Коментар «12.12.–13.12. – Андрія (Андрея; Апостола Андрія Первозванного)»

Р-1).: Боже, як йшли тим прогоном, то всі блюскали в той цибер. Його там не видно. Може, там було з трийці літрів води. Приходять до хати, всі ся пообливали. Хлопці питають:
– Хто то зробив?
Я ся не признаю. А дівки знають, шо то я зробила, бо я била така, мені треба було хлопцюм бити, бо я така хитра. Мені треба було хлопцем бути. Я була збитошна, а хитра! Хлопці не пускають, а но дівчат. Котра си вийме ляльку, то вже ся гадают, що буде мати дитину без чоловіка. Котрась цибулю. Друга вийме вінок, а вже буде того року ся віддавати.
Андрія – чотирнайцітого грудня. А в січні – м’ясниці. Муси ся віддавати. Прийшли м’ясниці і другі, і треті, а дівка ся не віддала. Нема з того нич. Ні тута, що ляльку витягла ни має дітини, ні тута, що вінок витягла не віддаласі. То що кому Бог дасть і коли. А як цибулю витягне, то буде мій чоловік дуже злосний. Бо цибуля трохи така їдка. Трохи поциримоняться і закладают гостину. Гостина була не так як нині: хліб, сир, сметана, сир як був квасний, то засолений, то то хлопці любили. А хлопці мали взяти щось пити, якщо хотіли. Не хочете то ни мусите. Нам не купуєте, а собі. Трохи ся погостили тим хлібом, тим сиром. І тов горівков як якусь фляшку принесли. Хоч їх було п’ятнацятеро. Та й кудилі пряли, хлопці тоже пряли. Ту била сусідка, сусідська жінка мала п’ять хлопців, а хуба йну дівку і та дівка ся вродила як йшов її чоловік на війну, хоба пів року мала, а п’ять хлопців било, три менші били то ще не пряли, а котри були більші: Михайло, Николоай, Стифан…
З-1).: А на Андрія ще які пісні співали?
Р-1).: Якоїсь такої довгої пісні ни било. Як палили то ті воколоти, то співали. Я пуйдаю хлопцям, як підете, то принесіть мені недогорівшого воколота.
З-1).: А на що?
Р-1).: Треба накрити коршму, бо коршма тиче. А вони питають:
– А хто буде крити коршму?
– Та ви, хлопці. Та чий дівчата не підуть. Як будете крити, маєте співати такої пісні ж би Йосьо вчув.