Сеанс

Текст

• 1.
  1. [1] Коляд, коляд, колядниця,
     Добра з медом паляниця,
     А біз меду ни така:
     – Дай, дядько, пʼятака!
     Ни даси пʼятака,
     Візьму вола за рога,
     А кобилку за чупринку
     Та й поведу на могилку,
     А з могилки на тічок,
     Дай, дядько, пʼятачок![2]
  Примітки:

  [1] Р-1).: А щас такі колядочки: – З рукописного збірника фольклору. – Примітка транскриптора.
  [2] Р-1).: І дядько виносив нам пʼятачки, рублі, у кого що було, той те виносив, и вже були довольні, раді. – З рукописного збірника фольклору. – Примітка транскриптора.

• 2.

  Р-1).: Сватавством так у нас начиналось раньше. Напрімєр, пріходять родітієлі засватають дівку, от засватили, свати приходять і дівка перевʼязує, єслі прийшли сватать, дівчина зразу перевʼязує сватів рушниками. Засватили, договорились, там согласія, як вони должні свайбу гулять, родітєлі не касались раньше, одни до других, ті собі гуляють, ті субі.

• 3.

  Р-1).: Потому шо у нас обичає таке було, значить, єслі засватили, остається там дві неділі це до свайби, начинається молода готовиться звать своїх близьких, друзєй, знакомих, родітєлєй. Начинається це так, начинають пекти, пекти родітєлі калачі. Приготовили на одну неділю, там трицить калачів спекли. Наряжається молода, вішають лєнти, вінки, йде з дружкою, приглашає родітєлєй. Заходе в кажну хату, кому дєлає на приглашеніє, о. Обично заходе і просе: «Просили тато і мама, шоб ви приходили до мене на свайбу!» От! Єслі вони приходять, значить вони шо? Старі люди єсть такі шо, ну, ідуть радом з молодою, носять ці калачі печені і от вони вручають, єслі вона на свайбу йде, приніма калач. Прийняли, поїхали вони дальше. Пригласили вони, ці калачі розносили, от.

• 4.

  Р-1).: Підходе дні, ті шо свайбу. Молодий не їде за молодою, должна невєста іти до молодого гільце красить. Тут родітєлі готовлять гільце, печуть у печах, гільце, каравай і вєтка така, з якого-то дерева, обліпляється тєстом, і встановлять у каравай, і ожидають молоду. Молода должна приїхать окрасить. Окрасюють канхветами разними, об…, обцепляли це гільце, потом родітєлі накривають стіл, і молода гуляє у молодого цілу ніч, там у неї приглашонні, там дружки двінадцить, вона сама тринадцята.
  І у молодого друззя такі були, о. Приглашають, погуляли, де-то до трьох, до двох ночі, потом уїжа молода додому.

• 5.

  Р-1).: На другий день утра приїжджа молодий за молодою, уже сонце зійшло і він приїхав. Приїжжає з своїм дружком, з дружками, приїжжа так тоже, приїжжають нічим, не машиною, нічим, наряжають коні в разні хароші обряди, цепляють калакольчики, лєнти, полотенця красіві, вопшєм, красота. Приїжджають за молодою, і молода наряжається і їдуть з ходу – нікуда. У нас було перве, шо діло – тільки вінчання – в церкву. В церкві повінчалися, потом їдем у ЗАГС, а не в ЗАГС, значить, пожже в ЗАГС, а в перву очередь йшли – це в нас тільки в церкві вінчання. Послє цього церковного він…, обвінчання везе молодий додому, молодого мама должна благословить. Мама благословляє, садове, заводе за стіл дружок молоду і молодого. Вдруг отут шо-то от, напримєр, задержалось, не получається, так шо зразу сіли, тут начинають просто проситься молодий, не молодий, а проч…, молода, молодой дружки начинають співать, починають приказки: «Ой поки ми тут стоятимем, Та сиру землю та й стоптатимемо. [ Респондент продекламувала. – Примітка транскриптора.] Ну, вобшєм, вобшєм я забулася. Ну, тут вони начинають ускорятса, садовлять молодьож за стіл і продолжається свайба.

• 6.

  Р-1).: Єслі дівчина без батька, батька нема, ілі матері, по матері сирота – у кажної єсть пісня для цієї дівчини, ілі для хлопця. Для хлопця одна, така жалібна співається, для дівчини друга. О! Ну, я їх не можу заспівать, так я вам розкажу. О! Для дівчини обично співають отож прика…, єслі матері немає, просять. Кажуть шо, кають: «Ой прибудь, прибудь, моя мати, прибудь при мині. Во, а мати одвічає будто: Ой, рада б я, дитя, прибудь при тобі, Насипали мені гру…, на землю… Ой, на груди землю… Просто я вже забулась, йа вже, сирої землі». Ну, це вобшем так, така свайба.

• 7.

  Р-1).: І тоді продолжають, на другий день ходять. О, щяс батька купають, матір, а на третій день кури збирають, опшєм, хто шо дасть, от і так продолжають, то ноги мить, ну, вопшем така свайба була ранше. Не сказать, шо вона така наситна, но вона була дуже весела. Свайби були, не було, сказать, шо для нас тоді, вона мені, напримєр, дужче нравилась чим щяс. Ну, там всьо.