
     Куйте зброї стальовії!2
  8. Бо ця [1] зброя стальовая,2
     Для ворога вна страшная!2
  9. А ви, хлопці, не сумуйте,2
     Україну знов будуйте!2
  10. Україна – нашя мати,2
      Як не встане, мус вмирати!2
  Примітки:

  [1] та – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 112.

  Р-2).: Всьо.
  З-1).: Дуже гарно.
  Р-2).: Гарно! Не зналисти такої?
  З-3).: А ґайдани то хто?
  З-1).: Кайдани.
  Р-2).: Кайдани, кайдани!
  …

• 113.
  1. То як я си заспіваю, то як я си вівкну,
     Піде голос попід колос аж на Капланівку! [1]
  Примітки:

  [1] Капланівка – гора, як іти в Турку. – Примітка респондентки.

• 114.
  1. Поґим била молодийка, а ми голос дзвинів,
     А типер їм стара баба, де ж він ся задів.
     І-гу-гууу-ууу-га!
• 115.

  З-4).: А Капланівка то шо?
  Р-2).: А тут, як іти в Турку то гора.
  З-1).: А чо так називається Капланівка?
  Р-2).: Та то гора, її все чогось Капланівкою назвали, я знаю чого?
  З-1).: А ваше село звати?
  Р-2).: Жукотин.
  З-1).: Жукотин? А чому така назва Жукотин, не знаєте?
  Р-2).: Колис ранчей, повили жиди, Вовче тому, шо вовки дуже били, так назвали. А я знаю, ше наша баба розказувала, а то якісь Жуки били чи шо – та й Жук, Жук та й так.
  З-1).: А! Такі люди, шо поселилися?
  Р-2).: Та, то такі зробили такі села та й.
  Р-2).: Знаю, казали, там все вовки ходили та й назвали Вовче. Його вже перейменували на Середу, але все більше Вовче та й все.
  З-1).: А тут є якісь такі в селі от, кажуть, там якась, ви казали, там – Верхи, якісь такі округи, ви казали. Мають назву вони?
  Р-2).: Ну, так: там називают Ґудзолина, а там називают Васятів круг, а ту називают Долина, а ту називают Кривий Круг, а ту – Сотивство.
  З-1).: Сотивство? А шо то означає?
  Р-2).: Да кілько зробилоса, я знаю?
  З-1).: Я так бачу, в вас в селі є поширені такі вуличні імена. Ну так: людина ніби має прізвище і ім’я, а ше й по-вуличному кличуть.
  Р-2).: Ну, в нас – Дубільова, а ту – Максимува, а ту – Семена, а ту – Страпачова, там – Опанка, так, наякже.
  З-1).: А чо то так люди давали такі вуличні?
  Р-2).: А я знаю? Нас ше ранчей, ше ми в баби, отець був з Вовчого, він ся писав Дубіль – назвали Дубілі. Дубілі та й так потім пішло, а потім так, я знаю, пішло. Так ше все називают по-сильських. Там немає, там по прізвищу додивишся: йду до Максима, а ту – до Семена, так все по-своєму, по-сільському.

• 116.
  1. Кажут люди, що я лиха, а я Василиха:
     Я ся в полю наробила, йду додому стиха.2
  2. Я ся в полю наробила новими серпами,
     А мій Василь-Василина п’є в корчмі з кумами.2
  3. А я прийшла додомочку, почала казати:
     – Я нажяла в поли снопів – пішов би складати!2
  4. – А я снопи не жяв, не піду носити,
     А як прийду додомочку, ше й тя буду бити!2
  5. А я свого Василину всю натуру знаю:
     Єдни двері відчиняю, на другі – втікаю.2
  6. А я свому Васильови наварила бобу,
     – Ой наїдся, Василино, на тяжку хоробу.2
• 117.

  З-5).: А про диґу ви не знаєте ніяких пісень?
  Р-2).: Про шо?
  З-5).: Про диґу.
  З-1).: Ще нема?
  Р-2).: Їздит де й. А тої можна про «Вербу, де ти росла, що твоє листя вода знесла».
  З-1).: Заспівайте!

• 118.
  1. Ой вербо, вербо, де ти росла,
     Що твоє листя вода знесла?2
  2. Ой знесла, знесла тиха вода,
     А я молода, як ягода!2
  3. А я молода, як ягода,
     Замуж [1] ни піду за рік, за два.2
  4. Заміж ни піду, аж п’ятого
     За ту п’яницю проклятого.2
  5. Говорять люди, що він ни п’є,
     А я все бачу, як з бару йде!2
  6. А я все бачу, як з бару йде,
     Прийде додому та й мене б’є!2
  7. – Викупи коня, люб’ю тебе,
     Як не викупиш – уб’ю тебе!2
  8. Ой не раз, не два викуп’яла,
     Скрізь оконечко утікала.2
  9. Скрізь оконечко утікала,
     В вишневім саду ночувала.2
  10. Соловей каже: "Тьох-тьох, тьох-тьох!",
      Котяться сльози, як той горох!2
  11. Зозуля каже: "Ку-ку, ку-ку!",
      За що я терплю таку муку?2
  Примітки:

  [1] заміж – варіант виконання.

• 119.

  З-1).: Дуже гарна пісня.
  Р-2).: Гарна била?
  З-1).: Дуже. А в нас співають на Тернопільщині її трошки інакше, там подібна мелодія, ну дуже гарна!
  Р-2).: …Та то шо трохи та й міняют… Бо там вона відтам прийшла, бо вона ходила на нафту в Дрогобич. То відтам і занесла…
  Р-1).: То ви, може, і знаєте.
  З-1).: То така пісня недавня в вас, так?
  Р-2).: Давна тота пісня, дуже давна!
  З-1).: Але хтось її приніс звідкись, так?
  Р-2).: Та я знаю? В нашім селі, там де старе село, вона гандлювала колись ранчей, за німцив, ту солярку носила, продавала, вона десь там з Дрогобича. В нашім селі співала, а я знаю, відки вона її знає? То ше за німцив, я ше така невелика була…
  З-1).: А ви от так своїм дітям ніяких казок не розказували, якихось таких небилиць?
  Р-2).: Е, казок! Як я возьму ту малу, Віту. Йо-йой! Вона зо мнов спала до п ’ять років. Груди вже не ссала, Надя мала, може, молочницю та й не могла ссати і так відлучили… То я до п’ять років, ой-йой, шо я тих казок порозказувала все їй!
  З-1).: Але ви ше якісь такі казки знали, шо вам мама колись розказувала, так?
  Р-2).: Та аякже, так.
  З-1).: Шось би собі нагадали?
  Р-2).: З книжки всякі такі. Чи я знаю? Там якісь оті з книжків читали.
  З-1).: Ага, з книжків трои читали.
  З-3).: А з таких, шо не з книжок, а шо вам мама розказувала.
  Р-2).: А, то там всякі такі били: «… там колись вівці пасли, та вівці крали», отакє-во всяке.
  З-3).: А можете дівчатам розказати таку казку?
  Р-2).: Яку?
  З-3).: Ну, таку «Як вівці крали».
  Р-2).: Вже я тої добре і не знаю.
  З-4).: А яку добре знаєте?
  З-3).: А з таких давніших, шо ше від мами, пам’ятаєте?
  Р-2).: Від мами, від мами… Та де! Не хоче на голову скочити! Я маю тих казок казала! Колись пішли до дочки в Хащів яфени збирати, а там дочки, то я їм тамки розказувала. Вони все збоку яфени збирали: «То се гарна баба, кілько дітям казки порозказувала!» Забила, Боже мій! Не може на голову прийти нияка!
  Р-2).: То там дзенькалом дзенькали, так дитину забав’яли. Там показували якусь ляльку, дзенькало, так дитину забавляли.
  З-3).: Але нічого такого не приспівували, не пам’ятаєте ви нічого такого, ні?
  З-1).: Там: «Їде пан, пан на конику сам, сам…»?
  Р-2).:

• 120.

  Їде жид, жид,
  На конику гип.
  За жидом – жидівка,
  Котилася качівка.
  Качівка ся розколола,
  Жида колька вколола!

• 121.

  З-3).: Ну, отакі, які ше там, от: «Тосі-тосі…»?

• 122.

  Тосі-тосі, [1] пацята в горосі,
  Пішов Іван [2] завертати,
  Та й си найшов гроші.
  Свині в ріпі, а пацята в моркви,
  Пішов Шофат завертати,
  Та й настяв в портки.

  Примітки:

  [1] Слова продекламувала Збирач-3): – Примітка транскрипт.
  [2]«Пішов там Іван чи Николай завертати» – Примітка респондентки.

• 123.

  Р-2).: Так ся сміяли.
  З-1).: А такої як «Кую-кую чобіток…» не знаєте такої?
  Р-2).:

• 124.

  Кую, куй, ковальчику, ніжку,
  Бо йдем в доріжку,
  Приби ми підківку
  На малийку ніжку!

• 125.

  Р-2).: Та й так верчу.
  З-1).: Але так вертите її стопу, так?
  Р-2).: Так, стопу, та як коваль кує ніжку.
  З-1).: А там як «Сорока-ворона діткам кашку варила…»?
  Р-2).: Ну, та:

• 126.

  Кра-кра – ворона вилетіла з прогона,
  Дітям кашу варила, на порозі студила:
  – Ідіт, діти по трішки, дам вам каши потрошки,
  Хто не прийде на той крак, тому буде такий так!

• 127.

  З-1).: А таке не було, шо там за пальчики тягнули?
  З-3).: «Горошок-бобошок, Гичка-пшеничка…»?
  Р-2).: Ну, да то є:

• 128.

  Горошок-бобошок,
  Пшеничка-ялничка,
  То старий дід,
  Фур го за пліт!

• 129.

  З-1).: То старий дід чи то біб старий?
  Р-2).: Дід старий!
  З-1).: А «Печу, печу хлібчик, Діткам на обідчик»?
  Р-2).: «Печу, печу хліб дітям на обід…» Хоба я знаю? Я хоба: «Кра-кра ворона вилетіла з прогона», чи я вже то говорила?
  З-1).: Говорили.
  Р-2).: Я вже забуваюся.

• 130.

  Кіт-моркіт біля воріт,
  З’ївши мишку-побіганку,
  Що робити по сніданку?
  Чи погратись біля хати?
  Чи погнати за ворцем?

• 131.

  Р-2).: Ой, я вже забила.
  З-1).: А то якийсь віршик чи шо це?
  Р-2).: Так, таке саме якесь.
  З-3).: А «Іде-іде дід, дід, Несе, несе міх, міх…»? Шось таке не говорили у вас, не страшили дітей, шоб дитина не плакала: «То такий дідище, отакий страшище!»
  З-2).: А як дощик ішов, наприклад, не казали, не приказували: «Іди, іди, дощику…»?
  Р-2).:

• 132.

  Іди, іди, дощику,
  Зварю тибі борщику
  В зеленім горщику.
  Постав’ю на прутику
  В зеленім прутику.

• 133.

  З-1).: А до сонечка? «Вийди, вийди, сонечко…»?
  Р-2).: «…гляни в віконечко. Сонічко, припече…» Ах!
  З-3).: А як гриби збирали, там: «Гайок, гайок, дай грибок, Сироїжку – з діжку!» Щось там приказували?
  Р-2).: В нас таке нє!
  З-1).: А от коли перший раз там побачать, лелеку чи бузька, нічого перед тим не приговорювали?
  Р-2).: Не знаю нічо.
  З-1).: А як зозулю перший раз почули, то нічого не казали?
  Р-2).: Пісня хоба би є про зозулю:

• 134.
  1. Ку-ку, ку-ку, чути в ліску,
     Ходім співаймо, радо витаймо
     Божу, Божу, Божу весну!2
  2. Ку-ку, ку-ку чуємо все,
     Гаєм, лісочком, долів поточком
     Голос, голос, голос гуде!2
  3. Ку-ку, ку-ку, птичко мала,
     Ти нам співала, правду сказала:
     Щезни, щезни, щезне зима!2
• 135.

  З-1).: А то ви де навчилися: десь, може, колись в школі вчили?
  Р-2).: У! Я там знаю де? Давно її співают.
  З-3).: А як діти починали бавитися в забави чи рахувалися якось там: «Еники-беники» чи «Котилася торба з великого горба» чи як?
  З-2).: Лічилки якісь такі були?
  Р-2).:

• 136.
  1. Котилася торба з великого горба, а в тій торбі раки.
     Прибив коваль ковалисі цимбали до сраки!
• 137.

  Р-2).: В нас такі співали.
  З-1).: А шо то таке, співанка така? А шо то за така співанка?
  З-2).: Коли її виконували, чи де?
  Р-2).: А! Та так і співают, хоба ж.
  З-2).: То заспівайте нам!
  Р-2).: То-то – такі приговорки, то то не пишіте, то то – нездале.
  З-2).: Давайте ті приговорки! То вони у вас так і називаються приговорки, так?
  Р-2).: Та.
  З-2).: Ну, то ви нам заспівайте хоч одну, давайте ту, шо ви починали.
  Р-2).: Я вам вірш розкажу, хочете? – Про ластівку. Не хочете?
  З-1).: Ні, ні, кажіть.
  Р-2).:

• 138.

  Ластівочка чорно-біла
  Під дахом гніздо ліпила,
  Та й до дітей щебетала,
  Наче б їх про щось питала.
  А питала так сердечно:
  Цілувати ту безпечно.
  – Люба, мила ластівочко,
  Не лякайся, вий гніздечко!
  Ми і киці накажемо
  І песика прив’яжемо,
  І зженем воробчика,
  Недоброго хлопчика!
  Вий гніздо скоренько духу
  І вистелюй м’яким пухом.
  Соломняна наша стріха
  Стереже тебе від лиха.

• 139.

  Р-2).: То то ше з другого класу як була, то вчила.
  З-1).: Як то вчилися?
  Р-2).: Та.
  З-1).: Дуже гарний вірш. ви маєте гарну пам’ять, шо ше так пам’ятаєте!
  З-3).: Ше вчилися в школі, та?
  Р-2).: Ще є:

• 140.

  Я дитина українська, козацького роду,
  Україна – красна назва славного народу.
  Україна – край широкий аж по Чорне море,
  Україна – то гай пишний, і лани, і гори.
  І як мені Україну щиро не любити,
  Живо не кохати?
  Мене мати по-вкраїнськи вчила розмовляти.
  І як мені Україну вільно не любити,
  Мене ж вчили по-вкраїнськи Господа молити?
  За свій рід і край, і нарід я Господа молю:
  – Зішли, Боже, Україні, і щастя і долю!

• 141.

  З-1).: Дуже гарно.
  Р-2).:

• 142.

  Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває,
  Той у грудях не серденько, тільки камінь має!
  Як же мову ту забути, що ненька учила,
  Всіх нас ненька говорити, ненька наша мила?
  То ж шануйте, поважайте свою рідну мову,
  Та учіться говорити своїм рідним словом!

• 143.

  Р-2).: Сподобалися, файні?
  З-1).: Сподобалися, та.
  З-2).: А ви нам ше тих приговорок заспівайте! Хоч одну. А ви шось там про ковалиху співали, нам про цимбали.
  З-3).: То до чого приговорки? Просто?
  Р-2).: Е, то таке нездале!
  З-3).: Та чого?
  Р-2).: [1] Та буде ліпша! Та буде ліпша!
  З-1).: А то шо за така приговорка? То до чого?
  Р-2).: Та так співають!

  Примітки:

  [1] Респондент проговорює слова наступного тексту

• 144.
  1. Ой, ковалю, ковалю, куй же ми лялю:
     З ніжейками, з ручейками, ня й ся нев побав’ю!
• 145.

  З-1).: То де, коли таке могли співати?
  Р-2).: Де-небудь.
  З-1).: Але то, напевно, не вся, правда?
  Р-2).: То курта, то коломийка. То там є ше така друга, але вона нефайна, не хочу співати!
  З-4).: Та чо нефайна, якщо співають – значить файне. Заспівайте!
  Р-2).:

• 146.
  1. Коваль кує, коваль кує, та си попердує,
     Ковалиха із-зі сміху встялася на міху!
• 147.

  З-1).: Воно набагато, воно не є таке, воно таке щире, просте, не раз тепер подивишся по телевізору таке показують, шо знаєте!
  Р-2).: Не приший, не прилатай!
  З-1).: Не приший, не прилатай, так!
  Р-2).:

• 148.
  1. Ой ковалю, держи Галю на новій колотці,
     Же би Галя не мруґала на молоді хлопці!
• 149.
  1. Ой моя білявина на висіллєйко йде:
     Єдно несе, друге виде, а трете само йде!
• 150.

  З-1).: То про дітей, так? А ше, бачте, я про весілля вам забув таке запитатися: от коровай ділять, правда, на весіллі?
  Р-2).: Ділят.
  З-1).: А коли це відбувається?
  Р-2).: То на гостині. Після свадьби.
  З-1).: Після свадьби – це вже коли прийшли до молодого.
  Р-2).: До молодої. До молодої прийдут, сядут за стіл і там дают їсти, дают коровай.
  З-1).: То вже іншої неділі, так?
  Р-2).: Так. Так, мається, свадьба в четвєр, А то – в неділю.
  З-1).: Ага, в неділю, та. І то, коли ділять там той коровай, то там шось співали, мені здається?
  Р-2).: А я знаю?
  З-1).: А хто ділив?
  Р-2).: Староста ділит.
  З-1).: А не було такого, шо співали йому там, шо ніби «ти там погано ділиш, ми тебе там переймем»?
  Р-2).: Ні, ні в нас такого нема.
  З-1).: А для померлих родичів ділили коровай? Лишали? Носили їм десь там, на кладовище?
  Р-2).: В нас для померлих нема ниякого коровая.
  З-1).: Нє-нє, ну коли на весіллі ділили коровай, то…
  Р-2).: А! Чи носили на того?
  З-2).: Так, чи на кладбище носили?
  Р-2).: Я не тям’ю, не знаю.

• 151.

  З-1).: А от коли є Святий вечір, то там стіл застеляють, так дають ті страви. А чи не лишали такої тарілочки, келішка для тих, хто помер?
  Р-2).: Ні, ми не лишаєм николи. Знаю ранчей. Я то николи не лишаю.
  З-1).: Не лишаєте ніколи?
  Р-2).: Так. То така стародавна-стародавна. Ше вам тої виспіваю і піду дозирати корову. Котра година?
  З-4).: Ше якраз встигнете заспівати!
  З-3).: Двацить по третій.
  Р-2).: Е! За п’ятнайцять четверта йду спускати.

• 152.
  1. Край дороги широкої,2
     Кирниченьки глубокої.2
  2. Ішли женці жито жати2
     Та й забули серпи взяти.2
  3. Серпи взяли, хліб забули,2
     Ой які ж то женці були!2
  4. Ходит Сербан по риночку2
     Та й думає про жіночку.2
  5. За потоком по тім боці2
     Ходит дівка кращя в злоті.2
  6. – Ой Сербане, Сербаночку,2
     Возьми ж мене за жіночку!2
  7. – Як я маю тебе брати,2
     Кой у тебе лиха мати?2
  8. Лиха мати, вся родина,2
     А я бідний сиротина!2
  9. Зчяруй, Гандзьо, брата свого,2
     Будеш мати милейкого!2
  10. – Я не вмію чярувати,2
      Не навчила мене мати.2
  11. – Ой у лісі калиночка,2
      На калині гадиночка.2
  12. На гадину сонце пече,2
      А з гадини сочок тече.2
  13. Підстав, Гандзьо, коновочку,2
      Няй натече того сочку!2
  14. А ще брачик у дорозі,2
      А чари вже на порозі.2
  15. – На ти, братцю, того пива,2
      Що я сама наробила!2
  16. Ой взяв братчик та й напився,2
      Та й за серденько вхопився.2
  17. – Сестро моя, що ся діє,2
      Чого ж моє серце мліє?2
  18. – Продай, Гандзю, коня мого,2
      Ратуй мене, молодого!2
  19. – Не на то’м тя чярувала,2
      Щоби я тя ратувала!2
  20. А й на то’м тя чярувала,2
      Щоб ся скорше віддавала!2
  21. Не Сербана, а не брата,2
      Пішла Гандзя за жебрака!2
  22. Жибрак торбу вижебрує,2
      А все Гандзю кулакує.2
  23. Жибрак вижибрує торбу,2
      А все Гандзю б’є й у морду.2
• 153.

  З-3).: А сербан – це був хто?
  Р-2).: Та якийсь такий чоловік сербан!
  З-3).: А чо так казали, сербан?
  Р-2).: Ну, та я знаю? Така пісня… Я знаю чого? В нас фамілія якась така була, Сербан. Ходив, виглядав жінки.
  З-1).: А тої пісні від кого ви навчилися?
  Р-2).: Ой-йой, то то вже може п’ятдесят років я її знаю!
  З-1).: То хтось її співав в селі, так?
  Р-2).: Співали. Ми на вечірки, куди ходили прясти, то так виспівували, така голосиста, файна, на два голоси то так вона йде, як ну.
  З-1).: Ну а на вечірках, то були і старші дівчата чи то жінки були й молодиці, чи тільки дівчата?
  Р-2).: Самі дівчата.
  З-1).: Самі дівчата, так? І вже дівчата таківо молоді, вже вміли таких пісень співати?
  Р-2).: Ну, та які мали по штирнадцять, по п’ятнадцять років, а були й до двадцять, як ся які! Ну в нас то в хатах дітий було багато: на вечірниці прийде і шійснадцять, і вісімнайцять. Як заспіваєм ми двома голосами, то так файно співат: "Ходит Сербан по риночку…" Я вже нич не заспіваю. Вже голос дзвенит, то всьо вже…
  З-1).: Ну, а є ще ті, що з вами ходили разом на ці вечірки?
  Р-2).: Нема, то переважно повмирали, а то такі… Нема вже таких співачків, би так всьо знали.
  З-1).: А от нам радили таку пані Лихновську.
  Р-2).: Леся?
  З-1).: Леся.
  Р-2).: Вона їхала в Турку, а чи є вона вдома? Її возді-во хата!
  З-3).: А вона шось інше знає чи таке саме разом співали?
  Р-2).: То вона має позаписано, може, більше згадала б! То вона прийде зимов, то ми обидві співаємо по вечорах!
  З-1).: Ви собі любите тако двоє співати, так?
  Р-2).: Та.
  З-1).: А, може, якби ми десь до вас ше підійшли от, коли якийсь вихідний чи неділя, чи якесь свято, ви би разом могли би зібратися? Ще, може, би собі шо пригадали.
  Р-2).: Та чо ні, та вона має їх записано до ста піснів. Я не пишу! [1]
  Р-2).: [2] Тої вмієте, може? То така колисачка. Я співала то у Турці, а потім приїхали з Києва, співали ми:

  Примітки:

  [1] Респондент розповідає про те, що могла би ще наспівати коломийок, але зараз немає часу, а разом із Лихновською Олесею (сусідкою), можливо, би пригадала ще довгих пісень. Домовляємося про наступну зустріч із респондентом. – Примітка транскр.
  [2] Респондент пригадує слова наступного пісенного твору.

• 154.
  1. Ой колисала’м, ой колисала’м дітиночку маленьку,
     Та й поламала, та й поламала колисочку новеньку.
  2. Ой не жяль мені, ой не жяль мені тої колисоньки,
     Ай жяль же мені, ай жаль же мені мої дітинойки.
  3. Бо колисочку, бо новенькую за день, за два збудую,
     А дітиночку, а маленькую за сім літ не згодую!2
  4. Бо колисонька, бо новенькая із нового деревця,
     А дітиночка, а маленькая від щирого серденька.2
• 155.

  Р-2).: Всьо.