Сеанс
Зміст (36 записів, творів – 28, коментарів – 8)
догори-
1. Гуляв я си, гуляв із свойов Маринов
Уснословесний жанр: -
2. Гуляй, гуляй, товаришу, я ти дівчя лишу
Уснословесний жанр: -
3. Ой не видно Боберочки, й тільки трохи рога
Уснословесний жанр: -
4. Дує вітер, дує вітер, галузьом махає
Уснословесний жанр: -
5. Вівкай чи не вівкай, я ся не вголошу
Уснословесний жанр: -
6. Здєсь пад нєбам чужим
Уснословесний жанр: -
7. [А ше тото, які тото вам, дівчатка]
-
8. Якби на річку покласти кладку
Уснословесний жанр: -
9. А в містечку новина
Уснословесний жанр: -
10. [Всьо]
-
11. Ой ти, вдово молода, породила думці два
Уснословесний жанр: -
12. [Думці сі піском вигодували, вони матір спізнали]
-
13. Українці, всі до бою!
Уснословесний жанр: -
14. [Свого чоловіка проспівайте пісню!]
-
15. Повіяв вітер по степу, трава ся похилила
Уснословесний жанр: -
16. Тої ночі опівночі сталася новина
Уснословесний жанр: -
17. [Пам’ятаєте з першого, другого і третього, четвертого класу вірші?]
-
18. Наш Микольцю, хоть маленький
Уснословесний жанр: -
19. Як ту мову мож забути
Уснословесний жанр: -
20. Старий дідусь сивий, сто літ, може, має
Уснословесний жанр: -
21. Маленька дитинка, лиш три рочки маю
Уснословесний жанр: -
22. Їхав козак з України тай зблудив з дороги
Уснословесний жанр: -
23. [То так файно складом било]
-
24. Плакала сирітка перед милим Богом
Уснословесний жанр: -
25. [Я була малийка худила куделі прясти на вечорниці]
-
26. Ня мати породила, ак калина цвила
Уснословесний жанр: -
27. Мати моя старенейка, в куркі запашчині
Уснословесний жанр: -
28. [Бачите якої гарної знаєте?]
-
29. Забув я, забув’їм за свою родину
Уснословесний жанр: -
30. Мати моя, мати, дай ми ся виспати
Уснословесний жанр: -
31. Дурна’м била, шо’м ходила в колоду по воду
Уснословесний жанр: -
32. Не вір, дівчя, парібкови, що він тя цілує
Уснословесний жанр: -
33. Якби’м я мала крильця сокола, щоб я вміла літати
Уснословесний жанр: -
34. Дала би я, дала би я бички половейкі
Уснословесний жанр: -
35. Жи би тебе, мій милейкий, нагла кров залляла
Уснословесний жанр: -
36. Милейкий, милейкий, папірцю білейкий
Уснословесний жанр:
Текст
догори-
1.
- Гуляв я си, гуляв із свойов Маринов,
Марина була дівков, я був кавалєром. - Гуляв я си, гуляв, поки жони не мав,
А як жону дістав, гуляти перестав.
- Гуляв я си, гуляв із свойов Маринов,
-
2.
- Гуляй, гуляй, товаришу, я ти дівчя лишу,
Ой чи лишу, й чи не лишу, гуляй, товаришу. - Гуляй, гуляй, товаришу, бо я нагулявся,
Що я дівок націлував та й наобнімався.
- Гуляй, гуляй, товаришу, я ти дівчя лишу,
-
3.
- Ой не видно Боберочки, й тільки трохи рога,
То до тої й Боберочки делека дорога.
- Ой не видно Боберочки, й тільки трохи рога,
-
4.
- Дує вітер, дує вітер, галузьом махає,
Та щоби я й, Боже, знала, що милий думає. - Ой щоби я, Боже, знала й котра моя свекра,
То я би їй на теліжці повезла до пекла. - Ой щоби я, Боже, знала й котрий мій миленький,
То я би го й написала на папір біленький.
- Дує вітер, дує вітер, галузьом махає,
-
5.
- Вівкай чи не вівкай, я ся не вголошу,
То я твою й перстенину на пальци не ношу.
- Вівкай чи не вівкай, я ся не вголошу,
-
6.
- Здєсь пад нєбам чужим2
Я как гость нежеланний,
Незамєтно тічьот мая жизнь
По чєсам. - Стоніт сєрце в груді,2
Ах, как хочєтса плакать,
Вам салдатскую жизнь
Нє панять, журавлі. - Васкрісєннє прійдьот2
І рібят всєх пастроять
Долга смотріт на ніх
Запасной старшина. - А прійдьот капітан2
Скажит: «Не увалняю!»
Срєдь хароших рібят,
Нехароших найдьот. - Люді думают всє,2
Што пад серой солдатской шинєлю,
Што салдати всєкда
Всякіх чуств лішини. - Но у ніх сєрце єсть,2
Ім би тоже хатєлось,
Слишать трєль салав’я
І дихання вєсни.
- Здєсь пад нєбам чужим2
-
7.
Респондент-1): [1] А ше тото, які тото вам, дівчатка, мают бути, бо то я знаю всякі.
Збирач-1): [2] От які знаєте, такі співайте, всі які знаєте.
З-2).: Ліричні, про кохання.
Р-1).: Та таківо во знаю українські про кохання.
З-2).: Такі як в вашому селі співають! [3]
Р-1).: Ше яку, та ба, та ба всякі знаємо!
З-1).: Співайте які знаєте?
Р-1).: Та ви ту знаєте «Якби на річку покласти кладку…» -
8.
- Якби на річку покласти кладку,
Якби цю кладку перейти,
Як позабути про це кохання
І до дівчини більш не йти.2 - – Я знаю, знаю, ти, мій миленький,
Що ти нас двох аж полюбив.
Тільки не знаю я, мій миленький,
Котру на серці залишив.2 - – Одну любив я за карі очі,
Другу любив за красоту,
Третю любив я – сумна ходила,
Лишилась в серці моєму.2 - Уже на річку проклав я кладку,
Уже цю кладку перейшов,
Уже забув я за [1] це кохання
І до дівчини більш не йшов.2
Примітки:[1] про – варіант виконання.
- Якби на річку покласти кладку,
-
9.
- А в містечку новина:2
Пані пана забила.2 - Та й грудочку копала,2
Та й лелію сіяла.2 - Рости, лильо, широко2
До неба високо.2 - – Нашя люба братова,
Де нам брата поділа? - Чи на войні воює,
Чи у полю полює? [1] - Наша люба братова,
Що на ліжку за крова?2 - – Кітка мишку лапала2
Та й ложечко скровляла.2 - – Наша люба братова,
Що на прозі за крова?2 - – Цурка курку рубала,2
Та й порожок скровляла.2 - – Іди, турку, в темний ляс,2
Чи не їде хто до нас?2 - – Їдуть, їдуть пановє,2
Франціжкові братовє.2 - – Нашя люба братова,2
Сідай з нами до воза.2 - – Як я з вами сідать мам,2
Як я дрібні діти мам?2 - – Ми си діти заберем,2
До школи си подаєм.2 - Заїхали в темний ляс,2
Спав із неї злотий пас.2 - – Мої любі пановє,2
Франціжкові братовє,
Зачекайте на хвилю.2 - Зачекайте на хвилю,2
Як си свій пас піднимала.2 - – Не будеш гу підіймала,2
Бо ти ни його старала.2 - – Старав його Францічик2
Небожчичок братічик.2 - Як сорока скрисне,2
А братова повисне.2
Примітки:[1] Р-2).: То два рази ся повторює.
- А в містечку новина:2
-
10.
Р-2).: Всьо.
З-1).: Ще яку знаєте?
Р-1).: Ви таку файну знали, що нам вчора гувурили.
Р-2).: Я забула яка.
З-1).: Може, ще якусь пам’ятаєте?
Р-2).: Та я пам’ятаю бугату.
З-1).: То заспівайте ті, що пам’ятаєте.
Р-1).: Про дівку, про калину. Щось такево. Я дівкув колись тямила. А тепер стара уже.
З-1).: Заспівайте, що пам’ятаєте. Ви можете говорити, якщо не маєте сили співати, тихенько проговорити, не обов’язково, щоб ви так тягнули.
З-2).: Може, ви знаєте якісь пісні про війну?
Р-2).: Та я вчора співала про вдову.
Р-1).: Так, про вдову. -
11.
- – Ой ти, вдово молода,2
Породила думці два.2 - Чорний китай повила,2
Та й на Дунай пустила.2 - – Ви, високі береги,2
Не шуміт ми на сини.2 - А ви, жовті пісочки,2
Годуйте ми синочки.2 - Пішла вдова по воду,2
Припли рідні думці два.2 - – Ой ти, вдово молода,2
Чи любиш ти думці два?2 - – Ой люблю я думці два,2
За єдного бе’м пішла.2 - За єдного сама йду,2
За другого дочку шлю.2 - Яка ницьки [1] година2
Йшла би мати за сина.2 - Який ниськи світ настав,2
Що брат систру ни впізнав.2
Примітки:[1] нині – варіант виконання.
[2] нині – варіант виконання. - – Ой ти, вдово молода,2
-
12.
З-2).: Думці сі піском вигодували, вони матір спізнали, вона дуже красива, а вна їх не спізнала шо то її сини. Повстанські пісні.
З-1).: Про УПА, про опришків, може. Про Довбуша, може у вас є? -
13.
- Українці, всі до бою!
І покажем, що небавом,
Буди вільний кождий з нас. - Ми на штурму, ми до штурми,
Крикнім: «Ура!»
Станьми стадо і вперед побіжім. - Стали гурмом і вперед пішли.
Відізвали вряжі ляхи
На наші земли. - Ми на штурму, ми до штурми. [1]
Примітки:[1] Респондент забула кінець тексту. – Примітка транскр.
- Українці, всі до бою!
-
14.
Р-1).: Свого чоловіка проспівайте пісню!
-
15.
- Повіяв вітер по степу, трава ся похилила,
Впав в бою молодий козак, дівчина затужила.2 - Ото був хлопець молодий, пора йому було кохати.
Він впав, як той сухий листок, та й буде він лежати.2 - Дівчина вийшла на могилу, могила ся втворила
І слава по світі лунала, що любов була щира.2
- Повіяв вітер по степу, трава ся похилила,
-
16.
- Тої ночі опівночі сталася новина,
Зчарувала Марусина вдовиного сина.2 - Як го мала чарувати, кликала до хати:
– Іди, іди, мій миленький, щось маю сказати.2 - Як прийшов він та й до хати, стоїт пляшка пива.
– Випий, випий, мій миленький, бо я вже випила.2 - Випив фляшку, випив другу, випив ще й третюю.
– Може, ти ми зготувала отруту якую.2 - – Та хіба ж я дурна була, розумцю не мала,
Щоб я свому меленькому отруту давала.2 - Прийшов він додомоньку, ліг на постелину.
Питається мати сина: "Де ти ночував, сину?"2 - – Ночував я, мамо моя, в Марусині хаті.
То дала ми фляшку пива, видиш би вмирати.2 - Тої ночі, опівночі сталася новина,
Зчарувала Марусина вдовиного сина.2
- Тої ночі опівночі сталася новина,
-
17.
З-1).: Пам’ятаєте з першого, другого і третього, четвертого класу вірші? Ану, розказуйте!
-
18.
- Наш Микольцю, хоть маленький, все буквар читає,
Все у школі він чемненький, пильно уважає.
- Наш Микольцю, хоть маленький, все буквар читає,
-
19.
- Як ту мову мож забути,
Якою нас вчила розмовляти
Ненька наша мила.
Хто тов мовов розмовляє,
В грудюх помовляє. [1]
Примітки:[1] Р-2).: Забула.
- Як ту мову мож забути,
-
20.
- Старий дідусь сивий, сто літ, може, має,
З того він жиє лиш, чим хто спомагає,
Нема в нього хати і кута рідного,
Усе погоріло літ вже тому много.
А які він гарні казки, пісні знає!
Ми чемно попросим, він нам заспіває.
- Старий дідусь сивий, сто літ, може, має,
-
21.
- [Маленька] [1] дитинка, лиш три рочки маю.
А хто ти, матусю? Я знаю, я знаю.
Дам квітку, дам рожу,
Матусю, матусю, що я більше можу?
Примітки:[1] Слово відсутнє на аудіоносієві, відтворено із запису у польвому зошиті. – Примітка транскриптора.
- [Маленька] [1] дитинка, лиш три рочки маю.
-
22.
- Їхав козак з України тай зблудив з дороги,
Та й заїхав на подвір’я до бідної вдови.2 - – Що ти робиш, бідна вдово? Чи горазд ся маєш?
Як ти з тими діточками сама проживаєш?2 - Старий, старий, козак старий, знає порадити:
– Роздай, роздай дрібні діти, я з тобов буду жити. - – Хіба би я дурна била, розумцю нимала,
Жоб я свої діточки по наймах давала.2 - Мої діти не ягнятка, ни підут ся пасти,
А я своїм дітьом мама, не дам ним пропасти. - Ввечир буду запрядати, а вдень буду шити,
З маленькими діточками сама буду жити. - А ти йди куди ти ся пустив, а мене…[1]
Примітки:[1] Респондент забула кінець тексту. – Примітка транскр.
- Їхав козак з України тай зблудив з дороги,
-
23.
Р-2).: То так файно складом било. Йшов з войни та й ни мав де зайти, та й ся хтів женити, баба била молода, файна.
З-1).: Може, знаєте якісь пісні сирітські, про сироти? -
24.
- Плакала сирітка перед милим Богом… [1]
- Наздибав ї Господь з двома ангелами:
– Де ти йдеш, сирітко, горами, смалами? - Де ти йдеш, сирітко, ти далеко зайдеш,
Ти свою матінку на світі не найдеш. - А твоя матінка на високій горі,
Там твоя матінка спочиває в гробі. - Ой на ти, сирітко, лузовий пруточок,
Подуркай, постукай материн гробочок.2 - Сирітка пукає, мати ся взиває:
– Хто мені молодій спочинку не дає.2 - – Ой я, мамцьо, я ваше дитятко,
Возьми мене собі, бідне сиротят.2 - – Ой іди, сирітко, повертася додому,
Няй тобі мачоха помиє голову. [2]2 - – Головочку миє та й так ня турмає,
За каждим волоском кровця виступає.2 - А хліба ми крає, як маковий листок.
Та й ня ся питає: «Чи зіла’с гу чистко?»2
Примітки:[1] Р-2).: Нє!
[2] Р-2).: «Ой маєш, сирітко, молоду мачоху, / Няй тобі мачоха ізмиє голову.» -
25.
Р-2).: Я була малийка худила куделі прясти на вечорниці, десь така як ти кудилєнку вже пряла. А там били великі вечірки, ходили по хлопці, та й так зачєли тої «Сирітки» і моя мама була там, на вечірках, а я си стала коло пєца на лавку, так плачу, аж ся заглищую. Мама кажи: «Чо ти, Настунько, так плачеш, ти маєш маму!» Я хіба тата ни мала.
З-1).: Може, знаєте якусь співанку про Бондарівну? Не співали в вас? А про Довбуша знаєте? Про опришків? -
26.
- Ня мати породила, ак калина цвила.
Прошу тя, дівчинойко, чобе’с ня любила.
- Ня мати породила, ак калина цвила.
-
27.
- Мати моя старенейка, в куркі запашчині,
Світок’їс ми зав’язала, молодій дівчині. - Ай ня мати породила на святую ниділю,
То ми дала лиху долю, де ся з нев задію? - Лиху долю не продати, а не проміняти,
А я мушу з лихов долев сама бідувати.
- Мати моя старенейка, в куркі запашчині,
-
28.
З-1).: Бачите якої гарної знаєте? А ви казали, що не пам’ятаєте.
Р-2).: Ой, дитинко моя, що я знаю!
З-1).: Давайте, пригадуйте. Нам заспіваєте. -
29.
- Забув я, забув’їм за свою родину,
А я не забуду за файну дівчину. - Забуду всю біду та й забуду горе,
Хуба не забуду за дівчину зарас.
- Забув я, забув’їм за свою родину,
-
30.
- Мати моя, мати, дай ми ся виспати,
За річков, за водов, дівчинув молодов.
- Мати моя, мати, дай ми ся виспати,
-
31.
- Дурна’м била, шо’м ходила в колоду по воду,
Дурна’м била, шо’м робила дурньови угоду.
- Дурна’м била, шо’м ходила в колоду по воду,
-
32.
- Не вір, дівчя, парібкови, що він тя цілує,
То він твого дівоцького розумцю прібує. - Не вір, дівча, парібкови, як якому гаду,
Бо він має на сердейку троякую раду. - Єдну раду, що тя любит, другу, що возме тя,
Трету раду – до людського сміху преведе тя.
- Не вір, дівчя, парібкови, що він тя цілує,
-
33.
- Якби’м я мала крильця сокола, щоб я вміла літати,
Полетіла бе’м по всьому світу свого милого шукати.2 - Ой лечу днину, ой лечу другу, а милого ни видати.
Ой сяду, сяду в вишневім саду та й стану гірко плакати.2 - Ой вийшла мати з нової хати та й козаченька питає:
– Що ж то за пташка, що за пташина, що в нашім саду співає?2 - – Ой то не пташка, то не пташина у нашім саду співає.
Ай то миленька чорнобривенька свого милого шукає.2
- Якби’м я мала крильця сокола, щоб я вміла літати,
-
34.
- Дала би я, дала би я бички половейкі,
Би ся привернули літа молодейкі. - Дала би я, дала бички половиї,
Би ся привернули літа молодії. - Літа мої, літа мої, літа мої, літа,
Не вміла вас шянувати – забрала вас біда.
- Дала би я, дала би я бички половейкі,
-
35.
- Жи би тебе, мій милейкий, нагла кров залляла,
Жи я собі ни дну нічку нидоспала. - Би тя, милейкий, шляк трафив дрібнейкий,
Мині через тебе світ невеселейкий. - Жи би тя, милейкий, востра куля вбила,
Ти того не вартуєш, що я тя любила. - … … … [1]
Що моя миленька на личко змарніла.
Примітки:[1] Початкові слова відсутні в аудіозапису та у польовому зошиті. – Примітка транскр.
- Жи би тебе, мій милейкий, нагла кров залляла,
-
36.
- Милейкий, милейкий, папірцю білейкий.
Я тя чарувала, ти все здоровейкий. - Милейкий, милейкий, ружовий квіточку.
Не знаю, що робити на тім світочку.
- Милейкий, милейкий, папірцю білейкий.
[1] Далі подається як Р-1).: – Примітка транскриптора.
[2] Далі подається як З-1).: – Примітка транскриптора.
[3] Р № 1 розповідає Р № 2 про збирачів. – Примітка транскриптора.