Сеанс

Текст

• 1.

  Збирач-2): [1] Ну і шо ви нам заспіваєте?
  Респондент-1): [2] А якої ви хочете?

  Примітки:

  [1] Далі подається З-2).:
  [2] Далі подається Р-1).:

• 2.

  З-2).: Давайте почнемо з весільних латканок. Якшо Ви ходили на весілля?
  З-1).: Може, Ви нам розкажете про обряд весілля і латканки, шо до чого і які співалисьякі латканки?
  Р-1).: Я вам можу розказати про латканки. На самий перед барвінок ся ріже до молодого. То така.

• 3.
  1. Де ж тут та коль молодиця,
     Де ж тут та молодиця,
     Що город городи…
  2. Що город городила,2
     Зілійка насади…
  3. Всякого троякого,2
     Барвінку хрищато…
• 4.

  З-2).: Гарна, ми такої ше не чули пісні. То латканка? Так?
  Р-1).: Та.
  З-1).: Ну, і далі як там? Як в Вас починалося весілля?
  Р-1).: То починалося отак з барвінку. Насамперед йшли барвінок різати, а потому вже йшли… нарізали барвінку, вже йшли по молодого, почубили, йшли вже до молодої.
  З-1).: А «почубили» то як?
  Р-1).: О так причепили барвінок молодому, причепили барвінок молодому до груді і вже йшли до молодої потому. Вже там в молодої, вже потому там і гостилися, вже там і співали. Прийшли до молодої, то вже били бояри, прийшли, посідали за стіл та й вже латкают. Якої хто знає, такої латкают. Як посідали за стіл, то й їчте, то вже потому їм відкладуют:

• 5.
  1. Їчте, приданце, їчте,
     Ци з пирцьом, ци ни з пирцьом,
     Коби ласкавим сирцьом [1].
  Примітки:

  [1] Респондент пісню продекламувала, а не співала. – Примітка транскриптора.

• 6.

  Р-1).: Ото вже сідают їдати. А відти відлаткуют:

• 7.
  1. Їчте, боярци, їчте
     Ци з пирцьом, ци ни з пирцьом,
     Коби з ласкавим сирцьом [1].
  Примітки:

  [1] Респондентка продекламувала твір. – Примітка транскриптора.

• 8.

  Р-1).: А тут же відповідают:

• 9.
  1. Дякуєме, сусідойки,
     За вашії бесідойки.
  2. Маєм ми що їсти й пити,
     Красно ся весилити [1].
• 10.

  Р-1).: А потом прийдут до молодої, йдут до розписки, там коломийок вже всяких співают.
  З-1).: А може коломийки які згадаєте?
  Р-1).: Та чо не згадаю. Там вже співают всяких коломийок, яких хто хоче: і за себе, і за вісілля і за всьо.
  [1]
  З-2).: Візьміть на голос. Щоб ми знали мелодію.

  Примітки:

  [1] Респондент пригадує текст №6 – Примітка транскр.

• 11.
  1. А шо ж то-то за вісійко, що на день, на два дни?
     Якби било цілий тиждінь, то би било ладне.
  2. Вісіля ся й іскінчує, смуток ся зачинат,
     То молода ревно плаче, бо вже не дівчина.
  3. – Ой бо ни плач, мила, ревно, будеш моя певно.
     А два рочейки, як тя люб’ю, то ни задиремно. [1]
  Примітки:

  [1] Р-1).: То тикихво, таких. З-2) Ми таких ще не чули.

• 12.
  1. Ходив же я й до дівчини, ходив же я, ходив,
     Яж поки ся й у дівчині хробак ни заплодив.
• 13.
  1. Дівчинойко молодийка, ни май ня за дурня,
     Бо я тибе вимудрую сім раз до полудня.
• 14.
  1. Бодай же ти, парубочку, тілько раз жинився,
     Кілько/го/ ти зі/з/ матір’ю на тя подивився.
  2. Бодай же ти, паробочку, від сонійка скапав,
     Взяв ти’їз ня, молодийку, весь мій нарід плакав.
  3. Шкода мине й молодої, шкода миї вроди,
     Що’м ся дала підманути за порцію води.
• 15.
  1. Паробочку молодийкий, ти світом балуєш,
     Від єдної пєрстєнь береш, а другі даруєш.
  2. Паробочку молодийкий, ти слова ни маєш,
     Ти ще єній не відповів, другої глядаєш.
• 16.
  1. Як я била й молодийка, файна’м била певно,
     Кой я щєстєйка ни мала, то всьо задиремно.
  2. Як я била й молодийка, та’м пасла худобу,
     То ни било парібочків на мою подобу.
• 17.
  1. Здогадайси, мій милейкий, як то било давно,
     Ти пас коні, я – корови, як то било файно.
• 18.
  1. Подивися, мій милейкий, подиви, подиви,
     То вже того бучка стяли, де ми говорили.
  2. То вже того бучка стяли, та й ту-ту смерічку,
     Де ми двоє, серце моє, ночували нічку.
  3. Здогадайси, мій милейкий, як си говорило,
     Коло тої кирничейки, як ся воду пило.
• 19.
  1. Дурив’їс ня паробочку, дурив’їс ня, дурив,
     Я ти коні завиртала, ти си файку курив.
• 20.
  1. Здогадайси, мій милейкий, за ночі темнийкі,
     Як ми собі говорили, як діти малийкі.
• 21.

  Р-1).: Буде вже коломийок.
  З-2).: А то ці коломийки не обов’язково на весіллі виконували, але можуть і так співати?
  Р-1).: Можуть і так.
  З-2).: Але можуть і на весіллі?
  Р-1).: Можуть і на весіллі. Так, так.
  З-1).: Як молодий приходив до молодої, може якусь співали латканку, або як вони йшли до шлюбу?
  Р-1).: То вже як йду до слюбу, як йдут ся розписувати до слюбу, то вже так латкают:
  [1]

  Примітки:

  [1] Респондент продекламувала наступний текст – Примітка транскр.

• 22.
  1. Благослови, матінойко,2
     Све любе дитято…
  2. А матінойка мовит:2
     – Няй тя Бог благосло!..
  3. Та й я тя благословю,2
     Ой нешної нино…
  4. Ой нешної нинойки,2
     Щасливої годино…
  5. З Богом, дітинко, з Богом,2
     Та й з Божов Матіно…
  6. Та й з Божов Матінойков,2
     Та й свойов родинойков.
• 23.

  З-1).: А як йшли від шлюбу?
  Р-1).: Як йшли від слюбу до хати, то там вже хто якої.
  З-1).: Може згадаєте якої?
  Р-1).: То вже як сідають за стіл, то вже якої хто хоче.То як сідають за стіл то «Сідайте, приданце…» Прийшли бояри зі слюбу, посідали за стіл, то вже сі називают бояри і латкают. То так:

• 24.
  1. Хотят нам дати їсти,2
     Не знаєме, що робит…
  2. Не знаєме, що робити,2
     Ци їсти, ци лишити.
• 25.

  Р-1).: А то вже відлаткуют другі:

• 26.
  1. Їчте, боярце, їчте,2
     Ци з пирцьом, ци ни з пи…
  2. Ци з пирцьом, ци ни з пирцьом,2
     Коби з ласкавим сир…
  3. Дякуєме, сусідойки,2
     За ваші бесідо…
  4. Маєме що їсти й пити,2
     Красно ся й веселит…
• 27.

  Р-1).: То та таке. А потом вже поля йдут, пов’язуют, поля йдут. То-то вже таке, за ридом вісіля. Ту вже дари, роздают дари, ну тай вже. Хто якої хоче, такої й співат.
  З-1).: Може згадаєте, що співають, як дари роздають?
  Р-1).: То вже, як докінчуют вісіля, пов’язують молоду і співають. Вже йдут поля і співают:

• 28.
  1. Дякую ти, невістице, за твою хустину,
     Я ти буду колисати малейку дітину.
  2. Розступіться, людуйкове, то ня іду поля,
     Типер іде у таночок вся родина моя.
  3. Я невісту вобирала, як’ям ішла поля,
     Помагала вобирати вся родина моя.
  4. Та бо стара ж бо я, стара, на піч вже би лісти,
     Ци будеш ми, невістице, подавати їсти?
• 29.

  Р-1).: То там такі вже всякі.
  З-2).: Як молода вже забирається до молодого, може за нею рідні плачуть, мати, слова матері, може.
  Р-1).: Як вже молода забират від матері, то співають:

• 30.
  1. То будьте ми здоровийкі, столи та й вобруси,
     Свою матінку лишаю, до чуджої йду си.
  2. Свою матінку лишаю, бо треба лишити,
     До чужої мамці піду, з чуджов буду жити.
  3. Та бо чуджа мати – чуджа, то чуджа – ни своя,
     Своя встає та й укриє: "Спи, дітино моя".
• 31.

  Р-1).: То таких всяких.
  З-2).: Ну то вже поїхала молода від себе додому, приїжає до домівки молодого і там мати, напевно, молодого, зустрічає молодих? І там теж щось співають? Як мати молодого зустрічає молодих?
  З-1).: Може, мати вдягала кожух навиворіт? Чи як то відбувалося?
  Р-1).: Так, так, мама натягала кожух навиворіт і там їх витала. Вона не співала, а так їх витала:

• 32.
  1. Витаю вас, діточки мої,
     Як їдно, так другоє,
     Бо ви мої обоє [1].
  Примітки:

  [1] Респондентка продекламувала твір, не співала. – Примітка транскриптора.

• 33.

  З-1).: То вона так словами казала?
  Р-1).: Так.
  З-2).: А колискові якісь дітям, може, Ви знаєте?
  Р-1).: Як?
  З-2).: Колискові дітям. Ну, як заколисували дитину, щоб вона спала. Може, співанки якісь такі знаєте?

• 34.
  1. Лю-лю, лю-лю, лю-лю, лю-лю, під зелену дулю,
     То під дулю зеленейку мав дітину малийку.
  2. Та бо дулька буде цвисти, та й буде родити,
     А дітина буде рости, на дульки ходити.
  3. Назбирає ми дульочок повен подолочок,
     То принесе свої мамі на подаруночок.
  4. Їчте, мамо, дульки їчте, бо вни солодийкі,
     Бо ви мене колисали, як я бил малийкий.
• 35.
  1. Колисала баба діда на сухій галузі,
     Ця галуза зломила, баба діда вбила [1].
  Примітки:

  [1] Респондентка продекламувала твір, не співала. – Примітка транскриптора.

• 36.

  З-2).: То тільки такі співанки співали, чи то, може, довші якісь були пісні?
  Р-1).: Та й довші співали, всякі співали.
  З-2).: А довші які?
  З-1).: Може, співали про невістку і свекруху, свекруха зла була?
  Р-1).: Та я, діточки, всякі знала, я позабувала.
  З-1).: Може, як мама хотіла дочку віддати за того, за кого вона не хотіла?
  Р-1).: Я знала всякі, позабувала.

• 37.

  З-2).: Може, пісні, які співали, коли йшли по гриби, чи корови пасли? Як корови пасли, то шо там? Може, вівкали?
  Р-1).: Вівкали!
  З-2).: Як вівкали? А ну, нам вівкніть! То так не голосно, хоч трохи!

• 38.
  1. То я собі заспіваю, то я собі вівкну,
     Піде голос попід колос аж на Каплонівку.
     Ігооо-гооо-гіі-гаа.
• 39.

  Р-1).: Я знаю які Вам ту співати?
  З-2).: А як по гриби йшли, нічо не співали?

• 40.
  1. Та я піду молодийка на гриби білийкі,
     Поможут ми назбирати хлопці молодийкі.
  2. Та я піду по грибочки, грибів ни глядаю.
     Мині гриби ни в голові, за рибцю думаю.
  3. Та я піду на грибочки, назбираю грибів,
     То передам милийкому, би нихто ни видів.
• 41.

  З-1).: А на Андрія, що було у Вас? Ворожили дівчата? Так?
  Р-1).: Так, так. Ворожили.
  З-12).: А як ворожили?
  Р-1).: Пикли колачики. То типер уже того нима. А колись пикли колачики, поклали на стіл…
  З-2).: А з чого пекли колачики?
  Р-1).: З хліба, з муки. Поклали так на столик і кликали пса. Котрий колачик пес схопит, то та сі дівка буде віддавати. Та й привели пса, а пес зачав калачики хватати, та й хватав всі за ридом, та й вже сі всі віддают.
  З-1).: Може, в Вас було таке, шо латкали на Андрія?
  Р-1).: Та співали.
  З-2).: А шо співали?

• 42.
  1. Та бо, Андрію, Андрію, я колопні сію,
     То дай же ми, Боже, знати, з ким їх буду брати.
  2. То посію колопенки на горбі, на горбі,
     Їде Андрій та й ми несе колачики в торбі.
  3. То посію колопенки близейко річейки,
     То скосили два легені темної нічейки.
  4. То посію колопенки, дозирати буду,
     Як ми дуринь поталапат, подам го до суду.
• 43.

  З-1).: А як то в Вас називали? Латканка на Андрія?
  Р-1).: Співанка.
  З-1).: Співанка! Так?
  Р-1).: Та, то співанка.
  З-1).: А ше шось співали?
  Р-1).: Та таке всяке співали.
  З-2).: А ше шо, крім таких співанок співали? Коломийки?
  Р-1).: Трохи про Андрія, трохи коломийки.
  З-2).: А як збиралися дівчата на вечорниці. То може довші пісні виконували?
  Р-1).: Всякі співанки співали: і про милого, і про себе, і про долю, і як ся віддала, шо щистя не мала.
  З-1).: То, може, якусь згадаєте?
  [1]

  Примітки:

  [1] Респондент продекламувала наступний текст, при цьому строфи були в такому порядку1,2,6,7,3,4,5 – Примітка транскр.

• 44.
  1. Як я ’м била молодийка, файна била’м, певно,
     Ко я щистєйка ни мала, то всьо задеремно.
  2. Та бо росте верба, росте догори галуззя,
     Світок їм си зав’язала, ни треба й мотуззя.
  3. Бідко ж, моя геренийка, бідко ж, моя бідко,
     Людські ґазди, коль, як ґазди, мій такий, як дідко.
  4. Людські ґазди, єкось газди, ходят із жонами,
     А мій дідко завертипит, [1] якби бив з рогами.
  5. То що маю робиточки, що маю діяти,
     То вже мушу із нилюбом свій вік коротати.
  6. Був отиць ми ни видів, мати ни казала,
     Сама я си молодийка світок зав’язала.
  7. Та бо місяцю, місяцю, ти, місяцю князю,
     Чому ти мині ни повів, що си світ зав’яжу. [2]
  Примітки:

  [1] завертипит = «то так закрути, завертит» – Примітка респондента.
  [2] Респондент продекламувала строфи 6-7. – Примітка транскр.
  

• 45.

  З-2).: Шо зробить? «Завертипит»?
  Р-1).: «Завертипит». То так закрути, завертит.
  З-2).: То окремі латканки?
  Р-1).: Та. То співанки.
  З-2).: Ну і ше шо в Вас на Андрія робили, пекли колачі і ше шо?
  Р-1).: Чекайте, Я си здогадала довшої.
  [1]

  Примітки:

  [1] Респондент продекламувала наступний текст – Примітка транскр.

• 46.
  1. Червона калина розвивається,
     До дівчини в вікно нахиляєся.
  2. До дівчини в вікно нахилилася,
     Аж дівчина зі сну розбудилася.
  3. Аж дівчина зі сну розбудилася,
     Пригадала собі с ким любилася.
  4. Пригадала собі с ким кохалася,
     У вишневім саду цілувалася.
  5. У вишневім саду цілувалася,
     Не на рік, а й на вік розпрощалася.
• 47.

  З-2).: А такі в Великодній піст пісні виконувалися? Постові пісні, називалися.
  Р-1).: Постові є.
  З-2).: А які?
  Р-1).: Забуваюся. Як си ляжу спати, хто знає кілько ми на голову налізе, я все забуваю.

• 48.
  1. Зашуміли гори, зашуміли ріки,
     Помер вотиць-мати – сирота навіки. [1]2
  2. Я в ниділю рано почало цвитати,
     Ой ішла сирітка матінки глядати.
  3. Ой ішла сирітка шугами-лугами,
     Стрітив ї Господь Бог з трома ангелами.
  4. – Де ж ти йдеш, сирітко, ти делеко зайдеш,
     Ти свою матінку ніколи не най…
  5. Йди ж ти, сирітко, на восоку гору,
     Там твоя матінка спочиває в гро…
  6. На ж тобі, сирітко, кидровий пруточок,
     Подуркай, попукай материн гробо…
  7. Сирітка пукає, мати ся взиває:
     – Я хто ж там, Я хто ж там, та й на моїм гро…
  8. Я хто ж там, я хто ж там, та на моїм гробі?
     – То я ту, мамцьо, я, возьми ж мине со…
  9. – Я що ж ти, сирітко, за кривдицю маєш?
     Ти така молода до гробу ся пха…
  10. – Якби я, матінко, кривдиці ни мала,
      Я би ся молода до гробу не пха…
  11. – Не ж ту що, сирітко, ни їсти, ни пити,
      Тілько Бог приказав в сирій земли гни…
  12. Іди ж ти, сирітко, до свойого дому,
      Я тобі лишила мачоху моло…
  13. Я тобі лишила мачоху молоду,
      Няй тобі мачоха й умиє голо…
  14. Ой пришла сирітка й у куточку стала,
      Питася мачоха, що ж тобі мамця сказала.
  15. – Мамця ми сказала щирийку правдочку,
      Би ти ми, мачохо, вмила головочку.
  16. Мачоха головочку миє, за влоски тігає,
      За кажджим волоском кровця воступа…
  17. А хлібця вкроєла, як маковий листок,
      Та й ще ся питає: "Ци з’їш то-то ше…?
  18. А як то ти ни з’їш, сховай си до стола,
      Будеш гнати воли, возьме си до поля".
  19. З’їла ж я той хлібиц в сіньох за двирями,
      Вмила ж я ся, вмила ревними сльоза…
  20. Ой зіслав Господь Бог три ангела з неба,
      Й узяли сирітку правийко до не…
  21. Ой зіслав Господь Бог три шатани з пекла,
      Й узяли мачоху правийко до пек…
  22. Ввергли вни мачоху й аж на дно глубоко:
      – Дивися, мачохо, як небо восо…
  23. Тут тобі, мачохо, й у смолі кипіти,
      Що’с ни шановала сирітськії діт…
  24. – Дай же ми ся, Боже, на той світ дістати,
      То я буду знати сиріт шанувати.
  Примітки:

  [1] Р-1).: Ту вже по два рази, але я вже по два рази ни хочу.

• 49.

  Р-1).: То така на Великий піст.
  З-1).: На Великий піст співали? Постова? Сироті?
  Р-1).: Та.
  З-1).: А було таке, що тут співали чи водили маївки або гаївки? Як воно в Вас називалось? Чи такого не було?
  Р-1).: Тут такого не було, шоб маївок співали.
  З-1).: А, може, в Вас якось святкували Купала? От вчора було Івана Купала якось святкують?
  Р-1).: Зілля святили. Нарвали зілля, та й світили.
  З-1).: А шось співали на Купала?
  Р-1).: Та шось вчора про Івана Купала співали, але вчора в церкві я не співали.
  З-1).: А на Петра і Павла святкують?
  Р-1).: Та на Петра і Павла тоже шось святкують, тільки я не тямлю, вже позабувала то, вже вісі-мдесять років, то ше й і так трохи ше шось тямлю.
  З-1).: Може Ви пам’ятаєте якісь пісні про Бондарівну?
  Р-1).: Бондарівна.
  [1]

  Примітки:

  [1] Респондент пригадує текст наступної пісні – Примітка транскр.

• 50.
  1. Ой у місті на риночку там музика грала,
     Там молода Боднарівна пила та й гуляла.2
  2. Ой гуляла Боднарівна із двома хлопцями,
     За нев, за нев два гайдучки з вострими шаблями.2
  3. То як стрілив пан Каньовський із свойого лука,
     То так впала Боднарівна, як востатна сука.2
  4. То на нашій Боднарівні зелена спідниця,
     Де стояла Боднарівна, тамки рве керниця.2
  5. То як вдарив старий боднар в стіну головою,
     Дівко ж моя, Боднарівна, пропав я з тобою.2
• 51.

  З-).: А було в Вас таке, що «харили» капусту? Свято? Дійство? Як то в вас називалося?
  Р-1).: А як то вечерниці, зганяли капусту чистити.
  З-1).: А шо то таке за свято було? Коли його святкували? Чи то не свято було?
  Р-1).: То не свято було, то просто так дівчата сходилися капусту чистити.
  З-1).: До кого сходилися?
  Р-1).: До єдної хати. Одна дівчина ниськи запросила дівчат, а друга завтра запросила. І так во-ни сходилися до єдної хати і так капусту чистили. Там і хлопці були, шаткували, кочанами метали в дівчата.
  З-1).: А в який період сходилися?
  Р-1).: Як ся змеркало. Бо таке, восінню копало ся бульбу, не було коли йти дньом. А вже як ся змеркало, тоди прийде, шось дома поробит і чистять капусту. Вже тоди ся сходят і чистят капусту.
  З-1).: То було осінню?
  Р-1).: Та.
  З-1).: І, може, шось при тому співали, як чистили капусту?

• 52.
  1. Капустиця й розкішниця на куртім коченю,
     Й то я добре ни позичу свойому коханню.
  2. Капустиця-розкішниця, кочен куротойкий,
     Кому світок геренийкий, мені солодойкий.
• 53.

  Р-1).: Таких співали всяких.
  З-1).: Може Ви пам’ятаєте які на Різдво?..
  Р-1).: Ще Вам си здогадаю, бо вже йшли хлопці, та й попід вікна стояли. Ще ми так співали:

• 54.
  1. Ни стій, милий, під віконцьом, бодай ’єс ся знудив,
     Ни телепай кожущятьом, бо’з ня перепудив.
• 55.

  Р-1).: Бо хлопці йшли, та ше й попід вікна зазирали. Бо ше колись були кожущята.
  З-1).: А кожущата, то що?
  Р-1).: Такі кожухи били, шо били з вовець, з баранів. То вони в таких кожущатьох ходили, а ді-вки співанку зложили «Ни стій милий під віконцьом, бодай’єс ся знудив, / Ни телепай кожущя-тьом, бо’з ня перепудив.».

• 56.

  З-1).: Може, Ви пам’ятаєте які в вас колядки господарю або господині колядували?
  Р-1).: Та ще пам’ятаю. То була коляда:

• 57.
  1. Добрий вечир тобі, пане господарю,
     Радуйся, ой радуйся, земленько,
     Син Божий народився. [1]
  2. Прийдут до вас света, три празники в гості.
  3. Застиляйте столи, на всі килимани.
  4. Та й пичіт колачі з ярої пшениці.
  Примітки:

  [1] Рядки 2-3 – приспів, співають після кожної строфи. – Примітка транскр.

• 58.

  Р-1).: А потому вже йдут до хати і вже вінчуют господарю:

• 59.
  1. Вінчую, вінчую, пану господарю,
     Щоби му ся вело,
     Щоби му родили корови, телиці, а вівці, єгниці,
     Щоби хліб родився,
     Щоби пан господар ничим не журився.
     Вінчую, вінчую, бо кобасу чую,
     Де кобасу чую, там і заночую.
• 60.

  З-1).: А, може, були ше якісь колядки хлопцеві, або дівчині, якщо вони були в хаті? Або госпо-дарю, господині? Може. Казали, шо господар, то як місяць?
  Р-1).: То ще є колядка, є: «Господаря нема, бо поїхав до млина». Але я її вже забула, як вона за ридом.
  З-1).: То може так по-чучуть згадаєте?
  З-2).: Бо такої ми ніде не чули про господаря шо поїхав да млина.

• 61.
  1. Ой чи є, чи нема пан господар дома?
     Ой нема, ой нема, бо поїхав до млина,
     Намолоти пшениці, печи палиниці…[1]
  Примітки:

  [1] Респондент продекламувала не до кінця твір – Примітка транскр.

• 62.

  Р-1).: Але я вже за ридом не знаю, бо я вже забила.
  З-1).: Може. Були в Вас такі люди яких називали «полазниками»?
  Р-1).: Та били.
  З-1).: Коли вони приходили?
  Р-1).: На Світий вєчір все. То хто прийде перший, то полазник. Хто прийде чи хлопець, чи дів-ча, чи баба. Кажуть, що як хлопчик, то найліпше ведеться цілий рік. Як прийде баба, то потому не ведесі, то цілий рік гризота. То було так на Різдво і на Світий вєчір, хто прийшов наперед до хати.

• 63.

  З-1).: А було в Вас таке в селі шо щедрували, щедрівки якісь співали?
  Р-1).: Та я шось не можу нагадати.
  З-1).: А щедрували в вас тільки дівчата?
  Р-1).: Дівчата тай хлопці.
  З-1).: Коли щедрували?
  Р-1).: На другий Світий вечір.
  З-1).: А щедрували як: під вікнами чи їх пускали до хати?
  Р-1).: І під вікнами, і пускали до хати. Тям’ю, але за ридом ї не знаю:

• 64.
  1. Щедрик, щедрик,
     Щедрий вечір, добрий вечір.
     Ми прийшли до вас поколядувати,
     Щастя, долі вам побажати.
     Дайте нам тиниці і з медом пшениці,
     І ще щось такого [1] до стола святого.
  Примітки:

  [1] гиркого – варіант виконання.

• 65.

  З-1).: І якось пригощали тих щедрівників?
  Р-1).: Пригощали, шо хто мав. Закликали до хати, та й пригощали. Так вінчували.

• 66.

  З-1).: Може, Ви знаєте якісь такі обереги, застереги, щоб людей блуд не чіпався? Може Ви чули шо кажут: «А, його блуд чепився!»

• 67.

  Р-1).: Мене саму блуд чіпається. Я вела чоловіка до поїзда чириз Вирх, в нас є тутка Вирх і я все там туда ходила. А пішли ми раз вдоня. Не видно ся било і він йде, а я кажу: «Ни туда, ни туда, ходи за мнов». Він ся пре, каже: «Ніт, де ти мене ведеш?». А я кажу: «Ходи зо мнов». Він іде за мнов. Я його завела в такий глибокий потік. А там вода зачила плющати, він каже: «Видиш де ти мене завела,– каже,– ти блудиш». І я вже потом його послухала, йшла за ним, але все ми ся здавало, що не туда й не туда, й не туда, аж поки ми не вийшли на рівно, на трасу, дорогу. Тоди я ся пропам’ятала. Мене саму так блуд імався.

• 68.

  З-1).: Може, Ви знаєте, шо говорять, щоб блуд не чіпався?
  З-2).: Шо треба робити?
  Р-1).: Та так христяться, христяться, моляться.
  З-2).: А не знаєте такого, шо треба згадувати першу страву, яку їв на Святий вечір?
  Р-1).: Та є, є таке, що ся здогадуют, шо їли на Світий вечір, першу страву. Держат собі свічену паску, як роздают на Великдень, держат собі в кишені кусничок тої паски, потом здогадуються, гризут ту паску, берут з кишені ту свічену і ніби то трохи помагає.
  З-1).: То помагає від блуду?
  Р-1).: Та, так.

• 69.

  З-1).: А може було в Вас таке шо якісь духи родичів, або може як є в декого є такі обереги, там домовик – наприклад, Ви чули?
  З-2).: Бо як кажуть: «От в нього господарка так добре ведеться, там, напевно, домовик є». Шось чули про Домовиків?
  Р-1).: То кажуть, шо Діявол там сідит.
  З-1).: А знаєте шось про русалок, мавки, нявки, чи як в Вас то називають?
  Р-1).: Як то-то називают…
  З-1).: Може Дика баба?
  Р-1).: Нє!
  З-1).: Так в Вас ни називають?
  Р-1).: Називают йнакши: «Та шо молоко відбират!»
  З-1).: Чарівниці може якісь?
  З-2).: Як лякали як Ви були малі? Казали, наприклад: «Не йди в пшеницю, бо там шо…»
  Р-1).: Бо там дітко сидит, бо там сидит нечисте.
  З-2).: Ви вже боялися не йшли?

• 70.

  З-1).: А була в Вас в селі жінка, яка приймала пологи?
  Р-1).: Била.
  З-1).: Як в Вас називали її?
  Р-1).: Баба, така, шо приїмет пологи. Сама ходила, як ї вродила, до тої баби.
  З-2).: Шо вона робить? Якось помагає приймати пологи?
  Р-1).: Помагає…Шо вона поможе? Вона успокоює, шоби ся не гризти, шо дитина ся вродить. Вона не видит, шо ся родит. Але вона успокоює, шо вже ся родит, вже ся родит. Та то не лікар, шоби помогла, а так успокоює людину. Тай така била бабка.
  З-2).: А шо вона не перерізала пуповину? Хто то всьо робив?
  Р-1).: Уже вона пуп перев’язувала, перев’язувала ллінов нитков.
  З-1).: А чого саме ллінов?
  Р-1).: Ллінов, бо казали, шо то скоро буде гоїти.
  З-2).: Христини в вас справляли по дитині?
  Р-1).: Христини? Справляли.
  З-2).: Так і називається «христини»?
  Р-1).: Так.
  З-2).: А на христинах не співали таких пісень для кума, для куми, для дитини окремо?
  Р-1).: Та, може, і співали, але то вже давно було, я вже то позабувала.

• 71.

  З-2).: А якщо в селі, в якогось господаря в корови пропадає молоко, то шо говорять?
  Р-1).: Босурканя. Кажуть, шо то жінка така ходит, шо то босурканя. Прийшла босурканя і моло-ко відобрала.
  З-2).: А як вона може забрати молоко?
  Р-1).: Та так ходить по тих слідах, шо корова ходит. По тім прогоні, куда корови ходять і вона ніби шось там ворожить. А шо, то я не знаю.
  З-2).: Як захиститися? Шось корові, може, чіпляли?
  Р-1).: Та потому ходять до таких бабків, бабки відмовляют.
  З-2).: А таке зіллячко шо сам господар чи господиня могли зробити, не ходячи до тої баби?
  Р-1).: То такого нема. Тото зіля, шо святять принести до хати і спалити під порогом, куда худо-ба ходит і потому босурканя вже не може ніц зробити. Таке говорили, чи правда чи нє?
  З-1).: Ті жінки, які шось знали, знали якісь чари зробити, то вони вмирали тяжче?
  Р-1).: Хто їх знає. Котрась тяжче, а котрась легше вмират. Ну хто знає, що її там било.
  З-2).: Але, кажуть, що якщо вона займалася чимось таким лихим, то вона обов’язково має ко-мусь передати то комусь.
  Р-1).: Та передають. О таке від вроків відмавляють. Як на вас хто подивиться, то ви заслабнете, то вже вроки, то вже йдут до такої жінки, вона відмавлєт і вже потом. Били такі жінки. Так мама вмирала і передала дівці, а дівка вже потом передає другому.
  З-2).: Але все-таки жінок більше таких чародійок, ніж чоловіків? Чи чоловіки теж є такі?
  Р-1).: Нє, чоловіки таким не занимаються, хуба все жінки. Вона йде там, куда худоба ходит, все візьме її сліду з худоби і шось там робит. А я не знаю, хіба-м таке чула.

• 72.

  З-1).: Може, ше яких пісень згадаєте?
  Р-1).: Яких?
  З-1).: Ну таких звичайних, таких Ви казали на вечорниці, ну Ви кажете шо збиралися дівчата харити капусту, на вечорниці, там пісні співали, то згадайте якісь пісні?
  Р-1).: Ходилис’ме на вечірниці, брали куделі такі з льону, що ми роботи мали коло тої сорочки, як ми хотіли собі сорочку вшити. То була осінь, копалис’ме бульбу, накопалися бульби, прийду домів, звержу хоть шістдесят,сімдесят таких мандалів з льону і то-то я мусіла витерити, то-то такво терницев мусіла витирити, і потому вичисати, а потому виткати, крос набили, виткати, ще й ва-рити. Білити на беріг, нести на беріг, білити, аж потому вже сорочку шити. Кілько було муки ко-лись коло сорочки, а зараз – купила, вже має.
  З-1).: Шось, напевно, співали, як сорочки пряли? До Вас хлопці приходили?
  Р-1).: Та приходили.
  З-1).: А було таке шо музики були?
  Р-1).: Били музики. Куделі помечем ми, гуляємо, співаєме, а потом знов предме.
  З-1).: Які музики були? На яких інструментах вони грали?
  Р-1).: На гармошці. Прийде який хлопець з гармошков тай грає, а ми вже куделі пометали тай гуляєме.
  З-1).: То хлопці були тільки з Вашого села?
  Р-1).: Та, тільки з нашого куща. Наприклад, там пітнайціть хат, то так сі збиралися, то така пос-тріж називалася. Єдна постріж з нашого куща.
  З-1).: Може, щось співали?
  Р-1).: Та співали.

• 73.
  1. Прєдися, куделийко, прєдися, прєдися,
     Тя буде допредати молода Марися [1].
  Примітки:

  [1] Респондент пісню продекламувала, а не співала. – Примітка транскр.

• 74.

  З-2).: А Ви кажете, шо копали картоплю?
  Р-1).: Та.
  З-2).: А чим копали?
  Р-1).: Мотиками, такі мотики.
  З-2).: А не було спеціальних пісень, які співали при копанні картоплі?
  Р-1).: Та хто собі яку хоче, таку співат. Вже нема коли співати, бо ся коплет.
  З-1).: А Ви казали, що ваше село поділене кущами, то може якось Ваше село називається, як то знаєте по регіонах, округах. Як той округ, де ми зараз, називається в Вашому селі?
  Р-1).: Тепер во де ми, то-то ся називат Млаки. Той кущ, тих, може, десіть, пітнайціть хат, то-то сі називат Млаки, бо ту млаки є, то сі називат Млаки. А там сі називат Каплички, а треті далі ще які є. То-то кожна мала свою назву.

• 75.

  З-1).: Назва вашого села – Вовче. Може, Ви знаєте чого його так називають?
  Р-1).: Чого його так називают? Бо колись ту били великі ліси і ту ни било людий, а в тих лісах дуже плодилися вовки. А потому, потроха, помало, помало ту зачали ті ліси вирубувати і зачалися заселяти і тому його назвали Вовче.

• 76.

  А на вічерницях співають:

• 77.
  1. Куделейко моя, вітри би тя прели,
     Не раз мої білі ручки під тобов зів’яли.
  2. Куделейко моя, не прела би я тя,
     Верла тебе під полицю, ганьба мому лицю.
  3. Куделейко моє, смердиш дубінкою,
     То змарніло біле личко під куделейкою [1].
• 78.

  Р-1).: Та й таке співали.
  З-1).: А, може, в Вас були якісь обряди на Юрія, або коли перший раз виганяли худобу? Коли в Вас перший раз виганяють худобу після зими?
  Р-1).: Коли? Та коли хто зладиться, бо садять бульби і коли хто зладиться, тоди й виганяют. Ну як виганяют, то берут тоті гусята, що святят, знаєте, родяться такі гусята…
  З-1).: Баська?
  Р-1).: Так, так, баська. Беруть собі то-ті свічені гусятка, випустять худобу на подвір’я і три рази вобійдут тими гусітьми, потому пускают на поле.
  З-2).: А шо з тими гусітками обходять, а шо з ними роблять?
  Р-1).: Шось промовляют. Так промовляют: «Без ти ся так держали худоба єдна другої, як ті гу-сятка сі держат».
  З-2).: То просто їх так носять зі собою?
  Р-1).: Так.
  З-2).: Потім їх ставлять в хаті? Ви їх не викидаєте, не спалюєте?
  Р-1).: Не викидаю, не спалюю, бо як будут громи, я ся бою, можут бити громи, а то свічене, то-то трошки буде відбивати.

• 79.

  З-1).: Як зачиналися жнива, щось співали при тому?
  Р-1).: Та, може, й так. Я вже то всьо не можу запам’ятати.
  З-1).: Було в Вас таке, що залишали на полі кусочок незжатого жита і якось то називали? Може, Спасова Борода?
  Р-1).: Нє ту того. Вже як дожинали, то сплели вінок з того, несли в кантору чи в сільраду, шо вони вже доробили і там клали горівку, і там пили.
  З-1).: А на полі нічого такого не лишали?
  Р-1).: На полі нічого не лишали. Сплели вінок, поставили на косу і десь аж там несуть у сільраду голові, шо вони вже доробили, давайте горівку.

• 80.

  З-2).: Скажіть, як помирає людина, то що роблять в першу чергу? Я знаю, що завішують дзер-кала. А для чого?
  Р-1).: Для того, шо то великий сум. Шоби ся не дивити, бо то сум. Дуже всі жалуют, ну і як то сі дивити в люстерко, як вони жалуют. Сум великий, для того завішуют.
  З-1).: А були в Вас в селі жінки, яких спеціально наймали, шоб вони плакали на похороні?
  Р-1).: Колись били, колись били. Типер такого уже нема, але колись били. Моя мама повідала, що била така жінка, що ї наймали і ї платили. А колись знаєте яке було, не било грошей, долярів, хто знає чого, а давали ґарнець бобу, біб родився. То вона казала, вже як йшла плакати:

• 81.
  1. Ой хто знає, ци буде, ци не буде той гарнець бобу,
     А ти йди та йойкай цілу добу. [1]
  Примітки:

  [1] Респондент пісню продекламувала, а не співала. – Примітка транскриптора.

• 82.

  Р-1).: Я Вам ше шось повім. Колись було то таке, моя мама пувідала, що не знали, що то маши-на їде, не знали взагалі. Кінь бил, всьо шо треба, всьо коньом возили. А вони там на верху далеко жали жито з другим господарем, як приповіли, шо таке буде їхати, шо не будут коні везти, а само буде їхати. То мама каже, ми так з того верха бігли, мало’с ми ся не пірвали. Хтіли видіти, шо то-то буде їхати, шо не будут коні везти. Каже, ми прилетіли, а воно блиснуло, ми ся навіть добре не подивили, воно поїхало, тай всьо. Таке було колись за старих людей. Що таке машина?
  Або як зачило то-то радійо говорити, то зачало всьо вперед йти, то скручали, казали, шо там дідко сидит, то дідко там говорит. То скручували гет, би той дідко не говорив в хаті. Видите. Які були люди колись. Типер пішов світ уперед, всьо змудріло, і типер стало ліпше, і діти мудрі і всі. Та як би колись був вповів, шо будеш відти в Канаду говорити, то були би в очі заплювали старі люди, та воно має єкогось дідка, шо воно таке говорит. А типер мают телефони і відти говорять в Канаду, а хто би колись в то-то вірив? І так.

• 83.

  З-2).: А як сниться мертва людина, то шо то означає?
  Р-1).: Шо неспокійна душа, хоче молитви. Треба сплячи, не встаючи, зажмурити очи і вибисіду-вати за нив «Отче наш». Би більше не снилася.
  З-2).: Ну а як все одно мрець приходить до людини, вже людина не хоче шоб він ї приходив, а він всеодно ввижається. То шо треба робити?
  Р-1).: То ходять до священика і відмавят.
  З-2).: А на кладовище не приходять? Може, закопують якісь предмети?
  Р-1).: Я то-то не знаю.

• 84.
  1. [Ой, на] [1] кута доріженька, на кута, на кута,
     Дурна дівка, нирозумна, що любит рекрута.
  2. Рекрутові карта прийде, рикруте, збирайся,
     А ти дурна, нирозумна, сльозами вмивайся.
  3. А я ходжу по садочку та й думку думаю,
     На кого я своє дівча полишити маю.
  4. – Ой, полиши, товаришу, на мене, на мене,
     Я ти буду доглядати ще краще від тебе.
  5. – Доглядай ми, товаришу, доглядай ми дівки,
     Як я з воська повернуся, нап’ємся горівки.
  6. Козак з воська вертаєся до нової хати,
     А в тій хаті мале дитя вчиться рацьковати.
  7. Ой вилів я, товаришу, ногу си зломити,
     Як на тебе, товаришу, дівчину лишити.2
  Примітки:

  [1] Початкові слова відсутні на аудіозаписі, відтворено з польового зошита. – Примітка транскр.

• 85.

  З-2).: Може, яку партизанську чи повстанську пісню знаєте?
  Р-1).: Знаю і партизанську.

• 86.
  1. Ой у лісі на полянці стояли повстанці,
     Підходили до потічка вмиватися вранці.
  2. Декотрі ся повмивали, декотрі стояли,
     Більшовицкого навалу ся ни сподівали.
  3. Більшовицьки обскочили, як кати скажені,
     Крикнув сотник Соловейко: "Хлопці, я ранений".
  4. Упав Горян, упав Рудий, упав Соловейко,
     Крикнув: "Слава Україні! Будь здорова, ненько!2
  5. Будь здорова, дівчинонько, та й ти, рідна нене,
     Та й ти, славна Україно, ни забудь за мене."2
• 87.

  Р-1).: Ше другої вам заспіваю. Хочете?

• 88.
  1. Вже сім рочийків минає, восьмий наступає,
     Як наш нарід український по лісах блукає.2
  2. Ой блукає він, блукає, ночами і днями,
     Тільки прийде він на села з своєми друзя…
  3. Тільки прийде він на села, щоб харчів дістати,
     Ту розвідка силовая дає єму знати.
  4. Тут розвідка силовая дає йому знати,
     Що прийшли тії цундраті, вобскочили хату.2
  5. Ой узяв я кріс на плечі, почав утікати,
     Вобсвітили ракетами, гупают ґранат…
  6. Ой біжу я, ой біжу я, біжучи втомився,
     Куля в грудь мою вдарила, в землю повалився.
  7. Ой потикла кров червона делеко на ріки,
     Прощивайте жінка й діти, сироти навіки.2
• 89.

  З-2).: То така теж про рекрута, так?
  Р-1).: Угу! Ще їдна є, але я си зара…
  З-2).: А Ви нам співали таку пісню: «Ой, на кута доріженька…» Це село таке, чи шо це таке?
  Р-1).: Така дорога на кута. Така є дорога, шо і туда, і туда по кутах, на кута.

• 90.
  1. Сумний той був Свєтий вечир в сороковім році,
     По всі наші Україні плач на каждім кроці.2
  2. Сіли до вечері мати з діточками,
     Замість мали вичиряти, а вни вмилися слізами.
  3. Сіли до вечері, а діти питают:
     – Мамо, мамо, де ж наш тато, що вечерять ни сідає?
  4. – А наш тато й у Сибіру, в далекому краю,
     Споминає Свєтий вєчір по вкраїнському звичаю.
• 91.

  Р-1).: Щи є одна, але я забила. «Сумна доля нас спіткала усіх хлопців молодих, вивели в Сибір родину, сам остався сирота…». Але я вже її так за ридом не знаю.

• 92.
  1. Сумно, сумно сонце сходит в українському селі,
     Покидают усі села усі хлопці молоді.
  2. Покинув я рідну хату, покинув я родину,
     А сам пішов в темнім лісі пошукати хатину.
  3. В тій хатині дуже сумно, бо без дверей, без вікна,
     Вивезли в Сибір родину, сам остався сирота.
  4. Ой пішов я, шукаючи, по тих дебрях лісових,
     Сумна доля нас спіткала усіх хлопців молодих [1].
  Примітки:

  [1] Респондент пісню продекламувала, а не співала. – Примітка транскр.

• 93.

  Р-1).: Отака співанка.
  З-2).: Може, Ви пам’ятаєте якісь забавлянки для дітей «Печу, печу хлібчик…» чи «Кую, кую чобіток…», «Сорока-Ворона…» як діток забавляють?
  Р-1).: Та всяко є.

• 94.
  1. А я діти годувала, діти мої, діти,
     Діти ходят, та й ся радят, де мати задіти.
  2. Кувала зозулечка, то кувала вдві раз,
     Поки жиє мій милейкий, поти мині гораст.
  3. Та як мого милейкого на світі не буде,
     Тогди скочу з мосту в воду, ввидите ви люди.
  4. Тогди скочу з мосту в воду, буду ся топити,
     То най видять людуйкоє, що нема де жити [1].
  Примітки:

  [1] Респондент пісню продекламувала, а не співала. – Примітка транскр.

• 95.

  З-1).: То така співаночка …
  Р-1).: Жалю багата співаночка. Путому:

• 96.
  1. А я сина ужинила та й нивісту маю,
     Як си бульбиці ни зварю, голодна лєгаю.
  2. То кувала зозулечка, то кувала сива,
     Казала ми нивістиця, шо’м нич ни робила.
  3. Так уже я не робила, не буду робити,
     Хотіла мя невістиця каменьом вбити.
  4. А я її старенейка терпіти не буду,
     Взяла’м камінь у сумочку, понесла до суду.
  5. А в суді сут добрі люди, хотіли судити,
     Але вна ся підписала, що не буде бити.
  6. Як я вчула, що вона вже ся в суді підписала,
     То мині ся жаль зробило, я подарувала [1].
  Примітки:

  [1] Респондент пісню продекламувала, а не співала. – Примітка транскриптора.