Коментар «Весілля»
Р-1).: Ше якось була, шо він прийшов до хати, а вна в постіли, а він ганьбити. То вже роки, то треба повторяти, щоб знати. Як прийдуть за сорочков, то така церемонія, як вкрадут мешти молодої. То так молода молодому має дати сорочку, а молодий молодій мешти. Та як ся заладять попід стів і мешти вкрадуть. Ту молодий за мештами – нема мештів. Вона дає сорочку, а мешів нема.
– Та з чим ти прийшов? То ти такий мєлочний, що прийшов без мешів! Та як зачнут там церемонію. Їдно віти, други віти, як зачнут ся церемонити, ну пропали мншти і всьо. Він вже сам не знає шо ся зробило, а є така жінка, хитра така помижи ного, помижи ноги, помижи, стів і там вкраде то то і вни ни чуют, ни нич. То вже коли віддатут мешти молодому то вже ся тішат. Ну,коли вже кінчається весілля. За столом було йшла молода через стіл, через хліб і обходила через хліб три рази, молодий вів молоду на перед за руку і так обійшли хліб і сіли за стіл. І тогди вже молоду розбирали. Розбирала молоду свашка, котра коровай то той несла і є така жінка котра вміє добре церемонитися, котра вміє співати. Розбират ту молоду та й пов’язують, свашка вже закручує заді чубок її, та й хустку. Та й співа свашка, що дружка має співати, а дружка ще ся встидат, або ще молода.