Коментар «Весілля»

Р-1).: Така то весільна така.
З-1).: Гарна.
Р-1).: То так три рази: то сідають всі гості, то стають, так повторюють. Якби’сте десь на весіллю були, то заведіть той обряд. Той обряд є дуже давній.
З-1).: Може, ви б нам розказали про обряд весільний, як у вас тут з самого початку було?
Р-1).: Весільні обряди. Такий обряд як приходять молоду сватати. Приходить молодий з своїми, там як батька має, але самітприходят мужчини. Там якісь дядьки молодого. Ну як бажає мати, то й мати йде. Та й церемоняться, що висватати. Зараз не сватають нічого.
З-1).: А колись за вашої?
Р-1).: А колись як сватали корову, або дві корови, якщо добрий господар. Було відро, ни таке купче, а було саморобне відро з дерева, то ся називала діжечка.
З-1).: І що з нею робили?
Р-1).: Молоко доїли корову. Невіста як прийде, бере ту діжечку і йде корову доїти. А молодий йде там з своїм дружбом дивитися чи вона вміє корову доїти. Вона сяде корову доїти, а він ся заладит попід ноги та копне то відро. А молоко ся виллє. А вони її ганьблять. А вона не виділа шо то-то, вона си думала шо то молоко так си чогось вилляло. Ту діжечку брала так мижи коліна. Ну, й доїла корову так. А він, або дружба, або молодий копне ту діжку молоко ся виллє, а ї вже стидно так трохи. Ганьбиться, прийди до хати:
– О, така нивіста не вміє, ни корову доїти, ни вміє діжку покласти так, же би ся молоко не вилляло, всьо молоко вилляла.
А вона як знає обряд, може, їй мати наперед сказала, то ся не противить, а як ні, то знаєте як то обідно. Отак. Потом заганяють по воду, то після весілля. А воду розливають, ніяк не дають їй донести до хати, ни як ни дают донести воду до хати, що вона вже трохи принесе, а вона коровам несла, колись носили воду. Шо вона трохи донесе, там ся хтось ззаду заладит і трохи підважит то коромисло, та й вода ся вилляла.
З-1).: А в свати приходили одружені чоловіки чи могли молоді приходити?
Р-1).: Ні такі старші.
З-1).: З чим вони повинні були приходити?
Р-1).: З хлібом і сіллю, і з ручником. Прийдуть ни з голими руками, то є такий початок молодих життя. З хлібом і сіллю, бо то є перша страва. Самі старі чоловіки, дядьки такі по шісдисят років, може є молодші, такі шо вміють добре говорити, тягнут з тої нивісти.
З-2).: Як вони заходять в хату, то що говорять?
Р-1).: На самий перед привітят:
– Слава Ісусу Христу! Дай, Боже, щастя в вашій хаті! З молодою!
Бо то від молодого приходят до молодої сватати. Бо молодий не дає ніякого приданого, а молоді мусіли обіцяти і поле, стайки, двої. Йой, де дати шкода полі, де ж то дати поле, там від границі ззаду, няй вже там воре той молодий. Мої сестри так ся віддавали.
З-1).: А після сватання що було? А як дівчина не хотіла того хлопця?