Сеанс

Текст

• 1.
  1. Два вовчики, два братики вугілля копали,
     А голубок з голубкою в мішки насипали,
     Два ослики, два ослики до кузні носили,
     А баранчик із вівцею у кузні топили,
     А дві свинки-господинки гарно роздували,
     Два цапочки, два дружочки колисочку кували,
     Хлопʼяточка малесенькі у ній будуть спати,
     Два котики сіресенькі будуть колисати.
     А-а-а-а-а!
• 2.

  Р-1).: Ой, дуже памʼятаю, цього николи нильзя забуть. Ой помниться мені, малими ще були ми, хліба не було, та нічого, собствено, і в хаті не було. Все поміняли, мама тачкаю вазила мінять на хліб, на сіль, на все, ни адежини не було, ничого. А ото як хліб привезуть підводою до магазину, там черга страшна, в очереді писали і підходили, а тоді вже як привезли ото хліб, так таді вже ці хлинули, нихто не памʼятає що діється. Як уже хліб розібрали, люди разійшлися, два-три человіка затоптали, хто слабіший, ото вже й трупи, ото зразу на цвинтар наш. Отакого нєззя забуть ніколи. Памʼятаю це мені ще… Ой, Господи, хадили каласки збирать і де вони таких людей наймали, я не знаю, шо абʼєщики називалися. Уже ж покосють усе, зберуть, а там ми хадили каласочки збирать, так визвіриться, та й їде з пліткаю такою, стігає дітвару, ни паніма ничого, шоб нихто не брав, поаруть усе, а чалавікові не дадуть. Ну, люди прям пухли і вмирали з голоду. Такого я не забуду та й ті, що мої ровесники, мабуть, ніколи не забудуть, як би це було тяжке времʼя. От скоро, мабуть, уже настає час, коли зараз люди начали пухнуть деякі.
  З-1).: Та ви шо?
  Р-1).: Да!