Коментар «Весілля – прихід родичів молодої у дім молодого (перезва)»

З-1).: А якось кажуть, шо робили таке наче чучело, шо, ну таке, наче там з соломи чи шо штани да з кукурузи, прив’язували йому там всяке да садили на хату?
Р-1).: Є таке. Було, було таке. Прив’язувалі, то молода, як вже йдут перезванє – шо то молода. А вже як йдут от молодої, то вже хлопци йдут скруїти чучіло, збарают, вирівают, викидают, шоб його не було. Хлопці повирівают.
З-1).: Наоборот виривают то чучело?
Р-1).: Да, да, да.
З-1).: А на чию хату його чіпляли?
Р-1).: Кідают, захавают, уже хавают.
З-1).: Нє, нє, а чіпляли спочатку?
Р-1).: Ну на свою, бо ж… там, де молода, туди, де перезванє.
З-1).: Там, де женіх? Туди, в ту хату чіплялося?
Р-1).: Де женіх, да, да. Вже чучило почіплялі, вже така молода, то вже така молода. А наші йдут перезвані, да хлопці побіглі вперед, вірвалі його, вікінулі, роздерлі…
З-1).: Ану, як перезвані йдуть, шо вони співають?
Р-1).: Усяки пісні. Перезванє ідут, перезва, а шо ж…? То ідут старі, і молоді – всякі вже. [1] "Вийди, вийди, незнайко, вогляни… ". Нє: "Вийди, вийди, матьо… " – то то бояри, як молоду привєзлі.
З-1).: Як молоду привезли, то не то?
Р-1).: Привезлі, ну.

[1] Респондентка наспівує. – Примітка транскриптора.