Сеанс

Текст

• 1.
  1. Поки’м була молодою, поти’м була’м ладна,
     А тепер’їм ся роз’їхала, як теліга занна. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 2.

  Респондент-1): [1] А знаєте,що таке теліга задня?
  Збирач-1): [2] Ні.
  Р-1).: То є віз. Передня теліга – передні коліса, а задня теліга – задні коліса.
  З-1).: Які ви колись коломийки співали?
  Р-1).: Та співала. Всякі лізли на голову, а зараз всі позабувала.
  З-1).: Та пригадайте декілька нам.
  Р-1).: Не приходить на голову.
  З-1).: Може, якісь такі пісні в вас співали?
  Р-1).: Теперішні пісні ви знаєте.
  З-1).: А нам не треба теперішніх, нам треба давніх.
  Р-1).: Давні пісні, така є ще пісня австрійська,напевно. Бо ще мій тато співав її. А тато жив вісімдесіт шість років, то я си запам’ятала.
  З-1).: Можете заспівати нам тої австрійської?
  Р-1).: Так.

  Примітки:

  [1] Далі подається як Р-1).: – Примітка транскриптора.
  [2] Далі подається як З-1).: – Примітка транскриптора.

• 3.
  1. Розвивайся, ой ти, старий дубе, весна красна буде.
     Розпадуться пута віковії, [1] прокинуться люди.2
  2. Встануть межі, що помежували чужі між собою,
     Встане мати, пригорне всі діти теплою рукою. [2]
  3. Пора, діти, пора поглядіти по власній хаті,
     Щоб ґаздою, ані слугою перед світом стати.
  4. Встань же наша, ненько Україно, щаслива та вільна,
     Від Кубані аж до Сяну річки одна нероздільна.
  Примітки:

  [1] Р-1).: А знаєте шо то таке є «пута віковії» – то є кайдани, як тепер кажут наручники. – Примітка респондента.
  [2] Р-1).: Я буду по разу, а то треба повторювати [мається на увазі, другий рядок кожної строфи]. – Примітка респондента.

• 4.

  З-1).: Бачте, яка гарна пісня.
  Р-1).: Та то ще австрійська!
  З-1).: Знаєте ще якусь австрійську пісню?
  Р-1).: Не знаю. Щось не можу пригадати. Ту вже пісню в мене вже записували. Тут ходив такий дідо, вже мав шісдесят чотири роки. То він записав. Ще таку я знала йну файну пісню. Як в сімнайцятому році була війна. Ви знаєте, бо ви студентки тото вчили.

• 5.
  1. Сімнайцятий рік сумний настав,
     Як ся на війну кожний збирав.
  2. Як ся на війну кожний збирав,
     З своєю сім’єю кождий прощав.
  3. – Бувайти, діти, бо я вже йду,
     Благослови, жінко, на ту війну.
  4. Благослови, жінко на ту війну,
     Бо сам добри знаю, що не верну.
  5. Летіла куля через гору,
     Та ударила у грудь мою.
  6. Як ударила та й рознесла,
     Кровця річкою аж потекла.
  7. Потекла кровця річенькою,
     Аж до тихого Дунаю.
  8. В тихім Дунаю тиха вода,
     Там розмавляла жінка моя.
  9. Там розмавляла жінка моя:
     – Десь мого мужа з війни нима!
  10. Десь мого мужа з війни нима.
      Десь ’го убила востра куля.
  11. Десь ’го убила востра куля,
      Десь присипала сира земля.
  12. Десь присипала сира земля,
      А діти плачуть, тата нема.
  13. А діти плачуть, тата нема.
      Хто ж нам ізворе, прийде весна?
  14. Хто нам ізворе, прийди весна?
      Хто позбирає, прийдуть жнива?
  15. Хто позбирає, прийдуть жнива?
      Хто нам дасть їсти, прийде зима?
  16. Хто нам дасть їсти, прийде зима?
      Плачуть діти, тата нема.
• 6.

  Р-1).: Всьо. То нерви слабі чи що? Я не можу. Колись співала по весіллю не заплакалась і не застидалася.
  З-1).: А які ви пісні колись на весіллю співали?
  Р-1).: А співали всяких таких народних.
  З-1).: Заспівайте нам.
  Р-1).: Не можу то си нагадати, дитино. Так само така пісня, я ї типер ни чула, николи, николи. «За річкою, за Дунаєм, / А там козак конем грає».

• 7.
  1. За річкою, за Дунаєм,2
     Там козачок конем грає.
  2. А там козак конем грає,2
     Дівчиноньку підмавляє:
  3. – Дайся, дівчя, на підмову2
     Козакові молодому.
  4. Дівча взяло послухало2
     Та й підмовитися дало.
  5. – Бодай, козак, щастя ни мав,2
     А він з мени віночок зняв.
  6. – Ни я з тебе вінок зняв.2
     Зняла твоя охотонька.
  7. – Зняла твоя охотонька –2
     Козацькая розмовонька.
• 8.

  Р-1).: Така була ни знаю чи си нагадаю спочатку.
  З-1).: Ви можете з того моменту заспівати, шо знаєте, а потім пригадаєте, то заспіваєте початок.

• 9.
  1. – Ой їхав я через річку, через річку мостова, гей, гей!
     Мостова ся провалила, а мій милий в річку впав.
  2. – Ой ви, хлопці, ви молодці, закидайте …?… гей, гей!
     Закидайти, витігайте мого милого дружка.
  3. Як витягнете живого – буду річку вичищать, гей, гей!
     Як витягните мерлого – буду річку проклинать.
  4. – Бодай тая, бистра річка, очеретом заросла, гей, гей!
     А вна мене молодого у чужий край занесла.
• 10.
  1. На городі конопельки, то великі, то маленькі.
     Чи всім людьом така біда, яка мені молоденькій.
  2. Як бе’м знала, що всім людям, та бе’м Бога не гнівила,
     Як би знала, що лиш мині, ішла би’м ся утопила.
  3. – Ни топися, моя доню, бо даремно душу згубиш,
     Скажи, скажи, моя доню, кого ти так вірно любиш?
  4. – Я никуда ни ходила і нікого ни любила,
     Сама ти ня, моя мати, за нилюба утопила.
• 11.

  Р-1).: Вона ся по два рази співат, я хіба по разу бо ни можу. То давні пісні дуже.
  З-1).: Ми аж заслухалися.
  Р-1).: Може, ще си яку догадаю. Що я їх знала, можи, їх більше як сто знаю. Та й знаю, але коли треба, то не приходить на голову.
  …
  З-1).: Правильно, ви гарно співаєте, треба, шоб всі почули.

• 12.

  З-1).: Може якісь пам’ятаєте весільні?
  Р-1).: Весільні таківо як ладкают?
  З-1).: Можете заладкати, якщо пам’ятаєте?
  Р-1).: За коровай. Зараз пригадаю, чекайте!

• 13.
  1. Ми пшениченьку пололи,2
     Рученьки покололи.
  2. До млина доставляли,2
     Там муку готували.
  3. Світи, місяцю, з раю2
     Нашому короваю.
  4. Вдався коровай красний,2
     Як той місячок ясний.
  5. Як місяць між зірками,2
     Коровай з ружечками.
• 14.

  Р-1).: А то так само по два рази, то-то довго, та де…То як вже візьмуть молоду до молодого. Потім ще йдуть придане. В молодої там родичі всі та співают:

• 15.
  1. Ой устанімо, підоймімося,
     Здоймім шапочки, поклонімося.
     На самий перед Господу Богу,
     Господарьови, господинийці,
     Всій чилядойці
     І тим, тим кухарочкам пишним.
• 16.

  Р-1).: Така то весільна така.
  З-1).: Гарна.
  Р-1).: То так три рази: то сідають всі гості, то стають, так повторюють. Якби’сте десь на весіллю були, то заведіть той обряд. Той обряд є дуже давній.
  З-1).: Може, ви б нам розказали про обряд весільний, як у вас тут з самого початку було?
  Р-1).: Весільні обряди. Такий обряд як приходять молоду сватати. Приходить молодий з своїми, там як батька має, але самітприходят мужчини. Там якісь дядьки молодого. Ну як бажає мати, то й мати йде. Та й церемоняться, що висватати. Зараз не сватають нічого.
  З-1).: А колись за вашої?
  Р-1).: А колись як сватали корову, або дві корови, якщо добрий господар. Було відро, ни таке купче, а було саморобне відро з дерева, то ся називала діжечка.
  З-1).: І що з нею робили?
  Р-1).: Молоко доїли корову. Невіста як прийде, бере ту діжечку і йде корову доїти. А молодий йде там з своїм дружбом дивитися чи вона вміє корову доїти. Вона сяде корову доїти, а він ся заладит попід ноги та копне то відро. А молоко ся виллє. А вони її ганьблять. А вона не виділа шо то-то, вона си думала шо то молоко так си чогось вилляло. Ту діжечку брала так мижи коліна. Ну, й доїла корову так. А він, або дружба, або молодий копне ту діжку молоко ся виллє, а ї вже стидно так трохи. Ганьбиться, прийди до хати:
  – О, така нивіста не вміє, ни корову доїти, ни вміє діжку покласти так, же би ся молоко не вилляло, всьо молоко вилляла.
  А вона як знає обряд, може, їй мати наперед сказала, то ся не противить, а як ні, то знаєте як то обідно. Отак. Потом заганяють по воду, то після весілля. А воду розливають, ніяк не дають їй донести до хати, ни як ни дают донести воду до хати, що вона вже трохи принесе, а вона коровам несла, колись носили воду. Шо вона трохи донесе, там ся хтось ззаду заладит і трохи підважит то коромисло, та й вода ся вилляла.
  З-1).: А в свати приходили одружені чоловіки чи могли молоді приходити?
  Р-1).: Ні такі старші.
  З-1).: З чим вони повинні були приходити?
  Р-1).: З хлібом і сіллю, і з ручником. Прийдуть ни з голими руками, то є такий початок молодих життя. З хлібом і сіллю, бо то є перша страва. Самі старі чоловіки, дядьки такі по шісдисят років, може є молодші, такі шо вміють добре говорити, тягнут з тої нивісти.
  З-2).: Як вони заходять в хату, то що говорять?
  Р-1).: На самий перед привітят:
  – Слава Ісусу Христу! Дай, Боже, щастя в вашій хаті! З молодою!
  Бо то від молодого приходят до молодої сватати. Бо молодий не дає ніякого приданого, а молоді мусіли обіцяти і поле, стайки, двої. Йой, де дати шкода полі, де ж то дати поле, там від границі ззаду, няй вже там воре той молодий. Мої сестри так ся віддавали.
  З-1).: А після сватання що було? А як дівчина не хотіла того хлопця?

• 17.

  Р-1).: Ой дайти ми спокій! Вона не хотіла та й мусіла бідна. Як моя мати повідала, а моя мати була з сила Жукотина, а то є Бережок. Що прийшли з Бережка сватати, а то било ґаздівство таке трохи богатше, багаті, але купа було дітий. Мого тата братів: сестер було п’ять, а братів було троє – восьмеро дітей. А мати мала там такого хлопця, що ї хотів, такой по-сусідству. А ту як прийшли з Бережка сватати, ї хтось пувіли, моя мати Марися ся називала: "Марисю, там з Бережка прийшли сватати".
  А мати взяла кудилю, бо мала прясти, і втікла до сусідів. Жи би навіть вдома не била. Тут поприходили до хати сватачі. Ба нема, де ся заділа Марисі? Та по сусідах. Найшли її. Мати зачєла дуже плакати, що вона ни хоче йти, там в Бирижок. Бо дійсно мала хлопця. Та заставив ї отець і мати. Мати не дуже, мати все м’якче. Вона виділа, що та так плаче, не хоче. А отець: "Йди, бо там ґаздівство".
  А їй то ґаздівство боком вилізло. Ой, боком, то вона ся наробила, Боже, Боже, і косила, і діти родила, і у ліс їздила. Всьо робила. Отець був писарем, так як тепер називають секретарьом. Як ся оженив, то він не був вчений, а такий самоук. Такий був розумний. Ну, ту в селі не було такого чоловіка, шоби вів секретарку, і дали мого тата. Секретар, то секретар, там пішов з шендерами в пестерунок типеркі називают як ни знаю, шо застава, солдати, то застава. Я ни знаю як зара називают, там били шандери, бив пастерунок, там било див’ять шендерів. Піде там та ше аби ся файно вбрав. А мати ту, яка дитина мало то, що мусить порядок в хаті бити, мусить всьо і чисто, яка там одіж була таково шо ткали сами і сорочки шити треба було, щоб всьо було чисте, бо він йде межи люди. Що вона ся ту набідувала.
  А мене вродила в стайне, то було Миколи. Цілий день молотила ціпом, намерзлася добре та не було кому відвезти в лікарню. Та де там були лікарні, то були законниці в Лімні. А вона навіть не ходила татові пувідати, що ся робит. Так його зненавиділа, шо він йде, йде, а вна мусит туткай господарку, ту, і діти, і всяко. Мучилася цілу ніч. То не могла вмирати. А я ся лишила жива на бідочку, цілий вік бідую.

• 18.

  Р-1).: А тепер, коли троха краще, то здоров’я нема. Цілий вік ся набідила, чоловік мя лишив з двома дітьми, ту колгосп. У колгосп треба йти робити, а діти маленькі. Іван ту шо є в мене тепер вдома, а Славка в Америці, якось ї вдало візу зроби, поїхала в Америку вже девіть років, вже має гражданство. [1]
  З-1).: А з чого у вас починається весілля, після сватання?
  Р-1).: Після сватання? Сватачі вже там випили, що випили і закусили. Вже йдут гет. Вже ся погодили, що буде весілля. Та й сі треба ладити на весілля. То та молода сорочки шиє молодому, то не так як тепер купив красну біленечку, костюм. А тогди шили з свого полотна, вишивали, робили пасок, обшивки. Ще як має молодий братів, ще як два, а, може, й три, то всім братам треба сорочки вишити і вшити руками. На машині нє, руками. На весілля хліб пекли свій. Як моя сестра Настуня, найстарша віддавала, то було за Польщі у трийціть восьмім році. То пекла хліб, то треба було спекти зо сім раз, з вісім в печи. Той хліб стояв надворі розкладений же би ся не портив. Азаказали ниськів та й привезли кілько треба хліба то мусіла мати напекти по десятеро. Щось там різали на весілля аби м’ясо було. Барана різали. А люди йшли прошені на весілля, то всі несли курку.
  З-1).: А для чого?
  Р-1).: Ті курки там рубали на весіллю. Кілько то треба роботи і всьо люди робили. Скубали, вичистили. То та ся їшка варила, ту їшку давали з крупами. Крупа била, або ячмінна, або пшенична, ту крупу варили на густу і заправяли маслом. А їшков хіба попивали. О такево то весілля було. Не було ніяких салатів.
  З-1).: А коли коровай пекли?
  Р-1).: Коровай пекли. А коли весілля мало бути: або в вівторок, або в четвер, або в суботу. Так все. То як, наприклад, в четвер тото весілля мало бити, а в вівторок пекли коровай. Розчиняли не білов муков, ні, а житом, яке ся родило на полі, мололи в млині і житній коровай. Котра ґаздиня була вже опитна, то коровай красно спекла.
  З-1).: Що давали до короваю?
  Р-1).: До короваю давали так: дріжджі – то на самий перед. Єйць вдоста не давали, а яких на сами більше п’ять яєць. Бо то житнє тісто, воно є тяжке, воно ни принімає. Спекли той коровай. Там го прикрасили. А в середу сі зачинало весілля в перший вечір. То приходив молодий до молодої за сорочков. Той коровай вже на столі стояв як ся весілля зачинало.
  З-1).: А коровай чимось прикрашали?
  Р-1).: Прикрашали. Ружями.
  З-1).: То робили як вручну?
  Р-1).: Вручну. Я би зараз показала якби мала з чого.
  З-1).: Можна з листка паперу?
  Р-1).: З листочка. [2]
  З-1).: Ви тоже колись короваї пекли?
  Р-1).: Коровай не пекла, але помагала прибирати і співати.
  З-1).: То ті пісня шо Ви нам співали то до короваю? Коли ви ті пісні співали як місили коровай чи як прикрашали?
  Р-1).: Як прикрашали. «Як ся вдав коровай красний, як той місячок ясний». Мав бути такий товстий, кучерявий, рясний. Та ружка має бути такаво, як той ся папір мягонький то ту ся зїмо, а він там ся розширяє, а то твердий папір. Папір був всякий і зелений, і рожовий, і жовтий.
  З-1).: А барвінком прикрашали?
  Р-1).: Так.
  З-1).: І ще чимось?
  Р-1).: Барвінок, ружечки і папір стригли на лєнти. А з смерічки виломлят таку різку, що має вдоста тих відростів таких. На то ті різки ружі вішали так: одна вища, друга ще вище, третя нижче, так ті лєнточки клали на той коровай. Ну, коровай круглий тут запне ту різку, ту, ту.
  З-1).: Ви як барвінок рвали, то при тому якісь пісні співали?
  Р-1).: Так.
  З-1).: Які?

  Примітки:

  [1] Респондент розповідає про заробітки сина у Сибіру. – Примітка транскриптора.
  [2] Респондент показує як роблять ружі на коровай. – Примітка транскриптора.

• 19.
  1. Стелися, барвіночку, все нижче та й нижче.
     Присунься, мій миленький, все ближче та й ближче.
  2. Що ми с того барвіночку, шо на заріночку?
     Не било би трьом косарям та й до обідочку.
  3. Ой вінку мій зелененький, ой вінку мій, вінку,
     То я тебе доносила в добрім пошанівку.
  4. А я тебе доносила, на стів положила.
     Та я своїй матіночці славойку зробила.
• 20.

  Р-1).: А співали і ладкали, як вже прийде молодий до молодої, та й йдуть до вінчання вінчатися, то співають, ладкають.

• 21.
  1. Скорши, матінко, скорши,2
     Виправяй же нас борши.
  2. Священик на службу стає,2
     Двоє діток чикає.
  3. Щоби [1] їх повінчати,2
     Із людьми порівняти.
  Примітки:

  [1] Шоби – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 22.

  Р-1).: Тото співають, як прийдуть до молодої, як мають йти до вінчання.

• 23.
  1. Втворяй, татку, хатку, най води нап’юся.
     Чи хорошу дівку маєш, най хоч подивлюся.
  2. Вода в сіньох за двирями, та йди та й напийся,
     Дівка в хаті на кроваті – йди та й подивися.
• 24.

  Р-1).: Ше якось була, шо він прийшов до хати, а вна в постіли, а він ганьбити. То вже роки, то треба повторяти, щоб знати. Як прийдуть за сорочков, то така церемонія, як вкрадут мешти молодої. То так молода молодому має дати сорочку, а молодий молодій мешти. Та як ся заладять попід стів і мешти вкрадуть. Ту молодий за мештами – нема мештів. Вона дає сорочку, а мешів нема.
  – Та з чим ти прийшов? То ти такий мєлочний, що прийшов без мешів! Та як зачнут там церемонію. Їдно віти, други віти, як зачнут ся церемонити, ну пропали мншти і всьо. Він вже сам не знає шо ся зробило, а є така жінка, хитра така помижи ного, помижи ноги, помижи, стів і там вкраде то то і вни ни чуют, ни нич. То вже коли віддатут мешти молодому то вже ся тішат. Ну,коли вже кінчається весілля. За столом було йшла молода через стіл, через хліб і обходила через хліб три рази, молодий вів молоду на перед за руку і так обійшли хліб і сіли за стіл. І тогди вже молоду розбирали. Розбирала молоду свашка, котра коровай то той несла і є така жінка котра вміє добре церемонитися, котра вміє співати. Розбират ту молоду та й пов’язують, свашка вже закручує заді чубок її, та й хустку. Та й співа свашка, що дружка має співати, а дружка ще ся встидат, або ще молода.

• 25.
  1. Дякую ти, товаришко, шо’м ти відружчила,
     Жибе’с мене від ні за рік в куми запросила. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент продекламувала твір. – Примітка транскриптора.

• 26.

  Р-1).: Та ше є там доста всякого. Тепер ше співають такі такі всякі, навіть за ту сосну, вона тото неправдива, шо вона ся прощає і з хлопцем, і з дівчатами, і з матір’ю, і з всім як вже йде від матери. Та й таке якби всьо. Я вже вам пойдала як несла воду, як корову доїла нивіста вже молода, як її видавали. То такі традиції били.

• 27.

  З-1).: А в вас якісь пісні співалися, коли народжувалась дитина? На хрестинах?
  Р-1).: На хрестинах, о, як звичайно співали. Співали там як били такі старші хлопці, що ся не женили дуже довго, шо мали і по трийціть років. А там дівки молоді ще так співали:

• 28.
  1. – Кувала зозулечка у гаю, у гаю
     Чому ти ся ще не жениш, ти старий бугаю? [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 29.

  Р-1).: А чекай-чекай, котрий ся застида, а котрий хитрий то. Ту є єден такий хлопець, такий файний хлопиць, я вам пувідаю, али пішов помагати там йному коло станка шось робити. То так відрізало му руку, такво му руку відрізало. А він такий дуже прибагливий. Та то він відспівував бо він ся не женив, чи вже йому так дівчата доганяют. Такий красний хлопець і такий веселий, на весіля наспіваться, натанцюється … та чомусь ся не женит, вже може має коло сорок років.
  З-1).: А на хрестинах не співали кумам якісь пісні?
  Р-1).: Кумам ні, ні. Якось я не пам’ятаю такого, щоб кумам співали.
  З-1).: Колись давніше приймали пологи якісь жінки спеціальні?
  Р-1).: Так, так.
  Р-1).: Як їх називали? Та як їх по ім’ю. Баба Фєня тут в нас була, що приймала роди. Вона вдосталь жінкам помагала, бо тогди в лікарню не везли. Запрягай вночі коні та вези в Турку в лікарню. А лікарні були польські, то було всьо таке гонорове. Дивися, як побратали тепер поляки з Україною. Тогди поляки так ненавиділи українців, що Боже борони було пісню заспівати про Україну, Боже борони!
  З-3).: А про УПА якісь пісні?
  Р-1).: Про УПА? Та чому не знаю!
  З-1).: То заспівайте.
  Р-1).: То вже теперішні. Та то коли то ся УПА появило, коли війна вітчизняна. Яку красну пісню я за кимсь співала. А так я її не знаю, то теперішня "Під високим замком сухий дуб стоїт". То Ви вже її знаєте? То про партизани, а так туво пісню ну я її не знаю, вона дуже довга.
  З-1).: Та.
  Р-1).: Моя сваха, мої дівки чоловіка мати. Які вона красні пісні вона знає. Вона в Жукотині.
  З-2).: Може, підкажете прізвище?
  Р-1).: Макаришин Юстина.

• 30.

  Р-1).: Зара я вже стара та й паланиці не печу, а мати ще пекла паланиці. На ту традицію паланиця ся пекла, як Пречиста Діва втікала, Матінка Божа втікала з своїм Ісусиком малейким. Бо Їрод розіслав своє військо, жиби їмити того, бо він ся напудив, шо то Ісус буде царь, то вже він путому не буде царьом. Розіслав своє військо. А ту ангел ся явив святому Йосифові, повідат: "Йосифе, бери дитятко і Марію і втічіт дак далеко. Бо Ірод шукає дітий". Може і знаєте, як він три тисяч дітям голови відрубав.

• 31.

  З-1).: Ми знаєм. Коли в вас Різдво святкують?
  Р-1).: Семого січня.
  З-1).: Які в вас страви готують на Свят Вечір?
  Р-1).: Кутю, кисилицю. Кислицю тепер вже, напевно, ніхто не варит, бо то треба вівса на кислицю. Мати моя варили.
  З-1).: І як то варили?
  Р-1).: Збіжжя, зерно такой просто в тім, не саме зерно, а в ті лупі сушили. Била така ступа. Такий як кусник клецка і там видовбано було, і то збіжжя в ступі товкли. І так ся товкло і то зерно, і та лупа, бо воно було сухе і так ся товкло аж на муку. Тогди бив мокортет. Така миска велика, майже як ванна. І там туту ся муку сипало і трохи дріжджі. І то стояло два дни, кисло. Так ся всьо прочисте. Вода така чистенька, а то всьо сяде на спід. Воно таке трошки кваснувате. Тогди ся цідило на цідилце. Як ся проціде, ту то всьо гет, а ту воду треба закип’ятити. І туту кислицю заправляти свіжув сметанков. Цибулю ся пережаре і сметанку ту ся виллє в ту ту цибулю, і туто всьо перекипит. І то ся виллє в ту кислицю і там ся дає цілий воріх, але чищений. Пару воріхів в ту кислицю, то має закипіти всьо і то дуже добре. Таке винне, ну я вам говорю. Най ся сховає вино, най ся наливка сховає, то дуже добре. А так красно пахло, тим вівсом навіть не знаю. Тепер то не робят. Не хотят той овес сіяти, а як сіють то на зеленицю скосят та й корова зїсь.
  З-1).: А що ви давали в кутю, як готували її?
  Р-1).: В кутю давали так: мід, воріх, цибулю сиру, такой нижарину, так ся там покрає. Воно так ся разом варило. Воріх, цибуля, а мід вже ся путому заправляло. Та й більше нич.Солодили, то вона вже від меду була солодка. Ще мак. А мак терли. То тепер ся продає. Була така качівка з дерева. І той мак терли в горщику (мається на увазі як труть мак). А той горщик був глиняний, тепер вже немашо ті горнята випікают. Той мак ся терло, терло, що з нього аж ся молочко зробило, а потім додавали в кутю. Та й всьо.
  З-1).: Страви ще які?
  Р-1).: Голубці били все, хто які хотів. Мати нибішка наша двоякі варила: з круп і з бульби. Бульбу ся зітре і чуточку ся сцідит так, щоб не дуже твердо, бо вони ни файні. Бо будут тверді такі, що навіть не схотять сі проварити. Хоба чуточку зцідити ту воду. І позакручувати в листки. І вони такі мєгоничкі, такі білесенькі. Ну, потим ся заправлять: олива, цибуля пережарит, сметана. То ся така зажарка роби. Ми все хотіли таких голубців трених, а наш тато хотів з круп.
  З-1).: Ще які страви готували?

• 32.

  Р-1).: Я вам ше ту паланицю ни повіла як Мати Божа втікала з Ісусом. І вже ся дужи змучили і в лісі дивиться є світло там світи там далеко, дужи далеко. А Йосиф говорит:
  – Марія, підем ми на то світло. Вони ся дуже змучили та й дитина маленичка, попісяне, таке всяке. Та й йдут на то світло. Приходять ближче – якась хатина там є така невеличка. Прийшли вони під ту хату. Стукают. А жінка ся відзиває:
  – Хто там, хто там?
  А вони повідают:
  – Ми в дорозі з дітинов малийков. Жінка, чоловік і дитина малийка.
  – Йой, я вас до хати не пускаю. Мій чоловік розбійник. Він вас повбиває всіх тут. І дітину, і вас і всіх ту. Його типер дома нема, а я не знаю коли прийде. Надийде, а ви прийдете до хати.
  А вони ся просят дуже. Би хоть перевити, жи би змінити якісь там пеленки. Але вона ніяк не пускає і вже, але вони ся просят: «Ну на хвилиночку, на хвилиночку!» Та й вона помнякла та й пустила до хати, як то називают Свята Сім’я, пустили до хати та й повідат:
  – Дайте ми води трошки я підмию дітину, бо повпрівало, бо присипки ні нич.
  А вона все ся дивит в вікно.
  – Йой, аби мій чоловік не прийшов. Він вас повбиває і мене вб’є.
  І мала тута жінка тожи дітину малейку і та дітина била дуже в струп’ю… Що вони ни робили, чим вони ни мастили, а то ни злазило. Мати Божа повідат:
  – Дайте мині води я свою дітину трошки промию в ті воді, а путому ви в ту купільпоставити свою дитину.
  Вона мала такі почуття, вона била,ласка Божа в ній панувала. Вона мала таке почуття, що як вона положе в ту купіль, що Ісусик ся купав, шо то всьо пропаде. І так било. Вона, ту свою дитину поставила, … як витягла дитину з купелі, а дитина біленичка, всьо ся лишило в купелі. А тут стукат, її чоловік йде. Вона сама не знає де їх сховати, де сховає хатина якась малейка тамки. Йо-йой, то вже мій чоловік, він вже вас ту всіх піб’є, певно і мене вб’є, шо я вас впустила. Али пішла втворяти. Таки як жінка втворила, а він надійшов:
  – Шо то за сім’я, що то за сім’я?
  Підняв так, він мав меч, підняв меч догори, я їх порубаю. А вона зачала дуже просити.
  – Ни рубай! То надзвичайна сім’я. Дви яка наша дітина била, ти знаєш, ти ї лишив, а подивисі яка зараз дітина.
  А він тоги пом’як. Меч той впустив. Повідат своїй жінці спечи палиницю їм на дорогу, паляницю.
  І на ту традицію паляниці все пекли. Моя мати все, не било такого Вечора Святого жи би вона не спекла палиницю. На ту … паляниця ся пекла. Він велів шо спечи паляницю на дорогу, як ввидів шо дітина така і повідат: «Спровадь їх на дорогу жи би їх ни ймили то ти кати, які їх здоганяют». Так.

• 33.

  З-1).: Ще які страви готували?
  Р-1).: Гриби, біб, фасолю. Мало бити дванайціть страв. Ану чи нарахуємо ми? Голубці, бульба, капуста, кутя, за кислицю вже не говорю, бо то колись ще давно моя мати, біб, фасоля, гриби, вино, горівка, сіль. То всьо страва.
  З-2).: А узвар був?
  Р-1).: Ні.
  З-1).: А наступним після Різдва яке було свято?
  Р-1).: Після того як Мати втікала з дитиною, то називаєся Збіг Богородиці, ну так як вона втікала з дитинов, бо вже її ангел об’явив шо розіслав ірод військо, втікайте до Єгепту, бо як вас їмят. Навіть є така колядка. Але я вам хоба при кінци заколядую.
  З-1).: Можете зараз заколядувати?

• 34.
  1. Ой йшли вони буйний вітир віяв,
     А там господар пшениченьку сіяв.
  2. – Божи, помагай пшиницю сіяти,
     Сьогодні сієш, завтра будиш жати.
  3. Лиш Божа Мати за нивкою стала,
     А пшениченька під серп дозрівала
  4. – Ой, яке чудо! – Так господар каже,
     Аж коли їде теє військо враже. [1]
  5. – Боже, помагай пшениченьку жати, [2]
     Чи ни йшла туди з дитиною мати?
  6. – Ой ішла, ішла буйний вітер віяв,
     Коли я свою пшиниченьку сіяв.
  7. – Коли це було шкода ізгадати.
     Сказав воїнам назад повиртати.
  Примітки:

  [1] Р-1).: Вже другий день вже іродови військо їхало і тути іродови військо говорит. – Примітка респондента.
  [2] Р-1).: Бо він вже жав. – Примітка респондента.

• 35.

  Р-1).: Видите, яке чудо! Ну, Ірод думав шо пшениця довго росте, ба а то чудо було шо як ся сіяло нись, а завтра вже господар жав. А він йому попросив щастя так само: «Божи, помагай пшениченьку жати, / Чи ни йшла туди з дитиною мати?» Він повів правду «Ішла, ішла буйний вітер віяв, / Коли я свою пшиниченьку сіяв».
  З-1).: Ще якісь колядки в вас колядують?
  Р-1).: А що тих колядок є! А що я їх знала! А що я їх позабивала! А таво колядка файна, але спочатку, вона дуже довга. Я вам наостанку повіла, яке то чудо било, апутому коли Мати Божа мала родити, яси нагадаю спочатку.
  З-1).: А у вас колядують окремо господарю, господині, дітям?
  Р-1).: Колядують. [1]

  Примітки:

  [1] Респондент проговорила наступну колядку, а вже потім співала – Примітка транскриптора.

• 36.
  1. – Пане господарю,
     Пустіт нас до хати,2
     Поколядувати.2
  2. – Дайти нам з полиці2
     З медом паляниці.2
  3. – А ще і до того2
     Колача смачного.2
• 37.

  Р-1).: Та й всьо уходят до хати. Вже повечерят, після вечері, збиралися таківо молоді дівчата. Хлопці ні. Хлопці не вміли колядувати. А то дівчата збиралися йшли по сусідах колядували там.
  З-1).: А господині які колядували колядки?

• 38.
  1. Залитіла ластівочка,
     А як [?] стала щебетати,
     Господаря викликати:
     – Вийди, вийди, господарю,
     Та подивись на отару,
     Там овечки покотились,
     Та ягняток народили.
• 39.

  Р-1).: То вже щедрівочка.
  З-1).: А коли у вас щедрували?
  Р-1).: Щедрий вечір вісімнайцятого січня.
  З-1).: Хто у вас щедрував?
  Р-1).: Дівчата щедрували.
  З-1).: Кому щедрували?
  Р-1).: Так само йшли. То вже на щедрий вечір сіяли пшеницю: "Сію, сію, посіваю. З Щедрим вечором вітаю". Там співали, говорили ше якісь вірші. Я того собі вже не запам’ятала.
  З-1).: А колядували окремо парубкам, дівчатам?
  Р-1).: Ні. Якось то колядувати, шоб дівчата заміж вийшли, а хлопці ся поженили. Щось таке.
  З-1).: Вже не пригадуєте?
  Р-1).: Щось не можу си пригадати. То вісімнайцято – Щедрий вечір, девітнайцітого – Йордан, а потому ше двайцятого – святкують Івана Хреститиля. Колядку си хочу нагадати, як Божу Матір не хотіли прийняти.
  З-1).: Якщо колядок не пригадуєте, то, може, щедрівки пригадаєте?
  Р-1).: Якось щедрівок в нас мало щедрували.

• 40.
  1. Як почув Гарасим, що то є Божий Син,
     Як вдарив по струнах, сівши на двох конях… [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: То така щедрівка була, але я її дальше не знаю. – Примітка респондента.

• 41.

  Р-1).: Щедрівок є дужи мало, ну колядок…
  З-1).: Може, колядку пригадаєте?

• 42.
  1. Хто то по дорозі йде до Вифлеєму?
     То Діва Марія причудна при нему.
  2. То Діва Марія, Йосиф коло неї,
     Йдуть шукати місця у рідні своєї.
  3. Дармо довго ждали в кревних під двирема.
     Цілу ніч дрожали від вітру і зимна.
  4. Одні хоч вчинили, інші не прийняли,
     Другі перед ними двері замикали.
  5. Пішли ген за місто у яскиню темну,
     Де Діва Марія вклякнула на землю. [1]
  Примітки:

  Респондент заспівала колядку не до кінця. – Примітка транскриптора.

• 43.

  З-1).: Нічо-нічо, пригадуйте.
  Р-1).: Я си не пригадаю. Знаю шось за пастушки як вони витали Ісусика. Може другу.

• 44.
  1. Землю юдейську нічка вкриває,
     Сном благодатним всьо спочиває.
     Лиш убогі пастушки, пастушки
     Стада свого стерегли, стерегли.
     Їм то ангел ся являє
     І там вість їм сповіщає.
     Спас прийшов, Спас прийшов.
     Він з Діви народився і в яслах положився
     Там в місті Вифлеєм.
  2. В шопі знаходять Божи Дитятко.
     Бідне, покірне, мов ангилятко.
     У нім Бога пізнають, пізнають.
     Божу честь їм віддають, віддають
     О Владико, Христе Боже,
     Ми приносим, що лиш можим,
     Дар тобі, дар тобі.
  3. Зволь дари ті прийняти,
     Ми будем тя прославляти,
     Там і тут на зимлі, там і тут на зимлі.
• 45.

  Р-1).: Али вона є довга, вона ся завертат просто, а то вже кониць.

• 46.
  1. В Вифлиємі новина –
     Діва Сина породила.
     Породила благодати
     Нипорочна Діва Мати – Марія!
  2. Положила на сіні
     В Вифлиємській яскині.
     Ангели з неба злітають
     І дитятко прославляють, Марію!
  3. Нидалеко пастирі
     Пасли стадо на долині,
     До вертепу прибігають
     І дитятко прославляють, Марію!
  4. Слава Богу, честь і слава
     У вертепі настала.
     Ангели з неба злітають
     І дитятко прославляють, Марію!
• 47.

  Р-1).: «Бог Предвічний» – то є перша пісня, то ся на Різдво першу колядку колядкє, що ся на Різдво колядує. Я не знаю, чи я її вмію. Вона дуже довга і я ся збиваю. А ще така є дітині малийкі. Бо як ходят вже свята, на Різдво на самий нє, а другий день, третий день ходят колядувати по хатах, де є малейка дитина, то колядуют так. Нехай нагадаю си: "Рано-раненько, рано-раненько, /Нам ся народив Ісус маленький". [1] Нє. Не можу си нагадати.

  Примітки:

  [1] Респондент пригадує текст пісні. – Примітка транскриптора.

• 48.

  З-1).: Добре. Може, ще собі пізніше пригадаєте. А на Великдень з чого в вас пекли паску?
  Р-1).: Та пекли, пекли колись давно. Зараз печут в каструлях. А колись давно така била з цінкової бляхи форма. Така велика трохи. Така як зверху відро, а то ще більша трохи форма била. Там ся набирало тіста пів форми, а пів форми мало нарости. Розчиняли паску, то перехрестили тото тісто.
  З-1).: Я вас ще переб’ю. А що до тіста давали?
  Р-1).: Дріжджі, пару яєць і сіль, бо то була житна паска. Типер дают і гвоздику, і їзюм, а тогди того не било. Що давали? Як били сухі сливи. Ото давали. Намочит мама сливи.
  То в нас билу, ту корчма є я і тепер я мов’ю, шо йдут до корчми пити. Ту жив Йосьо, і Сура і мали діти, Шміла бив тогдишний шо я, то дужи збитки зо’мнов робив. Бо він був хлопець і він мене коли-нибудь набив, чи шо ни-будь, а я прийду домів та й плачу, а мати йде та й ся скаржи Йосю. «– Та скажи шось свому хлопцю, та він наб’є мою Марисю, наб’є коли-нибудь». «– Та то є справа діточа, Марисько, вибач, то є діточа справа!» Али все коли вни пикли паски, мидівники, то ти жиди все до нас приносили, все коли яке свято било, вни мали тожи своє свято, то все приносили. Сура вна така била дужи добра, жінка така була все си з материв поговорила як з своюв материв.
  То таку паску пекли, мати намочит сливи вони вимокнут,вмиються файно і тогди цукру давли в ту ти сливи. Бо слива буде кваснувата, ті сливи постояли в мисці, в цукрі, набралися того цукру і запихали в паску. Запихали, запихали де-небудь, збоку. Та паска, там є купа тіста то ни то шо форма, малийка каструлька. Та паска мала ся печи дві години. Зверху вкривали твердим папіром. Вона зверху любила пригарювати, а з споді ще ся не спекла. Вона як ся трохи прикріпит, дістане шкірку, тогди вона ся тим папером зверху вкриває, а ту най ся пече. Вона ся красно випече, а як укроят як прийдут з церкви, а несли то ту паску не в руках, а на плечух.
  З-1).: А що ще святили, крім паски?
  Р-1).: Єйця, масло, сир, хрін, сіль, бульбу. Все вергли туда пару бульбів, бо то є така страва – першя страва в нас. Як било так і є зараз.
  З-1).: Скажіть, будь-ласка, а вас на Великдень якісь пісні співали?
  Р-1).: Співали.
  З-1).: Які?

• 49.
  1. Согласно заспіваймо,
     Веселімся разом днесь.
     Ісуса прославляймо,
     Він бо із мертвих воскрес.
  2. Христос воскресе із мертвих
     Воскресе, воскресе, воскресе із мертвих
     Смертю смерть подолав2
     І тим, що в гробах
     Життя, життя дарував.
  3. Мироносиці жони
     Ранком до гробу ішли.
     Миру на святі рани,
     Плачучи з собов несли.
  4. Христос воскресе із мертвих
     Воскрисе, воскресе, воскрисе із мертвих
     Смертю смерть подолав2
     І тим, що в гробах
     Життя, життя дарував.
  5. Ангел Божий наперед
     Камінь з гроба відвалив.
     І невістам возвістив,
     Що Ісус смерть побідив.
  6. Христос воскресе із мертвих
     Воскрисе, воскрисе, воскрисе із мертвих
     Смертю смерть подолав2
     І тим, що в гробах
     Життя, життя дарував.
• 50.

  Р-1).: Тай всьо.
  З-1).: А ще у вас, крім, може, таких пісень церковних, може, якісь гаївки, може,водили?
  Р-1).: В нас гаївки не співали, видиш. Тепер передают такво ни раз по телевізору співают ни раз дівчата. Ні, не било. Що в нас робили? Писанки красили. О, було моя мати, як писанок накрасить, всякої фарби і зеленої, і синьої. То дівчата брали на дорогу. Покаже писанку хлопцеві, а вони біжать видирати писанку. Як зачнуть ту писанку видирати, то так її розімнуть. Бо я міцно держу, жиби не видер, а він жиби видер. То такі були традиції. І йому не треба було тої писанки і мені не треба.

• 51.

  Р-1).: А в понеділок на Воскресення Христове, то обливали. Боже, Боже, то страшне!
  З-1).: Хто кого?
  Р-1).: Переважно хлопці дівок. Я вже так робила. Як вже я обіллята, десь ня їмит, підчатує десь за хатою, то вже так било я вийду на подвір’я, а той з сикавки і як шурне. А як я вже обілята, то я вже буду. Беру відро, тягнемся в ріку, ріка близько, обоє. Котрий мене обіляв, я мов’ю: «Як я вже мокра, будеш і ти мокрий!» Як зачнемося. Чисто мокрі і він, і я. Один був такий нахальний. Отець не давав, а він і вітця обілляв і мене. У ріку. Я на нього, він на мене.
  Єдного разу ми ся до сусіда сходили, там було дві сестри і єдин брат. Той брат грав на скрипці. А хлопці чули, шо дівчата співають та й прийшли. А вона двері замкла. Заготовили ми пару відер води, а хлопці попід вікна ходять, шоби відкрити. А та виллє, Боже, хіба з-поза пазухи стрясли. Потім не знати як злізти з поду, бо вони ся позлостили. Але вона злізла. Хлопці з горнята якого пообливають дівчат в хаті, але вони були добре обілляті. Але та вода з горища не дуже була чиста і було якесь сміття. А в вівторок вже щипали хлопці дівок. Як щипнув, то такий синяк, що ого.
  З-2).: Що то так?
  Р-1).: Звичай такий був. Понеділок був обливаний, а вівторок був щипаний. [1]

  Примітки:

  [1] Респондент розповідає про те, як її щипали в великодний вівторок. – Примітка транскриптора.

• 52.

  З-1).: А на Андрія колись в вас ворожили?
  Р-1).: Так.
  З-1).: Ну, як дівчата ворожили?
  Р-1).: Лишали єдну мене, бо я була найхитріша. Щоб я клала під посуду всяке: і ляльку, і пацюрки, і вінок, і жабу. Хто си що витягне. Ну, пішли дівчата сіяти коноплі. Брали з дому, тепер палять скати, а тогди з дому брали воколот, такий з соломи. Ви не знаєте, що то таке є?
  З-2).: Ні.
  Р-1).: Молотиться ціпом жито і в’яжеться такий снописко великий. І то так єдного воколота було мало запалити там, а брали там воколод ще деякі хлопці і дівчата. Там воколод палили і дівчат в дим кидали. Той воколод запалять. А він зв’язаний твердо, то хіба димить, а не горить. Як запхнуть дівок у той дим. І сам буде в тому диму і її держить так, що вона аж пчихає, кашляє.
  З-1).: Ну, як ви там ворожили далі?
  Р-1).: А та що лишалася в дома мала зробити, вони пішли на прргін коноплі сіяти, а я взяла цебер, то діжка така, шо мочили шмаття в тім цибрі. І налляла в той цибер повно води. А то ся невидно. Там вже попалили, поспівали:

• 53.
  1. Андрію, Андрію, конопельки сію.
     Дай же ми, Боже, знати з ким їх буду брати.
  2. Андрію, Андрію, конопельки сію.
     А портками заволочу, женитися хочу. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-4 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 54.

  Р-1).: Боже, як йшли тим прогоном, то всі блюскали в той цибер. Його там не видно. Може, там було з трийці літрів води. Приходять до хати, всі ся пообливали. Хлопці питають:
  – Хто то зробив?
  Я ся не признаю. А дівки знають, шо то я зробила, бо я била така, мені треба було хлопцюм бити, бо я така хитра. Мені треба було хлопцем бути. Я була збитошна, а хитра! Хлопці не пускають, а но дівчат. Котра си вийме ляльку, то вже ся гадают, що буде мати дитину без чоловіка. Котрась цибулю. Друга вийме вінок, а вже буде того року ся віддавати.
  Андрія – чотирнайцітого грудня. А в січні – м’ясниці. Муси ся віддавати. Прийшли м’ясниці і другі, і треті, а дівка ся не віддала. Нема з того нич. Ні тута, що ляльку витягла ни має дітини, ні тута, що вінок витягла не віддаласі. То що кому Бог дасть і коли. А як цибулю витягне, то буде мій чоловік дуже злосний. Бо цибуля трохи така їдка. Трохи поциримоняться і закладают гостину. Гостина була не так як нині: хліб, сир, сметана, сир як був квасний, то засолений, то то хлопці любили. А хлопці мали взяти щось пити, якщо хотіли. Не хочете то ни мусите. Нам не купуєте, а собі. Трохи ся погостили тим хлібом, тим сиром. І тов горівков як якусь фляшку принесли. Хоч їх було п’ятнацятеро. Та й кудилі пряли, хлопці тоже пряли. Ту била сусідка, сусідська жінка мала п’ять хлопців, а хуба йну дівку і та дівка ся вродила як йшов її чоловік на війну, хоба пів року мала, а п’ять хлопців било, три менші били то ще не пряли, а котри були більші: Михайло, Николоай, Стифан…
  З-1).: А на Андрія ще які пісні співали?
  Р-1).: Якоїсь такої довгої пісні ни било. Як палили то ті воколоти, то співали. Я пуйдаю хлопцям, як підете, то принесіть мені недогорівшого воколота.
  З-1).: А на що?
  Р-1).: Треба накрити коршму, бо коршма тиче. А вони питають:
  – А хто буде крити коршму?
  – Та ви, хлопці. Та чий дівчата не підуть. Як будете крити, маєте співати такої пісні ж би Йосьо вчув.

• 55.
  1. Стоїть коршма над болотом, гей, думо моя!
     Ще й покрита воколотом, ох та й дана, дана, дана!
  2. А що я в ті коршмі пропив, гей, думо моя!
     Та я би ї злотом побив, ох та й дана, дана, дана!
  3. Мій кум пропив воли з плугом, гей, думо моя!
     А я пропив жінку з дітьми, ох та й дана, дана, дана!
  4. Волами би лиш ворати, гей, думо моя!
     А з жінкою нічку спати, вох та й дана, дана, дана!
• 56.

  З-1).: Може, ви знаєте якісь сирітські пісні? Можете заспівати?

• 57.
  1. Шуміли верби, попові дебри
     Та й лозоє пруття,
     Люб’ю тя, дівча,2
     До людей ни возьму тя.
  2. Ни так про людей,2
     Як мати ….
     Мене за тобов2
     Само сердейко болит.
  3. – Няй тя ни болит,2
     Чужая дітинойко.
     Жинися здоров, як вітер з горов
     Сам з свойов родинойков.
  4. Женися здоров, як вітер з горов,
     Як вітер по долині.
     Дай мині покій [1]2
     Бідненькі сиротині.
  5. – Якби ти била2
     Та й сиротина бідна.
     Не носила б бе’з2
     Пацюрочки із срібла.
  6. – Ой бе’з носила2
     Пацюрочки дрібнийкі,
     То як в нас носят2
     Сиріточки біднийкі.
  Примітки:

  [1] Спокій – варіант виконання. – Примітка транскриптора.

• 58.

  З-2).: Може, знаєте якусь наймитську пісню або рекрутську?
  Р-1).: Не знаю. Не чула. Ще за сироту я знала.

• 59.
  1. Ой шуміли лози, тай шуміли ріки.
     Ой вмерла матінка – сиротам на віки.
  2. Ой в ниділю рано почало свитати,
     Як ішла сирітка матінки шукати.
  3. Ой ішла сирітка шугами, лугами,
     Стрітив ї Богойко з трьома ангелами.
  4. – Де ти йдеш, сирітко, ти далеко зайдеш,
     Ти свою матінку николи ни найдеш.
  5. На тобі, сирітко, вербовий пруточок,
     Постукай, постукай в материн гробочок.
  6. – Ой хто ж там стукає, а хто там пукає?
     Мені старенейкі спочинку не дає.
  7. – Ой то я, мамко, я на твоїм гробі,
     Мамко моя, мамко, возьми мене собі.
  8. – Ой іди, сирітко, та й іди додому,
     Няй тобі мачуха ізмиє голову.
  9. – Головочку миє, то як сорочечку крає та й так тяжко лає:
     "Бе’с ї не сходила, бо’с не заробила".
  10. А хлібця ми крає, як маковий листок,
      Та ще й ся питає: "Чи з’їш тоє пшидко". [1]
  11. Головочку миє,
      А за кожним волоском кровця не потече… [2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: То колись так говорили, то давна дуже пісня. – Примітка респондента.
  [2] Респондент виконала не до кінця пісений текст. – Примітка транскриптора.

• 60.

  Р-1).: Та я забила вже. Позабивала. Не можу си згадати.
  З-2).: У вас святкують Івана Купала?
  Р-1).: То навіть дуже святкують. Рвуть зілля, яке-небудь зілля і де ще трави зміньку вирве. То всьо Божи рослини. І то то зілля висушити, посвятити в церкві і воно є дуже помічне. Чи хтось захворіє, чи комусь якась тривога на серци.
  З-2).: То як вирвати зілля на Івана Купала?
  Р-1).: Вирвати зрана на Івана Купала. Зрана вирвати самого рана, най ся висуши, бо зелене не буде стояти. Туди сушене зв’язатиякимсь шнурком і принести до церкви і посвятив священик. Воно дуже помічне.. А ще часнок вимкнити, цілий чиснок головку разом з тим зіллям.
  З-2).: А в вас вогонь розпалювали на Івана Купала?
  Р-1).: Так.
  З-2).: Може, молодь перескакувала через той вогонь?
  Р-1).: Та де. в нас тут очеретина земна, вона дуже тріщить і димить. Там як накладуть таку купу велику, то то такий дим, що там невидно нічого. Там хлопці дівчат кидают в той дим.
  З-2).: Ну, це молодь святкує переважно?
  Р-1).: Так. Так. Тут так собідку роблять.
  З-2).: А пісні якісь співають на Івана Купала?
  Р-1).: Ні. Хіба по радіо таке чула.

• 61.
  1. На Купала зілля рвала, на Петра святила.
     Дай же ми, Боже, того, кого я любила [1].
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-4 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 62.

  З-2).: Це співали, чи ви по радіо чули?
  Р-1).: Співали.
  З-2).: А ви мелодію пам’ятаєте?
  Р-1).: Та то така як коломийка.
  З-2).: А Петра і Павла?
  Р-1).: Петра і Павла святкують, але нема ніяких традицій. До Петра піст.

• 63.

  Р-1).: Навіть на Купала така, я не знаю чи то правда, але я так переконана, що таки якби правда. Як моя Славка била малийка, та, що тепер в Америці, вона може півроку мала, і якийсь мала струп то по ногах. Ми зразу думали від того, що малейка дитина пісяє. Та я тими присипками, та я тими мастями. Нич не помагає. То вже сі по руках появило. Що ж то робити? Раят старші баби, що на Купала так ще до схід сонця, щоби сонце не зійшло на росу возьми дітину та погони її через дев’ять меж. Щоби ся дитина на кождім полі заросила. Дитина почула студеного та й зачєла плакати, а мені її так жєль. Але моя сестра каже: "Як то поможе, не плач, то дитині поможе. Зараз прийдемо до хати, дитину перев’єм в сухе. Аби той струп зійшов". І що ви думаєте? Щез той струп. Хіба ся плями полишали. Чуєте так, як Вам говорю, так і било.

• 64.

  З-2).: В вас як ходили в ліс по ягоди або по гриби, то якісь пісні співали?
  Р-1).: Ой, та чому не співали? Співали:

• 65.
  1. Назбираю ягідочок повен козубочок,
     Та понесу милейкому на подаруночок. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 66.

  З-2).: А знаєте повність пісню?
  Р-1).: Та то коломийки.
  З-2).: Заспівайте.

• 67.
  1. Солодкі ягідочки, солодкі малини,
     Ще солодші губенятка в меї білявини. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 68.

  З-2).: То таке співали?
  Р-1).: Так.

• 69.
  1. Піду в ліс на гриби, назбираю грибів,
     Та понесу до милого, би нихто ни видів.
  2. Піду в ліс на гриби, знайду си глубінку,
     Ти заспівай, мій милийкий, а я за тя вівкну. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-4 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 70.

  Р-1).: Такі всякі співали. Смішні.
  З-2).: А в вас співали як худобу випасали?
  Р-1).: Так.
  З-1).: А був якийсь певний обряд, коли виганяли худобу на пасовисько?
  Р-1).: Так. Коли ми виганяли з стайні корову, то посвятили священов водов. Посвятили корови. І поставили під поріг топір. Жиби то від корови всяке зло, як то буває змія на поли вкусит корову. То свята вода дужи всьо відганяє, всяки зло, жи би відтинало від худоби всяке зло. Та й прутиком таким, гнючким, живим. Жи би не сухим, жиби корова ни була суха. Аби була тлуста корова.
  З-2).: А що співали? Не пам’ятаєте?
  Р-1).: О!

• 71.
  1. Пасіться коровиці, бе’с ти ся напасли,
     Помалийки до домочку, бе’с ти ся не стрясли.
  2. Напасу коровиці на тім перелозі,
     То си піду до дівчини такой по дорозі. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 72.
  1. Займу коні пасти, най коні пасуться,
     А сам піду до дівчини, кучері трясуться.
  2. А я коні попутаю на мотуз тонойкий,
     А сам піду до дівчини на мід солодойкий.
  3. Коні мої, коні мої, коні-каштани,
     Хто вас буде пасти як мене не стане? [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-6 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 73.
  1. Співаночки мої, де я вас подію?
     По широкій поляноці, по горі розсію.
  2. А хто вміє заспівати, той вміє зробити,
     Ни жаль ми ся, мамко моя, в вочи подивити. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-4 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 74.

  Р-1).: Ага, ше на Івана, на Купала співали:

• 75.
  1. Йванку, Йванку взяла вода лавку.
     А куди ми перейдеме коровам по травку? [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 76.

  Р-1).: Ой, забила. То що ще було ще три стовпчики, а я забила.
  З-1).: Може, пригадаєте ще.

• 77.
  1. Оддай же ня, моя мати, за того Івана,
     Бо в Івана кажду днину в коршмі буду п’яна. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 78.

  Р-1).: А як він її вів з коршми…
  З-1).: Пригадайте, пригадайте.
  Р-1).: Та де си згадаю. Бичом. Вів ї. Вона ся напила, а він ні. Він дужн п’яний ни був, та він пив, а він ся взлостив шо вона п’яна, та бичом. Але то має бути складом. Я не пам’ятаю. То си не при багну. А як сі корова пасе, то лізут йна за другов.
  З-1).: А ви як дівкою були, ходили по вулиці, то які пісні співали?
  Р-1).: То вже всякі такі народні співали.
  З-1).: Які ви співали? Можете заспівати?

• 79.
  1. Ой у полі три криниченьки,
     Любив козак три дівчиноньки:
     Білявою та чорнявою,
     Трету руду препоганою.
  2. – З білявою залицяюся,
     З чорнявою ізвінчаюся,
     А з рудую припоганою
     Тільки піду розпрощаюся.
  3. Чи всі тії сади цвитуть,
     Що за рання розвиваються?
     Чи всі тії побираються,
     Котрі люб’ять і кохаються?
  4. Половина тих садів цвите,
     Половина обсипається.
     Одна пара побирається,
     А сто десять розлучаються.
• 80.

  З-1).: Гарна пісня! Ще яку пісню заспіваєте?
  Р-1).: Співали’змо як кудилі пряли.
  З-1).: І які ви пісні співали?

• 81.
  1. Ой, кудилино моя, вітри би тя пряли,
     Вже мої білі ручки під тобов зів’яли. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент рядки 1-2 продекламувала. – Примітка транскриптора.

• 82.

  Р-1).: Ага, ше ми такої-во співали довгої:

• 83.
  1. Над полями та над нивами сонечко звивається,
     Голубими переливами льон гойдається.2
  2. Льон гойдається, кучирявиться, а я його вибиру,
     Можи, з’явиться, зацікавиться той, кого люблю.
  3. Ждала милого, ждала, ни дождалася,
     В тракториста кучирявого закохалася.
  4. Закохалася – тільки глянула, тільки вечиром він прийшов.
     Не доглянула, як заглянула в серденько любов.
• 84.

  Р-1).: Всьо. Так, то її співали, її й тепер десь ше співают. Мені ся здає, шо я чула по радіо як її співали. Ми шось не співали…

• 85.
  1. – Ой засвіти, місяченьку, та на той перелаз.
     Вийди, вийди, люба дівчино, до мене ще хоть раз.2
  2. – Ой ни вийду, ой ни вийду, нихай другая йде,
     Бо на мене та у садочку другий миленький жде.2
  3. Ой ни вийшла, ой ни вийшла, стуяла [1] у садку.
     – Чув я, чув я як присягала другому козаку.2
  4. – Ой зацвіли фіалочки на синьо, на синьо,
     А вже наше коханєчко із вітром полетіло.2
  Примітки:

  [1] Стояла – варіант виконання. – Примітка транскриптора.