Коментар «Весілля – виряджання молодої»

слухати навігація у сеансі
Архівний шифр сеансу
Порядковий номер у сеансі
76
Початок коментаря/інципіт
Текст

З-1).: А вопше є? Якшо не в цей момент, вопшє колись є, шоб обсипали овсом?
Р-1).: Ну а чо ж нема – як її забірают додому, додому як її вже молодий забірає ввечері. Прощаєтца вона з…, стоїт мати й батько. Вона стає на колінка і їм дякує. За вечеру батьку, матери за тую долю вже… [1]. Да вже її то до його, тоді вже його обсіпают жітом.
З-1).: Це мати обсипає, да?
Р-1).: Ну. Мати, батько там разом. Вони осипают, посадять їх…
З-1).: Двох їх обсипають да вже?
Р-1).: Двох разом тра обсипати, двох разом.
З-1).: А якось ще шо кажуть, шо молоду, як забірают, то її якось хліб под ручки дадуть?
Р-1).: Той хліб вони ж с собою беруть, їх є хліб, є. …?… з хлібом, в їх колі душі хліб захаваний.
З-1).: А "коло душі захаваний" це де?
Р-1).: Аякже. А де то вана захаває десь. Ну десь она ткне собі.
З-1).: У пазуху десь заткне?
Р-1).: Аякже.
З-1).: А великий хлєб чи який?
Р-1).: Малєнькій. Свечечки тиї шо погорілі та поїхати туди треба до хати їх. Та тра там тиї свечечкі ж запаліти в туй хати.
З-1).: Уже у нього, в молодого?
Р-1).: У нього, в молодого. Там їх запалят, а як заїде якась, це ж то камандує – пріданна. Той їздовий та поїде, да позапалюют там свічечки да вони дают їй вечеру будь тобі. Вони… а вже ка’: "Навечералиса", – алі дают ше вечеру. Та ше вона там побуде, да вже там і будут пойти спати. А вже ці гуляют цілий вечір, як хочеш.
З-1).: А як ідуть вони спати шо їм тут співають? У комору колись спати клали, да?
Р-1).: В комору, в комору, в комору.
З-1).: А ну от, а стойте ще, дивіться, шо я не спитала. Ага, дивіться, оце після вінця вони приїхали, давайте ще трошки назад одмотаємо, меду оце їм, зустріли медом, і шо, в хату їх заводять, да? Шо вони тут, пообєдают чи шо?
Р-1).: Ди чого! Шо? То весєлля – всі обідают.
З-1).: Всє обєдают.
Р-1).: Всє, всє, всє обідают.
З-1).: То вони вже сидять на посаді ці молодиї?
Р-1).: Да, да, да – на посади їх посадят і всі, порадок всьой, хто їхав до венца, сядає і ето уже тоді…
З-1).: Ну ше тоді їх не зв’язують, нє?
Р-1).: Нє, нє, нє.
З-1).: Тоді вони поседять?
Р-1).: Тоді поседять, тоді поседят, да.
З-1).: Ага. І тоді його ще, і він іще іде додому тоді?
Р-1).: Да, да, да.
З-1).: А як його додому виряджають?
Р-1).: А як вун же ж далєко замість якогось села, то куди то вже ж: вун не поїде сам.
З-1).: Не поїде сам чи поїде?
Р-1).: Вже додому не поїде. То сюди всі обєдают, обєдают. Треба ж їхати ше… то всі до вєнца поїхалі. А ше ж ввечері приїдут тиї, шо забірати молоду, ше ж свахи ті…
З-1).: А то женіх може за ними не єхать, але свахи приєдут самі, да?
Р-1).: Нєт, нєт – єде жених.
З-1).: Єде жених?
Р-1).: Єде жених.

Коментар (респондента, збирача, транскриптора)

[1] Респонентка № 1 плаче. – Примітка транскриптора.

Транскриптор
Т-1) Марійко Ольга

Аудіозапис

тут ви можете прослухати аудіозапис лише обраного коментаря

Дані про аудіозапис

Архівний шифр запису
OEK_MAN_20100624klymenko_seans01_audio01
Архівний формат
Цифровий (аудіофайл, wav)
Рівень якості
Відмінний
Пристрій