Коментар «Андріївські вечорниці»
З-1).: А в вас на Андрія ворожили? Як?
Р-2).: Пса до хати кличут, колачики постав’ят. Той колачик мій, а той твій, а то мій. Ану, пес чий вхопит, а путому пес війде до хати, нюхає, а ни хапле в рот. Сміє ми ся дальши, а путому хап! А той хлопець каже: «Бодай він здох, а він мій колачик вхопив!» А путому до року ся вженив, а путому каже: «Нанашко, вам пляшку горілки треба поставити, бо ви пса пустили до хати, він понюхав, а далі мій колач вхопив і я ся вженив». А путому берет таріль, під таріль ляльку, пирстінь і котра си підойми. Котра підойми ляльку сміються, аж лігают. О, вона дитину вроди, а котра перстінь заручена буде. А в Вас такого нима?
З-1).: Нє!
Р-2).: А шо в вас є? Путому лігают спати кладут люстерко, як ї ся присне той хлопиць шо ї має взяти, то ї перед вочима видит. А як ні, то ше будеш ходити рік. Та й то так на Андрія ворожат.
З-1).: На Різдво в вас якось ворожать?
Р-2).: Ніт, то велике свято Ісус Христос ся вродив.