Коментар «Весілля – посад молодих»

Р-1).: Молода сидит на посаду, а молоди коровая вже погурілі, помєралі, забирают тепер у хату.
З-1).: А чий вищий виходить уже, як вийде, то так і буде, да?
Р-1).: То так і буде, які вже не буде. То ж мусіт бути чійсь вищій.
З-1).: Ну і шо означає, шо чійсь вищій? То шо це означає?
Р-1).: Та ж нічого не означає. Та якби молодої, як віщій, то вона буде права завше, за їм буде камандавати. А як вун віщій коровай, то вун. А є так, шо тиї свати далєко-далєко, то ще на хату вилізут – тепер вже їх коровай віщій, хай вже…
З-1).: А як вони на хату вилізут?
Р-1).: Такі є діти молоді, да вилізут, да подадут їм коровая, да ясно…
З-1).: А просто прямо з хати показують?
Р-1).: Да, да, да.
З-1).: І вже тоді їхній вище?
Р-1).: Теє не позітєльне, алє то вже так…
З-1).: Як ви кажете?
Р-1).: Не пользітельно теє.
З-1).: Оте вилазить на хату? Бо хату й можна поламать?
Р-1).: Нє, нє, нє. Треба в хати погурати, чій вище. Ото.
З-1).: В хати погурати?
Р-1).: Да, да, да. А то законно.
З-1).: А вони на вулиці, да?
Р-1).: А то, то – незаконно.
З-1).: А не було таке, шо свєчки палять на порозі? Шо злучувают свічки?
Р-1).: Нє. У нас кєлі коровая, то за столом палят.
З-1).: Кєлі коровая за столом палять свічки? Але одну чи двє?
Р-1).: За столом, за столом. Двє – молодому і молодуй.
З-1).: А як? У хлєбі їх ставлять чи як ці свічки?
Р-1).: В етому… в короваї своя свічка, в домі. І ета запалююца оде в молодої, як бере молоду. А в молодої, то напроти його і її дві свічки.
З-1).: Должни горіть двє свєчки?
Р-1).: То всю дорогу, пока її не заберут. А як її вже забірают, то вже забірают, то все складают, складают, і тиї свічечки до місця.
З-1).: До мєсця дві разом складають?
Р-1).: Да, да, да. І бере вона с собою за пазуху.
З-1).: Ага. Двє свєчки бере? І свою вже і тую з коровая?
Р-1).: Да, да, да. Всю, всю бере.
З-1).: Ага і несе з собою. А вже цей коровайчик її тут остається? Вже туди не везе вона?
Р-1).: Бере.
З-1).: Бере свою шишку цю?
Р-1).: Забірає, забірає. Все своє забірає.
З-1).: А не чули таке, шоб молодим припалюють волосся, шоб одним огнем горіло наче? Ну так від свєчки припалюють волосся?
Р-1).: Чому нєт? Припалюют.
З-1).: А як?
Р-1).: То тимі свєчкамі.
З-1).: То тимі свєчкамі припалюют?
Р-1).: Да, да, да. Припалюют волосся, шоб у них єдна була вже жизня їх.
З-1).: Шоб їдна жизня була, то припалювают волосся? Так трошки припалювают?
Р-1).: Да, да, да. Так трошкі, глядіти, тогди припалюют, …?… замість…
З-1).: Замість чого ви кажете?
Р-1).: Кажу замость, замость. Ето так ано алі же ж припалят, тоже припалят трохи.
З-1).: Замость – це значить наче так понарошку?
Р-1).: Так понарошку, ну-ну понарошку.
З-1).: Ага. Ну сильно ж не припалють, то ясно?
Р-1).: А, о ні, ні, ні.
З-1).: Ага. А зв’язували молодих рушником?
Р-1).: Да, да.
З-1).: Де? На посаді? Чи коли їх зв’язували?
Р-1).: На посаді, да зв’язуют рушником.
З-1).: Отак за талію якось за…?
Р-1).: Да, да, да. Зв’язуют до місця.
З-1).: До місця.
Р-1).: До місця.
З-1).: І вони сидять отут так зв’язаниє рушником?
Р-1).: Ну, ну.
З-1).: А коли їх зв’язуют рушником?
Р-1).: Їх тоді ввечер, як приїдут по молоду.
З-1).: Забирать уже?
Р-1).: Забірати. Приїдут по молоду – вечера, то вже тоді ставлят коровай, і молодих зв’яжут, і запалят свічкі, і даруєм, мі даруєм, хто шо може.
З-1).: Ага, оце тут буває.
Р-1).: Хто гроші, хто шо, яке шо в кого було – та й даравалі. Подаруют – да вечера. Повечерают…
З-1).: А зв’язував їх хто? Сваха чи мати?
Р-1).: Мати нє – сваха, ета… хресна.
З-1).: Хресна зв’язує. Її хресна?
Р-1).: Її хресна, її, молодої.