Сеанс

Текст

• 1.
  1. Спить ставок, де колишуться віти,
     Верболози, вітерець заснув.
     Там десь грає плакуча гітара,
     Там дівчина встрічала весну.
  2. – Ти поїдеш далеко, далеко,
     Так далеко від мого села.
     І не скаже той місяць з-за хмари,
     Що кохана у тебе була.
  3. – Ти ни плач, моя мила, не журися.
     Ти ни плач, ни журись, ни ридай.
     Через рік як цвистиме калина
     В тихий вечір мене зустрічай.
  4. І пройшла довгождана хвилина,
     І пройшла довгождана пора,
     А дівчина вийшла до калини,
     А милого нима та й нима.
  5. Ой нима та й нима, та й не буде,
     Бо така вже дівоча судьба.
     Треба знати як хлопців кохати
     І як вірити в їхні слова.
  6. Спить ставок, де колишуться віти,
     Верболози, вітерець заснув.
     Там не грає плакуча гітара
     І дівчина не встріла весну.
• 2.

  Збирач-1): [1] Може, ще якусь пригадаєте пісеньку?
  Респондент-1): [2] Ще забула йну традицію таку файну дам повісти.
  З-1).: Яку?
  Р-1).: За старосту і за кухарочку. То вже як гостяться гості за столом, а староста, котрий хитрий, котрий не напрядений. Такий сміливий, веселий, жартівливий. Прийде до кухарочки та співає:

  Примітки:

  [1] Далі подається як Р-1).:
  [2] Далі подається як З-1).:
  

• 3.
  1. Кухарочко моя пишна, то файно кухариш,
     Покажи ми ту пательню, шо ковбасу жареш.
• 4.

  Р-1).: А вона йому відспівує:

• 5.
  1. Ой староста падав з моста, портки му ся дерли,
     Та так свашки ся сміяли, мало ни померли.
• 6.

  Р-1).: А він:

• 7.
  1. Ой никому так нидобри, як наші кухарці,
     А вна ходит попри горці, воблизує пальці.
• 8.

  Р-1).: А вна туди співат:

• 9.
  1. А ти підеш старостити, а я піду в свашки,
     Нап’ємося горілочки з зеленої фляшки.
• 10.

  Р-1).: А він тогди. Вони мат фляжку зелену: чи в тій фляжці горілка, чи вода, то нема значення, але фляжка зелена. Наливає тої горілки. Вип’є сам і говорит:
  – От оковита!
  Наллє кухарці, а кухарка покушат, а то вода, та на старосту то ту воду. А він потому дає доброї горівки, але такі шутки. Що ще вам таке заспівати? Сама не знаю. Та в нас хлопці гуляють коломийку. В нас ще дуже коломийку танцюють. В нас нема такого весілля, жи би коломийки не танцювали.Наш Назар так коломийку танцює, а так тих дрогобицьких дівчат понавчував, шо ну. Ту танцюют, дуже танцюют.
  З-1).: Ще які танці у вас на весіллі танцювали колись давно?
  Р-1).: Давніших танців були такі: вальс, полька, фокстрот, яблучко і коломийка.
  З-1).: А фокстрот як танцювали?
  Р-1).: Так трошки як полька, але трошки єнакше. Так на моду як танго, але шо воно ся грає так само як полька. Трошки треба проходити так, як танго танцюють, не раз вижу по телевізору, а нас то-то не танцювали. А ту йден музикант такий був шо їздив десь на Закарпаття, чи систру там мав, чи шо і там ся навчив грати джаз і навчився танцювати там, бо до того мав охоту. А ту було весілля по сусідству, а він повідат: «Я заграю джаз, а ви маєте танцювати так во!» Та показав як, та треба трошки ся потренірувати, вни ни вміют, а він ся злостит. Юрко Сліпач так вчив джаз мадярський, чи який то било.
  З-1).: Може, якісь стародавні пісні пригадаєте?
  Р-1).: Та я знаю… Била, била така пісня файна, як свекруха невістці дала якихсь чарів. Вона пішла в поле і тополею стала.
  З-1).: Заспівайте.
  Р-1).: А заспівайте. Та де. Якби я си могла нагадати. Як вона ся зачинат.
  З-1).: Може, заспівайте з того моменту якого пам’ятаєте, а потім може пригадаєте?
  Р-1).: Він дитину мав чи що. Приїхав додому з війни чи що. То така пісня, що аж плакатися хоче. Але я не знаю. Я її не нагадаю. Як він ся питав: «– Мамо, а де ваша невістка?» А вона повіла, що пішла брати льон. Та він жде, що вона прийде з роботи. А її нема. А він потом матір забив. То всьо в пісне.
  З-1).: Може, якусь іншу пригадаєте, якщо цієї не можете пригадати?

• 11.
  1. Ішли женці жито жати,2
     Та й забули серпи взяти.2
  2. Серпи взяли, хліб забули.2
     Ох, які ж то женці були!2
• 12.

  З-1).: То на жнива співали цю пісню чи коли?
  Р-1).: Та. Та.
  З-1).: Ще які пісні співали на жнива в вас?
  Р-1).: Ох. Та як ся жнива кінчуть, то трохи ся повеселять.
  З-1).: І як в селі веселилися?
  Р-1).: Веселилися. Трохи справляли. Як колосся нащипнуть такий снопик та й кладут на стів. Розливають горівку робочим та й співають. А в жнива нема коли співати, бо косарі косять, а за ними треба кабатом в’язати снопики. Жи би зав’язати, скласти, бо може бути дощ.
  З-1).: А під час цього пісні якісь співали?
  Р-1).: Якось не пам’ятаю.
  З-1).: А взагалі під час жнив які пісні співали?

• 13.

  Р-1).: Ні не знаю які. В нас побільше співали так, і хлопці і дівчата, гонили корови ни раз пасти, то співали коломийок всяких.
  З-1).: І які співали коломийки?

• 14.
  1. Воліла’с ня, моя мати, у воду веречи,
     Ніж ня дати за такого, що ся держит печи.
  2. Якби’с ня, моя мати, за злодія дала.
     Він би всидів в криминалі, а я би гуляла.
• 15.
  1. – Ой заяла, моя мила, сиві воли лазом,
     Зажди, зажди, моя мила, то зайдимо разом.
• 16.

  Р-1).: "Ти винеси горілочки, а я винесу закуску…" Якось так ще було:
  З-1).: Може, ще пригадаєте?

• 17.
  1. [Моя мама] [1] била ладна, я ся в маму вдала,
     Мама двайціть, я п’ятнайціть кавалєрів мала.
  Примітки:

  [1] Слова відсутні на аудіоносієві, відтворено із записів польового зошита. – Примітка транскр.

• 18.

  Р-1).: То такі всякі співають на весіллю, що ся сміють не раз.
  З-1).: Заспівайте нам таких! Ще які?
  Р-1).: Ше як би си нагадала, колись так приходят на думку, а такво коли треба тогди ниць, то треба мого свата, ох, то-то співака до коломийок… «…Нічого не видно…» не чули, то по радіо раз співало.

• 19.
  1. За туманом нічого ни видно,2
  2. Тільки видно дуба зеленого.2
  3. Під тим дубом криниця стояла,2
  4. Там дівчина воду набирала.2
  5. Та й впустила золоте відерце,2
  6. Засмутила козакові серце.2
  7. – А хто ж теє відерце дістане,2
  8. Той зі мною на ручничок стане.2
  9. Відізвався козаченько з гаю:2
  10. – А я теє відерце дістану.2
  11. Та й з тобою на ручничок стану.2
• 20.
  1. Ой летіла зозуленька понад море-гай.
     Та й пустила сине перце у тихий Дунай.
  2. – Біжи, біжи синє перце, до мого роду,
     Скажи, скажи моїй мамі про мене молоду…[1]
  Примітки:

  [1] Респондент забула текст пісні. – Примітка транскр.

• 21.

  Р-1).: Не знаю. Видите, як я позабувала. Боже, колись ся ходило на вечірки з куделями ся пряло, ся співало, тепер то-то вже роки, як прийшло то-то всьо, відколи ту радянська влада била, то вже нихто ни пряв ни кудилю, би ни било де льон сіяти, бо вони поле все забрали. А! Ще про Довбуша.
  З-1).: О! Заспівайте.

• 22.
  1. Ой попід гай зелененький2
     Ходив Довбуш молоденький.2
  2. Топірцем ся підпирає2
     На ніженьку налягає. [1]2
  3. – За мнов, хлопці, за мнов швидко,2
     Замитає [2] стежку листком.2
  4. За мнов, хлопці, за мнов сміло,2
     Замітає стежку снігом. [3]2
  5. Добрий вечір, Стифанова,2
     Чи вичеря вже готова?2
  6. – Ой вичеря не готова,2
     Бо Стифана нима вдома.2
  7. – Чи нам будеш відчиняти?2
     Чи самим ся добувати?2
  8. – В мене двері тисовії,2
     В мене замки сталевії.2
  9. – Не поможуть замки твої,2
     Як підложу плечі свої.2
  10. Як став Довбуш натискати,2
      Стали замки ся ламати.2
  11. Вийшов Стифан із світлиці,2
      Та й узяв свою ручницю.2
  12. А як стрілив в праве плече,2
      А з лівого кровця тече.2
  13. – Ой ви, хлопці, ви, молодці,2
      Беріть мене на топорці.2
  14. Беріть мене на топори,2
      Нисіть мене в Чорні гори.2
  15. Там є мої батько й мати,2
      Там я буду спочивати.2
  16. А ви, хлопці, помиріться,2
      Сріблом, злотом поділіться.2
  17. Стифанові [4] дайте мірку,2
      Бо я любив його жінку. [5]2
  Примітки:

  [1] Р-1).: Той Довбуш мав ногу йну трохи коротшу. – Примітка респондента.
  [2] замітає – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
  [3] Р-1).: Забула. Досить того, шо до Степанової жінки. – Примітка респондента.
  [4] Стипанові – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
  [5] Коментуючи твір, респондент ще пригадала і наговорила строфу, яку забула під час виконання твору:
  "Знав Стифан добре стріляти,
  Мусит Добуш помирати."

• 23.

  Р-1).: Всьо.
  З-1).: Бачите яка гарна.
  Р-1).: На вісіллю навіть музиканти грають і під ту пісню танцюют. Я знаю шо вони танцюют, але файно танцюют
  З-1).: Ше якісь пісні знаєте про Довбуша?
  Р-1).: Про Довбуша певно ні. Я так, як мені ся пісня сподобат якась, то я ї запам’ятаю, путому си поправляю, си здогадую, ага, там ше таке било слово, я її чисто зложу, як послухаю другий раз так я ї запм’ятала само.
  З-1).: А про оришків?
  Р-1).: Ні. Ту в нас десь книжка била, мав шість хлопців шо з ним ходили, то він тому мовив: «Ой, ви хлопці, ви молодці, / Беріть мене на топорці.» А там ще є в седедині, забула вам повісти. [1]
  Р-1).: Бо він був дуже сильний, йому ся здавала шо його нихто ни поборет, ну, а та зненацька вийшов, а вна його вже обдурила, бо Стефан бив дома, а вна ни повіла шо Стифана нима дома. Ну, а він ся конечно ламав на силу, тай…Ой, било ще нагадати якої!
  З-1).: Може, якісь пісні в наймах в вас співали?
  Р-1).: Та я знаю. Бо в нас ніхто в наймах не служив і я не служила. Мені таке ся не трафляло. То ще є одна така Славка. Вона вміє пісню, бо я їй помагала співати, за Боднарівну.
  З-1).: Заспівайте нам.
  Р-1).: Ба! Заспівайте, як я не вмію. Я за нев співаю, а так…
  З-1).: Може, самі попробуєте якось?
  Р-1).: Не знаю як вона ся зачинат.
  З-1).:То що знаєте давайте співайте!

  Примітки:

  [1] Респондент проспівала фрагмент пісні, який забула під час виконання попереднього твору:
  "Знав Стифан добре стріляти,
  Мусит Добуш помирати."

• 24.
  1. У неділю дуже рано там музика грала.
     Там молода Боднарівна пила і гуляла.
  2. Підійшов ’д ні пан Каньовський [2] та й став ї питати:
     – Чи згінна ти, Боднарівно, зі мною танцювати?
  3. [2]– Не хочу я, пан Кановський, із тобою жити.
     Велю я, пан Кановський, в сирі земли гнити. [3]
  Примітки:

  [1] Р-1.: Знаю, шо «Підійшов пан Каньовський…» – то був якийсь польський король, то било давно дуже. – Примітка респондента.
  [2] Р-1).: А вна ся якось відказувала, шо вона не хоче його добра, того всякого, який він був багатий, досить того, шо вона так повіла. – Примітка респондента.
  [3] Респондент продекламувала твір. – Примітка транскриптора.

• 25.

  Р-1).: Він її тогди вбив.

• 26.
  1. Стоїть гора високая,
     Попід горою гай.
     Зелений гай, густесенький,
     Неначе справді рай.
  2. Попід гай в’ється річенька,
     Як скло вода блистить,
     Долиною широкою
     Кудись вона біжить.
  3. Край берега у затишку
     Прив’язані човни,
     А три верби схилилися,
     Мов журяться вони.
  4. Що пройде тепле літечко,
     Настануть холода.
     Обсиплеться їх листячко
     Та й понесе вода.
  5. Ще верниться тепле літечко,
     Ще вернеться весна,
     А молодість не вернеться,
     Не вернеться вона.
• 27.

  Р-1).: Вона ся так красиво співає, ви би чули.
  З-1).: А де ви її почули?
  Р-1).: Я їздила у …, то десь коло Стрілок, до подружки на хрестини. Вона мене запросила у куми, ну, там вже другі люди, других піснів співают та йвони туво пісню співали і я навчилася.
  З-2).: Може, в вас були такі пісні заробітчанські, що співали на заробітках? Не знаєте?
  Р-1).: Я не знаю. Я не била. Хіба раз. Але то такі, їх хіба ся навчила, але такі файні били. В Харкові я била, так красиво співали дівчата, але з словами такими руськими.
  З-1).: То які пісні?
  Р-1).: "Хто то з горочки спустився…"
  З-1).: Заспівайте, якщо можете.

• 28.
  1. Ой хто то з горочки спустілся,
     Навєрно милий мой ідьот.
     На нім защітна гімнастьорка,
     Ана мєня с ума свєдьот.
  2. На ньом пагони залатиє,
     Сіяє ордер на груді.
     Зачєм, зачєм он повстрєчалса
     Са мной на жизніном путі?
  3. Зачєм, каґда праходіт мімо,
     З улибкой машит мнє рукой?
     Зачєм в наш колхос прієхал?
     Зачєм нарушил мой пакой?
• 29.
  1. Шо стаїш, качаясь, тонкая рябіна,
     Голову склоніла до самого тила?
  2. Там через дорогу, за рекой широкой,
     Там же адінокий дуб стоїть високий.
  3. – Как би мнє, рябінє, к дубу перебратса?
     Я б тоґда не стала гнуться і качаться.
  4. – Я б к ньому пріжалась тонкімі вітвямі,
     День і ночь шептала із його гіллямі.
• 30.
  1. В саду, в саду вишневому, там соловейку щебетав,
     Додому я просилася, а ти мене все не пускав.2
  2. – Ой, милий мій, а я твоя, пусти мене – зійшла зоря,
     Проснеться матінка моя, буде питать, де була я. [1]2
  3. – А ти їй дай такий отвіт, який чудовий, гарний світ.
     Весна іде, красу несе, а в тій красі радіє все.2
  4. – Доню моя, не в тому річ, де ти гуляла цілу ніч,
     Чому розплетена коса, а на очах блистить сльоза?2
  5. – Коса моя розплетина, бо її подружка розплела,
     А на очах блистить сльоза, бо полюбила хлопця я.
  6. – Мамо моя, ти вже стара, а я дівчина молода,
     Я жити хочу, я люблю. мамо, не лай доню свою.
  Примітки:

  [1] Р-1).: То там по два рази «Проснеться матінка моя, / Буде питать, де була я…».. – Примітка респондента.

• 31.

  З-1).: А, може, ви пам’ятаєте якісь колискові пісні?
  Р-1).: Та колискові співала я своїм дітям як колисала.
  З-1).: То які?

• 32.
  1. Колишися, колисочко, від дуба до дуба,
     То я собі виколишу малого голуба.
  2. Колишися, колисочко, від кола до кола,
     То я собі виколишу малого сокола.
  3. Колишися, колисочко, новийка, новийка,
     Чи ся в тобі виколиши дітина малийка?
  4. А я свою дітиночку буду колисати,
     Чи ми моя дітиночка буде довго спати?
  5. Люлю-люлю попід дулю, попід зеленийку,
     А я собі виколишу дітину малийку.
  6. Ой дулька буде цвисти та й дульки родити,
     А Назарчик буде собі під дульков ходити.
• 33.

  З-1).: Бачте як гарно. Може, ви знаєте ще якісь колискові?
  Р-1).: Та я знаю, чи си би’м нагадала.
  …
  З-1).: А колись, як захворіла худоба або що, то що люди тоді робили?
  Р-1).: Домашній рахунок такий бив. Бувало багато так, що забивало жолудок. Так ся називало книги корова забила, не румедже, слаба, ни хоче ни їсти. То заливали брагов, як вижинут горівку, то брага та. Навіть вмисні держали ту брагу. Заливали тов брагов, вона така квасна і її трохи проварювало. То горівкою заливали, оливою.

• 34.

  Р-1).: А ни раз такево є, що ся молоко зіпсує і ся кров’ю корова доє. Таке буває. Таке бувало і за мене в нас. То йшли’сму, така била баба, що відмовляла від поганого, та й ся корова справляла.
  З-1).: І як їх називали?
  Р-1).: Та нияк. Просто, як їх було по імені. Але її вже нема, вже вмерла. Калічачка небіжка вже вмерла, вона вміла від поганого.

• 35.

  З-1).: А ті люди, що відмовляли вони могли ще щось поробити?

• 36.

  Р-1).: А такі люди, що відмовляют, жиби порятунок бив. Чи, наприклад, такий примір дам: от ви ходите і може вас хтось зглазити. І вам щось зараз недобре, зараз нудко, зараз вертати хочете. Йдут тогди до такої. Моя сестра Настуня. То ся називає – від вроків, вона відмовляє, то просить Бога. Жиби Бог поміг, то не вона помагає, то помагає Бог. Вона молитву таку знає, шо просить Бога, жиби, як вам ім’я, по таким ім’ю, допоможи, Господи Всемогучий, тій людині, як там ім’я, врятувати її здоров’ячко. Ну там молитва ще така!

• 37.

  З-1).: А ви не знаєте цієї молитви?
  Р-1).: Ні, я не знаю.

• 38.

  З-1).: А ще скажіть, будь-ласка, якщо людина заблудилася, а тут у вас є ліси і гори, то що вона робила, якщо не могла знайти стежки?
  Р-1).: То треба до Бога ся звертати. То є така молитва: "Ми херувими, херувими тайно, Тайно являючи…"
  З-1).: То херувимську мовиться?
  Р-1).: Так. Бо херувимі як співають у церкві, то є саме тогди головне. Тогди як раз Ісус Христос сходить на престіл, до кивота і там разом освящує то ту чашу. То так, хто ся заблудить треба спімнути "Ми херувимів…’’

• 39.

  З-1).: А в вас колись на похоронах голосили?
  Р-1).: В нас хіба пісню ховальну співають.
  З-1).: А так, щоб люди самі?
  Р-1).: Ні. Так ні, хто родина, є кому, в нас ту в йної жінки, недалеко жиє. Хлопець поїхав на заробітки, на стройці робили і його забило. Той гак, він досягав того гака і якось не досяг, а вни та мспущяли, якби він був досяг, він би го не вбив, а він не досяг, а вни там спущали і його вдарили по голові. І вона никозь ни плакала. Камінь била, то ни серце, люди плакали, а вна ни плакала хоба та к мовила: «Господи зроби таке чудо», як він колись робив, шо вмер йден син вдови, Бог таке зробив шо вона дужи плакала, Він його воскресив». Вона так просила Бога.

• 40.

  [Ангеле], [1] Хоронителю мій,
  Ти все коло мене стій.
  Рано, ввечері, вдень, вночи
  Будь мені до помочи.
  Солодке серце Ісусове,
  Жертвую тобі всі нинішні молитви, праці, терпіння.
  Боже милостивий, будь мені грішній.
  Боже, очисти гріхи мої.
  Без числа я нагрішила перед тобою.
  Господи, прости мені!

  Примітки:

  [1] Слова відсутні на аудіоносієві відтворено із записів польвого зошита. – Примітка транскриптора.

• 41.
  1. В саду, саду зеленому, там де калинонька цвила,
     Стояли ми під місяцьом, згадай, згадай, що’с ми казав.
  2. А я тебе послухала, бо я ще була молода,
     Свій рідний край покинула і за тобою в світ пішла.
  3. Завіз ти мене на чужину, там де я зроду не була.
     І полюбив другу дівчину, а я осталася сама.
  4. Навколо мене чужі люди, до кого я пригорнуся?
     Піду, піду в садок вишневий, там з соловйом розмовлюся.
  5. – Ой соловейку, рідний брате, ти, пташиночко мала,
     Іди, іди до миї мами та й до самего її вікна. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент забула продовження пісні. – Примітка транскриптора.

• 42.
  1. Ой на ставу, на ставочку, на ставу,
     Ой на ставу, на ставочку, на ставу, на ставу!
  2. Там пливали два козаки [1] на човну
     Там пливали два козаки да на човну, на човну!
  3. Там дівчина воду брала, та брала,
     Там дівчина воду брала, та брала, та брала.
  4. Козаченька соколоньком да назвала,
     Козаченька соколоньком да назвала, назвала.
  5. – Ой, козаче, гарний хлопче, да соколю,
     Ой, козаче, гарний хлопче, да соколю, соколю.
  6. Візьми мене на той човен да з собою,
     Візьми мене на той човен да з собою, з собою.
  7. – Як ми маєм на той човен да тебе брать,
     Як ми маєм на той човен да тебе брать, тебе брать.
  8. А хто ж буде лебедоньки да заганять?
     А хто ж буде лебедоньки да заганять, заганять?
  9. – Є у мене гарний хлопиць да ще й стрілець,
     Єсть у мене гарний хлопиць да ще й стрілець, ще й стрілець.
  10. Він застрілив щонайкращий да лебедець,
      Він застрілив щонайкращий да лебедець, лебедець.
  11. Посипалось біле пір’я да горою,
      Посипалось біле пір’я да горою, горою.
  12. А потекла кров червона да річкою,
      Та потекла кров червона да річкою, річкою.
• 43.

  З-1).: Бачите як гарно.
  Р-1).: Гарно? Так само давна. Її тепер навіть ніхто нигди ни співає. Як я ще ходила, била як наша Світланка, на вечірки з куделев, то я ту була співуча, заспівувала, а за мнов всі дівчата співали. А жи би котрась зачала, вна ни вміла ї зачяти, а я зачну, а вини вже помагают… А ви ту «Під гаєм зелененьким, брала вдова льон дрібненький», ви її, напевно, знаєте, її колись по телевізору співали. А такво ся посходят де в нас яка гостина, то співают в нас пісню.