Сеанс

Текст

• 1.

  Респондент-1) [1]: Тепер не знаю, як кажут, чи сифіліс, чи як, а колись казали франца. Вони дуже сі любили, то вони недалеко рядом зі мнов, і вона пішла бідна на гриби, ну, а він її вже не хотів. Він мав справу з нев, а вона від нього захопила і вдома її дуже били. Ну, а вона пішла на гриби та й співат: «Би під тобов, мій миленький, воколоти гнили». Бо колись не було матраса, а шили з того, мішків чи з плахти, простинь, то кажут плахта лляна, вшили з плахти, набили там соломи і клали в постіль дерев’яну, то був такий матрас і називали робити з воколота той матрас. Тому вона співала:

  Примітки:

  [1] Далі подається як Р-1).:

• 2.
  1. Шо би під тобов, мій милийкий, воколоти гнили,
     Шо за мене через тебе люди говорили.
  2. Під мостом риба з хвостом, лиш би ї їмити, [1]
     То би било милейкому на вечир зварити.
  3. Того мені наробила файна білявина,
     Шо від мене ся відрікається вся моя родина [2].
  Примітки:

  [1] їмити = зловити – Примітка респондента.
  [2] Рядки № 1-6 декламують, а не співають. – Примітка транскр.

• 3.

  Р-1).:То-то люди так хто-нибуть пісню співат. Потом ту ся знову дві посварили, так каже: «Ти нероба, ти така…» А вона співат та сусіда коло мене:

• 4.
  1. З-під дуба мука груба, з-під трапети [1] дрібна,
     То би чудна біда, шо я нипотрібна.
  2. А най буду нипотрібна, шо кому до того,
     Сама сорочку виперу свого милейкого [2].
  Примітки:

  [1] Трапета – назва дерева – Примітка респондента.
  [2] Рядки № 1-4 декламують, а не співають. – Примітка транскр.
  

• 5.

  Збирач-2) [1]: Ну Ви пояснювали шо то таке воколоти?
  Р-1).: То з вівса солома, потому її в’яжут.
  З-2).: Немаєте сили всі проспівати то Ви тоді починайте співати, як мелодія на голос, а далі можете проговорити якшо повністю не можете проспівати.
  Р-1).: Та мелодія в кожному селі, в нас, наприклад, так співають коломийку, у Шандрівці йнакше. Якби такої заспівав «Косив Василь сіно…» то ше моя мати дівков була.

  Примітки:

  [1] Далі подається як З-2).:

• 6.
  1. Косив Василь сіно, високі покоси,
     До нього дівчина дитину приносить.2
  2. – Василю, Василю, на тобі дитину,
     Не візьмеш дитину, на покосі кину.2
  3. Кинув Василь косу до самого долу,
     Та й узяв дитину, та й поніс додому.2
  4. Як приніс додому, відчиняє двері,
     Двері відчиняє, матері питає.2
  5. – Мамо, ж моя мамо, що ж то за причина,
     На моїм покосі лежала дитина?2
  6. – Не гризися, сину, якось воно буде,
     Через п’ять рочейків помічник в нас буде.2
  7. Мамо, ж моя мамо, то не вся причина,
     В сінях за дверима там стоїть дівчина.2
  8. – Як стоїть дівчина, най іде до хати,
     Бо вна тій дитині буде рідна мати.2
  9. Прийшла вна до хати, низько ся вклонила,
     – Простіть мені, мамо, що’м ся провинила.2
• 7.

  З-2).: Дуже гарна пісня.
  Р-1).: То стародавна. То ше моя мати співала, з дванайцітого року.Та ше’м таку знала без листка, але хто його знає чи там ся не забуду, але то голос не є такий файний. А та пісня «Несе теща воду», про зятя знаю таку. Але не знаю чи то за ридом? –
  [1]

  Примітки:

  [1] Респондент пригадує текст наступної пісні – Примітка транскр.

• 8.
  1. Несе теща воду, коромисло гнеться,
     А зять на порозі стоїть та й сміється:2
  2. – Неси швидше воду, бо нічим умиться,
     Ідеш, шкандибаєш, противно дивиться.2
  3. Як принисеш воду, рубай швидше дрова,
     Щоб через годину вечеря готова.2
  4. Не буде півлітри, то вигоню з хати,
     Будеш під забором всю ніч ночувати.2
  5. – Ой, зятю, мій зятю, який ти хороший,
     Чом не виганяв’їс, як давала’м гроші?2
  6. Як давали гроші, ви були хороші,
     А як перестали, та й мене прогнали.2
  7. Ой, куди я піду, як нема вже хати?
     Нема ні куточка, ніде переспати.2
  8. – Ой, маю я діток: дві дочки і сина,
     Вийди, мамо, з хати, бо ти нам причина.2
  9. А ти йди до сина, в нього більші хати,
     Будеш там і жити, бо ти його мати.2
  10. – Діти, мої діти, не межуйте мною,
      Викопайте яму мені з головою.2
  11. Викопайте яму, та й не споминайте,
      Скажіть своїм дітям, так і нас ховайте [1].2
  Примітки:

  [1] Респондент спочатку продекламувала текст, але коли заспівала, то не назвала тих рядків, які вжила під час декламації «Ой, зятю, мій зятю, який ти жорстокий, / Хіба живеш в парі і все одинокий». – Примітка транскр.

• 9.

  Р-1).: Всьо. І ше знов така є як та.
  [1]
  Р-1).: Її співають на таку саму мелодію, шо «Несе Галя воду…».
  З-2).: А оце шо Ви нам попередню пісню співали, то недавно зложено чи давно?
  Р-1).: Давно то пісні зложені, а ту тоже колись чула в нас в Турці, я ту пісню маю написану, але її співали на касеті тоже. Вна стародавна.

  Примітки:

  [1] Респондент пригадує тексти пісень – Примітка транскр.

• 10.
  1. Горілочку гнала, в бутельки зливала,
     Я свого синочка з армії чекала. [1]2
  2. Будуть в мене гості горілочку пити,
     Я с своїм синочком буду говорити.2
  3. Ой у лісі, лісі, дуб на дуба звився,
     Син був доти файний, поки ни вженився.2
  4. А як оженився, та й взяв собі жінку,
     Почав забувати про рідну матінку.
  5. Ой у полі, полі мати жито жала,
     Син сказав: «Дай Боже», мати промовчала.
  6. – Ой, мамо, ой мамо, що ж ти горда стала,
     Я сказав: «Дай Боже», а ти промовчала.
  7. – Ой, сину, ж мій сину, я не горда стала,
     Очі зі сльозами, я тя не впізнала.2
  8. – Кидай, моя мамо, теє жито жати,
     Та й ходи до мене віку доживати.
  9. Будеш, мамо, жити в мене у коморі,
     Бо на дворі зимно, а в хаті покої.
  10. Я прийшла до сина, вдома не застала,
      А його дружина слова ни сказала.
  11. – Ой, сину ж, мій сину, сину найрідніший,
      Скажи мині правду, хто тобі миліший.
  12. – Жінка мині мила, бо моя дружина,
      Теща мині мила, бо жінку родила.
  13. А ти, рідна мати, мусиш вибачати,
      А як ни вибачиш, то вигоню з хати.2
  14. – Я піду до дочки, дочка горе знає,
      Вна ня приголубить, про все розпитає.
  15. Вийшов зять із хати з хмурними бровами,
      – Забирайся, тещо, своїми шмутками.
  16. – Ой, діти, ой діти, мої голубчата,
      Я вас доглядала, як курка курчата.
  17. Я не хочу, діти, вашої зарплати,
      Лиш не забувайте, що я ваша мати.
  18. Дякую вам, діти, що’сти ня зустріли,
      Піду доживати в домі пристарілих.2
  Примітки:

  [1] Я не буду повторювати два рази. – Примітка респондента.

• 11.

  Р-1).: Там десь я повторяла, десь нє. Та тоже файна «Поїхав батько…» я співала бігом, але я про себе знаю, ту шо я казала.

• 12.
  1. Як поїхав батько в далеку дорогу,
     Залишив він маму слабу, низдорову.
  2. – Ідіть, діти, з хати, будите гуляти,
     Як вернеться батько, дасте мені знати.
  3. Як приїхав батько, а діти раденькі,
     А в нашої мами собачка рябенький.
  4. Собачка рябенький з руками ногами,
     Щовечора ходить до нашої мами.
  5. Щовечора ходить та й носить горівку,
     Обнімає маму, як парубок дівку.
  6. Як узяв наш батько дубового сала [1],
     Та й витер він маму, шо зранку не встала. [2]
  7. Тепер наша мати буде добре знати,
     Що таку собаку в хату не пускати.
  8. Тепер наші діти також будуть знати,
     Що рідному батькові правду не казати [3].
  Примітки:

  [1] дубового сала = палку – Примітка респондента.
  [2] Як взяв нас батько дубового сала, / Та витер він маму, шо рано не встала = бив – Примітка респондента.
  [3] Рядки № 1-16 декламують, а не співають. – Примітка транскр.

• 13.

  Р-1).: Взяла дубового сала, то співають, бо де є дубове сало, а він взяв дубового сала – палку, та й так ї витер шо зранку не встала. То такий самий голос шо «Несе Галя воду…» То дуже файна, тоже стародавна, може не чули тої «Ходив козак до дівчини…»
  [Респондент пригадує текст №7 – Примітка транскр.]

• 14.
  1. Ходив козак до дівчини,
     Та й хотів ся женити,
     Мати не веліла, сестра збороняла,
     Казали му свідіти.2
  2. Минув рочок, минув другий,
     І вже третій минає,
     Козак під віконце, стара мати плаче,
     А в козака серце б’є.2
  3. – Мати моя, старість твоя,
     А де ж твоя дочка є?
     – Три неділи тому, як їм поховала,
     На ній ружа сіяє.2
  4. Іде козак дорогою,
     Та й на цвинтар ступає,
     Брами ся втваряють, ружі ся схиляють,
     Мила з гробу не встає.2
  5. – Устань, мила, чорнобрива,
     Та й до мене говори.
     – Я би говорила, бо я тя любила,
     Стара земля не дає.2
  6. Чому’с тоді не приходив,
     Як я була ще жива?
     А тепер ти ходиш, до мене говориш,
     Я з кохання померла.2
• 15.

  Р-1).: То на два голоса як ї файно співають на висілю чи де. Я так де-небудь чи на Андрія, колись на Андрія приїжджали навіть не знаю відки, шо я тудво на дорозі стояла після операції, баби всі не йдут мене кличут, не піду, кажу: «Баби вдуріли, а як я вмру, – всьойно без тебе не йтимем». Я ся позагартала, вийшла на дорогу, скат запалили, приїхала зі Львова машина з камеров, привезли горівки, всього понавожували. Я винесла стів на дорогу, а ту на Андрія то п’ют на полю, там де сіют на тім горбі. Шо ми наспівалися і вони з нами, вони ни хотіли йти, ми їх закликали сюда до хати до нас, ше’зму в хаті співали. Я забула відки вони були, тоти хлопці і дівчата. Приїхали машинов ту стали, ми думали шо то за йні. Така файна була шо всередині «…На горі солома горіла…» В нас ту було шо хлопець з дівков ся сварив: «…В нас ту була циганочка вранці, / Та й забула дитину на лавці…» А він ї каже: «…Циганське чорне та погане, / А це твоє личенько рум’яне…»
  [Респондент пригадує текст №8 – Примітка транскр.]

• 16.
  1. Яка моя та нічийка буде,
     Як мій милий із війська прибуде?2
  2. Іде милий та й вже у дорозі,
     Встрінув милу в хаті на порозі.2
  3. – Добрий вечір, мила чорнобрива,
     Яка в тебе на руках дитина.2
  4. – Була в мене циганочка вранці,
     Та й забула дитину на лавці.2
  5. – Брешиш мила, брешиш чорнобрива,
     Не така то циганська дитина.2
  6. А циганське чорне та й погане,
     А це твоє личенько рум’яне.2
  7. – Ходи, мила, із сіней до хати,
     Буду я ти всю правду казати.2
  8. Був у мене козак молоденький,
     Не спав зо мнов, лиш одну ніченьку.2
  9. Не спав зо мнов, лиш одну ніченьку,
     Та й лишив ми дитину маленьку.2
  10. До півночі палиця шуміла,
      По півночі мила задубіла.2
  11. До півночі палиця шуміла,
      По півночі голова злетіла.2
  12. Вийшла мати з хати до комори,
      Стала мати невісці на ноги.2
  13. – Сину, сину, як ти її любиш,
      Вже день білий, а ти ї не збудиш.2
• 17.

  Р-1).: То вже теперішня «Піду я до млина, буду обмочена…»
  [1].

  Примітки:

  [1] Респондент пригадує наступний текст – Примітка транскр.

• 18.
  1. Піду я до млина, буду обмочена,
     Напишу милому, що я заручена.2
  2. Треба написати, ще й переказати,
     Чи дозволить милий мене замуж дати.2
  3. – Віддавайся, мила, плакати не буду,
     Скинь золотий перстень, не йди в нім до шлюбу.2
  4. – Перстень я не скину, було не давати,
     Штири рочки ходив, що й не знала мати.2
  5. Штири рочки ходив, а п’ятий не буду,
     Мене молодую обсміяли люде.2
  6. Люде обсміяли, ще й обговорили,
     З мене молодої всю красу здіймили.2
• 19.

  Р-1).: Файна пісня? Ще колись як я ходила на вечірки…
  З-2).: То на весіллі співали таку пісню?
  Р-1).: О, де на весіллі! Най буде мож і на весіллі співати, вона підходе до весілля. А колись я ходила на вечірки ще малов, по мені вже не пряли, а я то ше пряла на вечірках, але вже мати не давала на таку лляну. В Вас теж мають бути на Волині такі лляні, ті плахти, кажут простині такі. Я ше маю там де сплю, привозят зі Львова дітину, то я так в колиску кладу.
  З-2).: Ну вона хороша до тіла та лляна простинь.

• 20.
  1. Ой ти дубе, дубе, ти зелений верше,
     Пригадай’си, мій миленький, як кохались перше.2
  2. Як кохались перше, коло перелазу,
     Яка була розмовонька із першого разу.2
  3. Яка була розмовонька, як ти мене радив,
     Як ти мене із вечорниць додому провадив.2
  4. З вечорниць, з вечорниць, з вечорниць додому,
     Наступив мені чорнявий звечора на ногу.2
  5. А я того чорнявого із далека чую,
     Через того чорнявого дома не ночую.2
  6. А я того чорнявого із далека бачу,
     Через того чорнявого літа марно трачу.2
  7. Ой, ти дубе кучерявий, ти зелений верше,
     Пригадай си, мій миленький, як кохались перше.2
• 21.

  Р-1).: То ше я ходила на вечірки, ше є доста. А тепер шо коломийок, чи ше яку довгу?
  З-1).: Може давайте коломийки, а потім ше яку довгу собі нагадаєте!
  Р-1).: То трета сторінка, то друга. Я писала хоба по йнії лінійці можу ся забити.
  [Респондент пригадує текст – Примітка транскр].

• 22.
  1. Ой цілував ня милий, губки прилипали,
     Типер ми його губки й від серця й відпали.
  2. На солодкій ябліноцці солодкий цвіточок,
     Ми ся з милим полюбили, як двоє діточок.
  3. На солодкій ябліноцці й солодке качання,
     Яка була тверда любов, таке й розлучання.
  4. Калина й білим цвіте, червонеє родить,
     То велике любування й на біду приводит.
  5. Калина й білим цвіте, червоне вродила,
     Як ти мила й на сирдийку, як би’м тя лишила.
• 23.
  1. Ой лишає ня милий, лишає, лишає,
     То най му ся в головойці розум помішає.
  2. Ой, піду й в полонину, я в ні не загину,
     Полонина зеленейка, як літо, так зиму.
  3. Піду я в полонину, в полонині файно,
     В полонині пасе вівці Василь та й Михайло.
  4. Ой піду й в полонину на чорні ягідки,
     Питав ня ся полонинський: «А ти, дівча, звідки?»
• 24.
  1. Ой на горі, й на високій зозуля скригоче,
     Мати лижки помиває й мині ся не хоче.
  2. Пусти мене, мати моя, на гриби білийкі,
     Поможут ми назбирати хлопці молодийкі.
  3. Ой піду в полонину назбираю грибів,
     То принесу й милийкому би нихто й ни ввидів.
• 25.
  1. Била й мине мати, зломила кудилю,
     Ни йди, дівко, й на вичірки, бо я ти ни вилю.
• 26.
  1. На гірці пас’їм вівці під гірков не бив’їм,
     Чужі жоні ціпиць [1] купив, а свої забив’їм.
  Примітки:

  [1] ціпиць – чепець, чоловічий головний убір – Примітка транск.

• 27.
  1. Ой зозулино сива, й позич мині крилец,
     Я полечу й на Вкраїну, там мій чорнобривец.
• 28.
  1. Україна щи ни вмерла й Україна жиє,
     Україна й козакови шаравари [1] шиє.
  Примітки:

  [1] Р-1).: Шаравари знаєте шо таке? Такі райтки, так.

• 29.
  1. Ой на горі, на горі, й на горі Саївці [1],
     Свят-карницю збудували хлопці й українці.
     
  Примітки:

  [1] Р-1).: Саївка то поле таке.

• 30.
  1. Ах, била й молодийка, любили ня хлопці,
     А типер ми попід фартух літают горобці.
  2. Била й молодийка любили ня всякі,
     Чорні, білі й кучиряві, а типер ніякі.
  3. Ой любила, любила, правда, що файного,
     Більше любити не буду, поки життя й мого.
• 31.
  1. Відколи’з ня поцілував, файний паробочку,
     Відтоді си за тобою й сушу головочку.
  2. Йшов милий дорогою й не могла’м спізнати,
     Завів голову в плахтину, бо му вмерла мати.
  3. Йдеш милий й у дорогу та й нич ми ни кажеш,
     То я собі хлопця найду, ще в поїзд не сядеш.
  4. Йшов милий й у дорогу, вела’м го до моста,
     А далі’м си й подумала, що є хлопців доста.
• 32.
  1. А на тобі файний ремінь, на мні крайчина,
     То ти тоже файний хлопиць, я файна дівчина.
• 33.
  1. Ой головочко біла, то’з ня заболіла,
     Радочки би’м ти не дала, бо з того й хотіла.
  2. Ой ни йду до ворожки, най ми ни ворожит,
     Ворожка ми на голову й вінок ни наложит.
  3. Ой плила й вдолі водов яворова дошка,
     А ти ни мій, я не твоя, казала ворожка.
• 34.
  1. Ой в лісі на полянці стоїт вода в ямці,
     То ня мати не пускає солодкій білявці.
• 35.
  1. Піду й на дорогу, й на дорозі хлопці,
     То я того хлопця люблю, що в білій сорочці.
• 36.
  1. Ой не ходи й попід вікна, бодай’їс ся знудив,
     То не триси кожущину, бо’з ня й перепудив.
  2. Ни ходи й попід вікна та й ни стукай в замки,
     Бо я дуже добре знаю, що йдеш від коханки.
• 37.
  1. Мене мати й породила в коморі на мості,
     То ми дала чорні очі кліпати на хлопці.
  2. Мене мати породила в неділю, неділю,
     То ми дала лиху долю, де ся з нев задію.
  3. Мене мати й породила, й вотець рубав дрова,
     Всі ся хлопці йшли дивити чи я чорнобрива.
  4. Ой в мене тонкі губки, тоненькі, тоненькі,
     Мати медом намастила, ще били маленькі.
  5. Мати медом намастила та й забила стерти,
     Щоби били солодойкі до самої смерти.
  6. Мене мати й породила, намастила медом,
     То мене би хлопці найшли під студеним [1] ледом.
     
  Примітки:

  [1] Р-1).: студеним = холодним

• 38.
  1. Ой піду я по водицю у сусідську студню,
     Не так хочу й води пити, як сусіда люблю.
  2. До сусіди й за ришитом, до сусіди міха,
     То в сусіди файний хлопець, то моя й потіха.
  3. Казала й сусідойка, що я не робойка,
     Бо я не хотіла піти за її синойка.
• 39.
  1. Ся журю й молодийка, то ся журю, журю,
     Прийде жура до сердийка, вічейка зажмурю.
  2. То не буду сумувати, най сумує дітко,
     Таке моє коханійко, що такого й рідко.
  3. Не буду си гадати, гадка ни поможе,
     Буду Богойка просити: «Поможи ми, Боже».
• 40.
  1. Тішилися ворожийки, що я в біду впала,
     То я біду через воду прутом перегнала.
  2. То я біду й перебила й куб’ем ще бідочку,
     То, дай Боже, пережити свою сусідочку.
  3. Тішилися ворожийки мої тяжкі біді,
     Моя біда при вечери, а їх при обіді.
  4. Моя біда й при вечери спатойки вкладеся,
     А їх біда при обіді цілий день ведеся.
  5. Ой, сусідойко моя, то’з на ня нарила,
     Чи много’м ти того року й у хижийці била.
  6. Ой, сусідойко моя, й на ня ни відказуй,
     Має сина й молодого до лави прив’язуй.
  7. Бодай на тя й, сусідойко, чорна хмара впала,
     Що ти мене молодийку й ни раз оббрехала.
  8. Летіли й білі гуси попід полонину,
     Оббрихала ня сусіда та й мою й дитину.
  9. На горі й на високій там собака лає,
     Мої діти й оббрехала, вна ще свої має.
• 41.
  1. Ой добре мені, добре, вже ліпше й не може,
     А хто мині позавиди, дай йому так Боже.
  2. Натерпіла’мся челяди, та свому ґаздови,
     То той дурак, що завидит мому й гораздови.
• 42.
  1. Дує вітер, дує, розносит солому,
     А хто мене й молодийку спровадит додому?
• 43.
  1. Ой багачу, багачу, сім літ на тя плачу,
     То як заплачу дев’ятий, не будеш багатий.
  2. Богач має штири сини, то най ся повісит,
     А я маю дві дівочки й душа ми ся тішит.
• 44.
  1. Я думала що ся віддам, та й ми лекше буде,
     А від мене раз по за вха, я два попід груди.
  2. Я думала, що ся віддам, тай ся запоможу,
     То я з тої запомоги ходити й ни можу.
• 45.
  1. А я маю й штири воли, п’ятого си куп’ю,
     То бо я ся леда біді, з дороги ни вступлю.
  2. Вчора їла солонину, а нись буду сало,
     Що’м хотіла, то’м зробила, й на моїм ся стало.
• 46.
  1. На моїй оборойці два коні червоні,
     Таки маю два хлопчики, як вочи волові.
  2. Посію круту руту в коморі на мості,
     Рости, рости, круто руто, прийду до тя в гості.
  3. То як крута рута зийде не дам толочити,
     Своїм хлопцім на коровай, будуться й жинити.
• 47.
  1. Тиче вода, тиче, та й на камінь жене,
     Хто ся за мнов молодийков на старість ужене?
  2. То я діти й годувала, діти мої, діти,
     Йа діти ся згадали, де ж мене задіти.
  3. Діти ся й загадали, де ж мене задіти,
     За комином темний угол, там буду й сідіти.
  4. Зацвіла ябліночка та вродила япцьо,
     Нихто ня ся й не запитат: «Що тя болит, мамьо?»
  5. Стара я, стара, й на піч би ми лізти,
     Пан Біг знає чи ми дадут мої діти їсти.
• 48.
  1. Щоби’с, дівко, ни ввиділа ни зорі, ни сонця,
     Що ти мині зчарувала молодого хлопця.
  2. Би’с дівко, й ни ввиділа сонейка ясного,
     Що ти мині зчарувала сина молодого.
• 49.
  1. Ой співаночки мої, де я вас подію,
     То святої ниділейки по горах розсію.
  2. Кілько співаночок знаю, то всі про милейкого,
     Чому нима співаночок про війця рідного?
• 50.
  1. Ни всі люди повмирали, ни всі люди жиют,
     Хіба мого татунцуня білі ручки гниют.
  2. То я піду до церковці, всі люде, як люде,
     Хіба мого татонцуня в церковци не буде.
  3. Ой ни сама сирота, є ще сиріт більше,
     То коби я матір мала, жила би я ліпше.
  4. Ой коню воронийкий, грива ти сивийка,
     Я ся сиротов лишила, така маленийка.
  5. Ой як ня вотиць лишив, то’м била малийка,
     Як умирав, то ми казав: «Рости здоровийка».
• 51.
  1. Під мостом риба з хвостом, лиш би її мити,
     То би било й милейкому на вичир зварити.
  2. Би під тобов, мій милейкий, воколоти гнили,
     Що за мене й через тебе й люди говорили.
  3. Спав єс ми йна ручені, я спала на твої,
     Як ти серце дозволяє піти до другої?
  4. Під мостом риба з хвостом три золоті пера,
     Ни йди, милий, до іншої, бо я ще не вмерла.
• 52.
  1. З високої полонини й летіли горобці,
     Любит милий чужі жони, а я чужі хлопці.
  2. Цілував ня, мій милейкий, губки прилипали,
     Типер мині його й губки й від серця відпали.
  3. Журила’мся й нудила’мся милого любити,
     А типир ся журю, нужджу, як го полишити.
  4. Болить ня головочка, й болить ня, болить ня,
     Одного милого маю та й другого кортить ня.
  5. Ой скажи мині, милий, чи ня будеш бити,
     Як я буду попри тебе другого любити?
  6. Ой любила, любила, правда що файного,
     Більше любити й не буду поки життя мого.
  7. Йдеш, милий, у дорогу та й нич ми не кажеш,
     То я собі хлопця найду, ще в поїзд не сядеш.
  8. З високої полонини летіли горобці,
     Любит милий чужі жони, а я чужі хлопці.
  9. Ой в моїм городочку білі ружі висять,
     Мене милий полишає, є у мене десять.
  10. Я любила й парібочки, я любила всякі,
      Вперед білі, потім чорні, а тепер ніякі.
  11. Дала бе’м ти, мій милейкий, кровці із сердейка,
      Щоби тобі попри мене друга не мелийка.
  12. Звідти гора, звідти гора й межи ними Дунай,
      Як ти, милий, єншу маєш, то за ня не думай.
  13. То я такі чари маю, що ми дала мати,
      На котрого ся подивлю, буде банувати.
  14. Ой у моїм городочку росте колотівка,
      Не мож дівку розпізнати, чи баба, чи дівка.
• 53.
  1. Ой я ти, мамцьо моя, нигди ни віддячу,
     Що з’ня дала за такого, що цілий вік плачу.
  2. Дякую ти, мамцьо моя, що з ня годувала,
     За єдно ти й ни дякую, що з ня й віддавала.
  3. Била’с ня, мамцьо моя, в купили втопила,
     То била’с й у Богойка царство купила.
  4. Била’с ня, мамцьо моя, в купели залляла,
     То я била й молодийка ниц ни бідувала.
• 54.

  Р-1).: А як барвінок в Вас ріжут, то співають, нє не латкают?
  З-1).: Нє, а в Вас латкають?
  Р-1).: Латкають. Йдут з хати, сідают за стів, гостят…
  З-2).: Може Ви нам розкажіть спочатку весілля? Ну приходить хлопець в свати і шо там. Чи соже там шось ладкають? О так по порядку?
  Р-1).: Хлопець каже, шо прийдут завтра женитися, прийдут свати. Ну, йдут хлопці молоді і він йде та й співают. В молодої тоже люди і хлопиц приходит з тими. Зара вже так не робіт і так співали:

• 55.
  1. Косо моя русявая, косо моя дрібна,
     То шоби тя й ни розплила біда й нипотрібна.
• 56.

  Р-1).: Потом там вже весілля згодини, говорять на коли, договорилися і вже почалося весілля, починают різати барвінок і латкают баби, йдут там з молодим, чи молодої, та й ладкають:

• 57.
  1. Ми йдеме в чисте поле2
     По зілля городове.
  2. По хрещатий барвінок,2
     Будемо вити вінок.
• 58.

  Р-1).: Всьо, а там вже коломийок всяких співают.

• 59.
  1. Нарізали барвіночку пану молодому
     Та й принесли барвіночок аж до його й дому.
  2. То’м тя не раз, барвіночку, файно підгорнула,
     То била’м ся, барвіночку, хоч раз обернула.
• 60.

  З-1).: Як барвінок ріжуть, та?
  Р-1).: Та, ріжут барвінок, то дорогов йшли, співают як з хати виходять «Ми йдемо в чисте поле…»
  [1]

  Примітки:

  [1] Респондент пригадує наступний пісенний текст – Примітка транскр.

• 61.
  1. Де ж тота городниця,2
     Що город городила?
  2. Що город городила,2
     Барвінку насадила?
  3. Всякого троякого,2
     Барвінку хрищатого.
• 62.

  З-1).: Може, знаєте колядки, які співали господарю, господині, хлопцю, дівчині?
  Р-1).: В нас не співають хлопцю, дівчині.
  З-1).: А господарю, господині?
  Р-1).: Хіба «Добрий вечір тобі, пане господарю».
  З-1).: А в Вас тільки такі, шо в церкві співають?
  Р-1).: Такі шо в церкві.

• 63.
  1. Пливе кача, пливе, пливе сорокате,
     Я ж тобі казала, що я не багата.2
  2. Ти багацький сину, я бідна дівчина,
     Ти в садочку лежав, я в полі робила.2
  3. Ти в садочку лежав, а я жито жала,
     Чим я ся, миленький, тобі сподобала?2
  4. Чи по моїм ході, чи по мої вроді,
     Чи мені так Бог дав дівчині молодій?2
  5. Чи мені так Бог дав, чи моя матуся,
     Що ня хлопці люблять, куди повернуся.2
  6. У моїм садочку є три доріженьки,
     Не візьмеш ня, милий, через вороженьки.2
  7. На першій сторозі виросла калина,
     Не візьмеш ня, милий, не велить родина.2
  8. На другій дорозі виросла смерека,
     Не візьмеш ня, милий, дорога далека.2
  9. На третій дорозі виросла тополя,
     Не візьмеш ня, милий, така наша доля.2
• 64.

  Р-1).: А ше файна така, дуже-дуже стара така як «Косив Василь сіно…» і то-та друга «Брами ся втваряют…» шо я співала і та така стара «Голуб на черешні…».

• 65.
  1. – Голуб на черешни, голубка на вешни.2
  2. Скажи, милий, правду, що маєш на мислі?2
  3. – Я маю на мислі тебе покидати.2
  4. Через вороженьки не можу тя взяти.2
  5. Через вороженьки та й через вороги,2
  6. Не дають перейти до тебе дороги.2
  7. – Хату замітаю та й так си думаю,2
  8. Ой, хто ж мене візьме, я поля не маю?2
  9. Ой той мене візьме, хто поля не хоче,2
  10. В мене чорні брови ще й карії очі.2
• 66.

  Р-1).: А ще таку… Мій сват, небіжчик, так співав:

• 67.
  1. За горами сонце палає, за горами сонечко горить,
     Поїхав мій милий далеко, згадаю, аж серце болить.2
  2. Поїхав мій милий далеко, поїхав далеко в чужий край,
     Приїдь, приїдь, милий, здалека, бо я осталася сама.2
  3. В неділю так дуже раненько, ще соловей пісню не співав,
     Захожу я стиха в кімнату, а свекор листочка читав:2
  4. – Ходи ти, невісто, до столу, щось тобі твій милий написав,
     Він пише, що іншу кохає, про нього, невісто, забувай.2
  5. Невіста нічого не сказала, тільки промовила одно:
     – Якби не маленька дитина, забула про нього вже я давно.2
  6. Ой б’ється козацькеє серце, ой б’ється козацькая кров,
     Він згадує жінку й дитину, він згадує першу любов.2
• 68.

  Р-1).: Як вже сорочку взяли, люди розходєтся гет і люди, котрі лишилися в хаті – гості, сорочку принесут від молодої, і йдут люди під вікно, яка би не була година йдут під вікно і там співают, латкают в молодого, на добраніч співают:

• 69.
  1. На добраніч, на добраніч, дівчинойці на ніч,
     За ворота явір злота там тя буде ждати.
  2. Ой чи явір, чи ни явір, чи зелена нива,
     Межи всіма дівоньками хіба одна мила.
  3. Ой не то та дівчинойка, що ся файно вбрала,
     А й бо то та дівчинойка, що серцю пристала.
  4. Ой шуміла дібровойка, як ся розвивала,
     Ой плакала дівчинойка, як ся віддавала.
  5. Ой не шуми, дібровойко, та й не розвивайся,
     Не плач, не плач, дівчинойко, та й не віддавайся.
  6. Ой як мені не шуміти, як я зелененька,
     Ой як мені не плакати, як я молоденька.
• 70.

  З-1).: То є всьо одна латканка?
  Р-1).: То так, як я співаю, то було «На добраніч». А тамто зразу як барвінок різали, а ше є латканка, як співают, як виходять з хати: «Ми йдемо в чисте поле по зілля городове…» А тепер вже в’ют вінці:

• 71.
  1. Зійди, Богойку, з неба,2
     Бо нам тя дуже треба.
  2. Будемо вінок вити,2
     Молодих воздобити.
  3. Як ми віночок вили,2
     Гори ся роступи.
  4. Як вінок довивали,2
     Вотець, мати заплака.
• 72.

  Р-1).: А потому мати благословит, діти йдут до вінчання:

• 73.
  1. Благослови, матінойко,
     Своє любе дитятко.
  2. Як єдно, так другоє,2
     Бо вни твоїх обоє.
• 74.

  Р-1).: А потому як обсіваю, то там хлопець обсіват, водов кропит. То як в кого де який звичай є, обсівают всюди, а де ше і водов свяченов ходять і кроплят. Я була ту восени на вісілю, Карпатське, то там ше мати над голов держит таке як глечик, хустков обмотано червонов, кропило і так йде і кропит. В Хмельницьку я била мій син ся женив, тоже так кропили і співают як обсівают.

• 75.
  1. Сійте пшеницю, сійте,2
     По горі, по долині.
  2. По горі, по долині,2
     По всій нашій родині.
  3. Ми роду великого,2
     Із села не єного.
• 76.

  [1]
  З-1).: То ладканка?
  Р-1).: Та то ладканка.

  Примітки:

  [1] Респондент пригадує наступний пісенний текст – Примітка транскр.

• 77.
  1. Короваю, короваю,
     Музичейки ти грають.
  2. Музичиньки ти грають,2
     А свашки ти латкають.
  3. Коровайово тісто2
     Їхало через місто.
  4. Все ся й у піч поглядало,2
     Чи велике місце мало.
• 78.

  Р-1).: І шо ше там має бити?
  З-1).: А Ви вже може це співали «Чи била на весіллю, ой чи на гулянню…»
  Р-1).: То коломийка, то не ладканка?

• 79.
  1. Чи була й на висіллю, ой чи на гулянню,
     Що’с барвінок не сполола, росте й у бур’янню.
  2. Ой була й на висіллю, то я була, була,
     То я собі й на висіллю черево здобула.
• 80.
  1. Ой чиє вісілійко – пана молодого,
     Мині вільно поспівати, що кому й до того.
• 81.
  1. Ой бо я, й молодейка, дозирала саду,
     Я спереду й дозирала, а вни вкрали ззаду.
  2. Ой стара я та й горбата, й не можу ходити,
     Запросили й на висілля, щоби веселити.
  3. Весела’м ся уродила, та й весело взиму,
     То я свою й натурицю нигде не покину.
  4. Я весела й на півсела, в хаті та й на дворі,
     Чи й типер ся вивішают ворожийки мої.
  5. Я молода, хоч чорнийка, зато’м веселийка,
     А та біла сумна ходит, як нічка темнийка.
• 82.

  Р-1).: Як мама получає подарки, мати йде получит подарок, потому бере на голову хустку. Ко-лись давали матерію три, п’ять метрів і хустку, путому вже почали і светри, а тепер вже дают і светри і золото. Виходить вся родина молодої і молодого, йдут та співають:

• 83.
  1. А кувала зозулийка й у збіжжу, й у збіжжу,
     То я маю дві матінки, то я їм ся тішу. [1]
  2. То би чорна, я си чорна, та як та циганка,
     Повне село паробочків, то я всім коханка.
  3. Типер я ся, молодийка, нікого не бою,
     Я за своїм миленийким, як за стінов стою.
  Примітки:

  [1] Р-1).: То молода співат. – Примітка респондентки.

• 84.

  Р-1).: А там вже родина співат:

• 85.
  1. То кувала зозулийка, сіла си на бочку,
     Я дістала файну хустку, й а газда сорочку.
  2. Дякую ти, й нивістице, за тую хустину,
     То ти ни раз поколишу малийку дітину.
  3. То запряжу сиві коні та й поїду в завідь,
     То би я ся замішала мижи файний нарід.
  4. То кувала зозулийка, та й буде кувати,
     Чи будете, й ворожейки, за мене брехати.
  5. Аби брешіть, ворожейки, аби перестайте,
     Може, свої зубенята на підкови дайте.
  6. Я дякую ти, Ісусе, й тобі, Божа Мати,
     Що ти мені допомогла діти годувати.
  7. Дякую ти, Ісусе, Святий Николаю…[1]
  Примітки:

  [1] Респондент забула продовження твору. – Примітка транскриптора.

• 86.

  Р-1).: Якби то все співав, хоч раз в місяць. Та й вже. Та й таке сі вісілє кінчило. Шо ше співати, якусь таку великопісну?
  З-1).: Ви кажете великопісна то її в церкві співають?
  Р-1).: Та коли піст.
  З-2).: Перед Великоднем?
  [1]

  Примітки:

  [1] Респондент пригадує пісенний текст №54 – Примітка транскр.

• 87.
  1. Маріє, гляди, чиї то сліди,
     А то сліди твого Сина,
     Туди йшла твоя дитина,
     Маріє, гляди!2
  2. І вона спішить, на землю глядить,
     Кров багріється слідами,
     Він ішов туди з катами,
     На муки страшні.2
  3. Посеред юрби вже ведуть кати,
     А на ньому хрест тяженький,
     Це є Син твій дорогенький,
     Маріє, гляди!
  4. Марія глядить, а серце болить,
     Бо побачила – впізнала,
     Жаль стиснув і заридала:
     – Це ж Син мій терпить.2
  5. Цілу ніч не спав, Сину мій любий,
     Бо в городі ти молився,
     І до смерти готовився,
     Дитино моя!2
  6. Йде Ісус, іде, під хрестом паде,
     Рідна мати го стрічає,
     І до Сина промовляє:
     – Де ж ти, Сину, йдеш?2
  7. Дитино моя, де ся збираєш?
     Де ж ти годен той хрест нести,
     І на ньому днесь понести,
     Дитино моя!2
  8. Вже кричать кати, щоб дальше не йшов,
     Син на матір подивився,
     Гірко сльозами залився:
     – Вже, Маріє, йду!2
  9. Мати під хрестом, а Син на хресті,
     Серце з жалю умліває,
     Як на Сина поглядає,
     Маріє, не плач!2
  10. Мати вмліває, а Син вмирає.
      Сонце з жалю ся сховало,
      Шоб на біль не споглядало,
      Маріє, не плач!2
  11. – Народе грішний, що тя чекає?
      Я одного Сина мала,
      Й на страшні муки дала,
      Що вас за то жде?2
  12. – За любов мою, що я вам зробив?
      До христа ня прив’язали,
      І терновий вінець дали,
      За що ж то таке?2
  13. Народе грішний, що я вам зробив?
      Що ви мене так ізбили,
      Обмовили, обсудили,
      На смерть віддали.2
• 88.
  1. Від Сина Ісуса, його святі рани,
     Як ми його розпинали своїми гріхами.2
  2. Він молився, аж втомився, як ішов на муки,
     Як то було тоді страшно, били цвяхи в руки.2
  3. На голову терня клали, били скільки хтіли,
     Як лишили катування, оцтом напоїли.2
  4. «Совершилось», – казав Христос, коли кров лилася,
     Як то було тоді страшно, земля потряслася.2
  5. Як церковная завіса роздерлась на двоє,
     Тяжкий біль Хрестос і Мати терпіли й обоє.2
  6. Ніхто не може того болю описати,
     Як терпіла с своїм Сином за нас Божа Мати.2
  7. О, Маріє, Мати Божа, мати наша ненько,
     Як під хрестом з Сином рідненьким страдала.2
  8. Вмлівало твоє серце з тяжкої розлуки,
     Як подали тобі Сина мертвого на руки.2
  9. О, Маріє, Мати Божа, молися за нами,
     Ми тя просим, ми тя молим сльозами-мольбами.2
  10. О, Ісусе, Сину Божий, тяжкі твої страсти,
      Прости нам наші провини, не дай нам пропасти.2
• 89.

  З-1).: То так само великопісна?
  Р-1).: Так само, та. Усі великопісні.
  З-1).: Може Ви ше згадаєте. Ви казали такі смішні?
  Р-1).: Ага, такі смішні, та то такі ганьби співали.
  З-1).: То співайте такі ганьби, а то цілий час сумні, так само фольклор.

• 90.
  1. Ішла дівка дорогою та й сіла на камінь,
     Їмайтеся раки-сраки, бо вже мені амінь.
  2. На камени ноги мию й на камени стою,
     Мене, дурню, хлопці люблят, тебе ся не бою.
  3. Ой, хлопці, мої хлопці, шо ж бракує потці,
     Якби потка зуби мала, то би покусала.
  4. Кувала зозулина, сіла си натерла,
     Купи мині єнчу біду, бо та ся подерла.
• 91.
  1. Давала й на драбині, давала на плоті,
     А ще мушу дати хлопцім на колюцім дроті.
  2. Ой, я си й ни дівчина, то я си ни пані,
     Кому хочу й тому дам свої кострубані.
  3. Тому дам молодийка, а хто файно вміє,
     То не тому смаркачови, шо ся з того сміє.
  4. Ой сама я си, сама й наробила лиха,
     Що’м парібочків водила до стодоли стиха.
  5. Ой я ся сповідала в церкви та й в костьолі,
     Хоба єдно не вповіла, що’м спала в стодолі.
  6. То би мене сповідали попи молодії,
     Покуту ми й ни давали, бо самі такії.
  7. Били попа, як коль хлопа, били палицями,
     То ни ходи попе-хлопе за молодицями.
  8. Ішов піп через пліт, та й впав у кирницю,
     То утратив парафію через молодицю.
  9. Чи виділис те, людкове, жидівського бога,
     То в червоних пантальонах на високих ногах.
• 92.

  З-2).: А на Андрія шось співають чи ні?
  Р-1).: На Андрія співают. Вже співают інакше:

• 93.
  1. А, Андрію, муку сію, вости вопалаю,
     Пусти мене, й Андрійцуню, най си поспіваю.2
  2. Я би собі полюбила й Андрія, Андрія,
     Подивлюся на ширіньку, там мала надія.2
  3. Сійми, дівки колопенки, сійми, дівки, зрідка,
     Бе’с ми борше посіяли, як багацька дівка.2
  4. То я вийшла за Андрійком колопенки брати,
     То набрала штири горстки, не мож зрахувати.2
  5. То я вийшла за Андрійком колопні мочити,
     То мочило малинийке, ниде столочити.2
  6. Йа й Андрію, Андрію, колопенки сію,
     Йа портками заволочу, женитися й хочу.2
     І-гу-у-у-у-гу-у-гіі-га…
• 94.

  З-1).: То так вівкали на Андрія?
  Р-1).: Вівкали. І ше співають таких довгих пісень всяких.
  З-1).: Але то пісня така, ніби сороміцька…
  Р-1).: Така, така.
  З-1).: Але на мелодію латканки?
  Р-1).: Нє, нє. Латкання інакше і то інакше. Просто сі так здає.
  З-1).: То не є латканка?
  Р-1).: Нє, нє. І співають там всяких: і куртих, і довгих. І горівку там п’ют, і хлопці з дівками, вже має якого кавалера,та й там йдуть. Баби окремо і хлопи окремо.
  З-2).: А як дівчата ворожили на Андрія?
  Р-1).: Ворожили. Брали миски такі глибокі, там лишалася стара жінка, мама чи баба якоїсь дівки, зроби ляльку, з голови витягне ту гранадлю, з голови витягне гребінь, в каждій мисці всьо інакше. Котра дівка шо си витягне: котра витягне ляльку, то постави собі дітину, котра витягне гребінь – буде віддана, котра витягне гранадлю – скоро буде ся віддавати, а ше що хліб, то багата. То таке всяке там клали. Така була ворожка як приходили дівки, вже тепер не йдут так не ворожать. А тепер взяли собі десь з-за Львова: могли сани витягнути на стайню, або бричку на остановку, шо автобус не йшов, вже тепер так роблять. І вже дівки після того йдут в клуб, а жінки йдут до хати, я маю Андрія та й беру до хати. Та й приготуют шось пісне, бо Андрія ни все в один день не раз попадало на п’ятницю. Переважно шось там з риба. Чи голубці такі пісні нароблять. Та вже так ся гостим. Але карда бере з собов чикушку.
  З-2).: Ви кажете шкоду робили?
  Р-1).: Шкоду робили.
  З-2).: Хлопці робили?
  Р-1).: Хлопці, хлопці, там де є дівка, а тепер всім.
  Р-1).: Зняли ворота, кинули там де ферма в ставок та й не було два чи три роки, то ворота поіржавіли. Або взяли бричку виставили на ту будку, де корови осіміняють. Але вже на Андрія дозволяли колядувати і такі пісні короткі, коломийки і такі пісні співали – довгі.
  З-2).: Ви казали, де корови шо роблять?
  Р-1).: Осіміняють – запліднюють.
  З-1).: Може, знаєте колискових пісень, що співали дитині?
  Р-1).: Дитині співали просто коломийку.

• 95.
  1. Ой повішу колисочку й на дуба, на дуба,
     Буде вітер колисати малого й голуба.
  2. Спи, дитино, годиночку, а другу малийку,
     Чи си виспиш у Богойка долю щасливийку?
  3. А хто ж тебе, дітиночко, красно виґрейдував,
     Що на твоє біле личко фарби й не жалував.
  4. То би мене малювали три ангели з неба,
     То ми дали таку красу, якої ми треба.
• 96.
  1. То би спала, би я спала, то ми нічка мала,
     Причини ми, Боже, ночи на сивийкі вочи.
• 97.
  1. Колисала баба діда на вербі, на вербі,
     Не могла ’го колисати, бо він дуже й пердів.
  2. Колисала баба діда з рана до обіда,
     Не могла ’го колисати, лягла з дідом спати. [1]
  3. Сидит дідо на печи та й заплакав вочи,
     То за тими купійками, що дав бабі зночи.
  Примітки:

  [1] Р-1).: То моя внучка у Львові співала.

• 98.
  1. Колишися, дітиночко, й від кута до кута,
     То малийка дітиночка – велика й покута.
• 99.

  З-2).: А забавлянки якісь може дитині знаєте, там шось «Кую, кую чобіток..» чи «Печу, печу хлібчик…» «Сорока-Ворона…»?
  Р-1).: Та в нас не дуже. Казали:

• 100.
  1. Тосі, тосі, свині в горосі,
     Пішла Анька завертати, найшла собі гроші.
• 101.
  1. Кую, кую чобіток, подай, бабо, молоток,
     Не подаш, бабо, молотка, не підкую чобітка.
• 102.

  З-2).: Ви нам співали весільні пісні, а якщо виходила заміж дівчина-сирота,чи хлопець одружувався сирота, то якісь для них окремі пісні співали?
  Р-1).: Та не дуже співали, бо молоді дуже плакали.
  З-2).: Але були такі сирітські?
  Р-1).: Та били, били.

• 103.
  1. Вмерла моя мати, лишила панчохи,
     А, Господи милосердний, била жила трохи.
  2. Вмерла моя мати, лишила коралі,
     А, Господи милосердний, била жила далі.
  3. Вмер мій татунцьо, то най він гниє,
     А дякую пану Богу, що ми мати жиє.
  4. Не сама сирота, є ще сиріт більше,
     То коби я матір мала, жила би я ліпше.
  5. Ни сама сирота є ще сиріт більше,
     Сиріт в світі поважають, буде мені ліпше.
  6. Боже милосердний, яка я сирота,
     Чи загріє коли сонце на мої ворота?
  7. В моїм городочку росте ілліточка,
     Що ми з того, що молода, ко’їм сиріточка.
  8. Коні воронийкі, грива ти сивийка,
     Я ся сирітков лишила, така малинейка. [1]
  Примітки:

  [1] Рядки №1-16 декламують, а не співають. – Примітка транскр.

• 104.

  З-2).: Вони виконуються як?
  Р-1).: Як коломийка.
  З-2).: Такі пісні, які виконувалися в петрівчаний піст, були якісь?
  Р-1).: Нє, спеціальних не було. Не співали, ну як, весілля не робили, а пішли в ліс, то співали.
  З-2).: А такі, шо співали до грибів, до ягід?
  Р-1).: До грибів так, співали. Яка пісня надійшла, таку співали.
  З-2).: А таких спеціальних до грибів не було «Ой, грибочки, де ви поховалися»?
  Р-1).: Нє.

• 105.

  З-2).: А до корови, як пасли корови?
  Р-1).: Корови як пасли, як хто вмів. То тоже так як не-будь то хлопці співали:

• 106.
  1. А я пасав коровиці, то я пасав, пасав,
     То ми дівки доганяли, шо’м ся зле завпасав.
  2. В лісі на полянці стоїть вода в ямці,
     Мене мати не пущає солодкій білявці.
  3. Коза ми ся укотила, сука ми ся гонит,
     А, Господи милосердний, хто ж на то наробит?
  4. Боже милосердний, то’м ся второпила,
     Коза ми ся укотила, курку’м насадила. [1]
  Примітки:

  [1] Рядки №1-8 декламують, а не співають. – Примітка транскр.

• 107.

  З-2).: То так співали ці коломийки, як корови пасли і ше, напевно, вівкали?
  Р-1).: Та, вівкали.

• 108.

  З-1).: Чому ваше село називається Вовче?
  Р-1).: Не знаю, точно не скажу. Може, тому, шо багато вовків було? І в селі є повно Вовчанських фамілій.
  З-1).: Може, село ділиться на округи?
  Р-1).: Вгорі називають Бабина, ту нижче мене називають Вуричі.
  З-1).: А там, де Ви живете?
  Р-1).: Вуричі називают. Нижче Млаки, шо там на Млаці хати. Там в крузі густо хати називають Круг, а там Шипіт, а там Гілийчіта. То не вулиці, просто так назви, а вулиць в нас нема.
  З-1).: Шо то таке Каплонівка?
  Р-1).: Каплонівка во той падйом, там номер двіста сорок один. А чому Каплонівка? Я не знаю тоже. Як на весіллю віддавали, то так співали, як вже з нижнього кінця віддавали дівку.

• 109.
  1. Дай ня, моя мати, в пусту Каплонівку,
     То там сонце ни зігріє, хіба в Петрівку.