Коментар «Вечорниці (Вечерниці)»
З-1).: А скажіть, а от було таке, шо там зимою вечорниці робили?
Р-1).: Було.
З-1).: Так називали "вечорниці" чи як?
Р-1).: Вечоркі.
З-1).: "Вечоркі", – казали. А на вечорках не оставалися ночувать?
Р-1).: Нє, нє, нє.
З-1).: Якось, шо "досвітки" наче казали, шо це вже можна і до утра там? Ну, досиділись до ночі…
Р-1).: До ночі досиділісь, то вже ночуєм, не приходіт. Матирі нас одчиняют, бо мі замікани, нас можут замікнути хлопци. А ми можем там ночувати, ж робота є. То вже ж розвидніло, треба йти по роботах. Та приходят матері та одчиняют та шо ж.
З-1).: Але хлопці з вами не ночують?
Р-1).: Нє, нє, нє.
З-1).: Такого не було, шоб це можна було разом ночувать?
Р-1).: Нє, нє, нє. Боже убав, Боже убав. Такого не було. Только содєлі мі разом, спувалі, седєлі довго: до часу, до двох. І хлопці, як ідут, тоді замікают і хату. Мі замікаємса, а хлопци пушлі. А мі сидимо, ще мі не йдем додому, то мати й не будит блізко, котрую бліже.
З-1).: А як оце вечорки ці, то с хлопці… а обніматься й цілуваться можна було?
Р-1).: Як вечорки – нє.
З-1).: Нє?
Р-1).: Нє, нє, нє.
З-1).: Даже, якшо це вже твій хлопець?
Р-1).: Ну то тоді целуйса, колі хочеш.
З-1).: Шоб ніхто не бачив?
Р-1).: Канєшно! О то, то. То інше дєло. А ето з усімі целуватса не треба.
З-1).: На вечорках це не показували?
Р-1).: Нє, нє, нє.
З-1).: Але в селі знали, хто з ким от встрічається?
Р-1).: Ну, чо ж не зналі? Чо ж не зналі? Зналі, канєшно зналі. Хто гуляє, з ким встрічаєцца, ту вун навіть й на двур вийде. Не конче йому в хаті сидіти й целовацца. Походіт по двуре, погуляє, походит: вечоркі, вечоркі це. А хто ничого не знає, сидит праде да й так сунетса …?…
З-1).: А не було таких пісень, шо от, наприклад, ну шо співають так на все село, шо той-то там Марічку любить, а там ну й ше шось таке? Не було таких пісень?
Р-1).: Такої не спувалі, такої не спувалі.