Коментар «Весілля – випікання короваю (короваї, калачини)»

З-1).: Співали. А як у піч садять?
Р-1).: А як в піч. Саджают у піч.
З-1).: Є тут пісня?
Р-1).: Такої тут не було, ше тики…
З-1).: Шо "Піч наша регоче, короваю хоче"?
Р-1).: О, то може, може, алє такої…
З-1).: Ну у вас такої не?
Р-1).: Такої не спувают, мо’, в людей і спувают – в нас то не спувают. В нас тихенько. Да дві теї жонки, шо місят коровай, тая мати, шо віддає, і такі спеціально є така та макутра, шо сажают коровай. Спеціально од хати до хати ходит, хто місит, короваї пече, хто робіт коровай і хто весілля робіт, ходіт од хати до хати тая…
З-1).: Макутра ця?
Р-1).: Макутра тая.
З-1).: А шо воно таке ця макутра? Яка це вона?
Р-1).: Така міска велізна. Тепер міскі…
З-1).: Велізна міска, в якій короваєци печуть?
Р-1).: Да, да, да, в якуй коровай…
З-1).: А вона яка: залізна чи яка, чи гліняная?
Р-1).: Та то вже желізна. Тепер зелізна, де тепер гліняна?
З-1).: А тоді яка вона була?
Р-1).: Тоді гліняна.
З-1).: Гліняна була оця макутра?
Р-1).: Да, да, да, гліняна. І міскі булі гліняні на столі стоялі.
З-1).: Ага, то це вже вона отут весілля, то вона тут, а там позичають? Беруть наче один в одного?
Р-1).: Так, так, так позичают берут то в теї, то в теї, то в теї – носят.
З-1).: І то в той макутрі печуть? Вона кругла, да?
Р-1).: Вона кругла і велізна.
З-1).: Знімаєш це, да? [1]
Р-1).: Хазяїн спече… зробіт, робіт горшкі. Йому заказивают розчиняти коровай міску таку велізну, он зробіт, і таку велізну – пекти коровай.
З-1).: А хто виготовляє каже? Хазяїн, який шо робіт?
Р-1).: Горшкі як робіт.
З-1).: А горшкі як робіт. То горшки, то йому замовляют таку…?
Р-1).: Замовляют. Ідут замовляют.
З-1).: А хто платіт за цю, шо…?
Р-1).: То тая хазяйка, шо замовляє.
З-1).: Ага, а потім вона вже позичає другим, да?
Р-1).: А да другім позичає вона, хай хоче там, розшчітіваєтса. А тому хазяїну замовляє, да, да, да.
З-1).: Ага. А вже як позичає цю міску, наприклад, то так уже позичає, без грошей, да?
Р-1).: Без грошей. Приносіт коровай, не порожний, в ту міску все коровай приносіт.
З-1).: Ага, шматок коровая приносіт?
Р-1).: Копєєчку якусь, шось принесе. Шось… порожньої міскі не несе.
З-1).: О, бачите, як красіва. Ага…
Р-1).: Шось за міску дают, дают, дают.
З-1).: Ага. Так вони оце вже як замєсят, оце виліплят, то саджають тихенько? Тут нема пєсен?
Р-1).: Нема, нема. Тихенько, тихенько, шоб ніхто не пікнув і не шелохнув. Тихенько.
З-1).: Тихенько нада всадить коровай да?
Р-1).: А всадити коровай і вже ті, шо посадилі коровай, доглядают, шоб не пригорів. Як вун…
З-1).: Так, а тут нема пєсні, шо коровайниці, шось "не шуміти… ", якось шо "не шуміти да под припічком легти, коровая стерегти"? Шось таке? Ану як?
Р-1).: "Под припечком легти, коровай стерегти". Наші вже так тихенько сидят поки, шоб коровай спьокса, поднялса. А вун подіймаєцца да й пригорає. І скорєй накривают його тею матерією якоюсь чи якою…
З-1).: Це шо в печі накривають?
Р-1).: В печі накривают, бомагой накривают.
З-1).: Бомагой?
Р-1).: Да. Шоб вун не пригоріли, тиї цвіти, шо усадилі, бо тиї згорат. А як вун вже добре випечецца, то тоді откривают його, по… не тре його ворушити, не мишати нічого. На місці хай стоїт. І так спечецца, і тоді сколько часу знают, сколько посадіти, сколько вун шоб сидів і виймают його: "Наш коровай в саду не бував, а вішні, черешні поламав".
З-1).: Ну це… Да, казалі цю, да.
Р-1).: Я вже казалі, вже казалі. О то, то вже його доглядают і заховают його да вже вун завтра убірают коровай.
З-1).: А де заховають його?
Р-1).: Виносят в комору, в холодне місцє, повісят веліку, шоб он там стерег коровай наш стерег, шоб весіллє. Заходит весіллє завтра…
З-1).: Щас. Так повєсят це як? Кого повєсят?
Р-1).: Ну там є така плата, шо тра повісити. Та берут топіру ету же коровай той сюди. Ввечері збирают тих всіх девчат усіх вбирати його. Да вже кличут тих коровайниць і тих уже спувают: "Вже наш коровай в саду не бував, а вішні, черешні поламав".
З-1).: Оце вже тут співають? То коровай не заносять? А заносять уже тут його вбирають? А тоді знову…?
Р-1).: А тоді вбіраного віносят знову.
З-1).: Знов віносят? А на шо, на віко кладуть чи на чом коровай?
Р-1).: На вєко, на вєко, бо його можут поламати. Вберут тек, як має бути, а на вєко отак берут та й… переперажут його і берут…
З-1).: Кого переперажут? Ага, коровай.
Р-1).: Коровай.
З-1).: Коровай зі скатертю переперажут?
Р-1).: Та і хорошу настулницу тре повісити – намєтку таку гарну.
З-1).: Гарну намєтку на коровай? Це вже прямо на голляку вєшають цю?
Р-1).: На голляку, на голляку. Був голий, треба шоб був убіраний, обв’язаний. Його і рушником обв’яжут, всьоравно треба намітку почепити.
З-1).: Наверх.
Р-1).: Та.
З-1).: А серпанкову намітку чи таку?
Р-1).: Серпанкову.
З-1).: Серпанкову? Шоб тоненька була да?
Р-1).: Тоненька, тоненька.
З-1).: А тепер дивіться: коровай роблять і в молодого, і в молодої? Чи тіки…
Р-1).: Нє, іно в молодого.
З-1).: Уно в молодого?
Р-1).: А в молодої – ні. Ні, ні, ні. В молодої ні.
З-1).: Тільки один, да?
Р-1).: Один. Нашо ж другий коровай?
З-1).: А не казали, шо якось коровай гурают? Якось гурают коровая чи голляку? Чий вищий? Чи молодого, чи молодої?
Р-1).: А, ну, ну. То як приїдут по молоду вже забірати, то виходят с короваєм встрічати. Виходят да вони свого несут коровайчика такого з шішкою, з шішкою.
З-1).: А од молодої з шішкою несут?
Р-1).: Од молодої шішка, бо порожні не будут їхати. А вони віносят коровай і гурают допіру – чий коровай віще, той…
З-1).: А є тут… це уже отам у свекрухи це?
Р-1).: Нє. Як молоду забірают.
З-1).: Ага, то забірают с короваєм?

[1] Збирач № 1 звертається до збирача-відеотехніка. – Примітка транскриптора.