Коментар «Весілля»

З-1).: А у вас казали, шо є на весіллю запорожці?
Р-1).: Є.
З-1).: А це хто такі "запорожци"?
Р-1).: Гости. А хто то, типер ни ходят ниякі, а колісь унь які ходилі запорозци.
З-1).: Ну, хто це?
Р-1).: Запорозци ходилі, то сусіди всє – геть, геть, геть. Віносят водку, їжу, там їх прігощают, просимо запорозцов, ну.
З-1).: Вже запорожци, це шо на порог не пускали?
Р-1).: Да, да.
З-1).: А, наприклад, у дворі? У пудворку можна було їм?
Р-1).: У пудворку можна, а дальше – ні.
З-1).: І це вже кого й назвали "запорожці", це хто хоче?
Р-1).: Ну, ну – то то всі, всі. То колісь ішлі. А колісь їх шлі, о Господи, як весєллє, то йшли нема ради. А типер нихто ни йде. Хай тут запалітса…
З-1).: Вже знали, шо можна шось там з’їсти, випити.
Р-1).: …Задавіса, то нихто ни йде. Нихто не йде навіть, і шо хоч роби – нихто ни йде.
З-1).: А не було таке, шоб на весіллі конь був?
Р-1).: Нє.
З-1).: Чи живий, чи, може, такий зроблений, шоб люди робили?
Р-1).: Нє, нє, нє. Було таке у людей там, на Волині, таке є.
З-1).: А як ви знаєте, ви шо були на Волині?