Сеанс

Текст

• 1.
  1. Питро файний хлопец, він ся файно сміє,
     Горілочку ни п’є, курити ни вміє.
  2. Питро файний хлопец, він про усьо дбає,
     Має дигу, молотарку, ще й косарку має.
  3. Питро файний хлопец, високо ся носи,
     Не бде Іру бити, хоба поторносит.
  4. Не бде Іру бити, не буде, не буде,
     Єдно подарує, а друге забуде.
  5. В Іри хата в квітах надовкола,
     Вна прийшла до милого – в милого, як школа. [1]
  6. Ой бо в Іри хата в квітах довкола,
     То вна прийшла до милого – в милого, як школа.
  7. Бо в Іри хата близько коло води,
     То ся зійшли два свати, оба бжоловоди.
  Примітки:

  [1] Респондент-1).: То троха поплутала. Збирач-1).: То нічого, можете ше раз заспівати.

• 2.
  1. Бо, дівко, йдеш за Петра, то ся добре маєш,
     Будеш їсти, будеш пити, як си вижибраєш.
• 3.

  З-1).: То ви коли співаєте такі співанки?
  Р-1).: Як сидять за столом молоді. То вже як вечир.
  З-1).: То вже як молодий приїхав по молоду?
  Р-1).: Так, та, та. Тогди вже таке співат.
  З-1).: Може, знаєте, шо співали до страв, як страви давалися?

• 4.
  1. Файний борш, файний борш, в нім ся гусь варила,
     А ми борщик з’їли, гусь буде ходила.
  2. Файний борш, файний борш, хуба треба соли,
     Коли’сти се м’ясо з’їли, а борщ дайте псові.
• 5.

  З-1).: А до каші? До капусти? Колись були такі страви на весіллі.
  Р-1).: Та знаєте, то на весіллю йде раз, два. А ше котра заспіват, то йде на ходу.
  З-1).: А шось кухарці чи музикантам співали?

• 6.
  1. Кухарка ся замастила, а староста впився,
     Сам господар тому винен, що на них спустився.
• 7.

  З-1).: А старості шось співали?

• 8.
  1. Ой староста падав з моста, аж ся портки дерли,
     То так свашки заводили, мало не померли.
• 9.
  1. Ой старосто молодийкий, людина побожна,
     То перед нас положена пляшечка порожна.
• 10.

  З-1).: А в вас таке було, шо староста краяв коровай?
  Р-1).: Є. То є.
  З-1).: А не співають шось таке, як не дась короваю?
  Р-1).: Нє. То вже не співають, то тепер, як вечірки, а не весілля. Колись латкали, а тепер ні.
  З-1).: А ви колись особисто латкали?
  Р-1).: Я помагала. Я по весільох так не ходила, бо я була молода, мала діти.
  З-1).: А таке, як молодий приїжджає до молодої перед шлюбом і його не пускали. Там шось співають таке особливе?
  Р-1).: В нас не співають нічого такого. Є така церемонія шо горівку хотят.

• 11.
  1. Ой будьте ми здоровейкі, бо я вже в дорозі,
     Моє лашшя спаковане, пакунок на возі.
• 12.

  Р-1).: То, як вже молода відходит:

• 13.
  1. Будьте ми здоровейкі, мої любі татку,
     Хто вам буде веселити через зиму хатку?
  2. Через зиму хатку-хатку, а в літі ліснинку,
     Нащо ви мя віддаєте, таку молодийку?
• 14.
  1. Ой чи я ти, мамцю моя, бульбу ни копала,
     Шо ти мине тої зими ни дозимувала?
  2. Чи я ти, мамцю моя, воду ни носила,
     Шо ти мені у Богойка долі ни впросила?
  3. Ой носила, носила, але каламутну,
     Долийку’м ти упросила, але баламутну.
  4. Ой чи я ти, мамцю моя, хату ни замела,
     Шо’сь мя дала у Тернову, би’м косойки плела.
• 15.

  Р-1).: То така мода була, шо чубок не плели, а коси і терновий вінок плели.
  З-1).: То ви навчилися співати, як почули на весіллі і запам’ятовували?
  Р-1).: Чужу нє, чужу я не запам’ятовувала, то я свої зложила. Знаєте в нас ту було весілля, шо знаєте мало жи співали. В Лопушанці було.

• 16.
  1. Та бо в нашого Івана кучері, кучері,
     Не раз будеш, Устинойко, спати без вечері.
• 17.

  З-2).: Як вони називалися: «терлички» чи «співанки», то шо ви співали? Мало якусь назву?
  Р-1).: То такі весільні, весільні співанки.

• 18.
  1. Вісіля ся іскінчило, смуток зачинат,
     То молода ревно плаче, бо вже не дівчина.
• 19.

  Р-1).: Колись знала, а тепер, знаєте, вже не маю тої пам’яти. Не стара’м, але бідна’м. 73 роки хоба маю. А підопала’м чисто: ноги мня так болят
  [Pеспондентка оповідає про свою хворобу. – Примітка транскриптора].
  З-1).: Може, пам’ятаєте, латканки? Може, латкали, як в єгоди йшли, чи по гриби? А ше, як дів-чатка пасли худобу, то якісь співанки співали?
  З-2).: Гоєкання?
  Р-1).: Та співали, співали діти ту. А типер голосу нема коло коров, колись співали, так, а типер голосу нема, всьо.

• 20.

  З-2).: Чи був такий звичай, шо на Святого Юрія чи на Зелені свята коровам одягали віночки, співали?
  Р-1).: То як я була дівчатьом.
  З-1).: А як то робили?
  Р-1).: Тако плели кругом вінок з вільхи.
  З-1).: А коли то робили?
  Р-1).: На Святу неділю.
  З-1).: На Зелені свята?
  Р-1).: Та. У рано. На Святу Неділю рано і то корови мали йти додому намаєні, всьо
  З-1).: То як, їх зі самого ранку виганяли, там робили ті вінки і назад вони мали йти вже з вінка-ми? Перед обідом мали йти з вінками?
  Р-1).: Та, та.
  З-1).: Співали до корів?
  Р-1).: Нє, не співали.
  З-1).: Не латкали?
  Р-1).: Нє, хіба маєли. А, то давно то-то.
  З-2).: Приганяли до воріт і господар зустрічав ті корови? І шось казав до них?
  З-1).: Шось давали вам за ті вінки?
  Р-1).: Нє.
  З-2).: І нічого господар не казав?
  Р-1).: Нє.

• 21.

  З-1).: На Юрія, то трохи раніше, може, підкурювали худобу, шоб до неї нічого не чіпалося? Не робили такого нічого?
  Р-1).: Били такі дурні, жи робили.
  З-1).: А шо робили?
  Р-1).: Шось там курили чимось. Я того зроду не робила і корову мала і молоко давала, і доїлася. Ну, а як шось сі стало, ну то-то сі стало. Але то-то не дає, то ґаздиня коб молоко дає, як ї їсти даст, напасе, а то-то дурна мода. Ходят, бо корова… Моя мати то не признавала і я то не признаю, то такі забабони глупі людські. Корову треба напасти, а взимі накормити і вона ся здоїт. А то-тово куриво нич не даст. Я таку мала корову, жи била за чим шла, вона била б копнула. Ну знаєте, наші люди таки-таки глупі. Є корови, жи ся доят. Є корови троякої масти…, і молочні, і м’ясні. І то-то так. А то-то як корова файна, молочна, вона ся доїт, а як такево м’ясне, то воно таяк бик ходит. Та й таке…

• 22.

  З-2).: А як дитина народжувалася, то на хрестинах шось співали?
  Р-1).: А на хрестинах «Многая літа».
  З-2).: А такого шось спеціального не співали?
  Р-1).: Ні, ні.
  З-1).: А як жінка вагітна ходила то казали, шо їй можна робити, шо не можна?
  Р-1).: Вона сама знала, шо має робити, а шо не робити: не стригчися, на собі не шити, то-то би-ло так, вона сама знала. А як ся вродила дітина, котра мати така релігійна, взяла на руки і пожела-ла долі щасливої дітині, більше ніц. І то не всі.
  З-3).: А хто приймав роди?
  Р-1).: Раньче це била бабка. Моя мати била така. Вона дуже ходила. То було таке, шо то свяще-ників не било, то за радянського союзу, то вона і перехрестила дітину і священик велів. В нас бив священик, такий старий: «Пані Анно, ви, – повідат, – перехрестіть дітину».
  З-1).: Вона шось приказувала, як хрестила?
  Р-1).: Та так і «Многая літа» відспівала, а він потому миром мазав.
  З-1).: То вже вважалося, шо дитина похрещена, бо ваша мати її перехрестила?
  Р-1).: Так, так. То знаєте тяжкі роди, бо що, то дитина родиться недоношена, то раздва велів пе-рехрестити, аби не померло без хреста.
  З-2).: Вже потім другий раз священик не хрестив?
  Р-1).: Не хрестив, хуба миром мазав, то я вам пойдаю, бо я то знаю. В нас ту у селі умерла діти-на, а моя мати роди приймала, то священик приказав би матір закликати, то мати сказала добре, то мати хрестила. А так більше ні.

• 23.

  Р-1).: Мати хрестила дитину начальника застави. Моя.
  З-1).: Вона приймала пологи?
  Р-1).: Приймала роди. За нев виїхали, там то була друга бабка вона сі бояла, а моя мати, нє, ни боялася. Приїхали, а він пуйдає: «Ви можете роди прийняти», а мати пуйдат– «А ви родите». Він так став: «Як родити, є породілля». Він вийшов.
  Я вам чесно пойдаю, бо я вас більше видіти ни буду.
  То за дві години, а то було перед Михайлом, то Михайло був, а п’ять хвилин перестрочило, або той був, або той. То він каже матері: «Бабка, постройте нашого Михайла». Мати вдала, шо не чує, а як буде: «Здоров будь, Михайле», а як буде. Мати пуйдала: «Я би перехрестила, але я не знаю». Мати вдала, шо не чує, а він ше раз. Мати пуйдат: «А в нас ни так, як в вас, а куй та, як в нас, то давайте біле полотно, чисте, нове, воду». І мати перехрестила, відспівала «Многая літа» і всьо. То було в начальника застави в Лімні.

• 24.

  З-1).: А з якого року була ваша мати?
  Р-1).: Я вам не повім, бо не знаю.
  З-1).: Коли померла ваша мама?
  Р-1).: Трийціть майже років.
  З-1).: А якого була віку як померла?
  Р-1).: Мало, шісдесять шість і мій батько в шісдесять шість років помер.
  З-1).: Ваша мама відки так навчилася роди приймати?
  Р-1).: Була хвора, в лікарни в Дрогобичи била і там ся навчила і мастила. Потім люди до нас йшли страшно, вона зналася на тому.
  З-1).: Зналася на травах може?
  Р-1).: На травах ніт.
  З-2).: А як її називали? Бабка чи бабка-повитуха?
  Р-1).: Ні. Як кликали?
  З-2).: А як називали ту, шо приймала роди?
  Р-1).: В нас так говоріт нанашка. Старша людина нанашка. А тепер сестра мастит, а я нє, того ни хотіла. А воно так, знаєте, Бог дає, мати впала руку си побила і не могла мастити, а ще збадати збадала, що людині є, а сестра мастила.
  З-1).: А чим мастила? Чимсь таким?
  Р-1).: Маслом і так файно підправляла жилудок.
  З-1).: Масаж такий робила?
  Р-1).: Масаж. А мати так повідат: «Марисьо, би ти того не робила, ни вмієш людину збадати що ї є, вона під твоїми руками помре і вона ни мастила зразу. А потому там йна жінка каже: «Я така хвора, ну, що мя помасти». І вона помастила і мати ся їй снила, правду вам говорю. «Виповняй шо я виповняла і будеш благословенна».
  З-1).: То вона їй побажала шоб вона таки мастила.

• 25.

  З-3).: А кого брали в вас за кумів?
  Р-1).: З родичів.
  З-2).: Жонаті, не жонаті, замужем, не замужем?
  Р-1).: Більшинство жонаті.
  З-1).: А скільки пар кумів беруть?
  Р-1).: Колись брали доста. Навіть десятеро, а зараз ніт, зараз менше, не тільки шо хресний і хре-сна, а й так.
  З-3).: А коли помирали діти, то, може, батьки шось робили, шоб більше не помирали, продава-ли там якось через вікно, чи може як йшли хрестити, там може зустрічному кому давали?
  Р-1).: В нас ні… В мене моє двоє дітей померло…

• 26.

  Бог дав – Бог взяв

• 27.

  Р-1).: …, і шо там такого.
  З-1).: А як називали хресного батька, хресну маму?
  Р-1).: Кума. І ті, шо не в хресних, я і так у кумах, то тоже кума, хіба шо вже брали ту більше раз, дво, троє дітей і все єдну хресну.
  З-1).: Так можна брати?
  Р-1).: Так, так. Ни хоба єдному.
  З-3).: А ви не знаєте якісь жартівливі пісні, які співали на хрестинах кумові чи кумі?
  Р-1).: Таких во довгих пісень співали, а таких во нє, не то. І «Многая літа» вже відспівали на востанку і всьо.

• 28.

  З-4).: Може, знаєте таких довгих пісень?…
  Р-1).: Я не можу пісень співати, я хоба знаю, як мені моя мати співала у дитинстві, така довга файна пісня, то моя била колискова. Але я її не можу взяти на голос, бо я, знаєте, … асму маю і я не можу співати.

  Примітки:

  Респондент пригадує слова, частково переказує текст. – Примітка транскриптора.

• 29.
  1. Був кавалок поля і корова біла,
     Та твоя дорога всьо то-то їз’їла.
  2. Ти мене все тішив, шо бдеш гроші слати,
     А я буду в скриню долари ховати.
  3. Уже минув рочок, ни тибе, ни грошей,
     А де ж ти подівся, мужу мій хороший?2
  4. В корчму вже занесла в застав сірачину,
     Вишли ми [1] хоч долар, бо з дітьми загину.2
  5. У неділю рано є письмо з Канади,
     А діти скрикнули: «Матінко, від тата».
  6. А діти скрикнули: «Матінко, від тата»,
     Побігли читати до сусіди Гната.2
  7. Гнат письмо з Канади пильно оглядає,
     І слово за словом голосно читає:2
  8. – Не пишіть ви листи і не нарікайте,
     За душу Івана честь Богу віддайте.2
  9. Ваш Іван вже дев’ять місяців, як в гробі,
     Забив єго камінь в Портаж Манітобі [2].2
  10. Заплакала жінка, заплакали діти,
      Впали всі на землю, як скошені квіти [3].2
  11. Мужу мій, Іване, я тебе просила,
      Няй тя не заносит залисицька хвиля [4].
  Примітки:

  [1] мні – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
  [2] Портаж Манітобі = назва шахти в Канаді. – Примітка респондентки.
  [3] цвіти – варіант виконання. – Примітка транскриптора.
  [4] Залисицька хвиля = такі дурниці (вона його просила, шоб він вдома був, а він поїхав). – Примітка респондентки.

• 30.

  Р-1).: Я не взяла [1] так, як вона має бити, бо я ни можу.
  З-1).: А залисицька хвиля, це яка хвиля?
  Р-1).: Най го не забігат такі дурниці. Знаєте, юж їхати, вона ’го просила, би дома бив, а він…
  З-1).: А забив його камінь?…
  Р-1).: В Портаж Манітобі, шахта сє так називала в Канаді.
  З-1).: То є так, шо чоловік поїхав на заробітки в Канаду, так?
  Р-1).: Та, так било.
  З-1).: То ваша мама вам співала?
  Р-1).: Мені малій. Знаєте, тогди ж ни било, бив кавалок поля, кусок поля… І продав, і корову продав.
  З-1).: Шоб взяти квиток?
  Р-1).: Наякжеш. "Та й твоя дорога всьо то-то з’їла", всьо. Поїхав, та й нема рік, і другий нема, та й вони вже написали, ну а відписали, жи вже аж девіть місяців, як вже в гробі.
  Ше другої співала, але я ту чисто забила. То як тоже, в Німеччині робили, то хоба тільки знаю, жи:

  Примітки:

  [1] цю пісню на голос. – Прим. транскр.

• 31.
  1. … Під прусом би робє,
     Кошуля ся порве, а шкура попенкат,
     Хто не бив під прусом, то той не пам’єнтат [1].
  Примітки:

  [1] Рядки респондент декламувала, а не співала. – Примітка транскриптора.

• 32.

  З-1).: По-польськи?
  Р-1).: То польська, моя мати знала, вна мні то-то все співала, але я тої забила, то така файна, то якось било:

• 33.
  1. Як ми пшиєхалі аж до Восвєнціня,
     Нам сі засвєнціла наша Ґаліція…
• 34.

  Р-1).: Но я то-то забила.
  З-1).: Може, в вас колискові співали?
  Р-1).: Співали, співали:

• 35.
  1. Я дітину заколишу, я дітину лишу,
     Я дітині у Богойка долейки випрошу.
  2. Ой повішу колисочку на вербу, на вербу,
     Буде вітер колисати поки я ся верну.
  3. Ой повішу колисочку на дуба, на дуба,
     Буде вітер колисати – спи дітинко люба.
• 36.

  Р-1).: Нема голосу.
  З-1).: Ну то якісь дуже короткі, дитина не могла так скоро заснути, то як то співали? Дивіться, ви заспівали тільки пару секунд, а дитина не спит, то шо тоді співали?
  Р-1).: Йо-йой, та то доста, всяко співали. Молоді такі жи і за чоловіка си співали, за кохання, всякі. Хтось шо хотів, то співав.
  З-4).: Може згадаєте ті за чоловіка, за кохання?
  Р-1).: Я вже то-то забила [1].
  З-1).: Ці колискові якось особливим словом не називали.., якось їх особливо не називали?
  Р-1).: Ні, ні.
  З-1).: Так, колискові?
  Р-1).: Так. Ото котра… та си співали, жінки співали си то-то такво, знаєте. Я вже сама собі, бо то я все сама била, та я хоч коло дітини ся виспівала. Як так кажу, як било… Та й так
  З-2).: Якось забавляли дитину? «Печу-печу хлібчик», «Сорока-ворона» чи були такі примовки?
  Р-1).: Било, било. А то не співанка, то хіба так говорили.

  Примітки:

  [1] респондент сміється про себе – Прим. транскр.

• 37.

  Сорока-ворона на порозі сиділа,
  Дітям кашку варила:
  – Йдіть, діточки по тріски,
  Дам вам каші потрошки,
  Фур [1]!

  Примітки:

  [1] Рядки №1-4 декламують, а не співають. – Примітка транскриптора.

• 38.

  Р-1).: А моя дочка внукам:

• 39.

  Печю, Коля, печю, Коля,
  Шух у піч.

• 40.

  Р-1).: Та й до стіни [1]…
  З-1).: А не співала вам мама таких довгих пісень про чоловіка п’яницю?
  Р-1).: Нє, типер їх співають. Я не можу співати, я то-то забила. В нас концерт ставили, як виби-рали Ющенка, там било з десіть тих куртих пісень, за Юлю, за Ющенка, за Януковича, як ся пода-ли до суду… То-то било варто то записати. Я би била знала, я била си то пам’ятала…
  Я йшла до сусіди, а в сусіді то дівча було вагітне, та я прийшла’м на весілля та й співаю:

  Примітки:

  [1] вдарила

• 41.
  1. Мати Любі гроші слала, би ся Люба вчила,
     Люба в Бродах Людка найшла та й матір лишила.
  2. Лишила’с ня, Любцю моя, ой, Боже, мій Боже,
     Хто ми типер викопати бульбицю поможе?
  3. Не гризися, мамцю моя, що я тебе лишу,
     Я до тебе, мамцю моя, дрібний лист напишу [1].
  4. То я тобі, мамцю моя, дрібний лист напишу,
     А я тобі до помочи дітину залишу.
  Примітки:

  [1] Ше не било мобільного. – Примітка респондента.

• 42.

  З-2).: То шо ви співали, то воно має якусь назву?
  Р-1).: То курті. То такі весільні, молодій, то недовга била.
  З-2).: А ви казали якось «курті» чи «круті»?
  Р-1).: Курті, молодій. Но треба виспівати.
  З-1).: А «курті» шо то означає?
  Р-1).: Курта, така коротка. То ми так по-свому. В нас колись прийшов колись чоловік на весіл-ля, а голова церковного комітету викрав в церкві гроші, то було давно, та й співат єден:

• 43.
  1. Ходіть, хлопці, танцювати, ходіть, хороші,
     На Барані кожух новий за громадські гроші.
  2. Він си найме адвоката, тому даст корону,
     Баранище богатище викрав оскарбону.
• 44.

  Р-1).: А цигани співали, взяли дівча танцювати:

• 45.
  1. Подивися товаришу, що ся в горах діє,
     Яка файна білявина, аж серденько мліє.
  2. Подиржи товаришу язик за зубами,
     Та й бо тота білявина піде ввечир з нами.
• 46.

  Р-1).: А люди зазирали дівчата, би їм цигани ни вкрали, а вони сало зсподу вкрали.
  З-2).: То курті всі, шо ви співали?
  Р-1).: Та, та. То короткі. Я довгої ни можу, бо ни можу довго співати. Я й так… В лікарни била цілий місяць. І чую серця. Задишку страшну маю, а як сиджу, ні, хоба як йду… Яблучко, фокст-рот, краков’як, я всі вміла танці.
  З-1).: А «Яблучко», то який танець?
  Р-1).: Крок в той бік, крок в другий. А ми, як вчилися, то все співали:

• 47.
  1. Ох яблучко, да на тарєлочке,
     Надоєла мнє жена, пайду к дєвочке.
• 48.

  Р-1).: То ми так собі приспівували.
  З-1).: То російський танеь?
  Р-1).: Та, та то хлопці звідкись привезли. То нас учили на вечірках. В нас дівок било шось ди-сіть і хлопці, али ни з нашого круга і так потім приходили до клубу і заказували.
  З-1).: А вечірки де роблисти?
  Р-1).: В хаті, ба ми пряли. І то так ми співали. А краков’як:

• 49.
  1. Турки, німці та поляки танцювали краков’яка,
     Оце ж тобі, краков’яче, і печене і горяче.
• 50.

  Р-1).: Я подаю так, як било. Від мене танцюриста сильнішого ни било, а коломийки, йо-йой.