Коментар «06.01. – Святвечір (Святий вечір, Перша коляда, Вілія; Надвечір’я Різдва)»

Р-1).: Ну як ото з самого ранку, як завжди, підбавляв на покуття. Я ото полюбляв я це дуже, ото нести з городи сіно. Це підемо, як та я та ще хлопці там, ті дівчата, нас багато назбиралося там. Як ото підемо, і сіно то позбираємо, та несемо назад. Она ото, як багато снігу, білий, та сіно лежить. Ой, міліція ж гоняла. Ругали, до школи приходили, говорили, щоб не ходили. Та ні, ходили ж, багато це. Всяке було там. І били там, що піймають, а вуха надеруть таке. Ото сіно позабирають, а та …?… попринесуть. Ну, приносили домой сіно. А ото ще йдеш, так квокали ми, щоб весною хорошо квочки сідали там. А потім клав сіно це під іконами. Мати ото ховає ікони. Тож міліція ходила, забирала ікони та книжки там це. Мати ото поплаче, поплаче, а десь піде, візьме там ікони поставе. І сіно складаємо. Мати потім повиставля та на стіл там пірог. А батько робив там кропило та святив воду з церкви. Там, ну усе там: кому сарай, город, худобу. Там усе посвятить. От і збиралися. Там і сусідські приходили, і баби приходили. Багато було там. І діди наші, і тітка приходила, і брати там, і третій. Багато в хаті було, нам, ми ж малі, цікаво, там посідаємо. Ото роти повідкриває, а вони ж там балакають там. Аж, аж до світанку могли сидіти. Ну ми лягали спати там. На столі в цей день, ну що було обов’язково. Там була кутя ото там зварена з товченої пшеничного зерня. Зернятка малі такі, ото їх мати потовче. Та порозм’яка, так все ета. Ну, смачна була дуже з товченого теж зерна. Компоти там, ото як насушить вишень восени, та там яблука, там сливи, груші. Якщо було, то узвар там робили там. Це смачний був. Це зараз там, це проста пища там, а тоді це дуже смачно було.