Коментар «Похорон»
Р-2).: Та є доста – не вмію!
З-1).: То зараз таке співають? А хто то таке співає? – Люди просто прийдуть на похорон, так?
З-3).: А вам, може, ваші батьки говорили, може, колись, знаєте, були такі «плачки» чи як, шоб коли приходили плакати чи голосити за покійником, шоб наймали?
Р-2).: В нас не наймают, в нас хто родина – сама плаче: хто як уміє, так і плаче.
З-3).: Але плачуть тепер?
Р-2).: Плачут, чо не плачут!
З-1).: То як плачуть: якось так, чи голосять, чи як?
Р-2).: Голосять, голосять там: «Мамцю моя, мамцю, чо ти ня лишила?» то все так приговоруют, то так си співают, так голосят.
З-3).: А можете так, шоб дівчата почули, бо то дуже рідко досить, як то є?
З-4).: Ми ше не чули.
Р-2).: Йо-йой! Я там, в Новояворівську, в мене там дві сестри вмерли і мати, там так співають – страшне! Гет цілу дорогу несут до церкви ше й так далеко, може, кілометер десь і всьо пісня за піснями.
З-4).: Ну, але у вас так само співають, так?
Р-2).: В нас тоже співают так.
З-3).: Ну, так, може, кусочок їм заголосили?
Р-2).: Ну, та як я буду? «Ой, мамцю моя, мамцю, ти мене лишила да ти пішла. Ти мене годувала, ти мене всьо вдівала, а тепер ти пішла, я тебе більше не ввиджу», – та так все говорив та й всьо! Та й так далі си промов’ят, та й так.
З-3).: То так усе промов’яє словами.
Р-2).: То так усе промов’яє словами.
З-4).: А хто то промовляє?
Р-4).: Ну, то хоба дочка.
З-4).: Дочка?
Р-2).: Наякже!
З-1).: Родичі всі, так?
Р-2).: Та там такі родичі: як двоюрідний брат чи троюрідний – то так не голосит. Я знаю, в мене брат вмер, то йой, як я голосила!
З-3).: Кажуть тут «голосити» чи «заводити»?
Р-2).: Ну, та як: голосити! Словами, словами голосити.
З-3).: Нє-нє, називають то?
Р-2).: В нас кажуть так: «Голосила так файно, – каже, – голосила, як він вмер!» «Та мав сорок штири роки, братчику мій, та такий молодейкий помер, то ми ся годували сиротами, батька бандери вбили. Та й си так говору, та й ст так плачу, та й промовляю: «Я тебе єдного мала, ти в мене єден був», – та й си так плачу, та й си так говори то. А то била весна. «На дворі весна йде, трава росте, а ти такий молодий йдеш в землю гнити», – та й таке си все говору, та й все плачу. Голосят все, не співають.
З-1).: Але то, кажуть, треба так голосити, правда, шо то, коли не голосять так, то то не є добре?
Р-2).: Воно, знаєте, таке трошки, як то нихто за ним не заплакав, не заговорив! Певно, вже їм так не хочеться, така родина. То файно, як люди шось таке приговорат, шо вспоминают довгий час. То все файно, як там шось говорили як там ховали чи батька, чи брата.
З-1).: І людям такий жаль трохи є.
Р-2).: Так, знаєте, плачут та й люди ся заплачут. Такі всякі слова.
З-1).: Ну, а священник так нічого проти не має, проти того?
Р-2).: Ничого. Чого так, вийдут на вулицю, як покійника несут.